ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ФАКТОРУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА : ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ СОЗДАНИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЫ КАК ФАКТОРА РАЗВИТИЯ ЛИЧНОСТИ ШКОЛЬНИКА

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ФАКТОРУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА
  • Альтернативное название:
  • ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ СОЗДАНИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЫ КАК ФАКТОРА РАЗВИТИЯ ЛИЧНОСТИ ШКОЛЬНИКА
  • Кол-во страниц:
  • 474
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

    На правах рукопису


    ГОНТАРОВСЬКА НАТАЛІЯ БОРИСІВНА

    УДК 371.21:159.922.7


    ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ
    СТВОРЕННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
    ЯК ФАКТОРУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА

    13.00.07 – теорія і методика виховання


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора педагогічних наук

    Науковий консультант
    Бех Іван Дмитрович,
    доктор психологічних наук, професор,
    дійсний член НАПН України


    Київ – 2012








    ЗМІСТ

    ВСТУП…………………………………………………………………..... 4
    РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА У КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА (ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ)………………………………………………………..


    22
    1.1. Методологічні засади дослідження………………………………… 22
    1.2. Концептуальні основи дослідження ……………………………..... 45
    1.3. Феномен особистості в теоретичному вимірі……………………. 53
    1.4. Розвиток особистості школяра як проблема дослідження………. 77
    Висновки до першого розділу ………………………………………… 103
    РОЗДІЛ 2. ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ
    ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА………………………………………….
    108
    2.1. Вихідні позиції теоретичного осмислення дефініції „середовище” 108
    2.2. Теоретичне обґрунтування типології освітніх середовищ………. 128
    2.3. Стан дослідженості проблеми створення освітнього середовища у педагогічній теорії та практиці …………………………………………
    148
    Висновки до другого розділу …………………………………................. 171
    РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ СТВОРЕННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ОСНОВІ СУКУПНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ТА ТЕОРЕТИЧНО ВИЗНАЧЕНОЇ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ….............................


    177
    3.1. Обґрунтування структурно-функціональної моделі створення освітнього середовища та організація експериментального дослідження. ……………………………………………………………

    177
    3.2. Акмеготовність педагогів до створення освітнього середовища… 199
    3.3. Організація просторово-предметного поля освітнього середовища………………………………………………………………...
    220
    3.4. Особливості навчального освітнього середовища ………………… 245
    3.5.Специфіка позаурочного та позашкільного освітнього середовища………………………………………………………………...
    273
    3.6. Соціально-педагогічне партнерство як засіб створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра ………………………
    296
    Висновки до третього розділу ……..……………………..…………….. 320
    РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА…………………………………………………………

    325
    4.1. Обґрунтування критеріїв визначення ефективності розвитку особистості школяра в експериментально створеному освітньому середовищі ……………………………………………………………..

    325
    4.2. Порівняльний аналіз впливу освітнього середовища на особистісний розвиток учнів в експериментальній і контрольній групах (початкова та основна школи)…………………………………

    343
    4.3. Дослідження результатів особистісних досягнень учнів старшої школи (випускників)………………………………………………………
    362
    Висновки до четвертого розділу ……………………………………….. 408
    ВИСНОВКИ …………………………………………………………… 412
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………… 419
    ДОДАТКИ ……………………………………………………………… 468









    ВСТУП

    Актуальність теми. Важливість розв’язання проблеми створення освітнього середовища сьогодні зумовлена необхідністю його цілісного оновлення і приведення у відповідність до загальних трансформаційних змін, які відбуваються в суспільстві. Законами України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті, іншими нормативними документами визначені провідні цілі та завдання розвитку національної системи освіти, яка має відповідати соціальному замовленню та потребам особистості.
    Педагогічне завдання задоволення освітніх потреб особистості в шкільні роки постає у нерозривній єдності зі створенням середовища її життя, поясненням чого є беззаперечні висновки наукових досліджень про те, що людина є суспільною істотою і реалізувати свої потенційні можливості як суб’єкта пізнання і творчості вона здатна лише в суспільному середовищі з його матеріальною складовою, яке є невід’ємною умовою прояву і розвитку її особистості.
    Початок нашого наукового дослідження хронологічно співпав із першими кроками України як незалежної демократичної держави, що неминуче актуалізувало проблему пошуку шляхів забезпечення демократизації та гуманізації в освіті як процесу трансформації організаційних, виховних та управлінських аспектів освітньої галузі. Важливою умовою демократизації загальної середньої освіти став перегляд концептуальних основ розвитку школяра як особистості. Тривалий час у загальній середній освіті панувало уявлення про розвиток особистості як про системний вплив керівника-педагога на керовану підсистему – учня. Таке розуміння було сутнісною характеристикою авторитарного освітнього середовища, в якому переважають загальні підходи до розвитку особистості щодо їх специфікації та індивідуалізації при вирішенні конкретних проблем розвитку кожної дитини. Демократизація українського суспільства детермінувала необхідність утверджувати в освіті права школяра на саморозвиток, що, відповідно, зумовлювало пошук шляхів пом’якшення керівної ролі педагога через наукове забезпечення педагогічного супроводу означеного процесу.
    Новий час поставив перед системою освіти України й інші непрості проблеми, одна з яких пов’язана з постіндустріальною трансформацією людської цивілізації та зумовленими нею вимогами до розвитку особистості у її шкільні роки. Сьогодні все більше усвідомлюється істина, що основою прогресивного розвитку кожної країни і всього людства загалом є сама особистість, її багатоаспектна пізнавальна діяльність наукового і практично-перетворювального характеру, її культура, освіченість та особливо її моральна позиція, яка дозволяє конструктивно, на власну користь та на користь суспільства розпоряджатися знаннями. Саме від конкретної особистості як морального носія знань залежить майбутнє людства.
    Суттєвим фактором сучасних перетворень людського середовища є глобалізація, що розглядається як об’єктивний процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. У результаті глобалізації середовище життя людини стає динамічним, а вона, відповідно, гнучкою та мобільною, творчою та самоініціативною. Процес глобалізації носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства, зокрема й освітнє середовище. Це зумовлює нові і специфічні вимоги до освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра і вимагає від освітян формувати його як самодостатню особистість, здатну до відповідального вибору власної позиції в конкретних життєвих ситуаціях.
    Іншим, не менш впливовим фактором актуалізації проблеми створення по суті нового освітнього середовища, в якому розвивається особистість школяра, є розгортання ринкових відносин у соціально-економічному просторі України. З огляду на це суспільство вимагає пошуку нових підходів до організації навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі, яка має підготувати випускників до життя в умовах постійних техніко-технологічних, соціально-економічних змін та стресових ситуацій, що в ринковому середовищі детермінуються конкуренцією на ринку праці. Особистість, яка реалізує себе в умовах конкурентної боротьби, має бути фізично здоровою, комунікабельною, здатною до соціальної адаптації та навчатися протягом життя.
    Огляд педагогічної літератури засвідчив, що освітнє середовище, яке задовольняло суспільство індустріального типу, в основних своїх параметрах створювалося на основі ідей класичної педагогіки. Емпіричним шляхом в історико-педагогічному досвіді, передусім у творчості К. Ушинського, С. Шацького, А. Макаренка, О. Сухомлинського та інших педагогів, сформувалася ідея створення освітнього середовища як способу координації виховних зусиль в освітньому закладі та за його межами. Для цього цілком доцільно використовувати ресурси закладів позашкільної освіти як таких, що мають реальні можливості для збагачення та урізноманітнення особистісного досвіду школяра.
    Отже, з початком ХХІ століття, коли людство перейшло в постіндустріальну епоху, гостро постала проблема забезпечення відповідності освіти вимогам нового часу. Сьогодні активно впроваджується ідеологія освіти, провідною стратегією якої є орієнтація на розвиток школяра як автономної і самодостатньої особистості. У вітчизняній теорії та методиці виховання розроблено особистісно орієнтований підхід (І. Бех), який дозволяє реалізувати в практиці освіти послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до свідомого, відповідального суб’єкта власного розвитку і як до суб’єкта виховної взаємодії.
    Орієнтація на розвиток школяра як особистості може бути реалізована в педагогічній практиці лише на науково обґрунтованих засадах педагогічної діяльності загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, оскільки саме вони спроможні створити освітнє середовище, здатне забезпечити сталий збалансований розвиток особистості школяра.
    Теоретико-методологічним основам розв’язання проблеми взаємодії людини та середовища, його значущості для розвитку особистості в онтогенезі присвячені дослідження А. Бандури, Р. Бейкера, П. Белла, Л. Виготського, П. Гампа, Г. Ковальова, К. Левіна, М. Моісеєва, І. Ойла, Дж. Роттера, С. Рубінштейна, Д. Стоколса, Е. Толмена, М. Хейдметса, М. Черноушека, Г. Щедровицького, В. Ясвіна та інших. Методологічною продуктивністю серед інших наукових пошуків вирізняється ідея детермінізму С. Рубінштейна як феномен складних залежностей зовнішнього і внутрішнього на різних рівнях розвитку особистості, та положення Л. Виготського щодо визначального впливу на розвиток людини її життєвого середовища.
    Різні аспекти впливу освітнього середовища на розвиток дитини знайшли відображення в сучасних наукових дослідженнях І. Баєвої, Б. Бім-Бада, І. Булах, А. Валицької, В. Вербицького, Б. Вульфова, І. Єрмакова, А. Каташова, Є. Климова, О. Коберника, Н. Кудикіної, Ю. Мануйлова, Л. Новікової, А. Петровського, Г. Пустовіта, А. Сбруєвої, В. Слободчикова, Л. Сохань та інших.
    На основі парадигми розвивального навчання (Ш. Амонашвілі, О. Асмолов, В. Біблер, В. Давидов, Д. Ельконін, Л. Занков, В. Рубцов, І. Якиманська) були розроблені концептуальні засади розвивального освітнього середовища (В. Петровський, Л. Кларіна, В. Лебедєва, В. Орлов, В. Панов, Л. Смивіна, Л. Стрєлкова, І. Фрумін).
    Важливого значення в дослідженні даної проблеми набуває підхід до розгляду дитини як активного суб’єкта життєдіяльності в освітньому середовищі, висвітлений у працях К. Абульханової-Славської, Б. Ананьєва, Г. Балла, Л. Божович, П. Блонського, Д. Ельконіна, О. Леонтьєва, В. Рибалки, Г. Щукіної та інших.
    Наукові та організаційно-практичні засади навчально-виховного середовища, адекватного завданням розвитку та самореалізації особистості, викладено у дослідженнях І. Беха, П. Вербицької, І. Єрмакова, І. Зязюна, О. Киричука, М. Наказного, О. Савченко, Л. Сохань, Т. Сущенко та інших.
    Аналіз педагогічної теорії свідчить про істотне зростання масиву досліджень, присвячених проблемі створення та функціонування інноваційного освітнього середовища (Л. Ващенко, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Л. Карамушка та інші). Проте сучасним теорії та методиці виховання бракує фундаментальних досліджень з проблеми організації освітнього середовища, головним орієнтиром якого є розвиток особистості школяра. Водночас на рівні Всесвітніх доповідей з освіти ЮНЕСКО цілеспрямоване створення освітнього середовища визначено як перспективний напрям педагогічної галузі.
    Необхідність звернення до означеної проблематики посилюється наявністю ряду суперечностей між:
    – об’єктивними процесами, що розгортаються в суспільстві й вимагають створення адекватного ним освітнього середовища для розвитку особистості школяра, та відсутністю науково обґрунтованої теорії і методики здійснення такої освітньої діяльності;
    – потребою консолідації зусиль освітніх та інших соціальних інституцій щодо створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра та недостатнім рівнем теоретичного і методичного забезпечення соціально-педагогічного партнерства;
    – природною потребою школярів у спілкуванні з однолітками та дорослими у процесі різноманітної діяльності, в контексті якої розвивається особистість, та відсутністю науково обґрунтованого механізму діяльнісно-комунікативного наповнення освітнього середовища;
    – потребою теоретичного обґрунтування типології освітніх середовищ та відсутністю відповідних досліджень;
    – невідповідністю накопиченого практикою досвіду створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра і традиційним методичним оснащенням цього процесу.
    Викладене вище й визначило вибір теми дисертації: „Теоретичні і методичні засади створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту проблем виховання НАПН України в частині наукової теми „Соціально-педагогічні засади виховання особистості в сучасних умовах” лабораторії соціальної педагогіки (номер державної реєстрації 0103U001163) та згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 05.11.2001 р. № 718 „Про проведення науково-дослідної роботи в НВК № 28 м. Дніпропетровська за темою: „Створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості дитини” (номер державної реєстрації 0106 U011728).
    Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 4 від 06.04.1999 р.) та узгоджена Радою з наукової діяльності в галузі координації педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 18.10.1999 р.), уточнена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 8 від 27.06.2002 р.) і узгоджена рішенням Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 26.10.2010 р).
    Мета дослідження – на основі аналізу проблеми розвитку особистості школяра визначити й обґрунтувати теоретико-методичні засади створення освітнього середовища як фактору розвитку учнів початкової, середньої та старшої школи.
    Об’єкт дослідження – освітнє середовище як фактор розвитку особистості школяра.
    Предмет дослідження – теоретичні та методичні засади створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра.
    Концепція дослідження. Основні концептуальні підходи дослідження виходять із положення, що поняття „освітнє середовище” відображає залежність розвитку особистості школяра від організації педагогами навчання і виховання у процесі здобуття ним загальної середньої освіти.
    Методологічно створення освітнього середовища концептуалізується принципами педагогічної доцільності, цілісності, індивідуалізації, синергетичним, принципом пізнавальної активності та самостійності особистості; науковими підходами (системний, середовищний, особистісно орієнтований, аксіологічний, діяльнісно-комунікативний, онтогенетичний), урахуванням дії об’єктивних законів та закономірностей (закон детермінізму в освіті, закон природовідповідності педагогічних впливів, закон адекватності педагогічних методів дидактичним та виховним цілям, закон взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку, закон зростання потреб особистості та інші).
    Теоретичними основами створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра є розуміння освітнього середовища як складної цілісної системи, що на засадах типологізації охоплює різні типи освітніх середовищ – навчальне освітнє середовище, позаурочне освітнє середовище і позашкільне освітнє середовище. За цих умов створення освітнього середовища розуміється як спосіб цілеспрямованої організації навчально-виховного процесу в кожному із типів освітніх середовищ з метою позитивного впливу на розвиток особистості школяра.
    Ефективність розвитку особистості школяра в освітньому середовищі підвищується на основі забезпечення акмеготовності педагогів до створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра; посилення суб’єктності школяра у процесі різних видів діяльності шляхом налагодження суб’єкт-суб’єктної взаємодії між педагогом і учнем; урахування типологічної своєрідності освітнього середовища; діяльнісно-комунікативного наповнення освітніх середовищ різних типів; цілеспрямованої організації просторово-предметного поля освітнього середовища; встановлення закладами освіти соціально-педагогічного партнерства з усіма зацікавленими у вихованні підростаючого покоління фізичними та юридичними особами (інститутами).
    Освітнє середовище буде ефективно реалізовувати свою мету, якщо у навчально-виховному процесі будуть враховуватися вікові особливості дітей. Відповідно до нормативних документів в галузі загальної середньої освіти школярів класифіковано за віковими групами: учні початкової школи; учні основної та учні старшої школи, а освітнє середовище за критерієм вікових особливостей школярів поділяється на підтипи: навчальне, позаурочне, позашкільне освітні середовища початкової, основної, старшої школи.
    Ефективність освітнього середовища зумовлена його цілеспрямованістю, основними якісними характеристиками якої є педагогічне цілепокладання, доцільність змісту, форм і методів реалізації конкретних завдань розвитку тілесно-фізичної, пізнавальної і соціально-моральної сфер особистості школяра.
    Методичні засади досліджуваного процесу репрезентуються: структурно-функціональною моделлю створення освітнього середовища, основними компонентами якої є цільовий, типологічний, методологічний, концептуальний, компонент суб’єктів створення освітнього середовища, компонент педагогічних умов, змістово-процесуально-методичний, критеріально-діагностувальний, результативний; методичною системою організації соціально-педагогічного партнерства, що визначено як впорядковану сукупність взаємопов’язаних та взаємообумовлених цілей, змісту форм і методів реалізації та контролю, аналізу, коригування процесу соціально-педагогічного партнерства, спрямованих на підвищення ефективності створюваного освітнього середовища розвитку особистості школяра; педагогічним супроводом діяльності і спілкування школярів в освітньому середовищі на суб’єкт-суб’єктних засадах.
    Ефективність функціонування експериментально створеного освітнього середовища ґрунтується на використанні відповідного діагностичного інструментарію. ЇЇ визначають опосередковано через критерії, показники та рівні розвитку окремих сфер особистості школяра (тілесно-фізична сфера; пізнавальна сфера; соціально-моральна сфера).
    Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що створення освітнього середовища буде відбуватися ефективніше за умови застосування науково обґрунтованих теоретико-методологічних та методичних засад, а саме: принципів, наукових підходів, концепцій, об’єктивних законів та закономірностей навчання, виховання й розвитку дітей шкільного віку в освітньому середовищі, доцільних форм і методів педагогічної діяльності у навчальному, позаурочному та у позашкільному освітніх середовищах.
    Загальна гіпотеза конкретизована у часткових гіпотезах, які передбачають, що цілеспрямоване створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра можливе за умов:
    – забезпечення акмеготовності педагогів до створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра;
    – посилення суб’єктності учня у процесі його особистісного становлення шляхом педагогічного супроводу розвитку особистості школяра в освітньому середовищі на суб’єкт-суб’єктних засадах;
    – урахування типів освітніх середовищ, визначених за критерієм вікових особливостей та відповідно до нормативної бази загальної середньої освіти: освітнє середовище для учнів початкової школи, освітнє середовище для учнів основної школи, освітнє середовище для учнів старшої школи;
    – діяльнісно-комунікативного наповнення конкретних освітніх середовищ з урахуванням провідних завдань і специфіки кожного типу середовища;
    – цілеспрямованого створення просторово-предметного поля освітнього середовища з метою його конструктивного впливу на особистість школяра;
    – урахування потенційних можливостей соціально-педагогічного партнерства учасників створення освітнього середовища, визначальна роль у якому належить педагогам;
    – реалізації структурно-функціональної моделі створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра;
    – діагностування ефективності створеного освітнього середовища, яке опосередковується вивченням рівнів розвитку окремих сфер особистості школяра шляхом використання відповідних критеріїв та показників.
    Відповідно до мети та гіпотези сформульовано задачі дослідження:
    1. Обґрунтувати теоретико-методологічні засади створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра.
    2. На підставі аналізу дослідженості проблеми розвитку особистості школяра охарактеризувати основні підходи до створення освітнього середовища в педагогічній теорії та практиці.
    3. Розкрити зміст ключових понять дослідження.
    4. Визначити типологію освітніх середовищ й дати їм загальну характеристику.
    5. Окреслити педагогічні умови та розробити структурно-функціональну модель створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра.
    6. Визначити критерії, показники та виявити рівні розвитку різних сфер особистості школяра в умовах експериментального освітнього середовища.
    7. Експериментально перевірити педагогічну ефективність освітнього середовища для розвитку особистості школяра, створеного на основі запропонованої структурно-функціональної моделі.
    Методологічною основою дослідження є наукові підходи, а саме: системний, середовищний, особистісно орієнтований, аксіологічний, діяльнісно-комунікативний, онтогенетичний; принципи (педагогічної доцільності, цілісності, принцип індивідуалізації, синергетичний, принцип пізнавальної активності та самостійності особистості), філософські, психологічні, педагогічні положення про розвиток особистості у соціальному, зокрема освітньому середовищі, про аксіологічну зумовленість цілей освіти і діалектичний взаємозв’язок між діяльністю, спілкуванням і розвитком особистості школяра в освітньому середовищі.
    Теоретичну основу дослідження становлять провідні філософські положення теорії освіти (В. Андрущенко, Г. Ващенко, І. Зязюн, В. Кремень, Г. Сковорода); теоретичні засади демократизації та гуманізації освіти (Ш. Амонашвілі, О. Газман, М. Стельмахович, О. Сухомлинська); загальнотеоретичні підходи психологічної галузі наукового знання до розуміння сутності особистості (Б. Ананьєв, О. Асмолов, Л. Божович, Л. Виготський, Б. Зейгарник, А. Ковальов, О. Лазурський, О. Леонтьєв, О. Лурія, С. Рубінштейн, К. Хорні, Л. Х’єлл); наукові положення, які розкривають концепцію особистісно орієнтованої освіти і виховання (І. Бех, Є. Бондаревська, В. Серіков, І. Якиманська); ідеї про розвиток особистості школяра в освітньому середовищі (Ю. Афанасьєв, Л. Божович, І. Булах, Д. Ельконін, Г. Люблінська, Г. Костюк, І. Фрумін, А. Щедріна); теоретичні підходи до розуміння впливу навколишнього середовища на розвиток особистості (Ю. Бабанський, В. Рубцов, С. Тарасов, М. Черноушек, І. Шмельова, В. Ясвін); психолого-педагогічні засади щодо визначальної ролі різних видів діяльності та спілкування у розвитку особистості школяра (К. Абульханова-Славська, М. Алейніков, Н. Анікєєва, А. Бакушинський, Ю. Богінська, А. Бодальов, Н. Кудикіна); наукові ідеї щодо типологізації освітніх середовищ (Б. Кобзар, Е. Костяшкин, О. Савченко); положення щодо теоретичного осмислення педагогічного досвіду створення освітнього середовища (П. Блонський, М. Гузик, Д. Дьюї, О. Захаренко, Т. Лубінець, А. Макаренко, М. Монтессорі, І. Ткаченко, Ф. Фребель, С. Френе, С. Шацький); ідеї В. Сухомлинського щодо формування цілісного виховного середовища дитини.
    На різних етапах наукового пошуку використано такі методи дослідження:
    теоретичні – аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, соціально-педагогічної літератури дав змогу визначити мету дослідження, сформулювати його задачі, об’єкт, предмет, розробити теоретико-методологічні засади створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра, визначити основні категорії дослідження, логіку взаємозв’язку розвитку особистості і середовища, дослідити особливості розвитку тілесно-фізичної, пізнавальної і соціально-моральної сфер особистості школяра; узагальнення педагогічного досвіду з проблеми створення освітнього середовища дозволило з’ясувати сучасний стан практики у царині дослідження; синтез, порівняння та зіставлення різних поглядів на проблему дослідження, систематизація й узагальнення теоретичних та емпіричних даних застосовувалися для розроблення педагогічних умов розвитку особистості школяра в освітньому середовищі; теоретичне моделювання використано для розроблення структурно-функціональної моделі створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра; метод критеріального оцінювання ефективності розвитку особистості школяра дав змогу довести ефективність запропонованої структурно-функціональної моделі створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра; за допомогою системно-узагальнювального методу зроблено висновки за результатами дослідження;
    емпіричні – спостереження, опитування (анкетування, інтерв’ювання, тестування), бесіди, експертні оцінки для виявлення вихідного стану освітнього середовища у процесі педагогічного експерименту; педагогічна діагностика для визначення ефективності впливу освітнього середовища на розвиток окремих сфер особистості школяра; узагальнення педагогічного досвіду створення освітнього середовища для розкриття змістово-процесуально-методичних особливостей функціонування експериментального освітнього середовища, а також для обґрунтування акмеологічних основ підготовки педагогів до професійної діяльності щодо створення освітнього середовища; педагогічний експеримент, методи математичної статистики (кількісний та якісний аналіз) використані для оцінювання ефективності розвитку особистості школяра в експериментальному освітньому середовищі.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що
    вперше обґрунтовано теоретико-методологічні засади створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра, а саме: принципи (педагогічної доцільності, цілісності, індивідуалізації, синергетичний, принцип пізнавальної активності та самостійності особистості); основні наукові підходи (системний, середовищний, особистісно орієнтований, аксіологічний, діяльнісно-комунікативний, акмеологічний, онтогенетичний); об’єктивні закони та закономірності; концепти створення освітнього середовища (методологічний, теоретичний та прикладний); здійснено типологізацію освітніх середовищ та виділено три основні їхні типи (навчальне, позаурочне, позашкільне) й у кожному з них за критерієм вікових особливостей дітей виокремлено три підтипи (освітнє середовище початкової школи, освітнє середовище основної школи, освітнє середовище старшої школи); розроблено сукупність педагогічних умов створення освітнього середовища (забезпечення акмеготовності педагогів до створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра; посилення суб’єктності школяра у процесі його особистісного розвитку шляхом суб’єкт-суб’єктної взаємодії між педагогом і учнем; урахування типової своєрідності освітнього середовища (навчальне, позаурочне, позашкільне освітнє середовище); діяльнісно-комунікативне наповнення освітнього середовища та педагогічний супровід діяльності і спілкування школярів на основі універсальної моделі; цілеспрямована організація просторово-предметного поля освітнього середовища; встановлення закладами освіти соціально-педагогічного партнерства з усіма зацікавленими у вихованні підростаючого покоління фізичними та юридичними особами (інститутами); визначено зміст ключових понять наукового пошуку („освітнє середовище” та „створення освітнього середовища”); розроблено структурно-функціональну модель створення освітнього середовища; визначено критерії та показники розвитку в експериментальному освітньому середовищі тілесно-фізичної, пізнавальної та соціально-моральної сфер особистості школяра, за кожним критерієм виявлено рівні розвитку різних сфер особистості: високий, середній, низький (для початкової і основної школи); високий, достатній, середній і низький (для старшої школи);
    уточнено в контексті досліджуваної проблеми сутність понять: „розвиток особистості школяра”, „професійна акмеготовність педагога до створення освітнього середовища”, „педагогічний супровід розвитку особистості школяра в освітньому середовищі”;
    подальшого розвитку набули: зміст, форми, методи розвитку окремих сфер особистості школяра у різних типах освітніх середовищ.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні: діагностичного інструментарію для виявлення рівня розвитку різних сфер особистості школяра; методичного посібника „Інноваційні технології виховання творчої особистості”, науково-методичного посібника „Інноваційні технології розвитку особистості”.
    Отримані емпіричні дані та висновки слугуватимуть науковим підґрунтям для методичних рекомендацій для керівників управлінських структур освітньої галузі, директорів і заступників загальноосвітніх начальних закладів, учителів і класних керівників, представників батьківської громадськості з метою підвищення ефективності спільної педагогічної діяльності; оптимізації взаємодії держави і суспільства в керуванні школою; у системі післядипломної освіти педагогічних працівників; студентів і аспірантів, які вивчають теорію і методику виховання.
    У Дніпропетровському регіоні на базі НВК № 28 дисертантом створено кафедру розвитку особистості Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (наказ управління освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 519 від 31.08.1993 р.) і Центр інноваційної педагогіки управління освіти та науки міської ради (рішення VII сесії Дніпропетровської міської ради від 01.06.2005 р.). Вони стали дієвими осередками пропагування результатів експериментального дослідження для їх використання в педагогічній практиці.
    Упровадження результатів дисертації. Результати дослідження впроваджено: у навчально-виховний процес середніх загальноосвітніх навчальних закладів м. Дніпропетровська: №№16; 29; 33; 39; 51; 80; 130; 136; 142; 148; Ліцею інформаційних технологій, Европейської гімназії (довідка №1/3664 від 12.12.2011 р. управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради); навчально-виховного комплексу „Дивосвіт” м. Жовті Води (довідка № 530 від 19.12.2011 р.); загальноосвітнього навчально-виховного комплексу „Мала гуманітарна академія” м. Запоріжжя (довідка № 386 від 07.12.2011 р.); спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов „Інтелект” м. Києва (довідка № 78 від 07.11.2011 р.); гімназії № 2 м. Хмельницького (довідка № 283 від 28.12.2011 р.); навчально-виховного комплексу № 28 м. Дніпропетровська (довідка № 649 від 27.10.2011 р.); у навчальний процес Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 716 від 08.11.2011 р.), Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту (довідка № 01-01-/906 від 12.12.2011 р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 519 від 14.10.2011 р.); в системі поширення інноваційного досвіду Інституту обдарованої дитини НАПН України (довідка № 02-15/804 від 29.12.2011 р.), Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (довідка № 1.4/18-3107 від 04.10.2011 р.).
    Особистий внесок здобувача. У підрозділах методичного посібника „Інноваційні технології виховання творчої особистості” (у співавторстві з К. Караваєвою, З. Мірошниченко, А. Слюсаренко та іншими) здобувачем розкрито стратегію оздоровлення учнів в умовах освітнього середовища інноваційного навчального закладу, охарактеризовано концепцію створення інтегрованої системи освіти середнього і вищого навчальних закладів; визначено концептуально-методичні засади створення освітнього середовища як фактору цілісного розвитку особистості школяра. У науково-методичному посібнику „Інноваційні технології розвитку особистості” (у співавторстві з Л. Грінь, Н. Полевіковою, В. Шипко та іншими) автором висвітлено особливості організації дослідно-експериментальної роботи в навчальному закладі з особистісно-професійного становлення вчителя, розкрито концептуальні засади соціокультурного розвитку особистості школяра в педагогічно організованому освітньому середовищі. У роботах, підготовлених у співавторстві з Н. Москаленко, здобувачем представлено матеріал про інноваційні підходи до організації фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх школах, охарактеризовано систему педагогічної діяльності з формування у школярів знань про здоровий спосіб життя.
    Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й практичні результати дослідження було оприлюднено на науково-практичних конференціях, форумах різних рівнів – міжнародних: „Розвиток творчої особистості в умовах навчально-виховного комплексу” (Дніпропетровськ, 1999), „Здоров’я: сутність, діагностика та оздоровчі стратегії” (Польща, Криниця Горська, 1999); всеукраїнських: „Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи їх розвитку в Україні” (Київ, 1999), „Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти” (Полтава, 2001), „Інноваційне освітнє середовище як фактор розвитку цілісної особистості” (Дніпропетровськ, 2006), „Обдаровані діти – інтелектуальний потенціал держави” (Київ, 2008, Севастополь, 2009), „Інноваційні технології навчання обдарованої молоді” (Київ, 2009), „Гімназії та ліцеї Дніпропетровська як моделі школи майбутнього” (Дніпропетровськ, 2009), „Обдарованість як проблема сучасної освіти України” (Кривий Ріг, 2010); обласних і міських: „Грані співпраці вищої та середньої школи: реалії, пошук, перспективи” (Дніпропетровськ, 2003), „Особистісний підхід у науковій психології та педагогіці” (Дніпропетровськ, 2004), „Використання різних форм і методів для популяризації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в загальноосвітніх навчальних закладах України” (Дніпропетровськ, 2008); загальних зборах НАПН України „Теорія і практика духовно-морального виховання дітей та молоді” (Київ, 2005); науково-практичних семінарах, звітах у програмі міжнародних виставок-презентацій „Сучасна освіта в Україні” (Київ, 2005–2010): „Державно-громадське управління навчальним закладом” (2004), „Стратегія оздоровлення в умовах навчання” (2005), „Проектування освітнього середовища в сучасному навчальному закладі” (2007), „Науково-практичні засади створення моделі освітнього середовища школи майбутнього”, „Практика створення освітнього середовища на шляху до школи майбутнього” (2008); звітах про хід експериментальної діяльності на засіданнях комісії з інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи загальноосвітніх навчальних закладів Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (2001–2010); всеукраїнських конкурсах: на кращу організацію інноваційної діяльності (Київ, 2007, 2009), зі створення сучасної моделі навчального закладу – Школи здоров’я (Київ, 2002, 2003, 2009), зі створення найкращої системи спортивно-оздоровчої роботи та літнього оздоровлення дітей (Київ, 2002, 2003, 2009), на краще керівництво сучасним навчальним закладом (Київ, 2008), зі створення моделі сучасного навчально
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації здійснено вирішення проблеми створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра шляхом обґрунтування теоретико-методологічних засад такої діяльності.
    Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність висунутої гіпотези, засвідчили досягнення мети наукового пошуку, розв’язання поставлених задач і стали підставою для формулювання таких висновків:
    1. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра, а саме: принципи (педагогічної доцільності, цілісності, принцип індивідуалізації, синергетичний, принцип пізнавальної активності та самостійності особистості), основні наукові підходи (системний, середовищний, особистісно орієнтований, аксіологічний, діяльнісно-комукативний, онтогенетичний), об’єктивні закони та закономірності (загальнопедагогічні: закон детермінізму в освіті, закон природовідповідності педагогічних впливів, закон адекватності педагогічних методів дидактичним та виховним цілям та інші; психологічні закони: закон взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку, закон зростання потреб особистості та інші) і на основі охарактеризованих методологічних засад репрезентовано створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра через три концепти: методологічний, теоретичний та прикладний.
    2. З’ясовано стан дослідженості проблеми розвитку особистості школяра. Встановлено, що в основі теоретичного тлумачення поняття особистості школяра лежить наукове положення щодо її цілісності й здатності до якісних змін у процесі власної діяльності і спілкування з іншими людьми. Джерелом особистісного розвитку школяра є суперечності, детерміновані взаємодією внутрішніх і зовнішніх умов. Визначено закономірність взаємозв’язку освітнього середовища і особистості школяра – розвиток особистості школяра безпосередньо залежить від середовища, в якому він виховується.
    Охарактеризовано два основні підходи до створення освітнього середовища в педагогічній теорії та практиці. Доведено, що авторів одного з них об’єднують погляди, в яких освітнє середовище розглядається як закритий соціальний конструкт, у якому панує суб’єкт-об’єктна взаємодія вчителя з учнем, перевага надається авторитарним способам формування особистості школяра, її розвиток розглядається як однобічний процес передавання вчителем доступних школяру знань, формування умінь, навичок, особистісних якостей. Серед діяльностей, в яких розвивається особистість дитини, пріоритет надається навчальній. Предметно-просторове поле освітнього середовища створюється на засадах її відповідності потребам вчителя. Коло соціальних партнерів загальноосвітнього навчального закладу традиційно обмежується батьками. Дослідники, які є прихильниками другого підходу, розглядають особистість школяра як таке психічне утворення, що синтезує в собі об’єктивне й суб’єктивне, матеріальне й ідеальне та розвивається через власну активність і творчість у діяльності і спілкуванні з іншими людьми. Виявлено логіку взаємозалежності освітнього середовища і розвитку особистості школяра – освітнє середовище виступає фактором, який детермінує особистісний розвиток учня. Представники другої групи наголошують на необхідності створювати освітнє середовище на засадах самоактивності школяра. В такому середовищі панують суб’єкт-суб’єктні стосунки вчителів із учнями, а розвиток особистості школяра здійснюється під впливом таких факторів, як діяльність у всьому розмаїтті її видів та спілкування дітей з учителями, іншими учнями, батьками, представниками соціуму. Саме другий підхід покладено в основу розроблення теоретико-методичних засад створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра.
    На основі аналізу широкої педагогічної практики засвідчено, що на початок дослідження у створенні освітнього середовища перевага надавалася реалізації ідей першого теоретико-методичного підходу. Освітнє середовище створювалося переважно стихійно, педагоги не ставилися до освітнього середовища як до фактору розвитку особистості школяра, а також не виділяли цей процес як мету власної професійної діяльності.
    3. Розкрито зміст ключових понять наукового пошуку: „освітнє середовище” – це суттєвий елемент соціуму, цілеспрямовано організована, керована, багатофункціональна, відкрита педагогічна система, в межах якої учень загальноосвітньої школи усвідомлює себе як соціально розвинену цілісність; „створення освітнього середовища” – це спеціально організована професійно-педагогічна діяльність, що полягає у побудові й реалізації системи наукових орієнтирів, які задають технологічний вектор взаємодії всіх учасників (суб’єктів) навчально-виховного процесу, спрямований на успішне досягнення мети цілісного розвитку особистості школяра.
    У контексті досліджуваної проблеми уточнено сутність понять: „розвиток особистості школяра” – це незворотна, спрямована, закономірна зміна особистості дитини шкільного віку у процесі здобуття нею загальної середньої освіти; „професійна акмеготовність педагога до створення освітнього середовища” – результат прагнення педагога до високого професіоналізму в здійсненні педагогічної діяльності зазначеного змісту; розглядається через такі характеристики його особистості, як активність, здатність до самодетермінації, саморозвитку, саморегуляції, самоствердження і самовдосконалення; „педагогічний супровід розвитку особистості школяра в освітньому середовищі” – це спосіб керування процесом удосконалення особистості дитини шкільного віку через застосування сукупності педагогічних умов, форм, методів і прийомів навчально-виховної роботи, адекватних особливостям школярів конкретної вікової групи та спрямованих на гармонізацію взаємодії усіх учасників (суб’єктів) навчально-виховного процесу;
    4. Визначено типологію освітніх середовищ: „навчальне освітнє середовище”, „позаурочне освітнє середовище”, „позашкільне освітнє середовище”. У кожному освітньому середовищі виокремлено три підтипи (освітнє середовище початкової школи, освітнє середовище основної школи, освітнє середовище старшої школи). Навчальне освітнє середовище розглядається як дидактично організоване навчання і учіння школяра, що здійснюється через взаємодію основних суб’єктів освітнього середовища – вчителя й учня, яка обумовлена цілями освіти. Завдання навчання реалізуються через актуалізацію його основних компонентів: змісту, форм, методів, засобів та педагогічних технологій. Позаурочне освітнє середовище – своєрідне освітнє середовище загальноосвітнього навчального закладу, яке має місце у позаурочний час і в контексті якого реалізуються завдання розвитку всіх сфер особистості школяра (тілесно-фізичної, пізнавальної, соціально-моральної) з використанням специфічних організаційних форм, методів і прийомів навчально-виховної роботи з учнями різних вікових категорій. Позашкільному освітньому середовищу притаманні такі специфічні якісні характеристики, як соціально-педагогічна актуальність змістового компонента, особистісна зацікавленість школяра і батьків, індивідуалізованість, автентичність, гетерогенність (різнорідність, неоднорідність за структурою); цільова та змістова варіативність, різнорівневість за критерієм віку дітей, відкритість до педагогічних інновацій, різноманітність часових і просторових координат, практико орієнтована процесуальність, креативність.
    5. Окреслено сукупність педагогічних умов створення освітнього середовища: забезпечення акмеготовності педагогів до створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра; посилення суб’єктності школяра у процесі його особистісного розвитку шляхом суб’єкт-суб’єктної взаємодії між педагогом і учнем; урахування типової своєрідності освітнього середовища (навчальне, позаурочне, позашкільне освітнє середовище); діяльнісно-комунікативне наповнення освітнього середовища та педагогічний супровід діяльності школярів на основі універсальної моделі; цілеспрямована організація просторово-предметного поля освітнього середовища; встановлення закладами освіти соціально-педагогічного партнерства з усіма зацікавленими у вихованні підростаючого покоління фізичними та юридичними особами (інститутами).
    Розроблено структурно-функціональну модель створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра, яка розгортається за вектором „мета-результат” і містить такі компоненти: типологічний, методологічний, концептуальний, компонент суб’єктів створення освітнього середовища, компонент педагогічних умов, змістово-процесуально-методичний, критеріально-діагностувальний, результативний.
    6. Визначено критерії та показники розвитку особистості школяра в умовах експериментального освітнього середовища. Критерії логічно співвідносяться з трьома обраними для дослідження сферами особистісного розвитку учнів та позначаються так: критерій розвитку тілесно-фізичної сфери; критерій розвитку пізнавальної сфери; критерій розвитку соціально-моральної сфери особистості школяра в освітньому середовищі.
    Виявлено узагальнені показники кожного критерію, які, будучи зв’язаними основними лініями особистісного розвитку школяра, є автентичними для учнів кожної вікової категорії. Передбачено, що їх якісне наповнення у суміжних вікових періодах є своєрідним, тому здійснено уточнення запропонованих показників кожного критерію з орієнтиром на вікові особливості дітей. За кожним критерієм виявлено рівні: високий, середній, низький (для початкової і основної школи); високий, достатній, середній і низький (для старшої школи) розвитку різних сфер особистості школяра: тілесно-фізична, пізнавальна, соціально-моральна, які перебувають у діалектичній єдності і взаємозумовленості з середовищем, де розгортається життєдіяльність дитини.
    7. Експериментально доведено педагогічну ефективність освітнього середовища, створеного на основі запропонованої структурно-функціональної моделі. Отримані результати дослідження засвідчили, що розроблена методика створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра позитивно вплинула на трансформацію основних сфер особистості учня загальноосвітньої школи – розвиток тілесно-фізичної, пізнавальної та соціально-моральної сфер. Кількість учнів старшої школи (випускників) експериментальної групи, які належали до високого та достатнього рівнів особистісного розвитку, становила 83,8%, що на 42,5% більше, ніж у контрольній групі (41,3%). Отримані дані за різними сферами особистісного розвитку учнів старшої школи засвідчують ефективність експериментального освітнього середовища, оскільки у випускників експериментальної групи порівняно з контрольною спостерігалися значні переваги у розвитку.
    Проведене дослідження не вичерпує розв’язання усіх проблем створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра. Перспективним є: обґрунтування умов забезпечення наступності у створенні освітнього середовища для дітей дошкільного і шкільного віку; здійснення класифікації і визначення специфіки педагогічної організації кожного виду діяльності, через які розвивається особистість школяра в освітньому середовищі; виявлення особливостей підготовки студентів педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації до створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра.
    Результати виконаної роботи дають підстави за підсумками дослідження обґрунтувати рекомендації та пропозиції щодо поліпшення процесу створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра: на законодавчо-нормативному рівні впорядкувати управлінські та фінансові механізми реалізації соціально-педагогічного партнерства щодо створення освітнього середовища загальноосвітньої школи та закладів позашкільної освіти; органам, які видають ліцензії на провадження освітньої діяльності, вжити відповідних заходів щодо врахування у процесі експертизи навчальних закладів науково обґрунтованих вимог до створення освітнього середовища як фактору розвитку особистості школяра; керівникам вищих педагогічних навчальних закладів і закладів післядипломної педагогічної освіти вжити заходів щодо формування акмеготовності педагогів до розвитку особистості школяра в освітньому середовищі, для чого запропонувати у переліку вибіркових навчальних дисциплін такі курси, як „Теорія і практика створення навчального освітнього середовища”, „Теорія і практика створення позаурочного освітнього середовища”, „Теорія і практика створення позашкільного освітнього середовища”; керівникам науково-методичних центрів і методичних служб регіонального рівня провести семінари, науково-практичні конференції з метою підвищення наукової і методичної готовності педагогічних кадрів до створення освітнього середовища для розвитку особистості школяра; директорам шкіл та керівникам позашкільних навчальних закладів у річних планах роботи передбачити різноманітні форми методичної роботи щодо підвищення рівня готовності педагогів до розвитку особистості школяра в освітньому середовищі початкової, основної та старшої школи на засадах взаємодії з різними соціальними інститутами.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абульханова-Славская К. А. Деятельностно-процесуальный подход и теория интериоризации / К. А. Абульханова- Славская, А. В. Брушлинский // Абульханова-Славская К. А. Философско-психологическая концепция Л. С. Рубинштейна : к 100-летию со дня рождения / К. А. Абульханова-Славская, А. В. Брушлинский ; отв. ред. Е. А. Будилова. – М., 1989. – Гл. 6 : Разработка принципа детерминизма в теоретической и экспериментальной психологии (50-е годы), ч. 3. – С. 166–174.
    2. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Наука, 1980. – 336 с.
    3. Абульханова-Славская К. А. Диалектика человеческой жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1977. – 224 с.
    4. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
    5. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии : пер. с нем. / А. Адлер. – М. : За экон. грамотность, 1995. – 296 с.
    6. Акмеологический словарь / под общ. ред. А. А. Деркача. – М. : РАГС, 2006. – 161 с.
    7. Алєйніков М. М. Розвиток музично-творчих здібностей молодших школярів у ігровій діяльності (на матеріалі дитячих музичних шкіл та музичних студій) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : [спец.] 13.00.02 „Теорія і методика навчання” / М. М. Алєйніков. – К., 1995. – 26 с.
    8. Амонашвили Ш. А. Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников: экспериментально-педагогическое исследование / Ш. А. Амонашвили. – М. : Педагогика, 1984. – 297 с.
    9. Амонашвили Ш. А. Психологические основы педагогики сотрудничества : кн. для учителя / Ш. А. Амонашвили. – К. : Освита, 1991. – 111 с.
    10. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. В 2 т. Т. 1. / Б. Г. Ананьев. – М. : Педагогика, 1980. – 229 с.
    11. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Б. Г. Ананьев. – М. : Наука, 1977. – 379 с.
    12. Аникеева Н. П. Воспитание игрой : кн. для учителя / Н. П. Аникеева.  М. : Просвещение, 1987.  147 с.
    13. Аристова Л. С. Формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва в процесі вивчення художньої культури : автореф. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. : [спец.] 13.00.07 „Теорія і методика виховання” / Л. С. Аристова. – К, 2008. – 20 с.
    14. Аристотель. Сочинения. В 4 т. Т. 4 : Афинская полития / Аристотель. – М. : Мысль, 1983. – 830 с.
    15. Артемова Л. В. Формирование общественной направленности ребенка-дошкольника в игре / Л. В. Артемова. – К. : Вища шк., 1988. – 159 с.
    16. Асмолов А. Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров / А. Г. Асмолов. – М. : Ин-т практ. психологии, 1987. – 768 с.
    17. Асмолов А. Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа : [для студентов вузов, обучающихся по специальности „Психология”] / А. Г. Асмолов. – М. : Смысл, 2001. – 414 с.
    18. Афанасьев Ю. Н. Системность и общество / Ю. Н. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 203 с.
    19. Афанасьев Ю. Н. Развивающая педагогика в универсальной образовательной среде / Ю. Н. Афанасьев. – М. : Рос. гос. гуманит. ун-т, 1999. – 27 с.
    20. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю. К. Бабанский. – М. : Просвещение, 1982. – 192 с.
    21. Баева И. А. Тренинги психологической безопасности в школе / И. А. Баева. – СПб. : Речь, 2002. – 251 с.
    22. Бакушинский А. В. Художественное творчество и воспитание / А. В. Бакушинский. – М. : Новая Москва, 1925. – 240 с.
    23. Барабанщиков В. А. Принцип системности в психологической концепции Б. Ф. Ломова / В. А. Барабанщиков // Психологический журнал. – 1997. – Т. 18, № 1. – С. 3–9.
    24. Барулин B. C. Социально-философская антропология : общие начала социал.-филос. антропологии / В. С. Барулин. – М. : Онега, 1994. – 346 с.
    25. Басов М. Я. Общие основы педологии / М. Я. Басов. – 2-е изд. – М. ; Л. : ОГИЗ, 1931. – 802 с.
    26. Батлук О. В. Цицерон и философия образования в Древнем Риме / О. В. Батлук // Вопросы философии. – 2000. – № 2. – С. 115–140.
    27. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского / М. М. Бахтин. – 2-е изд. – М. : Совет. писатель, 1963. – 364 с.
    28. Безкоровайна О. В. Роль самоствердження, його соціальна і психологічна природа / О. В. Безкоровайна // Наукові записки Національного університету „Острозька академія”. Серія „Психологія і педагогіка” : зб. наук. пр. – Острог, 2007. – Вип. 9. – С. 27–34.
    29. Белоус В. В. Место и роль интегральной индивидуальности в современной науке / В. В. Белоус // Психологический журнал. – 1998. – Т. 19, № 1. – С. 47–54.
    30. Белоус В. В. Принцип многомерности как фактор развития теории интегральной индивидуальности / В. В. Белоус // Психологический журнал. – 1999. – T. 20, № 6. – С. 97–103.
    31. Белоус В В. Темперамент как инвариант : монография / В. В. Белоус. – Пятигорск : Изд-во Пятигор. гос. лингвист. ун-та, 1997. – 208 с.
    32. Березин С. А. К вопросу о сущности самоутверждения личности / С. А. Березин // Философские науки. – 1974. – № 2. – С. 40–45.
    33. Бех И. Д. Нравственность личности: стратегия становления / Иван Дмитриевич Бех. – Ровно : РИО упр. по печати, 1991. – 146 с.
    34. Бех И. Д. Психологические основы нравственного развития личности : дис. ... доктора психол. наук : 19.00.07 / Бех Иван Дмитриевич. – К., 1992. – 320 с.
    35. Бех І. Д. Виховання особистості : підручник / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2008. – 848 с.
    36. Бех І. Д. Виховання особистості: сходження до духовності : [наук. вид.] / Іван Дмитрович Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.
    37. Бех І. Д. Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості / Іван Дмитрович Бех // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. – К., 2001. – Кн. 1. – С. 8–16.
    38. Бех І. Д. Категорія „ставлення” в контексті розвитку образу „Я” особистості / Іван Дмитрович Бех // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 9–21.
    39. Библер В. С. Мышление как творчество / В. С Библер. – М. : Политиздат, 1975. – 399 с.
    40. Бим-Бад Б. М. Образование в контексте социализации / Б. М. Бим-Бад, А. В. Петровский // Педагогика. – 1996. – № 1. – С. 3–8.
    41. Битянова М Р. Антропологический подход к решению проблем успешности обучения ребенка в школе / М. Р. Битянова, О. И. Глазунова // Психологическая наука и образование. – 2005. – № 1. – С. 5–8.
    42. Бібік Н. М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 „Теорія і історія педагогіки” / Бібік Надія Михайлівна. – К., 1998. – 40 с.
    43. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения. В 2-х т Т. 1 / П. П. Блонский ; под. ред. А. В. Петровского. – М. : Педагогика, 1979. – 334 с.
    44. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения. В 2-х т. Т. 2 / П. П. Блонский ; под. ред. А. В. Петровского. – М. : Педагогика, 1979. – 399 с.
    45. Богінська Ю. В. Соціалізація особистості молодшого школяра в процесі ігрової діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 „Соц. педагогіка” / Ю. В. Богінська. – Луганськ, 2004. – 20 с.
    46. Бодалев А. А. Личность и общение : [избр. труды] / А. А. Бодалев. – М. : Педагогика, 1983. – 271 с.
    47. Божович Л. И. Избранные психологические труды : проблемы формирования личности / Л. И. Божович ; [под ред. Д. И. Фельдштейна]. – М. : Междунар. пед. акад., 1995. – 209 с.
    48. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте : психол. исслед. / Л. И. Божович. – М. : Просвещение, 1968. – 464 с.
    49. Божович Л. И. Личность и учение подростка / Л. И. Божович // Психологическая наука и образование. – 1997. – № 1. – С. 5–14.
    50. Божович Л. И. О нравственном развитии и воспитании детей / Л. И. Божович, Т. Е. Кошенкова // Вопросы психологии. – 1975. – № 1. – С. 81–83.
    51. Божович Л. И. Психическое развитие школьника и его воспитание / Л. И. Божович, Л. С. Славина. – М. : Знание, 1979. – 96 с.
    52. Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе / Л. И. Божович // Вопросы психологии. – 1978. – № 4. – С. 15–26; 1979. – № 2. – С. 47–56 ; № 4. – С. 23–35.
    53. Бондаревская Е. В. Смыслы и стратегии личностно ориентированного воспитания / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 2001. – № 1. – С. 17–24.
    54. Бондаревская Е. В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 1995. – № 4. – С. 29–36.
    55. Бондаренко В. А. Воспитательная среда детского санатория как средство социальной адаптации детей : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Бондаренко В. А. – Ставрополь, 2005. – 230 с.
    56. Бондарчук О. І. Основи психології та педагогіки : курс лекцій / О. І. Бондарчук, Л. І. Бондарчук. – К. : МАУП, 1999. – 168 с.
    57. Бондар В. Дидактика : для студ. вищ. пед. навч. закл. / В. Бондар. – Київ : Либідь, 2005. – 261 с.
    58. Бондырева С. К. Единое образовательное пространство как новая система связей стран СНГ / С. К. Бондырева // Мир психологии. – 1998. – № 3. – С. 161–172.
    59. Бондырева С. К. Индивидуализация этносубъектов как условие формирования единого образовательного пространства / С. К. Бондырева // Мир психологии. – 1998. – № 1. – С. 48–64.
    60. Бондырева С. К. Объективные тенденции развития образовательной среды в пространстве СНГ / С. К. Бондырева // Мир психологии. – 1998. – № 4. – С. 286–299.
    61. Бочелюк В. Й. Соціально-психологічні особливості самовизначення сучасної української молоді / В. Й. Бочелюк, Є. О. Абакумов // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України, Запоріз. обл. ін-т післядиплом. пед. освіти. – Київ ; Запоріжжя, 2005. – Вип. 34. – С. 106–114.
    62. Братусь Б. С. К проблеме человека в психологии / Б. С. Братусь // Вопросы психологии. – 1997. – № 5. – С. 3–19.
    63. Братусь Б. С. Опыт обоснования гуманитарной психологии / Б. С. Братусь // Вопросы психологии. – 1990. – № 6. – С. 9–17.
    64. Брушлинский А. В. Проблемы психологии субъекта / А. В. Брушлинский. – М. : Ин-т психологии РАН, 1994. – 108 с.
    65. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение : [избр. психол. тр.] / А. В. Брушлинский. – М. : Ин-т практ. психологии ; Воронеж : МОДЭК, 1996. – 387 с.
    66. Брынзарей Ю. Г. Подвижная игра как средство формирования взаимоотношений младших школьников в коллективе : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Теория и история педагогики” / Ю. Г.Брынзарей. – М., 1974. – 18 с.
    67. Булах І. С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора психол. наук : спец. 19.00.07 „Пед. та вік. психологія” / І. С. Булах. – К., 2004. – 42 с.
    68. Быков З. Н. На Метфаке Вхутемаса / З. Н. Быков, А. А. Галактионов // Родченко А. М. Статьи. Воспоминания. Автобиографические записки. Письма / А. М. Родченко. – М. : Совет. худож., 1982. – С. 145–148.
    69. Валицкая А. П. Культуротворческая школа : концепция и модель образовательного процесса / А. П. Валицкая // Педагогика. – 1998. – № 4. – С. 12–18.
    70. Василюк Ф. Е. От психологической практики к психотехнической теории / Ф. Е. Василюк // Московский психотерапевтический журнал. – 1992. – № 1. – С. 15–32.
    71. Васянович Г. П. Ноологія особистості : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г. П. Васянович, В. Д. Онищенко ; Львів. наук.-практ. центр проф.-техн. освіти АПН України. – Львів : Сполом, 2007. – 216 с.
    72. Ващенко Г. Г. Твори. [у 5 т.] / Г. Г. Ващенко. – К., 1994–2006. – Т. 1 : Виховний ідеал : [підруч. для педагогів, вихователів, молоді та батьків]. – К. : Ред. газ. “Полтавський вісник”, 1994. – 192 с. ; Т. 4 : Праці з педагогіки та психології : / Г. Г. Ващенко. – К. : [Школяр], 2000. – 415 с.
    73. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону : монографія / Л. М. Ващенко. – К. : Тираж, 2005. – 380 с.
    74. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2002. – 1426 с.
    75. Вербицька П. В. Теоретико-методичні основи громадянського виховання учнівської молоді у загальноосвітніх навчальних закладах : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.07 / Вербицька Поліна Василівна. – К., 2011. – 489 с.
    76. Вербицький В. В. Еколого-натуралістична освіта в Україні: історія, проблеми, перспективи / В. В. Вербицький. – К. : Аверс, 2003. – 304 с.
    77. Вихрущ О. В. Розвиток теоретико-концептуальних основ вітчизняної дидактики (друга половина ХІХ – початок ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 „Заг. педагогіка та історія педагогіки” / Вихрущ Віра Олександрівна. – К., 2011. – 38 с.
    78. Власова О. I. Педагогічна психологія : навч. посіб. / О. І. Власова. – К. : Либідь, 2005. – 400 с.
    79. Вульфсон Б. Л. Актуальные проблемы воспитания в условиях глобализации и встречи культур : [учеб.-метод. пособие] / Б. Л. Вульфсон. – М. : МПСИ, 2009. – 73 с.
    80. Вульфсон Б. Л. Образование на постсоветском пространстве: интеграция и дезинтеграция / Б. Л. Вульфсон // Педагогика. – 2005. – № 8. – С. 3–15.

    81. Выготский Л. С. Психология искусства / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1987. – 344 с.
    82. Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 т. Т. 2. : Проблемы общей психологии / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1982. – 504 с.
    83. Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 т. Т. 3 : Проблемы развития психики / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1983. – 368 с.
    84. Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 т. Т. 4 : Детская психология. Педология подростка / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1984. – 432 с.
    85. Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 т. Т. 6 : Научное наследство / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1984. – 400 с.
    86. Газман О. С. Неклассическое воспитание: от авторитарной педагогики к педагогике свободы / О. С. Газман. – М. : МИРОС, 2002. – 294 с.
    87. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія : [навч. посіб.] / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : Вища шк., 1995. – 237 с.
    88. Гальперин П. Я. Развитие исследований по формированию умственных действий / П. Я. Гальперин // Психологическая наука в СССР. – М., 1959. – Т. 1. – С. 441–469.
    89. Ганнусенко Н. І. На народних традиціях : (зміст, форми і методи вихов. роботи з учнями в шк. нац. меншин) / Н. І. Ганнусенко, Т. І. Мацейків // Відродження. – 1993. – № 10. – С. 62–65.
    90. Гарбузенко Л. Декоративно-ужиткове мистецтво як засіб формування художньо-естетичної компетентності вчителя мистецьких дисциплін / Л. Гарбузенко // Зб. наук. праць / Ін-т проф.-техн. освіти АПН України ; редкол.: Н. Т. Тверезовська (голова) та ін. – К., 2007. – № 1. – С. 51–54.
    91. Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет. В 2 т. Т. 2 : Философская пропедевтика. Письма / Г. В. Ф. Гегель ; [сост., общ. ред. А. В. Гулыги]. – М. : Мысль, 1971. – 630 с.
    92. Гегель Г. В. Ф. Сочинения. В 14 т. Т. 4 : Система наук. Ч. 1 : Феноменология духа / Г. В. Ф. Гегель ; [пер. Б. Г. Столпнер]. – М. ; Ленинград : Изд-во соц.-экон. лит., 1959. – 488 с.
    93. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. В 3 т. Т. 3 : Философия духа / Г. В. Ф. Гегель ; [пер. с нем., отв. ред. Е. Н. Ситковский]. – М. : Мысль, 1977. – 471 с.
    94. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества / И. Г. Гердер ; [пер. с нем. А. В. Михайлова]. – М. : Наука, 1977. – 705 с.
    95. Гильбух Ю. З. Проблемы периодизации интеллектуального развития в онтогенезе и метод тестов / Ю. З. Гильбух // Проблемы периодизации развития психики в онтогенезе : тез. всесоюз. симпозиума, 24–26 нояб. 1976 г. – Тула, 1976. – С. 10–12.
    96. Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина: психологія, діагностика, педагогіка / Ю. З. Гільбух. – К. : Віпол, 1993. – 75 с.
    97. Гільбух Ю. З. Шкільний клас: як пізнавати і виховувати його душу / Ю. З. Гільбух, О. В. Киричук. – К., 1994. – 208 с.
    98. Гинзбург М. Р. О возможной интерпретации понятия „зона ближайшего развития” / М. Р. Гинзбург // Диагностика учебной деятельности и интеллектуального развития детей / [под. ред. А. Л. Венгера, Д. Б. Эльконина]. – М., 1981. – С. 49–62.
    99. Гинзбург М. Р. Психологическое содержание жизненного поля личности старшего подростка / М. Р. Гинзбург // Мир психологии и психология в мире. – 1995. – № 3. – С. 21–28.
    100. Гинзбург М. Р. Психологическое содержание личностного самоопределения / М. Р. Гинзбург // Вопросы психологии. – 1994. – № 3. – С. 43–52.
    101. Гонтаровська Н. Б. Створення освітнього середовища позаурочного навчально-виховного процесу та позашкільної освіти на засадах діяльнісно-комунікативного імпрегнування / Н. Б. Гонтаровська // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика: зб. наук. праць / Ін-тут обдарованої дитини НАПН України. – К. : ТОВ „Інформаційні системи”, 2011. – Вип. 6. – 290 с. – С. 275–284.
    102. Гонтаровська Н. Виховання творчої особистості у навчально-виховному комплексі / Н. Гонтаровська // Вересень. – 2002. – № 1. – С. 54–59.
    103. Гонтаровська Н. Б. Зв’язок і взаємодія соціалізації та індивідуалізації у формуванні середовища розвитку особистості / Н. Б. Гонтаровська // Імідж сучасного педагога. – 2007. – № 9/10. – С. 56–59.
    104. Гонтаровська Н. Б. Інноваційна педагогічна стратегія оздоровлення школярів в умовах навчання / Н. Б. Гонтаровська // Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи їх розвитку в Україні : зб. наук. практ. ст. / [за заг. ред. В. М. Оржеховської]. – К., 1999. – С. 62–67.
    105. Гонтаровська Н. Б. Інноваційне освітнє середовище як фактор розвитку особистості / Н. Б. Гонтаровська // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. / Криворіз. держ. пед. ун-т. – Кривий Ріг, 2007. – Вип. 19. – С. 360–371.
    106. Гонтаровська Н. Інноваційні підходи до організації фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх школах / Н. Москаленко, Н. Гонтаровська // Наукові записки. Серія: Педагогіка : зб. наук. пр. – Тернопіль, 2004. – № 4. – С. 46–49.
    107. Гонтаровська Н. Б. Інноваційні технології виховання творчої особистості : [метод. посіб.] / за ред. Н. Б. Гонтаровської. – Дніпропетровськ : Роял-Принт, 2010. – 386 с.
    108. Гонтаровська Н. Інтеграція системи позаурочної діяльності в освітнє середовище / Н. Гонтаровська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 1. – С. 64–68.
    109. Гонтаровська Н. Б. Інтегрована система освіти. Концепція проекту Дніпропетровського національного університету та навчально-виховного комплексу № 28 / Н. Б. Гонтаровська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 4. – С. 48–52.
    110. Гонтаровська Н. Б. Інтегрований підхід у створенні освітнього середовища розвитку дитини / Н. Б. Гонтаровська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. пр. /Ін-т пробл. виховання АПН України. – К., 2009. – Вип. 13. – С. 130–139.
    111. Гонтаровська Н. Б. Комплексне діагностування розвитку особистості як основа інтегрованої медико-психолого-педагогічного підходу у створенні освітнього середовища / Н. Б. Гонтаровська // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. / Криворіз. держ. пед. ун-т. – Кривий Ріг, 2009. – Вип. 25. – С. 152–163.
    112. Гонтаровська Н. Б. Концептуальні засади інноваційного освітнього середовища / Н. Б. Гонтаровська // Педагогіка і психологія. – 2010. – № 1. – С. 75–85.
    113. Гонтаровська Н. Б. Концепція культурологічного розвитку особистості в НВК № 28 м. Дніпропетровська / Н. Б. Гонтаровська // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 3. – С. 36–40.
    114. Гонтаровська Н. Навчальний заклад у багаторівневому експерименті / Н. Гонтаровська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 4. – С. 17–21.
    115. Гонтаровская Н. Б. Оздоровительная программа в школьной системе образования / Н. Б. Гонтаровская // Здоровье: сущность, диагностика и оздоровительные стратегии : междунар. науч. конф., май 1999 г. : материалы конф. – Radom, 2001. – С. 218–221.
    116. Гонтаровська Н. Організація особистісно-орієнтованого виховання учнів в інноваційному освітньому середовищі / Н. Гонтаровська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 4. – С. 58–63.
    117. Гонтаровська Н. Б. Освітнє середовище як фактор розвитку особистості дитини : монографія / Н. Б. Гонтаровська. – Дніпропетровськ : Дніпро-VAL, 2010. – 623 с.
    118. Гонтаровська Н. Особистість як наукова проблема / Н. Гонтаровська // Вересень. – 2003. – № 4. – С. 30–36.
    119. Гонтаровська Н. Особливості системи родинно-сімейного виховання в навчально-виховному комплексі № 28 м. Дніпропетровська / Н. Гонтаровська // Вересень. – 2001. – № 1. – С. 63–69.
    120. Гонтаровська Н. Б. Особливості соціальних детермінант створення освітнього середовища на сучасному етапі розвитку суспільства / Н. Б. Гонтаровська // Наша школа. – 2008. – № 3. – С. 16–21.
    121. Гонтаровська Н. Б. Принципи проектування просторово-предметного компонента розвивального освітнього середовища / Н. Б. Гонтаровська // Педагогічний пошук. – 2009. – № 4. – С. 45–49.
    122. Гонтаровська Н. Б. Принципи розробки проекту освітнього середовища навчального закладу як передумови розвитку обдарованої особистості / Н. Б. Гонтаровська // Освіта на Луганщині. – 2009. – № 2. – С. 118–124.
    123. Гонтаровська Н. Б. Проблема створення освітнього середовища в педагогічній теорії та практиці / Н. Б. Гонтаровська // Імідж сучасного педагога. – 2007. – № 1/2. – С. 15–19 ; № 3. – С. 17–19.
    124. Гонтаровська Н. Б. Проблема створення освітнього середовища як фактора цілісного розвитку особистості (на матеріалі досліджень у навчально-виховному комплексі № 28 м. Дніпропетровська) / Н. Б. Гонтаровська // Наша школа. – 2000. – № 2/3. – С. 204–243.
    125. Гонтаровська Н. Б. Проблеми оздоровлення дітей в умовах навчально-виховного комплексу / Н. Б. Гонтаровська // Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління як обов’язковий компонент системи національної освіти : міжнар. наук.-практ. конф. з валеології, 22–24 жовт. 1996 р. : матеріали / [за заг. ред. С. В. Кириленко]. – К., 1997. – С. 116–120.

    126. Гонтаровская Н. Б. Развитие умственных способностей детей младшего школьного возраста на уроках физической культуры : [метод. рекомендации] / Н. В. Москаленко, Н. М. Ломако, Н. Б. Гонтаровская. – Днепропетровск, 1995. – 16 с.
    127. Гонтаровська Н. Б. Розвиток особистості в психолого-педагогічному контексті / Н. Б. Гонтаровська // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 1. – С. 32–41.
    128. Гонтаровська Н. Б. Інноваційні технології розвитку особистості : [наук.-метод. посіб.] / за наук. ред. Н. Б. Гонтаровської. – Дніпропетровськ : Інновація, 2011. – 278 с.
    129. Гонтаровська Н. Б. Система заходів по формуванню знань з основ здорового способу життя у загальноосвітніх навчальних закладах / Н. В. Москаленко, Н. Б. Гонтаровська // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. праць / за ред. С. С. Єрмакова. – Х., 2008. – № 1. – С. 112–116.
    130. Гонтаровська Н. Сприяння здоров’ю в діяльності навчального закладу / Н. Гонтаровська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 4. – С. 38–41.
    131. Гонтаровська Н. Створення освітнього середовища як необхідна умова морально-духовного розвитку особистості / Н. Гонтаровська // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 5/6. – С. 144–146.
    132. Гонтаровська Н. Б. Теоретико-практичні основи створення навчального закладу естетичного профілю : монографія / Н. Б. Гонтаровська. – Дніпропетровськ, 1999. – 177 с.
    133. Гонтаровська Н. Б. Уявлення про сутність особистості у контексті розвитку філософської думки / Н. Б. Гонтаровська // Імідж сучасного педагога. – 2003. – № 10. – С. 23–24.
    134. Гонтаровська Н. Б. Школа здоров’я / Н. Б. Гонтаровська // Право на гідне життя: кращі практики місцевого самоврядування. – 2004. – № 3. – С. 16–18.
    135. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – Київ : Либідь, 1997. – 376 с.
    136. Гончаренко С. У. Цілісність педагогічної системи і процесу: методологічний аспект / С. У. Гончаренко // Філософія педагогічної майстерності : зб. наук. праць / Ін-т пед. освіти і освіти дорослих АПН України, Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського ; [редкол.: Н. Г. Ничкало (голова) та ін.]. – К. ; Вінниця, 2008. – С. 13–24.
    137. Гордієнко В. І. Принцип єдності соціалізації та індивідуалізації в процесі підготовки майбутніх професіоналів / В. І. Гордієнко // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді : наук.-метод. посіб. / за ред. В. В. Рибалки. – Київ ; Тернопіль, 2002. – С. 104–110.
    138. Гришина Т. А. Идейно-нравственное воспитание младших школьников в процессе деятельности октябрятского коллектива : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Теория и история педагогики” / Т. А. Гришина. – М., 1979. –18 с.
    139. Гума
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины