ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК СВІТОГЛЯДНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ : Теоретико-методические основы формирования КУЛЬТУРЫ здоровьесбережения КАК мировоззренческой ориентацией СТУДЕНТОВ ВЫСШИХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К. Д. УШИНСЬКОГО» (м. Одеса)

На правах рукопису
БАШАВЕЦЬ НАТАЛІЯ АНДРІЇВНА

УДК: 378.013 +330.098 + 306 + 613

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК СВІТОГЛЯДНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ СТУДЕНТІВ
ВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація на здобуття
наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
доктор педагогічних наук,
професор З. Н. Курлянд

Одеса – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ...........................................................21
1.1. Здоров’язбереження майбутніх фахівців як соціально-педагогічна проблема…………………………………………………………….21
1.2 Аналіз стану здоров’я майбутніх фахівців економічного профілю…………………………………………………………......50
Висновки до 1 розділу………………………………………………..…90
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК СВІТОГЛЯДНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ……………………………………………………………....95
2.1. Філософсько-культурологічні та психолого-педагогічні аспекти поняття “здоровий спосіб життяˮ………………………………....95
2.2. Аналіз дефініцій культури здоров’язбереження майбутніх
фахівців………………………………………………….…….…..122
2.3 Методологічні підходи до формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців у цілісному освітньо-виховному процесі вищого навчального
закладу………………………………………………………….…142
2.4. Структура культури здоров’язбереження майбутніх економістів………………………………………………………...185
Висновки до 2 розділу…………………………………………………213
РОЗДІЛ 3. НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК СВІТОГЛЯДНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ…………………....217
3.1. Чинники формування культури здоров’язбереження майбутніх економістів………………………………………………...….…....217
3.2. Сутність, структура й педагогічні умови дієвості моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів………………………………...247
3.3 Методи, форми й засоби формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів……………………………………………………...…276
Висновки до 3 розділу………………………………………………..294
РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК СВІТОГЛЯДНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ………………………………..……...298
4.1. Критерії, рівні, показники сформованості культури здоров’язбереження в майбутніх економістів та методи дослідження…………………………………………………...…298
4.2. Сутність і результати діагностувального експерименту щодо з’ясування рівнів сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів…………….319
4.3. Реалізація моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів……………….345
4.3.1. Підготовка викладачів економічних ВНЗ до реалізації розробленої моделі…………………………………….....345
4.3.2. Експериментальна робота з упровадження системи формування досліджуваного феномену в студентів економічних вишів……………………………………….351
4.4. Аналіз результатів упровадження моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів…………………………………………………..…..394
Висновки до 4 розділу………………………………………………..402
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….….406
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..414
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….....479

ВСТУП

Актуальність дослідження. Наприкінці ХХ століття перед людством виникли глобальні проблеми, що спричинили необхідність формування нового світогляду, переосмислення цінностей та корегування спільних цілей і пріоритетів, які б об’єднували народи й держави. Така мета окреслена в концепції економічного сталого розвитку людської спільноти, що пропонує новий підхід до нагальних проблем і передбачає суттєві зміни у всіх сферах суспільного життя в процесі інтенсивної економічної еволюції країн.
З огляду на зазначену концепцію перед сучасним соціумом виникають вагомі підстави для балансування між задоволенням потреб та захистом інтересів людей у найближчому майбутньому, зокрема потреби в безпечному й здоровому довкіллі, здоровому способі життя, що натомість потребує формування принципово нового світогляду.
Освітній процес відкриває широкі перспективи в напрямі формування світогляду молодої людини. У цьому руслі проблема виховання культури здоров’язбереження, як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців в освітньому процесі ВНЗ, щороку набуває особливої значущості, що пояснюють постійним погіршенням стану здоров’я молоді, зумовленим несприятливими соціально-економічними умовами в багатьох країнах світу й, зокрема, в Україні. Як свідчить світова практика, нині суспільство занепокоєно складною екологічною ситуацією, низьким рівнем культури, інтенсифікацією навчального процесу, спрямованого переважно на інтелектуальний розвиток особистості, що породжує негативний вплив організації навчального процесу у вишах на здоров’я студентів. Молодь є недостатньо освіченою з питань власного здоров’язбереження, не дбає про своє здоров’я і майже не дотримується здорового способу життя, що призводить до дисгармонії та погіршення здоров’я молодих людей (В. Бобрицька [114], Н. Завидівська [276], Б. Зисманов [305] та ін.).
За даними Міністерства охорони здоров’я України, майже 90 % учнів, студентів мають відхилення у здоров’ї, здоровими вважають лише близько 10 % молоді. Науковці (Г. Кривошеєва [364], З. Литвинова [402], О. Трещева [657] та ін.) з’ясували, що 74 % студентів мають низький рівень культури здоров’я, не відчувають потреби в самооздоровленні, вдаються до самолікування, переоцінюють можливості свого організму. Дослідниця Г. Іванова [314] стверджує, що низькі й нижчі від середніх показники рівня фізичного соматичного здоров’я студентів різних курсів становлять 26,7-37,8 %, при цьому під час поглиблених медичних оглядів серед обстежених здоровими визнано 21,6 %, студентів, хронічні захворювання мають 78,4 % майбутніх фахівців. Науковець С. Закопайло [288] зазначає, що лише в 64,5 % молоді середній рівень та у 25,8 % низький рівень сформованості цінностей здорового способу життя. Учений Б. Долинський [253] констатував, що 68 % майбутніх учителів не готові до формування здоров’язбережувальних навичок та вмінь у своїх вихованців.
У сучасних ринкових умовах успіх самореалізації в професійній діяльності та конкурентоспроможність залежать не лише від фахової обізнаності, а й від психічного, духовного, соціального та фізичного стану, належного світоглядного ставлення до свого здоров’я як до надважливої цінності людини. Зазначена проблема потребує зміни мислення і поведінки майже кожного з членів суспільства та високого рівня культури молодої людини, що актуалізує питання про формування культури здоров’язбереження студентів.
Важлива роль економіки, розвиток якої згідно зі згаданою концепцією, невід’ємно пов’язаний із гармонійним, збалансованим прогресом різних регіонів та окремих країн Землі, впливає на зростання питомої ваги економічних професій, стимулює бажання молоді навчатися у профільних вишах. Водночас професії економічного напряму (бухгалтер, економіст, аудитор, фахівець галузі фінансів і торгівлі) є такими, що негативно впливають на стан здоров’я людини. Крім того світова криза і викликала, як наслідок, масове безробіття, ненормованість робочого часу, зростаючу відповідальність, інтенсивність інтелектуального навантаження, значне статичне напруження, брак фізичної активності тощо. Аналітична діяльність передбачає мінімальне фізичне навантаження й підвищену психоемоційну напругу, що призводить до певних емотивних перевантажень, гіподинамії та, як наслідок, до погіршення здоров’я.
Аналіз літератури з проблеми дослідження стану здоров’я економістів засвідчив, що специфіка їхньої професійної діяльності впливає на появу низки фахових захворювань, а саме: геморою, близько- та далекозорості, вегето-судинної дистонії, артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, мігрені, поширеного остеохондрозу хребта та його різних неврологічних ускладнень, тромбофлебітів вен нижніх кінцівок. Достатньо поширеними у таких фахівцях є проблеми пов’язані з погіршенням зору, болем у м’язах, перевтомою, психічними й нервовими розладами, а також хвороби серцево-судинної системи та онкологічні захворювання. Негативний вплив мають емоційні переживання під час роботи (стресові ситуації), що можуть провокувати такі гострі стани, як неврози, інфаркти та інсульти, гіпертонічні кризи, виразкову хворобу тощо. З погляду на це сучасні умови професійної діяльності передбачають насамперед озброєння здоров’язбережувальними знаннями, уміннями та навичками, які допомагають підтримувати власне здоров’я на належному рівні.
У навчально-виховному процесі вищої школи проблема формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів є надзвичайно важливою, адже молода людина зазвичай послуговується зразками нездорового способу життя та поведінки дорослих, пріоритетного значення набувають матеріальні цінності, що в цілому супроводжується відчуженістю від оздоровчої діяльності, зокрема культури здоров’язбереження. Тому майбутній економіст повинен володіти знаннями про комплекс нескладних фізичних вправ, які можна виконувати щоденно для запобігання професійним захворюванням у майбутній діяльності. Такий комплекс має складатися з професійно-прикладних вправ, що покращують функціональний стан організму, підтримують високий рівень працездатності й збереження здоров’я.
Розв’язання проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів потребує особливої уваги суспільства з боку сім’ї, вищої школи, громадських організацій, закладів охорони здоров’я тощо, що вмотивоване цілою низкою причин, як-от: зниження життєвого рівня й добробуту населення; незацікавленість проблемами фізичного виховання молоді в сім’ї; відсутність належного методичного забезпечення навчально-виховного процесу в освітніх закладах; брак упровадження здоров’язбережувальних технологій у вишах різного рівня акредитації; низька світоглядна орієнтованість молоді на здоров’язбереження; недостатній рівень усвідомлення студентами значення здоров’язбережувальних знань, умінь та навичок у їхній майбутній професійній діяльності; необізнаність певної кількості викладачів вищих навчальних закладів із технологіями здоров’язбереження; відсутність моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців та шляхів її впровадження у вищих економічних навчальних закладах тощо.
Різні аспекти вивчення проблеми здоров’язбереження, ґрунтовні дослідження здоров’я молоді знайшли втілення в роботах вітчизняних і зарубіжних науковців: філософів та культурологів (В. Климова [340] та ін.); психологів (А. Маслоу [429] та ін.); медиків (М. Амосов [13] та ін.); педагогів (Н. Бєлікова [95], О. Дубогай [260], В. Зайцев [284], Т. Круцевич [368], Ю. Лисицин [400], С. Серіков [591], О. Тімушкин [653] та ін.); валеологів (Г. Апанасенко [27], Т. Бойченко [118], І. Брехман [135], В. Войтенко [175], В. Петленко [507] та ін.).
Питання здорового способу життя порушують багато дослідників, зокрема: Г. Бевз [89], В. Бобрицька [114], П. Виноградов [169], І. Герасимова [192], В. Глушко [197], Н. Завидівська [276], Б. Зисманов [305], Т. Кириченко [336], В. Оржеховська [485], Р. Раєвський [561], Л. Сущенко [644] та ін.
Проблема формування ціннісного ставлення до здоров’я та відповідної орієнтованості на нього є предметом наукових розвідок таких учених, як: Т. Белинська [96], Ф. Блюхер [111], Є. Жданова [271], С. Закопайло [288], С. Лапаєнко [388], З. Литвинова [402], О. Соколенко [614] та ін.
Окремі аспекти здоров’язбереження з’ясовують науковці М. Безруких [92], М. Волчек [181], Н. Кайгородова [322], О. Клєстова [338], Н. Міллер [444], Т. Овчинникова [474], О. Підгорна [518], Г. Серіков [589] та В. Сонькіна [482] (аспекти здоров’язбереження у школі), Д. Вікторов (розвиток мотивації здоров’язбереження в студентів) [163], Д. Воронін (формування здоров’язбережувальної компетентності студентів) [186], Є. Глєбова (здоров’язбереження як засіб підвищення ефективності навчання студентів) [195], Л. Дзодзикова (педагогічний супровід здоров’язбереження майбутніх фахівців) [243], Б. Долинський (підготовка майбутніх учителів до формування здоров’язбережувальних навичок та вмінь у вихованців) [252], Л. Єлькова (педагогічні умови формування відповідного простору ВНЗ) [267], В. Звєкова (підготовка майбутніх учителів до організації здоров’язбережувального дозвілля молоді) [292], В. Ірхін (здоров’яорієнтована система підготовки фахівців вишу) [311], М. Сентізова (педагогічне забезпечення підготовки майбутніх учителів до окресленої діяльності) [586], Д. Сомов (теорія та методологія реалізації здоров’язбереження в умовах ВНЗ) [621], Н. Суворова (післядипломна підготовка вчителів до цієї діяльності) [633] та ін.
Шляхи застосування здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі досліджували О. Ващенко (готовність учителя до використання цих технологій) [156], С. Грімблат (їх використання в підготовці фахівців) [223], Т. Карасева [325] та М. Коржова [355] (сучасні аспекти реалізації окреслених технологій), М. Смірнов [607] (їх використання в школі) та ін. Проблеми культури здоров’я школярів порушували В. Горащук [207], Г. Зайцев [285], С. Кириленко [331], Л. Лубишева [408], М. Мариніна [426]; культури здоров’я студентів – О. Ахвердова [34], В. Бабич [38], Л. Безугла [94], Г. Брадик [134], Ю. Драгнєв [256], Г. Кривошеєва [364], О. Куделіна [370], С. Лебедченко [393]; формування культури здоров’я особистості в освітніх програмах та освітньому просторі – О. Видюк [161], Є. Диканова [244], В. Скумін [601], О. Трещева [657], формування культури здоров’я вчителя – С. Горбушина [213], В. Магін [414] та ін.; аспекти формування оздоровчої культури студентів – В. Зайцев [284], формування культури здорового способу життя – О. Рихтер [567] (у роботі з вихованцями закладів додаткової освіти в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності), Н. Соловйова [618] (здоров’язбережувальна система середньої освіти) та ін.
Незважаючи на великий обшир досліджень, проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців дотепер недостатньо вивчені в теоретичному й у практичному аспектах. Аналіз наукових студій, присвячених порушеному питанню, дає підстави констатувати низку суперечностей, зокрема між:
– соціальними потребами у вихованні здорового покоління і недостатнім рівнем усвідомлення майбутніми економістами значення здоров’язбережувальних знань, умінь та навичок;
– низьким рівнем стану здоров’я студентів і необізнаністю викладачів вищого економічного навчального закладу з технологіями здоров’язбереження та шляхами їх упровадження в навчально-виховний процес;
– потребою у сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців та неопрацьованістю шляхів її формування в економічних вишах;
– необхідністю створення нової освітньої стратегії, спрямованої на виховання культурного, високоосвіченого, здорового, конкурентоздатного фахівця-економіста й відсутністю моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців у навчально-виховному процесі вищого економічного навчального закладу.
Актуальність досліджуваної проблеми, потреби педагогічної практики, а також необхідність вирішення визначених суперечностей зумовили вибір теми дисертації «Теоретико-методичні засади формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до наукової теми кафедри педагогіки «Професійно-педагогічні засади підготовки фахівців» (№ 0105U000190), що входить до плану науково-дослідної роботи Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського». Тема дисертації затверджена Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (протокол № 10 від 27.05.2004 року) та узгоджена з рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 27.02.2007 р.).
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й апробації експериментальної моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів.
Завдання дослідження:
1) проаналізувати стан теоретичного опрацювання проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів;
2) розробити категоріально-понятійний апарат у контексті проблеми дослідження;
3) окреслити методологічні підходи та розробити концепцію формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів економічних вищих навчальних закладів;
4) виокремити й обґрунтувати критерії, показники та рівні сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів;
5) дослідити й науково обґрунтувати педагогічні умови формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, побудувати модель формування цієї культури;
6) розробити науково-методичне забезпечення реалізації моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів економічних закладів освіти;
7) експериментально перевірити ефективність моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів-економістів.
Об’єкт дослідження – процес підготовки майбутніх економістів у ВНЗ.
Предмет дослідження – формування культури здоров’язбереження майбутніх економістів у процесі професійної підготовки у ВНЗ.
Концепція дослідження. Формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців економічного профілю є феноменом у якому на суб’єктивному рівні відображено уявлення про нормативні цілі, способи здійснення і перетворення здоров’язбережувальної діяльності майбутніх економістів; їхні ціннісні настанови, що виявляють ставлення до цієї діяльності; практичні дії, означені уявлення і цінності відтворюються в процесі фахової підготовки.
Формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів має інтегративний характер, що визначає необхідність розгляду та обґрунтування цього феномену на методологічному, теоретичному та практичному рівнях.
Методологічний рівень відображає взаємозв’язок і взаємодію наукових підходів до формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців, зокрема:
– системний підхід дає можливість розуміти процес формування культури здоров’язбереження (світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів) як цілісну, динамічну педагогічну систему, де структура, зміст і методика спрямовані на формування належного рівня ціннісних орієнтацій, знань, умінь, навичок і способів дій щодо збереження свого здоров’я, це виявляється в способі життя студента та його світогляді; системний підхід уможливлює педагогічне пояснення зазначеного процесу як системи з чітко окресленими елементами, взаємодія яких впливає на запланований результат;
– аксіологічний підхід передбачає надання процесові формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів ціннісної спрямованості; крізь призму культури здоров’язбереження молодь формує ціннісне та відповідальне ставлення до свого здоров’я, обирає аксіологічну орієнтованість на здоров’язбереження; від того, які саме цінності стають провідними у свідомості молодого фахівця, залежить зміст та цілі його життя;
– ґендерний підхід створює новий світогляд, відповідно до якого стереотипне сприйняття жінок і чоловіків трансформоване в ідею розвитку особистісного потенціалу. Інтеграція в сучасну вищу освіту надає майбутнім фахівцям реальну змогу через кваліфіковане розуміння його сутності шанобливо ставитися до рівноправного розкриття людиною особистісного потенціалу, а також до рівної можливості самореалізації незалежно від статі. Ґендерний підхід визнаючи цінність як чоловічої, так і жіночої особистості, надає їм однакові можливості для реалізації свого потенціалу в усіх сферах життєдіяльності, зокрема в професійній. Це відкриває нові перспективи для усвідомлення майбутніми фахівцями своїх потенцій, і тому стає рушієм збереження власного здоров’я, допомагає більш адекватно самовизначитися щодо ролі та місця в професійній кар’єрі. Упровадження зазначеного підходу кваліфіковано як складник концепції формування ґендерної рівності статей студентської молоді.
Теоретичний рівень дослідження відображає ідеї, концепції, положення та висновки, що стосуються: загальнотеоретичних проблем виховання, потрактованих у працях філософів, педагогів, психологів (І. Бех [103], А. Кузьмінський [373], А. Макаренко [416], В. Сластьонін [603], О. Сухомлинська [638] та ін.); формування компонентів здоров’я (Е. Булич [140], М. Гончаренко [198], І. Муравов [455], В. Скумін [602] та ін.); передумов технологізації навчання (В. Беспалько [91], В. Горащук [209], Л. Лубишева [408], Л. Сущенко [644]); формування культури здоров’я та здорового способу життя молоді (В. Бобрицька [114], Є. Диканова [244], Г. Зайцев [285], С. Лебедченко [393], В. Оржеховська [486] та ін.), без яких неможливо зрозуміти сутність феномену, що вивчається, а також наукове обґрунтування побудови моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів.
Практичний рівень зумовлює експериментальну перевірку ефективності запропонованої моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів; сукупність педагогічних принципів, чинників, умов, засобів, форм і методів цілеспрямовано діють на компоненти культури здоров’язбереження, що дозволяє досягати заздалегідь запланованого результату завдяки наявності блоку корекції.
Загальна гіпотеза дослідження: якщо процес формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів базований на принципах, які розподілені за суб’єктами навчально-виховного процесу ВНЗ (студентів і викладачів) і за контрольно-оцінною функцією управління, то сукупність теоретико-методичних положень та організаційних заходів дасть змогу забезпечити високу ефективність упровадження моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентської молоді.
Загальна гіпотеза дослідження конкретизована частковими гіпотезами: формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів набуває ефективності, якщо:
– відбувається в умовах неперервності і цілісності реалізації системного, аксіологічного, ґендерного підходів;
– ураховує сумісну дію соціально-психологічного, організаційно-методичного, психолого-педагогічного чинників, які створюють здоров’язбережувальне світоглядно-розвивальне виховне середовище ВНЗ;
– спрямовує навчально-виховний процес на формування світоглядного, пізнавального, поведінкового компонентів культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, що узгоджується з критеріями та впливають на рівень її сформованості;
– досягає результативності за умов забезпечення стійкої мотивації студентів до здоров’язбереження, організації здоров’язбережувальної самостійної роботи студентів, творчого використання нетрадиційних засобів оздоровлення, культивування еталона здорової, гармонійно розвиненої, життєздатної особистості;
– підвищує інтерес майбутніх економістів до здоров’язбережувальної діяльності за рахунок добору традиційних та нетрадиційних засобів навчання, методів (які впливають на світоглядну орієнтацію студентів; організацію здоров’язбережувальної діяльності; стимулювання здоров’язбережувальної діяльності; контроль за ефективністю виховних дій; самовиховання; реалізують генетико-моделювальні методи І. Беха) і форм (навчальна, позанавчальна, виховна, самоврядувальна).
Методологічна основа дослідження: ідеї й концепції сучасної науки про культуру як сукупність матеріальних і духовних цінностей людини, специфічний спосіб діяльності людини, засіб цілісного формування особистості та процесу її самореалізації; загальнофілософські й соціально-педагогічні положення теорії особистості; студії з філософії, педагогіки, психології щодо теорії наукового пізнання; загальнофілософські підходи до розуміння здоров’я як найвищої цінності людини; напрацювання педагогічної науки щодо розвитку особистості, її професійного становлення з урахуванням специфіки майбутньої фахової діяльності; концепції валеологічної освіти; концепції здоров’язбережувальних технологій у педагогічному процесі.
Теоретичну основу дослідження становлять: наукові праці, які ґрунтовані на засадах професійної педагогіки (А. Кузьмінський [373], О. Кучерявий [385], З. Курлянд [380], Л. Романишина [574], Г. Яворська [713] та ін.); теоретико-методологічні засади формування культури здоров’я особистості (В. Горащук [206], Г. Зайцев [285], В. Ірхін [312], В. Магін [414] та ін.); наукові дослідження в галузі педагогіки здоров’я (Р. Баєвський [40], Е. Вайнер [145], Л. Татарнікова [647] та ін.); студії, присвячені використанню здоров’язбережувальних технологій у системі освіти (Н. Бєлікова [95], Г. Соловйов [615], Л. Сущенко [644] та ін.).
Відповідно до гіпотези, цілей, завдань і концепції, використано цілий комплекс методів дослідження.
Теоретичні: вивчення державних та міжнародних документів із питань розвитку науки, культури, освіти й медицини щодо стратегічних цілей і перспектив розв’язання проблеми формування в майбутніх фахівців культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації; метод моделювання; теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної, культурологічної, соціологічної й валеологічної літератури та дисертацій для окреслення теоретико-методичних засад формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, урахування позитивного досвіду з цього питання в педагогіці.
Емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, тестування, метод експертного оцінювання, бесіди, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, що сприяють дослідженню практичного стану проблеми; вивчення стану здоров’я майбутніх економістів; педагогічний експеримент (формувальний, діагностувальний для перевірки дієвості та ефективності запропонованої моделі), методи математичного опрацювання, розроблення програм, які сприяють ефективності методики формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентської молоді. Зазначені методи взаємодоповнюють один одного й уможливлюють системне пізнання предмета дослідження та перевірку ефективності моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше розроблено науково обґрунтовану модель формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів на підставі системного, аксіологічного, ґендерного підходів; визначено компоненти (світоглядний, пізнавальний, поведінковий), критерії й показники (когнітивно-дієвий, особистісно-рефлексивний, стимулювально-регулятивний, кумулятивний) культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, схарактеризовано рівні сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів (особистісно-усвідомлювальний, настановчо-дієвий, реконструктивний, ознайомлювальний); виокремлено та обґрунтовано чинники її формування (соціально-психологічний, організаційно-методичний, психолого-педагогічний); визначено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів (забезпечення стійкої мотивації студентів до здоров’язбереження; організація здоров’язбережувальної самостійної роботи студентів; творче використання нетрадиційних засобів оздоровлення; культивування еталона здорової, гармонійно розвиненої, життєздатної особистості); схарактеризовано сутність базового поняття «культура здоров’язбереження як світоглядна орієнтація студентів вищих економічних навчальних закладів» (рівень ціннісних орієнтацій, знань, умінь, навичок і способів дій щодо збереження свого здоров’я, який постійно виявляється в способі життя студента та його світогляді); удосконалено категоріально-понятійний апарат проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів; подальшого розвитку дістали теорія і практика підготовки майбутніх економістів у ВНЗ, яка має передбачати не лише вузько-предметну спрямованість, а й будуватися на засадах природовідповідності та особистісної зорієнтованості, передбачати цілеспрямоване формування у студентів культури здоров’язбереження як їхньої світоглядної орієнтації.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що внаслідок дослідження виконано теоретичний аналіз дефініцій, які розкривають проблему й специфіку формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів (“здоров’язбережувальна компетентністьˮ, “цінністьˮ, “ціннісна орієнтаціяˮ, “світоглядˮ, “світоглядна орієнтаціяˮ, “здоров’яˮ, “здоровий спосіб життяˮ); запропоновано авторське тлумачення понять “культура здоров’язбереження як світоглядна орієнтація студентів вищих економічних навчальних закладівˮ, “формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладівˮ, “модель формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістівˮ; виокремлено й теоретично обґрунтовано науково-методичні характеристики моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів (підходи – принципи – чинники – засоби, методи, форми – компоненти – критерії – педагогічні умови).
Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні й апробації методики визначення сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, в обґрунтуванні науково-методичного забезпечення реалізації моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів у сучасних умовах; удосконалено методи, методики, засоби формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, комплекс методик дослідження; розроблено й упроваджено навчальну програму та методичні рекомендації до практичних занять із курсу “Культура здоров’язбереженняˮ, методику підготовки викладачів, тестові завдання з формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів, навчальний посібник “Культура здоров’язбереження: у питаннях та відповідяхˮ, навчально-методичний посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів “Методика оцінювання рівня культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістівˮ, щоденник самоконтролю “Крок до здоров’яˮ. Основні положення, результати й висновки проведеного дослідження можуть бути використані для проведення занять у вищих економічних закладах освіти, економічних коледжах; для підвищення ефективності професійної підготовки та стану здоров’я фахівців у вищих навчальних закладах; у процесі викладання психолого-педагогічних дисциплін; у процесі викладання різних спецкурсів та при про веденні теоретико-методологічних та методичних семінарів у вищих навчальних закладах; для розроблення нормативних і варіативних навчальних курсів, упродовж наукових досліджень, у ході написання курсових, дипломних, магістерських робіт; при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій для викладачів і студентів.
Результати дослідження впроваджено в Одеському інституті фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (акт упровадження № 383 від 23.12.2010 р.), Одеському державному економічному університеті (акт упровадження № 01-10/1744 від 25.11.2010 р.), Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі (м. Київ) (акт упровадження № 26/01-1958 від 29.12.2010 р.), Донецькій філії Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (акт упровадження
№ 501 від 14.12.2010 р.), Буковинській державній фінансовій академії (акт упровадження № 01-11/1407 від 23.12.2010 р.), Львівській державній фінансовій академії (акт упровадження № 01-13/1762 від 15.12.2010 р.), Дніпропетровській державній фінансовій академії (акт упровадження № 546/03-13 від 04.02.2011 р.), Харківському інституті фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (акт упровадження № 01-2/891 від 27.12.2010 р.), Одеській національній академії зв’язку ім. О. С. Попова на базі Інституту економіки та менеджменту (акт упровадження № 04-09/318 від 9.12.2010 р.), Хмельницькому національному університеті на базі Інституту економіки і управління (акт упровадження № 108/1936 від 27.12.2010 р.), Херсонському державному університеті (акт упровадження № 07-11/ 1787 від 27.12.2010 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження оприлюднено на міжнародних: “Управління якістю підготовки фахівцівˮ (Одеса, 2005 р.), “Розвиток творчої особистості студента, як суб’єкта педагогічної взаємодіїˮ (Донецьк, 2007 р.), “Інноваційні технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівцівˮ (Одеса, 2007 р.), “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освітиˮ (Ірпінь, 2007 р.), “Формування цінностей сучасної особистостіˮ (Дрогобич, 2007 р.), “Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчанняˮ (Київ, 2007 р.), “Физическая культура в современном обществеˮ (Тирасполь, 2007 р.), “Розвиток наукових досліджень 2007ˮ (Полтава, 2007 р.), “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордономˮ (Івано-Франківськ, 2008 р.), “Шляхи удосконалення підготовки фахівців для фінансової системи відповідно до вимог Болонського процесуˮ (Одеса, 2008 р.), “Проблемы и перспективы воспитания здорового человекаˮ (Тирасполь, 2008 р.), “Здоровьесберегающие технологии, физическая реабилитация и рекреация в высших учебных заведенияхˮ (Белгород– Красноярск–Харьков, 2008 р.), “Альянс наук: вчений – вченомуˮ (Дніпропетровськ, 2009 р.), “Актуальные вопросы современной психологии и педагогикиˮ (Липецк, 2009 р.), “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордономˮ (Донецьк, 2009 р.), “Проблемы современной дидактики: теория и практикаˮ (Белгород, 2010 р.), “Личность и здоровьесберегающее пространствоˮ (Запорожье, 2010 р.), “Инновационные технологии профессиональной ориентации и подготовки конкурентоспособного специалистаˮ (Санкт-Петербург, 2010 р.), “Наука в інформаційному просторіˮ (Донецьк, 2010 р.), “Психолого-педагогічні та медико-біологічні питання організації занять у фізичн

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено теоретичні й методичні засади проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, що втілено в розробленні й обґрунтуванні моделі.
1. Проаналізовано стан теоретичного опрацювання проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів. З’ясовано, що формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів зумовлює практичну спрямованість на компетентно побудовану, особистісну здоров’язбережувальну професійну діяльність.
Зазначено, що в ході опанування студентами спеціальності економіста потрібно передбачити цілеспрямований педагогічний вплив щодо формування в них культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації, умотивувати настанову та потребу в здоров’язбереженні, що слугуватиме світоглядним підґрунтям самореалізації в подальшій професійній та особистій життєдіяльності.
2. З’ясовано сутність поняття модель формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів: віддзеркалення складної системи, що вможливлює збереження й зміцнення здоров’я студентів і викладачів, сутнісно впливає на світогляд, змінює спосіб життя та враховує особливості майбутньої професійної діяльності. Ця модель вмотивована метою, складається з методів, прийомів, способів розв’язання проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів, а також їх контролю та корекції.
В основу запропонованої моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів покладено розуміння цієї культури як сукупності трьох компонентів: світоглядного, пізнавального й поведінкового.
З’ясовано, що культура здоров’язбереження майбутнього фахівця – це такий рівень ціннісних орієнтацій, знань, умінь, навичок і способів дій щодо збереження свого здоров’я, який постійно виявляється в способі життя студента та його світогляді. Формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутнього фахівця – процес, у ході якого відбувається розвиток рефлексії особистості, стимулів, ціннісних, світоглядних орієнтацій щодо збереження здоров’я, усвідомлення себе гармонійною людиною, яка не тільки володіє необхідними знаннями, уміннями та навичками збереження свого здоров’я, а й постійно свідомо культивує здоровий спосіб життя.
Зазначено, що формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів-економістів у структурі цілісного навчально-виховного процесу вищого економічного навчального закладу охоплювало чотири складники: навчальний, виховний, позанавчальний, самоврядувальний. У змісті цього процесу домінує формування світоглядної орієнтації на збереження здоров’я через систему переконань, норм, правил, ідеалів, соціально значущих взаємин, настанов, мотивів, способів і правил здоров’язбережувальної поведінки. Окреслений цілісний педагогічний процес, його мета, завдання, зміст, форми та методи зумовлені соціально-економічними потребами суспільства в здорових, працездатних фахівцях. Отже, у цілісному педагогічному процесі всі заняття з фізичного виховання й створене виховне середовище мають виховний та розвивальний характер, спрямовані на здобуття хоча б реконструктивного рівня культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів.
Уточнено поняття “здоров’язбережувальна компетентністьˮ (переконаність у важливості організації власних здоров’язбережувальних дій, позитивне ставлення до них, уміння використовувати здоров’язбережувальні знання, уміння, навички під час навчальної діяльності, самостійних занять фізичними вправами та активного відпочинку); “цінністьˮ (життєвозначущі потреби та інтереси особистості, які стимулюють її діяльність); “ціннісна орієнтаціяˮ (індивідуальні важливі життєві цілі, принципи, настанови, світоглядні орієнтири особистості, що зумовлюють її поведінку на досягнення бажаного); “світоглядˮ (сукупність поглядів, ідей, прагнень, ідеалів, інтересів, переконань, потреб, моральних
та ціннісних орієнтацій, від яких залежить спрямованість людської діяльності
як поєднання освіченості й власного життєвого досвіду; саме світогляд умотивовує ставлення людини до себе та до свого здоров’я, керує її поведінкою та діяльністю); “світоглядна орієнтаціяˮ (спрямованість особистості зі сформованим світосприйняттям на діяльність, що є засобом відчуття себе у світі, стрижнем від якого залежить специфічна сутність людини як основного елемента соціальної системи, тобто вона слугує домінантною концепцією формування культури здоров’язбереження майбутніх економістів); “здоров’яˮ (власна цінність людини, що виявляється через стійкий фізичний, соціальний, психологічний, духовний стан і дає змогу повноцінно виявляти себе в будь-якому виді діяльності (навчальній, професійній, спортивній, побутовій тощо); “здоровий спосіб життяˮ (сукупність способів і форм життєдіяльності особистості, спрямованих на щоденне збереження та зміцнення свого здоров’я, складниками якого є раціональне харчування, безпечний побут, якісні умови праці й відпочинку, оптимальна фізична активність, безпечна сексуальна поведінка, гігієна, загартування, відсутність шкідливих звичок, володіння необхідними знаннями, уміннями та навичками зі збереження й зміцнення свого здоров’я та усвідомлення людиною важливості дій у цьому напрямі, оскільки тільки особи з високим рівнем свідомості та сформованої світоглядної орієнтації стосовно здорового способу життя прагне діяти заради власного здоров’я). Такий підхід дає змогу більш повно схарактеризувати окреслені поняття та докладніше описати “природу їхнього буттяˮ.
3. Розроблено концепцію дослідження, згідно якої формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців економічного профілю є феноменом у якому на суб’єктивному рівні відображено уявлення про нормативні цілі, способи здійснення і перетворення здоров’язбережувальної діяльності майбутніх економістів; ціннісні настанови, що виявляють ставлення
до цієї діяльності та її студентів; практичні дії, означені уявлення і цінності відтворюються в процесі фахової підготовки.
Формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів має інтегративний характер, що визначає цей феномен на методологічному, теоретичному та практичному рівнях.
4. Виокремлено й обґрунтовано критерії сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів (когнітивно-дієвий, особистісно-рефлексивний, стимулювально-регулятивний, кумулятивний), їхні показники (показники вияву когнітивно-дієвого критерію сформованості культури здоров’язбереження
як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців: обізнаність у проблемах здоров’язбереження, що виявляється в умінні, звичці та самостійності виконання оздоровчих заходів; переконаність у необхідності саморозвитку та самовдосконалення власної культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації; наявність інтересу до вивчення питань здоров’язбереження, потреба в поглибленні знань; усвідомлення ролі особистого способу життя в збереженні здоров’я; рівень знань з основ профілактики захворювань, здоров’язбережувальних технологій та оздоровчих заходів; показники вияву особистісно-рефлексивного критерію сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців: рівень власної тривожності; реакція на вчинки оточення; ціннісне ставлення до здоров’я (орієнтованість на здоров’язбереження); наявність морально-вольових якостей; працездатність організму; показники вияву стимулювально-регулятивного критерію сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців: наявність саморегуляції власного стану; наявність емоційної усталеності; наявність психологічного комфорту; переконаність у необхідності регуляції соціальних відносин; наявність мотивації щодо здоров’язбереження; показники вияву кумулятивного критерію сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців: об’єктивне оцінювання свого фізичного здоров’я; наявність розвинених фізичних якостей; підтримка активного фізичного стану; уміння розробляти індивідуальну оздоровчу систему; організація щоденної самостійної здоров’язбережувальної діяльності) та свідчення їх вияву (виявляється яскраво – 4 бали; достатньо – 3 бали; середньо –
2 бали; слабко – 1 бал). На основі цього визначено рівні сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців: особистісно-усвідомлювальний (високий), настановчо-дієвий (достатній), реконструктивний (середній), ознайомлювальний (низький).
Рівні сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів оцінено згідно зі значною кількістю різних методик, покликаних окреслити складники цієї культури. З огляду на це для визначення загального рівня необхідно було застосовувати уніфіковану бальну шкалу, трансформувавши її в 4-бальну. Будь-які якості, оцінені від 4 до 3,5 бала характеризували особистісно-усвідомлювальний рівень; від 3,4 до 2,5 бала –настановчо-дієвий рівень; проміжок від 2,4–1,5 бала – реконструктивний рівень; від 1,4 до 0,5 бала – ознайомлювальний рівень.
За результатами констатувального етапу дослідження, виконано кількісний
та якісний аналіз сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації. Унаслідок цього констатовано, що студенти-економісти
як експериментальних, так і контрольних груп перебували на порівняно однакових рівнях сформованості: більшість респондентів мали ознайомлювальний (ЕГ – 31 %, КГ – 26 %) і реконструктивний (ЕГ – 37 %, КГ – 36 %) рівні, настановчо-дієвий рівень зафіксовано у 20 % студентів ЕГ і 27 % КГ, особистісно-усвідомлювальний – 12 % досліджуваних ЕГ та 11 % КГ.
5. Досліджено й науково обґрунтовано педагогічні умови формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, а саме: забезпечення стійкої мотивації студентів до здоров’язбереження; організація здоров’язбережувальної самостійної роботи студентів; творче використання нетрадиційних засобів оздоровлення; культивування еталона здорової, гармонійно розвиненої, життєздатної особистості.
Побудовано процес формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів на підставі моделі формування культури здоров’язбереження, що містить: мету (формування культури здоров’язбереження студентів-економістів) – підходи (системний, аксіологічний, ґендерний) – принципи (групи принципів, які розподілено за суб’єктами до виховного процесу вищого навчального закладу, виховання студентів, педагогічної діяльності викладачів; контрольно-оцінної функції управління) – чинники (соціально-психологічний, організаційно-методичний, психолого-педагогічний) – засоби (традиційні та нетрадиційні), методи (методи, які регулюють світоглядну орієнтацію студентів; методи організації здоров’язбережувальної діяльності; методи стимулювання здоров’язбережувальної діяльності; контролю за ефективністю виховних дій; самовиховання; генетико-моделювальні методи І. Беха), форми (навчальна, позанавчальна, виховна, самоврядувальна) – компоненти культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів-економістів (світоглядний, пізнавальний й поведінковий) – критерії (когнітивно-дієвий, особистісно-рефлексивний, стимулювально-регулятивний, кумулятивний) – визначено педагогічні умови – результат (досягнення як мінімум реконструктивного рівня сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів-економістів, що надає особистості змогу самостійно й усвідомлено провадити здоров’язбережувальну діяльність) – корекція (у разі недосягнення запланованого рівня).
6. Розроблено науково-методичне забезпечення реалізації моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів, а саме: чинники, педагогічні умови, засоби, методи й форми.
Побудовано експериментальну роботу з реалізації моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів у ході навчальної (викладання культурології, педагогіки і психології, фізичного виховання); позанавчальної (курс “Культура здоров’язбереження”, ведення щоденника самоконтролю “Крок до здоров’я”, “Паспорта здоров’я”, вишівські спортивні заходи (конкурси, змагання, свята, секційна робота, туристичні походи, екскурсії по місту); міжвишівські спортивні заходи, культурно-виховні заходи (концерти, КВК, екскурсії до музеїв, театрів, гуртки самодіяльності (хоровий, театральний, хореографічний та ін.)); культурно-оздоровча робота в гуртожитку, самостійна здоров’язбережувальна діяльність студента, спартакіада “Бадьорість та здоров’я” серед професорсько-викладацького складу навчального закладу); виховної (виховні години, профілактичні лекції, бесіди з медичними працівниками, кураторами, волонтерами, співробітниками соціальних організацій – для зниження ризикової поведінки серед студентів, з’ясування проблеми ранніх статевих стосунків, наркоманії, венеричних хвороб, абортів, формування особистої відповідальності за власну поведінку та спосіб життя); самоврядувальної діяльності (агітаційна та пропагандистська робота зі старостами та активом навчальних груп, представниками студентської ради в студентських групах та в гуртожитку з проблеми культивування еталона здорової, гармонійно розвиненої, життєздатної особистості, допомога кафедрі фізичного виховання в організації й проведенні спортивно-оздоровчих заходів та нагородженні переможців конкурсів, порушення студрадою питань поліпшення якості навчання та дозвілля студента).
Програма експериментальної роботи з формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів передбачала озброєння знаннями, уміннями та навичками. Цьому посприяло викладання курсу “Культура здоров’язбереження” та використання традиційних і нетрадиційних засобів оздоровлення, здоров’язбережувальних вправ, формування в студентів потреби в такій діяльності та настанови на здоров’язбереження.
7. За результатами прикінцевого етапу експерименту підсумовано, що в студентів експериментальної групи відбулися суттєві позитивні зміни в результатах сформованості їхньої культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації: на ознайомлювальному рівні залишилося 7 % респондентів (у КГ –
22 %); на реконструктивному рівні перебуває 21 % майбутніх економістів (у КГ – 33 %); серед діагностованих на настановчо-дієвому рівні зафіксовано 40 % студентів (у КГ 28 %); особистісно-усвідомлювального рівня досягли 32 % досліджуваних (у КГ – 17 %).
Експериментально перевірено та доведено ефективність моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації студентів вищих економічних навчальних закладів шляхом використання методів математичної статистики (λ критерій Колмогорова–Смирнова та критерію однорідності ).
З’ясовано, що проведена експериментальна робота з упровадження моделі формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців економічного профілю вможливлює стійку позитивну динаміку формування культури здоров’язбереження.
Перспективні напрями дослідження дають змогу вивчати порушену
в дисертації проблему за такими науково рентабельними напрямами,
як удосконалення науково-методичного забезпечення викладання фізичного виховання; розроблення концепції підготовки викладачів до основних напрямів здоров’язбережувальної діяльності студентів; організація педагогічного супроводу розвитку здоров’язбережувальної компетентності економіста в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абульханова-Славская. – М.:«Мысль», 1991.– 299 с.
2. Аверина Т.Е. Факторы здоровья / Т.Е. Аверина // Проблемы формирования здорового образа жизни населения средствами физической культуры в новых социально-экономических условиях: сб. науч. ст. – Минск, 1997. – С. 220-221.
3. Авратинский И.М. Охранная политика Украины в области охраны здоровья подрастающего поколения / И.М. Авратинский, Е.И. Бурденюк, И.В. Иванова.– Львов, 1993. – Ч.1. – С. 9-13.
4. Автоматизированная система управления предприятием и объединением (разработка, внедрение, развитие) / Под ред. Н.А. Саломатина. – М.: Экономика, 1985. – 207 с.
5. Агаджанян Н.А. Активный образ жизни и здоровье студентов / Н.А. Агаджанян, Г.Ф. Коротко, Н.В. Данилов. – Ташкент: Медицина, 1989. – 340с.
6. Агеев А.И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры / А.И. Агеев. – М.: Наука, 1991. – 179 с.
7. Адєєва О. В. Підготовка майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Адєєва Ольга Вікторовна. – Одеса, 2008. – 210 с.
8. Акофф А. Искусство решения проблем / А. Акофф. – М.: Мир, 1982. – 220 с.
9. Аксьонова О.П. Особливості розвитку здоров’яформувальної та здоров’язбережувальної учнівської компетентності в умовах освітнього простору школи сприяння здоров’ю / О.П. Аксьонова, Т.М. Бабко // Личность в едином образовательном пространстве: сборник научных статей 1 международного образовательного Форума (г. Запорожье, 5-7 мая 2010 года) / под науч. ред. проф.
К. Л. Крутий. – Часть 3. Конференции [“Образовательное пространство и индивидуальность: современная дидактика, задания диагностики, оценка качества образования”, “Личность и здоровьесберегающее пространство”]. – Запорожье: ООО “ЛИПС” ЛТД, 2010. – С. 155-158.
10. Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности / В.Г. Алексеева // Психологический журнал. – 1984. – № 5. – С. 63-70.
11. Алексєєнко О. Домашнє завдання з фізичного виховання як програма самовідновлення здоров’я / О. Алексєєнко // Фізичне виховання в школі. – 2006. – № 6. – С.47-50.
12. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье / Н. М. Амосов. – [3-е изд., доп., перераб.]. –М.: ФиС, 1987. – 64 с.
13. Амосов М.М. Здоров’я / М.М. Амосов. – [2-е видання, виправлене.]. –
К.: ТОВ ”ДСГ Лтд“, 2005. – 120 с.
14. Амосов Н.М. Физическая активность и сердце / Н.М. Амосов,
А.Я. Бендет. – К.: Здоровье, 1989. – 216 с.
15. Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова: Алгоритм здоровья. Человек и общество / Н.М. Амосов. – М.:Изд-во АСТ, 2002. – 590 с.
16. Ананьев В.А. Общая валеология: [конспект лекций] / В.А. Ананьев, Д.Н. Давыденко, В.П. Петленко, Г.А. Хомутов / Под ред. В.П. Петленко. – СПб.: Балтийская пед. академия, 2000. – 163 с.
17. Андреев Ю.А. Три кита здоровья / Ю.А. Андреев.– СПб.: ТОО «Диамант», 1996. – 480 с.
18. Андреева Г.М. Психология социального познания / Г.М. Андреева. – [2 изд.]. – М.:Аспект-Пресс, 2000. – 288 с.
19. Андріяшин В. Психолого-педагогічні аспекти формування моральних ціннісних орієнтацій учнівської молоді / В. Андріяшин, В. Зворський // Наукові нотатки. Тернопільський держ. ун-т. Серія: педагогіка. – 1999. – № 5. – С. 34-37.
20. Анохина И.А. Приобщение дошкольников к здоровому образу жизни: [методические рекомендации] / И.А. Анохина. – Ульяновск: УИПК-ПРО, 2007.–
80 с.
21. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы: избр. тр. / П.К. Анохин. – М: Наука, 1978. – 400 с.
22. Антипов Ю.С. Физиологическая характеристика подготовленности студентов к занятиям физической культурой в Винницком торгово-экономическом институте КНТЭ: матеріали науково-методичної конференції [“Фізичне виховання – здоров’я студентівˮ] / Ю.С. Антипов, Г.В. Лисчишин. – Донецьк: ІПШІ “Наука і освіта”, 2003. – С. 18-20.
23. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVII вв. / Сост. С.Д. Бабишен, Б.Н. Митюров. – М.: Педагогика, 1985. –363 с.
24. Антофійчук В.І. Культурологія. Термінологічний словник: [навчальний посібник] / В.І. Антофійчук. – [випр. і допов.]. – Чернівці: Книги. – ХХІ, 2007. –
160 с.
25. Антощук Р. Функциональное состояние сердечно-сосудистой системы у студентов специальной медицинской группы при занятиях физическими упражнениями: тези доповідей IV міжнар. наукового конгресу [“Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітаціїˮ] (16-19 травня 2000р.) /Р. Антощук, В. Ильгицкий. – К., 2000. –
С. 332.
26. Апанасенко Г.Л. Валеология на рубеже веков / Г.Л. Апанасенко // Фізична культура, спорт та здоров’я студентської молоді / Редакційна колегія: В.В. Приходько (відп. редактор), В.М. Литвинов, В.В. Абрамов: зб. наук. пр. – Дніпропетровськ УДХТУ, 2000. – С.7.
27. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека / Г.Л. Апанасенко. – СПб.: МГП "Петрополис", 1992. – 123 с.
28. Артамонов В.Н. Медикобиологические основы здорового образа жизни: [метод. разраб. для студентов и слушателей ФПК ГЦОЛИФКа] / В.Н. Артамонов, Р.Е. Мотилянская. – М.: ГЦОЛИФК, 1992. – 52 с.
29. Артюнина Г.П. Основы медицинских знаний: Здоровье, болезнь и образ жизни: [учебное пособие для высшей школы] / Г.П. Артюнина, С.А. Игнатькова. – [2-е изд., перераб.]. – М.: Академический Проект, 2004. – 560 с.
30. Арцишевський Р.А. Вихідні засади світоглядної освіти: зб. наук. та наук.-метод. праць за матеріалами всеукраїнської науково-практичної конференції [“Проблеми філософсько-світоглядних основ концепції розвитку освіти та навчанняˮ] (12-13 травня 1999р.) / Р.А. Арцишевський. – Луцьк: Ред.-вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – С.16-18.
31. Асташова Н.А. Аксиологическое образование современного учителя: методология, концепция, модели и технологии развития: автореф. дис. на соискание учен. степени докт. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Н. А. Асташова. – Брянск, 2001. – 50 с.
32. Асташова Н.А. Учитель: проблема выбора и формирование ценностей / Н.А. Асташова. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО “МОДЭК”, 2000. – 272 с.
33. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В.Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
34. Ахвердова О.А. К исследованию феномена “культура здоровья” в области профессионального физкультурного образования / О.А. Ахвердова, В.А. Магин // Теория и практика физической культуры. – 2002. – № 9. – С. 5-7.
35. Ахмерова Г.С. Характеристика гигиенических навыков студентов в процессе учебного курса по формированию здоровья / Г.С. Ахмерова, А.А. Курмаева, И.М. Левина // Гигиена и санитария. – 1996. – № 1. – С. 44-47.
36. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе / Ю.К. Бабанский. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.
37. Бабешко О. Ґендерні засади побудови змісту фізичного виховання школярів / О. Бабешко // Фізичне виховання в школі. – 2006. – № 4. – С.50-53.
38. Бабич В.І. Культура здоров’я як складова частина професійної підготовки майбутніх вчителів освітньої галузі “Фізична культура і здоров’яˮ / В.І. Бабич // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2004. –№ 1. – С.134-139.
39. Багнетова Е.А. Валеология: [учебно-методическое пособие для студентов всех специальностей] / Е.А. Багнетова. – М.: АПК и ПРО, 2004. – 64 с.
40. Баевский Р.М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии / Р.М. Баевский. – М.: Медицина, 1979. – 294 с.
41. Бальсевич В.К. Спортивно ориентированное физическое воспитание / В.К. Бальсевич, Л.И. Лубышева // Теория и практика физической культуры. – 2003. – № 5. – С.19-22.
42. Бальсевич В.К. Физическая культура: молодёжь и современность / В.К. Бальсевич, Л.И. Лубышева // Теория и практика физической культуры. – 1995. – № 4. – С. 2-7.
43. Бальсевич В.К. Физическая подготовка в системе воспитания культуры здорового образа жизни человека / В.К. Бальсевич // Теория и практика физической культуры. – 1990. – № 1. – С. 22-27.
44. Барабаш О.В. О некоторых проблемах государственного тестирования: матеріали ІV всеукраїнської науково-практичної конференції [“Здоров’я і освіта: проблеми та перспективиˮ / за ред. А.Г. Рибковського] /
О.В. Барабаш. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С.5-6.
45. Барановський В.А. Здоров’я населення як показник якості навколишнього середовища: матеріали всеукраїнської науково–практичної конференції [“Довкілля і здоров’яˮ], (14 березня 2003 року) / В.А. Барановський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С.166-167.
46. Барчуков И.С. Физическая культура: [учеб. пособие для вузов] / И.С. Барчуков. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 255 с.
47. Батькам – про валеологію: [посібник для батьків старшокласників] / Под ред. Бойченко Т., Колотій Н., Царенко А. та ін. – К., 2000. – 152 с.
48. Башавець Н.А. Аналіз стану здоров’я майбутніх фахівців різних профільних вищих навчальних закладів м. Одеси за 2007-2010 роки /
Н.А. Башавець // Наука і освіта. – 2010. – № 4-5. – С. 90-95.
49. Башавець Н.А. Діагностика рівнів сформованості культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів /
Н.А. Башавець // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Історичні науки. Педагогічні науки. Філологічні науки: зб. наук. праць. – Ізмаїл, 2009. – Вип. 26. – С. 19-23.
50. Башавець Н.А. Здоров’я – запорука якісної підготовки студентів / Н.А. Башавець // Наука і освіта.– 2008. – № 1-2.– С.19-22.
51. Башавець Н.А. Здоров’я – запорука якісної підготовки студентів: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції [“Якість підготовки фахівців в умовах Болонського процесу”], (20-21 листопада 2007 р.) / Н.А. Башавець. – Одеса: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, 2008. – С 4-6.
52. Башавець Н.А. Здоров’язберігаюча компетентність – основа освіти майбутнього фахівця: матеріали ІІ всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених і студентів [“Проблеми формування здорового способу життя у молоді”], (10-11 листопада 2009 року) / Одеська національна академія харчових технологій: зб. наук. пр. молодих учених, аспірантів та студентів / Міністерство освіти і науки України / Н.А. Башавець. – Одеса, 2009. – С. 250-252.
53. Башавець Н.А. Здоров’язберігаючі технології в системі економічної підготовки фахівців: матеріали міжнародної науково-практичної конференції [“Інноваційні технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівців”],
(17-18 травня 2007 р.) / Н.А. Башавець. – Одеса: Інститут фінансів УДУЕФ, 2007. – С. 56-59.
54. Башавець Н.А. Здоров’язберігаючі технології у професійній освіті: матеріали всеукр. науково-теоретичної конференції [“Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України”],
(12 травня 2006 р.) / Н.А. Башавець. – Хмельницький: Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. – С. 25-26.
55. Башавець Н.А. Компетентність та компетенція майбутніх фахівців з проблеми здоров’язбереження / Н.А. Башавець // Науковий вісник ПНПУ ім. К.Д.Ушинського: зб. наук. пр. – Одеса, 2010. – № 5-6.– С. 201-208.
56. Башавець Н.А. Концептуальные позиции здоровьесберегающего образовательного пространства: материалы 1 международного образовательного Форума [“Личность в едином образовательном пространстве”], (5-7 мая 2010 года) / под науч. ред. проф. К. Л. Крутий. – Часть 3. Конференции “Образовательное пространство и индивидуальность: современная дидактика, задания диагностики, оценка качества образования”, “Личность и здоровьесберегающее пространство”/ Н.А. Башавець. – Запорожье: ООО “ЛИПС” ЛТД, 2010. – С. 166-168.
57. Башавець Н.А. Культура здоров’я студентів / Н.А. Башавець, О.І. Чешенко // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – Вип.43. – Т.56. – С.121-125.
58. Башавець Н.А. Культура здоров’язбереження майбутніх фахівців як сучасна тенденція розвитку освіти / Н.А. Башавець // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. 2008. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету, 2008. – Випуск ХХ1. – Ч.1.– С.24-31.
59. Башавець Н.А. Культура здоров’язбереження у питаннях та відповідях: [навчальний посібник] / Н. А. Башавець. – Одеса: видавець Букаєв
Вадим Вікторович, 2010. – 272 с.
60. Башавець Н.А. Культура здоров’язбереження як етичний компонент професійної поведінки вчителя: матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції [“Роль педагогічної етики у професійній підготовці сучасного вчителяˮ], (15-16 травня 2008 р.) / Редкол.: В.О. Огнев’юк, Л.Л. Хоружа та ін. / Н.А. Башавець. – К.: КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2008. – С.162-165.
61. Башавець Н.А. Курс “Культура здоров’язбереження” – як передумова формування відповідної світоглядної орієнтації студентів вищих навчальних закладів / Н.А. Башавець // Науковий вісник ПНПУ ім. К.Д. Ушинського: зб. наук. пр. – Одеса, 2010. – № 1-2.– С.12-19.
62. Башавець Н.А. Методика оцінювання рівня культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів: [навч.-метод. посібник для студ. та виклад. вищ. навч. закладів] / Н.А. Башавець. – Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2009. – 160 с.
63. Башавець Н.А. Методичні рекомендації до практичних занять з курсу “Культура здоров’язбереженняˮ: [методичні рекомендації] / Н.А. Башавець. – Одеса: видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2010. – 32 с.
64. Башавець Н.А. Модель формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх економістів / Н.А. Башавець // Педагогіка формування творчої особистості у вищий і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / редкол.: Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін. – Запоріжжя, 2010. – Вип. 7 (60). – С. 24-32.
65. Башавець Н.А. Молодь в освітніх здоров’язберігаючих інноваціях / Н.А. Башавець // Педагогічні науки. Освітні інновації: зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. – Ч.1. – С.13-20.
66. Башавець Н.А. Педагогічні умови, що сприяють реалізації технології формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців / Н.А. Башавець // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ “Софія”, 2009. – Ч.1. – С.12-23.
67. Башавець Н.А. Підготовка викладачів до реалізації технології формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців / Н.А. Башавець // Науковий вісник ПНПУ ім. К.Д. Ушинського: зб. наук. пр. – Одеса, 2010. – № 9-10.– С. 223-229.
68. Башавець Н.А. Принципи формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців у структурі цілісного навчально-виховного процесу ВНЗ: материалы 1 международной научной конференции [“Здоровьесберегающие технологии, физическая реабилитация и рекреация в высших учебных заведенияхˮ / Сборник статей под ред. проф. Ермакова С.С.], (25 ноября 2008 г.) / Н.А. Башавець. – Белгород-Красноярск-Харьков, 2008. –
С. 6-10.
69. Башавець Н.А. Проблема здоровьесбережения студентов: материалы международной научной заочной конференции [“Актуальные вопросы современной психологии и педагогикиˮ], (Липецк, 28 октября 2009 г.) / Отв. ред. А.В. Горбенко / Н.А. Башавець. – Липецк: Издательский центр “Де-факто”, 2009. – С.90-92.
70. Башавець Н.А. Проблема підготовки майбутніх економістів до здоров’язбереження: матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції [“Розвиток наукових досліджень 2007ˮ], (26-28 листопада 2007 р.) / Н.А. Башавець. – Полтава: Вид-во «ІнтерГрафіка», 2007. – Т.7. – С.9-11.
71. Башавець Н.А. Проблема сохранения здоровья студентов: матеріали VI міжнар. наук.-практ. конф. [“Наука в інформаційному просторіˮ], (16-17 вересня 2010 р.): в 5 т. / Н.А. Башавець. – Д.: Біла К.О., 2010. – [т. 3]: доповіді гуманітарного напряму. – С.30-32.
72. Башавець Н.А. Проблема стану здоров’я сучасного майбутнього фахівця в психолого-педагогічній літературі / Н.А. Башавець // Наукові записки / М-во освіти і науки України; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова; укл.
П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. – 268 с. – (Серія педагогічні та історичні науки). – Випуск LХХVІІІ (78). – С.27-41.
73. Башавець Н.А. Проблеми формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців економічного профілю: матеріали
IV міжнародної науково-практичної конференції [“Альянс наук: вчений – вченому”]: зб. наук. пр. / Н.А. Башавець. – Т. 5. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. – С.3-6.
74. Башавець Н.А. Самореалізація та самоорганізація молодого покоління через культуру здоров’язбереження: матеріали третьої всеукраїнської науково-практичної конференції [“Стан і перспективи розвитку духовної культури особистості в умовах розгортання глобалізаційних процесівˮ //Актуальні питання культурології: Альманах наукового товариства «Афіна» кафедри культурології],
(15-16 листопада 2008) / Н.А. Башавець. – У 2-х. т. – Рівне: РДГУ, 2008. – Вип. 6. – Т.2. – С.124-126.
75. Башавець Н.А. Світоглядно-розвивальне навчально-виховне середовище як системоутворювальний чинник формування культури здоров’язбереження студентів / Н.А. Башавець // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. статей. – Ялта: РВВ КГУ, 2008. – Вип.20. – Ч.3. – С.211-218.
76. Башавець Н.А. Сохранение здоровья в профессиональной деятельности экономиста: материалы всероссийской научно-практической конференции с международным участием, Санкт-Петербург [“Инновационные технологии профессиональной ориентации и подготовки конкурентоспособного специалиста”], (16 августа 2010 года) / под общ. ред. Е.Н. Барышникова /
Н.А. Башавець. – СПб.: Изд-во Политехн. ун-та, 2010. – С. 67-70.
77. Башавець Н.А. Специфика формирования культуры здоровьесбережения как мировоззренческой ориентации студентов: материалы международной научно-практической конференции [“Проблемы и перспективы воспитания здорового человека”], (9-11 октября 2008) / Н.А. Башавець. – Тирасполь, 2008. – С. 101-103.
78. Башавець Н.А. Сучасні проблеми здоров’я фахівців економічного профілю / Н.А. Башавець // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. статей.– Ялта : РВВ КГУ, 2010. – Вип.27. – Ч.1. – С.15-24.
79. Башавець Н.А. Теоретико-методологічні проблеми підготовки майбутніх викладачів фізичної культури до здоров’язбереження учнів /
Н.А. Башавець // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. пр. / Редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. – Київ-Вінниця: ТОВ фірма “Планер”, 2009. – Вип. 21 – С. 289-293.
80. Башавець Н.А. Тестові завдання з культури здоров’язбереження студентів вищих економічних навчальних закладів / Н.А. Башавець. – Одеса: ОІФ УДУФМТ, 2010. – 40 с.
81. Башавець Н.А. Удосконалення інноваційних механізмів організації навчального процесу шляхом впровадження технології здоров’язбереження студентів: матеріали ІV міжнародної науково-методичної конференції [“Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчанняˮ], (25-26 жовтня 2007 року) / Н.А. Башавець. – К.: Видавництво ДУКТ, 2007. – С. 24-26.
82. Башавець Н.А. Формирование здорового образа жизни студентов: материалы международной научно-практической конференции [“Физическая культура в современном обществеˮ], (29-31 октября 2007) / Н.А. Башавець.– Тирасполь, 2007. – С. 147-151.
83. Башавець Н.А. Формування здорового способу життя студентів: матеріали п’ятих Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань [“Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освітиˮ] /
Н.А. Башавець. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2007. – С. 380-383.
84. Башавець Н.А. Формування культури здоров’язбереження як цінності сучасної особистості / Н.А. Башавець // Молодь і ринок. – 2007. – № 8. – С.42-44.
85. Башавець Н.А. Ціннісні орієнтації та відношення сучасних студентів до фізичного виховання як засіб реалізації їх творчої індивідуальності /
Н.А. Башавець // Наукові праці Донецького національного технічного університету, серія Педагогіка, психологія і соціологія. – Донецьк: «Вебер», 2007. – Вип. 1. – С. 292-296.
86. Башавець Н.А. Чинники впровадження технології формування культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців /
Н.А. Башавець // Науковий вісник ПДПУ ім. К.Д. Ушинського: зб. наук. пр. –
№ 4-5. – Одеса, 2009. – С. 65-73.
87. Башавець Н.А. Шляхи удосконалення культури здоров’язбереження як світоглядної орієнтації майбутніх фахівців в умовах Болонського процесу: матеріали міжнародної науково-методичної конференції [“Шл