ГРОМАДЯНСЬКА СОЦІАЛІЗАЦІЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВОЗНАВЧОГО КРАЄЗНАВСТВА : ГРАЖДАНСКАЯ СОЦИАЛИЗАЦИЯ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ СРЕДСТВАМИ искусствоведческого КРАЕВЕДЕНИЯ



  • Название:
  • ГРОМАДЯНСЬКА СОЦІАЛІЗАЦІЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВОЗНАВЧОГО КРАЄЗНАВСТВА
  • Альтернативное название:
  • ГРАЖДАНСКАЯ СОЦИАЛИЗАЦИЯ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ СРЕДСТВАМИ искусствоведческого КРАЕВЕДЕНИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 264
  • ВУЗ:
  • Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    стор.
    Вступ .................................................................................................................... 3 Розділ 1. Теоретико-методологічні основи громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства ..................... 14
    1.1. Історико-педагогічний аналіз проблеми громадянської соціалізації особистості ................................................................................................ 14
    1.2. Сутність і зміст мистецтвознавчого краєзнавства в контексті громадянської соціалізації майбутніх учителів .................................... 50
    1.3. Соціально-педагогічна діагностика рівня громадянської соціалізо-ваності майбутніх учителів на сучасному етапі .................................. 80
    Висновки до розділу I ....................................................................................... 104
    Розділ 2. Розробка педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства ..................................... 109
    2.1. Загальна характеристика педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства ...... 109
    2.2. Упровадження розроблених педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів у практику підготовки майбутніх фахівців ................................................................................................. 137
    2.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи ................... 166
    Висновки до розділу II ...................................................................................... 191
    Висновки ............................................................................................................ 194
    Список використаних джерел .......................................................................... 200
    Додатки ............................................................................................................... 223









    ВСТУП

    Проблема громадянської соціалізації молоді є однією з найважливіших проблем в умовах становлення України як держави. Особливо значуща ця проблема на сучасному етапі, коли спостерігається тенденція негативного ставлення молодих людей до своєї країни, неприйняття громадянських норм і цінностей.
    Громадянська пасивність, несформованість громадянських якостей загрожують державі втратою цілого покоління повноцінних громадян, призводять до обмеженості інтелектуальних інтересів, правового нігілізму, крайнього індивідуалізму, настороженого ставлення до законів, що приймаються, недбайливості в їх дотриманні, відсутності впевненості у своїх діях як громадянина.
    Актуальність проблеми громадянської соціалізації молодих людей зумовлена також численними політичними й економічними трансформаціями, характерними для сучасного суспільства. Руйнування панівної раніше системи цінностей і морально-психологічних конструкцій, які пов’язували людей, серйозні економічні утруднення, зміни соціальних зв’язків сприяли порушенню взаємодії між молодим поколінням і соціокультурним середовищем, яке його породило. Як наслідок – серед молоді означилась тенденція байдужого ставлення до навколишньої дійсності.
    Усе це ще раз указує на необхідність підвищення уваги саме до громадянської соціалізації як найбільш дієвого процесу формування й інтеграції в суспільство справжніх громадян своєї країни, здатних до благоустрою й перетворень суспільства.
    Успішне розв’язання проблеми громадянської соціалізації молоді багато в чому залежить від злагодженої роботи різноманітних інститутів соціалізації, у тому числі середніх і вищих навчальних закладів.
    Особливо актуальною є ця проблема для педагогічних ВНЗ, оскільки від ступеня соціалізованості „завтрашнього” педагога багато в чому залежить майбутнє нашої країни.
    Професійні й соціокультурні функції вчительства в суспільстві з очевидністю акцентують особливу значимість представників цієї професії для самого існування будь-якого соціуму, його успішного відтворення й розвитку й дозволяють віднести вчительство до основних соціальних груп, які забезпечують життєдіяльність усього соціального організму.
    Адекватне усвідомлення вчителем свого становища в соціальній структурі суспільства й влади, своєї ролі як суб’єкта змін суспільних відносин в їх перебудові й переорієнтації в бік пріоритету інтересів людини значною мірою обумовлює темпи й напрямки розвитку всього суспільства.
    Історичний досвід демонструє, що в усі часи студентство педагогічних ВНЗ є найбільш інтелектуальною, творчо розвинутою й прогресивною частиною молоді, найважливішим чинником політичного, економічного й духовного перетворення суспільства. Саме тому проблема громадянської соціалізації майбутніх учителів є однією з найбільш значимих для сучасного суспільства. Підтвердженням цієї тези є наявні нові підходи у висвітленні питань соціалізації в педагогіці останнього десятиліття [121; 146; 154; 225; 238].
    Необхідність дослідження й своєчасного розв’язання проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів акцентується також особливостями студентського віку, який являє собою період активного формування особистості, усвідомлення себе справжнім громадянином своєї країни. Це дійсно особливий період у житті людини з огляду на те, що він становить початкову ланку в ланцюгу зрілого віку [98; 107; 108; 223].
    Громадянська соціалізація як поняття, вивідне від більш загального – соціалізація, указує на особливу значимість громадянських якостей особистості в процесі інтеграції майбутніх фахівців у суспільство. У зв’язку з цим, досліджуючи проблему громадянської соціалізації, ми звертались до питань соціалізації в цілому, а також до питань громадянського виховання майбутніх учителів.
    Проблема громадянського становлення й виховання підростаючого покоління, актуальна в усі часи, розроблялась такими корифеями української педагогіки, як Г.Ващенко, М.Грушевський, І.Огієнко, С.Русова, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін. Серед сучасних педагогів і психологів різні аспекти цієї проблеми опрацьовують М.Боришевський, О.Вишневський, Д.Дорошенко, І. Звєрєва, П.Ігнатенко, Г.Касьянов, О.Киричук, О.Ковальчук, Н.Косарева, Л.Крицька, В.Кузь, В.Курило, Ю.Руденко, В.Струманський, Б.Ступарик, Е.Сявавко, З.Сергійчук, М.Стельмахович, В.Поплужний, Г.Філіпчук, К.Чорна, П.Щербань та ін.
    Окремі аспекти громадянського виховання, формування громадянськості молоді представлені в дисертаційних дослідженнях О.Баранкова, Р.Берези, Т.Воропаєвої, В.Каюкова, В.Кіндрата, Г.Корди, П.Онищука, О.Світличного, Н.Фролової та ін. Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти громадянського виховання представлені в дисертаційних дослідженнях Н.Дерев’янко, П. Ігнатенко, Н. Косарєвої, Л. Крицької, В. Поплужного та ін.; проблемам становлення української громадянськості присвячені праці Б. Чижевського, О. Красовської, Ю. Руденко, В. Сеніної та ін.; питання патріотичного виховання підростаючого покоління знайшли відбиток у роботах М. Вишнюка, М. Грушеватого, В. Коваль, В. Костюка та ін.
    Різні аспекти соціалізації розглядались у роботах таких авторів, як Г.Андрєєва, Н.Андрєєнкова, О.Балакірєва, В.Бочарова, А.Волович, Б.Вульфов, О.Газман, М.Головатий, Л.Гордін, І.Гудовський, І.Звєрєва, Н.Заверико, В.Зінченко, В.Ільїн, А.Капська, В.Касьянов, І.Кон, С.Левікова, Б.Ломов, М.Лукашевич, Н.Лавриченко, В.Москаленко, А.Мудрик, Б.Паригін, В.Петрищев, С.Савченко та ін.
    Окремі питання соціалізації особистості (соціалізація особистості засобами народної творчості, родинно-побутової звичаєвості тощо) проаналізовано в дисертаційних дослідженнях К.Плівачук, Л.Бойко, Р.Пріми, В.Яніва та ін.
    Значний інтерес до проблем соціалізації останнім часом зумовлений передусім тим, що відпрацьовані роками механізми традиційної соціалізації стали давати збій. У сучасному світі зростає масив десоціалізованих людей, розгортає свою потужність феномен аномії. Особливо поширена ця тенденція в молодіжних колах.
    Саме тому на сучасному етапі в умовах реформування нашого суспільства слід говорити не просто про соціалізацію молоді, а про громадянську соціалізацію, яка синтезує в собі багато видів та векторів соціалізації, а саме: професійну соціалізацію, правову, політичну екологічну естетичну соціалізацію та ін. (О.Бажановська, Т.Денисова, Н.Ковальова).
    Здійснення соціалізації таким чином (ідеться про громадянську соціалізацію) сприяє формуванню справжніх громадян своєї країни – поважаючих свою державу, освічених, цілеспрямованих і діяльних.
    Незважаючи на те, що проблема громадянської соціалізації постійно перебуває в полі зору філософів, соціологів, психологів, педагогів, тема зберігає свою злободенність. У сучасній педагогічній науці не існує єдиного, чітко відпрацьованого механізму громадянської соціалізації молоді, недостатньо вивчено глибинні особливості цього процесу. Дослідження цієї проблеми зазвичай обмежується або теоретичним аналізом окремих питань громадянської соціалізації, або розглядом окремих моментів освітнього процесу, у відриві від кінцевих цільових соціальних функцій інститутів і агентів соціалізації (В.Бочарова, Г.Корда, К.Плівачук, Л.Бойко, Р.Пріма, В.Янів та ін.).
    З переліку засобів, які сприяють громадянській соціалізації майбутніх учителів, нами було обрано мистецтвознавче краєзнавство. Розвиток людини, яка росте, як соціально відповідальної й активної особистості немислимий без усвідомлення нею культурною спадщини своєї „малої батьківщини”. Саме мистецтвознавче краєзнавство, яке є своєрідною школою пізнання й виховання культурою, здатне забезпечити повноту й фундаментальність становлення необхідних суспільству соціальних, громадянських й особистісних якостей індивіда.
    Земля, на якій особистість народжується, розвивається, самоутверджується, – це одна з вічних цінностей, що супроводжує особистість на її життєвому шляху. Без знання історії, культури свого краю неможливе формування справжнього громадянина. Саме „мала батьківщина” здійснює помітний вплив на формування елементів світогляду й уподобань особистості.
    Безпосереднє спілкування майбутніх учителів з мистецтвом „малої батьківщини”, усвідомлення цінності культурно-історичної спадщини свого краю сприяє не тільки розширенню їхнього кругозору, але й формуванню в майбутніх фахівців моральних ідеалів, а також патріотичних і громадянських почуттів.
    Історико-культурне надбання краю як засіб навчання й виховання підростаючого покоління використовувалось людиною з давніх часів. У період Київської Русі місцевий матеріал був обов’язковою складовою освітньо-виховного процесу. Вивчення місцевого краю та його пам’яток передбачала й післяреволюційна освіта (В.Глуздовський, Є.Звягінцев, Д.Семенов, В.Уланов та ін.)
    Дбайливе ставлення до традицій, вивчення культури, духовного життя, пам’яток рідного краю стало необхідною умовою сформульованого в 20-і рр. І.Гревсом комплексного, усебічного підходу до краєзнавства.
    На сучасному етапі вчені також пов’язують процес формування знань про культурно-історичну спадщину свого краю із завданнями освіти й виховання (Я.Жупанський, П.Кононенко, М.Костриця, В.Круль, Я.Мариняк, В.Обозний, О.Тімець, О.Шаблій та ін.). У зв’язку з цим особливу цінність для нашого дослідження становлять наукові праці, у яких розкрито педагогічні можливості й соціальний зміст регіональної культури й мистецтва (М.Дарманський, І.Кононов, В.Курило, О.Мазуркевич, І.Прокопенко, С.Савченко, Б.Ступарик та ін.).
    Таким чином, недостатня наукова розробка обраної проблеми, необхідність її глибокого й послідовного розв’язання на рівні педагогічної теорії й практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – „Громадянська соціалізація майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки й соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина наукової теми „Теоретико-методичні основи змісту й технології навчання студентів соціальній роботі (державний реєстраційний номер 0101U001373). Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 1 від 28.01.2003 р.).
    Об’єкт дослідження – процес громадянської соціалізації майбутніх учителів.
    Предмет дослідження – педагогічні умови громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.
    Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, змістовно розробити й експериментально перевірити педагогічні умови, які сприяють громадянській соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.
    Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що ефективність громадянської соціалізації може бути досягнута, якщо цей процес побудувати на основі розробки й реалізації таких педагогічних умов:
    1) посилення соціокультурної спрямованості дисциплін гуманітарного циклу за рахунок введення матеріалів з мистецтва рідного краю в навчальний процес;
    2) акцент у процесі соціалізації студентів на пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку роботу в галузі мистецтвознавчого краєзнавства;
    3) забезпечення широкого взаємозв’язку й взаємодії діяльності університету з громадянської соціалізації студентів засобами мистецтвознавчого краєзнавства з різними соціальними інститутами.
    Відповідно до мети й гіпотези було визначено такі завдання дослідження:
    1) проаналізувати сучасний стан вивчення проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства;
    2) визначити сутність і зміст мистецтвознавчого краєзнавства в контексті громадянської соціалізації майбутніх учителів;
    3) розробити педагогічні умови громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства й упровадити їх у практику роботи вищих навчальних закладів;
    4) провести аналіз ефективності розроблених педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.
    5) розробити методичні рекомендації для викладачів гуманітарних дисциплін щодо використання мистецтвознавчого краєзнавства в навчально-виховному процесі ВНЗ та спецкурс “Мистецтвознавче краєзнавство”, що сприяє підвищенню рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів.
    Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про соціальну сутність особистості, принципи діяльнісного й особистісно орієнтованого підходів до формування особистості, принцип культуровідповідності, учення про соціальну функцію виховання й навчання, а також філософські вчення про взаємозв’язок соціальних явищ і процесів, про необхідність їх вивчення в конкретно-історичній обстановці.
    Теоретичну основу дослідження становлять теорії й концептуальні положення про:
    - соціалізацію особистості (Б.Бім-Бад, В.Бочарова, Л.Буєва, Ю.Василькова, Б.Вульфов, О.Газман, І.Кон, Н.Лавриченко, М.Лукашевич, А.Мудрик, Л.Новикова, В.Петрищев, М.Плоткін та ін.);
    - громадянське виховання в Україні (В.Бегет, В.Бочарова, І.Звєрєва, Л.Коваль, В.Кузь, Н.Луг, І.Мартинюк, І.Мигович, В.Москаленко, І.Підласий, Ю.Руденко, В.Янів, В.Яремчук);
    - соціально-педагогічні закономірності й особливості формування особистості (І.Звєрєва, А.Капська, Г.Лактіонова, Л.Міщик, С.Харченко та ін.)
    - науково-освітнє краєзнавство (А.Барков, В.Борисов, А.Даринський, Я.Жупанський, В.Корнєєв, М.Костриця, М.Крачило, В.Круль, О.Маринич, І.Мельничук, В.Обозний, А.Разгон, А.Сиротенко, К.Строєв, І.Прус, М.Ярмаченко та ін.).
    Для розв’язання поставлених завдань та досягнення визначеної мети застосовувався комплекс різних, взаємодоповнюючих методів дослідження, а саме: теоретичні: аналіз і узагальнення даних філософської, соціологічної, історичної, педагогічної, культурологічної й мистецтвознавчої літератури з метою визначення теоретико-методологічних основ дослідження, а також здіснення історико-педагогічного аналізу проблеми; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду використання мистецтвознавчого краєзнавства в процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів; аналіз навчальних планів, програм, навчально-методичної літератури з метою визначення ступеня насиченості змісту навчально-виховного процесу цінностями регіональної культури; емпіричні: педагогічне спостереження, індивідуальні та колективні бесіди, інтерв’ювання, опитування, анкетування, констатуючий експеримент для визначення рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів; формуючий експеримент для перевірки ефективності розроблених педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства; статистичні методи для обробки та інтерпретації отриманих даних.
    Логіка й етапи дослідження. Дослідження проводилось протягом 2000 – 2005 рр. за такими етапами:
    На першому етапі (2000 – 2001 рр.) визначались методологічні й науково-теоретичні основи дослідження; аналізувалась наукова література з проблем громадянської соціалізації й краєзнавчої підготовки студентів у педагогічних ВНЗ; було сформульовано гіпотезу й завдання дослідження; проведено констатуючий експеримент; розроблено педагогічні умови громадянської соціалізації засобами мистецтвознавчого краєзнавства.
    На другому етапі (2002 – 2004 рр.) проведено формуючий експеримент, у процесі якого впроваджувались педагогічні умови громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.
    На третьому етапі (2004 – 2005 рр.) здійснено порівняльно-зіставний аналіз результатів проведеного експерименту; систематизовано отримані наукою дані, відредаговано й оформлено текст дисертаційного дослідження.
    Наукова новизна дослідження полягає в такому:
    - уперше процес громадянської соціалізації студентської молоді розглядається в контексті використання засобів мистецтвознавчого краєзнавства й на цій основі розроблено педагогічні умови ефективності цього процесу; дано детальне змістовне тлумачення кожної з умов і методику їх упровадження в навчально-виховну практику університету;
    - доповнено й розвинуто наукові уявлення про шляхи й способи використання мистецтвознавчого краєзнавства в процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів з акцентом на їх пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку діяльність;
    - удосконалено наукові уявлення про взаємозв’язок і взаємодію діяльності університету з громадянської соціалізації студентів засобами мистецтвознавчого краєзнавства з різними соціальними інститутами.
    Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні й подальшому розвитку наукових поглядів на громадянську соціалізацію майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства; доведенні правомірності застосування в процесі громадянської соціалізації сукупності педагогічних умов, які забезпечують його високу ефективність порівняно з традиційними загальнопедагогічними підходами.
    Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені педагогічні умови можуть бути використані в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку як майбутніх учителів, так і фахівців інших галузей. Теоретико-методологічні матеріали можуть бути використані при розробці навчальних лекційних курсів і семінарів з проблем громадянської соціалізації у вищих навчальних закладах. Крім цього, матеріали дослідження було покладено в основу розробленого спецкурсу “Мистецтвознавче краєзнавство”, який читається в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, а також склали зміст методичних рекомендацій для викладачів гуманітарних дисциплін щодо використання мистецтвознавчого краєзнавства в навчально-виховному процесі ВНЗ з метою громадянської соціалізації майбутніх фахівців.
    Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/925 від 5 травня 2005 р.), Інституту культури та мистецтв ЛНПУ (довідка про впровадження № 1/825 від 27 квітня 2005 р.), Старобільського факультету ЛНПУ (довідка про впровадження № 128 від 17 квітня 2005 р.), Ровеньківського факультету ЛНПУ (довідка про впровадження № 50 від 12 травня 2005 р.), Запорізького державного університету (довідка про впровадження № 01-25/22 від 20 травня 2005 р.).
    Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії, історії музики та гри на музичних інструментах Інституту культури і мистецтв Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи ЛНПУ імені Тараса Шевченка, на щорічних університетських науково-практичних конференціях “Дні науки” (1998 – 2005 рр.), Міжнародних науково-практичних конференціях: „Музична культура в системі освіти: міжнародний досвід” (Луганськ, 2000), „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004), „Перспективні розробки науки й техніки” (Бєлгород – Дніпропетровськ, 2004), „Науковий потенціал світу 2004” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській науково-методичній конференції „Художня культура в системі вищої освіти” (1999).
    Публікації. Результати дисертації опубліковано в 10 наукових і науково-методичних роботах, у тому числі 5 – у наукових фахових виданнях.
    Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (276 найменувань), додатків. Повний текст дисертації викладено на 264 сторінках, основний текст викладено на 199 сторінках, 6 додатків на 41 сторінках. У дисертації також міститься 17 таблиць та 9 рисунків.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проведений нами теоретико-педагогічний аналіз і дослідно-експериментальна робота дозволили зробити такі висновки:
    • Проблема громадянської соціалізації майбутніх учителів є однією з основних проблем не тільки сучасної системи освіти й виховання, але й держави в цілому. Реальністю, яка зумовлює необхідність активізації процесу громадянської соціалізації молоді, є сучасна економічна й політична ситуація. Кардинальні зміни, які відбуваються в нашій державі, вимагають від молоді пильності, громадянської активності, поважливого ставлення до своєї нації, близькості, спорідненості з нею, лояльного ставлення до встановлених у державі порядків, законів, відданості в служінні Батьківщині. Усе це потребує усвідомлення необхідності активізації процесу громадянської соціалізації, націленого на виховання діяльної, розсудливої молодої людини, яка має високий рівень громадянськості – справжнього громадянина своєї країни.
    • Феномен соціалізації має давню історію. Дослідження соціалізації з урахуванням її інтегральної природи відкрило можливості й акцентувало необхідність звернення до такого вектору соціалізації, як громадянська соціалізація. Таким чином, громадянська соціалізація є поняттям, вивідним від більш загального – соціалізація – й указує на особливу значимість громадянських якостей особистості в ході її інтеграції в суспільство. У дисертації міститься теоретичне узагальнення проблеми громадянської соціалізації майбутніх учителів, а також запропоновано й обґрунтовано новий підхід до її розв’язання. Сутність цього підходу полягає в твердженні, що без знання історії й культури своєї малої батьківщини, без любові до неї й без діяльної участі в справі її збереження й розвитку неможливе становлення справжнього громадянина.
    • Проблема громадянської соціалізації майбутніх учителів, незважаючи на її актуальність і злободенність, характеризується недостатньою розробленістю. Про це свідчать здійснені нами аналіз й узагальнення вже наявних робіт з проблеми громадянської соціалізації. У результаті цього аналізу ми відзначаємо, що досі не сформульовано понятійний апарат: відсутнє загальноприйняте визначення громадянської соціалізації, поверхово визначено її цілі, завдання, засоби й методи, немає чіткого розмежування між громадянською соціалізацією й громадянським вихованням (часто відбувається навіть підміна одного поняття іншим). У зв’язку з цим нами було розроблено власне визначення громадянської соціалізації, а також сформульовано цілі, завдання, методи й засоби цього процесу. У педагогіці під громадянською соціалізацією ми будемо розуміти складний багатогранний процес включення індивіда в громадянську практику, під час якого відбувається засвоєння та привласнення ним громадянських норм та цінностей, притаманних даному суспільству, та здійснюється усвідомлене набуття індивідом такої інтегрованої якості особистості й базової цінності демократичного суспільства, як громадянськість. Результатом громадянської соціалізації є громадянські соціалізована особистість, здатна в процесі інтеграції у суспільство до позитивної його перебудови.
    • Необхідною умовою в процесі громадянської соціалізації є набуття громадянськості, оскільки саме громадянськість є реальною можливістю втілення у житя сукупності соціальних, політичних, громадянських прав особистості.
    • Складовими громадянськості виступають громадянські якості, розвиток яких сприяє підвищенню рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів.
    • Реалізація процесу громадянської соціалізації майбутніх учителів можлива лише за умови особистісно-орієнтованого підходу. З позицій цього підходу в процесі громадянської соціалізації зростає значимість індивідуально-особистісного начала. У зв’язку з цим процес громадянської соціалізації із засобу управління особистістю перетворюється на механізм її активного всебічного розвитку.
    • Удосконаленню й самореалізації особистості сприяє також обраний нами засіб громадянської соціалізації майбутніх учителів – мистецтвознавче краєзнавство, яке є одним з напрямів краєзнавства, що націлений на вивчення та пропаганду культури й мистецтва рідного краю. Причиною обрання мистецтвознавчого краєзнавства в якості засобу громадянської соціалізації є також його високий освітньо-виховний потенціал.
    • З метою оцінки рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів на сучасному етапі нами було розроблено критерії (інтелектуальний, емоційно-ціннісний і практично-діяльнісний), показники цих критеріїв і рівні сформованості кожного з них (високий, середній, низький). Віднесення студентів до певного рівня здійснювалось за допомогою спеціально розробленої діагностичної програми.
    • В основу концептуальних положень, що відбивають сутність та особливості процесу громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства, покладено ідею про розробку та практичну реалізацію педагогічних умов. Провідними серед них є такі:
    1) посилення соціокультурної направленості дисциплін гуманітарного циклу за рахунок введення матеріалів з мистецтва рідного краю в навчальний процес;
    2) акцент у процесі соціалізації студентів на пошуково-дослідницьку й культурно-просвітницьку роботу в галузі мистецтвознавчого краєзнавства;
    3) забезпечення широкого взаємозв’язку й взаємодії діяльності університету з громадянської соціалізації студентів засобами мистецтвознавчого краєзнавства з різними соціальними інститутами.
    Сутність першої умови полягала в інтеграції мистецтвознавчо-краєзнавчих матеріалів у лекційні, практичні, семінарські заняття зі студентами. Ефективним засобом реалізації першої педагогічної умови став розроблений нами спецкурс „Мистецтвознавче краєзнавство”, мета якого полягала у формуванні в учасників експерименту більш глибоких, системно упорядкованих знань у галузі культури й мистецтва рідного краю. Знання, отримані майбутніми фахівцями в ході навчального процесу, сприяли розширенню їх кругозору, зміні ставлення до своєї малої батьківщини, формуванню почуття громадянської гордості, патріотизму.
    Активізація пошуково-дослідницької й культурно-просвітницької роботи зі студентами в галузі мистецтвознавчого краєзнавства стала змістом другої педагогічної умови. Участь майбутніх учителів в історико-культурних, фольклорних експедиціях, робота в архівах, краєзнавчих фондах місцевих бібліотек, вивчення мистецтвознавчо-краєзнавчих першоджерел – усе це сприяло розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців, формуванню в них навичок науково-дослідницької роботи, активізувало самостійну роботу майбутніх учителів.
    Культурно-просвітницька робота майбутніх фахівців у галузі мистецтвознавчого краєзнавства (участь у різноманітних регіональних культурних заходах, громадських рухах з охорони пам’яток історії й культури рідного краю, організація творчих зустрічей, художніх виставок і т. ін.) сприяла максимальній творчій самореалізації й самоактуалізації студентської молоді.
    Саме в процесі пошуково-дослідницької й культурно-просвітницької діяльності, безпосередньо спілкуючись з культурою й мистецтвом свого краю, реально відчуваючи себе справжнім її творцем, ми могли спостерігати процес природного формування почуття громадянськості, виражений у позитивній зміні ставлення до своєї малої батьківщини, у зародженні почуття гордості за свій край, відсутній раніше здатності до співпереживання й сприяння культурному сьогоденню, минулому й майбутньому свого регіону. У зв’язку з цим ми маємо всі підстави стверджувати, що активізація пошуково-дослідницької й культурно-просвітницької роботи зі студентами в галузі мистецтвознавчого краєзнавства – необхідна умова в процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів.
    Сутність третьої розробленої нами педагогічної умови полягала в забезпеченні широкого взаємозв’язку й взаємодії діяльності університету з громадянської соціалізації студентів засобами мистецтвознавчого краєзнавства з різними соціальними інститутами.
    Співробітництво з пошуково-дослідними й культурно-освітніми закладами міста (музеями, галереями, театрами, бібліотеками, архівами й т. ін.), з іншими освітніми закладами всіх рангів і рівнів, регіональними культурно-освітніми організаціями й творчими об’єднаннями (відділами народної творчості, творчими спілками представників різних видів мистецтва, клубами творчої інтелігенції й т. ін.) – усе це не тільки сприяло формуванню професійних навичок майбутніх фахівців, розвитку пізнавальної активності, поповненню інформаційного багажу майбутніх фахівців, але й досить глибоко й різнобічно ознайомило майбутніх учителів на практиці з особливостями навколишнього культурного середовища, сучасного соціокультурного життя, сприяло залученню майбутніх учителів у систему наявних соціальних відносин.
    Інституалізація мистецтвознавчого краєзнавства в процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів сприяла накопиченню досвіду спілкування з людьми різних соціальних груп, набуттю навичок громадської мистецтвознавчо-краєзнавчої роботи, розширенню системи зв’язків і відносин у галузі громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства.
    • Реалізація охарактеризованих вище педагогічних умов здійснювалась через використання традиційних та інноваційних форм навчання й виховання, які відповідають цілям, завданням, змісту процесу громадянської соціалізації майбутніх фахівців засобами мистецтвознавчого краєзнавства.
    • Інтеграція розроблених педагогічних умов у навчально-виховний процес майбутніх учителів відбувалась з урахуванням обраного нами в якості основоположного особистісно-орієнтованого підходу. Саме такий підхід, на нашу думку, сприяє підвищенню рівня громадянської соціалізованості майбутніх учителів і забезпечує його позитивну спрямованість.
    • У процесі дослідно-експериментального впровадження розроблених нами педагогічних умов громадянської соціалізації майбутніх учителів засобами мистецтвознавчого краєзнавства рівень громадянської соціалізованості в учасників експериментальної групи значно зріс. Ця обставина свідчить про ефективність розроблених педагогічних умов і дає підстави для висновків щодо застосування й широкого використання їх у сучасних умовах.
    • Представлені в цій роботі результати не претендують на повноту дослідження проаналізованої проблеми й потребують подальшого розвитку. Доцільно розглянути можливість використання інших видів краєзнавства (історичне, географічне, педагогічне й т. ін.) у процесі громадянської соціалізації майбутніх учителів, дослідити шляхи інтеграції краєзнавчих матеріалів у процес громадянської соціалізації підростаючого покоління інших професійних орієнтацій і вікових категорій, проаналізувати значимість краєзнавчої освіченості підростаючого покоління в цілому в процесі його соціалізації.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аза Л.А. Воспитание как философско-социологическая проблема. – К.: Наук. думка, 1993. – 129 с.
    2. Азархин А.В Мировоззрение и эстетическое развитие личности / АН УССР. Ин-т философии; Отв. ред. В.П.Михалев. – К.: Наук. думка, 1990. – 192 с.
    3. Аксельрод В.И. Программа краеведческого всеобуча // Наследие и современность: Информ. сб. – Вып. 2. – Школьное краеведение: программы, идеи, опыт. – М.: Ин-т наследия, 1995. – С. 15 – 26.
    4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.
    5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: Модульне навчання: Навч. посіб. – К.: ІСДО, 1998. – 220 с.
    6. Андреев А.Л. Место искусства в познании мира. – М.: Политиздат, 1980. – 255 с.
    7. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности. – М.: Высш. шк., 1981. – 240 с.
    8. Андреев Г.П. От концепции национальной школы – к национально-региональной системе образования. – М.: Изд-во МГУ, 1993. – 113 с.
    9. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 376 с.
    10. Андреенкова Н.В. Проблемы социализации личности // Социальные исследования. – 1970. – Вып. 3. – С.38 – 52.
    11. Аникина Т.А. Патриотическое воспитание будущих учителей музыки средствами художественного краеведения: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / АПН Украины. Ин-т педагогики. – К.,1993. – 186 с.
    12. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы: Учеб.-метод. пособ. – М.: Высш. шк., 1980. – 368 с.
    13. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды / Сост. М.Ю.Бабанский. - М.: Педагогика, 1989. – 560 с.
    14. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. – М.: Педагогика, 1982. – 192 с.
    15. Бабахо В.А., Левикова С.И. Современные тенденции молодёжной культуры: конфликт или преемственность поколений? // Общественные науки и современность. – 1996. – № 3. – С. 56 – 65.
    16. Бажановська О.В. Загальнолюдські цінності в контексті громадянського виховання учнів середньої школи у Франції: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. – Луганськ, 2004. – 247 с.
    17. Беликова Л.Ф. Отношение студентов к внеучебной деятельности в вузе // Социол. исслед. – 2000. – № 5. – С. 51 – 57.
    18. Белинская Е.П., Стефаненко Т.Г. Этническая социализация подростка. – М.: НПО «МОДЕК», 2000. – 208 с.
    19. Беляев А.В. Социально-педагогические основы формирования гражданственности учащейся молодёжи: Дис. … д-ра пед. наук. – Ставрополь, 1998. – 311 с.
    20. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.: Прогресс, 1986. – 421с.
    21. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. вид. – К.: Либідь, 2003. – 80 с.
    22. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Наук. вид. – К.: Либідь, 2003. – 344 с.
    23. Білуха М.Т. Методика наукових досліджень: Підручник. – К.: АБУ, 2002. – 480 с.
    24. Болгаріна В., Журицький Я. Прилучення учнів до національної культури // Рідна шк. – 1999. – № 4. – С. 52 – 55.
    25. Бондаревская Е.В. Воспитание как возрождение гражданина, человека культуры и нравственности // Опыт разработки концепции воспитания: В 2 ч. – Ростов н/Д: ОИУУ, 1993. – Ч. 1. – С. 11 – 42.
    26. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированного образования // Педагогика. – 1997. – № 4. – С. 11 – 17.
    27. Бондаренко М.П. Організація і виховання студентського колективу. – К.: Вища шк. 1979. – 72 с.
    28. Борев Ю. Б. Эстетика. – 4-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1988. – 496 с.
    29. Борщенко Л.М. Образотворче мистецтво Луганщини: Збірка матер. – Вип. 1. – Луганськ: Світлиця, 1999. – 180 с.
    30. Вайда Т.С. Формування екологічної культури студентів педвузів засобами туристсько-краєзнавчої діяльності: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. – К., 1998. – 23с.
    31. Василец О.И. Социализация человека: перспектива индивидуальности // Человек: перестройка мышления и поведения. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 216 – 221.
    32. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, вихователів, молоді і батьків. – Полтава, 1994. – 215 с.
    33. Вессель Н.Х. Местный элемент в обучении // Учитель. – 1862. –
    № 17 – 19.
    34. Відродження ролі організаційно-виховної роботи зі студентською молоддю як один із найважливіших напрямів діяльності вищого навчального закладу в сучасних умовах // Соціалізація особистості: Зб. наук. пр. – Т. XIX. – К.: Логос, 2001.
    35. Вовк Л.П. Громадянсько-педагогічне сподвижництво в Україні / Етапи та особливості. – К., 1997. – 179 с.
    36. Вовк Л.П. Краєзнавство в історії освітнього процесу // Наук.зб. з історичного краєзнавства. – Луцьк., 1993. – С.18 – 23
    37. Володин Э.Ф. Искусство и мировоззрение. – М.: Изд-во МГУ, 1982. –
    174 с.
    38. ВолоховА.В. Теория и методика социализации ребёнка в детских общественных организациях: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук. – Ярославль, 1999. – 32 с.
    39. Воспитание гражданственности в современных школьниках / Под ред. Г.Н.Филонова. – М.: Педагогика, 1990. – 54 с.
    40. Воспитательный процесс в высшей школе: его эффективность. –К.: Вища шк., 1988. – 275 с.
    41. Вульфов Б.З. Семь парадоксов воспитания. – М.: Новая шк.,1994. – 275 с.
    42. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Иск-во, 1986. – 573 с.
    43. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. – Т. 4. – М.: Педагогика, 1983. – 432 с.
    44. Газман А.С. Воспитание: цели, средства, перспективы. // Новое педагогическое мышление: Сб. ст. / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Педагогика, 1989. – С. 221 – 229.
    45. Газман О. Педагогика свободы: Путь в гуманистическую цивилизацию XXI века // Новые ценности образования – М.: Инноватор, 1996. – № 6. – 196 с.
    46. Галузинский В.М., Евтух М.Б. Основы педагогики и психологии высшей школы в Украине: Учеб. пособ. – К.: ИНТЕЛ, 1995. – 168 с.
    47. Гаязов А.С. Формирование гражданских качеств школьников в процессе трудовой деятельности: Учебн. пособ. к спецкурсу. – Куйбышев: Куйбышев. пед. ин-т, 1990. – 93 с.
    48. Герштейн Я. Роль краеведения в учебном процессе // Народ. образование. – 1964. – № 5.
    49. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века (В поисках практико-ориентированных образовательных концепций). – М.: Совершенство, 1997. – 697 с.
    50. Гітун Н.І. Світоглядний характер естетичного освоєння дійсності // Гуманізм і моральність: екзистенційні виміри: Зб. матер. філософських людинознавчих читань. – Л.: Край, 1997. – С. 202 – 205.
    51. Глузман А.В. Профессионально-педагогическая подготовка студентов университета: теория и опыт исследования. – К.: Полякова изд-во, 1998. – 251 с.
    52. Голобородько Я. Методичні засади вивчення культурософії рідного краю // Зб. наук. праць пед. науки. – Херсон: ОЛДІ. плюс, 2001. – Вип. XIX. – С. 24-28.
    53. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребёнка. Учеб. пособ. для студ. высших учебн. завед. – СПб.: Речь, 2004. – 272 с.
    54. Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация личности // Сов. педагогика. – 1991. – № 2. – С. 38 – 43.
    55. Горелик Ф.Б. Воспитание гражданственности, формируя мировоззрение: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 207 с.
    56. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. – М.: Педагогика, 1977. – 136 с.
    57. Грушевський М., Чубинський М. Українське питання. – К., 1992. – № 5. – С. 27.
    58. Гуманитаризация образовательной среды в университете // Педагогика. – 2001 – № 5. – С. 51 – 57.
    59. Гурова Р.Г. Социологические проблемы воспитания. – М.: Педагогика, 1981. – 176 с.
    60. Данилов С.В. Особенности образовательного процесса как фактор политической социализации учащихся: Автореф. дисс. … канд. психол. Наук. – Самара, 2003. – 23с.
    61. Дарманський М.М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні. – Хмельницький: Поділля, 1997. – 384с.
    62. Дем’янчук Г.С. Психологія краєзнавства: духовні витоки // Духовне відродження культури України: традиції, сучасність: Матер. і тези наук.-прак. конф. – Рівне, 1994. – С. 70 – 71.
    63. Денисова Т.Н. Гражданская социализация учащейся молодёжи в процессе реформирования российского общества: Дис. … канд. соц. наук. – М., 2000. – 187 с.
    64. Дерев’янко Н.П. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів / За ред. В.Костіва; М-во освіти і науки України, Прикарпат. ун-т ім. В.Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 199 с.
    65. Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
    66. Дмитериева М.С. Управление учебным процессом в высшей школе. – Новосибирск, 1971. – 180 с.
    67. Довнар Г.С., Волков В.С. Отцы и правнуки Луганска: История города в лицах. – Луганск: Світлиця, 2000. – 264 с.
    68. Дрок Н. Роль краєзнавчого туризму в формуванні громадянської активності підлітків // Рідна шк. – 2002. – № 10. – С. 31 – 33.
    69. Дряпіка В.І. Соціально-педагогічні основи формування орієнтацій студентської молоді на цінності музичної культури: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01; 13.00.05. – К., 1997. – 42 с.
    70. Дряпіка В.І. Теорія і практика формування ціннісних орієнтацій педагога-музиканта: Навч. посіб. – К. – Кіровоград – Ужгород: Ліра, 2000. – 228 с.
    71. Дьяченко М.И. Кандыбович Л.А. Психология высшей школы. – Минск, 1978. – 265 с.
    72. Жадан В.І. Пічугін Б.В., Федченко Ю.І. Як вивчати свій край. – Чернівці, 1989. – 43 с.
    73. Жовтан Л.В. Дифференциация обучения учащихся 7-11 классов в процессе углублённого изучения предметов естественно-математического цикла: Дис. … канд. пед. наук. – Луганск, 2000. – 275 с.
    74. Жупанський Я., Круль В. Про об’єкт і предмет вивчення національного краєзнавства // Краєзнавство. – 1993. – № 1. – С. 3 – 6.
    75. Загородній Ю.І., Курило В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми. – К.: Генеза, 2004. – 144 с.
    76. Закон України про вищу освіту // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – С. 3.
    77. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорії і практика. – К.: Правда ярославичів, 1998. – 394 с.
    78. Звягинцев Е.А. Родиноведение и локализация в народной школе // Народный учитель. – 1919.
    79. Зеньковский В.В.Социальное воспитание, его задачи и пути. – М.,1981.- 91 с.
    80. Зиновьев С.И. Учебный процесс в советской школе. – М.: Высш. шк., 1968. – 355 с.
    81. Зись А. Виды искусства. – М.,1979. – 128 с.
    82. Иберла К. Факторный анализ. – М.: Статистика, 1980. – 398 с.
    83. Ильенков Э.В. Философия и культура. – М.: Политиздат, 1991. – 464 с.
    84. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций: Учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1989. – 496 с.
    85. Историческое краеведение: Пособ. для студ. педвузов / Ред. Н.П.Милонов, Ю.Ф.Кононов, А.М.Рагон, М.Н.Черноморский, А.С.Завадье. – М.: Просвещение, 1969. – 134 с.
    86. История Луганского края: Учеб. пособ. / А.С.Ефремов, В.С.Курило, И.Ю.Бровченко и др. – Луганск: Альма-матер, 2003. – 432 с.
    87. Іванов В.М. Педагогічні умови соціалізації міських старшокласників: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1998. – 23 с.
    88. Ігнатенко П.Р., Поплужний В.Л., Косарєва Н.І., Крицька Л.В. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч.-метод. посіб. – К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1997. – 252 с.
    89. Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI – XVIII ст. – К.: Наук. думка. – 248 с.
    90. Історичне краєзнавство – невід’ємна складова сходження суверенної України // Трибуна. – 2002. – № 5-6. – С. 20 – 23.
    91. Іщенко М.П. Молодь-активний суб’єкт оновлення сучасної цивілізації // Вивчення молоді на сучасному етапі. – К.: Столиця, 1996. –С. 73 – 76.
    92. Каган М.С. Морфология Искусств. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – Ч. I – III.
    93. Каган М.С. Человеческая деятельность. Опыт системного исследования. – М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
    94. Камінний цвіт Луганської землі: Альбом / Ред-упор. М.Маричевський. – К.-Луганськ.: Образотворче мистецтво, 2002. – 95 с.
    95. Каптерев П.Ф. Избранные педагогические сочинения / Под ред. А.М. Арсеньева. – М.: Педагогика, 1982. – 700 с.
    96. Каптерев П.Ф. О саморазвитии и самовоспитании // Педагогика. – 1999. – № 7. – С. 73 – 85.
    97. Караковский В.А. Воспитай гражданина: записки директора школы. – М.: Моск. рабочий, 1987. – 142 с.
    98. Касьянов В. Социализация молодёжи: сущность, особенности. Тенденцию – Краснодар, 1994. – 175 с.
    99. Кацюба Д.В. Внеклассная работа по истории: краеведение. – М., 1975. – 134 с.
    100. Кацюба Д.В. Историческое краеведение в школе и в вузе. – Кемерово, 1994. – 336 с.
    101. Клепар М.В. Формування гуманістичної світоглядної позиції майбутніх учителів засобами народнопісенної творчості: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1993. – 16 с.
    102. Кобыляцкий И.И. Основы педагогики высшей школы. – К. – Одесса: Высш. шк., 1987. – 288 с.
    103. Коваль Л.Г., Зверева І.Д. Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 1997. – 392 с.
    104. Кодатенко О.М. Педагогическая поддержка социализации личности подростка: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Саратов, 1998. – 226 с.
    105. Козлова О.Н. Введение в теорию воспитания: Пособ. для преподавателей. – М., 1994.
    106. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. – М.: Педагогика, 1982.
    107. Кон И.С. В поисках себя: Личность и её самосознание. – М.: Политиздат, 1984. – 335 с.
    108. Кон И.С. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с.
    109. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса как фактор повышения эффективности управления общеобразовательной школой: Дис. … д-ра пед. наук. – Челябинск, 1980. – 240 с.
    110. Кондаков В.А. Краеведческий принцип в преподавании географии. – М.: Изд-во МГУ, 1992.
    111. Кононов И.Ф., Виленская Є.В. Культура Донбасса. Миф или ральность // Культура Донбасса. – 1993. – № 3. – С. 7 – 9.
    112. Кононов І.Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах Укроаїни). – Луганськ: Альма-матер, 2000. – 494 с.
    113. Конституція України. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 54 с.
    114. Концептуальні засади демократізації та реформування освіти в Україні: Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997. – 148 с.
    115. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 7 – 13.
    116. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Історія в школах України – 2000. – № 4. – С. 6 – 11.
    117. Концепція громадянської освіти в Україні // Директор школи. – 2001. – № 20. – С. 7 – 10.
    118. Концепція краєзнавчої освіти та виховання (шкільної, позашкільної, вищої педагогічної) / Укл. В.В.Обозний. – К.: Наук. світ, 2000. – 47 с.
    119. Коротяев Б.И. Педагогика в вопросах, ответах и прогностических ожиданиях. Учеб. пособ. – Донецк, 2000. – 164с.
    120. Косарєва Н.І. Виховання громадянськості учнів на ідеях української державності // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 130 – 137.
    121. Костина Н.А. Политическая социализация учительства в современной России: Автореф. дисс. ... канд.филос. наук. – М., 2002. – 19 с.
    122. Костриця М.Ю. До питання про наукові засади, зміст і структуру національного краєзнавства. – Велика Волинь. – Хмельницький, 1994. – С. 8 – 9.
    123. Костриця М.Ю., Обозний В.В. Шкільна краєзнавчо-туристська робота. – К.: Вища шк., 1995. – 223 с.
    124. Краеведение в школе: опыт организации краеведческой работы в школах Псковской области / Псков. Обл. отделение пед. об-ва РСФСР. – Псков: Лениздат. Псков. отд-ние, 1975. – 55 с.
    125. Краеведение: Пособ. для учителя / Под ред. А.В.Даринского. – М.: Просвещение, 1987. – 158 с.
    126. Краеведческая работа в начальных классах. Пособ. для учителей. – М.: Просвещение, 1977. – 224 с.
    127. Краеведческие записки: Вып. 3: К 200-летию основания г. Луганска / Луганск. гос. обл. краеведческий музей: Под ред. В.И.Высоцкого. – Луганск, 1995. – 79 с.
    128. Краевский В.В. Методология педагогического исследования. – Самара, 1994. – 165 с.
    129. Краєзнавство і туризм: Програми педагогічних інститутів для студентів спеціальності “Методика виховної роботи” / Укл. В.В.Обозний, М.Ю.Костриця. – К.: РУМК, 1991. – 20 с.
    130. Краєзнавчий матеріал як засіб національного виховання учнів // Дивослово. – 1999. – № 4. – С. 45 – 51.
    131. Красовська О.О. Виховання громадянської самосвідомості старшокласників засобами символіки народного мистецтва України: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Нац. пед ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К.,1999. – 20 с.
    132. Краткий словарь по социологии / Под общ. ред. Д.М.Гвишиани, И.И.Лапина. – М., 1988. – 432с.
    133. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.
    134. Крылова Н.Б., Александрова Е.А. Очерки понимающей педагогики: Кн. для молодого педагога, ищущего альтернативные пути в педагогике. – М.: Нар. образование, 2003. – 448 с.
    135. Куган Б.А. Основные региональные подходы к организации воспитательной работы // Наука и образование Зауралья. – 1998. – № 1.
    136. Кузь В., Руденко Ю., Губко О. Українська козацька педагогіка і духовність. – Умань, 1995. – 258 с.
    137. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання: Концептуальні положення. – Умань, 1993. – 109 с.
    138. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – 114 с.
    139. Кузьмина Н.В. Педагогическое мастерство учителя как фактор развития способностей учащихся // Вопр. психологии. – 1984. – № 1. – С. 20 – 27.
    140. Куликова Л.Н. Проблемы саморазвития личности. – Хабаровск, 1997. – 313 с.
    141. Культура і побут населення України: Навч. посіб. / В.І.Наулко та ін. – К.: Либідь, 1993. – 298 с.
    142. Культурне відродження в Україні: історія і сучасність / За ред. Сілаєвої Т.О. – Л.: Астериск, 1993. – 224 с.
    143. Кунчева Л.И. Этическое и эстетическое в жизни и искусстве. – М.: Мысль, 1968. – 141 с.
    144. Курило В.С. Освіта та педагогічна думка східноукраїнського регіону у XX столітті. – Луганськ: Альма-матер, 2000. – 460 с.
    145. Кусый Ю.А., Омельченко В.Л. Школа гражданственности. – К.: Знание, 1985. – 48 с.
    146. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: Європейські абриси. – К.: віра ІНСАЙТ, 2000. – 444 с.
    147. Ладыгина А.Б., Гринин В.В. Искусство в системе духовных ценностей общества. – М.: Знание, 1986. – 64 с.
    148. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
    149. Лєпіхова Л.А. Онтогенетичний погляд на соціально-психологічні властивості громадянськості та політичної культури // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 1. – С. 30 – 38.
    150. Лисовский В.Т., Дмитриев А.В. Личность студента. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 183 с.
    151. Локтюшев С. Краеведение на Луганщине // Рад. шк. – 1926. – № 3 – 4. – С. 76 – 85.
    152. Ломов Б.Ф. Методологические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984. – 444 с.
    153. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.-метод. посіб. – К.: ІЗМН, 1998. – 112 с.
    154. Макаренко А.С. Воспитание гражданина / Сост. Р.М.Бескина, М.Д.Виноградова. – М.: Просвещение, 1988. – 304 с.
    155. Малахов В.А. Искусство и человеческое мироотношение. – К.: Наук. думка, 1988. – 211 с.
    156. Марков С. Система в краеведческой работе // Нар. образование. – 1993. – № 3. – С. 71 – 74.
    157. Масол Л. Виховний потенціал мистецтва – джерело освітніх інновацій // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 1. – С. 2 – 5.
    158. Масол Л. Краєзнавство у вихованні художньо-естетичної культури школярів // Зязюн І., Миропольська Н., Хлєбникова Л. та ін. Виховання естетичної культури школярів: Навч. посіб. – К., 1998. – С. 133 – 152.
    159. Масол Л.М. Культура и искусство в системе школьного краеведения // Формирование эстетического отношения к искусству. – М., 1991. – Т. 2. – С. 148 – 151.
    160. Маслоу А. Самоактуализация: Пер. с англ. // Психология личности: Тексты. – М.,1982. – С. 110 – 114.
    161. Мерецков А.В. Политические стереотипы студенчества // Социс. – 1992. № 8. – С.84 – 90.
    162. Методология и методы социально-педагогических исследований: Науч., учеб.-метод. пособ. для студентов, магистрантов, аспирантов и специалистов в области воспитания и образования, соц. педагогов и соц. работников / Мин-во образования и науки Украины; Луг. гос. пед. ун-т им. Т.Шевченко; Авт.-сост.: С.Я.Харченко, Н.С.Кратинов и др. – Луганск: Альма-матер, 2001. – 216 с.
    163. Мироненко Т.П. Формування громадянської зрілості у майбутніх учителів: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.04. – Одесса, 2001. – 20 с.
    164. Москаленко В.В. Соціалізація особистості. Філософський аспект. – К.: Вища шк., 1986. – 198 с.
    165. Моя земля – земля моїх батьків: Положення про рух учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу // Освіта. – 1991. – 29 січня.
    166. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику: Учебн. пособ. для студ. – М.,1997. – 365 с.
    167. Мудрик А.В. Социализация и воспитание. – М.:ВЛАДОС, 1996. – 96 с.
    168. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / Под ред. В.А. Сластенина. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Академия, 2002. – 200 с.
    169. Навчальний процес у вищій педагогічній школі: навч. посібник / За заг. ред. акад. О.Г. Мороза. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001. – 337 с.
    170. Неживий О. Програма з літературного краєзнавства // Освіта на Луганщині. – 1997. – № 1 – 2.
    171. Неменский Б.М. Доверие. – М.: Педагогика, 1984. – 165с.
    172. Неменский Б.М. Искусство как опыт человеческих отношений // Искусство в шк. – 1991. – № 3. – С. 10 – 17.
    173. Низамов Р.А. Дидактические основы активизации учебной деятельности студентов. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 302 с.
    174. Нові технології виховання: Зб. наук. ст. – К.: Наук. думка, 1995. – 185 с.
    175. Новітні технології навчання: Наук.-метод. зб. / Відп. за вип. Оніщенко М.; Мін-во освіти і науки України, Наук.-метод. центр вищ. освіти. – К.: Інтас, 2003. – 248 с.
    176. Обозний В.В. Краєзнавство: Навч. посіб.-практикум. – К.: Між. фін. аген., 1997. – 265 с.
    177. Обозний В.В. Краєзнавча підготовка вчителя: теоретичні і організаційно-практичні аспекти / За ред. проф. Л.П.Вовк. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – 254 с.
    178. Огієнко Н.М. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу // Початкова шк. – 1996. – № 9. – С. 41 – 44.
    179. Огородников И.П. Актуальные проблемы теории воспитания // Сов. педагогика. – 1967. – № 7. – С. 30 – 35.
    180. Олексюк О. Духовний потенціал мистецтва // Мистецтво та освіта. – 1996. – № 2. – С.2 – 6.
    181. Олексюк О.М. Формування духовного потенціалу студентської молоді в процесі професійної підготовки: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.04; 13.00.01. – К., 1997. – 42 с.
    182. Організація виховної роботи у вищому навчальному закладі. – К.: Вид-во КЛУ, 1998. – 64 с.
    183. Оржехівський В. Громадянська культура: до концепції навчального предмета // Освіта. – 2000. – № 26. – С. 3.
    184. Орлов В. Мистецтво і педагогічні технології // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 1. – С. 8 – 12.
    185. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.П.Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. – К.: А.С.К., 2002. – 255 с.
    186. Основы концепции воспитания студентов вузов / Под ред. В.Т.Лисовского. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 1999. – 208 с.
    187. Остапец А.А. Педагогика и психология туристско-краеведческой деятельности учащихся: Метод. реком. / Российская международная академия туризма. – Н.: РМАТ, 2001. – 87 с.
    188. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971. – 351 с.
    189. Песоцкая О.П. Эффективность подготовки будущего учителя к гражданскому воспитанию старшеклассников / Рос. Акад. управления. – М., 1994. – 107 с.
    190. Петровский А.В. Развитие личности. Возрастная периодизация / Психология развивающейся личности. – М.: Просвещение, 1991. – С. 29 – 40.
    191. Пирожков Г.П. Краеведение: Учеб. пособ. – Тамбов, 1996. – 104 с.
    192. Письменники Луганщини: Бібліографічний словник / Упор., передм. О.І.Неживого. – Луганськ: Шлях, 2000. – 32 с.
    193. Пічуркіна – Шумейко Л. Виховання громадянськості підростаючого покоління як умова формування громадянського суспільства // Рідна шк. – 2001. – № 4. – С. 6 – 10.
    194. Плескач В.Г. Пономаренко В.М. Луганщина – край майстрів. – Луганськ.: Янтар, 2001. – 88 с.
    195. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебн. для студ. пед. вузов. В 2 кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 576 с.
    196. Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование: Социально-философское исследование. – Запорожье: Просвіта, 2000. – 250 с.
    197. Поллард Дж. Справочник по вычислительным методам статистики: Пер. с англ. / Под ред. Е.М. Четыркина, 1982. – 344 с.
    198. Пономарёва В.П. Формирование готовности будущих учителей к правовому воспитанию школьников: Автореф. дис. ... канд. .пед. наук. – М.: МГПУ, 1991. – 19 с.
    199. Прахова Ж.В. Интегральная природа социализации личности: Дис. … канд. филос. наук: 09.00.11. – Нижний Новгород, 2001. – 133 с.
    200. Приёмы педагогической техники: Свобода выбора. Открытость. Деятельность. Обратная связь. Идеальность. – Луганск: Учебн. кн., 2003. – 88 с.
    201. Пріма Р.М. Соціалізація особистості молодшого школяра засобами родинно- побудової звичаєвості: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1996. – 38 с.
    202. Пріма Р.М. Соціалізація особистості молодшого школяра засобами родинно-побутової звичаєвості: Дис. ... канд. пед. наук. – К.1996. – 173 с.
    203. Про концептуальні засади гуманітарної освіти в Україні: (Вища школа) // Інформ. зб. Мін-ва освіти і науки України. – 1996. – № 6. – С. 3.
    204. Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. Освітні аспекти мистецтвознавства та професійної педагогічної діяльності. – К.: Наук. світ, 2002.
    205. Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року // Жизнь Луганска. – 2003. – 11 января.
    206. Прокопец О.Н. Культурные ценности региона – средство формирования гражданской позиции личности. – М.: Знание, 1995. – 144 с.
    207. Просвещение и краеведение // Просвещение Донбасса. – 1922. – № 37. – С. 97 – 99.
    208. Профессиональная педагогика / Под ред. С.Я.Батышева. – Изд. 2-е. – М.: Проф. образование, 1999. – 904 с.
    209. Репресоване краєзнавство (20-30-і роки) /Авт кол.: Бабенко Л.Л. та ін.: Редкол.: Тронько П.Т. (голова) та ін.; АН україни. Ін-т історії України та ін. – К.: Рідний край, 1991. – 478 с.
    210. Рожков М.И. Теоретические основы педагогики. – Ярославль, 1994.
    211. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на україні (X – поч. XX ст.): Нариси / Відп. ред. М.Д. Ярмаченко . – К.: Рад. шк., 1991. – 384 с.
    212. Розин В.М. Искусство как проявление бытия культуры и мира человека // Мир психологии. – 2000. – 33. – С. 122 – 132.
    213. Романько В.И. Краеведение в системе вузовской подготовки будущего учителя литературы: Дис. … канд. пед наук: 13.00.01. – К., 1991. – 162 с.
    214. Рубан Л.С. Процесс социализации учащихся: (Социологический анализ проблем национальной школы региона с диффузным расселением): Автореф. дис. … канд. филос. наук. – М.,1992. – 22 с.
    215. Рувинский Л.И. Самовоспитание личности. – М.: Мысль, 1984. – 140 с.
    216. Руденко Ю.Д. Основи національного виховання: концептуальні положення / За заг. ред. В.Кузя, Ю.Руденка, З.Сергійчука. – Умань, 1993. – 108 с.
    217. Рудницька О. Професійна осв
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины