РОЗВИТОК ІДЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ У ВІТЧИЗНЯНІЙ СУСПІЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – 30-ті рр. ХХ СТОЛІТТЯ) : РАЗВИТИЕ ИДЕЙ ГРАЖДАНСКОГО ВОСПИТАНИЯ В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ОБЩЕСТВЕННО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ МЫСЛИ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА XIX - 30-е годы ХХ ВЕКА)

Краткое описание

Інститут проблем виховання НАПН України

На правах рукопису

КУЧИНСЬКА ІРИНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 37.015.311:37.011.3(477)“18/19”(043.3)

РОЗВИТОК ІДЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ
У ВІТЧИЗНЯНІЙ СУСПІЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДУМЦІ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – 30-ті рр. ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Бех Іван Дмитрович,
доктор психологічних наук, професор, дійсний член НАПН України

Київ – 2012

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Концептуальні засади дослідження……………………………………. 17
1.2. Джерельна база та історіографія дослідження………………………. 38
Висновки до розділу 1………………………………………………………. 56
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ІДЕЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО
ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ
ХІХ СТОЛІТТЯ
2.1. Передумови розвитку виховання громадянськості в Україні у другій половині ХІХ століття…………………………………………………..
59
2.2. Виникнення ідеї громадянського виховання в Україні у другій половині ХІХ століття…………………………………………………..
78
2.3. Громадянська ідея у вихованні як провідний напрям теоретичних розробок педагогів другої половини ХІХ століття…………………..
103
Висновки до розділу 2……………………………………………………….. 139

РОЗДІЛ 3. ОСМИСЛЕННЯ ЕТАПНОСТІ РОЗВИТКУ ІДЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ
У 1900–1916 рр.
3.1. Визначення громадянської мети і завдань виховання
у 1900–1916 рр. ………………………………………………………..
143
3.2. Основний зміст і характеристики громадянського виховання
у 1900–1916 рр. …………………………………………………………
175
3.3. Громадянське виховання особистості у педагогічних поглядах українських діячів у 1900–1916 рр. ………………………………….
189
Висновки до розділу 3………………………………………………………. 208

РОЗДІЛ 4. ПРОСТЕЖЕННЯ ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ІДЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ
У 1917–1920 рр.
4.1. Національно-демократичні мотиви розвитку ідеї громадянського виховання у 1917–1920 рр. …………………………………………..
211
4.2. Сутність і завдання громадянського виховання в українській школі у 1917–1920 рр. ……………………………………………………………
237
4.3. Напрямки громадянського формування учнів у поглядах вітчизняних діячів у 1917–1920 рр. ………………………………………………..
256
Висновки до розділу 4……………………………………………………….. 276

РОЗДІЛ 5. ТРАНСФОРМАЦІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІДЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ
У 1921–1933 рр.
5.1. Соціальна специфіка розвитку ідей громадянського виховання
в Україні у 1921–1933 рр. …………………………………………….
280
5.2. Підручник як основний засіб розвитку ідей громадянського виховання в українській школі у 1921–1933 рр. ……………………
315
5.3. Актуалізація досвіду виховання громадянськості дітей та молоді у проекції на сучасні завдання громадянського виховання……………
333
Висновки до розділу 5……………………………………………………….. 356

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….
359
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 366
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 426

ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні громадянське виховання набуває особливої актуальності у зв’язку з формуванням в Україні правової держави й демократичного суспільства. Досягнути цієї мети можна лише за умови становлення і розвитку соціальних суб’єктів, здатних ефективно функціонувати й взаємодіяти в межах нових суспільних структур.
Теоретичне розроблення основних положень громадянського виховання стало основоположним у вітчизняній суспільно-педагогічній думці. Водночас, слід наголосити, що без усвідомлення провідних ідей, аналізу позитивних і негативних тенденцій розвитку громадянського виховання неможливе розуміння сутності цього процесу, причин деструктивності у сфері нинішнього виховання, визначення стратегії його розвитку на перспективу. Використання у цьому зв’язку історичного досвіду вітчизняної педагогіки потребує знання її основних системоутворювальних теорій та концепцій.
Ретроспективний аналіз розвитку ідей громадянського виховання має прогностичне значення. Науковцям необхідно виявити, які виховні концепції минулого можуть бути використані за умови критичного переосмислення. Виявлення спадкоємності ідей та концептуальних положень, які стосуються розуміння суспільно-педагогічної думкою суттєвих сторін громадянського виховання, дає змогу визначити орієнтири його розвитку в сучасних умовах.
Проблема розвитку ідей громадянського виховання в Україні знайшла певне відображення у науковому доробку ряду вчених: К. Ушинського (автор педагогічної системи, в основу якої покладено принцип народності); М. Костомарова (поборник самостійності української нації й окремішності українського історичного процесу); М. Драгоманова (прихильник європеїзації української освітньої справи); М. Грушевського, В. Вінніченка, С. Русової, І. Огієнка, С. Сірополка (утверджувачі громадянських ідеалів у контексті прагнень державної незалежності); С. Ананьїна (дослідник різних педагогічних течій щодо громадянського виховання); О. Залужного (творець наукових основ розвитку колективу в процесі виховання громадянськості); В. Сухомлинського (ініціатор вивчення проблеми громадянського виховання з позиції гуманізму).
Висвітленню окремих питань громадянського виховання в історичному аспекті присвячено ряд сучасних наукових досліджень. Це, насамперед, дослідження історії становлення і розвитку громадянського виховання (Т. Завгородня, П. Ігнатенко, Л. Крицька, Н. Косарєва, В. Поплужний, М. Рагозін, Б. Ступарик).
Аналіз наукових праць учених, які безпосередньо чи опосередковано досліджували окреслену проблему, дає підстави стверджувати, що існуючі напрацювання не відображають цілісно основні положення щодо розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття.
З огляду на це актуальність нашого дослідження зумовлена:
в науково-теоретичному аспекті – необхідністю подолання уривчастості, хронологічної розпорошеності, фрагментарності стосовно розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці;
в соціально-практичному аспекті – потребою конструктивного аналізу особливостей розвитку ідей громадянського виховання для творчого його осмислення і застосування в ході сучасної модернізації виховної діяльності.
Враховуючи зазначене, нами було обрано тему дисертації: “Розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідницька робота виконана згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України та є складовою теми “Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін” (реєстраційний № 0108U001071). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 11 від 27.12.2010 р.) та узгоджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 25.01.2011 р.).
Мета дослідження – виявити ідеї громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці, обґрунтувати їхній розвиток та розкрити науково-прикладну перспективу таких ідей у сучасній педагогічній науці.
Відповідно до мети дослідження визначено такі задачі:
1. Обґрунтувати теоретико-методологічні основи й окреслити історіографію проблеми.
2. Розробити логіко-структурну модель розвитку ідеї громадянського виховання у суспільно-педагогічній думці.
3. Розробити періодизацію розвитку ідей громадянського виховання в Україні в досліджуваний період.
4. Охарактеризувати основні закономірності й ключові принципи розвитку ідей громадянського виховання.
5. Розкрити основні напрями розвитку ідей громадянського виховання.
6. Здійснити ціннісно-нормативну оцінку існуючих концептуальних уявлень стосовно розвитку ідей громадянського виховання.
7. Актуалізувати досвід виховання громадянськості як чинник її подальшого розвитку в сучасній виховній практиці.
Об’єкт дослідження – ідеї громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці в історичній ретроспективі (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ століття).
Предмет дослідження – особливості розвитку ідей громадянського виховання дітей та учнівської молоді у суспільно-педагогічній думці другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття.
Концепція дослідження. В основу дослідження покладено системно-хронологічний підхід до розгляду розвитку ідей громадянського виховання в Україні як складного, суперечливого і хвилеподібного процесу, що відбувався під впливом суспільно-політичних, економічних і педагогічних детермінант.
Визначальними для нашого дослідження стали положення про залежність розвитку ідей громадянського виховання від соціальної організації й ідейних установок суспільства, рівня його розвитку, національних, ідеологічних і політичних особливостей, які безпосередньо чи опосередковано впливали на побудову й зміст виховної діяльності; сутності соціокультурних процесів в українському суспільстві, динамічного характеру впливу вітчизняного культурно-освітнього середовища на особистість у процесі засвоєння й інтеріоризації нею культурних цінностей, зокрема тих, які охоплює поняття “громадянськість”.
Наскрізною ідеєю нашого дослідження є твердження про залежність розвитку ідей громадянського виховання від системи взаємозв’язків – освітньо-виховної політики держави, громадсько-педагогічного руху, розвитку шкільної системи виховання тощо. Побудова дослідження на основі хронологічного підходу дає змогу в чіткій послідовності простежити розвиток ідей громадянського виховання в певний період. Ці два підходи акумульовані в дослідженні в один – системно-хронологічний.
Суспільно вагомі цінності, на яких ґрунтувалися виховні ідеї впродовж окресленого періоду у певних цивілізаційних обставинах, визначено нами за допомогою аксіологічного підходу.
Соціологічний підхід дав змогу розкрити інтеграцію індивіда в суспільство, в конкретні соціальні спільноти шляхом засвоєння елементів культури, соціальних норм і цінностей.
На основі культурологічного підходу зміст виховної діяльності обґрунтовано в контексті педагогічно адаптованого соціального досвіду людства, тотожного за побудовою людській культурі у всій її структурній повноті.
Інструментом аналізу розвитку ідей громадянського виховання, досягнення динамічності й повноти розкриття досліджуваної проблеми стала розроблена нами логіко-структурна модель, що містить такі взаємопов’язані складові:
 ретроспективно-концептуальний інваріант (періоди; особливості змісту навчальних програм, форм і методів навчально-виховного процесу; концептуальні уявлення громадянського виховання; причини становлення і розвитку ідей виховання громадянськості);
 процесуально-методичний інваріант (основні шляхи розвитку ідей громадянського виховання; форми, методи та засоби громадянського виховання);
 кінцевий результат – громадянська вихованість особистості.
Чинником виявлення характерних особливостей розвитку ідей громадянського виховання стали критерії їх типологізації (суспільно значущий вимір нормативного аспекту громадянського виховання, масштабність і перспективність, змістова характеристика), на основі якої розроблена періодизація розвитку ідей громадянського виховання.
Основоположною ідеєю дослідження стало висвітлення проблем розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці на різних етапах. За такого підходу визначено основні напрями, тенденції й суперечності кожного із досліджуваних етапів.
Методологічною основою дослідження є кількарівневий комплекс підходів, принципів, методів, які є методологічними орієнтирами та інструментами наукового пошуку. Їх застосування зумовлено міждисциплінарним характером роботи.
На філософському рівні робота ґрунтується на загальних методологічних принципах, які визначають гносеологічну орієнтацію дослідження й виконують пояснювальну функцію відносно наукових знань у цілому: це принципи єдності теорії і практики, активності, об’єктивності, єдності історичного й логічного. Загальнонауковий методологічний рівень забезпечує системно-хронологічний підхід; на конкретно-науковому рівні методології дослідження застосовуються соціологічний, культурологічний, аксіологічний підходи; на рівні технологічної методології – періодизація, за допомогою яких дістаємо достовірний емпіричний матеріал та здійснюємо його первинне оброблення, після чого він може увійти до складу наукових знань.
Теоретичну основу дослідження становлять:
 концепції розвитку наукових знань та філософії виховання (В. Андрущенко, С. Баклушинський, І. Бех, М. Богуславський, В. Богданов, Б. Гершунський, Л. Губерський, В. Краєвський, В. Кремень, І. Лернер, М. Михальченко, І. Надольний, М. Скаткін, О. Сухомлинська);
 концептуальні положення методології сучасної історико-педагогічної науки (Л. Березівська, А. Боровик, Л. Ваховський, Н. Гупан, О. Нагірняк, О. Сухомлинська);
 педагогічні основи виховання, принципи, методи, напрями та засоби формування громадянських якостей особистості (І. Бех, О. Вишневський, Н. Дерев’янко, Л. Кузнєцова, П. Ігнатенко, Л. Крицька, Н. Косарєва, В. Пометун, В. Оржеховська, В. Поплужний, Г. Пустовіт, Н. Савотіна, В. Струманський, К. Чорна, Г. Філонов, М. Фіцула);
 педагогічні ідеї громадянськості та громадянського виховання (В. Бондар, М. Боришевський, Т. Говорун, М. Козій, С. Рябов, І. Тараненко, К. Чорна);
 психологічні механізми розвитку особистості та формування соціальних цінностей (Б. Ананьєв, А. Бодальов, Л. Виготський, М. Забродський, І. Кон, О. Леонтьєв, С. Мартиненко, Л. Орбан-Лембрик, А. Петровський, В. Соловієнко, Л. Хоружа).
З метою розв’язання задач дослідження використано загальні (історико-структурний, конструктивно-генетичний, порівняльний) та часткові (парадигмальний, конкретно-історичний) методи:
 історико-структурний (метод розподілу феномену минулого, що поділяється на складові) для розроблення структури дослідження;
 конструктивно-генетичний (метод поділ процесу на певні етапи) для визначення періодів розвитку ідей громадянського виховання у другій половині ХІХ – 30-х рр. ХХ століття;
 порівняльний для встановлення регресу і прогресу ідей громадянського виховання в Україні й формулювання відповідних висновків та оцінок;
 парадигмальний для опису й реконструювання процесу розвитку ідей громадянського виховання крізь призму освітньо-педагогічних парадигм, що домінували в охоплений нами період;
 конкретно-історичний для аналізу і висвітлення перевірених фактів з історії розвитку ідей громадянського виховання у широкому соціокультурному аспекті.
Джерельну базу дослідження становлять опубліковані матеріали та документи, частина яких вперше введена у науковий обіг. Використані в дисертації джерела об’єднано в сім основних груп:
 джерела нормативно-правового характеру (дані статистичних збірників, інформаційні повідомлення, закони, накази, постанови державних структур Російської імперії, УНР, УСРР, УРСР, Міністерства народної освіти Російської імперії, Міністерства народної освіти УНР, Народного комісаріату освіти УРСР), а також: „Бюлетень Народного комісаріату освіти” (1922–1934) та інші. Ці документи дали змогу простежити становлення і розвиток ідей громадянського виховання, усвідомити їхній зміст і зумовленість державною політикою кожного історичного періоду;
 архівні документи й матеріали (документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) (фонди: № 166 – Народний комісаріат освіти УСРР (Міністерства народної освіти УРСР); Центрального державного історичного архіву в м. Києві (ЦДІАК) (фонди: № 442 – Канцелярії Київського, Подільського, Волинського генерал-губернаторства; № 707 – Канцелярії попечителя Київського освітнього округу); Центрального державного архіву – музею літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України) (фонди: № 507 – Франко Іван Якович – український письменник);
 періодичні видання („Журнал Министерства народного просвещения” (1834–1917), “Основа” (1861–1862), “Семья и школа” (1872–1874), “Педагогический журнал” (1877–1917), “Школьная часопись” (1880–1886), „Вестник воспитания” (1890–1917), “Народ” (1890–1893), “Український вістник” (1906), “Громадянська думка” (1906), “Рада” (1906–1914), “Дошкольное воспитание” (1912), “Вопросы народного образования” (1913), “Учитель и Школа” (1914–1917), “Учитель” (1917), “Вільна українська школа” (1917–1920), “Народное просвещение” (1918–1937), “Порадник по соціальному вихованню” (1921, 1924, 1925), “Радянська школа” (1926), “Новим шляхом (Український громадсько-педагогічний журнал)” (1929), “Шлях освіти (Путь просвещения)” (1922–1930), “На путях к новой школе” (1922–1933), “Радянська освіта” (1923–1931), “Друг детей” (1925–1933), “Организуйте детвору” (1931), “За масову комуністичну освіту” (1932), “Советская педагогика” (1937–1991), “Радянська школа” (1945–1991), “Вопросы психологии” (1955–2010), “Рідна школа” (1991–2010), “Педагогика” (1992–2010), “Шлях освіти” (1997–2010));
 праці вітчизняних педагогів, психологів (К. Ушинський, П. Юркевич, П. Куліш, М. Грушевський, С. Русова, М. Рубінштейн, Я. Мамонтов, С. Ананьїн, А. Макаренко, В. Сухомлинський та інші);
 навчальні плани, програми, шкільні підручники та методична література для учителів, що видавались упродовж досліджуваного нами періоду і використовувалися в навчально-виховному процесі;
 монографії, брошури, статті у контексті досліджуваної теми;
 довідкова література, сучасні підручники й посібники з досліджуваної проблематики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
вперше обґрунтовано теоретико-методологічні основи та окреслено історіографію проблеми розвитку ідей громадянського виховання через культурні, суспільні, ідеологічні, педагогічні детермінанти; комплексно й системно висвітлено розвиток ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці упродовж другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття; обґрунтовано логіко-структурну модель розвитку ідей громадянського виховання у суспільно-педагогічній думці, яка містить взаємопов’язані складові (ретроспективно-концептуальний інваріант: періоди; особливості змісту навчальних програм, форм і методів навчально-виховного процесу; концептуальні уявлення громадянського виховання ХХ століття; причини становлення і розвитку ідей виховання громадянськості; процесуально-методичний інваріант: основні шляхи розвитку ідей громадянського виховання; форми, методи та засоби громадянського виховання; кінцевий результат – громадянська вихованість особистості), що уможливило логічну структуризацію ідей громадянського виховання у визначених межах як цілісний соціально-педагогічний процес; розроблено з урахуванням суспільно-політичних, культурно-історичних, соціокультурних, педагогічних детермінант періодизацію розвитку ідей громадянського виховання в Україні: І період (1861–1900) – становлення ідеї громадянського виховання; ІІ період (1900–1916) – осмислення етапності розвитку ідей громадянського виховання; виокремлення міжетапних зв’язків у розвитку таких ідей; ІІІ період (1917–1920) – простеження динаміки розвитку ідей громадянського виховання; ІV період (1921–1933) – трансформаційна інтерпретація ідей громадянського виховання; охарактеризовано основні закономірності (пов’язаність виховання із суспільними, соціальними та національними потребами, ідеологією і політикою, що були сформовані, визначалися інтересами суспільства, держави, соціокультурними й етнічними нормами і традиціями, політико-соціальними змінами в житті народу, що зумовлювали і зміни у ідеях громадянського виховання) і принципи розвитку ідей громадянського виховання (зв’язок виховання з життям, культуровідповідність, етнізація, народність); розкрито й проаналізовано результати і наслідки різних за характером і масштабністю ключових напрямів ідей громадянського виховання та взаємовпливи між ними (національний, патріотичний, правовий, соціальний); висвітлено й проаналізовано організацію виховного процесу, зміст навчальних планів, програм, навчально-виховної літератури, форм і методів виховання з позицій врахування громадянського формування учнів; узагальнено актуальні в сучасних умовах позитивні надбання процесу розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці, визначені основні його орієнтири;
уточнено: поняттєво-категоріальний апарат дослідження (громадянськість, громадянське виховання);
подальшого розвитку набули: класифікація, систематизація та аналіз джерельної бази за групами; систематизація та характеристика історіографії проблеми за хронологічним та проблемно-тематичним підходами висвітлення участі українських освітян у різних зібраннях з метою визначення перспективних шляхів розвитку ідей громадянського виховання.
До наукового обігу введено маловідомі та невідомі архівні документи, історичні факти, відомості про теоретичні ідеї і підходи щодо виховання громадянськості у досліджуваний період.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні і впровадженні авторського спецкурсу “Виховання громадянськості в Україні (друга половина ХІХ – ХХ століття)”. Теоретичні результати й висновки дослідження можуть бути використані під час розв’язання наукових і практичних завдань формування національної освітньо-виховної політики. Фактологічний матеріал, зібраний у ході дослідження, джерельна база та інформація, що міститься в додатках, можуть стати відправним пунктом для подальших наукових розвідок з теорії і методики виховання.
Матеріали дослідження можуть бути застосовані у вищих педагогічних навчальних закладах під час викладання навчальної дисципліни “Теорія і методика виховання”, для розроблення навчальних посібників, створення лекційних курсів, спецкурсів та спецсемінарів з теорії і методики виховання. Матеріали дисертації також адресовані викладачам культурології, історії, правознавства, вчителям загальноосвітніх і професійних шкіл, фахівцям у просвітницькій діяльності.
Обґрунтовані в дослідженні результати впроваджено в навчально-виховний процес: Кам’янець-Подільського державного національного університету ім. Івана Огієнка (акт реалізації № 8 від 14.02.2011 р.), Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (акт реалізації № 121/1 від 22.03.2011 р.), Хмельницького інституту соціальних технологій ВНЗ ВМУРоЛ “Україна” (акт реалізації № 207 від 12.04. 2011 р.), Мукачівського державного університету (акт реалізації № 1127 від 04.05.2011 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (акт реалізації № 363/1 від 01.06.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі висвітлені у дисертації наукові результати одержані автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлювалися у виступах на міжнародних конференціях і семінарах: “Просвітницька діяльність Софії Русової” (Кам’янець-Подільський, 2006), “Молодь і виклики ХХІ ст.“ (Кам’янець-Подільський, 2006), “Ідеї І. Огієнка про мову в контексті розвитку національної освіти (до 125-річчя від дня народження І. Огієнка)” (Київ, 2007), “Особистісно орієнтований потенціал педагогіки В. О. Сухомлинського” (Кам’янець-Подільський, 2008), “Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації” (Кам’янець-Подільський, 2010–2011); на всеукраїнських конференціях і семінарах: “Педагогічне Поділля” (Кам’янець-Подільський, 2004), “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (Кам’янець-Подільський, 2005–2010), круглому столі “Іван Огієнко і сучасна наука і освіта” (Житомир, 2005), “Громадянське виховання учнів у загальноосвітній школі” (Кам’янець-Подільський, 2007); на звітній науково-практичній конференції Інституту проблем виховання НАПН України (Київ, 2010).
Результати дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії морального та етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України (2010–2011 рр.)
Публікації. Основні результати дисертації висвітлено в 30 одноосібних публікаціях, серед яких: 1 монографія, 24 статті в наукових фахових виданнях і 5 тез доповідей у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Кандидатську дисертацію “Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка” захищено в 2000 р. за спеціальністю 13.00.01 – теорія та історія педагогіки, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, 24 додатків (на 100 сторінках), списку використаних джерел на 59 сторінках (701 позиція). Повний обсяг дисертації – 526 сторінки, з них основного тексту – 364 сторінки. В основному тексті дисертації міститься 2 рисунки і 7 таблиць на 9 сторінках (з них 1 рисунок на 1 повній сторінці).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до розв’язання наукової проблеми розвитку ідей громадянського виховання, що виявляється в системному і комплексному аналізі й обґрунтуванні вітчизняної суспільно-педагогічної думки другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття. Результати проведеного дослідження засвідчили досягнення мети, вирішення поставлених задач і стали підставою для формулювання таких висновків:
1. Обґрунтовано теоретико-методологічні основи дослідження, а саме: 1) загальні принципи пізнання (єдності теорії й практики, активності, об’єктивності, єдності історичного й логічного); 2) теоретичні підходи (системно-хронологічний, аксіологічний, соціологічний, культурологічний); 3) методи (історико-структурний, конструктивно-генетичний, порівняльний, парадигмальний, конкретно-історичний). Уточнено: поняттєво-категоріальний апарат дослідження (громадянськість, громадянське виховання), який також виступає складовою концептуальних засад дослідження.
Аналіз історіографії проблеми розвитку ідей громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці у другій половині ХІХ – 30-х рр. ХХ століття виявив відсутність в українській і зарубіжній науковій літературі комплексних, цілісних, системних праць з цієї теми, а вивчення джерельної бази показало наявність значного масиву неопрацьованих нормативно-правових документів, архівних матеріалів і наративних джерел, залучення яких до дослідження надало одержаній науковій картині аргументованості й достовірності.
2. Розроблено логіко-структурну модель розвитку ідей громадянського виховання, яка містить: ретроспективно-концептуальний інваріант (періоди); особливості змісту навчальних програм, форм і методів навчально-виховного процесу; парадигми громадянського виховання ХХ століття (патерналістська; виховання активних, діяльних членів громадянського суспільства; національна; комуністична); причини становлення і розвитку ідей виховання громадянськості (суспільно-політичні; соціально-економічні; педагогічні); процесуально-методичний інваріант (основні шляхи розвитку ідей громадянського виховання; форми, методи та засоби громадянського виховання); кінцевий результат – громадянська вихованість особистості.
3. Розроблено періодизацію розвитку ідей громадянського виховання в Україні упродовж другої половини ХІХ – 30-х рр. ХХ століття. Визначено такі періоди й етапи:
І період (1861–1900 рр.) – становлення ідеї громадянського виховання у вітчизняній суспільно-педагогічній думці. Відмітною особливістю педагогіки цього періоду стає процес інтенсивного розвитку теорії виховання, в якій громадянські ідеї набувають актуального значення. Основними у цьому періоді були суперечності: між об’єктивною потребою розвитку ідей громадянського виховання й несприйняттям офіційною владою, при цьому, національних ціннісних орієнтирів; розбіжність у педагогічних поглядах на виховні ідеї громадянського становлення та усвідомлення необхідності кардинальних змін у аспекті виховної діяльності, критика консерватизму діяльності Міністерства народної освіти. Серед домінуючих тенденцій періоду: виховання законослухняних громадян.
ІІ період (1900–1916 рр.) – осмислення етапності розвитку ідей громадянського виховання: формування правових основ мислення і культури поведінки учнівської молоді (1900–1908 рр.); утвердження національно-соціальних ідей громадянського розвитку учнів у виховній теорії (1909–1916 рр.). Основними у цьому періоді були суперечності: між активним розвитком правового виховання й відчутною його залежністю від ідейних виховних установок; між обґрунтованими у теорії виховання пріоритетними цінностями (правосвідомість, моральність, народність, патріотизм) та неоднозначно визначеними напрямами їх упровадження. Характерними тенденціями стали: зростання ролі приналежності до спільноти, що охоплює повагу до державних законів; посилення підготовки до захисту державницьких інтересів.
ІІІ період (1917–1920 рр.) – простеження динаміки розвитку ідей громадянського виховання в Україні. Період характеризується еволюцією громадянської ідеї, що проявилася у політичному ідеалі розбудови української незалежної держави. Основні суперечності цього періоду: між активним розвитком ідей громадянського виховання у контексті державотворчих устремлінь та недостатнім проміжком часу для повноцінної їх реалізації у процесі виховної діяльності. Домінуючими тенденціями стали: національно-патріотичне виховання; демократично орієнтований уклад життя шкіл.
ІV період (1921–1933 рр.) – трансформаційна інтерпретація ідей громадянського виховання: інтенсивне впровадження у виховну теорію соціальних ідей формування громадянськості учнів (1921–1929 рр.); політико-ідеологічна стандартизація процесу виховання громадянськості дітей та молоді (1929–1933 рр.). Основними у цьому періоді були суперечності: між активним розвитком соціальної теорії виховання та її підпорядкуванням актуалізованим у суспільстві ідеологемам; між об’єктивною потребою громадянського формування особистості та частими політично зумовленими змінами виховних пріоритетів. Серед основних тенденцій цього періоду: організація колективної продуктивної праці та суспільно корисної діяльності в єдності з політичним інформуванням; організація учнівського самоврядування; висока активність діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій; пріоритетність суспільно-політичної, просвітницько-пропагандистської ролі вчителя; ідеологізація виховної діяльності.
4. Основними закономірностями розвитку ідей громадянського виховання у досліджуваний період визначено: органічна пов’язаність виховання із суспільними, соціальними та національними потребами, ідеологією і політикою, що були сформовані й визначалися інтересами суспільства, держави, соціокультурними й етнічними нормами і традиціями, політико-соціальними змінами в житті народу, що зумовлювали і зміни у ідеях громадянського виховання. До ключових принципів розвитку ідей громадянського виховання належать: зв’язок виховання з життям (виховна діяльність орієнтує учнів на узгодження їхньої життєдіяльності з життям суспільства); культуровідповідність (органічний зв’язок з історією народу, його мовою, традиціями, забезпечення духовної єдності поколінь); етнізація (наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина); народність (єдність загальнолюдського і національного).
5. Розкрито основні напрями розвитку ідей громадянського виховання, а саме: патріотичний (формування громадського обов’язку перед суспільством; створення високого ідеалу служіння рідному народові; виховання шанобливого ставлення до рідної мови, культури, традицій, любові й відданості батьківщині, прагнення захищати її інтереси); національний (формування національної свідомості й самосвідомості; усвідомлення етнічної спільності та національних цінностей і потреб); правовий (усвідомлення прав, обов’язків, ставлення до закону, інститутів влади; формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки); соціальний (визначення й усвідомлення ієрархії соціальних цінностей; формування соціальної поведінки).
6. Здійснено ціннісно-нормативну оцінку існуючих концептуальних уявлень стосовно розвитку ідей громадянського виховання. Визначено парадигми громадянського виховання досліджуваного періоду: патерналістська парадигма (основу її становив принцип авторитету; прийняття офіційних цінностей і норм; недостатність критичного мислення; віра у справедливість й правоту державних структур; терпіння; витримка; бажання йти за лідером; особливе значення надавалось емоційному впливу на дітей, формуванню не стільки свідомості, скільки довіри – спочатку до батька, потім до дорослих, а в кінцевому підсумку до держави); парадигма виховання активних, діяльних членів громадянського суспільства (формувалась на основі ідей державної спільності); національна парадигма (домінування у виховній теорії національно-патріотичних ціннісних орієнтирів); комуністична парадигма (комунізм розумівся як суспільство єдності й творчої діяльності; поняття “прогрес” співставлялося із соціальними ідеями й комуністичним будівництвом).
7. Визначено можливі орієнтири виховання громадянськості в сучасній виховній практиці: актуалізація патріотичних цінностей у формуванні державотворчих устремлінь молоді; поглиблення знань з історії української державності й громадянства, ознайомлення з патріотично-державницьким спрямуванням попередніх поколінь українців, усвідомленням незнищенності, її народу і культури, своєї національної приналежності, готовності до трудового й героїчного подвигу в ім’я України; усвідомлення соціальних прав і свобод що забезпечується в усіх сферах життєдіяльності людини і громадянина: екологічній, політичній, економічній, соціальній, культурній; дотримання Конституції України, дбайливе ставлення до національних багатств і рідної природи; популяризація національної ідеології, в основі якої лежить служіння Україні, втілюється прагнення кожного громадянина до державності і соборності; глибоке розуміння громадянського обов’язку у будь-який час стати на захист Батьківщини; підготовка до здорового способу життя, збереження та зміцнення власного здоров’я; аргументація культурологічного підґрунтя громадянської свідомості визнає доцільність внутрішньої культури, інтелігентності, ідейності, моральності, прищеплення шанобливого ставлення до культурних надбань; визнання самоцінності особистості вихованця (права й обов’язки); акцентування активної життєвої позиції на основі усвідомлення громадянської гідності, обов’язку і відповідальності, що означає переживання людиною позитивного ставлення до самої себе і вимога нею такого ж ставлення від інших з огляду на цінності своєї держави; усвідомлення і переживання своєї багатосторонньої залежності від держави, інтеріоризація тих завдань, які поставила перед нею держава і які вона повинна реалізувати в своїй діяльності; переживання відповідності наслідків власної діяльності громадянському обов’язку; доцільність ознайомлення з правовою культурою як системи правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи людини, інші найважливіші соціальні цінності; можливість усвідомлення особистістю духовного життя колективу як наслідку власних зусиль, як частини її інтелектуального життя; необхідність громадянознавчих основ суспільних дисциплін у системі виховання молоді; важливість практичної спрямованості усіх компонентів виховання громадянськості для досягнення єдиної мети – підготовки молоді до життя у громадянському демократичному суспільстві, визнання й прийняття цінностей, що є головними і визначальними для суспільства.
Проведене дослідження не претендує на висвітлення всіх аспектів проблеми. На нашу думку, кожний з означених періодів розвитку ідей громадянського виховання може бути предметом окремого наукового дослідження. Перспективним вважаємо: вивчення специфіки громадянського виховання особистості у регіонах України, з огляду на етнічний склад, звичаї, традиції і тенденції, розроблення технологій громадянського виховання, а також питання психолого-педагогічної підготовки вчителів до виховання громадянськості у сучасній школі.
Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано вивчення можливості впровадження у процес виховної діяльності комплексної програми підготовки дітей і молоді до участі у політико-економічному, духовному, культурному житті держави, до виконання функцій господаря, працівника і захисника. Доречним є передбачення у програмі вивчення історичного досвіду розвитку ідей громадянського виховання учнів, спрямоване на визначення хибних та позитивних сторін процесу виховання громадянина.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов В. С. Начало ХХ века / В. С. Аванесов // Педагогическая диагностика. – 2003. – № 3. – С. 3–7.
2. Аверьянова Г. Д. Формирование гражданской направленности личности в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского / Г. Д. Аверьянова, Д. С. Яковлєва // Нач. шк., 1984. – № 1. – С.66–69.
3. Аверьянова Н. Українознавчі основи виховання особистості / Н. Аверьянова // Рід. шк. – 2000. – №10. – С.15–16.
4. Алексєєва М. І. Потребово – мотиваційний аспект виховання громадянськості / М. І. Алексєєва // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : Матеріали Другої всеукр. наук. конф., 13–14 листоп. 1997 р. – К., 1997. – С. 107–109.
5. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія : Підручник / А. М. Алексюк. – К. – 1998. – С. 34.
6. Алимова Л. У. Методология национального и общечеловеческого в гражданском воспитании молодежи / Л. У. Алимова // Социальная компетентность педагога как системообразующий фактор гражданского образования и воспитания : (Материалы Всеукр. науч. – практ. конф., г. Евпатория, 2001 г., 26–28 сент.). – Симферополь, 2001. – С. 58–62.
7. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. – 339 с.
8. Ананьїн С. А. Трудове виховання. Його минуле і сучасне / С. А. Ананьїн – К. : Друкарня Київської Філії Книгоспілки, 1925р. – 148с.
9. Ананьїн С. А. Історія педагогічних течій. Новітні педагогічні течії / С. А. Ананьїн. – Харків. – 1929. – С. 107–113.
10. Андрусяк Т. Шлях до свободи ( Михайло Драгоманов про права людини ) / Т. Андрусяк – Львів : Світ, 1998. – 192с.
11. Андрущенко В. Сучасна соціальна філософія / В. Андрущенко, М. Михальченко – К. : Генеза, 1996. – 368с.
12. Андрущенко В. Культура. Ідеологія. Особистість / В. Андрущенко, Л. Губернський, М. Михальченко – К., 2002. – С. 75 –103.
13. Антонович В. Б. Моя сповідь : Вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О. Тодійчук, В. Ульяновський. Вст. ст. та коментарі В. Ульяновського. – К. : Либідь, 1995.– 816с.
14. Антонюк Р. Національне та громадянське виховання учнів та студентів як аспект полікультурного виховання / Р. Антонюк // Мандрівець. – 2001. – № 3/4. – С. 65–68.
15. Аркин Е. Дошкольный возраст / Е. Аркин – М. : – Государственное издательство –1921. – 222с.
16. Арнаудов М. “Св. Климент Охридски” / М. Арнаудов.– София, 1939. – С. 3.
17. Арнольд И. В. Основы научных исследований в лингвистике / И. В. Арнольд. – М. : Книжный дом “Либроком”, 2010. – С. 83.
18. Архипенко Л. М. З досвіду спільної діяльності освітніх закладів, сім’ї, громадськості з виховання громадянина України / Л. М. Архипенко // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : Зб. наук. пр. : У 2 кн. – К., 1999. – Кн. 1. – С.83–91.
19. Бабанский Ю. К. Комплексный подход к воспитанию школьников / Ю. К. Бабанский, Г. П. Победоносцев. – М., 1980. – С.54.
20. Бабкін В. Д. Соціальна держава та захист прав людини / В. Д. Бабкін // Правова держава. Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України. – 477 с.
21. Баклушинский С. А. Развитие представлений о понятии “социальная идентичность” / С. А. Баклушинский, Е. П. Белинская // Социальная психология: Хрестоматия. – М., 1999. – С. 356–364.
22. Барановський М. Педагогіка для семінарій учительських і учителів шкіл народних / М. Барановський – Чернівці, 1900. – 102с.
23. Барвінський О. Значінє слова в вихованю / О. Барвінський // Учитель. – 1894. – ч.4. – С. 9–17.
24. Барт П. Історія соціально – педагогічної ідеї / П. Барт – Одеса, 1923. – 31с.
25. Бартошевский И. Педагогия руска или наука о воспитанию / И. Бартошевский – Львів, 1890. – 392с.
26. Басіладзе Н. В. О. Сухомлинський про підходи до виховання учнів / Н. В. Басіладзе // Рідна школа. – 2003. – №11. – С.34–35.
27. Бевз Т. Українська державність і ідеологія, політика, практика (Система народоправства у теоретичній спадщині Н. Я. Григорієва) / Т. Бевз. – К : ІП і ВНД, 2004. – 248с.
28. Белозерская Н. А. Николай Иванович Костомаров в 1857–1875 гг. / Н. А.Белозерская // Русская старина. – 1886. – № 3. – С. 623.
29. Белоусов С. Этапы развития школьного самоуправления / С. Белоусов. – М : Изд-во “Работник просвещения”. –1925. –136с.
30. Белявский А. Исторический очерк развития элементарной школы / А. Белявский. – Глухов, 1887. – 102с.
31. Березівська Л. Д. Організаційно-педагогічні засади реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті : дис. … доктора пед. наук : 13.00.01/ Березівська Лариса Дмитрівна. – К., : 2009. – 505 с.
32. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. Видання / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 280с.
33. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2 : Особистісно-орієнтований підхід : науково-практичні засади / І. Д. Бех – К. : Либідь, 2003. – 344с.
34. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання : Науково-метод. Посібник / І. Д. Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204с.
35. Біднов В. Рецензія на оповідання А. Кащенка “Мандрівка на Дніпрові Пороги” / В. Біднов // Літературно-науковий вісник. – 1923. – Т. ?ХХІХ. — Кн. І. – С. 86-87, 237.
36. Битинас Б. П. Введение в философию воспитания / Б. П. Битинас. – М., 1996. – С.19 –25.
37. Богданов В. Системологическое моделирование личности в социальной психологии / В. Богданов. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1987. –144 с.
38. Богуславский М. В. ХХ век российского образования / М. В. Богуславский. – М. : ПЕРСЭ, 2002. – 336 с.
39. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту : становлення і розвиток в Україні / Н. Б. Болотіна. – К. : Знання, 2005. – 381 с.
40. Бодалев А. А. Личность и общение. Избранные труды / А. А. Бодалев. – М., 1983. – С. 36–45.
41. Бодрухин В. М. Нариси з історії української державності (ХХ століття): Монографія / В. М. Бодрухин, І. В. Довжук, В. Ф. Литвиненко. – Луганськ : СНУ, 2001. –140с.
42. Бойко А. М. Виховуємо громадянина і професіонала : теорія, досвід / А. М. Бойко, П. Г. Шемет. – Полтава : ВАТ Видавництво “Полтава”, 2003. – 404с.
43. Бойко О. Д. Історія України : Посібник для студентів вищих навч. закладів / О. Д. Бойко. – К. : Видавничий центр “Академія”, 1999. – 568с.
44. Бондар А. Д. Розвиток суспільного виховання в Українській РСР (1917–1967) / А. Д. Бондар. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1968. – 226 с.
45. Бондарь В. Системный подход к управлению процессом обучения / В. Бондарь // Управленческая деятельность директора школы : дидактический аспект. – К. : Рад. Школа, 1987. – 160 с.
46. Бондаренко І. Ціннісні орієнтири у формуванні державотворчих устремлінь молоді / І. Бондаренко., П. Давидов // Шлях освіти. – 1996. – № 2. – С. 15–18.
47. Борисенко В. Піднесення революційного руху українських учителів 1905р. / В.Борисенко, Г. Непорожня // Історія України. – 2003. – № 41 (листопад). – С. 12–14.
48. Боришевський М. Виховання громадянської свідомості особистості / М. Боришевський // Пед. газ. – 2001. – № 5 (83), травень. – С. 5.
49. Боришевський М. Й. Духовні цінності в становленні особистості – громадянина / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. –1997. – № 1. – С.144–150.
50. Боришевський М. Формули громадянина – творця : соціально-психологічний портрет особистості – громадянина / М. Боришевський // Світло. – 1998. – №3. – С. 8–9.
51. Боровик А. М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917-1920 рр.) : дис... д-ра іст. наук : 07.00.01 / Боровик Анатолій Миколайович ; Чернігівський держ. педагогічний ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – Чернігів, 2005. – 439 арк. – арк. 343–401.
52. Булашев Г. Очерк деятельности по народному образованию Арсения Московина, митрополита Киевского и Галицкого / Г. Булашев // Народное образование. – Кн. VІІ. –1896. – С. 48–142.
53. Бургін М. Виховання громадянина : проблеми, структури, функції / М. Бургін // Освіта України. – 1997. – № 11. – С. 4.
54. Бурлачук Л. Ф. Про критерії розвитку особистості / Л. Ф. Бурлачук, М. Келесі // Вісник Київського університету. Серія : Соціологія. Психологія. Педагогіка. – Вип. 2. – К., 1996. – С. 90–93.
55. Бюлетень народного комісара освіти за грудень 1922 р. – Харків. – С. 10–11.
56. Бюлетень народного комісара освіти за 16–24 грудня 1929 р. (пост. ДНМК 15/ ІХ – 1929 року прот. ч. 12) – Харків. – С. 10.
57. Бюлетень народного комісара освіти за 15 січня 1931 р. (8/1 – 31 р. № 217.01) – Харків. – С. 7.
58. В помощь обществоведу (методический сборник. Выпуск V. Под общей редакцией Комиссии Научно – Методического Совета МОНО в составе : А. Н. Дурыкина, О. М. Наглис, Н. В. Шевелева) // Работник просвещения. – М. – 1929. – С. 5.
59. Вайсфельд М. Идеалы воспитания / М. Вайсфельд. – К., 1910. – 60с.
60. Валіон О. П. Роль М. Грушевського у національно-культурному відродженні українського народу (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) : Автореф. дис. канд. істор. наук./ О. П Валіон. – Чернівці, 2003. –20с.
61. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905-1920 рр.) / Г. Васькович. – К. : Мандрівець, 1996. – 359 с.
62. Ваховський Л. Методологія дослідження історико-педагогічного процесу : постановка проблеми / Л. Ваховський // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 7–11.
63. Ващенко В. В. Лекції з історії української історичної науки другої половини XIX – поч. XX століття (М. І. Костомаров, В. Б. Антонович, М. С. Грушевський): Навчальний посібник / В. В. Ващенко. – Дніпропетровськ : ДЦУ, 1998. – С. 44.
64. Ващенко Г. Проект системи освіти в самостійній Україні / Г. Ващенко. – Мюнхен : Центр. комітет СУМ, 1957. – 48 с.
65. Ващенко Г. Твори. – Т. 3. Виховання волі і характеру / Г. Ващенко. – К. : Школяр. – Фада ЛТД, 1999. – С. 192 –261.
66. Ващенко Г. Український ренесанс ХХ століття / Г. Ващенко. – Торонто, 1953. – 80с.
67. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал: підручник для педагогів, виховників, молоді та батьків. – 3-є вид / Г. Г. Ващенко. – Полтава, 1994. – т.1. –190с.
68. Введение в философию / под редакцией В. П. Преображенского. – М., 1904. – 446с.
69. Введенский М. Школьный надзор, как средство к поднятию уровня нравственного воспитания / М. Введенский. – Житомир. 1885. – 23с.
70. Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / Упоряд. А. П. Демиденка. – К. : Веселка, 1992. – 551с.
71. Вербицька П. Теоретико–методичні основи громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах : дис. … доктора пед. наук : 13.00.07 / Вербицька П. – К., 2010. – С. 5–20.
72. Вербицька П. Громадянське виховання молоді в добу демократичного оновлення України / П. Вербицька // Пед. пошук. – 2000. – №1. – С. 11–15.
73. Веремчук А. Теоретичні основи виховання у працях М. С. Грушевського / А. Веремчук. – Рівне. –1998р. – С.12–17.
74. Винниченко В. Відродження нації: В 3 т. / В. Винниченко. – К. – 1990. – Т.1. – С. 61–73.
75. Вишневський О. Сучасне українське виховання (система цінностей) / О. Вишневський. – Львів. –1999. – 15с.
76. Вишневський О. Ще раз про народження громадянина: національне і громадянське у сучасному українському вихованні /О. Вишневський // Освіта. – 2002. – 6 – 13 лют. – С.67.
77. Вишневський О. Громадянське суспільство і соціальна справедливість / О. Вишневський // Учитель. – 1998. – № 5. – С. 50–52.
78. Вишневський О. Громадянський (цивільний) аспект змісту виховання // Теоретичні основи педагогіки : Курс лекцій : Підруч. для студ. / За ред. О. Вишневського. – Дрогобич, 2000. – С. 190–207.
79. Возрастная и педагогическая психология: учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов / (под ред. проф. А. В. Петровского). – М.: Просвещение, 1973. – 288 с.
80. Войналович О. Організація шкільної освіти для національних меншин в Україні: 20-30 рр. / О. Войналович. – Київ-Полтава. – Рідний край. – 1992. –148с.
81. Волкович В. А. Друг народа – К. Д. Ушинский / В. А. Волкович // Журнал Министерства Народного просвещения. – Июль 1910. – СПб. – С.1–78.
82. Вопросы краеведения в школе (под ред. проф. В. П. Буданова и И. С. Симонова). – Л. – 1926. – 171 с.
83. Вплив школи на формування характерів // Школьная часопись. –1886. – № 13, 12. – С.177–178.
84. Врецьона Г. Новомоднії основи виховання / Г. Врецьона // Школьная часопись. –1886. – ч. 19–20.
85. Всемирная энциклопедия. Философия. – М.: АСТ ; Минск : Харвест, Современный литератор, 2001. – С. 801.
86. Выготский Л. С. Педагогическая психология. Краткий курс / Л. С. Выготский. – М. : Изд-во “Работник просвещения”, 1926. – 348 с.
87. Галицький Л. Ціль цілого виховання молоді є відвертий і чесний характер / Л. Галицький // Школьная часопись. – 1880. – С.18–31.
88. Гендрихівська А. Робота з жовтенятами / А. Гендрихівська, А. Гурарій, В. Дюшен. – Харків: Державне видавництво України, 1928. – 73с.
89. Геп Й. Самоуправа школярів / Йоганнес Геп. – Раштат-Київ, 1919. – 87с.
90. Герасимчук В. Михайло Грушевський як історіограф України / В. Герасимчук // Записки НТШ. – Т. СХХХШ. – Львів, 1922. – С.1–26.
91. Гермайзе О. Політичне виховання в трудовій школі / О. Гермайзе // 3 практики трудової школи. К – 1924. – Вип. 2. – С. 39.
92. Гермайзе О. В. Б. Антонович в українській історіографії / О. В. Гермайзе // – Україна. –1928. – Кн.5(30). – С.17–32.
93. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХІ века (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Б. С. Гершунский. – М. : “Интер-Диалект+”, 1997. – 697 с.
94. Гессен С. Основы педагогики / С. Гессен. – М., 1995. – 356 с.
95. Глейзер М. А. Збірник чинного законодавства УСРР про народну освіту / М. А. Глейзер; за ред. Я. П. Ряппо. – Вид. 2-е. – Х. : Юрид. вид-во НКЮ УСРР, 1927. – 207 с.
96. Глотов Б. Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу: Монографія / Глотов Б. Б. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управ. УАДУ при Президентові України, 2002. – 216 с.
97. Говорун Т. В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я – Концепції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. псих. наук : спец. 19.00.01 “Педагогічна та вікова психологія” / Т. В. Говорун. – К., 2002. – 35 с.
98. Гомон П. Потенціал літературної освіти в громадянському вихованні учнівської молоді / П. Гомон // Українська література в ЗОШ. – 2001. – №5. – С. 7–9.
99. Гончаренко С. Педагогічний процес з погляду “філософії ХХІ ст.” / С. Гончаренко, В. Кушнір // Шлях освіти. –2005. – № 1. – С. 2–7.
100. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження : Методологічні поради молодим науковцям / Гончаренко С. У. – Вінниця : ДОВ “Вінниця”, 2008. – 278 с.
101. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко // – К. : Либідь, 1997. – 376с.
102. Горбань Ю. А. Застереження історією (Українська радянська державність у координатах більшовицької етнополітичної моделі 1918–1920-ті роки): Монографія. / Ю. А. Горбань, Л. М. Марценюк, А. Г. Слісаренко / – К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2002. –136с.
103. Грабовський П.А. Вибрані твори: У 2 т. / П. А. Грабовський. – К. : Дніпро, 1985. – Т.2. – С.190.
104. Гражданское общество : истоки и современность / Науч. ред. проф. И. И. Кальной. – СПб. : Изд-во “Юридический центр Пресс”. – 2002. –296с.
105. Грановський Б. Академік М. С. Грушевський. Матеріали до бібліографії. 1914-1934рр. / Уклав Б. Грановський. – К. – 1991. – Вип. 1. – С. 9–15.
106. Гречишников В. О работе по новым программам / В. Гречишников // Литература в школе. – № 5,6. – 1938. – С.26.
107. Гринько Г. Соціальне виховання дітей / Г. Гринько // Порадник по соц. вихованню дітей / упоряд. Ценсоцвих Наркомосвіти УСРР. — Х. : Всеукр. держ. вид-во, 1921. – Вип. 1. – С. 5–23.
108. Грицак Є. Учительські курси українознавства на Великій Україні в 1917 р. / Є. Грицак // Учитель. Ч. 5. – март 1924р. – С. 172–176.
109. Гриценко Л. И. А. С. Макаренко: педагогика, устремленная в будущее / Л. И. Гриценко. – Педагогика. – 2003. – №2. – С.63–66.
110. Гриценко Л. И. А. С. Макаренко: мифы и реальность / Л. И. Гриценко // Сов. педагогика. – 1990. – № 8. – С.136–140.
111. Гринченко Б. На беспросветном пути. Об украинской школе / Б. Гринченко. – К., 1907. –101с.
112. Грінченко Б. Якої нам треба школи / Б. Грінченко. – К., 1912. – С. 6.
113. Грінченко Б. Чого нам треба / Б. Грінченко. – К., 1905. – С. 7–12.
114. Грінченко Б., Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу (джерела з історії суспільно-політичного руху в Україні 19-поч. 20 ст.). – Національна академія наук України. – К., 1994. – 285с.
115. Громадянин – Держава - Громадянське виховання. Антологія / Упорядники М. П. Рагозін і О. В. Сухомлинська. – Донецьк : Видавництво “Донбас ”, 2001. – 262с.
116. Громадянська освіта в Україні: ментальний аспект // Директор школи. – 2001. – № 20 (164). – С.4–5.
117. Громадянське виховання особистості в умовах розвитку української державності : Дніпропетр. облас. прогр. на 2000-2012 рр. / Дніпропетр. облас. ін-т післядиплом. пед. освіти. – Д., 2000. – 23 с.
118. Грушевський М. Рецензія на твори А. Кащенка “Оповідання про славне Військо Запорожське низове” й “Великий Луг Запорожський” / М. Грушевський // Україна. – 1924. – Кн. 4. – С. 163.
119. Грушевський М. Історія української літератури / М. Грушевський – Т. 1– К. – 1993. – С. 19–27.
120. Грушевський М. Початки громадянства. Генетична соціологія / М. Грушевський – Б.м., 1921. – 328с.
121. Грушевський М. Про українську мову і українську школу / М. Грушевський. – К., 1991. – С. 10.
122. Грушевський М. Український П’ємонт / М. Грушевський // Український Вістник. – № 2–28 Мая, 1906. – С. 104.
123. Грушевський М. Хто такі Українці і чого вони хочуть / М. Грушевський – К. : Знання, 1991. – 240с.
124. Грушевський М. На порозі нової України / М. Грушевський – К. –1918. – С. 7–15.
125. Грушевський М. Український національний характер / М. Грушевський // Віра й культура. – Вінніпег. – Число 3 / 27. – 1956. –
С. 10.
126. Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск ХІ. – Слов’янськ, 2001. –328с.
127. Гунчак Тарас. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії / Тарас Гунчак – К. : Либідь, 1993. – 288с.
128. Гупан Н. Педагогічна громадськість у боротьбі за піднесення національної свідомості українського народу на межі ХІХ–ХХ ст. / Н. Гупан // Історія в школах України. – 2000. – №3. – С.44–47.
129. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. – К. : “А.П.Н.”, 2002. – 224 с.
130. Даденков М. Новое педагогическое направление в Германии / М. Даденков. – 1912. – С. 27–29.
131. Декларація Наркомосвіти У.С.Р.Р. про соціальне виховання дітей // Вісн. Нар. Ком. освіти У.С.Р.Р. – 1920. – № 1. – С. 1,9–11.
132. Демиденко Т. Підготовка вчителів до здійснення громадянської освіти (теоретичний аспект) / Т. Демиденко, О. Магдик // Історія України. – 2000. – грудень. – С.1–2.
133. Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко. – К.: Смолоскип, 2005. –1108с.
134. Демчук В. Концепція української школи у творчості Якова Чепіги (1875–1938) / В. Демчук // Рад. шк. –1997. – № 3–4. – С.19–21.
135. Дерев’янко Н. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів: Монографія / За ред. В. Костіва / Н. Дерев’янко – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 199с.
136. Детдвижение на Украине // Путь просвещения. –1924. – № 7. – С. 141–146.
137. Дічек Н. П. Спадщина А. С. Макаренка у контексті світового історико-педагогічного процесу ХХ ст. (на матеріалах англомовних джерел): дис. … доктора пед. наук: 13.00.01 / Дічек Наталія Петрівна. – К., 2005. – 441 с.
138. Діяльність нарком освіти УСРР за 1924-1925 рр. – Харків. – 1925. – С. 27 –147.
139. Дмитриев Н. Нужды средней школы на Украине / Н. Дмитриев // Укр. вестн. –1906. – № 12. – С. 890–897.
140. Дойников О. Школа и общественность в деле воспитания / О. Дойников // На путях к новой школе.– № 4 – 5. – 1929. – С. 46–47.
141. Докладная записка Министерству народного просвещения об украинской школе. – М. : Укр. жизнь, 1912. – 22 с.
142. Доклады харьковской губернской земской управы губернскому земскому собранию по отделу народного образования. – Харьков. – 1913. – С. 17–25.
143. Дорошенко Д. Рецензія на працю А. Кащенка “Великий Луг Запорожський ” / Д. Дорошенко // Книгар. – 1917. – Ч. 3. – Листопад. – С. 142.
144. Дорошкевич О. Огляд життя середньої школи / О. Дорошкевич // Вільна українська школа. – 1918. – № 5 – 6. – С.47–53.
145. Драгоманов М. Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії / М. Драгоманов. – Женева, 1877. – С.6–60.
146. Драгоманов М. Оповідання про заздрих богів / М. Драгоманов. – Хлібороб. – 1894. – Передрук: Вінніпег, Ман. 3-тє вид. 1901. – С. 26.
147. Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці : У двох томах / М. П. Драгоманов – Наук, думка, 1970. – Т. 2. – С. 362.
148. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу/ М. Драгоманов. – Вибране. – К., – 1991. – С. 494.
149. Драгоманов М. П. Вибране (“… мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні”) / Упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р. С. Міщук; Приміт. Р. С. Міщука, В. С. Шандри. – К. : Либідь, 1991. – 688с.
150. Дурдуківський В. Дитяче шкільне самоврядування (З практики трудової школи). – Педагогічний збірник / За ред. В. Дурдуківського. – Ч. 1. Теорія та методика. – К.: Слово. – 1923. – С.13–31.
151. Духнович А. Народная педагогия в пользу училищь и учителей сельских : ч.1. / А. Духнович. – Львов, 1857. – С. 3–59.
152. Духнович А. Месяцеслов на год 1854. / Издатель А. Духнович. – Перемышль: Тип. книгопечатни русской капитулы, 1853. – С.19.
153. Дюшен В. О социальном воспитании. – Лекция, 31 мая 1919г. / В. Дюшен. – К., – С.4–5.
154. Енциклопедія освіти / гол. ред. В. Г. Кремень ; Акад. пед. наук України. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 87.
155. Євтух М. Б. Педагогіка : теорія та історія / Галузинський В. М., Євтух М. Б. : навч. посіб. – К. : Вища шк., 1995. – 237 с.
156. Євтух М. Б. Національно-духовне відродження в Україні в кінці XVIII – початку ХІХ століття / М. Б. Євтух //Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. / Київ. держ. лінгв. ун-т. – К., 1996. – Вип.4. – С. 26–30.
157. Єфремов С. Максимович в історії української самосвідомості / С. Єфремов // Записки Історико-філологічного відділу. Кн. ХVІ. – К., 1928. – С.1–6.
158. Єфремов С. О. “Вони не просять…” / С. О. Єфремов. – Світло. –1911. – Кн. 4. – С.21–27.
159. Єфремов С. О. Голос природи / С. О. Єфремов. – Світло. –1913. – № 1. – С.26–30.
160. З досвіду позакласної та позашкільної виховної роботи серед дітей та молоді (Педагогічні читання). – Київ “Рад. школа”. –1958. – 150с.
161. Заброцький М. М. Вікова психологія: Навч. посібник / М. М. Заброцький. – К. : МАУП, 1998. – 92 с.
162. Завальнюк О. М. Будівництво української загальноосвітньої школи в роки національно-демократичної революції (1917–1920) / О. М. Завальнюк, Ю. В. Телячий. – Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2001. – 212с.
163. Задача учителя / Воспитание и обучение. – 1880. – № 1. –
С. 3–4.
164. Зайченко І. В. Проблеми української національної школи у пресі (друга пол. ХІХ-поч. ХХ ст.) / За ред. М. Д. Ярмаченка / І. В. Зайченко. – Львів, 2002. – 344с.
165. Закон “Про державну мову в Українській Народній Республіці” // Вістн. держ. законів для всіх земель Укр. Нар. Республіки. 1919. – 18 січ. (№ 1). – С. 4.
166. Закон про безплатне обов’язкове навчання всіх дітей шкільного віку громадян України // Вістн. держ. законів для всіх земель Укр. Нар. Республіки. – 1919. – 8 лип. (№ 23). – С. 146.
167. Закон про скасування Шкільних Округ // Вістн. Генер. Секретаріату Укр. Нар. Республіки. – 1918. – 5 січ. (№ 1). – С. 2.
168. Залкинд А. Б. Вопросы советской педагогики / А .Б. Залкинд. – Л.,1926. – 178с.
169. Залкинд А. Б. Основные вопросы педологии / А. Б. Залкинд. – М., 1930. – 264с.
170. Залкінд А. Б. Про педологічний перегляд дошкільного виховання / А. Б. Залкінд. – Харків. –1925. – 57с.
171. Залужний О. Метод тестів у нашій школі / О. Залужний // Шлях освіти. – 1926. –№ 1. – С.64.
172. Залужний О. Методи вивчення дитячого колективу / О. Залужний. – К., 1926. – С. 20.
173. Залужний О. С. Учення про колектив / О. С. Залужний. – Харків : Держ. видавництво України. –1928. – С. 3–4, 44–75, 84.
174. Заславський Д. Михайло Драгоманов / Д. Заславський, І. Романченко. – К., 1964. – С. 7.
175. Захаренко О. А. Становлення громадянина / О. А. Захаренко, С. М. Мазурик. – К., Товариство “Знання ” Української РСР. – 1976. – 29с.
176. Збірник декретів, постанов, наказів та розпоряджень по народному комісаріату освіти УСРР. – Х.: Всеукр. держ. вид-во, 1920. – Вип. 1. – 60 с.
177. Збірник матеріалів по організації комуністичного руху “Юний Спартак” (Центральний комітет К.С.М.У.). – 1922. – С. 28–31.
178. Збірник статей та матеріалів / за редакцією М. Я. Басова і Є Я. Голанта. – Харків, 1927. – С. 9.
179. Зубалій В. Никифор Григориїв – український громадсько-політичний діяч, соціаліст, патріот / В. Зубалій, М. Зубалій // Освіта і управління. – 2003. – Т.6. – С.7–11.
180. Іванова Л. Г. Суспільно-політичний рух 60-х рр. ХІХ ст. в Україні : до проблеми становлення ідеології / Л. Г. Іванова, Р. П. Іванченко. – К. : МІЛП, 2000. – 352с.
181. Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та студентської молоді у процесі навчання / В. Іванчук // Шлях освіти. – 2000. –№ 1. – С.28–31.
182. Ігнатенко П. Громадянське виховання учнів в умовах українського державотворення: Посіб. для вчителів / П. Ігнатенко, Н. Косарєва, В. Поплужний // Рідна школа. –1996. – № 3. – С. 31–50.
183. Ігнатенко П. Громадянське виховання: історичний аспект / П. Ігнатенко, Л. Крицька // Шлях освіти. – 1997. № 1. – С. 38–43.
184. Ігнатенко П. Р. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти : Навчально-методичний посібник / П .Р. Ігнатенко, В. Л Поплужний, Н. І. Косарєва, Л. В. Крицька. – К. : Інститут змісту і методів навчання, 1997. – 252с.
185. Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали науково-практичної конференції 22-23 листопада 1996 р. – К. : Ґенеза. – 1997. – 429с.
186. Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу / Іларіон. – Вінніпег, 1981. – С. 408.
187. Іларіон. Книга нашого буття на чужині. Бережімо усе своє рідне: Ідеологічно-історичні нариси / Іларіон. – Вінніпег, 1956. – С. 30.
188. Іларіон. Навчаймо дітей своїх української мови / Іларіон. – Вінніпег, 1961. – С.64.
189.