Ленів, Зоряна Павлівна. Корекція порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії

Краткое описание

Ленів З. П. Корекція порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.03 / З. П. Ленів ; керівник роботи М. К. Шеремет ; Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2010. - 273 с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЛЕНІВ ЗОРЯНА ПАВЛІВНА

УДК:376-056.264:81:7(043.3)

КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ УСНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ
СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ

13.00.03 – корекційна педагогіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
педагогічних наук

Науковий керівник –
доктор педагогічних наук,
професор Шеремет М. К.

Київ − 2010
ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ УСНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Теоретико-методичні основи формування усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку в загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі.............................................................................12
1.2. Історичний та соціокультурний аспекти використання терапевт-тичного впливу мистецтва з корекційною метою..................................37
Висновки до першого розділу..................................................................55
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УСНОГО МОВЛЕННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ ЗАЇКАННЯМ
2.1. Характеристика складових компонентів усного мовлення дітей із заїканням...........................................................................................56
2.2. Експериментальна методика дослідження усного мовлення старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії......................72
2.3. Аналіз результатів констатувального етапу експерименту...........98
Висновки до другого розділу.................................................................121
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА КОРЕКЦІЇ УСНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ АРТТЕРАПІЇ
3.1. Теоретичне обґрунтування методики формувального етапу експерименту .........................................................................................122
3.2. Психолого-педагогічні умови забезпечення ефективності експериментального навчання……………...........................................147
3.3. Результати перевірки експериментальної методики корекції усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії…….........................................................................166
Висновки до третього розділу................................................................181
ВИСНОВКИ….........................................................................................................182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................186
ДОДАТКИ................................................................................................................218

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку корекційної освіти в Україні гостро порушується питання всебічного гармонійного особистісного розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку з метою їх подальшої успішної соціалізації. Значну частину таких дітей становлять діти з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ).
Оскільки, найбільш відповідальним етапом формування мовлення у життєвому циклі людини є дошкільний період, то пошук інноваційних шляхів формування усного мовлення у дітей дошкільного віку з ТПМ, що реалізували б напрями, визначені в Концепції лінгвістичної підготовки аномальних дітей до шкільного навчання (Є. Соботович, 1997 р.), Концепції державного стандарту освіти учнів з порушеннями мовленнєвого розвитку (В. Тарасун, 2000 р.), Концепції Державного стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з вадами мовленнєвого розвитку (Є. Соботович, 2002 р.), у нерозривному зв'язку з онтогенезом набуває в сучасних умовах особливо актуального значення.
Виходячи з концепцій модернізації змісту освіти в Україні на тлі інклюзивно-інтегративних тенденцій, основною парадигмою розвитку корекційного навчання дітей із ТПМ є гуманізація, індивідуалізація, диференціація й інтеграція корекційно-виховного процесу, що потребує запровадження інноваційних підходів. Метою таких підходів є забезпечення кожної дитини доступними формами інтеграції в соціум, важливими чинниками якої є: сформованість мовленнєво-комунікативних умінь; достатній обсяг знань та уявлень про явища навколишньої дійсності; високий рівень розвитку вищих психічних процесів; інтелектуальної активності; рухової сфери; професійно-трудової зорієнтованості; особистісних якостей і духовних цінностей.
Тому науковці та практики в галузі корекційної освіти в пошуках ефективних засобів корекції все більше орієнтується на використання новітніх, зокрема, й арттерапевтичних технологій на основі мистецтва в процесі навчання та виховання дітей із ТПМ.
Проблема застосування арттерапії як додаткового засобу корекції тяжких порушень мовлення у дітей старшого дошкільного віку є особливо актуальною на сучасному етапі розвитку науки та практики корекційної освіти, яка, як зазначають В. Бондар, В. Кондратенко, С. Конопляста, Н. Манько, С.Миронова, В. Тарасун, В. Тищенко, Т. Сак, В. Синьов, М. Шеремет, М.Ярмаченко та інші, значною мірою орієнтована на діагностику та корекцію психічного розвитку даної категорії дітей у педагогічному процесі.
Питання становлення, розвитку та застосування арттерапії розглядалися науковцями у світовому та вітчизняному соціокультурному й історико-психолого-педагогічному досвіді всебічно: в медичному (В. Бехтерєв, Е. Гутц¬ман, Дж. Дебуффе, І. Догель, Е. Ескіроль, С. Корсаков, І. Павлов, М. Річардсон, І. Сєчєнов, І. Тарханов, А. Хілл, Г. Шипулина та ін.), психологічному (М. Безру¬ких, М. Бетенскі, Е. Бурно, Л. Виготський, Д. Віннікотт, О. Вознесенська, А. За¬харов, В. Калягін, О. Копитін, Е. Крамер, С. Кратохвіл, Р. Лобан, О. Лурія, Л. Назарова, М. Наумбург, К. Роджерс, К. Рудестам, М. Семаго, Н. Семаго, А. Семенович, Б. Теплов, З. Фройд, К. Юнг, та ін.), педагогічному (Л. Амєтова, Н. Ветлугіна, Д. Воробйова, О. Ворожцова, А. Грішина, О. Деркач, В. Езікеєва, І. Євтушенко, Т. Комарова, Л. Лєбєдєва, А. Менегетті, С. Міловська, Г. Рід, Н. Сакуліна, Е. Сурно, О. Федій, І. Щуркова та ін.), корекційному (Б. Айзенберг, Г. Беденко, Т.Вохмяніна, Л. Гаврильченко, О. Гаврілушкіна, О. Декролі, Ж. Де¬мор, Г. Добровольська, І. Євтушенко, О. Єкжанова, Т. Зінкевич-Євстигнєєва, О. Караванова, Л. Комісарова, Л. Кузнєцова, І. Лєвченко, О. Мастюкова, О. Медведєва, Т. Миронова, О. Московкіна, Ю. Некрасова, Т. Овчинникова, В. Оклендер, Н. Паутова, В. Петрушин, М. Поваляєва, Є. Рау, З. Рибакова, Е. Сеген, Р. Сільвер, Д. Соколова, Р. Фортуната, М. Чистякова, Г. Чебанян, С. Шушарджан та ін. аспектах [13, 44, 73, 85, 94, 115, 129, 144, 194, 263, 348].
Тривалий час арттерапія як напрямок психокорекції застосувалося виключно в психотерапевтичній практиці. Та за останні роки значно виріс інтерес до механізму впливу мистецтва на дитину з особливими освітніми потребами в процесі корекційного навчання та виховання, і ми знаходимо свідчення її використання в спеціальних освітніх закладах, центрах реабілітації та соціальній сфері, тому що „...не дивлячись на тісний зв’язок з лікувальною практикою, арттерапія в багатьох випадках має переважно психо-профілактичну, розвиваючу та соціалізуючу спрямованість”[145, 6: ст].
Проаналізувавши погляди науковців на використання засобів мистецтва з корекційною метою та усвідомивши неабияке значення арттерапії для дітей із особливостями психофізичного розвитку, можна зробити висновок, що арт¬терапія не повинна залишатися тільки прерогативою роботи психо-терапевтів, а й інтегративно застосовуватись у корекційно-виховній діяльності корекційних педагогів, вчителів, вихователів, практичних психологів, діагностів, логопедів, музичних працівників освітніх закладів для осіб з особливостями психо¬фізичного розвитку, та дітей із ТПМ, зокрема.
Відомо, що окрім первинного мовленнєвого дефекту у даної категорії дітей спостерігаються складні вторинні порушення (Л.Виготський). Якщо сучасні корекційні методики дають змогу частково, або повністю подолати первинні порушення, то аналіз наукових досліджень показав, що найважче в процесі корекційного навчання піддаються виправленню, саме вторинні відхилення. Оскільки, арттерапія насамперед є психокорекційною технологією, можна передбачити, що її застосування дасть позитивний ефект у корекції як первинних так і вторинних нашарувань.
Ми зупинимось у своєму дослідженні на такому тяжкому порушенні мовлення як заїкання, оскільки ми можемо зробити припущення, що при здійсненні корекційно-виховної роботи з виправлення означеного порушення засобами арттерапії сприятливим буде прогноз у корекції як первинних мовленнєвих (темпо-ритмо-інтонаційної організації, дихання, а також, звуко-вимови, фонематичних процесів, лексико-граматичної будови та зв’язного мовлення загалом) так і вторинних психоемоційних (гіперактивність, збудливість, тривожність, логофобії, зниження пізнавальної активності, несформованість симультанно-сукцесивних синтезів, обмеження у спілкуванні та ін.) та психомоторних (порушення координації рухів, дрібного пальцевого гнозо-праксису, тремор, гіперкінези, сінкенезії та ін.) порушень, а також і тому, що дослідженням впливу засобів арттерапії на розвиток усного мовлення цієї категорії дітей ніхто не займався.
Вирішення проблем корекції заїкання повсякчас піднімається науковцями та практиками різних галузей наук: фізіологією, психо-патологією, психологією і, зокрема, логопедією, тому що заїкання дуже розповсюджене мовленнєве порушення, яке травмує психіку дитини, є однією з причин розвитку невротичних рис особистості, ускладнює комунікацію та взаємини з оточуючими, тяжко піддається корекції та часто рецидивує (М. Асатіані, Л. Бі¬лякова, Є. Дьякова, О. Гопіченко, С. Дель, Л. Журавльова, В. Кондратенко, А.Кравченко, С. Миронова, В. Селіверстов, В. Тарасун, В. Тищенко, М. Хват¬цев, В. Шкловський, Р. Юрова та ін.) [19, 28, 103, 138, 156, 201, 270, 318, 330].
Отже, реформування та модернізація системи освіти в Україні потребує запровадження інноваційних корекційних, у тому числі й арттерапевтичних, технологій для забезпечення доцільних педагогічних умов та комплексної системи організаційно-методичних і корекційно-логопедичних заходів із метою формування усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку з ТПМ (у тому числі й із заїканням), а недостатність науково-теоретичної розробленості цієї проблеми в корекційній педагогіці дає підстави для визначення теми дослідження: „Корекція порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у рамках комплексної науково-дослідної теми кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова: „Зміст освіти, форми, методи і засоби підготовки вчителів”. Тема роботи затверджена на засіданні Вченої ради НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 3 від 27.09.2007 р.) та узгоджена в Міжвідомчій Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 9 від 27.11.2007 р.).
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов і методики корекції порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії.
Для досягнення мети дослідження були визначені такі завдання:
1. З’ясувати ступінь висвітлення досліджуваної проблеми у загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі.
2. Визначити рівні сформованості усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням.
3. Науково обґрунтувати педагогічні умови формування усного мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії.
4. Розробити й експериментально апробувати методику корекції усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії.
Об’єктом дослідження є мовленнєва діяльність дітей старшого до-шкільного віку.
Предметом дослідження є зміст і педагогічні умови корекції порушень усного мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії.
Методи дослідження:
- теоретичні: вивчення, аналіз й узагальнення спеціальної психолого-педагогічної літератури з метою виявлення стану досліджуваної проблеми, систематизації теоретичних положень та узагальнення педагогічного досвіду корекції усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку; аналіз спеціальних програм і корекційних методик з метою з’ясування сучасного стану корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку з ТПМ, зокрема із заїканням; синтезування результатів експерименту з метою теоретичного обґрунтування доцільності застосування арттерапії в корекційному процесі.
- емпіричні: цілеспрямоване спостереження за корекційним процесом та мовленням старших дошкільників із заїканням та без них, збір і аналіз анамнестичних даних, бесіда, метод вивчення продуктів діяльності з метою виявлення особливостей мовленнєвої діяльності дітей і створення відповідних експериментальних психолого-педагогічних умов; психолого-педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) з метою визначення рівнів сформованості усного мовлення та перевірки ефективності методики корекції усного мовлення у старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії.
- статистичні: кількісний і якісний аналіз одержаних експериментальних даних дослідження, статистична обробка за t-критерієм Стьюдента з метою перевірки ефективності формувального експерименту.
Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положення про мову як суспільне явище, її сутність як засобу спілкування та пізнання, систему мовної організації (Л. Виготський, О. Лурія, Ж. Піаже та ін.); вчення про мовлення як умовно-рефлекторну діяльність (І. Павлов, І. Сеченов), його взаємозв'язок з першою сигнальною системою (М. Кольцова, М. Красногорський); концепція опосередкованості розвитку особистості, її діяльністною позицією та середовищем перебування (Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн); положення психології щодо навчання мови як мовленнєво-мисленнєвої діяльності, взаємозв'язку вербального та невербального спілкування в комунікативній діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Лурія, С. Рубін-штейн та ін.); сучасні наукові уявлення про структуру мовленнєвого дефекту у дітей із заїканням (М. Асатіані, Л. Білякова, Є. Дьякова, В. Селіверстов, В. Тарасун, В. Тищенко, М. Шеремет); психолінгвістичні підходи до аналізу мовленнєвого розвитку дитини і його формування у процесі нормального та порушеного онтогенезу (М. Жинкін, О. Леонтьєв, В. Тарасун, М. Шеремет та ін.); теорія взаємодії мовлення і музики (Б. Асаф’єв, О. Ворожцова, Д. Кембпелл, Б. Теплов); теорія паралельного розвитку мовлення і дитячого малюнка (О. Ніколєва, К. Річчі, Р. Сільвер, Р. Тепер).
Теоретичною основою роботи виступили: культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій та концепція компенсації дефекту (Л. Виготський); фундаментальні розробки щодо закономірностей культурно-історичного, соціального та індивідуально-психологічного розвитку особистості (Б. Бернштейн, О. Леонтьєв, Д. Майєрс, Ж. Піаже); закономірності формування мовлення та принципи організації мовленнєвої діяльності дітей (А. Богуш, Л. Калмикова, Е. Короткова, Є. Соботович, О. Ушакова, Л. Фомічова, М. Шеремет та ін.); концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку (Є. Соботович); концепція онтогенетично-орієнтованої системної арттерапії (О. Копитін); концепції розвитку загальної та спеціальної освіти в Україні.
Наукова новизна полягає в тому, що:
- уперше визначена доцільність застосування засобів арттерапії в процесі корекції усного мовлення у старших дошкільників із заїканням; уперше виокремлено педагогічні умови (організаційно-педагогічні, загально-дидактичні, технологічні) корекційного впливу на формування усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії;
- одержано нові експериментальні дані щодо стану сформованості усного мовлення (критерії, показники та рівні) у дітей старшого дошкільного віку із заїканням;
- обґрунтовано методику корекції усного мовлення дітей старшого дошкільного віку з ТПМ, зокрема, із заїканням засобами арттерапії;
- удосконалено, доповнено та уточнено наукові уявлення про можливості застосування засобів арттерапії в корекційній освіті;
- набуло подальшого розвитку впровадження засобів арттерапії в логопедичну практику.
Організація дослідження. Дослідження проблеми здійснювалося впродовж 2005-2010 рр. і складалося з трьох етапів.
На першому етапі (2005-2006 рр.) вивчалася та аналізувалася існуюча вітчизняна та зарубіжна психолого-педагогічна наукова та методична літера-тура з питань застосування арттерапії в корекційній практиці; здійснювались пошуки шляхів інтеграції методів корекції, що базуються на творчій актив-ності дітей в логодидактичний процес; визначався та конкретизувався об’єкт і предмет, уточнювались завдання та методи наукового дослідження; роз-роблялася методика діагностики усного мовлення у старших дошкільньників засобами арттерапії.
На другому етапі (2006-2008 рр.) вивчався стан та особливості усного мовлення у дітей із заїканням; проводився констатувальний експеримент, аналізувалися одержані результати; розроблялася методика формування усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії, зміст формувального експерименту; перевірялася ефективність запропонованої експериментальної методики.
На третьому етапі (2008-2010 рр.) було завершено формувальний експеримент, здійснено узагальнення і систематизацію наукової інформації та результатів експериментальної роботи. На основі аналізу дослідницьких матеріалів були підведені підсумки та сформульовані висновки дослідження.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що створено оригінальні методики діагностики та корекції порушень усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії, розроблено картку обстеження усного мовлення, структуру арттерапевтичного заняття, методичні рекомендації, які можуть бути використані у діяльності спеціальних і загальноосвітніх дошкільних навчальних закладів (ДНЗ), у роботі психолого-медико-педагогічних консультацій (ПМПК), у розробці курсів для інститутів післядипломної освіти, при викладанні фахових курсів у вищих педагогічних навчальних закладах за напрямом «Корекційна освіта (логопедія)».
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес спеціальних груп ДНЗ компенсуючого типу для дітей з порушеннями мовлення № 18 „Ягідка” м. Стрия, Львівської обл. (довідка № 34 від 16.01.2009 р.); № 29 „Полуничка” (довідка № 112 від 02.06.2010 р.); № 176 „Пізнайко” м. Львова (довідка № 90 від 15.03.2010 р.); загальноосвітнього ДНЗ № 14 „Калинка” (довідка № 151 від 17.06.2010 р.) м. Львова; НВК інтернатного типу для дітей з вадами розвитку Полтавської обласної ради (довідка № 234 від 15.10.2009 р.); спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з важкими вадами мовлення м. Харкова комунальної власності (довідка № 70 від 31.08.2009 р.). Загалом в експериментальному дослідженнні взяло участь 170 дошкільників із заїканням і 52 – без порушень мовлення. Було опрацьовано приблизно 1537 дитячих робіт (малюнків, виробів, тощо).
Особистий внесок здобувача. У працях, написаних у співавторстві, здобувачеві належать: структурування перспективного плану корекційної роботи з розвитку мовлення старших дошкільників, а також обґрунтування науково-методичних засад застосування музикотерапії як одного із напрямів арттерапії в системі корекції заїкання.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи до-повідались на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми корекційної педагогіки та психології” (м. Кам'янець-Подільський, 2007, 2008), „Діаспора як чинник утвердження держави України у міжнародній спільноті” (м. Львів, 2008), „Тенденції розвитку корекційної освіти в Україні” (м. Київ, 2008), „Внесок наукових шкіл НПУ імені М. П. Драгоманова у розвиток світової та вітчизняної дефектології” (м. Київ, 2010); на ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Управління в освіті” (м. Львів, 2009); на міждисциплінарних науково-практичних конференціях з міжнародною участю „Простір арттерапії” (м. Київ, 2008 – 2010 рр.); педагогічних нарадах базових дошкільних закладів, на методичних об'єднаннях логопедів м. Львова, м. Стрия, м. Полтави та м. Харкова. Проміжні та кінцеві результати дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися й отримали схвалення на засіданнях кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова впродовж 2006 – 2010 рр.
Публікації. Основний зміст дисертації відображений у 16 публікаціях: з них 11 – у наукових фахових виданнях (2 з яких написані у співавторстві),
4 – у матеріалах і тезах конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (356 найменувань на 31 сторінці) та додатків. Загальний обсяг роботи – 273 сторінки, з них 185 сторінок основного тексту. Містить 9 таблиць, 7 рисунків (на 8 сторінках).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Міждисциплінарний теоретичний аналіз наукових літературних джерел (психолого-педагогічних, лінгві¬стичних, лінгводидактичних, психо-фізіологічних, психолінгвістичних, нейропсихологічних, нейролінгвістичних, нейробіологічних, а також мистецтвознавчих і соціологічних), сучасних класичних підходів до виховання та навчання дітей у спеціальних і масових навчальних закладах дає змогу стверджувати, що проблема корекції усного мовлення у дітей старшого дошкільного віку з ТПМ, зокрема із заїканням, потребує розробки новітніх підходів з метою покращення ефективності корекційно-виховного впливу на дитину-логопата та успішної подальшої його соціалізації.
Висвітлено історичні та соціокультурні аспекти використання терапевтичного впливу мистецтва з корекційною метою, простежено шлях становлення та виокремлення арттерапії як самостійного напрямку психо-корекції, а також процес її інтегрування в освітню галузь. Проаналізовано науково-практичні розробки з питань застосування різноманітних напрямків арттерапії з метою корекційного впливу на дітей з особливостями психо-фізичного розвитку загалом та із заїканням, зокрема. Доповнено та конкретизовано сутність таких новітніх понять як „арттерапія”, „напрямки арттерапії”, „арттерапевтичні техніки”, „арттерапевтичні методи” в корекційній освіті та засоби їх застосування в корекційно-виховній роботі з дітьми із заїканням у процесі діагностики та корекції мовлення.

2. З’ясовано, що симптоматика заїкання проявляється у двох взаємопов’язаних і взаємообумовлених патологічних чинниках: невербальних (психофізіологічних) і вербальних (мовленнєвих) розладах, що знаходяться в міжсистемних зв’язках і впливають на породження мовленнєвого висловлювання у дошкільників із заїканням. Підтверджено наявність у дітей трьох форм заїкання (невротичної, неврозоподібної та змішаної), а також поєднання симптоматики заїкання з іншими тяжкими порушеннями мовлення.
У більшості дітей старшого дошкільного віку із заїканням на фоні основного нозологічного діагнозу було виявлено недоліки розвитку усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної будови та зв’язного мовлення), тобто загальне недорозвинення мовлення. Також у процесі дослідження було підтверджено залежність мовленнєвої діяльності старших дошкільників із заїканням від загального психоемоційного стану.

3. Розроблено методику дослідження усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії, уточнено й описано критерії та показники сформованості усного мовлення. Критеріями виступили такі показники: імпресивне (обсяг і якість пасивного словника, розуміння інструкцій, виражених фразою) та експресивне мовлення (сформованість фонетико-фонематичних процесів, лексико-граматичної будови мовлення, комунікативних навичок у різних формах зв’язного мовлення з його просодичним оформленням), а також психоемоційні стани, що здійснюють значний вплив на формування мовленнєво-комунікативної компетенції дітей старшого дошкільного віку із заїканням.
Виявлено рівні стану сформованості усного мовлення дошкільників логопедичних груп: високий, достатній, середній і низький, охарактеризовано їх специфіку. Аналіз одержаних даних у процесі констатувального етапу експерименту засвідчив, що категорія дошкільників із заїканням знаходиться на значно нижчому рівні розвитку усного мовлення, ніж їх однолітки без мовленнєвих порушень, і є дуже неоднорідною щодо сформованості мовленнєво-комунікативної компетенції.

4. Визначено та науково обґрунтовано педагогічні умови корекції усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії: організаційно-педагогічні; загальнодидактичні; технологічні.
Пряд із загальнодидактичними та логодидактичними принципами виокремлено принципи онтогенетично-орієнтованої системної арттерапії в корекційній освіті, що є теоретичним підґрунтям для створення методики корекції усного мовлення засобами арттерапії.

5. Розроблено методику корекції усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії, що об'єднує традиційні логокорекційні й інноваційні арттерапевтичні технології та містить три послідовні етапи, що забезпечують цілісність змісту корекційно-педагогічної роботи з старшими дошкільниками із заїканням на основі полісенсорного підходу: діагностико-превентивний, корекційно-діяльнісний, мовленнєво-комунікативний. Кожний етап роботи має мету, завдання й спрямовується на розвиток невербальних та вербальних процесів для вирішення конкретних логопедичних задач засобами арттерапії.
Дані проведеного експериментального дослідження свідчать, що:
1) діагностика сформованості усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням є необхідною передумовою корекційного процесу;
2) успішність корекції усного мовлення старших дошкільників із заїканням зумовлюються змістовим аспектом навчально-мовленнєвої діяльності й необхідністю створення спеціальних умов корекційно-педагогічного навчання;
3) корекція усного мовлення старших дошкільників із заїканням засобами арттерапії залежить від комунікативної спрямованості корекційного процесу та активізації роботи сенсорних аналізаторів;
4) темпи формування мовленнєво-комунікативної компетенції дітей із заїканням підвищуються при комплексному та систематичному підході до реалізації корекційно-мовленнєвих завдань та системи організаційно-методичних і корекційно-логопедичних заходів із застосуванням арттерапії;
5) корекційний процес залежить від мотиву й занурення дітей у ситуації мовленнєвого спілкування як на спеціальних заняттях, так і в повсякденному житті, від формування позитивного ставлення дітей до виконуваної діяльності та від активної участі дорослих у корекційно-мовленнєвій діяльності.
Підсумковий порівняльний аналіз рівнів сформованості усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням виявив значні позитивні зміни, що відбулися в процесі корекційно-педагогічного навчання дітей в експериментальних групах. Доцільність застосування методики формувального експерименту підтвердилась у процесі статистичної обробки одержаних даних.
Отже, запроваджена методика корекції усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із заїканням засобами арттерапії є ефективною та заслуговує на поширення й запровадження у логопедичну практику.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у розробці спеціальної програми для дошкільників із заїканням із включенням засобів арттерапії та в пошуках шляхів її реалізації в системі дошкільної освіти України.