Степашко Володимир Олексійович. Теорія і практика управління науково-дослідницькою діяльністю студентів вищих навчальних закладів економічного профілю

Краткое описание

Степашко Володимир Олексійович. Теорія і практика управління науково-дослідницькою діяльністю студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.- Дисертація д-ра пед. наук: 13.00.06, Нац. акад. пед. наук України, ДВНЗ "Ун-т менеджменту освіти". - Київ, 2014.- 438 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК
УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ

На правах рукопису

СТЕПАШКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК: 378:001.891

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ
ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

13.00.06 – теорія і методика управління освітою

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
педагогічних наук

Науковий консультант
Євтух Микола Борисович,
доктор педагогічних наук,
професор, академік НАПН
України

Київ – 2014

ЗМІСТ

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ ............................................................................. 4
ВСТУП .............................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
1.1 Аналіз методологічних підходів до управлінської діяльності .......... 37
1.2 Теоретичні основи (закономірності і принципи) управління соціально-педагогічними системами ................................................... 62
1.3 Напрями, зміст, форми організації науково-дослідницької діяльності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю ............. 77
1.4 Методи та форми управління науково-дослідницькою діяльністю студентів вищих навчальних закладів економічного профілю ......... 104
Висновки до першого розділу ..................................................................... 115
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
2.1 Наукові засади визначення структурних складових та побудови моделі системи управління науково-дослідницькою діяльністю студентів, її субмоделей та інших компонентів ................................ 117
2.2 Зміст моделі системи управління науково-дослідницькою діяльністю студентів, її субмоделей та інших компонентів 148
2.3 Контролінг науково-дослідницької діяльності студентів .................. 181
2.4 Умови забезпечення якості управління науково-дослідницькою діяльністю студентів .............................................................................. 194
Висновки до другого розділу ....................................................................... 208
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНЕ ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ
3.1 Аналіз та планування науково-дослідницької діяльності студентів вищих навчальних закладів економічного профілю .......................... 213
3.2 Методичні аспекти організації науково-дослідницької діяльності студентів ................................................................................................. 223
3.3 Інформаційне забезпечення управління науково-дослідницькою діяльністю студентів .............................................................................. 244
Висновки до третього розділу ..................................................................... 264
РОЗДІЛ 4. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КРИТЕРІАЛЬНОЇ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ НЕЮ НА ЗАСАДАХ МОНІТОРИНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
4.1 Нормативні критерії оцінювання показників результативності науково-дослідницьких робіт студентів .............................................. 270
4.2 Система моніторингу якісних показників результативності науково-дослідницьких робіт студентів .............................................. 279
4.3 Критерії оцінювання показників результативності управління науково-дослідницькою діяльністю студентів ................................... 289
Висновки до четвертого розділу ................................................................. 320
РОЗДІЛ 5. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА МОДЕЛІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
5.1 Організація та методика проведення експерименту .......................... 324
5.2 Обробка та узагальнення результатів апробації моделі ..................... 346
Висновки до п’ятого розділу ....................................................................... 374
ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 379
РЕКОМЕНДАЦІЇ ............................................................................................ 395
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 399
ДОДАТКИ .......................................................................................................... 2–169

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

АІДС – автоматизовані інформаційно-довідкові системи
АІПС – автоматизовані інформаційно-пошукові системи
АІСУ – автоматизована інформаційна системи управління
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ЄСПД – єдина система програмної документації
ЗНЗ – загальноосвітній навчальний заклад
КСУ – Київський славістичний університет
МОН України – Міністерство освіти і науки України
НАН України – Національна академія наук України
НАПН України – Національна академія педагогічних наук України
НДДС – науково-дослідницька діяльність студентів
НДРС – науково-дослідницькі роботи студентів
СРС – самостійна робота студентів
УІС – управлінські інформаційні системи
ISI – Інститут наукової інформації США

ВСТУП

Суттєві соціально-економічні й духовні зрушення в суспільно-політичному житті держави Україна зумовили потребу радикальної трансформації системи вищої освіти, зорієнтованої на входження до світового наукового та освітнього простору.
У проекті Закону України «Про вищу освіту» зазначено, що «держава створює умови для поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці у кваліфікованих фахівцях» [10]. У ньому визначено наступні принципи функціонування ВНЗ: автономії (мова йде про самостійність, незалежність і відповідальність ВНЗ в ухваленні рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної діяльності); академічної мобільності (мова йде про можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому ВНЗ на території України чи поза її межами); академічної свободи (мова йде про самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова і творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів) [там само].
У Розділі VI – «Вищі навчальні заклади» (стаття 30) проекту Закону України «Про вищу освіту» передбачено створення університетів дослідницького типу. У ньому зазначено, що національному ВНЗ, який забезпечує розвиток держави в певних галузях знань відповідно до моделі поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, може надаватися статус дослідницького університету [там само]. Проте у законодавчих документах відсутні такі базові поняття: «дослідницьке навчання», «студент-дослідник».
У Розділі II – «Рівні та ступені вищої освіти» (стаття 5) визначено, що підготовка фахівців здійснюється на п’яти рівнях – початковому, першому, другому, третьому, науковому; підготовка бакалаврів у ВНЗ України здійснюється відповідно до освітньо-професійних програм; ступінь магістра здобувається відповідно до освітньо-професійних або освітньо-наукових програм; ступінь доктора філософії здобувачам наукового ступеня та аспірантам присуджується спеціалізованою вченою радою ВНЗ в результаті успішного виконання ними відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації; ступінь доктора наук здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи» [10].
У статті 1 (Розділ I – «Загальні положення») проекту Закону України
«Про вищу освіту» зазначено, що якість вищої освіти – це рівень здобутих особою знань, умінь, навичок, інших компетентностей, що відображає її компетентність відповідно до стандартів вищої освіти [10].
У Розділі V – «Забезпечення якості вищої освіти» зазначено, що «система забезпечення ВНЗ якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) передбачає здійснення таких процедур і заходів: щорічне оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних працівників та систематичне оприлюднення результатів на офіційному веб-сайті ВНЗ; забезпечення підвищення кваліфікації НПП; забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації самостійної роботи студентів за кожною освітньою програмою; забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом» [10]. Система забезпечення ВНЗ якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) оцінюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти або акредитованими ним незалежними установами оцінювання та забезпечення якості вищої освіти на предмет її відповідності вимогам до системи забезпечення якості вищої освіти [там само].
У Розділі XI – «Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах» (стаття 67) цього Закону зазначено, що «вищі навчальні заклади на конкурсних засадах формують тематику науково-дослідних робіт і самостійно затверджують тематичні плани наукової діяльності» [10].
Основними напрямами реалізації державної політики в галузі науки є створення сучасної інфраструктури науки і системи інформаційного забезпечення наукової і науково-технічної діяльності, розвиток фундаментальних, пошукових і прикладних досліджень з пріоритетних напрямів науки, найповніше використання наукового потенціалу [217, с. 164]. Механізмами реалізації політики, як вважають В. Литвин та В. Андрущенко,
є «концентрація ресурсів на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень, впровадження ринкових механізмів підтримки прикладних досліджень, розробок; розширення участі малого і середнього бізнесів в науково-технічному та інноваційному розвитку; запровадження програмно-цільового підходу до фінансування розвитку академічного, освітянського та галузевого секторів наукової сфери; приведення системи правового захисту об’єктів інтелектуальної власності у відповідність до міжнародних норм; розвиток та впровадження у ВНЗ України новітніх інноваційних технологій» [217, c. 164–165].
У розділі «Освіта і наука» Національної доктрини розвитку освіти викладено ключові положення, які визначають стратегічні напрями наукового забезпечення розвитку освіти в Україні, зокрема: поєднання освіти і науки – головна умова модернізації системи освіти; фундаменталізація освіти; інтенсифікація наукових досліджень; інноваційна освітня діяльність у ВНЗ; залучення до наукової діяльності студентів; поглиблення співпраці та кооперації між ВНЗ; створення доступу до науково-інформаційного простору; запровадження цільових програм інтеграції освіти і науки [22].
Сучасне суспільство ставить перед фахівцями різних галузей нові вимоги. Розвиток «суспільства знань», інтеграція України у світовий науковий простір, модернізація вищої освіти – усе це зумовлює впровадження до навчального процесу інноваційних технологій, нових форм організації науково-дослідницької діяльності студентів (НДДС) для підготовки кваліфікованих фахівців.
Водночас керівники ВНЗ створюють організаційно-педагогічні умови для забезпечення гарантій високого рівня якості підготовки фахівців на основі збереження фундаментальності вищої освіти і її відповідність актуальним потребам студента, ринку праці, держави. За основу гарантії якості покладено наступні фундаментальні принципи: зацікавленість студентів, ВНЗ, працедавців, суспільства у високій якості надання освітніх послуг, відповідальність керівників ВНЗ за забезпечення гарантій якості освіти, децентралізація управління НДДС, розширення автономії, самоуправління. Нині керівники ВНЗ України докладають чималих зусиль для створення адаптованої до європейських стандартів інтегрованої системи забезпечення якості підготовки фахівців.
У державній національній програмі «Освіта»: Україна XXI століття визначено такі пріоритетні напрями реформування системи науково-дослідницької діяльності: інтеграція академічної, вузівської і галузевої науки; докорінна зміна системи організації, фінансування, управління та стимулювання НДДС; створення нової законодавчої та нормативної бази для забезпечення функціонування і розвитку науки, умов для ефективного використання наукового потенціалу освітньої галузі; свобода творчості вчених; започаткування конкурсного відбору наукових програм і проектів, об’єктивність в оцінюванні результатів досліджень [2, с. 48–50].
Серед основних шляхів реформування системи науково-дослідницької діяльності – створення в системі вищої освіти гнучкої структури науково-дослідницької діяльності студентів академічного типу (наукових центрів, інститутів, науково-виробничих підприємств, підрозділів) при ВНЗ, на факультетах, кафедрах відповідно до їх потреб і можливостей; створення наукових шкіл та запровадження цільової підтримки їх розвитку [2, c. 50]. Увагу науково-педагогічних працівників (НПП) у програмі зосереджено на розробленні інтегральної наскрізної системи відбору студентів, умотивованих до науково-дослідницької діяльності на всіх етапах навчання та вдосконалення фахового рівня для збереження та нарощування національного наукового потенціалу [2, с. 50]. У ній наголошено на потребі розроблення та впровадження державної антимонопольної системи конкурсного відбору і фінансування програм, проектів із фундаментальної та прикладної науки, системи грантів; створення та подальший розвиток системи інноваційних фондів; розроблення механізмів економічного стимулювання і пільгового оподаткування науково-дослідницьких робіт [2, с. 50–51].
У розділі «Управління освітою» державної національної програми «Освіта»: Україна XXI століття зазначено, що «управлінські дії необхідно спрямувати на забезпечення оптимальних умов функціонування системи управління НДДС, розроблення механізмів її саморегуляції у вищому навчальному закладі» [2, с. 52]. Система управління НДДС має забезпечити додержання законодавства, створення рівних умов у науково-дослідницькій діяльності, дотримання державних вимог щодо змісту, напрямів, форм організації НДДС; стимулювання творчого пошуку студентів; можливість професійного зростання майбутніх фахівців; результативну НДДС на ринку інтелектуальних ресурсів.
Серед заходів реалізації ВНЗ положень Державної національної програми «Освіта» ми визначили розроблення єдиної концепції управління НДДС, системи відбору студентів, умотивованих до НДДС, програми розвитку творчих здібностей студентів, технології оцінювання професійної компетентності НПП, нормативно-правового, організаційного, інформаційного, науково-методичного забезпечення управління НДДС; створення інформаційного банку авторських програм, заснування фахових журналів, збірників наукових праць студентів; оптимізацію системи управління НДДС на основі впровадження моніторингової технології, які сприятимуть розвитку системи управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
У концепції Державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008–2012 роки зазначено, що «навчальний процес і проведення наукових досліджень взаємозв’язані та забезпечують єдність засвоєння і передачі знань» [29]. У ній проаналізовано нинішній стан НДДС у вищих навчальних закладах: низький попит підприємств на результати наукових досліджень, невідповідність нормативно-правової бази потребам розвитку наукової діяльності університетів, високий рівень зносу наукового обладнання та приладів, недостатньо розвинута наукова інфраструктура та недостатнє бюджетне фінансування наукових досліджень, низький рівень попиту на науково-педагогічних працівників. Програмою визначено розв’язання таких завдань: створити правові, економічні і організаційні умови для розвитку НДДС, її взаємодії з навчальним процесом, університети дослідницького типу для підготовки кваліфікованих фахівців. Отже,
у розпорядженні Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової програми «Наука в університетах» від 18.07.2007 року № 548-р. передбачено створення університетів дослідницького типу.
У провідних університетах, де функціонують наукові школи, необхідно створити структурні підрозділи – наукові центри та лабораторії, об’єднання, до складу яких увійдуть інші ВНЗ та науково-дослідні інститути [29]. Але для цього необхідно розробити законодавчу базу, створити науково-навчальні центри у складі дослідницьких університетів за участю Національної та галузевих академій. Приведення нормативно-правових актів у відповідність із завданнями програми сприятиме створенню (на засадах експерименту) на базі провідних ВНЗ університетів дослідницького типу, науково-навчальних центрів. Заходи програми, спрямовані на проведення конкурентоспроможних фундаментальних досліджень та виконання наукових розробок, забезпечать нарощування наукового потенціалу, розвиток національної економіки, поглиблення взаємозв’язку науково-дослідницької діяльності з навчальним процесом, розширення форм співпраці університетів із науковими установами Національної та галузевих академій наук, створення інноваційних центрів, підтримку участі студентів та молодих учених у міжнародних конференціях, семінарах, симпозіумах; поширення досвіду діяльності університетів дослідницького типу з проведення наукових досліджень; входження України до європейського освітнього та наукового простору; участь студентів у наукових дослідженнях в університетах та їх стажування у провідних наукових установах Національної та галузевих академій.
У Концепції державної програми розвитку освіти на 2005–2010 роки зазначено, що «європейський рівень якості і доступності освіти є національним пріоритетом і передумовою дотримання міжнародних норм і вимог національного законодавства щодо реалізації конституційних прав громадян України на отримання якісної освіти» [13, с. 116]. Положення концепції визначають такі завдання: приведення у відповідність до європейських стандартів наукового та науково-методичного забезпечення усіх ланок освіти, розвиток фундаментальних досліджень, прикладних розробок у ВНЗ
III–IV рівнів акредитації; підвищення професіоналізму та соціального статусу НПП, індексу рівня освіти, якості освітніх послуг, конкурентоспроможності фахівців на ринку праці.
У положенні «Про Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих, технічних та гуманітарних дисциплін», на жаль, не повною мірою визначені якісні показники для оцінювання науково-дослідницьких робіт студентів (НДРС), адже вони характеризують рівень підготовки конкурентоспроможних фахівців на ринку праці, компетентності майбутніх фахівців, соціального статусу в суспільстві [12].
Нині якість НДДС важливо підвищити у зв’язку з розвитком «суспільства знань», інтеграцією системи вищої освіти в Болонський процес, модернізацією системи вищої освіти та змісту підготовки фахівців, глобалізацією дослідницької, інноваційної діяльності, утвердженням європейської концепції «Освіта через наукові дослідження», посиленням попиту на інновації, трансфером (передачею) технологій, впровадженням в країнах Західної Європи «дослідницького навчання», «технологізацією» результатів досліджень у світі; необхідністю організовувати підготовку фахівців на рівні світових вимог (стандартів), упровадженням у навчальний процес нових форм організації наукових досліджень для підготовки кваліфікованих фахівців, дослідницьких компонентів в навчальні програми підготовки магістрів, інтелектуалізацією навчального процесу, інноваційною регламентацією навчальних планів, раннім та пролонгованим залученням студентів до науково-дослідницької діяльності; необхідністю формувати знання, вміння, навички, ключові, загальнопрофесійні, спеціальні компетенції.
Без сумніву, НДДС – це головний чинник підготовки висококваліфікованих кадрів; без неї практично неможливо організувати підготовку фахівців на рівні світових вимог. Проблема управління НДДС вищих навчальних закладів дотепер є актуальною в педагогічній науці та шкільній практиці. Практичні аспекти управління НДДС нині постають об’єктом вивчення в різних за напрямами психолого-педагогічних дослідженнях. З’ясовано специфіку науково-дослідницької діяльності, обґрунтовано її роль й місце в процесі реформування вищої освіти в публікаціях А. Алексюка, В. Андрущенка, М. Білухи, В. Бондаря, В. Буряка, С.Гончаренка, М. Дробнохода, М. Євтуха, Д. Зербіно, М. Князян, Г. Козлакової, К. Корсака, В. Кременя, В. Курила, В. Литвина, Н. Побірченко, А. Фурмана, С.Шейка, О. Ярмоловича.
Зміст, форми й методи, принципи організації науково-дослідницької діяльності студентів у ВНЗ проаналізовано в студіях М. Добрускіна, Ю. Каменського, І. Ковальова, Г. Лахтіна, В. Лугового, О. Мурашко, Н. Недодатко, О. Савченко, Д. Стеченка, М. Чобітька. Історико-педагогічний аспект проблеми організації НДДС відображено в працях А. Алексюка, В. Вихрущ, Л. Вовк, Н. Дем’яненко, М. Євтуха, С. Золотухіної, О. Любара, О. Мартиненко, О. Микитюка, Б. Ступарика, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка.
Для розв’язання завдань дослідження варто, насамперед, звернутися до теоретичних засад, законів і закономірностей розвитку організованих систем. Теоретичне підґрунтя управління соціальними системами розробили вчені
В. Афанасьєв, А. Берг, А. Берталанфі, Д. Гвішіані, А. Файоль. Вони визначили загальні функції управління, з’ясували ознаки керованих систем. Особливу увагу дослідники зосередили на питаннях, пов’язаних із ухваленням управлінських рішень, нестійкістю керованих систем (І. Добронравова,
О. Князєв, С. Курдюмов, В. Кушнір, А. Назаретян, А. Пригожин, Г. Хакен). Системно-синергетичний підхід до управлінської діяльності застосовано в працях Т. Борової, О. Галуса, Г. Єльникової, Л. Калініної, О. Касьянової,
Н. Клокар, В. Пікельної, А. Прокопенка, В. Сугакова, Є. Хрикова.
Питання підготовки студентів до науково-дослідницької діяльності студіювали Ю. Бабанський, В. Буряк, М. Євтух, В. Журавльов, В. Загвязинський, І. Каплунович, Н. Кушнаренко, О. Мороз, В. Розов,
С. Сисоєва, А. Філіпенко, Л. Фридман, В. Шейко.
Управління розвитком соціально-педагогічних систем досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема А. Аганбегян, Р. Акофф, В. Бурков, В. Волкович, В. Глушков, А. Дабагян, М. Месарович, С. Михалєвич,
Д. Новиков, Г. Поспєлов, Т. Сааті, А. Цвіркун. Теоретичною основою для вирішення завдань управління розвитком складних систем є системний аналіз, програмно-цільове планування, системна оптимізація, дослідження операцій, теорія ухвалення рішень. Окресленим питанням присвячено роботи
Р. Беллмана, Ю. Єрмольєва, Ю. Зайченко, І. Зангвіла, О. Ларичева, К. Ріхтера,
І. Сергієнко, Н. Шора.
Теоретико-методологічні та методичні аспекти організації самостійної діяльності студентів у процесі оволодіння знаннями вивчали А. Алексюк,
Л. Аристова, В. Буряк, М. Данилов, Л. Жарова, В. Козаков, Б. Коротяєв,
І. Лернер, І. Огородников, В. Паламарчук, П. Підкасистий, О. Савченко,
Т. Шамова та ін.
Теоретичні основи педагогічного менеджменту досліджують Л. Даниленко, В. Маслов, М. Поташник, В. Симонов. Питання управління педагогічними системами вивчають О. Богачек, В. Бондар, Є. Хриков. Питання психологічного забезпечення управлінської діяльності студіювали Л. Карамушка, Л. Орбан-Лембрик, В. Савельєва, В. Семиченко, Т. Яценко.
Важливого значення для предмета дослідження набувають дисертації
С. Бєлоусової, Т. Борової, Л. Даниленко, Г. Єльникової, Л. Калініної,
О. Касьянової, Н. Клокар, Т. Коджа, В. Кушніра, О. Микитюка, І. Оберемок,
В. Пікельної. До наукового апарату залучено основні положення теорії систем і системного аналізу (О. Ланге), організації, інституціоналізму (Дж. Гелбрейт), гомеостатики (Ю. Горянський), логістики (О. Семененко), ієрархічних багаторівневих систем (М. Месарович, І. Такахара), вирішення задач
(Р. Бенерджи), структур (Г. Біркгоф), управлінських рішень, експертного оцінювання, вимірів, класифікацій, тотожності.
До актуальних проблем, що стосуються теми дослідження, необхідно зарахувати розроблення теорії управління соціально-педагогічними системами, концептуальних засад організації сучасного менеджменту (М. Завлін,
Н. Островерхова, М. Туленков, І. Шалаєв, Т. Шамова, В. Шаркунова); методологічних основ управління (Г. Єльникова, Л. Калініна, В. Кушнір,
І. Маркіна, В. Маслов, В. Онопрієнко, В. Пікельна).
Серед актуальних питань – розроблення теорії загального, зокрема освітнього менеджменту, цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу (Г. Дмитренко, Г. Єльникова, Дж. Моррісей,
Л. Одерій); організаційно-педагогічні засади управління якістю підготовки фахівців (Л. Віткін, О. Волков, В. Стельмашенко, Д. Стеченко); стиль управління (А. Омаров, Л. Орбан-Лембрик); проектно-орієнтоване управління у ВНЗ (І. Оберемок, І. Підласий); оцінювання управлінської діяльності
(Л. Бажуткіна, М. Загірняк, І. Іванюк, Д. Ру, Є. Хриков).
До актуальних питань необхідно віднести дидактичний аспект підвищення ефективності науково-педагогічних досліджень (Ю. Бабанський, В. Бондар,
В. Нагаєв, М. Рогозіна); педагогічні основи наукової організації самостійної діяльності студентів (К. Бабенко, В. Клименко); формування в студентів критичного стилю мислення (В. Буряк, Т. Хачумян, О. Ярмолович); організація й діяльність наукових шкіл (Д. Зербіно, К. Ланге, О. Устенко, А. Фурман); оцінювання наукових досліджень (І. Ватанабе, А. Ельзінга, М. Коган,
Г. Мінтцберг, А. Монфор, В. Полонський, Х. Рамперсад, Ю. Татаринов,
Л. Федулова); педагогічна діагностика творчих здібностей (В. Андреєва,
І. Підласий).
Організаційне забезпечення управління навчальним процесом в загальноосвітніх та ВНЗ розробляли С. Валуєв, Л. Івін, С. Сергієнко,
А. Черняхівський, інформаційне – Л. Забродська, Л. Калініна, О. Камінський,
Т. Кельдер, Т. Коджа, М. Пушкар, В.Татьянченко, С. Яковенко, Т. Ярошенко, нормативно-правове – Ю. Кузнєцов, методичне – Л. Даниленко, А. Єрмола. Питання моніторингового супроводу управління освітою досліджували
В. Грабовський, У. Дуглас, Г. Єльникова, В. Рєпкін, Л. Сєркова, Л. Сухарєва. Моделі оптимізації управління й ухвалення рішень в комп’ютеризованих системах розробляли С. Бєлоусова, Ю. Бєляєв, Б. Бочаров, Ф. Бутинець,
С. Кравченко, Б. Раппопорт, О. Чередниченко.
Методологічні і прикладні аспекти науки управління соціально-педагогічними системами у зв’язку зі зростанням її ролі в суспільстві висвітлені в працях Т. Борової, О. Галуса, Г. Дмитренко, Г. Єльникової, С. Калашнікової, Н. Клокар, Т. Лукіної, В. Маслова, С. Ніколаєнко, В. Огнев’юка, В. Олійника, С. Пальчевського, А. Прокопенко, З. Рябової, Л. Сергеєвої, Т. Сорочан,
Є. Чернишової.
Незважаючи на накопичений досвід організації НДДС науково-педагогічними працівниками ВНЗ, система підготовки фахівців в Україні недостатньо зорієнтована на розвиток творчого потенціалу. Відсутність у ВНЗ єдиної концепції науково-дослідницької діяльності, нерозробленість локальних нормативних документів, які врегульовують НДДС, програми розвитку творчого потенціалу студентів, репродуктивний характер змісту, методів, форм організації навчально-наукового процесу, недостатня кількість годин, відведених на засвоєння методології та методики організації економічних досліджень, нерозробленість механізмів стимулювання студентів до науково-дослідницької діяльності спричинюють низький рівень готовності студентів до науково-дослідницької діяльності, зокрема сформованості дослідницьких знань, вмінь (змістовий компонент) та самостійної творчої діяльності, інноваційної активності, якісних показників відповідно до критерію «результативність» НДРС (діяльнісний компонент), пізнавальних потреб та інтересів, прагнень, репродуктивний характер робіт.
Поширення Інтернет, хмарних, Wiki-технологій, зацікавленість керівників ВНЗ в позитивних результатах акредитації та ліцензування, з одного боку,
а з другого, спостерігаємо низький рівень організації НДДС у окремих ВНЗ економічного профілю.
Серед пріоритетних напрямів, які реалізують керівники ВНЗ України у межах проектів програми TEMPUS-TACIS, – упровадження сучасних освітніх і наукових технологій, розроблення та використання новітніх методів управління НДДС, співробітництво між університетами в освітній та науковій сфері. Необхідність створення і впровадження рейтингової системи оцінювання результатів НДДС у межах програми TEMPUS-TACIS – очевидна, оскільки вона дає змогу визначити «слабкі» місця, проаналізувати їх у процесі акредитації й ліцензування ВНЗ для спрямування коштів на фінансування; окреслити позитивні й негативні тенденції розвитку системи науково-дослідницької роботи студентів.
Проблему оцінювання якісних (за критерієм «Результативність науково-дослідницьких робіт») та кількісних (за критерієм «Результати науково-дослідницької діяльності») показників у пропонованому дослідженні вирішено за допомогою методу проектування технології моніторингового супроводу управління НДДС, що актуалізувалася в умовах реалізації ідей Болонського процесу, входження України до світового освітнього і наукового простору. Дуалістичний (двоїстий) характер управлінської діяльності зумовив необхідність обґрунтування процесу управління НДДС із позицій загальної теорії систем, синергетики, креативного моделювання.
Управління НДДС є системою кібернетичної складності (жодні його складники не можуть існувати ізольовано); це цілісний процес. Проте уявлення керівника ВНЗ та його заступників про систему та процес управління НДДС зумовлює ухвалення рішення переважно на підставі інтуїції, ситуативного досвіду.
Управління навчально-виховними закладами досліджували Є. Березняк,
В. Бондар, Л. Даниленко, Г. Єльникова, Л. Карамушка, В. Маслов,
Н. Островерхова [52, 62, 94, 110, 133, 186, 242]. Питанням внутрішкільного управління присвячені роботи Г. Єльникової, В. Пікельної, Є. Хрикова,
Г. Шакурова, Т. Шамової [111, 250, 371, 379, 381]. М. Поташник досліджував проблему управління розвитком школи [260]; П. Третьяков – управління школою за результатами [345]; Т. Борова [63], О. Касьянова [135] вивчали питання моніторингу навчальної діяльності учня, алгоритмізації та автоматизації управлінської діяльності керівника, інформаційного забезпечення управління загальною середньою освітою в регіоні на адаптивних засадах.
Проте перелічені вище наукові праці вчених стосуються управління загальною середньою освітою в цілому та загальноосвітніми навчальними закладами зокрема. Аналіз змісту праць вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем наукового управління в галузі освіти свідчить про потребу в оновленні механізмів управлінської діяльності керівників та їх заступників на засадах антропосоціального, системного та синергетичного підходів в нових умовах функціонування вищих навчальних закладів.
Фрагментарними є поодинокі дослідження проблеми управління НДДС вищих навчальних закладів.
Аналіз наукових праць вчених (Л. Білий, О. Микитюк, О. Овакімян та ін.) та набутий власний досвід організації НДДС дає підстави виокремити чинники, які негативно впливають на здобуття практичного досвіду означеної діяльності, зокрема, відсутність у НПП цілісної системи знань із методології та методики організації наукових досліджень, обмеженість наукової інформації з управління НДДС для керівників; епізодичність, непослідовність в організації НДДС; недостатньо розроблені питання про організаційні механізми управління НДДС, шляхи мотивації студентів до науково-дослідницької діяльності; недостатня увага керівників ВНЗ щодо організації НДДС (мова йде про окремі ВНЗ приватної форми власності).
Невирішеними залишаються питання реформування системи управління НДДС на державному та локальному рівні (на рівні ВНЗ) відповідно до світових стандартів Європейського Союзу і вимог Болонського процесу. Для цього необхідно внести зміни у законодавчу базу, оптимізувати систему управління НДДС на засадах новітніх управлінських технологій, які б сприяли динамічному розвитку системи управління НДДС в умовах реформування системи вищої освіти.
Вивчення й аналіз психолого-педагогічної та іншої літератури свідчить, що значний фактичний матеріал із окресленої проблеми і накопичений вітчизняний досвід управління НДДС вищих навчальних закладів економічного профілю донині не були предметом спеціального дослідження. Поза увагою дослідників залишилися питання розроблення методологічних основ (закономірностей і принципів) управління НДДС, концептуальних засад управління НДДС на основі кваліметричного підходу, організаційного, інформаційного, методичного, нормативно-правового забезпечення управління НДДС, моніторингових технологій управління НДДС, використання ідей програмно-цільового управління науково-дослідницькою діяльністю студентів. Складність об’єкта, багатоаспектність і водночас недостатнє опрацювання проблеми посилюють увагу дослідників до вивчення різних, і особливо практичних, аспектів цього феномену. Сучасне інформаційно-технологічне суспільство потребує конкурентоздатних, здібних, кваліфікованих фахівців. Саме такі якості має сформувати сучасна вища школа.
На основі аналізу чинного законодавства, нормативних документів, наукових джерел констатуємо про недостатню розробленість локальних
(на рівні ВНЗ) нормативних документів, які врегульовують НДДС; часткову розробленість питання управління НДДС; не прописано у який спосіб готувати керівників та їх заступників, НПП до управління НДДС; на законодавчому рівні не врегульовані питання про механізми мотивації студентів до науково-дослідницької діяльності.
Недосконалість законодавчої бази, недостатня розробленість локальних нормативних документів, низький рівень готовності НПП до управління НДДС, відсутність в арсеналі керівників, їх заступників організаційного, інформаційного, методичного забезпечення, новітніх технологій управління НДДС – все це зумовлює актуальність теми дослідження.
Теоретичне узагальнення наукових джерел дало змогу виявити такі суперечності: між європейським рівнем вимог до НДДС і вимогами до дослідницької компетенції студентів ВНЗ економічного профілю в Україні; між потребою підготовки конкурентоспроможного випускника, здатного виконувати науково-дослідницьку роботу і рівнем організації НДДС ВНЗ економічного профілю та відповідно низьким рівнем готовності студентів до науково-дослідницької діяльності; між потребою розвитку системи НДРС і низьким рівнем забезпечення у ВНЗ організаційно-педагогічних умов для залучення студентів до науково-дослідницької діяльності; між потребою підвищувати рівень управлінської компетентності суб’єктів управління НДДС (керівників ВНЗ, їх заступників, НПП) і відсутністю в їхньому арсеналі організаційного, інформаційного, науково-методичного, технологічного, психологічного забезпечення управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
Отже, актуальність проблеми, її теоретична і практична значущість, недостатній рівень розроблення у вітчизняній педагогічній науці зумовили вибір теми дослідження «Теорія і практика управління науково-дослідницькою діяльністю студентів вищих навчальних закладів економічного профілю».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до комплексної програми наукової роботи кафедри педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Моделювання професійної діяльності майбутнього фахівця в умовах інтеграції в європейський освітній простір» (державний реєстраційний номер 0109U002550).
Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 6 від 19 квітня 2011 р.) і узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень в галузі педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 27 вересня 2011 р.).
Мета дослідження – обґрунтувати теоретико-методологічні

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Визначено ключові положення, які лежать в основі наукових шкіл, що вплинули на подальший розвиток теорії і практики освітнього менеджменту. Проаналізовано базові положення сучасних теорій менеджменту. На основі теорії управління соціально-педагогічними системами дослідниками були розроблені положення теорії адаптивного, інформаційного, проектно-цільового управління ЗНЗ. Проте донині не розроблено цілісну теорію управління НДДС на засадах синергетичного підходу.
На основі аналізу чинного законодавства, нормативних документів, виявлено недостатній рівень розробленості локальних (на рівні ВНЗ) нормативних документів, які врегульовують НДДС; на законодавчому рівні не врегульовані питання про механізми мотивації студентів до НДДС;
не прописано у який спосіб готувати керівників та їх заступників, НПП до управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених з’ясовано, що вони розглядали теоретичне підґрунтя управління соціально-педагогічними системами, управління розвитком соціально-педагогічних систем. Серед напрямів досліджень вчених – розроблення теорії освітнього менеджменту, теоретичних основ післядипломної педагогічної освіти, управління ЗНЗ, цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу, моніторинговий супровід управління освітою.
Вивчення й аналіз психолого-педагогічної та іншої літератури свідчить, що значний фактичний матеріал із окресленої проблеми і накопичений вітчизняний досвід управління НДДС вищих навчальних закладів економічного профілю донині не були предметом спеціального дослідження. Поза увагою дослідників залишилися питання розроблення методологічних основ (закономірностей і принципів) управління НДДС, концептуальних засад управління НДДС на основі кваліметричного підходу, організаційного, інформаційного, методичного, нормативно-правового забезпечення управління НДДС, моніторингових технологій управління НДДС, використання ідей програмно-цільового управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
Все це дало змогу виявити недостатній рівень розробленості теорії і практики управління НДДС вищих навчальних закладів економічного профілю.
На основі аналізу праць зарубіжних та вітчизняних учених визначено загальні закономірності управління соціально-педагогічними системами; сформульовано принципи управління НДДС та охарактеризовано їх.
Стратегічною перспективою у становленні вітчизняної системи управління НДДС є утвердження демократичних механізмів, принципів та методів управління науково-дослідницькою діяльністю студентів. Визначено головні методологічні підходи, зокрема, синергетичний, системний, діяльнісно-інтегрований, науковий, результатний, які застосовані в процесі дослідження.
У дослідженні ми застосували системний підхід та системний аналіз як методологічну основу управління НДДС, який сприяв системному усвідомленню результатів діяльності суб’єктів на підсистемних рівнях управління науково-дослідницькою діяльністю студентів. З’ясовано, що системний підхід суб’єктам управління НДДС необхідно застосовувати в умовах стабільного зовнішнього середовища. Відповідно до змін зовнішнього середовища і спрямованого розвитку системи управління НДДС ми надаємо перевагу децентралізованим моделям, механізмам і методам управління НДДС, які зорієнтовані на ухвалення гнучких, нестандартних управлінських рішень
в умовах нестабільності та нововведень. Враховуючи те, що ВНЗ функціонують в ринкових умовах та нестабільного соціального середовища ми застосували синергетичний підхід до процесу управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
Визначено наступні методи управління НДДС: організаційно-розпорядчі (організаційне нормування, регламентування, розподіл кадрів, організаційне моделювання, інструктивна робота); психолого-педагогічні (переконання, бесіда, інструктаж, заохочення, покарання, змагання, формування громадської думки, атестація); економічні (централізованого планування, кошторисно-господарського розрахунку, економічного стимулювання); одержання інформації, розроблення управлінського рішення; організація виконання (ухвалення) управлінського рішення; доведення управлінського рішення до виконавців, календарне планування, моніторинг, SWOT-аналіз; прогностичні.
Визначено форми управління НДДС, зокрема, розпорядчо-адміністративні, дорадчо-адміністративні, колективні; категорії управління НДДС: «принцип», «метод», «функції», «закономірність», «управлінська діяльність», «структура», «результативність»; поняття управління – «організація», «планування», «мотивація», «контроль», «облік», «аналіз», «ухвалення рішення», «прогнозування».
Аналіз теоретичних положень, врахування концептуальних ідей, підходів дали змогу розробити синергетичну концепцію управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
2. Розроблено модель системи управління науково-дослідницькою діяльністю студентів для її апробації у вищі навчальні заклади економічного профілю. За основу моделі системи управління НДДС покладено такі інтегровані складові: цілепокладаючу, теоретико-методологічну, змістовну, організаційно-структурну, результативну. Спроектовано зміст функцій-завдань на підсистемних рівнях управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
Модель системи управління НДДС результативно функціонує за таких умов: правового, матеріально-технічного, методичного, інформаційного забезпечення процесу управління НДДС, алгоритму, концепції розвитку системи НДРС у ВНЗ, принципів функціонування відкритих систем.
Розроблено якісні показники результативного функціонування моделі системи управління НДДС, зокрема рівень спеціалізації виконавців та підрозділів, рівень реалізації суб’єктами управління НДДС цільових функцій, інтенсивність використання творчого потенціалу науково-педагогічних працівників, організаційної взаємодії суб’єктів управління НДДС на підсистемних рівнях; рівень реалізації стратегічної мети управління НДДС, уніфікації рішень.
Розроблено ієрархічну (організаційну) субмодель системи управління НДДС вищих навчальних закладів, яка функціонує на основі алгоритму управління науково-дослідницькою діяльністю студентів. У ній ми розмежували чотири рівні, на яких суб’єкти реалізують технологічні функції, зокрема ВНЗ в цілому (рівень «керівник ВНЗ», оперативно-розпорядчий); факультету та кафедри (виконавчий); науково-педагогічних працівників (технологічний); студентів (самоорганізаційний) (керівництво в кожній із підсистем суб’єкти управління НДДС здійснюють по «вертикалі» за принципом ієрархії та підзвітності).
Розроблено субмодель відбору студентів, умотивованих до науково-дослідницької діяльності. У ній ми виокремили такі підсистеми: мотиваційну, діагностико-технологічну, організації НДДС, оцінно-результативну; підсистему розвитку творчого потенціалу студентів.
Мотиваційна підсистема дає змогу виявити в процесі анкетування ставлення студентів до науково-дослідницької діяльності, усвідомити її значущість в професійному становленні фахівця; потреби самореалізації в професійній діяльності, сформувати загальні та спеціальні компетенції, здобути статус ученого, підвищити рівень професіоналізму. Операційну підсистему утворюють комплекс поліфункціональних дослідницьких, індивідуальних завдань до навчально-наукового проекту, банк тестів. Наскрізна підсистема відбору й залучення студентів до науково-дослідницької діяльності утворює організаційну складову системи; вона охоплює форми, напрями організації НДДС. Діагностико-технологічну підсистему утворюють діагностична методика визначення рівнів реалізації актуалізованих потреб, готовності студентів до виконання науково-дослідницьких робіт, оцінювання показників творчого потенціалу студентів, методичні рекомендації практичним психологам щодо мотивації здібних студентів. Оцінно-результативну підсистему утворюють методи та методика оцінювання якісних показників результативності науково-дослідницьких робіт студентів. Вони дають можливість організувати поетапний відбір найбільш оригінальних робіт на Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт.
Перший етап відбору студентів, вмотивованих до НДДС, передбачає процедуру визначення рівнів готовності студентів до виконання науково-дослідницьких робіт, оцінювання якісних показників творчого потенціалу студентів; формування творчих груп студентів; залучення науково-педагогічними працівниками студентів до науково-організаційних заходів. Другий етап передбачає оцінювання якісних показників результативності НДРС; оцінювання кількісних показників результатів НДДС; внутрішнє та зовнішнє (незалежне) оцінювання результатів НДДС; формування компонентів творчого потенціалу студентів на основі програми розвитку їх творчих здібностей. Впровадження субмоделі ВНЗ економічного профілю сприятиме підвищенню показників результативності НДРС.
Розроблено субмодель системи відбору науково-дослідницьких робіт студентів, яка складається з трьох етапів: підготовчого, організаційного, презентаційного. Субмодель дає змогу організувати відбір оригінальних НДРС на конкурсній основі.
Сформульовано принципи формування організаційної структури управління НДДС (оптимальності субординаційних рівнів управління НДДС; поєднання партисипативного та субординаційного управління НДДС; функціонального розподілу повноважень відповідно до кваліфікації і компетенції суб’єктів управління НДДС).
Розроблено алгоритм управління НДДС на підсистемних рівнях, який відображає реалізацію суб’єктами стратегічних цілей і завдань управління НДДС; організаційну (ієрархічну) субмодель системи управління НДДС, яка функціонує на основі алгоритму та принципів комплексності, раціонального розподілу й кооперації праці між учасниками НДДС, спеціалізації підрозділів і виконавців. Визначено рівні управління НДДС, зокрема оперативно-розпорядчий (проректор із наукової роботи); виконавчий (завідувачі кафедрами); технологічний (наукові керівники, НПП); самоорганізаційний (студенти), на яких суб’єкти реалізують цільові функції відповідно до посадових повноважень.
Для уніфікації, координації завдань на підсистемних рівнях управління НДДС ми розробили організаційну субмодель системи інформаційного забезпечення АІСУ науково-дослідницькою діяльністю студентів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації економічного профілю.
У структурі субмоделі ми визначили п’ять рівнів управління НДДС, зокрема, стратегічний, тактичний, оперативний, технологічний та рівень самоуправління). Вона функціонує в автоматизованих режимах (A-N).
Розроблено програму розвитку творчих здібностей студентів. Вона охоплює систему науково-організаційних заходів із залучення студентів
третіх – п’ятих курсів до роботи міжвузівських, міжнародних конференцій і симпозіумів, науково-практичних семінарів, Усеукраїнського конкурсу науково-дослідницьких робіт, студентського наукового товариства, наукових секцій, творчих гуртків, громадських наукових товариств; публікацію тез доповідей у студентському збірнику. Відбір студентів завершено організацією конкурсу «Кращий студент року» в номінації «Науково-дослідницька робота».
3. Визначено організаційні, педагогічні, психологічні умови забезпечення якості управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
До організаційних умов забезпечення якості управління науково-дослідницькою діяльністю студентів на державному (макрорівні) рівні віднесено, зокрема, законодавчу та нормативну базу (Закони, Укази та Розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, концепції, програми); на локальному (мікрорівні) рівні ми зарахували наступні: стратегію і програму розвитку системи управління НДДС, концепцію, систему планування НДДС та стимулювання студентів; розвиток творчого стилю діяльності, творчого потенціалу НПП засобами програмно-цільового та проектного управління НДДС; високий рівень матеріально-технічного, інформаційного, правового забезпечення системи управління НДДС; впровадження системи комплексного оцінювання якісних показників управління НДДС на основі методів комп’ютерного діагностування та моніторингу, мотивування студентів до наукових досліджень; оволодіння адміністративним персоналом та НПП ВНЗ інноваційними технологіями управління НДДС; вимоги вищої школи до керівників наукових тем студентів; високий рівень сформованості компонентів готовності НПП до управління НДДС (мова йде про рівні кваліфікації, компетентності, комплекс якостей, зокрема особистісних, професійних, ділових); професіоналізму, управлінської майстерності та культури управління НДДС; оволодіння НПП науковими основами управління НДДС (алгоритмами, моделями, методами оцінювання якісних показників результативності НДРС); систему підвищення кваліфікації НПП; високий рівень директивного (мова йде про директивні документи локального характеру), матеріально-технічного, інформаційного (Інтернет-ресурси, зарубіжна фахова література, on-line – видання періодичних журналів) забезпечення якості управління НДДС; запровадження практики зовнішньої (незалежної) експертизи, обов’язковість інформування громадськості про досягнуті результати та перспективи вищого навчального закладу.
Водночас до педагогічних умов забезпечення якості управління науково-дослідницькою діяльністю студентів віднесено науково-методичне (методичні рекомендації, методичні посібники, авторські курси, методики) забезпечення; розроблення лідером наукової школи дослідницької програми та інформування про її зміст колективу учених; наявність програм підготовки аспірантів та докторантів, перепідготовки й підвищення кваліфікації НПП, методичних рекомендацій, авторських наукових проектів, методичних вказівок до написання конкурсних НДРС.
Окрім організаційно-педагогічних, у ВНЗ необхідно подбати про психологічні умови забезпечення розвитку творчих здібностей студентів, зокрема сформувати малі групи особистісного зростання, розвивальні, аналітичні групи; надавати психологічну допомогу студентам. Важливим напрямом професійного та активного соціально-психологічного навчання НПП є комунікативна підготовка до міжособистісного спілкування, творчого співробітництва, обміну досвідом. До психологічних умов забезпечення якості управління НДДС віднесено впровадження акмеологічного консультування керівників вищих навчальних закладів.
4. Теоретично обґрунтовано критеріальну основу оцінювання рівня готовності студентів до НДДС та управління нею на засадах моніторингових технологій. Розроблено педагогічну технологію моніторингового супроводу управління НДДС; на її основі організовано моніторинг якісних показників результативності науково-дослідницьких робіт студентів та показників, які характеризують рівні творчого потенціалу студентів.
Розроблено субмодель системи якісних показників для визначення рівнів фундаментальності наукових робіт, кваліметричну субмодель для оцінювання якісних показників результативності науково-дослідницької діяльності студентів. Для комплексного оцінювання результатів НДДС розроблено субмодель системи моніторингового супроводу НДДС, яка дає змогу експертам визначити конкурентні переваги ВНЗ, застосовуючи метод SWOT-аналізу. Для визначення рівнів готовності керівника ВНЗ та його заступників до управління НДДС розроблено організаційну субмодель готовності. У ній визначено такі компоненти готовності: діагностичний, змістовий, технологічний, програмно-цільовий, комунікативний, мотиваційний. Розроблено факторно-критеріальну субмодель оцінювання компонентів готовності керівників ВНЗ та їх заступників до управління НДДС, яка дає змогу експертам визначити вагомість факторів та критеріїв, коефіцієнт відповідності фактичних результатів стандарту (нормативній моделі), розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення змісту програми підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Для організації огляду-конкурсу кафедр розроблено факторно-критеріальну субмодель оцінювання показників результативності управління НДДС на основі системного і ресурсного підходів. Вона дає змогу оцінити показники відповідно до критеріїв, визначити активність кафедр в організації НДДС, якість керівництва НДРС, кращі кафедри. Для оцінювання компонентів результативності професійної діяльності НПП розроблено факторно-критеріальну субмодель.
На констатувальному етапі експерименту визначено фактори (компоненти), які впливають на творчий потенціал студентів та показники,
які характеризують рівень готовності студентів до НДДС і які оцінювали експерти в процесі анкетування студентів. Аналіз показників засвідчив низький рівень активності студентів у науково-організаційних заходах, публікаційної активності, досягнень у НДДС у зв’язку з недостатнім рівнем сформованості якостей, морального та матеріального стимулювання студентів.
За результатами анкетування визначено середнє значення якісних показників, які характеризують рівень творчого потенціалу студентів. Аналіз показників дає змогу зробити висновок про необхідність планування різних видів НДДС та науково-організаційних заходів, упровадження системи консультативної роботи, авторських курсів, посилення дослідницької складової магістерських програм, підвищення рівня професійної компетентності НПП, стимулювання студентів.
5. Перевірено результативність функціонування моделі системи управління НДДС вищих навчальних закладів економічного профілю, її субмоделей, організаційно-педагогічних умов. На формувальному етапі експерименту визначено рівні творчого потенціалу на основі методу групового експертного оцінювання якісних показників результативності науково-дослідницьких робіт студентів. Компаративний аналіз середніх значень оцінок студентів ОКР «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» дав змогу виявити тенденцію до підвищення у магістрів у зіставленні зі спеціалістами та бакалаврами у межах експериментальних та контрольних груп та між експериментальними і контрольними групами показників рівнів творчого потенціалу. Спостерігаємо тенденцію до підвищення рівнів розвитку компонентів творчого потенціалу в експериментальних групах у зіставленні з контрольними (підвищення значень узагальненого коефіцієнта сформованості компонентів) внаслідок впровадження програми розвитку творчих здібностей студентів, апробації моделі системи управління НДДС у вищих навчальних закладах економічного профілю, підвищення рівня професійної компетентності науково-педагогічних працівників.
Рівні професійної діяльності (формально-виконавчий, репродуктивний, конструктивний, творчий) НПП визначено на основі експертного оцінювання таких якісних показників (факторів): готовність НПП до професійної діяльності; якості викладача; професійна компетентність, умови формування професійної компетентності у діапазоні шкали від 0 до 1,00. У факторно-критеріальній субмоделі ми визначили критерії (всього 18), які конкретизують фактори. До кожного критерію ми розробили по сім вимог. У результаті експертного оцінювання визначено рівні професійної діяльності НПП відповідно до середніх значень критеріїв. Спостерігаємо тенденцію до стійкого підвищення рівнів професійної діяльності в експериментальній групі НПП у зіставленні з контрольною. На підвищення рівнів професійної діяльності НПП експериментальної групи вплинула програма розвитку їх професійної компетентності. Впровадження системи відбору, програми розвитку творчих здібностей студентів сприяли підвищенню рівнів професійної компетентності науково-педагогічних працівників.
6. Вивчено зарубіжний та вітчизняний досвід управління НДДС й окреслено шляхи творчого застосування набутого досвіду в ринкових умовах функціонування ВНЗ, зокрема: розробити правовий механізм цільового фінансування ВНЗ за результатами наукової та НДДС, адаптовану до європейських стандартів систему підвищення кваліфікації НПП; створити організаційно-педагогічні умови, інтегровану систему виявлення, залучення та відбору студентів, умотивованих до НДДС; дослідницькі лабораторії, наукові школи, науково-практичну лабораторію для апробації діагностичної системи відбору студентів, регіональний центр менеджменту освіти, веб-сторінку наукового «Часопису», інформаційну базу даних із науково-дослідницьких робіт, проблемних завдань, оригінальних ідей, онлайнову систему електронного подання заяв на об’єкти права інтелектуальної власності; сформувати раду з науково-дослідницької діяльності студентів, групу «незалежних» експертів, систему інформаційного, методичного, технологічного забезпечення управління НДДС; організувати дні студентської науки, щорічні виставки творчих робіт (за секціями), виставки-ярмарки, засідання раціоналізаторських і конструкторських бюро, наукові випробування першокурсників, роботу в дослідницьких групах, консультативних, аналітичних центрах, комплексах, постійно діючі інтерактивні телемости для проведення Всеукраїнських конференцій студентів та молодих учених, моніторинг якісних показників результативності робіт; усебічне обговорення результатів наукових пошуків на засіданнях наукових гуртків, наукового студентського товариства; впроваджувати дослідницьке навчання, грантову систему організації наукових досліджень; день наукових досліджень, форми колективної НДДС, інноваційні технології, результати НДРС у навчальний процес, програмні засоби, систему індивідуального консультування, електронне рецензування наукових публікацій групою фахівців, автоматизовану інформаційну систему управління НДДС, систему морального та матеріального заохочення студентів (премії, грамоти, туристичні путівки, подяки); залучати студентів до актуальних проектів, різноманітних за змістом і формами організації ініціативних науково-дослідницьких робіт; проектувати систему науково-дослідницьких завдань на технологічному, дидактичному та методичному рівнях; орієнтувати НПП у виборі педагогічної технології управління НДДС, що розвиває інтелектуально-креативне, критичне мислення студентів; розвивати інфраструктуру науки; творчі здібності студентів на основі інноваційних технологій; адаптувати чинне законодавство до правового поля Європейського Союзу; поширювати форми стимулювання творчих студентів (експериментальні гуртки навчання кадрів вищої кваліфікації: резерв ректорату, літні наукові школи, конференції ідей, міждисциплінарні колоквіуми, класи майстрів, групи розвитку), патентно-інформаційні продукти на різних носіях інформації; удосконалювати форми і методи організації наукових досліджень, підготовки магістрів на основі самостійних досліджень у інноваційних центрах, лабораторіях; оновити зміст, форми, методи організації НДДС; опанувати інноваційну технологію моніторингового супроводу, автоматизовану інформаційну систему управління НДДС; розширити форми співпраці ВНЗ із науковими установами Національної та галузевих академій наук, міжнародного співробітництва у сфері науки та технологій; використовувати історичний досвід європейських країн щодо незалежного експертного оцінювання якісних показників результативності НДРС для розподілу ресурсів між кафедрами різних типів вищих навчальних закладів.
Необхідно врахувати досвід Німеччини щодо організації НДДС, зокрема: для посилення мотивації студентів до НДДС організовувати наукові колоквіуми, експериментальні гуртки, укладати зі студентами заохочувальні угоди; впроваджувати комплексні форми наукового співробітництва ВНЗ із науковими об’єднаннями промисловості (тимчасова дослідницька група, консультативний центр, методико-діагностичний центр, аплікаційна група, наукова комісія, студентський науково-технологічний центр); розробити систему грантової підтримки НДДС, обміну студентами-дослідниками.
Перспективними є напрями досліджень, які спрямовані на розроблення стандартів професійного управління НДДС, інноваційних технологій, автоматизованих систем управління НДДС; моделювання змісту управління НДДС у контексті євроінтеграції; міжнародне співробітництво ВНЗ у науковій сфері; вивчення зарубіжного досвіду управління науково-дослідницькою діяльністю студентів; формування критичного стилю мислення студентів, шляхи і перспективи впровадження у ВНЗ дослідницького навчання студентів.
Практичні рекомендації з удосконалення функціонування системи управління НДДС (правові і методичні аспекти організації НДДС) містять такі положення:
1. У вищих навчальних закладах розробити Положення про організацію, планування науково-дослідницької діяльності студентів, науковий гурток, студентське наукове товариство, матеріальне і моральне заохочення студентів, умотивованих до науково-дослідницької діяльності.
2. Розробити комплекс науково-методичного забезпечення організації НДДС, зокрема методичні рекомендації з організації планування конкурсних науково-дослідницьких робіт студентів.
3. Ознайомлювати студентів із тематикою наукових досліджень кафедр та науковими керівниками тем.
4. Залучати студентів до пошукової роботи, розробок проектів, участі в міжнародних програмах, грантах, стипендіях, роботі літніх шкіл, які організовують міжнародні донорські організації.
5. Залучати студентів до науково-дослідницької діяльності на всіх етапах навчання, починаючи з першого курсу.
6. Організовувати моніторинг показників готовності студентів до виконання основних видів науково-дослідницьких робіт.
7. Створити інформаційну базу даних про студентів, умотивованих
до НДДС.
8. Розробити і включити в зміст професійної підготовки магістрів спеціальні курси, що розкривають методологію («Методологія економічних досліджень», «Сучасні інформаційні технології в науковому дослідженні») та методику («Методика організації економічних досліджень», «Технологія організації експериментального дослідження») наукових досліджень.
9. Розробити тематичні плани гурткової роботи, студентського наукового товариства, залучати студентів до роботи в них.
10. Розробити плани консультацій з проблемних питань методології і методики організації наукових досліджень.
11. Творчий потенціал студентів формувати через планування різних видів навчально-наукових (реферативна доповідь, курсова, бакалаврська, магістерська), науково-дослідницьких (стаття, тези доповідей, конкурсна робота) робіт, науково-організаційних заходів (робота студентських наукових товариств, наукових гуртків, наукових шкіл, творчих та дослідницьких лабораторій, творчих об’єднань студентів), програму роботи з обдарованими студентами.
12. Розробити комбіновану систему індивідуально-зорієнтованого навчання (за індивідуальними графіками) здібних студентів, які досягли високих результатів у науково-дослідницькій діяльності (переможці Всеукраїнських конкурсів, олімпіад, автори публікацій у фахових виданнях), мотивації (рекомендація в аспірантуру, дострокове складання іспитів кандидатського мінімуму за умови зарахування в аспірантуру).
13. Використовувати у навчально-науковому процесі методи активізації пізнавальної діяльності студентів («мозковий штурм», «кейс-стаді»).
14. Створити банк індивідуально-зорієнтованих завдань підвищеної складності.
15. Залучати провідних учених профільних інститутів, НАН України, зарубіжних учених до читання лекцій і спеціальних курсів, у тому числі іноземною мовою та в інтерактивному режимі.
16. Залучати студентів до Всеукраїнських конкурсів, олімпіад, участі в міжнародних проектах, конкурсах, грантах.
17. Систематично в кінці кожного року аналізувати динаміку розвитку творчого потенціалу студентів.
18. Розробити систему стажування студентів, умотивованих до науково-дослідницької діяльності у провідних університетах за міжнародними програмами, наукових установах НАН України.
19. Впроваджувати результати науково-дослідницьких робіт студентів у навчальний процес вищих закладів освіти.
20. Надавати правову, інформаційну, фінансову підтримку студентам, аспірантам, які беруть участь у виконанні проектів за грантами українських і міжнародних фондів.
21. Забезпечувати участь студентів у проведенні Днів науки, фестивалів науки, організації виставок науково-технічної творчості, ярмарків, інноваційних салонів, конкурсів грантів.
22. Вдосконалювати існуючі та впроваджувати новітні форми організації НДДС, зокрема створювати інноваційні студії, салони при дослідницько-конструкторських студентських бюро.
23. Запроваджувати модернізовані форми навчання студентів, умотивованих до НДДС, зокрема навчання за програмою подвійних дипломів.
24. Сформувати магістерські програми наукового спрямування.
25. Інтегрувати в магістерські програми основні напрями досліджень випускових кафедр, регіональні інноваційні програми та проекти для посилення їх дослідницької складової.
26. Спільно з ученими НАН України розробити актуальні та авторські курси для магістерських програм.
27. Включити в навчальні плани економічного профілю елементи логістики, бізнес-планування, стохастичного моделювання, стратегічного та системного аналізу, програмування, інноваційно-комунікативні технології.
28. Посилити дослідницьку складову магістерських програм варіативними дисциплінами економічного циклу.
29. Забезпечувати участь студентів у регіональних науково-технічних програмах, наукових інформаційних, консалтингових та інфраструктурних проектах.
30. Залучати провідні університети, установи НАН України для створення науково-навчальних комплексів, консалтингово-дослідницьких центрів, інноваційних технопарків.
31. Впроваджувати у навчальний процес сучасні методики викладання, спрямовані на розвиток у студентів критичного мислення і навичок самостійного ухвалення рішень.
32. У навчальних програмах посилити науково-дослідницьку складову для формування загальних і спеціальних компетенцій, практичної підготовки студентів.
33. Для посилення практичної підготовки студентів-магістрів створити філіали кафедр на підприємствах, утворити при кафедрах тренінгові фірми, віртуальні підприємства.
34. Створити в університетах едукаційне середовище, що проектує професійні чи науково-дослідницькі компетенції фахівця.
35. Диплом магістра з економіки наукового спрямування повинен містити дані про належність магістра до наукової школи.
36. Якісні показники результативності НДРС є основою для розроблення критеріїв (індикаторів) комплексного оцінювання наукової діяльності університетів, визначення їх рейтингів.
37. Науково-дослідницькі роботи студентам необхідно завершити у формі повідомлень на засіданні наукового гуртка, доповіді на конференції, дипломної роботи, звіту.
38. Програму розвитку творчих здібностей студентів упроваджувати на четвертому і завершувати на п’ятому курсах поетапно, враховуючи ускладнення видів і тематики робіт від першого курсу навчання до другого і далі.
39. Впроваджувати дієві механізми мотивування та стимулювання студентів до науково-дослідницької діяльності, спрямовані на розвиток мотивів успішної професійної діяльності (запровадження звання студент-дослідник, рекомендація в аспірантуру, дострокове складання кандидатського мінімуму).
40. Розробити і впроваджувати комбіновану систему індивідуально-зорієнтованого навчання (за індивідуальними графіками) здібних студентів, які досягли високих результатів у НДДС.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми управління науково-дослідницькою діяльністю студентів вищих навчальних закладів економічного профілю. Перспективними є напрями досліджень, які спрямовані на розроблення стандартів професійного управління НДДС, інноваційних технологій, автоматизованих систем управління НДДС; моделювання змісту управління НДДС у контексті євроінтеграції; міжнародне співробітництво ВНЗ у науковій сфері; вивчення зарубіжного досвіду управління науково-дослідницькою діяльністю студентів; формування критичного стилю мислення студентів, шляхи і перспективи впровадження у ВНЗ дослідницького навчання студентів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вважаємо за доцільне запропонувати такі заходи з удосконалення управління науково-дослідницькою діяльністю студентів:
1. Унести зміни до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», доповнивши статтю 1 цього Закону визначенням поняття «відкриття» у такому формулюванні: «визнання світовою науковою спільнотою факту реального існування нових об’єктів довкілля, нових явищ, процесів і закономірностей, які характеризують ті чи ті обставини їхнього буття; науковий результат, який висвітлює нове досягнення в науці і може бути втілений у принципово нових напрямах розвитку науки, техніки й технологій».
2. Органам управління вищою освітою рекомендовано реалізувати такі заходи:
– адаптувати нормативно-правові акти з науково-дослідницької діяльності студентів вищих навчальних закладів до законодавства і стандартів якості Європейського Союзу;
– створити у найближчі п’ять років, починаючи з 2009 року, науково-дослідницькі установи при університетах;
– використовувати у навчальному процесі вищих навчальних закладів результати наукових досліджень науково-педагогічних працівників і науково-дослідницьких робіт студентів;
– запровадити систему оцінювання результатів науково-дослідницької діяльності студентів; претендент на статус лідера чи засновника нового наукового напряму має отримати науково обґрунтовані відгуки від 3 – 5 іноземних фахівців, які працюють за тим же напрямом на роботи, опубліковані автором протягом останніх десяти років;
– упроваджувати форми й методи незалежної професійної експертизи науково-дослідницьких робіт студентів, узявши за основу оцінювання базовий інтегральний критерій «результативність науково-дослідницької діяльності», який визначає систему якісних показників;
– розширити практику створення спільних кафедр, центрів, лабораторій вищих навчальних закладів з НАН України;
– розробити демократичні статути університетів, які вже отримали статус дослідницьких із різними формами міжнародної співпраці у сфері наукових досліджень, стажування молодих учених за кордоном;
– вдосконалити матеріально-технічну базу лабораторій, центрів;
– запровадити грантову систему фінансування наукових досліджень, виконання проектів на конкурсній основі;
– організовувати пропедевтичну роботу серед студентів, спрямовану на поширення нових наукових знань;
– створити організаційно-педагогічні умови для функціонування технологічних парків;
– розробити систему винагород для науково-педагогічних працівників на кращий підручник, навчальний посібник, довідник, енциклопедію;
– розробити правові механізми придбання на конкурсній основі новітнього наукового обладнання для вищих навчальних закладів;
– залучати експертів до оцінювання інноваційних проектів; налагодити співпрацю науково-педагогічних працівників вищих навальних закладів України з Європейським інститутом технологій;
– запровадити взаємне консультування, рецензування й експертизу наукових проектів, розробок із участю іноземних фахівців; розробити систему фінансування наукових досліджень на конкурсній основі та результатному підході;
– розробити спільні з іноземними вченими науково-дослідницькі проекти за визначеною тематикою;
– спрямувати результати досліджень на розроблення інноваційних проектів та продуктів;
– збільшити обсяг консультативної роботи науково-педагогічних працівників та включити її до педагогічного навантаження.
3. Створити у вищих навчальних закладах сприятливі організаційно-педагогічні умови для забезпечення результативного управління науково-дослідницькою діяльністю студентів.
4. Узагальнити позитивний досвід зарубіжних країн щодо організації науково-дослідницької діяльності студентів; ураховувати методологічну та методичну складові у процесі викладання нормативних дисциплін.
5. Організувати вільний доступ студентів до закордон