Золотова Ганна Дмитріївна. Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів I-II рівня акредитації) : Золотова Анна Дмитриевна. Социально-педагогическая профилактика аддиктивного поведения студентов (на примере учебных заведений I-II уровня аккредитации)

Краткое описание

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЗОЛОТОВА Ганна Дмитріївна
УДК 377.013.42 057.87

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА
АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ
(НА ПРИКЛАДІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ)

13.00.05 соціальна педагогіка

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
заслужений діяч науки і техніки України,
доктор педагогічних наук, професор
Харченко Сергій Якович

Луганськ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СОЦІ-АЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АДИК-ТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ (НА ПРИКЛАДІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І-ІІ РІВНЯ АКРЕДИТАЦІЇ)

1.1.

Профілактика адиктивної поведінки студентів як психолого-педагогічна проблема . . . . . . . . . . . . .

11

1.2.

Сутність і зміст адиктивної поведінки у студентському середовищі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

36

1.3.

Аналіз реальної практики здійснення профілактики адиктивної поведінки у студентському середовищі . . .

70

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

100

РОЗДІЛ 2

РОЗРОБКА СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ СТУ-ДЕНТІВ

2.1.

Обґрунтування системи профілактики адиктивної поведінки студентів . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

104

2.2.

Експериментальне впровадження розробленої системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у навчально-виховний процес навчального закладу І ІІ рівня акредитації . . . . . . . . . . . . . .

128

2.3.

Аналіз ефективності розробленої системи соціаль-
но-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

147

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

180

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

187

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

207

ВСТУП

Різке соціальне розшарування сімей, неврівноваженість психоемоційного фону виховання, соціалізація в умовах знецінення загальнолюдських принципів моралі призводять до порушення соціальної адаптації, яке характеризується зловживанням однією або кількома психоактивними речовинами.
Більшість студентської молоді палить тютюн. Експерти ВООЗ вважають тютюнопаління педіатричним” захворюванням, і, якщо лікарі багато уваги приділяють профілактиці вірусних інфекційних захворювань, то про смертельний ризик цієї епідемії мало хто говорить. Епідемія поширюється шляхом реклами і пропаганди, на які тютюнові компанії витрачають величезні кошти.
Алкоголізм студентської молоді є сьогодні однією з найсерйозніших проблем. У наш час це захворювання з окремих випадків перетворилося у справжню епідемію, яка нівечить мільйони людей. Спостерігається тенденція не тільки до подальшого збільшення випадків алкоголізму, але і до його значного омолодження”. Усе більше випадків захворювання на алкоголізм відмічається у підлітків та молоді. Алкоголь вживає переважна більшість студентів коледжів, технікумів, ПТУ. Тому необхідно зробити все, щоб проникнення у студентський осередок алкоголізму було зустрінуто озброєнням знань про те, що являє собою це захворювання, яке штучно людина викликає у себе.
Наркоманія поступово стає стилем життя підлітків та молоді, завдає шкоди близьким, оточуючим наркомана, суспільству в цілому. На тлі наркоманії відбувається зростання злочинності, підвищується ризик зараження на різні інфекційні хвороби, у тому числі СНІД. Уживання наркотиків практично несумісне з якісним навчанням, із трудовою діяльністю, призводить до деформації особистості, зниження загального інтелектуального потенціалу, поглиблює демографічну кризу у державі. Відсутня активна протидія поширенню вживання наркотиків, які руйнують психіку молодих людей, призводять до їх смерті.
Щоб подолати таку складну соціальну проблему як адиктивна поведінка студентської молоді, необхідно вивчити соціальні, біологічні та психологічні причини тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків, створити систему профілактичних мір, націлену на протидію умовам і факторам адиктивної поведінки, оскільки мова йде не про здоров’я і добробут окремих особистостей, а про здоров’я нації у цілому, яка не може почуватися у безпеці, якщо не знайде ефективного механізму попередження тютюнопаління, алкоголізму і наркоманії.
Особливо вразливими щодо формування адиктивної поведінки є студенти навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації. На відміну від студентів ВНЗ, вік цих студентів становить 15-19 років. Даний період характеризується морально-психологічною незрілістю і більшою вразливістю щодо негативного впливу зовнішнього середовища. Більшість із них їде на навчання з міст і сел області і, на відміну від своїх ровесників-школярів, у віці 15-16 років починає жити самостійним життям. Зміна соціального оточення, відірваність від сім’ї, звільнення від батьківської опіки і контролю стають додатковими факторами ризику наркотизації.
Тому сьогодні особливу увагу потрібно звернути на відбудову чіткої навчально-виховної системи, яка б забезпечувала створення і збагачення традицій освіти, різнобічну соціально значущу діяльність, організацію змістовного проведення дозвілля, індивідуальний підхід до роботи зі студентами, ранню профілактичну роботу щодо попередження негативних явищ серед студентської молоді. Це робить надзвичайно актуальним дослідження проблеми адиктивної поведінки студентів з соціально-педагогічних позицій.
Проблема адиктивної поведінки актуалізує у собі дослідження ряда напрямків: медичні аспекти вживання психоактивних речовин (А.Личко, В.Битенський, В.Херсонський, Б.Братусь, П.Сидоров, Н.Буторіна, М.Буянов, І.П’ятницька), правові аспекти (Ю.Аргунова, А.Габіані, С.Дворяк, Р.Готліб), педагогічні аспекти (О.Маюров, Б.Лєвін, М.Лєвін, В.Матвєєв, О.Гройсман, Д.Колесов, В.Оржеховська, О.Удалова, О.Пилипенко, Н.Максимова, С.Толстоухова, Н.Пихтіна).
Увага науковців багатьох галузей звернена до проблеми адиктивної поведінки. Н.Завацька розглядає у дисертаційному дослідженні такий психологічний аспект адиктивної поведінки, як особливості особистісної диференціації узалежненої поведінки підлітків та їх корекцію. Дисертація О.Югової присвячена педагогічним умовам діяльності освітніх закладів по профілактиці адиктивної поведінки. У дисертації Н.Пихтіної досліджується формування професійно-педагогічної готовності майбутніх учителів до профілактики адиктивної поведінки. І. Шишова обґрунтувала у своїй роботі педагогічні умови профілактики наркоманії серед підлітків у виховному процесі загальноосвітніх шкіл. О. Сердюк розглядає наркотизм та його профілактику із соціологічних позицій.
Разом із тим, серед дисертаційних досліджень, що стосуються проблем тютюнопаління, алкоголізму і наркоманії, ще недостатньо робіт, де б розглядались соціально-педагогічні аспекти профілактики цих явищ серед студентської молоді навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації. Теоретична складність обумовлена відсутністю на сьогоднішній момент педагогічних теорій, концепцій, іноваційних методик профілактики адиктивної поведінки у коледжах, технікумах, ПТУ.
Аналіз наукових джерел та практичної роботи фахівців засвідчив, що актуальність проблеми дослідження визначається протиріччями між зростанням темпів уживання психоактивних речовин студентами, між великим спектром мотивів уживання тютюну, алкоголю, наркотиків, між сучасними запитами і проблемами молоді та реальним рівнем профілактичної роботи. Тому негайно встає проблема пошуку нових форм і методів соціально-педагогічної роботи у сфері профілактики адиктивної поведінки студентської молоді.
Недостатня наукова розробка обраної проблеми, необхідність її глибокого і послідовного вирішення на рівні педагогічної теорії та практики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки студентів (на прикладі навчальних закладів I-II рівня акредитації)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми Теоретико-методичні основи змісту й технології соціальної роботи” (державний реєстраційний номер 0103V004993). Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №5 від 14.05.2002 року).
Об’єкт дослідження: процес соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчальних закладах І-II рівня акредитації.
Предмет дослідження: система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді.
Мета дослідження: науково обґрунтувати і змістовно розробити систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді, експериментально перевірити її ефективність.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що досягнення ефективності у процесі соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентів навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації можливе у тому випадку, якщо цей процес буде організований як педагогічна система, яка включає у себе мету, що полягає у відмові студентів від уживання психоактивних речовин, зміст, представлений первинною, вторинною, третинною профілактикою, форми і методи, які будуть спрямовані на превентивну освіту, непрямий профілактичний вплив, прямий профілактичний вплив, корекцію адиктивної поведінки.
У відповідності з метою були визначені наступні завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми профілактики адиктивної поведінки студентської молоді.
2. Виявити сутність та зміст адиктивної поведінки студентської молоді як теоретичної основи її профілактики.
3. Здійснити аналіз реальної практики профілактики адиктивної поведінки у студентському середовищі.
4. Обґрунтувати систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді.
5. Упровадити систему соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчально-виховний процес навчального закладу І-ІІ рівня акредитації.
6. Проаналізувати ефективність впровадження розробленої системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчально-виховний процес навчального закладу І-ІІ рівня акредитації.
У процесі роботи був використаний комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз філософської, медичної, юридичної, психолого-педагогічної, вітчизняної та зарубіжної соціально-педагогічної літератури за темою дослідження для з’ясування стану розробленості проблеми; синтез, систематизація, порівняння, узагальнення й моделювання науково-теоретичного матеріалу для вивчення сутності і змісту адиктивної поведінки та розробки на її основі системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді; емпіричні: педагогічний експеримент із метою перевірки висунутої гіпотези, інтерв’ювання, анкетування, бесіда, спостереження, метод вивчення документів, самооцінки, експертної оцінки для проведення констатувального експерименту; спостереження, аналіз і порівняння експериментальних даних з метою визначення ефективності розробленої системи профілактики; математичні та статистичні методи для опрацювання результатів експерименту.
Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про соціальну сутність особистості, системний, комплексний, особистісний підходи до формування особистості.
Нормативно-правову базу дослідження складають Програма Діти України”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки.
Теоретичною основою дослідження є положення про соціалізацію особистості (І.Кон, А.Мудрик, І.Звєрєва, В.Москаленко та ін.); єдність соціального та індивідуального (Л.Коваль, В.Оржеховська та ін.); соціально-педагогічні закономірності формування ос

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволило сформулювати заключні висновки:
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукової проблеми профілактики адиктивної поведінки студентів навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, що визначається у розробці, обґрунтуванні та практичному впровадженні системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховний процес навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
2. У ході дослідження встановлено, що адиктивна поведінка” це вид порушення адаптації, для якого притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних психоактивних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.
Соціально-педагогічна профілактика адиктивної поведінки це гуманістично формуюча, науково обґрунтована та своєчасна діяльність, спрямована на мінімізацію факторів соціального ризику, створення оптимальної соціальної ситуації розвитку особистості, проявлення різних видів її активності, розкриття її внутрішнього потенціалу, пов’язана з усуванням факторів та умов уживання психоактивних речовин.
3. Установлено, що соціальними факторами адиктивної поведінки є: рівень напруженості в суспільстві; питні традиції суспільства; тиск реклами тютюнових і алкогольних виробів; негативна молодіжна субкультура; перехід до нової соціальної ролі; неможливість задоволення потреби у персоналізації; „подвійна мораль”. Біологічними факторами вплив екології та харчування; критичний стан здоров’я студентів; психологічними факторами особливості вікової психології; стрес та навчально-інформаційне перевантаження; потреба у зміні стану свідомості; потреба виходу з буденності. Соціальними умовами виникнення адиктивної поведінки є вплив сім’ї та сімейного виховання, ситуації неблагополучних, конфліктних, неповних сімей, типи неправильного виховання; негативний соціальний статус у колективі. Біологічними умовами алкогольний або наркотичний синдром плоду; біологічна схильність; спадкова схильність. Індивідуально-психологічними умовами акцентуації та психопатії; психологічна готовність до вживання психоактивних речовин; особистісна схильність до вживання психоактивних речовин. Усі фактори і умови взаємопов’язані і діють у кожній ситуації по-різному.

184

4. Доведено, що стадіями формування адиктивної поведінки є етап перших спроб, етап пошукового полінаркотизму і етап фонового полінаркотизму. Психоактивні речовини мають специфічний психо-фізіологічний вплив на психіку людини. Тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія і токсикоманія мають єдину природу, це різновиди одного явища психічної і фізичної залежності від психоактивних речовин.

5. Виявлено, що реальний стан адиктивної поведінки сьогодні є критичним, це ілюструє негативне ставлення викладацького складу до профілактичної роботи, у цілому позитивне відношення студентів до вживання психоактивних речовин, критичні рівні їх уживання студентами, нездатність пояснити причини цього, низький рівень самосвідомості та інформованості у даному питанні. Авторитетом і довірою у галузі отримання знань про психоактивні речовини викладачі і батьки не користуються. Проведення заходів з профілактики адиктивної поведінки є нерегулярним і неефективним, що потребує створення науково обґрунтованої сучасної системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді у навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації.
6. У результаті дослідження вперше була розроблена і впроваджена у навчально-виховний процес навчального закладу І-ІІ рівня акредитації соціально-педагогічна система профілактики адиктивної поведінки студентської молоді. Вона об’єднала традиційні, спеціально адаптовані форми і методи і нові розроблені методики. Система має таку структуру: мета, об’єкт, суб’єкт, зміст, форми і методи, що відповідає традиційній структурі педагогічної роботи.

185

7. Визначено, що мета системи профілактики адиктивної поведінки відмова студентів від уживання психоактивних речовин. Завдання системи профілактики адиктивної поведінки: створити соціальні умови для усунення умов та факторів адиктивної поведінки; роз’яснити сутність і зміст впливу на організм людини психоактивних речовин; сформувати у студентів навички відмови від пропозицій уживання психоактивних речовин. Об’єкт студенти І ІV курсів навчального закладу І-ІІ рівня акредитації. Суб’єкт адміністрація навчального закладу, заступник директора з виховної роботи, психолог, соціальний педагог, методист, керівники груп та викладачі. За змістом профілактика розподіляється на первинну, вторинну, третинну.

8. Визначено, що форми і методи первинної профілактики це форми і методи превентивної освіти та непрямого профілактичного впливу. Форми і методи вторинної профілактики це форми і методи антинаркогенного виховання. Форми і методи третинної профілактики це форми і методи корекції адиктивної поведінки.
9. Систему профілактики адиктивної поведінки студентської молоді було впроваджено у навчально-виховний процес закладу І-ІІ рівня акредитації у руслі навчальної і виховної роботи паралельно у трьох напрямках: роботи з викладачами, роботи з батьками, роботи зі студентами. Виховна робота зі студентами здійснювалась в індивідуальній, груповій та масовій формах.
10. Аналіз результатів упровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки студентської молоді був проведений за розробленими критеріями: морально-психологічної стійкості особистості, інформованості про сутність і зміст адиктивної поведінки, ставлення до профілактики адиктивної поведінки, і засвідчив високі показники за всіма критеріями. Ефективність розробленої системи підтвердили і математичні методи обробки експериментальних даних. Це є переконливою підставою вважати виконаними завдання дослідження і досягнутою його мету.

186

186

Подальші напрями дослідження вбачаються у розширенні змісту профілактичної роботи відповідно до розширення кола видів адикцій, трансформації системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки в інші види навчальних закладів, збагачення її новими формами і методами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

187

1. Аверина Е.В. Антинаркотическое воспитание в школе // Педагогика.
2001. № 1. С. 56 60.
2. Адылов Д.У. Наркомания и пути её профилактики. Об-во Красного Креста. Киргистан. Фрунзе: ИСБН, 1985. 24 с.
3. Акименко Ю.Ф. Тренінг батьківської ефективності. Програма і методика проведення // Практична психологія та соціальна робота. 1999. № 6. С. 21 28.
4. Алкоголизм, наркомания, СПИД. Криминологическая характеристика, меры по предупреждению. К., 1988. 223 с.
5. Алкогольна політика у Швеції ( матеріал Шведського інституту) // Соціальна політика і соціальна робота. 2001. № 2. С 9 19.
6. Аменд А.Ф., Жукова М.Ф., Фролова Е.В. Проблема профилактики наркомании в молодёжной среде // Педагогика. 2004. № 4. С.21 30.
7. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды : В 2-х т. / Под ред. Бодалева А.А. и др. М.: Педагогика, 1980. 267 с.
8. Андреева И.Н. Антология по истории и теории социальной педагогики: Учеб. Пособие. М.: Издательский центр «Академия», 2000. 176 с.
9. Андреева Т.И. Интернет и профилактика наркотических проблем. К., 1999. 36 с.
10. Андреева Т., Красовский К. Курс выживания для некурящих. К., 2000. 48 с.
11. Андреева Т.И. Помощь курильщикам в прекращении курения. Практическое руководство для работников здравоохранения. Киев, 2002. 147 с.
12. Анисимов Н.Л. Профилактика пьянства, алкоголизма и наркомании среди молодёжи. М. : Юрид. Лит-ра, 1988. 173 с.
13. Антиалкогольное воспитание школьников в семье и школе / под ред. А.С. Бянкова. Благовещенск: Изд-во БГПИ, 1983. 171 с.

188

14. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе. Его закономерности, основы и методы. М.: Высшая школа, 1980. 368 с.

15. Афанасьев В.Г. Системность и общество. М.: Политиздат, 1980. 368 с.
16 Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
17. Бабал Э.А. Наркомании и токсикомании. Руководство по психиатрии. М.: Медицина, 1989. 375 с.
18. Базилевич В.Д. Планування і проведення організаційно-виховної роботи серед студентів: Методичні рекомендації: ІЗМН. К., 1997. 28 с.
19. Баранов В.В., Похлєбіна І.О. Дослідження автобіографії девіантного підлітка як один з прийомів вивчення причин його десоціалізації // Практична психологія та соціальна робота. 2001. № 9. С 43 45.
20. Бараковская Н. Педагогическая релаксация как способ защиты подростков от наркомании // Педагогика. 2001. № 9. С.105 107.