ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ : ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ АДАПТИВНОГО УПРАВЛЕНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫМ РАЗВИТИЕМ НАУЧНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ РАБОТНИКОВ ВЫСШЕГО УЧЕБНОГО ЗАВЕДЕНИЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»

На правах рукопису

Борова Тетяна Анатоліївна

УДК 378.124.92

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

13.00.06 – теорія та методика управління освітою

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант
Єльникова Галина Василівна,
доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ........................................................... 5
ВСТУП ............................................................................................................. 6
РОЗДІЛ 1. АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК ПРОБЛЕМА ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ......................................................

21
1.1. Аналіз методологічного підґрунтя сутності феномену адаптивного управління у сфері вищої освіти .................................
21
1.2. Теоретичні основи професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу….................................
42
1.3. Визначення й обґрунтування основи розвитку конкурентоспроможності вищого навчального закладу в сучасних умовах..................................................................................

62
1.4. Практика адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу ...
76
Висновки до першого розділу ....................................................................... 89
РОЗДІЛ 2. ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК ОСНОВА ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ….............................................................

93
2.1. Структура професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу як предмет наукових досліджень ........................................................................................

93
2.2. Професійна компетентність науково-педагогічних працівників як результат формування та розвитку їх професійної діяльності
112
2.3. Специфічні аспекти управління професійною діяльністю науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу ................
129
Висновки до другого розділу ......................................................................... 165

РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОУЧИНГУ В СИСТЕМІ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ .................

170
3.1. Аналіз сутності поняття «коучинг» .................................................... 170
3.2. Загальна характеристика особливостей коучингу ............................ 190
3.3. Коучинг як механізм спрямованої самоорганізації .......................... 200
3.4. Теоретичний аналіз моделей коучингу як складових технології адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу ................

211
Висновки до третього розділу ....................................................................... 235
РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ МОДЕЛІ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ......................................................

238
4.1. Концепція адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників ………………………………....
238
4.2. Концепт освітнього коучингу у системі адаптивного управління ... 256
4.3. Модель адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу ...
267
4.4. Реалізація коучингових і моніторингових технологій у процесі створення системи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників…............................

287
Висновки до четвертого розділу ................................................................... 323
РОЗДІЛ 5. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ......................................................

327
5.1. Науково-методичні засади апробації моделі адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу .........................................

327
5.2. Обробка й узагальнення результатів експериментальної перевірки впровадження моделі адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу .............................................................

357
5.3. Науково-методичні рекомендації щодо впровадження розробленої моделі для створення системи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників...........................................................................................

377
Висновки до п’ятого розділу ......................................................................... 390
Загальні висновки ........................................................................................... 394
Список використаних джерел ........................................................................ 400
Додатки ............................................................................................................ 439

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВНЗ  вищий навчальний заклад.
ВО  вища освіта.
АУ  адаптивне управління.
НПП  науково-педагогічний працівник.
ПР  професійний розвиток.
ОР  особистісний розвиток.
ІКТ  інформаційно-комп’ютерні технології.
НЛП  нейролінгвістичне програмування
«DeSeCo»  Definition and Selection of Competencies
GoMAD  Make A Difference
S.C.O.R.E.  Symptoms Causes Outcomes Resources Effects
GROW  Goal, Reality, Options, What to do.
S.M.A.R.T.  Specific, Measurable, Аgreed, Realistic, Time.
АВСDЕ  Adversity, Beliefs, Consequences, Disputation, Energizations.
GAPS  Goals and Values, Abilities, Perceptions, Standards

ВСТУП

Соціальні перетворення, що відбуваються в Україні, висувають нові завдання перед системою освіти та потребують впровадження в педагогічний процес вищих навчальних закладів нових технологій навчання, творчого використання результатів науково-педагогічних досліджень, подальшого професійного удосконалення науково-педагогічних працівників. У Національній доктрині розвитку освіти України, Законах України «Про вищу освіту» визначено пріоритетні напрями й основні шляхи реформування вищої освіти. Основною метою вищих навчальних закладів є створення умов для розвитку особистості, вдоволення потреб суспільства та держави у кваліфікованих конкурентоздатних фахівцях. Стратегічним напрямом реформування освітньої галузі є формування сучасного кадрового потенціалу, педагога нової генерації, здатного до реалізації освітньої політики держави. Результативність та ефективність нововведень залежить безпосередньо від системи їх запроваджень та управління ними.
Аналіз літератури з філософії, педагогіки, психології та управління освітою свідчить про те, що проблема адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу була об’єктом фундаментальних досліджень у другій половині минулого сторіччя, активно розробляється у різних галузях науки і сьогодні. Наукові узагальнення, в яких розкриваються теоретичні та практичні проблеми адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, дозволяють виділити декілька напрямів наукових досліджень: перший – філософське обґрунтування адаптивного характеру управління освітою, другий  пов’язаний із дослідженням власне адаптивного управління в освіті, третій –дослідження адаптивних засад у науково-практичній діяльності науково-педагогічних працівників.
Результати фундаментальних досліджень першого напряму наведено
у наукових працях В. Афанасьєва, Б. Гершунського, Д. Дзвінчука, К. Корсака, О. Навроцького. Науковці розглядають вищий навчальний заклад як соціальну систему, що має постійно розвиватися. В. Афанасьєв, О. Анісімов, В. Буданов, В. Келлє, В. Кремень, М. Каган, В. Казарян, В. Луговий, Д. Гущин, І. Пригожин, К. Райхерт, А. Урсул, А. Уйомов, Г. Хакен, В. Ядов аналізують суспільство як цілісну відкриту систему, що саморегулюється, самоорганізується та саморозвивається. Процеси реформування освіти зумовлені процесами розвитку сучасного інформаційного суспільства, концепція якого є різновидом теорії постіндустріального суспільства (Т. Стоуньєр, Д. Белл, Е. Тоффлер, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, С. Дятлов, А. Ракітов).
Другий напрям пов’язаний з теоретико-методологічними дослідженнями адаптивного управління в освіті як ефективного способу управління відкритими системами у нестабільній ситуації. На сьогодні здійснено певні кроки в розробленні адаптивного управління у сфері освіти, а саме: виділено особливості управління адаптивною школою (Т. Шамова, Т. Давиденко, Е. Ямбург); сформовано поняття «адаптивне управління», виокремлено його закономірності та принципи (Г. Єльникова); напрацьовано матеріали з адаптивного управління педагогічними системами (П. Третьяков, С. Мітіна, Н. Бояринцева); розроблено педагогічні технології адаптивної школи (М. Капустін) і питання технології адаптивного управління (Г. Єльникова, Г. Полякова, В. Петров, І. Лапшина). Застосовано терапевтичний підхід до розробки теорії та практики адаптивного управління (П. Третьяков). Проте адаптивне управління здебільшого використовується і знайшло втілення у системі загальноосвітньої школи. Немає спеціальних досліджень, які б були пов’язані з системою вищої освіти, зокрема не розроблені методологічні засади адаптивного управління у вищій школі. Хоча наукові дослідження проводилися у сфері освітнього моніторингу як механізму зовнішньої регуляції при адаптивному управлінні (Г. Єльникова, Г. Полякова, В. Петров, З. Рябова), однак достатньою мірою не були визначені механізми прийняття рефлексивного рішення для акту спрямованої самоорганізації, що є ключовою в адаптивному управлінні.
Третій напрям вивчення проблеми пов’язаний з обґрунтуванням теоретико-методичних основ професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу. Питання вищої школи були предметом наукової розвідки багатьох вчених – А. Алексюка, В. Андрущенка, В. Астахової, В. Беспалька, В. Бондаря, В. Маслова, Л. Ващенко, М. Гриньової, Г. Дмитренка, А. Кузьмінського, З. Курлянд, В. Лозової, В. Олійника, Л. Одерія, Г. Цехмістрової. Однак при беззаперечній цінності цих досліджень поза увагою залишилися важливі аспекти, які впливають на діяльність, розвиток і конкурентоспроможність вищого навчального закладу на сучасному етапі зародження нової сфери суспільного виробництва - економіки знань. Одним з них є формування «людського капіталу» вищого навчального закладу та, з огляду на це, актуальності набуває дослідження особливостей управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників у цих умовах. Педагогічну діяльність розглянуто вітчизняними та зарубіжними науковцями (С. Батраковим, В. Блумом, Т. Гускеєм, Н. Кузьміною, К. Марковою, Л. Подимовою, В. Семиченко, В. Сластьоніним). Поняття «професіоналізм» у педагогічній сфері науковці О. Галус, Н. Гузій, А. Деркач, Н. Кузьміна, А. Кузьмінський, З. Курлянд аналізують з різних позицій, проте недостатньо розкрито механізми формування професіоналізму у науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, не виокремлені чинники професійного розвитку науково-педагогічних працівників з огляду на нову парадигму освіти, не визначені особливості адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників і критерії оцінювання рівня його прояву.
Сучасні вимоги до системи освіти, зокрема вищої, обумовлюють всебічне застосування компетентнісного підходу. Тому адаптивне управління, яке розглядалося з позиції теорії діяльності, потребує подальшого обґрунтування на компетентнісній основі, з урахуванням особливостей розвитку системи вищої освіти в інформаційному суспільстві. Набуття компетентності науково-педагогічним працівником є умовою його професійного розвитку. Наукове підґрунтя розв’язання проблеми компетентнісного підходу складають праці Н. Бібік, Л. Ващенко, Г. Єльникової, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Савченко, О. Пометун, Л. Хоружої. Проте формування професійних компетентностей науково-педагогічних працівників на робочому місці мало відображений у науковій літературі, не розроблений зміст професійної діяльності науково-педагогічних працівників на основі компетентнісного підходу.
Аналіз сучасних праць і певного досвіду з управління в системі вищого навчального закладу доводить, що першочерговими питаннями, які потребують теоретичного і практичного вирішення, є:
 необхідність поступового переведення вищої освіти в конкурентоспроможню площину;
 вивчення факторів, що створюють нестабільні умови функціонування системи вищої освіти і формування у науково-педагогічних працівників компетентності приймати адекватні рішення у ситуації невизначеності;
 підсилення внутрішніх процесів самоорганізації і саморегулювання в розвитку учасників навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів;
 визначення особливостей адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу та критеріїв оцінювання рівня їх розвитку;
− необхідність наукового обґрунтування змісту професійної компетентності науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.
Незважаючи на широке коло напрацювань учених, які розвивають різні аспекти адаптивного управління соціально-педагогічними системами, дотепер не існує цілісного, об’єктивного дослідження теорії та технологій адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу. Такий стан наукового знання зумовлює необхідність розв’язання низки суперечностей, які мають місце в теорії та практиці педагогіки, а саме між:
 необхідністю переходу вищої освіти на рівень конкурентоздатності і не розробленістю механізмів щодо адаптації кожної ланки вищого навчального закладу до цих вимог;
 потребою сучасного педагога у системному професійному розвитку і необхідністю науково обґрунтованого аналізу напрацювань у теорії та практиці щодо шляхів вирішення цього питання;
 вимогами часу щодо якості надання освітніх послуг у сфері вищої освіти та відсутністю чітких критеріїв оцінки діяльності науково-педагогічних працівників;
 необхідністю адаптивної взаємодії між керівником і науково-педагогічним працівником вищого навчального закладу та недостатньою розробленістю ефективних технологій для цього.
Таким чином, актуальність проблеми, невирішеність питань щодо шляхів професійного розвитку науково-педагогічних працівників, наявність суперечностей, недостатня кількість наукових досліджень щодо сучасних технологій управління соціально-педагогічними підсистемами у вищій школі зумовили вибір теми дослідження «Теоретичні та методичні засади адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Харківського національного економічного університету «Теоретичні і методичні засади адаптивного управління соціально-педагогічними підсистемами вищого навчального закладу» (Державний реєстраційний номер 0111U006801). Тему дослідження затверджено на засіданні Вченої ради ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України (протокол № 9 від 16 грудня 2009 р.) і узгоджено у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 25 травня 2010 р.).
Мета дослідження полягає у створенні системи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу на основі теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної її моделі, що спрямована на максимальне розкриття та реалізацію інтелектуальних, культурних, творчих можливостей науково-педагогічних працівників і на забезпечення конкурентоспроможності учасників навчально-виховного процесу вищого навчального закладу шляхом застосування технологій адаптивного управління в умовах розвитку інформаційного суспільства.
Відповідно до мети визначено такі завдання:
1. Проаналізувати стан розробленості проблеми адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу у педагогічній теорії та практиці.
2. Здійснити системний аналіз теоретичних засад професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу як основи їхнього професійного розвитку.
3. Визначити теоретичне підґрунтя коучингу в системі адаптивного управління.
4. Науково обґрунтувати концепцію адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу та розкрити концепт освітнього коучингу.
5. Розробити, теоретично обґрунтувати й апробувати модель адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, проаналізувати та узагальнити отримані результати.
6. Підготувати науково-методичне забезпечення реалізації адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.
Об’єкт дослідження: професійний розвиток науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.
Предмет дослідження: теоретичне підґрунтя, зміст і технології адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.
Концепція дослідження. Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що професійний розвиток науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу на адаптивних засадах ґрунтується на діалогічній взаємодії керівника та науково-педагогічного працівника, у ході якої відбувається взаємоузгодження їхніх цілей, що спрямовані на вирішення спільно визначених завдань. Нові цілі породжують нові завдання, що є поштовхом до постійного розвитку суб’єктів. Розвиток відбувається у просторі та часі в певному напрямі. Виникає потреба у з’ясуванні природи та механізмів його спрямування, яке відбувається за двома параметрами – ззовні та зсередини. Цілеспрямований зовнішній вплив трансформує розвиток у якісно новий стан, проте є більш примусовим і менш ефективним. Спрямування свого професійного розвитку самим викладачем, коли він сам усвідомлено здійснює професійний рух, є природовідповідним, тому більш ефективним і результативним. Таким чином, необхідно створювати умови щодо формування у науково-педагогічних працівників компетентності самоуправління своїм професійним розвитком. Слід звернути увагу на те, що ефективне спрямування професійного розвитку шляхом діалогічної адаптації можна здійснити двома способами: 1) наситити простір професійного розвитку науково-педагогічних працівників потрібними вищому навчальному закладу та суспільству «випадковостями» або 2) визначити параметри, фактори руху та скласти адаптивні моделі професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу; забезпечити їх адаптацію «на себе» кожним виконавцем; «відпустити» на вільний розвиток процес професійної діяльності, використовуючи поточний самоаналіз і самокоригування; зовнішній контроль і прогнозування проводити тільки за результатом. У процесі професійного розвитку науково-педагогічних працівників набувають значущості механізми адаптивного управління. Тому адаптивне управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу реалізується шляхом застосування механізму спрямованої самоорганізації, роль якого виконує освітній коучинг, що ґрунтується на закономірностях і принципах спрямованої самоорганізації і метою якого є підтримка людини у професійному розвитку. Освітній коучинг здійснюється на основі освітнього моніторингу, який забезпечує постійний зворотний зв’язок, що прискорює процеси професійного розвитку та саморозвитку людини і приводить до зростання ефективності професійної діяльності людини та самореалізації, підвищує конкурентоспроможність вищого навчального закладу.
Концепція дослідження спирається на фундаментальні філософські ідеї, передусім філософії освіти та управління, філософської антропології, а також відбиває взаємозв’язок різних підходів загальнонаукової й конкретнонаукової методології до вивчення досліджуваної проблеми. В основу покладені концепції сталого розвитку, інформаційного суспільства, концепція антропосоціального управління суспільством; спрямованої організації та теорія адаптивного управління.
Дослідження базується на припущенні, що створення системи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу на основі теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної її моделі забезпечить максимальне розкриття та реалізацію інтелектуальних, культурних, творчих можливостей науково-педагогічних працівників за умов:
 визначення особливостей розвитку адаптивного управління у вищій школі;
 розроблення концептуальних основ адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників, які віддзеркалюють напрями цього розвитку і шляхи взаємодії з керівниками;
 теоретичного обґрунтування змісту професійного розвитку науково-педагогічних працівників;
 створення й експериментальне впровадження технології адаптивного управління, яка складається з взаємопов’язаних процесів моніторингових та коучингових процедур, де моніторинг, що здійснюється на основі кваліметричного інструментарію, виконував би поточне регулювання професійного розвитку, а коучинг забезпечував би спрямовану самоорганізацію на рефлексивній основі, що поєднало б зусилля управлінців і виконавців;
 спеціальної підготовки керівників підрозділів вищого навчального закладу до впровадження моделі адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників у їх практичну діяльність з розробленням програми відповідного спецкурсу.
Методи дослідження. Для досягнення мети та отримання об’єктивної інформації з обраної проблеми у дисертації використовувався комплекс теоретичних методів педагогічного дослідження, що взаємодоповнюють один одного, а саме: історичний, проблемно-цільовий, логіко-системний і структурно-функціональний аналіз філософської, психолого-педагогічної, економічної літератури, що забезпечило розгляд загальних теоретичних питань з проблеми дослідження. Конкретно-пошуковими методами стали методи синтезу, актуалізації та систематизації зарубіжної та вітчизняної літератури з питань функціонування і розвитку адаптивного управління у вищій школі. Термінологічний аналіз дозволив уточнити в дослідженні категоріально-понятійний апарат декількох наук (педагогіки, психології, соціології, економіки), що зумовило потребу визначення окремих термінів відповідно до предмета дослідження в педагогічному аспекті. Методом моделювання була розроблена модель адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу. В основу розробки кваліметричної субмоделі професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу було покладено факторно-критеріальне моделювання. З метою розроблення конкретних теоретико-методичних рекомендацій щодо впровадження розробленої моделі застосовувалися методи прогнозування та узагальнення отриманої статистичної інформації; за допомогою системно-узагальнюючого методу були зроблені висновки за результатами дослідження.
Емпіричні методи дослідження: праксиметричні (вивчення й аналіз, констатація та узагальнення управлінського досвіду керівників кафедр, професійної діяльності науково-педагогічних працівників і нормативно-правових документів), діагностичні (анкетування, індивідуальна експертна оцінка, бесіда, метод самооцінки, метод взаємних рекомендацій, тестування, інтерв’ювання, опитування керівників підрозділів ВНЗ і науково-педагогічних працівників), обсерваційні (пряме та непряме спостереження за процесом адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників, управлінською діяльністю їх керівників) запроваджувалися для вивчення сучасного стану проблеми у практиці вищих навчальних закладів; експериментальні (педагогічний експеримент) – для перевірки моделі автора з використанням математичної та статистичної обробки отриманих даних, зокрема кваліметричних обчислювань щодо об’єктивізації та забезпечення вірогідності результатів дослідження. Модель адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу перевірялася на основі розробленої кваліметричної субмоделі професійного розвитку науково-педагогічних працівників ВНЗ із застосуванням регресивного аналізу. Перевірка статистичних гіпотез здійснювалася за допомогою критеріїв Фішера-Снедекора, Стьюдента та (Пірсона), статистичного методу індексної оцінки та методу середнього арифметичного. Усі разом емпіричні методи забезпечували здійснення констатувального, формувального та контрольного етапів експериментальної частини дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому що:
Вперше:
– здійснено цілісне дослідження щодо створення, реалізації та розвитку системи адаптивного управління у вищій школі; сформульовані та розкриті теоретичні аспекти адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників ВНЗ, що полягає у визначенні й обґрунтуванні закономірностей і принципів, аналізі змісту, структури та технології адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників, та доведено значущість досліджуваного феномену;
– розроблено та теоретично обґрунтовано модель адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників ВНЗ, що має на меті відображення системи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників, яка складається з тих елементів, що визначають функціональну спрямованість системи, забезпечують стабільність її існування та розвитку. Модель містить такі компоненти: концептуально-методологічний (мета, закономірності, принципи професійного розвитку науково-педагогічних працівників), змістовий (аналіз потреб, відповідно до цього, визначення цілей, змісту професійного розвитку науково-педагогічних працівників), організаційний (умови професійного розвитку науково-педагогічних працівників), технологічно-процесуальний, оцінно-результативний та враховує такі фактори впливу на систему: потреби та вимоги суспільства, інноваційне освітнє середовище та стиль роботи керівника;
– розкрито концептуальні положення адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників ВНЗ, які віддзеркалюють напрями, принципи та підходи професійного розвитку науково-педагогічних працівників і шляхи їх взаємодії з керівниками, що створює умови максимального розкриття та реалізації інтелектуальних, культурних, творчих можливостей викладачів і забезпечення їх конкурентоздатності;
– сформульовано та обґрунтовано концепт освітнього коучингу, що ґрунтується на природі коучингових відносин, основою яких є плідна, активна співпраця суб’єктів діяльності. Визначено закономірності та принципи, які покладені в основу освітнього коучингу як механізму спрямованої самоорганізації. Доведено, що освітній коучинг опосередковано впливає на керований об’єкт через підтримку керівника та рефлексивний розвиток науково-педагогічного працівника шляхом постійного зворотного зв’язку;
– впроваджено у науково-практичний обіг вітчизняної педагогіки категорії «адаптивне управління професійним розвитком науково-педагогічного працівника» й «освітній коучинг»;
– уточнено застосування у вищій школі таких понять: «професійний розвиток науково-педагогічного працівника», «науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу», «діалогічна взаємодія» (виокремлено особливості цих понять у контексті професійної діяльності науково-педагогічних працівників в умовах нових соціально-економічних відносин у суспільстві).
Удосконалено:
 періодизацію розвитку адаптивного управління та коучингу в системі вищої освіти;
 зміст професійної компетентності науково-педагогічних працівників, що містить такі компоненти: визначення рівня професійної підготовки, самоосвіта, придатність до виконання професійних функцій, професійна майстерність, професійна рефлексія, професійна співпраця, професійна творчість, розвиток особистості, психологічна спрямованість педагогічної діяльності, мотиваційний аспект викладача, які покладені в основу професійного розвитку науково-педагогічних працівників.
Подальшого розвитку набули:
• теорія адаптивного управління шляхом: 1) обґрунтування коучингових технологій для здійснення спрямованої самоорганізації як основи адаптивного управління; 2) виділення та розроблення наукових основ управління структурними підсистемами вищої школи. Останнє полягає у тому, що: класична теорія адаптивного управління набула подальшого розвитку: у використанні закономірностей і принципів, які взяті за основу концепту освітнього коучингу;
у змісті та структурі управління вищим навчальним закладом; у технологіях – описано та апробовано нову технологію адаптивного управління – коучинг, у підходах до розроблення моделей суб’єктів управління, де провідним став компетентнісний підхід;
• технологія коучингу шляхом систематизації його базових моделей (за напрямами використання відповідно до розробок Міжнародних асоціацій коучів).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичний матеріал і теоретичні висновки дисертаційної роботи, науково-методичні рекомендації щодо впровадження моделі та технологій адаптивного управління у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, а також розроблені авторські концепції професійного розвитку науково-педагогічних працівників, робоча програма спецкурсу «Теоретичні і методичні основи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників» та тренінг «Коуч як партнер на шляху до вершини успіху або ключові інструменти щодо практики коучингу» можуть бути використані педагогами-науковцями, яких цікавить управлінський процес щодо професійного розвитку викладача, під час написання підручників, навчальних посібників, розробки лекційних і практичних курсів «Теорія та методика управління освітою». Навчально-методичні розробки, спецкурс, тренінги та завдання кейс-методу можуть застосовуватися у вищих навчальних закладах, системі післядипломної освіти науково-педагогічних працівників і керівників різних підрозділів вищих навчальних закладів.
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено у Харківському національному економічному університеті (довідка № 11/86-29-202 від 28.11.11 р.); Сумському державному університеті (довідка № 06/01-06/1013 від 24.02.12 р.); Приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука», м. Рівне (довідка № 18/03-0Д від 3.02.12 р.); Харківській державній академії дизайну і мистецтв (довідка № 12-86-1 від 3.02.12 р.); Івано-Франківському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/38 від 27.01.12 р.); Харківському інституті банківської справи університету банківської справи Національного банку України (довідка № 43 від 7.02.12 р.); Харківському державному університеті харчування та торгівлі (довідка № 01-40-02/121 від 02.02.12 р.); Державному вищому навчальному закладі «Ужгородський національний університет» (довідка № 01-10/343 від 07.02.12 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Одноосібне розкриття учнівського моніторингу в управлінні процесом засвоєння знань учнями висвітлено у розділі 4 колективної монографії, що написана у співавторстві з Єльниковою Г. В., Поляковою Г. А., Касьяновою О. М., Рябовою З. В., Єльниковою О. В., Петровим В. Ф. У підручнику з іноземної мови за професійним спрямуванням у співавторстві з Бутковською Н. О. одноосібно було написано розділи 2, 3 та додатки. У навчальному посібнику з англійської мови з Гончар О. В. одноосібно подано матеріали щодо навчання читанню та вивчення граматики англійської мови для студентів вищих навчальних закладів. У навчальному посібнику з педагогіки з Поляковою Г. А. одноосібно розроблено розділи 3, 5, 9 та підрозділи 5. 6, 7. 8. В аналітичному звіті за результатами досліджень з освітньої політики, який виконано авторським колективом за загальною редакцією Єльникової Г. В., авторський внесок полягає у розробці теоретичних положень кваліфікаційних вимог до професійної діяльності педагогічних працівників шкіл-інтернатів. У статтях, написаних у співавторстві з Бородаєм Г. П., особистий внесок полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, науковій інтерпретації отриманих даних.
Апробація результатів дослідження здійснювалась на семінарах і конференціях різних рівнів:
Міжнародні конференції: «Перспективи розвитку вищої освіти в період суспільної трансформації» (Донецьк, 2002); «Образование и наука без границ» (Днепропетровск, 2004); «Дні науки «2005». Сучасні методи викладання» (Дніпропетровськ, 2005); «Дні науки «2005». Філологічні науки» (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародний форум: «Мовна освіта: Шлях до Євроінтеграції» (Київ, 2005); «Сучасні освітні технології у вищій школі» (Київ, 2007); «Лингвистические основы межкультурной коммуникации» (Нижний Новгород, 2007); «Адаптивне управління в освіті» (Харків, 2007); «Veda a technologie» (Прага, 2008); «Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону» (Ялта, 2009); «Якість вищої освіти та проблеми підготовки фахівців у вищій школі» (Одеса, 2009); «Мовні стратегії у формуванні світової бухгалтерської еліти» (Житомир, 2009); «Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2010); «Сучасна вища освіта в умовах реформування: проблеми, теорія, практика» (Одеса, 2010); «Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу» (Ялта, 2010), «Тенденції розвитку вищої освіти в Україні: Європейський вибір» (Ялта, 2011), «Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2011); «Вища освіта в сучасному суспільстві: шляхи оновлення та засоби реформування» (Одеса, 2011).
Всеукраїнські конференції: «Актуальні питання викладання іноземної мови спеціалістам з державного управління» (Харків, 2005); «Сучасні проблеми науки та освіти» (Харків, 2005); «Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2006); «Гуманізація соціального управління» (Харків, 2008); «Вісник науковця – 2009» (Миколаїв, 2009).
Публікації. Результати дисертації опубліковано у 55 наукових працях, з них 46 написано одноосібно, зокрема: 1 монографія (одноосібно); 1 монографія (у співавторстві), 1 підручник (у співавторстві з грифом МОНмолодьспорту); 4 посібники (у співавторстві, 2 з них з грифом МОНмолодьспорту); 24 статті
у провідних наукових фахових виданнях; 1 стаття - англійською мовою у зарубіжному виданні; 23 тези та виступи на конференціях. Загальний обсяг авторського доробку становить близько 65 друкованих аркушів.
Кандидатська дисертація на тему «Самокорекція процесу засвоєння знань учнями основної школи» за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки, захищена у 2001 році в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України, її матеріали в тексті докторської не використовувалися.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’ятьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (415 назв, з них 105 – іноземною мовою), 26 рисунків (на 9 сторінках), 31 таблиці (на 18 сторінках), 15 формул і 18 додатків. Загальний обсяг роботи становить 438 сторінок (399 сторінок – основний текст).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено результати дослідження наукової проблеми адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу, що дає підстави зробити такі висновки:
1. Одним з підходів до забезпечення стабільності функціонування вищого навчального закладу як соціальної системи, що прагне підтримувати свою життєдіяльність у постійно мінливому середовищі (як зовнішньому, так і внутрішньому), є адаптивне управління, яке ефективно функціонує у період змін у будь-якій системі. Розгляд методологічної основи теорії адаптивного управління дав змогу зробити аналіз підходів до адаптивного управління українською та російською школами та визначити хід розвитку теорії адаптивного управління в контексті вищої школи, а саме – у підходах, визначеннях, структурі, рівні застосування, технологіях, інструментарії. Теорія адаптивного управління набула подальшого розвитку: 1) у використанні закономірностей та принципів у системі вищого навчального закладу, які також були взяті за основу в ході розроблення концептуальних положень адаптивного управління науково-педагогічними працівниками ВНЗ, концепту освітнього коучингу; 2) у змісті та структурі управління вищим навчальним закладом; 3) у технологіях, які було адаптовано в освітньому середовищі, та апробовано сучасну технологію адаптивного управління – коучинг; у підходах до розроблення моделей суб’єктів управління, де провідним став компетентнісний підхід. Отже, розглянуті нами положення теорії адаптивного управління знайшли своє продовження у використанні в системі вищого навчального закладу та стали основою розроблення моделі адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу. Проте недостатньо розробленою є проблема адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників в педагогічній теорії та практиці. Характеризуючи особливості професійного розвитку науково-педагогічних працівників, виокремлено їх місце та роль в організаційній структурі вищого навчального закладу. Критерієм професійного розвитку людини є рівень її професіоналізму. Професіоналізм науково-педагогічних працівників значною мірою залежить від розвитку його розумової діяльності, яка складає основний людський та інтелектуальний капітал кафедри та вищого навчального закладу. Професіоналом вважається висококваліфікований, творчий, соціально активний науково-педагогічний працівник, орієнтований на гуманістичні цінності.
2. Системний аналіз теоретичних засад професійної діяльності науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу дав можливість уточнити зміст та виокремити основні напрями професійного розвитку науково-педагогічних працівників (науково-предметний, науково-педагогічний та культурно-просвітницький). Педагогічна діяльність містить складно організовану низку діяльностей, провідною серед яких для викладачів є науково-педагогічна. Результатом формування та розвитку професійної діяльності науково-педагогічних працівників є їх професійна компетентність.
Виокремлено сутнісні характеристики людського капіталу вищого навчального закладу, які враховані при розробленні програми професійного розвитку науково-педагогічних працівників. Формування людського капіталу ВНЗ забезпечувалося безперервно у процесі розвитку професійної компетентності науково-педагогічного працівника та подальшого саморозвитку особистості. Створення активної, диференційованої мотиваційної системи, яка відображає потреби викладача, є необхідною умовою розвитку «людського капіталу» вищого навчального закладу. Метою формування людського капіталу у вищому навчальному закладі є забезпечення достатнього рівня професійно-ділових якостей науково-педагогічних працівників, які є необхідними для підготовки фахівців. В умовах економіки знань професійна діяльність у більшій мірі трансформується в інтелектуальну (пізнавальну) діяльність, яка вимагає втілення сучасних методів «управління знаннями».
Проаналізовано ієрархічність соціально-педагогічних підсистем вищого навчального закладу з метою їх більш ефективного функціонування. На ефективність діяльності підсистем ВНЗ впливає рівень взаємозв’язку між ними, а продуктивності взаємозв’язкам надає комунікація. Комунікація відбувається в процесі управління на різних ієрархічних рівнях. Вона є багатовимірним процесом, від ефективності якого залежить успішність співпраці, навчання, динаміка розвитку багатьох освітніх проектів, які пов’язані з майбутнім вищої школи в Україні.
В адаптивних структурах встановлюються партнерські стосунки і колегіальна взаємодія у вертикальних та горизонтальних підсистемах. Потужним інструментом, що суттєво сприяє інтерактивній комунікації, є імедіативна поведінка тих суб’єктів діяльності, які співпрацюють. Результати статистичної обробки імедіативної поведінки суб’єктів діяльності дають змогу об’єктивно визначати пріоритетні можливості вербальної та невербальної поведінки викладачів у студентській аудиторії. Чим вищий рівень діалогічної взаємодії, тим вища продуктивність навчання у студентів і рівень професіоналізму у науково-педагогічних працівників.
3. Аналіз теоретичних основ коучингу як сучасної технології професійного розвитку (саморозвитку) працівника виявив, що коучингові технології є більш м’які у «суб’єкт – об’єктних» зв’язках між керівником і підлеглим й ефективніше спрямовують діяльність людини у визначеному нею самою напрямі. Дослідження динаміки становлення коучингу дало можливість розглядати його як окрему дисципліну вивчення. Визначення сутності поняття «коучинг» з позиції різних науковців і практиків покладено в основу авторського тлумачення цього поняття. Коучинг виконує роль механізму спрямованої самоорганізації. Це підтверджується спрямованістю коучингу до природовідповідності, самоактуалізації та самоорганізації людини. Визначення моделей коучингової взаємодії керівників і викладачів дало змогу більш чітко зрозуміти шляхи спрямування людини на професійний розвиток.
4. У дисертації обґрунтовано концептуальні положення адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників, що дало змогу визначити стратегію їхнього професійного розвитку; шляхи професійної реалізації педагога через створення умов у вищому навчальному закладі для природного розвитку (саморозвитку) з урахуванням потреб суспільства та самої людини. Професійний розвиток науково-педагогічного працівника приводить людину до самореалізації та, як результат, – до професійного самозадоволення. Ефективність професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу залежить від механізмів, які спрямовують ці зміни. Результативність адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників залежить від основи взаємодії керівника та науково-педагогічного працівника, що базується на: взаємоузгодженні соціальнозначущих цілей вищого навчального закладу та професійних потреб викладачів і створенні умов щодо самоспрямування спільних дій на досягнення визначених завдань. Адаптивне управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу реалізується шляхом застосування механізму спрямованої самоорганізації, а саме: освітнього коучингу, який ґрунтується на закономірностях і принципах спрямованої самоорганізації, метою якого є підтримка людини у професійному розвитку (саморозвитку).
Визначення основних концептуальних засад освітнього коучингу дало змогу виокремити: засоби розкриття потенціалу людини для максимального його використання, шляхи надання допомоги людині в опануванні компетенціями й усуненні обмежень для досягнення особистісно значущих і стійких змін у професійній та особистій сферах життя. Коучинг як технологія адаптивного управління забезпечує умови для саморозвитку людини шляхом поєднання її потреб з вимогами оточення. Залежно від обраної моделі коучингу можна говорити про спрямованість професійного розвитку. Освітній коучинг працює з системою заходів щодо встановлення діалогічної взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу з метою досягнення взаємовизначених цілей як з удосконалення професійної діяльності викладачів, так і з підвищення якості навчання студентів, що, в свою чергу, забезпечує підвищення ефективності роботи освітнього закладу. Метою освітнього коучингу є професійний саморозвиток особистості. Використання механізму спрямованої самоорганізації, яким є освітній коучинг, забезпечило природовідповідний розвиток людини та надало можливості більш ефективно використовувати свої природні ресурси.
5. Розроблена модель адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу є відкритою системою, що розвивається. Її основним призначенням є об’єднання професійної діяльності керівника та науково-педагогічних працівників на адаптивних засадах для підвищення ефективності надання освітніх послуг. Практичне застосування моделі дало можливість вирішити такі завдання: забезпечити стійку взаємодію структурних підсистем з метою підвищення якості освіти у вищому навчальному закладі; розробити систему управління його структурних підрозділів на основі принципів еволюційно-синергетичної парадигми; забезпечити адаптацію цих структур у соціокультурному просторі, що постійно змінюється; досягти єдності навчального, наукового, інноваційного процесів, і як результат, підвищити не лише рівень професійного розвитку науково-педагогічних працівників, а й рівень людського та інтелектуального капіталу вищого навчального закладу в цілому.
Застосування моделі на кафедрах ВНЗ дозволило отримати: спрощення організаційної структури, що підвищило її керованість; забезпечення якості виконання роботи; збільшення потенційних можливостей членів кафедри; згуртування команди.
• За допомогою кваліметричних та статистичних розрахунків доведено, що запровадження розробленої моделі в практику ВНЗ має безпосередній вплив на підвищення рівня професіоналізму, координуючої та узгоджувальної діяльності керівників кафедр та активізує процеси самоорганізації та рефлексивного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу внаслідок створення інноваційної системи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу.
При цьому посилюється критеріальність, цілеспрямованість, узгодженість, гнучкість управління шляхом впровадження освітнього коучингу й освітнього моніторингу та забезпечується оптимальність результату.
6. Виконане дослідження дозволило сформулювати науково-методичні рекомендації, у яких розкрито сутність і процедуру застосування системи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу. Запропоновано авторські концепції професійного розвитку науково-педагогічних працівників ВНЗ, робочу програму спецкурсу «Теоретичні і методичні основи адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників» та експрес-тренінг «Коуч як партнер на шляху до вершини успіху, або ключові інструменти щодо практики коучингу» можуть бути використані педагогами-науковцями під час написання підручників, навчальних посібників, розробки лекційних і практичних курсів «Теорія та методика управління освітою».
Подане дослідження є продовженням наукової розробки адаптивного управління соціально-педагогічними системами. Подальші наукові дослідження в адаптивному управлінні можуть бути продовжені у руслі наукових розвідок щодо інших структурних ланок вищого навчального закладу. Потребують подальшого дослідження питання професійного розвитку в інших сферах людської діяльності. Аналіз технологій адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників має багатоаспектний характер і продовжується на інших ієрархічних рівнях соціально-педагогічних підсистем вищого навчального закладу. Також доцільно продовжити досліджувати коучинг в освітній сфері, розглядаючи його і як дисципліну, і як технологію, і як техніку. Таким чином, тема досліджуваної роботи не є вичерпаною і має перспективи подальшого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова–Славская К. А. Время личности и время жизни
/ К. А. Абульханова–Славская, Т. Н. Березина.  СПб. : Алетейя, 2001.  304 с.
2. Абульханова–Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова–Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
3. Адаптивне управління: сутність, характеристика, моніторингові системи [Текст] : кол. монографія / Г. В. Єльникова, Т. А. Борова, О. М. Касьянова [та ін.] ; заг. ред. Г. В. Єльникова. – Чернівці : Технодрук, 2009. – 570 с.
4. Адлер А. О невротическом характере / А. Адлер. – СПб. : АСТ, 1997. – 388 с.
5. Алексюк А. М. Перспективні освітні технології: науково-метод. посібник
/ [А. М. Алексюк, І. Д. Бех, Т. Ф. Демків та ін.] ; заг. ред. А. Н. Сазоненко. – К. : Гопак, 2000. – 560 с. – (Сучасна освіта України).
6. Амосов О. Ю. Управление синтезированным капиталом региона: инновационный аспект / О. Ю. Амосов, Н. Л. Гавкалова // Бизнес информ. –
2010. – № 11. – С. 111–113.
7. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев – Л. : Изд-во ЛГУ, 1969. – 339 с.
8. Анисимов О. С. Основы общей и управленческой акмеологии
/ О. С. Анисимов, А. А. Деркач.  Новгород : С.Е.Т., 1995. – 272 с.
9. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсам
/ М. Армстронг; [пер. с англ. / под ред. С. К. Мордовина].  СПб., 2007. – 832 с.
10. Астахова Е. В. Кадровый корпус высшей школы Украины: метаморфозы развития: монография / Е. В.Астахова. – Х. : Изд-во НУА, 2006.  188 с.
11. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Т. Афанасьев.  М. : Политиздат, 1980.  368 с.
12. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление
/ В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
13. Ахманова О. С. Лингвистика и квантитативный подход // Проблемы языкознания : Х Международный конгресс лингвистов : доклады и сообщения. – Бухарест, 1967. – С. 5–10.
14. Байденко В. И. Болонский процесс: проблемы, опыт, решения [Электронный ресурс] / В. И. Байденко. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. – 111 с.  Режим доступа : www.mati.ru/ education/baidenko.doc
15. Беккер Г. С. Человеческое поведение: экономический поход : Избр. труды по экономической теории / Г. С. Беккер ; Е. Б. Батракова [и др.] (пер. с англ.), Р. И. Капелюшников (сост. науч. ред., перевод автор. послеслов.),
М. И. Левин (автор предисл.). – М. : ГУВШЭ, 2003. – 671 с.
16. Бендиков М. А. Интеллектуальный капитал развивающейся фирмы: проблемы идентификации и измерения [Электронный ресурс] / М. А. Бендиков, Е. В. Джамай. – 2002. – Режим доступа: http://www.cfin.ru/press/management/2001–4/01.shtml
17. Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем
/ В. П. Беспалько. – М. : Воронеж, 1977. – 204 с.
18. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии
/ В. П. Беспалько. – М. : Педагогика, 1989. – 190 с.
19. Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток : (Системні маркетол. досл.) / О. Г. Білорус, Ю. М. Мацейко. – К. : МАУП, 2005. – 492 с.
20. Блауберг И. В. Понятие целостности м его роль в научном познании
/ И. В. Блауберг, Б. Г. Юдин. – М. : Знание, 1972. – 48 с.
21. Богданов А.А. Очерки организационной науки [Электронный ресурс]
/ А. А. Богданов. – Режим доступа: http://www.uic.unn.ru/pustyn/lib/bogdanov.ru.html
22. Большая советская энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://bse.chemport.ru/razvitie_(filosof.).shtml
23. Болонский процесс: Бергенский этап [Электронный ресурс] / под науч. ред. В. И. Байденко.  М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, Российский Новый Университет, 2005.  С. 166171.  Режим доступа: http://rc.edu.ru/rc/bologna/documents/komm_bergen.pdf
24. Болонский процесс: нарастающая динамика и многообразие : [документы международных форумов и мнения европейских экспертов] / под науч. ред. В. И. Байденко.  М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2002. – 408 с.
25. Бондар В. І. Теоретико-нормативні засади організації моніторингу якості освітньо-професійної підготовки вчителя на засадах компетентнісного підходу
/ В. І. Бондар // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 17 : Теорія і практика навчання та виховання : зб. наук. пр. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – Вип. 10. – С. 3–11.
26. Бондар В. І. Теоретичні основи і технологія педагогічного аналізу: управлінський аспект : навч. посіб. / В. І. Бондар. – К. : УДПУ, 1996. – 67 с.
27. Бондар В.І. Інтегральний підхід до модернізації сучасної системи освіти / В. І. Бондар // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія : Педагогіка. – 2008. – № 4. – С. 3–7.
28. Бондарева В. В. Личностное и профессиональное развитие педагога средствами изобразительного творчества [Электронный ресурс] / В. В. Бондарева // Интернет–журнал СахГУ «Наука, образование, общество»  Режим доступа : http://journal.sakhgu.ru/work.php?id=23
29. Бондаревская Е. В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания / Е. В. Бондаревская // Педагогика. – 1995. – № 4. – С. 29–35.
30. Бордовская Н. В. Педагогика: учебное пособие / Н. В. Бордовская,
А. А. Реан. – СПб. : Питер, 2009. – 304 с.
31. Борова Т. А. Використання моделі коучингу із залученням моніторингових технологій / Т. А. Борова // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. – № 6. – C. 69–73.
32. Борова Т. А. Результативність використання нових технологій в управлінні педагогічним процесом у ВНЗ / Т. А. Борова, Г. П. Бородай // Новий колегіум.  2008.  № 5.  С. 1826.
33. Борова Т. А. Адаптивне управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників ВНЗ як умова забезпечення якості вищої освіти
/ Т. А. Борова // Вища освіта України. Тематичний вип. «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» : зб. наук. пр. – К., 2011. – Т. ІІ (27), № 3, дод. – С. 71–79.
34. Борова Т. А. Адаптивне управління процесом формування інтелектуального капіталу у вищому навчальному закладі / Т. А. Борова
// Адаптивне управління в освіті / за заг. ред. Г. Є. Гребенюка ; Мін-во мистецтва і туризму України ; Луганск. держ. ін-т культури та мистецтв ; Обл. метод. кабінет учбових закладів мистецтва та культури. – Харків : Стиль Іздат, 2007. – C. 15–28.
35. Борова Т. А. Адаптивне управління розвитком інтелектуального капіталу у вищому навчальному закладі / Т. А. Борова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. – Харків : ХДАДМ, 2010. – № 7. – С. 7–12.
36. Борова Т. А. Використання коучингових технологій у діяльності вищих навчальних закладів / Т. А. Борова // Імідж сучасного педагога «Прогнозування в педагогіці». – Полтава, 2007. – № 9–10 (78–79). – С. 33–39.
37. Борова Т. А. Ефективна комунікація як сучасна складова успіху у професійній діяльності викладача / Т. А. Борова // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. / редкол. : Буряк В. К. (гол. ред) [та ін.]. – Кривий Ріг : КДПУ, 2008. – № 22. Спецвип. : Формування професійної компетентності майбутніх педагогів. – С. 41–45.
38. Борова Т. А. Концепція освітнього коучингу / Т. А. Борова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. – Харків, 2011. – № 12. – С. 19–23.
39. Борова Т. А. Коучинг – новітня технологія професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу / Т. А. Борова
// Наука і освіта : зб. наук. пр. – Одеса, 2010. – № 7. – С. 33–37.
40. Борова Т. А. Коучинг як механізм спрямованої самоорганізації [Електронний ресурс] / Т. А. Борова // Теорія і методика управління освітою. – К., 2010. – № 3. – Режим доступу до журн. : www.tme.umo.edu.ua
41. Борова Т. А. Людський капітал та його формування в системі вищої освіти / Т. А. Борова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. – Харків, 2011. – № 8. – С. 19–23.
42. Борова Т. А. Модель діяльності та взаємодії керівника і науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу / Т. А. Борова
// Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. – Харків, 2010. – № 10. – С. 9–12.
43. Борова Т. А. Моніторинг якості формування професійних компетенцій у викладачів ВНЗ / Т. А. Борова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія : Педагогіка і психологія. – Ялта, 2006. – Вип. 10, ч. 1. – С. 62–69.
44. Борова Т. А. Оцінювання професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу / Т. А. Борова, Г. П. Бородай // Наука і освіта : зб. наук. пр. – Одеса, 2011. – № 6. – С. 33–38.
45. Борова Т. А. Про використання сучасних технологій в управлінні діяльністю викладачів кафедри ВНЗ / Т. А. Борова // Імідж сучасного педагога: «Розвиток управлінського потенціалу керівника». – Полтава, 2006. – № 3–4. –
С. 72–76.
46. Борова Т. А. Професійний розвиток науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу: компетентнісний підхід / Т. А. Борова // Педагогіка і психологія : зб. ст. – Ялта : РВВ КГУ, 2010. – Вип. 25, ч. 1. – С. 32–42.
47. Борова Т. А. Психолого-педагогічні умови управління якістю підготовки фахівців у вищій школі / Т. А. Борова // Наука і освіта. – Одеса, 2009. – № 10. –
С. 109–113.
48. Борова Т. А. Розвиток теорії адаптивного управління у контексті вищого навчального закладу / Т. А. Борова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. – Харків, 2011. – № 7. –
С. 11–15.
49. Борова Т. А. Роль коучингу в системі адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників ВНЗ/ Т. А. Борова
// Новий колегіум. – Харків : Вид-во ХНУРЕ, 2011. – № 3 (64). – С. 27–32.
50. Борова Т. А. Сучасні тенденції щодо залучення технологій адаптивного управління у процес формування професійної діяльності викладача ВНЗ
/ Т. А. Борова // Педагогіка і психологія : зб. ст. – Ялта, 2009. – Вип. 21, ч. 5. –
С. 101–108.
51. Борова Т. А. Сучасні характеристики формування людського капіталу у вищому навчальному закладі [Електронний ресурс] / Т. А. Борова // Теорія і методика управління освітою. – К., 2010. – № 4. – Режим доступу до журн. : www.tme.umo.edu.ua
52. Борова Т. А. Теоретичні аспекти адаптивного управління у сфері вищої освіти / Т. А. Борова // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія : Педагогіка і психологія : зб. наук. пр. – Ялта : РВВКГУ, 2011. – № 29, ч. 2. – С. 225–232.
53. Борова Т. А. Технології адаптивного управління що спрямовані на саморозвиток учасників навчально-виховного процесу у вищій школі
/ Т. А. Борова // Педагогіка і психологія : зб. ст. – Ялта : РВВ КГУ, 2010. – Вип. 27, ч. 1. – С. 37–43.
54. Борова Т. А. Технологія удосконалення та розвитку професійної компетентності викладачів вищих навчальних закладів / Т. А. Борова // Наукові записки : зб. наук. пр. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. –
Вип. 89. – С. 28–36.
55. Борова Т. А. Формування вмінь щодо професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу на засадах освітнього коучингу [Електронний ресурс] / Т. А. Борова // Теорія і методика управління освітою. – К., 2011. – № 5. – Режим доступу до журн. : www.tme.umo.edu.ua
56. Борова Т. А. Модель управління педагогічною діяльністю викладача ВНЗ / Т. А. Борова // Імідж сучасного педагога. – 2008. – № 3–4 (82–83). – С. 85–89.
57. Борова Т. А. Професійна компетентність науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу як індикатор ефективності їхньої діяльності / Борова Т. А. // Проблеми інженерно-педагогічної освіти : зб. наук. пр. – Харків, 2011. – № 32–33. – С. 265–269.
58. Борова Т. А. Теоретичні засади адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу [текст] : монографія / Борова Т. А. – Харків : Компанія СМІТ, 2011. – 384 с.
59. Борова Т. А. Професійна компетентність як компонент людського капіталу ВНЗ / Т. А. Борова // Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України. Якість освіти – основа конкурентоспроможності майбутніх фахівців: матеріали міжнародної науково-практичної конференції РВВ КГУ. – Ялта : РВВ КГУ, 2011. – Ч. 1. – С. 38–40.
60. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг ; пер. с англ. под ред. Л. Н. Ковалик. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с.
61. Брутян Г. А. Языкова картина мира и её роль в познании / Г. А. Брутян
// Методологические проблемы анализа языка. – Ереван, 1976. – С. 57–58.
62. Буданов В. Г. Методология синергетики в постнеоклассической науке и в образовании / В. Г. Буданов. – М. : Издательство ЛКИ, 2008. – 232 с.
63. Буркова Л. В. Соціономічні професії: інноваційна підготовка спеціалістів у вищих навчальних закладах: монографія / Л. В. Буркова. – К. : Інформ. системи, 2010. – 278 с.
64. Бухвалов В. А. Алгоритмы педагогического творчества / В. А. Бухвалов.  М. : Просвещение, 1993.  С. 4041.
65. Василишина Т. В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «педагогічна та вікова психологія» / Василишина Таїса Василівна – К. : Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2000. – 20 с.
66. Васюк А. Г. Акмеологія в системі наук про професійну діяльність
/ А. Г. Васюк // Акмеологія – наука ХХІ століття : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. / ред. кол. : З. Ф. Сіверс, Е. В. Бєлкіна, Г. С. Данилова [та ін.].  К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2005. – С. 94–96.
67. Ватутин В. А. Теория вероятностей и математическая статистика в задачах : [учеб. пособие для вузов] / В. А. Ватутин, Г. И. Ивченко,
Ю. И. Медведев, В. П. Чистяков. – М. : Дрофа, 2005.  315 с.
68. Веденов М. Ф. Соотношение структуры и функций в живой природе
/ М. Ф. Веденов, В. И. Кремянский. – М. : Просвещение, 1966. – С. 13–14.
69. Верхоглядова Н. І. Управління конкурентоспроможністю вищої освіти в процесі формування людського капіталу : дис. ... доктора економ. наук : 08.02.03
/ Верхоглядова Наталія Ігорівна. – Дніпропетровськ, 2005. – 503 с.
70. Гавкалова Н. Л. Формування та використання інтелектуального капіталу / Н. Л. Гавкалова, Н. С. Маркова. – Харків : Вид-во ХНЕУ, 2006. – 252 с.
71. Галус О. М. Організаційно-педагогічна діяльність ВНЗ з адаптації майбутніх учителів: управлінський аспект / О. М. Галус // Педагогічний дискурс : зб. наук. пр. – Хмельницький : ХГПА, 2008. – Вип. 4. – С. 32–36.
72. Галус О. М. Психолого-педагогічна компетентність викладача вузу як умова успішної професійної адаптації студентів до навчання / О. М. Галус // Зб. наук. пр. – Хмельницький : НАДПСУ ім. Б. Хмельницького. – 2005. – № 33,
ч. II. – С. 26–33.
73. Гершунский Б. С. Концепция самореализации личности в системе обоснования ценностей и целей образования / Б. С. Гершунский // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 3–7.
74. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХІ века: (в поисках практико-ориентированных образоват. концепций) / Б. С. Гершунский. – М. :
Изд-во «Совершенство», 1998. – 608 с.
75. Гиг Дж. Ван Прикладная общая теория систем. Кн. 1–2 / Дж. Ван Гиг ; [пер. с англ]. – М. : Мир, 1981. – Кн. 2. – 336 с.
76. Гин А. А. Приемы педагогической техники: Свобода выбора. Открытость. Деятельность. Обратная связь. Идеальность : пособие для учителя [Электронный ресурс] / А. А. Гин. – М. : Вита–Пресс, 1999.  88 с.  Режим доступа : http://www.twirpx.com/file/373481/.
77. Гинецинский В. И. Основы теоретической педагогики / В. И. Гинецинский. – СПб. : СПбГУ, 1992. – 424 с.
78. Глухов В. В. Экономика знаний / В. В. Глухов, С. Б. Коробко,
Т. В. Маринина.  СПб. : Питер, 2003.  527 с.
79. Гмурман В. Е. Теория вероятностей и математическая статистика : учеб. пособие для вузов / В. Е. Гмурман. – М. : Высшая школа, 1977.  479 с.
80. Гончар О. В. Педагогічна взаємодія учасників навчального процесу в системі вищої освіти України (історико-педагогічний аспект) : монографія
/ О. В. Гончар. – Харків : ХНАДУ, 2011. – 424 с.
81. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с. [С. 15].
82. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії : монографія / Л. С. Гринів. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 240 с.
83. Гриньова М. В. Саморегуляція навчальної діяльності школяра. (Теоретико – методичний аспект) : монографія / М. В. Гриньова. – Х. : Фоліо, 1997. – 256 с.
84. Гриньова М. В. Методологія управлінської діяльності. Педагогічний менеджмент : навч.-метод. посіб. / М. В. Гриньова, С. В. Стрижак. – Полтава : ІОЦ ПДПУ, 2008 – 37 с.
85. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: [підручник]. [Электронный ресурс]. / О. А. Грішнова.  Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/13590326/ekonomika/lyudskiy_kapital_sotsialno–ekonomichna_kategoriya
86. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. – К. : Знання, 2001. – 254 с.
87. Гузєєв В. В. Освітня технологія: від прийому до філософії
/ В. В. Гузєєв.  К. : Вересень, 1996. – 112 с.
88. Гузій Н. В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти : монографія / Н. В. Гузій. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. – 243 с.
89. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Дж. Гэлбрейт ; [пер. с англ]. – М. : ООО «Издательство АСТ» ; ООО «Транзиткнига» ; СПб. : Terra Fantastica, 2004. – 602 с.
90. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения / В. В. Давыдов. – М. : ИНТОР, 1996. – 544 с.
91. Даниленко Л. І. Інноваційний освітній менеджмент : навч. посіб.
/ Л. І. Даниленко. – К. : Главник, 2006. – 144 с. (Серія «психолог. інструментарій»).
92. Даниленко Л. І. Менеджмент інновацій в освіті / Л. І. Даниленко. – К. : Шк. світ, 2007. – 120 с.
93. Данилова Г. С. Акмеологія і професіоналізм в умовах глобалізації
/ Г. С.Данилова // Акмеологія  наука ХХІ століття : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. / ред. кол. : З. Ф. Сіверс, Е. В. Бєлкіна, Г. С. Данилова [та ін.].  К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2005.  С. 8185.
94. Денисон Э. Исследования различий в темпах экономического роста
/ Э. Денисон ; [сокр. пер. с англ., общ. ред. и вступ. статья [с. 5–15]
В. М. Кудрова]. – М. : Прогресс, 1971. – 645 с.
95. Державна національна програма «Освіта» Україна ХХІ століття. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896. – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.
96. Деркач А. А. Акмеологические основы развития профессионала
/ А. А. Деркач. – М. : Изд-во МПСИ ; Воронеж : НПО «МОДЭК», 2004. – 752 с.
97. Дзвінчук Д. І. Сучасні тенденції розвитку та управління освітою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філос. наук : спец. 09.00.10 «Філософія освіти» / Дзвінчук Дмитро Іванович. – К. : Ін-т вищої освіти АПН України, 2007. – 36 с.
98. Диалектика общественного развития. / Афанасьев В. Г., Келле В. Ж., Ядов В. А.; [под ред. : В. Ж. Келле, Д. А. Гущина]. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1988. – 264 с.
99. Дилтс Р. Изменение убеждений с помощью НЛП / Р. Дилтс ; [пер. с англ. В. П. Чурсина].  М. : Независимая фирма «Класс», 1997.  192 с.
100. Діалектика вищої освіти: трансформація від декларації до реалізації : навч. посіб. / В. О. Головко, Д. І. Барановський, Б. М. Кузьмін [та ін.]. – Х. : Еспада, 2009. – 304 с.
101. Дмитренко Г. А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организации : учеб. пособие / Г. А. Дмитренко  К. : МАУП, 2002.  192 с.
102. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу: навч. посібник / Г. А. Дмитренко. –
К. : МАУП, 1996. – 140 с.
103. Дмитренко Г. А. Управління людськими ресурсами : навч. посіб.
/ Г. А. Дмитренко, Н. Г. Протасова.  К. ; Херсон : Олді–плюс, 2006.  256 с.
104. Довгань Л. Є. Праця керівника, або Практичний менеджмент : навч. посіб. / Л. Є. Довгань.  К. : ЕксОб, 2002. – 384 с.
105. Долан Э. Дж. Микроэкономика / Э. Дж. Долан, Д. Линдсей ; [пер. с англ. В. Лукашевича [и др.] ; под общ. ред. : Б. Лисовика, В. Лукашевича]. –
СПб.: Литера плюс, 1994. – 448 с.
106. Дружилов С. А. Профессиональная компетенность и профессионализм педагога: психологический подход [Электронный ресурс] / С. А. Дружилов
// Сибирь. Философия. Образование : Научно-публицистический альманах. – Новокузнецк : СО РАО, ИПК, 2005. – Вып. 8. – С. 26–44. – Режим доступа к журн.: http://drusa–nvkz.narod.ru/Pedagog–Sib.html.
107. Дятлов С. А. Принципы информационного общества. [Электронный ресурс] / С. А. Дятлов // Информационное общество. – 2000. – Вып. 2.  С. 77–85.  Режим доступа : www.emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/ 34a0170934d95e29c32569e5004d6643
108. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; [ гол. ред. В. Г. Кремень ]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
109. Єльникова Г. В. Наукові основи адаптивного управління закладами та установами загальної середньої освіти [Текст] : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Єльникова Галина Василівна ; Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти АПН України. – К., 2005. – 453 с.
110. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні [Текст] : монографія / Г. В. Єльникова ; Державна академія керівних кадрів освіти. – Х. : Крок, 1999. – 301 с
111. Єльникова Г.В. Технологія адаптивного управління персоналом [Електронний ресурс] / Г. В. Єльникова // Теорія та методика управління освітою. – К. : ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» АПН України, 2009. – № 2.  Режим доступу : http://www.tme.umo.edu.ua/docs/2/09yelmtp.pdf
112. Єрмакова С. С. Сутність педагогічної аксіології / С. С. Єрмакова
// Проблеми педагогіки вищої школи : зб. наук. пр. / упоряд. : І. М. Богданова,
З. Н. Курлянд та ін.].  Одеса : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2003. – Вип. 1  С. 12–15.
113. Загнітко А. П. Сучасні лінгвістичні теорії / А. П. Загнітко. – Донецьк, 2006. – С. 163.
114. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс].  Режим доступу : [http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=2984–14]
115. Занков Л. В. Дидактика и жизнь / Л. В. Занков. – М. : Просвещение, 1968.  176 с.
116. Звягинцев В. А. Теоретико-лингвистические основы искусственного интеллекта / В. А. Звягинцев // Мысли о лингвистике. – М., 1996. – С. 227.
117. Звягинцев В. А. Язык и знание / В. А. Звягинцев // Мысли о языке. – М., 1996. – С. 192.
118. Зеер Э. Ф. Психология профессий : учеб. пособ. для вузов
/ Э. Ф. Зеер.  М. : Акад. Проект ; Екатеринбург : Деловая книга, 2003. – 330 с.
119. Зимняя И. А. Ключевые компетенции как результативно-целевая основа компетентностного похода в образовании. Авторская версия. [Электронный ресурс] / И. А. Зимняя. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 42 с. – Режим доступа : [http://old.vvsu.ru/dap/development_program/files/zimnyaya.pdf].
120. Зимняя И. А. Педагогическая психология [Электронный ресурс]
/ И. А. Зимняя. – М. : Логос, 2004. – 384 с. – Режим доступа : http://www.epubbud.com/read.php?g=K57JR34C&p=1
121. Зинченко В. П. Системный анализ в психологи / В. П. Зинченко
// Психологический журнал. – 1991. – Т. 12, № 4. – С. 120–135.
122. Зязюн І. А. Педагогічна майстерність : підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос [та ін.] ; [за ред. І. А. Зязюна]. – К. : Вища школа, 2004. – 422 с.
123. Иванцевич, Дж. М. Человеческие ресурсы управления / Дж. М. Иванцевич, А. А. Лобанов. – М. : Дело, 1993. – 304 с.
124. Иерархия – Ожегов С. И. Толковый словарь. БЭС. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://slovari.299.ru/word.php?id=10548&sl=oj
125. Иноземцев В. Л. Творческое начало современных корпораций
/ В. Л. Иноземцев // МЕМО. – М., 1997. – № 11. – С. 18–30.
126. Интеллектуальный капитал – основа опережающих инноваций: монография / [под общ. ред. : А. В. Безгодова, В. В. Смирнова]. – СПб. : НЦ «Планетарный проект» ; Орел : ОрелГТУ, 2007. – 336 с.
127. Інтеграція вищої економічної освіти у Європейський освітній простір : темат. зб. нормат.-правових док. / укл. : М. В. Афанасьєв ; [за заг. ред.
В. С. Пономаренка]. – Харків : Вид-во ХНЕУ, 2005.  144 с.
128. Каган М. С. Системный поход и гуманитарное знание : избранные статьи / М. С. Каган. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1991. – 384 с.
129. Казаков В. М. Методологія і реалізація системи управління якістю медичної освіти / В. М. Казаков, О. М. Талалаєнко, М. Г. Гаріна [та ін.]. – Донецьк : Здоровье, 2001. – 213 с.
130. Калініна Л. М. Технології інформаційного управління закладом освіти / Л. М. Калініна. – Х. : Вид. гр. «Основа», 2005.  159 с.
131. Калініна Л.М. Теоретико-прикладні аспекти управління закладами освіти : наук.-метод. посіб. / Л. М. Калініна, Н. М. Островерхова, А.Ф. Остапенко [та ін.] ; [за ред. Л. М. Калініної]. – К. : ПП Компанія «Актуальна освіта», 2002. – 310 с.
132. Карамушка Л. М. Психологія управління : навч. посіб.
/ Л. М. Карамушка. – К. : Міленіум, 2003. – 344 с.
133. Карамушка Л. М. Самоактуалізація менеджерів у професійно-управлінській діяльності (на матеріалі діяльності комерційних організацій) : монографія / Л. М. Карамушка, М. Г. Ткалич. – Київ–Запоріжжя : Просвіта, 2009. – 260 с.
134. Карамушка Л. М. Психологія управління закладами середньої освіти : монографія. / Л. М. Карамушка. – К. : Ніка–Центр, 2000. – Вип. 6. – 332 с. – (Серія «Новітня психологія»).
135. Карпов Л. Е. Адаптивное управление по прецедентам, основанное на классификации состояний управляемых объектов [Электронный ресурс]
/ Л. Е. Карпов, В. Н. Юдин.  Режим доступа: http://citforum.ru/consulting/BI/ karpov/
136. Кваліфікаційні вимоги до професійної діяльності педагогічних працівників. Аналітичний звіт за результатами дослідження з освітньої політики : у 2 кн. Кн. 1. / Л. М. Ващенко, Н. М. Чепурна, О. П. Щолокова, Т. А. Борова [та ін.] ; [за заг. та наук. ред. Г. В. Єльникової ].  Київ–Черкаси : ВАТ «Поліграфкнига», 2010.  128 с.
137. Кендрик Дж. Совокупный капитал и его формирование / Дж. Кендр