ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ CОЦІАЛЬНОЇ ОПІКИ ДІТЕЙ У ГАЛИЧИНІ І РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (1918 – 1939 РР.) : Организационно-педагогические условия Социальная ОПЕК ДЕТЕЙ В ГАЛИЧИНЕ И СОВЕТСКОЙ УКРАИНЫ (1918 - 1939 ГГ.)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П.ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

УДК 37.013.42 (477.83/.86 + 477.5) 1918/1939”

Фуштей Любов Іванівна. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ CОЦІАЛЬНОЇ ОПІКИ ДІТЕЙ У ГАЛИЧИНІ І РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (1918 1939 РР.)

13.00.05 соціальна педагогіка
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Конончук Антоніна Іванівна,
кандидат педагогічних наук, доцент

Київ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ОПІКИ В УКРАЇНІ У 20-Х 30-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1. Соціальна опіка в Україні як суспільний, організаційно-педагогічний феномен
1.2. Розвиток соціальної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування, в історичному контексті
1.3. Актуалізація проблеми соціально-виховної опіки дітей в Україні у першій половині ХХ століття
Висновки з першого розділу
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ УПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ОПІКИ ДІТЕЙ У ГАЛИЧИНІ ТА РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (19181939 РОКИ)
2.1. Дослідження теоретичних положень організаційно-педаго­гічного забезпечення соціальної опіки дітей у Галичині та радянській Україні
2.2. Генеза соціальної опіки дітей-сиріт у діяльності державних і громадських організацій Галичини та радянської України
2.3. Вклад греко-католицької та православної церков у соціальне опікунство дітей-сиріт
Висновки з другого розділу
РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ ІДЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ ОПІКИ 1918 1939 РОКІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
3.1. Утвердження традицій сімейного опікунства в Галичині, радянській і сучасній Україні
3.2. Зміна пріоритетів у реалізації соціальної опіки дітей у сучасній Україні
3.3. Обмеження процесу депривації дитини в сучасному суспільстві
Висновки з третього розділу
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

3

14

15

32

48
65

68

69

116

139
150

155

155

164

177
187
188
192
223

ВСТУП

Актуальність дослідження. Трансформація суспільного устрою в Україні, утвердження європейських норм і стандартів життя нерозривно пов’язані з реконструкцією соціально-опікунських відносин як однієї з основних умов забезпечення соціальної політики, засадничих принципів демократизації та гуманізації будь-якого соціуму.
Соціально-опікунську стратегію затверджено у таких державних законо­давчих актах, які набувають дедалі більшої значущості, як Сімейний кодекс України, Закони України Про освіту”, Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування”; Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”; Указ Президента України Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей”; Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті; Державна цільова програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Загальнодержавна програма Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року”. Відповідно до їхнього змісту соціальну опіку дітей і мо­лоді необхідно здійснювати на основі синтезу національних і загальнолюд­ських цінностей, формування основ родинознавчих компетентностей, задово­лення і формування біологічних, соціально-економічних і духовних потреб особистості, забезпечення соціального захисту вразливих категорій сімей та окремих осіб.
Посилена увага суспільства до соціальної опіки дітей і молоді викликана кризовими явищами в країні, в тому числі і в соціально-педагогічній сфері. Поява сімей із порушеною структурою, безробіття, масові виїзди батьків за кордон, розлучення, наркотизація, алкоголізація та інші негативні явища, поширені в Україні, ведуть до проживання значної кількості дітей в умовах, позбавлених батьківського піклування. Крім того, ситуація ускладнюється крахом родинних відносин, руйнуванням суспільних ідеалів, зміною системи суспільних цінностей, труднощами реформування освітньої сфери й забезпечення належного дозвілля, позашкільної діяльності дітей і підлітків, що веде до бездоглядності та відсутності належної опіки над неповнолітніми, збільшення правопорушень, кількості суспільних закладів, вимушених займатися питаннями соціальної опіки дітей і молоді.
Становлення системи соціальної допомоги сім’ї і дітям, які потребують батьківської опіки, відбувається надто повільно через різні причини соціально-економічного, суспільно-політичного, психолого-педагогічного характеру. Сьогодні потребує серйозної розробки теоретична й практична основи різнобічної діяльності окремих новостворюваних соціальних інституцій, причетних до соціалізації дітей, позбавлених батьківської турботи і піклування.
У зв’язку з цим актуалізуються питання щодо використання досвіду минулого у вихованні такої категорії дітей. Сучасний перехідний період нестійкості та трансформації суспільних відносин в Україні правдоподібно відповідає 20-30-м рокам ХХ століття, коли відбувалися пошуки нових основ суспільного виховання в радянський період. Саме тоді внаслідок першої світової та громадянської воєн руйнувалася сім’я, диспропорція між чоло­вічим і жіночим населенням складала близько 5 млн. чол., внаслідок голоду й розрухи сотні тисяч безпритульних дітей опинялися на вулиці й потребували соціальної опіки з боку суспільства.
Історично склалося так, що на початку 20-х років ХХ століття Україна пережила унікальний період розподілу на дві частини підрадянську Україну та Галичину, яка перебувала під владою Польщі. Умови, які складалися на зазначених теренах, докорінно відрізнялися. Але в обох її частинах нагальною потребою постало питання про соціальну опіку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. В обох державах по-своєму підходили до розв’язання цього складного завдання, існували певні відмінності, але були й подібні умови та прийняті рішення, одночасно набувався певний позитивний досвід. Соціальне лихо бездоглядності та безпритульності дітей бумерангом повертається в перехідні періоди трансформації суспільно-політичних відносин у країні.
Проблеми виховання дітей, котрі перебували під соціальною опікою у 2030-х роках ХХ ст., спеціально й побічно аналізувалися багатьма дослідни­ками. Варто підкреслити значення праць сучасників того періоду, авторів-теоретиків і практиків у розв’язанні цього питання: Ю.Бабіцького, О.Барвінського, М.Галущинського, Ю.Дзеровича, О.Кадлубицької, О.Кисілевської, В.Лициняка, К.Малицької, Є.Сєльського, Л.Ясінчука та інших у Галичині; М.Гринька, В.Еланського, В.Зіньковського, А.Макаренка, С.Русової, Я.Ряппо, С.Сірополка, І.Соколянського, Я.Чепіги та інших у радянській Україні.
Із відкриттям архівів у другій половині 50-х років ХХ ст. з’являються історичні й історико-педагогічні дослідження С.Бабишина, А.Бондара, С.Гончаренка, Е.Днєпрова, С.Єгорова, Н.Калениченко, Ю.Кондуфор, Л.Пушкарьова, Р.Смирнова, М.Фоменка, М.Цатурової, Я.Щапова, В.Яніна, М.Ярмаченка та ін., в яких на основі нових, раніше недоступних документів, висвітлюється історія опікунства України 2030-х років.
У пострадянську добу досліджуваній проблемі присвячено низку праць Т.Завгородньої, Б.Кобзара, І.Курляк, Н.Лисенко, І.Пєши, В.Поліщук, Б.Ступарика, М.Стельмаховича, М.Чепіль, В.Яковенко, О.Янкович та ін. Цікавим є досвід формування опікунських відносин в окремих зарубіжних країнах, зокрема, в Польщі (С.Бадора, Д.Мажец та ін.).
У період трансформації суспільного устрою в Україні розпочалися до­слідження опікунських виховних проблем як в історико-, так і соціально-педагогічному аспектах (О.Аніщенко, О.Антонова-Турченко, Л.Волинець, Р.Волянюк, А.Капська, А.Конончук, О.Кузьма, З.Нагачевська, Ю.Якубова та ін.), проведено конференції з цієї проблематики в Івано-Франківську, Києві, Кіровограді, що активізувало інтерес дослідників до цієї проблеми.
Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю, зокрема з дітьми-сиротами, висвітлені на основі теоретичних підходів до організації історико-педагогічних і соціально-педагогічних досліджень у працях О.Безпалько, Р.Вайноли, Л.Ваховського, Л.Вовк, М.Євтуха, І.Звєрєвої, Г.Лактіонової, І.Пінчук, О.Сухомлинської, С.Толстоухової, С.Харченка та ін. Соціально-педагогічна діяльність у державних інституціях опіки відображена Т.Алєксєєнко, Г.Бевз, Л.Волинець, М.Галагузовою, І.Дементьєвою, І.Звєрєвою, А.Капською, О.Карпенко, Н.Комаровою, В.Кузьмінським, Л.Мардахаєвим, Л.Нагавкіною, Л.Нікітіною, Р.Овчаровою, Л.Оліференко, С.Пальчевським, В.Сорочинською, Ю.Чернецькою, М.Шакуровою та ін., у сімейних опікунських формах В.Костівим, О.Мальцевою, І.Пєшою, В.Постовим, М.Стельмаховичем та ін.
Актуалізація опікунських проблем в Україні кінця ХХ початку ХХІ ст. дала змогу підготувати низку дисертаційних робіт, присвячених у тому числі вихованню дітей в умовах соціальної опіки (Є.Виноградова-Бондаренко, Р.Волянюк, І.Звєрєва, А.Зінченко, О.Ільченко, Л.Ковальчук, І.Комар, З.Нагачевська, І.Плугатор, І.Ченбай та ін.).
Узагальнюючи аналіз вивчення теорії й практики організації соціальної опіки дітей і молоді, ми виявили низку протиріч між:
· необхідністю в умовах нової соціально-економічної ситуації забезпечити кожній дитині упевненість у завтрашньому дні та запитами цивілізаційних перспектив, що не завжди враховують своєчасність вирішення проблем дитини;
· багатим досвідом організації соціальної опіки дітей і молоді, здобутим сім’єю, суспільними організаціями та педагогічною громадськістю в процесі історичного розвитку, і незатребуваністю цього досвіду в сучасних умовах;
· потребою створення ефективної системи соціальної опіки дітей і молоді, що базується на фундаменті історичного минулого, і недостатнім висвітленням в історії соціальної педагогіки одного з найбагатших періодів у розвитку соціальної опіки і захисту дитинства (1918 1939 роки).
Аналіз теоретичних джерел, педагогічної практики з означеної проблеми показує, що незважаючи на значну увагу до неї спеціалістів, її соціально-педагогічні аспекти залишаються маловивченими й потребують подальшої розробки. Усвідомлення об’єктивної потреби у пошуках ефективних шляхів використання досвіду минулого у соціальній виховній опіці цієї категорії ді­тей у сучасних умовах, недостатня розробленість проблеми в теорії та практиці зумовили вибір теми дослідження: Організаційно-педагогічні умови соціальної опіки дітей у Галичині і радянській Україні (1918 1939 рр.)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­ційне дослідження проведене відповідно до тематичного плану наукової роботи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і є складовою дослідницької проблеми Історія шкільництва та педагогічної думки Галичини”.
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол №1 від 27.01.2001р.) і скоординована в Академії педагогічних наук України (протокол № 8 від 30.10.2001 р.).
Мета дослідження обґрунтувати особливості забезпечення організаційно-педагогічних умов соціальної опіки дітей у Галичині і радянській Україні у 20-30-ті роки ХХ століття та можливості їх трансформації в соціально-педагогічну практику сьогодення.
Для реалізації поставленої мети окреслено такі завдання дослідження:
1. Охарактеризувати сутність, розвиток і традиції соціальної опіки в Україні, з’ясувати причини її актуалізації в Галичині та радянській Україні 20-30-х років ХХ ст.
2. Визначити організаційно-педагогічні умови забезпечення соціальної опіки в Галичині та радянській Україні, обґрунтовані в педагогічній теорії означеного періоду.
3. Узагальнити досвід розв’язання досліджуваної проблеми в 20-30-х роках ХХ ст. у практиці державно-суспільного і сімейного опікунства та діяльності громадських і релігійних організацій Галичини й радянської України.
4. Визначити перспективи трансформації досвіду соціальної опіки дітей у 1918 1939 рр. у сучасній Україні.
Об’єкт дослідження соціальна опіка в Україні у 20-30-ті роки ХХ століття.
Предмет дослідження організаційно-педагогічні умови соціальної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування, в Галичині та радянській Україні у 20-30-ті роки ХХ століття.
Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на засадах системного та хронологічного підходів до аналізу педагогічних явищ і процесів (І.Бех, А.Рижанова, Н.Чернуха та ін.); концептуальних положеннях філософської, психологічної та педагогічної науки про соціальну опіку (В.Андрущенко, В.Кремень, М.Стельмахович та ін.); основних положеннях соціальної педагогіки про роль соціальних інститутів у соціалізації особистості (О.Безпалько, Р.Вайнола, І.Звєрєва, А.Капська, Г.Лактіонова, С.Савченко, І.Трубавіна, С.Харченко та ін.); об’єктивних закономірностях історичного розвитку соціально-педагогічних явищ у сукупності фактів і подій (Л.Ваховський, Л.Вовк, М.Євтух, Л.Міщик, О.Сухомлинська та ін.); ідеях особистісно-розвивального підходу щодо організації виховного процесу в умовах соціальної опіки (І.Бех, Г.Бевз, І.Булах, О.Киричук, та ін.); концептуальних положеннях загальнодержавних нормативних документів, у яких відображено основні ідеї соціальної та сімейної опіки Державної цільової програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (2007), програми Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року (2009) та ін.
У дисертаційній роботі використаний комплекс методів дослідження: теоретичне узагальнення історико-педагогічних ідей і фактів із архівних матеріалів, історичної, психолого-педагогічної літератури, що дало змогу визначити теоретико-методологічні основи дослідження; аналіз хронологічний (з метою дослідження динаміки змін системи соціальної опіки у часовій послідовності) та історико-географічний, що дає змогу розкрити специфіку регіонального розвитку системи соціальної опіки; систематизація педагогічного досвіду для розробки й визначення провідних тенденцій вирішення соціальної опіки у минулій і сучасній соціально-педагогічній теорії та практиці; метод історичних аналогій та екстраполяції (з метою узагальнення висновків, одержаних у результаті аналізу джерельної бази, прогнозування можливостей їх упровадження в сучасних умовах).
Джерельна база. У процесі дослідження основними джерелами були документи Центрального державного архіву вищих органів влади і органів управління України, Центрального державного історичного архіву м. Львова, Державного архіву Івано-Франківської області, матеріали і книги фондів наукових бібліотек, періодична преса до 1939 року, мемуарна література.
Хронологічно дослідження охоплює 20 30-ті роки ХХ ст. і виходить на трансформацію досвіду соціальної опіки цього періоду в сьогодення. Вибір зазначених у темі років зумовлений збільшенням у цей час кількості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також становленням систем соціальної опіки радянської України і Галичини після першої світової війни, завершеної у 1918 р., та закінченням польського періоду панування в Галичині.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- вперше обґрунтовано зміст термінів соціальна опіка”, опікунське соціальне виховання”, охарактеризовано типологію організаційно-педагогічних форм соціальної опіки (сімейної та суспільної); виявлено тенденції та традиції розвитку соціальної опіки в Україні в історичному контексті; встановлено особливості забезпечення організаційно-педагогічних умов соціальної опіки в Галичині та радянській Україні періоду 1918-1939 років; обґрунтовано сутність соціально-виховної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування, як напряму діяльності родини або опікунської сім’ї;
- уточнено й з’ясовано: джерела й причини актуалізації соціальної опіки (19181939 рр.); зміст діяльності державних, громадських і церковних організацій Галичини і радянської України в організації соціальної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування;
- подальшого розвитку набули положення про соціально-педагогічний феномен виховання дітей, позбавлених батьківської опіки та піклування, та зміну пріоритетів соціальної опіки в сучасній Україні.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці магістрів соціальної педагогіки, соціальних педагогів і практичних психологів, керівників соціально-психологічних служб до розв’язання проблем соціально-виховної опіки в основному через систему сімейного опікунства; підготовці практичних рекомендацій для соціальних педагогів освітніх закладів і працівників соціальних служб; розробці спецкурсів і розділів у курсах теорії та історії педагогіки, соціальної педагогіки, теорії та історії соціального виховання, соціального супроводу сімей, у навчальних закладах усіх типів, у системі фахової перепідготовки соціально-педагогічних працівників.
Основні результати дослідження впроваджено: у навчально-виховний процес Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт реалізації № 5 від 01.02.2011 р.), Ніжинського державного університету імені М. Гоголя (акт реалізації № 6 від 24.05.2012 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка (акт реалізації №11 від 10.03.2012 р.); у роботі Науково-дослідного центру „Надія” (Центру досліджень проблем неповних сімей і бездоглядності дітей) м. Івано-Франківська (акт реалізації № 2 від 15.10.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. У методичних рекомендаціях Теорія та історія соціального виховання” (у співавторстві з В.Костівим) здобувачем представлено розподіл матеріалу навчальної дисципліни на змістові модулі, аналіз історичного досвіду та сучасні підходи до розуміння соціальної опіки. У статті Софія Русова про виховання дітей з осиротілих сімей” (у співавторстві з В.Костівим) авторським є теоретичний аналіз підходів С.Русової до оцінки суспільного та сімейного виховання дітей-сиріт; у статті Митрополит Андрей Шептицький та розвиток діяльності сирітських закладів Галичини” (у співавторстві із З.Бойчуком та В.Костівим) особистий внесок автора полягає в історико-педагогічному опрацюванні джерел та визначенні вкладу А.Шептицького у доброчинну діяльність, спрямовануна сирітські заклади.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та практичні результати дослідження було оприлюднено на наукових і науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи” (Ужгород, 1999), Особистість в розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні” (Київ-Івано-Франківськ, 2000), Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потреба­ми” (Київ, 2002), Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (Ужгород, 2003), Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці” (Івано-Франківськ, 2005), Освіта дорослих як фактор соціалізації і соціального захисту в сучасному суспільстві” (Черкаси, 2010), Етновиховний простір сучасних закладів освіти в умовах глобалізації: стан і перспективи” (Хмельницький, 2010), Народознавчі технології охорони і збереження здоров’я дітей та молоді” (Івано-Франківськ, 2010), Етнопедагогіка: діалог культур” (Хмельницький, 2012); всеукраїнських Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді” (Івано-Франківськ, 1999), Християнство в Україні на межі третього тисячоліття” (Івано-Франківськ, 2001), Проблеми безперервної освіти в сучасних умовах соці­ально-економічного розвитку України” (Івано-Франківськ, 2002), Формування гендерної культури молоді: проблеми та перспективи” (Тернопіль, 2003), Українська етнопедагогіка в контексті розвитку сучасних теорій виховання та навчання” (Івано-Франківськ, 2005), Формування культури родинного виховання: проблеми і перспективи” (Івано-Франківськ, 2008), Підготовка молоді до сімейного життя: проблеми і перспективи” (Івано-Франківськ, 2011); регіональних Софія Русова визначна українська громадська діячка і педагог” (Івано-Франківськ, 2001), Сучасна родина в системі самовідтворення української нації” (Івано-Франківськ, 2001), Формування релігійної культури дітей і молоді: проблеми і перспективи” (Івано-Франківськ, 2007), Діти вулиці: проблеми, права, захист” (Івано-Франківськ, 2008), а також обговорювалися на щорічних звітних науково-практичних конференціях і засіданнях кафедри соціальної педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (19992012 рр.). Отримані результати були покладені в основу методичних рекомендацій до написання дипломних та курсових робіт, розробки семінарських занять із курсів соціальної педагогіки, теорії та історії соціального виховання, соціального супроводу сімей.
Публікації. Основний зміст та результати дисертаційного дослідження відображено в 22 публікаціях. Серед них: 1 методичні рекомендації (у співавторстві), 10 статей (9 одноосібних) у наукових фахових виданнях України, 11 статей у збірниках матеріалів наукових конференцій (10 одноосібних, 1 стаття у співавторстві). Загальний обсяг особистого доробку становить 10,5 друкованих аркушів.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 266 сторінок, із них 189 сторінок основного тексту. 10 додатків складають 30 сторінок. Робота вміщує 13 таблиць і 4 рисунки на 13 сторінках. Список використаних джерел налічує 465 найменувань, із них 16 іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми забезпечення організаційно-педагогічних умов соці­альної опіки дітей у Галичині та радянській Україні у 2030-х роках ХХ ст. Результати проведеного теоретичного соціально-педагогічного дослідження підтвердили правомірність основних ідей і положень, засвідчили розв’язання поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:
1. Теоретичний інтерес до проблеми соціальної опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, визначається внутрішніми потребами самої теорії соціального опікунства, напрямами і змістом соціально-педаго­гічних аспектів його забезпечення в сучасній Україні. Виявлено тенденції і традиції розвитку соціально-виховної опіки в Україні в історичному контексті: розвиток опікунських відносин віддзеркалює парадигму державно-суспільного устрою країни; встановлення опікунства з боку родичів, близь­ких людей має перевагу над утриманням дітей у суспільних закладах; у 20-30-х роках ХХ ст. спочатку спостерігається збільшення кількості дітей-сиріт через наслідки першої світової та громадянської воєн, пізніше через гено­цид і штучне винищення українського народу; домінуючою формою соціаль­ної опіки дітей у радянській Україні були суспільні заклади, переважно дитячі будинки різного типу, в той час як у Галичині опікунська й заступ­ницька сім’я. Обґрунтовано, що соціально-виховна опіка автентично є напрямом діяльності родини / опікунської сім’ї або стосується суспільних форм, наближених до сімейних.
Узагальнено джерела й причини актуалізації соціальної опіки у 1918 1939 рр.: базові (соціально-політичні, економічні) та похідні причини першого (етнічні, соціальні) і другого порядку (психофізіологічні, гігієнічні). Основними причинами актуалізації проблем соціальної опіки дітей досліджуваного періоду в радянській Україні та Галичині були перша світова та громадянська війни, загрозлива економічна, суспільна та медична ситуації в обох державах, геноцид і штучне винищення українського народу.
2. На основі теоретичного аналізу джерел розкрито й обґрунтовано необ­хідність забезпечення соціальної опіки стосовно дітей, які втратили батьків, або через різні причини не можуть чи не хочуть займатися вихованням і турботою про рідних дітей. Визначено такий зміст базових понять: опіка” соціально-правова форма захисту особистих і майнових прав неповнолітніх, система відповідних заходів стосовно дітей, які втратили батьків або знахо­дяться в ситуації відсутності такого піклування у власній родині, тобто в умовах бездоглядності чи безпритульності; соціальна опіка” організацій­но-педагогічний і соціально-психологічний феномен турботи, захисту прав й інтересів дітей, позбавлених через різні соціальні причини батьківського піклування, що виявляється в заміні природних вихователів дитини, забезпе­ченні необхідної взаємодії з нею опікунів і піклувальників в умовах сім’ї, або спеціально зорганізованих суспільством закладів різного типу, наближених до родинних взаємин; опікунське соціальне виховання” це цілеспрямова­ний процес взаємодії опікунів (батьків-вихователів) із вихованцями, взятими під опіку/піклування з метою забезпечення необхідних організаційно-педаго­гічних умов для розвитку, саморозвитку й самовдосконалення їх особис­тісних різнобічних якостей громадянина, сім’янина, трудівника, людини-творця. Аргументована типологія організаційних форм соціальної опіки за трьома напрямами: сімейна опіка, суспільна опіка, поєднання форм сімейної та суспільної соціальної опіки.
3. Комплексний аналіз джерел дав змогу встановити такі особливості за­безпечення організаційно-педагогічних умов соціальної опіки в Галичині та радянській Україні періоду 1918-1939 років:
· в обох регіонах України значна кількість дітей перебувала без батьків­ського піклування через наслідки першої світової і громадянської воєн, голоду, розрухи, геноциду, масового винищення людей, що призводило до осиротіння дітей і актуалізації проблем їхньої соціальної опіки;
· простежується відмінність в організації соціальної опіки в радянській Україні (здійснення акцентів на суспільну опіку й виховання всіх дітей, створення з цією метою нових закладів тимчасових і постійних, установ специфічного призначення) та Галичині, де соціальна опіка концентрувалась на прийняття дитини в родину (власне опікунську сім’ю, заступницьку сім’ю у поєднанні з діяльністю сирітських матерів, порадень матерів тощо) чи в різні дитячі заклади, наближені до умов сімейних (опікунсько-виховні інсти­туції притулки, сирітські захисти, захоронки та ін.);
· провідною формою уніфікованої соціальної опіки дітей-сиріт у радян­ській Україні були дитячі будинки, інші великі суспільні інституції, у той час як у Галичині функціонували малі форми соціальної опіки (сирітські захисти, реміснича й промислова бурси з утриманням переважно сиріт, захоронки тощо);
· зафіксована регіональна специфіка запровадження сімейних і суспіль­них форм опіки досліджуваного періоду отримала своє продовження в сучасній системі соціальної опіки дітей, що простежується нині в скороченні суспільних опікунських закладів у західних областях та збільшенні їх у східних регіонах України.
4. Визначено специфіку соціальної опіки з боку громадських органі­зацій: в Галичині різнобічне спрямування їх діяльності на чолі з педагогами, громадськими діячами і письменниками; порятунок і захист усіх українських сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мали державного забезпечення у порівнянні з польськими дітьми; запровадження ефективних форм соціальної опіки знедолених дітей за європейськими зразками; у радян­ській Україні здійснення їх діяльності під керівництвом партійних, комсо­мольських і державних органів, поширення різних акцій, тижнів допомоги дітям, збору коштів і колективного шефства над дітьми.
Доведено, що в Галичині Церква очолювала благодійницьку діяльність в організації соціальної опіки, а в радянській Україні священнослужителі фактично не допускались до соціальної опіки дітей, позбавлених батьків­ського піклування.
5. Окреслено пріоритети соціальної опіки в сучасній Україні: реоргані­зація та реформування інтернатних закладів, розробка нормативно-правового забезпечення інститутів адопційної, опікунської та патронатної сімей, дер­жавне регулювання соціального забезпечення, моніторингу, інспектування, соціального супроводу усиновлених, підопічних і патронованих дітей, усу­нення утвердженого в суспільстві феномена депривації як умови оптимісти­ного розв’язання проблем соціальної опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Визначаючи історичну ретроспективу використання ідей соціальної опіки досліджуваного періоду в сучасній Україні, наголошено на дотриманні необхідного алгоритму скорочення суспільних опікунських закладів та поступове їх переведення в умови, наближені до сімейних, а в ідеалі до утвердження сімейних опікунських форм соціальної турботи про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Досліджувана проблема не висвітлює всіх аспектів соціальної опіки дітей в Україні. Соціально-педагогічна практика третього тисячоліття вимагає комплексних підходів і досліджень проблем сімейного / суспільного опікунства як соціокультурного феномену. Тому перспективними вважаємо такі напрями дослідження: аналіз ефективності сімейних форм соціальної опіки дітей в історичній ретроспективі, порівняльне зіставлення українського та зарубіжного досвіду в контексті цієї проблематики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева Л. Социальный патронат семьи в системе социального обслуживания / Л.Алексеева, В.Меновщиков. М. : ГосНИИ семьи и воспи­тания, 2000. 160 с.
2. Алєксєєнко Т. Опіка, піклування // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Кремень / Т.Алєксєєнко. К. : Юрінком Інтер, 2008. С. 607608.
3. Альмединген-Тумим Н. Общественное и дошкольное семейное вос­питание / Н. Альмединген-Тумим // Дошкольное дело. П., 1922. С. 153162.
4. Андрущенко В. Філософія соціальної роботи в Україні на рубежі століть / В.Андрущенко // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. 2002. № 1. С. 4144.
5. Аніщенко О. Історичні та сучасні умови опіки дітей в Україні і за рубежем / О.Аніщенко // Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці : зб. наукових праць. Івано-Франківськ, 2005. С. 216217.
6. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства ХІV-ХVП вв. / Ред. колл. : С.Егоров, Л.Пушкарев, Я.Щапов. М. : Педагогика, 1985. 366 с.
7. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.Калениченко. М. : Педагогика, 1988. 640 с.
8. Антонюк Т. Дитячий будинок як форма соціального виховання: історичний аспект / Т. Антонюк // Українознавство. 2004. № 8. С. 22.
9. Бабишин С. Школа і освіта Давньої Русі ІХ-ХІІІ ст. / С. Бабишин. К. : Вища школа, 1973. 88 с.
10. Бадора С. Теорія і практика виховання в опікунському середовищі (на матеріалах Польщі) : автореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.05 / Інст. пед. АПН України. К., 2001. 45 с.
11. Бадора С. Теорія і практика опікунства в Польщі / С. Бадора. Івано-Франківськ, 2000. 252 с.
12. Баран М. Висвітлення долі дітей-сиріт у публікаціях української дитячо-юнацької преси (перша третина ХХ ст.) / М.Баран // Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці : зб. наукових праць. Івано-Фран­ківськ, 2005. С. 99103.
13. Барвінський О. Українська порадня матерей у Львові / О.Барвінський // Лікарський вісник. 1920. Ч. 910. С. 66.
14. Бартошевський І. Педагогія руска або наука о воспитанию / І.Барто­шевський. Львів, 1891. 392 с.
15. Бачинська О. З т-ва вакаційних осель / О.Бачинська, М.Ліщинська // Діло. 1926. Ч. 69. С. 34.
16. Бачинська-Донцова М. На біжучі теми жіночого руху / М.Бачин­ська-Донцова // Альманах „Жіночої долі”. Коломия, 1927. С. 8790.
17. Бевз Г. Соціально-психологічні чинники виникнення та розвитку прийомного батьківства : автореф. дис. канд. психол. наук : 19.00.07 / ЦІППО. К., 2001. 20 с.
18. Бевз Г. Дитина в прийомній сім’ї: нотатки психолога / Г.Бевз, І.Пєша. К. : Український ін-т соціальних досліджень, 2001. 101 с.
19. Безпалько О. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі : навч. посіб. / О. Безпалько. К. : Центр учбової літератури, 2009. 208 с.
20. Бейкер К., Гиппенрейтер Ю. Влияние сталинских репрессий конца 30-х годов на жизнь семей в трех поколениях // Обыкновенное зло: исследования насилия в семье [сб. статей] / К.Бейкер, Ю.Гиппенрейтер. М. : Едиториал УРСС, 2003. С. 43-74.
21. Бех І. Особистісно-зорієнтоване виховання / І.Бех. К. : ІЗМН, 1998. 204 с.
22. Блажкевич І. Який хосен з дитячих садків / І.Блажкевич // Рідна школа. Львів, 1932. Ч. 78. С. 104106.
23. Блонский П. Введение в дошкольное воспитание / П. Блонский. М., 1917. 136 с.
24. Блонский П. Возрастная педология / П. Блонский. М.-Л. : Работник просвещения, 1930. 212 с.
25. Блонский П. Педагогика / П. Блонский. М. : Работник просвеще­ния, 1924. 144 с.
26. Богданко (Б.Заклинський Ф.Л.). Сиротинець / Б. Заклинський // Світ дитини. 1931. С. 157159.
27. Болотіна Н. Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування // Право соціального захисту України : навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. / Н.Болотіна К. : Знання, 2008. С. 447454.
28. Бондар А. Розвиток суспільного виховання в Українській РСР / А.Бондар. К. : Вид-во КДУ, 1968. 224 с.
29. Булах І. Психологічні основи особистісного зростання підлітків : автореф. дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 2004. 42 с.
30. Булах І. Психологія особистісного зростання підлітка / І. Булах. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. 340 с.
31. Бурачинський Т. Лікарська опіка над шкільною молоддю / Т.Бурачинський // Діло. 1931. Ч. 190. С. З.
32. Вакаційна оселя в Старяві // Рідна школа. 1935. Ч. 10. С. 161162.
33. Вайнола Р. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія і практика / Р. Вайнола. К. : ПНУ им. М.П. Драгоманова, 2008. 134 с.
34. Ваховский Л. Взаимодействие школы и семьи в воспитании учащих­ся : автореф дис. канд. пед. наук : 13.00.01 / НИИ общих проблем воспитания АПН СССР. М., 1987. 18 с.
35. Ваховский Л. Особенности педагогического просвещения родителей в период становления советской школы // Опыт совершенствования педа­гогического всеобуча родителей. М., 1987. С. 34 37.
36. Ващенко Г. Безпритульне дитинство в СССР, дитбудинки і колонії // Твори / Г. Ващенко. К. : Школяр, 2000. Т. 4. Праці з педагогіки та психології. С. 380387.
37. Великий А. Нарис історії згромадження сс. Служебниць ПНД / А.Великий. Рим : Вид. оо. Василіан, 1968. 768 с.
38. Виноградов Н. Педагогика. Основные проблемы и принципы / Н.Виноградов. М., 1922. 123 с.
39. Виноградова-Бондаренко Є. Виховання безпритульних дітей в Украї­ні у 20-х рр. XX ст. : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педа­гогіки АПН України. К., 2001. 21 с.
40. Відозви й комунікати. З діяльності Товариства Охорони Дітей і Опіки над Молоддю у Львові // Діло. 1930. Ч. 203. С. 5.
41. Віра. Організуймо дитячі садки! // Українка. 1939. Ч. 5. С. 2-3.
42. Вісник законів і розпоряджень краєвих для королівства Галичини і Володимирії враз з Великим Князівством Краківським. Львів, 1905. Ч. 11. 302 с.
43. Власова О. Використання основних концептуальних положень гмей­нерівської системи у вітчизняних закладах соціальної опіки // Українське народознавство і проблеми виховання школярів : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 10-12 жовтня 1995 р. / О.Власова. Івано-Франківськ, 1995. Ч. 2. С. 122126.
44. Вовк Л. Братські школи. Жіноча освіта. Педагогічні товариства // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Кремень / Л.Вовк. К. : Юрінком Інтер, 2008. С. 6667, 288289, 662663.
45. Вовк Л. Історія освіти і педагогіки в загальній, методологічній і професійній культурі майбутнього вчителя : посібник-коментар із пропедев­тики вивчення історії педагогіки / Л. Вовк. К. : Видво НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. 331 с.
46. Волинець Л. Соціальне сирітство: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування / Л.Волинець, Н.Комарова. К.,1998. 144 с.
47. Волошка Л. Дівчатко я бачила в місті / Л. Волошка // Молода Україна. 1908. № 4. С. 22.
48. Волянюк Р. Порадня для вибору фаху” як фактор опіки молоді в Галичині міжвоєнної доби / Р. Волянюк // Джерела : Науково-методичний вісник. № 1. Івано-Франківськ, 2003. С. 1013.
49. Волянюк Р. Вакаційні оселі в Галичині як важливий чинник опіки та національного виховання дітей і молоді / Р. Волянюк // Вісник Прикарпат­ського університету. Івано-Франківськ: Плай, 2002. Вип. VІІ. Педагогіка. С. 113117.
50. Волянюк Р. Ідея опіки дітей і молоді в педагогічній думці Галичини (кін. XIX поч. XX ст.) // Українська система виховання: проблеми, перспек­тиви. Бібліотека Науково-методичного центру Українська етнопедагогіка і народознавство” АПН України і Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Серія Педагогіка, етнопедагогіка” / Р.Волянюк. Івано-Фран­ківськ, 1999. Вип. 27. С. 97100.
51. Волянюк Р. Михайло Галущинський про опіку дітей та молоді // Михайло Галущинський лицар обов’язку і чину : матеріали наук. конф., присвяченої 120-й річниці від дня народження і 90-й річниці відкриття Рога­тинської гімназії ім. Володимира Великого / Р.Волянюк. Львів-Рогатин, 1999а. С. 7072.
52. Волянюк Р. Опікунсько-виховна діяльність батьківських гуртків у Галичині на початку XX століття / Р. Волянюк // Наукові записки Тернопіль­ського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2002. № 11. С. 109111.
53. Волянюк Р. Педагогічний аспект опіки молоді в ремісничих бурсах Галичини (др. полов. XIX поч. XX ст.) / Р. Волянюк // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1999б. № 3. С. 330334.
54. Волянюк Р. Підготовка Сестер Василіянок до роботи у сирітських захистах Галичини на початку XX століття / Р. Волянюк // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 184. Педагогіка та психологія. Чернівці: Рута, 2003. С. 37.
55. Волянюк Р. Українська церква в Галичині як суспільний опікун дітей і молоді / Р. Волянюк // Проблеми національного виховання в системі непе­рервної освіти: Матеріали третьої Міжнар. наук.-практ. конф. Чернівці, 1999в. С. 284287.
56. Волянюк Р. Українське крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю та поширення опікунчої ідеї в Галичині / Р. Волянюк // Вісник Прикарпатського університету. Івано-Франківськ: Плай, 1999. Вип. II. Педагогіка. С. 108113.
57. Волянюк Р. Педагогічний аспект опіки дітей і молоді в Галичині (друга половина ХІХ перша третина ХХ ст.) : автореф. дис. канд. пед.. наук: 13.00.01 / Прикарпатський нац. ун-т. імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2005. 20 с.
58. Волянюк Р. Педагогічний аспект опіки дітей і молоді в Галичині (друга половина ХІХ перша третина ХХ ст.) : дис. канд. пед. наук / Р.Волянюк. Івано-Франківськ, 2004. 220 с.
59. Вуянко М. Монастирі Івано-Франківська перша половина XX ст. / М.Вуянко. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 1998. 165 с.
60. Высоцкий С. Древнерусские надписи Софии Киевской ХІ ХІV вв. / С.Высоцкий. К. : Наукова думка, 1966. 237 с.
61. Галагузова М. Профессиональная подготовка социальных работни­ков : Актуальные проблемы состояния и перспектив социальной работы в России / М. Галагузова // Социальная работа. М., 1992. Вып. 6. С. 8491.
62. Галущак Г. Розв’язання проблем сімей із порушеною структурою як умова подолання бездоглядності і безпритульності дітей // Діти вулиці: проб­леми, права, захист : матеріали міської наук.-практ. конф. / Г.Галущак, В.Костів. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ ПНУ ім.Василя Стефаника, 2008. С. 3035.
63. Галущинський М. Дещо про народню освіту і виховання / М.Галущинський // Наша мета. 1919. Ч. 10. С. 34.
64. Галущинський М. Народня освіта й виховання народу. Методи й ціли / М.Галущинський. Львів, 1920. 15 с.
65. Галущинський М. П.Наторп а Суспільна педагогія” / М.Галущин­ський. Львів, 1921. 15 с.
66. Галущинський М. Тиждень української дитини у Львові / М.Галу­щинський // Світло. 1921а. Ч. 1. С. 67.
67. Гарданов В. Кормильство в Древней Руси / В. Гарданов // Советская этнография. 1959. № 6. С. 132145.
68. Гендрихівська А. Дошкільне виховання до ХV Жовтня / А.Гендри­хівська // Комуністична Освіта. 1932. Ч. 1112. С. 74.
69. Гергет А. Современные педагогические течения / А.Гергет, А.Гота­лов-Готлиб. Херсон : Госиздат, 1925. 250 с.
70. Гнатчук О. Українські жіночі організації на Буковині (80-ті рр. ХІХ 30-ті рр. ХХ ст.) : дис. канд. істор. наук. Чернівці, 2001. 211 с.
71. Гнот С. Проблема захисту дітей в діяльності Греко-католицької церкви міжвоєнного періоду / С. Гнот // Вісник Львівської комерційної ака­демії. Львів : Вид.-во ЛКА, 2002. Вип. 4. Гуманітарні науки. С. 5466.
72. Голубинский Е. История русской церкви: В 2- т. / Е. Голубинский // Т. 1. Ч. 1. М., 1901. 243 с.; Т. 1. Ч. 2. Б.г. С. 554557.
73. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С.Гончаренко. Київ : Либідь, 1997. 376 с.
74. Гринько Г. Про соціальне виховання дітей / Г.Гринько // Порадник по соціальному вихованню дітей. Харків, 1921. 14 с.
75. Гринько Г. Очерки советской просветительной политики / Г.Гринь­ко. Харьков, 1923. 194 с.
76. Гринько Г. Советское культурное строительство на Украине / Г.Гринько. Харьков, 1921. 47 с.
77. Декларація Наркомосвіти УСРР про соціальне виховання дітей. 1/VІІ.1920 р. // Вісник Народного комісаріату освіти УСРР. 1920. Ч. 1. С. 911.
78. Декларація прав дитини // Дитинство в Україні: права, гарантії, захист : зб. документів: К. : Столиця, 1998. Ч. 2. С. 6366.
79. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 1998 року. К. : Ін-т соціальних досліджень, 1999. 120 с.
80. Джеджула А. З історії українсько-польських економічних відносин (1920- 1922) / А. Джеджула // Питання нової та новітньої історії. К., 1965. Вип. 2. С. 2940.
81. Дзерович Ю. Опіка Митрополита Андрея Шептицького над україн­ським шкільництвом / Ю. Дзерович // Рідна школа. 1939. Ч. 1314. С.205.
82. Дзерович Ю. Педагогіка / Ю. Дзерович. Львів, 1937. 240 с.
83. Діточа вакаційна півоселя в Тернополі // Жіноча доля. 1930. Ч. 1-2. С. 5.
84. Днепров Э. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР (с древнейших времен до конца ХVІІ в.) / Э.Днепров, В.Янин, Р.Смирнов. М.: Педагогика, 1989. 456 с.
85. Довгалевская А. Вопросы семейного воспитания приемных детей в СССР : автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1957. 18 с.
86. Довгалевская А. Семейное воспитание приемных детей / А.Довга­левская. М.: Учпедгиз, 1948. 112 с.
87. Дюшен В. Цілева установа дитячих будинків, дитячих містечок і дитячих колоній / В. Дюшен // Радянська освіта. 1926. № 78. С. 914.
88. Еланський В. Дитячий будинок / В. Еланський // Рад. Освіта. 1928. № 9. С. 914, 6772.
89. Енциклопедія українознавства: В 2-х т. / За ред. В. Кубійовича, З.Кузелі. Мюнхен ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1949. Т. ІІ. С. 369800.
90. Євко В. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування: історичний аспект / В. Євко // Право України. 2001. № 8. С. 108.
91. Євтух М. Соціальна педагогіка / М.Євтух, О.Сердюк. 2-е вид., стереот. К. : МАУП, 2003. 232 с.
92. Егоров С. Антология педагогической мысли древней Руси и Русского государства ХІV-ХVІІ в. / С.Егоров, Л.Пушкарев, Я.Щапов. М. : Педа­гогика, 1985. 966 с.
93. Жилінкова І. Опіка // Юридична енциклопедія: В 6 т. К. : Укр. енцикл., 1998. Т. 4. 2003. С. 287289.
94. За долю наших найменших. Львівська філія Українського краєвого товариства охорони дітей і опіки над молоддю // Діло. 1927. Ч. 29. С. 2.
95. Забута Т. Дитяче самоврядування в педагогічній спадщині Януша Корчака : автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д. Ушинського. О., 1997. 18 с.
96. Завадська В. Жіночий рух / В. Завадська // Діло. 1926. Ч. 108. С.23.
97. Завгородня Т. Опіка над дітьми в добу трансформації суспільного устрою : [монографія] / За заг. ред. Б.Ступарика / Т.Завгородня, Н.Лисенко, Д.Мажец, Б.Ступарик. Івано-Франківськ ; Ужгород : Мистецька лінія, 2002. 152 с.
98. Загальні збори УТОДОМ у Львові // Новий час. 1938. Ч. 1. С.6.
99. Закон України Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. 2001. № 29. С.7682.
100. Залкинд А. Выбитые из социальной колеи дети / А.Залкинд // Шлях освіти. 1925. № 78. С. 940.
101. Залкінд А. Про педологічний перегляд дошкільного виховання / А.Залкінд // Шлях освіти. 1925. № 3. С. 2244.
102. Залужний О. Про уточнення деяких основних понять при вивченні поведінки дитини / О.Залужний // Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології. 1928. Вип. 2. С. 514.
103. Затонський В. Національна проблема на Україні : [доповідь на пленумі ЦК ЛКСМУ, червень 1926] / В. Затонський. Харків, 1926. 64 c.
104. Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. 1929. № 1. 17 січня.
105. Звєрєва І. Основи батьківської компетентності : [навч. посібник] / [упоряд. : Т.Веретенко, І.Звєрєва, Н.Шевченко] / [заг. ред. І.Звєрєвої]. К. : Науковий світ, 2006. 156 с.
106. Звєрєва І. Соціальна робота: навч. посібник / І.Звєрєва, О.Без­палько, С.Харченко та ін. ; [заг. ред. І. Звєрєвої та Г.Лактіонової]. К. : Наук. світ, 2003. 233 с.
107. Звєрєва І. Теорія і практика соціально-педагогічної робо