Соціалізація дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів “Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад” : Социализация детей в условиях сельских учебно-воспитательных комплексов “Общеобразовательное учебное заведение – дошкольное учебное заведение”

Краткое описание

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

УДК 372: 159.922.27

Печенко Інна Петрівна

Соціалізація дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад”

13.00.08 дошкільна педагогіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
КУЗЬ Володимир Григорович доктор педагогічних наук,
професор

Умань 2002

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ .............................................................................

10

1.1. Соціалізація як проблема психолого-педагогічних досліджень у зарубіжній та вітчизняній науці .....

10

1.2. Особливості соціалізації дитини на межі переходу з дошкільного у молодший шкільний вік ................................................

43

1.3. Тенденції розвитку й взаємодії дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів за кордоном та в Україні...............................

54

Висновки до першого розділу ................................................................

68

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ П’ЯТИ-СЕМИ РОКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ КОМПЛЕКСІ .....

70

2.1. Соціальна зумовленість та принципи організації соціально-педагогічної діяльності комплексу Школа дошкільний навчальний заклад”......

70

2.2. Сутність і структура соціальної компетентності дітей п’яти-семи років .....

97

2.3. Діагностика сформованості рівнів соціальної компетентності вихованців закладів освіти ....................................

107

2.4. Теоретичне обґрунтування та реалізація інтегрованої моделі формування соціальної компетентності дітей в умовах діяльності школи-комплексу .................................

139

2.5. Аналіз результатів дослідницько-експериментальної роботи ....

168

Висновки до другого розділу ..............................................

183

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........................................................................

185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................

188

ДОДАТКИ .............................................................................................

209

ВСТУП

Утвердження державного суверенітету України, кардинальні зміни соціально-економічної ситуації актуалізують потребу в дослідженні процесу соціального становлення особистості.
Історично зумовлений процес розвитку особистості, засвоєння нею цінностей, норм поведінки, активне відтворення набутого соціального досвіду у власній діяльності та спілкуванні, визначається в сучасній науці як процес соціалізації. За такого підходу мета соціалізації полягає у створенні сприятливих умов для формування соціальної компетентності вихованців, тобто процес соціалізації передбачає самоосмислення, самодостатність, соціальну активність, а не просто пасивну адаптацію індивіда до вимог соціуму.
Сьогодні на теоретико-методологічному рівні інтенсивно досліджуються проблеми оновлення змісту освіти, створення належних умов для соціалізації дитини, оптимального її розвитку й виховання. Помітний доробок щодо соціально-педагогічних аспектів цієї проблеми належить таким вітчизняним дослідникам, як В.С.Болгаріна, І.Л.Зверєва, В.М.Іванов, Л.Г.Коваль, О.Л.Кононко, В.Г.Кремень, Н.М.Лавриченко, Н.Г.Ничкало, В.М.Оржеховська, Т.І.Поніманська, Р.М.Пріма, О.Я.Савченко, І.Д.Фельдштейн та ін.
Необхідність здійснення навчання й виховання дітей на засадах особистісно зорієнтованої педагогіки, що в сукупності забезпечить становлення дитини як суб’єкта культури і власної життєтворчості, доведена у працях Л.В.Артемової, І.Д.Беха, А.М.Богуш, З.Н.Борисової, О.Л.Кононко, В.Г.Кузя, З.П.Плохій, С.І.Уланової, К.І.Чорної та ін.
У сучасній педагогічній науці все більше утверджується необхідність створення таких соціальних відносин, які були б здатні забезпечувати педагогічно виважену соціалізацію вихованців. З огляду на це особливої значущості набуває оптимізація діяльності сільських навчально-виховних комплексів Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад” (цілісної, динамічної і відкритої педагогічної системи, яка об’єднує педагогічний процес дошкільного навчального закладу та школи), підвищення їхньої соціальної ролі у сільській місцевості. Адже саме тут найчастіше проявляються всезагальні, суспільні проблеми (О.М.Коберник, В.Г.Кремень, В.Г.Кузь, В.Є.Савка та ін.).
Проблема функціонування навчально-виховних комплексів Школа дошкільна установа” була предметом низки дисертаційних досліджень. Окремими дослідниками висвітлено педагогічні основи виховного процесу цих педагогічних об’єднань (В.Г.Кузь, Е.Е.Луніна, Н.М.Манжелій, А.Муханбетжанова, Д.І.Струннікова, Л.В.Тимошенко, Г.Б.Трішнєвська, В.В.Ферштейн).
Проте, як показав аналіз теорії і практики дошкільної педагогіки, на сьогодні відсутні дослідження з проблеми спрямованої соціалізації вихованців сільських навчально-виховних комплексів. Незважаючи на швидке зростання їх мережі, у діяльності цих закладів освіти ще зберігаються неадекватні підходи, що не забезпечують необхідного дітям рівня соціальної компетентності, на що спрямовують державні документи. Натомість успішне здійснення реформи дошкільної освіти, розв’язання завдань, поставлених у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, Законі України Про дошкільну освіту”, можливе за умови зняття внутрішніх і зовнішніх суперечностей між завданнями педагогічного процесу і науково-методичними основами їхнього забезпечення.
Особливо важливо розв’язати суперечність між об’єктивною необхідністю соціального становлення особистості, забезпеченням її соціальної компетентності та традиційними формами і методами організації педагогічного процесу в сільських навчально-виховних комплексах. Необхідність розв’язання названої суперечності зумовила вибір теми дослідження: Соціалізація дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до наукової комплексної програми Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини як складова тематичного плану лабораторії „В.Сухомлинський та школа ХХІ століття”, діяльність якої координується Відділенням теорії та історії педагогіки АПН України. Тему дослідження затверджено вченою радою університету (Протокол № 5 від 29 грудня 1998 року), узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (Протокол № 7 від 2 листопада 1999 року).
Об’єкт дослідження: соціалізація вихованців сільських навчально-виховних комплексів Школа дошкільний навчальний заклад”.
Предмет дослідження: процес формування соціальної компетентності дітей п’яти-семи років в умовах школи-комплексу.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально апробувати інтегровану модель формування соціальної компетентності вихованців комплексу Школа дошкільний навчальний заклад”.
Гіпотеза: ефективність соціалізації вихованців сільських навчально-виховних комплексів Школа дошкільний заклад” підвищиться, якщо будуть реалізовані такі організаційно-педагогічні умови:
раціональна організація педагогічного середовища у сільській школі-комплексі;
інтеграція соціально-педагогічних впливів шкільної та дошкільної підсистем, батьків та громадськості села;
доцільно організоване спілкування й співробітництво дошкільників і молодших школярів в умовах різновікового дитячого колективу комплексу;
забезпечення соціальної компетентності кожного вихованця.
Завдання дослідження:
1. Виявити специфіку та педагогічні можливості соціалізації дітей в умовах сільської школи-комплексу.
2. Розкрити педагогічну сутність поняття соціальна компетентність” яка є індикатором соціалізації особистості, встановити особливості її формування у дітей 5-7 років, визначити структуру та рівневі характеристики.
3. Розробити й теоретично обґрунтувати інтегровану модель формування соціальної компетентності дітей 5-7 років.
4. Здійснити експериментальну перевірку ефективності розробленої інтегрованої моделі формування соціальної компетентності вихованців комплексу.
5. Визначити організаційно-педагогічні умови педагогічно виваженої соціалізації дітей в умовах діяльності сільських навчально-виховних комплексів.
Теоретико-методологічні основи дослідження становлять положення про взаємодетермінацію психологічних, соціальних і культурних факторів у формуванні особистості; про діалектичну єдність процесів виховання і соціалізації особистості; про сутність Я-концепції”, про соціальний досвід особистості як суб’єктивний результат різноманітної діяльності, як сукупність її суб’єктивних стосунків. Засадничими в обґрунтуванні предмету дослідження стали вчення про особистість і фактори її розвитку (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.П.Буєва, Л.С.Виготський); про самоцінність і позицію особистості (Г.Г.Ващенко, В.В.Зеньковський); про закономірності соціалізації і виховання дітей із врахуванням їхніх особливостей (С.Ф.Русова, П.П.Блонський, В.О.Сухомлинський); концептуальні ідеї оптимізації функціонування навчально-виховних комплексів (В.Г.Кузь).
У процесі реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів. Серед теоретичних методів аналіз наукових джерел: синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація наукової інформації, які застосовувалися на першому етапі роботи при визначенні поняттєвого апарата дослідження, розробці методики формування соціальної компетентності дітей у навчально-виховному комплексі; історико-логічний під час вивчення теоретичних основ досліджуваної проблеми; моделювання у процесі розробки інтегрованої моделі формування соціальної компетентності дітей 5-7 років в умовах навчально-виховного комплексу. Емпіричні: аналіз продуктів діяльності вихованців різних типів закладів освіти, спостереження в різних умовах життєдіяльності, бесіди, ситуації вибору. Метод експерименту (констатуючий, формуючий та контрольний етапи) дав змогу активно моделювати умови обраного для вивчення явища.
Експериментальна база. Експериментальна робота проводилася в навчально-виховних комплексах Школа дошкільний заклад” села Максимівка Уманського району та сіл Степівка, Матвіїха, Терлиця, Коритня, Шарнопіль Монастирищенського району Черкащини. Дослідженням було охоплено 193 дитини дошкільного й молодшого шкільного віку та 27 дошкільних педагогів і учителів.
Організація дослідження. Дослідницько-експериментальна робота здійснювалася поетапно протягом 1998-2002 років:
І етап (1998 1999 роки) пошуково-теоретичний полягав у теоретичному осмисленні проблеми: з’ясовувався рівень її розробленості, визначалися вихідні теоретичні положення, мета й завдання дослідження, формувалася робоча гіпотеза; визначалися методи.
ІІ етап (1999 2001 роки) дослідницько-експериментальний пов’язаний з проведенням констатуючого та апробацією методики формуючого етапу експерименту. Було обґрунтовано сукупність організаційно-педагогічних умов, що забезпечують педагогічно виважену соціалізацію дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів.
ІІІ етап (2001 2002 роки) узагальнюючий. На цьому етапі здійснювалося теоретичне узагальнення результатів дисертаційного дослідження. Він містить аналіз і узагальнення науково-теоретичної інформації й результатів педагогічного експерименту, порівняння даних експериментальних і контрольних груп та класів. На основі здійсненого узагальнення підведено підсумки і сформульовано висновки, що підтверджують вихідну гіпотезу дослідження.
Наукова новизна дослідження: науково обґрунтовано процес соціалізації дітей п’яти-семи років, розкрито особливості його перебігу в умовах діяльності сільських навчально-виховних комплексів; виокремлено і науково обґрунтовано сукупність організаційно-педагогічних умов, які забезпечують педагогічно виважену соціалізацію вихованців сільських шкіл-комплексів.
Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні педагогічної сутності поняття соціальна компетентність”, виявленні особливостей її формування у дітей п’яти-семи років у сільських комплексах Школа дошкільний заклад”. Розроблено критерії, виділено та охарактеризовано рівні соціальної компетентності вихованців сільських шкіл-комплексів. Теоретично обґрунтовано інтегровану модель формування соціальної компетентності дітей п’яти-семи років, доведено її ефективність.
Практична значущість одержаних результатів дослідження полягає у розробці й запровадженні методики формування соціальної компетентності дітей п’яти-семи років, що передбачає єдність мети, завдань, змістового аспекту, методів, форм і засобів та забезпечує успішну соціалізацію вихованців сільських комплексів. Розроблена методика формування соціальної компетентності дітей може бути використана у навчально-виховному процесі дошкільної та початкової ланок освіти, а також у вищих педагогічних навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації як навчальний матеріал до відповідних тем курсів Дошкільна педагогіка” та методик дошкільної освіти. Матеріали дослідницько-експериментальної роботи можуть бути використані педагогічними працівниками для діагностики соціальної компетентності вихованців, ефективності їхньої соціалізації, а також стануть підґрунтям для створення програм і методичних посібників курсу Основи соціалізації особистості та методика ознайомлення дітей дошкільного віку із соціальною дійсністю”. Одержані емпіричні дані й висновки можуть бути використані як науково-методичні рекомендації для працівників навчально-виховних комплексів, учителів початкових класів, педагогів дошкільних груп, студентів, які вивчають методику дошкільної освіти.
Вірогідність отриманих результатів дослідження підтверджена науковим обґрунтуванням його вихідних положень і використанням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням. Висновки дисертації підкріплені кількісним і якісним (статистичним) аналізом фактів, результатами експериментальної перевірки одержаних даних.
Апробація матеріалів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях: Навчально-виховний процес у вузі і школі та шляхи його розвитку й удосконалення” (Рівне, 1999), Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти” (Чернівці, 1999), Сільська школа: проблеми, пошуки, перспективи” (Черкаси, 2000), Навчально-виховний комплекс Школа дошкільний навчальний заклад” новий тип установи дошкільної освіти” (Умань, 2002); а також на щорічних вузівських конференціях і методологічних семінарах професорсько-викладацького складу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (м.Умань) упродовж 1998-2002 років, на засіданнях кафедри теорії і методики дошкільної освіти, наукових лабораторій В.О.Сухомлинський і школа ХХІ століття”, Сільська початкова школа”. Висновки й основні положення дисертаційного дослідження було використано у лекційному матеріалі з курсу Методика розвитку рідного мовлення” та Основи соціалізації особистості”. Прочитано цикл лекцій на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.
Публікації. Результати дослідження відображено в 17 публікаціях автора. З них 9 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (281 найменування), додатків (7 на 25 сторінках). Загальний обсяг дисертації 234 сторінки. Основний текст дисертації викладено на 187 сторінках. Робота містить 10 таблиць, 1 схему, 8 протоколів, 3 діаграми.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Виконане дослідження Соціалізація дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад”” дозволило отримати об’єктивні характеристики процесу формування соціальної компетентності вихованців та з’ясувати тенденції її розвитку. Отримані дослідницько-експериментальні дані засвідчують правомірність висунутої гіпотези та підтверджують ефективність розробленої методики формування соціальної компетентності.
По завершенню дослідження правомірно сформулювати такі основні висновки які свідчать, що поставлені завдання розв’язано.
1. Соціалізація є процесом, який передбачає як засвоєння індивідом соціального досвіду у процесі входження в соціальне середовище, систему соціальних зв’язків, так і процес відтворення індивідом цих зв’язків за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище. Основою соціалізації є соціальний досвід дитини, засвоюючи який, вона здійснює саморозвиток та самореалізацію, стає соціально компетентною.
2. Поняття соціальна компетентність” ми розглядаємо як полікомпонентне утворення особистості, її інтегральну якість, що складається з цілого комплексу емоційних, мотиваційних, характерологічних особливостей та виявляється у соціальній активності й гуманістичній спрямованості особистості.
3. Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає підстави стверджувати, що усвідомлення поняття соціалізації особистості пов’язане з пошуком новітньої особистісно зорієнтованої парадигми виховання. Визначення пріоритету національних і загальнолюдських цінностей в житті суспільства обумовлює пошук напрямів набуття молодим поколінням національного і загальнолюдського соціального досвіду, тому сучасне суспільство потребує вивчення психолого-педагогічних засад соціалізації та вироблення на цій основі інноваційних технологій освіти.
4. На основі проведеного теоретичного аналізу проблеми розроблено компоненти соціальної компетентності вихованців (емоційно-почуттєвий, мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-поведінковий) та з’ясовано їх ознаки, що зробило можливим визначення рівнів соціальної компетентності дітей 5-7 років. У ході дослідження визначено достатній, середній та низький рівні соціальної компетентності вихованців навчально-виховного комплексу. Переважна більшість дітей виявилися на середньому та низькому її рівні, що характеризувалися збідненими емоційно-почуттєвою та пізнавальною сферами, недостатньо сформованими соціальними мотивами поведінки, зниженою соціальною активністю.
5. Зафіксовані рівні компетентності вихованців навчально-виховного комплексу вже на констатуючому етапі експерименту виявилися вищими у порівнянні з рівнями компетентності вихованців дошкільних закладів та початкових шкіл. Причини такого стану ми вбачаємо в тому, що в умовах таких інтегрованих об’єднань вихованці різного віку соціалізуються досить ефективно. Перехід з одного етапу розвитку до іншого здійснюється як перехід у нову соціальну ситуацію, обумовлюється внутрішньою необхідністю та забезпечується в контексті наступності та перспективності, що зумовлює його безкризовий перебіг.
6. Здійснено ретроспективний аналіз досвіду організації та функціонування навчально-виховного комплексу Школа дошкільний заклад”, у ході якого виявлено, що комплекс одна з перспективних моделей сучасного закладу освіти в сільській місцевості, який вирішує проблеми зміцнення сільської малокомплектної школи, вдосконалює суспільне виховання дітей-дошкільників на селі та ефективність їхньої підготовки до школи.
7. Виявлено, що педагогічне об’єднання Школа дошкільний заклад” педагогізує середовище, створює оптимальні умови для педагогічно виваженої соціалізації, оскільки всі соціальні взаємозв’язки вихованців, опосередковуючись, педагогічно доцільно впливають на процес їхнього соціального становлення. Отже, особистість дитини формується всім укладом сільського життя як певного соціального середовища, що взаємодіє з цілеспрямованими соціалізацією і вихованням в об’єднанні Школа дошкільний заклад”.
8. Визначено, що соціалізація вихованців сільських навчально-виховних комплексів Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад” досягається за умови комплексного підходу до забезпечення зазначених умов, який охоплює розробку методики формування соціальної компетентності дітей 5-7 років; організаційно-методичну роботу з педагогічним колективом комплексу і сім’ями вихованців; доцільно організовану взаємодію та співробітництво дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
9. Результатом теоретико-експериментальної роботи стала інтегрована модель формування соціальної компетентності вихованців сільських навчально-виховних комплексів, яка є розгорнутим у часі функціональним процесом, у якому виділяються три етапи: когнітивно-почуттєвий; установчо-мотиваційний; практично-діяльнісний. Ці етапи відповідають структурі соціальної компетентності та складовим компонентам процесу її формування.
10. Результати дослідження дають підставу визначити організаційно-педагогічні умови ефективної соціалізації вихованців сільських навчально-виховних комплексів: 1)раціональна організація педагогічного середовища в комплексі; 2) інтеграція соціально-педагогічних впливів шкільної й дошкільної підсистем, батьків та громадськості села; 3) доцільно організоване спілкування та співробітництво дошкільників і молодших школярів в умовах різновікового дитячого колективу комплексу; 4) забезпечення соціальної компетентності кожного вихованця.
Проведене дослідження, звичайно, не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого дослідження вимагає проблема розширення змістового компонента соціальної компетентності дітей інших вікових категорій, створення системи удосконалення перепідготовки педагогічних кадрів таких комплексів з урахуванням специфіки цих закладів, а також методика виховання і соціалізації дітей в умовах різновікового об’єднання тощо.

Список використаних джерел:
1. Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре. М.: Московский психо-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2000. 416 с.
2. Аза Л.А. Воспитание как философско-социальная проблема. К.: Наукова думка, 1993. 126 с.
3. Актуальні проблеми українського національного дошкілля /Л.В.Артемова, А.М.Богуш, Н.В.Лисенко, М.Г.Стельмахович. Івано-Франківськ, 1995. 242с.
4. Амонашвили Ш.А. Как живете дети? М.: Аспект пресс, 1975. 375 с.
5. Андреенкова Н.В. Проблема социализации личности //Соц. исследования, 1970. Вып. 3. С. 40-46.
6. Арушанова А. Организация диалогического общения дошкольников со сверстниками //Дошкольное воспитание. - 2001. - № 5. С. 51-61.
7. Артемова Л.В. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися //Дошкільне виховання. - 2000. - № 5. С. 6-7.
8. Артемова Л.В. Моральне виховання дошкільників ( Формування суспільних взаємин дітей у грі). К.: Рад. школа, 1974. 102 с.
9. Артемова Л.В. Формирование общественной направленности ребенка-дошкольника в игре. К.: Вища школа, 1988. 160 с.
10. Артемова Л.В. Театрализованные игры дошкольников: книга для воспитателей детского сада. М.: Просвещение, 1991. 127 с.
11. Артемова Л.В. Вчитися, граючись. К.: Томі ріс, 1995. 112 с.
12. Артемова Л.В. Національний дитячий садок на Україні //Дошкільне виховання. 1991. - № 6. С. 10-11.
13. Артемова Л.В. Розвиток теорії та практики дитячої гри: сторінки історії //Дошкільне виховання. 2000. - № 7. С. 18-19.
14. Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа. М.: МГХ, 1990. 376 с.
15. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. К., 1999. 61 с.
16. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 421 с.
17. Бех І.Д. В інтересах соціалізації школярів //Педагогічна газета. 1988. - № 3. - С. 2-3.
18. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
19. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности: Дис. д-ра психол. наук: 19.00.07. К., 1992. 320 с.
20. Бех І.Д. Образ Я” як мета формування і розвитку особистості //Педагогіка і психологія. 1998. - № 2. С. 30-40.
21. Блонский П.П. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. Т.1 /Под ред. А.В. Петровского. М.: Педагогика, 1979. 304 с.
22. Блонський П.П. Педологія: Мова й мислення в старшому дошкільному віці (Теорія Піаже та її критика). Х.: Рад. школа, 1935. 308 с.
23. Блонський П.П. Педологія. Х.: Рад. школа, 1935. 308 с.
24. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: Хрестоматія. У 2-х ч. Одеса: Астропринт, 1999. ч. ІІ. 229 с.
25. Богуш А.М. Наступність, перспективність, спадкоємність складові неперервної освіти //Дошкільне виховання. - 2001. - № 11. С. 11-12.
26. Богуш А.М., Поскаль О.О. Шляхи наступності та перспективності в роботі дошкільних закладів та початкової школи //Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. У 6 кн. Чернівці, 1996. Кн.. 3. С. 3-5.
27. Богуш А.М. Біблія у духовному розвитку особистості //Дошкільне виховання. - 1998. - № 8. С. 6-7.
28. Богуш А.М. Дефініції духовності і моральність в аспекті національного виховання в Україні. Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах //Збірник наукових праць. Кн.. І. К.: Пед. думка, 2000. С. 18-23.
29. Богуш А.М., Кичук Н.В. До постановки проблеми спадкоємності формування у дітей 6-7 років загально-навчальних умінь //Матеріали Четвертих Костюківських читань; В 3-х т. К.: Вид-во ДОК, 1996. Т.1. С. 83-87.
30. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1994. 398 с.
31. Бодалев А.А., Караковский В.А., Новикова Л.И. Психолого-педагогические проблемы воспитания в современных условиях //Советская педагогика. - 1991. - № 5. С. 11-19.
32. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (Психологические исследования). М.: Просвещение, 1968. 464 с.
33. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе //Вопросы психологии. - 1978. - № 4. С. 23-25.
34. Божович Л.И., Конникова Т.Е. О нравственном развитии и воспитании детей //Вопросы психологии. - 1975. - № 1. С. 80-89.
35. Бойко Л.П. Формування у школярів загальнолюдських цінностей в умовах функціонування соціально-педагогічної системи сім’я школа установи культури”: Дис. ... канд.пед.наук, 1998. 174с.
36. Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. /Гл.ред. А.М.Прохоров. М.: Советская энциклопедия, 1991. Т.1. 863 с.
37. Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. /Гл. ред. А.М.Прохоров. М.: Советская энциклопедия, 1991. Т.2. 768 с.
38. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості //Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 26 33.
39. Боришевський М.Й. Про виховання особистості //Початкова школа. 1998. - № 9. С. 11-15.
40. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. М.: Мысль, 1978. 325 с.
41. Бурова А., Долинна О. Сюжетно-рольова гра у розвитку творчих здібностей //Дошкільне виховання. 2000. - № 1. С. 14-15.
42. Валлон А. От действия к мысли. М., 1967.
43. Ващенко Г. Виховання волі і характеру: Підручник для педагогів. К.: Школяр, 1999. 385 с.
44. Ващенко Г. Твори. Том 4. Праці з педагогіки та психології: Проблеми освіти та організації навчання. К.: Школяр Фада” ЛТД, 2000. С. 30-109.
45. Венгер Л.А. Общие закономерности психического развития ребенка /Некоторые проблемы детской психологии: Тезисы докладов к конференции по вопросам подготовки детей к школе в сельском детском саду. М., 1972. С. 3-18.
46. Венгер Л.А., Мухина В.С. Психология: Учебное пособие для учащихся педучилищ. М.: Просвещение, 1988. 336 с.
47. Выготский Л.С. Детская психология: Собр. соч. в 6-ти т. Т.4. /Под ред. Д.Б.Эльконина. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
48. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.3. Проблемы развития психики /Под ред. Матюшина. М.: Педагогика, 1983. 368 с.
49. Выготский Л.С. Педагогическая психология /Под ред. В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1991. С. 387.
50. Виноградова Н.Ф. Условия эффективного воспитания у старших дошкольников интереса к окружающему //Современные проблемы воспитания и обучения дошкольников в детском саду. М.: АПН СССР. С. 21-26.
51. Водолага Н. Театральна абетка //Дитячий садок. - 2001. 27-28 липня.
52. Возрастная и педагогическая психология: Учебн. пособие для студентов пед. ин-тов /Под ред. проф. А.В.Петровского. М.: Просвещение, 1973. 288 с.
53. Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста /Под ред. А.Н.Леонтьева, А.В.Запорожца. М.-Л.: Изд-во АПН РСФСР, 1948. 365 с.
54. Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик Освіта”. 2000. - № 12. С. 5.
55. Вульфов Б.З., Семенов В.Д. Школа и социальная среда: взаимодействие. М., 1981. 401 с.
56. Воспитание детей дошкольного возраста /Под.ред. Л.Н.Проколиенко. К.: Вища школа, 1990. 368 с.
57. Гаспарова Е.М. Отображение социальных отношений в игре //Дошкольное воспитание. 1984. - № 8. С. 35-38.
58. Гончаренко А. Формування взаємин дошкільнят у різновіковій групі //Дошкільне виховання. 2000. - № 9. С. 10-11.
59. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Т.2.: Пер. с франц. М.: Мир, 1992. 376 с.
60. Голованова Н.Ф. Педагогические основы социализации младших школьников: Дис. д-ра пед. наук. - СПб, 1996. 327 с.
61. Голованова Н.Ф. Социализация школьников как явление педагогическое //Педагогика. 1988. - № 5. С. 42-45.
62. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1977. 376 с.
63. Гуров В.Н. Семья и школа: деятельностное взаимоотношение //Педагогика. 1992. - № 7. С. 37-41.
64. Гурова Р.Г. Социологические проблемы воспитания. М.: Педагогика, 1981. 176 с.
65. Гурьянова М.П. Российская сельская школа как социокультурный феномен //Педагогика. 1999. - № 7. С. 23-28.
66. Гурьянова М.П. Сельская школа и социальная педагогика: Пособие для педагогов. М.: Аналфея, 2000. 448 с.
67. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття). К.: Райдуга, 1994. 62 с.
68. Дьоміна І.С. Взаємини дітей старшого і молодшого дошкільного віку //Дошкільне виховання. 1972. - № 4. С. 14-19.
69. Детский сад в Японии: Опыт развития детей в группе. М.: Прогресс, 1987. 240 с.
70. Эльконин Д.Б. Детская психология. М.: Политиздат, 1960. 363 с.
71. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды /Под ред. В.В.Давыдова, В.П.Зинченко. М.: Педагогика, 1989. 560 с.
72. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте //Вопросы психологии. - 1971. - № 4. С. 6-20.
73. Эльконин Д.Б. Кризис детства и основания проектирования формирования детского развития //Вопросы психологии. 1992. - № 3-4. С. 7-13.
74. Эмоциональное развитие дошкольника: Пособие для воспитателей детского сада /Под ред. А.Д.Кошелевой. М.: Просвещение, 1985. 176 с.
75. Эриксон Э. Детство и общество. СПб: ЛЕНАТО Аст. фонд. «Университетская книга», 1996. 592 с.
76. Ермолаева М.В. Психология развивающей и коррекционной работы с дошкольниками. М.: Издательство «Институт практической психологии». - Воронеж: Изд. НПО «МОДЭК», 1998. 176 с.
77. Життєві кризи особистості: Науково-методичний посібник: У 2-х ч. /Ред. рада: В.М.Доній, Г.М.Несен, Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков та ін. К.: ІЗМН, 1998. Ч.1: Психологія життєвих криз особистості. 360 с.
78. Загвоздский В. Беседы о вальдорфской педагогике //Дошкольное воспитание. 1996. - № 3. С. 39-43.
79. Загик Л.В. Работа детского сада с родителями //Нравственное воспитание детей в детском саду. М., 1978. С.
80. Залужний О. Педагогія на Україні після Жовтня //Комуністична освіта. 1922. № 10. С. 70 82.
81. Закон України Про дошкільну освіту”. К.: Дошкільне виховання. - 2001. 33с.
82. Запорожец А.В. Вопросы психологии и обучения детей раннего и дошкольного возраста //Сов. педагогика. 1968. - № 7. С. 55-126.
83. Запорожец А.В. Избранные педагогические труды: В 2-х т. М.: Педагогика, 1986. Т.1. 297 с.
84. Запорожец А.В. Значение ранних периодов для формирования личности //Принцип развития в психологии. М.: Наука, 1978. С. 243-261.
85. Запорожец А.В. Педагогические и психологические проблемы всестороннего развития и подготовка к школе старших дошкольников //Дошкольное воспитание. 1972. - № 4. С. 37-47.
86. Запорожец А.В., Неверович Я.З. О генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребенка //Вопросы психологии. 1974. - № 6. С.60-73.
87. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М.: Изд-во МГХ, 1980. 157 с.
88. Зеньковский В.В. Психология детства. М.: Академия, 1996. 347 с.
89. Изучение мотивации поведения детей и подростков /Под ред. Л.И.Божович. М.: Педагогика, 1972. 351 с.
90. Іванов В.М. Педагогічні умови соціалізації міських старшокласників: Автореф. дис. ... канд.пед.наук: 13.00.05. К.: 1998. 20 с.
91. Ильчиков М.З., Смирнов Б.А. Социология воспитания. М.: Фирма Гардарика, 1996. 111 с.
92. Іщенко Л.В. Наступність в екологічному вихованні старших дошкільників і першокласників: Монографія. К.: Науковий світ, 2001. 112 с.
93. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. К.: Радянська школа, 1983. 136 с.
94. Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению /Характер. Коммуникабельность: Популярное пособие для родителей и педагогов. Ярославль: Академия развития, 1997. 240 с.
95. Коберник О.М. Духовний світ сільських школярів //Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах: Збірник наукових праць. Кн. ІІ. К.: 2000. С. 30-37.
96. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбнік С.Р. Соціальна педагогіка /Соціальна робота: Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1997. 392 с.
97. Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь: для студентов высших и средних пед. уч. заведений. М.: Изд. центр «Академия», 2000. 176 с.
98. Колесников А. Excel 97. К.: Издательская группа BHV, 1997. 528 с.
99. Колесникова В.Ф. Психолого-педагогічні умови наступності трудової підготовки старших дошкільників і молодших школярів: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1995. 207 с.
100. Коломенский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. М.: Просвещение, 1988. 183 с.
101. Коменский Я.А. Велика дидактика /Вибр. пед. твори /Під ред. А.А.Красовитського. Т. 1 К.: Радянська школа, 1940. 245 с.
102. Кон И.С. К этнографическому изучению мира детства //Сов. педагогика. 1981. - № 9. С. 44-48.
103. Кон И.С. Ребенок и общество. М.: Наука, 1988. 270 с.
104. Кон И.С., Шалин Д.Н., Мид Д.Г. Проблема человеческого Я //Вопросы философии. 1969. - № 12. С. 89.
105. Кононко О.Л. Відстояти самоцінність дошкільного дитинства //Дошкільне виховання. 2001. - № 11. С. 12-14.
106. Кононко О.Л. Запорука особистісного зростання дошкільника //Дошкільне виховання. 1999. - № 10. С. 3-5.
107. Кононко О.Л. Дитяча субкультура як цінність і складова особистісно орієнтованої освіти //Дошкільне виховання. 2001. - № 12. С. 6-9.
108. Кононко О.Л. Простір Я”: реальність та життєва проблема //Дошкільне виховання. 2001. - № 4. С. 3-7.
109. Кононко О.Л. Про базовий компонент дошкільної освіти //Дошкільне виховання. 1997. - № 1. С. 4-8.
110. Кононко О.Л. Психологічний комфорт як умова морального становлення особистості //Дошкільне виховання. 1996. - № 5. С. 4-5.
111. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника: Автореф. дис. ...докт.психол.наук: 19.00.07. К.: 2001. 36 с.
112. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (у дошкільному дитинстві). К.: Освіта, 1998. 225 с.
113. Кононко О.Л. Стратегічна мета виховання життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. 1999. - № 5. С. 3-6.
114. Кононко Е.Л. Я сам: Монография. К.: Рад.школа, 1983. 96 с.
115. Концепція дошкільного виховання в Україні. К.: Освіта, 1993. 16 с.
116. Копєйкіна О., Долинна О., Бурова А. Зміни в методичній службі Міносвіти в Україні //Дошкільне виховання. 1999. - № 11-12. С. 6.
117. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /Під ред. Л.М.Проколієнко; Упор. В.В.Андрієвська, Г.О.Балл, О.В.Проскура. К.: Рад.школа, 1989. 608 с.
118. Котырло В.К., Титаренко Т.М. Роль дошкольного воспитания в формировании личности. К.: Общество «Знание», 1977. 48 с.
119. Кравець В. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття. Тернопіль, 1996. 290 с.
120. Кремень В.Г. Ключові завдання. Утвердження пріоритетності і модернізації освіти //Дошкільне виховання. 2001. - № 11. С. 5-9.
121. Кремень В. Сучасна освіта в контексті реформування //Учитель. 1998. - № 2. С. 18 21.
122. Квинтилиан Марк Фабий. Дванадцать книг риторических наставлений. СПб, 1834. С. 23.
123. Кузь В.Г. Воспитательный комплекс «Школа детский сад». Смоленск, 1990. 53 с.
124. Кузь В.Г. Малокомплектна школа центр виховання на селі: Сільська початкова школа: стан, проблеми, перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції /Гол. ред. В.Г.Кузь. К.: Знання, 1999. С.3-5.
125. Кузь В.Г. Навчально-виховний комплекс Школа дитячий садок” і педагогічний ефект //Наукові основи організації педагогічного процесу в навчально-виховному комплексі Школа дитячий садок” /Гол.ред. В.Г.Кузь. К.: Науковий світ, 2001. С. 7-16.
126. Кузь В.Г. Освіта і школа ХХІ століття //Педагогіка і психологія. 1999. - № 1. С. 143-150.
127. Кузь В.Г. Педагогические основы функционирования учебно-воспитательного комплекса «Школа детский сад» //Новые исследования в педагогических науках. М.: Педагогика. 1985. - № 2. С. 54.
128. Кузь В.Г. Педагогические основы воспитательного процесса в комплексе «Школа детский сад». Дис. д-ра пед.наук. К., 1992. 54 с.
129. Кузь В.Г. Педагогічні основи функціонування навчально-виховного комплексу Школа дитячий садок” //Наукові основи організації педагогічного процесу в навчально-виховному комплексі Школа дитячий садок”: Збірник наукових праць. УДПУ Науковий світ”. 2000. С. 6-23.
130. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання: концептуальні положення. Умань, 1993. 109 с.
131. Кузь В.Г. Уроки неперспективности //Сов. педагогика. - 1985. - № 77. С.57-63.
132. Кузь В.Г. Школа центр воспитания. М.: Педагогика, 1991. 155 с.
133. Кулачківська С., Подолян Л. Сучасні психологічні вимоги до дитячого садка //Дошкільне виховання. 2000. - № 1. С. 18-19.
134. Кулачківська С., Подолян Л. Навіщо дошкільняті перехідний вік //Дошкільне виховання. 2001. - № 5. С. 6-7.
135. Лавриченко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. К.: Віра Інсайт, 2000. 444 с.
136. Лейтц Г. Психодрама: Теория и практика: Классическая психодрама. /Я.Л.Морено. М., 1994. 352 с.
137. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность /Под ред. Леонтьева. - 2-е изд. М.: Политиздат, 1977. 304 с.
138. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. В 2-х т. Т.1. М.: Педагогика, 1983. 392 с.
139. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения //Мин. Общ. и пед. психологии АПН СССР. М.: Педагогика, 1986. 144 с.
140. Локшина Е.И. Общественное дошкольное воспитание в Великобритании на современном этапе: Автореф. дис. канд. пед наук. К.: 1991.
141. Лозко Г.С. Українське народознавство. К.: Зодіак-ЕКО, 1995. 368 с.
142. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми та технології: Навчально-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1998. 112 с.
143. Лукашевич М.П. Социология воспитания. К.: Полыфаск, 1996. 180 с.
144. Лунина Е.Е. Особенности организации образовательного процесса в учреждении «Детский сад школа» с валеологической направленностью: Автореф. дисс. канд.пед.наук. Тюмень, 1997. 18 с.
145. Луценко І. Моделювання ситуацій спілкування //Дошкільне виховання. 1999. - № 5. С. 9-11.
146. Луценко І. Моделювання ситуацій спілкування //Дошкільне виховання. 1999. - № 2. С. 6-7.
147. Люблинская А.А. Детская психология. М.: Просвещение, 1971. 415 с.
148. Макаренко А.С. Мета виховання //Твори: В 7-ми т. &nd