ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ДОШКІЛЬНОМУ ДИТИНСТВІ

Краткое описание

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

РОГАЛЬСЬКА ІННА ПЕТРІВНА

УДК 37. 013.42+372.32

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
ОСОБИСТОСТІ У ДОШКІЛЬНОМУ ДИТИНСТВІ

13.00.05 – соціальна педагогіка

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
КУЗЬ Володимир Григорович
академік АПН України,
доктор педагогічних наук, професор.

Умань – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
1. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 18
1.1. Міждисциплінарний підхід до вирішення проблеми соціалізації особистості
18
1.2. Проблема соціалізації дітей у зарубіжних системних педагогічних технологіях XX століття
39
1.3.
Сутність соціалізації особистості у дошкільному дитинстві
у контексті сучасних науково-педагогічних ідей
62
Висновки з 1 розділу 84
РОЗДІЛ 2 ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У ДОШКІЛЬНОМУ ДИТИНСТВІ 86

2.1. Дитинство як соціально-культурний феномен 86
2.2. Дитина у сучасному соціальному середовищі: особливості
взаємодії 104
2.3. Образ соціального світу у процесі соціалізації особистості
у дошкільному дитинстві
131
Висновки з 2 розділу 149
РОЗДІЛ 3 МЕТОДОЛОГІЧНІ КОНЦЕПТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ 151
3.1. Системно-цілісний концепт соціалізації у дошкільному дитинстві 151
3.2. Особистісно-діяльнісний концепт соціалізації дітей дошкільного віку
160
3.3. Культурологічний концепт соціалізації особистості на етапі дошкільного дитинства 168
3.4. Компетентнісний концепт як сучасна основоположна концептуальна ідея соціалізації дітей 176
Висновки з 3 розділу 184
РОЗДІЛ 4 СТСТАН СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ У ПРАКТИЦІ СУЧАСНИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 186
4.1. Стан досліджуваної проблеми у практиці роботи дошкільних та соціальних педагогів
186
4.2. Критерії оцінки та показники рівнів соціалізації особистості у дошкільному дитинстві
212
4.3. Характеристика рівнів соціалізації особистості у дошкільному дитинстві в умовах дошкільного навчального закладу
227
4.4. Проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості в дошкільному дитинстві 275
Висновки з 4 розділу 295
РОЗДІЛ 5 ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ 301
5.1. Експериментальна модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві 301
5.2. Реалізація експериментальної моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільних навчальних закладах 313
5.3. Порівняльна характеристика сформованості рівнів соціалізації особистості у дошкільному дитинстві 368

Висновки з 5 розділу 389
ВИСНОВКИ 391
ДОДАТКИ 399
СПИСОК ВИКОРСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 465

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення української державності, розбудова громадянського суспільства, інтеграція України в світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру. Закладена в сучасних державних документах (Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ ст., Законі “Про освіту”, “Про дошкільну освіту”, Базовому компоненті дошкільної освіти) методологія освіти надає пріоритетності соціально розвиненій особистості, її життєвому самовизначенню, самореалізації, життєтворчості і, відповідно, апелює до сучасної особистісно зорієнтованої парадигми освіти. Потреби суспільства у самостійній, творчій, ініціативній особистості визначають нові параметри перебігу соціалізації, висувають підвищені вимоги до її суб’єкта щодо формування нових моделей соціальної поведінки, конструювання персональної системи цінностей, внаслідок чого перед педагогічною наукою постає потреба переосмислення й перегляду звичних настанов у соціалізації дітей і молоді.
Серед причин, що актуалізують розробку проблем соціалізації особистості у сучасному суспільстві, виокремимо такі: розширення меж соціалізації та зміну уявлень про цей процес, що викликане перспективами євроінтеграції України та модернізацією національної освітньої системи з урахуванням європейського досвіду, кращих його зразків і стандартів; зміцнення статусу дитинства у суспільстві, концептуальне обґрунтування його сутності та розвитку у контексті трансформацій суспільного життя; вивчення процесів залучення особистості до суспільних інституцій та розгляд інституціональних форм такого залучення; необхідність забезпечення активного пристосування дітей до нових для них соціальних умов життєдіяльності, набуття ними соціально-емоційної рівноваги та стійкості до впливу змінних умов соціуму; ускладнення сучасних вимог суспільства до функціонування соціальних інституцій, які повинні не лише готувати дитину до дорослого життя, а й формувати її як повноцінну особистість, суб’єкт соціалізації та власної життєтворчості. Першорядного значення вищесказане набуває, коли йдеться про соціалізацію особистості у дошкільному дитинстві, дослідження якого посідає особливе місце у педагогічній і психологічній науці, трактуючись науковцями як “період первинного фактичного становлення особистості” (О. Леонтьєв), коли конструюється образ соціального світу, розвивається соціальна активність як чинник світопізнання, закладається базис особистісної культури, усвідомлення себе як індивідуальності, формується ставлення до людей і до світу в цілому.
У сучасній соціокультурній ситуації головною домінантою є соціалізація особистості як результат її соціально-особистісного розвитку та виховання, досягнення оптимальної форми соціальної активності та компетентності, що дає змогу дитині бути активним перетворювачем власного життя та довкілля, мати право свободи вибору і ставати суб’єктом власної життєдіяльності. У зв’язку з цим дошкільному навчальному закладу відводиться особлива роль – спільно з сім’єю стати провідною соціальною інституцією соціалізації дошкільника, яка забезпечує запровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, спрямовує на розвиток соціально та індивідуально значущих рис особистості та її успішне функціонування як суб’єкта власної життєдіяльності у суспільному довкіллі.
Проблеми соціалізації особистості розглядалися з філософських, соціологічних, психологічних, культурологічних, педагогічних позицій. Серед учених, які суттєво вплинули на дослідження проблеми соціалізації, слід назвати Г. Гіддінгса, Е. Дюркгейма, Е. Еріксона, Ч. Кулі, Дж. Міда, Т. Парсонса, Г. Тарда, З. Фрейда та ін. Загальній соціалізаційній проблематиці присвятили свої роботи Г. Андрєєва, Б. Вульфов, М. Євтух, В. Зеньковський, М. Лукашевич, Р. Овчарова, С. Русова, В. Семенов, О. Сухомлинська, В. Сухомлинський та ін.
Розроблено сучасні вітчизняні та зарубіжні концепції соціалізації особистості (Н. Голованова, Н. Заверико, І. Звєрєва, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, А. Мудрик, С. Савченко, С. Харченко); розкрито соціально-психологічні аспекти соціалізації з урахуванням вікових особливостей (В. Абраменкова, К. Альбуханова-Славська, І. Бех, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, І. Кон, О. Кононко, В. Кудрявцев, О. Леонтьєв, В. Мухіна, А. Петровський, Т. Рєпіна, Д. Фельдштейн); соціально-педагогічні засади проблеми з урахуванням нової соціокультурної ситуації характеризуються у дослідженнях Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, В. Болгаріної, Т. Василькової, Ю. Василькової, М. Галагузової, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Коваль, В. Кузя, С. Литвиненко, Л. Міщик, Л. Новікової, А. Рижанової, С. Хлєбік, Л. Штефан.
Теоретичним підґрунтям вивчення феномену дитинства стало дослідження культурно-історичних процесів, місця в них дитинства, дитячої субкультури, етапів становлення дитини як члена соціуму (Л. Виготський, Л. Божович, Л. Венгер, Д. Ельконін, О. Запорожець, М. Лісіна). Інші напрями досліджень розкривають історію дитинства, традиції виховання та світ дитинства в історичному аспекті (В. Абраменкова, Ф. Арієс, Е. Еріксон, В. Кудрявцев, М. Осоріна) та в соціально-психологічному аспекті – В. Абраменкова, І. Кон, О. Кононко, В. Кудрявцев, М. Мід, В. Сухомлинський, Д. Фельдштейн. На сучасному етапі дослідження проблем дитинства та особливостей дитячої субкультури здійснюють як російські (О. Кислов, О. Копейкіна, Л. Коломийченко, С. Шалаєва, Г. Шиніна), так і українські учені (Г. Бєлєнька, А. Богуш, Л. Варяниця, Н. Гавриш, І. Звєрєва, О. Караман, Т. Кочубей, С. Литвиненко, Н. Побірченко, Т. Поніманська, Ю. Приходько).
Особливе місце серед досліджень проблем соціалізації особистості займають роботи, присвячені соціалізації дітей та молоді, автори яких: Ю. Богінська, Л. Варяниця, О. Вишневська, Л. Зімакова, О. Караман, С. Курінна, С. Литвиненко, О. Малахова, Д. Малков, І. Печенко, П. Плотніков, Р. Пріма, С. Савченко, С. Сайко. Незважаючи на розширення напрямів досліджень загальносоціалізаційної проблематики, соціальне становлення особистості на етапі дошкільного дитинства не знайшло належної науково-методичної розробки. Очевидними є суперечності, які, виникнувши в нових соціальних умовах, вимагають ефективного і швидкого вирішення, між:
– вимогами, які ставить сучасна соціальна ситуація в Україні до розвитку особистості у дошкільному дитинстві, та нездатністю соціальних інституцій суспільства реалізувати свої соціально-педагогічні функції, що сприяють виконанню цих вимог;
– ідеєю нової філософії освіти, яка визнає за дитиною право бути самою собою: мати власний соціальний досвід, незалежний від навчання, виявляти свою індивідуальність, реалізовувати потребу виражати себе, бути суб’єктом соціальних відносин – і традиційною педагогічною позицією ставлення до дітей як до об’єктів виховного впливу;
– наявністю завдань соціалізації на етапі дошкільного дитинства, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти, та відсутністю науково-методичних розробок системи соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей дошкільного віку. Виняток становлять роботи Л. Артемової, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кононко, В. Кузьменко, Т. Поніманської, однак, незважаючи на їх наявність, соціалізація особистості у дошкільному дитинстві не стала засадничою смислотворчою категорією.
Відсутність достатньо повного, заснованого на теоретичному аналізі та практичному досвіді проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, соціально-педагогічна значущість проблеми, об’єктивна необхідність розв’язання наявних суперечностей зумовили актуальність і доцільність вивчення зазначеної проблеми та дали підстави для вибору теми дослідження: “Теоретико-методичні засади соціалізації особистості у дошкільному дитинстві”.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до тематичного плану наукових досліджень Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини як складова теми кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки “Теоретична та практична соціально-педагогічна діяльність” (протокол № 3 від 28 жовтня 2004 року), у науковій лабораторії “Дошкільна освіта: сутність, перспективи розвитку у XXІ ст.”. Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології України (протокол № 10 від 21 грудня 2004 року).
Об’єкт дослідження – соціалізація особистості як соціокультурний процес.
Предмет дослідження – теоретичні та методичні засади забезпечення соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.
Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві та розробці методичних засад його забезпечення у дошкільних навчальних закладах.
Концепція дослідження. Науково-теоретичні засади та складний, динамічний характер процесу соціалізації особистості зумовлюють потребу обґрунтування концептуальних основ дослідження на різних рівнях: методологічному, теоретичному та методичному.
Методологічний концепт втілює взаємозв’язок і взаємодію наукових підходів до вирішення проблеми соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, зокрема:
– системно-цілісний підхід, що дозволив: забезпечити формування цілісного знання про дитину як об’єкт і суб’єкт соціалізації та виховання; розглядати діяльність дошкільних навчальних закладів як відкриту соціально-педагогічну систему з відповідними підсистемами, що володіє новими якісними ознаками, необхідними для збагачення життя дітей у соціокультурному просторі з акцентом на регіональний аспект;
– особистісно-діяльнісний підхід відображає єдність особистісно зорієнтованого та діяльнісного концептів, а також дозволяє розглядати комплекс дитячих видів діяльності у процесі конструювання образу соціального світу як важливого змістового компонента процесу соціалізації дитини-дошкільника; забезпечує осмислення педагогічної діяльності фахівців дошкільного навчального закладу в контексті завдань соціалізації особистості у дошкільному дитинстві;
– культурологічний підхід дозволяє розглядати процес соціалізації особистості як її прилучення до соціокультурних надбань людства і на цих засадах формувати особистісну культуру індивіда, сприяти формуванню ціннісних ставлень до соціального світу з позицій сучасної культури, забезпечувати його гармонійне існування у суспільному довкіллі;
– компетентнісний підхід є основою для розкриття сутності та формування соціальної компетентності особистості у дошкільному дитинстві, яка обумовлює здатність дитини до вибору способу поведінки у довкіллі і налагодження нею взаємодії з соціумом, що уможливлюється завдяки запровадженню соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.
Теоретичний концепт визначає систему філософських, психологічних, соціологічних, культурологічних, педагогічних дефініцій, які покладені в основу розкриття сутності процесу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, його усвідомлення як самоцінного, самобутнього та неповторного періоду життя особистості та потребою у підвищеній увазі суспільства до дитинства загалом і до кожної дитини, зокрема; цілісним уявлення про дитину як про об’єкт і суб’єкт соціалізації; новою соціокультурною ситуацією і суспільними вимогами до особистості, якій доведеться функціонувати у системі постійної змінюваності соціального життя; кризовим станом багатьох соціальних інституцій, що відповідають за соціалізацію, виховання і розвиток нового покоління та її втілення у змісті освіти.
Методичний концепт передбачає розробку критеріїв та показників соціалізації особистості дитини на етапі її соціального становлення у дошкільному віці та програмно-методичного забезпечення соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві: експериментальної програми соціального розвитку дітей “Дошколярик у суспільному довкіллі”, яка визначала цілі, завдання, соціально-особистісного розвитку дітей, розробку варіативних методів і форм взаємодії з дітьми, а також рекомендації для роботи з батьками.
Головна ідея та основні положення концепції знайшли своє вираження в загальній гіпотезі дослідження, яка полягає в тому, що соціалізація особистості у дошкільному дитинстві набуває педагогічної виваженості, якщо ґрунтується на цілісному уявленні про дитину як об’єкт і суб’єкт соціалізації, обумовлюється особливостями і специфікою процесу соціалізації на етапі дошкільного дитинства та забезпечується соціально-педагогічним супроводом, спрямованим на актуалізацію соціального потенціалу дитини.
Загальна гіпотеза конкретизована частковими гіпотезами: соціалізація особистості у дошкільному дитинстві буде педагогічно виваженою за умови:
– реалізації варіативної програми поступового введення дітей у нові соціальні умови життєдіяльності, яка будується на оцінці психічного розвитку та соціально-особистісних характеристиках кожної дитини;
– запровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей за допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення;
– відкритості дошкільної установи як соціально-педагогічної системи, що покликана активно залучити дитячу спільноту та педагогічний колектив до соціокультурних зв’язків із соціумом і сприяти гармонійній соціалізації дітей.
Відповідно до мети, концепції дослідження та висунутої гіпотези визначено такі завдання:
1. З’ясувати на теоретико-методологічному рівні міжнауковий статус і педагогічну сутність процесу соціалізації особистості.
2. Розробити теоретико-методичні, методологічні та концептуальні засади соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.
3. Науково обґрунтувати поняття “соціалізація особистості у дошкільному дитинстві”, “соціально-педагогічний супровід”, “простір сучасного дитинства”, “образ соціального світу”, уточнити поняття “соціальна активність”, “соціальна компетентність”, “соціальна адаптованість”; розкрити сутність дитинства як соціально-культурного феномена, що становить підґрунтя концепції соціалізації особистості у дошкільному дитинстві та специфіку соціалізаційого процесу, який відбувається на цьому віковому етапі.
4. Розробити критерії, показники, охарактеризувати рівні соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.
5. Розкрити сутність, основні принципи, зміст, форми і методи соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей дошкільного віку та експериментально перевірити його ефективність у дошкільних закладах.
6. Виявити педагогічні умови забезпечення педагогічно виваженої соціалізації дітей у дошкільному навчальному закладі, втілити їх у моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей.
7. Теоретично обґрунтувати й апробувати експериментальну модель і технологію соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві в умовах дошкільних навчальних закладів.
Методологічна основа дослідження. Методологічну основу дослідження становлять: системно-цілісний, особистісно-діяльнісний, культурологічний та компетентнісний методологічні підході; положення теорії систем, теорії пізнання, праці німецьких класичних філософів щодо соціальної сутності людини (І. Канта, Г. Гегеля, Л. Фейєрбаха, К. Маркса), філософсько-культурологічні положення про особистість як активний суб’єкт діяльності розвитку, філософські й соціально-педагогічні положення про розвиток особистості у відкритому соціальному середовищі.
Теоретичну основу дослідження становлять праці, присвячені розумінню сутності природи людини, взаємодії людини і середовища (К. Альбуханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Асмолов, І. Бех, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Фельдштейн); психології образу світу (В. Абраменкова, Г. Андрєєва, Б. Ананьєв, І. Бех, Л. Виготський, О. Кононко, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін); проблемам сутності соціалізації, її природи та механізмів (Б. Ананьєв, Г. Андрєєва, Б. Паригін та ін.); теорії, в яких розкрито закономірності формування особистості у дошкільному дитинстві (Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Запорожець, О. Кононко, Г. Костюк, О. Леонтьєв, В. Мухіна); концепції педагогіки соціалізації (А. Капська, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, С. Савченко); праці, присвячені закономірностям, умовам, чинникам виховання і соціалізації особистості (В. Бочарова, М. Галагузова, Н. Голованова, М. Лукашевич, А. Мудрик, О. Сухомлинська, С. Харченко); загальнотеоретичним проблемам виховання (Л. Аза, Є. Бондаревська, І. Бех, О. Бодальов, В. Кремень, А. Петровський, А. Реан, В. Сухомлинський, Н. Щуркова, Г. Ядов, І. Якиманська); зарубіжні системні педагогічні технології розвитку, соціалізації та виховання дітей (М. Монтессорі, С. Френе, Р. Штейнер, О. Декролі, Ф. Дольто); наукові доробки педагогів, у яких розкрито соціально-педагогічні закономірності формування особистості (О. Безпалько, І. Звєрєва, Н. Заверико, Л. Коваль, В. Кузь, Л. Міщик, А. Рижанова, С. Харченко та ін.); полідисциплінарні дослідження дитинства (В. Абраменкова, А. Богуш, Ф. Дольто, В. Зеньковський, Д. Ельконін, І. Кон, В. Кудрявцев, С. Литвиненко, В. Мухіна, М. Осоріна, Н. Побірченко, Т. Поніманська, Ю. Приходько, Д. Фельдштейн); висновки з праць, у яких розкрито закономірності формування особистості у дошкільному дитинстві (Л. Артемова, А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Поніманська); нормативні документи: Національна доктрина розвитку освіти України в XXІ столітті, Закони України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, Базовий компонент дошкільної освіти.
Реалізація визначених завдань здійснювалася з використанням комплексу методів дослідження: а) теоретичні – системний аналіз філософської, психологічної, соціологічної, культурологічної та педагогічної науково-методичної літератури з проблематики соціалізації, виховання і розвитку особистості використовувався на етапах обґрунтування загальних теоретичних та методичних питань з проблеми дослідження; логічний аналіз наукових джерел з філософії, соціології, психології, культурології, соціальної та дошкільної педагогіки – у ході розробки концепції соціалізації особистості у дошкільному дитинстві; проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості, який забезпечує педагогічно виважену соціалізацію дітей в дошкільних навчальних закладах; теоретичне моделювання – у ході розробки експериментальної моделі соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві;
б) емпіричні: діагностичні (спостереження, бесіди, анкетування, тестування, вивчення документації) на пошуковому та констатувальному етапах для вивчення специфіки педагогічної діяльності педагогів щодо здійснення соціалізаційного процесу та визначення рівнів соціалізації особистості; спостереження за педагогічним процесом під час реалізації формувального етапу експерименту для визначення ефективності соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей; кількісний та якісний аналізи, методи математичної статистики для узагальнення одержаних результатів. У розв’язанні завдань дисертаційного дослідження провідна роль відводилася педагогічному експерименту (пошуковий, констатувальний, формувальний, контрольний етапи), який дав змогу змоделювати умови обраного для вивчення явища та перевірити припущення, сформульовані в гіпотезі. Використані методи взаємодоповнювали один одного і забезпечили можливість комплексного пізнання предмета дослідження.
Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота проводилася у дошкільних навчальних закладах № 28 „Золотий ключик”, № 31 „Чебурашка” міста Умань та № 50, № 78 міста Черкаси Черкаської області, ДНЗ „Дзвіночок” села Кривець Ставищенського району Київської області, дошкільних навчальних закладах Жашківського району Черкаської області, НВК „Надія” ЗОШ І-ІІ ст. СШ-ДНЗ № 275 міста Одеса, № 10 „Зірочка” міста Котовська Одеської області, № 12 „Кораблик” міста Миколаєва Миколаївської області.
Дослідженням було охоплено 680 дітей дошкільного віку, 165 вихователів, 80 методистів і 14 завідувачів дошкільних установ, 61 соціальний педагог, 150 батьків дітей-дошкільників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
уперше представлено принципово новий концептуально-методичний підхід до проблеми соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, важливим змістовим компонентом якої визначено становлення образу соціального світу; розроблено експериментальну модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, що реалізує у педагогічному процесі дошкільного закладу педагогічно виважену соціалізацію дитини; розроблено нові критерії соціалізації особистості, які відображають логіку соціального становлення дитини у дошкільні роки та схарактеризовано рівні соціалізації особистості у дошкільному дитинстві; визначено педагогічні умови забезпечення педагогічно виваженої соціалізації дітей у дошкільному навчальному закладі (реалізація варіативної програми поступового введення дітей у нові соціальні умови життєдіяльності, яка будується на оцінці психічного розвитку та соціально-особистісних характеристик кожної дитини; забезпечення соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей з допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення; відкритість дошкільної установи як соціально-педагогічної системи, що покликана активно залучити дитячу спільноту та педагогічний колектив до соціокультурних зв’язків із соціумом і сприяти гармонійній соціалізації дітей);
удосконалено наукові уявлення про сутність та зміст соціалізації особистості; положення про соціальну адаптацію дошкільника до нових соціальних умов життєдіяльності як важливий етап процесу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві;
дістали подальшого розвитку наукові уявлення про дитинство як предмет науково-педагогічного дослідження; дошкільний навчальний заклад як відкриту соціально-педагогічну систему, провідну інституцію соціалізації особистості у дошкільному дитинстві.
Практична значущість дослідження полягає у розробці методики діагностики рівнів соціалізації дітей дошкільного віку; технології соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві: програми соціальної адаптації дітей до нових соціальних умов життєдіяльності – умов дошкільної установи; методики ознайомлення дітей дошкільного віку з суспільним довкіллям задля чого створено експериментальну програму соціального розвитку дітей „Дошколярик у суспільному довкіллі”, яка забезпечувала змістово-методичне наповнення процесу ознайомлення дітей із суспільним довкіллям та прилучення їх до соціального світу. Розроблено та впроваджено в практику підготовки фахівців у ВНЗ навчальні дисципліни “Соціалізація особистості та методика ознайомлення дітей із суспільним довкіллям” та “Основи соціалізації особистості”, які викладаються в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.
Результати дослідження можуть бути використані дошкільними та соціальними педагогами у практиці дошкільних навчальних закладів для діагностики рівнів соціалізації дітей; як науково-методичні рекомендації для забезпечення педагогічно виваженої соціалізації дітей; у процесі підготовки дошкільних та соціальних педагогів у вищих навчальних закладах, а також у системі післядипломної освіти.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику роботи дошкільних навчальних закладів № 28 (акт № 30 від 12.08.2008), № 31 (акт № 62 від 19.11.2008) міста Умані Черкаської області; № 50 (акт № 6 від 26.02.08), № 78 (акт № 8 від 25.02.08) міста Черкас, ДНЗ “Джерельце” (акт № 85 від 26.09.2008) села Кривець Ставищанського району Київської області); НВК “Надія” ЗОШ І-ІІ СШ-ДНЗ № 275 (акт № 5 від 17.04.2008) міста Одеси; ДНЗ № 10 (акт № 94 від 10.06.2008) міста Котовська; № 12 (акт № 7 від 23.05.2008) міста Миколаєва.
Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в обґрунтуванні та конкретизації особливостей соціалізації дошкільників в умовах сучасного освітнього середовища комплексу; визначенні особливості сучасних підходів до проблеми дитинства та його специфіки в сучасних умовах.
Апробація і впровадження одержаних результатів дослідження здійснювалися на науково-теоретичних, науково-практичних конференціях:
– міжнародних: “Науковий потенціал світу – 2004” (Дніпропетровськ, 2004), “Перспективні розробки науки і техніки – 2005” (Дніпропетровськ, 2005); “Сучасні наукові дослідження – 2006” (Дніпропетровськ, 2006); “Національна система освіти та виховання в Україні: історія, теорія, практика” (Київ, 2006), “Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (Київ, 2007); “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми” (Київ, 2007); “Вища дошкільна освіта в Україні: становлення, розвиток, сучасний стан і перспективи” (Київ, 2007); “Роль едукаційного середовища у підготовці вчителя сільської школи” (Умань, 2007); “Передшкільна освіта: проблеми та перспективи” (Миколаїв, 2008); “Теоретико-методологічні засади особистісного становлення дошкільника в полікультурному просторі соціуму в добу його освітніх трансформацій” (Івано-Франківськ-Берегово-Хмельницький, 2008); “Проблеми дошкільної та початкової освіти у контексті сучасного виміру” (Умань, 2008).
– всеукраїнських: “Підготовка педагогічних кадрів у ВНЗ у контексті процесі глобалізації” (Умань, 2005); “Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2005), “Педагогічні та соціально-психологічні аспекти виховання у контексті сучасного Європейського виміру” (Полтава, 2006), “Культурно-ціннісні витоки сучасного виховання особистості” (Київ, 2006), “Магістратура в світлі програми участі країни у Болонському процесі” (Київ, 2007); “Реалізація принципу наступності дошкільної та початкової ланок у контексті суб’єктної парадигми освіти” (Слов’янськ, 2007); “Підготовка сучасного фахівця дошкільного профілю: проблеми пошуки, досвід, знахідки” (Глухів, 2007); “Методи і засоби забезпечення інноваційності едукаційного процесу в закладах освіти” (Черкаси, 2008 року); “Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи з різними категоріями населення” (Черкаси, 2008); “Дошкільне дитинство: інноваційний досвід освіти, проблеми, традиції та перспективи” (Переяслав-Хмельницький, 2008).
– всеукраїнських педагогічних читаннях: “Буде школа – буде село – буде держава” (Черкаси, 2006); “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю: проблема свободи та відповідальності у вихованні особистості” (Полтава, 2005).
Головні результати і висновки обговорювалися і здобули позитивну оцінку на засіданнях вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу університету, на засіданнях науково-дослідницької лабораторії “Дошкільна освіта: сутність, проблеми, перспективи розвитку у ХХІ столітті”, на засіданнях кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки, а також кафедри дошкільної педагогіки та психології Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини.
Матеріали кандидатської дисертації з теми: “Соціалізація дітей в умовах сільських навчально-виховних комплексів “Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад” (спеціальність 13.00.08 – дошкільна педагогіка, захищена у січні 2003 року в Інституті проблем виховання) у тексті докторської дисертації не використовувалися.
Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження представлено у 48 публікаціях, у тому числі: 1 монографія (одноосібна), 33 статті в провідних фахових виданнях України (одноосібно), 3 статті в інших педагогічних виданнях, 11 статей у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських конференцій (10 одноосібно).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (411 найменувань, з них – 13 іноземними мовами) і 6 додатків на 69 сторінках. Робота містить 19 таблиць, 5 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 499 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дослідженні здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми соціалізації особистості, в основу якої покладено проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей дошкільного віку, який здійснюється на базі дошкільного навчального закладу і забезпечує умови для поетапного якісного соціального становлення дошкільників.
1. Виокремлення теорії соціалізації як самостійної галузі дослідження відбулося у середині XX ст. і було підготовлене науковими доробками філософів, соціологів, психологів, культурологів. Уведення наприкінці ХХ ст. поняття “соціалізація” до категорійного апарату різних наукових дисциплін зумовило трансформацію її змісту, а розмаїття методологічних, ідеологічних, політичних підходів призвели до внутрішньої системності категорії, виокремлення різноманітних аспектів її сутнісних характеристик. Вивчення соціалізації як міждисциплінарної категорії зумовлене глибиною її об’єктивного змісту і багатством структурно-функціональних взаємозв’язків у суспільному житті. Міжнауковий статус категорії соціалізації сприяє забезпеченню міжпредметних зв’язків педагогічної науки.
Особливість соціально-педагогічного підходу становить погляд на соціалізацію як складний процес залучення особистості до соціального життя, у результаті чого вона отримує та змінює свій соціальний статус і соціальну роль, формує власний духовний світ та індивідуальність. Соціальне становлення особистості передбачає взаємозв’язок соціалізації, індивідуалізації та виховання, як діалектичного поєднання факторів соціалізації та виховання в освітньому просторі розвитку особистості. Соціально-педагогічний підхід до соціалізації дітей дошкільного віку суттєво розширює її межі змістовим та технологічним аспектами, наповнюючи такою важливою складовою, як конструювання образу соціального світу, що дає змогу зрозуміти механізми розгортання цього процесу на етапі дошкільного дитинства.
2. У дослідженні представлено новий концептуально-методичний підхід до проблеми соціалізації особистості у дошкільному дитинстві як пріоритетного напряму дошкільної освіти. У дослідженні знайшла реалізацію й підтвердження розроблена й обґрунтована концепція соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, провідними ідеями якої стали такі: соціалізація особистості у дошкільному дитинстві набуває педагогічної виваженості, якщо ґрунтується на цілісному уявленні про дитину як об’єкт і суб’єкт соціалізації, зумовлюється особливостями і специфікою процесу соціалізації на етапі дошкільного дитинства та уможливлюється завдяки запровадженню соціально-педагогічного супроводу, спрямованого на актуалізацію соціального потенціалу дитини. На основі розробленої концепції спроектовано соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості у дошкільному дитинстві та розроблено методичні засади його забезпечення у дошкільному навчальному закладі.
3. У ході дослідження науково обґрунтовано сутність понять “соціалізація особистості у дошкільному дитинстві”, “соціально-педагогічний супровід соціалізації”, “соціальний простір дитинства”, “образ соціального світу”. Визначено, що соціалізація особистості в дошкільному дитинстві є процесом становлення дитячої особистості у її взаємодії із соціальним світом на основі порівневого входження дитини у систему соціальних зв’язків, активного освоєння соціокультурного досвіду через її суб’єктивне пізнання суспільного довкілля та конструювання образу соціального світу. Соціальний простір дитинства є простором соціального світу, що обумовлює процес соціалізації особистості дитини і має такі складові: суспільне довкілля, до якого відносимо світ дорослих та світ дітей; культурологічну домінанту змісту дошкільної освіти; цілісну картину світу, що відображена у дитячій субкультурі. Специфіка соціалізації особистості у дошкільному дитинстві полягає у неперервній зміні простору її „соціального дозрівання”, у забезпеченні розширення ступеня свободи при її введенні в суспільне довкілля, у розвитку її суб’єктивної активності та формуванні соціальної компетентності й орієнтується на збагачення життя дітей у соціокультурному просторі. Важливим змістовим компонентом процесу соціалізації дитини-дошкільника визначено образ соціального світу. Дитячий спосіб ставлення до світу відзначається цілісністю, яскравістю і безпосередністю життєвих вражень, гостротою переживань безлічі різних життєвих подій. Живе образне сприйняття дитиною природного і соціального довкілля шляхом їх відкриття у поєднанні з найрізноманітнішою практичною діяльністю слугує значущим джерелом інформаційного і духовного збагачення образу світу, що формується у її свідомості.
Розкрито сутність дитинства як соціально-культурного феномена, що становить підґрунтя концепції соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. Доведено: ідея самоцінності дитинства не набула статусу методологічної, що істотно деформує соціалізацію покоління дітей XXІ століття, яка здійснюється на тлі величезних суспільно-політичних, соціально-економічних, ціннісно-духовних та науково-технологічних зрушень. Історичний рух соціокультурного прогресу висуває вимоги до перебудови ставлення до дитини, автономізації дитинства, здійснюється його трансакція з суспільством, яке динамічно розвивається, що є наслідком таких вирішальних обставин: визнання дитини суб’єктом права, а її інтереси пріоритетними перед потребами суспільства; вирівнювання дітей і дорослих у правовому статусі, що дозволило на законодавчому рівні захищати права та свободи дітей; окреслення нового типу соціального зв’язку між поколіннями; підвищення уваги суспільства до потреб та інтересів дітей, визнання їхньої самостійності та автономності. Виявлено, що необхідність педагогічно виваженої соціалізації особистості у дошкільному дитинстві визначається: його усвідомленням як самоцінного, самобутнього і неповторного періоду життя особистості та потребою у підвищеній увазі суспільства до дитинства взагалі і до кожної дитини, зокрема; цілісним уявленням про дитину як про об’єкт і суб’єкт соціалізації; новою соціокультурною ситуацією і суспільними вимогами до особистості, якій доведеться функціонувати у системі постійної змінюваності соціального життя; кризовим станом багатьох соціальних інституцій, що відповідають за соціалізацію, виховання і розвиток підростаючого покоління.
4. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що соціалізація особистості в дошкільному дитинстві є пріоритетним напрямом дошкільної освіти, важливим системним, педагогічно виваженим утворенням, структура якого обіймає три критерії, з поміж них: критерій соціальної адаптованості з показниками – ставлення дитини до нових соціальних умов, особливості емоційного стану дитини, домінування настанов на взаємодію з дітьми; критерій соціальної активності з показниками – наявні прояви ініціативності, активності та самостійності; критерій соціальної компетентності з показниками соціальний інтелект, ціннісні орієнтації дітей та їхні духовні потреби, сформованість соціальних норм поведінки. Означені критерії є взаємопов’язаними, взаємозумовленими складовими процесу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві. За результатами констатувального етапу експерименту здійснено кількісний та якісний аналіз сформованості критеріїв та загального рівня соціалізації дітей 4-6-го років життя, який залежно від досягнутих результатів може бути високим, достатнім, середнім та низьким. Кількісні дані констатувального етапу експерименту підтвердили недостатній рівень соціалізації дітей дошкільного віку в контрольних та експериментальних групах. Високого рівня – рівня гармонійної соціалізації у дітей контрольної та експериментальної групи не виявлено. Дошкільники знаходилися переважно на середньому та низькому рівнях соціалізації; серед дітей 6-го року життя – випускників дошкільних закладів (контрольна група Q1) достатнього рівня соціалізації досягли 18 % старших дошкільників, які виявили достатній рівень сформованості всіх компонентів соціалізації в їх єдності і взаємозв’язку На середньому рівні соціалізації перебувало 31,9 % дітей 4-5 року життя і 57,3 % дітей 6-го року, у яких виявлено нестійкий емоційний стан, наявне почуття невпевненості у взаємодії з дітьми, ситуативне прагнення до конструктивної взаємодії. Певна частина дошкільників перебувала на низькому рівні соціалізації – 68,1 % дітей 4-5 року життя і 23 % дітей 6-го року життя. Результати дослідження цілком підтвердили правильність гіпотетичних припущень про те, що процес соціального становлення особистості на етапі дошкільного дитинства потребує проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей дошкільного віку, що дозволяє розв’язати наявні завдання, проблеми у процесі соціалізації та сприяти засвоєнню дитиною позиції суб’єкта соціалізації.
5. У процесі дослідницько-педагогічної роботи було розкрито сутність, основні принципи, зміст, форми і методи соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей дошкільного віку та експериментально перевірено його ефективність у дошкільних навчальних закладах. Педагогічне проектування соціально-педагогічного супроводу соціалізації дитини-дошкільника – це попереднє конструювання програми взаємодіючих суб’єктів супроводу, що відображає її логічну послідовність і адекватне відтворення у реальній освітній практиці через забезпечення організованої взаємодії у системі „дитина – соціум”, „дитина – дорослий” і „дитина – дитина”. Соціально-педагогічний супровід соціалізації є процесом особистісної взаємодії між тим, хто супроводжує і тим, хто цього потребує. Він спрямований на актуалізацію соціального потенціалу дитини для її успішної соціалізації-індивідуалізації на засадах гуманістичної тенденції та уможливлює педагогічно виважену соціалізацію особистості в дошкільному дитинстві. Основними характеристиками соціально-педагогічного супроводу є його процесуальність, пролонгованість, постійність, послідовність, рухливість, превентивність, адаптованість до умов діяльності конкретного дошкільного закладу та основних виховних завдань дошкільної освіти, що враховує соціальну ситуацію розвитку дитини, її суб’єктивний світ, мікросоціальне оточення її життєдіяльності та дозволяє забезпечувати гармонійну соціалізацію особистості. Використання у педагогічному процесі дошкільного навчального закладу соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей з допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення здатне, що підтверджується результатами дослідницько-педагогічної роботи, зробити процес соціалізації дитини педагогічно виваженим і гармонійним. Це сприяє тому, що соціалізація перетворюється на процес “соціального розгортання дитини” з позиції суб’єкта соціалізації і виявлення себе суб’єктом власної життєтворчості.
6. Педагогічними умовами ефективного перебігу процесу соціалізації дітей у дошкільних навчальних закладах визначено: реалізація варіативної програми поступового введення дітей у нові соціальні умови життєдіяльності, яка будується на оцінці психічного розвитку та соціально-особистісних характеристик кожної дитини; запровадження соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей за допомогою відповідного програмно-методичного забезпечення; відкритість дошкільної установи як соціально-педагогічної системи, що покликана активно залучати дитячу спільноту та педагогічний колектив до соціокультурних зв’язків із соціумом і сприяти гармонійній соціалізації дітей.
7. Стрижнем експериментальної роботи стала модель соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві, що здійснювалася у три взаємопов’язані етапи: адаптаційно-орієнтаційний, конструктивно-рефлексивний та соціально-зорієнтований. Цілісність моделі супроводу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві забезпечувалася основоположними ідеями системно-цілісного, особистісно-діяльнісного, культурологічного, компетентністного методологічних підходів; сучасними теоріями соціально-педагогічної діяльності, концептуальними підходами до організації дошкільної освіти, чинними державними вимогами до рівня освіченості та вихованості дітей дошкільного віку. Провідними завданнями соціалізації на етапі дошкільного дитинстві виступили: забезпечення активного пристосування дітей до нових для них соціальних умов життєдіяльності, набуття соціально-емоційної рівноваги та стійкості до впливу змінних умов соціального середовища; розширення та збагачення досвіду конструктивної взаємодії з людьми, які їх оточують, на міжособистісному рівні та побудова соціальних стосунків через розвиток способів комунікації, формування уявлень про способи та норми спілкування з довкіллям; розвиток активності, ініціативності, самостійності і відповідальності як базових якостей особистості; залучення дітей у широке соціальне довкілля для формування уявлень про суспільне життя людей, формування гармонійних взаємин з однолітками через організацію взаємодії, вибудовування соціальної поведінки дитини в суспільному довкіллі.
8. Аналіз результатів дослідження підтвердив ефективність науково обґрунтованої і розробленої технології соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості в дошкільному навчальному закладі, яка є реальним цілеспрямованим процесом у загальному просторі діяльності дошкільного закладу з конкретним змістом, формами та методами роботи, відповідно до цілей соціалізації дитини. Технологія соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості спрямована на становлення дитячої особистості у її взаємодії із соціальним світом, на основі порівневого входження дитини у систему соціальних зв’язків та освоєння соціокультурного досвіду через її суб’єктивне пізнання суспільного довкілля та конструювання образу соціального світу. Змістово-методичне наповнення процесу ознайомлення дітей із довкіллям та прилучення їх до соціального світу здійснювалося на основі створеної експериментальної програми „Дошколярик у суспільному довкіллі”, 9. Ефективність проведеної дослідницько-експериментальної роботи з соціалізації дітей виявилася у процесі контрольного експерименту. Порівняльний аналіз рівнів соціалізації дітей експериментальної і контрольної груп засвідчив позитивний вплив запровадженого соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей експериментальної групи, який виявився у значному поліпшенні рівнів соціалізації. Кількісні показники рівня гармонійної соціалізації вихованців експериментальних груп на формувальному етапі дослідження значно перевищують показники контрольних груп та відповідні показники, здобуті під час констатувального етапу дослідження. Відзначено суттєві відмінності на досить високому рівні значимості між показниками соціалізації експериментальної групи на констатувальному і контрольному етапах. Натомість, вірогідних відмінностей між показниками першого і другого зрізів у контрольних групах не зафіксовано. Усе це підтверджує, що запропонований соціально-педагогічний супровід соціалізації особистості у дошкільному дитинстві забезпечує гармонійну соціалізацію особистості та освоєння нею позиції суб’єкта соціального життя.
10. Дослідницько-експериментальна робота з використання соціально-педагогічного супроводу соціалізації дітей, а також аналіз результатів дослідження, отриманих з допомогою розроблених критеріїв соціалізації, показали досить стійку динаміку показників і загального рівня соціалізації дітей дошкільного віку, залучених до експериментальної роботи. Відтак, успішне вирішення проблеми їх соціалізації на методологічному, теоретичному і методичному рівнях підтвердили загальну гіпотезу дослідження про те, що соціалізація особистості у дошкільному дитинстві не лише потребує врахування особливостей і специфіки на етапі дошкільного дитинства, але й завдяки використанню соціально-педагогічного супроводу може бути гармонійною та педагогічно виваженою.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо в розробці змісту, наступності та взаємодії різноманітних інституцій соціалізації; організаційно-педагогічних засад управління і технологій соціально-педагогічного супроводу; пошуку ефективних методів корекції результатів стихійної соціалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре / В.В. Абраменкова. – М.: Московский психо-социальный институт; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2000. – 416 с.
2. Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г.С. Абрамова. – Екатеринбург: Деловая книга, 1999. – 624 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности / К.А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1977. – С. 110-134.
4. Аза Л.А. Воспитание как философско-социальная проблема / Л.А. Аза. – К.: Наукова думка, 1993. – 126 с.
5. Аксарина Н.М. Адаптация детей при поступлении в дошкольное учреждение / Н.М. Аксарина. – М.: Просвещение, 1972. – 83 с.
6. Аксарина Н.М. Характер адаптации детей раннего возраста при поступлении в детское учреждение / Н. М. Аксарина, Л.Г. Голубева. – М.: Просвещение, 1974. – 39 с.
7. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола; Загальна редакція А.Й. Капської. – К., 2002. – 164 с.
8. Алєксєєнко Т.Ф. Концептуальні підходи до визначення соціально-педагогічних засад виховання особистості // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. / Т.Ф. Алєксєєнко. – Збірник наукових праць. – Київ-Житомир: Вид-во Волинь, 2003. – Кн. І. – С. 46-52.
9. Алєксєєнко Т.Ф. Сімейне виховання як філософська та соціально-педагогічна проблема: методологія і теорія дослідження // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр.: В 2 кн. Кн. 2. – К.: Ін т проблем виховання АПН України, 2002. – С. 6-11.
10. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев // Избр. психол. тр.: В 2 т. – М., 1980. – Т.1.
11. Андреев А.Л. Компетентностная парадигма в образовании: опыт философско-методологического анализа / А.Л. Андреев // Педагогика. – 2005. – № 4. – С. 19-27.
12. Андреева Г.М. Психология социального познания / Г.М. Андреева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 303 с.
13. Андриенко Е.В. Социальная психология: учеб. пособие / Е.В. Андриенко/ Под ред. В.А. Сластенина. – М.: Академия, 2000. – 264 с.
14. Ариес Ф. Возрасты жизни // Философия и методология истории / Ф. Ариес / Под. ред. И.С. Кона. – М., 1977. – 380 с.
15. Артемова Л.В. Соціалізація дитини в родині / Л.В. Артемова // Дошкільне виховання. – 2004. – № 3. – С. 3-5.
16. Артемова Л.В. Формирование общественной направленности ребенка-дошкольника в игре / Л.В. Артемова. – К.: Вища школа, 1988. – 60 с.
17. Арушанова А. Организация диалогического общения дошкольников со сверстниками / А. Арушанова // Дошкольное воспитание. – 2001. – № 5. – С. 51-59.
18. Арушанова А. Истоки диалога: сценарии активизирующего общения / А. Арушанова, Н. Дурова, Е. Рычагова // Дошкольное воспитание. – 2003. – № 10. – С. 73-79.
19. Асмолов О. “Главное – сохранить почемучек” / О. Асмолов // Дошкольное воспитание. – 2005. – № 3. – С. 68 – 69.
20. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999. – 61 с.
21. Баскаков А.Я. Методология научного познания / А.Я. Баскаков, Н.В. Туленков. – К.: МАУП, 2002. – 216 с.
22. Безпалько О.В. Соціально-педагогічна робота у загальноосвітніх закладах територіальної громади / О.В. Безпалько // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. – Вип. 9. – Київ. – 2006. – С. 48-55.
23. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. – М.: Прогресс, 1986. – 260 с.
24. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наук. видання / І.Д. Бех. – К.: “Либідь”, 2006. – 273 с.
25. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн. 1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади / І.Д. Бех. – К.: “Либідь”, 2003. – 280 с.
26. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади / І.Д. Бех. – К.: „Либідь”, 2003. – 344 с.
27. Бех І.Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології / І.Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 3. – С. 5-14.
28. Бех І.Д. Принципи сучасної освіти / І.Д. Бех // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 4. – С. 5-27.
29. Бех І. Д. Психологічний супровід особистісно зорієнованого виховання / І.Д. Бех // Початкова школа. – 2003. – № 3. – С. 1-6.
30. Бєлєнька Г. Стратифікація суспільства та діти в ньому / Ганна Бєлєнька // Дошкільне виховання. – 2005. – № 6. – С. 10-12.
31. Бєлєнька Г.В. Здоров’я дитини – від родини / Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, М.А. Машовець. – К.: СПД Богданова А.М., 2006. – 220 с.
32. Бизикова О. Игра как фактор развития диалога / О. Бизикова // Дошкольное воспитание. – 2007. – №5. – С. 9-18.
33. Богінська Ю.В. Соціалізація особистості молодшого школяра в процесі ігрової діяльності: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 / Богінська Юлія Валеріївна. – Луганськ, 2004. – 230 с.
34. Богуш А.М. Дефініції духовність і моральність в аспекті національного виховання в Україні. Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах / А.М. Богуш // Збірник наукових праць. Кн. І. – К.: Пед. думка, 2000. – С. 18-23.
35. Богуш А.М. Дитинство: погляд сьогодення / А.М. Богуш // Виховання і культура. – 2003. – № 1-2. – С. 4-10.
36. Богуш А.М. Наступність, перспективність, спадкоємність – складові неперервної освіти / А.М. Богуш // Дошкільне виховання. – 2001. – № 11. – С. 11-12.
37. Богуш А.М. Парадигма “дитинство” в сучасній педагогіці / А.М. Богуш // Наука і практика. – 2003. – № 1. – С. 50-57.
38. Богуш А.М. Парадигма дитинства у контексті розвитку особистості дошкільника / А.М. Богуш // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. Сковороди: Науково–теоретичний часопис. – Переяслав-Хмельницький, 2003. – С. 92-99.
39. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (Психологическое исследование) / Л.И. Божович. – М.: «Просвещение», 1968. – 464 с.
40. Болгаріна В. Виховання: пошук культурної парадигми / В. Болгаріна // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. : В 2 кн. Кн. 1. – К.: Ін-т проблем виховання АПН України, 2002. – С. 26-30.
41. Болгаріна В.С. Соціальна структура суспільства і соціалізація учнів / В.С. Болгаріна // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – Збірник наукових праць. – Київ.: Пед. думка, 1999. – Кн.1. – С. 31-37.
42. Болтарович З. Традиції сімейного виховання / З. Болтарович // Народна творчість та етнографія. – К. – 1993.– № 2. – С. 16-25.
43. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания / Е.В. Бондаревская // Педагогика. – 2007. – № 8. – С.44-54.
44. Бордовская Н.В. Педагогика: учеб. для вузов / Н.В. Бордовская, А.А. Реан. – СПб.: Питер, 2001. – 304 с.
45. Бочарова В.Г. Социальная микросреда как фактор формирования личности школьника: дисс. … д-ра пед. наук: 13.00. 01 / В.Г. Бочарова. – М., 1991. – 401 с.
46. Бочарова В.Г. Стратегия модернизации сельского образовательного социума / В.Г. Бочарова, М.П. Гурьянова // Педагогика. – 2005. – № 8. – С. 32-38.
47. Бреева Е.Б. Дети в современном обществе / Е.Б. Бреева. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 212 с.
48. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонение / Г.М. Бреслав. – М.: Педагогика, 1990. – 144 с.
49. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности / Л.П. Буева. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
50. Булатов М.О. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи / М.О. Булатов, В.П. Загороднюк, К.С. Малєв, Л.А. Солонько. – К.: „Стилос”, 2001. – 245 с.
51. Бурова А. Інтеграційні процеси в освіті / А. Бурова, О. Долинна // Палітра педагога. – 2001. – № 1. – С. 6.
52. Варпаховская О. “Зеленая дверца”: первые шаги в общество / О. Варпаховская // Ребенок в детском саду. – 2005. – № 1. – С. 30-35.
53. Варпаховская О. Франсуаза Дольто и ее “Зеленый дом” / О. Варпаховская // Ребенок в детском саду. – 2004. – № 6. С. 43-47.
54. Варяниця Л.О. Дитяча субкультура як фактор соціалізації молодшого школяра в навчально-виховному процесі: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 / Варяниця Людмила Олександрівна. – Луганськ, 2006. – 235 с.
55. Василенко О.М. Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти / О.М. Василенко, А.О. Малько. – Х.: Крок, 2003. – 83 с.
56. Василькова Ю.Б. Социальная педагогика: учеб. пособ. / Ю.Б. Василькова, Т.А. Василькова. – М., 1999. – 440 с.
57. Ватутина Н.Д. Педагогические условия адаптации детей третьего года жизни к системе общественного воспитания: автореф. дисс. … канд. пед. наук: 13.00.01 / НИИ дошкольного воспитания. – М., 1979. – 19 с.
58. Ватутина Н.Д. Ребенок поступает в детский сад: Пособие для воспитателей детского сада / Н.Д. ВАтутина // Под. ред. Л.И. Каплан. – М.: Просвещение, 1983. – 80 с.
59. Ваховский Л. О содержательной стороне социализационного процесса в современных условиях / Л. Ваховский, С. Савченко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – № 1. – С. 4-9.
60. Ващенко Г. Процес виховання патріотизму / Григорій Ващенко. – К.: Школяр, 1999. – 385 с.
61. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление / В.И. Вернадский // Философские мысли натуралиста. – М., 1988. – 230 с.
62. Вовчик-Блакитина О.О. Індивідуальні особливості емоційного розвитку дитини: стратегії педагогічного супроводу / О.О. Вовчик-Блакитина // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 4. – С. 1-3.
63. Волков Б.С. Детская психология. Психическое развитие ребенка до поступления в школу / Б.С. Волков, Н.В. Волкова // Науч. редактор Б.С. Волков. – 3-е изд. испр. и доп. М.: Педагогическое общество России, 2000. – 144 с.
64. Воспитание детей дошкольного возраста / Под. ред. Л.Н. Проколиенко. – К.: Рад. шк., 1990. – 368 с.
65. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психолог. очерк: Книга для учителя / Л. С. Выготский. – М.: Просвещение, 1991. – 94 с.
66. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии / Л.С. Выготский. – СПб: Союз, 1997. – 224 с.
67. Выготский Л.С. Психология развития человека / Л.С. Выготский. – М.: Изд-во Смысл; Изд-во ЭКСМО, 2005. – 1136 с.
68. Вишневська О.О. Педагогічні умови формування ділової культури студентів бізнес-коледжу в системі соціалізації особистості: дис. … канд. пед. наук: 13.00.05 / Вишневська Олена Олегівна. – Харків, 2002. – 152 с.
69. Гавриш Н.В. Розвиток мовленнєвотворчої діяльності в дошкільному віці: дис. … доктора пед. наук: 13.00.02 / Н.В. Гавриш. – К., 2002. – 423 с.
70. Гавриш Н.В. Сучасне заняття: формальні, змістові та структурні ознаки / Н.В. Гавриш // Дошкільне виховання. – 2007. – № 8. – С. 10-14.
71. Гавриш Н.В. Як ми виховуємо творчу особистість / Н.В. Гавриш // Палітра педагога. – 2000. – № 3. – С. 13-18.
72. Галагузова М.А. Категориально-понятийные проблемы социальной педагогики // Понятийный аппарат педагогики и образования: сб. науч. тр. / Отв. ред. М.А. Галагузова. – Вып.3. – Екатеринбург: Изд-во «СВ-6», 1998. – С.168-184.
73. Гапон Ю.А. Соціально-педагогічна концепція виховання / Ю.А. Гапон. – К., 1990. – 159 с.
74. Гапон Ю.А. Соціально-педагогічні технології виховання: теоретичні основи і практика / Ю.А. Гапон // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 2. – С. 108-115.
75. Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет в 2-х т. / Т.2 / Г.В.Ф. Гегель. – М.: Мысль, 1971. – 671 с.
76. Гилдфорд Дж. Три стороны интеллекта / Дж. Гилдфорд // Психология мышления. – М.: Прогресс, 1965. – С. 433- 456.
77. Голованова Н.Ф. Общая педагогіка: учебное пособие для вузов / Н.Ф. Голованова. – СПб.: Речь, 2005. – 317 с.
78. Голованова Н.Ф. Педагогические основы социализации младшего школьника: дисс. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Голованова Надежда Филлиповна. – СПб., 1997. – 456 с.
79. Голованова Н.Ф. Подходы к воспитанию в современной отечественной педагогике / Н.Ф. Голованова // Педагогика. – 2007. – № 10. – С. 38-47.
80. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка / Н.Ф. Голованова. – СПб.: Речь, 2004. – 272 с.
81. Голубева Л.Г. О прогностическом значении нарушений поведения в период адаптации // Современные методики диагностики патологии детского возраста / Л.Г. Голубева, А.И. Мышкис. – М.: Медицина, 1979. – С. 156-161.
82. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 373 с.
83. Горбунова Н.В. Назустріч з дитинством: Український фольклор як один із компонентів дитячої субкультури / Н.В. Горбунова // Гуманітарні науки. – 2005. – № 2. – С. 168-174.
84. Гриценко Л.И. Личностно-социальное воспитание: теория и практика / Л.И. Гриценко. – Волгоград, 2001. – 192 с.
85. Грушевський Марко. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу / Марко Грушевський. – К., 2002. – 96 с.
86. Гурлєва Т.С. Оздоровлення соціокультурного середовища дітей як психологічна проблема / Т.С. Гурлєва, О.О. Вовчик-Блакитна // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 5. – С. 54-57.
87. Гуров В.Н. Социальная работа образовательных учреждений с семьей / В.Н. Гуров. – М.: Педагогическое общество России, 2006. – 320 с.
88. Гуровська Т. Вперше до дитсадка / Т. Гуровська // Дошкільне виховання. – 1998. – № 11-12. – С. 8-10.
89. Гурьянова М.П. Жизнеспособность личности как педагогический феномен / М.П. Гурьянова // Педагогика. – 2006. – № 10. – С. 43-50.
90. Даль В. Толковый словарь: в 4 т. Т. ІV / Владимир Даль. – М.: Русский язык,1991. – 683 с.
91. Данюшенков В.С. Современные представления о социальном пространстве / Н.В. Иванова, D.C. Данюшенков // Педагогика. – 2004. – № 9. – С.28 – 33.
92. Дарманський М.М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні / М.М. Дарманський. – Хмельницький: Поділля, 1997. – 384 с.
93. Дахин А.Н. Педагогическое моделирование: сущность, эффективность и ... неопределенность / А.Н. Дахин // Педагогика. – 2003. – № 4. – С. 21-26.
94. Демакова И.Д. Гуманизация пространства детства / И.Д. Демакова // Народное образование. – 2001. – № 4. – С. 13-18.
95. Детский сад вчера, сегодня, завтра // Дошкольное воспитание. – 2005. – № 8. – С. 88 – 95.
96. Джуринский А.Н. Зарубежная школа: современное состояние и тенденции развития / А.Н. Джуринский. – М.: Просвещение, 1993. – 192 с.
97. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с. (Альма-матер).
98. Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник / І.М. Дичківська. – Рівне: Зелент, 2001. – 222 с.
99. Дичківська І.М. Вправи у соціальній поведінці дітей за системою М. Монтессорі: Навчальний посібник / І.М. Дичківська, Т.І. Поніманська. – Рівне, 1999. – 57 с.
100. Дичківська І.М. М. Монтессорі: теорія і технологія / І.М. Дичківська, Т.І. Поніманська. – К.: Видавничий дім “Слово”, 2006. – 304 с.
101. Дмитренко Т.О. Методологічні основи соціальної педагогіки / Т.О. Дмитренко, К.В. Яресько. – Х.: Крок, 2003. – 32 с.
102. Документація у соціальній роботі. Упоряд.: К. Шендеровський, І. Ткач – К.: Главник, 2006. – 112 с.
103. Дошкольное образование. Словарь терминов / [Сост. Виноградова Н.А. и др.] – М.: Абрис-пресс, 2005. – 400 с.
104. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды / Д.Б. Эльконин. – М., 1989. – 380 с.
105. Эльконин Д.Б. Психология игры / Д.Б. Эльконин. – 2-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 360 с.
106. Эриксон Э. Детство и общество / Эрик Эриксон. – Спб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с.
107. Ерасов Б.С. Социальная культурология / Б.С. Ерасов. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 591 с.
108. Євтух М.Б. Соціальна педагогіка: підручник / М.Б. Євтух, О.П. Сердюк. – К.: МАУП, 2003. – 232 с.
109. Жаровцева Т.Г. Адаптация детей дошкольного возраста к условиям общественного воспитания: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Т.Г. Жаровцева / НИИ педагогики УССР. – К., 1991. – 161 с.
110. Заверико Н. Особливості соціалізації підлітків і молоді в сучасних умовах / Н. Заверико // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005. – № 1. – С. 30-36.
111. Заверико Н. Історико-теоретичний аналіз досліджень проблеми соціалізації особистості / Н. Заверико, І. Звєрєва // Соціальна педагогіка і адаптивність особистості. – Суми: Мрія, 1994. – С. 49-59.
112. Заверико Н.В. Становление понятия «социализация» / Н.В. Заверико // Перспективы и развитие социальной активности молодежи: Сб. статей. – Запорожье, 1990. – Вып. 1. – С. 42-43.
113. Загвоздкин В. Вальфдорский детский сад. В созвучии с природой ребенка / В. Загвоздкин. – СПб. – Москва. – 2005. – 160 с.
114. Загвязинский В.И. Личностно-социальный подход в воспитании / В.И. Загвязинский // Педагогика. – 2006. – №3. – С. 106-108.
115. Загвязинский В.И. Проектирование региональных образовательных систем / В.И. Загвязинский // Педагогика. – 1999. – № 5. – С. 8-13.
116. Загик Л.В. Работа детского сада с родителями / Л.В. Загик // Нравственное воспитание детей в детском саду. – М., 1978. – С. 35-64.
117. Заглада Н. Побут селянської дитини / Наталя Заглада. - К., 1928. – 112 с.
118. Закон України “Про дошкільну освіту”. – К.: Дошкільне виховання, 2001. – 33с.
119. Закон України “Про охорону дитинства” // Урядовий кур’єр. – 2001 р. – 6 червня.
120. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”. У кн.: Робоча книга вихователя. Випуск 2/ Упорядники: Ю.В. Буган, В.І. Уруський. – Тернопіль: Астон, 2003. – 300 с.
121. Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” // Урядовий кур’єр. – 2001 р. – 1 серпня. – С. 6.
122. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” // Законодавчі та нормативні акти про освіту в Україні. – К., 1999. – Т.1. – С. 125-135.
123. Запорожец А.В. Вопросы психологии и обучения детей раннего и дошкольного возраста / А.В. Запорожец // Сов. педагогика. – 1968. – № 7. – С. 55-126.
124. Запорожец А.В. Значение ранних периодов для формирования личности / А.В. Запорожец // Принцип развития в психологии. – М.: Наука, 1978. – С. 243-261.
125. Зауш-Годрон Ш. Социальное развитие ребенка / Ш. Зауш-Годрон. – Спб.: Питер, 2004. – 123 с.
126. Захаренко О.А. Поради колезі, народжені в школі над Россю: Роздуми педагога / О.А. Захаренко. – Черкаси: „Ваш дім”, вид. Дикий О.О., 2005. – 92 с.
127. Захарова Н.М. Соціальна адаптація старших дошкільників засобами ігрової діяльності: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / Захарова Наталія Миколаївна. – К., 2007. – 242 с.
128. Звєрєва І.Д. Дефініції соціальної роботи та соціальної педагогіки / І.Д. Звєрєва // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 4. – С.12-16.
129. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія и практика / І.Д. Звєрєва. – К.: Правда Ярославичів, 1998. – 394 с.
130. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічний захист дитинства / І.Д. Звєрєва // Рідна школа. – 1994. – № 3-4. – С.18-20.
131. Звєрєва І.Д. Сучасні парадигми соціальної педагогіки / Вища освіта України. Тематичний випуск “Педагогіка вищої школи: методологія, теорії, технології” / І.Д. Звєрєва. – Т.1. – Рівне: РДГУ, 2007. – С. 87-95.
132. Звєрєва І.Д. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.05 / Звєрєва Ірина Дмитрівна. – К., 1999. – 451 с.
133. Зеньковский В.В. Психология детства / В.В. Зеньковский. – М.: Academia, 1996. – С. 295-306.
134. Зимняя И.А. Педагогическая психология / И.А. Зимняя. – Ростов н/Д. – 1997. – 480 с.
135. Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін / Ольга Злобіна. – К.: Інститут соціології НАН України, 2004. – 400 с.
136. Зязюн І. А. Філософія виховання як очікування відповідальної дії // Вища освіта України. Тематичний випуск “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, техології” / І.А. Зязюн. – Т.1. – Рівне.: РДГУ, 2007. – С. 14-20.
137. Зязюн І.А. Культурна парадигма в практиці гуманітаризації і гуманізації сучасної освіти: матер. Міжнар. наук.-прак. конференції [“Культурна політика в Україні в контексті світових трансформаційних процесів”]. – К., 2001. – С. 40-43.
138. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод. посібник / І.А. Зязюн. – К.: МАУП, 2000. – 309 с.
139. Иваненко М. Педагогическое сопроводжение социально-личностного развития / М. Иваненко // Дошкольное воспитание. – 2007. – № 4. – С.97-99.
140. Иванова Е.А. Раннее домашнее сопровождение / Е.А. Иванова. – Спб.: Издательство “Речь”. – 96 с.
141. Иванова Е.О. Содержание образования: культурологический подход / Е.О. Иванова, И.М. Осмоловская, И.В. Шалыгина // Педагогика. – 2005. – № 1. – С. 13-19.
142. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / А.О. Івченко. – Харків: Фоліо, 2006. – 540 с.
143. Ильин В.А. Археология детства: Психологические механизмы семейной жизни / В.А. Ильин. – М: Независимая фирма “Класс”, 2002. – 208 с.
144. Инглехарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Р. Инглехарт // Полис, 1997. – С. 6-32.
145. Ионин Л.Г. Социология культуры / Л.Г. Ионин. - М.: Логос, 1998. -280 с.
146. Іванов В.М. Педагогічні умови соціалізації міських старшокласників: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 “Соціальна педагогіка” / В.М. Іванов. – Київ, 1998. – 20 с.
147. Ільчиков М.З. Социология воспитания / М.З. Ільчиков, Б.А. Смирнов.