СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ НАСИЛЬСТВА ЩОДО ПІДЛІТКІВ : СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ ПРОФИЛАКТИКИ НАСИЛИЯ ПО ПОДРОСТКОВ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Ролінський Володимир Іванович

УДК 343.226: 347.157

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФІЛАКТИКИ НАСИЛЬСТВА ЩОДО ПІДЛІТКІВ

13.00.05 соціальна педагогіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
доктор педагогічних наук,
професор
В.М.Оржеховська

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП..... 3
РОЗДІЛ І. Профілактика насильства щодо підлітків як соціально-педагогічна проблема..... 11
1.1. Теоретико-методологічні засади сутності насильства.... 11
1.2. Соціокультурні чинники детермінації насильства щодо підлітків............................................................................................................ 28
1.3. Вікові, гендерні та індивідуальні особливості проявів
насильства у поведінці підлітків............. 43
1.4. Дослідження прояву насильства щодо підлітків у сучасній педагогічній практиці....... 63
Висновки до першого розділу........... 90

РОЗДІЛ ІІ. Шляхи удосконалення профілактики насильства щодо підлітків......... 93
2.1. Використання можливостей діагностико-корекційної діяльності для профілактики насильства щодо підлітків у школі..... 93
2.2. Реалізація потенціалу сімейного виховання у попередженні та подоланні насильства щодо підлітків... 120
2.3. Забезпечення соціального захисту підлітків у нових формах самоврядування...... 144
2.4. Результати експерименту і впровадження його у практику. 161
Висновки до другого розділу.......... 172

ВИСНОВКИ.... 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.... 181
ДОДАТКИ.... 198

ВСТУП
Україна, ставши на шлях розбудови демократії в умовах утвердження ринкових відносин, переживає негативні соціальні явища. До таких явищ належить і насильство, яке значною мірою загрожує життєдіяльності людини. Між тим Конституція України визнає життя і здоров’я людини одними з найвищих соціальних цінностей.
Закон України Про загальну і середню освіту” одним з головних визначає завдання захисту неповнолітніх від різних форм насильства в контексті Всесвітньої декларації прав дитини. Ці ж завдання визначені й Державними стандартами середньої освіти.
Актуальною для нас є резолюція, ухвалена 57-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН № 57 (березень 2004 року) про проведення досліджень проблеми насильства щодо дітей.
Проблемі профілактики насильства щодо підлітків присвячено ряд досліджень. Теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовано у працях М.Ганді, А.А.Гусейнова, М.Л.Кінга, Л.М.Толстого [39; 49; 78; 166].
Психологічні аспекти насильства щодо підлітків розроблялися у дослідженнях Б.С.Братуся, Т.В.Драгунової, Н.О.Зинов’євої, В.В.Знакова, Л.М.Зюбіна, Н.Д.Левітова, Н.Ю.Максимової, Н.Ф.Михайлової, Л.М.Семенюк, Н.Г.Солдатенко, Н.В.Тарабриної, Д.І.Фельдштейна [24; 60; 68; 69; 70; 98; 106; 115; 156; 158; 165; 172]. Проблемі насильства були також присвячені роботи зарубіжних психологів: А.Бандура, Р.Берона, А.Брауна, К.Бютнера, А.Мічерліха, М.Пападопулу, Д.Річардсона, Р.Соонетс, З.Фрейда, З.Хола, В.Холичер [13; 25; 188; 26; 128; 159; 176; 179; 180].
Проблему насильства та агресії досліджували соціологи Р.Арон, К.Вільсон, Ш.Волін, Г.Г.Ковганич, Г.Моргентау, Р.Нібур, Д.Стей.
Розробку педагогічних аспектів вирішення згаданої проблеми здійснювали Ю.М.Антонян, М.Д.Асанова, П.П.Блонський, Л.С.Волинець, Ф.К.Думко, М.Г.Казакіна, В.А.Караковський, В.І.Ковальов, Г.М.Лактіонова, В.П.Моралов, В.М.Оржеховська, П.П.Пономаренко, В.А.Сатиров, С.Т.Тадіян, Т.Є.Федорченко, В.Фуркало, Н.Д.Щербак [5; 9; 17; 35; 62; 71; 84; 126; 152; 170; 177; 184].
Юридичним аспектам насильства щодо підлітків присвячені дослідження С.Ш.Ахмедової, Т.С.Барило, Ф.Ф.Бурчака, Б.С.Волкова, Г.А.Єгошина, Д.А.Керимова, І.С.Кона, В.І.Кривуші, Г.П.Краснюка, Ф.Н.Лопушанського, Е.Б.Мельникова, Г.М.Миньковського, О.В.Пристанської, Ю.Є.Пудовочкіна, І.Н.Туктарової, Н.Шость [10; 23; 64; 88; 93; 113; 114; 133; 136; 167; 111].
Медичний аспект проблеми вивчався лікарями Ю.М.Антонян, Б.М.Ворником, Т.Говорун, С.П.Поздняковою, З.Старович, А.А.Ткаченко [6; 36; 44; 162].
Проведений нами аналіз наукових досліджень підтвердив, що в сучасних умовах недостатньо здійснюється цілеспрямований процес орієнтації педагогічних колективів на запобігання проявів насильства в освітньому середовищі. Концепція такого підходу базується на гуманістичних засадах, в основі яких лежать завдання захисту дитини, надання їй допомоги у попередженні і подоланні всіляких форм насильства.
Важливе практичне значення цієї роботи та недостатня розробленість її теоретичних аспектів зумовили вибір теми дослідження Соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо підлітків”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукової роботи є частиною проблемної теми лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України Науково-методичні засади розробки і впровадження інтерактивних технологій у превентивному виховання”, державний реєстраційний номер 0102U000842. Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання України (протокол № 3 від 25 березня 2004 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 4 від 28.04.2004 р.).
Об’єкт дослідження процес профілактики насильства щодо підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.
Предмет дослідження зміст, форми і методи профілактики фізичного та психічного насильства щодо підлітків.
Мета дослідження розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити соціально-педагогічні умови підвищення ефективності профілактики насильства щодо підлітків.
Гіпотезою дослідження висунуто припущення, що процес профілактики насильства щодо підлітків буде ефективно здійснюватись за таких умов як: реалізація можливостей виховного процесу у профілактиці насильства в школі; використання потенціалу сімейного виховання у попередженні та подоланні насильства щодо підлітків та забезпечення соціального захисту підлітків у нових формах самоврядування.
Визначена мета і висунута гіпотеза обґрунтували вирішення наступних завдань дослідження:
- з’ясувати соціально-педагогічні передумови профілактики насильства щодо підлітків, чинники його детермінації;
- розробити характеристики підлітків щодо можливостей здійснення ними насильницьких дій, визначити ступені їх прояву у поведінці;
- розробити й обґрунтувати структурно-логічну модель профілактики насильства щодо підлітків, критерії, показники та рівні сформованості відповідальної поведінки підлітків;
- визначити, експериментально перевірити ефективність соціально-педагогічних умов, змісту, форм і методів профілактики насильства щодо підлітків та розробити методичні рекомендації з впровадження результатів дослідження у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.
Для розв’язання визначених завдань і перевірки гіпотези використовувалися методи дослідження:
- теоретичного пошуку: аналіз філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної, юридичної, медичної літератури, що дало змогу уточнити зміст поняття насильство”, порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо підлітків; за допомогою методу теоретичного моделювання нами розроблено структурно-логічну модель профілактики насильства щодо підлітків;
- емпіричного характеру: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, опитування, бесіди, тести, тренінги); прогностичні (експертних оцінок, узагальнення належних характеристик тощо) отримані за їх допомогою дані було використано при визначенні ступенів прояву насильства щодо підлітків; у процесі використання обсерваційних (констатуючий та формуючий етапи експерименту) та праксиметричних методів (аналіз перспективного і масового досвіду, результатів діяльності) було підтверджено висунуту гіпотезу дослідження.
Теоретико-методологічною основою дослідження є концепція цілісного педагогічного процесу; закономірності формування особистості та її всебічний розвиток; досягнення філософської, психолого-педагогічної, соціальної, медичної науки і практики щодо профілактики насильства; праці педагогів, психологів, соціологів, юристів, медиків, фізіологів, антропологів з питань насильства, агресії та їх профілактики щодо підлітків.
Для уточнення вихідних позицій використовувалися матеріали галузевих нормативно-правових документів з проблеми дослідження, перспективний досвід шкіл України та зарубіжжя.
Дослідження проводилось протягом 2000 2004 років у три етапи.
На першому пошуково-констатуючому етапі (2000 2001 рр.) вивчався стан досліджуваної проблеми у філософській, педагогічній, психологічній, соціологічній, юридичній, медичній літературі. Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до вирішення проблеми профілактики насильства щодо підлітків. Визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано робочу гіпотезу і дослідно-пошуковий етап експерименту; розроблено методику формуючого етапу експерименту.
На другому формуючому етапі (2002 2003 рр.) здійснено дослідно-експериментальну перевірку гіпотези дослідження; на основі діагностичних даних апробовано методику організації профілактики насильства щодо підлітків. У процесі роботи уточнено положення гіпотези дослідження; розроблено структурно-логічну модель профілактики насильства щодо підлітків та технології її впровадження. Проведено контрольні зрізи, узагальнено й проаналізовано експериментальні матеріали.
На третьому узагальнюючому етапі (2004 р.) здійснено повну обробку одержаних у процесі дослідження матеріалів, оформлено їх результати; розроблено навчально-методичний посібник; впроваджено у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів структурно-функціональну модель профілактики насильства щодо підлітків.
Експериментальна база дослідження. Основною експериментальною базою були визначені загальноосвітні навчальні заклади: № 28, 183 м. Києва, № 6, 7 м. Одеси, № 37, 49 м. Севастополя. Окремі позиції відпрацьовувалися в загальноосвітніх навчальних закладах Рівненської та Черкаської областей, м. Києва.
Всього експериментом було охоплено 770 осіб, зокрема, в експериментальних класах 378 учнів та 392 у контрольних.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше визначена змістовна, функціональна, соціально-педагогічна сутність феномену насильства щодо неповнолітніх, вікові, гендерні та індивідуальні особливості проявів насильства у поведінці підлітків; характеристики їх поведінкових проявів щодо можливостей скоєння насильницьких дій; обґрунтовано структурно-логічна модель профілактики насильства щодо підлітків; визначено зміст і форми діагностико-корекційної роботи з попередження і подолання проявів насильства в школі; включення в процес профілактики вчителів, батьків і самих учнів.
Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні та науковому обґрунтуванні ступенів прояву насильства у поведінці підлітків; виявленні соціально-педагогічних умов, які детермінують зміст та динаміку позитивних змін у формуванні відповідальної поведінки підлітків, та науковому обґрунтовані критеріїв, показників і рівнів її сформованості; оптимізації процесу вироблення відповідальної поведінки у різних категорій підлітків.
Практичне значення дослідження полягає в узагальненні практичного досвіду загальноосвітніх навчальних закладів щодо проявів насильства у поведінці підлітків; визначенні педагогічних умов, що впливають на підвищення ефективності процесу профілактики насильства щодо підлітків; у розробці і впровадженні ефективних моделей попередження і подолання насильства щодо підлітків, а також у розробці та апробації системи навчально-виховних впливів, що сприяють виробленню позитивних моделей поведінки підлітків і можуть бути застосовані у практиці загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, роботі комісій у справах неповнолітніх, соціальних служб для молоді, правоохоронних органів.
Особистий внесок дисертанта полягає у розробці та апробації структурно-логічної моделі профілактики насильства щодо підлітків, визначенні моделей поведінки; у модифікації змісту, засобів, форм профілактичної роботи; організації та проведенні експериментальних досліджень. У наукових працях, що подані, дисертанту належать усі результати досліджень, що стосуються діагностико-корекційних аспектів профілактичної роботи, технологій сімейного виховання, а також розробки форм і методів діяльності учнівського самоврядування стосовно соціального захисту підлітків.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечується теоретичним і методологічним обґрунтуванням його вихідних положень; застосуванням комплексу засобів, форм і методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів, а також достатньою тривалістю дослідно-експериментальної роботи; поетапною структурою дослідження; відповідністю теоретичних положень і висновків як між собою, так і з даними дослідно-експериментальної роботи.
На захист виносяться:
зміст та соціально-педагогічна сутність поняття насильство”, чинники його детермінації;
типології підлітків щодо можливостей скоєння ними насильницьких дій та ступені їх прояву;
структурно-логічна модель профілактики насильства щодо підлітків, критерії, показники та рівні відповідальної поведінки;
науково обґрунтовані та експериментально перевірені соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо підлітків;
методичні рекомендації з впровадження результатів дослідження у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у процесі експериментальної роботи, публікаціях і виступах на Всеукраїнській науково-практичній конференції Життя і здоров’я дитини: пріоритети освіти і охорони здоров’я” (м. Київ, грудень 2001 р.), На Другій Міжнародній науково-практичній конференції Валеологія: сучасний стан, напрями та перспективи розвитку” (м. Харків, квітень 2004 р.); на науково-методичних семінарах та семінарах-тренінгах, які проводилися лабораторією превентивного виховання та науково-методичним центром середньої освіти Міністерства освіти і науки України у 2002 2004 роках, на міжнародній науково-практичній конференції Цінності християнської культури як фактор морально-етичного формування особистості” (м. Київ, жовтень 2001 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (м. Київ, листопад 2002 р.), науково-практичній конференції Комплексна реабілітація дитини: стратегія, технології, перспективи” (м. Київ, січень 2002 р.), на Круглому столі Українського центру політичного менеджменту Агресивність на телеекрані: оцінка фахівців” (м. Київ, квітень 2004 р.), на модульному семінарі-тренінгу Профілактика насильства щодо неповнолітніх в контексті соціальної освіти в Україні (м. Київ, 2004 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 праць, з них 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України та 1 авторський навчально-методичний посібник.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури (207) найменувань. Загальний об’єм дисертаційної роботи складає 236 сторінок, основний зміст викладено на 180 сторінках. Робота містить 20 таблиць, 5 рисунків, 4 діаграми на 18 сторінках та 13 додатків на 26 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Вивчення філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, юридичної літератури з проблеми дослідження дали змогу уточнити зміст поняття насильство щодо підлітків, визначити соціокультурні чинники його детермінації. З метою переосмислення його в сучасній педагогічній науці наголошено, що розроблені в ході дослідження характеристики типологій підлітків на основі вікових, гендерних та індивідуальних особливостей проявів ними насильницьких дій дозволили визначити види ставлень підлітків, систему їх цінностей, типи поведінки, види агресії та ступені прояву насильства, визначити відповідальну поведінку як результат і засіб профілактичної діяльності.
2. Розроблена структурно-логічна модель профілактики насильства щодо підлітків дозволила розкрити сутність соціально-педагогічної профілактики насильства щодо підлітків як виховної і корекційної діяльності, що здійснюється на основі своєчасного виявлення причин і факторів ризику.
3. Результати констатуючого етапу засвідчили, що лише 13,1% підлітків характеризуються низьким ступенем прояву насильства, 16,2% нижче середнього, 31,8% середнім. 13,0% учнів мають завищену самооцінку, 48,1% адекватну, в 39,5% респондентів самооцінка занижена, що підтверджує висновки про наявність у значної кількості підлітків почуття неповноцінності (14,5%) і невпевненості у собі (23,9%), а це у свою чергу, заважає особистісній саморегуляції, пригнічує психічний стан, робить беззахисними перед агресивно налаштованими людьми, 25,1% характеризуються пасивною, а 14,0% агресивною поведінкою. Як результат, значна частина підлітків, особливо 12 15 років (29,2%) ставиться до своїх однолітків байдуже, проявляє недоброзичливість, зневагу, що свідчить про недостатній рівень їх духовного, соціального розвитку.
4. Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив, що ефективність процесу профілактики насильства щодо підлітків у системі виховання дає значну результативність за певних соціально-педагогічних умов: поліпшення відповідальної поведінки підлітків з урахуванням їх вікових, тендерних й індивідуальних особливостей, здібностей і потреб, створення належних умов для захисту інтересів і прав учнів, активізації їх ініціативи і самостійності як суб’єктів виховного процесу; цілеспрямованого забезпечення творчої взаємодії усіх учасників профілактики, підвищення педагогічної грамотності батьків, використання інтерактивних форм та методів роботи в системі учні вчителі батьки”.
5. Проведена експериментальна робота підтвердила висунуту гіпотезу про те, що ефективність процесу профілактики насильства щодо підлітків зростає, якщо:
- удосконалюється виховний процес з профілактики насильства щодо підлітків, що передбачає створення позитивного емоційного мікроклімату у загальноосвітньому закладі, посилення уваги до особистості підлітка з урахуванням можливостей і потреб, рівня ставлень, цінностей та інтересів, поведінкових проявів, забезпечення допомоги і захисту прав підлітка;
- здійснюється комплексний підхід до педагогічної діагностики; використовуються відповідні матеріали для прогностичних висновків і проективних методик;
- розширюється соціальний досвід підлітків, формуються життєві навички по захисту своїх прав та інтересів у різних формах самоврядування;
- реалізується потенціал сімейного виховання у попередженні і подоланні насильства щодо підлітків через підвищення педагогічної культури батьків;
- посилюється соціальний і педагогічний контроль за поведінкою підлітків.
6. Експериментальна робота дозволила розширити місце і роль сучасних інтерактивних виховних технологій у профілактиці насильства щодо підлітків. У процесі формуючого експерименту були апробовані в роботі з учителями, батьками й учнями такі взаємопов’язані і взаємодоповнюючі технології, як диспути, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові і ділові ігри, дебати, мозкові штурми тощо. Аналіз результатів експерименту дозволяє зробити висновок, що такі технології, спонукаючи розвиток певних особистісних якостей підлітків, у цілому забезпечували широкомасштабний вплив, необхідний для формування у підлітків навичок відповідальної поведінки; здійснення внутрішньої саморегуляції у ставленні до насильства; удосконалення когнітивних, емоційно-вольових, комунікативних, організаторських, виконавських умінь і навичок.
7. Дослідницька робота підтвердила, що передбачене гіпотезою припущення, що однією з педагогічних умов підвищення ефективності процесу профілактики насильства щодо підлітків є цілеспрямована робота з батьками, особливо з недостатнім рівнем психолого-педагогічної культури, їх соціальних навичок; сім’ями, які відрізняються конфліктними сімейними стосунками.
8. Порівняння експериментальних даних засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальних колективах відбулися позитивні зміни в ступенях прояву насильства та рівнях сформованості відповідальної поведінки. Так, на кінець експерименту високий ступінь прояву фізичного насильства в цілому зменшився на 2,1%, психічного на 2,4%. Підвищився рівень відповідальної поведінки з 14,2% до 18,9%. У контрольних колективах ця тенденція виражена меншою мірою, суттєвих кількісних та якісних змін тут не відбулось, а іноді навіть погіршилось.
9. Апробовані в процесі експериментальної роботи педагогічні технології форми і методи профілактики насильства можуть бути використані вчителями, класними керівниками, шкільними соціальними працівниками та психологами у навчальній та поза навчальній діяльності.
Дисертаційне дослідження не претендує на повноту і завершеність розв’язання проблеми профілактики насильства щодо підлітків у процесі виховної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. Перспективи подальших досліджень проблеми вбачається нами в таких напрямах:
- удосконалення діагностико-прогностичних методик диференційованої профілактики насильства на основі міждисциплінарного підходу для всіх вікових груп;
- проведення досліджень з проблеми психолого-педагогічної корекції, педагогічної психотерапії, спрямованої на попередження і подолання агресивних (насильницьких) дій учнів;
- впровадження інноваційних інтерактивних технологій і методик з профілактики різних форм насильства в роботі з учнями, вчителями і батьками;
- удосконалення законодавчого забезпечення процесу профілактики насильства щодо неповнолітніх.
Підсумки дослідно-експериментальної роботи, її позитивні результати, підготовлені методичні матеріали з профілактики насильства щодо підлітків дають можливість рекомендувати їх для практичного використання в роботі загальноосвітніх шкіл.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексюк А.М. Концепція вихідних засад демократизації навчального процесу в освітніх закладах України. С. 58-76. В кн.: Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні: педагогічні концепції. К.: Школяр, 1997. 150 с.
2. Алемаскин М.А. Психологическая характеристика личности подростка-правонарушителя // Вопросы изучения детей с отклонениями в поведении. М., 1968. С. 87-99.
3. Алемаскин М.А. Психолого-педагогические факторы предупреждения правонарушений среди несовершеннолетних // Психология и профилактика асоциального поведения несовершеннолетних. Тюмень, 1985. С. 5-11.
4. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Минск: Университет, 1990. 500 с.
5. Антонян Ю.М. Жестокость в нашей жизни / Ю.М.Антонян. М.: ИНФРА М., 1995. 318 с.
6. Антонян Ю.М., Позднякова С.П. Сексуальные преступления лиц с психическими аномалиями и их предупреждение. М.: Юридическая литература. 1991. 104 с.
7. Аристотель. Сочинения: В 4 т. Т. 4 / Аристотель. М.: Мысль. 1983. 832 с.
8. Артюх О.Р. Структура ціннісних орієнтацій молодого покоління України: стан, проблеми, шляхи вирішення // Зб. наук. публікацій УКРНДІ проблем молоді. Вип. 6. К.: Радянська школа, 1985. 265 с.
9. Асанова М.Д. Руководство по предупреждению насилия над детьми. М.: ВЛАДОС, 1997. 504 с.
10. Ахмедова С.Ш. Ответственность за вовлечение малолетних и несовершеннолетних в антиобщественную деятельность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы: Автореф. канд. юрид. наук. Волгоград, 2000.
11. Бабанский Ю.К., Победоносцев Г.А. Комплексный подход к воспитанию учащихся. К.: Радянська школа, 1985. 265 с.
12. Бабин І.І., Царенко А.В. та ін. Пізнай себе. Тернопіль, 1996. 232 с.
13. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. 514 с.
14. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. 512 с.
15. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. К.: Либідь, 2003. 280 с.
16. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання нова освітня філософія // Педагогіка толерантності. 2001. - № 1. С. 16-19.
17. Блонский П.П. Очерки детской сексуальности // Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения” / под ред. Петровского А.В. М.: Педагогическая книга, 1979. С. 202-276.
18. Блонский П.П. Очерки научной психологии. М.: Работник просвещения, 1921. 137 с.
19. Бовть О.Б. Комп’ютерні ігри та дитяча агресивність: випадковий взаємозв’язок чи прикра закономірність? // Педагогіка і психологія”. 2002. № 1-2. С. 110-116.
20. Божович Л.И. Психология формирования личности. М.: Наука, 1995. С. 25-44.
21. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування відносин з учнями): Навчально-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 232 с.
22. Боришевський М.Й. Актуальні проблеми виховання в контексті гуманізації педагогічного процесу / Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти: науково-методичний збірник / За ред. Г.О.Балла. К.: Наукова думка, 1998. С. 14-22.
23. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность / Лановенко И.П., Барыло Т.С., Бурчак Ф.Ф. / Отв. ред. Лановенко И.П., АН УССР, Ин-т государства и права. Киев, 1966. 97 с.
24. Братусь Б.С., Лишин О.В. Закономерности развития деятельности и проблемы психолого-педагогического воздействия на личность // Вестник МГУ. 1982. С. 12-19.
25. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер, 2001. 352 с.
26. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. М.: Просвещение, 1991. 195 с.
27. Ващенко Г.Г. Виховний ідеал / Підручник для педагогів, виховників молоді і батьків. Т. 1 (третє видання). Полтава, 1994. 191 с.
28. Винитовкина И.С. Девочке-подростку. М.: Медицина, 1988. 46 с.
29. Виноградова Н.Д. Привычка основа нравственного воспитания // Педагогика. 1997. № 5. С. 91-96.
30. Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник / За ред. Т.В.Говорун. К.: ІЗМН, 1996. 168 с.
31. Виховна система класу. Методичне забезпечення діяльності класного керівника: Навч. метод. збірник / Упор. Коцинська Л.Л., Ситник Г.І. Рівне, 2001. 101 с.
32. Виховні технології у діяльності класного керівника: Навч. метод. посібник / Уклад. Яковець Н.І. та ін.; ред. Стрельнікова Н.М. Ніжин, Ніжинський держ. пед. ун-т ім. М.Гоголя, 2003. Ч. 1. 2003. 231 с.
33. Влияние средств массовой коммуникации на интересы детей и молодёжи: Сб. научн. трудов, М.: НИИОП, 1989. С. 3-8.
34. Вовчик-Блакитна Л. Останній біфштекс” із Чебурашки? // Дзеркало Тижня”. № 9 (384), 8 15 березня 2002 року.
35. Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи. К.: Логос, 2000. С. 15-19.
36. Ворник Б.М. Сексуальные насилия по отношению к детям и молодежи в Украине (ситуационный анализ). Киев. Изд-во Киевского центра семейного консультирования, 1997. 51 с.
37. Гавриловец К.В. Воспитание человечности: Кн. для учителя. Минск: Нар. асвіта, 1985. 183 с.
38. Галахова А. Ответственность за вовлечение несовершеннолетних в пьянство // Советская юстиция, 1975. - № 16. С. 16-17.
39. Ганди М. Моя вера в насилие / М.Ганди // Вопросы философии. 1993. - № 3. С. 65-66.
40. Гераклит Ефесский. Фрагменты / Гераклит Ефесский. М.: Мусагет, 1915. 88 с.
41. Гиндин Г.И., Духова О.Б. Социально-психологическая помощь детям-жертвам сексуального насилия в семье. Вологда, 1977. С. 35-72.
42. Гиренко С.П. Особенности педагогических конфликтов между педагогами и старшеклассниками, их предупреждение. Дисс. канд. пед. наук. Запорожье, 1998. 177 с.
43. Гобечия Ф.В. Влияние психологических особенностей подросткового возраста на отклоняющееся поведение несовершеннолетних // Психолого-педагогические проблемы педагогической запущенности школьников. М.: Педобщество РСФСР. 1978. С. 17-27.
44. Говорун Т., Ворник Б. Сексуальність та статева поведінка. Київ. 1995. 102 с.
45. Головатий М.Ф. Молодь і національна ідея. Проблема формування громадянської позиції нової генерації України // Політична культура і політичні партії в Україні. К.: 1997. Т. 6. С. 24-49.
46. Грабська І.А. Дослідження сімейного насильства у кроскультурній перспективі // Вісник: Соціологія, психологія, педагогіка. Вип. 8. К.: Київський ун-т ім. Т.Шевченка, 2000. С. 29-32.
47. Гришин Д.М. Жизненные ситуации с нравственным содержанием. Калуга, 1974. 124 с.
48. Гурлєва Т.С. Дівчинка-підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності: Метод. посібник. К.: ІЗМН, 1997. 136 с.
49. Гусейнов А.А. Мораль и насилие / А.А.Гусейнов // Вопросы философии. 1990. - № 5. С. 127-136.
50. Гусейнов А.А. Понятия насилия и ненасилия. // Вопросы философии. 1994. № 6. С. 43-52.
51. Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора: пер. с англ. СПб.: Наука, 1991. 539 с.
52. Декларація про державний суверенітет України. У кн.: Права людини: міжнародні договори України, декларації, документи / Упор. Ю.К.Качуренко. 2-е вид. К.: Юрінформ, 1992. С. 7-12.
53. Дем’янюк Т.Д. Методика виховання в сучасній школі: Навчальний посібник. К.: НМЦ середньої освіти МОН України. 2000. 286 с.
54. Денисов В.В. Социология насилия / В.В.Денисов. М.: Политическая литература, 1975. 214 с.
55. Державний стандарт базової і повної освіти. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. Січень. № 1-2. С. 5-60.
56. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Ч.1, II. К.: АТ Видавництво Столиця”, 1998. 292 с.
57. Дмитриев А.В., Залысин И.Ю. Насилие: социополитический анализ / А.В.Дмитриев, И.Ю.Залысин. М.: РОССПЭН, 2000. 328 с.
58. Догадина М.А., Пережогин Л.О. Выявление, профилактика, реабилитация потерпевших. М.: Сам себе адвокат, 2000. С. 10-57.
59. Драгунова Т.В. Проблемы конфликта в подростковом возрасте // Вопросы психологии. 1982. - № 2. С. 25-38.
60. Драгунова Т.В. Психологические особенности подростка // Возрастная и педагогическая психология / Под. ред. А.В.Петровского. М.: Просвещение, 1979. С. 98-141.
61. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: вопросы теории и практики / НИИ общ. и пед. психологии АПН СССР, М.: Педагогика, 1991. 230 с.
62. Думко Ф.К. До проблеми насильства в сім’ї // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського. Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 1999. Вип. 6 7. С. 62-68.
63. Егоричева И.Д. Личностная направленность подростка и метод её диагностики // Мир психологии. 1999. - № 1 (17). С. 264-277.
64. Егошина Г.А. Сексуальные посягательства на малолетних и несовершеннолетних и их предупреждение: Автореф. ... дисс. канд. юрид. наук. Самара, 1999.
65. Життєві кризи особистості: Науково-методичний посібник: У 2 ч. Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (керівник авторського колективу) та ін. К.: ІЗМН, 1998. Ч. 1: Психологія життєвих криз особистості. 360 с.
66. Жінка в Україні. Матеріали національної доповіді. Київ. 2003. 60 с.
67. Зайцев А.А., Онышко Ю.В., Исаков Р.И. Мониторинг сцен насилия в программах ведущих телеканалов Украины // Архів психіатрії”, 2002. № 2 (29). С. 31-36.
68. Зиновьева Н.О., Михайлова Н.Ф. Психология и психотерапия насилия. СПб.: Речь, 2003. 248 с.
69. Знаков В.В. Понимание асоциальными подростками ситуации насилия и унижения человеческого достоинства // Вопросы психологии. 1990. - № 1. С. 20-27.
70. Зюбин Л.М. О природе асоциального поведения несовершеннолетних // Вопросы психологии. 1973. - № 4. С. 59-63.
71. Изучение личности школьника учителем / Под ред. З.И.Васильевой, Т.В.Ахаян, М.Г.Казакиной и др. М.: Педагогика, 1991. 136 с.
72. Изучение мотивации детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович, Л.Б.Благонадёжной. М.: Педагогика, 1972. 351 с.
73. Ильин И.А. Путь к очевидности. М.: 1993. С. 26-49.
74. Иосифян С.А., Петровский В.А. Кинематограф: детский и подростковий зритель // Социс. 1995. № 3. С. 10-14.
75. Каневская М.Е. Основные типы и психологические особенности направленности личности: Автореф. дис. канд. психолог. наук. М., 1985. 19 с.
76. Кант И. К вечному миру / И.Кант. М.: Московский рабочий, 1989. 312 с.
77. Карамзін М.М. Історія держави Російської. Т. 1. Калуга, 1993. С. 41.
78. Кинг М.Л. Паломничество к насилию / М.Л.Кинг // Этическая мысль / Общ. ред. А.А.Гусейнова. М.: Республика, 1992. С. 168-181.
79. Киреев Г.Н. Сущность социального насилия / Г.Н.Киреев // Философские науки. 1986. - № 1. С. 24-34.
80. Киреев Г.Н. Явления и сущность социального насилия (социально-философский аспект): Автореф. дис. д-ра филос. наук / Г.Н.Киреев. М., 1992. 40 с.
81. Кирьякова А.В. Теория ориентации личности в мире ценностей. Оренбург: ОПИ, 1996. 188 с.
82. Класний керівник у сучасній школі: Методичний посібник / В.М.Оржеховська, О.І.Пилипенко, Т.Є.Федорченко. К.: ІЗМН, 1996. 153 с.
83. Кліщ П.А. Соціальне виховання підлітків в мікросоціумі. Дис. канд. пед. наук. Луцьк, 1993. 142 с.
84. Ковалёв В.И. Мотивы поведения и деятельность. М.: Наука. 1988. 192 с.
85. Коган В.Е. Воспитателю о сексологии. М.: Педагогика, 1991. 254 с.
86. Колесов Д.В. Предупреждение вредных привычек у школьников. М.: Педагогика. 1984. 276 с.
87. Колчина Л.П. Связь поведенческого и вербального показателей социальной агрессивности и агрессивности при фрустрации // Темперамент / Под. ред. В.С.Мерлина. Пермь, 1976. С. 45-64.
88. Кон И.С. В поисках себя. Личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1994. 335 с.
89. Кон И.С. Совращение детей и сексуальное насилие // Педагогика, 1998. - № 5. С. 63-64.
90. Конвенція про права дитини // Виховна робота в закладах освіти України: Збірник нормативних документів та методичних рекомендацій з питань організації виховної роботи. К.: ІЗМН, 1998. С. 14-42.
91. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
92. Кошманова Т.С. Проблема общения учителя с учениками в советской педагогике. Дисс. канд. пед. наук. Львов, 1991. 224 с.
93. Краснюк Г.П. Ненасильственные сексуальные посягательства на лиц, не достигших четырнадцатилетнего возраста: Автореф. канд. юрид. наук. Краснодар, 2000.
94. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. М.: Наука, 1976. 287 с.
95. Кудрявцев В.Н. Социальное и биологическое в антисоциальном поведении // Биологическое и социальное исследования. М.: Наука, 1977. С. 152-158.
96. Курбатова Т.Н. Структурный анализ агрессии. СПб., 1995. С. 15-66.
97. Лазарус Р.С. Теория стресса и психологические исследования // Эмоциональный стресс. Л., 1970. С. 176-195.
98. Левитов Н.Д. Психологические особенности подростка. М.: Изд-во АПН РСФСР. М., 1954. 151 с.
99. Левитов Н.Д. Психологическое состояние агрессии // Вопросы психологии. 1972. - № 6. С. 168-171.
100. Леонгард К. Акцентуированные личности / Пер. с нем. К.: Вища школа, 1989. 375 с.
101. Личко А.Е. Основные типы нарушений поведения у подростков // Патологические нарушения поведения у подростков / Под. ред. А.Е.Личко. Л., 1973. С. 5-16.
102. Личко А.Е. Патохарактерологический диагностический опросник для подростков и опыт его практического использования. М.: НИИПИ им. В.М.Бехтерева, 1976. 96 с.
103. Личко А.Е. Эти трудные подростки: записки психиатра. Л.: Лениздат, 1983. 126 с.
104. Локк Дж. Мысли о воспитании / Дж. Локк // Величие здравого смысла: Человек эпохи просвещения. М.: Просвещение, 1992. С. 54-105.
105. Макаренко А.С. Соч.: в 7 т. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. Т. 1. 576 с.
106. Максимова Н.Ю. Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами: методичні рекомендації. К.: ІЗМН, 1997. 132 с.
107. Максимович О.М. Особливості виховання дітей із розлучених сімей. Дис. канд. пед. наук. Київ, 1998. 204 с.
108. Мансуров Н.С. Социально-психологические причины трудного детства // Дети с отклонениями в поведении / Отв. ред. И.А.Невский. М., 1968. С. 39-43.
109. Маслоу А. Психология бытия. Пер. с англ. М., 1997. 304 с.
110. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді”. К.: ІЗМН, 1999. 230 с.
111. Матюшенко М., Шость Н. Ответственность за вовлечение несовершеннолетних в преступную и иную антиобщественную деятельность // Советская юстиция, 1986. - № 16. С. 7.
112. Мачужак Я.В. Узагальнення судової практики у справах про статеві злочини, сексуальні зловживання, розбещення та інші збочення, вчинені щодо малолітніх і неповнолітніх // Аналітичний звіт. Київ. 2002. 41 с.
113. Мельникова Э.Б. Дети и подростки жертвы негативных явлений // Правозащитник, 2000. - № 1. С. 95.
114. Миньковский Г.М. Повышение эффективности уголовно-правовой борьбы с воволечением несовершеннолетних в преступную деятельность: Межвуз. сб. научн. тр. / Редкол. В.И.Летучих, А.И.Марцев (отв. ред). Омск, 1984. С. 45.
115. Михайлова Н.Ф. Повседневный стресс в семьях здоровых и больных неврозами // Материалы конгресса по детской психиатрии. М., 25-28 сентября 2001. С. 42-44.
116. Мушинская Э. Свобода, принуждение и насилие в отношениях ребенок-взрослый // Социология. М.: 2000. № 3. С. 129-135.
117. Мысова Л.Н. Воспитание у подростков непримиримости к антиобщественным проявлениям: Дисс. канд. пед. наук. М., 1982. 188 с.
118. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. 426 с.
119. Національна доктрина розвитку освіти. Указ Президента України 17 квітня 2002 року № 347/2002. Освіта України. - № 33. 23 квітня 2002 р. С. 4-6.
120. Національна програма Діти України” // Затверджено Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96. К., 1996. 49 с.
121. Невский И.А. Трудный успех. М.: Просвещение, 1981. 112 с.
122. Нове покоління незалежної України (1991 2002): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2002 року). К.; Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003. 211 с.
123. Обеспечение безопасности детей // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). Ежемесячный информационный б