ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ІЗ НЕПОВНИХ СІМЕЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ : ФОРМИРОВАНИЕ СОЦИАЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ ПОДРОСТКОВ в неполных семьях в учебно-воспитательном процессе ОСНОВНОЙ ШКОЛЫ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені М. П. ДРАГОМАНОВА

КЛІМКІНА НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА

УДК 37.013.42:373.5.018-053.6(043.3)

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ
ІЗ НЕПОВНИХ СІМЕЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

13.00.05. – соціальна педагогіка

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Київ-2009

З М І С Т

ВСТУП ………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУ-ВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ З НЕПОВ-НИХ СІМЕЙ……………………………………………… 15
1.1. Сутність проблеми формування соціальної активності підлітків в умовах демократизації та гуманізації суспільства………… 15
1.2. Особливості соціального виховання підлітків із неповних сімей 37
1.3. Організація соціально-педагогічної роботи з підлітками із непов-них сімей за рубежем ……………………………………… 51
Висновки до розділу І…………………………………………. 67
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРО-ЦЕСУ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ФОРМУ-ВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ІЗ НЕПОВ-НИХ СІМЕЙ …………………………………………….70

2.1.Вивчення і виявлення реального рівня соціальної активності підлітків із неповних сімей……………………………………70

2.2. Педагогічна модель формування соціальної активності підлітків із неповних сімей…………………………………….97
2.3 Проектування і використання навчального процесу як одна із оп-тимальних педагогічних умов формування соціальної активності під-літків………………………………………………………...109
2.4 Впровадження ефективних організаційних форм позаурочної ви-ховної роботи у формуванні соціальної активності підлітків із непо-вних сімей……………………………………………….133
Висновки до розділу 2………………………………………157
ВИСНОВКИ...............................................................................163
ДОДАТКИ ……………………………………………………….170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………184

ВСТУП

Актуальність теми. Формування соціальної активності підлітків із не-повних сімей є досить актуальною проблемою сучасної школи. Це пояснюється низкою проблем, які останнім часом простежуються у соціально – виховній роботі з школярами .
У сучасному освітньому просторі значну стурбованість викли-кають поширені у дитячому та молодіжному середовищі асоціальні та криміногенні явища: алкоголізм, наркоманія, проституція, грабіжництво і т.п. Водночас більшість громадян України, які не допускають відхилень від морально-правових норм поведінки, охоплені соціальним песимізмом, зневірою у завтрашньому дні, пасивністю, що значною мірою трансформується на дітей, зокрема підліткового віку.
Нові соціальні умови в Україні на початку ХХІ ст. гостро по-ставили на порядок денний питання соціально – виховної робо-ти з підлітками , зокрема із неповних сімей. Реальна ситуація засвідчила , що становлення підростаючого покоління відбува-ється в умовах його взаємодії і взаємовпливів з різними соціа-льними інституціями ( сім’ї, школи, громадських організацій, громади, тощо ). При цьому загальноосвітній навчальний заклад відіграє особливу роль , оскільки підліток більшість часу своєї активної життєдіяльності проводить саме у школі.
Вихованець, позбавлений права на задоволення потреби в родинному спілкуванні почувається дискомфортно, часто вдається до протиправної поведінки. За даними статистики, "більша половина дітей, які вчинили зло-чини, росли в проблемних сім’ях, кожний третій підліток-правопорушник має неповну сім’ю…" [240, с. 51].
У таких сім’ях з’являються проблеми щодо задоволення психосоціальних потреб дитини, зокрема її емоційний зв'язок із батьками, почуття захищеності, впевненості в собі, статус у школі чи референтній гру-пі. Як засвідчують результати наукових досліджень, 49,3 відсотка підлітків із неповних сімей відчувають недоліки у сфері задоволення соціально-матеріальних потреб; 52,4 відсотка дітей не задовольняють свої психосоціальні потреби; 38,7 відсотків – мають гостру потребу у рекреаційно-оздоровчій діяльності (організації культурного дозвілля у сім’ї, школі та поза нею) [Цит.за: 102, с. 134].
Подолання цих та інших подібних негативних явищ потребує з'ясування їх причин і вироблення надійних теоретико-методологічних орієнтирів, які слугували б основою організації соціально – виховної роботи в сім'ї, школі, позашкільних дитячих закладах. Серед завдань, що стоять пе-ред сучасною загальноосвітньою школою, виокремлюють ”виховання життєво і соціально компетентнісної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях” [95, с. 110]. У Концепції загальної середньої освіти (2001 р.) акцентується увага на взаємодії школи, сім’ї і суспільства у вихованні дітей, створенні умов для їх адаптації в соціальному середовищі, що здійснюється в ході соціально-педагогічного патронажу [95 с.111].У свю чергу, Національна доктрина розвитку освіти передбачає зростання соціальної ролі особистості, активізацію на цій основі її інтелектуального і творчого потенціалу [150, с. 4–6].
Питанням методології виховного процесу, пріоритетним засадам його вдосконалення помітне місце належить у дослідженнях І. Беха [18], А. Бойко [22], М. Боришевського [26], О. Киричук [69], В. Кременя [108], В. Мадзігона [121], Н. Лисенко [116], О. Сухомлинської [214] та інших уче-них . Значна увага приділена формуванню в учнів загальнолюдських цінностей шляхом гуманізації та гуманітаризації навчально-виховного про-цесу в школі (Ю. Мальований, С. Гончаренко) [129; 35].
Вивченню виховання дітей із неповних сімей присвятили свої наукові праці В. Костів [103], В. Постовий [186], М. Фіцула [229]; психолого-педагогічні аспекти профілактики правопорушень серед неповнолітніх відо-бражені у дослідженнях В. Оржеховської [162], Т. Ковтун [87], соціально-психологічні аспекти виховання підлітків, схильних до девіантної поведінки, висвітлили І. Бех [17], Л. Орбан-Лембрик [158], І. Гоян [38], О. Двіжона [103], Г. Федоришин [228]; актуальні питання соціального становлення осо-бистості – О. Безпалько [14], І.Звєрєва [54], А. Капська [61], Л.Коваль [84], І. Ковчина [100], М. Лукашевич [118], В. Поліщук [174]; використання етно-педагогічного досвіду у формуванні особистості досліджували П. Ігнатенко [58], Р. Скульський [196], М. Стельмахович [197], методологічні основи ре-формування змісту шкільної освіти – Р.Арцишевський [7], М.Скаткін [191], О. Савченко [190] та ін.
В умовах реформування шкільної освіти в Україні за останні роки активізувались наукові пошуки вчених у плані вдосконалення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю. Приміром, питання порівняльного аналізу процесів підготовки соціальних педагогів до роботи з дітьми у різних соціумах запропоновано в дослідженні Л. Міщик [142]; особливості соціально-виховної роботи з дітьми із розлучених сімей – О. Максимович [126]; модель формування готовності підлітка до взаємодії з соціумом засо-бами родинно-шкільного виховання – Л. Назаренко [146]; проблеми вихо-вання дітей із неповних сімей в історико-педагогічному контексті – Л. Ковальчук [84], пропедевтична робота з підлітками, схильними до девіан-тної поведінки, на уроках трудового навчання – Т. Андронюк [5]; соціальне становлення особистості в умовах відкритої соціально-педагогічної системи – О. Кузьменко [109]; формування соціальної компетентності старшого під-літка із неповної сім’ї – М. Докторович [46]; соціальне виховання дітей мо-лодшого шкільного віку в умовах соціокультурного середовища недільної школи – О. Джексон [43].
У соціально-педагогічному аспекті причини асоціальних явищ серед підлітків пояснюються недосконалою системою превентивних впливів у структурі соціально-педагогічної роботи різних інституцій, зокрема загальноосвітньої школи. Зважаючи на те, що за несприятливих умов сімей-ного виховання підліток піддається небажаним впливам з боку “ вулиці ” стає жертвою морального розбещення, то виховна діяльність кожної соціальної інституції (сім’ї, школи, дитячої громадської організації, тощо) за певних об-ставин може стати вирішальною у формуванні соціальної активності підрос-таючого покоління.
Окрім того, це питання є особливо актуальним виходячи із необхіднос-ті вирішення низки суперечностей між :
- постійно зростаючими суспільними вимогами до активізації участі учнів у різних сферах соціальної діяльності та проявом їх соціальної пасивності;
- неузгодженістю сучасної соціально-педагогічної науки в плані роботи з дітьми із неповних сімей з наявною практикою шкільного вихован-ня;
- соціальними потребами підлітків із неповних сімей з реальними мож-ливостями їх задоволення;
- реальним і бажаним рівнями соціальної активності підлітків;
- зростанням кількості неповних сімей і неготовністю вчителів до педа-гогічної співпраці з ними;
- необхідністю залучення підлітків із неповних сімей до активної протидії негативним тенденціям у суспільстві поширення ВІЛ/СНІД, наркоманія, злочинності, проституції та недостатньою участю в ній соціально-педагогічних працівників і батьківської громадськості;
- суспільним виховним ідеалом і суб’єктивним його уявленням.
Чимало сучасних досліджень стосуються соціально-педагогічних пре-вентивних впливів у контексті взаємодії з соціально-психологічними і соціа-льними службами в роботі з неповнолітніми, схильними до девіантної пове-дінки. Хоча, проблема формування соціальної активності підлітків із непов-них сімей в умовах шкільного навчання й виховання безпосередньо педагогі-чними працівниками зальноосвітнього навчального закладу не стала предме-том спеціального дослідження.
Усвідомлення об’єктивної потреби в її вирішенні, недостатня розроб-леність в теоретико-методологічному й методичному аспектах зумовили ви-бір теми даного дослідження “Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей у навчально-виховному процесі основної школи”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-тація є складовою комплексної наукової теми кафедри теорії та методики дошкільної освіти Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Підготовка майбутнього педагога до професійної діяльності в умовах трансформації суспільного устрою та інтегрування в європейський освітній простір” (номер державної реєстрації № 0106U009432).
Тема дисертаційного дослідження узгоджена Радою з координації нау-кових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 30 травня 2006 р.) та перекординована Вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 2 від 26 вересня 2006 р.)
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експери-ментальній апробації моделі навчально-виховної роботи, здатної оптимізува-ти соціальну активність підлітків із неповних сімей.
Визначення мети і предмета потребували вирішення низки завдань:
- вивчити стан досліджуваної проблеми в соціально-педагогічній науці та навчально-виховній практиці загально-освітньої школи ;
- розкрити сутність та особливості формування соціальної активності підлітків із неповних сімей;
- розробити методику діагностування та визначити критерії і рівніс-формованості соціальної активності у підлітків;
- обґрунтувати й експериментально перевірити в дії педагогічну мо-дель та оптимальні умови формування соціальної активності підлітків із неповних сімей в основній школі;
- розробити практичні рекомендації для педагогічних працівників з метою вдосконалення процесу формування соціальної активності підлітків із неповних сімей.
Об’єкт дослідження – розвиток соціальної активності учнів основної школи.
Предмет дослідження – моделювання змісту і форм навчально-виховної роботи з підлітками із неповних сімей щодо формування їх соціальної активності .
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять такі на-укові фундаментальні положення: педагогіки , психології, філософії, освіти (І. Зязюн [55], В. Кремень [108], О.Леонтьєв [110 ; 111], А. Петровський [170]); соціальної педагогіки у сфері соціального виховання підлітків (О. Безпалько [14], І.Звєрєва [54], А. Капська [61], І. Ковчина [100], М. Лукашевич [118]) ; професійної підготовки майбутніх соціальних педаго-гів (Р.Вайнола [ ]; М. Євтух [ ], Л. Коваль [85], Н. Лисенко [115], В. Поліщук [176]).
Для розв’язання поставлених завдань використано такі методи дослі-дження: теоретичні - системний аналіз психологічної та соціально-педагогічної наукової літератури з досліджуваної проблеми, узагальнення поглядів науковців задля вивчення реального стану досліджуваної проблеми в соціально-педагогічній науці практиці основної школи, конкретизації зміс-ту поняття “соціальна активність підлітків”, розроблення його структури та орієнтовних критеріїв оцінювання в підлітків із неповних сімей; вивчення й аналіз змісту шкільної документації (навчальних планів, програм), підручни-ків і посібників з метою розробки оптимальних методичних рекомендацій з проблем формування соціальної активності підлітків із неповних сімей; уза-гальнення та систематизація дослідницьких матеріалів уможливило моделю-вання навчально-виховної роботи з формування соціальної активності підлі-тків із неповних сімей і формулювання висновків роботи; та емпіричні – опи-тування (анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіди з учителями, учня-ми й батьками), аналіз творчих робіт підлітків з метою виявлення рівня осо-бливостей прояву соціальної активності підлітків із неповних сімей ; педаго-гічне спостереження за соціально – виховним процесом дозволило виявити особливості формування соціальної активності у підлітків, здійснювалось на всіх етапах дослідження в умовах основної школи ; педагогічний експери-мент ( констатувальний і формувальний дозволив апробувати і впровадити модель і педагогічні умови формування соціальної активності підлітків із неповних сімей; математичні методи обробки емпіричних даних та результа-тів дослідно- експериментальної роботи сприяли об’єктивному обґрунтуван-ню і підтвердженню оптимальності дії моделі навчально-виховної роботи з підлітками щодо формування соціальної активності та представлення резуль-татів дослідження.
Експериментальна база дослідження. Науково – дослідницька робота здійснювалася на базі Херсонської спеціалізованої гімназії № 27 (м. Херсон), Донецького ліцею № 6 (м. Донецьк), навчально-виховного комплексу “Шко-ла-ліцей № 23 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника” (м. Івано-Франківськ), Товстенської ЗОШ І–ІІІ ступенів (смт. Товсте), Тернопільська обл., Чагівської ЗОШ І–ІІІ ступенів (с. Чагів) Вінницької обл., Червонознам’янської ЗОШ І–ІІІ ступенів (с. Червонознам'янка) Одеської обл., Турчинецької ЗОШ І–ІІІ ступенів (с. Турчинці) Хмельницької області.
Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 298 підлітків із неповних сімей 5–9 класів, з них 148 учнів – контрольна група, 150 учнів – експериментальна група 168 педагогів та 249 батьків.
Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
- уперше розроблено педагогічну модель формування соціальної активності підлітків в умовах повної школи;
- наукового обґрунтовано теоретичні положення про соціальну ак-тивність і розкрито її сутністьу роботі з підлітками із неповних сімей;
- виявлено особливості соціального виховання підлітків із неповних сімей в умовах навчально – виховного процесу ;
- уточнено зміст навчально – виховного процес , спрямованого на формування соціальної активності підлітків із неповних сімей і розширено можливі педагогічні умови для виховної роботи з такою категорією учнів ;
- подальшого розвитку набули окремі методики діагностування та формування соціальної активності підлітків із неповних сімей, а також можливість практичного вирішення діяльнісного підходу в організації позаурочної виховної роботи.
- Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблено і впрваджено програму ” Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей” для соціальних педагогів за-гальноосвітніх навчальних закладів і для класних керівників .
Програма передбачає систему виховних заходів для виховної роботи з підлітками в окремих сферах : навчально – трудовій, соціально-громадській, доброчинній діяльності, дозвіллєво – розважальній , а також індивідуалізова-на система стимулів прояву соціальної активності підлітків; створено пакет інноваційних педагогічних технологій, виховних ігор соціального спряму-вання та етнізація виховного процесу з прикладною діяльністю підлітків.
Результати наукового дослідження можуть бути використані при ство-ренні соціально-виховних програм в умовах діяльності загальноосвітньої школи, дитячих оздоровчих таборів, позашкільних навчально-виховних практиці закладів, соціальних служб для дітей та молоді, а також у процесі викладання спеціальних курсів з орієнтацією на формування соціальної ак-тивності підлітків в основній школі, практичній діяльності волонтерів чи представників громадських організацій.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження впрова-джено в практику навчального процесу кафедри соціальної педагогіки Педа-гогічного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (довідка б\н від 03.10.2008 р.), Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (довідка № 1133 -33 \ 03 від 11.12.2008 р.), Хмельницької гуманітарно - педагогічної академії (до-відка № 528 від 17.12.2008 р.).
Дослідження проводилось у три етапи:
На першому етапі – пошуково-діагностичному (2003 –2004 рр.) - здійснено аналіз філософсько-психологічної, соціально-педагогічної, етнографічної, методичної літератури, дисертаційних досліджень з окресленої проблеми, виявлено міру розробленості проблеми в сучасній науці, вивчено досвід організації навчально-виховної роботи з підлітками із неповних сімей в Інтернет-середовищі; визначено основні напрями дослідницької роботи, проведено констатувальний експеримент.
На другому етапі – теоретико-експериментальному (2005–2007 рр.) - розроблено педагогічну модель формування соціальної активності підлітка із неповної сім’ї; виявлено й перевірено умови її ефективної реалізації в основній школі, проведена дослідно-експериментальна робота з використан-ням методів педагогічної діагностики – спостереження, анкетування, інтерв'ювання, тестування, вивчення результатів діяльності підлітків і досвіду вчителів (вихователів).
На третьому етапі – узагальнюючому (2007–2008 рр.) - здійснено аналіз, систематизацію та опис результатів, отриманих у ході експериментальної роботи, сформульовано висновки, оформлено дисертаційне дослідження.
Апробація основних положень, висновків і результатів дослідження. Основні результати наукового дослідження були представлені автором на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (м. Горлівка, 2007); “Теоретико-методологічні засади особистісного становлення дошкільника в полікультур¬ному просторі соціуму в добу його освітніх трансформацій” (м. Івано-Франківськ – Берегово – Хмельницький, 2008); всеукраїнських науково-практичних конференціях : “Українська етнопедагогіка у контексті розвитку сучасних теорій виховання та навчання” (Івано-Франківськ, 2005), “Формування релігійної культури дітей і молоді” (Івано-Франківськ, 2007), “Формування культури родинного виховання: про-блеми і перспективи” (Івано-Франківськ, 2008); Перших Всеукраїнських педагогічних читаннях “Проблеми україн¬ської народної педагогіки в науковій спадщині Мирослава Стельмаховича” (Івано-Франківськ, 2004).Окремі концепції і положення представлені під час дискусій і “круглих столів” з працівниками органів державної влади та управління, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді різних реґіонів України. Про отримані результати та висновки роботи автор доповідав на засіданнях ка-федри соціальної педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2003–2008 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 наукових працях (одноосібних), з яких: 7 статей опубліковано у фахових науково-методичних виданнях, 3 статті у збірнику наукових праць, 1 – у збірнику матеріалів Всеукраїнських педагогічних читань.
Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на сто-рінках. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожно-го із них та загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (266 найменуваннь). У роботі вміщено 14 таблиць, 1 схема, 11 рисунків. Повний обсяг тексту дисертації становить 201 сторінку.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення ак-туальної проблеми формування соціальної активності підлітків із неповних сімей у повній школі, що простежується в обґрунтуванні положень про непо-вну сім’ю, суті соціальної активності як індивідуального прояву підлітків із неповних сімей, розробці моделі формування соціальної активності даної ка-тегорії школярів, виявленні оптимальних педагогічних умов і технологій у навчальному процесі та позаурочній виховній роботі, що дозволяє ефективно формувати соціальну активність у підлітків. Результати теоретичного експе-риментального дослідження підтверджують досягнення визначеної мети та вирішення окреслених завдань, що є підставою зробити такі висновки :
1.Проблема пошуків педагогічних умов оптимальних технологій і методик підвищення ефективності формування соціальної активності підлітків із не-повних сімей сьогодні набула особливої гостроти. Актуальність досліджуваної проблеми пояснюється суперечностями між постійно зро-стаючими суспільними вимогами до активізації участі підлітків у різних сфе-рах соціальної діяльності та їх соціальною пасивністю; неузгодженістю сучасної соціально-педагогічної науки в даному напрямі роботи з вихідцями із неповних сімей з існуючою практикою виховання; соціальними потребами підлітків із неповних сімей та можливостями їх задоволення в умовах школи; зростанням кількості підлітків, які виховуються в неповних сім’ях, та неготовністю вчителів-практиків до розв’язання соціально-педагогічних проблем та іншими. Ці питання потребують нагального вирішення в умовах сучасної загальноосвітньої школи.
2. Головні особливості соціального виховання підлітків із неповних сімей обумовлені: відсутністю в дитини права на повноцінне емоційне сімейне спілкування; “замкненістю” підлітка й “попаданням” під негативний вплив випадкових чинників; соціальною дезадаптацією, передусім у системі педагогічного спілкування ”вчитель (батько) – підліток”; відсутністю співпраці з батьками та небажанням окремих із них контактувати з виховате-лями і вчителями школи; схильністю підлітків до девіантних дій і вчинків; відсутністю особистісних інтересів і невмінням організувати вільний час; підвищеною схильністю до неврозів, агресивності, соціальної пасивності; незадовільною готовністю його до самостійного дорослого життя, що є наслідком надмірної материнської опіки в неповній сім’ї. Тому, у ході дослі-дження було спрогнозовано організаційні форми соціально – виховної роботи по формуванню в умовах школи соціальної активності підлітків саме із не-повних сімей . При цьому нами визначено деякі особливості формування со-цільної активності , які ми врахували у виховному процесі, зокрема такі : орі-єнтація на гуманістичне спрямування у вихованні, реалізація інноваційних програм соціального захисту вихованців, ефективне використання духовного потенціалу загальнонаціональної культури і звичаїв, творча самореалізація юного громадянина. Вагомим методичним внеском в організацію соціально-го виховання став досвід інших країн : формування особистості лідера, соціа-льної поведінки підлітків, зокрема в громадських місцях (Англія) ; викорис-тання традицій законослухняності, дотримання порядку та переконання про потребу формування критичного мислення особистості (Німеччина) ; групове виховання задля формування навичок соціальної взаємодії (Японія) ; система соціалізації підлітків завдяки включення у різні види діяльності - спорт, від-криті школи та використання засобів масової інформації як особливого виду соціального спілкування (Франція) ; розширення полікультурної комунікації, громадянської активності, залучення учнів до доброчинної діяльності (Кана-да, США) тощо.
3. Орієнтуючись на традиційне визначення понять “ неповна сім’я “ і “соціальна активність“, ми запропонували власне розуміння означених по-нять. Зокрема, поняття “ неповна сім’я “ ми тлумачимо як таке , що засвідчує склад сім’ї лише з одного батька чи матері або відсутність обох батьків, коли виховні функції на себе перебирають опікуни або бабусі чи дідусі, інколи, брат, сестра . Соціальну активність ми розуміємо, як систему морально – етичних знань про норми поведінки в суспільстві, соціальні цінності , пере-живання, вчинки, які характеризують ставлення до суспільства, інших людей та самого себе.
Соціальна активність підлітка – це розкриття та реалізація його влас-ної індивідуальності на основі знань про соціальні цінності, розвиток здібно-стей, нахилів, талантів, підготовка до свідомого професійного визначення, високий рівень національної самосвідомості, особистісне самовдосконален-ня. Як цілісне утворення підлітка соціальна активність актуалізується у таких особистісних якостях, як громадянська спрямованість, почуття соціального обов`язку й відповідальності, шанобливе ставлення до довкілля, дисципліно-ваність тощо.
Багатогранність соціальної активності за структурою обумовлює її по-ліфункціональність: ідентифікаційна функція полягає в усвідомленні свого “Я” як представника соціальної спільноти; цілеутворююча функція, за якої цілі даної спільноти перетворюються на особистісні цілі; мотиваційна функ-ція проявляється в спрямуванні людини, її соціальній активності в процесах державотворення, різних видах соціально - значущої діяльності (еколого-еконо¬мічній, навчально-трудовій, техніко-технологічній тощо).
Отож, у структурі соціальної активності виокремлюємо такі компонен-ти: інформаційний (система знань про людину, суспільство, державу); аксіо-логічний (соціально-моральні цінності); емоційно-вольовий (соціальні почут-тя, концентрація вольових, творчих зусиль на реалізацію невідкладних інте-ресів і досягнення соціальної мети); мотиваційний (наявність потреб грома-дянського спрямування, прояв соціальних ініціатив); поведінково-діяльнісний (соціальні звички й навички, участь у соціально значущій діяльності).
У нашому дослідженні в основі форм методик і технологій лежить саме поведінково-діяльнісний компонент соціальної активності в тісному поєд-нанні з аксіологічним, мотиваційним та іншими складовими, адже саме соці-альна активність людини слугує дієвим стимулом до його відповідної пове-дінки й діяльності.
З метою вивчення рівня соціальної активності підлітків із неповних сімей в умовах основної школи нами було використанно наступні методи дослідження: індивідуальна бесіда, анкетування, тестування, інтерв’ювання, педагогічне спостереження, аналіз творчих робіт.
Критеріями сформованості соціальної активності вважаємо: обсяг і глибину знань про соціальні цінності, соціальну адаптацію, участь у соціально значущій діяльності (природоохоронній, соціально-політичній, благочинній і под.).
Соціальна активність підлітка із неповної сім’ї виявляється на низь-кому, середньому й високому рівнях.
Соціальні потреби підлітків, як засвідчили результати дослідження, детерміновані структурою сімей, у яких виховуються. Серед підлітків із не-повних сімей частіше виявляються факти вживання алкогольних напоїв і тютюнопаління (27,3відсотків учнів із неповних сімей віком 13–15 років; більше 60 відсотків підлітків надто багато часу проводять біля екрана телевізора чи комп’ютера, лише 9 відсотків опитаних люблять читати книги (здебільшого фантастику) чи допомагати батькам. Підлітки, котрі виявляють соціальну байдужість, лінощі, абсолютно нічим не цікавляться, фокусуючи свої інтереси на нових моделях мобільних телефонів (або їх відсутності), за-писах “дешевих” рок-музикантів чи власній зовнішності.
Структурна неповноцінність сім’ї, як засвідчує аналіз відповідей неповнолітніх, сприяє появі в підлітка агресивності, впертості, відмежованості, надмірної чутливості до соціуму, а в матеріально забезпе-чених родинах – відкритого егоїзму й пасивно-утриманської позиції, що є наслідком вседозволеності й незаперечного задоволення потреб і намагань, прагнення дорослих звільнити дитину від будь-яких труднощів.
Загальний аналіз результатів констатувального експерименту учнів, які були задіяні до експерименту, дає підстави стверджувати, що в 69 відсодків респондентів 5–9 класів рівень соціальної активності виявився низьким, у 25 відсотків – середній і тільки в 6 відсотків школярів наявний достатній для реалізації ефективної суспільно значущої діяльності рівень соціальної активності, близько 62 відсотки фахівців не володіють цілісними знаннями про мету, завдання, методи й форми організації навчально-виховної роботи задля вирішення окресленої проблеми в практичному пла-ні; 59 осіб (35,1 відсотка) віддають перевагу словесним методам виховного впливу на вихованця.
У результаті в експериментальних класах було запропоновано засто-сувати такі засоби , як цілеспрямованість у вирішенні завдань дослідження, а також використання навчально-ігрової діяльності школярів у соціально значущій праці , поглиблення етнізації змісту навчально-виховного процес-су, практичну спрямованість педагогічного про¬цесу, оптимальне поєд¬нання пізнавальної та прикладної діяльності учнів соціального характеру , викори-стання інноваційних методів та форм організації навчально-виховного про-цесу в аспекті вирішення досліджуваної проблеми , реалізація принципу педагогічної співпраці між учителями й батьками підлітків із неповних сімей.
5. У розробці педагогічної моделі формування соціальної активності підлітків із неповних сімей ми спирались на виявлені особливості та ідеї, що рівень соціальної активності підлітків істотно підвищиться завдяки синтезу таких педагогічних умов: оптимального використання виховних можливос-тей навчального процесу; впровадження інноваційних педагогічних техноло-гій; удосконалення змісту позаурочної виховної роботи; гуманізації міжосо-бистісних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу та єдності вимог у соціальному вихованні; належній профорієнтаційній роботі з учня-ми в умовах школи; забезпеченні взаємозв’язку цілеспрямованого виховання із самовихованням. Педагогічна модель формування соціальної активності підлітків проявила себе як дієва структура у навчально – виховному процесі основної школи. Впроваджуючи її положення можна досягти підвищення рі-вня соціальної активності.
6. Організація формувального експерименту потребувала врахування даних , отриманих на етапі констатувального експерименту. При цьому ми враховували не лише вихідний рівень сформованості соціальної активності у підлітків із неповних сімей, а соціально – психологічну характеритику бать-ків цих підлітків : обмежена активність у вихованні дітей , недостатність ма-теріального забезпечення сімей, відсутність вільного часу для виховання ді-тей , оскільки батьки працюють за межами проживання сім’ї , недостатність налагодження порозуміння між батьками і підлітками.
Вагомою передумовою пошуків оптимальних педагогічних умов і форм роботи було виявлення недостатньої готовності вчителів і соціально – педа-гогічних працівників до здійснення соціального виховання саме такої катего-рії підлітків. Зокрема у результаті формувального експерименту вдалося підвищити рівень соціальної активності підлітків із неповних сімей експери-ментальних класів, порівняно з школярами, які умовно були віднесені до контрольних класів. Так, кількість підлітків із неповних сімей в експеримен-тальних класах із середнім рівнем соціальної активності за визначеними ха-рактеристиками збільшилася на 19,1 відсотка, тоді як в контрольних класах цей показник становив 2 відсотка. У цілому в експериментальних класах по-казники росту високого і середнього рівнів сформованості соціальної активності підлітків із неповних сімей складають 31,9 відсотків.
7. Важливою умовою стимулювання соціальної активності підлітків було проектування позаурочної виховної роботи, яке передбачало апробацію розробленої нами моделі через блоки “Я – особистість”, “Я – гро-мадянин”, “Я – представник національної спільноти”. Оскільки для підлітків із неповних сімей в основній школі вона могла стати основою їх соціальної захищеності, стимулом до соціальної активності в різних сферах життєдіяльності.
Було здійснено спробу залучення підлітків із неповних сімей до проек-тної діяльності екологічного спрямування, наприклад, у допомозі складання екологічного моніторингу стану селищного парку ; проекту по циклічному очищенню річок населеного пункту .
8. Реалізація програми “Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей” дозволила вирішити завдання щодо ознайомлення вчителів і соціальних педагогів з системою соціального забезпечення і захисту неповнолітніх;правилами взаємодії з працівниками відділу в справах сім’ї та молоді, працівниками УВС, відомими політиками та громадськими діячами краю; спрямувати пошукову роботу підлітків на збереження історичної пам'яті воїнів, які загинули за визволення України у воєнний чи мирний час; формування навичок у волонтерській роботі в соціальній сфері; навчати роз-повсюджувати інформацію в середовищі ровесників про шкідливість наркоманії та токсикоманії; проведити виховні години, зустрічі, конференції з участю підлітків із неповних сімей та їхніх батьків; організовувати тренінґові заняття з метою подолання підліткової агресивності, сприяти роз-витку учнівського самоврядування ( парламенту, асоціації, ради, асамблеї ) з метою соціального виховання підлітків, захисту їхніх прав, прояву громадянської позиції.
Узагальнення отриманих даних засвідчило, що розроблена автором програма “Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей”, що апробована в процесі експерименту, виявилась ефективною в процесі вирішення завдань дисертаційного дослідження.
Таким чином, аналіз результатів дисертаційного дослідження дає під-стави для висновку про дієвість запропонованої нами моделі навчально-виховної роботи з формування соціальної активності підлітків із неповних сімей, а також доцільність її впровадження в соціально-педагогічну діяль-ність основної школи.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої пробле-ми. Подальшого вивчення потребують питання наступності у формуванні со-ціальної активності учнів із неповних сімей у початковій, основній і старшій школі; забезпечення скоординованості в соціально-педагогічній діяльності загальноосвітньої школи та соціальних служб у процесі стимулювання до участі підлітків у суспільному житті та прояву соціальних ініціатив; розробки етнопедагогічних стратегій соціального виховання й співпраці з батьками учнів із неблагополучних сімей тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксенова Л.И. Социальная педагогика в специальном образовании: Учеб. пособие. – М.: Академия, 2001. – 192 с.
2. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг. ред. А.Й.Капської. – К., 2002. – 164 с.
3. Алєксєєнко Т.Ф. Соціалізація особистості: можливості й ризики: Науково-методичний посібник. – К., 2007. – 152 с.
4. Амонашвили Ш. А. Современный подросток в психологическом исследовании // Вопросы психологии. Електронная версия: http://www.voppsy.ru/issues/1988/881/881175.htm
5. Андронюк Т.А. Пропедевтична робота з підлітками, схильними до девіантної поведінки, на уроках трудового навчання в загальноосвітній школі: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 2002. – 18 с.
6. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія. – К.: Генеза, 1993. – Т. 1. – 246 с.
7. Арцишевський Р.А. Методологічні засади оновлення змісту освіти // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 270-284.
8. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педаго¬гичес¬ких исследований. - М.: Педагогика, 1982. – 192 с.
9. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразо¬ватель¬ной школе. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.
10. Бабанский Ю.К. Оптимизация обучения: общедидактический аспект. – М., 1977.
11. Бабанский Ю.К. Педагогическая наука и творчество учителя // Сов. педагогика. – 1987. – № 2. – С. 3-10.
12. Балл О.Г., Таранов Л.М. Особистісний підхід до визначення цілей виховання та шляхів їх досягнення // Психологія: Респ. наук.-метод. збірник. – Вип. 32. – К.: Рад. школа, 1989. – С.7-15.
13. Баранков О.Г. Виховання громадянської активності учнів у різнові¬кових групах за місцем проживання. – Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук. – Харків, 1993. – 24 с.
14. Безпалько О.В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методологічні основи: Монографія. – К.: Науковий світ, 2006. – 363 с.
15. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навчальний посібник. – К.: Логос, 2003. – 134 с.
16. Бесєдін А. А. Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх. – Дис….канд. соціолог. наук. – Х., 2002. – 180 с.
17. Бех І. Проблема методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. – 1996. – № 4. – С. 136–141.
18. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
19. Біленький Є.А., Козловець М.А., Саух І.В. та ін. Соціологія: словник термінів і понять / За ред. Біленького Є.А. і Козловця М.А. – К.: Кондор, 2006. – 370 с.
20. Бовть О. Б. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків // Педагогіка і психологія. – 1997. – №5. – С.17–20.
21. Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии, 1978. – № 2. – С. 47–56.
22. Бойко А.М. Концептуальні основи особистісно-соціального виховання // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 116-134.
23. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підго¬товка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями): Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1996. – 232 с.
24. Бойко А.М. Суб’єкт-суб’єктні взаємини як цінності виховання // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О.В. Су¬хомлинської, ред. П.Р. Ігнатенка, Р.П. Скульського, упор. О.М. Павлі¬ченка. – К., 1997. – 224 с.
25. Болгаріна В. С., Терещенко Ю. І. Ідеал: цінність і духовний вектор // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О. В. Сухом¬линської, ред. П. Р. Ігнатенка, Р. П. Скульського, упор. О. М. Павліченка. – К., 1997. – С. 16–19.
26. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості-громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 144–150.
27. Будник О. Б. Формування етнонаціональних цінностей дітей і молоді в умовах української діаспори // Обрії: Науково-методичний журнал. – №1(24). – 2007. – С. 50–57.
28. Бурова-Илиева М. Ценностные ориентации и их роль в формировании личности несовершеннолетних правонарушителей: Автореф. дис. ... канд.пед.наук : – М., 1982. – 17 с.
29. Бутенко В.Г. Основи духовного розвитку учнівської молоді у процесі художньої естетичної освіти // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 147-160.
30. Виготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч. в 6-ти томах. – М.: Педагогика, 1984. – Т.4. – С. 244–268.
31. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. - Львів: Львів. обл. наук.-метод. ін-т освіти; Львів. обл. пед. товариство ім. Г. Ващенка, 1996. – 238 с.
32. Вознюк Н.М. Етико-педагогічні основи формування особистості: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 196 с.
33. Воспитание и образование как отражение ценностей общества: http://www.top-manager.ru/?a=1&id=969.
34. Галущинський В. М., Євтух М. Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: Навч. посібник. – К.: ІНТЕЛ, 1995. – 168 с.
35. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
36. Гончаренко С.У., Володько В.М. Проблеми індивідуалізації процесу навчання // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 69.
37. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів // Рідна школа. – 2004. – № 7–8. – С. 71–74.
38. Гоян І. М. Підліток і соціальні явища: теоретичний аспект проблеми // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай, 1998. – Вип. 2. – Ч.1. – С. 145–152.
39. Грехнів В. С. Культура педагогічного спілкування. – М.: Просв., 1990. – 144 с.
40. Гуманістичні орієнтири в методології психологічної науки: Монографія /За ред.Г.О.Балла. Автори: Балл Г.О., Мєдінцев В.О., Нікуленко О.О., Російчук Т.А. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 98 с.
41. Денисов І.Г. Біологічні чинники девіантної поведінки та профілактика їх проявлень у вихованні громадянської спрямованості у підлітковому віці. Електронна версія: http://www.conference.mdpu.org.ua/conf_all/ confer/2002/conf_antro/4/ denisov.html
42. Державна національна програма “Освіта”. Україна XXI століття. – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
43. Джексон О.В. Соціальне виховання дітей молодшого шкільного віку в умовах соціокультурного середовища недільної школи – Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук. – К., 2008. – 21 с.
44. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
45. Діалоги про виховання: Кн. для батьків. Пер. з 2-го рос. вид. / Упор. О.Свердлова. – К., 1986.
46. Докторович М.О. Формування соціальної компетентності старшого підлітка з неповної сім’ї. – Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук. – К., 2007. – 19 с.
47. Докукіна О. М. Національно-ціннісні орієнтири в сімейному вихованні // Цінності освіти і виховання: Науково-методичний збірник /За заг. ред. О. В. Сухомлинської, ред. П. Р. Ігнатенка, Р. П. Скульського, упор. О. М. Пав¬ліченка. – К., 1997. – С. 107–109.
48. Дьячковский К. Д. Единство этнопедагогики и этносемиотики: Тезисы конференции. Електронна версія: http://sitim.sitc.ru/Conferences/CultEdu /tesic/22.html.
49. Євдокимова Г., Максимова Н. Психологічні причини вживання не¬повнолітніми алкоголю та наркотиків // Рідна школа. – 1993. – №11-12. – С.21-24.
50. Закон України “Про освіту”. – К.: Генеза, 1996. – 32 с.
51. Закон України про загальну середню освіту // Початкова школа, 1999. - №8. – С. 1–11.
52. Закон України «Про охорону дитинства» // Нормативно-правове забезпечення освіти. – У 4 ч. – Ч. 2. – Харків: Видав. гр. «Основа», 2004. – С.100–113.
53. Звєрєва І.Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми і молоддю в Україні: теорія і практика: Монографія. – К.: Правда Ярославичів, 1998. – 333 с.
54. Звєрєва І.Д. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні. – Автореферат …доктора пед. наук: 13.00.05. – К., 1999. – 40 с.
55. Зязюн І.А. Мотивації і мотиви людської поведінки // Рідна школа, 1996. – № 6. – С.14.
56. Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та сту¬дентської молоді в процесі навчання // Шлях освіти: Науково-мето¬дичний журнал. – 2000. – № 2(16). – С. 28–31.
57. Ігнатенко П., Крицька Л. Громадянське виховання: історичний аспект // Шлях освіти. – 1997. – № 1. – С. 38–43.
58. Ігнатенко П. Р., Поплужний В. Л., Косарєва Н. І., Крицька Л. В. Ви¬ховання громадянина. Психолого-педагогічний і народознавчий аспек¬ти: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 252 с.
59. Капська А.Й. Професійна підготовка студентів педвузів до виховної роботи: Монографія / А.Й.Капська. – К.: ІЗМН, 1996. – 120 с.
60. Капська А.Й. Соціальна робота: Навч. посібник / А.Й.Капська. – К.: ЦУЛ, 2005. – 328 с.
61. Капська А.Й. Соціально-педагогічна діяльність як умова соціалізації особистості // Соціальна педагогіка. – К.: УДССМ, 2000. – С.14–24.
62. Капустіна О.В. Педагогічні умови активізації професійного самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності загальноосвітньої школи: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07. – К., 2004. – 198 с.
63. Карпенчук С.Г. Самовиховання особистості: Науково-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 216 с.
64. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. – 304 с.
65. Кармел Галахер. Демократичні цінності в навчанні і вихованні // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. О.В.Су¬хомлинської, ред. П.Р.Ігнатенка, Р.П.Скульського, упор. О.М.Павлі¬ченка. ¬– К., 1997. – С. 154.
66. Касьяненко М. Педагогіка співробітництва: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993. – 320 с.
67. Кириленко Т. С. Виховання почуттів. – К.: Політвидав України, 1989. – 93 с.
68. Киричук В. Соціальна активність старшокласників // Рідна школа. – 1997. – № 7–8. – С. 28–30.
69. Киричук О. Основні принципи і структура організації виховного процесу в школі // Рідна школа. – 1991. – № 12. – С. 3–4.
70. Киричук О., Коберник О. Психолого-педагогічне проектування навчаль¬но-виховного процесу // Педагогіка і психологія. – 1996. – №4. – С.4-9.
71. Киричук О., Тисячник І. Громадянське самовизначення: процес і результат системи національного виховання // Українське народо¬знавство і проблеми національного виховання / За ред. В. Кононен¬ка і Р.Скуль¬ського. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 40–43.
72. Кічук Н. В. Формування творчої особистості вчителя. – К.: Либідь, 1991. – 96 с.
73. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на основе исследования, игр, дискуссии (Анализ зарубежного опыта). – М; Рига: Пед. центр “Эксперимент”, 1998. – 180 с.
74. Климов Е.А. Развивающийся человек в мире професий. – Обнинск: Принтер, 1993. – 57 с.
75. Клімкіна Н. Використання українського народного дитинознавства в сучасній сімейній педагогіці // Українська етнопедагогіка у контексті розвитку сучасних теорій виховання та навчання / За ред. проф. Лисенко Н. – Івано-Франківськ, 2005. – С. 89–95.
76. Клімкіна Н. Виховання соціальної активності підлітків із неповних сімей в умовах гуманізації суспільства // Джерела: Науково-методичний вісник Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. – 2007. – № 3–4 (51–52). – С. 89–95.
77. Клімкіна Н. Ідеї гуманістичної педагогіки у працях В. О. Сухомлинського // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Вип.XI. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – С. 126–130.
78. Клімкіна Н. Підготовка майбутніх учителів до формування соціальної активності учнів підліткового віку // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Вип. XV–XVI. – Ч. 2. – Івано-Франківськ–Горлівка: Плай, 2007. – С. 122–128.
79. Клімкіна Н. Проблеми формування культури родинного виховання підлітків в умовах неповної сім’ї // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Вип. ХХІІ –XХІII. – Івано-Франківськ: Плай, 2008. – С. 170–176.
80. Клімкіна Н. Психолого-педагогічна модель формування соціальної активності підлітків із неповних сімей // Обрії: Науково-методичний журнал. – № 2(25). – 2007. – C. 17–21.
81. Клімкіна Н. Розвиток соціальної активності дітей із неповних сімей в умовах полікультурності: світовий досвід // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – Вип. ХІХ-ХХ. – Івано-Франківськ: Плай, 2008. – С.133-139.
82. Клімкіна Н. Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей: теоретичний аспект проблеми // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету. – 2007. – С.183-187.
83. Клімкіна Н. Формування соціальної активності підлітків із неповних сімей засобами релігієзнавства // Формування релігійної культури дітей і молоді: проблеми, перспективи. – Івано-Франківськ, 2007. – С.223-230.
84. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хохленков І.О. Проблеми соціальної роботи з дітьми та молоддю в Україні //Вісник Київського університету: Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка: Вип.2. — К., 1996. — С.175-189.
85. Коваль Л.Г., Звєрева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 392 с.
86. Ковальчук Л.Ю. Теорія і практика виховання дітей із неповних сімей (20–30-і роки ХХ сторіччя). – Автореферат дис…. канд.пед.наук. – 13.00.01. – Івано-Франківськ, 1998. – 16 с.
87. Ковтун Т.В. Профілактика протиправної поведінки неповнолітніх у змісті гуманітарної освіти // Гуманітарна освіта: досвід і проблеми: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Трансформація гуманітарної освіти», 25–27 травня 1998 року. – Ужгород: МПП ”Ґражда”, 1999. – 612 с.
88. Козлов А.А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы: Сборник научных очерков. – М.: Ин-т Флинта, 1998. – 224 с.
89. Коменський Я. А. Вибрані педагогічні твори. – В 2 т. – К.: Учпедизд., 1939. – Т. 2. – 287 с.
90. Кон И.С. В поисках себя: личность и её самосознание. – М.: Политиздат, 1984. – 335 с.
91. Кононко О.Л. Особистісно орієнтована модель дошкільної освіти: суть та стратегія впровадження у практику // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 134-147.
92. Кононенко П. П. Українознавство: Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 384 с
93. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 56 с.
94. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Нормативно-правове забезпечення освіти. – У 4 ч. – Ч. 1. – Харків: Видав. гр. “Основа”, 2004. – C.100–113.
95. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Нормативно-правове забезпечення освіти. – У 4 ч. – Ч. 1. – Харків: Видав. гр. ”Основа”, 2004. – 144 с.
96. Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – 7 серпня. – С.2–7.
97. Концепція державної системи професійної орієнтації населення: Постанова кабінету Міністрів України від 27 січня 1994 р. № 48 // Збірник нормативних та методичних матеріалів з питань професійної орієнтації незайнятого населення та інших категорій громадян /Державний центр зайнятості. Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості. – К., 1997. – С. 22–29.
98. Концепція профільного навчання в старшій школі: Затверджено рішенням колегії Міністерства освіти і науки України 25.09.2003 р. № 10/12-2 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2003. – № 24. – С. 3–15.
99. Копчак С. І., Мойсеєнко В. І., Романюк М. Д. Етнічна структура та міґрації населення українського Прикарпаття (статистико-демографічне досліджен¬ня). – Львів: Світ, 1996.
100. Ковчина І.М., Агаркова Н.І. Підготовка до соціально-правового захисту дітей. Навч.-методичний посібник / За заг. ред. А.Й.Капської. – К.: Логос, 2003. – 40 с.
101. Костів В. Методика виявлення рівня моральної вихованості дітей із неповних сімей. – Івано-Франківськ, 1996. – 132 с.
102. Костів В. Моральне виховання дітей із неповних сімей. – Івано-Франківськ, 2001. – 304 с.
103. Костів В. Структура сімейних відносин і типологізація сімей // Родинні взаємини і проблеми виховання дітей: Збірник статей / С.Карпінець, Б.Кіндратюк, Л.Ковальчук та ін.; За ред. В.Костіва. – Івано-Франківськ, 1995. – 64 с.
104. Краевский В.В., Полонский В.М. Методологические характеристики педагогического исследования и критерии оценок его результатов. – Самара: Самарский гос. пед. ин-т, 1992. –72 c.
105. Красовицький М. На власні очі: Проблеми морального виховання учнів у теорії і практиці вітчизняної та американської педагогіки. – К.; Нью-Йорк: Пед. думка, 1998. – 160 с.
106. Красовицький М. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи: Досвід і проблеми. Посібник для вчителів // Рідна школа. – 1998. – № 4. – С.29-52.
107. Кремень В. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку держави // Освітній дайджест. Акцент-панорама Івано-Франківського ОІППО. – 2003. –№ 2. –– С. 2–4.
108. Кремень В. Г. Поступ до нової філософії освіти в Україні // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 9–23.
109. Кузьменко О.А. Соціальне становлення особистості в умовах відкритої соціально-педагогічної системи: Дис. … канд. пед наук: 13.00.05. – К., 1998. – 184 с.
110. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Просвещение, 1964. – 360 с.
111. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. / Под ред. В.В.Давыдова. – М.: Педагогика, 1983. – Т.2. – 318 с.
112. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. – М.: МГУ, 1971. – 40 с.
113. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика, 1981. – 185 с.
114. Литвин-Кіндратюк С., Кіндратюк Б. Народознавство та організація здорового способу життя школярів: Монографія. – Івано-Франківськ, 1997. – 279 с.
115. Лисенко Н. В. Дитина і дитинство в Україні: єдність виховних пара¬дигм й орінтацій у народній та науковій педагогіці // Теоретико-методологічні засади поєднання ідей народної і наукової педагогіки у вихованні дітей та молоді / За заг. ред. дійсн. чл. АПН України, проф. Кононенка В.І. та чл.-кор АПН України, проф. Скульського Р.П. – Івано-Франківськ, 2000. – С.40-47.
116. Лисенко Н. В. Теорія і практика екологічної освіти: дошкільник – педагог. – Київ-Івано-Франківськ, 2007. – 626 с.
117. Лігоцький А.О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем. – К.: Техніка, 1997. – 210 с.
118. Лукашевич М. П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.- метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 112 с.
119. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навч. посібник. – К.: Магістр-S, 1996. – 256 с.
120. Ляшенко О.І. Якість освіти: проблеми оцінювання, моніторингу та управління // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 243-250.
121. Мадзігон В.М. Інформатизація в контексті демократизації освіти в Україні // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 23-37.
122. Макаренко А.С. Книга для батьків. Лекції про виховання дітей. – К., Рад. школа, 1972. – 335 с.
123. Макаренко А. Педагогические сочинения: В 8-ми т. – М., 1984. – Т.4. – 400 с.
124. Максимова В. Н. Межпредметные связи в процессе обучения. – М.: Просвещение, 1988. – 192 с.
125. Максимова Н.Ю. Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами: Методичні рекомендації. – К.: ІЗМН, 1997. – 136 с.
126. Максимович О.М. Особливості виховання дітей із розлучених сімей. – Автореферат дис…канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1998. – 17 с.
127. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т дер¬жави і права ім. В.М.Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко та ін. – К.: Генеза; Довіра, 1996. – 942 с.
128. Малков Д.Ю. Соціалізація підлітків у клубних об’єднаннях за місцем проживання. – Автореф… канд. пед. наук, К., 2005. – 19 с.
129. Мальований Ю.І. Гуманізація змісту шкільної освіти // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002: Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України. – Ч. 1. – Харків: ОВС, 2002. – С. 284–292.
130. Мардахаева Л.В. Социальная педагогика: концептуальный подход // Социальная педагогика: теория и практика. – Москва: Московский гос. социальный ин-т, 2000. – С.20-33.
131. Маркова А. К. и др. Формирование мотивации учения: Кн. для учителя / А. К. Маркова, Т. А. Матис, А. Б. Орлов. - М.: Просве¬щение, 1990. - 192 с.
132. Маркова А. К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте: Пособие для учителя. – М., Просв., 1983. – 96 с.
133. Мартинюк І.В. Національне виховання: теорія і методологія: Метод. посібник. - К: ІСДО, 1995. – 160 с.
134. Матвеев В., Гройсман А. Профилактика вредных привычек школь¬ников: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 96 с.
135. Мерлин В.С. Психология индивидуальности / Под ред. Е.А.Климова. – М.: Ин-т практической психологии, 1996. – 448 с.
136. Методика и технология работы социального педагога: Учебн. пос. для студ. высш. учебн. завед. / Под ред. М.А.Галагузовой, Л.В.Мардахаева. – М.: Академия, 2002. – 192 с.
137. Методика формирования профессионального самоопределения школьников на различных возрастных этапах / А.Я.Журкина, С.Н. Чистякова, Т.В.Васильев и др. - Кемерово: ОблИУУ, 1996. - 149 с.
138. Методология и методы социально-педагогических исследований /Авт. – сост. С. Я. Харченко, Н. С. Кратинов, А.Н.Чиж, В.А.Кратинова. – Луганск: “Альма-матер”, 2001. – 216 с.
139. Методы системного педагогического исследования // Под ред. Кузьминой Н.В. – Л.: Наука, 1980. – 172 с.
140. Мигович І.І. Соціальна робота (вступ до спеціальності). — Ужгород: УДУ, 1997. — 190 с.
141. о.Мирон Бендик, о. Іван Гнатів, Олег Огірко. Християнська етика: Методичний посібник. 1–11 класи. – Львів, 1997. – 159 с.
142. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: досвід та перспективи. – Запоріжжя, ЗДУ, 1999. – 248 с.
143. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч. посібник. — К.: ІЗМН, 1997. — 140 с.
144. Москалець В.П. Психологічні основи виховання духовності в українській національній школі. – Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. доктора психол. наук. – К., 1996. – 49 с.
145. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. пособие для студ. пед. вузов / Под ред. В.А. Сластенина. – М.: Академия, 1999. – 196 с.
146. Назаренко Л.М. Родинно-шкільний виховний простір як фактор соціального становлення особистості підлітка. – Автореф. …канд..пед.наук. –Херсон, 2005. – 17 с.
147. Нариси історії українського шкільництва. 1905–1933: Навч. посібник / О.В.Сухомлинська та ін.; за ред. О.В. Сухомлинської. – К.: Заповіт, 1996. – 304с.
148. Народознавча компетентність дітей і молоді: принципи і методи дослідження: Збірник наукових праць / За ред. проф. Н. Лисенко. – Івано-Франківськ, 2007. – 280 с.
149. Національне виховання учнів