ПСИХОЛОГІЯ РОЛЬОВОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ : ПСИХОЛОГИЯ ролевой самореализации личности

Краткое описание

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Горностай Павло Петрович

УДК 316.6/.61/.62/.66

ПСИХОЛОГІЯ РОЛЬОВОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

19.00.05 – соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
член-кор. АПН України,
доктор психологічних наук,
професор Т. М. Титаренко

Київ – 2009

Зміст
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Розділ 1. Міждисциплінарний аналіз рольових теорій та концепцій: соціологічний, соціально-психологічний, психометричний, психотерапевтичний та особистісний аспекти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
1.1. Місце рольових та драматургічних концепцій в системі наук про людину . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
1.2. Вивчення ролей та рольових конфліктів у сучасній психології. Психодіагностика рольового стресу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
1.3. Сучасний стан психології особистості та місце в ній рольових концепцій: суперечності, проблеми та перспективи . . . . . . . . . . . . . . 36
1.4. Соціологія особистості та рольові соціально-психологічні моделі людини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
1.5. Рольова психотерапія та її внесок в побудову рольової теорії особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
1.6. Обґрунтування поняття «рольова самореалізація» в контексті основних положень рольової теорії особистості . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Розділ 2. Соціально-психологічний аналіз рольової поведінки та характеристика рольових властивостей особистості . . . . . . . . . . . . . . . . 75
2.1. Рольова модель особистості та її життєвого світу як основа концепції дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
2.2. Соціально-психологічні ролі: дефініції та класифікації . . . . . . . . . . 81
2.3. Структура рольової взаємодії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
2.4. Рольова ідентичність, рольова Я-концепція та рольові домагання особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
2.5. Стратегії рольової поведінки та локус рольового конфлікту особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
2.6. Рольова компетентність та її зв’язок з гармонійністю рольового розвитку та психологічними проблемами особистості . . . . . . . . . . 135
Розділ 3. Генетичні аспекти рольової самореалізації . . . . . . . . . . . . . . . . 145
3.1. Диференціально-психологічні передумови рольової самореалізації . . 145
3.2. Соціальні фактори рольової самореалізації особистості: рольова соціалізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
3.3. Суб’єктні детермінанти рольової самореалізації особистості . . . . 174
3.4. Рушійна сила розвитку особистості з позицій рольового підходу . 184
3.5. Життєві ролі та періодизація розвитку особистості . . . . . . . . . . . . . 192
3.6. Життєві кризи особистості як рольові конфлікти . . . . . . . . . . . . . . 197
Розділ 4. Особистість як суб’єкт рольової самореалізації . . . . . . . . . . . 211
4.1. Рольовий репертуар особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211
4.2. Психологічні ролі в структурі життєвого світу людини . . . . . . . . . 226
4.3. Статеві та гендерні ролі, гендерний розвиток та гендерно-рольові конфлікти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238
4.4. Гармонійність особистості, рольові дисгармонії та рольова психопатологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248
Розділ 5. Основи рольової психотерапії та психологічної практики . . 259
5.1. Стратегії рольової психотерапії, рольова реабілітація та рольова самореалізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259
5.2. Транзакційна психодрама як ефективний варіант інтеграції в психотерапії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265
5.3. Інтеграція рольової психотерапії та системної сімейної терапії . . 276
5.4. Психокорекція рольових конфліктів та проблема життєвого вибору особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 285
5.5. Рольове переживання та його психотерапевтична сутність . . . . . . . 295
5.6. Рольові ресурси особистості та їх використання в психотерапії . . . 303
5.7. Корекція рольових дисгармоній, сценарних та структурно-рольових патологій особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 315
5.8. Соціально-педагогічні аспекти теорії ролей: використання практичних рольових технологій в навчанні та в соціально-психологічних тренінгах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332
Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
А. Опитувальник «Локус рольового конфлікту» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
Б. «Опитувальник рольової компетентності» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 396
В. Методика «Репертуар життєвих ролей особистості» . . . . . . . . . . . . 400
Ґ. Проспекти авторських психологічних тренінгів з використанням рольових технологій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401
Ґ.1. «Рольовий креативний тренінг» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401
Ґ.2. «Тренінг розвитку особистісних ресурсів організацій» . . . . . . 404
Ґ.3. «Використання психодрами, соціодрами та рольової гри для соціального та особистісного самовизначення» . . . . . . . . . . . . 406
Ґ.4. «Корекція гендерно-рольових конфліктів» . . . . . . . . . . . . . . . . 408
Ґ.5. «Ресурси жіночності та мужності» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 409
Ґ.6. «Скріптодрама або дослідження життєвого сценарію засобами психодрами» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 411
Ґ.7. «Заборони, з якими ми живемо» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 412
Ґ.8. «Створення ефективного іміджу» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 413
Ґ.9. «Підвищення творчого потенціалу колективу» . . . . . . . . . . . . . 414
Ґ.10. «Розвязання міжгрупових конфліктів методом соціодрами» . 415
Ґ.11. «Послання роду: Психодраматична робота з сімейною історією» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416
Д. Програми авторських навчальних курсів (скорочені варіанти) . . . . 417
Д.1. «Гендерні ролі та гендерно-рольові конфлікти» . . . . . . . . . . . 417
Д.2. «Драматургічний підхід у практичній психології» . . . . . . . . . 419
Д.3. «Теорія та практика психологічного консультування» . . . . . . 420
Е. Термінологічний словник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 423

Вступ
Актуальність дослідження. Рольова самореалізація, тобто презентація себе в соціально-психологічних ролях, проявах рольової ідентичності, є суттєвою складовою розвитку особистості. Рольова поведінка є однією з найважливіших форм соціальної поведінки людини. Вона проявляється в усіх соціально значущих си¬туаціях життєдіяльності. В умовах сучасного суспіль-ства особистість постійно стикається з необхідністю виступати в нових пси-хологічних ролях, засвоювати неіснуючі раніше суспільні функції, починає відчувати на собі тиск незвичних рольових очікувань, що відповіда¬ють новій рольовій структурі соціальних груп та суспільства в цілому.
Проте, у вітчизняній психології рольові теорії ніколи не були достатньо поширеними ані при вивченні соціальних процесів та міжособової взаємодії, ані при дослідженні особистості та її поведінки. В аналізі соціально-психоло-гічних явищ (як і будь-яких інших соціальних феноменів) довго превалював підхід, при якому все суспільство розглядалось переважно в культурно-істо-ричному контексті, а рольова мікроструктура соціуму часто залишалася поза увагою. Ця тенденція простежувалася навіть в рамках соціальної психології особистості та психології малих груп (яскравий приклад – психологічна тео-рія колективу). Крім того, у нас довго не була реалізована практика психо-логічної допомоги індивіду та малій групі, де традиції рольової психотерапії є досить сильними. Останнім часом ситуація стрімко змінюється, розвиваю¬ться різні галузі психотерапії, в тому числі – психодрама, транзакційний аналіз та інші методи, що відносяться до рольового підходу. Проте наука тут різко відстає від практики, якій не вистачає науково-теоретичного та методо-логічного обґрунтування. Наукові психологічні розробки, що базуються на рольових теоріях, знаходяться у нас практично на початковому етапі.
Рольові теорії мають великий нереалізований потенціал. Поняття «ролі» активно використовується не лише в соціологічних, соціально-психологічних та психотерапевтичних концепціях, а й у концепціях особистості. В феномені «ролі» відображено як соціальні, так і індивідуальні особливості особистості, взаємодія внутрішніх та зовнішніх детермінант її розвитку і, певною мірою, її біо-соціальний дуалізм. Але саме рольовий підхід у соціальній психології особистості є найменш розвинутим серед інших напрямів соціальної психо-логії. Отже дуже актуальною є задача поєднати теоретичний, емпіричний та практичний підходи в розробці рольових концепцій особистості, а отже розв’язати частину тих завдань, про які йшла мова.
Основні рольові теорії були створені декілька десятиліть назад і після того не зазнали суттєвого розвитку, а відтак потребують не лише доповнень та уточнень, а й відповідного перегляду, орієнтуючись на сучасний рівень теоретичних та емпіричних психологічних досліджень. Основні розробки в галузі психології ролей належать до зарубіжних наукових шкіл, де вітчизняні соціокультурні особливості та закономірності не знайшли свого відображен-ня. Отже можна зробити висновок, що вказаний напрям досліджень не лише актуальний та перспективний, а й соціально значущий.
Стан вивчення проблеми. Закономірності соціально-психологічних ролей вивчались як в експериментально-прикладному, так і в теоретичному плані. У першому переважали психодіагностичні дослідження рольової поведінки (наприклад, закономірності рольових конфліктів та інших видів рольового стресу – рольової неоднозначності та рольового перевантаження).
Це насамперед роботи групи американських психологів під керівництвом Дж. Р. Ріццо, що створили тестову методику «Шкала Рольового Конфлікту» [620]. Не менш цікавими є створені іспанськими психологами під керівництвом Х. М. Пейро «Опитувальник Рольового Конфлiкту» [611] та «Генеральний Опитувальник Рольової Неоднозначності» [610]. В цьому ж ключі здійснено багато інших досліджень рольової поведінки (Дж. М. О’Ніл, Т. А. Бір, Дж. Т. Спенс, Р. Л. Хелмріх, Ю. Дж. Фоа, Е. Фоа, С. Л. Бем, Дж. А. Дойл, Р. Дж. Мур та інші) [489; 491; 516; 531; 608; 639–643], в яких переважає прикладний психометричний підхід, що не передбачає вирішення фундаментальних психологічних проблем.
Другий напрям реалізується через соціологічну та особистісну орієнтації. Соціологічна традиція вивчення ролей та рольової поведінки більш розвинута. Соціологи досить давно та плідно досліджують закономірності соціальних ролей та створили низку наукових теорій, серед яких: функціональну рольову теорію, теорію символічного інтеракціонізму, структурну рольову теорію, організаційну рольову теорію та когнітивну рольову теорію (Т. Парсонс, Дж. Мід, Г. Блумер, Р. Лінтон, Н. Гросс, Р. Л. Кан, Я. Морено, М. Шеріф, Дж. Роттер, Ж. Піаже та інші – див. [493]).
Перші три теорії відносяться до так званих «соціологічних теорій особис-тості», серед яких інтеракціоністський підхід, розвинутий у працях К. Берка та І. Гофмана, є найбільш відомим у нас завдяки книзі Т. Шибутані [439]. Сучас-ний рівень рольових досліджень, що мають певне відношення до концепцій особистості, представлений такими іменами, як Б. Дж. Біддл, У. Айкес, Е. С. Ноулес, Р. Ф. Кідд, Ш. Страйкер, Ч. Гордон та інші. Серед небагатьох вітчизняних соціологічних досліджень особистості, що ви¬користовують поняття «ролі», слід виділити праці І. С. Кона [188–190], В. Б. Ольшанського [299], І. О. Мартинюка, Н. І. Соболєвої [264], В. О. Єхало [147]. Окремі проблеми психології ролей вивчалися Ю. Є. Альошиною, К. В. Лекторською [12], О. С. Кочаряном [202]та іншими.
Особистісна орієнтація представлена деякими психологічними теоріями особистості, в більшості з яких ролі розглядаються, як привнесені культурою, а отже, як зовнішня надбудова над особистістю, що не порушує її глибинних структурних утворень. У цьому сходяться навіть два такі різні підходи, як психоаналіз та гуманістична психологія, хоча вони трактують внутрішні рушійні сили розвитку особистості по-різному. Іншої позиції дотримуються теорії особистості, в основі яких лежать психологічні концепції ролей. До них відноситься вже згадувана теорія символічного інтеракціонізму Дж. Г. Міда [273; 589–594], теорія психодрами Я. Л. Морено [282–284; 597–599], теорія транзакційного аналізу Е. Берна [32–34] і, певною мірою, теорія особистісних конструктів Дж. Келлі (концепції рольового конструкту та терапії фіксованої ролі) [176]. Особистість у них розглядається як сукупність певних психологічних утворень (ролей, рольового репертуару, рольових конструктів, его-станів, життєвих сценаріїв тощо). Найпослідовніше цю думку проводив Я. Морено, який визнавав пріоритетність ролі по відношенню до самості: «Не роль народжується із самості, але самість з’являється з ролі». На відміну від соціологів він розглядав ролі не лише як соціальні, а й як психосоматичні, психічні та трансцендентні, об’єднуючи їх у 4 первинні рольові категорії. Рольова теорія Морено не набула такого поширення і популярності як, наприклад, психоаналітичні чи екзистенціально-гуманістичні теорії особистості та за рідкісними винятками (наприклад, концепція ролей Г. Лейтц [231]) не отримала свого достатнього розвитку.
Соціологічні та психотерапевтичні підходи по-різному визначають рольову природу особистості, удаючись до різних крайностей у трактуванні соціальних чи внутріособистісних детермінант її розвитку. Отже, цінні ідеї про природу особистості, які містяться в рольових теоріях, далеко не вичер-пані і можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях. Але постає необхідність подолати ці протиріччя, шляхом вироблення інтеграль-ного підходу до вивчення особистості та її ролей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Дисерта-ція є частиною наукових досліджень лабораторії соціальної психології осо-бистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України, які здійснювалися в межах НДР «Соціально-психологічні передумови та детер-мінанти особистісного вибору» (№ державної реєстрації 0198U002048). Тему затверджено Вченою радою Інституту соціальної та політичної психології АПН України (протокол № 11-97 від 26.12.97) та Президією АПН України (протокол № 1-7/1-3 від 28.01.98) та погоджено Міністерством освіти 12.01.98.
Мета: розробити рольову модель як основу теорії особистості, в якій досліджуються базові соціально-психологічні закономірності та особливості рольового функціонування і самореалізації, рольової соціалізації, рольового становлення та саморозвитку, рольової структурної організації особис¬тості.
Гіпотези дослідження:
– соціально-психологічні ролі виступають не лише як соціальні позиції (закріплені в суспільстві нормативні форми соціальної поведінки), а й як особистісні прояви (поведінкові патерни, що спричиняються як зовнішніми, так і внутрішніми особистісними детермінантами); основною тенденцією функціонування та рушійною силою розвитку особистості виступає проти-річчя між прагненням до самореалізації та уникнення рольового конфлікту; в залежності від способу розв’язання цього конфлікту розрізняють інтерналь-ний чи екстернальний локус рольового конфлікту;
– особистісні детермінанти самореалізації впливають на рольовий розви-ток особистості в процесі її соціалізації; рольовий розвиток виступає однією з найважливіших складових формування і розвитку особистості та формуван¬ня рольової ідентичності;
– різні вікові періоди та стадії розвитку особистості визначаються акту-алізацією життєвих ролей, які виступають новоутвореннями, характерними для цих етапів; процеси зміни актуальних життєвих ролей відбуваються як життєві кризи особистості, тобто рольові конфлікти у сфері життєвих ролей;
– існують особистісні характеристики, що впливають на характер та осо¬б-ливості виконання соціально-психологічних ролей: локус рольового конфлікту, різноманітність репертуару життєвих ролей особистості, рольова компетент¬ність, потреба в рольовому переживанні та інші; ці характеристики визна¬чають індивідуальні відмінності між людьми як основу особистісної типології;
– соціально-психологічні ролі, що входять у структуру особистості людини та її рольової Я-концепції, розвиваються нерівномірно (окремі ролі можуть бути недорозвинутими, атрофованими, заблокованими, інші – деформованими, зафіксованими тощо); ці деформації рольової структури (якщо це пов’язано з незадоволенням важливих потреб людини) стають причиною рольових дис¬гармоній особистості: рольових девіацій, рольового інфантилізму, внутріосо¬бистісних рольових конфліктів тощо;
– соціально-психологічні ролі виступають важливими компонентами життєвого світу особистості, визначаючи його соціально-психологічні харак-теристики: широту, гармонійність тощо; деформація життєвого світу особис-тості, викликана руйнуванням її рольової структури, що характерно для жит-тєвої кризи, може бути пом’якшена засобами реконструкції зруйнованих соціально-психологічних ролей та їх компенсацією;
– системою засобів психологічної допомоги особистості в критичних життєвих ситуаціях може стати рольова психотерапія, яка використовує дві основні стратегії: терапія роллю (використання рольової поведінки для до-сягнення терапевтичного ефекту) та терапію ролі (відновлення деформованої рольової структури особистості).
Завдання дослідження:
1. Здійснити соціально-психологічний аналіз поняття «роль» як осередку взаємодії соціальних та особистісних детермінант, виявити зв’язок між поняттями «психологічні ролі», «соціальні ролі», «особистісні ролі» та їх співвідношення з такими поняттями, як «життєві ролі», «ґендерні ролі»; на основі одержаних результатів побудувати соціально-психологічну модель ролі та рольової взаємодії;
2. Розробити рольову концепцію рушійних сил функціонування та розвитку особистості;
3. Дослідити основні закономірності рольового розвитку особистості, рольової соціалізації та формування рольової ідентичності;
4. Експериментально дослідити стратегії поведінки особистості в умовах рольового конфлікту; створити психодіагностичну методику для вивчення локусу рольового конфлікту;
5. Експериментально визначити особистісні характеристики рольової по-ведінки; створити психодіагностичну методику для вивчення рольової компе-тентності;
6. Розробити принципи рольової структури особистості; створити психо-логічну методику для дослідження репертуару життєвих ролей особистості;
7. З’ясувати, яким чином рольове функціонування особистості пов’язане з такими особистісними проявами, як творчість, переживання, ідентифікація; встановити зв’язок поняття «роль» з поняттями «ідентичність», «самість», «Я-концепція», «его-стан», «символ», «ритуал» та іншими;
8. Розробити наукові засади та апробувати систему засобів психологічної допомоги особистості, що перебуває в ситуації життєвої кризи, деформації рольового розвитку, рольових девіацій, рольового дефіциту, рольового кон-флікту, або переживає інші проблеми, пов’язані з рольовою поведінкою та труднощами її реалізації.
Об’єкт дослідження: рольова природа особистості як соціально-психо-логічного феномена.
Предмет дослідження: соціально-психологічні закономірності рольової самореалізації особистості.
Методи дослідження: теоретичні – системно-структурний аналіз, метод моделювання – з метою розробки робочої моделі дослідження та вивчення структури досліджуваних явищ; емпіричні – опитування, тестування, апроба-ція та розробка психодіагностичного інструментарію – з метою емпіричного підтвердження концепції дослідження; методи математичної статистики (кореляційний, факторний аналіз та інші методи) – для доведення достовірності одержуваних висновків; техніки психотерапевтичного та психокорекційного впливу – з метою практичного підтвердження концепції дослідження тощо.
Наукова новизна дослідження визначається розробкою та обґрунтуванням рольового підходу в соціальній психології особистості, в рамках якого соціа¬льно-психологічні ролі та рольова взаємодія трактується не лише з урахуван¬ням соціально-психологічних, а й особистісно-психологічних складових.
Вперше:
– розроблено драматургічно-рольову модель особистості та соціально-психологічну модель рольової взаємодії;
– створено оригінальну концепцію рольового конфлікту як рушійної сили функціонування та розвитку особистості;
– вивчено закономірності рольового розвитку та рольової самореалізації особистості, пов’язані з особливостями рольових конфліктів;
– розроблено нову класифікацію ролей та особистісних підходів до вивчення соціально-психологічних ролей особистості;
– розроблено концепцію періодизації розвитку особистості як зміни життєвих ролей та концепцію життєвої кризи як рольового конфлікту;
– створено рольову концепцію структури особистості та її життєвого світу;
– розроблено рольову концепцію особистісної психопатології та рольової психологічної допомоги і психотерапії;
– на основі драматургічно-рольової моделі особистості розвинуто інтег-ративні підходи у психотерапевтичній теорії та практиці;
– розширено термінологічний апарат психологічної науки рядом нових психологічних понять: «локус рольового конфлікту», «рольова компетент-ність», «рольове переживання», «зона перспективного розвитку» тощо, які теоретично та практично обґрунтовано.
Ці дослідження носять міжгалузевий характер і лежать на перетині дисциплін – психології особистості, соціальної психології, вікової психології, психології творчості, диференціальної психології, психотерапії.
Практичне значення дослідження полягає в розробці та апробації систе-ми засобів психологічної допомоги, зокрема – рольової психотерапії, спрямо-ваних на гармонізацію рольового розвитку, рольової структури особистості, сприяння переживанню різноманітних психологічних проблем, пов’язаних з функціонуванням психологічних ролей, використання рольових ресурсів осо-бистості; в розробці нових психометричних інструментів, зокрема, психодіаг-ностичних методик «Шкала локусу рольового конфлікту» та «Опитувальник рольової компетентності», методики «Репертуар життєвих ролей особисто-сті»; в розробці методів розв’язання ґендерно-рольових конфліктів засобами психодрами, в знаходженні нових підходів в інтеграції психодрами, транзак-ційнного аналізу та системної сімейної психотерапії.
Впровадження результатів. За темою дослідження розроблено: авторсь-кий навчальний курс «Ґендерні ролі та ґендерно-рольові конфлікти», програму якого опубліковано як брошуру (довідка про впровадження № 382 від 2.11.2009 р.); авторську програму підготовки психологів-консультантів, затверджену Українським науково-методичним центром пра¬ктичної психології та соціальної роботи та реалізовану для практичних психологів Києва, Мелітополя, Луганська, Ужгорода (довідка про впровадження № 96 від 2.11.2009 р.); навчальну програму «Драматургічний підхід у практичній психології», реалізовану в НУ «Києво-Могилянська Академія» (довідка про впровадження № 69 від 3.11.2009 р.). Розроблено ряд авторських психологічних тренін¬гів, де використовуються положення дисертації; тренінги пройшли успішну апробацію на наукових конференціях та у ВНЗ Києва, Харкова, Житомира, Чернівців, Мелітополя, Луганська, Одеси, Ужгорода.
Особистий внесок здобувача: всі результати дисертаційного дослід-ження є самостійним внеском автора у вирішення проблеми дослідження; всі публікації за темою дисертації видані без співавторів.
Апробація результатів була здійснена:
на 2-х наукових конгресах та конференціях загальноєвропейського рівня: 11-та Європейська конференція з психології особистості (Йєна, Німеччина, 2002); 11-й Конгрес Європейської асоціації психотерапії «Психотерапія – ідентичність та суперечності» (Львів, Україна, 2003);
на 11-ти міжнародних зарубіжних конференціях: «Соціально-психологічна реабілітація населення, постраждалого від екологічних і техногенних катастроф» (Мінськ, Білорусь, 1996); Конференція, присвячена 90-річчю Б. Г. Ананьєва (Санкт-Петербург, Росія, 1997); 4 Московські конференції з психодрами (Москва, Росія, 2003, 2005–2007); 5 Міжнародних науково-практичних і учбових конференцій з психодрами, соціометрії та групової психотерапії «Морено-Фестиваль» (Ростов-на-Дону, Росія, 2003, 2004, 2006–2008); на 25-ти міжнародних конференціях та семінарах в Україні: «Конфлікти в суспільстві: Діагностика i профілактика» (Київ, 1995); «Психологічна служба школи: минуле, сучасність, майбутнє» (Тернопіль, 1996); «Конфліктологічна експертиза» (Київ, 1997, 2001, 2005, 2006); «Практична психологія в контексті культур» (Київ, 1998); «Обдарована особистість – пошук, розвиток, допомога» (Київ, 1998); «Костюківські читання-99» (Київ, 1999); «III Хар¬ківські Міжнародні психологічні читання» (Харків, 1999); «Фройд. Вітгенш¬тайн. Кафка. Внесок Австрії у світову культуру XX століття (Пам’яті Вольфганга Крауса)» (Київ, 1999); «Духовність і проблеми розвитку особистості» (Житомир, 1999); «Тренінгові програми для бізнесу та для розвитку особистості» (Київ 2003); «Сучасна психотерапія: теоретичні проблеми та практика» (Харків, 2005); «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків» (Житомир, 2005); «Теорія і практика допомоги особистості в психологічному консультуванні і психотерапії» (Київ, 2005); «Я, взаємини, любов» (Київ, 2006); «Елітні професійні стандарти вітчизняного практичного психолога» (Київ, 2006); 2 Міжнародні конференції з практичної психології «Тавале-Фестиваль» (Харків, 2006, 2009); 5 Міжнародних науково-практичних конференцій центру «Ніка» та Московського інституту гештальту і психодрами (Київ, 2004–2008);
на 44-х всеукраїнських та регіональних конференціях та семінарах: в містах: Києві (1996–2009); Ніжині (1994); Чернівцях (2004); Харкові (1996); Одесі (2004); с. Кацивелі, Крим (2004); Львові (2006, 2009); Чернігові (2006); Мелітополі (2007, 2008); Полтаві (2008); Донецьку (2008).
Публікації. За темою дисертації видано монографію «Особистість та роль» (2007), обсягом 20 ум. друк. арк. Основний зміст дисертаційного дос-лідження викладено також у 59 інших публікаціях, загальний обсяг яких складає 37,8 ум. друк. арк., в тому числі – 27 статей у 12-ти фахових видан-нях, включе¬них у переліки ВАК України, загальним обсягом – 14,7 ум. друк. арк. 7 публіка¬цій видано за кордоном. Всі публікації видані без співавторів.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, а також списку використаних джерел, що налічує 664 найменування, з них 187 – іноземною мовою. Загальний обсяг дисертації 429 сторінок, з них основної частини 322 сторінки, таблиць – 7, рисунків – 5 (загальний обсяг таблиць та рисунків 6,5 сторінок).

Список литературы

Висновки
В дисертаційній роботі реалізований рольовий підхід в соціальній психо¬логії особистості, в рамках якого розроблено драматургічно-рольову модель особистості та створено оригінальну концепцію рольового конфлікту як руші-йної сили функціонування та розвитку особистості, на основі яких вивчено закономірності рольового розвитку та рольової самореалізації особистості.
Здійснений теоретичний, емпіричний та практико-психологічний аналіз феномену рольової самореалізації особистості, що базується на міждисциплінарних підходах соціології, соціальної психології, психології особистості, психодіагностики, вікової психології, психології творчості, психотерапії, дозволяє зробити наступні висновки:
1. Тлумачення особистості як актора, що виконує в своєму житті певні ролі, виступає в різних ситуаціях життя, як на сцені, є плідним і таким, що може позбавити теоретичну персонологію багатьох обмежень і протиріч. Сучасний стан психології особистості характеризується домінуванням теорії рис та значною розбіжністю між емпіричними, теоретичними та практичними (психотерапевтичними) підходами, в яких розглядаються різні аспекти особистості. Відсутній єдиний інтегральний холістичний підхід, який би поєднував: характеристику основних тенденцій та рушійних сил функціонування особистості; розвиток особистості як розгортання її сутнісних характеристик; аналіз структури особистості та характеристику особистісних типів; інтерпретацію особистісної психопатології. Певною мірою вказані труднощі, обмеження та суперечності долаються за допомогою теоретичного підходу, що базується на концепціях рольового конфлікту та рольової самореалізації особистості.
2. Особистість презентує себе в соціумі за допомогою різноманітних соціально-психологічних ролей. Це не лише соціальні ролі (тобто закріплені в суспільстві нормативні форми соціальної поведінки), а й особистісні ролі (тобто поведінкові патерни, що спричиняються як зовнішніми, так і внутрішніми особистісними детермінантами). В особистісних ролях людина презентує себе в міжособовій взаємодії (міжособистісні ролі) і втілює себе у більшості сфер життєдіяльності, виражаючи зовнішню, соціальну сторону людського характеру (життєві ролі).
3. У процесі рольової самореалізації людина задовольняє багато життєвих потреб, серед яких найважливішими є потреба в самореалізації (розкритті особистісного потенціалу в різних сферах життя) та потреба в соціалізації (набутті соціального досвіду, засвоєнні суспільних цінностей, соціальних ролей). Ці потреби реалізуються в соціальній рольовій поведінці індивіда. Протиріччя між ними та способами їх реалізації спричиняють рольові конфлікти. Основною тенденцією функціонування та рушійною силою розвитку особистості виступає протиріччя між прагненням до самореалізації та уникненням рольового конфлікту, що виникає при невідповідності рольової поведінки рольовим експектаціям суспільства. В залежності від способу розв’язання цього конфлікту розрізняють інтернальні чи екстернальні стратегії поведінки особистості в умовах рольового конфлікту, характерні відповідно для інтернального чи екстернального локусу рольового конфлікту як особистісної характеристики.
4. В основі самореалізації особистості лежать три групи факторів: індивідні, соціальні та суб’єктні, що являють собою гегелівську тріаду, заперечення заперечення. Процес рольової самореалізації поєднує в собі соціалізацію (перше заперечення, перехід від індивідних детермінант до соціальних) та індивідуалізацію (друге заперечення, перехід від соціальних детермінант до суб’єктних). Особистісні детермінанти ролей впливають на характер та динаміку рольового розвитку особистості в процесі її самореалізації. Рольовий розвиток виступає однією з найважливіших складових розвитку особистості та формування рольової ідентичності.
5. Різні вікові періоди та стадії розвитку особистості визначаються актуалізацією життєвих ролей як новоутворень цих етапів. Вони пов’язані з важливими життєвими потребами людини, з характером провідної діяльності, з особливостями соціальної ситуації розвитку. Рольова періодизація особистості є однією з підстав вивчення онтогенетичного розвитку особистості. Зміни актуальних життєвих ролей особистості на різних етапах онтогенезу можуть відбуватися з великими труднощами та суперечностями, провокуючи життєві кризи особистості, які виступають як рольові конфлікти в сфері життєвих ролей.
6. Існує багато особистісних характеристик, що впливають на характер та особливості рольової самореалізації: локус рольового конфлікту, репертуар життєвих ролей особистості, рольова компетентність (здатність людини розв’язувати життєві проблеми, пов’язані з рольовою поведінкою особистості), які є важливими диференціально-психологічними характеристиками особистості, що можуть бути покладена в основу її структурно-типологічного аналізу. З особистісним підґрунтям рольової поведінки, зокрема з рольовою Я-концепцією, тісно пов’язаний феномен рольового переживання, який полягає в актуалізації та оволодінні чуттєвим досвідом, що супроводжує рольову поведінку. Потреба в рольовому переживанні є важливою детермінантою функціонування особистості. Вказані характеристики визначають індивідуальні відмінності між людьми, що дає можливість розглядати життєві ролі людини як основу особистісної типології.
7. Труднощі та протиріччя на шляху рольового розвитку людини можуть призводити до різних випадків дизонтогенезу. Психологічні ролі, що входять у структуру особистості людини та її рольової Я-концепції, розвинуті нерівномірно (окремі ролі можуть бути недорозвинутими, атрофованими, заблокованими, інші – деформованими, зафіксованими тощо). Ці деформації рольової структури (якщо це пов’язано з незадоволенням важливих потреб людини) стають причиною рольових дисгармоній особистості: рольових девіацій, рольового інфантилізму, внутріособистісних рольових конфліктів тощо. Ці труднощі можуть заважати повноцінній самореалізації особистості, гальмувати рольовий розвиток та призводити до багатьох психологічних проблем, що потребують психологічної та психотерапевтичної допомоги.
8. Соціально-психологічні ролі виступають важливими компонентами життєвого світу особистості, визначаючи його широту, гармонійність тощо. Система значимих міжособистісних ролей являє собою соціальний атом особистості, який розвивається протягом життя людини; руйнування соціального атому, втрата важливих міжособистісних ролей людини рівнозначна соціальній смерті індивіда. Деформація життєвого світу особистості, викликана руйнуванням її рольової структури, характерна для життєвої кризи особистості. Криза може бути пом’якшена засобами реконструкції втрачених ролей та компенсацією зруйнованої чи деформованої зовнішньої частини життєвого світу розвитком внутрішньої та віртуальної її складових.
9. Системою засобів психологічної допомоги особистості в критичних життєвих ситуаціях у рамках рольового підходу є рольова психотерапія, яка використовує дві основні стратегії: терапію роллю (використання рольової поведінки для досягнення терапевтичного ефекту) та терапію ролі (відновлення деформованої рольової структури особистості). Рольова психотерапія, що включає в себе методи психодрами, драмотерапії, транзакційного аналізу, терапії фіксованої ролі та багатьох інших, є ефективним і дієвим засобом допомоги особистості в її самореалізації.
10. Рольовий підхід виступає синтезуючою основою для інтеграції різних психотерапевтичних методів в теорії та практиці психологічної допомоги особистості. Варіантами такої інтеграції є поєднання теорії особистості транзакційного аналізу з практичною методологією психодрами, що дозволяє вирішувати велику кількість психотерапевтичних завдань, а також синтез теорії системної сімейної психотерапії та практики рольової психотерапії, що дозволяє реалізувати рольовий підхід в контексті сімейної системи та системи роду з використанням групових психічних феноменів (наприклад, групового несвідомого), закономірностей трансгенераційної передачі родинних сценаріїв, наслідків групових травм тощо.
Представлені загальні результати дисертаційного дослідження, якими слід вважати:
1. Психологічну рольову теорію особистості, що об’єднує ряд психологічних концепцій:
– концепцію рольового конфлікту як рушійної сили функціонування і розвитку особистості;
– концепцію особистісного розвитку як зміни актуальних життєвих ролей особистості, трактуванням життєвої кризи, як рольового конфлікту в сфері життєвих ролей;
– концепцію рольової структури особистості та рольової метаструктури життєвого світу особистості;
– концепцію рольової психопатології, рольових дисгармоній особистості та систему рольової психотерапії як інтегративну модель, що поєднує різні психотерапевтичні напрями.
2. Систему психодіагностичних, психопрактичних та психотерапевтичних методів та методик, що базуються на парадигмі психологічних ролей:
– психодіагностична методика «Шкала локусу рольового конфлікту»;
– психодіагностична методика «Опитувальник рольової компетентності»;
– психологічна методика «Репертуар життєвих ролей особистості»;
– система рольових психологічних тренінгів, покликаних здійснювати психологічну допомогу та сприяти повноцінній самореалізації особистості;
– система навчальних програм, що базуються на положеннях рольового підходу, спрямованих на оволодіння компетенціями в галузі практичної психології та психотерапії.
3. Ряд нових психологічних понять, що доповнюють рольову теорію особистості і дозволяють описувати особистість з точки зору рольового чи драматургічного підходу:
– локус рольового конфлікту як базова характеристика особистості, що визначає домінуючу стратегію поведінки особистості в умовах рольового конфлікту;
– рольова компетентність особистості як здатність розв’язувати життєві проблеми, пов’язані з рольовим функціонуванням особистості;
– зона перспективного розвитку як дистанція між актуальним рівнем та теоретичною межею розвитку ресурсів самореалізації;
– рольове переживання як феномен, що описує чуттєво-екзистенціальну сторону рольової поведінки, та як психотерапевтичний механізм;
Таким чином, на підставі результатів теоретичного та емпіричного аналізу розроблено систему психологічних понять та концепцій, що є основою для побудови цілісної психологічної рольової теорії особистості, яка ґрунтується на принципах рольового конфлікту, та розгорнутого циклу методів та технік, спрямованих на діагностику, аналіз та корекцію різних аспектів процесу рольової самореалізації особистості. Перспективи подальших досліджень в рамках даної теми ми вбачаємо в розробці рольової типології особистості, у вивченні зв’язку життєвих ролей з груповим та колективним несвідомим, у розробці нових методів вивчення рольового репертуару та рольових характеристик особистості.

Литература
1. Абульханова-Славская, К. А. О субъекте психической деятельности / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Наука, 1973. – 287 с.
2. Абульханова-Славская, К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 301 с.
3. Абульханова-Славская, К. А. Время личности и время жизни / К. А. Абульханова-Славская, Т. Н. Березина. – СПб. : Алетейя, 2001. – 304 с.
4. Адлер, А. Практика и теория индивидуальной психологии: Лекции по введению в психотерапию для врачей, психологов и учителей / А. Адлер ; пер. с англ. – М. : Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 214 с.
5. Адлер, А. Наука жить / А. Адлер ; пер. с англ. и нем. – К. : «Port-Royal», 1997. – 288 с.
6. Айхингер, А. Психодрама в детской групповой терапии / А. Айхин¬гер, В. Холл ; пер. с нем. – М. : Генезис, 2003. – 256 с.
7. Айхингер, А. Детская психодрама в индивидуальной и семейной психотерапии в детском саду и школе / А. Айхингер, В. Холл ; пер. с нем. – М. : Генезис, 2005. – 336 с.
8. Актуальные проблемы психодрамы и социометрии. Материалы меж-дународной научно-практической конференции (Морено-Фестиваль 2001). – Ростов-на-Дону, 2001. – 80 с.
9. Алєксєєнко, Т. Ф. Соціалізація особистості: можливості й ризики. Науково-методичний посібник / Т. Ф. Алєксєєнко. – К., 2007. – 152 с.
10. Алешина, Ю. Е. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины / Ю. Е. Алешина, Ю, А. С. Волович // Вопросы психологии. – 1991. – № 4. – С. 74–82.
11. Алешина, Ю. Е. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений / Ю. Е. Алешина Л. Я. Гозман, Е. М. Дубовская. – М. : Изд-во МГУ, 1987. – 120 с.
12. Алешина, Ю. Е. Ролевой конфликт работающей женщины / Ю. Е Алешина, Е. В. Лекторская. // Вопросы психологии. – 1989. – № 5. – С. 80–88.
13. Ананьев, Б. Г. Избранные психологические труды : в 2-х т. / Б. Г. Ананьев. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 1. – 232 с.; Т. 2. – 288 с.
14. Анастази, А. Психологическое тестирование : в 2-х т. / А. Анастази ; пер. с англ. – Т. 2. – М. : Педагогика, 1982. – 336 с.
15. Андроников, И. Л. Избранные произведения в двух томах / И. Л. Ан-дроников. – М. Худ. литература 1975. – Т. 2. – 240 с.
16. Аристотель. Поетика. Риторика / Аристотель. – СПб. : Азбука, 2000. – 348 с.
17. Асмолов, А. Г. Культурно-историческая психология и конструирова¬ние миров: Психолог. Психопедагог. Психоисторик / А. Г. Асмолов. – М. : Ин-т практ. психологии ; Воронеж : НПО «МОДЭК», 1996. – 767 с.
18. Асмолов, А. Г. Психология личности: Культурно-историческое пони-мание развития человека / А. Г. Асмолов. – 3-е изд. – М. : Смысл ; Изд. центр «Академия», 2007. – 528 с.
19. Ассаджоли, Р. Психосинтез / Р. Ассаджоли. ; пер. с англ. – М. : Рефл-бук ; К. : Ваклер, 1997. – 314 с.
20. Балл, Г. А. Психологическое содержание личностной свободы: сущ-ность и составляющие / Г. А. Балл // Психол. журнал. – 1997. – Т. 18. – № 5. – С. 7–19.
21. Балл, Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, пси-хологічній сферах) / Г. А. Балл. – К. – Житомир : ПП «Рута» ; Видавництво «Волинь», 2008. – 232 с.
22. Баришева, О. І. Самовизначення та самореалізація як мотив участі старшокласників у гуртковій роботі : автореф. ... канд. психол. наук 19.99.07 / О. І. Биришева. – К., 2001. – 20 с.
23. Баррон, Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя / Ф. Баррон // Вопросы психологии. – 1990. – № 2. – С. 153–159.
24. Барт, Р. Мифологии. Mythologies / Р. Барт ; пер. с фр. – М. : Изд-во им. Сабашниковых. – 2000. – 320 с.
25. Барц, Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму / Э. Барц ; пер. с нем. – М. : Независимая фирма «Класс», 1997. – 144 с.
26. Белинская, Е. П. Социальная психология личности: Учебное пособие для вузов / Е. П. Белинская, О. А. Тихомандрицкая. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 301 с.
27. Белкин, П. Г. Социальная психология научного коллектива / П. Г. Бел-кин, Е. Н. Емельянов, М. А. Иванов. – М. : Наука, 1987. – 214 с.
28. Бендас, Т. В. Гендерная психология: Учеб. Пособие / Т. В. Бендас. – СПб. : Питер, 2006. – 431 с.
29. Бергсон, А. Творческая эволюция / А. Бергсон ; пер. с фран. – М. : Терра, 2001. – 384 с.
30. Бердяев, Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. – М. : Республи-ка, 1993. – 383 с.
31. Берн, Ш. Гендерная психология. Законы мужского и женского поведения / Ш. Берн : пер. з англ. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2007. – 320 с.
32. Берн, Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих вза-имоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой су-дьбы / Э. Берн ; пер. с англ. – СПб.; М. : Университетская книга, 1998. – 398 с.
33. Берн, Э. Трансакционный анализ и психотерапия / Э. Берн ; пер. с англ. – СПб. : Братство, 1992. – 224 с.
34. Берн, Э. Групповая психотерапия / Э. Берн ; пер. с англ. – М. : Академический Проект, 2000. – 464 с.
35. Бернс, Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс ; пер. с англ. – М. : Прогресс, 1986. – 422 с.
36. Берри, Дж. В. Кроскультурная психология. Исследования и примене¬ние / Дж. В. Берри, А. Х. Пуртинга, М. Х. Сигал, П. Р. Дасен ; пер. с англ. – Х. : Гуманитарный центр, 2007. – 560 с.
37. Бех, І. Д. Виховання особистості: Сходинки до духовності: Наук. видання / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.
38. Бехтерев, В. М. Коллективная рефлексология / В. М. Бехтерев. – Пг. : Колос, 1921. – 432 с.
39. Блазер, А. Проблемно-ориентированная психотерапия. Интегратив¬ный подход / А. Блазер, Э. Хайм, Х. Рингер, М. Томмен ; пер. с нем. – М. : Независимая фирма «Класс», 1998. – 272 с.
40. Блатнер, А. Ролевая динамика: Всеобъемлющая теория психологии / А. Блатнер // Психодрама и современная психотерапия. – 2002. – № 1. – С. 32–39.
41. Блатнер, А. Теоретические основы психодрамы / А. Блатнер // Пси-ходрама и современная психотерапия. – 2003. – № 4. – С. 4–14.
42. Бондаренко, А. Ф. Социальная психотерапия личности (психосеман-тический подход) / А. Ф. Бондаренко. – К., 1991. – 189 с.
43. Бондарчук, О. І. Соціально-психологічні основи особистісного розвит¬ку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у професійній діяльності : автореф. ... докт. психол. наук : 19.00.05 / О. І. Бондарчук. – К., 2008. – 34 с.
44. Боришевський, М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 3. – С. 26–33.
45. Бочавер, А. А. Исследование жизненного пути человека в современ¬ной зарубежной психологии / А. А. Бочавер // Психологический журнал. – 2008. – Т. 29. – № 5. – С. 54–62.
46. Братусь Б. С. Аномалии личности / Б. С. Братусь. – М. : Мысль, 1988. – 301 с.
47. Брушлинский, А. В. Культурно-историческая теория мышления / А. В. Брушлинский. – М. : Высшая школа, 1968. – 104 с.
48. Брушлинский, А. В. О природных предпосылках психического разви¬тия человека / А. В. Брушлинский. – М. : Знание, 1977. – 64 с.
49. Брушлинский, А. В. Проблемы психологии субъекта / А. В. Брушлин-ский. – М. : ИП РАН, 1994. – 109 с.
50. Бурно, М. Е. Терапия творческим самовыражением / М. Е. Бурно. – М. : Медицина, 1989. – 304 с.
51. Василец, Т. Б. Мужское и женское в структуре личности и в психологической практике / Т. Б. Василец // Психодрама и современная психотерапия. – 2006. – № 1. – С. 18–30.
52. Васильев, Я. В. Футурреальная психология личности: Монография / Я. В. Васильев. – Николаев : Изд-во «Илион», 2007. – 519 с.
53. Василюк, Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Ф. Е. Василюк. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.
54. Василюк, Ф. Е. Автобиография как метод психологической помощи / Ф. Е. Василюк // Наука и техника.– 1984.– № 2.– С. 124–125.
55. Василюк, Ф. Е. Уровни построения переживания и методы психологической науки / Ф. Е. Василюк // Вопросы психологии.– 1988.– № 5.– С. 27–37.
56. Василюк, Ф. Е. Режиссерская постановка симптома (психотерапевти-ческая методика) / Ф. Е. Василюк // Моск. психотер. журнал. – 1992. – № 2. – С. 105–144.
57. Василюк, Ф. Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Психологический журнал.– 1996. – Т. 16.– № 3.– С. 90–101.
58. Васьковская, С. В. Психологическое консультирование: Ситуацион¬ные задачи / С. В. Васьковская, П. П. Горностай. – К. : Вища школа, 1996. – 192 с.
59. Васютинський, В. Інтеракційна психологія влади / Вадим Васютин-ський. – К., 2005. – 492 с.
60. Вейнингер, О. Пол и характер: Принципиальное исследование / О. Ве-йнингер : пер. с нем. – М. : Книжная лавка – Терра, 1999. – 464 с.
61. Вербицкий, А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. Пособие / А. А. Вербицкий. – М. : Высш. школа, 1991. – 207 с.
62. Винникотт, Д. В. Игра и реальность / Д. В. Винникотт. – М. : Инсти¬тут Общегуманитарных исследований, 2002. – 288 с.
63. Вівчарна, Т. П. Психологічні механізми самореалізації жінки (на прикладі жіночої молоді, включеної у творчу професійну діяльність) : автореф. ... канд. психол. наук / Т. П. Вівчарна. – К., 2000. – 20 с.
64. Власова, О. І. Психологія соціальних здібностей: структура, динамі¬ка, чинники розвитку / О. І. Власова. – К. : Видавн.-полігр. центр «Київський університет», 2005. – 308 с.
65. Войтко, В. И. Личностно-ролевой подход к построению учебно-воспитательного процесса / В. И. Войтко // Вопросы психологи. – 1981. – № 3. – С. 69–78.
66. Волков, И. П. Социометрический анализ творческих возможностей группы / И. П. Волков // Экспериментальная и прикладная психология: Ученые записки ЛГУ. – № 352. – Вып. 2. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1970. – С. 59–62.
67. Волкова, А. Н. Социально-психологические факторы супружеской совместимости : автореф. ... канд. психол. наук : 19.00.05 / А. Н. Волкова. – Л., 1979. – 17 с.
68. Время деятельности личности: Психологические исследования / отв. ред. Вл. И. Ковалев. – Черновцы, 1991. – 128 с.
69. Выготский, Л. С. История развития высших психических функций / Л. С. Выготский : собр. соч. : в 6-ти т. – Т. 3. – М. : Педагогика, 1983. – С. 5–328.
70. Выготский, Л. С. К вопросу о психологии творчества актера / Л. С. Выготский : собр. соч. : в 6-ти т. – Т. 6. – М. : Педагогика, 1984. – С. 319–328.
71. Гайслер, Ф. Социодрама – общественно-политическая игра / Ф. Гай¬слер // Психодрама и современная психотерапия. – 2003. – № 4(5). – С. 42–44.
72. Гайслер, Ф. Обмен ролями с врагом: Мореновская социодрама рабо¬тает с темой насилия и праворадикализма / Ф. Гайслер, Ф. Гёрмар // Психо¬драма и современная психотерапия. – 2004. – № 4. – С. 50–68.
73. Гингер, С. Женский мозг и мужской мозг / С. Гингер // Психодрама и современная психотерапия. – 2003. – № 3. – С. 4–11.
74. Гиндилис, Н. Л. Парное научное сотрудничество как одна из форм «творческой дополнительности» / Н. Л. Гиндилис, Б. М. Кедров // Вопр. психологии. – 1980. – № 6. – С. 34–47.
75. Говорун, Т. В. Стать та сексуальність: Психологічний ракурс / Т. В. Го-ворун, О. М. Кікінежді. – Тернопіль : Нова книга – Богдан, 1999. – 383 с.
76. Говорун, Т. В. Гендерна психологія: Навчальний посібник / Т. В. Го-ворун, О. М. Кікінежді. – К. : Видавн. центр «Академія», 2004. – 308 с.
77. Гой, Т. В. Общество и коллективная травма: Семинар Питера Кел-лермана / Т. В. Гой, П. П. Горностай, Е. В. Кистаева // Психодрама и совре-менная психотерапия. – 2005. – № 2–3. – С. 141–145.
78. Головаха, Е. И. Психологическое время личности / Е. И. Головаха, А. А. Кроник. – К. : Наук. думка, 1984. – 208 с.
79. Де Гольжак, В. История в наследство: Семейный роман и социальная траектория / В. Де Гольжак ; пер. с франц. – М. : Изд-во Ин-та Психотерапии, 2003. – 233 с.
80. Горностай, П. П. Личность и роль: Ролевой подход в социальной пси-хологии личности / П. П. Горностай. – К. : «Интерпресс ЛТД», 2007. – 312 с.
81. Горностай, П. П. Програма авторського навчального курсу «Гендерні ролі та гендерно-рольові конфлікти» / П. П. Горностай. – К. : ІСПП, 2001. – 19 с.
82. Горностай, П. П. Теоретичні роздуми над проблемою потенціального та актуального в здібностях / П. П. Горностай // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. – Т. 1. – К., 1993. – С. 153–160.
83. Горностай, П. П. Социализация личности и психологические роли / П. П. Горностай // Теоретические и прикладные во¬просы психологии (материалы юбилейной конференции «Ананьевские чтения-97». – Вып. 3. – Ч. 1. – СПб, 1997. – С. 325–330.
84. Горностай, П. П. Життєві ролі та рольова соціалізація / П. П. Горностай // Психологія життєвої кризи / за ред. Т. М. Титаренко. – К., 1998. – С. 69–79.
85. Горностай, П. П. Криза як зміна життєвих ролей особистості / П. П. Горностай // Психологія життєвої кризи / за ред. Т. М. Титаренко. – К., 1998. – С. 79–87.
86. Горностай, П. П. Хиби рольової соціалізації та психологічна допо¬мога / П. П. Горностай // Психологія життєвої кризи / за ред. Т. М. Титаренко. – К., 1998. – С. 88–96.
87. Горностай, П. П. Формирование творческой личности педагога – ос-нова гуманистической педагогики / П. П. Горностай // Итоги XX в.: гумани¬зация образования – проблемы и перспективы. – Витебск, 1998. – С. 121–125.
88. Горностай, П. П. Личностные характеристики ролевого поведения / П. П. Горностай // Вісник Харківського державного Університету. – № 439. – 1999. – С. 18–22.
89. Горностай, П. П. Диагностика и коррекция ролевых конфликтов / П. П. Горностай // Журнал практического психолога. – 1999. – № 1. – С. 44–51.
90. Горностай, П. П. Психологічні ролі в структурі особистості / П. П. Горностай // Наукові студії з соціальної та політичної психології. – Вип. 2(5). – К., 2000. – С. 104–111.
91. Горностай, П. П. Рольова соціалізація особистості: Психотерапев-тичний ракурс / П. П. Горностай // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка. – К. : Нора-Друк, 2001. – Вип. 21. – С. 91–100.
92. Горностай, П. П. Психологічні основи рольової реабілітації / П. П. Горностай // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. – Збірник наукових праць. – 2002, № 2(4). – С. 84–88.
93. Горностай, П. П. Життєві ролі та життєтворчість / П. П. Горностай // Наукові студії з соціальної та політичної психології. – Вип. 5(8). – К., 2002. – С. 81–91.
94. Горностай, П. П. Основні тенденції функціонування особистості у ракурсі рольової теорії / П. П. Горностай // Наукові студії з соціальної та політичної психології. – Вип. 6(9). К., 2002. – С. 44–57.
95. Горностай, П. П. Разговор с Фроммом, или танец Мэрилин Монро / П. П. Горностай // Психодрама и современная психотерапия. – 2003. – № 3(4). – С. 36–46.
96. Горностай, П. П. Личность и время: Творчество как переживание / П. П. Горностай // Психодрама и современная психотерапия. – 2003. – № 4(5). – С. 18–26.
97. Горностай, П. П. Ресурсы женственности и мужественности / П. П. Горностай // Журнал практичес¬кого психолога. – 2003, № 6. – С. 51–55.
98. Горностай, П. П. Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності / П. П. Горностай // Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. – К. : К.І.С., 2004. – С. 132–156.
99. Горностай, П. П. Готовність особистості до самореалізації як психологічна проблема / П. П. Горностай // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. – К., 2004. –Т. VI. – Вип. 3. – С. 105–110.
100. Горностай, П. П. Психологические игры в кабинете психотерапевта / П. П. Горностай // Журнал практикующего психолога. – 2004. – Вып. 10. – С. 68–80.
101. Горностай, П. П. Психодіагностична методика «Локус рольового конфлікту» / П. П. Горностай // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 6. – С. 36–38
102. Горностай, П. П. Жизненные притязания личности: Драматургичес¬кая модель / П. П. Горностай // Наукові студії з соціальної та політичної психології. – Вип. 8(11). – К., 2004. – С. 31–40.
103. Горностай, П. П. Интегративные модели в современной психотера¬пии / П. П. Горностай // Наука і освіта. – 2004. – № 8–9. – С. 83–86.
104. Горностай, П. П. Рольова компетентність як умова гармонійності життєвого світу особистості / П. П. Горностай // Психологічні перспективи. – 2004. – Вип. 6. – С. 23–35.
105. Горностай, П. П. Особистісний вибір в умовах рольового конфлікту / П. П. Горностай // Особистісний вибір: психологія відчаю та надії / за ред. Т. М. Титаренко. – К., 2005. – С. 120–136.
106. Горностай, П. П. Сильная женщина, слабый мужчина? (Семейные игры и сценарии) / П. П. Горностай // Наукові студії з соціальної та полі¬тичної психології. Вип. 9 (12). – К., 2005. – С. 3–14.
107. Горностай, П. П. Из дебрей жизненного сценария, или Трансактная психодрама / П. П. Горностай // Психодрама и современная психотерапия. – 2005. – № 2–3. – С. 94–98.
108. Горностай, П. П. Драматургічно-рольові технології і трансформацій¬ні процеси в суспільстві та освіті / П. П. Горностай // Наукові студії з соці¬альної та політичної психології. – Вип. 10 (13). – К., 2005. – С. 35–48.
109. Горностай, П. П. Рольова теорія особистості: теоретичні аспекти та практичні аплікації / П. П. Горностай // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К. : Главник, 2005. – В. 26, в 4-х т., т. 1. – С. 391–395.
110. Горностай, П. П. Креативність і гармонійність особистості (психоте-рапевтичний аспект) / П. П. Горностай // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Дра-гоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Збірник наукових праць. – К. : НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. – № 9 (33). – С. 3–7.
111. Горностай, П. П. Методи дії у розв’язанні психологічних проблем суспільного життя / П. П. Горностай // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Вип. 12(15). – К., 2005. – С. 38–48.
112. Горностай, П. П. Психологічний феномен «Ми» / П. П. Горностай // Соціальна психологія. – 2006. – № 2. – С. 88–96.
113. Горностай, П. П. Послания рода: Психодраматическая работа с семейной историей / П. П. Горностай // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Вип. 14(17). – К., 2006. – С. 140–152.
114. Горностай, П. П. Проблема группового бессознательного в социальной психологии / П. П. Горностай // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Вип. 18(21). – К., 2007. – С. 30–39.
115. Горностай, П. П. Групова динаміка у рольовій парадигмі / П. П. Горностай // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Вип. 19(22). – К., 2008. – С. 37–45.
116. Горностай, П. П. Синтез трансактного аналізу та психодрами як ефективна психотерапевтична практика / П. П. Горностай // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Вип. 20(23). – К., 2008. – С. 45–53.
117. Горностай, П. П. Групповые психологические феномены в семейной психотерапии / П. П. Горностай // Наукові студії із соціальної та політичної психології. – Вип. 21(24). – К., 2008. – С. 23–35.
118. Горностай, П. П. Практичний інструментарій соціальної психології / П. П. Горностай // Основи соціальної психології: навчальний посібник / за ред. М. М. Слюсаревського. – К. : Міленіум, 2008. – С. 445–477.
119. Горностай, П. П. Теория и практика психологического консультиро-вания: Проблемный подход / П. П. Горностай, С. В. Васьковская. – Киев: Наукова думка, 1995. – 128 с.
120. Гофман, И. Представление себя другим в повседневной жизни / И. Гофман ; пер. с англ. – М. : «Канон-пресс-Ц» ; «Кучково поле», 2000. – 304 с.
121. Григорьева, Е. В. Подходы к исследованию идентичности: интеграти-вная позиция / Е. В. Григорьева // ЧФ: Социальный психолог. – 2008. – № 2. – С. 111–118.
122. Гройсман, А. Л. Проблемы ролевой психотерапии / А. Л. Гройсман // Психологические механизмы регуляции социального поведения. – М. : Наука, 1979. – С. 175–203.
123. Гройсман, А. Л. Личность, творчество, регуляция состояний / А. Л. Гро-йсман. – М. : Магистр, 1998. – 436 с.
124. Гроф, С. Путешествие в поисках себя / С. Гроф ; пер. с англ. – М. : Изд-во Трансперсон. ин-та, 1994. – 342 с.
125. Гулдинг, М. Психотерапия нового решения. Теория и практика / М. Гулдинг, Р. Гулдинг / пер. с англ. – М. : Независимая фирма «Класс», 1997. – 288 с.
126. Деркач, А. А. Самореализация как системообразующий конструкт и процесс в онтогенезе (теоретико-методологическое обоснование) / А. А. Дер¬кач, Э. В. Сайко // Мир психологии. – 2009. – № 2. – С. 222– 234.
127. Джеймс, М. Рожденные выигрывать. Трансакционный анализ с геш-тальтупражнениями / М. Джеймс, Д. Джонгвард ; пер. с англ. – М. : Изд. гр. «Прогресс», «Прогресс-Универс», 1993. – 336 с.
128. Джемс, У. Психология / У. Джемс ; пер. с англ. – М. : Педагогика, 1991. – 368 с.
129. Джонсон, Р. А. Он. Глубинные аспекты мужской психологии / Р. А. Джонсон ; пер. с англ. – Х.: Фолио ; М. : Ин-т общегуманит. исследований, 1996. – 190 с.
130. Джонсон, Р. А. Она. Глубинные аспекты женской психологии / Р. А. Джонсон ; пер. с англ. – Х.: Фолио ; М. : Ин-т общегуманит. исследований, 1996. – 124 с.
131. Джонсон, Р. А. Мы. Глубинные аспекты романтической любви / Р. А. Джонсон ; пер. с англ. – М. : Когито-Центр, 2005. – 317 с.
132. Діалогічність як форма існування і розвитку особистості: Монографія / за заг. редакцією Г. О. Балла, М. В. Папучі. – Ніжин : Міланік, 2007. – 343 с.
133. Добрович, А. Б. Общение: наука и искусство / А. Б. Добрович. – М. : Знание, 1978. – 144 с.
134. Долгополов, Н. Б. Футуропрактика: опыт взаимодействия гештальт-метода и психодрамы / Н. Б. Долгополов // Гештальт и психодрама в работе со взрослыми и детьми. – Москва ; Новосибирск, 1998.
135. Донченко, Е. А. Социетальная психика / Е. А. Донченко. – К. : Наук. думка, 1994. – 208 с.
136. Донченко, Е. А. Фрактальная психология (Доглубинные основания ин-дивидуальной и социальной жизни) / Е. А. Донченко. – К. : Знання, 2005. – 323 с.
137. Донченко, О. Інституціональні матриці як структури колективної психіки / Е. А. Донченко // Соціальна психологія. – 2008. – № 3. – С. 3–13.
138. Дорфман, Л. Я. Метаиндивидуальный мир: Методологические и теоретические проблемы / Л. Я. Дорфман. – М. : Смысл, 1993. – 456 с.
139. Дорфман, Л. Я. Эмоции в искусстве: теоретические подходы и эмпирические исследования / Л. Я. Дорфман. – М. : Смысл, 1997. – 424 с.
140. Драматерапия / пер. с англ. – М. : ЭКСМО-Пресс, 2002. – 320 с.
141. Дружинин, В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. – СПб. : Питер, 2002. – 368 с.
142. Дубов, И. Г. Феномен менталитета: Психологический анализ / И. Г. Дубов // Вопросы психологии.– 1993.– № 5.– С. 20–29.
143. Ерина, С. И. Ролевой конфликт и его диагностика в деятельности руководителя : учеб. пособие / С. И. Ерина. – Ярославль, 2000. – 108 с.
144. Ермаков, Ю. А. Манипуляция личностью: смысл, приемы, последст¬вия / Ю. А. Ермаков. – Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 1995. – 204 с.
145. Ефимова, И. Н. Психодрама + экзистенциальный анализ: о пользе перекрестного опыления / И. Н. Ефимова // Психодрама и современная психотерапия. – 2004. – № 1–2. – С. 67–76.
146. Ефимова, И. Н. Деление на Я, или Экзистенциальный анализ, помноженный на психодраму / И. Н. Ефимова // Психодрама и современная психотерапия. – 2005. – № 2–3. – С. 99–108.
147. Ехало, В. А. Концепция – личность в американской интеракционист¬ской социологии / В. А. Ехало. – К. : МАУП, 2007. – 262 с.
148. Жизненный путь личности / отв. ред. Л. В. Сохань. – К. : Наук. думка, 1987. – 280 с.
149. Жизнь как творчество / отв. ред. Л. В. Сохань, В. А. Тихонович. – К. : Наук. Думка, 1985. – 302 с.
150. Життєві кризи особистості : у 2-х ч. / за ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова. – К. : ІЗМН, 1998. – Ч. 1. – 356 с.; Ч. 2. – 568 с.
151. Завгородня, О. В. Психологія художньо обдарованої особистості: ген-дерний аспект : монографія. / О. В. Завгородня. – К. : Наукова думка, 2007. – 264 с.
152. Зейгарник, Б. В. Теории личности в зарубежной психологии / Б. В. Зе-йгарник. – М. : Изд-во МГУ, 1982. – 128 с.
153. Злобина, Е. Г. Общение как фактор развития личности / Е. Г. Злобина. – К. : Наук. думка, 1982. – 114 с.
154. Знаков, В. В. Психология человеческого бытия – одно из направлений развития психологии субъекта / В. В. Знаков // Психологический журнал. – 2008. – Т. 29. – № 2. – С. 69–77.
155. Золотовицкий, Р. А. Триединая система Морено и перспективы наше¬го движения / Р. А. Золотовицкий // Психодрама и современная психотера¬пия. – 2003. – №1. – С. 22–35.
156. Золотовицкий, Р. А. Организационная арттерапия и тренинг: Социо-драма и социометрия в работе с организациями / Р. А. Золотовицкий. – М. : Морено-Институт, 2003. – 208 с.
157. Зон, Б. В. К вопросу о способностях к сценической деятельности / Б. В. Зон // Проблемы способностей / отв. ред. В. Н. Мясищев. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1962. – С. 165–176.
158. Ивашов, А. Н. Ролевой тренинг как средство активизации социально-психологиче¬ской культуры личности / А. Н. Ивашов // Профориентация и формирование соц.-психол. культуры личности спец. в вузе. – Томск, 1989. – С. 13–22.
159. «Играть по-русски». Психодрама в России: истории, смыслы, символы / сост. Е. В. Лопухина, Е. Л. Михайлова. – М. : Независимая фирма «Класс», 2003. – 320 с.
160. Идентичность: Хрестоматия / сост. Л. Б. Шнейдер. – М. : Изд-во Мо-сковского психолого-социального ин-та ; Воронеж : Изд-во НПО «МОДЭК», 2003. – 272 с.
161. Ильин, Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и жен¬щины / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2003. – 544 с.
162. Иоффе, А. Ф. Встречи с физиками / А. Ф. Иоффе. – М. : Физматгиз, 1962. – 144 с.
163. Казмиренко, В. П. Социальная психология организаций / В. П. Каз-миренко. – К. : МЗУУП, 1993. – 384 с.
164. Калина, Н. Ф. Социальная ритуализация личности на фрактальной стадии символического / Н. Ф. Калина // Таврический журнал психиатрии. – V. 8, 2005, № 2. – С. 37–42.
165. Калина, Н. Ф. Эмпатия, личность и бессознательное / Н. Ф. Калина // Наука і освіта. – 2008, № 6. – С. 10–19.
166. Калиновский, П. Переход: последняя болезнь, смерть и после / П. Ка-линовский. – М., 1991. – 192 с.
167. Капрара, Дж. Психология личности: / Дж. Капрара, Д. Сервон ; пер. с англ – СПб. : Питер, 2003. – 640 с.
168. Караулов, Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. – М. : Наука, 1987. – 264 с.
169. Карнеги, Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей... / Д. Карнеги ; пер. с англ. – Мн. ; Беларусь ; Дело (Восток+Запад), 1992. – 670 с.
170. Карпенко, З. С. Аксіопсихологія особистості / З. С. Карпенко. – К. : ТОВ «Міжнар. фін. Агенція», 1998. – 216 с.
171. Карпенко, З. С. Субъектное измерение индивидуальности / З. С. Кар-пенко. // Психология индивидуальности: Новые модели и концепции / под ред. Е. Б. Старовойтенко, В. Д. Шадрикова. – М. : НОУ ВПО МПСИ, 2009. – С. 241–273.
172. Карцев, В. П. Социальная психология науки и проблемы историко-научных исследований / В. П. Карцев. – М. : Наука, 1984. – 308 с.
173. Католик, Г. Поняття ідентичності крізь призму психологічного розвитку дитини / Г. Католик, О. Шишак // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 8. – С. 5–8.
174. Келлерман, П. Ф. Психодрама крупным планом: Анализ терапевти-ческих механизмов / П. Ф. Келлерман ; пер. с англ. – М. : Независимая фирма «Класс», 1998. – 240 с.
175. Келлерман, П. Ф. Социодрама / П. Ф. Келлерман // Психодрама и современная психотерапия. – 2004. – № 4. – С. 7–21.
176. Келли, Дж. Психология личности. Теория личностных конструктов / Дж. Келли ; пер с англ. – СПб. : Речь, 2000. – 249 с.
177. Киппер, Д. Клинические ролевые игры и психодрама / Д. Киппер ; пер. с англ. – М. : Независимая фирма «Класс», 1993. – 222 с.
178. Клименко, В. В. Психологія творчості : навчальний посібник / В. В. Клименко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 480 с.
179. Кобзарь Т. Л. К проблеме коммуникативной компетентности школьного психолога / Т. Л. Кобзарь // Журнал практического психолога. – 1999. – № 1. – С. 62–66.
180. Ковалев, Вл. И. Личностное время и жизненный путь личности / Вл. И. Ковал