Шапаренко Христина Андріївна Особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти

Краткое описание

Шапаренко Христина Андріївна, декан факультету дошкільної і спеціальної освіти та історії КЗ «Харків­ська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської облради: «Особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти» (13.00.07 - теорія і мето­дика виховання). Спецрада Д 29.051.06 у Східноукра­їнському національному університеті імені Володимира Даля

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКА ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНА
АКАДЕМІЯ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТУ
ІМЕНІ В. ДАЛЯ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ШАПАРЕНКО ХРИСТИНА АНДРІЇВНА
УДК 378.041.011.3-51
ДИСЕРТАЦІЯ
ОСОБИСТІСНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
13.00.07 - теорія і методика виховання Педагогічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Х.А. Шапаренко
Науковий керівник: Пономарьова Галина Федорівна,
доктор педагогічних наук, професор
ХАРКІВ - 2019

ЗМІСТ

27
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОСОБИСТІСНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.. 48
1.1. Проблема особистісного самовдосконалення педагога дошкільної освіти в наукових дослідженнях 48
1.2. Феномен особистісного самовдосконалення в контексті дослідження ефективності підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти 77
1.3. Методологічні підходи до процесу особистісного
самовдосконалення педагога дошкільної освіти 95
Висновки до першого розділу 128
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТІСНОГО
САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА
ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 131
2.1. Концептуальні основи особистісного самовдосконалення
майбутнього педагога дошкільної освіти 131
2.2. Змістовна характеристика процесу особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти 141
2.3. Особливості особистісного самовдосконалення майбутнього
педагога дошкільної освіти в різних видах його діяльності 190
Висновки до другого розділу 210
РОЗДІЛ 3. ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА ОСОБИСТІСНОГО
САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА
ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 213
3.1. Закономірності, принципи, педагогічні умови особистісного
самовдосконалення педагога дошкільної освіти 213
3.2. Педагогічна модель системи особистісного самовдосконалення 242 майбутнього педагога дошкільної освіти  
3.3. Критеріальна база моніторингу процесу особистісного 267
самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти
Висновки до третього розділу 293
РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА СИСТЕМИ ОСОБИСТІСНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО
ПЕДАГОГА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 296
4.1 . Загальні питання підготовки і проведення педагогічного експерименту 296
4.2. Упровадження системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти у цілісному освітньому процесі закладу вищої освіти 325
4.3. Аналіз результатів педагогічного експерименту 404
Висновки до четвертого розділу 421
ВИСНОВКИ 424
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 433
ДОДАТКИ 509
ВСТУП
Актуальність дослідження. За сучасного оновлення соціально- економічного життя суспільства, зміни духовних, національних пріоритетів відбувається трансформація соціального замовлення в освітній системі. У ХХІ столітті становлення особистості педагога стає важливою складовою цілісного освітнього процесу, а її результатом - людина, яка є взірцем моральної поведінки й духовності, орієнтована на цінності світової й національної культури, спроможна до творчої самореалізації й самовдосконалення в професійно-педагогічній галузі й у світі культурних цінностей. Сьогодні на ринку освітніх послуг усе більше потрібний емоційно-стійкий, висококваліфікований фахівець, забезпечений інструментарієм і моделями альтернативного навчання, що володіє техніками особистісного самовдосконалення, інноваційними методами роботи з дітьми дошкільного віку, спроможний долати протиріччя в процесі духовного розвитку, готовий до створення психологічно безпечного й комфортного простору дошкільного освітнього закладу.
Розв’язання проблем становлення особистості найчастіше пов’язують із когнітивною сферою, не враховуючи багатоаспектної природи людини, розглядаючи освітній процес у межах традиційної методології. Отже, загальною проблемою вищої школи України є пошук найбільш ефективних гуманістичних методів, спрямованих на вдосконалення творчої індивідуальності, розкриття й реалізацію сутнісних сил особистості, створення умов для пізнання людиною власних потенційних можливостей.
Вирішення цих багатоаспектних питань регулюється такими нормативно- правовими документами: загальнодержавного значення (Закони України «Про освіту» (1991), «Про вищу освіту» (2014), «Про професійний розвиток працівників» (2012), Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)» (1993), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Національна стратегія розвитку освіти (2013)); документи, пов’язані з педагогічною освітою (Концепція розвитку неперервної педагогічної освіти (2013), Концепція освіти
дорослих в Україні (2011), Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки (2012)); міжнародні документи (Форум міністрів європейських країн «Європейська школа ХХТ століття: Київські ініціативи» (2011),
Педагогічна Конституція Європи, прийнята на ТТ Форумі ректорів педагогічних університетів європейського простору (2013) та ін.). У яких, зокрема ідеться про необхідність підготовки людини нової епохи: інтелектуально розвинутої особистості, із наявністю культури філософської думки та культури володіння фізичним тілом, спроможної до використання набутих знань у сучасній педагогічній практиці відповідно до соціонормованих вимог освітнього середовища, здатної до усвідомленого пізнання самої себе, із постійним прагненням до особистісного самовдосконалення, формування внутрішньої культури і культури поліфункціональних педагогічних комунікацій.
Тому на сучасному етапі розвитку суспільної свідомості актуальність проблеми особистісного самовдосконалення педагога дошкільної освіти у теоретичному та практичному аспектах є безсумнівною. Сучасні науковці (В. Алфімов, Т. Бех, А. Бойко, Г. Васянович, Л. Ваховський, М. Євтух, Є. Зеленов, Т. Зязюн, В. Кузь, Н. Ничкало, Г. Пономарьова, М. Роганова, Г. Цвєткова, Г. Шевченко) доречно підкреслюють, що педагог сьогодення є прикладом української елітарності, носієм культурно-історичної пам’яті етносу й інтелектуальним творцем суспільства.
Аналіз наукової літератури показав, що проблеми особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, розглядаються в міждисциплінарному контексті філософського, психолого-педагогічного знання.
Філософське бачення концепту «особистісне самовдосконалення» представлено у вітчизняних історико-філософських працях (Є. Андрос, М. Булатов, В. Загороднюк, В. Тванов, С. Кримський, В. Табачківський,
Н. Хамітов, Г. Шалашенко, В. Шинкарук); закордонних наукових розвідках (А. Адлер, Р. Ассаджолі, Дж. Беннетт, А. Маслоу, К. Роджерс, Д. Судзукі, В. Франкл); філософських засадах сучасної освіти (В. Андрущенко, Б. Базалук,
І. Бех, І. Донцов, Н. Євтух, І. Зязюн, В. Кремень, І. Ковальчук, В. Курило,
В. Тертична, Д. Шимановський та ін.).
Психологічний аспект щодо сутності самовдосконалення особистості обґрунтовано у працях представників гуманістичної психології (А. Адлер,
А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл); класичного психоаналізу (Е. Еріксон, З. Фройд, К. Юнг); у межах Я-концепції та самосвідомості особистості (Р. Бернс, В. Дубровіна, Е. Еріксон, І. Кон, К. Роджерс, В. Столін); загальнонаукових розвідках (У. Годвін, Дж. Пассмор, Ч. Тейлор, М. Фосс); психолого-педагогічних студіях (Дж. Кляйн, Д. Левінсон). Сучасна психологічна наука (О. Андрієнко, Г. Балл, І. Бех, М. Боришевський, І. Демічева, Ю. Долінська, Є. Климов, О. Конопкін, Г. Костюк, С. Кузікова, О. Ларіна, Н. Литовченко, С. Максименко, С. Малазонія, Ю. Миславський, Д. Фельдштейн, В. Чайка, І. Чечель І. Шаршов) стверджує, що розвиток процесів самості (самовизначення, самоподолання, самоактуалізації, самовдосконалення, саморегуляції, саморозвитку, саморефлексії) безпосередньо керується самою особистістю, і це відбувається значною мірою на підсвідомому, емоційно керованому рівні.
Особистісне самовдосконалення як показник духовності розглядались у працях В. Андрущенка, В. Баранівського, В. Безрукової, Л. Буєвої, Л. Губерського, Н. Євтуха, В. Кременя, М. Роганової та ін. Психологічні аспекти духовності висвітлені в наукових розвідках І. Беха, М. Боришевського, Т. Бутковської, О. Зеліченка, І. Зязюна, О. Киричука, Д. Леонтьєва, Д. Максименка, Є. Помиткіна, Г. Шевченко, Ж. Юзвак та ін.
Підґрунтям дослідження стали ідеї педагогічної акмеології, якою розглядаються способи розкриття людиною потенційних можливостей і досягнення на цьому ґрунті найбільш оптимальних результатів прогресивного позитивного вдосконалення особистості, суб’єкта, індивіда й індивідуальності за спеціально створених освітніх умов (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв,
О. Бодальов, В. Вакуленко, Ю. Гагін, Н. Гузій, Г. Данилова, А. Деркач,
Н. Кузьміна, В. Пальчевський, В. Максимова, Л. Рибалко, О. Степанова).
Проблема становлення особистості педагога, розвиток його окремих якостей завжди привертали достатню увагу, зокрема такі її аспекти, як-от засоби виховання особистості педагога (В. Бондаренко, І. Зязюн, В. Козленко, Г. Костюк, Н. Кузьміна, В. Моляко, Г. Пономарьова, Я. Пономарьов, Л. Савєнкова, С. Сисоєва, Р. Сопівник, Т. Сущенко та ін.); роль творчості в педагогічній професії (О. Акімова, А. Богуш, Р. Вайнола, Н. Гузій,
B. Загвязинський, Е. Карпова, Л. Кекух, П. Кравчук, О. Куцевол, В. Лісовська,
0. Листопад, Н. Маковецька, Н. Миропольська, О. Мороз, Л. Павлова, Р. Пріма,
Н. Стельмах, Т. Степанова, Г. Тимофеєва, В. Хомич, О. Шестопалюк та ін.); роль самовиховання в удосконаленні особистості (О. Галус, Л. Зданевич,
C. Єлканов, Г. Коджаспірова, А. Мудрик, Г. Пономарьова, Л. Рувинський, В. Семиченко, Т. Шестакова та ін.); проблеми особистісного вдосконалення й саморозвитку особистості (Г. Артемчук, К. Левитан, С. Гончаренко,
В. Попович, Л. Рибалко, Е. Ященко та ін.); питання професійної самоактуализації особистості педагога (В. Алфімов, О. Андрієнко, А. Глузман,
Н. Гузій, І. Ісаєв, Н. Кузьміна, Л. Лук’янова, В. Махінов, Л. Мітіна, Ю. Пелех,
1. Подласий, С. Сисоєва, В. Стрельников, Л. Хомич, Н. Чурсіна та ін.); створення культурно-освітнього простору для покращення особистісних і професійних якостей (О. Анохін, Ю. Бродський, Г. Васянович, А. Вихрущ, Р. Кобилкін, М. Лещенко, О. Олексюк, Т. Пантюк, Г. Пономарьова, В. Семенов,
О. Смоліна, Г. Філіпчук, С. Цимбрило, М. Чурсін та ін. ).
Проблема самовдосконалення педагогів досить актуальна в теорії й методиці виховання. У наукових дослідженнях останніх років, присвячених вивченню процесів самовдосконалення в професійній діяльності вивчено такі аспекти означеної проблеми: філософсько-антропологічний аналіз процесу самовдосконалення (І. Ковальчук), культурологічні аспекти самовдосконалення особистості (В. Тертична), педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх психологів у процесі фахової підготовки (Л. Смаліус), педагогічні умови професійного самовдосконалення майбутніх офіцерів (О. Діденко), професійне самовдосконалення в процесі підготовки майбутніх учителів музики (Т. Скляренко), теоретико-методичні засади професійного самовдосконалення викладачів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах (Г. Цвєткова), особистісно-професійне самовдосконалення викладача вищої школи (Т. Черкашина), теоретико-методичні основи самовдосконалення майбутніх фахівців соціальної сфери (С. Грищенко), формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення (Т. Шестакова), стимулювання професійного самовдосконалення вчителів початкових класів у системі післядипломної освіти (Л. Сущенко), організаційно-педагогічні умови управління професійним самовдосконаленням керівника позашкільного навчального закладу (Т. Холостенко).
Однак, незважаючи на увагу дослідників до цієї проблеми, іще не вповні розкриті питання комплексного підходу щодо реалізації педагогічної стратегії особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти у спеціально створеному освітньо-виховному просторі закладу вищої освіти (програми, технології, навчальні посібники), за якого з визначенням комплексу організаційно-методичних умов для саморозвитку, самовиховання та самонавчання студентів забезпечується можливість виявлення ініціативи, самостійності, творчості, спроможності усвідомлювати й доцільно реалізовувати власні здібності, самостверджуватися як активний діяч в ситуації свободи вибору дій.
На підставі аналізу науково-педагогічних джерел свідчимо, що нині бракує фундаментальних досліджень, у яких було б обґрунтовано теоретико-методичні засади особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти у вищих навчальних закладах.
Посилаючись на тенденції розвитку вдосконалення освітньої діяльності закладів вищої освіти, аналіз теоретичних напрацювань учених і власний досвід викладацької діяльності, виявили суперечності стосовно досліджуваної проблеми:
- на концептуальному рівні: між сучасним усвідомленням ціннісного ставлення до особистості в освітньому процесі та недостатньою визначеністю ролі й місця особистісного самовдосконалення в процесі підготовки майбутніх фахівців;
- на науково-педагогічному рівні: між орієнтацією чинної підготовки майбутнього педагога дошкільної освіти на усталені стандарти професійної діяльності та необхідністю врахування індивідуальних можливостей, здібностей, духовних потреб особистості в системі професійної підготовки;
- на науково-методичному рівні: між новими, посиленими вимогами щодо рівня сформованості особистісного потенціалу майбутніх педагогів дошкільної освіти й недостатнім методичним інструментарієм забезпечення процесу особистісного самовдосконалення в системі професійної підготовки.
Зважаючи на те, що проблема особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти й обґрунтування науково-теоретичних засад цього процесу не була предметом спеціального дослідження, актуальність і потреба усунення визначених зумовили вибір теми наукового дослідження «Особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження є складовою проблеми Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської міської ради «Організаційно- методологічні засади підготовки вчителя для сучасної школи ХХІ століття у контексті інтеграції України в європейський освітній простір» (протокол № 6 від 16.06.2013 р.). та виконане у межах комплексної теми академії «Реалізація системи фахової підготовки в умовах інноваційного освітнього середовища вищого педагогічного навчального закладу» (державний реєстраційний номер № 0117V007459).
Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради (протокол № 4 від 16.11.2016 p.)
Об’єкт дослідження - процес особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
Предмет дослідження - система особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти в закладах вищої освіти.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці й експериментальній перевірці системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети дослідження були поставлені такі завдання:
1. Визначити й обґрунтувати теоретико-методологічні концепти особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
2. Охарактеризувати суть, структуру й особливості особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти в різних видах його діяльності.
3. Визначити закономірності, принципи, педагогічні умови процесу
особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти.
4. Теоретично обґрунтувати та спроектувати педагогічну систему
особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти у закладі вищої освіти.
5. Визначити критеріальну базу дослідження процесу особистісного
самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти.
6. Експериментально перевірити систему особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
7. Розробити й послуговуватись методичним забезпеченням процесу
особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
Концепція дослідження. У ХХТ столітті вузькопрофесійна підготовка вже не відповідає вимогам часу, важливим компонентом професійної освіти стає особистісна культура випускника, а особистісне вдосконалення педагога виступає важливою складовою цілісного освітньо-виховного процесу, результатом якого повинна стати людина Культури - взірець моральної поведінки та краси педагогічної дії, орієнтованої на цінності світової й національної культури, спроможної до творчої самореалізації й самовдосконалення в професійно-педагогічній галузі й у світі духовних цінностей.
Авторська концепція дослідження спирається на такі положення:
1. Особистісне самовдосконалення педагога дошкільної освіти - це, насамперед піднесення його творчої індивідуальності, розкриття й реалізація сутнісних сил особистості в процесі пізнання власних потенційних можливостей, необхідних для розуміння внутрішнього світу дитини- дошкільника, її рис характеру та звичок, уподобань і здібностей, потреб та інтересів, почуттів і переживань, завдяки чому забезпечується формування цілісної, гармонійної й різнобічно розвиненої особистості дитини з прогнозуванням індивідуальних варіантів її розвитку. Сучасний вихователь закладу дошкільної освіти є посередником між дитиною й соціокультурним простором, провідником у лабіринтах людських думок і цінностей. Нині передбачається надання дітям простору для вільного вибору дій, оцінювання, взаємин і забезпечення почуття захищеності.
2. Процес особистісного самовдосконалення педагога дошкільної освіти розуміється як самопізнання, самопроектування, самоконструювання, самореалізація, чим формується спроможність вихователя до самотворчості, функціонування на основі єдності свідомості й самосвідомості особистості. Спрямоване на пошук вихователями індивідуального творчого підходу до самореалізації в педагогічній діяльності, упровадженні власної методологічної технології в освітній процес на основі доцільності й оптимальності.
3. Особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти відбувається в педагогічній системі з певною метою, властивими їй закономірностями, відповідними педагогічними умовами, чинниками, функціями, яка ґрунтується на інноваційних методологічних підходах і принципах, що сприяє забезпеченню індивідуального простору самовдосконалення, розкриттю внутрішнього потенціалу студентів, накопиченню досвіду інноваційної педагогічної діяльності, оволодінню індивідуальним стилем, компетенціями «самості», інноваційного науково- методичного супроводу й навчально-методичного забезпечення.
4. Особистісне самовдосконалення педагога дошкільної освіти буде результативним, якщо освітній процес вибудовується відповідно до компонентів особистісного самовдосконалення, забезпечуючи наступність його етапів за впровадження стратегічних і тактичних освітніх технологій для формування акмеологічного потенціалу майбутнього педагога дошкільної освіти й забезпечення індивідуальної траєкторії опанування студентами способами особистісного самовдосконалення у міжособистісній суб’єкт-суб’єктній взаємодії в цілісному освітньо-виховному процесі у створеному культурно-освітньому просторі закладу вищої освіти.
Концепцією дослідження охоплюються чотири взаємопов’язані концепти, що сприяють реалізації провідної ідеї дослідження, а саме:
- методологічним концептом є взаємодія основних методологічних підходів, за якими забезпечується ефективність функціонування системи особистісного самовдосконалення педагога дошкільної освіти:
за системного - забезпечується інтеграція елементів розвитку особистості, упорядкованих у певній логічній послідовності, а саме: системний аналіз, програмування, проектування процесу особистісного самовдосконалення;
за феноменологічного - створюється цілісність освітнього процесу в його внутрішньому й зовнішньому просторі, при цьому увагу зосереджують на важливих для процесу самовдосконалення психічних специфічно людських якостях (свідомість, самосвідомість, креативність);
за антропологічного - забезпечується формування особистісної культури як системи загальнолюдських ідей, професійно-ціннісних орієнтацій і особистісних якостей як універсальних способів самопізнання;
за культурологічного - створюються умови для засвоєння та трансляції педагогічних цінностей і технологій особистісного самовдосконалення крізь призму системоутворювальних культурологічних понять;
за аксіологічного - відбувається переорієнтація майбутнього педагога дошкільної освіти із загальнолюдських, педагогічних цінностей на рівень особистісних, формування цінностей самості;
за акмеологічного - акцентується увага на стані можливого максимально повного розкриття й реалізації внутрішнього потенціалу в освітній діяльності, що відбувається в процесі особистісного самовдосконалення.
- теоретичний концепт містить систему філософських, психолого- педагогічних ідей, концепцій, теорій і сукупність дефініцій, покладених в основу вивчення проблеми особистісного розвитку майбутнього педагога дошкільної освіти, досягнення ним «акме» вершин, духовної цілісності, суб’єктності, завдяки чому уможливлюється адекватне визначення тенденцій, закономірностей, педагогічних умов, компонентів особистісного самовдосконалення.
Самовдосконалення педагога - це активний творчий процес вивчення суб’єктом самого себе, власних здібностей, можливостей (самопізнання), свідомої зміни власних особистісних і професійно значущих якостей (самовиховання), посилення стійкої мотивації особистісного розвитку, пізнавальної активності в опануванні професійної компетентності (самоосвіта) відповідно до вимог майбутньої професії й на основі особистої програми розвитку.
- технологічний концепт полягає в обґрунтуванні педагогічної системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти з її концептуальним, організаційним, змістовим, діагностичним, нормативно- правовим, навчально-методичним забезпеченням в єдності основних блоків: цільового, методологічного, теоретико-описового, технологічного, методичного, діагностично-рефлексивного;
- практико зорієнтований концепт є положенням про вмотивування потреби: а) у констатувальному визначенні рівня сформованості основних критеріїв особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти й реального стану освітнього процесу щодо особистісного самовдосконалення у
закладі вищої освіти; б) в експериментальній перевірці ефективності системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти за критеріями, показниками, рівнями сформованості особистісного самовдосконалення й сукупності форм і методів цілеспрямованого впливу на компоненти особистісного самовдосконалення (мотиваційний, когнітивний, аксіологічний, процесуальний), завдяки чому забезпечується цілісність,
динамічність процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, розширення індивідуального простору та набуття індивідуального досвіду самовдосконалення.
Загальну методологію дослідження становлять філософські положення теорії наукового пізнання про активну роль особистості в пізнанні й
перетворенні дійсності, взаємозв’язок свідомості й поведінки людини; положення гуманістичного, екзистенціального підходів щодо визначення і визнання природи особистості, її прагнення до саморозвитку та самовдосконалення, досягнення «акме»; система поглядів на взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ і процесів, що ґрунтуються на духовних
загальнолюдських цінностях і їх ролі у вихованні студентів вишів; наукові
положення теорії професійно-педагогічної діяльності; діалектична єдність актуального й потенційного в розвитку особистості та становленні її творчої індивідуальності; концепції педагогічної взаємодії та підтримки суб’єктів педагогічної діяльності в досягненні цілей індивідуально-особистісного вдосконалення суб’єктів виховання як основи спрямованих системних змін у його якості.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці в галузі філософії освіти (В. Алфімов, В. Андрущенко, І. Бех, В. Вернадський,
О. Дубасенюк, М. Євтух, І. Зязюн, В. Краєвський, В. Кремень, В. Михайлюк, Г. Шевченко, М. Шелер, Д. Шелінг); психологічні теорії особистості як суб’єкта гуманної діяльності й соціальної поведінки (Б. Ананьєв, О. Бодальов, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, А. Маслоу, С Максименко, А. Петровський, К. Платонов, Є. Помиткін, К. Роджерс, Е. Фромм); положення теорій процесу виховання (Ш. Амонашвілі, Г. Авер’янова, Є. Бондаревська,
І. Бех, О. Дубасенюк, Р. Капралова, Н. Кичук, А. Макаренко, А. Мудрик, Г. Пономарьова); наукові праці щодо вдосконалення технологій освітнього процесу у вищих освітніх закладах (В. Алфімов, В. Вакуленко, М. Євтух, О. Дубасенюк, С. Золотухіна, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, В. Лозова, О. Попова, О. Соколов, Г. Шевченко); цільові та змістові орієнтири інноваційного виховання у вищих освітніх закладах України й поза її межами (В. Андреєв, Є. Бондаревська, І. Зимня, 'Є. Зеленов, Т. Дем’янчук, Р. Крушевицька, Я. Колібабок, С. Кульневич, Т. Танько, С. Рашидов, Р. Сопівник, О. Романовський, Н. Селіверстова, Г. Цвєткова); теоретичні положення вчення про соціум, освітньо-виховне середовище (Є. Бондаревська, Б. Бім-Бад, Л. Буєва, В. Веснін, Л. Виготський, А. Капська, А. Лукіна, Ю. Мануйлов, В. М’ясищев, В. Поліщук, Л. Сохань, В. Ясвін, І. Якиманська); теоретичні засади органічної єдності виховного й освітнього компонентів у вищому педагогічному навчальному закладі (Ю. Бабанський, А. Деркач, Л. Зданевич, К. Лазаренко, Л. Любомир, Л. Молчанов, І. Прокоп, С. Ружин, О. Савченко, В. Сластьонін, Г. Шевченко); наукові розвідки про соціокультурне середовище як основи виховання (Р. Валєєва, І. Бех, М. Віленський, М. Нікандров, М. Роганова, Г. Шевченко); наукові розробки щодо вдосконалення інклюзивного виховного процесу (В. Бондар, В. Тесленко, П. Таланчук, М. Роганова, А. Шевцов та ін.).
Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези запроваджено сукупність взаємодоповнювальних наукових методів дослідження, завдяки яким простежили діалектичну єдність теоретичного й емпіричного рівня пізнання, зокрема: теоретичні: аналіз і синтез, системно-історичний, термінологічний аналіз, для визначенням категоріального статусу особистісного самовдосконалення в системі педагогічних дефініцій; функціонально-структурний аналіз, моделювання для розробки науково-методичних засад впровадження системи особистісного самовдосконалення; абстрагування, ідеалізація, формалізація й узагальнення
для систематизації й формулювання висновків, визначення напрямів подальшого дослідження проблеми; емпіричні: бесіда, опитування,
анкетування, тестування, сфокусоване інтерв’ю, вивчення результатів освітньої діяльності викладачів і студентів (творчих робіт, проектів, портфоліо тощо); обсерваційні (безпосереднє й опосередковане спостереження за динамікою особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти під час констатувального й формувального етапів експерименту, самоспостереження, саморефлексія); праксиметричні (професіографічний аналіз); педагогічний експеримент; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу емпіричних даних. Результативність експериментальної роботи оцінювалася на підставі порівняльного аналізу показників експериментальної й контрольної груп, визначення статистичної вірогідності змін у рівнях (статистичний критерій однорідності К. Пірсона (х2)).
Нaукoвa новизна oдepжaниx результатів.
- уперше розроблено теоретико-методологічні засади педагогічної системи процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти в цілісному культурно-освітньому просторі закладу вищої освіти, що відповідають сучасним світовим тенденціям професійної підготовки й виховання майбутнього педагога дошкільної освіти й охоплюють такі рівні: методологічний (концепцію, наукові підходи, закономірності, принципи); теоретичний (зміст і структурні компоненти, функції, методи, педагогічні умови, етапи); методичний (діагностичний інструментарій і моніторинг), завдяки чому забезпечується результативність освітньо-виховного процесу в педагогічних закладах вищої освіти; конкретизовано поняття «особистісне самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти» як інтегровану властивість, що містить компоненти мотиваційної, когнітивної, аксіологічної, процесуальної сфер, що взаємозумовлюють, взаємодоповнюють і надають особистості можливості самовдосконалюватись на всіх етапах професійної підготовки;
- визначено критерії й показники процесу особистісного
самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти: потребнісно- мотиваційний (мотивація самовдосконалення, духовні потреби, педагогічна спрямованість особистості), світоглядно-пізнавальний (наявність світоглядних знань, сукупність знань про структуру, етапи, закономірності, складники особистісного самовдосконалення, наявність професійних знань), емоційно- ціннісний (система ціннісних орієнтацій, конативність, емоційний інтелект), діяльнісно-рефлексивний (індивідуальний стиль особистісного самопроектування, прагнення до особистісної самореалізації в педагогічній діяльності, уміння самоменеджменту);
- за здійснення системного, феноменологічного, антропологічного, культурологічного, аксіологічного, акмеологічного підходів обґрунтовано, розроблено й поетапно реалізовано модель педагогічної системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, що складається з цільового (мета, завдання, нормативна база дослідження), методологічного (концептуальні підходи, закономірності, принципи процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти); теоретико- описового (суть особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти та його компоненти); технологічного (функції, змістове й організаційне забезпечення процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти); методичного (взаємозумовлені педагогічні умови й етапи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти); діагностично-рефлексивного (критерії та відповідні їм показники процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, діагностичний комплекс моніторингу процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, прогнозований результат педагогічної моделі) етапів ефективного функціонування педагогічної системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти;
- уточнено зміст понять «особистісне самовдосконалення» й «особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти»;
- удосконалено діагностичний інструментарій, науково-методичний супровід і технологічне забезпечення функціонування педагогічної системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти в практиці закладів вищої освіти;
- подальшого розвитку набули дослідження актуальних проблем професійного виховання та збагачення особистісного потенціалу студентів педагогічних закладів вищої освіти.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає: у розробці та упровадженні авторського навчально-методичного комплексу, що охоплює: діагностичний інструментарій для виявлення рівня сформованості особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти (методики, анкети, тести, експериментально-діагностичні завдання тощо); навчально-методичних посібників «Психолого-педагогічна діагностика якості освіти у педагогічному ВНЗ» у 2-х частинах, «Виховання патріотичних почуттів і національної самосвідомості у дітей та молоді», «Моніторинг якості професійної підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти: теорія і практика» для студентів і викладачів у вищих навчальних закладах, слухачів курсової підготовки; методичних настанов «Особистісно-професійне вдосконалення майбутнього фахівця з дошкільної освіти в процесі педагогічної практики»; робочої програми й навчально-методичного супроводу викладання спецкурсу «Теорія і практика особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти»; методичних рекомендацій для студентів і викладачів «Проектування програми особистісного саморозвитку та самовдосконалення»; програми та методичного забезпечення тренінгу особистісного самовдосконалення для студентів, викладачів і вихователів закладів дошкільної освіти. Їх упровадження в систему вищої освіти сприяє підвищенню рівня особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, досягненню духовної цілісності.
Основними положеннями й одержаними результатами дисертаційної роботи, матеріалами монографії, навчально-методичних посібників можна послугуватися в процесі модернізації вітчизняної системи вищої освіти,зокрема в діяльності закладів вищої освіти при розробці проектів, навчальних планів, програм особистісного розвитку, кваліфікаційних вимог до професійної діяльності педагогічних працівників, вивчення динамічних змін особистісних якостей студентів і викладачів педагогічних закладів вищої освіти, а також вони є підґрунтям для проведення теоретичних та експериментальних досліджень у галузі теорії й методики професійної освіти та професійного виховання.
Особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві. У методичних рекомендаціях «Створення предметно-ігрового середовища в групах дітей раннього віку» (у співавторстві з М. Т. Ярославцевою) автором запропоновано систему навчально-виховної роботи з дітьми раннього віку, покликану забезпечити активізацію навчально-пізнавальної діяльності та виховання громадянської свідомості, почуття обов’язку перед своєю державою, розуміння своєї особистої відповідальності за виховання найменших громадян України. У навчальному посібнику «Акмеологічне проектування процесу формування професійної компетентності вихователя дошкільного навчального закладу» (у співавторстві з Г.Ф. Пономарьовою, С.В. Пєхарєвою) автором показані теоретичні й практичні аспекти акмеологічного проектування для виховного процесу вищого педагогічного навчального закладу. У монографії «Эколого-оздоровительное воспитание детей дошкольного возраста» (у співавторстві з И.А. Комаровою, В.А. Шишкиною, О.О. Прокофьевою, М.Н. Дедулевич) автором обґрунтована проектувальна діяльність як метод ефективного еколого-оздоровчого виховання дітей дошкільного віку. У методичних рекомендаціях «Особистісно-професійний розвиток вихователя дітей дошкільного віку в процесі практичної підготовки» (у співавторстві з Т.В. Коробовою) автором обґрунтовано напрями особистісно-професійного розвитку педагогів в процесі практичної діяльності. У методичних рекомендаціях «Особливості написання курсових робіт циклу дисциплін професійної та практичної підготовки для галузі дошкільної освіти» (у співавторстві з Т.В. Апрєлєвою) автором розроблена система науково-
методичного супроводу процесу професійної підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку для галузі дошкільної освіти. У навчально-методичному посібнику «Виховання патріотичних почуттів і національної самосвідомості у дітей та молоді» (у співавторстві з Л.Л. Савченко) автором обґрунтовано структурні компоненти

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації подано теоретико-методологічне обґрунтування проблеми особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти. Виходячи з узагальненого наукового досвіду стосовно проблеми дослідження і результатів експериментальної роботи, розроблена і обґрунтована педагогічна система особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти відповідно до сучасної освітньої практики. Емпіричні і статистичні результати засвідчують ефективність вирішення поставлених завдань і дали підстави для формулювання наступних висновків:
1. Визначено й обґрунтовано теоретико-методологічні концепти особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти: теоретичний концепт містить систему філософських, психолого-педагогічних ідей, концепцій, теорій та сукупність дефініцій, які покладено в основу розгляду проблеми особистісного розвитку майбутнього педагога дошкільної освіти, досягнення ним «акме» вершин, духовної цілісності, суб’єктності, що уможливлюють адекватне визначення тенденцій, закономірностей, педагогічних умов, компонентів особистісного самовдосконалення; методологічний концепт розкриває смислотворчу ідею, взаємозв’язок і взаємодію різних підходів до вивчення проблеми особистісного
самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти (системного,
феноменологічного, антропологічного, культурологічного, аксіологічного, акмеологічного); методичний концепт включає розробку експериментальної методики поетапного забезпечення самопізнання, саморозвитку, самонавчання і самовиховання студентів як суб’єктів цілісного освітнього процесу в межах обраної педагогічної професії на засадах індивідуального особистісного
зростання.
2. Охарактеризовано суть, структуру й особливості особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти в різних видах його діяльності.
Виокремлено основні характеристики процесу особистісного
самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти, що відображають його сутність та зміст, такі як: аутоспрямованість у створенні цільових програм розвитку власної особистості; самодетермінованість, що складається із комплексу емоційно-почуттєвих, інтелектуальних, характерологічних властивостей і якостей; усвідомленість, яка спрямована на подолання почуття невдоволеності своїми інтелектуальними, духовними, професійними можливостями; позитивна модальність, яка забезпечує досягнення педагогом виключно позитивних, прогресивних, еволюційних особистісних змін; автентичність, як формування адекватного самоставлення і розвиток емоційного інтелекту майбутніх педагогів дошкільної освіти, інтегративністю, як всебічне явище самовдосконалення яке складним чином інтегрує установки на самоактуалізацію, самореалізацію, досягнення.
Змістовна характеристика процесу особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти дозволила визначити його як свідомий, планомірний, керований процес, що відображає вищий рівень саморозвитку на основі інтегральної взаємодії самопізнання, самодетермінації, самотворення, самопроектування, самоконтролю, самоактуалізації спрямований на формування і розвиток особистісного потенціалу необхідного для досягнення життєво важливих цілей та відповідно до вимог майбутньої професії.
Визначено особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти як свідомий, планомірний, керований процес, що відображає вищий рівень саморозвитку з вираженою мотивацією на духовний розвиток, ґрунтовною ціннісно-смисловою сферою, власними життєвими і професійними пріоритетами у самовизначенні та самореалізації, здатного до побудови індивідуальної траєкторії просування до найвищих рівнів «акме» та створення умов для розвитку особистісного потенціалу дітей дошкільного віку.
Встановлено, що особистісне самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, як системне динамічне особистісне новоутворення, включає в себе низку структурних елементів. Мотиваційний компонент полягає в орієнтуванні особистості на розвиток процесів «самості» в процесі підготовки до педагогічної діяльності, визнання мотивів самовдосконалення найвищими цінностями. Когнітивний компонент відбиває наявні теоретичні уявлення про сукупність і природу самовдосконалення, його місце та спосіб реалізації у майбутній педагогічній діяльності, передбачає сукупність знань і умінь, отриманих в ході освітнього процесу. Аксіологічний компонент віддзеркалює притаманні педагогові дошкільної освіти духовні пріоритети й ціннісні орієнтири, якими він керується у житті та педагогічній діяльності. Процесуальний компонент відображає специфіку освітньої діяльності і поведінки в процесі особистісного самовдосконалення.
Доведено, що ефективність процесу особистісного самовдосконалення педагогів дошкільної освіти залежить від відповідним чином організованого культурно-освітнього середовища у якому студент залишаючись суб’єктом власного самовдосконалення виступає об’єктом педагогічної взаємодії з різним категоріями педагогічного активу, самостійна освітня діяльність повинна передбачати задоволення потреб у відчутті студентом власної унікальності, усвідомлення власне «Я» і оцінки особистісних перспектив і можливості в процесі самостійної самоосвітньої і самовиховної діяльності.
3. Визначено закономірності, принципи, педагогічні умови процесу особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти.
Схарактеризовано закономірності, що забезпечують процес особистісного самовдосконалення, а саме; 1)детермінації і розвитку, яка визначає залежність організації освітнього процесу від особливостей внутрішнього світу майбутніх педагогів дошкільної освіти, рівня розвитку їх особистісної свободи, творчої активності, спрямованої на процес особистісного самовдосконалення; 2) взаємодії і взаємодоповнення, яка визначає перехід від об’єктивного до суб’єктного характеру особистісного самовдосконалення в освітньому процесі;
3) управління і самоврядування, що характеризує поступовий перехід від зовнішнього управління до рефлексії самоврядування; інтенсифікації та оптимізації, що визначає залежність між підвищенням ефективності процесу взаємодії і раціональним використанням особистих і колективних зусиль.
Окреслено основні принципи забезпечення процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти: дуальної
детермінації, прогресивності, нелінійної суперпозиції, безперервності і циклічного розвитку, полісуб’єктності, єдності індивідуалізації і інтеграції, парсипативності, єдності позитивного і негативного зворотного зв’язку, відповідності, розвивальної дії, управління рефлексії і самоврядування, психологічної підтримки, професійної спрямованості і самореалізації, єдності освітньої і педагогічної (практичної) діяльності, єдності інтелектуально-творчої активності.
Обґрунтовано основні педагогічні умови процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти:
1) дидактико-методичні умови: побудова освітнього процесу у відповідності з компонентами особистісного самовдосконалення з поступовим ускладнення змісту і структури від пізнавальної до самостійної пізнавальної діяльності студентів; забезпечення наступності етапів особистісного самовдосконалення студентів і етапів професійної підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти;
2) організаційно-педагогічні умови: відображення у змісті підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти сутності і цінності процесу особистісного самовдосконалення; застосування стратегічних і тактичних освітніх технологій у процесі особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти;
3) акмеологічні умови: спрямованість освітнього процесу на формування акмеологічного потенціалу майбутнього педагога дошкільної освіти; забезпечення індивідуальної траєкторії опанування студентами способами особистісного самовдосконалення;
4) культурно-виховні умови: забезпечення міжособистісної взаємодії в цілісному освітньому процесі; створення культурно-освітнього простору в закладі вищої освіти.
4. Теоретично обґрунтована та спроектована педагогічна система особистісного самовдосконалення майбутнього педагога дошкільної освіти у вищому навчальному закладі, що включає цільовий (мета, завдання, нормативна база дослідження), методологічний (концептуальні підходи, закономірності, принципи процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти); теоретико-описовий (сутність особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти та його компоненти); технологічний (функції, змістовне і організаційне забезпечення процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти); методичний (педагогічні умови, етапи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, які пов’язані між собою); діагностично-рефлексивний (критерії та відповідні їм показники процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, діагностичний комплекс моніторингу процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, прогнозований результат педагогічної моделі).
5. Визначено критеріальну базу дослідження як сукупність критеріїв і виявлених ознак, тобто показників, за допомогою яких вимірювався рівень особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, а саме: потребнісно-мотиваційний критерій (мотивація самовдосконалення, духовні потреби, педагогічна спрямованість особистості), світоглядно-пізнавальний критерій (наявність світоглядних знань, сукупність знань про структуру, етапи, закономірності, складники особистісного самовдосконалення, професійні знання), емоційно-ціннісний критерій (система ціннісних орієнтацій, конативність, емоційний інтелект), діяльнісно-рефлексивний критерій (наявність індивідуального стилю особистісного самопроектування, прагнення до особистісної самореалізації в педагогічній діяльності, уміння самоменеджменту).
В основу розробки критеріальної бази моніторингу особистісного самовдосконалення студентів покладено ідею виявлення та прогнозування особистісного зростання сутнісних сил, що і є процесом досягнення акме на цьому етапі вищої підготовки майбутнього педагога дошкільної освіти.
Визначаємо ознаки педагогічного моніторингу: систематичність спостережень, превентивний характер, установлення відповідності
досліджуваного об’єкта певним нормам, стандартам, вимогам, неперервність, динамічна циклічність, реагування на певні зміни.
До низки основних методів, які ефективно використовувалися в процесі педагогічного моніторингу процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти віднесено наступні методи: бесіди, спостереження, анкетування, тестування, експертних оцінок. Основними методами самомоніторингу процесу особистісного самовдосконалення визначено самоспостереження та самооцінку.
6. Експериментально перевірена система особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти. За результатами констатувального етапу експерименту виявлено три рівні сформованості усіх компонентів особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
Виявлено що переважна більшість студентів експериментальної і контрольної груп перебувають на свідомо-реконструктивному (55%-ЕГ і 54%- КГ) і ситуативно-репродуктивному (36,2%-ЕГ і 36%-КГ) рівнях.Системно- творчий рівень продемонстрували лише 8,8%-ЕГ і 10% -КГ студентів. Результати констатувального етапу дали підстави вважати, що стан досліджуваної проблеми процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти та рівні сформованості усіх його компонентів потребують корегування та вдосконалення.
Формувальний етап дослідження складався з трьох етапів (адаптаційно- орієнтувального, інформаційно-теоретичного, розвивально-творчого), що різнилися змістовим наповненням, спрямованістю освітньо-виховних завдань, методами і формами організації самоосвітньої й самовиховної діяльності студентів, та сукупно забезпечили реалізацію педагогічних умов особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
Метою першого - адаптаційно-орієнтувального етапу визначено організацію активної інтегративної підготовки студентів, підвищення рівня професійно спрямованих знань і знань про особистісне самовдосконалення, налаштування студентів і викладачів на спільну плідну роботу за укладеною авторською програмою.
Експериментальна методика особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти передбачала реалізацію педагогічних умов особистісного самовдосконалення у процесі організації педагогічної студії «Школа особистісного самовдосконалення»; під час вивчення навчальних дисциплін професійної підготовки «Вступ до спеціальності», «Організація самостійної роботи студентів», «Основи професійної майстерності»; під час організації тренінгів особистісного зростання та позааудиторної виховної роботи.
Інформаційно-теоретичний етап спрямовано на вироблення практичних умінь і навичок щодо особистісного саморозвитку та самовдосконалення; розвиток індивідуально-психологічних якостей, важливих для безперервного особистісного самовдосконалення.
Передбачено реалізацію педагогічних умов особистісного самовдосконалення через упровадження в освітній процес інтегрованого спецкурсу «Теорія і практика особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти»; залучення студентів до роботи в міжкафедральних семінарах, проблемних «круглих столах», дискусіях, ділових іграх; залучення до роботи у воркшопах; проектування індивідуальної програми саморозвитку та самовдосконалення; організації педагогічної практики.
В процесі розвивально-творчого етапу забезпечувався розвиток спрямованості студентів на самоаналіз, самооцінку процесу особистісного самовдосконалення, закріплення на практиці нових способів дій щодо особистісного самовдосконалення.
Реалізація педагогічних умов процесу особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти здійснювалася в процесі організації аудиторної та позааудиторної науково-дослідної роботи; складання педагогічного портфоліо за результатами проходження педагогічної практики; визначення портрету ідеального студента - майбутнього педагога дошкільної освіти.
За результатами впровадженої експериментальної системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти на контрольному етапі дослідження встановлено, що в ЕГ збільшилася кількість студентів із системно-творчим рівнем на 13,2 % (з 8,8% до 22%), із свідомо- реконструктивним - на 17,5 % (із 55% до 72,5%) і зменшилася кількість майбутніх педагогів із ситуативно-репродуктивним рівнем на 30,8% (із 36,3% до 5,5%).
У КГ наприкінці експерименту спостерігався приріст на системно- творчому рівні лише на 1% (із 10 % до 11%), на свідомо-реконструктивному - на 3% (із 54 % до 57 %), на ситуативно-репродуктивному зменшився на 4% (із 36 % до 32 %). Отже отримані результати свідчать про ефективність впровадження системи особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти.
7. Розроблено й упроваджено методичне забезпечення процесу особистісного самовдосконалення що охоплює: діагностичний інструментарій для виявлення рівня сформованості особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти (методики, анкети, тести, експериментально-діагностичні завдання тощо); навчально-методичних посібників «Психолого-педагогічна діагностика якості освіти у педагогічному ВНЗ», «Виховання патріотичних почуттів і національної самосвідомості у дітей та молоді», «Моніторинг якості професійної підготовки майбутніх педагогів дошкільної освіти: теорія і практика» для студентів і викладачів у вищих навчальних закладах, слухачів курсової підготовки; методичних настанов «Особистісно-професійне вдосконалення майбутнього фахівця з дошкільної освіти в процесі педагогічної практики»; робочої програми й навчально- методичного супроводу викладання спецкурсу «Теорія і практика особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти»;
методичних рекомендацій для студентів і викладачів «Проектування програми особистісного саморозвитку та самовдосконалення»; програми та методичного забезпечення тренінгу особистісного самовдосконалення для студентів, викладачів і вихователів закладів дошкільної освіти. Їх упровадження в систему вищої освіти сприяє підвищенню рівня особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти, досягненню духовної цілісності.
Встановлено існування тісного зв’язку між розумінням майбутніми педагогами сутності й особливостей особистісного самовдосконалення та вміннями аналізу перешкод з якими стикаються студенти у процесі взаємодії з соціумом і людьми з «висоти» тих життєвих цінностей, які вони прийняли і сповідують, а не тільки з «висоти» трансльованого педагогами досвіду діяльності. Розширився обсяг знань про структуру, етапи, закономірності, складники особистісного самовдосконалення.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів дошкільної освіти. Перспективи подальших досліджень убачаємо в поширенні теоретико- методичних засад дослідження на процес підготовки майбутніх фахівців інших сфер професійної діяльності, виявленні індивідуальних характеристик студентів, що впливають на результати і динаміку процесів самовдосконалення.