ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ В ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОЇ ПІДГОТОВКИ : Формирование коммуникативных умений будущих учителей музыки в процессе профессиональной Вокально-хоровой подготовки

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………. 3-11
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

12
1.1. Комунікативність як філософське та психолого-педагогічне поняття …………………………………………………….
12-41
1.2. Комунікативні вміння вчителя музики в процесі вокально-хорової діяльності …………………………………………...
41-74
1.3. Стан сформованості комунікативних умінь у майбутніх учителів музики (аналіз результатів констатувального експерименту) …………………………………………………………..

75-102
Висновки до першого розділу ……………………………. 102-105
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ …………………..
106
2.1. Педагогічні умови формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі вокально-хорової підготовки ……………………………………………………………….

106-132
2.2. Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов у формуванні комунікативних умінь майбутніх учителів музики ………………………………………………………...

132-168
2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження... 168-185
Висновки до другого розділу …………………………….. 185-187
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ …………………………………………….. 188-192
ЛІТЕРАТУРА …………………………………………………………. 193-214
ДОДАТКИ ……………………………………………………………... 215-244

ВСТУП

Актуальність дослідження. Розбудова вітчизняної системи освіти на засадах демократизації і гуманізації актуалізує соціальне замовлення на педагогів, здатних втілювати в життя пріоритети моральності, гуманістичного світосприйняття й культури спілкування. Особливою мірою це стосується майбутнього вчителя музики, одним із визначальних професійних завдань якого є виконання соціокультурної місії провідника в опануванні безмежного світу національного і світового музичного мистецтва, збагачення на цій основі духовного потенціалу школярів. У Законі України «Про освіту», Концепції виховання дітей і молоді у національній системі освіти увага, зокрема, акцентується на важливості оволодіння цінностями музичного мистецтва, національної пісенної культури, формування естетичної культури, художніх здібностей і моральних якостей особистості.
Реалізація цих завдань залежить не тільки від фахової майстерності педагога, але й від його комунікативного потенціалу. Аналіз сучасної педагогічної практики засвідчує наявність суперечностей між високим рівнем професійних знань, умінь, навичок вчителів і неспроможністю передати їх учням, невмінням залучати дітей до творчої діяльності, створювати доброзичливу атмосферу, встановлювати з ними психологічний і педагогічний контакт, керувати власним емоційним станом. Причиною багатьох проблем, котрі виникають у педагогічній взаємодії, є недостатній рівень сформованості комунікативних умінь учителя. На фундаментальній ролі комунікативних умінь у структурі педагогічної культури учителя наголошували такі науковці, як М.Букач, О.Гармаш, В.Гриньова, Т.Іванова, А.Растригіна, О.Рудницька та інші.
Проблема педагогічного спілкування набула широкого висвітлення у психолого-педагогічній літературі. Досліджувалися, зокрема, культура педагогічного спілкування й комунікативна майстерність учителя (Л.Виготський, І. Зязюн, А.Макаренко, В.Сухомлинський, К. Ушинський та ін.); зміст і структура педагогічного спілкування (Г.Андреєва, Б.Ломов, С.Максименко, П.М’ясоїд, Б.Паригін, П.Петровська, В.Семиченко та ін.); психологічні механізми педагогічного спілкування (О.Головаха, Е.Коваленко, Н.Паніна та ін.); комунікативні вміння вчителя та їх структурні компоненти (В.Абрамян, О.Бодальова, Н.Бутенко, А.Годлевська, В.Кан-Калік, А.Капська, О.Леонтьєв, Л.Савенкова, Т.Фатихова та ін).
У галузі музично-педагогічної освіти увага акцентується на різних аспектах професійного спілкування майбутнього вчителя музики: формування комунікативних якостей вчителя музики (Л.Арчажнікова, О.Апраксіна, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Щолокова та ін. ); спілкування на уроці музики (Н.Антонець); формування досвіду художньо-педагогічного спілкування майбутнього вчителя музики (І.Сипченко); професійне становлення вчителя в процесі спілкування з мистецтвом (В.Орлов); удосконалення вокальної підготовки студентів (Л.Василенко, О.Маруфенко); теоретичні і методичні засади диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах (Т.Смирнова); артистичні вміння (Г.Гаріпова); взаємодія диригента і хорового колективу (П.Ковалик, М.Тукмачова).
Проблема формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики поки що не стала об’єктом спеціального дослідження: відсутнє теоретико-методологічне обґрунтування структури комунікативних умінь учителя музики, педагогічних умов їх формування. У професійній підготовці вчителів музики неповно використовується потенціал дисциплін вокально-хорового циклу (постановка голосу, диригування і хоровий клас), які, на наш погляд, мають значні можливості для формування комунікативних умінь студентів.
Актуальність порушеної проблеми, недостатня обґрунтованість її теоретично-практичного аспекту, а також нагальна необхідність у подоланні протиріч, що склалися між традиційною системою підготовки майбутнього вчителя музики і потребами практики, зумовили вибір теми нашого наукового дослідження - Формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського за темою «Дидактичне забезпечення якісного оновлення змісту освіти в системі педагогічної підготовки студентів педвузів ІІІ – ІV рівнів акредитації (номер держреєстрації 0102U000737). Тему дисертації затверджено вченою радою Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол №10 від 23.04.2003 року), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №1 від 25.01.2005 року).
Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів музики.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов ефективного формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки.
Ми виходимо з гіпотези, за якою ефективність формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі фахової вокально-хорової підготовки значно поліпшується за таких педагогічних умов:
- стимулювання розвитку мотивів комунікативної діяльності;
- формування чітких уявлень про сутність комунікативних умінь;
- організації діалогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу;
- збагачення естетичних ціннісних орієнтацій студентів на основі систематизації вокального й хорового репертуару.
Мета і гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань роботи:
1. На основі аналізу філософсько-етичної та психолого-педагогічної літератури конкретизувати сутність поняття «комунікативні вміння вчителя музики».
2. Визначити критерії, показники й рівні сформованості комунікативних умінь у студентів музично-педагогічних факультетів.
3. Обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі вокально-хорової діяльності.
4. Розробити методику формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі вокально-хорової підготовки та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов.
Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання; провідні гуманістичні філософсько-етичні, психолого-педагогічні положення про комунікацію і спілкування; теорія педагогічного спілкування; комунікативна функція мистецтва; особистісно-зорієнтований та індивідуально-творчий підходи до підготовки студентів у вищій школі.
Теоретичною основою дослідження є сучасні концепції філософії освіти (В.Андрущенко, А.Алексюк, В.Журавський, В.Кремень, В.Лутай та ін.); концептуальні положення філософії з проблеми комунікації й спілкування як морального підґрунтя для розвитку свідомості, гуманних суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин, духовного зростання особистості (К.Апель, М.Бахтін, В.Біблер, М.Бубер, Г.Гусерль, М.Каган, В.Кульман, С.Мусатов, Л.Ситниченко, О.Сердюк, А.Єрмоленко, Ю.Хабермас, К.Ясперс та ін.); принципи й методи підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування (Ю.Азаров, І.Бех, Н.Бутенко, Н.Волкова, В.Галузяк, Р.Гуревич, І.Зязюн, В.Каплінський, С.Максименко, Н.Мойсеюк, С.Мусатов, О.Отич, Л.Савенкова, М.Сметанский, Г.Тарасенко, Т.Щербан, Т.Яценко та ін.); сучасна теорія музично-педагогічної освіти (Б.Брилін, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Рудницька, О.Щолокова та ін.); концептуальні положення комунікативності мистецтва (М.Каган, В.Медушевський. С.Раппопорт та ін.); питання вокальної і вокально-хорової підготовки (О.Апраксіна, Л.Арчажнікова, Л.Василенко, А.Менабені, Г.Стулова, Ю.Юцевич, П.Ніколаєнко, Н.Прушковська, Л.Хлєбнікова); ключові положення взаємодії диригента й творчого колективу (Л.Бернштейн, Д.Віллам, Б.Грін, П.Джуслін, В.Газінський, Г.Єржемський, С.Кондон, І.Мусін, О.Поляков, К.Пігров, К.Птіца, В.Соколов, Г.Струве, та ін.);
Для реалізації завдань роботи і перевірки гіпотези використано комплекс методів науково-педагогічного дослідження:
 Теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої та навчально-методичної літератури з досліджуваної проблеми; теоретичне осмислення передового педагогічного досвіду з метою з’ясування сутності й структурних компонентів комунікативних умінь вчителя музики, а також обґрунтування педагогічних умов їх формування;
 Емпіричні: анкетування, спостереження, бесіди, тестування, усне й письмове опитування, метод експертних оцінок, ранжування, експериментальні творчі завдання для виявлення стану сформованості комунікативних умінь у майбутніх учителів музики;
 педагогічний експеримент застосовувався з метою перевірки ефективності визначених педагогічних умов, які забезпечують формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики в процесі вокально-хорової підготовки;
 статистичні методи - з метою аналізу результатів проведеного дослідження та здійснення перевірки статистичних гіпотез.
Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи - впродовж 2002 – 2006 років.
На першому етапі (2002-2003 рр.) проаналізовано філософську, психолого-педагогічну, мистецтвознавчу літературу з досліджуваної проблеми; сформульовано мету, об’єкт, предмет, гіпотезу, конкретизовано завдання, логіку організації дослідження; проведено констатувальний експеримент.
На другому етапі (2003-2005 рр.) здійснено формувальний експеримент, спрямований на перевірку достовірності сформульованої гіпотези дослідження.
На третьому етапі (2005-2006 рр.) теоретично обгрунтовано й практично перевірено методику, спрямовану на формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики, виконано аналіз і статистичну обробку результатів експерименту, визначено перспективи подальших досліджень.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Бердянського державного педагогічного університету, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Вінницького обласного Інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. На різних етапах дослідження до експерименту було залучено 322 студента, 53 науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, 25 учителів музики.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:
- вперше науково обґрунтовано педагогічні умови, якими забезпечується ефективне формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики у процесі фахової вокально-хорової підготовки (цілеспрямований розвиток комунікативної мотивації і вольових якостей студентів, чіткість уявлень студентів про сутність комунікативних умінь учителя музики, забезпечення зразків діалогічної взаємодії, відбір і систематизація вокально-хорового репертуару);
- визначено критерії, показники й рівні сформованості комунікативних умінь студентів музично-педагогічних факультетів (когнітивно-інформаційний компонент: уявлення студентів про особистісну комунікативність; перцептивно-гностичний компонент: визначення рівнів сприймання і розуміння суб’єктів взаємодії; інтерактивний компонент: виявлення здатності майбутнього вчителя музики в налагоджуванні продуктивних міжособистісних та ділових стосунків з вихованцями; творчо–діяльнісний компонент: перевірка комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі музично-творчої діяльності).
- конкретизовано сутність поняття «комунікативні вміння вчителя музики», розкрито його зміст і структуру;
- подальшого розвитку набуло навчально-методичне забезпечення дисциплін вокально-хорового циклу й спеціальних методик організації та проведення педагогічної практики у загальноосвітніх навчальних закладах.
Практичне значення дослідження полягає у розробці і впровадженні методичних рекомендацій для поетапного формування комунікативної якості в майбутніх педагогів-музикантів під час занять із вокально-хорового циклу і занять із спецкурсу «Комунікативні вміння вчителя музики».
Результати проведеного нами дослідження можуть слугувати основою для розробки цілісної системи комунікативного розвитку майбутніх учителів музики. Обґрунтовані й експериментально підтверджені висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в подальших дослідженнях формування комунікативної якості майбутніх учителів музики засобами різних навчальних дисциплін.
Результати нашого дослідження впроваджено в навчальний процес музично-педагогічного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка №10/66 від 15.12.2006), Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 4-10/ 2709 від 20.12.2006), факультету естетичного та фізичного виховання Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 57/ 1595 - 22 від 03.11.2006), Інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 961 - 33/01 від 04.12.2006), Вінницького обласного Інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 843 від 15.12.2006).
Вірогідність наукових положень і результатів забезпечується: науковим, методично обґрунтованим підходом до вивчення дослідної проблеми; реалізацією комплексу взаємопов’язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження, адекватних його об’єкту і предмету, меті й завданням; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних і реальним позитивним зрушенням у розвитку комунікативних умінь майбутніх учителів музики експериментальної групи.
Особистий внесок автора в опублікованій у співавторстві статті «Формування творчої особистості вчителя музики у навчально-виховному процесі: з досвіду роботи викладача» полягає в обґрунтуванні значення діалогічної взаємодії, суб’єкт-суб’єктних відносин між викладачами і студентами у формуванні творчої особистості вчителя музики під час індивідуальних занять вокально-хорового циклу.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорено і схвалено міжнародною науково-практичною конференцією – «Мистецька педагогічна освіта: методологія, теорія, практика» (Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 20-21 травня 2004 року); Всеукраїнською науковою конференцією «Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецького спрямування у контексті сучасної парадигми освіти» (Миколаївський державний університет 10-12 квітня 2005 року); міжнародною науково-практичною конференцією «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського 10-12 травня 2006 року); науково-практичною конференцією «Професійне становлення особистості: проблеми, перспективи» (Хмельницький національний університет, 2005); звітними науковими конференціями музично-педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (1998-2006 рр.); на засіданнях кафедри педагогіки, кафедри методики музичного виховання, співу, хорового диригування Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2003-2006рр.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено в 16 публікаціях, з яких 8 – статті в провідних наукових фахових виданнях з переліку ВАК України, із них 7 одноосібних, 5 тез до звітних наукових конференцій, 3 методичні рекомендації для студентів.
Структура дисертації відображає зміст і результати досліджень. Робота містить вступ, два розділи, висновки до розділів, загальні висновки, список використаної літератури, додатки. Обсяг дисертації – 244 сторінок, основний текст 192 сторінки, на 8 сторінках розміщено рисунки й таблиці. Додатки охоплюють 30 сторінок. Список літератури налічує 257 найменувань, з яких 14 – іноземними мовами.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Важливим питанням сучасної вітчизняної освіти є соціальне замовлення на фахівців, підготовлених до самостійного розв’язання проблем колективного культуротворення, з почуттям причетності до своєї країни, народу, людства в цілому. Саме майбутній вчитель музики має усвідомлювати свою місію транслятора культурного потенціалу суверенної України. Він покликаний послідовно виховувати, плекати духовний світ дітей, крок за кроком будувати храм їх музичної культури.
З цією метою потрібно вдосконалювати рівень педагогічної культури студентів-музикантів, зокрема її комунікативну якість, адже стрижнем праці вчителя є педагогічне спілкування. Таке завдання суттєво змінює вимоги до професійної підготовки майбутніх учителів музики, від яких вимагається не тільки ґрунтовна фахова компетентність, але й високий рівень культури педагогічного спілкування, здатність за допомогою комунікативних засобів регулювати міжособистісні стосунки та спільну діяльність, організовувати плідну навчально-виховну взаємодію з учнями. Результати аналізу практики підготовки майбутніх учителів музики свідчать, що традиційна організація педагогічного процесу не забезпечує формування у значної частини студентів готовності до продуктивної навчально-виховної комунікації. Виявлено, зокрема, низький інтерес студентів до художньо-педагогічного спілкування, недостатній рівень сформованості інформаційних, інтерактивних, перцептивних і артистичних комунікативних умінь. Розв’язання цієї проблеми потребує обґрунтування педагогічних умов і розробки ефективної методики формування комунікативних умінь у майбутніх учителів музики як важливого фактору успішності їх професійної діяльності.
Внаслідок аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясовано, що комунікативні уміння вчителя музики являють собою сформовані на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду способи і прийоми спілкування, спрямовані на реалізацію комунікативної функції педагогічної діяльності. Доведено, що комунікативні вміння визначають здатність учителя до спілкування з учнями засобами музичного мистецтва, здійснення морально-етичного впливу на вихованців, трансляцію їм власного досвіду художньо-педагогічного спілкування, що сприяє особистісному розвитку дітей, формуванню їх потреб, ціннісних орієнтацій, самосвідомості та музично-естетичної культури.
На підставі наукового обґрунтування структури педагогічного спілкування, врахування специфіки музично-педагогічної діяльності виділено чотири групи комунікативних умінь учителя музики: інформаційні, інтерактивні, перцептивні і творчі.
Інформаційними вміннями, котрі поділяються на вербальні і невербальні, забезпечується функціонування механізму передачі й прийому інформації музично-просвітницького змісту. До вербальних комунікативних умінь належать: організація мовлення (вміння чітко, зрозуміло висловлювати думки і почуття, організовувати спілкування у формі монологу, діалогу, тощо); орієнтація в ситуації спілкування (володіння професійною термінологією, вміння обирати засоби спілкування відповідно до ситуації); здійснення мовленнєвого впливу (переконання, заохочення, аргументація власних думок, вимог). Невербальні комунікативні вміння об’єднують: володіння мовою диригентських жестів, міміки, пантоміміки, співацьким голосом, виконання партитури.
Інтерактивні вміння забезпечують аналіз механізмів регуляції поведінки й діяльності учнів і виявляються у встановленні й підтримуванні зворотного зв’язку в спілкуванні; в організації творчої діяльності (організація хорових колективів, малих творчих груп: дуети, тріо тощо), встановленні педагогічного контакту з учнями (побудова суб’єкт-суб’єктних взаємовідносин з вихованцями, педагогічний такт, толерантність, доброзичливість).
Перцептивними комунікативними вміннями зумовлюється сприйняття суб’єктів взаємодії, вміння слухати співрозмовника, розуміти його внутрішні переживання і мотиви; встановлювати з ним психологічний контакт на основі емпатії, атракції, ідентифікації себе з іншим; уміння враховувати індивідуальні особливості дітей (діагностика співацького голосу).
Творчі комунікативні вміння посилюють інтелектуально-творчу ініціативу й артистичність студентів у процесі музично-педагогічної діяльності. Вони об’єднують артистичні комунікативні вміння: створення творчого самопочуття виконавців, психологічне налаштовування учнів перед виступом, володіння власним емоційним станом, сугестивними психологічними засобами впливу на виконавців (зараження, навіювання, переконання, наслідування) та уміння керувати діалоговою взаємодією виконавців з музичним твором і слухачами (створення власної інтерпретації музичного твору, корекція якості вокально-хорового звучання, оперування тембральними барвами).
У процесі дослідження встановлено, що основними критеріями сформованості комунікативних умінь у майбутніх учителів музики є: когнітивно-інформаційний, котрий характеризує володіння студентами вербальними і невербальними засобами художньо-педагогічного спілкування; перцептивно-гностичний, яким визначається об’єктивність сприймання й розуміння суб’єктів комунікативної взаємодії; інтерактивний, що визначає здатність майбутнього вчителя музики налагоджувати продуктивні міжособистісні й ділові стосунки з вихованцями; творчо-діяльнісний, який характеризує здатність студентів використовувати артистичні комунікативні уміння в процесі музично-педагогічної діяльності. Відповідно до розроблених критеріїв визначено рівні сформованості комунікативних умінь студентів: низький – рівень комунікативної індиферентності, середній – комунікативної грамотності, високий – комунікативного професіоналізму.
Доведено, що значним потенціалом щодо розвитку комунікативних умінь у майбутніх учителів музики характеризуються дисципліни вокально-хорового циклу (постановка голосу, диригування, хоровий клас). Експериментально встановлено, що ефективність формування комунікативних умінь у майбутніх учителів музики залежить від створення у процесі їх вокально-хорової підготовки таких педагогічних умов: стимулювання розвитку мотивів комунікативної діяльності; формування у студентів чітких уявлень про сутність і структуру комунікативних умінь; організації діалогічної взаємодії суб’єктів навчального процесу; збагачення естетичних ціннісних орієнтацій студентів на основі систематизації вокального й хорового репертуару.
З’ясовано, що формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики доцільно проводити послідовно за такими етапами: фахово-орієнтованим, що формує установку студентів на розвиток вербальних і невербальних комунікативних умінь, інтерес до питань художньо-педагогічного спілкування вчителя музики; інформаційно-аналітичним, яким передбачається оволодіння теоретичними знаннями з питань спілкування вчителя музики і удосконалення студентами власних комунікативних умінь; творчо-самостійним, зорієнтованим на втілення набутого студентами комунікативного досвіду спілкування у практичній діяльності: самостійне вивчення музичних творів, участь у концертно-виконавській діяльності, в творчій роботі з учнями під час педагогічної практики.
Педагогічний експеримент підтвердив ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов методики формування комунікативних умінь майбутніх учителів музики у процесі їх фахової вокально-хорової підготовки. У студентів експериментальних груп, на відміну від контрольних, відбулися статистично значущі позитивні зміни в рівнях сформованості комунікативних умінь. Значна кількість студентів (23,1%) досягла найвищого рівня сформованості комунікативних умінь. З 41% до 53,8% зросла кількість студентів, яким властивий середній рівень сформованості комунікативних умінь. Водночас зменшився відсоток студентів з низьким рівнем сформованості комунікативних умінь (з 51,3% до 23,1%). Одержані результати дозволили зафіксувати позитивні тенденції формування комунікативних умінь у процесі реалізації розробленого комплексу педагогічних умов, що свідчить про їх ефективність й доцільність запропонованої експериментальної методики. Отже, підтверджена істинність висунутої нами гіпотези.
Перераховані зміни у формуванні комунікативних умінь студентів знайшли комплексний, інтегрований вияв у готовності майбутніх фахівців до здійснення музично-педагогічної діяльності. Це дає підстави стверджувати, що повноцінна підготовка майбутнього вчителя музики передбачає усвідомлення ним важливості комунікативного аспекту майбутньої професійної діяльності та вимагає його особливої активної уваги щодо формування фахових комунікативних умінь. Саме тому від сучасних розробок цієї галузі наукового пошуку значною мірою залежить перспективність не лише музичної освіти й виховання студентів, а й здійснення їх майбутньої загальнокультурологічної функції – залучення школярів до національних і світових духовних цінностей, збагачення внутрішнього світу підростаючого покоління, якому судилося творити у ХХІ столітті.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними продовжують залишатися такі напрями подальшої роботи з досліджуваної нами проблематики: формування комунікативних якостей майбутнього вчителя музики засобами інструментальної підготовки; подальша розробка цієї проблеми на матеріалі музикознавчих дисциплін; з’ясування психолого-педагогічних механізмів комунікативності вчителя музики в процесі вокально-хорової діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Азаров А.П. Педагогика любви и свободи. – М., 1994. – 103с.
2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія і теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 552с.
3. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник для высшей школы. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 376с.
4. Андрущенко В.П. Мистецька освіта в системі формування педагога ХХІ століття // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. пр. – К.: НПУ, 2004. – Вип. 1.- С.3-5.
5. Ансерме Э. Беседы о музыке. – Л.: Музыка, 1976. – 104с.
6. Антонець Н.П.Спілкування на уроці музики. – Дрогобич: Коло, 2002. – 111с.
7. Апраксина О.А. Методика викладання музики в основній школі: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 144с.
8. Апраксина О.А. Современные требования к школьному учителю-музиканту// Музыкальное воспитание в школе. – Москва: Музика, 1982. – Вып. 15. – С.32-43.
9. Арчажникова Л.Г. Профессия – учитель музики: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1984. – 111 с.
10. Асафьев Б.В. О хоровом искусстве. – Л.: Музыка, 1980. – 188с.
11. Аспелунд Д.Л. Основы постановки голоса в хоровом кружке. – М.: Музыкальный сектор, 1930. – 35с.
12. Афанасенко А.М. Творчий розвиток студентів засобами вокально-хорового мистецтва// Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С.86-87.
13. Баренбойм Л. Как сделать педагогов педагогами// Советская музика. – 1973. – № 4. – С. 34-42.
14. Батаршев А.В. Психодиагностика способности к общению, или как определить организаторские и коммуникативные качества личности. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 176с.
15. Батаршев А.В. Диагностика способности к общению. – СПб.: Питер, 2006. – 176с.
16. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Ф.Достоевского. – М.: Искусство, 1972. – 434с.
17. Бахтин М.М. Естетика словесного творчества. – 2-е изд. – М.: Искусство, 1986. – 444с.
18. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204с.
19. Бех І.Д. Технологія інтимно-особистісного спілкування// Педагогіка і психологія. – 2003. – №1. – с. 17-29.
20. Библер В. От научения – к логике культуры. – М.: Политиздат, 1991. – 413с.
21. Бобир О. Етикет учителя: Навчало-методичний посібник. – К.: Ленвіт, 2004. – 192с.
22. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: МГУ, 1982. – 200с.
23. Брылин Б.А. Музыкально-творческое развитие учащихся в условиях досуга. – Киев: КНУКИИ, 2002. – 204с.
24. Буєва Л.П.Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 216с.
25. Букач М.М. Формування педагогічної культури вчителя музики у процесі професійної підготовки / на матеріалі спеціальних практик/: Автореф. дис. … д-ра пед. наук: 13.00.01/ Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. – К., 1999. – 32с.
26. Бутенко Н.Ю., Приходько В.М., Федоренко Н.І. Комунікативні процеси у навчанні: Навч-метод. посіб./ За ред. Н.Ю. Бутенко. – К.: КНЕУ, 2004. – 334с.
27. Василевська-Скупа Л.П.Діагностика формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики в процесі вокально-хорової підготовки // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми / Зб. наук. пр. – Київ – Вінниця: ООО Планер, 2006. – Вип..11. – С,258-264.
28. Василевська-Скупа Л.П. Педагогічні умови формування комунікативних умінь майбутнього вчителя музики // Дидактика професійної школи: Зб. наук. праць. – Київ – Хмельницький, 2006. – Вип. 4. – С. 213-217.
29. Василевська-Скупа Л.П. Комунікативний аспект фахової вокально-хорової підготовки майбутнього вчителя музики // Теорія і практика управління соціальними системами: щоквартальний науково-практичний журнал. – Харків: НТУ ХПІ. – 2006. – № 3. – С. 47-55.
30. Василенко Л.М. Взаємодія вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики: Автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.02./ Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. – К., 2003. – 20с.
31. Васильєв В.И. Из методического опыта професора Ленинградской консерватории И.И.Плешакова // Вопросы вокальной педагогики. – Вып. 6. – М.: Музыка, 1982. – С. 18-23.
32. Васянович Г.П. Педагогічна етика: Навчально-методичний посібник для викладачів і студентів. – Львів: Норма, 2005. – 192с.
33. Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия. Серия: Психология ХХв. – М.: ЭКСМО, 2000. – 320с.
34. Вердербер Р., Вердербер К. Психология общения. – СПб.: пройм – ЕВРОЗНАК, 2005. – 320с.
35. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2005. – 400с.
36. Волкова Н.П. Педагогічні комунікації. – Дніпропетровськ: РВВДНУ, 2002. – 90с.
37. Володченко Ж.М., Пєтух О.Ю. Проблема формування уміння діагностики співацького голосу// Наукові записки Ніжинського педагогічного університету. – НДПУ, 2002. Вип.1. – C.74-78.
38. Выготский Л.С. Избранные психологические понятия о другом человеке как личности. –Л.: Изд.ЛГУ, 1970. – 51с.
39. Вища освіта в Україні: Навч. посіб. Автори: В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін. / За ред. В.Г.Кременя, С.М.Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – 327с.
40. Газінський В.І., Лозінська Т.О., Дабіжа К. Учбовий хор: Навч.-метод. посіб. для студ. вищих навч. закладів. – Вінниця: ВМГО Розвиток, 2003. – 272с.
41. Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка: Навч. посіб. – 3-є вид., випр. і доп. – Вінниця: ДП Держ. карт. фабрика, 2006. – 400с.
42. Гарипова Г.А. Формирование артистизма личности будущего учителя музыки: Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.01/ Казан. гос. пед. ун-т.– Казань, 2002.- 22с.
43. Гармаш Е.Б. Формирование педагогической культури будущого учителя (на материале педагогических дисциплін): Автореф. дис. …канд. пед. наук. – К., 1990. – 20с.
44. Головаха Е.И, Панина Н.В. Психология человеческих взаимоотношений. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 189с.
45. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / Пер. з англ. В.Хомика. – К.: Либідь, 2003. – 520с.
46. Горбенко С.С. Дитяче хорове виховання в Україні. – К.: Міністерство освіти України, 1999. – 250с.
47. Горбенко С.С. Історичні корені та виховні особливості дитячого хорового співу в Україні // Початкова школа – 2000. – №6 – C.37-39.
48. Гороховська Н. Казкові образи в музичних творах: Урок-вистава з музики для учнів 1-го кл. // Початкова освіта. – 2003. – трав.(№17). – С.12.
49. Григорьева Т.Г. Основы конструктивного общения. Практикум. – М.: Совершенство, 1997. – 126с.
50. Гризоглазова Г. Специфіка роботи над музичною казкою // Початкова школа. – 1998. – № 6. – С.26-28.
51. Гриньова В. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя: Автореф. дис. …д-ра пед. наук 13.00.04 / Харк. держ. пед. ун-т імені Г.Сковороди. – Х., 2000. – 32с.
52. Гребенюк Н. До проблеми формування виконавської творчості у співаків // Науковий вісник Нац. муз.акад. Укр. ім. П.І.Чайковського: Серія: Музичне виконавство. Вип. 18. – К.: НМАУ, 2001. – С. 217-231.
53. Грецов А. Тренинг общения для подростков. – СПб.: Питер, 2006. –160с.
54. Грум – Гржимайло. Об искусстве дирижера. – М., 1973. – 74с.
55. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі: посібник для педагогічних працівників і студентів педагогічних вищих навчальних закладів. – Вінниця, 2002. – 116с.
56. Гусейнова Л.В. Формування готовності майбутніх учителів музики до інструментально-виконавської діяльності: Автореф. дис. …к-та пед. наук: 13.00.02/ Ніжин. держ. унів. – К., 1985. –20с.
57. Джонсон Девід В. Удосконалення вміння спілкуватись // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 9. – С.18-35.
58. Демчишин М.С. Методика музичного аналізу вокально-хорових творів: Навчальний посібник для студентів мистецьких вузів і вчителів освітньої галузі. – К.: ІЗМН, 1996. –132с.
59. Державна національна програма «Освіта» Україна ХХІ ст. – Київ: Райдуга, 1994. – 61с.
60. Державна національна програма «Вчитель». – Київ: Райдуга, 1994. – 61с.
61. Дідич Г.С., Гейченко М.І. Вплив хорових творів К.Стеценка на творчий розвиток студентів // Наукові записки Ніжинського держ. пед університету ім. М.Гоголя. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С. 45-47.
62. Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. – М.: Музыка, 1963. – 546с.
63. Добрович А. Общение: наука и искусство. – М.: АОЗТ, 1996. – 254с.
64. Дунець Л.М. Психологія спілкування: Навч. посіб. – Хмельницький: ТУП, 2003. – 142с.
65. Евграфов Ю.А. Элементарная теория мануального управления хором. – М.: Музыка, 1995. – 16с.
66. Елканов С.Б. Профессиональное самовоспитание учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 143с.
67. Ержемский Г.Л. Психология дирижирования: Некоторые вопросы исполнительства и творческого взаимодействия дирижера с музыкальным коллективом. – М.: Музыка, 1988. – 80с.
68. Ержемский Г.Л. Закономерности и парадоксы дирижирования. – СПб., 1993. – 93с.
69. Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія: Підручник. – К.: Лібра, 1999. – 487с.
70. Жорнова О. Сучасний урок музики в контексті соціокультурних контактів// Мистецтво і освіта. – 2003. – № 4. – С.7-11.
71. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. – К.: Ін Юре, 2003. – 416с.
72. Заболотний І.П. Деякі аспекти вокальної роботи з хором на початковому етапі// Наукові записки Ніжинського педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Серія: Психолого-педагогічні науки. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С.52-55.
73. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про освіту». – К.: Ґенеза, 1996. – 35с.
74. Закон України «Про вищу освіту». – К.: Ґенеза, 1996. с.30.
75. Зданович А.П. Некоторые вопросы вокальной методики. – М.: Музика, 1965. – 88с.
76. Зеленецька І.О. Співають діти: Методичний посібник. – К.: Нац. пед.університет імені М.П. Драгоманова. – К., 2000. – 89с.
77. Злобина Е.Г. Общение как фактор развития личности. – К.: Наукова думка, 1982. – 113с.
78. Зязюн І.А. Соціокультурне проектування естетичного досвіду// Естетичний досвід вчителя. – Херсон, 1997. – С.20 – 23.
79. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії / Академія пед. наук України. Інститут педагогіки і психології професійної освіти. – К., 1997. – 302с.
80. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії. – К.: МАУП, 2000. – 132с.
81. Иванов П., Ведмедера Н. Кто спасет лес? (Муз сказка) // Розкажіть онуку. – 2003. – №10-11. – Дод.2. –С.2-5.
82. Ісьянова Л.М. Методологічні основи пізнання сутності й специфіки мистецтва у феноменолого-діалектичній концепції О.Ф.Лосева: Навч. посібник. – Київ: АТЗТ Ексрес-об’ява, 1998. – 346 c.
83. Каган М.С. Искусство и общения / Мир общения: Проблемы межсубъектных отношений. – М.: Политиздат, 1988. – 319с.
84. Каган М.С. Человеческая деятельность. - М., 1974.- С.8.-12.
85. Казаринова Н.В. Теория межличностного общения как междисциплинарное знание: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – С.18 - 24.
86. Казачков С.А. Дирижер хора – артист и педагог. – Казань: Казан. ун-т., 1998. – 308с.
87. Кан-Калик В.О Учителю о педагогическом общении. – М.: Просвещение, 1987. – 190с.
88. Капська А.Й., Годлевська А.І. Формування комунікативних умінь у студентів в системі професійної підготовки // Професійна підготовка студентів педагогічних інститутів до виховної діяльності: Зб. наук. пр. – К., 1996. – С.44-52.
89. Карнеги Д. Как наслаждаться жизнью и получать удовольствие от работы. Быстрый и простой способ научиться эффективной речи. – 2-е изд. – М.: ООО Попурри, 2002. – 448с.
90. Ковалев Г.А. О системе психологического воздействия (К определению понятия). Психология воздействия (проблемы теории и практики) // Сб. научн. трудов АПН СССР, НИИ общей и педагогической психологи / Ред. БодалевА.А. – М., 1989. – 153с.
91. Коваленко Е.Г.Розвиток емпатії і атракції майбутнього педагога як умов професійного спілкування: Автореф. …канд. психол. наук: 19.00.07/ Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 2004. – 20с.
92. Ковалик П.А. Хорове виконавство як феномен творчої взаємодії (з досвіду Київської хорової школи): Автореф. дис… канд. мистецтв. наук.: 17.00.03/ Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського. – Київ, 2002. – 18с.
93. Козырь А.В. Формирование стиля педагогического руководства хоровым коллективом (на материале муз-пед. факультетов пед.университетов): Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01/ Киевск. гос. пед. ин-т. – К., 1987. – 27с.
94. Коломинский Я.Л. Социальная психология школьного класса: Науч.-метод. пособие для педагогов и психологов. – М.: ООО ФУ Аинформ, 2003. – 312с.
95. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти/ Інформаційний збірник Мін. Освіти України. – К.: Освіта, 1996. – №13. – С.2-15.
96. Коробка В.І. До проблеми викладання «Постановки голосу» на музично-педагогічних факультетах університетів// Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету ім. М. Гоголя. Серія: Психолого-педагогічні науки. – НДПУ, 2002. – С.82-85.
97. Костюк А.Г. Восприятие мелодии: Мелодические параметры процесса восприятия музики. – К., 1986. – 145с.
98. Коць М.О. Майбутній учитель: готовність до професійного спілкування. – Луцьк: Видавництво Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. – 164с.
99. Кравцова Н.Є., Швець І.Б. До проблеми спілкування у хоровому колективі / Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб.наук.пр. / Редкол.: І.А.Зязюн та ін. – Київ-Вінниця: Планер, 2005. – Вип. 8. – С. 347-350.
100. Кравченко А. Секреты бельканто. – Симферополь: Таврида, 1993. – 45с.
101. Краулис Х.К. К вопросу о выравнивании тембрального звучания хора на различных гласних. Теория и практика вокально-хоровой подготовки учителя музыки общеобразовательной школы: Сб. науч. тр. – М.. МГПИ, 1980. – 150с.
102. Кремень В.Г.Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник. – К.: Книга, 2005. – 528с.
103. Крицький В.М. Формування художньо та дидактично доцільних знань у процесі роботи з музичними творами: Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів музичних факультетів. – Ніжин: НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. – 20с.
104. Культура педагогічного спілкування: Метод. рекомендації до вивчення курсу педагогіки/ Єремчук О.М., Кобилянська Л.І., Мартин Л.В., Петрюк І.М. – Чернівці: Рута, 2001. – 16с.
105. Лабунская В.А. Ю.А. Менджерицкая, Е.Д.Бреус Психология затрудненного общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция: Учеб. пособ. для студ. высш. учебн. заведений. – М.: Академия, 2001. – 288с.
106. Лазарєв М.О. Культура педагогічного спілкування як важливий чинник гуманітарного перетворення сучасної освіти// Нові технології навчання/ Зб. наук. пр. – К.: ІЗМН, 1997. – Вип. 19. –С. 59-63.
107. Лаури-Вольти Д. Вокальные паралели. – Л.: Музика, 1972. – 269с.
108. Лащенко А.П. Логика хорового синтеза // Наукові записки Ніжинського держ. педагогічного унів. ім. Миколи Гоголя. – НДПУ, 2002. – С.62-66.
109. Леонтьев А.А. Общение как обьект психологического исследования: Методологические проблемы социальной психологи. – М.: Наука, 1975. – 256с.
110. Леонтьев А.А. Психологическое общение: Пособ. для доп. образ.-2-е изд. – М.: Смысл, 1997. –365с.
111. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 20т. – М.: Педагогика, 1983. – Т.11. – 320с.
112. Лещенко М. Чарівний світ драми// Мистецтво та освіта. – 2006. – №1. – С.40-44.
113. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240с.
114. Лобанов А.А. Основы профессионально-педагогического общения: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 2002. – 192с.
115. Ломов Б.Ф. Психологические процессы и общения // Методологические проблемы социальной психологии. – М.: Наука, 1975. – С.106-123.
116. Ломов Б.Ф. Методические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984. – 444с.
117. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. – К.: Магістр, 1996. – 256с.
118. Макаренко А.С. Некоторые выводы из моего педагогического опыта. – М.: Педагогика, 1983. –Т.4. – 236с.
119. Макаренко Г. Слово як фактор естетико-психологічного впливу в творчості диригента // Зб. наук. пр. – Науковий вісник Нац. муз. академії України ім. Чайковського. – К., 2003. – Вип. 28. – С.104-108.
120. Макаренкова Л. Калинова сопілка: Музична казка (сценарій) // Мистецтво та освіта. –2000. – №2. – С.55-59.
121. Малець А. Виховує мистецтво: Особливості художньо-виховного впливу на уроках музики у молодшій школі // Шкільний світ. – 1999. – №9 – С.9.
122. Маркотенко І. Павло Васильович Голубєв – педагог – вокаліст. – К.: Музична Україна, 1989. – 56с.
123. Мархлевський А.Ц. Практичні основи роботи в хоровому класі. – К.: Муз.Україна, 1986. – 96 с.
124. Маруфенко О.В. Формування вокально-слухових навичок майбутнього вчителя музики: Автореф. канд. …пед наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т. імені М.П.Драгоманова. – К., 2006. – 20с.
125. Медушевський В.В. О закономерностях и средствах художественного воздействия музыки. – М.: Музыка, 1976. – 146с.
126. Менабени А.Г.Учебный материал при индивидуальной вокальной подготовке учителя музыки общеобразовательной школы// Теория и практика вокально-хоровой подготовки учителя музыки общеобразовательной школы: Сб. науч. тр. – М.: МГПИ, 1980. – 150с.
127. Микитка А. Інтегровані уроки музики // Мистецтво та освіта. –2006. –№1. – С.10-14.
128. Мінасян Н. Хоровий ренесанс // Мистецтво та освіта. – 2003. – №3. – С.63-64.
129. Мішедченко В.В. Педагогічні проблеми підготовки майбутніх учителів музики до роботи в загальноосвітній школі // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип.181 – С.111-117.
130. Морозова С. Из истории музыкального воспитания. Б.Яворський // Музыкальное воспитание в школе. – М.: Музыка, 1977. – Вып.12. – С. 12-15.
131. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-тє видання, доповнене. – Вінниця, 2001. – 608с.
132. Москаленко В. Теоретичні аспекти розуміння музичного твору// Музичний твір: Проблеми розуміння// Науковий вісник: Зб. наук. пр. Нац. муз. академії України ім. П.І.Чайковського. – 2002. – Вип. 20. – С. 3-13.
133. Москальова Л.Ю. Моральне виховання особистості майбутнього вчителя музики і художньої культури засобами українського сакрального хорового мистецтва: Автореф. дис. …канд. пед наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К., 2004. – 20с.
134. Музальов О. Дидактичні аспекти вдосконалення професійної підготовки педагогів-музикантів // Педагогіка і психологія професійної освіти. – Львів. – 2000. – № 2. – С. 46-54.
135. Мусатов С.О. Психологія педагогічної комунікації: теоретико-методологічний аналіз . – Київ-Рівне: Ліста, 2003. – 176с.
136. Мусин И. А. О воспитании дирижера: Очерки. – Л.: Музыка, 1987. – 247с.
137. Мухин.В.П. Вокальная работа в хоре / ред. В.М.Панкова. – М.: ВЦСПС Профиздат, 1960. – 293с.
138. Мюнш Ш. Я –дирижер. – М.: Музыка, 1958. –94с.
139. Мясищев В.Н. О взаимосвязи общения, отношения и обращения как проблемы общей и социальной психологии // Тезисы Всесоюзного симпозиума «Социально-психологические и лингвистические характеристики форм общения и развития контактов между людьми». –Л., 1970. – С.68-97.
140. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібник. – 4-те вид. – К.: Вища школа, 2005. – 487с.
141. Назайкинский Е.В. О психологии музыкального восприятия. – М.: Музика, 1972. – 383c.
142. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К.; Освіта, 2002. – C.2-4.
143. Николаенко П.М. Педагогические условия совершенствования вокально-хоровой подготовки учителя музики (на материале муз-пед.факультетов): Автореф. дис. …канд. пед. наук: 13.00.01 / Научно-исслед. ин-т педагогики. – К., 1981. – 22с.
144. Ніколаї Г.Ю. Особливості вокально-хорової підготовки майбутніх учителів музики в Польщі: Наукові записки Ніжинського педагогічного університету імені Миколи Гоголя. – НДПУ, 2002. Вип. 1. – С.38-41.
145. Овчинникова Т.Н. Об отборе репертуара для работы с хоровыми коллективами школьников. Работа с детским хором: Сборник статей / Под ред. проф. В.Г.Соколова. – М.: Музыка, 1981. – С.39-45.
146. Олексюк О.М. Проективний метод у сучасній музично-педагогічній освіті // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія: Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. пр. – К.: НПУ, 2004. – Вип. 1. – С.25-33.
147. Опалюк О.М., Сербалюк Ю.В. Культура спілкування. Психологічні основи професійного спілкування: Навч.-метод. посіб. – Кам’янець–Подільський, 2004. – 191с.
148. Орлов В.Ф. Професійне становлення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін: теорія і технологія. – К.: Наукова думка, 2003. – С.263.
149. Осеннева М.С., Самарин В.А., Цоколова Л.И. Методика работы с детским вокально-хоровым коллективом: Учеб. пособ. – М., – 214с.
150. Основи викладання мистецьких дисциплін: Навч. посіб. / За ред. О.П.Рудницької. – К.: АТЗТ Експрес-об’ява, 1998. – 183с.
151. Островерхий Г., Пономаренко М. Намисто для тітки Сойки: Музична сценка // Розкажіть онуку. –2003. – № 10-11. – Дод.2. – С.8-10.
152. Отич О. Мистецтво професійної підготовки майбутнього педагога професійного навчання. – Полтава, 2005. –198с.
153. Падалка Г.М., Н.И.Плешакова Формирование умений художественно-педагогического общения у будущих учителей музыки. – Казань: КГПИ, 1984. –182с.
154. Парыгин Б.Д. Анатомия общения: Учеб. пособ.- СПб.: Михайлова В.А., 1999. –301с.
155. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. –М.: Мысль, 1971. – 179с.
156. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна.-2-ге вид. – К.: Вища шк., 2004. – 422с.
157. Первушина Т.А. Формирование готовности студентов музыкально-педагогических факультетов к работе с хором: Автореф. дис…канд. пед. наук: 13.00.02 / Моск. гос. пед. ин-т. – М., 1985. – 16с.
158. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 216с.
159. Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах: Навч. посіб. – Київ: Либідь, 2001. – 272с.
160. Пігров К. Керування хором. – Київ: Держ. видав. образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1956. – 178с.
161. Поляков О.И. Язык дирижирования. – К.: Муз. Украина, 1987. – 95 с.
162. Пономаренко М., Островерхий І. Славна з Олі господинька: Музична сценка // Розкажіть онуку. – 2003. – №10-11. – Дод.2. – С.5-7.
163. Протопопова Е. Тембр как смысл в процессе вербализации (на примере сочинений Б. Фернейхоу, А.Каспарова, Р.Паскаля) // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковского. Серія: Семантичні аспекти слова в музичному творі. – Вип. 28. – Київ, 2003. – С. 192- 199.
164. Психология затрудненного общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция: Учеб. пособ. / Авторы В.А. Лабунская, Ю.А. Менджерицкая, Е.Д. Бреус. – М.: Академия, 2001. –288с.
165. Птица К. Заметки педагога // Сов. Музыка. – 1965. –№ 1. –С.52-53.
166. Прушковська Н.Н. Формування художньо-емоційної культури майбутнього вчителя музики в умовах вищої школи // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців; методологія, теорія, досвід, проблеми. – Зб. наук. пр. / Редкол.: І.А.Зязюн та ін. – Київ – Вінниця: ДОВ, 2002. – Ч.2. – С. 365-369.
167. Психологія: Підручник/ Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін. /За ред. Ю.Л.Трофімова. – 5-те вид. – К.: Либідь, 2005. – 560с.
168. Рай Л. Развитие навыков эффективного общения. Серия: Эффективный тренинг – СПб.: Питер, 2002. – 288с.
169. Раппопорт С.Х. О вариантной множественности исполнительства// Музыкальное исполнительство. – М., 1972. – Вып. 7. – 44с.
170. Раппопорт С.Х. От художника к зрителю. Как построено и как функционирует произведение искусства. – М., 1978. – 227с.
171. Растригіна А.М. Педагогічна культура як основа творчого розвитку майбутнього вчителя музики // Наукові записки Ніжинського держ. пед. університету ім. М. Гоголя. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С.18-19.
172. Рачицька Л.К. До проблеми вдосконалення диригентсько-хормейстерської підготовки студентів // Наукові записки Ніжинського пед. університету ім. М. Гоголя. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С. 35-37.
173. Решетникова В.И., Хлебникова Л.О. Вокальне виховання молодших школярів //Початкова школа. – 1993. – №1. – С.24-29.
174. Рогов Е.И. Психология общения. – М.: ВЛАДОС, 2001. –336 с.
175. Роджерс К.Р. Консультирование и психотерапія. Новейшие подходы в области практической работы / Под ред. И.Гришпун, С. Бобко. – М.: ЭКСМО – Пресс, 2000. – 464с.
176. Розен В.А. Образне і логічне мислення в процесі сприйняття музики // Ніжинський державний педагогічний університет ім. М.Гоголя: Психолого-педагогічні науки. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С. 97-99.
177. Роменець В.А. Психологія творчості: Навчальний посібник. – 3-є вид. – К.: Либідь, 2004. – 288с.
178. Ростовський О.Я. Методика викладання музики в основній школі: Навч. метод. посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 272с.
179. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 247с.
180. Ростовський О.Я. Розвиток творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя музики як педагогічна проблема // Наукові записки Ніжинського державного пед. університету ім. М.Гоголя. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С.5-8.
181. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. – М., 1959. – 214с.
182. Рудницька О.П. Музика і культура особистості: Проблеми сучасної педагогічної освіти. – К.: ГІМН, 1998. – 230с.
183. Рудницька О.П. Педагогіка загальна та мистецька: Навч. посіб. – Тернопіль: Богдан, 2005. – 360с.
184. Рудницька О.П. Світоглядна функція мистецтва // Мистецтво і освіта. – 2001. – №3. – C.10-13.
185. Рудницька О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі: Навчальний посібник. –К.: Ексоб, 2000. –208с.
186. Рудницька О.П.Формування музичного сприйняття в системі розвитку педагогічної культури майбутнього вчителя музики: Дис. …д-ра пед. наук: 13.00.01. / КПУ ім. М.П. Драгоманова. – К., 1994. – 48с.
187. Рыданова И.И. Основы педагогики общения. – Минск: Беларусская навука, 1998. –319с.
188. Савенкова Л.О. Теоретико-методичні основи підготовки майбутніх педагогів до професійного спілкування. – К.: КНЕУ, 1997. –125с.
189. Садовская В.С., Стрельцов Ю.А. Основы коммуникативной культуры. Программа и тренинг. – М.: МГУКИ, 2001. –51с.
190. Седунова Л.М. Коммуникативно-естетические функции хорового исполнительства // Развитие эстетической активности школьников: Пособие для учителя / Под ред. В.Г.Бутенко. – К., 1992. – С.77-82.
191. Семиченко В.А. Психологія спілкування. – К.: Магістр-S, 1998. – 152с.
192. Сердюк О.П. Основи управління комунікативним процесом. – К., 1998. – 239с.
193. Сивазьянов А. Проблема мышечной свободы дирижера хора. – М.: Музика, 1983. – 53с.
194. Силантьева С.И. Работа по формированию организаторских умений у студентов музыкально-педагогического факультета в период педпрактики // Профессионально-педагогическая направленность преподавания специальных дисциплин на музыкальных факультетах. – Казань: КГПИ, 1984. –182с.
195. Сипченко І.В. Формування досвіду художньо-педагогічного спілкування майбутнього вчителя музики: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / К., 1997. – 191с.
196. Ситниченко Л.Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1996. –176с.
197. Скорик Г. Казковий елемент в організації слухання музики молодших школярів// Мистецтво та освіта. –1998. – №1. – С.14-18.
198. Скрипець С.В. Сутність педагогічної взаємодії музичного керівника з дитячим хоровим колективом // Наукові записки Ніжинського педагогічного університету ім.М.Гоголя. – НДПУ, 2002. Вип.1. – С.67-69.
199. Скрипченко О.В., Падалка О.С., Скрипченко Л.О. Психолого-педагогічні основи навчання: Навч. посіб. - К.: Укр. центр духовної культури, 2005. – 712с.
200. Словник іншомовних слів. – К.: Вид-во «Довіра», 2000. – 543с.
201. Смирнова Т.А. Теоретичні і методичні засади диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах: Дис. ... докт. пед.наук. 13.00.04 / Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПНУ. – К., 2004. – 340с.
202. Смирнова Т.А. Специфіка творчого самовираження студентів у процесі їх диригентсько-хорової освіти // Теорія і методика мистецької освіти: Зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип.3.