ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ ШКОЛЯРІВ : ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ ВЫСШИХ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ К ОРГАНИЗАЦИИ ДОСУГА ШКОЛЬНИКОВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 371.8:371.124:378.14

Яцула Тетяна Володимирівна

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ ШКОЛЯРІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант –
Хомич Лідія Олексіївна
доктор педагогічних наук, професор

Херсон 2011

ЗМІСТ
Вступ 5
Розділ 1. Методичні та теоретичні засади професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля школярів 19
1.1. Підготовка майбутніх учителів до виховної діяльності як психолого-педагогічна проблема 19
1.2. Категорія «дозвілля» в системі філософських, соціологічних, культурологічних та психолого-педагогічних наук 41
1.3. Дозвілля школярів у соціокультурному вимірі сьогодення 72
Висновки з першого розділу 104
Розділ 2. Психолого-педагогічні основи підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля школярів 106
2.1. Усвідомлення сенсу виховної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля – стратегія підготовки майбутнього вчителя 106
2.2. Педагогічне спілкування як базова компетентність майбутніх учителів 125
2.3. Зміст і структура компонентів культури особистісної взаємодії майбутнього вчителя зі школярами у сфері їхнього дозвілля 148
Висновки з другого розділу 200
Розділ 3. Концептуальні засади підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до виховної взаємодії у сфері дозвілля школярів 203
3.1. Підготовка вчителя до взаємодії зі школярами у сфері дозвілля в контексті інтеграції різних підходів до розвитку особистості 203
3.2. Аксіологічний підхід до визначення змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів 225
3.3. Функціональна модель підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів 242
Висновки з третього розділу 264
Розділ 4. Методична підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів 266
4.1. Конструювання змісту підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів 266
4.2. Методика підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до особистісної виховної взаємодії зі школярами у сфері їх дозвілля 284
Висновки з четвертого розділу 300
Розділ 5. Експериментальна перевірка ефективності підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до особистісної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля 303
5.1. Сучасний стан підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля школярів 303
5.2. Етапи та зміст формувального експерименту 346
5.3. Експериментальне підтвердження ефективності функціональної моделі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів 372
Висновки з п’ятого розділу 387
Загальні висновки 391
Список використаних джерел 397
Додатки 442

ВСТУП

Сучасні соціокультурні зміни у суспільстві супроводжуються змінами у способі життя людини, її світосприйнятті та ціннісно-смислових орієнтирах. За таких умов висуваються нові вимоги до особистості вчителя, його педагогічної діяльності, що знаходить відображення у працях науковців (В.П. Андрющенко, І.Д. Бех, Є.В. Бондаревська, М.М. Боритко, Н.В. Гузій, І.Д. Демакова, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюн, І.А. Колесникова, В.Г. Кремень, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, В.О. Сластьонін та інші). Учитель має не тільки володіти професійною компетентністю, а й бути зорієнтованим на розвиток школяра як особистості, його моральних якостей, ціннісних орієнтирів. Особливого значення набуває проблема нової якості виховної роботи вчителя, яка пов’язана з його особистим впливом на становлення суб’єктності школяра, з гуманізацією взаємовідносин у середовищі його життєдіяльності, яке охоплює не тільки шкільне життя, а і позашкільне, з реалізацією суб’єкт-суб’єктних відносин між учителем і учнями.
Дозвілля школярів як час вільного самовизначення містить у собі, з одного боку, значні ресурси для особистісного розвитку, з іншого, – це час, коли можуть виникнути негативні впливи на сферу ціннісно-смислового самовизначення дітей і молоді. На жаль, дозвілля школярів часто і густо залишається простором, вільним від участі в його організації, змістовному проведенні вчителів, здатних запропонувати орієнтири розвитку, через що позбавлена сенсу бездіяльність стає небезпечною для особистісного становлення юні.
Тож проблема професійної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів ніколи не втрачає своєї актуальності, тому, безумовно, має спрямовуватися на формування особистості вчителя, який усвідомлює смисл і необхідність педагогічного впливу в справі організації дозвілля в непростих сучасних умовах, може брати на себе відповідальність за результати власної взаємодії з школярами і мотивований на якісні зміни в «особистісних структурах свідомості» (С.В. Кульневич) школяра.
Професійна підготовка майбутніх учителів базується на концептуальних положеннях Закону України «Про вищу освіту», Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)», Національній доктрині розвитку освіти.
Розроблені останнім часом теоретичні і методичні підходи до професійно-особистісного розвитку майбутніх учителів загалом відповідають завданням підготовки вчителя, здатного творчо взаємодіяти з школярами. Однак, на наш погляд, при цьому не повною мірою враховується фактор ціннісно-смислового самовизначення вчителя, що позначається на чіткості, конкретності у визначенні цілей взаємодії з школярами у різних аспектах життєдіяльності до яких належить і дозвілля.
Дослідженню багатоаспектності готовності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до педагогічної діяльності присвячено немало праць. Аналізуються і узагальнюються тенденції розвитку педагогічної освіти (О.В. Глузман, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюн, І.А. Колеснікова, В.Г. Кремень, Н.Г. Ничкало, В.О. Сластьонін та ін.), розвиток педагогічного мислення (В.Г. Кремень, І.А. Зязюн, М.М. Кашанов, І.В. Шалигіна), формування педагогічних цінностей (Н.О. Асташова, В.О. Сластьонін, Г.І. Чижаковата та ін.).
Значний теоретичний і практичний інтерес для дослідження обраної проблеми становлять праці, присвячені з психолого-педагогічному аналізу розвитку особистості в сучасному освітньому просторі (В.П. Андрущенко, І.Д. Бех, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.І. Слободчиков, В.О. Сластьонін та ін.), теорії та методиці виховної роботи зі школярами (І.Д. Бех, Є.В. Бондаревська, І.Д. Демакова, Л.І. Новікова, Н.Л. Селіванова, Л.М. Лузіна та ін.), визначенню сутності взаємодії між учителем і учнем як фактору особистісних змін (І.Д. Бех, С.В. Кульневич, Н.Ф. Радіонова, В.В. Сєріков,), організації дозвілля учнівської молоді (В.В. Кірсанов, М.М. Поплавский, С.А. Шмаков, В.Я. Суртаєв та ін.), педагогіці дозвілля (А.Ф. Воловик, В.А. Воловик, С.Т. Шацький та ін.)
Основою для нашого дослідження стали праці, у яких здійснено аналіз сутності явища дозвілля в галузі соціальної філософії, соціології культури (О.С. Батнасунов, Л.М. Волобуєва, Н.М. Цимбалюк), теорії та історії культури, соціології культури, організації культурно-просвітницької діяльності (Г.Г. Волощенко, В.В. Кірсанов, Б.О. Титов, В.Я. Суртаєв та ін.).
Водночас підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів поки що не знайшло достатнього теоретичного і методичного обґрунтування. Сучасні соціокультурні процеси у світі, які справляють вагомий вплив на освітню галузь зумовлюють необхідність змістового поглиблення, пошуку і застосування нових форм і методів підготовки майбутніх учителів до виховної роботи з школярами, зокрема у сфері їх дозвілля.
Аналіз наукових праць та педагогічної практики підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів та цілеспрямованої особистісної взаємодії вчителя з ними зазначеній сфері дав можливість виявити суперечності між:
– соціокультурним станом дозвілля школярів, на яке суттєво впливає інформатизація суспільства, та традиційними змістом, формами, методами виховної роботи вчителів у зазначений час;
– необхідністю особистісно-професійного розвитку майбутнього вчителя, який виявляє свідоме ставлення до взаємодії зі школярами у сфері дозвілля як цінності педагогічної діяльності і відсутністю у змісті професійно-педагогічної підготовки студентів педагогічних ВНЗ ціннісно-смислових компонентів особистісного розвитку;
– потребою суспільства в особистісно-професійних характеристиках учителя, що мають віддзеркалюватися у педагогічній діяльності, і недостатнім рівнем підготовленості випускників вищих педагогічних навчальних закладів до інтеріоризації власних ціннісно-смислових позицій у спільноту школярів;
– потребою практики професійно-педагогічної освіти в науково-методичному забезпеченні процесу особистісно-професійного розвитку майбутнього вчителя і недостатньою розробленістю зазначеного компонента в педагогічній науці.
Подолання цих суперечностей потребує розробки та обґрунтування теоретичних і методичних основ підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів.
Актуальність проблеми, її недостатня наукова розробленість визначили вибір теми дисертаційного дослідження – «Теоретичні і методичні основи підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки і психології Херсонського державного університету в межах теми «Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасної школи» (Державний реєстраційний номер 0198U007532). Тему дисертації уточнено і затверджено на засіданні вченої ради Херсонського державного університету (протокол № 5 від 9 січня 2006 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 25.04.2006 р.)
Об’єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів до виховної роботи зі школярами
Предмет дослідження – теоретичні та методичні засади підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів підліткового віку.
Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка моделі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів підліткового віку; розробка методичного забезпечення цього процесу.
Концепція дослідження. Проблема підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищий школі, формування готовності до взаємодії з підлітками у середовищі їхніх дозвіллєвих потреб, інтересів. Основні положення дослідження ґрунтуються на антропоцентричному розумінні взаємодії вчителя з дитиною, підлітком.
В основу концепції покладено ідею культури особистісної взаємодії вчителя з школярами як певного стану готовності до організації їхнього дозвілля. Під організацією дозвілля ми розуміємо процес планування та реалізації мети, завдань, форм, методів взаємодії зі школярами у сфері дозвілля, спрямований на особистісне зростання суб’єктів зазначеного процесу. Культура особистісної взаємодії як складова професійно-педагогічної культури вчителя забезпечує успішність взаємодії зі школярами, трансляцію власного світу цінностей у їхню спільноту шляхом діалогічного, полілогічного спілкування.
Культура особистісної взаємодії є інтегрованою єдністю мети, принципів, структурних компонентів, функцій, механізмів її розвитку у процесі опанування майбутніми вчителями змістом дисциплін психолого-педагогічного циклу та під час позааудиторної роботи. Зміст структурних компонентів культури особистісної взаємодії — мотиваційно-ціннісно-смисловий, когнітивно-методологічний, операційно-діяльнісний, індивідуально-творчий, – зумовлений особливостями взаємодії зі школярами у сфері дозвілля та тенденціями щодо особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя. Основою особистісної взаємодії із школярами є соціокультурна специфіка часу дозвілля, яка знаходить відображення в особистісних структурних компонентах їх суб’єктності: цінностях, потребах, інтересах та ін. Особистісно-професійне зростання майбутнього вчителя пов’язується нами зі смисложиттєвим самовизначенням у педагогічній діяльності, усвідомленим становленням до взаємодії як цінності особистісного становлення і відповідно до саморозвитку професійно важливих якостей майбутнього вчителя.
Ефективність підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів забезпечується: теоретичним обґрунтуванням функціональної моделі підготовки, принципів, критеріїв відбору змісту, що стали основою його конструювання; визначенням методичної компоненти щодо його втілення у навчально-виховний процес вищого педагогічного навчального закладу.
Формування культури особистісної взаємодії студентів вищих педагогічних навчальних закладів здійснюється шляхом збагачення особистісних смислів педагогічної діяльності смисложиттєвим самовизначенням, розвитком особистісних якостей та моделюванням особистісно орієнтованої діяльності у сфері дозвілля школярів.
Здійснення дослідження на основі таких концептуальних підходів дає змогу розглядати процес професійно-педагогічної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів як педагогічну систему, будова і функціонування якої ґрунтується на системному, діяльнісному, культурологічному, аксіологічному, акмеологічному, синергетичному підходах з властивими їм особливостями.
Провідна ідея дослідження, основні положення концепції втілені в загальній гіпотезі дослідження, яка полягає в тому, що готовність студентів вищих педагогічних закладів освіти до організації дозвілля школярів може бути сформована на основі теоретично і методично обґрунтованого рівня сформованості культури особистісної взаємодії, що передбачає смисложиттєву самовизначеність у педагогічній діяльності зі школярами та вмотивованість до взаємодії у сфері дозвілля, створення умов для особистісного розвитку дітей підліткового віку.
Загальна гіпотеза конкретизована у часткових гіпотезах, які передбачають, що ефективність цього процесу суттєво підвищиться якщо:
– теоретичною і практичною основою професійно-педагогічної підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів стане усвідомлення дозвілля як соціокультурного феномену життєдіяльності людини, зокрема дітей;
– процес професійної підготовки майбутніх учителів буде спрямований, зокрема, на їх особистісний розвиток через включення в нього компонентів ціннісно-смислового самовизначення у взаємодії із школярами в середовищі дозвілля;
– взаємодія у процесі організації дозвілля буде забезпечена єдністю компонентів наперед змодельованого процесу формування культури особистісної взаємодії, її структурних складових;
– у процесі підготовки майбутнього вчителя як організатора дозвілля школярів буде забезпечене індивідуально-творче самовиявлення студента.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети визначено основні завдання дослідження:
1. Проаналізувати вихідні теоретико-методологічні основи підготовки студентів педагогічних вищих навчальних закладів до організації дозвілля школярів;
2. Виявити характерні ознаки дозвілля школярів як процесу їх життєдіяльності;
3. Обґрунтувати сутність, структурні компоненти, функції культури особистісної взаємодії майбутнього вчителя зі школярами як якісного показника готовності до організації їхнього дозвілля;
4. Визначити концептуальні підходи до оновлення процесу підготовки студентів до взаємодії зі школярами у середовищі їхнього дозвілля;
5. Виокремити і теоретично обґрунтувати принципи та критерії відбору й конструювання змісту підготовки студентів педагогічних ВНЗ, форми і методи його впровадження у навчально-виховний процес педагогічних ВНЗ;
6. Розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів;
7. Розробити навчально-методичний комплекс для підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до особистісної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля.
Для вирішення визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: теоретичні – аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація, узагальнення теоретичних і експериментальних даних з метою зіставлення наявних у науковій літературі підходів до визначення й обґрунтування концепції дослідження; емпіричні – опитування (анкетування, обговорення, бесіда), пряме і непряме спостереження, рефлексія, аналіз продуктів діяльності, педагогічне проектування, моделювання, самооцінка, педагогічний експеримент для з’ясування динаміки змін у готовності майбутніх учителів до організації дозвілля школярів. Експериментальні дані оброблялися за допомогою методів математичної статистики. Використані методи були адекватні висунутим завдання, що дало можливість фіксувати динаміку якісних і кількісних змін у предметі дослідження.
Методологічну основу дослідження становлять основні положення філософської та психолого-педагогічної науки про чинники розвитку особистості; про людину як суб’єкта діяльності, соціокультурний простір її буття; сутність особистісно-професійного становлення; міжособистісні відносини як чинник особистісного зростання; психологічні механізми утворення смислової сфери особистості. Методологія дослідження базується на принципах об’єктивності, всебічності, цілісності, детермінізму, активної діяльності особистості.
Теоретичну основу дослідження становлять:
– соціокультурний підхід, що ґрунтується на визначенні сутності людини як особистості, результатів її розвитку, що визначаються соціокультурними обставинами буття (А. Ахієзер, Г.Г. Волощенко, В.С. Ларцев, П. Сорокін та ін.);
– науково-теоретичні положення щодо впливу дозвілля на особистісний розвиток людини (М.А. Аріарский, Л.А. Гордон, Б.А. Грушин, Г.Е. Зборовський, В.В. Кірсанов, Е.В. Клопів, В.Д. Патрушев, Г.П. Орлов, В.М. Пича та ін.);
– сучасна філософія освіти щодо людиноцентризму як провідного напряму реформування освітнього простору (В.П. Андрущенко, В.Г. Кремень, І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало та ін.);
– положення педагогічної аксіології (І.Д. Бех, Є.В. Бондаревська, В.В. Сєріков, В.О. Сластьонін, Г.І. Чижакова та ін.);
– психологічні механізми розвитку смислової сфери особистості (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Д.О. Леонтьєв, С.Д.Максименко, Б.С. Братусь, В. Франкл, К. Роджерс та ін.);
– концептуальні положення щодо особистісно-професійного розвитку вчителя (Н.В. Гузій, О.А. Дубасенюк, М.Б. Євтух, С.О. Сисоєва, В.О. Сластьонін, Л.М. Мітіна, Н.В. Кузьміна, Л.О. Хомич та ін.).
Організація дослідження. Дослідження проводилось впродовж 1999 – 2010 рр. і охоплювало чотири етапи.
На першому етапі (1999 – 2001рр.) визначалось проблемне поле дослідження, вивчався стан розробленості проблеми у вітчизняній та зарубіжній науці, аналізувалась філософська, соціологічна, культурологічна, психологічна, педагогічна література, визначались методологічні підходи, формувався категорійний апарат дослідження і головна його ідея – готовність майбутніх учителів до організації дозвілля школярів перебуває в залежності від рівня сформованості культури особистісної взаємодії.
На другому етапі (2001 – 2003рр.) вивчався реальний стан організації дозвілля школярів, визначались критерії, показники готовності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до його організації. Визначалась авторська концепція: мета, завдання, підготовки майбутніх учителів до виховної взаємодії зі школярами у галузі дозвілля; проводився констатувальний експеримент; проектувались моделі формування компонентів культури особистісної взаємодії студентів вищих педагогічних навчальних закладів; планувався формувальний експеримент. Розроблялися експериментальні та діагностичні матеріали.
На третьому етапі (2004 – 2009рр.) проводилась дослідно-експериментальна робота з реалізації методики підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів, перевірялась гіпотеза дослідження, здійснювався збір експериментальних даних, удосконалювалась методика, тривало теоретичне дослідження проблеми.
На четвертому етапі (2009 – 2010рр.) здійснювався аналіз, систематизація, статистична обробка накопиченого емпіричного матеріалу; теоретичне узагальнення, інтерпретація та оформлення результатів дослідження.
За результатами дослідження видано монографію «Підготовка майбутніх учителів до організації дозвілля школярів»; визначено напрями подальших досліджень із зазначеної проблеми.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше розроблено концепцію підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів; теоретично обґрунтовано сутність і основні компоненти культури особистісної взаємодії вчителя зі школярами у сфері дозвілля: мотиваційно-ціннісно-смисловий, когнітивно-методологічний, операційно-діяльнісний, індивідуально-творчий; визначені функції культури особистісної взаємодії: конструктивно-адаптаційна, регулятивно-корегувальна, розвивальна, гармонізувально-профілактична, продуктивно-створювальна. Обґрунтовано положення, що культура особистісної взаємодії майбутнього вчителя зумовлює його становлення як індивіду, дає змогу осмислити процес особистісної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля як смисложиттєву цінність. Доведено, що культура особистісної взаємодії визначається суб’єктно-особистісними особливостями майбутнього вчителя і дитини, особливостями їхнього життєвого досвіду, соціокультурних умов дозвіллєвого часу як суб’єктивно-ціннісного часу життя. Структурними компонентами культури особистісної взаємодії майбутнього вчителя зі школярами є: мотиваційно-ціннісно-смисловий, когнітивно-методологічний, операційно-діяльнісний, індивідуально-творчий. Визначено критерії готовності майбутніх учителів до організації дозвілля школярів: смисложиттєва орієнтація на самоздійснення, самореалізацію, свідоме прагнення до розширення пізнавального простору щодо особистісної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля, критерії технологічності і творчої активності. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів; розроблено принципи, критерії відбору змісту їх підготовки до організації дозвілля школярів.
Удосконалено і змістовно збагачено положення про особистісно-професійний розвиток майбутнього вчителя; визначено основні напрями удосконалення змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу щодо розвитку готовності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів. Теорія та методика професійної освіти майбутніх учителів збагачена введенням нової тематики: «дозвілля школярів», «виховна взаємодія у сфері дозвілля школярів», «субкультура школярів підліткового віку як відображення їх ціннісних орієнтирів».
Подальшого розвитку набули положення щодо аксіологічного підходу до розвитку особистості майбутнього вчителя; його ціннісно-смислового самовизначення у взаємодії зі школярами у сфері дозвілля.
Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці навчально-методичного комплексу курсів циклу психолого-педагогічних дисциплін, до складу яких належать матеріали, спрямовані на розвиток готовності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів; у розробці практико-орієнтованого спецкурсу «Організація дозвілля школярів», спецпрактикуму «Особистісна взаємодія вчителя зі школярами у сфері дозвілля». Матеріали монографії, навчального посібника «Организация досуга школьников» можуть використовуватися під час вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу, у позааудіторних занять з педагогіки та психології у педагогічних ВНЗ. Положення і висновки дослідження можуть також використовуватися вчителями загальноосвітніх навчальних закладів під час здійснення виховної роботи з учнями, педагогами позашкільної системи освіти для розробки змісту, форм, методів взаємодії з дітьми шкільного віку, соціальними педагогами у процесі організації дозвілля школярів.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, що ґрунтуються на філософських, соціологічних, психологічних і педагогічних ідеях системно-діяльнісного, культурологічного, соціокультурного, аксіологічного, синергетичного, акмеологічного, особистісно-орієнтованого підходів у розкритті сутності теоретичної і методичної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів; поєднанням теоретичного, емпіричного та практичного рівнів дослідження, використанням методів, які відповідають меті і завданням дослідження, особливостям етапів дослідження; підтвердженням теоретичних висновків результатами експериментальної роботи, їх упровадженням у процес психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів, багаторічною апробацією основних теоретичних і практичних положень.
Обґрунтовані в дослідженні висновки і практичні рекомендації впроваджено у практику роботи вищих педагогічних закладів освіти: Херсонського державного університету (07-12/2243 від 15.12.2011), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (№72/01 від 24.01.2011), Луганського національного університету імені Тараса Шевченко (№1/200 від 24.01.2011), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (№50 від 19.01.2011), Кримського гуманітарного університету, філія у м. Армянську (№19 від 7.09.2011).
Апробація результатів Основні результати дослідження знайшли відображення у виступах і наукових доповідях на науково-практичних конференціях, семінарах різних рівнів:
– міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: «Ступенева педагогічна освіта в умовах класичного університету: досвід, проблеми, перспективи» (Львів, 2000), «Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання» (Київ, 2001), «Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу» (Полтава, 2004), «Актуальні проблеми особистісно орієнтованого процесу в системі безперервної освіти» (Київ-Кременець, 2004), «Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика» (Луганськ, 2005), «Історико-педагогічні дослідження: методологія, періодизація, методика» (Херсон, 2005), «Технології педагогічної освіти: теорія, досвід, перспективи розвитку в умовах Болонського процесу» (Миколаїв, 2006), «Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи» (Херсон, 2006); «1020-річчя історії шкільної освіти в Україні: традиції, сучасність, перспективи» (Київ, 2009);
– всеукраїнських і міжвузівських конференціях, семінарах і педагогічних читаннях: «Безперервна педагогічна практика студентів як первинна форма їх професійної практичної підготовки» (Вінниці, 1999), «Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості» (Київ, 2001), «Формування гуманістичного світогляду вчителя» (Умань, 2001), «Виховні системи загальноосвітніх шкіл-інтернатів: нові підходи і технології» (Миколаїв, 2001), «Професіоналізм педагога» (Проективна педагогіка: питання теорії та практики) (Ялта,2004), «Перспективні педагогічні технології в системі неперервної освіти» (Київ, 2005), «Управління якістю підготовки фахівців у вищій школі: історія, досвід, перспективи» (Одеса, 2006), «Ціннісно-смисловий універсум людини» (Бердянськ, 2007).
Про результати та висновки роботи доповідалося на засіданнях кафедри педагогіки та психології Херсонського державного університету (1999 – 2010 рр.)
Публікації. Основні результати дослідження відображені в 49 публікаціях, з них 48 написані одноосібно, зокрема монографія (25,25 др. арк.); 1 навчально-методичний посібник, 39 статей у наукових виданнях (з них 31 у фахових виданнях, затверджених ВАК України).
Кандидатська дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук «Формування ідейно-естетичних орієнтацій підлітків у позаурочній діяльності (на матеріалі музичного мистецтва)» була захищена в 1990 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувались.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 479 сторінок, основний зміст дисертації складає 400 сторінок, додатків – 34 сторінки. Список використаних джерел охоплює 476 найменувань. Робота містить 2 рисунка, 15 таблиць.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Аналіз проблеми підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів з’ясувати, що в умовах дегуманізації сфери дозвілля школярів питання їхньої підготовки до виховної роботи у зазначеному просторі життя набуває особливої актуальності. Її розв’язання потребує пошуку нових підходів до професійно-педагогічної підготовки, якими можуть бути: актуалізація смисложитттєвих орієнтирів майбутніх учителів як у педагогічній діяльності, так і в повсякденному житті, ціннісне самовизначення як референтної людини у житті школярів, впровадження у виховний простір організованого дозвілля школярів форм і методів спрямованих на їх особистісний розвиток, застосування яких має сприяти формуванню готовності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів та їх особистісно-професійному становленню.
На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки.
1. Здійснений аналіз стану дослідження проблеми підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів свідчить про недостатню увагу до вивчення її теоретичних і методичних аспектів. Разом з цим зазначимо, що вагомою основою для нашого дослідження стали праці, що висвітлюють нові підходи до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів. Дослідниками обґрунтовано суть професійно-педагогічної діяльності в соціокультурних умовах сьогодення.
Узагальнені результати вивчення сучасного стану підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до виховної роботи у сфері дозвілля школярів свідчать, що теоретичні напрацювання щодо взаємодії зі школярами у зазначеній сфері недостатньо використовуються для подолання суперечностей між вимогами суспільства до педагогізації дозвілля школярів і рівнем відповідної підготовки до її здійснення вчителями-вихователями.
У результаті теоретичного аналізу встановлено, що за своєю сутністю підготовка майбутніх учителів до виховної роботи зі школярами у сфері дозвілля є особистісно розвивальним процесом, головним об’єктом якого є цінність вихованця і цінність взаємодії вчителя з вихованцем, що веде до духовного розвитку як вихованців, так і вчителя. На підставі зазначеного зроблено висновок, що професійний розвиток студентів вищих педагогічних навчальних закладів пов’язаний з їх особистісним самовизначенням як майбутніх учителів. Суть цього процесу зумовлюється розвитком суб’єктності майбутніх учителів, що пов’язано з усвідомленням цінностей і смислів педагогічної діяльності, власного статусу референтної людини в просторі життя школярів. Готовність до виховної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля є певним рівнем педагогічного мислення, яке надає змогу переборювати стереотипи і моделювати взаємодію на основі власних уявлень щодо ціннісно-смислових перспектив розвитку особистості школяра. Нами встановлено, що мотивами взаємодії майбутнього вчителя зі школярами у сфері дозвілля є зацікавленість світом дитини, що розвивається, бажанням допомогти їй в особистісному розвитку.
2. Розкрито і проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, простежено етимологія та обґрунтовано сучасний зміст понять «життєдіяльність людини», «вільний час», «дозвілля», «культура», «соціокультура», «дозвілля школярів», «субкультура», «ціннісні параметри дозвілля», «дозвілля як середовище розвитку».
Визначено та обґрунтовано сутнісні характеристики змін, що відбуваються у сфері дозвілля школярів і цілі діяльності вчителя в зазначеному просторі життя дитини.
3. Доведено, що базовим утворення готовності майбутніх учителів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів є культура особистісної взаємодії з ними, яка має компоненти ціннісно-смислових орієнтирів педагогічної діяльності і реалізується в творчій педагогічній діяльності як прояв індивідуально-творчих якостей. Нами виділено і обґрунтовано функції культури особистісної взаємодії: репродуктивно-трансляційну, конструктивно-адаптаційну, регулятивно-корегувальну, розвивальну, проектувально-орієнтовану, гармонізувально-профілактичну, продуктивно-створювальну. У дослідженні доведено, що культура особистісної взаємодії майбутнього вчителя з школярами є новотвором, що розвивається завдяки актуалізації смисложиттєвих орієнтирів особистості і дає змогу розкрити індивідуальні якості майбутнього вчителя у взаємодії зі школярами у сфері дозвілля.
4. Осмислення концептуальних засад професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів на методологічному, теоретичному і практичному рівнях дало змогу обґрунтувати положення про те, що підготовка студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів є процесом смислотвірним не тільки в професійно-педагогічній діяльності, а і в більш широкому значенні – як набуття сенсу життя.
5. Оновлення змісту підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів базувалось на критеріях його відбору: критерій відображення у змісті підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля школярів сучасних концептуальних підходів щодо їх соціалізації у соціокультурних умовах сьогодення; критерій свідомого ставлення до розвитку дитини у сфері дозвілля; відображення в змісті освіти особистісно розвивального компонента щодо педагогічної діяльності; творчого самовиявлення; критерій відображення психолого-педагогічних умов ефективності взаємодії вчителя зі школярами у сфері дозвілля.
6. Обґрунтовано методологічні передумови розвитку культури особистісної взаємодії з школярами як стержневого компонента готовності студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів: культура особистісної взаємодії не тільки обумовлює результативність особистісного розвитку школяра, а і сама є результатом змін в особистісному розвитку майбутнього вчителя. Усвідомлення цього пов’язано з баченням процесу взаємодії в методологічній концепції синергетики як процесу самоорганізації і саморозвитку. Розвиток культури особистісної взаємодії студентів педагогічних ВНЗ за своєю суттю як характерологічної якості є варіативним, адже і процес і результат, детермінований особистісними якостями майбутнього вчителя, пов’язаний із соціокультурними змінами і тому характеризується гнучкістю, здатністю до самозбагачення. Нами виділені структурні компоненти культури особистісної взаємодії – мотиваційно-ціннісно-смисловий, когнітивно-методологічний, операційно-діяльнісний, індивідуально-творчий – і надана їх змістовна характеристика.
Обґрунтована в дослідженні модель підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля школярів включає культуру особистісної взаємодії з ними, як провідну категорію, що конкретизується до рівня практичної реалізації шляхом збагачення змісту, форм, методів навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, що забезпечує розвиток готовності до взаємодії зі школярами у сфері дозвілля. Факторами, що зумовлюють актуальність підготовки студентів педагогічних ВНЗ до організації дозвілля школярів визначені соціокультурні особливості буття школярів у сучасних умовах, до яких належать: деструктурізація інститутів дозвілля, вплив ЗМІ, субкультурні ознаки життя школярів тощо. Модель визначає рівні готовності майбутніх учителів до організації дозвілля школярів: елементарно-репродуктивний, адаптивний, системно-моделюючий, системно-розвивальний і надані їм змістовні характеристики. Умовами формування готовності студентів до організації дозвілля школярів є: спрямованість процесу навчання на ціннісно-смислове самовизначення майбутнього вчителя, активізація мотивації до особистісної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля через занурення в особливості світосприйняття школярів, їх субкультуру, забезпечення можливості для творчого прояву індивідуальності при моделюванні змісту, форм, методів їхньої дозвіллєвої діяльності школярів.
Експериментально перевірено авторську методику підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля школярів, у якій виділяємо рефлексивно-когнітивний, особистісно-розвивальний та проектно-самореалізуючий етапи, кожний з яких має конкретизовану мету, зміст, форми і методи що допоможуть в організації дозвілля школярів. Створені конкретні методики для розвитку культури особистісної взаємодії з дітьми і спрямовані на досягнення визначеної мети. Основними з методик є: проблемний виклад знань, аналіз проблемних ситуацій, пов’язаних з розвитком школярів у сфері дозвілля, круглий стіл «Мої спогади про підлітковий вік», міні-музей-виставка «Це було не що давно», ток-шоу «Ми і Вони», педагогічні листи «Звертаюся до В.О.Сухомлинського – дозвольте запитати…», твір-роздум «Я допомагаю дитині зростати» та інші. Нами розроблені та впроваджені в практику навчально-виховного процесу педагогічних ВНЗ спецкурс «Організація дозвілля школярів» та спецпрактикум «Особистісна взаємодія вчителя зі школярами у сфері дозвілля».
Критеріями результативності готовності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до організації дозвілля школярів визначені: смисложиттєва орієнтація на самоздійснення, самореалізацію, свідоме прагнення до розширення пізнавального простору щодо особистісної взаємодії зі школярами у сфері дозвілля, критерії технологічності взаємодії та творчої активності. Кожен із зазначених критеріїв має відповідні показники.
7. Одержані результати дослідження можуть бути використані викладачами психолого-педагогічних дисциплін з метою удосконалення навчально-виховного процесу у вищих педагогічних навчальних закладах, в системі підготовки майбутніх учителів до виховної роботи зі школярами, а саме у сфері дозвілля, а також у системі підготовки та підвищення кваліфікації вчителів. Навчально-методичний комплекс для забезпечення підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля школярів містить навчальні програми з дисциплін психолого-педагогічного циклу, навчальний посібник «Организация досуга школьников», програми спецкурсу «Організація дозвілля школярів» і спецпрактикуму «Особистісна взаємодія вчителя зі школярами у сфері дозвілля», методичні розробки семінарських занять для викладачів і студентів вищих педагогічних навчальних закладів, розробки позааудиторних занять педагогічного клубу.
Здійснене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми підготовки майбутніх учителів до організації дозвілля підлітків. Подальшого вирішення потребують проблеми розвитку полілогічного мислення майбутніх учителів-вихователів, специфіка особистісної взаємодії педагога-вихователя у тимчасових об’єднаннях школярів, розвиток прагнення до самоздійснення у школярів підліткового віку в просторі їх дозвілля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдалина Л. В. Развитие акмеологической культуры личности педагога: теоретико-методологические подходы / Л. В. Абдалина, Н. С. Толстоухова // Мир психологии. – 2006. – № 3. – С. 232 – 236.
2. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: Для педаг. спец. высш. учеб. заведений. –М.: Просвещение, 1990. – 141 с.
3. Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. Для высш.шк. М. Акад. Проект, - 2001. – 699 с.
4. Абрамова Г.С. Общая психология: Учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2002. – 496с.
5. Абульханова–Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности //Психология формирования и развития личности. М. 1981 с.19-45.
6. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991. -299с.
7. Абульханова-Славская К.А. Акмеологическое понимание субъекта //Основы общей и прикладной акмеологии. – М.: РАГС, 1995. – С.85-108.
8. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности //Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. М.: Наука. 1989.-с.110-134.
9. Азарова Р. Н. Социально-педагогическая организация досуга учащейся молодежи : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.05 “Теория, методика и организация культурно-просветительной работы” / Азарова Раиса Николаевна. – М, 2005 – 373 с.
10. Акимова Л.А. Социология досуга: Учеб. пособие для вузов по спец. 053100 "Соц.- культ.деятельность" /Л.А. Акимова; Моск. гос.ун-т культуры и искусств. - М: МГУКИ, 2003. - 124с.
11. Алмазов Б.Н. Становление личности и средовая адаптация //Социальная педагогика: теория, методика, опыт исследования. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 148 с. С.67-101.
12. Амирова Л. Профессионально-педагогическая мобильность учителя как целевая установка высшего педагогичесого образования //Alma mater. – 2004.- № 1. – С. 55-60.
13. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Мн.: Университетское, 1990. – 560 с.
14. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / [Гл. ред. В.Усманов] — 2-е изд. — Спб.: Питер, 2001. — 260, [3] с. — (Мастера психологии).
15. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с. – (Серия «Мастера психологии»).
16. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М.Андреева – М.: Изд-во МГУ, – 1980. – 416 с.
17. Андриенко Е.В. Социальная психология : учеб. пособие для студ. Высш.пед.учеб.заведений /Под ред.В.А. Сластенина. – 3-е изд., -М.: Изд. Центр «Академия», 2004. – 264 с.
18. Андрющенко В.П. Особистість учителя як предмет філософсько-педагогічної рефлексії //Вища освіта України. – 2007. – №2. – С.5–12.
19. Ариарский М.А. Досуговедение в системе человекознания- Л.: ЛГИК, 1990. – 156 с.
20. Ариарский М.А. Культура досуга как предмет педагогики и прикладной культурологи [Електронний ресурс] /
Режим доступу :http// www.edu.ua/articles_ariarskiy.htm
21. Аристотель Политика. / пер з древ негр. та передмова П. Кислюка. До Основи – 239 с.
22. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы.- М.: Высшая школа, 1980. – 368 с.
23. Асташева Н.А. Концептуальные основы педагогической аксиологии //Педагогика. – 2002. – №8. – С.8 –13.
24. Бакиров В.С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора /В.С.Бакиров. – Харьков: Вища шк.: Изд-во при Харьк.гос.ун-те, 1988. – 147 с.
25. Бандура А.Теория социального научения / [Пер. с англ. под ред. Н.Н.Чубаря] — СПб.: Евразия, 2000. — 318, [1] с.: табл.
26. Барабанщиков А.В. Проблемы педагогической культуры преподавателей вузов. К вопросу о сущности педагогической культуры // Советская педагогика. – 1981. – №1. – С.71-77.
27. Барбина Е.С. Теоретико-методологические основы профессинальной подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. - Херсон, 2001. – 70 с.
28. Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства в системе непрерывного педагогического образования: дис. ... доктора пед. наук: 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / Барбина Елизавета Сергеевна. – К., 1997. – 471 с.
29. Басилая А.А. Стереотипы досуговой деятельности учащейся молодежи : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. социол. наук: : спец. 22.00.06 “Социология культуры, духовной жизни “/ А.А. Басилая. – Екатеринбург, 2000. – 22 с.
30. Батищев Г.С. Найти и обрести себя. Особенности культуры глубинного общения //Вопросы философии. – 1995.– № 3. – С.103-109
31. Батищев Г.С. Особенности культуры глубинного общения //Вопросы философии. – 1995.– № 3. – С.109-129.
32. Батнасунов А.С. Досуг как сфера жизнедеятельности современной российской молодежи: автореферат. дис. на соискание учен. степени канд. социологических наук : спец. 22.00.06 “Социология культуры, духовной жизни “/ А.С. Батнасунов – Ставрополь, 2004. – 24 с.
33. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского М.: Сов.Россия, 1979 – 320 с.
34. Башкатов И.П. Психология асоциально-криминальных групп подростков и молодежи. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2002. – 416 с. (Серия «Библиотека психолога»).
35. Белинская Е.П., Тихомадрицкая О.А. Социальная психология личности: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 301 с.
36. Белухин Д.А. Личностно ориентированная педагогика. – М.: Московский психолого-социальный институт. 2005, – 448 с.
37. Бенин В.Л. Педагогическая культура: философско-социологический анализ. Уфа, 1997.– 131 с.
38. Бех І.Д. Виховання особистості:У 2 кн. Кн.I: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод.видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
39. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.Кн.2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади: Навч.-метод.видання. – К.: Либідь, 2003.– 344 с.
40. Библер B.C. Диалог. Сознание. Культура. - М.: Одиссей, 1987. – 57 с.
41. Библер В.С. Культура: Диалог культур (опыт определения) //Вопросы философии. – 1989. – №6. – С.31-42.
42. Библер В.С. На гранях логики культуры. Книга избранных очерков. М., Русское феноменологическое общество, 1997. – 440с.
43. Библер В.С. Человек. Культура. //Человек в системе наук. – М. Наука. 1989. – 504с. – С.301-317.
44. Блинова Е.Е. Формирование открытости к общению у будущего учителя: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Блинова Елена Евгеньевна. – Х, 2000. – 184 с.
45. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра пед. наук : спец. 13.00.04. “Теорія і методика професійної освіти” / І.М. Богданова – Київ, 2003. – 39 c.
46. Богуславский М.В. Типология подходов к развитию теории содержания общего среденего образования в отечественной педагогике ХХ века //Классическая дидактика и современное образование [Електронний ресурс] / Режим доступу: htt: //lerner.edu 3000.ru /feed book. Htm.
47. Бодалев А.А. Проблема гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения //Вопросы психологии. – 1989. – №6. – С.74-81.
48. Бодалев А.А. Психология о личности. –М.: Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.
49. Бодалев А.А. Рудкевич Л.А. Как становятся великими и выдающимися. –М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003. – 287 с.
50. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика, 1983. –272 с.
51. Бойко А.М. Виховуючі суб'кт суб'ктні відносини вчителів і учнів як основа модернізації освітньої галузі в Україні //Рідна школа. – 2004. –№4. – С.4-8.
52. Бойчев І.І. Підготовка майбутнього вчителя до організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / І.І. Бойчев – Одеса, 2005. – 22 с.
53. Болдирєв М.І. Класний керівник. – К.: Рад.школа, 1982. – 252 с.
54. Болотова А.К. Психология организации времени. –М.: Аспект Пресс, 2006. – 254 с.
55. Большая психологическая энциклопедия: самое полное современное издание: более 5000 психологических терминов и понятий /А.Б. Альмуханова и др./ – М.: Эксмо, 2007. – 544 с.
56. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования // Педагогика. – 1997. – № 4. – С.11-14.
57. Бондаревская Е.В. Педагогическая культура как общественная и личная ценность // Педагогика. – 1999. – № З. – С.37-43.
58. Бондаревская Е.В. Теория и практика личностно-ориентированного образования / Е.В.Бондаревская. – Ростов-на-Дону: Булат, 2000. – 351 с. – (Педагогика нового времени).
59. Бондаревская Е.В., Кульневич С.В. Парадигмальный подход к разработке содержания ключевых педагогических компетенций // Педагогика. – 2004. – №10. – С. 23-31.
60. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 304 с. – (Серия «Учебник нового века»).
61. Борытко Н.М. Педагог в пространстве современного воспитания Науч. ред. Н.К. Сергеев. – Волгоград: Перемена, 2001. – 202 с.
62. Борытко Н.М. Теория и практика становления профессиональной позиции педагога-воспитателя в системе непрерывного образования.: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.08 “Теория и методика профессионального образования“/ Н.М. Борытко – Волгоград, 2001. – 40 с.
63. Бочарова В.Г. Педагогика социальной работы: [Пособие] /В.Г.Бочарова М. : SvR-Аргус, 1994 – 207 с.
64. Братусь Б.С. Аномалии личности. – М.: Мысль, 1988. – 301 с.
65. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности (Психологическое исследование). – М.:Знание, 1985. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. “Этика”; №3).
66. Братусь Б.С. Психологические аспекти нравственного развития личности. /Б.С. Братусь, канд. псих. наук. – М.: «Знание», 1977 – 64 с. (Новое в жизни, науке, технике: Серия «Этика» №6).
67. Братченко С., Леонтьев Д. Диалог // http://www.existradi. ru/index.php view=article&catid=48%3a-11& id =220%3a2009.
68. Братченко С.Л. Личность. Общение. Диалог [Електронний ресурс] /Режим доступу : http://hpsy.ru/public/x2895.htm.
69. Братченко С.Л. Экзистенциальная психология глубинного общения: Уроки Джеймса Бюнджетала. – М.: Смысл, 2001. – 197 с.
70. Братченко С.Л., Миронова М.Р. Личностный рост и его критерии //Психологические проблемы самореализации личности /Под ред. Н.А.Крылова, Л.А.Коростелевой Спб.,1997. – С.38-46.
71. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение: Избр. психол. тр. / Акад. пед. и соц. наук. Моск. психол.-соц. ин-т. — М.: [Ин-т практ. психологии]; Воронеж: [НПО «МОДЭК»], 1996. - 387, [3] с. - (Психологи Отечества: избранные психологические труды: В 70 т. / Гл. ред. Фельдштейн Д.И.).
72. Бубер М. Два образа веры /Бубер Мартин. – М.: Республика, 1995. – 463 с. – (Мыслители ХХ века).
73. Бубер М. Я и Ты / Пер. с нем. Терентьева Ю.С., Файнгольда Н.; Послесл. Гуревича П.С. — М.: Высш. шк., 1993. — 173 с. (Библиотека философа).
74. Буданова Г. Свободное время: за и против подростков //Воспитание школьников. – 1996.– №1.– С.17-22.
75. Будинайте Г.Л., Корнилова Т.В. Личностные ценности и личностные предпочтения субъекта // Вопросы психологии. – 1993. – № 5. – С.99-108.
76. Буева Л.П. Философия, культура и образование (материалы круглого стола) // Вопросы философии. – 1999.– №3. – С.3-55.
77. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие / Е.К.Быстрицкий; АН УССР, Ин-т философии Киев : Наук. думка, 1991 – 195 с.
78. Василенко В.А. Ценность и оценка: дисс. кандидата. филос. наук : / Василенко Владимир Александрович – Киев, 1963. – 238 с.
79. Введение в педагогическую деятельность: Учебное пособие для вузов / А.С.Роботова, Т.В.Леонтьева, И.Г.Шапошникова и др., под ред. А.С.Роботовой. – М.: Академия, 2002. – 208 с.
80. Велитченко Л.К.Психологічні основи педагогічної взаємодії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук:спец.19. 00.07 “Педагогічна та вікова психологія ” /Л.К. Велитченко. – Київ, 2006. - 44с.
81. Вентцель К.Н. Новые пути воспитания и образования детей. - 3-е изд. -М.: Земля и фабрика, 1923. – 150 с.
82. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод.пособие. – М.: Высш.шк., 1991. – 207 с.
83. Вершиловский С.Г. Педагог эпохи перемен, или Как решаются сегодня проблемы профессиональной деятельности учителя /С. Г. Вершиловский, отв. ред. М.А.Ушакова. – М.: Сентябрь, 2002. – 160 с. (Б-ка ж. «Директор школы»).
84. Видт И. Е. Педагогическая культура: становление, содержание и смысл / И. Е. Видт // Педагогика. – 2002. – № 3. – С.3 – 7.
85. Вишня А.И., Тарасенко В.И. Культура молодежного досуга.– Киев: Выща школа, 1988.– 70 с.
86. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник – К.: Либідь, 2005. – 400 с.
87. Волкова В.А. Професійно-ціннісні орієнтації – стрижнева якість особистості майбутнього вчителя /В.А. Волкова //Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. /Нац. пед. ун-т ім.М.П.Драгоманова. – К., 1999. – Вип.3. – С.12–17.
88. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.
89. Волобуева Л.Н. Досуг в структуре образа жизни: Философско-культурологические аспекты: автореферат. дис. на соискание учен. степени канд. филос. наук : 24.00.01 “Теория и история культуры” / Л.Н. Волобуева – Москва, 2004 – 18 с.
90. Воловик А.Ф., Воловик В.А. Педагогіка дозвілля. Підручник. Харків: ХДАК, 1999. – 332 с.
91. Волощенко Г.Г. Досуг как явление культуры: генезис и развитие: автореферат. дис. на соискание учен. степени докт. культурологии : 24.00.01 “Теория и история культуры” / Г.Г. Волощенко. – Кемерово, 2006 – 46 с.
92. Воронов В. Классный руководитель как психолог //Воспитание школьников. – 2001. – №8. – С.14-20.
93. Вульфов Б.З. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках: учеб. пособие /Б.З. Вульфов, В.Д. Иванов; Ун-т акад. образования. – М.: Изд-во УРАО, 1997. – 284 с.
94. Вульфов Б.З. Семь парадоксов воспитания. /Б.З. Вульфов. – М.: Новая школа. – 1994. – 78 с.
95. Выготский Л.С. Собрание сочинений В 6 т, т.4, М Педагогика 1984,
96. Галицких Е.О. Диалог в образовании как способ становления толерантности: Учебно-методическое пособие. – М.: Академический проект, 2004. – 240 с.
97. Галузяк В.М., Сметанский Н.И. Проблема личностной референтности педагога // Педагогика. – 1998. – № 3. – С.18-24.
98. Гармаш Е.Б. Формирование педагогической культуры будущего учителя: автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Теория и история педагогики” / Е.Б. Гармаш – Киев, 1990. – 16 с.
99. Глузман А.В. Профессионально-педагогическая подготовка студентов университета: теория и путь исследования: Монография. – К.: Поисково-издательское агенство, 1998. – 252 с.
100. Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования. / Ин-т педагогики и психологии проф. образования Украины. – К.: Изд. центр «Просвіта», 1997. – 307 с.: табл.
101. Голік О.Б. Підготовка майбутніх учителів до організації позакласної дозвіллєвої діяльності старшокласників.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.пед.наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / О.Б. Голік. – Луганськ, 2007. – 20 с.
102. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. СПб.: Речь, 2004. – 272 с.
103. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе – М.: Просвещение, 1965. – 260 с.
104. Гончаренко С.У. Методика як наука // Шлях освіти. – 2000. – №2. – С.5-11.
105. Гордон Л.А., Клопов Э.В. Человек после работы: Социальные проблемы быта и внерабочего времени: По материалам изучения бюджетов времени рабочих в крупных городах европейской части СССР. М.: Наука, 1972 – 268 с.
106. Горшкова В.В. Философская сущность теории воспитания //В диапозоне гуманистического знания. Сборник к 80 – летию профессора М.С. Кагана. Серия «Мыслители», Выпуск 4. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001 – С.260-272.
107. Гриньова В. Аксіологічний підхід до проблеми культури майбутнього вчителя //Шлях освіти. – 2002. – №2. – С.2-5.
108. Гриньова М.В. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти) : автореф. дис. на здобуття. наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 “Теорія і методика професійної освіти” / М.В. Гриньова. – Київ, 2001. – 45 с.
109. Гриньова М.В. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): дис. ... доктора пед. наук. 13.00.04. “Теорія і методика професійної освіти“/ Гриньова М.В. . — К., 2001.
110. Грушин Б. Творческий потенциал свободного времени. - М: Профиздат, 1990. – 153 с.
111. Грушин Б.А. Свободное время. Актуальные проблемы. – М.: Мысль, 1967. – 175 с.
112. Гузій Н.В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти: Монографія. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004. – 243 с.
113. Гузій Н.В.Основи педагогічного професіоналізму : Навч. посіб. / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2004. — 156 с.: іл., табл.
114. Гусинский Э.Н. Введение в философию образования: Для использования в учеб. процессе со студентами пед. специальностей / Э.Н. Гусинский, Ю.И. Турчанинова М. : ЛОГОС, 2000 – 221 с.
115. Давыденко Т.М. Рефлексивное управление образовательным процессом в школе //Педагогическое образование и наука. – 2004. – №5. – С.42-48.
116. Данюшенков В.С., Иванова Н.В. Современные представления о социальном пространстве // Педагогика. – №9. – 2004. – С.28 – 33
117. Демакова И. Д. Воспитательная деятельность педагога в современных условиях СПб: КАРО, 2007. – 160с.
118. Деркач А.А. Акмеологическая культура личности: содержание, закономерности, механизмы развития /А.А.Деркач, Е.В.Селезнёва. -М.: Издательство Моск. Психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК",2006. – 496 с.
119. Деркач А.А. Акмеологические основи развития профессионала. -М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: НПО "МОДЭК", 2004. – 752 с.
120. Джери Дэвид, Большой толковый социологический словар. В 2-х томах / Дэвид Джери, Джулия Джери.пер. с англ. Н.Н.Марчук Том 1 А-О – Москва: Вече: АСТ, 1999. – 544 с.
121. Дидактика средней школы: Некоторые проблемы современной дидактики. Учеб. пособие по спецкурсу для пед. ин-тов. /В.В.Краевский, И.Я.Лернер, М.Н.Скаткин и др; Под ред. М.Н.Скаткина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1982. – 319с.
122. Днепров С.А. Генезис научного педагогического сознания : автореф. дис. на соискание учен. степени докт. пед. наук : спец. 13.00.01 “Общая педагогика” / С.А. Днепров – Екатеринбург, 2000. – 41 с.
123. Дозвіллєзнавство Укладачі: Бочелюк В.Й., Бочелюк В.В. Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208с.
124. Доріжна В.С. Педагогічні проблеми організації вільного часу школярів //Педагогіка і психологія. – 1996.– №4. – С.72-79.
125. Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. Проблема ценности и марксистская философия. /О.Г. Дробницкий. М.: Политиздат, 1967. – 351с.
126. Дружинин В. Н. Психологическая культура и образование. //Формирование психологической культуры личности в системе дополнительного образования детей Под редакцией А.В.Егоровой, И.М.Камановой, М.В.Поповой [Електронний ресурс] Режим доступу : http: //ipk.admin.tstu.ru/sputnik/index/str/metodik.files/ prosv.ru/eboo.
127. Дубасенюк О.А. Теорія і практика професійної виховної діяльності педагога: Монографія. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка – 2005. – 367с.
128. Дубасенюк О.А. Теоретичні і методичні основи виховної діяльності педагога : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 “Теор/ О.А. Дубасенюк. – К., 1996. – 48 с.
129. Дурай-Новакова К.М. Формирование профессиональной готовности к деятельности. – М.: Педагогика, 1983. – 336с.
130. Духова Л. И. Профессионально-педагогическая культура и субкультура учителя / Л. И. Духова // Пед. образ. и наука. – 2004. – №5. – С.22 – 27.
131. Дьяконов Г.В. Концепция диалога М.М.Бахтина – основа экзистенциально-онтологической психологии [Електронний ресурс] /Режим доступу : http://hpsy.ru/public/x2780.htm.
132. Дьяконов Г.В. Проблема общения и взаимодействия: диалогический подход. [Електронний ресурс] /Режим доступу : http://hpsy.ru/public/x1677.htm.
133. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы (Особенности деятельности студентов и преподавателей вуза). – Мн.: Изд-во БГУ, 1978. – 320с.
134. Дюмазедье Ж. На пути к цивилизации досуга // Вестн. Моск. ун-та. Сер.12, Социально- политические исследования. – 1993.– №1.- С.83-88
135. Евтеева Г.А. Психолого-педагогические основы использования свободного времени. – Л.: Просвещение, 1988. – 121с.
136. Енциклопедія освіти Акад.пед.наук України; головний ред.. В.Г.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
137. Євтух М.Б. Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства /Євтух М.Б., Волощук І.С. //Педагогіка і психологія. – 2008. – №1 (58). – С.70-74.
138. Євтух М.Б. Сучасні тенденції професійної підготовки вчителя //Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. – Рівне, - 2002. – Вип.3. – С.170 – 174.
139. Загвязинский В.И. Методология и методы психолого-педагогического исследования: учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений /В.И.Загвязинский, Р.А.Атаханов. – 3-е изд., испр. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. -208с.
140. Закон України про Вищу освіту //Освіта України 26 лютого 2002 №17 С.2-8.
141. Зборовский Г.Е. Образ жизни и деятельность в свободное время при социализме : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра филос. наук : спец. 09.00.02 “Теория научного коммунизма” / Г.Е. Зборовский – Москва, 1981 – 28 с.
142. Зборовский Г.Е. Социология досуга и социология культуры: поиск взаимодействия [Електронний ресурс] Режим доступу : http://www.isras.ru/files/File/Socis/2006-12/Zborovskiy.pdf#search
143. Зборовский Г.Е., Орлов Г.П. Досуг: действительность и иллюзии. - Свердловск, 1970 - 232с.
144. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности. – М.: Политиздат, 1986. – 233с.
145. Зинченко В.П. О целях и ценностях образования //Педагогика. – 1997. – № 5.– С.3-15.
146. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти //Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія /За ред. І.А.Зязюна./ – Київ: Видавництво “Віпол”, 2000. – С.11-58.
147. Зязюн І.А. Краса педагогічної дії: Навч. посібник для вчителів, аспірантів, студентів серед. та вузів. / Акад. пед. наук України. Ін-т педагогіки і психології проф. освіти. — К., 1997. — 301, [1] с.: іл.
148. Зязюн І.А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти [Електронний ресурс] // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка (25) 2005. – с.13-18 Режим доступу:http://eprints.zu.edu.ua/853/1/05ziasno.pdf.
149. Зязюн І.А.Філософія педагогічної дії / Зязюн І.А. — К.; Черкаси: ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2008. — 605 с.
150. Иванова Т.В. Культурологическая подготовка будущего учителя: Монография. –К.: ЦВП, – 282с.
151. Ивин А. Философия истории: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000.– 516с.
152. Ильенков Э.В. Философия и культура. – М.:Политиздат, 1991. – 462с.
153. Ильчиков М.З., Смирнов Б.А. Социология воспитания: Моногр. - М. 1996. – 114с.
154. Ильясов И.И. Структура процесса учения М., Издательство Московского университета, 1986. – 200с.
155. Исаев И. Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя: Учебное пособие для вузов / И. Ф. Исаев. – М.: Академия, 2002. – 207с. (Высшее образование)
156. Исаев И. Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя как условие модернизации педагогического образования / И. Ф. Исаев // Пед. образ. и наука. – 2004. – № 5. – С.16-21.
157. Исаев, И.Ф. Аксиологический и культурологический подходы к исследованию проблем педагогического образования в научной школе В.А. Сластёнина // Известия Рос. акад. образования. – 2000.– № 3. – С.45-58.
158. Кабанова Т.Б. Психология педагогического воздействия //Педагогическая психология: Учеб.для студ.высш.учеб.заведений /под ред.Н.В.Клюевой. - Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 400с.
159. Каган М.С, Эткинд A.M. Общение как ценность и как творчество //Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С.25-33.
160. Каган М.С. Мир общения. – М: Мысль, 1988. – 319с.
161. Каган М.С. О педагогическом аспекте теории диалога [Електронний ресурс] Режим доступу : //http://bim-bad ru //biblioteka/article_full. php? aid = 1040& page_pl_news4 = 1
162. Каган М.С. Философия культуры. Санкт-Петербург: ТОО ТЕ «Петрополис», 1996. –416с.
163. Каган М.С. Философская теория ценности. СПб., ТООТК «Петрополис», 1997. – 205с.
164. Каджаспирова Г.М. Педагогика: Учеб. для студ. образоват. учреждений сред. проф. образования. Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 352 с.
165. Кан-Калик В.А. Основы профессионально-педагогического общения. – Грозный. 1979. – 189 с.
166. Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования //Вопросы психологии. – 1985. – №4. – С.9-16.
167. Кидрон А.А. Коммуникативная способность и ее совершенствование: Дисс. …канд.псих.наук. – Л., 1981. – 199с.
168. Киричук О.В. Розвиток і самореалізація особистості в умовах освітнього закладу // Рідна школа. – 2002. – травень – С.28-30.
169. Кирсанов В.В. Концептуальные подходы к исследованию педагогических и рекреационных технологий в социально-культурной сфере: [Електронний ресурс] Режим доступу: http //www.knukim.ua/conferences_2004_proceedings_0.htm
170. Кірсанов В. Шляхи вдосконалення підготовки фахівців для сфери дозвілля //Вища освіта України. – №1. – 2006. – С.37-42.
171. Кічук Н.В. Формування творчої особистості вчителя в процесі вузівської професійної підготовки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / Н.В. Кічук. – Київ, 1993. – 31 с.
172. Классному руководителю. Учеб.-метод. пособие /Под ред. М.И.Рожкова. –М: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999.– 280с.
173. Клепцова Е.Ю. Психология и педагогика толерантности: Учебное пособие для слушателей системы дополнительного профессионального образования. – М.: Академический Проект, 2004. – 176с.
174. Князева Е.Н. Основания синергетики: человек, конструирующий себя и свое будущее / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов. – Москва.: URSS, 2006. – 231с.
175. Князева Е.Н., Курдюмов СП. Синергетика как новое мировидение: диалог с И.Пригожиным //Вопросы философии. – 1992. – №12. – С.3-20.
176. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. - М.: Мысль, 1984. – 252с.
177. Колесникова И. А. Педагогическая праксеология: Учебник для вузов /И. А. Колесникова, Е. В. Титова. – М.: Академия, 2005. – 252с. (Профессионализм педагога)
178. Колесникова И.А., Борытко Н.М., Поляков С.Д., Селиванова Н.Л. Воспитательная деятельность педагога: учебное пособие. – М.: Изд. центр «Академия», 2005.- 336с.
179. Колесникова И.А. Основы андрогогики: Учеб.пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений /Колесникова И.А., Марон А.Е., Тонконогая Е.П. и др.: Под ред. И.А.Колесниковой – М.: Изд.центр «Академия», 2003.- 240с.
180. Колесникова И.А. Теоретико-методологическая подготовка учителя к воспитательной работе в цикле педагогических дисциплин: дис. … доктора пед. наук. 13.00.01 “Общая педагогика“ / Колесникова Ирина Апполоновна – Л., 1991 – 495с.
181. Колесов Д.В. Введение в общую