Мацкевіч Юліана Рафаілівна. Підготовка соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку : Мацкевич Юлиана Рафаиливна. Подготовка социальных педагогов к работе с пожилыми людьми

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАЦКЕВІЧ ЮЛІАНА РАФАІЛІВНА

УДК: 37.013.42: 371.134: 314.186-053.9

ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ
ДО РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ

13.00.05 - соціальна педагогіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник -
Заверико Наталія Віталіївна,
кандидат педагогічних наук,
доцент

Запоріжжя - 2002

ЗМІСТ

Вступ. 3-13

Розділ І. Теоретичні основи підготовки соціальних педагогів
до роботи з людьми похилого віку.. 14- 92

1.1.Підготовка соціальних педагогів до роботи з людьми
похилого віку як психолого-педагогічна проблема... 14- 37

1.2.Зміст, форми та методи соціально-педагогічної
роботи з людьми похилого віку.. 38- 68

1.3. Реальний стан готовності майбутніх соціальних педагогів
до професійної діяльності з людьми похилого віку69- 91

Висновки до І розділу 91- 92

Розділ ІІ. Зміст та технології підготовки соціальних
педагогів до роботи з людьми похилого віку.. 93- 160

2.1. Цілі та зміст підготовки соціальних педагогів до роботи
з людьми похилого віку 93- 115

2.2. Форми та методи підготовки соціальних педагогів
до роботи з людьми похилого віку 116- 142

2.3. Аналіз ефективності процесу підготовки фахівців до роботи
з людьми похилого віку... 143- 158

Висновки до ІІ розділу. 158- 160

Загальні висновки. 161- 166

Список використаних джерел. 167- 186

Додатки.. 187- 220

ВСТУП

Ситуація розвитку українського суспільства на межі ХХ та ХХІ століть характеризується кардинальними соціально-економічними, політичними, демографічними змінами, які знайшли своє відображення у сфері соціального захисту людей похилого віку.
Соціальний захист передбачає вирішення економічних, соціальних проблем людей похилого віку в умовах ринкових відносин, прийняття відповідних політичних і юридичних рішень законодавчими та виконавчими державними органами та іншими організаціями. Тому зазначена вікова група громадян розглядається як один із об’єктів діяльності органів соціального захисту населення. Зусилля суспільства повинні бути спрямовані на те, щоб надати літнім та старим людям додаткові можливості подальшого розвитку у старому віці та створити їм сприятливі умови для реалізації особистісного потенціалу, оптимізувати їх статус. Таким чином, повинні відбутися якісні зміни у системі соціального захисту громадян похилого віку, її орієнтація на комплексну підтримку літніх людей (економічну, соціальну, психологічну, педагогічну, юридичну, медичну тощо).
Вирішення цих завдань обумовлюють необхідність підготовки кваліфікованих фахівців, здатних надавати професійну допомогу населенню, розробляти та реалізовувати соціальну політику стосовно людей похилого віку, враховуючи їх статус, можливості та об’єктивні потреби, створювати умови для повноцінної участі в житті суспільства та поваги їх гідності. Підготовка таких фахівців за спеціальністю соціальна педагогіка” розпочалась у вищих навчальних закладах країни з 1991 року.
У дослідженнях Н.В.Заверико, І.Д.Звєрєвої, Л.Г.Коваль, Л.І.Міщік, І.І.Миговича, В.М.Сидорова та ін. ставиться проблема підготовки спеціалістів до роботи з різними віковими групами населення. Проте аналіз реального стану проблеми показує, що у практиці організації соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку існує недостатня готовність спеціалістів соціальних служб до професійної діяльності з даною віковою групою громадян. У соціальних службах допомоги громадянам похилого віку працюють спеціалісти, які не мають спеціальної освіти (переважно економісти, юристи, інженерно-технічні працівники). Недостатня професійна підготовленість соціальних працівниківпрактиків до роботи з людьми похилого віку значно знижує рівень соціального обслуговування і соціально-педагогічної роботи в цілому.
Ряд учених (А.Й.Капська, Л.Г.Коваль, Л.І.Міщік, А.В.Мудрик, В.А.Нікітін та ін.) розглядають соціальну педагогіку як науку, що вивчає умови соціалізації особистості протягом усього життєвого шляху людини. Об’єктом соціальної педагогіки є всі вікові групи та соціальні категорії населення, а її предметом цілеспрямована робота з самоорганізації життєдіяльності особистості. Соціальна педагогіка як система наукових знань про формування, розвиток і соціалізацію особистості є теоретичною базою соціальної роботи і складає основу професійної компетентності соціального працівника.
Питання підготовки соціального педагога до здійснення професійної діяльності є одним із центральних у теорії соціально-педагогічної роботи. В останнє десятиріччя з’явилось багато досліджень, присвячених професійній діяльності фахівців з соціально-педагогічної роботи (В.Г.Бочарова, С.І.Григор’єв, Л.Г.Гуслякова, Є.І.Холостова та ін.). Психологи (С.О.Бєлічєва, І.А.Зимня, Б.Ю.Шапіро) обґрунтовують особистісно-орієнований характер соціальної роботи як професійної діяльності, її гуманістичну спрямованість. Проблеми теорії та методики підготовки фахівців у галузі соціальної педагогіки знайшли відображення у роботах М.А.Галагузової, О.А.Дубасенюк, І.Д.Звєрєвої, А.Й.Капської, А.А.Козлова, Л.І.Міщік, В.А.Поліщук, С.Я.Харченка та ін. У дисертаційних дослідженнях, присвячених питанням професійної підготовки соціальних педагогів розглядаються особливості роботи соціального педагога: з дітьмиінвалідами (І.Б.Іванова, В.П.Кравченко); з девіантними підлітками (Т.К.Завгородня, І.В.Козубовська); проблема формування готовності соціальних педагогів до здійснення освітньо-дозвіллєвої діяльності висвітлена у роботах О.В.Безпалько, С.Ю.Пащенко, Л.Є.Пундик; формування професійно-етичної культури соціальних педагогів - О.В.Пономаренко.
Значна увага в зазначених наукових дослідженнях з проблеми професійного навчання соціальних педагогів приділяється теоретичним аспектам підготовки розробці моделі підготовки соціальних педагогів, створенню професіограм соціального педагога відповідно до спеціалізації, а також прикладним аспектам пошуку ефективних технологій підготовки соціальних педагогів з позиції особистісно-діяльністного підходу, розробці шляхів та способів формування загальнопрофесійної культури фахівців та їх готовності до окремих видів діяльності. Проте серед дисертаційних досліджень з проблем професійного навчання соціальних педагогів не виявлено спеціальних праць, присвячених їх підготовці до соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку.
Проведений нами аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що рівень розробленості проблеми підготовки соціальних педагогів є недостатнім і тим більш вичерпаним. Одним з таких напрямків, що потребує ґрунтовного осмислення є вивчення психолого-педагогічних передумов підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку в умовах вищого навчального закладу. Наукового вирішення потребують такі проблеми, як єдиний підхід до класифікації професійних умінь, змістовних та технологічних аспектів процесу формування готовності до діяльності, визначення форм, методів та засобів, які забезпечують ефективну підготовку студентів до специфічної професійної діяльності з людьми похилого віку.
Сучасний рівень готовності соціальних педагогів до професійної діяльності з людьми похилого віку характеризується протиріччями:
- між традиційним підходом до вирішення професійних завдань, організацією соціальної роботи та сучасними вимогами соціального захисту населення похилого віку, які обумовлюють необхідність врахування соціальної політики держави, соціально-економічних, психолого-педагогічних, освітніх та інших проблем;
- між потребами суспільства у професіоналах у сфері соціального захисту та невисоким рівнем готовності самих спеціалістів до здійснення цієї діяльності у відповідності до вимог часу;
- між високою соціальною значимістю роботи соціальних педагогів та низькою платнею їх праці, що є причиною відтоку кваліфікованих кадрів, зниження престижності професії.
Одним з можливих засобів розв’язання цих протиріч є: інтеграція теоретичних знань щодо усвідомлення феномену старіння в усіх його аспектах (медичному, психологічному, соціальному); підготовка професіоналів, здатних реалізовувати державні програми соціальної допомоги населенню похилого та старечого віку, формувати політику соціального захисту осіб даної вікової категорії, проводити соціальні дослідження життєвих умов старих людей.
Основою для інтеграції знань з проблем старіння виступають наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників з різних галузей знань.
Філософські аспекти старіння, старості та довголіття аналізуються у працях І.В.Давидовського, В.М.Нікітіна, В.В.Фролькіса, Д.Ф.Чеботарьова, В.Д.Альперовича.
Вивченню соціальних аспектів старіння присвячені роботи О.О.Богомольця, О.В.Нагорного, М.С.Бєдного, В.В.Никитенко, Н.М.Сачук, Б.Ц.Урланіс, Н.В.Паніної та ін.
Психологічні аспекти старіння досліджуються у працях Л.І.Анциферової, О.В.Краснової, І.П.Лотової, О.М.Молчанової, К.Рощак, Н.Ф.Шахматова та ін.
Ряд робіт присвячені економічним та правовим аспектам системи соціального забезпечення старих людей (В.С.Андрєєв, В.О.Ачаркін, А.А.Карцхія, А.Є.Козлов, М.С.Ланцев, Я.М.Фогель та ін.)
Питання професійної працездатності, профілактики передчасного старіння, трудової реабілітації знайшли своє висвітлення у роботах А.А.Дискіна, В.В.Крижановської, І.А.Кулак, І.І.Лихнецької, Є.І.Стеженської та ін.
Виявленню соціальних причин захворювання населення старшого віку, визначенню його потреби у медико-соціальному обслуговуванні, розробці нормативів, форм та методів такого роду допомоги старіючим людям присвячені дослідження Л.А.Авербух, Ю.І.Алабовського, Н.В.Деркач, М.В.Потєхіної, З.Г.Ревуцької та ін.
Аналіз робіт вітчизняних дослідників засвідчує, що спеціалісти різних галузей знань розглядають причини та наслідки старіння населення з точки зору конкретної науки, та лише інтегративний характер соціальної педагогіки дозволяє дослідити цю проблему комплексно.
Тому професійна підготовка спеціалістів - соціальних педагогів до роботи з населенням похилого і старечого віку набуває актуальності як з наукових, так і з практичних позицій.
Зважаючи на актуальність проблеми соціальної допомоги людям похилого віку, її практичну значущість і недостатню наукову розробку, нами обрано тему дослідження Підготовка соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Запорізького державного університету за програмою Концептуальні заходи забезпечення особистісно-орієнтовної підготовки соціальних педагогів в умовах університету”. Тема дослідження затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №5 від 29 травня 2001р.).
Об’єкт дослідження: система підготовки соціальних педагогів в умовах вищої школи до професійної діяльності .
Предмет дослідження: процес підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
Мета дослідження: науково обґрунтувати та експериментально перевірити зміст та технологічні компоненти підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
Гіпотеза дослідження. Процес професійної підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку буде ефективним і сприяти формуванню мотиваційно-особистісного, інтелектуально-змістовного та організаційно-дієвого компонентів їх готовності, якщо:
- соціально-педагогічна робота з людьми похилого віку буде ґрунтуватися на комплексному, особистісно-орієнтованому підходах щодо надання соціальної, психологічної, педагогічної, юридичної, медичної допомоги старим людям;
- у процес підготовки студентів поряд із загальнотеоретичними, професійно-орієнтованими курсами буде впроваджено спеціально розроблений курс Форми та методи соціального патронажу людей похилого віку”, змістом якого є формування професійних знань, умінь та досвіду творчої діяльності щодо здійснення соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку;
- у процесі підготовки студентів будуть застосовані як традиційні, так і активні форми та методи навчання;
- під час навчально-виробничої практики студентів у службах соціальної допомоги людям похилого віку відпрацьовуються діагностична, корекційно-реабілітаційна, профілактична, організаційна, охоронно-захисна, комунікативна функції соціально-педагогічної діяльності.
Відповідно до мети були визначені завдання дослідження:
1. Вивчити психолого-педагогічні основи підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
2. Визначити зміст, форми та методи соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку
3. Проаналізувати реальний стан готовності соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
4. Визначити цілі, завдання та зміст підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
5. Розробити та експериментально перевірити ефективність форм та методів підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
Методологічною основою дослідження стали: аксиологічний підхід, у межах якого людина розглядається як найвища цінність суспільства та мета суспільного розвитку; ідеї філософського та педагогічного антропологізму про незмінну для усіх людей антропологічну природу, про розвиток особистості в онтогенезі та її соціалізацію протягом усього життя, про активну роль людини у пізнанні та перетворенні соціального середовища.
Теоретичними джерелами дослідження стали фундаментальні положення загальної педагогіки про особистісно-орієнтований підхід у вихованні (І.Д.Бех, І.А.Зязюн, С.І.Архангельський, В.О.Сластьонін та ін.); концептуальні положення про активність суб’єкта у пізнанні та про перетворюючий характер пізнавальної діяльності (І.Ф.Харламов, Т.І.Шамова, Г.І.Щукіна та ін.); теорії та методики вищої професійної освіти (А.М.Алексюк, А.А.Вербицький, П.М.Гусак, М.Б.Євтух, О.Г.Мороз, Н.Г.Ничкало та ін.); теорії соціальної педагогіки та соціальної роботи щодо змісту діяльності з різними групами людей (В.Г.Бочарова, С.І.Григор’єв, І.Д.Звєрєва, А.Й.Капська, Г.М.Лактіонова, Л.І.Міщік, І.І.Мигович, І.М.Пінчук, О.І.Пилипенко, С.В.Толстоухова, Є.І.Холостова, Т.Ф. Яркіна та ін.).
Методи дослідження: а) теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, класифікація для обґрунтування змісту і технологій професійної підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку;
б) емпіричні: педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези; інтерв’ювання, анкетування, бесіда, опитування студентів, соціальних працівників-практиків для визначення рівнів сформованості в них готовності до роботи з людьми похилого віку; аналіз передового педагогічного досвіду з метою виявлення можливостей професійної підготовки студентів до роботи з людьми похилого віку; спостереження і аналіз результатів діяльності з метою визначення ефективності розробленої технології підготовки студентів.
Етапи дослідження:
Перший етап (1995-1996) присвячено вивченню та узагальненню науково-методичної літератури, аналізу підходів до організації соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку, дослідженню теорій старіння та класифікації старих людей, визначенню вихідних позицій дослідження, його предмета, основних завдань.
На другому етапі (1996- 1998) вивчався досвід соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку, аналізувалась вітчизняна система соціальної допомоги, система підготовки фахівців (соціальних педагогів); було визначено компоненти формування готовності соціальних педагогів до здійснення професійної діяльності; проводилась експериментально-дослідна робота щодо впровадження отриманих матеріалів у систему підготовки фахівців до соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку.
На третьому етапі (1998-2000) вносилися корективи в подальшу дослідно-експериментальну роботу, створювалися методичні рекомендації для студентів соціальних педагогів та спеціалістів соціальних служб щодо організації роботи з людьми похилого віку для впровадження у практику проміжних результатів дослідження.
На четвертому етапі (2000-2002) аналізувалися та узагальнювались результати дослідження, уточнювались теоретичні та методичні висновки і рекомендації, експериментально перевірялась ефективність соціально-педагогічних технологій підготовки фахівців до роботи з людьми похилого віку, проводилось оформлення одержаних результатів у вигляді дисертації.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше у педагогічній науці визначено специфіку діяльності соціального педагога з людьми похилого віку; розроблено критерії готовності студентів до професійної діяльності з даною категорією населення; дістали подальшого розвитку зміст, форми та методи підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку.
Практична значущість дослідження полягає у розробці та впровадженні в практику підготовки соціальних педагогів курсу Форми та методи соціального патронажу людей похилого віку”, дидактичних матеріалів до курсу (творчі завдання, тести, рольові та ділові ігри), навчально-методичних матеріалів щодо організації та проведення навчально-виробничої практики, які можуть істотно поліпшити якість професійної підготовки соціальних педагогів та бути використаними на курсах і тренінгах з метою підвищення кваліфікації соціальних працівників.
Достовірність та обґрунтованість результатів і висновків дисертаційного дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, застосуванням комплексної методики адекватно поставленій меті та завданням дослідження, достатньою базою джерел, кількісним та якісним аналізом отриманих даних.
Результати дослідження впроваджено у Запорізькому державному університеті (довідка про впровадження №02-10/102 від 29.10.02), Відкритому Міжнародному університеті розвитку людини Україна” (довідка про впровадження №126 від 14.11.02), Запорізькій міській службі соціальної допомоги (довідка про впровадження №436 від 03.12.02), Запорізькому центрі підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, установ й організацій (довідка про впровадження №12-05/144 від 17.10.02).
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях: Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1998р.), Жінка третього тисячоліття. Яка вона?” (Запоріжжя, 1999р.), на науково-практичному семінарі Соціальна робота з людьми з особливими потребами” (Запоріжжя, 2001р.), на щорічних звітних наукових конференціях викладачів та науковців Запорізького державного університету, на засіданнях кафедри управління та соціальної педагогіки Запорізького державного університету та у наукових статтях, методичних матеріалах і програмах.

Структура дослідження: дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків та 4 додатків на 34 сторінках. Загальний обсяг змісту дисертації 220 сторінок. Робота містить 7 таблиць та 1 рисунок. Список використаних джерел складається з 233 найменувань.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми професійної підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку та результати експерименту дозволили дійти таких загальних висновків:
Аналіз демографічного стану українського суспільства вказує на збільшення частки людей похилого віку серед населення країни, що вимагає якісних змін у системі соціального захисту людей похилого віку та потребує кваліфікованих фахівців з соціально-педагогічної роботи з даною віковою групою.
У наукових працях старіння визначається як складне біологічне, психологічне та соціальне явище, а старість як важливий етап життєвого шляху особистості, що має власне значення, завдання та цінності. На основі цього було розкрито специфіку соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку, яка полягає у комплексному, особистісно-орієнтовному підходах щодо надання допомоги старим людям (соціальної, психологічної, педагогічної, юридичної, медичної) залежно від їх потреб; у розробці заходів, спрямованих на подовження соціальної активності людей похилого віку.
Значна частина труднощів, які виникають у старих людей, істотно не відрізняються від тих, котрі постають перед молодими, але їхній вплив на старих людей значно сильніший. З віком збільшується недієздатність і фізична немічність, погіршується здоров’я, обмежуються колишні контакти, підсилюється ізоляція від навколишнього середовища, залежність від близьких людей. Зміна соціального статусу (у зв’язку із виходом на пенсію), низький фіксований прибуток, рольова невизначеність, втрата життєвої перспективи, зміна способу життя, обмеження колишніх контактів, підсилення ізоляції від навколишнього середовища, залежність від близьких людей є основними соціальними характеристиками старості.
Соціально-педагогічна робота з людьми похилого віку в Україні на сучасному етапі розвитку держави характеризується комплексним теоретичним усвідомленням феномена старості і старіння з точки зору його впливу на особистість і соціум, всебічним вивченням проблем людей похилого віку і соціуму, що старіє” та їх взаємозалежності і взаємозв’язку. Актуальним стає наукове обґрунтування і технологізація практичної професійної діяльності щодо надання соціальної допомоги і підтримки людям похилого віку, введення нових форм і методів соціального обслуговування і забезпечення, розширення асортименту і стандартизації соціальних послуг, які надаються непрацездатним членам суспільства.
Проведений аналіз досвіду соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку в Україні та за кордоном дозволив виділити основні напрямки цієї роботи: соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація, соціальна профілактика та визначити технології роботи соціального педагога з даною категорією населення.
Ми розглядаємо соціально-педагогічну роботу з людьми похилого віку як професійну діяльність, яка спрямована на надання індивідуальної допомоги старій людині, її сім’ї або групі осіб похилого віку, які опинилися у скрутному життєвому становищі, через інформування, діагностику, консультування, пряму натуральну та фінансову допомогу, педагогічну і психологічну підтримку та орієнтує старих людей, які потребують допомоги, на власну активність у вирішенні складних ситуацій і допомагає їм у цьому.
Спираючись на аналіз психолого-педагогічної літератури щодо підготовки соціальних педагогів та зміст роботи соціального педагога, ми визначили функції соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку (діагностична, корекційно-реабілітаційна, профілактична, організаційна, охоронно-захисна, комунікативна) та відповідні знання та вміння щодо виконання зазначених функцій.
У ході дослідження нами виявлено у структурі професійної готовності соціального педагога до роботи з людьми похилого віку такі компоненти: мотиваційно-особистісна готовність (включає загальні вимоги, які ставляться до фахівця щодо професійної придатності соціального педагога до роботи в соціумі чи відповідній сфері діяльності); інтелектуально - змістовна готовність (характеризується наявністю теоретичних знань, які відображають специфіку соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку); організаційно-дієва готовність (дозволяє простежити за розвитком професійних умінь та навичок: когнітивних, конструктивних, комунікативних та організаторських).
Теоретичний аналіз процесу навчання студентів як соціальної та психолого-педагогічної проблеми, виявлення умов його організації у вищому навчальному закладі за спеціальністю Соціальна педагогіка” дозволив розкрити сутність і тенденції в організації процесу становлення спеціаліста, у його професійному самовизначенні і обґрунтувати доцільність професійної діяльності з людьми похилого віку на засадах сучасних досягнень соціальної педагогіки.
Вирішення проблеми підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку пов’язане з активним впровадженням у систему навчання вищої школи новітніх технологій, форм і методів навчання, серед яких досить помітна орієнтація на спеціальну підготовку випускника університету до конкретної сфери діяльності.
Суть дослідження полягає у розкритті структури, змісту і методик, спрямованих на підготовку студентів до соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку.
На підставі теоретичного і практичного дослідження проблеми нами визначено цільовий та змістовний компоненти підготовки студентів та обрано відповідні технологій навчання. Зміст підготовки соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку у нашому дослідженні склали: 1) формування професійних знань про особливості соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку; 2) формування умінь ефективної професійної діяльності; 3) формування досвіду творчої діяльності щодо створення індивідуального стилю ділового спілкування з людьми похилого та старечого віку; 4) закріплення та розвиток знань, умінь та досвіду творчої діяльності у реальній навчальній та виробничій практиці.
Успішна підготовка студентів до соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку може здійснюватись за умов одночасної організації теоретичного навчання студентів і підготовки їх до практичної діяльності на основі використання як традиційних, так і спеціально розроблених навчальних форм (творчі лабораторії) та активних методів навчання (аналіз конкретних ситуацій, ігрове проектування, сюжетно-рольові ігри).
Особливим фактором впливу на професійне становлення студентів виявилась соціально-педагогічна практика, яка проводилась за експериментальною програмою в три етапи і була спрямована не лише на реалізацію набутих знань, але й на розвиток комунікативних, організаційних умінь, ініціативності, здатності обґрунтувати і добирати адекватні форми і методи роботи з клієнтами.
Аналіз результатів формуючого експерименту дозволив виявити умови, що впливають на ефективність формування готовності соціальних педагогів до роботи з людьми похилого віку:
- професійна підготовка має здійснюватись як системно і варіативно організований педагогічний процес, який включає в себе формування ціннісно-мотиваційного ставлення до соціально - педагогічної діяльності у конкретній сфері та забезпечує соціальний, загальноосвітній і професійно-особистісний розвиток та саморозвиток особистості;
- озброєння студентів знаннями принципів, особливостей і технологій соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку;
- побудова педагогічних технологій професійної підготовки на основі особистісного, професійно-цільового, цілісного та диференційного підходів;
- реалізація цілеспрямованості та систематичності освітнього процесу щодо формування готовності студентів до соціально-педагогічної діяльності з людьми похилого віку через застосування активних форм і методів навчання та активної взаємодії викладачів і студентів.
Порівняння середніх балів усіх складових професійної готовності свідчить про якісне їх зростання у процесі експериментально-дослідницької роботи, а врахована різниця дозволяє зробити висновок про позитивну динаміку розвитку інтегрованих якостей у майбутніх спеціалістів.
Теоретично та методично обґрунтовані положення щодо організації підготовки студентів до роботи з людьми похилого віку, функціонуючу систему навчання, а також зміст методичної роботи зі студентами вищого навчального закладу було покладено в основу програми навчального курсу Форми та методи соціального патронажу людей похилого віку”, а також у зміст програм соціально-педагогічних практик.
Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність одержаних наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для теорії професійної підготовки студентів і методики організації навчальної та практичної роботи.
Проведене дослідження не вичерпує всю багатогранність проблеми. Напрямками подальшого вивчення могли б стати: удосконалення запропонованих нами технологій та пошук нових ефективних шляхів підготовки студентів до роботи з людьми похилого віку; вивчення і використання можливостей позааудиторної виховної та науково-дослідної роботи зі студентами у формуванні їхньої готовності до роботи з людьми похилого віку; вивчення системи соціально-педагогічної роботи у закладах соціального обслуговування людей похилого віку; порівняння досвіду підготовки спеціалістів соціальної роботи з людьми похилого віку у різних навчальних закладах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. М.: АкадемІя, Раритет, 1997. 704 с.
2. Айриян А.П. Социальные аспекты геронтологии. Ереван: Айастан, 1989. 175 с.
3. Активні форми навчання студентів: метод. рекомендації. К.: РУМК, 1990. 32 с.
4. Александрова М.Д. Очерки психофизиологии старения. Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. 112 с.
5. Александрова М. Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 135 с.
6. Александрова Т.А. Годы и заботы. М.: Политиздат, 1990. 204 с.
7. Альперович В.Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет: Учебн. пособие. М.: Изд-во Приор, 1998. 272 с.
8. Альперович В.Д. Проблемы старости: социологический и личностный аспекты: Дисд-ра филос. наук в форме научн. доклада (09.00.09). Ростов-на-Дону, 1998. 32 с.
9. Ананьев Б.Г. Некоторые проблемы психологии взрослых. М.: Знание, 1972. 32 с.
10. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
11. Анцыферова Л.И. Новые стадии поздней жизни человека// Психологический журнал. 1994. - Т.15. - №3. С. 99-105.
12. Анцыферова Л.И. Поздний период жизни человека: типы старения и возможности поступательного развития личности// Психологический журнал. 1996. Т. 17. - №6. С. 60-71.
13. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и «техники» ее бытия// Психологический журнал. 1993. - Т.14. - №2. С.3-16.
14. Архіпова С.П. Педагогічні аспекти підготовки соціальних кадрів// Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. Ужгород: УДУ, 1999. Ч.1. С.17-23.
15. Байерс А. Арт-терапия и престарелые пациенты с выраженными расстройствами памяти// Практикум по арт-терапии/ Под ред. А.И.Копытина. СПб: Питер, 2000.- С. 215-226.
16. Балуев С.И. О старении и долголетии. М.: Знание, 1961. 80 с.
17. Бедный М.С. Демографические факторы здоровья. М.: Финансы и статистика, 1984. 246 с.
18. Безпалько О.В. Формування готовності студентів педвузу до проектування організаційних форм виховної діяльності: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. К., 1998. 170 с.
19. Безпалько О.В. До питання про структуру та функції соціально-педагогічної діяльності// Практична психологія та соціальна робота. 2000. №5. С.12-14.
20. Беличева С.А. Научно-методическое обеспечение подготовки социальных работников// Социальная работа. 1992. №6.- С.65-68.
21. Беспалько В.П. Слагаемые педагогических технологий. М.: Педагогика, 1989. 190 с.
22. Беспалько В.П. О критериях качества подготовки специалиста// Вестник высшей школы. 1998. №1. С.63-81.
23. Біологічні механізми старіння// Міжнародний симпозіум: Тези доповідей / Відп. ред. В.В.Лемешко. Харків, 1996. 152 с.
24. Биксон Т.К., Перло Л.Н., Рук К.С., Гудчайлс Ж.Р. Жизнь старого и одинокого человека// Лабиринты одиночества. М.: Прогресс, 1989. С.512-551.
25. Бовуар де С. Старость// Социальная геронтология: современные исследования. М.: РАН ИНИОН, 1994. С.17-40.
26. Болтенко В.В. Изменение личности у престарелых, проживающих в домах-интернатах: Автореф. дисканд. психол. наук (19.00.07). М., 1980. 21 с.
27. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т./ Гл. ред. А.М. Прохоров. М.: Сов. Энциклопедия, 1976. Т.24. 608 с.
28. Борисова С.Е. Деловая игра как метод социально-психологического тренинга// Вопросы психологии. 1999. № 4. С.52-57.
29. Бороздина Л.В., Спиридонова И.А. Временная трансперспектива личности (обзорное исследование). М.: МГУ, 1990. 37 с.
30. Бочарова В.Г. Педагогика социальной работы. М.: Аргус, 1994. 207с.
31. Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированный подход. М.: Ин-т пед. соц. работы РАО, 1999. 182с.
32. Бурльер Ф. Старение и старость: Пер. с франц. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. 96 с.
33. Бутуева З.А. Роль ценностных ориентацией в социализации пожилых и старых людей: Дисканд. филос. наук (09.00.09). М., 1999. 187 с.
34. Васильева Э.П. Человек перед лицом старости// Социальная геронтология: современные исследования. М.: РАН ИНИОН, 1994. С.3-16.
35. Вебер Р.М. Особенности совместной деятельности подростков и пожилых в социальной работе: Автореф. дисканд пед. наук (13.00.06). М., 1997. 22 с.
36. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. М.: Высшая школа, 1991. 208 с.
37. Виктор К. Старость в современном обществе: руководство по социальной геронтологии// Социальная геронтология: современные исследования. - М.: РАН ИНИОН, 1994. С.41-57.
38. Висьневска-Рошковска К. Новая жизнь после шестидесяти. М.: Прогресс, 1989. 263 с.
39. Волонтерское движение в Украине «Пенсионер-пенсионеру»/ Совет организаций ветеранов Украины, Институт геронтологии АМН Украины. Белая Церковь, 1999. 40 с.
40. Галущинская Ю.О. Воспитание ценностного отношения к старости у детей дошкольного возраста: Автореф. дисканд. пед. наук (13.00.07). Екатеринбург, 1998. - 19с.
41. Галыгина Ю.Р. Группы самопомощи в Дании// Бюллетень научной информации. №8. 1994. С.24.
42. Геронтология и гериатрия: Социальная среда, образ жизни и старение / Отв. ред. Д.Ф.Чеботарев. К.: Ин-т геронтологии, 1970. 199 с.
43. Горбунова М.Ю. Социально-культурная мотивация в структуре социальной работы: Дисканд. социол. наук (22.00.04). Саратов, 1998. 144 с.
44. Гордин В.Э. Чем старость обеспечена.- М.: Мысль, 1988. 157 с.
45. Горшкова О.А. Социальная работа с пожилыми (социальное обслуживание пожилых граждан)// Опыт социальной работы за рубежом: Краткий курс лекций. М.: СТИ ГАСБУ, 1999 С. 55-63.
46. Греков А.А., Бондаревская Е.В. Совершенствование профессионально-педагогической подготовки студентов // Советская педагогика. 1982. №8. С.3-87.
47. Грабарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
48. Грегор О. Не стареть это искусство: Пер. с чеш. М.: Физкультура и спорт, 1986. 127с.
49. Грмек М.Д. Геронтология учение о старости и долголетии. М.: Наука, 1964. 131 с.
50. Гунда Г.В., Сагарда В.В. Іновації у підготовці фахівця в умовах класичного університету. Ужгород: УжДУ, 2000. 183 с.
51. Гупан Н.Д. До питання становлення системи підготовки соціальних працівників в Україні// Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи. Ужгород: УДУ, 1999. Ч.1. С.176-181.
52. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы. М.: СТИ, 1997. 187 с.
53. Давыдовский И.В. Что значит стареть. М.: Знание, 1967. 64 с.
54. Дельпере Н. Защита прав и свобод граждан преклонного возраста. М.: Деловая лига, 1993. 89 с.
55. Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В. Роль и место социальных работников в обслуживании инвалидов и пожилых. Тюмень: Ин-т соц. работы, 1995. 72 с.
56. Демидова Т.Е. Профессиональное общение социального работника. М.: Союз, 1994. 118 с.
57. Диагностика профессиональных способностей, система профессионального отбора социальных педагогов и социальных работников. М.: Ин-т технологий социальной работы, 1994. 83 с.
58.