Коленіченко, Тетяна Іванівна. Особливості адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища

Краткое описание

Коленіченко Т. І. Особливості адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища : автореферат дис. ... канд. пед. наук : 13.00.05 / Т. І. Коленіченко ; керівник роботи А. Й. Капська ; Нац пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2010. - 22 с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

КОЛЕНІЧЕНКО Тетяна Іванівна

УДК 57.017.3:1-98.4-053.9:681.11.057:615.851.5

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ДО УМОВ НОВОГО СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

13.00.05 – соціальна педагогіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Капська Алла Йосипівна

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ДО НОВИХ СОЦІАЛЬНИХ УМОВ

12
1.1. Проблема адаптації особистості до нових соціальних умов як соціально-педагогічна проблема…………………………………….

13
1.2. Людина похилого віку як суб‘єкт багатоаспектних соціальних процесів життєдіяльності в умовах геріатричного пансіонату………………………………………………………………..

37
1.3. Аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів адаптації людей похилого віку до нових соціальних умов……………………………

58
Висновки до першого розділу…………………………………… 81
РОЗДІЛ ІІ
СПЕЦИФІКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ ДО УМОВ ГЕРІАТРИЧНОГО ПАНСІОНАТУ

85
2.1. Соціально-педагогічні умови та модель адаптації людей похилого віку до нового соціального середовища…………………….

86
2.2. Технології впровадження адаптивних процесів у структуру життєдіяльності клієнтів геріатричного пансіонату……………………………………………………………….

113
2.3. Ефективність дії експериментальної програми стимулювання людей похилого віку до успішної адаптації в умовах геріатричного пансіонату……………………………………………….

134
Висновки до другого розділу……………………………………... 150
ВИСНОВКИ……………………………………………………….. 155
ДОДАТКИ ………………………………………………………… 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………… 202

ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, змушують по-новому підходити до проблем особливої групи суспільства – людей похилого віку, серед яких є достатня кількість незахищених, адже саме на долю цих людей випали великі випробування, що пов’язані з катаклізмами ХХ ст. (голодомор, Велика Вітчизняна війна, тяжкі роки повоєнної відбудови, врешті розпад Радянського Союзу та економічна, суспільно-політична нестабільність уже в незалежній Україні). Ці події в житті літньої людини спричиняють психологічні стреси та зміни стереотипів поведінки.
До літніх людей, які потребують допомоги з боку держави, належать ветерани війни та праці, інваліди, члени сімей загиблих військовослужбовців, також особи, які фізично неспроможні задовольнити свої найважливіші потреби.
Враховуючи важливість проблем даної категорії суспільства, держава створює заклади соціального обслуговування – геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для людей похилого віку, пансіонати для ветеранів війни і праці (відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 31.01.2007 N 76). Саме ці заклади створюють умови для задоволення найважливіших потреб літніх людей: соціальні, побутові, медичні та психологічні. Геріатрична допомога виступає як комплекс медичних, соціальних і психологічних заходів, які спрямовані на збереження та зміцнення здоров'я людей похилого віку. Тому медичне, соціальне і психологічне обслуговування літніх людей повинно вибудовуватися в єдину систему, яка, незважаючи на різні форми допомоги, досягала б єдиної мети – збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я людини в завершальний період життя. При цьому професійна соціальна робота має бути спрямована на виявлення потреб осіб похилого віку, розроблення та впровадження профілактичних, підтримуючих заходів.
Сьогодні серед актуальних проблем, які вирішуються в закладах соціального обслуговування – геріатричних пансіонатах, особливо відчутними і гострими є ті, що пов'язані з процесом адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища. Безперечно, науковці намагаються досліджувати явище адаптації в теоретичному плані, виявляючи основні ознаки процесу адаптації, аналізуючи та розкриваючи різні фактори, що впливають на процес адаптації особистості. Незважаючи на здобутки вітчизняних і зарубіжних учених щодо вивчення проблеми адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища, це питання залишається ще недостатньо розробленим, особливо в практичному аспекті. Це й спонукає науковців і практиків до подальшого дослідження даної проблеми та виявлення дієвих технологій, які б сприяли оптимізації адаптивного процесу людей похилого віку до умов нового соціального середовища.
Актуальність порушеної проблеми зумовлюється також і тією обставиною, що в закладах соціального обслуговування відсутні відповідні психологічні та соціально-педагогічні умови, необхідні для реалізації ефективної взаємодії людини похилого віку з оточуючим і навколишнім середовищами.
Означена категорія людей не залишається поза увагою науковців. Зокрема, психологічні аспекти проблем людей похилого віку вивчали Г. С. Абрамова, М. Д. Александрова, Б. Г. Ананьєв, Л. І. Анциферова, Рощак Кароль та ін. Вплив біологічного чинника на процес старіння досліджували В. В. Фролькис, І. А. Аршавський, Н. І. Аринчин; особливості самооцінки в пізньому віці розкривають Л. В. Бороздіна, О. Н. Молчанова; соціально-психологічні проблеми дорослості представлені в працях Т. Н. Волкова, О. О. Бодальова, Л. Б. Лук‘янової, Г. Я. Майбороди.
Медико-соціальні проблеми, які виникають у людей похилого віку при вступі до закладів соціального обслуговування, досліджували Ю . С. Авербух, І. Н. Веселкова, О. В. Землянова, В. М. Горник, О. В. Гусєва; організацію медичного обслуговування осіб похилого віку вивчали Н. Ф. Дементьєва, І. О. Жук, Н. М. Доценко.
Проблеми соціальної та психологічної геронтології стали предметом уваги М. Д. Александрової, В. Альперович; зміни стану особистості осіб похилого віку, які проживають в будинках-інтернатах, вивчали В. В. Болтенко, О. О. Вороніна.
Вивченню методологічних аспектів проблеми адаптації людей похилого віку в стаціонарних установах присвячені праці Н. Ф. Дементьєвої, Л. А. Котової, О. В. Краснової, Т. Д. Марцинковської, І. П. Лотова, С. Г. Марковкіної; соціальну адаптацію та ідентифікацію досліджував О. Н. Дудченко та О. В. Мітіль; соціальну адаптацію як загальну проблему людського буття вивчали А. І. Кавалеров та А. М. Бондаренко.
Вагомий внесок у вивчення проблеми людей похилого віку зробили українські наукові школи О. Богомольця, І. Мечникова, В. Фролькіса, які досліджували впливи соціальних, психологічних та біологічних чинників на особистість людини похилого віку.
Аналіз результатів наукових пошуків показав, що фундаментальних досліджень з питань адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища в Україні немає, хоча досить вираженою є потреба в систематизації теоретичних питань даної наукової проблеми з метою вирішення низки суперечностей між: зростанням кількості неадаптованих людей похилого віку до умов нового соціального середовища і відсутністю в сучасній науковій теорії та практиці обґрунтованих ефективних шляхів, методів і засобів локалізації явища адаптації, покращення становища даної категорії людей; об'єктивною потребою соціального захисту літніх людей та недостатнім теоретичним і методичним розкриттям соціально-педагогічних умов, змісту та технологій цієї діяльності в закладах соціального обслуговування; необхідністю підготовки педагогічних кадрів до роботи у будинках-інтернатах з людьми похилого віку та відсутністю теоретико-методологічного обґрунтування й науково-методичного забезпечення такої підготовки.
Соціальна значущість вирішення порушеної проблеми в науковому плані, недостатня концептуальна розробленість низки її аспектів у руслі соціально-педагогічного процесу адаптації людини похилого віку зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Особливості адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри соціальної педагогіки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та є складовою комплексної наукової проблеми «Психолого-педагогічні засади професійної підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності» (2007-2010 рр.).
Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 8 від 28.02.2008 р.) та узгоджена в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 27.05.2008 р.).
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, виявити та розкрити особливості, соціально-педагогічні умови і супровідні зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на процес адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища.
Відповідно до мети нами окреслено такі завдання дослідження:
1. Визначити соціально-психологічну характеристику людей похилого віку та розкрити сутність процесу їх адаптації до нових соціальних умов.
2. Теоретично обґрунтувати зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на процес адаптації в умовах геріатричного пансіонату.
3. Виявити і перевірити соціально-педагогічні умови позитивно спрямованого спілкування людей похилого віку як один із аспектів, що впливає на адаптивний процес.
4. Розробити та впровадити соціально-педагогічні механізми як складові успішної адаптації людей похилого віку до нових соціальних умов і перевірити їх доцільність в адаптивному процесі.
Об’єктом дослідження є процес адаптації людей похилого віку до нового соціального середовища.
Предметом дослідження є особливості впливу соціально-педагогічних умов, факторів і механізмів на процес адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища.
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: аксіологічний підхід, у межах якого людина розглядається як найвища цінність суспільства (Н. Гартман, Дж. Дьюї, М. Шелер та ін.); ідеї філософського та педагогічного антропологізму про незмінну для всіх людей антропологічну природу, про розвиток особистості в онтогенезі та її соціалізацію протягом усього життя, про активну роль людини в пізнанні та перетворенні соціального середовища (Б. Г. Ананьєв, В. П. Андрущенко, С. Л. Рубінштейн та ін.); теоретичні засади соціальної роботи та соціальної педагогіки щодо змісту діяльності з різними категоріями людей (О. В. Безпалько, Р. Х. Вайнола, А. Й. Капська, О. Г. Карпенко, Л. І. Міщик, С. В. Савченко, С. Я. Харченко, Н. М. Чернуха та ін.); науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності розвитку осіб похилого віку (Л. І. Анциферова, О. О. Бодальов, О. В. Краснова, О. Г. Лідерс, Н. В. Паніна, М. Л. Смульсон та ін.); концепції життєвого шляху особистості (Х. О. Порсєва, Т. М. Титаренко та ін.)
Нормативно-правовою базою дослідження є Закон України «Про соціальні послуги» № 966–ІV від 19.06.2003 р., Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017–ІІІ від 5.10.2000 р., Постанова КМ України від 31.01.2007 р. №76 «Про затвердження Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку та Типового положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадянам похилого віку та інвалідам».
З метою вирішення окреслених завдань на різних етапах наукового пошуку були використані такі методи дослідження: теоретичні – аналіз філософської, психологічної, педагогічної, соціологічної, медичної літератури з даного питання для виявлення та обґрунтування концепцій адаптації людини похилого віку, що дає можливість цілісно поглянути на проблему адаптації особистості до нових умов життєдіяльності; обсерваційні – пряме й опосередковане спостереження з метою виявлення особливостей адаптації людини похилого віку до нових соціальних умов життєдіяльності; діагностичні – бесіди, тестування, які сприяли пошуку й розробці шляхів допомоги людині похилого віку в адаптивному процесі; педагогічного експерименту (констатувальний, формувальний, контрольний) з метою виявлення, розкриття та використання змісту оптимальних умов, технологій і механізмів впливу на людей похилого віку; математичної обробки матеріалів з метою доведення ефективності впровадження роботи з людьми похилого віку.
Експериментальна база дослідження. Всього дослідженням було охоплено на констатувальному етапі експерименту 160 осіб Петриківського геріатричного пансіонату Тернопільської області та 90 осіб Чернігівського геріатричного пансіонату. На формувальному етапі дослідженням охоплено в експериментальній групі 79 осіб Петриківського геріатричного пансіонату та 68 осіб Чернігівського геріатричного пансіонату, у контрольній групі – 64 особи Петриківського геріатричного пансіонату та 52 особи Чернігівського геріатричного пансіонату.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
– вперше виявлено і теоретично обґрунтовано зовнішні (дефіцит догоспіталізованої інформації, обмеження зайнятості людини похилого віку, залежність від медичного персоналу, невідповідність побутового комфорту, психологічне усвідомлення приреченості перебування в одноманітному будинку, соціальна, політична та економічна ситуація, що склалася в суспільстві) та внутрішні (індивідуальні психологічні особливості людини і вікові зміни психіки, невміння правильно спілкуватися, несумісність з мікрогрупою) фактори, що впливають на процес адаптації людей похилого віку, а також фактори, які сприяють і перешкоджають процесу адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища; етапи входження людини похилого віку в нове соціальне середовище; визначено рівні, критерії та показники адаптації людей похилого віку в умовах геріатричного пансіонату;
– обґрунтовано і розроблено модель адаптації та соціально-педагогічні умови адаптації людей похилого віку, які реалізовуються на індивідуальному рівні (досягнення внутрішньо особистісної гармонії, досягнення стану впевненості, підвищення самооцінки, формування психологічної стійкості, зняття психологічної напруги, зниження рівня тривожності), на рівні мікрогрупи (досягнення гармонійної взаємодії між мешканцями пансіонату, уникнення конфліктних ситуацій, уміння висловлювати правильно свої думки, розуміти інших на невербальному рівні, брати до уваги думку інших; спонукання до емоційної взаємодії та комунікації, розширення кола спілкування, організація повсякденної зайнятості) та на рівні макросередовища (досягнення стану узгодженості можливостей літньої людини з можливостями макросередовища);
– уточнено понятійний апарат, що описує змістову діяльність соціального працівника в роботі з людьми похилого віку в геріатричному пансіонаті, зокрема, поняття «людина похилого віку», «соціальна адаптація», «соціальне середовище»;
– розширено розуміння соціально-педагогічних технологій і механізмів (діяльність, спілкування та самосвідомість особистості) як складових успішної адаптації людей похилого віку до нових соціальних умов.
Практичне значення одержаних результатів дослідження: розроблено і впроваджено в реальних умовах експериментальну модель адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища; експериментальну програму «Стимулювання людей похилого віку до адаптації в нових умовах життєдіяльності»; технологію адаптації людей похилого віку до умов нового соціального середовища на основі визначених механізмів адаптації мешканців пансіонату та етапів входження людини похилого віку в геріатричний пансіонат. Отримані теоретичні висновки та результати дослідження можуть бути використанні при читанні курсів «Технології соціальної роботи з різними групами клієнтів», спецкурсу з геронтопсихології та геронтології для студентів психолого-педагогічних, медичних факультетів вищих навчальних закладів при підготовці спеціалістів соціальної сфери для роботи з людьми похилого віку. Розроблені методичні вказівки «Формування навичок спілкування як основа успішної адаптації до нового соціального середовища» можуть бути використанні у практичній роботі соціальних працівників, психологів, волонтерів, які працюють з людьми похилого віку в умовах геріатричних пансіонатів чи соціальних центрів.
Впровадження результатів дисертації. Висновки й рекомендації, сформовані на основі узагальнених дослідницьких матеріалів, упроваджено в роботу Чернігівського геріатричного пансіонату (довідка № 156 від 7.05.2010 р.) та Петриківського обласного комунального геріатричного будинку-інтернату Тернопільської області (довідка № 143 від 15.04.2010 р.). Окремі пошукові експерименти здійснювалися на базі Чернігівського інституту економіки і управління (довідка №101-06/287 від 28.05.2010 р.), Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці (довідка № 357 від 27.04.2010 р.), Чернігівської філії ПВНЗ «Європейський університет» (довідка № 38/01 від 03.05.2010 р.) та Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (довідка № 07-10/2135 від 24.09.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. У методичних вказівках «Формування навичок спілкування як основи успішної адаптації до нового соціального середовища», опублікованих у співавторстві з А. Й. Капською, особистий внесок автора полягає в розробці ідеї, тренінгових занять, в організації та проведенні дослідження з проблеми адаптації людей похилого віку; у спільній статті з А. Й. Капською «Роль соціального працівника на початкових етапах адаптації людей похилого віку до умов геріатричного пансіонату» авторськими є визначення особливостей соціальної реабілітації мешканців геріатричних пансіонатів та аналіз ролі соціального працівника на початковому етапі адаптації людини похилого віку.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження знайшли відображення в доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: «Європейська освіта ХХІ століття – 2008» (Прага, 2008), «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (Чернігів, 2008), «Соціалізація особистості в умовах системи змін: теоретичні і прикладні проблеми» (Київ, 2009), «Актуальні проблеми підготовки фахівців у галузі соціально-педагогічної діяльності» (Ніжин, 2009), «Соціальна безпека і гуманітарний захист в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики» (Чернігів, 2009), «Соціальна робота і сучасність: теорія та практика» (Київ, 2010), а також обговорювалися на щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (2007–2010 рр.).
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 160 сторінок основного тексту. Робота містить 11 таблиць і 7 рисунків на 15 сторінках, 10 додатків на 29 сторінках. Список використаних джерел налічує 314 найменувань, із них – 19 іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в розробці змісту даного адаптивного процесу, створенні моделі адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища, а також обґрунтуванні оптимальних соціально-педагогічних умов, які зумовлюють адекватні форми і методи адаптації.
Результати проведеного теоретичного й експериментального дослідження підтвердили правомірність основних ідей і положень стосовно адаптації людей похилого віку та засвідчили розв’язання поставлених завдань і дали підстави для наступних висновків:
1. Теоретичний інтерес до проблеми адаптації людини похилого віку в нашій країні визначається внутрішніми потребами самої теорії адаптації та галузями соціальної педагогіки. Нинішній суспільний розвиток зумовив необхідність усебічного аналізу цієї проблеми, яка й розкриває зв‘язок об‘єктивних законів вітчизняного суспільного розвитку зі свідомою діяльністю літніх людей у контексті досліджень сучасної соціально-педагогічної науки. Проблема адаптації не нова в науці. Об‘єктами спеціальних досліджень виступали різні вікові категорії населення, проте менш визначеним залишається питання адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища. У зв‘язку з цим необхідні комплексні соціально-педагогічні дослідження з питань ефективної адаптації людини похилого віку, а також вироблення науково обґрунтованих рекомендацій для психологів, соціальних працівників та волонтерів, які працюють у геріатричних пансіонатах.
У дисертації всебічно узагальнено і науково висвітлено низку питань щодо адаптації людей похилого віку в умовах геріатричного пансіонату. Обґрунтована позиція системної поетапної роботи, розроблена модель адаптації людей похилого віку до нового соціального середовища, визначені особливості застосування різних соціально-педагогічних технологій у процесі соціально-педагогічної роботи в закладах соціального обслуговування. Доведена складність і багатогранність феномена адаптаційного процесу, наявність різноманітних поглядів щодо розуміння його суті, технологічних операцій та їх механізмів.
2. На основі теоретичного аналізу психологічної, соціально-педагогічної літератури розкрито й обґрунтовано необхідність адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища. Аналіз літератури дозволив з’ясувати основні підходи щодо розуміння змісту базових понять: «адаптація», під яким ми розуміємо процес, за допомогою якого досягається стан єдності між особистістю (людиною похилого віку) та соціальним середовищем (геріатричним пансіонатом); «людина похилого віку» – це особистість, яка пройшла періоди розвитку та знаходиться на завершальному етапі свого життя, коли відбуваються зміни на фізіологічному, соціальному та психологічному рівнях, що призводить до акцентуації певних рис характеру; «соціальне середовище» – це частина соціуму, яка є самостійною організацією зі специфічною структурою (геріатричний пансіонат є об'єктивним фактором, що визначає життєві настанови, особистісну спрямованість, характер потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, реальну поведінку тих, хто там мешкає).
Аналізуючи проблему адаптації, ми визначили соціально-психологічну характеристику людей похилого віку, котрі потрапляють до геріатричного пансіонату: погіршення самопочуття, самовідчуття, зниження самооцінки, посилення почуття самоцінності, невпевненості в собі, незадоволеність собою; роздратованість, песимістичність, егоїстичність, зниження здатності радіти та інтересу до зовнішнього світу; звуження кола інтересів, поява підвищеного інтересу до переживання минулого, до його переоцінки; послаблення контролю за своїми реакціями.
Прояв таких властивостей зумовлює необхідність організації з людьми похилого віку відповідної цілеспрямованої та спеціально організованої роботи.
3. З’ясовано, що в процесі адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища велику роль відіграють фактори адаптації. Виокремлено зовнішні (соціальне середовище, в якому знаходиться літня людина) і внутрішні (індивідуальні, психологічні властивості людини та вікові зміни психіки – динаміка окремих структур особистості, а також соціально-психологічні параметри, пов’язані зі зміною соціальних ролей). З погляду завдань дисертації було також досліджено фактори адаптації людини похилого віку, що сприяють (профілактика негативного ставлення до будинків-інтернатів, профілактика соціальної деривації, правильно організоване з педагогічної точки зору дозвілля, навчання правильному спілкуванню і міжособистісним відносинам, залучення літніх людей до суспільно корисної діяльності, створення умов для підтримання контактів із зовнішнім світом, профілактика конфліктних ситуацій у результаті психологічної несумісності), та ті, що перешкоджають (дефіцит у догоспіталізаційний період інформації, відсутність психологічної готовності до зміни життєвого стереотипу, індивідуально-психологічні особливості, обмеження зайнятості людини похилого віку, усунення від вирішення важливих проблем, залежність від медичного персоналу, несумісність з мікрогрупою, обмеження побутового комфорту, психологічне усвідомлення приреченості на перебування в будинку-інтернаті) процесу адаптації мешканців до умов нового соціального середовища.
4. У ході дослідження розроблено й апробовано соціально-педагогічні умови, що впливають на процес адаптації людини похилого віку: на індивідуальному, мікрогруповому та макросередовищному рівнях. Кожна група соціально-педагогічних умов має свої ознаки. Так, на індивідуальному рівні простежуються досягнення внутрішньої особистісної гармонії, впевненість, зниження рівня тривоги, підвищується самооцінка, формуються психологічна стійкість На рівні мікрогрупи відбувається досягнення гармонійної взаємодії між мешканцями пансіонату, зникають конфліктні ситуації завдяки розширенню кола спілкування та уміння правильно висловлювати свої думки, розуміти інших на невербальному рівні, приймати точку зору інших. Комплекс показників цієї умови сприяє досягненню адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища, завдяки тому, що нами свідомо зроблений акцент саме на такому аспекті діяльності як спілкування. На макросередовищному рівні відзначаються досягнення стану узгодженості можливостей літньої людини з можливостями макросередовища. Спілкування виступає складовою частиною соціально-педагогічних умов, зокрема, що стосується адаптаційного процесу в умовах геріатричного пансіонату.
5. Доведено, що процес адаптації людини похилого віку до умов нового соціального середовища потребував визначення механізмів адаптації – діяльність, спілкування та самосвідомість особистості. Адаптацію суб’єкта життєдіяльності необхідно розглядати як дію цілісної функціонуючої системи механізмів; повноцінне включення в діяльність та активне пристосування особистості; розширення змісту соціальних цінностей і взаємодії з іншими індивідами; усвідомлення приналежності «я» до «ми» і до соціального середовища.
6. Для вирішення окресленої мети дослідження було розроблено модель адаптації людей похилого віку до нового соціального середовища, основні складові якої дозволили спроектувати адекватне середовище для життєдіяльності мешканців геріатричного пансіонату. В основу запропонованої моделі покладено етапи, соціально-педагогічні умови, механізми адаптації та чинники, які впливають на процес адаптації людини похилого віку.
Теоретично та методично обґрунтована технологія роботи з людьми похилого віку в умовах нового соціального середовища. Технологія адаптації передбачала тренінг «Формування навичок спілкування як основа успішної адаптації людини похилого віку до нового соціального середовища», клуб комунікації «Назустріч людям», тематичні дні «Спілкування», «Час-геній», «Довіра», «Гарний настрій», об‘єднання людей «Слово Боже у моєму серці», «Аптека для душі», роботи релаксаційних, дискусійних та творчих груп, об‘єднання за інтересами «Майстри «Золоті ручки»», тематичні зустрічі з цікавими людьми «Наповнимо змістом серця».
7. Здійсненна дослідницька робота з упровадження розроблених соціально-педагогічних умов в життєдіяльність геріатричного пансіонату засвідчує, що процес адаптації мешканців пансіонату проходить більш ефективно після впровадження відповідних соціально-педагогічних умов, технологій і механізмів. Результатом стало зростання показників адаптації та позитивних особистісних змін у клієнтів, які простежуються за трьома означеними критеріями (соціально-педагогічний, психологічний, фізіологічний) у респондентів експериментальної групи та незначні у респондентів контрольної групи. Показники високого рівня адаптації в експериментальній групі зросли більше, ніж на 10%, при цьому показники низького рівня в експериментальній групі зменшилися на 10,3%. Низький рівень адаптації у контрольній групі залишився без змін.
Це дозволило нам виявити, що переважна більшість мешканців пансіонатів перебувають на низькому рівні адаптації. При цьому у значної кількості літніх людей простежується відсутність установки та бажання на позитивну взаємодію з оточуючим (мікрогрупою) та навколишнім (геріатричний пансіонат) середовищем.
На основі експериментальних даних виявлено, що процес адаптації літньої людини до нових умов життєдіяльності залежить від професіоналізму соціального працівника, від його здатності використовувати набуті професійні навички у роботі з цією категорією людей.
Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання – реалізовані, мета досягнута, покладена в основу гіпотеза підтверджена.
Сукупність отриманих наукових висновків має значення для теорії і практики підготовки соціальних працівників, психологів, волонтерів для роботи з людьми похилого віку в умовах геріатричного пансіонату.
Наше дослідження адаптації мешканців до умов геріатричного пансіонату не вичерпує всіх аспектів вивчення означеної проблеми. На нашу думку, потребує уваги ще низка проблем, що стосуються людей похилого віку, які мешкають в геріатричному пансіонаті, зокрема: підготовка соціальних працівників до роботи з людьми похилого віку; удосконалення запропонованої нами технології та пошук нових ефективних шляхів того, щоб літня людина почувала себе повноцінною особистістю; пошук можливих засобів удосконалення розвитку соціальної активності літніх людей; розроблення та наукове обґрунтування діагностик для вивчення рівня адаптації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
.

1. Абрамова Г. С. Алгоритмы работы психолога со взрослыми : руководство практического психолога / Галина Сергеевна Абрамова– М. : Академический проект : Гаудеамус, 2003. – 224 с.
2. Абрамова Г. С. Психология человеческой жизни : Исследование геронтопсихологии / Галина Сергеевна Абрамовна. – М. : Издат. Центр "Академия", 2001. – 224 с.
3. Авербух Е. С. Расстройства психической деятельности в позднем возрасте : психиатрический аспект геронтологии и гериатрии / Ефим Соломонович Авербух. – Л. : Медицина, Ленингр. отд-е, 1969. – 285 с.
4. Аверин В. А. Психология личности : уч. пособие / Вячеслав Афанасьевич Каверин. – М : Изд-во Михайлов В.А. 2001. – 89 с.
5. Агеев В. С. Стереотипизация как механизм социального восприятия / В. С. Агеев // Общение и оптимизация совместной деятельности. – М., 1987. – С. 177–188.
6. Айзенк Ганс Юнг Структура личности / Ганс Юнг Айзенк ; [пер. с англ. О. Исаковна]. – М. : КСП +, 1999. – 463 с.
7. Александрова М. Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии / Мария Даниловна Александрова. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та., 1974. – 136 с.
8. Алексеевич Г. С. К вопросу об эмоциональной жизни людей пожилого и старческого возраста / Г. С. Алексеевич // Проблемы личности : Материалы симпозиума. – М. – Т.2. – 1970.– С. 344-345.
9. Алешина Ю. Е. Спецпрактикум по социальной психологи : опрос, семейное и индивидуальное консультирование / Ю. Е. Алешина. – М. : Изд-во МГУ, 1989. – 89 с.
10. Альперович В. Социальная геронтология / В. Альперович / Ростов Н/Д. : Феникс, 1997. – 576 с. – (Серия «Учебники и учебное пособие»).
11. Американская социологическая мысль / Р. Мертон, Дж. Мид, Т. Парсонс, А. Шюц. — М. : Международный Ун-т Бизнеса и Управления, 1996. — 560с
12. Ананьєв Б. Г. Некоторые проблемы психологии взрослых / Борис Герасимович Ананьев. – Москва : Изд-во "Знание", 1972. – 32 с.
13. Ананьєв Б. Г. Психология и проблемы человекознания : избранные психологические труды / Борис Герасимович Ананьев – Москва : Воронеж НПО "МОДЭК". – 1996. – 384 с.