СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ В УКРАЇНІ (XIX - початок XXI століття) : СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ СИСТЕМЫ СПЕЦИАЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ слабослышащих детей В УКРАИНЕ (XIX - начало XXI века)



  • Название:
  • СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ В УКРАЇНІ (XIX - початок XXI століття)
  • Альтернативное название:
  • СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ СИСТЕМЫ СПЕЦИАЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ слабослышащих детей В УКРАИНЕ (XIX - начало XXI века)
  • Кол-во страниц:
  • 266
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

    На правах рукопису
    ТАРАНЧЕНКО ОКСАНА МИКОЛАЇВНА
    УДК:376.1-056.26


    СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
    ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ В УКРАЇНІ
    (XIX - початок XXI століття)
    13.00.03 - корекційна педагогіка
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук


    Науковий керівник:

    Засенко В’ячеслав Васильович,
    доктор педагогічних наук,
    старший науковий співробітник
    Київ - 2006








    ЗМІСТ
    ВСТУП.....................................................................................................................................3
    РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ..................................................................................................11
    1.1. ГЕНЕЗИС НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ...................................................................................................12
    1.2. ПЕРЕДУМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ......................................................................................................................25
    1.3. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ..................................................................................................................55
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ..............................................................................................72
    РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ В УКРАЇНІ.........................................................79
    2.1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МЕРЕЖІ СПЕЦІАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ.........................................................................................82
    2.2. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОСВІТИ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ..112
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ............................................................................................135
    РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ....................................................142
    3.1. РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ..........................................................................................144
    3.2. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ............................................................................................159
    3.3. ПСИХОЛОГО-МЕДИКО-ПЕДАГОГІЧНА ТА КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ.....................................................................188
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ..................................................................................203
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ......................................................................................207
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................213
    ДОДАТКИ...........................................................................................................................238








    ВСТУП
    Актуальність дослідження. Історія розвитку школи, освіти і педагогічної думки – важливе джерело розбудови національної системи освіти в Україні, оновлення її змісту та структури, об’єктивного висвітлення внеску діячів освіти у процес українського відродження. Зокрема, це стосується і дефектології, що зумовлено процесами реформування цієї галузі, а відтак, переосмисленням її надбань, окресленням позитивних тенденцій та встановленням історичної істини. Тож цей напрям – один із пріоритетних у спеціальній педагогіці. Результати ґрунтовних досліджень історико-педагогічних аспектів становлення та розвитку вітчизняної корекційної педагогіки і спеціальної психології широко висвітлюються в наукових працях українських вчених (В.Бондар, І.Єременко, Н.Засенко, В.Золотоверх, С.Кульбіда, Л.Одинченко, І.Соколянський, М.Супрун, О.Шевченко, М.Ярмаченко та ін.).
    Важливе місце в цьому контексті належить питанням навчання і виховання дітей з порушеннями слуху, оскільки особливості поступу вітчизняної сурдопедагогіки, цілісний, науково-обґрунтований підхід до аналізу особливостей становлення та формування її теорії і практики на різних етапах історії мають вагоме значення для вдосконалення та подальшої розбудови цієї галузі.
    Слід зазначити, що історично теорія та практика навчання обох категорій дітей з порушеннями слуху – глухих і дітей зі зниженим слухом – виникли та розвивалися по-різному. Стосовно глухих, то тривалість цього процесу охоплює значні часові межі (в Україні – два сторіччя), тож не випадково, що він широко висвітлений у низці наукових праць та численних історичних оглядах. Зокрема, дослідження М.Богданова-Березовського, О.Дьячкова, І.Соколянського М.Лаговського, Є.Члєнова, М.Ярмаченка та ін. присвячені широкому колу питань навчання глухих у різні часи.
    По-іншому склалася історія розвитку теорії та становлення практики навчання і виховання дітей зі зниженим слухом. Окремі питання навчання, виховання, особливостей розвитку мовлення та психічних функцій дітей цієї категорії ґрунтовно досліджувалися вітчизняними науковцями (Л.Борщевська, Н.Засенко, Л.Лебедєва, Л.Фомічова, М.Шеремет, М.Ярмаченко та ін.). Існує чимало психологічних і педагогічних праць, в тому числі прикладного характеру, присвячених теорії та практиці навчання і виховання дітей зі зниженим слухом російських вчених (В. Бельтюков, Р.Боскіс, А.Зікєєв, К.Комаров, К.Коровін, Л.Нейман, Л.Нікуліна, Ф.Pay, Л.Тігранова та ін.). Втім, власне, комплексні історіографічні дослідження цієї проблеми практично відсутні. У працях наводяться лише окремі фрагменти з історії становлення спеціальної школи для слабочуючих дітей, в цілому ж, процес розвитку спеціального навчання та виховання дітей зі зниженим слухом в Україні не досліджувався.
    Водночас, окремі історичні події і факти свого часу з відомих причин висвітлювалися дещо упереджено або ж подавалися без відповідних оцінок причин і наслідків тих чи інших процесів, які гальмували розвиток спеціальної освіти. Відтак, широкий загал освітян отримував дозовану інформацію, що відповідно дещо спотворювало реальну історичну картину.
    Ідеї диференційованого підходу до навчання і виховання глухих і слабочуючих мають достатньо тривалу історію, однак, педагогічна класифікація дітей з порушеннями слуху і, відповідно, належна система їхнього навчання набули остаточного оформлення лише у другій половині ХХ ст. Намагання виділити дітей зі зниженим слухом як категорію, що потребує особливого підходу до їхнього навчання (відмінного від інших), спостерігалися у першій половині XIX ст. (В.Флері, Г.Гурцов). Починаючи з перших спроб (початок ХІХ ст.) організованого навчання таких дітей, виникнення окремих класів (перші десятиліття ХХ ст.) і закінчуючи науковою розробкою системи їхнього навчання та виховання, що завершилася наприкінці 60-х років, розвитком мережі спеціальних закладів у наступні роки і її реформуванням (початок ХХІ ст.) – власне і є окресленим часовим проміжком реалізації диференційованого підходу до осіб зі зниженим слухом в Україні. Отже, можна говорити як про передісторію, маючи на увазі виникнення й розвиток ідеї диференційованого навчання дітей з порушеннями слуху та спроби її реалізації в різних організаційних формах і умовах від початку ХІХ ст. (що є нижньою хронологічною межею), так і про, власне, історію навчання таких дітей у нашій державі аж до сьогодні – початку ХХІ ст. (що є верхньою межею). Тож, основним завданням ми вбачали вивчення передумов диференційованого навчання осіб зі зниженим слухом та визначення етапів і закономірностей процесу становлення системи їхнього навчання в Україні.
    Дослідження історії зародження ідеї диференційованого навчання дітей зі зниженим слухом та виділення їх в окрему категорію учнів, а також вивчення шляхів реалізації цієї ідеї на практиці в Україні заповнять певну прогалину не лише в історії сурдопедагогіки, а й спеціальної педагогіки в цілому.
    Актуальність проблеми для дефектологічної науки і практики, а також її недостатня розробленість зумовили визначення теми дослідження – “Становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні (ХІХ – початок ХХІ століття)”.
    Об’єкт дослідження: спеціальне навчання дітей з порушеннями слуху в Україні.
    Предмет дослідження: становлення та розвиток вітчизняної системи навчання дітей зі зниженим слухом.
    Мета дослідження – здійснити цілісний історико-педагогічний аналіз становлення, функціонування і розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні та визначити прогностичні можливості використання історичного досвіду в сучасних умовах.
    Відповідно до мети дослідження визначено наступні завдання:
    - проаналізувати джерела виникнення ідеї та перші спроби практичного вирішення питання щодо спеціально організованого навчання дітей зі зниженим слухом в Україні;
    - виділити та охарактеризувати основні періоди становлення і розвитку системи навчання дітей зі зниженим слухом в Україні;
    - розкрити особливості формування змісту, форм, методів і засобів навчання дітей зі зниженим слухом на кожному етапі;
    - визначити суспільно-політичні, соціально-економічні, соціокультурні, національні та інші чинники, що впливали на процес становлення вітчизняної системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом на різних етапах;
    - розкрити основні закономірності й тенденції розвитку теорії та практики навчання цих дітей в Україні;
    - оцінити прогресивні надбання вітчизняної сурдопедагогічної теорії і практики та окреслити шляхи їх використання в сучасних умовах навчання дітей зі зниженим слухом.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту спеціальної педагогіки АПН України. Тема дослідження пов’язана з комплексною темою лабораторії сурдопедагогіки “Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти осіб з порушеннями слуху в умовах диференційованого навчання” (державна реєстрація № 0101U000610) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 3 від 25.03.2003 р.).
    Теоретико-методологічною основою дослідження є принцип історизму, що охоплює такі складові: вивчення сучасного стану, відтворення минулого, розгляд генезису, прогнозування тенденцій подальшого розвитку; синергетичний принцип, як теорія самоорганізації та розвитку цілісних систем та її основні поняття (становлення, формування, розвиток тощо); теорія пізнання, системний підхід до цілісних педагогічних процесів та явищ; наукові положення про діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість суспільно-педагогічних явищ та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах; діалектичні закони та принципи об’єктивності, науковості, системності, взаємодії традиційного та інноваційного, загального та національного; філософські, психолого-педагогічні, теоретичні висновки, що містяться у наукових працях вітчизняних дефектологів стосовно загальних тенденцій розвитку спеціальної освіти та подальшого поступу у майбутньому
    Методи дослідження. Розв’язання окреслених завдань зумовили використання комплексу методів, серед яких: хронологічний; системно-структурний; методи аналізу, синтезу, теоретичного узагальнення та порівняння історичних фактів, подій, педагогічних явищ; методи систематизації та класифікації архівних джерел, історико-педагогічної літератури; аналіз планів, програм, законів, шкільних підручників, документації та звітів діяльності різних освітніх організацій.
    Організація і етапи дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи упродовж 2000-2006 рр.
    На першому етапі (2000-2001 рр.) осмислювалися теоретичні засади дослідження, визначалися його мета і завдання, відбувалося вивчення літературних джерел, здійснювався аналіз архівно-історичного матеріалу. Визначалися загальні підходи до вирішення проблеми, розроблялися програма і методика дослідження.
    На другому етапі (2002-2004 рр.) проводилася дослідна робота, розроблялися теоретичні засади та визначався науковий апарат дослідження, здійснювався порівняльний аналіз становлення системи освіти дітей зі зниженим слухом в Україні та Росії, здійснювалася систематизація та первинна обробка отриманих даних.
    На третьому етапі (2005-2006 рр.) проводилися обробка й аналіз матеріалу, робилися узагальнення, формулювалися висновки.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на основі системного аналізу теорії і практики навчання дітей зі зниженим слухом відтворено генезис та визначено тенденції й особливості розвитку системи спеціального навчання цієї категорії дітей в Україні; на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних обставин науково обґрунтовано періоди розвитку вітчизняної системи спеціального навчання таких дітей; зроблено науковий аналіз структури і змісту навчальної, виховної та корекційної роботи з особами, які мають зниження функції слухового аналізатора у кожний з періодів; визначено та обґрунтовано особливості розбудови вітчизняної системи навчання дітей зі зниженим слухом на сучасному етапі.
    Теоретична значущість дослідження полягає в аналітичному огляді та історико-педагогічному узагальненні процесу розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні; у виявленні тенденцій і національних особливостей поступу цієї галузі в Україні в контексті суспільно-політичних, соціально-економічних та соціокультурних змін; визначено прогресивні національні тенденції в науці та практиці навчання і виховання осіб зі зниженим слухом; розширено уявлення щодо еволюційних змін і взаємозалежності розвитку окремої галузі від державних та суспільних інститутів. У дослідженні узагальнено наукові дані та факти, які розширюють знання про історію розвитку вітчизняної сурдопедагогічної теорії і практики, що дає змогу глибше оцінити науково-практичні досягнення українських учених, проаналізувати, узагальнити досвід минулого для визначення перспектив і тенденцій поступу цієї галузі.
    Практична значущість дослідження полягає в тому, що одержані результати, узагальнення та висновки повніше та детальніше розкривають історію розвитку української сурдопедагогічної теорії і практики; окреслюють основні напрями наукових досліджень і практичних впроваджень (як традиційних, так і інноваційних) на сучасному етапі і на перспективу; сприяють подальшому вдосконаленню та реформуванню національної системи спеціальної освіти осіб зі зниженим слухом.
    До наукового обігу введено маловідомі документи, архівні матеріали, що суттєво розширили уявлення про особливості процесу становлення і розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні. Результати дослідження можуть використовуватися при написанні науково-методичних та навчальних посібників з історії сурдопедагогіки, а також при підготовці сурдопедагогів у системі вищої освіти.
    Особистий внесок автора полягає у визначенні авторської періодизації процесу становлення та розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні, формування якої відбувалося під впливом суспільно-політичних, соціально-економічних та соціокультурних факторів; у визначенні внеску українських науковців і практиків у розвиток вітчизняної сурдопедагогіки та сурдопсихології, а також в обґрунтування особливостей розвитку дітей зі зниженим слухом для забезпечення диференційованої діагностики та ефективного корекційного навчання; у історико-критичній характеристиці суперечностей та особливостей поступу теорії та практики спеціального навчання дітей зі зниженим слухом у різні історичні періоди.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися і були схвалені на Всеукраїнських науково-практичних конференціях молодих вчених “Сучасні технології та індивідуальні методи дослідження проблеми корекційно-компенсаторного навчання і виховання дітей з особливими потребами: методологія, досвід, практика” (Київ, 2002 р.) та “Інноваційні технології навчання і виховання дітей з особливими потребами” (Київ, 2006 р.); Першій Всеукраїнській конференції з питань навчання глухих в Україні (Київ, 2000 р.); Першій Всеукраїнській конференції “Проблеми реабілітації інвалідів зі слуху в Україні на сучасному етапі та можливі шляхи їх вирішення” (Київ, 2002 р.); Третій, Четвертій і П’ятій Міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2002, 2003, 2004 рр.); Науково-практичній конференції “Вища школа – сурдопедагогічній науці та практиці” (Київ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми корекційної педагогіки та спеціальної психології” (Київ, 2004 р.); Ювілейній науковій сесії до 10-річчя Інституту спеціальної педагогіки АПН України “Спеціальна освіта в Україні: погляд у майбутнє” (Київ, 2004 р.), науково-практичних семінарах і засіданнях круглих столів, що проводилися Інститутом спеціальної педагогіки АПН України, а також на засіданнях лабораторії сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України (2000-2006 рр.).
    Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку; комплексним застосуванням взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних об’єктові, предмету, меті та завданням роботи; використанням ретроспективного логіко-системного аналізу архівних, літературних джерел, законодавчих, нормативних актів і документації; різнобічним історико-педагогічним узагальненням одержаних фактів і даних.
    Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 23 наукових працях
    (19 – одноосібних), з яких 16 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (319 найменувань) та додатків. Загальний обсяг – 266 сторінок. Основний зміст роботи викладено на 212 сторінках. У тексті міститься 10 таблиць.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    Аналіз архівних, наукових, літературних джерел дав змогу виявити основні тенденції та особливості розвитку вітчизняної системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в конкретні історичні періоди. На основі історико-педагогічного та порівняльного аналізу отриманих під час дослідження даних було розроблено періодизацію становлення та розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні. Кожний з виділених періодів розглядається як багатогранний та суперечливий етап, в якому простежуються певні протистояння, висхідні та низхідні тенденції, закономірності та особливості трансформування ідей диференційованого навчання в педагогічну практику. Перехід від одного до наступного періоду, а також певні події в межах кожного з них детерміновані, насамперед, суспільно-політичними, соціально-економічними та соціокультурними чинниками, які домінували у певний час.
    Таким чином, відповідно до мети, концептуальних положень і завдань дослідження простежено ґенезу, визначено особливості й основні тенденції, проаналізовано вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні, що дало підстави виділити такі періоди цього процесу:
    І період – від початку ХІХ ст. до 1917 року, який можна вважати початковим та характеризувати як період формування педагогічної думки щодо доцільності запровадження окремої системи навчання дітей зі зниженим слухом.
    Ідея диференційованого навчання первинно зародилася як необхідність відмінних педагогічних підходів до вихованців училищ глухонімих, залежно від ступеня зниження слуху. Педагогічні спостереження за відмінністю успішності учнів в опануванні загальноосвітніх знань та, особливо, усного мовлення, узгоджувалися з індивідуальною характеристикою стану їхньої слухової функції, на підставі чого здійснювалися спроби організації їх “відокремленого” навчання. Виявлення серед учнів загальноосвітніх шкіл дітей зі зниженим слухом, які не могли опанувати грамоту, та “напівглухих” вихованців в училищах для глухонімих, сприяло виокремленню нового контингенту шкільного віку, для якого ще не було створено навчально-виховних закладів, що відповідали б особливостям їхнього розвитку. Українські сурдопедагоги, обстоюючи прогресивні погляди щодо можливостей навчання дітей з порушеннями слуху і пропагуючи успішний досвід їх дошкільного виховання, професійної освіти, не мали практичної можливості виділити зі шкіл контингент дітей зі зниженим слухом внаслідок його нечисленності. Оскільки ці заклади не належали до державної системи навчання, а суспільство не вбачало нагальної необхідності в окремому навчанні таких дітей, ідея диференціації в цей період не була практично реалізована.
    ІІ період – від 1917 р. до 1950 р. – характеризується оформленням науково-теоретичних засад спеціального навчання дітей зі зниженим слухом та створенням практичних передумов розгортання мережі закладів для них.
    Упродовж тривалого часу на шляху становлення та розвитку вітчизняної системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом спостерігалася низка чинників, що гальмували цей процес на одних етапах і сприяли йому – на інших. Серед них: суспільно-політичні, соціально-економічні та соціокультурні. Збройні протистояння на території України, економічний занепад, кризовий стан у суспільстві на тривалий час загальмували розробку теоретичних засад диференційованого навчання дітей зі зниженим слухом та їх практичну реалізацію. Саме внаслідок згаданих вище чинників теоретичні напрацювання М.Тарасевича, І.Соколянського щодо наукової класифікації дітей з порушеннями розвитку, концепції психофізичного розвитку аномальної дитини та науково-пошукова діяльність, що охоплювала дослідницькі питання, які б могли значною мірою вплинути на розв’язання проблеми диференційованого навчання дітей зі зниженим слухом, на тому етапі нівелювалися командно-адміністративною системою та партійно-ідеологічним тиском. Відтак, вирішення актуальної психолого-педагогічної проблеми – виділення зі складу дітей з порушеннями слуху категорії слабочуючих – стало можливим на основі концепції Л.Виготського про складну структуру дефекту та психолого-педагогічних досліджень Р.Боскіс, які і стали фундаментом науково обґрунтованої типології дітей цієї категорії. Ці ж чинники стримували і розгортання мережі закладів для дітей зі зниженим слухом: до кінця цього періоду існувала лише одна школа для туговухих дітей, решта таких учнів навчалася в окремих класах при школах для глухих та загальноосвітніх закладах.
    ІІІ період – від 1950 р. до 1991 р. – характеризується розширенням мережі закладів для дітей зі зниженим слухом в Україні, формуванням наукових принципів їхнього навчання та розробкою науково-методичного забезпечення для цього нового типу спеціальних шкіл.
    У перші повоєнні десятиліття значні соціально-економічні труднощі суттєво гальмували розгортання мережі шкіл для дітей зі зниженим слухом, яке в ці роки відбувалося переважно за рахунок реорганізації інших навчальних закладів. Низка організаційних і законодавчих документів, відповідні заходи, спрямовані на їх виконання, сприяли налагодженню роботи новостворених шкіл, підготовці кадрів, консолідації зусиль науковців і методистів для удосконалення змісту й методів навчальної та корекційної роботи. Водночас продовжувалася розробка теоретичних і практичних питань спеціального навчання дітей цієї категорії та наукових принципів побудови педагогічного процесу в школі для слабочуючих. Починаючи з 60-х років українські науковці і практики удосконалювали систему спеціального навчання дітей зі зниженим слухом, досліджували окремі проблеми, що стосуються особливостей розвитку тих чи інших психічних процесів, мовлення та становлення особистості таких дітей різних вікових категорій, розробляли спеціальну дидактику, зміст і методи процесу навчання та виховання (від дошкільної ланки і до етапу післяшкільної освіти). Цей період був етапом становлення важливого напряму вітчизняної наукової школи сурдопедагогіки та сурдопсихології, який пов’язаний з дослідженням питань особливостей розвитку, навчання та виховання дітей зі зниженим слухом.
    ІV період – від 1991 р. і дотепер – характеризується реформуванням системи спеціальної освіти, оновленням змісту та науково-методичного забезпечення спеціальної освіти дітей зі зниженим слухом; ґрунтовними науковими дослідженнями особливостей розвитку та корекційно-розвивального впливу процесу навчання та виховання таких дітей різних вікових категорій.
    Провідними для сурдопедагогів-науковців на цьому етапі стали сучасні підходи до навчання дітей зі зниженим слухом: орієнтація на ефективне використання збережених функцій, здатних взяти на себе компенсаторно-корекційне навантаження та забезпечити найповніший розвиток психічних процесів, що обумовлюють рівень опанування знань, умінь, навичок, необхідних для успішної соціалізації дитини та інтеграції її в суспільство.
    За роки незалежності України відбулося розширення спектру корекційних послуг у закладах нового типу (реабілітаційних центрах, навчально-виховних комплексах тощо); впровадження спеціалізації та індивідуальних форм навчання, нових підходів і технологій, чому сприяють розроблена українськими науковцями (відповідно до світових стандартів) нормативно-правова база, оновлення змісту та програмно-методичного забезпечення їх освіти, розширення мережі установ і закладів, які надають цим дітям широкий спектр навчально-корекційних і реабілітаційно-профілактичних послуг, що, в свою черг, дає змогу останнім соціалізуватися на якісно новому рівні.
    Процес модернізації та реформування спеціальної освіти на сучасному етапі (зокрема, дітей зі зниженим слухом), пройшов лише перший етап, і поки що не повністю задовольняє усіх потреб сьогодення. Мережа закладів для дітей зі зниженим слухом в майбутньому вбачається значно розширенішею і такою, що передбачатиме широку варіативність якісних освітніх і корекційно-реабілітаційних послуг. Це потребує розробки нової нормативно-правової бази спеціальної дошкільної, шкільної та післяшкільної освіти у закладах різних типів; підтримки їх діяльності державними та громадськими організаціями, створення відповідного науково-методичного забезпечення; розробки та впровадження діагностичних і корекційних методик на основі сучасних технологій та з урахуванням досягнень техніки; реорганізації підготовки кадрів для забезпечення спеціального освітнього та корекційно-реабілітаційного супроводу; проектування варіативних моделей надання освітніх, психолого-педагогічних, медико-соціальних та ін. послуг. Серед проблем, які потребують нагального вирішення, слід віднести налагодження системи своєчасного виявлення (рання діагностика, скрінінг) та обліку дітей зі зниженим слухом, а також надання їм ранньої корекційної допомоги (у переддошкільному віці), що передбачає слухопротезування, кохлеарну імплантацію, для запобігання виникнення вторинних відхилень у розвитку.
    З огляду на те, що нині в українському суспільстві відбуваються процеси демократизації та гуманізації, перегляду ціннісних орієнтирів, зміни освітньої парадигми, формування нової філософії держави щодо осіб з особливостями психофізичного розвитку, приведення нормативно-правової бази спеціальної освіти у відповідність зі світовими стандартами тощо, правомірно стверджувати: сучасний етап розвитку системи спеціальної освіти дітей зі зниженим слухом є достатньо успішним і перспективним щодо подальшої науково-пошукової роботи, удосконалення і завершення створення нормативно-законодавчої бази, удосконалення функціонування існуючої диференційованої системи навчання та виховання дітей зі зниженим слухом, налагодження роботи нових ланок у цій системі (переддошкілля, вищі навчальні заклади, професійна освіта, центи зайнятості та працевлаштування тощо).
    Система спеціального навчання дітей зі зниженим слухом, як один з державних інститутів, розвивається, проходячи певні етапи, під впливом суспільно-політичних, соціально-економічних та соціокультурних чинників. Їх взаємозалежність та взаємозумовленість визначали у різні періоди піднесення чи регресивні тенденції у поступу цієї ланки спеціальної освіти в Україні. Саме соціокультурні чинники зумовлювали якісні зміни, що вели від зародження ідей на одних етапах, до їх практичного втілення на інших. На сучасному етапі суспільно-політичні, соціально-економічні та соціокультурні чинники можна вважати достатньою мірою сприятливими для подальшого удосконалення системи спеціальної освіти дітей зі зниженим слухом, за умови урахування позитивних надбань попередніх періодів та консолідації зусиль науковців, практиків, державних та громадських установ і організацій, спільноти в цілому.
    Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом. Так, важливим, на нашу думку, може бути вивчення і узагальнення історичного досвіду окремих її ланок, зокрема, дошкільної, професійно-технічної освіти тощо. Окремою темою історико-педагогічних досліджень може стати наукова спадщина вітчизняних науковців, маловідома та невиправдано забута.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аблятипов А.С. Специальное образование в АРК: проблемы и пути решения.// Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи. Матеріали І Кримської конференції. – Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво, 2005. – 280 с. – С. 3-9.
    2. Аблятипов А. С. Стан і перспективи розвитку спеціальної освіти в Автономній Республіці Крим.// Дефектологія. – 2002. – № 2. – С.50 – 52.
    3. Академія педагогічних наук України: (п”ятиріччя становлення і розвитоку).- К.: Пед. думка, 1997.- 154 с.
    4. Базарова В.Г., Розкладка А.И. Оценка нарушений слуха при различных формах тугоухости //Журнал ушных, носовых и горловых болезней. -1989. - № 3. - С. 28-29.
    5. Байкіна Н. , Крет Я. Рання діагностика і корекція порушень слухової функції у дітей першого року життя.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.6 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2005. – 440 с. – С. 252-257.
    6. Басова А.Г. История обучения глухонемых. - М., Учпедгиз, 1940. -128 с.
    7. Басова А.Г. Об образовании и обучении глухонемых, позднооглохших и тугоухих // Учен. зап. / Моск. гос. пед. ин-та им. В.И.Ленина. - 1946. - Т. XXXVI, вып. 1. - С. 57-85.
    8. Басова А.Г. Содержание работы школы глухонемых детей в годы Отечественной войны // Ученые зап. / МГПИ им. В.И.Ленина. -1955. -Т. 85.-С. 105-110.
    9. Басова А.Г. Школа для глухонемых и вопросы сурдопедагогика в первые годы после Великой Октябрьской социалистической революции (1917-1920 гг.) // Учен. зап. / Московского пед. ин-та им. В.И.Ленина. -1960. - Т. 153, вып. 8. - С. 105-113.
    10. Басова А.Г., Харкевич Р.Н. Из опыта обучения глухих детей с подготовкой детского сада в 1-м классе школы для тугоухих // Сборник статей по дефектологии. - М., 1960. - Вып. 8. - С. 59-66.
    11. Басова А.Г. Очерки по истории сурдопедагогики в СССР. - М., Изд-во Моск. гос. пед. ин-та им. В.И.Ленина, 1965. - 262 с.
    12. Басова А.Г. История сурдопедагогики в СССР : Автореф. дис. ... д-ра пед. наук. - М., 1969. - 52 с.
    13. Басова А.Г., Федосова И.М., Балакина И.М. Обучение грамоте слабослышащих детей в детском саду старшей подготовительной к школе группе //Вопросы сурдопедагогики. - М., 1972. - С. 34-53.
    14. Басова А.Г., Егоров С.Ф. История сурдопедагогики. - М., Просвещение, 1984 - 295 с.
    15. Бельтюков В.И., Нейман Л.В. Различение на слух звуков речи нормально слышащими, тугоухими и глухонемыми детьми // Доклады Акад. пед. наук РСФСР. - М., 1957. - № 4. - С. 157-160.
    16. Бельтюков В.И. Взаимодействие анализаторов в процессе восприятия и усвоения устной речи. - М., Педагогика, 1977. - 176с.
    17. Богданов-Березовский М.В. Положение глухонемых в России. С обзором современного состояния вопроса о восстановлении слуха у глухонемых. - СПб., 1901. - 296 с.
    18. Богданов-Березовский М.В. Вспомогательные средства слуха. -СПб., 1913. - 249 с.
    19. Бондарь В.И. Развитие теории и практики профессионально-трудового обучения учащихся вспомогательных школ Украины (1917- 1990 гг.): Автореф. дис…д-ра пед. наук: 13.00.03. / Наукчно-иследовательский и-т. -К., 1992. – 45 с.
    20. Бондар В.І. Зв”язок педагогічної науки з практикою як умова розробки нових технологій спеціальної освіти.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 5 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Наук. світ, 2004. – 372 с. – С.3-6.
    21. Бондар В.І. Проблеми корекційного навчання у спеціальній педагогіці: Навч. пос. – К.: Наш час, 2005. – 176 с.
    22. Бондар В.І. До проблеми стандартизації спеціальної освіти. // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 2 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Наук. світ, 2001. – 247 с. – С.4-7.
    23. Бондар В.І. Партнерство науки і недержавних організацій як умова гуманізації освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.6 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2005. – 440 с. – С. 11-15.
    24. Бондар В.І. Передумови розвитку державної системи спеціального навчання дітей із психофізичними вадами//Дефектологія.-1997.-№2-С. 2-6.
    25. Бондар В., Заболотний Д., Овсяник В., Засенко В., Мороз Б., Луцько К. Комплексна реабілітація дітей-інвалідів зі слуху на основі новітніх корекційно-педагогічних і технічних технологій.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 5 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Наук. світ, 2004. – 372 с. – С. 70-74
    26. Бондар В.І. Особливості розвитку дефектологічної науки та практики на ранніх етапах їх виникнення// Дефектологія. - 2001. - №4 - С. 27-31.
    27. Бондар В.І. Основні напрями та перспективи розвитку дефектологічної науки в Україні// Дефектологія. - 1999. - №3 - С. 2-6.
    28. Бондар В.І.Основні етапи становлення дефектологічної науки в Україні // Дефектологія. - 1999. - №2 - С. 2-4.
    29. Бондар В.І. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітній заклад: за і проти// Дефектологія. - 2003. - №3 - С. 2-5.
    30. Бондар B.I. Спеціальне навчання дітей з вадами сенсорного та розумового розвитку: стан та перспективи // Інтеграція аномальної дитини в сучасній систем соціальних відносин. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 13-18.
    31. Бондар В.І. Освіта дітей з особливими потребами: пошуки та перспективи// Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід): Матеріали Між нар. конф., Київ, 25-26 травня 2004 р./ За ред В.І.Бондаря, Р.Петришина.- К.: Наук. Світ, 2004.- 200 с. – С 3-12.
    32. Бондар В.І. Особливості розвитку дефектологічної науки та практики на ранніх етапах їх виникнення.// Дефектологія. – 2004. – № 1. – С.27 – 31.
    33. Борщевська Л. В. Особливості формування діалогічного мовлення у слабочуючих дошкільників: Автореф. дис. … канд. псих. наук: 19.00.08/І-т спец. пед. АПН України К., 1997. – 24 с.
    34. Борщевська Л.В. Особливості діагностики розумового розвитку у дітей молодшого дошкільного віку з вадами слуху // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 2 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Наук. світ, 2001. – 247 с. – С.105-109.
    35. Борщевська Л.В. Особливості розвитку та шляхи формування діалогічного мовлення у слабочуючих дошкільників // Питання оптимізації навчання і виховання осіб з вадами слуху: Зб. наук. Праць. – К.: ТОВ “Між нар. фін. Агенція”, 1998. – 144 с.
    36. Борщевська Л.В. Розвиток комунікативних здібностей у дітей з порушеннями слуху засобами рольової гри.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 4 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка.–К.:Наук. світ, 2002.–С. 73-78.
    37. Боскис Р.М. К вопросу обучения русскому языку в школе тугоухих//Учебно-воспитательная работа в спец. школах.-1952.–Вып.ЛП-IV- С.90-106.
    38. Боскис P.M. Особенности овладения тугоухими детьми звуковым составом слова//Учебно-воспитательная работа в спец. школах.-1953.-Вып.1.-С.3-32.
    39. Боскис Р.М. Особенности речевого развития у детей при нарушении слухового анализатора.//Известия Акад. пед. наук РСФСР-1953.-Вып.48.-200 с.
    40. Боскис P.M., Коровин К.Г. Требования к специальному обучению тугоухих детей в связи с особенностями формирования их речи//Известия Акад. пед. наук РСФСР.- 1954. - Вып. 62. -С. 9-35.
    41. Боскис Р.М., Коровин К.Г., Синяк В.А. Формирование грамматического строя языка у тугоухих учащихся. Первоначальный период обучения во втором отделении школы тугоухих. - М., Изд-во АПН РСФСР, 1955.-164 с.
    42. Боскис P.M. К теории специального обучения детей с частичным дефектом слуха // Доклады Акад. пед. наук РСФСР. - 1958. - № 3. -С.113-116.
    43. Боскис Р.М. Проблема обучения тугоухого ребенка в специальных школах // Труды научной сессии по дефектологии. - М., 1958. - С. 156-164.
    44. Боскис Р.М. Основные типы учащихся с недостатками слухового анализатора и основания их раздельного обучения в специальных школах // Обучение и воспитание глухих. - М., 1959. - С. 35-46.
    45. Боскис Р.М. Принципы диагностики аномального развития ребенка при частичном дефекте слуха // Дефектология. - 1969. - № 1. -С. 18-26.
    46. Боскис P.M. Педагогическая классификация школьников с недостатками слуха// Дефектология. -1972. - № 1. - С. 10-19.
    47. Ветухов В. Училище глухонемых в Харькове. - X., 1901. - 20 с.
    48. Власова Т.А. К вопросы о преодолении порочных теории в области изучения тугоухих детей // Учебно-воспитательная работа в спец. школах. - 1953. - Вып. 2. - С. 9-32.
    49. Власова Т.А. О влиянии нарушения слуха на развитие ребенка. К вопросу комплектования вспомогательных школ.-М., Изд. Акад. пед. наук РСФСР, 1954. - 132 с.
    50. Власова Т.А. Вопросы специального обучения и воспитания аномальных детей в СССР // Дефектология. -1972. - № 6. - С. 3-13.
    51. Власова Т.А. Некоторые проблемы сурдопедагогики //Дефектология. -1985. - № 2. - С. 3-9.
    52. Вопросы воспитания и обучения детей с расстройствами слуха и речи/Под ред. М.Л.Шкловского. - М., Учпедгиз, 1939. - 204 с.
    53. Вопросы воспитания слепых, глухонемых и умственно отсталых детей/Под ред. Л.СВыготского. - М., Изд~во СПОН НКП, 1924. -157с.
    54. Вопросы сурдопедагогики/Под ред. М.Л.Шкловского.-Л.,Каргосиздат, 1940. - 329 с.
    55. Вопросы формирования речи и компенсации дефектов слуха у глухонемых и тугоухих школьников: Сб. статей/Под ред. А.И.Дьячкова и Ф.Ф.Рау. - М., Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1954. -228 с.
    56. Воспитание учащихся специальных школ в процессе овладения основами наук (1 чась)//Восьмая научная сессия по дефектологии и пятые всесоюзные педагогические чтения (секция дефектологии).-М.,УПП МГП ВОС, 1979.-245 с.
    57. Выготский Л.С. К психологии и педагогике детской дефективности/ТВопросы воспитания слепых, глухонемых и умственно отсталых детей. - М., Изд-во СГОН НКП, 1924. - С. 5-30.
    58. Выготский Л.С. Диагностика развития и педагогическая клиника трудного детства. - М., Изд. экспер. дефектол. ин-та, 1936. - 78 с.
    59. Выготский Л.С. История развития высших психических функций//Собр. соч.: В 6 т. - М., Педагогика, 1983. - Т.З. - С.5-328.
    60. Выготский Л.С. Основы дефектологии //Собр. соч.: В 6 т. - М., Педагогика, 1983. - Т. 5. - 369 с.
    61. Гилевич И.М., Тигранова Л.Н. Если ребенок со сниженным слухом учится в массовой школе)В помощь педагогам массовой шк. с интегрир. обучением и родителям) // Дефектология. - 1995. -№3. - С. 39-46.
    62. Доброва А.Д. Основные этапы развития советской школы глухонемых за 30 лет существования//Труды научной сессии по дефектологии.-М., 1958.-С. 297-304.
    63. Доброва А.Д. Документы истории советской специальной школы (1917-1920) // Дефектология. -1970. - № 2. - С. 85-88.
    64. Гольдберг А.М. Вивчення глухих дітей у процесі навчання й виховання. – К.: Рад. школа, 1972. – 66 с.
    65. Голодомор 1921-1923 років в Україні.- К.: Наукова думка, 1993.-190 с.
    66. Гурцов Г. Энциклопедический курс методических и практических уроков, составленных из кратких назидательных фраз, приспособленных к мимическому языку, относящихся к человеку) житейским нуждам, познаниям и ко всем обязанностям его в обществе для обоего пола глухонемых детей, воспитывающихся в Санкт-Петербургском императорском училище глухонемых в особенности, и для говорящих детей вообще, начинающих учиться отечественному письменному языку. - СПб, 1838. - 544 с.
    67. Діти з особливими потребами: поради батькам. В.І.Бондар, В.І.Верзінь, Л.В.Борщевська та ін./ За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. Інститут спеціальної педагогіки АПН України. –К.: Науковий свыт, 2004. – 228 с.
    68. Досвід роботи та перспективи розвитку/Інформаційно-методичний збірник/І.Родименко, С.Васильковська та ін.- Дніпропетровськ: ИД «Днепр» РА «Южная столица», 2005.- 60 с.
    69. Доброва А. Д. К истории развития советской школы глухонемых (1917-1930 гг.) //Учебно-воспитательная работа в специальных школах /Под ред. А.И.Дьячкова, В.Н.Тарасова. - М: Учпедгиз, 1955. - Вьш. III. - С. 54-86.
    70. Дьячков А.И. Система образования глухонемых, позднооглохших и тугоухих в СССР и капиталистических странах //Учен. зап. / Моск. гос. пед. ин-та им. В.И.Ленина. - 1946. - Т. XXXVI, вып. 1.-С. 279-287.
    71. Дьячков А.И. Воспитание и обучение глухонемых детей. Историко-педагогическое исследование. - М., Изд-во АПН РСФСР, 1957. - 348 с.
    72. Дьячков А.И. Развитие советской дефектологии за 40 лет// Советская педагогика. -1958. - № 2. - С. 78-89.
    73. Дьячков А.И. Развитие специальных школ//Специальная школа, 1959.- Вып. 3.-С. 3-14.
    74. Дьячков А.И. Основные этапы развития советской системы воспитания и обучения аномальных детей. (1945-1967 гг.) //Специальная школа., 1967. - Вып. 5 (125). - С. 3-13.
    75. Етимологічний словник української мови. У 7 томах. - К.: “Наукова думка”, 1982. -Т.1, с.530.
    76. Єжова Т. Вища освіта для осіб з порушеннями слуху в Україні: минуле та сучасність //Дефектологія. - 2004. - № 3. - С. 53-55.
    77. Єжова Т.Формування і розвиток системи вищої освіти молоді з порушеннями слуху //Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 5 /За ред.. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. К.: Наук, світ, 2004. - С. 19-22.
    78. Єфіменко Н.В. Педагогічні ідеї І.П.Соколянського// Питання оптимізації навчання і виховання осіб з вадами слуху: Зб. наук. Праць. – К.: ТОВ “Між нар. фін. Агенція”, 1998. – 144 с.
    79. Єфіменко Н.В. Деякі питання сурдопедагогічної теорії та практики у творчій спадщині І.П.Соколянського.//Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з”їзду Товариства психологів України (Київ, 23-27 вересня 1996 р.): (У 16 т., 18 кн.)- Т.10 – Симпозіум “Психолого-педагогічні проблеми сучасної дефектології”. – К., 1996. – 113 с. – С.43-45.
    80. Если ребенок плохо слышит/ Лифанов В.Л. Лебедева Л. С., Борщевская Л.В. и др. – К.: Здоровя, 1984. – 40 с. – (Советы врача).
    81. Жуковський А., Субтельний О. Нариси історії України. Львів: В-во Наукового товариства імені Т.Шевченка, 1992.–230 с.
    82. Засенко В.В. Повышение качества профориентационной работы со старшеклассниками специальных общеобразовательных школ для детей с нарушениями слуха. - К., 1989. - 60 с.
    83. Засенко В.В. Проблема диференційованого підходу до формування
    життєвих планів глухих і слабочуючих старшокласників //Педагогічна
    наука - перебудові школи: Матеріали наук, конференції НДІ педагогіки
    УРСР. - К, 1996. - С. 234-235.
    84. Засенко В.В. Соціально-педагогічні умови формування життєвих
    планів глухих і слабочуючих старшокласників. Дис. ... д-ра пед. наук:
    13.00.03.-К., 1996.-481с.
    85. Засенко В.В. Сучасні проблеми теорії і практики навчання дітей з особливими потребами // Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід): Матеріали Між нар. конф., Київ, 25-26 травня 2004 р./ За ред В.І.Бондаря, Р.Петришина.- К.: Наук. Світ, 2004.- 200 с. – С 26-31.
    86. Засенко В.В. Сучасні проблеми сурдопедагогічної теорії і практики// Питання оптимізації навчання і виховання осіб з вадами слуху: Зб. наук. Праць. – К.: ТОВ “Між нар. фін. агенція”, 1998. – 144 с.
    87. Засенко В.В. До проблеми стандартизації освіти дітей з особливими потребами.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.6 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2005. – 440 с. – С. 30-33.
    88. Засенко В.В. Сучасна система освіти осіб з вадами слуху: стан, проблеми, перспективи.// Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з історії навчання глухих в Україні. – К.: Українське товариство глухих, 2001. – 228 с. – С.43-50.
    89. Засенко В.В. Неперервна освіта осіб з порушеннями слуху: досвід і перспективи.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 5 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Наук. світ, 2004. – 372 с. – С. 94-97.
    90. Засенко В.В. Соціально-трудова адаптація випускників шкіл-інтернатів для глухих та слабочуючих. –К.: Знання, 2002. – 252 с.
    91. Засенко В.В., Костенко Л.В. Проблеми диференціації навчання осіб з вадами слуху.//Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з”їзду Товариства психологів України (Київ, 23-27 вересня 1996 р.): (У 16 т., 18 кн.)- Т.10 – Симпозіум “Психолого-педагогічні проблеми сучасної дефектології”. – К., 1996. – 113 с. – С.47-49.
    92. Засенко Н.Ф. Педагогічні передумови підвищення освітнього рівня учнів з вадами слуху.// Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з історії навчання глухих в Україні. – К.: Українське товариство глухих, 2001. – 228 с. – С.57- 63.
    93. Зикеев А.Г. Методы изучения речи в процессе обучения слабослышащих детей // Республиканское совещание-семинар по перестройке системы учреждений для глухих и слабослышащих детей. 5-8 июля 1961. Тезисы докладов. - М., 1961. - С. 38-39.
    94. Зикеев А.Г., Коровин К.Г. Изучение речевого развития слабослышащих учащихся на первоначальном этапе обучения //Дефектология. -1969. - № 3. - С. 30-36.
    95. Зыков С.А. Вопросы классификации и дифференцированного обучения детей с недостатками слуха. В соавторстве с Л.В.Нейманом // Сб. Вестник оториноларингологии. - М.: Медгиз, 1950. - С. 18-24.
    96. Зыков С.А. Система специальных учебно-воспитательных учреждений // Сурдопедагогика. Под ред. А.Н. Дьячкова. - М., Изд-во АПН РСФСР, 1963. - С.43-49.
    97. Золотоверх В.В. Внесок А.В. Владимирського у розвиток теорії та практики спеціальної педагогіки (до 130-річчя народження)// Дефектологія. – 2005. – № 3. – С.52 – 54.
    98. Золотоверх В.В. Навчання і виховання дошкільників з особливостями психофізичного розвитку в Україні у повоєнний період.// Дефектологія. – 2001. – № 4. – С.31 – 35.
    99. Золотоверх В.В. Становлення та розвиток дошкільних закладів для дітей з психофізичними вадами в системі спеціальної освіти України: Дис...канд.пед. наук: 13.00.03. / І-т спец. пед-ки АПН України. - К., 2001.- 21 с.
    100. Золотоверх В.В. Нариси з історії спеціальної дошкільної педагогіки.: Монографія.- К.: Наук. Світ, 2004.-196 с.
    101. Изучение слабослышащих детей в процессе обучения / Под ред. Р.М.Боскис. - М., Педагогика, 1972. -192 с.
    102. Изучение личности аномального ребенка// Тезисы докладов конференции 12-13 апреля 1977 года.- М.:Мос. И-п. Техн., 1977.-132 с.
    103. Исследование личности детей с нарушениями слуха : Сб. науч. тр. /Под ред. Т.В.Розановой, Н.В.Яшковой. - М., НЕЙ дефектологии, 1981. -с.148.
    104. Каменский П.В. О разрушении Александровского хутора для глухонемых. - М., 1914. - 50 с.
    105. Кобильченко В.В. До 115-ї річниці від дня народження І.П. Соколянського// Дефектологія. – 2004. – № 3. – С.29-30.
    106. Ковтун Т.В. Диагностика нарушений слуха у детей и медицинские показания к отбору детей в специализированные учреждения // Тезисы докладов к всесоюзному совещанию - семинару "Основы работы медико-педагогических комиссий по дифференциальной диагностике детей с нарушениями физического и умственного развития. - М., 1973. - С. 38-40.
    107. Колесник І., Бондар Є. До питання про зміст і проблеми підготовки кадрів спеціальності “дефектологія (сурдопедагогіка)”.// Дидактичні та соціально-психоло гічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 5 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Наук. світ, 2004. – 372 с. – С. 112-115.
    108. Колупаєва А.А. До питання інтегрованого навчання слабочуючих дітей.// Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з історії навчання глухих в Україні. – К.: Українське товариство глухих, 2001. – 228 с. – С.85-88.
    109. Комаров К.В. Обучение слабослышащих детей грамоте: Учебн. пособие для студ деф. фак. пед. ин-тов. - М., Просвещение, 1983. -103 с.
    110. Комаров К.В. Особенности обучения слабослышащих детей. - М., Просвещение, 1985. - 87 с.
    111. Кондратенко В.Формування системи словотворення як засіб розвитку мовлення слабочуючих учнів: Автореф. дис... канд. наук: 13.00.03/ І-т дефектології. АПН України – К., , 1999.-23 с.
    112. Кондратенко В. Особливості словотворення слабочуючими учнями// дефектологія, 1997.-№4.- С 53-56.
    113. Кому був вигідний голодомор?- К.: МАУП, 2004. – 64 с.
    114. Коровин К.Г. Принципы отбора учащихся при комплектовании школ слабослышащих детей // Республиканское совещание-семинар по перестройке системы учреждений для глухих и слабослышащих детей. 5-8 июля 1961. Тезисы докладов. - М., 1961. - С. 42-43.
    115. Коровин К.Г. Методические основы формирования личности слабослышащего школьника в учебном процессе //Дефектология. – 2002. – №3. – С. 21-24.
    116. Коровин К.Г., Комаров К.В. Интенсификация процесса обучения слабослышащих детей как средство повышения его эффективности //Повышение эффективности учебно-воспитательной работы в школе слабослышащих на начальном этапе обучения. - М., 1982. - С. 3-12.
    117. Кузнецова Г.В. Из истории специальных школ для глухих и слабослышащих детей (1930-1941)//Сов. педагогика.-1965.-№ 8.-С.117-123.
    118. Кульбіда С.В. Особливості навчання осіб з вадами слуху у ВССШ// Питання оптимізації навчання і виховання осіб з вадами слуху: Зб. наук. Праць. – К.: ТОВ “Між нар. фін. Агенція”, 1998. – 144 с.
    119. Кульбіда С.В. Вечірня школа: вчора і сьогодні.// Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з історії навчання глухих в Україні. – К.: Українське товариство глухих, 2001. – 228 с. – С.128-132.
    120. Кульбіда С. Використання простих нетрадиційних задач на уроках математики у школах для дітей зі зниженим слухом.// Дефектологія. – 2002. – № 2. – С.16 – 18.
    121. Кульбіда С.В. Проблема підвищення загальноосвітнього рівня осіб з вадами слуху в спеціальних вечірніх школах.//Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні: Матеріали ІІ з”їзду Товариства психологів України (Київ, 23-27 вересня 1996 р.):(У 16 т., 18 кн.)-Т.10–Симпозіум “Психолого-педагогічні проблеми сучасної дефектології”.–К.,1996.–113 с.
    122. Кульбіда С.В. Вечірня спеціальна середня школа України для осіб з вадами слуху (становлення та розвиток).: Автореф. дис... канд. наук: 13.00.03/ І-т дефектології АПН України – К., 1999.-22 с.
    123. Лаговский Н.М. Основы сурдопедагогики / Под ред. Д.И.Азбукина. -М.,ЦИЗПО, 1931.-103 с.
    124. Лебедєва Л.С. Збірник тренувальних вправ з розвику мовлення для підготовчогокласу.-К., 1988. – 37 с.
    125. Леонтьев А.Н. Обучение как проблема психологии // Вопросы психологии. – 1957. -- № 1. – С. 3-17.
    126. Леонтьев А.Н., Лурия А.Р., Смирнов А.А. О диагностических методах психологического исследования школьников //Советская педагогика. – 1968. – №7. – С. 65-77.
    127. Литовченко С.В. До проблеми соціальної адаптації і реабілітації осіб з порушеннями слуху через систему вищої освіти// Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи. Матеріали І Кримської конференції. – Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво, 2005. – 280 с. – С. 113-118.
    128. Литовченко С.В. Удосконалення змісту освітньої галузі “Людмила і світ” у школі для дітей з порушеннями слуху.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.6 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2005. – 440 с. – С. 353-356.
    129. Літвінова В.В. Навчання дітей молодшого шкільного віку зі зниженим слухом за новими програмами з математики.// Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи. Матеріали І Кримської конференції. – Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво, 2005. – 280 с. – С. 118-121.
    130. Літвінова В.В. Особливості навчання словесного мовлення школярів з порушеннями слуху.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.6 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наук. світ, 2005. – 440 с. – С. 351-353.
    131. Лифанов В.Л. , Мороз Б.С. Вариант апаратуры для исследования слуха у детей от 1 до 3 лет с использованием рефлекторной ориепнтации //Журн.ушн., нос. и горл. бол. –1971. - №3 – С..99-100.
    132. Лифанов В.Л., Лебедева Л.С. Диагностика и реабилитация нарушения слуха у детей дошкольного возраста.- К.: межвузовское полиграф предпр. при КИНХ, 1978. – 24 с.
    133. Лубовский В.И. Некоторые актуальные проблемы советской дефектологии// Дефектология. -1987. - № 1. - С. 3-10.
    134. Лурия А.Р. Язык и сознание. – М., 1998. – 412 с.
    135. Луцько К.В., Фомічова Л.І., Мороз Б.С. Концептуальні підходи до розвитку інструментальних технологій навчання дітей з порушеннями слуху та мовлення // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. Сучасні технічні засоби реабілітації й навчання дітей з вадами слуху та мовлення. Наук.-метод. зб.: Вип.3. за ред. Б.С.Мороза, К.Луцько. – К.: А&Р, 2002, - 152 с.
    136. Луцько К.В. Співробітництво УТОГ з науковцями як чинник розвитку сурдопедагогіки // Збірник матеріалів І Всеукраїнської конференції з історії навчання глухих в Україні. – К.: Українське товариство глухих, 2001. – 228 с. – С.53-57.
    137. Луцько К.В. Сурдопедагогічні проблеми компенсації та корекції наслідків порушення слуху у дітей// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. Сучасні технічні засоби реабілітації й навчання дітей з вадами слуху та мовлення. Наук.-метод. зб.: Вип.3. за ред. Б.С.Мороза, К.Луцько. – К.: А&Р, 2002, - 152 с.
    138. Луцько К.В., Мороз Б.С. Активізація усного мовлення дітей з порушеннями слуху сурдотехнічними засобами. // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип. 2 / За ред. В.І.Бондаря, В.В.Засенка. – К.: Наук. світ, 2001. – 247 с. – С.146-150.
    139. Луцько К.В. Діагностика психічного розвитку, орієнтована на виявлення потенційних можливостей дітей з особливими потребами// Нива знань – 1999. - ч. І, С.15-17.
    140. Луцько К.В., Мороз Б.С. Методика розвитку усного мовлення у дітей з порушеннями слуху з використанням сурдотехнічних приладів: “Поліфонатора”, “Слухо-мовленнєвих тренажерів” (початковий етап).–К., 2001.
    141. Луцько К.В., Срібняк І.Ф. Особливості виховання в сім»ї дитини з порушеннями слуху // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. Сучасні технічні засоби реабілітації й навчання дітей з вадами слуху та мовлення. Наук.-метод. зб.: Вип.3. за ред. Б.С.Мороза, К.Луцько. – К.: А&Р, 2002, - 152 с.
    142. Луцько К.В. Вплив високих технологій на розвиток сучасної сурдопедагогіки.// Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціа
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины