Єфименко Микола Миколайович. Основи корекційно спрямованого фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату : Ефименко Николай Николаевич. Основы коррекционно направленного физического воспитания детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата Yefimenko Mykola Mykolayovych. Fundamentals of correctional physical education of children with musculoskeletal disorders

Краткое описание

Єфименко Микола Миколайович. Основи корекційно спрямованого фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.03, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 441 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
На правах рукопису
ЄФИМЕНКО Микола Миколайович
УДК 376-056.29:796.011.3(043.3)
ОСНОВИ КОРЕКЦІЙНО СПРЯМОВАНОГО ФІЗИЧНОГО
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ
ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ
13.00.03 - корекційна педагогіка
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Науковий консультант Синьов Віктор Миколайович,
доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України
Київ - 2014
З М І С Т
Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. СТАН ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА РУХОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ (ОРА) 21
1.1. Історичні передумови рухової реабілітації дітей засобами фізичного
виховання й ЛФК 21
1.2. Теоретичні основи фізичного виховання дошкільників з порушеннями
ОРА 38
1.3. Принципи побудови системи корекційного фізичного виховання дітей... 110
1.3.1. Загальнопедагогічні принципи 110
1.3.2. Принципи рухової реабілітації 130
Висновки до розділу 149
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНА МОДЕЛЬ СИСТЕМИ КОРЕКЦІЙНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ОРА 152
2.1. Моделювання корекційного фізичного виховання 152
2.1.1. Педагогічна діагностики рухових порушень 154
2.1.2. Планування корекційних заходів 162
2.1.3. Зміст фізичної реабілітації 166
2.1.4. Управління корекційними заходами 170
2.1.4.1. Ієрархія системоутворюючих чинників 171
2.1.4.2. Варіанти оптимального функціювання системи 177
2.1.4.3. Структурна пластичність системи 187
2.1.4.4. Пріоритетність компонентів системи 189
Висновки до розділу 190
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ЯК ОСНОВА ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ТА ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО
ПІДХОДУ В ПРОЦЕСІ КОРЕКЦІЙНОЇ
РОБОТИ 193
3.1. Технології моніторингу фізичного розвитку 193
3.1.1. Авторська методика ігрового тестування 193
3.2. Особливості рухових порушень у дітей 199
3.2.1. Рухові порушення церебрального типу 199
3.2.2. Рухові порушення цервікального типу 213
3.2.3. Рухові порушення люмбального типу 226
3.2.4. Рухові порушення змішаного типу 229
Висновки до розділу 242
РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ТА ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО ПІДХОДУ В КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ О Р А 244
4.1. Диференціація та індивідуалізація корекційних програм 244
4.1.1. Генеральні формули корекції типових рухових порушень 244
4.1.2. Індивідуальні корекційні програми 253
4.2. Методичні основи корекції рухового розвитку дошкільників з
порушеннями ОРА засобами фізичного виховання 256
4.2.1. Форми організації дітей на занятті 256
4.2.2. Загальні методи рухової реабілітації дітей 261
4.2.3. Спеціальні методи рухової реабілітації дітей з порушеннями ОРА.. .300
4.2.4. Інші методи корекції рухових порушень у дітей 309
4.2.5. Методична варіативність корекції рухових порушень 328
4.3. Особливості корекції різних типів рухових порушень 337
4.3.1. Корекція рухових порушень церебрального типу 337
4.3.2. Корекція рухових порушень цервікального типу 351
4.3.3. Корекція рухових порушень люмбального типу 360
4.3.4. Корекція рухових порушень змішаного типу 374
4.4. Управління корекційним фізичним вихованням 378
4.5. Експериментальна перевірка корекційних програм фізичного виховання
та оздоровлення дошкільників з порушеннями ОРА 382
4.5.1. Ефективність програми для дітей з церебральним типом
порушень 382
4.5.2. Ефективність програм для дітей зі спинальними
парезами 391
Висновки до розділу 394
ВИСНОВКИ 395
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 401
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АФВ - адаптивне фізичне виховання АМП - атиповий моторний патерн БДК - блок діагностики і класифікації БІП - блок індивідуалізації і програмування БЗК - блок змісту корекції БУПР - блок управління РФС - рухова функціональна система ДНЗ - дошкільний навчальний заклад ДЦП - дитячий церебральний параліч ЗМР - затримка моторного розвитку ЗПМР - затримка психомоторного розвитку КФВ - корекційне фізичне виховання ЛФК - лікувальна фізична культура МСН - мінімальна спинальна недостатність МТЗ - матеріально-технічне забезпечення МЦД - мінімальна церебральна дисфункція ОРА - опорно-руховий апарат ОРР - основний руховий режим ОМЗ - обмежені можливості здоров'я ОЖ - обмеження життєдіяльності ЗЦМ - загальний центр мас ПК - прикладна кінезіологія ПЕП - перинатальна енцефалопатія СДУГ - синдром дефіциту уваги і гіперактивності ЦНС - центральна нервова система ФВ - фізичне виховання ФС - функціональна система
ВСТУП
Актуальність теми. Проблема фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату ще з часів існування Радянського Союзу була досить гострою і привертала до себе увагу з боку відповідних державних установ. Насамперед це стосувалося дітей, які страждають на церебральний параліч (ДЦП). Якщо медичні аспекти рухової абілітації дітей з ДЦП сьогодні вирішені відносно успішно (окремі методики ЛФК, ортопедичні заходи, технічні засоби реабілітації, фізіотерапія, медикаментозне лікування, голкотерапія тощо), то в педагогічній сфері є ще багато проблем, що залишились поза увагою фахівців. Йдеться про відсутність сучасної ефективної системи корекційного фізичного виховання дітей з різними формами і ступенями тяжкості рухових порушень. Спотворення і порушення моторної сфери у таких дітей є основною проблемою, вирішення якої дозволить їм швидше адаптуватися до навколишнього середовища і успішно реалізувати свій індивідуальний особистісний потенціал. Слід зауважити, що схожі на ДЦП центральні і периферичні парези, але більш легкого, стертого характеру, сьогодні часто спостерігаються у дітей в дошкільних навчальних установах і початковій школі.
Останнім часом завдяки фундаментальним розробкам О. Ратнера і колег його лабораторії значно більше уваги приділяється спинальним парезам, які часто за симптоматикою схожі на окремі (або змішані) форми дитячого церебрального паралічу. За його даними, приблизно шість-вісім новонароджених із десяти отримують пологове травмування шийного відділу хребта. А якщо додати сюди дітей, які при ускладнених пологах травмують поперековий відділ хребта, то кількість дітей дошкільного віку, які мають порушення опорно-рухового апарату нейрогенної етіології, може сягати 85¬97% (В. Берсенєв, С. Бочкова, А. Жук, А. Семенович).
В українській спеціальній педагогіці загальні теоретико-методологічні основи корекції розвитку дітей з обмеженнями життєдіяльності було закладено у дослідженнях Віт. Бондаря, Л. Виготського, Б. Сермєєва, В. Синьова, А. Шевцова, М. Шеремет та ін.
Різні аспекти медичного і фізичного реабілітування осіб з порушеннями опорно-рухового апарату досліджували Р. Бабенкова, Л. Бадалян, С. Бортфельд, В. Берсенєв, Л. Васильєва, В. Григоренко,
H. Гросс, Ю. Гросс, В. Дикуль, О. Дубогай, В. Дубровський, Е. Дутікова, В. Євмінов, С. Євсєєв, О. Євтушенко, С. Євтушенко, Б. Єгоров, І. Єгорова, Р. Карпюк, В. Катков, В. Кашуба, О. Коган, В. Кожевникова, В. Козявкін,
I. Мамайчук, В. Мартинюк, О. Марченко, О. Мастюкова, О. Меженіна, В. Мурза, В. Мухін, В. Польской, С. Попов, О. Ратнер, І. Самосюк, К. Семенова, А. Смолянинов, А. Соловйова, Л. Сущенко, Н. Чорная, Л. Шипіцина, О. Штеренгерц, В. Язловецький, Акош і М. Акош, Л. Бюске, Р. Джиттінс, П. Егоскью, Т. Майерс, А. Петьо, Й. Пілатес та ін. Віддаючи належне фундаментальним розробкам відомих фахівців, слід зауважити, що в їхніх працях віддзеркалюються різні, часом суперечливі погляди на вирішення означеної проблеми: від домінантності складних, відносно локальних медичних технік до оригінальних педагогічних технологій, які можуть бути самостійно засвоєні батьками дітей.
Загальні питання профілактики порушень опорно-рухового апарату у дошкільників засобами фізичного виховання знаходимо у роботах О. Аксьонової, Ю. Антонова, Г. Апанасенка, В. Базарного, Г. Бєлєнької, З. Берсенєвої, О. Богініч, Е. Вільчковського, Т. Губарєвої, Н. Денисенко, Г. Домана, Ю. Змановського, О. Козирєвої, М. Рунової, А. Сундукової, В. Кудрявцева, Б. Єгорова та ін., але ними не досліджувались аспекти рухової абілітації дітей з нейроортопедичною патологією.
Питанням фізичного виховання осіб з різними нозологіями в Україні присвятили увагу Ю. Вихляєв, Н. Байкіна, В. Бобошко, Г. Бойко, О. Глоба, Б. Долинський, М. Козленко, Ю. Лянной, І. Ляхова, О. Начинова, Н. Остапенко, Ю. Павлов, М. Фидірко, О. Форостян, Б. Шеремет та ін. Віддаючи належне цім розробкам, зауважимо, що в них не досліджувались аспекти рухової абілітації дошкільників з патологією ЦНС церебрального та спинального генезу. Більш глибоко питання корекційного фізичного виховання дітей з ДЦП розглядались в роботах В. Бєсєди, М. Васіної, Н. Г росс, Ю. Г росс, Л. Душатинської, М. Єфименка, О. Мастюкової, М. Моги, Є. Сологубова, С. Холодова та ін. При цьому в поле їхнього зору не потрапляли діти дошкільного віку зі спинальними нейроортопедичними порушеннями, коли осередок ураження знаходиться в одній із ланок спинного мозку, та комбінованими церебро-спинальними парезами, що є розповсюдженим явищем у дошкільних навчальних закладах.
Така наукова полівекторність дозволяє дійти попереднього висновку про те, що наразі на стику педагогіки й медицини немає єдиного концептуального підходу до ефективного подолання рухових порушень у дітей засобами фізичного виховання і ЛФК. У цьому зв'язку необхідно підкреслити, що в Україні до останнього часу не було єдиної державної програми з корекційного фізичного виховання дітей дошкільного віку, які страждають на церебральний параліч та мають інші порушення опорно- рухового апарату.
Таким чином, актуальність досліджуваної проблеми визначається наявністю суперечностей між:
- гострою потребою українського суспільства в сучасній системі корекційно спрямованого фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату і недостатністю науково обґрунтованого та методологічно відбудуваного фундаменту для її створення;
- бажанням батьків надати дітям із порушеннями ОРА можливості отримання необхідної освіти разом зі здоровими однолітками і недостатністю методичних, організаційних та технічних умов для їх здійснення;
- необхідністю дати педагогам-практикам ефективну методику подолання рухових порушень у дошкільнят засобами фізичного виховання і відсутністю відповідної державної програми і конкретних методичних розробок з організації корекційного процесу в дошкільних установах різних типів.
Викладене вище визначає актуальність теми дисертаційного дослідження «Основи корекційно спрямованого фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 716 від 12 травня 2007 р. «Про затвердження державної Програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 р.». Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (протокол № 3 від 3 листопада 2011 р.) і узгоджена з Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 1 від 31 січня 2012 р.).
Мета дослідження - розроблення, теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка системи корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології.
Завдання дослідження:
1. З’ясувати стан наукового вивчення рухової реабілітації дітей з порушеннями моторної сфери та визначити теоретико-методологічні основи їх подолання засобами фізичного виховання.
2. Створити модель системи корекційно спрямованого фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.
3. Розробити комплексну методику педагогічної діагностики фізичного розвитку дітей з порушеннями ОРА.
4. З’ясувати особливості фізичного розвитку дітей з порушеннями опорно- рухового апарату різних типологічних груп та надати їх диференційну характеристику.
5. Створити систему методів, прийомів, форм та умов фізичного виховання дітей дошкільного віку з нейроортопедичною патологією, спрямовану на корекцію їх рухового розвитку.
6. Розробити технологію диференційованого та індивідуалізованого підходу до корекції різних типів рухових порушень у зазначеної категорії дітей.
7. Експериментально перевірити ефективність розробленої системи корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології.
Об’ єкт дослідження - фізичне виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.
Предмет дослідження - теоретико-методичні засади корекційно спрямованого фізичного виховання дітей дошкільного віку з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології.
Концепція дослідження. В основу концепції дисертаційного дослідження покладено провідну ідею про те, що процес фізичного розвитку та рухової підготовленості має ґрунтуватися на філогенетичному принципі формування стато-локомоторних функцій у дітей, який віддзеркалений у засвоєнні основних рухів немовляти у період раннього онтогенезу. Відповідно, корекційне фізичне виховання дітей з порушеннями опорно- рухового апарату має відбуватися за онтогенетичною спрямованістю, зумовленою низкою законів біологічного розвитку людини (основний біогенетичний закон, цефало-каудальна послідовність становлення стато- локомоторних функцій дитини та ін.). В цьому випадку кожен еволюційно попередній алгоритм регуляції рухів зумовлює формування наступного, високого рівня моторики, що супроводжується формуванням більш зрілих та удосконалених структур центральної нервової системи дитини та стимулюванням її подальшого психічного розвитку (принцип примату моторики, принцип енцефалізації рухів, принцип єдності соматичного- нейронного-психічного у загальному розвитку дитини). З огляду на основну ідею про тісний зв’язок та зворотній вплив соматичного розвитку дитини з психічним (принципи психосоматики) є сенс задіювати могутній арсенал рухової реабілітації дитини з порушеннями ОРА в корекції її психічного розвитку. Достатньо переконливою також є ідея про те, що вузлові психічні патерни («архетипи», атрактори, своєрідні «генератори» психічного) можуть ефективно впливати на онтогенетичний розвиток дитини. Включення психічного аспекту в рухову реабілітацію дітей з порушеннями ОРА вважаємо перспективним.
Для створення ефективної системи корекційно спрямованого фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату було застосовано системно-цільовій принцип, елементи синергетичного принципу побудови педагогічних систем різного рівня; дидактичні принципи (від загального - до часткового), особістісно зорієнтований підхід до реалізації відповідних корекційних заходів до дітей тієї чи іншої типологічної групи; інтегративний підхід до загального розвитку дитини та корекції рухових порушень.
Гіпотеза дослідження. Передбачається, що завдяки використанню загальних і спеціалізованих системно-цільових принципів з урахуванням об’єктивних онтогенетичних закономірностей розвитку дитини та розробленним принципам і методам рухової реабілітації вдасться створити принципово нову універсальну систему корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату. Ефективність роботи такої системи забезпечуватиметься диференціацією типів рухових порушень у дітей та відповідною особистісною індивідуалізацією програм корекції.
Теоретико-методологічний фундамент дослідження склали:
- філософські концепції щодо єдності фізичного та психічного розвитку людини, особистісно орієнтованої освіти, культурологічної парадигми фізичного виховання та оздоровлення дітей (В. Андрущенко, В. Кремень, В. Кудрявцев, А. Peto, W. Reich та ін.);
- біологічні, неврологічні та психофізіологічні вчення про формування та удосконалення моторики у людини, механізмів управління рухами, корекції психомоторного розвитку (П. Анохін, М. Бернштейн, Г. Костюк, О. Лурія, М. Могендович, О. Ратнер, А. Семенович, І. Тьомкін, Л. Цвєткова, A. Muller, E. Haeckel та ін.);
- педагогічні дослідження в галузі фізичного виховання та спорту з проблем кібернетики спортивного тренування, моделювання цільових параметрів рухової діяльності, управління тренувальним процесом (М. Боген, В Бойко, Т. Круцевич, Ю. Курамшин);
- теоретичні дослідження в галузі лікувальної фізичної культури щодо технологій впливу на ушкодження рухового розвитку людини (Л. Бадалян, С. Бортфельд, К. Семенова, О. Мастюкова та ін.);
- дослідження в галузі вікової та педагогічної психології, дошкільної педагогіки, сенситивних періодів розвитку психіки та моторики, провідних видів діяльності дошкільників (А. Богуш, Е. Вільчковський, Л. Виготський,
A. Запорожець, С. Максименко та ін.);
- загальні теоретичні положення спеціальної педагогіки про сутність порушень розвитку дитини, принципи і механізми його корекції, положення про спрямованість корекційного навчання на максимальну соціалізацію дітей з обмеженнями життєдіяльності (Віт. Бондар, Л. Виготський, І. Дмитрієва,
B. Лубовський, О. Лурія, С. Миронова, В. Синьов, Л. Фомічова, А. Шевцов, М. Шеремет, Д. Шульженко, С. Конопляста та ін.);
- науково-методологічні основи теорії та методики фізичного виховання дітей та дорослих з обмеженими можливостями здоров’я (Н. Байкіна, Ю. Вихляєв, О. Глоба, М. Єфименко, М. Козленко, І. Ляхова, Б. Сермєєв,
О. Форостян, В. Язловецький та ін.).
Методи дослідження:
- теоретичні: історичний метод аналізу та систематизації інформації щодо вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблем корекційного фізичного виховання та рухової реабілітації дітей з порушеннями ОРА - використовувався для дослідження ступеня наукових розробок та визначення можливості практичного використання різних моделей фізичного виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку у своїй науково-дослідній діяльності; аксіоматичний метод застосовувався для побудови філогенетичної структури корекційного фізичного виховання дітей та розробки теоретичних основ корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з нейроортопедичною патологією; дедуктивний метод передбачав розробку системи (програми) рухової реабілітації дітей - для формування варіативного методичного забезпечення корекційного фізичного виховання зазначеної категорії дітей;
- моделювання структури, компонентів і функцій системи корекційного фізичного виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату - для створення структурної моделі цієї системи та її подальшої експериментальної перевірки;
- емпіричні: обстеження фізичного розвитку дітей (спостереження, порівняння); тестування їхньої рухової підготовленості (вимірювання); констатувальний педагогічний експеримент - для виявлення особливостей фізичного розвитку дітей з порушеннями ОРА; формувальний педагогічний експеримент - для перевірки і доведення ефективності авторської системи корекційного фізичного виховання дошкільників зазначеної категорії;
- статистичні: загальноприйняті математичні методи обробки отриманих даних (середньоарифметична величина, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, коефіцієнт достовірності, розбіжності за критерієм Ст'юдента, темп приросту показників) - для опрацювання кількісних результатів констатувального та формувального експериментів і обґрунтування їх достовірності.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше:
- теоретично обґрунтовано наукові засади корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології; виділені основні принципи проведення відповідної роботи;
- створено, змодельовано й апробовано систему корекційного фізичного виховання дітей з порушеннями ОРА;
- розроблено комплексну методику педагогічної діагностики фізичного розвитку дітей з порушеннями ОРА на основі ігрового тестування;
- здійснено педагогічну класифікацію рухових порушень у дітей (типових комплексів рухових порушень) на основі нейрогенного підходу до класифікування;
- виявлено та охарактеризовано особливості фізичного розвитку дітей дошкільного віку різних типологічних груп за руховими порушеннями;
- створено комплекс методів, прийомів, форм та умов корекційного фізичного виховання дітей дошкільного віку з нейроортопедичною патологією;
- запропоновано алгоритм розробки індивідуальних корекційних програм для різних категорій дітей з порушеннями ОРА;
- сформовано педагогічну технологію індивідуально-диференційованого підходу до корекції різних типів рухових порушень у зазначеної категорії дітей (церебрального, цервікального, люмбального та змішаного типів);
- визначено основи ігрового методу рухової реабілітації дітей з фрагментарним використанням потенціалу несвідомого дитини (архетипних образів).
Удосконалено (частково) традиційні методичні підходи щодо рухової реабілітації дітей засобами фізичного виховання; розширено й
конкретизовано відповідний понятійно-термінологічний аппарат.
Набули подальшого розвитку універсальні та спеціальні методи рухової реабілітації дітей засобами фізичного виховання; методичні прийоми корекції рухових порушень у дітей з церебральною та спинальною нейроортопедичною патологією.
Практичне значення одержаних результатів: розроблена і впроваджена в практику спеціальних дошкільних установ, ДНЗ загального та комбінованого типів модель корекційно спрямованого фізичного виховання дітей з порушеннями ОРА; створена (спільно з М. Могою) і затверджена Міністерством освіти та науки України програма «Адаптивне фізичне виховання і оздоровлення дітей раннього та дошкільного віку з порушеннями опорно-рухового апарату»; програма практично впроваджується в роботу відповідних дошкільних закладів, що дозволило значною мірою підвищити ефективність корекції рухових порушень у зазначеного контингенту дітей; були створені й апробовані в практиці 20 оригінальних тренажерних конструкцій для фізичного виховання й рухової реабілітації дітей з порушеннями ОРА; під час розробки інноваційної технології було отримано дванадцять авторських свідоцтв (деякі з них - у співавторстві); напрацьовані в результаті дисертаційного дослідження методичні матеріали можуть використовуватися у навчальному процесі відповідних вищих педагогічних закладів при викладанні курсів «Теорія та методика корекційного фізичного виховання», «Методика викладання фізичного виховання дітей у спеціальних дошкільних закладах», при розробці навчальних курсів «Традиційні та інноваційні підходи у системі фізичного виховання та оздоровлення дітей дошкільного віку» і «Профілактика та корекція порушень опорно-рухового апарату у дітей дошкільного віку» для обласних інститутів післядипломної освіти, батьками дітей, педагогами, а також фахівцями в галузі фізичного виховання і ЛФК у навчально-виховному та корекційно-оздоровчому процесах.
Особистий внесок здобувача представлений таким чином:
1. У співавторстві з Б. В. Сермєєвим видав посібник «Зміст і методика занять фізичною культурою з дітьми, які страждають на ДЦП»: розробив практичний корекційний блок, частково обґрунтував загальні теоретичні позиції рухової абілітації дітей, які страждають на ДЦП.
2. Видав у співавторстві з М. Д. Могою посібник «Авторські тренажери у фізичному вихованні та руховій реабілітації дітей»: розробив принципи конструювання тренажерів, методи застосування тренажерних конструкцій у фізичному вихованні та рухової абілітації дітей; взяв участь у написанні практичних комплексів корекційних вправ по кожному з авторських тренажерів.
3. У співавторстві з Т. Г. Єфименко опублікував методичні рекомендації з кольоротерапії: розробив конкретні методики застосування світла й кольору в фізичному вихованні та руховій абілітації дошкільнят в нормі й при патології.
4. У співавторстві з В. В. Бесєдою вийшли друком шість методичних рекомендацій з корекційного фізичного виховання дітей раннього віку: розробив принципи побудови фізкультурно-оздоровчої роботи з таким контингентом дітей; запропонував конкретні фізичні вправи парного і групового боді-тренінгу.
5. Опублікував у співавторстві з М. Д. Могою, В. В. Бесєдою, О. Ф. Абуковим десять статей у тематичних виданнях («Наша школа», «Інструктор з фізкультури в ДОУ», «Довідник старшого вихователя ДОУ»), а також на відповідних електронних ресурсах. Розробив у них теоретико- методологічні позиції корекційного фізичного виховання дітей, брав участь у розробці практичного блоку корекції.
6. У співавторстві з М. Д. Могою створив 20 авторських тренажерів для фізичного виховання і корекції рухових порушень у дошкільників з порушеннями ОРА: одноосібно розробив образи (ескізи, документацію) всіх тренажерів, частково брав участь у їх виготовленні; спільно із співавтором впроваджував тренажерні конструкції у практику спеціальних дошкільних закладів та ДНЗ.
7. У співавторстві з М. Д. Могою на замовлення Міністерства освіти і науки України підготував програму «Адаптивне фізичне виховання та оздоровлення дітей раннього та дошкільного віку з порушеннями опорно- рухового апарату»: обґрунтував теоретико-методичні позиції запропонованої технології, взяв участь у розробці практичного змістовного блоку.
8. У співавторстві з А. Г. Шевцовим надрукував статтю «Корекція рухової сфери дітей дошкільного віку з використанням психічних структур колективного несвідомого»: взяв дольову участь у розробці науково- методологічних позицій використання потенціалу підсвідомого в руховій реабілітації дітей засобами фізичного виховання, зробив відбір найбільш адекватних для дітей архетипових образів, запропонував схему сенсорного вираження архетипних структур, а також основи методики їх генерування.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснені на:
• численних авторських семінарах, що проводились в Україні та Російській Федерації у період з 1991 до 2014 р. (Одеса, Миколаїв, Сімферополь, Київ, Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Добропілля, Вінниця, Харків, Балаклія, Краматорськ, Горлівка, Артемівськ, Дніпропетровськ, Вільногірськ, Суми, Черкаси, Умань, Нікополь, Орджонікідзе, Кривий Ріг, Енергодар, Торез, Шахтарськ, Харцизьк, Красноармійськ (Україна), Полтава, Кременчук, Комсомольськ, Севастополь, Ялта, Алушта, Євпаторія, Саки, Армянськ, Красноперекопськ, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Здолбунів, Рівне, Рожище, Луцьк, Білгород-Дністровський, Овідіополь, Болград, Марганець, Луганськ, Кіровоград, Біла Церква, Москва, Санкт-Петербург, Волгоград, Ростов-на-Дону, Краснодар, Новоросійськ, Армавір, Невинномиськ, Новочеркаськ, Шахти, Таганрог, Біла Калитва, Сальськ, Азов, Батайськ, Матвєєв Курган, Каменськ-Шахтинський, Глибокий, Чистоозерний, Новошахтинськ, Гуково, Митищі, Химки, Красноармійськ (РФ), Корольов (РФ), Цимлянськ, Волгодонськ, Красний Сулін, Чалтир, Кагальницька, Аксай та ін.).
• Всеукраїнській науково-практичній конференції з проблем фізкультурно- оздоровчої роботи в дошкільних закладах (Полтава, лютий 1998).
• Міжнародних семінарах, присвячених інноваціям у дошкільній педагогіці: вересень 2005, вересень 2006, вересень 2008 (Сочі, РФ), вересень 2010, вересень 2011, вересень 2013 (п. Кабардинка, РФ), вересень 2014 (Лоо, РФ).
• XIII Міжнародному фестивалі «Педагогіка XXI століття» (Одеса, Затока, серпень 2009).
• Науково-практичному семінарі «Реабілітаційний театр фізичного виховання і оздоровлення дітей з особливостями в розвитку» (Запоріжжя, Будинок дитини «Сонечко», лютий 2010).
• Творчій зустрічі з керівництвом та колективом Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру (Запоріжжя, лютий
2010) .
• Семінарі для співробітників та батьків єврейського дитячого Центру «Анавім» (Одеса, лютий 2010).
• Творчій зустрічі з керівництвом та колективом одеського Центру реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» (Одеса, лютий 2010).
• Другому Міжнародному освітньому Форумі «Особистість в єдиному освітньому просторі» (Запоріжжя, травень 2011) спільно з О. Ф. Абуковим.
• Спеціалізованому семінарі «Корекційний театр фізичного виховання та оздоровлення дітей з порушеннями опорно-рухового апарату» (Київ, травень
2011) спільно з М. Д. Могою.
• Літній Школі для педагогів-дошкільнят України (Запоріжжя, червень 2011).
• XV Міжнародному Фестивалі «Педагогіка XXI століття» (в модулі «Освіта, здоров'я та екологія» (Одеса, Кароліно-Бугаз, липень 2011).
• Курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки інструкторів з фізичної культури Ростовської області, РФ (Ростовський обласний ІПК і ППО, кафедра дошкільної освіти, Ростов-на-Дону, вересень 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, листопад 2013).
• VII Міжнародній науково-практичної конференції "Корекційна освіта: історія, сучасність та перспективи розвитку" (Кам'янець-Подільський, квітень
2012) .
• IV Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «СТАН ЗДОРОВ'Я: Медичні та психолого-педагогічні аспекти» (Слов’янськ,!2-20 квітня 2012).
• XVI Міжнародному Фестивалі «Педагогіка XXI століття» (Одеса, Кароліно- Бугаз, липень 2012).
• Семінари для медичних та педагогічних працівників дитячого санаторію «Хаджибей» (м. Одеса) з проблем рухової абілітації дітей з порушеннями ОРА засобами фізичного виховання (серпень 2012).
• Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми ортопедагогіки та ортопсихології» (м. Київ, листопад 2012).
• Всеросійській науково-практичній конференції (з міжнародною участю) «Інноваційні механізми забезпечення і розвитку доступної якісної дошкільної освіти в муніципальних освітніх системах» (м. Ростов-на-Дону, Росія, листопад 2012).
• X Всеросійському науково-практичному семінарі (з міжнародною участю) «Модернізація муніціпальних систем дошкільної освіти: досвід, проблеми, перспективи » (п. Кабардинка, РФ, серпень 2013).
• IV міжнародній конференції «Ресурси успішної педагогіки. Сучасний погляд» («Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників») (Санкт-Петербург, листопад 2013).
• Засіданнях кафедри ортопедагогіки і реабілітології Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ ім. М. П. Драгоманова (23 вересня, 19 грудня 2013, 26 червня 2014).
• VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Корекційна освіта: історія, сучасність та перспективи розвитку” (м. Кам’янець-Подільський, 9¬10 жовтня 2013) (у формі публікації статті).
• Семінарі «Корекційне фізичне виховання та оздоровлення дошкільників» (Санкт-Петербург, 2014).
• Міжрегіональній науково-практичній конференції «Досягнення якості дошкільної освіти в умовах ФДОС засобами освітньої системи «ДІАЛОГ» (Москва, 2014).
• Курсах підвищення кваліфікації «Корекційно-реабілітаційні технології в сучасній системі освіти» (Кіровоград, 2014).
Кандидатська дисертація «Особливості рухових порушень у дошкільників з церебральним паралічем та шляхи їх корекції засобами фізичного виховання» (спеціальність 13.00.03 - спеціальна педагогіка) була захищена в Москві, в НДІ дефектології АПН СРСР 11 червня 1987 р. Її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувались.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 73 наукових та навчально-методичних публікаціях, серед яких: одна монографія, 29 статей у наукових фахових виданнях (включаючи 5 зарубіжних), дві програми (одна в співавторстві), 19 навчально-методичних розробок (шість у співавторстві), 23 статті у наукових збірниках та журналах (10 у співавторстві); 11 авторських свідоцтв (три у співавторстві).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури (375 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 441 сторінки (основного тексту - 400 с.). Текст роботи містить 3 таблиці, 35 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні зроблено теоретико-методологічне узагальнення та науково-методичне розв’язання актуальної проблеми реалізації системи корекційно спрямованого фізичного виховання дітей дошкільного віку з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології, що дозволило дійти таких висновків:
1. З’ясовано стан наукового вивчення проблеми рухової реабілітації дітей з порушеннями моторної сфери. Незважаючи на прогресивну історичну трансформацію медичних підходів до рухової реабілітації дітей з порушеннями ОРА в напрямі їх педагогізації й соціалізації, наявність методологічних протиріч між клінічними підходами та педагогічною практикою залишається значною. Медичні установи в основному займаються відносно локальною руховою реабілітацією цього контингенту дітей за допомогою фізіотерапевтичних, ортопедичних, хірургічних, медикаментозних та інших методик. І навпаки, у педагогічних установах часто не досить повно представлений саме медичний комплекс необхідних послуг. Підвищення ефективності корекційного фізичного виховання та рухової реабілітації дітей вбачається в доцільному інтегруванні медичної й педагогічної складових корекційного процесу.
2. Теоретично обґрунтовано наукові засади корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології, що надало можливість виділення основних принципів проведення відповідної роботи: цілепокладання (моделювання цільових параметрів у корекційному процесі), дуальність (дуальна пара протилежних психофізичних станів), активність (емансипація від зайвої допомоги, фасилітація (адекватна, дозована допомога) та автономії (опора на власні сили), принцип емоційно-енергетичної насиченості (дозована драматизація педагогічного процесу, створення позитивного емоційного фону і досягнення необхідного психофізичного задоволення).
Фундамент наукового забезпечення корекційного фізичного виховання дітей з порушеннями ОРА також склали спеціалізовані принципи рухової реабілітації: уроджена кінезофілія (біологічно та психологічно обумовлений потяг дитини до рухової активності) і примат моторики (першочергове значення моторики для загального психофізичного розвитку дитини), природовідповідність (стосовно рухової реабілітації - філогенетичний принцип), ієрархічність рухового розвитку (зростаюча складність рухів та механізмів їхнього управління), повзальна першість, предметно- маніпулятивна діяльність (предметність), верховенство аферентації, полісенсорна інтеграція, первинність релізу (вивільнення, релаксація), вібраційно-хвильовий принцип вправляння. Одним із перспективних напрямів підвищення ефективності фізичного виховання зазначеної категорії дітей вважаємо більш повне і різноманітне використання педагогічних можливостей у руховій реабілітації, насамперед наскрізного ігрового методу, що передбачає театралізацію корекційного процесу, акцентування на сюжетно-рольових проявах дітей, їхню емоційну підтримку. Значний недосліджений потенціал містить у собі використання енергетичного ресурсу підсвідомого дитини із застосуванням у корекційних заходах архетипних образів завдяки методу ігрового полісенсорного впливу. Лише інтегруючи можливості біологічного, педагогічного та психологічного підходів, можна створити ефективну систему корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями ОРА.
3. Для розробки та апробації нової системи корекційно спрямованого фізичного виховання дітей була теоретично обґрунтована її структурна модель. Досягнення поставленої мети припускає повноцінне функціонування в запропонованій системі таких її умовних блоків, як педагогічна діагностика та диференціація рухових порушень (моніторинг фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей), планування корекційних заходів на основі індивідуалізації (програмування стратегії і тактики корекції щодо кожної типологічної групи дітей або окремої дитини), організація рухової реабілітації засобами фізичного виховання (форми, засоби, методи та умови, включаючи матеріально-технічне забезпечення) і управління всіма складовими системи (контроль та відповідне коригування). Перелічені компоненти зберігають свою відносно стабільну структурну функцію (інваріативна складова системи) і при цьому дозволяють адекватно вирішувати вельми специфічні корекційні завдання (варіативна складова) відповідно різних типів рухових порушень у дітей.
4. Створено комплексну методику педагогічної діагностики фізичного розвитку дітей з порушеннями ОРА на основі авторського ігрового тестування, у якому поєднані можливості медичного (неврологічного) діагностування з традиційними або частково адаптованими тестами, прийнятими у фізичному вихованні дітей. Такий інноваційний підхід дав змогу не лише точно діагностувати стан м’язової системи та суглобів дитини, а й знаходити першопричину виникнення того чи іншого типу рухових порушень завдяки топічній діагностиці рівня враження ЦНС. Вивчення ступеня сформованості основних рухів у дітей та рівня розвитку їх фізичних якостей дозволило виявити вплив нейрогенних чинників на моторний розвиток дитини. Саме комплексний нейропедагогічний моніторинг на основі ігрового тестування фізичного розвитку дитини дає змогу комплексно оцінити стан її моторики, з’ясувати причини виникнення рухових порушень та розробити у подальшому відповідну корекційну програму.
5. На основі проведеного констатувального педагогічного експерименту було з’ясовано особливості фізичного розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями опорно-рухового апарату різних типологічних груп (церебральної, цервікальної, люмбальної та змішаних). Отримані результати дозволили надати диференційну характеристику кожній з цих груп дітей, яка має властиві саме їй специфічні рухові порушення, що виявлялися у таких показниках, як стан м'язового тонусу, ступінь рухливості у суглобах верхніх та нижніх кінцівок, силові прояви у руках і ногах, порушення постави, хибні викривлення у кінцівках, порушення склепіння ступней, опорної здібності долоней та ступней, швидкісні прояви, дрібна моторика кистей та ін. У цьому зв'язку є сенс виділити такі комплекси рухових порушень, як церебральний, цервікальний, люмбальний та змішані (церебрально-цервікальний, цервікально-люмбальний і церебрально-цервікально-люмбальний).
Результати моніторингу фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей з порушеннями опорно-рухового апарату усіх типів засвідчили їх достовірне відставання практично за всіма показниками від здорових однолітків.
6. Визначено комплекс методів, прийомів, форм та умов фізичного виховання дітей дошкільного віку з нейроортопедичною патологією, спрямований на корекцію недоліків їх рухового розвитку. Насамперед обґрунтовано методичні основи такої роботи у вигляді універсальних методів рухової реабілітації, які є однаково ефективними при подоланні порушень моторного розвитку у дітей з різними нозологіями: еволюційний (конкретизований у восьми методичних правилах еволюційної гімнастики), моделювання параметрів цільової дії (просторових, часових та енергетичних), наскрізний ігровий (реалізований у театралізації корекційного процесу, сюжетності занять, казкотерапії, дозованій драматизації рухово- ігрової діяльності дітей та застосуванні енергетичного ресурсу підсвідомого завдяки моделюванню дитячих архетипних образів); психосоматичні (конкретизовані у методичних прийомах розблокування м'язових та психічних «панцирів», першочергове гравітаційне розвантаження хребетного стовбура та досягнення стану розслаблення, релізу та ін.) тощо.
Методичну специфікацію системи корекційного фізичного виховання складають спеціальні методи рухової реабілітації саме дітей дошкільного віку з нейроортопедичними порушеннями: гіперкорекція (побудова корекційного резерву як компенсуючого можливі рецидиви порушень рухової сфери), індивідуальне диференціювання навантаження, колове тренування (деталізоване у різних методичних прийомах роботи за «станціями»), досягнення бажаного через необхідне (створення відповідного мотиваційного поля), предметно-маніпулятивна діяльність, матеріально- технічне забезпечення (використання фізкультурного обладнання, тренажерів та інвентарю), рухова стимуляція мовленнєвого розвитку тощо.
7. Розроблено технологію диференційованого та індивідуалізованого підходу до корекції різних типів рухових порушень у зазначеної категорії дітей в умовах дошкільних навчальних закладів. Це виражається в обґрунтуванні варіативного методичного забезпечення фізичного виховання цих дітей у вигляді генеральних формул корекції рухових порушень церебрального, цервікального, люмбального та змішаних типів, які передбачають перспективну і послідовну реалізацію певних корекційних напрямів стосовно тієї або іншої типологічної групи. Індивідуалізація цих стратегій щодо конкретної дитини передбачала розробку для неї персональної корекційної програми, в якій враховуються особливості корекційних впливів відповідно до діагнозу, різновидів фізичного та психічного розвитку, форми і ступеня тяжкості рухових порушень та ін.
8. Отримані у педагогічному експерименті дані дозволили об’єктивно перевірити ефективність розробленої системи корекційно спрямованого фізичного виховання дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології. Порівняння отриманих результатів у експериментальній та контрольній групах показало, що завдяки використанню загальних і спеціалізованих системно-цільових принципів, об’єктивних філогенетичних та онтогенетичних закономірностей біологічного розвитку дитини, а також розроблених спеціальних принципів та методів рухової реабілітації вдасться більш ефективно системно впливати засобами корекційного фізичного виховання на розвиток дошкільників з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної етіології. Ефективність запропонованої системи було доведено достовірним приростом абсолютної більшості показників рухової підготовленості дітей експериментальних груп церебрального, цервікального та люмбального типів.
Виконане дослідження не вірішує усіх проблем, пов’язаних з руховою реабілітацією осіб з порушеннями ОРА. Для забезпечення необхідної наступності загальної корекційно-оздоровчої стратегії у подальшому вивченні проблеми додаткових досліджень потребують різні аспекти корекційно спрямованого фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку з порушеннями опорно-рухового апарату нейрогенної та іншої етіології, а також дошкільників з іншими видами відхілень у психофізичному розвитку. Наукова розробка зазначених напрямів сприятиме подальшій успішній соціальній адаптації таких осіб, підвищуючи їхній рівень позитивної самореалізації у суспільстві.