Формування вокальної культури майбутнього вчителя музики на основі традицій Китаю та України : Формирование вокальной культуры будущего учителя музыки на основе традиций Китая и Украины

Краткое описание

Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова
Інститут мистецтв

На правах рукопису

Вей Лімін

УДК 37.016:78 (510)(477)

Формування вокальної культури майбутнього вчителя музики на основі традицій Китаю та України

13.00.02 – теорія та методика музичного навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Болгарський Анатолій Георгійович
кандидат педагогічних наук,
професор

Київ - 2011

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВОКАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ НА ОСНОВІ УКРАЇНСЬКИХ ТА КИТАЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ ……..…..…………………………… 12
1.1. Методологічні особливості традицій співацького мистецтва
Китаю ……………………………………….…………………………….. 12
1.2. Художньо-педагогічні традиції становлення вокальної
культури в Україні …………….…………………………………………. 33
Висновки до першого розділу ……………………………………………. 58
РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ З УРАХУВАННЯМ УКРАЇНСЬКИХ ТА КИТАЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ .. 61
2.1. Структурні особливості вокальної культури студентів інститутів мистецтв педагогічних університетів ………………………………………. 61
2.2. Методичні орієнтири критеріальної визначеності вокальної культури майбутніх учителів музики ……………………………….............................. 79
Висновки до другого розділу ...………………………………………............ 98
РОЗДІЛ ІІІ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ НА ОСНОВІ УКРАЇНСЬКИХ ТА КИТАЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ ……. 101
3.1. Педагогічна діагностика рівнів сформованості вокальної культури студентів інститутів мистецтв ..…...……………………………………….. 101
3.2. Експериментальна перевірка формування вокальної культури
майбутніх учителів музики .……………………………………………….. 121
Висновки до третього розділу ……………………………………………… 155
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………… 158
ДОДАТКИ …………………………………………………………………… 163
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………… 173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Нове тисячоліття ознаменувало собою глобалізацію культурно-освітніх процесів та створення стратегії динамічного загальнопланетарного розвитку світової спільноти спрямованої на відновлення, обмін і трансформацію національних освітніх доктрин, етновиховних систем між певними культурами, а також запозичення досвіду викладання у вищій педагогічній школі кращих національних традицій притаманних певному етносу та його інтернаціоналізації. Стрімкі інтеграційні процеси у світовому освітньому просторі вимагають від сучасної системи вищої освіти озброїти її випускників комплексом синтезованих знань кращих культурних традицій інших народів світу з метою їх адаптації до національних традицій певної країни та використання педагогічного досвіду в різних формах педагогічної практики. Унікальність процесу обміну культурними надбаннями кожного соціуму стає закономірністю демократичних відносин міжнародного рівня, що дає можливість інтегрувати в єдиний культурно-освітній простір, обмінюватись цінними знаннями в різних галузях науки, освіти, мистецтва, техніки, стає додатковим соціально-економічним ресурсом та фактором нарощування духовного потенціалу суспільства, стратегічною основою розвитку високоосвіченої особистості майбутнього вчителя.
Основою суспільно-історичного розвитку кожної нації є відродження та оновлення її культурно-освітнього потенціалу. Багатовікова історія китайської культури береже національні джерела у своєму первинному вигляді, тому на сучасному етапі важливо, щоб молоде покоління стало не тільки продовжувачем відродження сталих традицій своєї прадавньої культури, а й активно створювало освітньо-інформаційний простір у нових історичних умовах.
З цієї позиції особливої актуалізації набуває проблема діалогу культур, обміну досвідом виховання і освіти підростаючого поління, підготовки професійно озброєного викладацького складу, відповідно до світових соціокультурних вимог світової цивілізації. Сучасна глобалізація освітнього простору передбачає історичне переосмислення освітньо-виховних концепцій передової світової педагогічної практики, пошуку оптимальних шляхів інтенсифікації навчально-виховного процесу відповідно до етнопедагогічних традицій кожної держави і суспільства. В наш час загострюється інтерес і потреби педагогічної практики в оновленні освітніх цілей і педагогічних технологій.
Сучасна історична практика збагатилась більш як десятирічним досвідом об’єднання переважної більшості європейських країн у Болонський освітній регіон вищої освіти. Міністри освіти цих країн підписали “Спільну декларацію про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти”, в якій ключовими позиціями є створення єдиної схеми одержання вищої освіти; взаємозбагачення європейським освітнім досвітом, визнання іноземних документів про освіту тощо. Настав час діалогу між Західною і Східною культурами взагалі, (українською та китайською зокрема), які тривалий час утримували протистояння у поглядах на вивчення одних і тих культурних об’єктів, освітніх процесів та методів підготовки фахівців мистецького та інших профілів. Це важливо з позиції обміну і об’єднання педагогічних досягнень цих культур у всесвітньо загальнолюдську культуру та освітньо-інформаційний простір.
Китайські сучасні дослідники в галузі педагогічних наук (Ей Юй Хуа, Сяомань Чжу, Сяо Су та ін.), порушуючи питання стратегії розвитку китайської освіти звертають увагу на потребу педагогічної практики у розробці освітніх теорій, які б поєднувала кращі національні традиції і сучасні методи китайської освіти з досвідом передових зарубіжних країн цього напрямку. Найближче десятиріччя відзначається ними як дуже важлива для Китаю історична епоха, що характеризується “потребою суспільства у висококваліфікованих кадрах” Ей Юй Хуа і розвитком популярності в отриманні населенням вищої освіти [26; 31; 62; 142; 161; 170; 181].
Останнім часом завдяки державній політиці відкритості китайська молодь змогла отримувати вищу освіту в інших країнах, запозичуючи і трансформуючи культурно-освітній досвід відповідно до сучасних потреб прогресу Китаю і продуктивного існування в ХХІ ст.
Серед шести освітніх цілей освітньої реформи Китаю було визначено дві, що відносяться до вищої освіти і підготовки фахівців різного профілю, а саме: розвиток вищої освіти й охоплення нею 15% молоді відповідної вікової групи; досягнення світового рівня якості для частини вищих навчальних закладів і профілів їх підготовки. Слід відмітити, що останнім часом у процесі реформування вищої школи Китаю значна увага приділяється викладанню предметів гуманітарного циклу, які спрямовані на формування духовних цінностей особистості, її “гуманітарного духу” (Ей Юй Хуа), виховання людини нового типу, готової до творчої співпраці у ХХІ ст., що на думку автора є важливим фактором інтелектуального розвитку країни.
У контексті формування особистості нового тисячоліття у Китаї та розв’язання низки актуальних освітньо-виховних проблем китайськими дослідниками: Бі Фуджі, Ван Ігао, Вей Шушеня, Ли Цзихуа, Лі Чженьсі, Лі Цзинлінь,Сяо Су, Тан Чиці, У Чень, Чжу Сяомань, Чжан Ченяу та ін., використовується педагогічна спадщина відомого українського вченого В.Сухомлинського, гуманістична педагогіка якого акумулює кращі педагогічні тенденції минулого століття і деякі авангардні ідеї найближчого майбутнього. Це свідчить про те, що популярність української педагогічної науки поширюється і адаптується до китайського освітнього середовища не тільки в галузі загальної педагогічної науки, а і може використовуватись у вихованні фахівців нових цікавих напрямків до яких належить формування вокальної культури майбутнього фахівця.
Загалом, розбудова сучасної освіти у високорозвинених країнах світу орієнтується на європейські стандарти підготовки висококваліфікованих конкурентноздатних фахівців особливу актуальність набуває досвід фахової підготовки майбутніх учителів у галузі мистецької освіти у різних країнах світу, загалом, та вокальна підготовка студентів до роботи в школах Китаю та України. Загальновідомо, що вокальне навчання є одним з основних виконавських та практичних дисциплін фахового циклу у процесі підготовки майбутніх учителів музики, керівників позакласної вокальної роботи в школах та позашкільних закладах освіти.
Давні філософи (Аристотель, Квінтиліан, Конфуцій, Плутарх та ін.), досвід широкого використання музичних систем різних країн світу (З.Кодая, Б.Тричкова, А.Сузукі та ін.), дослідження сучасних педагогів (К.Судаков, Г.Маляренко), психологів (Л.Бочкарьов, І.Калмиков, Г.Шпет), свідчать про те, що саме вокальна культура вже на ранніх етапах розвитку дитини суттєво впливає на формування свідомості, мислення, відчуттів, оскільки мозок людини сприймає її з моменту народження.
Разом з тим, аналіз робіт з проблеми вокальної підготовки студентів свідчить, що зміст їх, в основному, стосується викладачів виконавських навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців до виконавської діяльності. Так в працях китайських (Ян Хун Нянь, Ціо Ли, Ма Ге Шунь, Сюй Дин Чжун), українських авторів (В.Антонюк, Б.Гнидь, Н.Гребенюк, Л.Дмитрієв, А.Саркісян, Ю.Юцевич та ін.) розглядаються загальні проблеми вокально-виконавського мистецтва. Крім того, розроблено питання оволодіння вокальною виконавською технікою (Н.Гребенюк, В.Ємельянов, Л.Дмитрієв, К.Матвєєва, А.Менабені, А.Саркісян, а також Гу Юй Мей, У Лин Фень, Чжен Сяо Ін, Чжоу Чжен Сун,), відпрацьовані методи та прийоми формування вокальних умінь та навичок.
Потребують наукового обґрунтування методичні шляхи співацької діяльності в загальноосвітніх закладах, а також впровадження у практику обмін досвідом вокальних шкіл світу, зокрема Китаю й України, особливо з таких питань – як здійснюється процес розвитку, навчання студентів засобами вокального мистецтва, а саме: формування вокальної культури, розвиток вокального слуху, методика вокальної роботи над інтонацією, звукоутворенням, дикцією, а також особливості творчої взаємодії у системі: викладач-студент. Відсутність узагальнюючих праць з цих питань зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Формування вокальної культури майбутніх учителів музики на основі традицій Китаю та України».
Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики формування вокальної культури студентів з урахуванням українських та китайських традицій.
Об’єкт дослідження - процес вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
Предмет дослідження методичні аспекти вокальної культури майбутніх учителів музики на основі традицій Китаю та України.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати історичні передумови та стан розробки проблеми вокальної культури майбутнього вчителя музики в Китаї та в Україні.
2. Уточнити сутність, зміст, функції та конкретизувати структуру вокальної культури майбутнього вчителя музики.
3. Розробити критерії, показники та рівні сформованості вокальної культури студентів.
4. Дослідити принципові підходи та умови інтенсифікації навчання студентів вокальному мистецтву.
5. Розробити поетапну методику формування вокальної культури майбутніх учителів музики у процесі їх підготовки до практичної діяльності в умовах загальноосвітньої школи та експериментально перевірити її ефективність.
Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові є наукові ідеї в галузі філософії, педагогіки, психології, мистецтвознавства, висновки сучасних міждисциплінарних досліджень щодо різних напрямів підготовки вчителів музики у педагогічному процесі вищої школи, визначення шляхів її оптимізації з позиції вокальної підготовки студентів до роботи у школах Китаю та України: праці видатних діячів науки та культури про роль мистецтва як засобу творення особистості (Б.Асаф'єва, Л.Виготського, Є.Назайкінського, В.Сухомлинського, Б.Яворського та ін.); психолого-педагогічні концепції теорії та практики розвитку здібностей (Л.Бочкарьова, В.Петрушина, К.Платонова, В.Ражнікова та ін.); дослідження музичної культури Китаю як китайських учених (Аокі Масару, Бай Юнь-шен, Ван Го-вей, Ван Чао-вень, Лі Фан, Фан Дінь-Тан, Чень Лінь-жуй та ін.), так і дослідників з інших країн світу (В.Алексеєв, О.Васильченко, В.Виноградов, Р.Грубер, М.Михайлов, Л.Сакетті, М.Чулакі та ін.); науково-методичні праці у сфері вокального навчання китайських (Ван Лей, Ма Ге Шунь, Сюй Дин Чжун, Цзінь Нань, Ціо Ли, Ян Хун Нянь та ін.) та українських авторів (В.Антонюк, А.Болгарський, Н.Гребенюк, А.Зданович, Н.Малишева, А.Менабені, Ю.Юцевич та ін.); узагальнення досвіду українських музичних педагогів (О.Коренюк, А.Лащенка, А.Мартинюка, Г.Падалки, О.Рудницької, Т.Смирнової, О.Щолокової та ін.); дослідження механізмів вокальної підготовки майбутнього фахівця в педагогічних університетах (Л.Василенко, Л.Гавриленко, І.Гринчук, О.Маруфенко, А.Ткачук та ін.).
Методи дослідження. Для розв’язання поданих завдань, використано такі теоретичні та емпіричні методи: аналіз філософських, психолого-педагогічних, методичних та мистецтвознавчих досліджень, нормативних документів, а також реального досвіду викладачів вищих музично-педагогічних закладах із метою встановлення рівня теоретичного й практичного розв'язання проблеми дослідження; систематизація та узагальнення науково-теоретичних і дослідних даних; анкетування, бесіди, спостереження, обговорення, опитування; педагогічний експеримент; кількісний та якісний аналіз реального стану, відстеження динаміки отриманих результатів.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалось протягом 2008-2011 років і охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.
І етап (2008-2009 рр.) – опрацювання філософської, культурологічної, психолого-педагогічної й мистецтвознавчої літератури, змісту нормативних програм фахових дисциплін, існуючих підручників і навчальних посібників; розробка методологічних підходів дослідження, вивчення та аналіз шляхів вирішення проблеми в сучасній практиці. Аналіз педагогічного досвіду вокальної підготовки майбутніх учителів музики, визначення завдань, обґрунтування методики дослідження та добір його методів.
ІІ етап (2009-2010 рр.) – вироблення психолого-педагогічних механізмів, дія яких визначала успішність функціонування досліджуваного феномену, розкриття специфіки предмету дослідження, формулювання принципів та педагогічних умов їх реалізації; розроблення програми та методики дослідження, визначення критеріїв та рівнів вокальної культури студентів. Проведення констатувального експерименту та апробація розробленої методики, узагальнення результатів котрого підтвердило доцільність подальшої розробки досліджуваної проблеми в системі вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
ІІІ етап (2010-2011 рр.) – експериментальна перевірка ефективності розробленої методики; проведення проміжних зрізів у контрольній та експериментальній групах; систематизація та узагальнення результатів; формулювання висновків дослідження, оформлення дисертації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
розкрито сутність поняття «вокальна культура майбутнього вчителя музики на основі традицій Китаю та України»;
уточнено змістову конкретику формування вокальної культури студентів у процесі їх підготовки до продуктивної роботи в школах Китаю та України;
розроблено засоби комплексної діагностики стану вокальної підготовки майбутніх учителів музики;
визначено і розроблено компонентну структуру вокальної культури майбутніх учителів музики, а також критеріально-рівневу визначеність означеного феномена;
розроблено і впроваджено поетапну методику вокальної культури майбутніх учителів музики.
Практичне значення дослідження. Основні теоретичні положення дослідження та методичні рекомендації можуть бути використані як навчальний матеріал у курсах «Методика музичного виховання», «Методика вокальної підготовки студентів», у процесі індивідуальних занять з постановки голосу майбутніх учителів музики. Систематизація педагогічних знань, одержаних у системі європейської освіти, дозволяють інтегрувати їх в освітнє середовище КНР з урахуванням національних, ментальних та культурних особливостей. На базі дисертації можна сформувати методологічний курс вокального навчання в середніх і вищих музичних навчальних закладах Китаю.
Апробація і впровадження результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на ІІ міжнародній науковій конференції «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (Київ, 2009), І міжнародній науково-практичній конференції «Хорове мистецтво України та його подвижники» (Дрогобич, 2011); на всеукраїнській науково-практичній конференції: «VІІІ Культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва «Національний мовно-культурний простір України» (Київ, 2010); Всеукраїнському науковому семінарі «VІІІ Педагогічні читання пам’яті О.П.Рудницької» (Київ, 2010); Четвертій науково-практичній конференції «Формула творчості: Теорія і методика мистецької освіти» (Луганськ, 2011), на звітних наукових конференціях викладачів Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова (2009-2011).
Впровадження результатів дослідження здійснено у навчально-виховний процес Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова (довідка № 05-10/1052 від 21.06.2011 р.), Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка №18-37/1267 від 05.04.2011 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету (довідка № 899 від 04.10. 2011 р.), Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (довідка №1187, від 08.10. 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження висвітлені у 5 одноосібних публікаціях автора, з них 3 у наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (182 найменування, з них 27 іноземними мовами) та додатків. Основний текст дисертації складає 157 сторінок, загальний обсяг роботи – 189 сторінок. Робота містить 7 таблиць, 5 рисунків, що разом з додатками становить 18 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми вокальної культури студентів у системі музично-педагогічної освіти України, що знайшло відображення у теоретичному обґрунтуванні методичних засад означеного феномену, розробці та експериментальній перевірці поетапної методики вокальної культури майбутніх учителів музики. Проведене дослідження та виконання всіх поставлених завдань дали підстави зробити такі висновки:
1. Сучасний стан вокального навчання в Китаї засвідчує, що дослідниками ретельно вивчаються проблеми вокального навчання фахівців, а саме: методики сольного та ансамблевого співу; новітні технології співацької діяльності; формування психологічних якостей вокалістів. Значно меншим є доробок китайських науковців з визначення основних принципів вокальної культури, методології співацького навчання, а також вирішення питань вокальної підготовки студентів до продуктивної діяльності. Аналіз музично-педагогічних підходів та методичних прийомів українських музикантів-вокалістів різних поколінь дає право говорити про спадкоємність та тісний зв’язок їхніх методик. Основними принципами, покликаними вирішувати музично-педагогічні завдання вокального навчання доцільно визначити: гармонійний розвиток музично-творчих здібностей студентів-вокалістів у процесі розвитку загальної вокальної культури; всебічний розвиток індивідуальних якостей вокалістів, їх самостійності та творчої активності; виховання високих духовних художньо-естетичних потреб особистості студента; формування компетентності студентів у процесі співацької діяльності; виховання відповідального та свідомого ставлення до обраної професії.
2. Взаємозбагачення культурних зв’язків різних народів світу дає змогу більш ефективно розвивати мистецтво співу, що полягає у його здатності забезпечувати гармонію інтелектуального, емоційного розвитку особистості; сприяти вдосконаленню усіх її сутнісних сил, якостей та різноманітних здібностей, процесів мислення та творчої діяльності, зростанню внутрішнього потенціалу; розвивати її пізнавальну й творчу активність, емоційну чутливість, естетичні потреби і смаки; стимулювати прагнення до самовдосконалення. Узагальнюючи та аналізуючи вищезазначене, вокальну культуру ми трактуємо як здатність майбутнього вчителя музики до творчого високопрофесійного втілення художньо-образного змісту музичного твору шляхом ефективного використання комплексу вокально-виконавських знань, умінь та навичок. Вокальна культура як художньо-естетична категорія розглядається нами у рамках загальної музичної культури, що дозволяє виявити не лише загальні риси музичного мистецтва, специфіку народних традицій, але й визначити своєрідність кожної з них. Вокальна культура ґрунтується на кращих унікальних традиціях національної виконавської майстерності, опанування якої дає змогу переносити її на умови співацького навчання учнів і закладення у них основ вокальної культури.
3. Структура досліджуваного феномена складається з мотиваційно-спрямованого, когнітивно-оцінювального, творчо-виконавського компонентів. Мотиваційно-спрямований компонент виражає інтерес та захопленість студентів вокально-виконавською діяльністю, націленість на пізнання національних пісенних традицій та співацьке самовдосконалення. Когнітивно-оцінювальний передбачає наявність необхідної бази знань, умінь та навичок у сфері вокального мистецтва, вміння адекватно оцінити набутий виконавський досвід. Творчо-виконавський виражає здатність до втілення художньо-образного змісту вокальних творів на основі національних традицій. Формування вокальної культури студентів потребує наступного функціонального забезпечення, а саме: соціально-перетворювальну, пізнавально-евристичну, комунікативно-регулятивну, навчально-інформативну, виховну, естетичну, сугестивну, гедоністичну, мобілізаційно-організуючу функції.
4. Критеріями сформованості вокальної культури нами визначено: міру сформованості позитивного емоційно-мотиваційного ставлення до співацького навчання (показники: захопленість студентів вокально-виконавською діяльністю; бажання пізнавати закони вокальної майстерності; прагнення вивчати співацькі традиції різних народів; наполегливість у навчанні; спрямованість на педагогічну працю); ступінь сформованості фахових знань та вміння оперувати прийомами вокальної роботи (мистецька ерудиція; знання культурних та вокальних, зокрема, національних традицій; розуміння спільних рис та відмінностей вокальних шкіл різних народів; знання основ вокального мистецтва (співацького дихання, звуковидобування, фразування) та методики вокального навчання школярів; розуміння методів вокально-виконавського відтворення художнього образу музичного твору); міра здатності студентів до варіативного опрацювання вокального матеріалу та створення яскравого художнього образу твору (сформованість вокальних умінь та навичок; здатність до створення виконавської інтерпретації вокального твору; уміння яскравого художнього виконання вокального твору перед учнівською аудиторією).
5. Методичні аспекти вокальної культури майбутніх учителів музики згідно результатів дослідження ґрунтуються на вивченні особливостей навчально-виховного процесу в його цілісних вимірах і включають визначення: принципових підходів до змістової і структурної організації означеного процесу, з’ясування умов її ефективного здійснення, розробки методики формування вокальної культури студентів у навчальному процесі, забезпечення фахової компетентності майбутніх учителів, яка виражена повнотою і системністю становлення індивідуального фонду педагогічних і мистецьких знань. Принципові підходи до навчання студентів співацького мистецтва базуються в дослідженні на умовах, що передбачають: комплексність використання різних мистецьких підходів до усвідомлення і засвоєння студентами специфіки художньої мови вокального мистецтва; залежність розвитку особистісних та фахових якостей майбутнього вчителя музики від педагогічної спрямованості викладання вокальних дисциплін; інтегрованість у засвоєнні знань, умінь і навичок у сфері вокальної діяльності; методичну послідовність у набутті студентами вокальних умінь та навичок; цілісність вокальної підготовки та формування практичних умінь роботи з школярами.
6. Проведений констатувальний експеримент дозволив виявити рівні вокальної культури студентів, а саме: високий, середній та низький. За зведеними результатами констатувального експерименту було виявлено серед досліджуваних 21, 5% високого рівня вокального навчання; 52, 4% середнього рівня і 26, 1% низького рівня. Методика формування вокальної культури студентів мала таку послідовність педагогічної роботи даного напрямку: перший етап – інформаційно-орієнтаційний; другий етап - операційно-поглиблюваний; третій етап – аналітико-креативний.
7. У результаті статистичної перевірки прикінцевих результатів, можна зробити висновок, що в контрольній групі не відбулось суттєвих змін в прояві досліджуваних рівнів сформованості вокальної культури. Відмінності між ними до та після проведення експерименту є статистично незначущими –– ймовірності, з якими приймається гіпотеза про наявність суттєвих змін становлять 0,1483, 0,1586 та 0,0622 для низького, середнього та високого рівнів відповідно. В експериментальній групі зміни у прояві високого та низького рівнів є суттєвими. З ймовірностями 0,9987 для низького та 0,9534 для високого приймається гіпотеза про суттєві зміни часток студентів, що мали відповідні рівні. Отже, з ймовірністю близькою до 1 можна стверджувати, що доля студентів, що мали низький рівень сформованості вокальної культури до експерименту, суттєво зменшилась, а доля студентів з високим рівнем суттєво зросла. Частка студентів з середнім рівнем сформованості вокальної культури в експериментальній групі суттєво не змінилась. Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи дали можливість зафіксувати позитивну динаміку формування вокальної культури студентів на основі традицій Китаю та України.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми. Подальшого вивчення потребує розробка принципів вокальної культури студентів-співаків, а також порівняльний аналіз давніх національних традицій і сьогодення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллин Э.Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе: пособие для учителя /Эдуард Борисович Абдуллин. — М.: Просвещение, 1983. — 111 с.
2. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: для пед спец. высш. учеб. заведений /О.А. Абдуллина. — М.: Просвещение, 1990.– 142 с.
3. Абрамова Г.С. Практическая психология /Галина Сергеевна Абрамова. — М.: Академия, 1997. — 365, [1] с.
4. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни /К.А. Абульханова-Славская. – М.: Мысль,1991. – 299с.
5. Алексюк А. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: підручник для студ. і викл. вищ. навч. закл. /Анатолій Миколайович Алексюк. — К.: Либідь, 1998. — 558, [1] с.
6. Алкон Е.М. Музыкальное мышление Востока и Запада /Е.М. Алкон. — Влади¬вос¬ток: Изд. Дальневосточного университета, 1999. — 169 с.
7. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития: Инновационный курс: в 2 кн. /Валентин Иванович Андреев. Кн. 2. – Казань,1998. – 320с.
8. Андрущенко В.П. Про концептуальні засади філософії освіти України / В. П. Андрущенко, В. С. Лутай // Нова парадигма. – Вип. 36. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – С. 8-20.
9. Антонюк В.Г. Вокальна педагогіка (сольний спів): підручник /Валентина Геніївна Антонюк. — К.: ЗАТ Віпол, 2007. — 173 с.
10. Антонюк В.Г. Етнокультурологічний тезаурус українського вокального мистецтва /В.Г. Антонюк //Науковий вісник НМАУ імені П.Чайковського.– К.: НМАУ, 2002. – Вип. 16. – С. 178-186.
11. Арчажникова Л.Г. Профессия – учитель музики: кн. для учителя /Л.Г. Арчажникова. – М.: Просвещение, 1984. – 111с.
12. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс /Борис Владимирович Асафьев. Кн. 1 и 2. — М.-Л.: Музыка, 1971. — 376 с.
13. Аспелунд Д.С. Развитие певца и его голоса /Д.С. Аспелунд. — М.-Л.: Музгиз, 1952. — 191с.
14. Афанасьєв Ю.Л. Соціально-культурний потенціал художньої діяльності /Юрий Львович Афанасьев. – Л: Світ, 1990. – 159 с.
15. Багадуров В. Очерки по истории вокальной методологии /Всеволод Алавердович Багадуров. — М.: Музгиз, 1932. Ч. І: Вокальная педагогика — 137 с.
16. Балл Г.О. Наука як підсистема культури і діалого-культурологічний підхід в освіті /Георгій Балл //Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти: наук.-метод. зб. /за ред. Г.О. Балла. — К., 1998. — С.101–118.
17. Баренбойм Л.А. Музыкальная педагогика и исполнительство: статьи и очерки /Лев Аронович Баренбойм. — Л.: Музыка, 1974. - 336 с.
18. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии /Владимир Павлович Беспалько. — М.: Педагогика, 1989. — 190, [1] с.
19. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: навч.-метод. посібник /І.Д.Бех. — К.: І3МН, 1998. — 204 с.
20. Болгарський А.Г. Музична культура в системі підготовки майбутнього вчителя музики //Науковий часопис Нац. пед. ун-т імені М.Драгоманова. Серія 14: Теорія і методика мистецької освіти: зб. наук. пр.– К., 2004. – Вип. 1 (6). – С. 7-14.
21. Бочкарев Л.П. Психология музыкальной деятельности: учеб. пособ. /Л.П.Бочкарев. – М.: Інститут психологии РАН, 1997. – 351 с.
22. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике /Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. – СПб.: Питер Ком., 2000. – 527, [2] с. – (Мастера психологии).
23. Василенко Л.М. Взаємодія вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 – теорія та методика навчання (музика) /Л. М. Василенко. – К., 2003. — 21 с.
24. Введение в педагогическую деятельность: уч. пособие для студ. высш. учеб. заведений /А.С. Роботова, Т.В. Леонтьева, И.Г. Шапошникова и др. — М.: Академия, 2000. — 208, [2] с.
25. Вей Лімін. Критерії діагностики сформованості вокальної культури майбутніх учителів музики КНР /Вей Лімін //Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - № 7 (218). – Луганськ: ЛНУ, 2011. – Частина ІІ. – С. 23-27.
26. Вей Лімін. Культурні традиції у підготовці китайських студентів до співацької діяльності /Вей Лімін //Національно-культурний простір України ХХІ ст.: стан і перспективи» - К.: НАКККіМ, 2010. – 508 с. – С. 339-344.
27. Вей Лімін. Методика формування вокальної культури майбутнього вчителя музики /Вей Лімін //Наукові записки: зб. наук. статей. – К.: Вид-во Нац. пед. університету імені М.П. Драгоманова, 2011. – Вип. LХХХVІ (96). – С. 29-35.
28. Вей Лімін. Музичне навчання майбутніх учителів музики на основі традицій Китаю та України /Вей Лімін //Педагогічна майстерність як система професійних і мистецьких компетентностей (зб. матер. VІІ педагогічно-мистецьких читань пам’яті професора О.П. Рудницької. – Чернівці: Зелена Буковина, 2010. – С. 154-155.
29. Вей Лімін. Формування вокальної культури студентів інститутів мистецтв на засадах художньо-мистецьких традицій /Вей Лімін //Молодь і ринок: щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Дрогобич: ДДПУ, 2011. – Вип. № 10 (81) – С. 159-163.
30. Ву Го Лінг. Національна виконавська інтонація в камерно-вокальних творах французьких композиторів XIX сторіччя /Всеукраїнська асоціація молодих науковців. //Гуманітарні науки: історія, соціологія, політологія, психологія, мистецтвознавство – 2002. – №2. — С. 143-152.
31. Ву Го Линг. О предпосылках интонационных взаимодействий китайской и украинской песенности /Линг Ву Го //Музичне мистецтво і культура: наук. вісник /Одеська консерваторія імені А.В.Нежданової.– О., 2001. Вип.2. — С. 169-171.
32. Вульфов Б.З. Основы педагогики: учеб. пособие: /Б.З.Вульфов, В.Д.Иванов. [2-е изд., перераб. и доп.]. — М.: УРАО, 2000. — 614 с.
33. Выготский Л.С. Психология искусства /Лев Семенович Выготский [сост. М.Г. Ярошевский]. — Р н/Д.: Феникс, 1998.– 479, [1] с.
34. Гавриленко Л.М. Методика формування основ вокальної культури молодших школярів у школах мистецтв: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 – теорія та методика музичного навчання /Л.М. Гавриленко. – К., 2010. — 20 с.
35. Глинка М.И. Литературное наследие /Михаил Иванович Глинка [под ред. В.Богданова-Березовского]. — Л.: Музыка, 1953. — Т. 2: Письма и документы. – 1953. — 890 с., илл., портр.
36. Гмыря Б.А. Статьи, дневники, письма, воспоминания /сост. и прим. Б.А.Гмыри, А.В. Принц; вступ. ст. Е.Е.Нестеренко, пер. с укр. — М.: Музыка, 1988. — 235, [2] с.
37. Гнидь Б.П. Виконавські школи України. Кафедра сольного співу НМАУ імені П.І.Чайковського (1971-2001): [посібник] /Богдан Пилипович Гнидь. – К.: НМАУ, 2002. – 95 с.
38. Гнидь Б.П. Історія вокального мистецтва: [підруч. для вищ. муз. навч. закл] /Б.П. Гнидь; Нац. муз. акад. України імені П.І. Чайковського. – К.: НМАУ, 1997. – 318, [1] с.
39. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: методичні поради молодим науковцям /Гончаренко Семен Устинович. – Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. – 278 с.
40. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник /Семен Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 374с.
41. Гребенюк Н.Є. Особистісно орієнтований підхід у розвитку індивідуальності співака /Музичне виконавство: наук. вісник Нац. муз. акад. України імені П.І. Чайковського,– К.: НМАУ, 2000. – Вип. 14, кн. 6. – С.156-165.
42. Гузій Н.В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти /Наталія Василівна Гузій. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – 243 с.
43. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посібник /І.М.Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 353 с.
44. Дмитриев Л.Б. Вопросы вокальной педагогики: [сб. ст.] /под ред. Л.Б.Дмитриева. – М.: Музыка, 1976. – Вып. 5. – 1976. – 262 [1] с.
45. Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики: учеб. пособ. для муз. вузов /Леонид Борисович Дмитриев. — М.: Музыка, 1968. — 675с.
46. Драйден Гордон. Революція в навчанні /Гордон Драйден, Джаннетт Вос. – Львів: Вид-во «Літопис», 2005. – 541 с.
47. Евтушенко Д.Г. Выдающийся педагог-вокалист (воспоминания о Е.А.Муравьевой) /Д.Г. Евтушенко //Вопросы вокальной педагогики: статьи и очерки. -– М.: Музыка, 1967. – Вып. 3. – С. 134-145.
48. Емельянов В.В. Развитие голоса. Координация и тренинг. 6-е изд., стер. /Виктор Вадимович Емельянов – СПб.: Издательство «Лань»; «Издательство Планета музыки», 2010. – 193 с.: ил. – (Учебники для вузов. Специальная литература).
49. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества: учеб.пособ.для вузов. /Людмила Борисовна Ермолаева-Томина: Моск. откр. гос.ун-т. – М.: Академ. проспект, 2003. – 302 [1] с.
50. Ермолаев В. Руководство по фониатрии. /В.Г. Ермолаев, Н.Ф. Лебедева, В.П.Морозов. — Л.: Медицина, 1970. — 271 с.
51. Євтушенко Д.Г. Роздуми про голос: нотатки педагога-вокаліста /Дометій Гурійович Євтушенко. — К.: Муз. Україна, 1979. — 91 с.
52. Загальна психологія: підручник для студ. вищ. навч. закл. [О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін.]. – К.: Либідь, 2005. – 463 с.
53. Зинькевич Е. Логика художественного процесса как историко–методологическая проблема /Е. Зинькевич //Музично–історичні концепції у минулому і сучасності. — Львів: Сполом, 1997. — С. 49-55.
54. Злобин К.В. Физиология пения в профилактике заболеваний голоса певцов /Константин Васильевич Злобин. — Л.: Медгиз, Ленингр. отд., 1958. — 136с.
55. Зязюн І.А. Інтеграційна функція культурної парадигми / І. А. Зязюн // Професійно-художня освіта України : зб. наук. праць [редкол. : І. А. Зязюн (голова), В. О. Радкевич, Н. М. Чепурна (заступники голови) та ін.]. – Київ; Черкаси : Видавництво “Черкаський ЦНТЕІ”, 2008. – Вип. V. – С. 3-13.
56. Іванов В.Ф. Навчання церковного співу в Україні у ІХ-ХVІІ ст.: монографія. /В.Ф. Іванов. – К.: Муз. Україна, 1997. – С.34-56.
57. Исполнительские школы высших учебных заведений Украины. – К.: КГК имени П.Чайковского, 1990. - 180 с.
58. Кабалевский Д.Б. Как рассказывать детям о музыке? /Дмитрий Борисович Кабалевский. – М.: Советский композитор, 1982.– 214 с.
59. Каган М.С. Эстетическое воспитание /М.С. Каган //Эстетическая культура и эстетическое воспитание: кн. для учителя /сост. Г.С.Лабковская — М.: Просвещение, 1983. — С. 62–164.
60. Калашник (Меі) Л.С. Давньокитайська міфологія як засіб родинного виховання: [наукова монографія]. /Любов Сергіївна Калашник. — Запоріжжя: Поліграф, 2004. — 259 с.
61. Киричук О.В. Психологія особистості /Олександр Васильович Киричук. – К.: Либідь, 1996. – 632 с.
62. Китай //Музыкальная эстетика стран Востока: [сборник] /общ. ред. и вступ. статья В.П. Шестакова . — М.: Музыка, 1967. — С.140-244.
63. Китайские четверостишия. Горечь разлуки. — М., 2000. — 564 с.
64. Козир А.В. Аналіз зарубіжного досвіду з проблеми формування професійної майстерності викладачів мистецьких дисциплін /А.В.Козир //Наук. часопис Нац. пед. ун-ту імені М.П.Драгоманова. Сер. № 14: Теорія і методика мистецької освіти: зб. наук. праць. – К., 2007. – Вип. 4 (9), ч. І. – С.88-92.
65. Комарова А.І. Україна: духовність – культура – естетичний розвиток особистості (методологія, теорія і практика) /А.І. Комарова //Духовність і художньо-естетична культура: аналіт. розробки, пропозиції наук. і прак. працівників. /М-во культури та мистецтв України. НДІ «Проблеми людини». — К., 1999. – Т.14.– С.15– 48.
66. Комиссаров О.В. Фонетический метод в формировании вокально-артикуляционных навыков у учащихся младших классов (на материале школ УССР): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Методика преподавания музыки» /О.В. Комиссаров. — М., 1984. — 20 с.
67. Кондрацька Л. Сучасні технології підготовки майбутніх учителів мистецтва /Людмила Кондрацька //Мистецтво та освіта. — 2003. — № 2. — С.7–11.
68. Конфуций: Изречения: книга песен и гимнов. /Конфуций; пер. с кит. — Х.: Фолио; М.: АСТ, 2000. — 446, [1] с.
69. Копнин П. Гегель и вопросы эстетики //Философия Гегеля и современность. /редкол.: Л.Н. Суворов и др. – М.: Мысль, 1973. — С. 321-396.
70. Котляревский И.А. Музыкально—теоретические системы европей¬ского искусствознания: методы изучения и классификации. /И.А.Котляревский — К.: Музична Україна, 1983. — 158 с.
71. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття /В.Г. Кремень. //Шлях освіти. – 2003. – С. 7-10.
72. Крицький В. Формування художньо-інтерпретаційного мис¬ления музиканта-виконавця /В.Крицький //Музичне виконавство. Наук. вісник НМАУ імені П.І. Чайковського.— К., 1999. — Вип. 3. – С. 110-122.
73. Кузьмина Н.В. Проблемы профессиональной подготовки специалистов в вузах /Н.В. Кузьмина //Проблемы отбора и профессиональной подготовки специалистов в вузе: [сб. статей] /под ред. Н.В. Кузьминой. — Л., 1970. — С.47– 61.
74. Курлянд З.Н. Професійна усталеність вчителя — основа його педагогічної майстерності /Зінаїда Наумівна Курлянд. — О., 1995. — 160с.
75. Лейзеров Н.Л. Эстетическая и художественная культура /Н.И.Киященко, Н.Л.Лейзеров. //Эстетическая культура и эстетическое воспитание: кн. для учителя /сост. Г.С. Лабковская. — М.: Просвещение, 1983. — С. 5–61.
76. Леонтьев А.Н. Психология образа /Алексей Леонтьев //Вестник Моск. ун-та. Сер. 14: Психология). – 1979. – № 2. – С. 146-149.
77. Лінь Хай. Традиції та сучасні тенденції розвитку вокально-хорової школи Китаю /Лінь Хай //Педагогіка вищої середньої школи: збір. наук. пр. /Криворізький держ. пед. ун-т. – Кривий Ріг: КДПУ, 2006. – № 16. – (Спец. випуск): «Мистецько-педагогічна освіта (теорія, методи, технології) - 2006». Ч. І. – С. 265-271.
78. Люш Д.В. Развитие и сохранение певческого голоса. /Д.В. Люш. — К.: Музична Україна, 1988. — 138, [2] с.
79. Ливанова Т.Н. История западноевропейской музыки до 1789 г.: [учеб. для исполн. Ф-тов муз.вузов: в 2-х т.]. /Тамара Николаевна Ливанова. — М.: Музыка, 1982. — Т. І. — 696 с.; Т. ІІ. — 669 с.
80. Лобанова М. Музыкальный стиль и жанр: история и сов¬ре¬мен¬ность. /Марина Николаевна Лобанова. — М.: Сов. композитор, 1990. — 224с.
81. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: навч. посіб. /В.С. Лутай. — К.: Центр «Магістр» ТСВУ, 1996. — 256 с.
82. Ляшенко І. Музична україністика в світлі сучасної культурної політики: аспекти гуманізації та гуманітаризації національної освіти /І.Ляшенко //Українське музикознавство: наук.-метод. зб. /Нац. Муз. академія України імені П.І. Чайковського. — К., 1998. — Вип. 28: Музична україністика в контексті світової культури. – С. 3-8.
83. Макаренко А.С. Избранные произведения: в 3-х т. /редкол.: Н.Д.Ярмаченко (пред.) и др. — К.: Рад. шк., 1985. — Т.2 — 574 с.
84. Маркова А.К. Психология труда учителя. /Аэлита Капитоновна Маркова. – М.: Просвещение, 1993. – 312 с.
85. Мартиненко С.М. Загальна педагогіка: навч. посіб. /С.М. Мартиненко, Л.Л.Хоружа; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - К., 2002. — 173, [1] с.
86. Мартынов И. Очерки о зарубежной музыке первой половины ХХ века. /Иван Иванович Мартынов. — М.: Музыка, 1970. — 504 с.
87. Маслоу А. Мотивация и личность. /Абрахам Маслоу — СПб.: Питер, 2003. — 351 с. – (Мастера психологии).
88. Масол Л. Концепція загальної мистецької освіти /Людмила Масол //Мистецтво та освіта. — 2004. — № 1. — С. 2–5.
89. Матвеева К.П. Формирование навыков управления певческой деятельностью школьников как существенный компонент в подготовке учителя музыки: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Методика преподавания музыки» /К.П.Матвеева. — М., 1981. — 16 с.
90. Медушевский В.В. Внемлите ангельскому пению. /Вячеслав Вячеславович Медушевский. — Минск, 2000. — 368 с.
91. Медушевский В.В. Онтологические основы интерпретации му¬зы¬ки /В.В.Медушевский //Интерпретация музыкального произведения в контексте куль¬туры: [сб. статей] /под общ. ред. В.В.Медушевского. — М., 1984. — Вып.129. – С. 5-11.
92. Менабени А.Г. Специфика индивидуальной вокальной подготовки учителя музыки общеобразовательной школы: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» /А.Г.Менабени. — М., 1972. — 20 с.
93. Мєднікова Г.С. Адаптаційна функція мистецтва в умовах техногенної цивілізації /Науковий часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – Вип. 10 (23). – К.: НПУ, 2006. – С. 123-131.
94. Мєдникова Г.С. Культурологія: Навчальний посібник /За редакцією М.Заковича. Друге видання. /Галина Сергіївна Мєднікова. – Київ: Знання, 2006. – 567с.
95. Микиша М.В. Практичні основи вокального мистецтва: до 100-річчя з дня народження. /Михайло Венедиктович Микита /літ. виклад М.Головащенка. — К.: Музична Україна, 1985. — 80 с., іл., ноти.
96. Миропольська Н.Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури учня: теорія і практика. /Н.Є. Миропольська. — К.: Парламентське видавництво, 2002. — 204 с.
97. Михайлов М.М. Музыка Китая. /М.М. Михайлов. – М., 1961, с. 15-30.
98. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навч. посібник. 3-є видання, доповнене. /Н.Є.Мойсеюк — К.: ВАТ «КДНК», 2001. – 608с.
99. Морозов В.П. Резонансная теория голосообразования. Эволюционно-исторические основы и практическое значение. /В.П.Морозов. //Вокальное образование начала ХХІ века. – М.: Новый ключ, 2008. – 183 с.
100. Музыкальная эстетика стран Востока: [сборник] /общ. ред. В.Шестакова. — М.: Музыка, 1967. — 414 с.
101. Музыка ХХ века. 1880-1945: очерки: в 2-х ч. [ВНЦИ искусствознания, Ленингр. гос. ин-т театра, музыки и кинематографии] /редкол.: Б.М.Ярустовский и др. — М.: Музыка, 1976. Часть вторая. Книга четвертая. — 341, [1] с.
102. Назаров И.Т. Основы музыкально-исполнительской техники и ме¬тод ее совершенствования /Иван Тимофеевич Назаров. — М.: Музыка, 1969. — 134с.
103. Некрасов Ю.И. О психологических основах испол¬ни¬тель¬¬ской интерпретации в процессе обучения в музыкальном вузе /Ю.И. Некрасов, Е.Н. Маркова //Программированное обучение: респуб. межведомственный науч. сб. /Киев. инженерно-строительный ин-т. Вып.15. — К.: Вища школа, 1978. — С. 127-136.
104. Неменский Б.М. Мудрость красоты: о проблеме эстетического воспитания: кн. для учителя. /Борис Михайлович Неменский. — 2-е изд., М.: Просвещение, 1987. — 253, [2] с.
105. Ничкало Н. Теорія і методика професійної освіти: сучасний дослідницький етап і перспективи /Нелля Ничкало //Педагогіка і психологія професійної освіти. — 2001. — № 1. — С. 6 — 26.
106. Огороднов Д.Е. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе: метод. пособие. /Дмитрик Ерофеевич Огороднов. 3-е. изд. — К., Музична Україна, 1989. — 163, [2] с.
107. Оконь В. Основы проблемного обучения /В. Оконь [пер. с польск.]. – М. : «Просвещение». – 1968. – 208с.
108. Орлов В.Ф. Професійне становлення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін: теорія і технологія: [Монографія] /Валерій Федорович Орлов /за заг. ред. І.А.Зязюна. — К.: Наукова думка, 2003. — 263, [12] с.
109. Основи психології: підручник для студ. вищ. навч. закл. /за заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Романця. – К.: Либідь, 1995. – 631, [1] с.
110. Падалка Г.М. Пріоритетні напрямки розвитку сучасної мистецької освіти /Г.М. Падалка //Теорія і методика мистецької освіти: зб. наук. пр. /редкол. О.П. Щолокова та ін.; Нац. пед. ун-т імені М.Драгоманова. – К., 2004. – Вип. 1 (6). – С. 15-20.
111. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін): [монографія]. /Г.М. Падалка. – К.: Освіта України, 2008. — 272, [1] с.
112. Педагогічна майстерність: підручник [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.] /за ред. І.А.Зязюна. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: Вища шк., 2004. — 422 с.
113. Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия. /В.И. Петрушин. –М.: Владос, 1999. – 175 с.
114. Пєхота О.М. Культура співробітництва: практика групової роботи студентів: навчально-методичний посібник /О.М. Пєхота, С.В. Ратовська. – Миколаїв: Іліон, 2011. – 252 с.
115. Радул В.В. Дослідження особливостей самореалізації особистості: монографія /Валерій Вікторович Радул та ін. – К.: Імекс-ЛТД, 2009. – 352с.
116. Ражников В.Г. Диалоги о музыкальной педагогике. /Владимир Григорьевич Ражников. – М.: Музыка, 1989. – 139, [2] с.
117. Раппопорт С.Х. О вариативной множественности исполнительства /Семен Хаскевич Раппопорт [сборник ст. /ред.. и сост. А.Д.Алексеев] //Музыкальное исполнительство. — М., 1972. – С. 39-52.
118. Решетников П.Е. Нетрадиционная технологическая система подготовки учителей: рождение мастера: книга для препод. высш. и средн. пед. учеб. заведений /Петр Евдокимович Решетников. — М.: ВЛАДОС, 2000. — 301с.
119. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: навч. посіб. для студ. Вищ. навч. закл. /В.В. Рибалка. — К.: ІЗМН, 1996. — 235, [1] с.
120. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека /Карл Роджерс: пер.с англ. М.М. Исениной. — М.: Прогресс; Универс, 1994. — 479, [1] с.
121. Ростовський О.Я. Педагогічні основи керування процесом музичного сприймання школярів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки». /О.Я. Ростовський. — К., 1993. — 48 с.
122. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. /Сергей Леонидович Рубинштейн. — СПб.: Питер Ком, 2002. — 720 с. – (Мастера психологии).
123. Рудницька О.П. Музика і культура особистості: проблеми сучасної педагогічної освіти: навч. посіб. /О.П.Рудницька. — К.: ІЗМН, 1998. — 248 с.
124. Саркисян А.О. О некоторых вопросах вокального искусства //Вопросы вокальной педагогики: статьи и очерки. /А.О. Саркисян. – М.: Госмузиздат, 1964. — Вып. 1. — С. 9–29.
125. Семиченко В.А. Психологические основы процесса профессиональной подготовки студентов вуза: учебное пособие. /В.А. Семиченко. — Полтава, 1989. — 86 с.
126. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. /С.О. Сисоєва– К.: Міленіум, 2006. – 346с.
127. Сисоєва С., Соколова І. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: навч. посіб. для студ. Вищ. навч. закл. /С.Сисоєва, І.Соколова. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 307 с.
128. Сластенин В.А. Теория и практика высшего педагогического образования /В.А. Сластенин //Межвузовский сб. научных трудов МГПИ /под ред. В.А.Сластенина. – М., 1987. — С. 11-26.
129. Соколов А.С. Синкретизм и парадоксы современной куль¬ту¬ры /Александр Сергеевич Соколов //Музыкальная композиция ХХ века: диалектика твор¬чества: исследование. — М.: Музика, 1992. — С. 13-15.
130. Сохор А.Н. Вопросы социологии и эстетики музыки : сборник статей /Арнольд Наумович Сохор. – Л. : Советский композитор, 1980. – 295 с.
131. Соціологія культури: навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти України [О.М.Семашко, В.М.Піча, О.І.Погорілий та ін.; /за ред. О.М.Семашка, В.М. Піча. — К.: Каравела, Л.: «Новий світ — 2000», 2002. — 333 c. – (Вища освіта України).
132. Станиславский К.С. Работа актера над собой. /Константин Сергеевич Станиславский. – М.: Искусство, 1985. – Ч. І.: Работа актера над собой в творческом процессе переживания. – 1985. - 472 с.
133. Стасько Г.Є. Вокальна підготовка майбутнього вчителя музики як основа удосконалення педагогічної майстерності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» /Г.Є.Стасько. — К., 1995. — 24 с.
134. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина. //Вибрані твори в 5-и т. /В.О.Сухомлинський. — К.: Рад. шк., 1977. – Т.3. — 670 с.
135. Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів і словосполучень /Уклад.: О.І. Скопенко, Т.В. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2006. – 789, [2] с. – (Словники України).
136. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей /Избранные труды в 2-х томах. /Борис Михайлович Теплов; ред. Н.С.Лейтес. - М.: Педагогика, 1985. - Т.1. – С. 42 –222.
137. Психологические тесты в 2-х т. /под ред. А.А. Карелина. – М.: ВЛАДОС, 2003. – Т. 1. – 312 с.
138. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. /К.Д. Ушинский; под ред. Е.Н. Медынского, И.Ф. Свадковского. — М.: АПН РСФСР, 1945. — 567 с.
139. Філософія: Підручник [Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін.]. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
140. Философский словарь [авт. сл. ст.: В.П. Андрущенко и др.] (Новые словари) – К.: А.С.К., 2006. – 1059 с.
141. Філософський енциклопедичний словник [голова редколегії В. І. Шинкарук]. – К. : Абрис, 2002. – 742 с.
142. Цзінь Нань. Вокальна підготовка в Китаї: до проблеми формування творчої індивідуальності співака /Цзінь Нань //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2008. – № 3. – С. 73-76.
143. Цзінь Нань. Особливості вокальної підготовки студентів з КНР в інститутах мистецтв України /Цзінь Нань //Теоретичні та методологічні засади неперервної мистецької освіти: зб. матеріалів наук.-методол. семінару. – Чернівці, 2009. – С. 191-192.
144. Цыпин Г.М. Психология музыкальной деятельности: проблемы, суждения, мнения: учеб. пособ. для студ. вузов, обучающихся по специальности «Муз. образование» /Геннадій Моисеевич Цыпин. — М.: Инрерпракс, 1994. — 373 с.
145. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии [учеб. пособ. для филос. ф-тов ун-тов и аспирантов]. /Арсений Николаевич Чанышев. — М.: Высшая школа, 1991. – 510, [3] с.
146. Шевнюк О. Культурологічна освіта майбутнього вчителя /Олена Шевнюк //Мистецтво та освіта. — 2003. — №3 (29).– С. 2–6.
147. Шип С.В. Музична форма від звуку до стилю: навч. посіб. /С.В. Шип; ред. А.Кравченко. — Київ: Заповіт, 1998. — 367 с. – (Трансформація гуманітарної освіти в Україні).
148. Шнеерсон Г.М. Музыкальная культура Китая /Григорій Михайлович Шнеерсон. – М.: Музгиз, 1952. – 249 с.
149. Щолокова О.П. Основи пофесійної художньо-естетичної підготовки майбутнього вчителя [монографія] /О.П.Щолокова; Укр. Держ. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. – К., 1996. – 172 с.
150. Щолокова О.П. Світова художня культура: від первісного суспільства до початку середньовіччя: навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. /О.П.Щолокова, О.Л.Шевнюк, С.В.Шип, О.М.Семашко. — К.: Вища школа, 2004.– 175, [1] с.
151. Энциклопедический музыкальной словарь /сост. Б.С. Штейнпресс и М.Ямпольский; отв. ред. Г.В.Келдыш. — М.: Сов. Энциклопедия, 1959. — 326 с.
152. Юссон Р. Певческий голос. Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса /Рауль Юссон. — М.: Музыка, 1974. — 262 с.
153. Юцевич Ю.Є. Теорія і методика формування та розвитку співацького голосу: навч.-метод. посіб. /Юрій Євгенович Юцевич; ін-т змісту і методу навчання. — К., 1998. — 158, [1] с.
154. Яворский Б. [сост., ред. и предисл. И.С.Рабинович: в 2-х т.] Т.1. — М.: Музыка, 1964. — Т.І.: Воспоминания, статьи и письма. – 1964. - 670 с.
155. Якобсон П.М. Психология художественного восприятия /Павел Максимович Якобсон. — М.: Искусство, 1964. — 86 с.
156. Bolin N. Gefangenschaft und Freicheit /Aspetti musikali. — Köln–Rheinkassel: Verlag Ch.Dohr: 2001. — S. 161–174.
157. Carter T. Critical Forum /Music analysis. – March 1995. — 105–111 p.
158. KalischV. Side effects bei der Beschäftigung mit musica // Aspekti musikali. — Köln–Rheinkassel: Verlag Ch.Dohr: 2001. –363–370 S.
159. Kluppelholz W.Cucina tipica /Aspekti musikali. — Köln–Rheinkassel: Verlag Ch.Dohr: 2001. –331–339 S.
160. Schenker H. Neue musikalische Theorien und Fantasien. Der freie Satz. — Wien, 2002. - S.29-33.
Література китайською мовою
161. Биан Мен. Китайская музыкальная культура: образование и развитие — Пекин, 1996. — 181 с.
162. Ван Юй Шен. Истоки музики. — Шанхай, 1997. — 281 с.
163. Гуан Лин. Народные стили в вокальном искусстве. - Пекин, 1984. - С.11-34.
164. Иян Инь Лю История китайской музыки — Шанхай, 1953. — С. 5-11.
165. Китайская Философия. – Т. 19–21. — Лиао Нин, 2000. — с. 112-134.
166. Ли Бо. Вопросы оперного искусства. — Пекин, 2001. — 184 с.
167. Лю Лан. Музыкальное воспитание Конфуция и смысл его музыкальной эстетики /Искусство музыки - 2. — Пекин, 1991. — с. 34-54.
168. Лю Юань Пин. Модель обучения вокальной музыке (Шэн юе цзяо дэ мо ши). – Пекин, 2004. – 170 с.
169. Уань Юань. Воспитание психологических качеств вокалиста. – Цзанси, 2002. – 120с.
170. Хоу Фан. Реформирование вокального обучения. – Пекин, 2001. – 150с.
171. Фу Лэй. Музыкальные произведения и исполнения. — Шанхай, 2002. — 316 с.
172. Цан Вэнь Лин. Требования к исполнению вокальной музыки. – Шандонь, 2005. – 235 с.
173. Цоу Вэн Чу. Вокальное искусство — школа Шен Сиан. — Пекин, 2000. — 217 с.
174. Чен Цэ Мин. Собрание музыки вокруг света. — Народная музыка мира — Пекин, 1997. — 48 с.
175. Чжан Уен Жу. Современная философия Китая. — Пекин, 2001. — С. 5-33.
176. Чжан Сяо Чжун. Основные особенности и законы вокального обучения. – Синхай, 2001. – 205 с.
177. Чжао Мэй Бо. Вокальное искусство Китая. — Шанхай, 1997. — С. 23-43.
178. Чжан Цзянь Го. Пути реформы вокальной музыки. – Наньцзин, 2004. – 215 с.
179. Чэнь Я Сянь. Подготовка к работе над вокальным дыханием. – Фуцзянь, 2001. – 145 с.
180. Шен Сиан. Воспитание вокалистов. — Шанхай, 1998. — 323 с.
181. Юй Тэн Ган. Искусство вокального языка. — Шанхай, 1987. – С. 23-45.
182. Ян Хун Нянь. Вокальная интонация. – Пекин, 2001. – 215 с.