РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА СЕЛА : РАЗВИТИЕ СОЦИАЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ МОЛОДЕЖИ В УСЛОВИЯХ СОЦИОКУЛЬТУРНОГО СРЕДЫ СЕЛА

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

КОСОВЕЦЬ Василь Іванович

УДК 37.013.42:316.621:316.7-058.232.6-058.81(043.3)

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ
В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА СЕЛА

13.00.05 – соціальна педагогіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук Карпенко Олена Георгіївна

Київ  2009

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...
3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ СУЧАСНОГО СЕЛА….

16
1.1. Розвиток соціальної активності особистості як психолого-педагогічна проблема………………………………………………
17
1.2. Молодь як суб’єкт соціально-педагогічної роботи на селі………
36
1.3. Інтегроване соціокультурне середовище села – педагогічний фактор розвитку соціальної активності особистості……………..

61
Висновки до першого розділу…………………………………………… 86
РОЗДІЛ 2
СОЦІОКУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ СЕЛА ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ………………………………………………..

89
2.1. Моделювання процесу розвитку соціальної активності молоді в умовах сільського соціокультурного середовища………………….

89
2.2. Педагогізація соціального середовища: принципи, технологія і методики розвитку соціальної активності особистості…………….

111
2.3. Аналіз ефективності реалізації моделі розвитку соціальної активності молоді в інтегрованому соціокультурному середовищі села…………………………………………………………………….

142
Висновки до другого розділу…………………………………………….
161
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….
164
ДОДАТКИ …………………………………………………………………
172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….. 180

ВСТУП

Подолання духовної кризи в нашому суспільстві не без підстав пов’язується з особливостями розвитку сучасного села в Україні, розгортанням широкого процесу самоактуалізації молоді, прояву її усвідомленої активності у вирішенні найбільш важливих проблем щодо розвитку й корекції економічних, політичних і соціально-виховних аспектів у селі. При цьому, слід підкреслити, що село сьогодні переживає нелегкі часи: простежується помітне скорочення соціально-побутових послуг, занепад виробництва, характерного для села, зростання безробіття, руйнація притаманних для села традицій і звичаїв, зміщення акцентів соціально-педагогічного впливу на особистість.
За умови прояву зазначених факторів, без сумніву, зростає потреба у змінах сучасного соціокультурного сільського середовища. Але при цьому необхідно не стільки руйнувати до кінця стару систему умов для життєдіяльності молоді, оскільки в ній слід зберігати кращі надбання, а, перш за все, моделювати, виявляти і налагоджувати нові умови і механізми соціального розвитку середовища, яке б стало оптимальним педагогічним полем для виховання молодого покоління. Безперечно, вкрай важливими є уточнення цілей оновлення соціокультурного середовища, визначення вектора розвитку соціальної активності молоді. При цьому не менш актуальним є відповідь на питання: „Як педагогізувати середовище, як ним управляти, які технології соціально-педагогічної роботи в ньому потрібні?”
У цих умовах саме життя висуває на повістку дня проблеми, пов’язані з соціально-педагогічними технологіями, які можуть посилити значення всіх соціальних інституцій, які функціонують на селі, щоб забезпечити гідне виховання і розвиток молоді в сучасних умовах, сформувати їх духовну зрілість і соціальну активність: прагнення бути активним учасником продуктивного перетворення села.
Осмислення перспектив розвитку соціальної активності молоді села приводить до висновку про необхідність посилення ролі соціально-педагогічного начала у розвитку процесів взаємодії різних соціальних інституцій, здатних впливати на процеси становлення молоді і їх суб’єктивацію у соціально-виховних процесах. Це пов’язується з загальними процесами взаємодії у широкому плані – у державі, у світі, що дозволяє говорити про радикальну корекцію теоретико-філософських засад розвитку соціокультурного середовища села.
Сьогодні вже можна говорити про радикальну корекцію концепції „ризомного” (неспрямованого) розвитку соціально-педагогічних процесів на селі. Зазначені обставини, що відображають наростання труднощів у суспільстві, потребують осмислення проблем за допомогою нової соціально-виховної концепції в українському соціумі. Тому сьогодення висвітлює особливу актуальність проблеми, яка засвідчує, що в системі соціально-виховної діяльності набуває широкого впровадження у різні сфери життєдіяльності молоді оптимальних способів організації передумов оновленої, педагогічно орієнтованої взаємодії, співпраці соціально-виховних інституцій. І як наслідок, простежується витіснення соціальних фобій, пов’язаних з реальними, лише соціальними проблемами молодих людей – жителів села.
Поступові зміни соціально-економічних і культурно-побутових умов життя молоді дозволяють виявити суперечності, які досить виразно проявлялися в соціокультурному середовищі між:
– зростанням вимог рівня і якості соціального виховання в освітніх закладах різного типу і обмеженістю соціально-педагогічних умов виховання в соціокультурному середовищі села;
– необхідністю варіативності організації і розвитку соціальної активності сільської молоді на основі відродження та відтворення духовності і культури села, почуття господаря свого села, активної діяльності молоді, спрямованої на уніфікацію культурно-освітнього простору й обмеженням поля дії соціокультурного середовища, яке могло б стати структуротвірним для сільського соціуму при адекватній підтримці державних інституцій;
– потребою соціокультурного середовища в демократизації, гуманізації мікросоціумів, що сприятиме достойному життю молоді і стратегічно не вивіреною соціальною, освітньою і культурною політикою на селі.
Без сумніву, названі суперечності породжують потребу у виявленні (чи створенні) концептуальних засад і організаційних форм соціального виховання молоді в соціокультурному середовищі села, що відповідають, з одного боку, сучасним завданням відновлення і розвитку всіх складових соціокультурного середовища села, а з другого – вступають відображенням соціальної специфіки села і багатогранних традицій сільського соціуму. Ми цілком усвідомлюємо, що соціальні інституції на селі ніколи не були просто складовими в організації життєдіяльності молоді на селі, але водночас жодна із них окремо не спроможна забезпечити високий рівень соціальної активності сільської молоді, оскільки не всі вони володіють комплексом механізмів соціального виховання.
Так склалося традиційно, що кожна із інституцій сама по собі має і мала завжди достатньо високий соціальний статус, що обумовлений багатьма чинниками: економічними, політичними, соціальними, освітніми, культурними, духовними тощо. Відомо, що протягом XX ст., особливо в радянський період, село переживало глибокі зміни, які були досить дотичними до всіх сторін існування означеного соціального середовища. Зміни, обумовлені як закономірними зрушеннями в житті радянського суспільства у процесі оновлення його економічної і соціальної структури (індустріалізації, урбанізації, секуляризації свідомості, емансипації жінок тощо), так і катастрофічними подіями (війнами, соціальними катаклізмами), які досить помітно деформували і без того непростий, не завжди послідовний процес деформації села. Звісно, що і його результати виявилися вкрай суперечливими. Сьогоднішні катаклізми у суспільстві посилили несприятливі тенденції розвитку соціального середовища на селі й активізували питання про те, як допомогти молоді в сучасних умовах не лише подолати труднощі кризи, а й стати активним учасником – суб’єктом соціальних і духовних перетворень в селі, видозмінюючи власні позиції, ідеали, життєдіяльність.
Аналіз соціокультурного середовища села показує, що воно має певні свої переваги порівняно з міським соціосередовищем у плані організації соціального виховання молоді. Зокрема, це пояснюється компактністю проживання молоді, можливістю їх участі у діяльності будь-якої соціально-виховної інституції (школа, сім’я, позанавчальні освітньо-виховні заклади, виробничі структури, громада, об’єднання тощо); органічною взаємодією соціокультурних інституцій села; актуалізацією проблеми роботи саме з молоддю, оскільки лише у сільській громаді зберігається тісний зв’язок між людьми різного вікового цензу. Спираючись на збережені і наявні окремі складові соціокультурного середовища (школа, сім’я), появу нових (зокрема, громади), можна говорити про створення передумов переходу до подальшого кроку – створення умов у соціокультурному середовищі села для розвитку соціальної активності сільської молоді.
В середині 90-х років XX ст. в нашій країні починає формуватися оновлене соціокультурне середовище і водночас активізуються інтереси і діяльність молоді в нових умовах. Для України дана проблема лише сьогодні стає актуальною і перспективною. Вирішуючи численні проблеми жителів села, котрі опинилися в складній життєвій ситуації (людей похилого віку, інвалідів, хворих, багатодітних сімей, кризових сімей тощо), прогресивні сили села усвідомили необхідність застосування різноманітних соціальних і соціально-педагогічних технологій, які допомагають молоді села вижити у складних ситуаціях і стати здатними самим змінювати соціум та зміст і характер соціокультурного середовища села, в якому вони поступово стають основними дійовими особами.
За останні роки помітним став певний прогрес у розвитку досліджень даної проблеми, хоча класичні ідеї становлення і сутності соціальних інститутів, які сприяли оптимізації життєдіяльності людей, були сформульовані у працях М. Вебера [57], Р. Мертовна [156], Т. Парсонса [181] та інших.
Питання закономірності соціальної взаємодії, яка детермінує роль соціального середовища у процесі соціального розвитку особистості, взаємозв’язок універсальної загальнолюдської місії соціокультурного середовища, розкрито у працях філософів В. Афанасьєва [15], І. Бестужева-Лади [27], І. Кона [131], О. Семашка [225] та ін.
Особливе значення для нашого дослідження мають праці, в яких розкриваються проблеми виховання і впливу соціального середовища на людину, зокрема, В. Бочарової [42], Л. Буєвої [46],О Валуйського [55], І. Катерного [120], В. Семенова [228], О. Сусської [253], О. Сухомлинського [254], С. Шевченко [291].
В останні роки помітно посилився інтерес дослідників до феномена „середовище” як до соціально-виховного середовища у зв’язку з проблемами адаптації, соціалізації молоді тощо (Б. Вітаєв [32], А. Капська [122] М. Лукашевич [145], А. Мудрик [167], О. Сухомлинський [256], В. Шадриков [284].
Сьогодні з’явилась парадоксальна ситуація, в якій простежується пряма залежність від особливостей соціокультурного середовища наявних підходів у формуванні соціальної активності особистості з одночасною відсутністю науково розробленої концепції використання такого середовища з метою посилення впливу складових як соціально-педагогічних чинників. Тому і постало перед нами питання щодо пошуків відповідних технологій, точніше – способів організації соціокультурного середовища та оптимізації його впливу на молодь села, зокрема, що стосується розвитку соціальної активності молоді.
Розглядаючи соціокультурне середовище з позицій різних наук, ми виявили, що нова філософська концепція розглядає середовище як суспільство, в якому функціонує закон: „не люди заради суспільства, а суспільство заради людей” (В. Андрущенко [7], Б. Бітінас [31], О. Єлісеєв [89], І. Катерний [120], Е. Юдін [294]); зокрема, М. Гур’янова з педагогічних позицій розглядає соціокультурне середовище як „складний комплекс, що поєднує різні фактори: соціальні, конфесійні, національні, вікові, громадські тощо, здатні індивідуально впливати на молодь [81, с. 62]”.
Аналіз соціально-педагогічних можливостей соціокультурного середовища показує, що воно володіє значним потенціалом у вихованні молодого покоління. Зберігши і оновивши базу, досвід роботи з молоддю, соціокультурне середовище може створювати всі умови для розвитку соціально активної молоді на селі. При цьому, на нашу думку, однією із важливих педагогічних умов є створення соціальних інститутів, здатних ініціювати цю роботу, організовувати і вдосконалювати її на постійній професійній основі (сім’я, школа, Будинок творчості, Будинок культури, релігійні організації, місцеві органи самоуправління, громада, громадські організації та ін.)
Таким чином, можна передбачити, реформування соціокультурного середовища села має бути пов’язане з наданням йому активного статусу в селі, а недостатність вивчення і розкриття особливостей даної проблеми, її актуальність у вітчизняній соціально-педагогічній науці стали основою для формулювання теми дисертаційного дослідження „Розвиток соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села”.
Мета дослідження: розробити і теоретично обґрунтувати модель розвитку соціальної активності молоді та експериментально перевірити оптимальність соціально-педагогічних умов соціокультурного середовища у розвитку соціальної активності молоді в сучасному селі.
Відповідно до окресленої мети нами були визначені такі завдання дослідження:
1. Розкрити суть соціальної активності та соціокультурного середовища та обґрунтувати педагогічний потенціал і можливості його використання у соціальному вихованні сільської молоді в сучасних умовах.
2. Розробити й експериментально перевірити модель сучасного соціокультурного середовища як передумови розвитку соціальної активності молоді.
3. Розробити критерії, показники і виявити рівні розвитку в молоді соціальної активності.
4. Виявити соціально-педагогічні умови та механізми педагогізації соціокультурного середовища як важливі чинники стимулювання соціальної активності молоді.
5. Розробити науково-методичне забезпечення процесу розвитку соціальної активності молоді на селі: концепцію, методичні рекомендації, програми діяльності різних соціальних інституцій.
Об’єкт дослідження – процес соціального виховання молоді у сучасному селі.
Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови ефективного впливу на розвиток соціально активної молоді у процесі її життєдіяльності в соціокультурному середовищі села.
Методологічною основою дослідження є філософські положення про взаємодію основних соціальних факторів виховання; концептуальні положення про комплексний підхід до вивчення проблеми формування особистості, розвитку її соціальної активності; основні Закони України „ Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 – 2008 роки”, концепції соціального виховання та особистісно орієнтованого розвитку особистості; соціально-філософські підходи до вивчення і розкриття суті „середовище та моделі соціуму”.
Теоретичну основу дослідження становлять: психолого-педагогічні теорії соціального середовища (А.С. Макаренко, А. Маслоу, Б. Паригін, В. Сухомлинський, С. Шацький та ін.); психолого-педагогічні теорії соціально-ефективності особистості (Ш. Амонашвілі, Л. Божович, Я. Корчак, В. Сухомлинський); загальні теоретичні положення соціальної педагогіки (Р. Вайноли, М. Євтуха, А. Мудрика, А. Капської, В. Поліщук, В. Сластьоніна та ін.).
Для дослідження важливими є ідеї впливу соціального середовища на розвиток особистості, зокрема, праці А. Асмолова, В. Бітаєва, В. Бочарової, В. Семенова, Н. Селіванової, В. Фелипчука, С. Чернети та ін.
Вирішення окреслених завдань дослідження потребувало використання таких методів:
– теоретичні (аналіз філософської, соціологічної, психолого-педагогічної, соціально-педагогічної літератури та її систематизація) з метою обґрунтування вихідних положень дослідження, виявлення науково-методологічних засад організації життєдіяльності молоді в соціокультурному середовищі села; розкриття суті соціокультурного середовища як інтегрованого ефективного чинника впливу на особистість;
– емпіричні (анкетування, спостереження, співбесіда, інтерв’ювання учасників соціально-виховного процесу) з метою виявлення соціально-педагогічних механізмів впливу на процес педагогізації середовища та розвитку соціальної активності молоді; визначення показників сформованості соціальної активності сільської молоді;
– педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) з метою перевірки ефективності функціонування моделі розвитку соціальної активності, дії запропонованих механізмів та соціально-педагогічних умов у соціокультурному середовищі села та визначення рівня сформованості соціальної активності;
– прогностичні (моделювання, прогнозування, метод незалежних оцінок) з метою розробки, впровадження та апробації авторських навчально-методичних матеріалів, що сприяють забезпеченню оптимізації процесу розвитку соціальної активності молоді.
Характеристика основних етапів дослідження. Дослідження проводилося протягом 2004-2008 рр. у три етапи.
На першому етапі (2004-2005) – діагностичному – здійснювалося вивчення, узагальнення і систематизація філософських, соціологічних, соціально-педагогічних, нормативно-правових основ дослідження, вивчення реального стану практичного досвіду з означеної проблеми, вивчення досвіду проектування соціально-педагогічної роботи на селі, пріоритетних напрямів соціально-виховної роботи з молоддю. Основний акцент робиться на виявленні соціокультурного феномена сільського середовища та його виховного потенціалу. Було здійснено аналіз реальної практики діяльності соціальних інститутів як складових соціокультурного середовища, виявились найбільш гострі проблеми, які перешкоджали вирішенню питання розвитку соціальної активності молоді, а також фактори, що позитивно впливають на розгортання даного процесу. Водночас проводилося анкетування педагогів, учнів 10-11 класів, молодих жителів села, керівників установ, громадських організацій. На основі інформаційно-статистичних матеріалів були виявлені проблеми, загальні тенденції розвитку соціальної активності молоді на селі. Все це загалом дозволило визначити гіпотезу дослідження.
На другому етапі (2006-2007рр.) – пошуково-теоретичному (моделюючому) – уточнювались теоретичні основи дослідження; розроблялась і теоретично обґрунтовувалась модель розвитку соціальної активності молоді в умовах соціокультурного середовища села; розроблялись і апробовувались окремі методики і технології соціально-педагогічного впливу на молодь, створювалась система взаємодії різних соціальних інститутів сільського соціуму чи структурних підрозділів; розроблялись конкретні методики для експериментальних груп.
На третьому етапі (2007-2008 рр.) – узагальнюючому – здійснювалась перевірка достовірності педагогічного експерименту, проводився аналіз результатів експериментам роботи, впроваджувалась експертна оцінка дії відповідної моделі соціокультурного середовища, взаємодії соціальних інститутів та управління ними з чітко вираженою спрямованістю на розвиток соціальної активності молоді, зроблено загальні висновки за результатами дослідження, здійснювалось оформлення дисертаційного матеріалу.
Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота здійснювалась на базі Бориспільського району (с. Мартусівка), де функціонують соціальні інститути, що охоплюють молодь віком від 15 до 35 років. З метою отримання результатів порівняльного аналізу були залучені також окремі групи молоді с. Ревне.
Загальна кількість учасників експерименту складає 587 респондентів (із них 303 – експериментальна група, 284 – контрольна), 18 вчителів, 22 керівники різних соціальних інститутів.
Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
– вперше обґрунтовано і доведено необхідність розвитку соціальної активності молоді в умовах функціонування моделі соціокультурного середовища і розкрито вплив соціальних інститутів на основі інтегрування їх принципів, функцій і технологій; розроблено критерії ефективності дії моделі розвитку соціальної активності особистості в соціокультурному середовищі села та рівні сформованості соціальної активності молоді; розроблена концепція розвитку соціальної активності сільської молоді, розрахована на поетапну роботу з даною категорією молоді села; виявлено складові педагогічних умов функціонування і розвитку соціально активної особистості у сільському соціумі на основі педагогізації та інтеграції соціокультурного середовища;
– уточнено та подальшого розвитку набули поняття „соціальні інститути”, „педагогізація середовища” як умова оптимізації впливу на особистість соціокультурного середовища; поняття „соціокультурне середовище” як інтегративного соціально-педагогічного феномена комплексного виховного впливу на особистість.
Практичне значення дослідження: обґрунтовано й апробовано умови інтеграції соціальних інститутів села, які формують сприятливе середовище для прояву молоддю соціальної активності (родина, школа, громада, місцеві центри, клуби різної спрямованості – художньо-естетичного плану, фізкультурно-оздоровчого, соціально-реабілітаційного, громадські організації, культурно-просвітницькі заклади, медичні, психологічні консультпункти, центри за інтересами). Створено програми „Особистість і її партнери на шляху до активної дії у суспільстві”, „Соціальне партнерство на селі та демократизація співпраці”; „Партнерство школи та громади села”; розроблено план організації роботи місцевої виконавчої влади, спрямованої на активізацію всіх соціальних інститутів села у плані здійснення виховної роботи серед молоді.
Положення, висновки й рекомендації, сформульовані на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, впроваджено у соціально-педагогічний процес організації молоді с. Мартусівка та с. Ревне Бориспільського району Київської області (довідка № 207 від 11.11.2008 р.); Центральної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді (довідка № 121/14 від 23.01.2008 р.); відділу освіти Бориспільської районної ради Київської області (довідка № 49 від 14.11.2008 р.); Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 07–10/2446 від 15.12.2008 р.).
Вірогідність отриманих результатів забезпечується обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету і завданням, особистою участю автора в експериментальній роботі, репрезентативністю отриманих даних.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження знайшли відображення в окремих статтях, а також у доповідях і виступах на наукових і науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародній  „Соціальна робота в Україні: вектор розвитку в третьому тисячолітті” (Київ, 2007 р.), всеукраїнських  „Вища школа України: поступ у майбутнє” (Черкаси, 2007 р.), „Актуальні проблеми соціальної педагогіки” (Чернігів, 2007 р.), „Виховання в сім’ї” (Чернігів, 2008 р.); щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на щорічних звітних науково-практичних конференціях кафедри соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у 8 одноосібних наукових працях. Серед них: 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 матеріали доповідей на конференції.
Загальний обсяг особистого доробку становить 4,5 друкованих аркушів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Успіх будь-якої соціальної моделі в основному визначається ініціативою, самореалізацією особистості в різних сферах життєдіяльності та типом її поведінки у відповідному середовищі. З цієї точки зору головним стає те, що соціальна активність молоді і зовнішні соціальні умови її життя мають набути характеру взаємопроникнення і взаємодії. Такі процеси спонукають до розробки нових концепції щодо розвитку особистості як ядра життєдіяльності, людських взаємовідносин, перетворювальних процесів. У зв'язку з цим, безперечно, постає питання щодо необхідності вивчення соціальних і соціально-педагогічних факторів, які впливають на соціальне становлення особистості як такої, що спроможна завдяки розвитку її соціальної активності бути рушійною і перетворювальною силою у конкретному соціокультурному середовищі села і в суспільстві загалом.
Таким інтегрованим соціально-педагогічним фактором є соціокультурне середовище, в якому молода людина спроможна утверджувати „власну унікальність” (за Ф.Ніцше). Проте посилення катаклізмів у суспільстві посилили несприятливі тенденції розвитку соціального середовища села й актуалізувало питання щодо пошуків механізмів, щоб допомогти молоді не лише подолати соціальну й духовну кризи, але й стати активним суб'єктом позитивних перетворень на селі, видозмінюючи при цьому власні позиції, ідеали, життєвотворчість. Сучасна ситуація, коли соціальна активність молоді перебуває у прямій залежності від особливостей соціокультурного середовища, а в цей час соціально-педагогічна наука ще не має достатніх надбань, тому вона потребує пошуків шляхів, способів організації оптимального соціокультурного середовища і розробки таких технологій, умов і форм роботи, щоб воно сприяло розвитку оновленого покоління і його соціальної активності.
У процесі тривалого теоретико-експериментального дослідження отримано результати, які підтверджують правильність висунутої нами наукової гіпотези, засвідчують вирішення поставлених завдань і дають підстави для таких висновків:
1. Уточнено зміст і розкрито особливість поняття „соціальна активність” молоді як педагогічного феномена і як багатоаспектного відображення розвитку особистості та соціокультурного середовища як соціально-педагогічного фактора, який стимулює здатність молодої людини до творчості, вольових актів, продуктивного спілкування, що проявляється „в активній позиції” (за С. Гончаренком). Вивчення різних концептуальних підходів до розкриття суті соціальної активності (перебудова власної внутрішньої структури; оволодіння різними видами діяльності; реалізація в соціально значущій діяльності; сукупність актів дій – зовнішніх і внутрішніх; це результат потреб людини; це цілеспрямована, напружена, творча діяльність; ставлення людини до праці, суспільства, громадських справ; співвідношення з цінностями, мотивами, нормами; родова діяльність суспільного індивіда; це соціальна діяльність та ін.) дозволяє сказати, коротко, що соціальна активність – це стійке особистісне утворення, яке характеризує молоду людину як соціальну істоту, яка має чітку особистісну спрямованість, володіє світоглядом як системою знань і переконань, має власну позицію, взаємодіє з навколишнім світом; водночас це і процес соціальної діяльності, що характеризується інтенсивністю, якістю, новизною, креативністю, успіхом, змістовим наповненням і може відбуватися за певних умов і в певних ситуаціях.
У ході дослідження уточнено поняття „молодь” як суб’єкта дії соціокультурного середовища, яка виступає як ресурсом, так і учасником соціальних процесів. Це покоління молодих людей, яке проходить стадію активної соціалізації, засвоює або уже засвоїло освітні, професійні, культурні та ін. соціальні функції. Законодавчо це особи віком 15-35 років, за характерологічними ознаками – вільна, винахідлива, ініціативна, діяльна, творча особистість; прагне бути причетною до політичних свобод, з розвиненою правовою відповідальністю, з окремою світоглядною позицією, з національно орієнтованою свідомістю, це людина, яка має бути підготовленою до життя, конкурентно здатною, з цілеспрямованою мотивацією та володіє соціальною мобільністю. Сільську молодь об’єднує територія поселення, громада, освітні заклади, сім’я, церква та інші агенти соціального виховання.
2. Соціальна активність розглядається як дія соціально-педагогічного феномена в соціокультурному середовищі села, яке не є створене штучно і не з’являється стихійно. Реальний розвиток суспільства, самої людини, умови її функціонування і розвитку діяльності, зміни рівня, структури і характеру знань, взаємовідносин суб’єктів і середовища, безумовно, впливає на весь соціальний організм суспільства. Тому ми характеризуємо соціальне середовище як складне організоване багаторівневе утворення, де складові володіють відносно функціональною автономією один від одного і від цілого. Інфраструктура соціокультурного середовища села має свої особливості, обумовлені цілями, смислом і особливостями життєдіяльності мешканців села, зокрема молоді, це: органи місцевого самоврядування, громадські і молодіжні організації, об’єднання за інтересами, освітні заклади, позашкільні соціально-виховні заклади, консультативний пункт, медичний центр, культурно-виховний центр, рада активу села, рада старійшин, центр соціальної допомоги та ін. Соціально-виховним призначенням соціокультурного середовища є: а)формування особистісних і соціально значущих потреб, інтересів молоді та їх задоволення відповідно до соціальних норм; б)створення умов для саморозвитку і самореалізації духовних і моральних сил особистості чи групи людей; в)забезпечення відтворення соціокультурного потенціалу середовища.
Соціокультурне середовище села має свої особливості: спосіб життя, сезонність і циклічність виробництва; специфіка умов праці, побуту; циклічність у відтворенні професійної структури населення; норми поведінки і форми спілкування жителів села; наявність і можливість культурних і освітніх установ. У соціокультурному середовищі діють різні сфери життєдіяльності молоді (освітня, виховна, трудова, оздоровча, культурно-просвітницька, сімейно-побутова, громади, управлінсько-координаційна). Це свідчить, що соціокультурне середовище є інтегративним соціально-педагогічним фактором впливу на молодь і взаємодіє з нею.
3. З метою досягнення мети і визначених завдань нами була побудована модель соціокультурного середовища села як соціально-виховної умови для розвитку соціальної активності молоді. При моделюванні ми виходили із таких методологічних засад: соціокультурне середовище – це системне утворення з низкою структурно-функціональних компонентів; ця система розвивається самостійно, є динамічною; це відкрита система для нових складових; має свою якісну характеристику, відображаючи історичні контексти. Соціокультурне середовище, покладене в основу моделі, є соціально модельоване, передбачає забезпечення можливостей для вибору траєкторії особистісного розвитку молоді, вдосконалення, самореалізації. Принципами побудови моделі є: духовність і народність; гуманістична і громадська спрямованість розвитку; інтегрованість соціальних інфраструктур, відповідності змісту виховання, вимог суспільства, громади, потреб особистості; свободи самовизначення і самореалізації, практично-діяльнісних засад.
Структура запропонованої моделі, окрім цілей і завдань, включає змістово-операційний блок, до яких входить зміст, форми, методичні соціально-педагогічні умови, які дозволяють досягати окреслені цілі і завдання; суб’єкти взаємодії (молодь, соціальні інститути, громада, сім’я тощо), змістове наповнення соціально-виховного процесу; соціальні проекти і програми, індивідуально орієнтовані мікросоціуми, продуктивна діяльність; комплекс соціально-педагогічних умов розвитку соціальної активності; критерії, показники і рівні для перевірки сформованості якостей соціальної активності (наявність інтересу до соціально значущої діяльності, сформованість особистісних мотивів і проявів соціальної активності).
Запропонована модель соціокультурного середовища села як особливість соціально-виховного простору дозволяє проектувати дію всіх її складових, які реалізуються у відповідних умовах, ситуаціях, проявляються в позиції молоді і в характері її діяльності. Домінуючими компонентами інтегративного соціокультурного середовища є як змістовий, так і технологічний аспекти, оскільки вони охоплюють досить широкий спектр діяльності окремих осіб, групи, громади, соціальних інститутів та різнобічне вирішення означених цілей завдяки використання оптимальних технологій, спрямованих на розвиток соціальної активності молоді.
4. У процесі проведення експериментального дослідження, встановлено, що характер соціально-педагогічних технологій особливо яскраво проявився у процесі педагогізації соціокультурного середовища села, який можливий за умов: соціальної спрямованості саморозвитку особистості та розвитку соціальної активності; позитивного ставлення сільської молоді до соціокультурного середовища, до різних соціальних інститутів і соціальних груп; реального включення молоді у процес перетворення процесу життя і соціального оточення; можливості реалізації власних ініціатив, ідей, рішень і відповідальності за них; оволодіння технологією проектування власної життєдіяльності; вільної самореалізації. Через систему соціально спрямованих форм роботи і видів діяльності забезпечено рівні можливості для різних груп молоді, серед них можна виокремити організацію системи самоуправління, участь у теоретичних семінарах, тренінгах („Ми за здоровий спосіб життя”, „Ми проти насильства у сім’ї!”), спільних творчих справах („Адресна турбота”, „Не забудь – ти творець власної долі”, „Кожна людина – талант”, „Розумник села” та ін.) у художньо-мистецьких вечорах, святах, конкурсах („Я і моя сім’я”, „Сімейна творчість”, свята вулиці, конкурс гумористів та ін.), організацію клубів за інтересами (Клуб молодої сім’ї, КВВ, клуб сімейної реліквії, клуб майстрів рукоділля тощо), діяльність в індивідуально-орієнтованих соціумах (корпус волонтерів, прихильників народних обрядів, фонд соціальної допомоги тощо).
На основі впровадження запропонованої нами моделі соціокультурного середовища села, яка обумовила цілі, завдання, умови і змістово-процесуальне забезпечення, виявлено рівні прояву соціальної активності молоді в адекватних оптимальних умовах. Результати, отримані після формувального експерименту, підтвердили припущення про те, що створення ефективного соціокультурного середовища як інтегративного соціально-педагогічного феномена є незаперечним доказом отримання прогнозованого результату як розвитку окремих позитивних соціально значущих якостей молоді, так і розвитку її соціальної активності загалом.
5. З метою виявлення змін, що відбуваються у життєдіяльності сільської молоді були розроблені критерії (змістовий, мотиваційний, діяльнісний), показники соціальної активності (прояв інтересу, мотиву і соціальної активності) та виявлені рівні їх сформованості (високий, середній, низький) (табл. 2.2)
Виявлений оціночно-критеріальний інструментарій розвитку соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села. У якості основного критерію виміру рівня вибрано динаміку від низького і середнього рівнів розвитку соціальної активності до високого рівня.
Проведений аналіз результатів експериментальної роботи засвідчив, що впроваджена модель інтегрованого соціокультурного середовища є тією передумовою, що обґрунтовує і створює умови для вирішення означеної мети і завдань дослідження, а висунута гіпотеза має своє підтвердження. Результати динаміки розвитку соціальної активності підтверджують думку про те, що модель соціокультурного середовища села повноцінно працює у плані розвитку соціальної активності молоді в контексті чітко вмотивованої і дієвої педагогізації даного середовища, де основним ядром, навколо якого розгортають багатоаспектні процеси, виступає молодь.
Вірогідність і надійність отриманих результатів забезпечуються методично обґрунтованою логікою дослідження, використанням методів, адекватних цілям і завданням дослідження; поєднанням кількісних і якісних методів аналізу; репрезентативністю кількості вибірок, статистичною значущістю отриманих даних та лонгітюдним проведенням (з певними повторами) педагогічного експерименту, а також тривалим часом безпосередньої участі автора дослідження в розвитку соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села.
6. В результаті проведеної експериментальної роботи розроблено концепцію системної роботи з молоддю села, програмне забезпечення різними соціальними інститутами у плані соціального виховання молоді і розвитку її соціальної активності.
Вивчаючи проблему розвитку соціальної активності молоді села, ми виявили, що не всі аспекти даної проблеми досліджені в повному обсязі. Накопичений теоретичний і практичний матеріал потребує подальшого уточнення, вивчення й аналізу. Зокрема, це стосується: розробки і реалізації моделі соціокультурного середовища і району, взаємодії його складових, які у сукупності можуть давати помітний ефект у розвитку соціальної активності молоді; розробки і впровадження цільових соціально спрямованих програм, розрахованих на людей різного віку і статусу. Вивчення цілеспрямованого впливу соціокультурного середовища на особистісний розвиток соціальної активності людей, особливо це стосується виявлення механізмів впливу на молодь різних соціальних груп та ін.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх проблем соціальної активності молоді у соціокультурному середовищі села. На нашу думку, потребує уваги ряд питань, що стосується розробки та реалізації моделі соціокультурного середовища та району, взаємодії його складових, які у сукупності можуть давати помітний ефект у розвитку соціальної активності молоді; розробки і впровадження цільових соціально спрямованих програм, розрахованих на людей різного віку і статусу тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности (Психология формирования и развития личности). – М.: Наука, 1981. – 365 с.
2. Аза Л.О. Теоретико-соціологічний аналіз соціальних проблем виховання: Дис. ... д-ра соціол. наук: 22.00.01. – К., 1994. – 273 с.
3. Алексеев В.Т. Ценностные ориентации личности и проблема их формирования. – М.: Педагогика, 1979. – с. 197.
4. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной логике. – М.: ИДША, 1996. – 496 с.
5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – М.: Наука, 1977. – 380 с.
6. Ананьев Б.Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания // Избранные психологические труды. В 2-х т. – Т.2 / Под ред. А.А Бодалева и др. – М.: Педагогика, 1980. – С. 128-162.
7. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії. Підручник для студ. ВНЗ. – К.: Тандем, 2000. – 416 с.
8. Аникаева Т.В. Образовательная среда школы как условие профессионального самоопределения старшоклассников. Дис. ... на соискание ученой степени кандидата педагогических наук: 13.00.01. – Санкт-Петербург, 2001. – 220 с. – С. 162-178.
9. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности: Личность как объект и субъект общественных отношений. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 243 с.
10. Арефьева Г.С. Социальная активность: Проблемы субъекта и объекта в социальной практике и познании. – М.: Мысль, 1974. – 230 с.
11. Артеменкова Т.А. Социокультурная среда научного города: Дисс. … канд. культурологи: 24.00.02. – М., 1996. – 133 с.
12. Асеев В.Т. Мотивация поведения и формирования личности. – М.: Мысль, 1984. – 154с.
13. Асмолов А.Г. Психология индивидуальности. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 96 с.
14. Асмолов А.Г. Историко-эволюционный подход к пониманию личности: проблемы и перспективы исследования // Вопросы психологии, 1986. - № 1. – С. 28-40.
15. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.:Политиздат, 1980. – 368 с.
16. Афанасьєв В.Г. Об управлении процессами формирования и жизнедеятельности личности // Вопросы философии, 1976. - № 11. – 3-55 с.
17. Бабаян Ю.О. Мотивація досягнення як внутрішній детермінант соціальної активності особистості // Військовий гуманіт. ін-т Нац. акад. оборони України. Збірник наукових праць. — К., 2000. — N1–2 (14): Українська еліта та її роль в державотворенні. — С.151–156.
18. Бабочкин П.И. Социокультурное становление молодежи в динамично изменяющемся обществе: Дисс. … докт. философ. наук: 09.00.11. – М., 2001. – 275 с.
19. Бабочкин П.И., Ильинский И.М. Концепция воспитания жизнеспособных поколений российской молодежи. – М.: Социум, 1999. – 289 с. – С. 275-289.
20. Балакірєва О. М., Білий А.І. та ін. Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2003 р.) — К. : Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. — 264 с.
21. Балакірєва О.М. Особливості соціологічного аналізу молодого покоління в сучасному суспільстві // Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. – К.: ІІСД, 1996. – С. 217-220.
22. Балакірєва О.М., Бондар Т.В., та ін. Молодь України у дзеркалі соціології / За ред. О.О. Яременка. — К. : УІСД, 2001. — 210 с.
23. Балл Г.О., Бастун М.В., Видра О.Г. та ін. Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти: Навч.-метод. посібник / АПН України; Інститут педагогіки і психології професійної освіти / В.В. Рибалка (ред.). — К. : ІПППО АПН України, 2005. — 298с.
24. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. – М.: Медиум, 1995. – 279 с.
25. Бердяев Н.А. Самопознание. Опыт философской автобиографии. – М.: Книга, 1991. - 397 с.
26. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитания. – М.: Прогресс, 1986. – 421 с.
27. Бестужев-Лада И.В. Нормативное социальное прогнозирование : возможности пути реализации целей общества. Опыт систематизации / Отв. ред. Г.В. Осипов. – М.: АПН СССР., ин-т. социальних исследований, Наука, 1987. – 212 с.
28. Бех І.Д. Людське життя і цінність // Мистецтво життєдіяльності у 2 ч. – К.: ІЗМН, 1997. – ч. 1 – С.39-74.
29. Бех І.Д. Особистісно-орієнтований виховний процес у траєкторії становлення і розвитку особистості // Виховання особистості. – У 2-х т. – Т. 2. – К.: Либідь, 2003. – С. 112-225.
30. Битинас Б.П., Бочарова В.Г. Социальное воспитание учащихся (основные теоретические положения). – Ростов на/Д.: Феникс, 1993. - 175 с.
31. Битинас Б.П. Введение в философию воспитания. – М.: Центр духовных ценностей, 1996. – 141 с.
32. Бітаєв В.А. Людина і соціокультурне середовище: проблема взаємоадаптації // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності (альманах). — К., 2000. — С.81–90.
33. Богданова Т.П. Труд и социальная активность молодежи. – Минск: Изд-во БГУ, 1972. – 240 с.
34. Божович Л.П. Проблемы формирования личности. – Воронеж: НПО МОДЭК, 1995. – 352 с.
35. Борисенко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: Фоліо, 1996. – 237 с.
36. Бондар Т.В. Проблеми соціальної сфери села в конкурентному середовищі // Таврійський науковий вісник. — Херсон, 2005. — Вип.38. — С.223–228.
37. Бондаревская Е.В. Воспитание как возрождение гражданина, человека, культуры и нравственности. – Ростов на/д., 1993. – 34 с.
38. Боришевский М.Й. Національні цінності у структурі громадянської свідомості // Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості. – К. – Дрогобич: Відродження, 1998. – С. 11-14
39. Боришевський М.Й., Музичу С.Т., та ін. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: [Навч.-метод. посіб.] / Інститут змісту і методів навчання; Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 1999. — 190 с.
40. Бородін Є.І., Ганюков О.А., Дуплянко П.Ю. та ін. Сільська молодь України в період політичних та економічних трансформацій: настрої, орієнтації, сподівання — К. : Академпрес, 1998. — 168 с.
41. Боряз В.Н. Методологические принципы определений понятия «молодёжь» // Человек и общество. Социальные проблемы молодёжи. – Учёные записки МГУ. – Вып. VІ – Издательство МГУ, 1969. – С. 32-39.
42. Бочарова В.Г. Социальная микросреда как фактор формирования личности школьника: Дис. … докт.пед.наук: 13.00.01 – М., 1991. – 379 с.
43. Бочарова Э.М. Сознание и социальная среда: деятельностная парадигма: Автореф. дис. … канд. философ. наук.: 09.00.11. / Сев. – Кавказ. гос. техн. ун-т. – Ставрополь, 2001. – 22 с.
44. Бровко М.М. Активність мистецтва і проблема взаємодії художнього та соціального прогресу // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. - К., 1997. – С.3–15.
45. Брушлинский А.В. Психология субъекта. – Инст-т психологии РАН, 2003. – 272 с.
46. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. – М.: МГУ, 1968. – 180 с.
47. Булах І.С., Кулагіна Л.М. Особливості соціального вибору ціннісних орієнтацій у підлітків // Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості. – К.: Дрогобич: ДДПІ, 1998. – С. 46-52.
48. Бурдуковская Е.А. Социокультурная среда как педагогический фактор личностного становления студента: Дис. … канд.пед.наук: 13.00.08. – Благовещенск, 2004. – 186 с.
49. Бурлачук В., Іваненко О., Казаков В., та ін. Суспільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід / НАН України; Інститут соціології — К., 2004. — 244 с.
50. Буров И.В. Руководитель как воспитатель и организатор: (социологический анализ). – К.: Наук. думка, 1991. – 124 с.
51. Бутківська Т.В. Цінності в контексті соціокультурної освіти // Педагогіка і психологія. – 1995. - № 3 – С. 33-93.
52. Бекон Ф. Сочинения. В 2-х т. – 2-е изд. – Т.1. – М.: Мысль, 1977. – 567 с.
53. В. Панок, Т. Титаренко Н. Чепелєва та ін. Основи практичної психології. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
54. Вайнола Р.Х. Особливості соціально-педагогічної роботи в умовах вуличного простору // Соціальна робота в Україні на поч. ХХІ ст.: проблеми теорії і практики. – К.: ДЦССМ, 2002, - Ч. ІІ. – С. 63-71.
55. Валуйський О. Проблеми розвитку соціальної активності мас в умовах подолання кризових явищ в суспільстві (методологічний аспект) // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладанання). — К., 2000. — С.11–14.
56. Василец О.И., Симон Ю.С. Социализация человека: перспектива индивидуальности // Человек: перестройка мышления и поведения. – К.: Наук. думка, 1991 – С. 216-221.
57. Вебер М. Избранные произведения: Перев. с нем. / Под ред. Ю. Давыдова. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с. – С. 797-803.
58. Венедиктова Н.В. Активність суб’єкта як фактор конститування особистості в системі «я-інший» // Вісник. – К., 2005. – Вип. 3.– С. 31-37.
59. Вірменко А.Ю. Світоглядно-мотиваційні засади соціальної роботи на селі // Зб. наук. статей. – Вип. 2-3. – К. – Умань, 2006. – С. 93-99.
60. Власова М.Е. Личносные механизмы становления социальной активности подростков. Дис. … канд. псих. наук: 19.00.07. – К., 1989. – 136 с.
61. Вознесенская Е.Л. Психологические аспекты политических идеалов социально активной молодежи // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. — К., 2001. — Вип.3. — С.163–167.
62. Волков В.Б. Тренинг социальной активности (Психологический тренинг) – СПб.: Речь, 2005. – 182 с.
63. Вроненко А.Ю. Світоглядно-мотиваційні засади соціальної роботи на селі // Пріоритетні засади і форми соціальної роботи на селі в умовах його трансформації // За ред. А.М. Шатохіна. – Київ-Умань, 2006. – С. 93-100.
64. Выготский Л.С. Педагогическая психология – М.: Педагогика-Пресс, 1999. – 536 с.
65. Выготский Л.С. Психология развития как феномен культуры. – М.: Воронеж, 1996. – 512 с.
66. Вишневский Ю.Р., Ковальова А.И. и др. Практикум по социологии молодёжи: Учебное пособие для студ. вузов на спец-ти „Социальная работа” – М.: Социум, 2000. – 296 с.
67. Галустян Н.В. Правовая активность личности в механизме формирования социально-полезного поведения: Дис ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Р-на-Дону, 2005. – 162 с.
68. Ганюков О.А. Конфліктний потенціал української молоді // Молодь України у дзеркалі соціології. – К.: УІСД, 2001. – С. 61-78.
69. Голованов О.Р. Социально-педагогические условия организации досуговой деятельности старшеклассников в сельском социуме: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.06. – Кострома, 1999. – 224 с.
70. Головатий М.Ф. Формування державної молодіжної політики в сучасній Україні: політологічний аналіз: Дис ... докт. політ. наук: 23.00.02. – К.: НАН України, Ін-т національних відносин і полотології, 1996. – 389 с.
71. Головатый Н.Ф. Социология молодёжи. – К.: МАУП, 1999. – 224 с.
72. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и самоопределение молодежи: Автореф. дис. … докт. философ. наук: 09.00.09. / АПН УССР, Ин-т философии. – К., 1989. – 34 с.
73. Головенько В.А., Корнієвський О.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. – К.: Укр НДУ проблем молоді, 1994. – 111 с.
74. Головко А.В. Развитие научно-технического творчества молодежи как фактор повышения социальной активности личности в современных условиях: Автореф. дис... канд. филос. наук: 09.00.02 / Высшая комсомольская школа при ЦК ВЛКСМ. — М., 1990. — 24 с.
75. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
76. Грабовская С.Л. Социально-политическая активность молодежи: критерии и методы изучения // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукр. наук. конф. — К., 1995. — С.113–114.
77. Грива О.А. Полікультурне середовище як фактор соціалізації сучасної молоді // Психологія та педагогіка: спеціальні. — К., 2003. — Кн.1. — С.14–22.
78. Григоренко О.П., Лісовський В.С. Молодь і соціально-економічні відносини на селі. — Хмельницький : ТУП, 1998. — 197с. — Бібліогр.: с. 191-196.
79. Грибакина Э.Н. Социальная сфера общества, ее специфика – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1992. – 177 с. – Бібліограф. в конце глав.
80. Гуманистическое формирование личности ребёнка в системе семьи, общества, государства: Научно-практический конфер. – Минск, 1996. – 204 с.
81. Гур’янова М.П. Сельская социальная среда как педагогический фактор: Дисс. … канд.пед.наук: 13.00.01. – М., 1994. – 179 с.
82. Давиденко А. Роль соціального середовища у творчості людини // Збірник наукових праць. — К., 2004. — С.57–61.
83. Декларация «Про загальні засади державної молодіжної політики в Укарїні». Закон України від 15.12.1992 р. // Діти, молодь і закон. – К.: ІСМС, 1994. – Ч.І. – С. 43-44
84. Демешкант Н.А., Литвиненко М.С. Соціальна робота на селі в сучасних умовах: стан, особливості, завдання та перспективи // Зб. наук. статей. – Вип. 2-3. – К. – Умань, 2006. – С.5-13.
85. Демичева А.В. Проблемы девиантного поведения молодежи в условиях трансформации современного украинского общества. Дис. …канд. соц. наук: 22.00.06. – Днепропетровск., 1998. – 183 с.
86. Донченко О.А., Татенко В.О., Титаренко Т.М. та ін. Людина. Суб'єкт. Вчинок: Філософсько-психологічні студії / Віталій Олександрович Татенко (заг.ред.). — К. : Либідь, 2006. — 359с.
87. Дридзе Т. Человек и городская среда в прогнозном социокультурном проектировании // Общественные науки и современность. – 1994. – №1. – С. 131-138.
88. Духовність і моральні цінності сучасної української молоді: Аналітична доповідь. – К.: Укр НДІ соц. дослідж., 1998. – 347 с.
89. Елисеев О.П. Активность и социокультурная эволюция человека : Дис. ... д-ра филос. наук : 09.00.13. – 2004. – 521 с.
90. Євтух М.Б. Соціальна педагогіка: підручник для студентів. – К.: МАУП, 2002. – 229 с.
91. Жизненный путь поколения: его выбор и утверждение / Под ред. Титмы. – Таллин: Эхти раамат, 1985. – 372 с.
92. Жиляєва С. Деякі аспекти соціалізації темпераменту і виховного середовища дитини // Україна і світ. Історія: минуле і сучасність. — Тернопіль, 1995. — С.146–152.
93. Закон України „Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки” від 18.11. 2003 р.
94. Закон України „Про соціальну роботу” від 06.05.2005 р. - № 6210.
95. Закон України „Про соціальні послуги” від 19.06.2003 р.
96. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.1993 // Нормативно-правове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для молоді. – К.: ДЦССМ. 2002. – С. 29-36.
97. Захарченко М.В., Бурлачук В.Ф. та ін. Соціологічна думка України: Навчальний посібник / Міжнародний фонд "Відродження". Трансформація гуманітарної освіти в Україні. — К. : Заповіт, 1996. — 424с.
98. Звєрєва І.Д. Діяльність соціального педагога в середовищі: змін, форми, методи // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. — Ужгород, 1999. — Ч.1. — С.268–271.
99. Здравомыслов А.Г. Потребности, интересы, ценност. – М.:ИПЛ, 1986. – 223 с.
100. Зінченко В.П. Человек развивающийся: очерки российской психологии. – М.: Триволта, 1994. – 304 с.
101. Игнатова В.В. Педагогические факторы духовно-творческого становления личности в процессе социализации и условия их реализации: Дисс. … докт. пед.наук: 13.00.01. – Челябинск, 2001. – 365 с.
102. Иконникова Н.И. Бытие человека как целостная система: социально-философский аспект.: диссертация на соискание учёной степени доктора философских наук : 09.00 . 11 : Москва, 2004. – 374 c.
103. Иконникова И.Н., Кон И.Р. Молодёжь как социальная категория. – М.: Политиздат , 1970. - 254 с.
104. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: «Питер», 2000. – 512 с.
105. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: Перев. с нем. – М.: Педагогика, 1991. – 238 с. – Библ. в конце разделов.
106. Іщенко М.П. Молодь – активний суб’єкт оновлення сучасної цивілізації // Вивчення молоді на сучасному етапі. – К.: Столиця, 1996. – С. 73-76.
107. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание. – Ленинград: ЛГУ, 1991. – 319 с.
108. Каган М.С. Человеческая деятельность. Опыт системного анализа. – М.: Мысль, 1974. – 328 с.
109. Казакина М.Г. Самооценка личности и педагогические условия ее формирования. – Минск: ОГПИ, 1981. – 68 с.
110. Канішевська Л.В. Формування громадсько-соціальної активності студентів // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. — Горлівка, 1998. — Вип.4, т.1. — С.49–52.
111. Кант И. Лекции по этике: Пер. с нем. А.К. Судаковин. – М.: Республика, 2005. – 430 с.
112. Капська А.Й. Соціалізація особистості – надзавдання соціальної педагогіки // Соціальна педагогіка. Підручник. – К.: Центр навч. літ., 2006. – С. 4-18.
113. Капська А.Й. Соціальна робота. – К.: Центр навч. літератури, 2005. – 328 с.
114. Капто А.С. Социальная активность молодежи. – М.: Знание, 1971. – 175 с.
115. Караковский В.А. Стать человеком. Общечеловеческие ценности – основа целостного учебно-воспитательного процесса. – М.: Новая школа, 1993. – 80 с.
116. Карпенко О.В. Молодежь в период трансформации: катастрофические сценарии и реальность // Молодежь в условиях социально-экономических реформ / под ред. В.М. Лисовского. – Сибирь, 1995. – вип. № 2. – С. 119-121.
117. Карпенчук С.Г. Самовиховання особистості: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 216 с.
118. Карпова Е.М. Поликультурная среда клуба как средство социального воспитания старшеклассников: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.02: Кострома, 2004. – 195 с.
119. Карпухин О.П. Самооценка молодежи как индикатор ее социокультурной идентификации // Социс. – 1998. – №12. – С. 89-94.
120. Катерный И. В. Понятие «среда» в современной социальной философии: Автореф. дисс. … канд. филос. наук: 09.00.11. / МГУ. – М., 2002. – 32 с.
121. Киричук В.О. Соціально-комунікативна активність старшокласника — системоутворюючий чинник всіх різновидів соціальної активності // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності. — К., 1998. — С.283–287.
122. Киричук В.О. Психолого-педагогічні умови стимулювання соціальної активності старшокласників: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1998. – 18 с.
123. Кліш П.А. Соціальне виховання підлітків у мікросоціумі. Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Луцьк, 1993. – 142 с.
124. Кобзар Б.С. Формування громадсько-соціальної активності учнів шкіл-інтернатів педагогічного профілю // Допрофесійна педагогічна підготовка учнівської молоді в контексті реалізації цільової комплексної програми «Вчитель». — Дніпропетровськ, 1998. — Ч.1. — С.77–81.
125. Кобзарь Б.С., Тайчинов Т.П. Личность и ее становление. – К.: Молодь, 1990. – 164 с.
126. Ковалев А.Г. Психология личности. – М.: Политиздат, 1970. – 264 с.
127. Ковальов В.И. Мотивационная сфера личности как проявление совокупности общественных отношений // Психологический журнал, 1984. – т.5. - № 4. – С. 7-11.
128. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. – М.: Мысль, 1984. – 252 с.
129. Кожем’якіна О.М. Суспільний досвід: Автореф. дис. ... канд. філософ. наук: 09.00.03. – Ін-т філософії ім. Г. Сковороди НАН Украъни. – К., 2003. – 18 с.
130. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах. Общие и возрастные особенности. – Минск: Нар. Освіта, 1976. – 232 с.
131. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самопознание. – М.: Политиздат, 1987. – 366 с.
132. Кон И.С. Психология юношеского возраста. Проблема формирования личности. Учебное пособие для педаг. институтов. – М.: Просвещение, 1979. – 175 с.
133. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. – К.: Рад. Школа, 1991.– 232 с.
134. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інф. збірник МОН України. – 1996.- № 13. – С.
135. Корчак Я. Правила жизни : Пер. с польського . – К.: Молодь, 1989. – С. 195-232.
136. Кочеласова Л.А. Социально-природная среда как фактор развития активности школьника: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Оренбург, 2006. – 160с.
137. Кравченко Л.В. Активна життєва позиція як показник соціально-духовної зрілості особистості // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості. — К., 2001. — Кн.1. — С.71–77.
138. Крючков В.Г. Социокультурная среда как детерминанта духовного развития личности: Дисс. … канд. филос. наук: 17.00.08. – М., 1991. – 133 с.
139. Кузьменко О.А. Соціальне становлення особистості в умовах відкритої соціально-педагогічної системи: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1998. – 184 с.
140. Куликова Л.Н. Теоретико-методические основания процесса саморазвития личности // Проблемы саморазвития личности в образовательном пространстве. – Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2000. – С. 3-19.
141. Кумерець В.І. Соціальна справедливість у дзеркалі громадської думки // філософ. і соціол. думка, 1989. - № 2. – С. 7-12.
142. Ластовченко І.О. Зміни соціокультурного середовища в Україні як фактор формування системи цінностей молоді // Наукові праці. — К., 2002. — Вип.4: Соціально-психологічні проблеми вдосконалення управлінської діяльності. — С.34–36.
143. Леонтьев А.А. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 304 с.
144. Лисовский В.Т. Социология молодежи: Ученик. – СПб.: Изд-во СПб ГУ, 1996. - 158 с.
145. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології. – К.: ІЗМН, 1998. – 112 с.
146. Макаренко А.С. Мета виховання // Вибр. твори. – У 7-ми т. – Т. 4. – К.: Рад. школа, 1954. –с 209-230.
147. Макеев С.А. Социальная мобильность как поведение: Автор. дис. ... д-ра социол. наук: 22.00.04 / АПН Ин-та социологии – К., 1991. – 28с.
148. Маковецький А.М. Формування морального світу особи її ціннісних орієнтацій в кризовий період життя суспільства: Дис. ... д-ра соціолог. наук: 22.00.04. – Чернівці, 1994. – 300 с.
149. Мальковская Т.Н. Социальная активность старшеклассников. – М.: Педагогика, 1988. – 144 с.
150. Мануйлов Ю.С. Средовой подход в воспитании: Дис. ... докт. пед. наук: 13.00.01. – М. 1997. – 194 с.
151. Мар’єнко Б.С. Соціально-психологічний аспект політичної активності студентської молоді // Наукові студії із соціальної та політичної психології. — К., 1999. — Вип.1 (4). — С.136–144.
152. Мардахаев Л.В. Методика и технология работы социального педагога. – М.: Гардарики, 2003. – 269 с.
153. Марченко О.М. Деякі аспекти формування соціальної активності // Теоретичні засади педагогічного правознавства. — К., 2001. — С.90–95.
154. Маслоу А. Самоактуализация. Психология личности. – М.: Рал.-бук., Веклер, 1997. – 300 с.
155. Матвієнко О.В. Політична соціалізація як умова формування громадянської активності молоді // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. — К., 1998. — С.510–513.
156. Мертон Р.К. Социальная теория и социальная структура. – М.: АСТ: Хранитель, 2006. – 873 с.
157. Мистецтво життєдіяльності особистості: у 2-х ч. – К.:УЗМН, 1997. – 1 ч., - 390 с.
158. Міхаелі Соня. Психологічні особливості інтеграції підлітків до нового соціокультурного середовища: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. – Одеса., 1999. – 20 с.
159. Моделирование образовательных сред в рамках развивающего образования / Под ред. В. П. Лебедевой, В. И. Панова и др. – Черноголовка, 1996. - 127 с.
160. Молодь України у дзеркалі соціології. – К.: УІСД, 2001. – 210 с.
161. Мордкович В.Г. Виды активности и ее критерии // Общественная активность молодежи / Под ред. Г. Смирнова. – М.: МГПИ,1970. – с.
162. Мордкович В.Г. Пути формирования социальной активности личности при социализме. – М.: Педагогика, 1972.- 243 с.
163. Морозов В.В. Творческая активность самопознания и способы ее побуждения: Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01. – Челябинск, 2003. – 169 с.
164. Мудрик В.І. Соціальна робота на селі з різними категоріями клінтів: методологічний аспект // Пріоритетні засади і форми соціальної роботи на селі в умовах його трансформації // За ред. А.М. Шатохіна. – Київ-Умань, 2006. – с. 81-87.
165. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учебн. для студ. пед. ВУЗов / Под ред. В. А. Сластенина. – 3-е и