Організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи : Организационно педагогические условия подготовки детей к школе

Краткое описание

Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

На правах рукопису

УДК 372.2.18

Черепаня Наталія Іванівна

Організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи
13.00.08 дошкільна педагогіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Андрієвський Борис Макійович доктор педагогічних наук, професор

Херсон-2006

ЗМІСТ

Вступ

4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади підготовки дітей до школи

13

1.1. Проблема підготовки дитини до навчання в школі на сучасному етапі

13

1.2. Педагогічні детермінанти готовності дитини до навчання в школі

31

1.3. Характеристика змісту компонентів готовності дитини до успішного навчання в школі

50

1.4. Кваліметричний механізм психолого-педагогічної діагностики готовності дитини до школи

64

Висновки до першого розділу

83

Розділ 2. Експериментальне дослідження ефективності організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи

87

2.1. Обґрунтування організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи

87

2.2. Дидактична модель реалізації організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до навчання в школі

108

2.3. Аналіз та узагальнення результатів експериментальної перевірки ефективності організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до навчання в школі

129

2.3.1. Організація і хід експерименту

130

2.3.2.Залежність між компонентами готовності
дітей до школи та їх успіхами в навчанні

153

Висновки до другого розділу

166

Висновки

170

Список використаних джерел

175

Додатки

194

ВСТУП
Дитинство, яке є найважливішим етапом у житті кожної людини, її розвитку і особистісному становленні, значною мірою пов’язане з освітою. Тому реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному і світовому освітньому просторі і потребують зниженням віку дітей, що починають систематичне навчання в школі, до 6-ти років, зумовлюють нагальність комплексного вирішення низки соціально-педагогічних проблем. Серед них найбільш гостро постає проблема збереження самоцінності й унікальності дошкільного дитинства.
Початок навчання з шести років передбачає вдосконалення системи дитячих дошкільних установ, оптимізації навчально-виховного процесу, органічною частиною якого є створення передумов до систематичної навчальної діяльності дитини, що ґрунтується на ідеї її всебічного і гармонійного розвитку. Зміни в освіті вимагають нових підходів у вирішенні питання наступності й перспективності взаємодії дошкільної і початкової ланок, де забезпечення «шкільної зрілості» дитини стає одним із головних завдань дошкільних навчальних закладів.
Перехід від дошкільного до молодшого шкільного дитинства є особливо значущим і відповідальним етапом у життєвому циклі становлення особистості. Це період визначальної ролі сім’ї і середовища, що оточує дитину, зміни виду провідної діяльності, появу нової соціальної ролі учня. У цей час відбувається розширення сфери потреб і мотивів, якісних перетворень у всіх сферах фізичного, психічного і соціального розвитку дитини, що в свою чергу призводить до новоутворень в інтелектуальній, емоційно-вольовій сферах, ставленні до себе й оточуючих. Готовність дитини до систематичного навчання стає підґрунтям, від якого залежить її подальші успіхи у навчальній діяльності, здатність до довільної діяльності, самодостатність і самопочуття, значною мірою впливає на її психічне та соматичне здоров’я.
Утім, в Україні станом на 2005 рік дошкільні навчальні заклади відвідують лише 38% дітей дошкільного віку. Поява освітніх закладів нового типу, потреба відбору дітей у гімназійні класи, що працюють за різними системами навчання, необхідність створення наскрізних стратегій реалізації особистісно орієнтованої концепції освіти в контексті входження України в Європейський освітній простір зумовлює пошук шляхів удосконалення системи підготовки дітей до систематичного навчання в школі.
Проблема підготовки дітей до школи знайшла широке відображення у світовому й вітчизняному історико-педагогічному досвіді. Її вивчення започатковано класиками психології і педагогіки (Л. Виготський, О. Запорожець, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Ж. Піаже, К. Ушинський, Ф. Фребель). Окремі психологічні, педагогічні і методичні аспекти проблеми розкриваються в працях Т. Кондратенко, В. Котирло, Г. Кравцова, Н. Пушкіна, Є. Сапогової, К. Щербакової, F. Nylor, Y. Ossola, D. Cadman, D. Wilson, L. Miller, G. Cummings. Обґрунтовано систему організованих занять удитячому садку (О. Усова, Ф. Сохін); розроблено методику розвитку компонентів навчальної діяльності на спеціальних заняттях іздошкільниками (Л. Артемова, Л. Венгер, А. Давидчук, Т. Доронова, П. Лучанська); досліджено різні аспекти готовності дитини до школи (М. Безруких, І. Дубровіна, Я. Коломінський, Р. Нємов, Є. Панько); роль сім’ї вцьому процесі (О. Докукіна, В. Тостовий, S. Valter, A. Rydell, D. Cookson, M. Roussey, I. Senecal, V. Stein та ін.).
Особлива увага приділяється наступності в навчанні та вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку (Л. Артемова, В. Кузь, Л. Калмикова, О. Проскура, О. Савченко, Д. Струннікова, Т.Назаренко, Л.Федорович та ін.).
Про гостроту проблеми підготовки дитини до школи свідчать праці А. Богуш, Н. Бібік, Л.Іщенко, М. Вашуленка, О. Кононко, С. Лаврентьєвої, Т. Піроженко, З. Плохій, К. Прищепи, Н.Шиліної. У них приділено увагу не тільки на можливості дошкільників у засвоєнні предметних знань, але й на те, що надмірне і раннє перевантаження дитини негативно впливає на її здоров’я, загальний розвиток, змінює сенс і зміст дошкільного дитинства.
Констатуючи суттєвий внесок учених теоретиків і практиків у розробку означеної проблеми, відзначимо, що серед досліджень немає таких, у яких процес підготовки до школи ґрунтується на цілісній концепції розвитку дитини і забезпечується комплексом організаційно-педагогічних умов. З урахуванням цієї потреби, а також рівня науково-теоретичної і практичної розробленості проблеми ефективної підготовки дітей до школи було обрано тему дослідження «Організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною тематичного плану наукових досліджень Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів „Теоретико-методологічні основи вдосконалення системи освіти та поліпшення її кадрового забезпечення” (№0104U010624).
Тема дослідження затверджена вченою радою Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (протокол №4 від 13.09.2003 р.) і узгоджена в Раді зкоординації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 27 січня 2004 р.). Автором досліджувався аспект підвищення ефективності підготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі.
Мета дослідження - визначити, теоретично обґрунтувати й експеримен­тально перевірити організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи.
Завдання дослідження.
1. Виявити взаємозв’язки основних складових готовності шестирічок до школи та їх вплив на успішність навчання першокласників.
2. Розробити механізм комплексного діагностування готовності дитини до систематичного навчання, визначити критерії, показники та рівні її сформованості.
3. Визначити й обґрунтувати організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи.
4. Розробити та експериментально перевірити ефективність дидактичної моделі впровадження організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи.
Об’єкт дослідження - процес підготовки дітей до школи.
Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови підготовки дітей до школи.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективність процесу підготовки дітей до систематичного навчання в школі суттєво підвищиться за наявності сукупності організаційно-педагогічних умов, які передбачають: взаємодію і співпрацю сім’ї, дошкільного навчального закладу і школи; прогностичну комплексну діагностику готовності дитини до школи; урахування залежностей між ключовими елементами компонентів готовності й успіхами дітей у засвоєнні навчального матеріалу; варіативність і оптимальне поєднання традиційних та інтерактивних методів і організаційних форм роботи; відповідне кадрове і дидактико-методичне забезпечення.
Методологічні засади дослідження становлять положення філософії, психології і педагогіки щодо активності суб’єкта в пізнанні; впливу соціуму, навчання і виховання на розвиток особистості, унікальності дошкільного дитинства; взаємозв’язку теорії і практики; принципу системності йкомплексності під час аналізу соціально-педагогічних явищ. Дослідження базується на Законі України „Про дошкільну освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовому компоненті дошкільної освіти.
Теоретичними джерелами дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних дослідників з особистісно-орієнтованої освіти (І. Бех, С. Подмазін, О. Савченко, В. Сухомлинський, І. Якиманська та ін.), проблем дошкілля та початкової освіти (Л. Артемова, Т. Беньова, О. Кононко, З. Плохій, О. Проскура, Дж.Чепи), наступності дошкільної і початкової освіти (А. Богуш, З.Борисова, О. Киричук, В. Кузь, Т. Назаренко, Д. Струннікова, Г. Халаша та ін.); сутності і компонентів готовності дитини до навчання в школі (Л.Божович, Л. Венгер, Ю.Гільбух, О.Кононко, Д.Ельконін та ін.).
Для вирішення поставлених у дисертації завдань використано комплекс методів дослідження. На теоретичному рівні з метою обґрунтування теоретичних положень дослідження та уточнення основних наукових понять використовувалися аналіз і узагальнення літературних джерел, вітчизняного й зарубіжного досвіду; для визначення основних організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи і розробки дидактичної моделі їх упровадження використовувались методи моделювання, зіставлення та прогнозування.
На емпіричному рівні з метою виявлення реального стану готовності дітей до навчання в школі, ефективності існуючих методик підготовки до школи і досліджуваних організаційно-педагогічних умов було використано методи експертизи, анкетування, бесіди, тестування, спостереження, педагогічний експеримент. Для групування експериментальних даних та їх подальшої комп’ютерної обробки використовувались методи математичної статистики.
База та етапи дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі дошкільних навчальних закладів № 11 і № 13 та загальноосвітньої школи № 20 м. Мукачевого, дошкільних навчальних закладів № 45 і № 82 та загальноосвітніх шкіл № 4, № 45, № 56 м. Херсона.
Усього в дослідженні взяло участь 342 дитини дошкільного та шкільного віку, 58 педагогів, 179 батьків.
На першому етапі (2002) вивчались теоретичні аспекти проблеми та стан підготовки дітей до школи в практиці роботи дошкільних навчальних закладів, підготовчих груп. З’ясовувалися суперечності, наявні в цьому процесі, прогнозувались шляхи їх усунення та визначалась база дослідження.
На другому етапі (2002-2003) розроблялася програма педагогічного дослідження; визначалась мета, завдання, формулювалась гіпотеза, прогнозувались очікувані результати, а також їх можливі негативні наслідки. Обґрунтовувалась система критеріїв ефективності результатів дослідження, визначались контрольні та експериментальні групи в дошкільних навчальних закладах і початкових школах, центрах розвитку дитини й групах підготовки до школи, здійснювалось обґрунтування організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до школи, розроблялись варіанти дидактичної моделі їх реалізації, а також форми взаємодії сім’ї, дошкільних навчальних закладів і школи в педагогічному процесі підготовки дітей до навчання у школі.
Третій етап (2003-2005) передбачав здійснення педагогічного експерименту, з подальшою перевіркою ефективності організаційно-педагогічних умов, що забезпечують підготовку дитини до навчання в школі. Результати експериментального дослідження піддавалися узагальненню і систематизації, кількісному і якісному аналізам. Їх апробація здійснювалась шляхом обговорення і публікації, а також упровадження в практику роботи базових шкіл і дошкільних навчальних закладів.
Наукова новизна і теоретична значущість результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше обґрунтовано та перевірено комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечують необхідний рівень підготовки дітей до навчання в школі; уточнено сутність і співвідношення понять „готовність до школи”, „шкільна зрілість” та структуру готовності дитини до навчання у школі; визначено коефіцієнти вагомості комплексного критерію педагогічної та психічної готовності, її показники та рівні; розроблено кваліметричний механізм діагностування «шкільної зрілості» дошкільника; виявлено соціально-педагогічні чинники впливу на якість підготовки дитини до школи; розкрито залежності між розвитком компонентів готовності дітей до школи та їх успіхами в навчанні з провідних навчальних предметів у початкових класах; подальшого розвитку набули організаційні форми й методи взаємодії сім’ї, дошкільних закладів і початкової школи у процесі підготовки дітей дошкільного віку до систематичного навчання в загальноосвітній школі.
Практична значущість результатів дослідження визначається створенням дидактичної моделі реалізації організаційно-педагогічних умов підготовки дітей до навчання в школі на основі спеціально організованої суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників виховного процесу. За результатами дослідження підготовлено методичні рекомендації з підготовки дитини до школи та методика комплексної діагностики компонентів шкільної зрілості дітей-шестирічок, що дозволяє оптимізувати процес визначення шкільної зрілості дитини, рекомендувати батькам вибір школи, адекватної психофізіологічному розвитку дитини та її особистісним нахилам; прогнозувати майбутні успіхи дошкільників на старті шкільного навчання.
Результати й матеріали дослідження можуть бути використаними в роботі дошкільних навчальних закладів, центрах розвитку дитини, загальноосвітніх шкіл різних типів, в системі вищої педагогічної освіти в процесі підготовки вихователів дошкільних навчальних закладів та вчителів початкових класів, у процесі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів та в системі післядипломної педагогічної освіти.
Упровадження результатів дослідження здійснено в дошкільних навчальних закладах №11 і № 13 м. Мукачевого (довідка № 137 від 12.03.2006 р.); ЗОШ № 20 м. Мукачевого (довідка № 137-2 від 12.03.2006 р.); дошкільний навчальний заклад № 45 м. Херсона (довідка № 145 від 06.04.2005); ЗОШ № 45 м. Херсона (довідка № 2/1 - 4016 від 3.06.2004 р.); на факультеті дошкільної та початкової освіти Херсонського державного університету ( довідка № 10-25/245 від 28 лютого 2006 року).
Матеріали дослідження використовувались у процесі читання лекцій студентам факультета початкового навчання Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка №49 від 08.02.2006 р.) та слухачам Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон).
Достовірність результатів та висновків дисертаційного дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, їх відповідністю визнаним науковим положенням; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів наукового дослідження, адекватних його меті та завданням; якісною та кількісною обробкою експериментальних даних; паралельною перевіркою даних дослідження; підтвердженням результатів формувального експерименту практикою роботи дошкільних навчальних закладів і початкових шкіл.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження обговорювались на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (2002-2005), семінарах НДІ педагогіки АПН України (Київ, 2002-2003), засіданнях кафедри дошкільного виховання та початкового навчання Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон, 2003-2005), а також доповідались на міжнародній науково-практичній конференції „Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у європейському контексті” (м. Херсон, 2004), всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах „Виховання дітей та молоді в контексті громадянського суспільства” (м. Київ, 2003), „Інтеграція структури і змісту початкової освіти”( м. Херсон,2003), „Проблеми соціалізації молодших школярів (м. Херсон, 2003), „Наступність і перспективність у навчанні між початковою і середньою ланкою освіти” (м. Херсон, 2005), „Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення” (м. Полтава, 2005).
Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження викладено в 7 одноосібних публікаціях автора, з них 4 у фахових ви­даннях.

Структура роботи обумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає 207 сторінок. З них основного тексту 174 сторінки. У дисертації міститься 6 таблиць та 8 рисунків, що обіймають 5 сторінок основного тексту. Список літератури містить 276 найменувань, з них 41 іноземних авторів. Додатки викладено на 10 сторінках.

Список литературы

Висновки

1. Реформування національної системи освіти зумовлює необхідність обґрунтування теоретичних і методичних засад підготовки шестирічної дитини до школи. Під готовністю до навчання нами розуміється багаторівневе утворення, що характеризується необхідним рівнем особистісної, мовленнєвої, інтелектуальної та морфологічної підготовки дитини для успішного навчання в школі.
2. Незважаючи на наявність достатньої кількості досліджень з цієї проблеми, накопичений досвід функціонування дитячих дошкільних навчальних закладів, усталена практика підготовки дитини до школи не повною мірою відповідає вимогам сучасної стратегії особистісно орієнтованого виховання й навчання, не забезпечує наступності між дошкільною та початковою ланками освіти, що, зокрема, виявляється у форсуванні темпів розвитку дошкільника і штучному зміщенні предметних вимог початкової школи на дошкільний ступінь навчання. Це призводить до витіснення з життя дошкільнят специфічних для їхнього віку видів діяльності, оскільки механічно і передчасно нав’язується непритаманний віку соціальний статус учня. установлено, що підготовка дитини до систематичного навчання на функціональних” засадах не забезпечує необхідної якості, має ряд негативних наслідків, є однією з причин ігнорування самоцінності дошкільного і молодшого шкільного віку.
3. За результатами узагальнення теоретичного й практичного матеріалу з проблеми, що досліджується в дисертації, створено дидактичну модель готовності дитини до систематичного навчання, що містить фізичний, інтелектуальний, особистісний і соціально-психологічний компоненти, які є важливими як для успішної навчальної діяльності, так і безболісної” адаптації малюка до нової системи стосунків в умовах загальноосвітньої школи. Розробка моделі підготовки дитини до школи передбачає наукове усвідомлення змістового наповнення готовності” як комплексного поняття, у структурі якого доцільно визначати і враховувати домінантні (стрижневі) новоутворення, що є ключовими для визначення рівня готовності з того чи іншого компонента, це розвиток логічного мислення, ставлення до навчальної ситуації, організованість, стан здоров’я, навички спілкування.
4. Структурний аналіз отриманих матеріалів дозволив обґрунтувати систему діагностики готовності до шкільного навчання, що базується на даних як педагогічних, так і психологічних досліджень. Діагностування рівнів підготовки дитини до школи передбачає змістову характеристику комплексу критеріїв, які набувають значення показників: фізична, інтелектуальна, емоційно-вольова, мотиваційна і комунікативна готовність. Їх рівні відбивають кількісні та якісні характеристики сукупності виявів окреслених показників і визначаються за алгоритмом: зміст, ситуації вияву, критерії оцінки, коефіцієнт вагомості, рівні сформованості. У ході дослідження з’ясовано доцільність трирівневої оцінки готовності дитини до навчання у школі, що включає умовно названі високий, середній і низький рівні.
5. Доведено, що ефективність процесу підготовки дітей до систематичного навчання в школі суттєво підвищується за наявності сукупності організаційно-педагогічних умов, які передбачають: взаємодію і співпрацю сім’ї, дошкільного навчального закладу й школи; прогностичну комплексну діагностику готовності дитини до школи; урахування залежностей між ключовими елементами компонентів готовності й успіхами дітей у засвоєнні навчального матеріалу; варіативність і оптимальне поєднання традиційних та інтерактивних методів і організаційних форм роботи; відповідне кадрове і дидактико-методичне забезпечення.
6. Розроблена та експериментально перевірена дидактична модель реалізації означених організаційно-педагогічних умов у процес підготовки дітей до школи базується на ієрархічній системі концептуальних вихідних положень як філософського (усебічний причинно-наслідковий зв’язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів, прогностичність передбачення кінцевих результатів кількісних та якісних змін розвитку дитини, пізнання об’єктивної реальності в цілому, у тому числі й сутності педагогічної діяльності) і міжпредметного рівня (комплексність і програмно-цільовий підхід до вивчення освітніх процесів, використання методів математичної статистики, моделювання, системність).
7. До суто специфічних принципів віднесено діяльнісно-особистісний підхід до розвитку задатків дошкільника, орієнтацію на активний характер навчання і мислення, цілеспрямованість і цілісність організованого впливу на самостійну діяльність як суб’єкта навчально-виховного процесу, а також відомі дидактичні вихідні положення. Структура моделі включає цілепокладання, методологічний і змістово-процесуальний блоки та механізм зворотного зв’язку, який реалізує діагностичну, організаційну, моніторингову та корекційну функції.
8. Процес підготовки дошкільника до системної навчальної діяльності передбачає декілька логічно взаємопов’язаних етапів: діагностико-прогностичний (визначення вихідного стану психофізіологічних і педагогічних характеристик дітей і проектування програм їх розвитку); діяльнісно-формувальний (розвиток мотиваційних, особистісних, фізичних, емоційно-вольових і соціальних компетентностей дошкільника); прикінцево-оцінний (закріплення знань, умінь і навичок, а також способів діяльності як норми готовності до школи та визначення рівнів їх сформованості). Логіка формування в дитини особистісних новоутворень, що забезпечують усю палітру основних передумов до навчання в першому класі, вибудована за законами пізнання: від об’єктивної оцінки вихідного стану дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних і фізичних функцій дитини до розвитку вищих їх рівнів, визначених Державними стандартами дошкільної освіти.
9. Сутнісне наповнення змістово-процесуального блоку спрямоване на реалізацію цілісного підходу до формування шкільної готовності дитини (збагачення тезауруса знань, розвиток фізичних і нервово-психічних якостей організму, формування логічного мислення та мовленнєвої компетенції, розвиток позитивного ставлення до навчання та готовності до довільної регуляції поведінки). Найбільш дієвими формами організації навчально-виховної діяльності зарекомендували себе групові та індивідуальні заняття, сюжетно-рольові та театралізовані ігри, дитячі ранки, свята, інсценування, спортивні заходи, фізкультурні розваги та ін. Необхідною умовою, що забезпечує достатній рівень підготовки дошкільників, є оптимальне поєднання словесних (розповідь, бесіда, пояснення, вправи, робота з книжкою), наочних (демонстрація, ілюстрація), організаційних (виховні ситуації, вимога, приклад, доручення), контрольно-стимулювальних (заохочення, перспективні лінії, змагання, тестування, педагогічне спостереження, аналіз творчих робіт дітей, оцінювання) та інших методів.
10. Доведено, що не існує окремих універсальних засобів формування того чи іншого утворення дитини. Специфіка в складність розгортання процесу підготовки до школи вимагає комплексного підходу до його здійснення, сукупності педагогічних впливів, а також створення відповідного виховного середовища.
11. У роботі виявлено існування залежностей і взаємозв’язків між рівнем розвитку компонентів готовності дітей до навчання і майбутньою їх успішністю в школі. Характерно, що між хлопчиками і дівчатками мають місце розбіжності в механізмі досягнення успіху в навчанні залежно від розвитку в них тих чи інших компонентів шкільної готовності. Установлено, що одним із важливим показників засвоєння першокласниками навчального матеріалу, зокрема читання й математики, є організованість, що в окремих випадках стає більш вагомою, ніж розвиток інтелектуальної готовності.
12. Тип ставлення дитини до навчальної ситуації є важливим насамперед на початковому етапі навчання. Щодо «ігрового» ставлення до навчання, то ця категорія дітей демонструє широку палітру успішності. Насамперед це стосується хлопчиків. Водночас розвиток логічного мислення має високий кореляційний зв’язок з успіхами дітей у математиці (особливо для хлопчиків). Спостерігається сильна кореляційна залежність між розвитком навмисного запам’ятовування і загальною успішністю дітей. Доведено, що наявність навичок читання на початок шкільного навчання не гарантує очікуваного успіху в засвоєнні навчального матеріалу.
13. Результати формувального експерименту засвідчили позитивні зрушення в рівні підготовленості шестирічок до школи. Високу готовність до систематичного навчання продемонстрували насамперед діти експериментальних груп. Позитивна динаміка розвитку якості, що досліджується, спостерігалася переважно в категорії дошкільників, які навчались за розробленою в дисертації дидактичною моделлю.
У процесі наукового пошуку встановлено, що існує об’єктивна необхідність у подальшому дослідженні питань, пов’язаних з підготовкою дитини до систематичного навчання в школі. Потребують вивчення технології виховання дітей-шестирічок, підготовка до школи малят, які не відвідують дошкільних навчальних закладів, створення наскрізних навчальних програм для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, спрямованих на забезпечення цілісного характеру психофізіологічного їхнього розвитку.

список використаних джерел
1. Агафонова И.Н. Психологическая готовность к школе в контексте проблемы адаптации // Начальная школа.- 1999.- № 1.- С. 61-63
2. Амонашвили Ш. А. В школу с шести лет. - М.: Просвещение, 1981.- 240с.
3. Анищенко О.М. Условия формирования предпосылок учебной деятельности //Дошкольное воспитание. 1979.- № 3 С. 39-44.
4. Артемова Л.В. Вчитися, граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільнят: Кн. для вихователів дитячих садків та батьків: К.: Томіріс, 1995. 112 с.
5. Артемова Л.В. Формирование общественной направленности ученика-дошкольника в игре. К.: Вища школа, 1988. 160 с.
6. Артемова Л.В., Янківська О.П. Дидактичні ігри і вправи в дитячому садку. К.: Радянська школа, 1977. 24 с.
7. Бардин К.В. Подготовка ребенка к школе.- М.: Знание, 1983.- №5.- 96 с.
8. Базовий компонент дошкільної освіти України // Дошкільне виховання. 1999. №1. С. 3-17.
9. Безруких М.М. Школьные трудности у учащихся первых классов. М., 1998. 64с.
10. Берцфаи Л.В. Опыт построения методики диагностики учебной деятельности младших школьников // Диагностика учебной деятельности и интел­лектуального развития детей. М, 1981. С.13-28.
11. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання. К.: ІЗМП, 1998. 204 с.
12. Битянова М.Р. Адаптация ребенка к школе: диагностика, коррекция, педагогическая поддержка. М.: Речь, 1997. 123 с.
13. Блонский П.П. Память и мышление // Избранные педагогические и психологические сочинения / Под ред. А.В. Петровского: В 2-х т. М., 1979. Т. 2. С. 118-340.
14. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років. К.: Видавничий Дім „Слово”, 2004 376 с.
15. Богуш А.М., Шиліна Н.Є. Мовленнєва готовність старших дошкільників до навчання у школі Одеса: ПНЦ АПН України, 2003. 492 с.
16. Боделан О.Р. Психологічне забезпечення адаптації дітей шестирічного віку до навчальної діяльності: Автореф. дис. канд. психол. наук.- Одеса, 2000.- 19 с.
17. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації. К., 1996. 146 с.
18. Божович Л.И. Отношение дошкольников к учению как психологическая проблема // Вопросы психологии школьника. М., 1951. С. 3-28.
19. Брэдвей Л., Алберс Хил Б. Ребенок от 3 до 7 лет. Как подготовиться к школе. М.: Юнверс, 1997. 160 с.
20. Бугрименко Е.А., Венгер А.Л., Политова К.Н., Сушкова Е.Ю. Готовность детей к школе // Диагностика психического развития и коррекция его небла­гополучных вариантов. М., 1992. С. 4-65.
21. Бугрименко Е.А., Микулина Г.Г., Савельева О.В., Цукерман Г.А. Руководство по оценке качества математических и лингвистических знаний школьников. М.: Просвещение, 1992. С. 66-126.
22. Бугрименко Е.А., Цукерман Г.А. Учимся читать и писать. М.: Знание, 1994. С. 3-84.
23. Будницкая И.И., Катаева А.А. Ребенок идет в школу. М.: Просвещение, 1985. 160 с.
24. Варенцова Н. Готовим руку к письму // Дошкольное воспитание. 1996. № 2. С. 89 - 93
25. Васильєва Л. Вправні пальчики // Дошкільне виховання. 2001. №6. С.20-21.
26. Васильєва В.Т. Дошкольное воспитание и проблема перехода в школу //Начальная школа. 2001. №11. С.24-26.
27. Вахорова Е.К.. Дятко Н.В., Сазонова Е.В. Экспресс-диагностика готовности к школе: Набор методик для педагогов и школьных психологов. М.: Генезис, 1999. 48 с.
28. Венгер Л.А. Об уровне развития детей, поступающих в школу //Дошколь­ное воспитание. 1972. № 8. С. 33-38.
29. Венгер Л.А. Психологическая готовность к обучению в школе //Подготов­ка детей к школе в детском саду. М.: Просвещение, 1977. С. 10-18.
30. Венгер Л.А. Обучение шестилетних детей с различным уровнем готовности к школе // Подготовка детей к школе в детском саду. М., 1977. С. 39- 62.
31. Венгер Л.А. Психологическая готовность ребенка к школе // Вопросы пси­хологии. 1984. № 4. С. 12-14.
32. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. Львів: ВНТЛ, 1998. 164 с.
33. Вільчковський Е. С., Курок О. І. Фізичне виховання дітей в дошкільному закладі. К.: РВВ ГДПУ, 2001. 253 с.
34. Виховання основ духовної культури: Методичні рекомендації / За ред. В.Г.Слюсаренко. Суми: Мрія, 1992. 28 с.
35. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л.Н.Проколиенко. К.: Рад. школа, 1990. 368 с.
36. Все про адаптацію. Спецвипуск. 2004. № 25-26. С. 33-45.
37. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка //Вопросы психологии. 1966. № 6. С. 16-18.
38. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. М.: Просвещение, 1991. 93 с.
39. Выготский Л.С. Мышление и речь // Сборник соч. в 6 томах. М.: Педагогика, 1984. Т.2. 247 с.
40. Газман О.С., Харитонова Н.Е. В школу с игрой. М.: Просвещение, 1991. С. 4-12.
41. Галигузова Л.Н., Смирнова Е.О. Ступени общения: от года до семи лет. М.: Просвещение, 1992. 143 с.
42. Гатанова Н.В., Тунина Е.Г. Тесты для подготовки ребенка к школе. Для детей 6-8 лет. СПб.: Издательский Дом «Нева». М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. 192 с.
43. Гильбух Ю.З. Диагностика психологической готовности к школьному обучению // Темперамент и познавательные способности школьника. К., 1993. С.178-208.
44. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика: Методология, теория, практика.- К.: Вища школа, 1986.- 200 с.
45. Григорович Л. К вопросу о готовности детей к обучению в школе //Дошкольное воспитание. 1995. № 4. С.68- 72.
46. Горецкий В.Г., Кирюшкин В.А., Шанько А.Ф. Читаем сами. М.: Просвещение, 1991. 36 с.
47. Готовність дитини до навчання / Упоряд: С.Максименко, К.Максименко, О.Главник. К.Мікрос-СВС, 2003. 112 с.
48. Гуткина Н.И. Диагностическая программа по определению психологической готовности детей 6-7 лет к школьному обучению //Психологическая наука и образование. 1997. № 2. С.28-35.
49. Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. М.: Образование, 1996.- 236 с.
50. Давидчук А.Н. Формирование предпосылок учебной деятельности //Подготовка детей к школе в детском саду. М.: Просвещение, 1977. С. 19-38.
51. Давидчук А.Н. Дошкольный возраст: развитие элементарных математических представлений // Дошкольное воспитание. 1977. №1. С. 72.
52. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
53. Денисевич Н.Н., Ермолаева С.А. Подготовка ребенка к школе как проблема предупреждения отклонений в его социальном развитии //Начальная школа. 1995. № 6. С. 2.
54. Дерманова И.Б. Диагностика эмоционально-нравственного развития. СПб.: Речь, 2002.- 176 с.
55. Диагностика учебной деятельности и интеллектуального развития детей. М., 1981. С. 64-130.
56. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. К.: Богдана, 2003. 327 с.
57. Джежелей О.В. Помогайка. Книга для взрослых и детей. М., 1994. 76с.
58. Диагностика умственного развития дошкольников / Под ред. Л.А.Венгера и В.В.Холмовской. М., 1978. 78 с.
59. Доналдсон М. Мыслительная деятельность детей: Пер. с англ. / Под ред. В.И.Лубовского. М.: Педагогика, 1985.-192с.
60. Доронова Т.Н. Формирование действий контроля на занятиях рисованием у детей старшего дошкольного возраста: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - М., 1979. 17 с.
61. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Фольклор і розвиток дитячого мовлення: Методичні рекомендації. К.: МНО України, 1992.
62. Дубровский С.Ф. Программа диагностики интеллектуальной готовности к школе // Журнал практического психолога. 1997. № 5 С.6-12.
63. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. М.: Пресс, 1991. 223 с.
64. Дьюи Дж. Введение в философию воспитания. М.: Издание ЦК Всероссийского союза работников просвещения, 1921. 63 с.
65. Дьяченко О.М. Воображение дошкольника. М: Знание, 1986.
66. Дьяченко О. М., Лаврентьева Г. В. Психическое развитие дошкольников. М.: Педагогика, 1984. 128с.
67. Екжанова Е.А. Диагностико-прогностический скрининг в первых классах общеобразовательной школы // Школьный психолог. 2002. № 2. С. 21-28.
68. Журова Л.Е. Обучение грамоте в детском саду. М.: Просвещение, 1978. 152 с.
69. Загик А.В., Иванова В.М. Воспитатели и родители. М.: Просвещение, 1985. 84 с.
70. Запорожец А.В. Некоторые психологические проблемы детской игры //Дошкольное воспитание. 1965. № 10. С. 77-79.
71. Запорожец А.В. Педагогические и психологические проблемы всестороннего развития и подготовки к школе старших дошкольников //Дошкольное воспитание. 1972. № 4. С. 37-42.
72. Запорожец А.В. Интеллектуальная подготовка детей к школе //Дошкольное воспитание. 1977. № 8. С. 30-34.
73. Заика Е.В. Игры для развития внутреннего плана действий школьников //Вопросы психологии. 1994. № 5. С. 60-67.
74. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. М.: Просвещение, 1993. 192 с.
75. Земцова Л.И., Сушкова Е.Ю. Готовность к школьному обучению. Учебная деятельность школьников. М., 1998. 56 с.
76. Зик К. Ребенок и его мир. - М.: Просвещение, 1985.- 217с.
77. Змановский Ю.Ф. Шесть лет. Детский сад. Школа. М.: Знание. 1989. №7. 96 с.
78. Зламанюк Л.М. Знаково-символічна діяльність як вагомий фактор розвитку образного мислення школярів // 3б. наук. праць ін-ту психології АПН України. К., 2002. т.V. С.182-186.

79. Исследование развития познавательной деятельности. М., 1971. С.138-271.
80. Іщенко Л.В. Наступність у екологічному вихованні старших дошкільників і першокласників: Автореф. дис. канд.пед.наук.- Одеса, 1987.- 18 с.
81. Калмыкова З.И. К вопросу о методах диагностики обучаемости школьников // Вопросы психологии. 1968. № 1. С. 127-132.
82. Калмыкова Л.А. Преемственность в формировании грамматического строя речи дошкольников и младших школьников: Автореф. дис. канд. пед. наук.- М., 1982.- 16 с.
83. Карпенко З.С. Діагностика психічного розвитку дітей 6-7 років. Івано-Франківськ, 1993. 64 с.
84. Карпенко З.С. Психотехніка у вихованні дитини. К.: НПЦ Перспектива, 1996. 48 с.
85. Каше Г.А. Подготовка к школе детей с недостатками речи. М.: Просвещение, 1980. С. 21-32.
86. Козаченко І.В. Загальна теорія статистики. К.: Вища школа, 1975. 236с.
87. Колесіна Т. Діагностика і корекція психічного розвитку дітей // Початкова школа. 2000. №5. С. 30.
88. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетне­го возраста. М.: Просвещение, 1988. 200 с.
89. Кольцова М.М. Обобщение как функция мозга. Л.: Наука, 1967. 190 с.
90. Кондратенко Т.Д., Котырло В.К. Обучение старших дошкольников. К.: Радянська школа, 1986. 69 с.
91. Кононко О.Л. Шкільна адаптація та психологічний вік // Початкова школа. 2002. №1. С. 14-16.
92. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищих навчальних закладів. К.: Освіта, 1998. 255 с.
93. Кононко О.Л. Чтобы личность состоялась. К.: Рад. школа, 1991. 158 с.
94. Концепція загальної середньої освіти (12 річна школа) // Педагогічна газета. 2002. №1(91).
95. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Науково-методичний посібник / Наук. ред. О.Л.Кононко. К.: Ред. журнала «Дошкільне виховання», 2003. 243 с.
96. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М.Проколієнко. К.: Рад. шк., 1989. 608 с.
97. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к общению в школе. М., 1991. 152 с.
98. Кравцова Е.Е. Разбуди в ребенке волшебника. М.: Просвещение, 1996. 160 с.
99. Кравцова Е.Е. Психологические новообразования дошкольного возраста // Вопросы психологии. 1996. № 6. С. 64-75.
100. Крайг Г. Психология развития. СПб: Питер, 2000.- 640 с.
101. Крутій К.Л. Концепція та методичні засади програми «Дитина в дошкільні роки». Запоріжжя: Тов:»ЛІПС»ЛТД, 2000.- С. 4-17.

102. Кукушкина В.Н. Преемственность дошкольного образовательного учреждения и школы // Начальная школа. 2001. № 11. С. 19-22.
103. Кулачківська С., Подоляк Л. Навіщо дошкільняті перехідний вік //Дошкільне виховання. 2001. № 5. С.6-7.
104. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. Развитие ребенка от рождения до 17 лет. М.: Издательство УРАО, 1997. 176 с.
105. Кузьменко В.І. Індивідуалізація виховання і навчання в дошкільних закладах: Методичні рекомендації. К.: КМІУВ ім.Б.Грінченка. 2002. 39 с.
106. Лавріненко О. Розвиваємо увагу, пам'ять, мислення // Дошкільне виховання. 2001. №2. С.16-17.
107. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. М., 1984. С.39-40.
108. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 304 с.
109. Леонтьев А.Н. Психическое развитие ребенка в дошкольном возрасте //Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста. М.; Л., 1948.
110. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 4-е изд. М: Изд-во МГУ, 1981. 584 с.
111. Ле Тхань Ван. Педагогічні умови формування функціональної готовності дітей старшого дошкільнрого віку до початку систематичного навчання у школі: Автореф. дис. канд. пед. наук.- Київ, 1998.- 16 с.
112.