Тоцька Людмила Олексіївна. Методичні засади удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики

Краткое описание

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

Тоцька Людмила Олексіївна

УДК 371.134: 784 (043.3)

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВОКАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ

13.00.02 «теорія та методика музичного навчання»

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Болгарський Анатолій Георгійович,
кандидат педагогічних наук, професор

Київ - 2010

ЗМІСТ
ВСТУП..................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВОКАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ..11
1.1. Сутність та структурні компоненти вокальної підготовки майбутніх учителів музики...11
1.2. Історичні передумови становлення та розвитку вітчизняного вокального навчання в Україні..41
1.3. Особливості змісту і технології вокальної підготовки майбутніх учителів музики на основі історико-стильового і жанрового підходів.72
Висновки до першого розділу100
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З УДОСКОНАЛЕННЯ ВОКАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВИЩИХ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ...103
2.1. Педагогічна діагностика вокальної підготовки студентів у вищих музично-педагогічних закладах освіти...103
2.2. Організаційно-методична система удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики на основі історико-стильового і жанрового підходів...128
2.3. Динаміка процесу досягнення ефективності вокальної підготовки студентів (організація та результати формувального експерименту)....................................................159
Висновки до другого розділу.179
ВИСНОВКИ182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .186
ДОДАТКИ...213 ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах оновлення суспільства на перший план виходять завдання гуманізації та гуманітаризації освіти, формування духовної культури учнівської молоді, що передбачає інтелектуальний, моральний, естетичний розвиток людини, сприймання національних традицій як частини світової художньої культури. Одним із пріоритетних засобів соціально-культурного становлення особистості виступає мистецтво (М.Драгоманов, І.Огієнко, І.Ляшенко, С.Уланова, Д.Чижевський).
Процес сприйняття і пізнання мистецтва має суто особистісний характер. Так, В.Андрущенко робить акцент на тому, що кожна людина потребує свого власного душевного відтворення, «якщо його не відтворить мистецтво, якщо його не відтворить музика, якщо його не відтворить пісня, ми втратимо цілісну особистість». Розвинена духовність є однією із найважливіших персональних рис людини, яка думає та живе Україною і хоче возвеличити свою неньку. Тому, майбутній учитель, зокрема учитель музики, є тією особистістю, яка буде плекати патріотичну духовність у кожному дитячому серці.
Вітчизняна вища школа має значні здобутки в галузі підготовки майбутніх фахівців до педагогічної діяльності у сфері музичного мистецтва. У сучасних концепціях музичної освіти й виховання діяльність учителя музики розглядається як інтегративна, багатоаспектна та поліхудожня. Вона спрямована на формування у підростаючого покоління духовної культури як історично-культурного феномену засобами різних видів мистецтв, на цілісне пізнання музичного твору, різних стилів та жанрів. У нашому дослідженні ці положення є вихідними. Вони базуються на висновках Б.Асаф’єва, С.Скребкова, Б.Яворського.
Така освітня мета орієнтує підготовку учителів художнього циклу, зокрема предмета музики, на глибоке усвідомлення історико-соціальних витоків у розвитку художньої культури, широке охоплення мистецтва в різних стильових і жанрових напрямках (А.Болгарський, І.Малашевська, Г.Падалка, Г.Побережна, Л.Рапацька, Г.Шевченко, О.Щолокова).
Неодмінним компонентом фахового становлення майбутнього вчителя музики виступає вокальна підготовка. Вивчення різноманітних аспектів вокальної підготовки майбутніх учителів музики ґрунтується на здобутках національної вокально-педагогічної школи, а саме: у музикознавчому аспекті досліджується процес історичної змінності вокально-педагогічних шкіл, який нерозривно пов’язаний з історичним розвитком музики, з конкретними вимогами вокально-виконавської практики (В.Антонюк, В.Багадуров, Ю.Барсов, Б.Гнидь, П.Голубєв, М.Зоценко, В.Іванов, І.Колодуб, О.Кошиць, М.Львов, О.Слєпцова, О.Стахович, А.Яковлева).
Наукові праці в галузі теорії та методики викладання музики визначили такі важливі напрямки вокально-педагогічної підготовки, а саме: слухо-моторна координація голосу (Д.Аспелунд, Л.Дмітрієв, І.Левцов, Д.Огороднов) на основі використання фонетичного (О.Комісаров, А.Саркісян) та фонопедичного (В.Ємельянов) методів; взаємозв’язок вербальних, зорових, моторних компонентів для розвитку слухового сприйняття (Ф.Засєдатєлєв, І.Лєвідов, П.Сімонов); розвиток вокального слуху (Н.Андрєєв, Н.Гарбузов, О.Маруфенко, М.Могильницький, В.Морозов, Є.Рудаков, Ф.Фабр, Р.Юссон); досліджування процесу виховання естетичного ставлення учнів до вокального мистецтва (В.Бриліна, Н.Можайкіна); вивчення вокально-педагогічного досвіду (М.Кондратюк, Ф.Ламперті, І.Назаренко, Є.Ольховський, Н.Прокопенко, М.Микиша, Ф.Шаляпін). Розроблялися умови вдосконалення вокально-педагогічної підготовки майбутніх спеціалістів (О.Далецький); акцентувалася увага на формуванні вокально-мовленнєвої культури вчителя музики (Л.Азарова, Л.Дерев’янко, О.Знаменська, Т.Мадишева, Н.Швець); досліджувалася специфіка опрацювання шкільного репертуару в процесі вокального навчання (Л.Пашкіна). Педагогічне обґрунтування змісту вокальної підготовки дають А.Менабені, Ю.Юцевич, Г.Стасько; проблему формування професійно значущих якостей у процесі вокальної підготовки визначено у О.Краснової-Соколової.
Разом з тим, позитивно оцінюючи здобутки вищеозначених науковців, доцільно зауважити, що проблема вокальної підготовки майбутніх учителів музики поки залишається висвітленою частково. У сучасній теорії та методиці вокальної підготовки існують певні прогалини щодо використання системи історико-стильового і жанрового підходів та сучасних технологій у процесі навчання. Аналіз теорії та практики вокальної підготовки майбутнього вчителя музики дозволив виявити низку суперечностей між:
- вимогами суспільства до професійної компетентності педагога-музиканта і традиційною системою вокальної підготовки майбутніх учителів музики;
- необхідністю досягнення професійних результатів у вокально-педагогічній діяльності та недостатністю вивчення історичних передумов вокальної підготовки у навчальному процесі;
- необхідністю збереження історико-національних традицій у взаємозв’язку з розвитком стилів і жанрів вокальних творів та сучасними технологіями навчання;
- високим культурологічним і музично-теоретичним потенціалом студентів та результатами його практичної реалізації у процесі вокально-педагогічної діяльності.
Актуальність, теоретична і практична значущість проблеми, ії недостатнє висвітлення у науково-методичній літературі, необхідність подолання виявлених суперечностей зумовили вибір теми дисертації: «Методичні засади удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри методики музичного виховання та хорового диригування Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова з проблеми «Зміст, форми і методи фахової підготовки майбутніх учителів музики» в аспекті розробки методичних засад удосконалення вокальної підготовки. Тема дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 10 від 30.03.04) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 23.11.04 ).
Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати методичні засади та експериментально перевірити ефективність організаційно-методичної системи вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
Об’єкт дослідження - процес фахової підготовки майбутніх учителів музики.
Предмет дослідження - методичні засади удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
У відповідності до мети дослідження були визначені такі завдання:
1. Проаналізувати історичні передумови становлення і розвитку вокального навчання в Україні у сучасній теорії і практиці.
2. Визначити сутність і структуру вокальної підготовки майбутніх учителів музики відповідно до сучасних вимог з метою ії удосконалення.
3. Науково обґрунтувати методичні основи ефективної організації вокальної підготовки майбутніх учителів музики, які зорієнтовані на формування сучасної проекції звукосмислового співацького мислення.
4. Встановити сучасні критерії та показники готовності студентів до вокально-педагогічної діяльності.
5. Експериментально перевірити ефективність цілісної організаційно-методичної системи удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
Для досягнення мети і вирішення завдань було застосовано такі методи дослідження:
· теоретичні: індукція, дедукція, конкретизація, аналіз і синтез філософської, мистецтвознавчої та психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, систематизація та узагальнення наукової інформації з метою визначення сутності, змісту, структури вокальної підготовки майбутніх учителів музики, а також метод моделювання для структуризації вокальної підготовки студентів музично-педагогічних факультетів та інститутів мистецтв вищих педагогічних навчальних закладів;
· експериментально-емпіричні: анкетування, бесіди, інтерв’ю, тестова діагностика; пряме та опосередковане спостереження (аудіовізуальне, кінестетичне, полімодальне, аудіально-кінестетичне, аудіо-візуально-кінестетичне); вивчення навчальної документації; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний), статистичні та графічні методи обробки експериментальних даних. Ці методи дали можливість діагностувати рівень готовності студентів до вокально-педагогічної діяльності, забезпечили експериментальну перевірку розробленої організаційно-методичної системи удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики та достовірність отриманих результатів.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2003-2009 років і охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.
На першому етапі (20032004 рр.) проаналізовано філософські, психолого-педагогічні, музикознавчі та науково-методичні праці з досліджуваної проблеми; визначено мету, об’єкт, предмет і розроблено методику дослідної роботи.
На другому етапі (20042005 рр.) досліджено фактичний стан проблеми, розроблена експериментальна програма та методичні рекомендації вокальної підготовки студентів. Здійснено констатувальний експеримент, визначено зміст та методи проведення формувального експерименту.
На третьому етапі (2005-2009 рр.) систематизовано та узагальнено результати проведеного дослідження, проаналізовані статистичні дані експериментальних зрізів, узагальнено результати виконаної роботи та визначено ефективність організаційно-методичної системи удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
Експериментальною базою дослідження стали: Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Херсонський державний університет. У формувальному експерименті брали участь 274 респонденти, а саме: викладачі вищих педагогічних навчальних закладів 22 особи, студенти музично-педагогічних закладів освіти денної форми навчання - 252 особи.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
§ уперше
- проаналізовано історичні передумови розвитку вокального навчання в Україні та виявлено етапи його становлення;
- встановлено підходи та технології сучасного розвитку вокального навчання;
- науково обґрунтовано методичні засади, якими забезпечується удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики;
- розроблено цілісну організаційно-методичну систему удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики та експериментально перевірено ефективність ії реалізації у педагогічній практиці;
- запропоновано методику вокального навчання на засадах історико-стильового і жанрового підходів та сучасної технології звукоутворення, яка спирається на принципи резонансної теорії мистецтва співу, що має сформувати сучасну проекцію звукосмислового співацького мислення. Запропонована методика відповідає сучасним новітнім технологіям і відповідає вимогам освіти XXI сторіччя;
- визначено критерії та показники діагностики рівнів готовності студентів до вокально-педагогічної діяльності;
§ уточнено та конкретизовано сутність поняття «вокальна підготовка», обґрунтовано змістове наповнення ії структурних компонентів;
§ подальшого розвитку набули педагогічні ідеї переорієнтації змісту мистецької освіти на інтеграцію вокально-теоретичного знання в історико-стильовому аспекті, гуманізацію та відродження національно-історичних традицій і духовності в контексті сучасних потреб суб’єкта навчання.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці практичних аспектів проблеми удосконалення вокальної підготовки, що поглиблює сучасне розуміння музично-педагогічної освіти; становить підґрунтя для подальшого урізноманітнення форм і методів вокальної підготовки майбутніх учителів музики, дає можливість впроваджувати в процес вокального навчання студентів апробованої методики. Матеріали дослідження покладені в основу програми та методичних рекомендацій з дисципліни «Постановка голосу», затверджені Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол №13 від 22.006.2006). Одержані результати можуть використовуватися студентами викладачами у вищих музично-педагогічних закладах освіти різного рівня акредитації; застосовуватися при складанні програм та методичних рекомендацій з курсів «Методика постановка голосу», під час написання підручників з вокальної педагогіки.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка №07-10/2413 від 02.11.2009), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 674 від 13.10.2009), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № від 30.11.2009), Херсонського державного університету (довідка № 07-11/1249 від 23.09.2009).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні положення дисертації пройшли апробацію на щорічних завітних наукових конференціях викладачів національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова; міжнародних наукових конференціях: «Другі міжнародні драгомановські читання» (м. Київ, 2006); «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (м. Київ, 2007); «Шості педагогічні читання пам’яті професора О.П.Рудницької» (м. Київ, 2008); «Вища школа: удосконалення якості підготовки фахівців» (м. Черкаси, 2009); «Гуманістичні орієнтири художньої освіти» (м. Київ, 2009); «Організаційно-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця» (м. Євпаторія, 2009); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (м. Київ, 2006); «Наука і молодь» (м. Київ, 2008); «Історія, теорія та практика музично-естетичного виховання» (м. Дрогобич, 2008). Обговорення результатів дослідження здійснювалось на засіданнях кафедр теорії та методики постановки голосу і методики музичного виховання та хорового диригування Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Публікації. Основні наукові результати дисертації висвітлено у 15 одноосібних публікаціях, 8 із них - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації зумовлена логікою наукового пошуку і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, переліку використаних джерел (312 найменувань, з них 10 - іноземними мовами). Загальний обсяг тексту дисертації становить

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації викладено результати теоретичного узагальнення та практичного вирішення проблеми удосконалення змісту вокальної підготовки майбутніх учителів музики, що знайшло відображення у зверненні до науково-методичної спадщини вокальної педагогіки, систематизації сучасних технологій щодо організації вокального навчання, обґрунтуванні сутності та апробації організаційно-методичної системи ії удосконалення, зорієнтованої на сучасну проекцію звукосмислового співацького мислення.
Проведене дослідження дало можливість зробити висновки щодо поставлених і вирішених завдань.
1. Актуальність дослідження проблеми удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики зумовлена ії значущістю для вокально-педагогічної діяльності майбутніх учителів музики. Однак ця проблема поки що далека від свого вирішення, що пов’язано зі складністю визначення готовності студентів до вокально-педагогічної діяльності, інтенсивним розвитком інформаційних технологій, ускладненням умов життєтворчості людини. З огляду на вищеозначене, актуальним залишається пошук нових організаційних форм, методів і технологій вокального навчання, можливостей більш широкого застосування різноманітних засобів педагогічного впливу, що надасть змогу удосконалити вокальну підготовку майбутніх учителів музики.
2. На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу історичної, музикознавчої та психолого-педагогічної літератури встановлено, що удосконалення вокальної підготовки - це вокально-педагогічний процес, спрямований на застосування історико-стильового і жанрового підходів та технології звукоутворення на принципах резонансної теорії мистецтва співу, що має сформувати сучасну проекцію звукосмислового співацького мислення, та реалізації відповідних знань і навичок у майбутній вокально-педагогічній діяльності студентів.
На підставі вищеозначеного науково обґрунтовано сутність, зміст та структуру вокальної підготовки майбутніх учителів музики, яка містить п’ять взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-потребовий, когнітивно-пізнавальний, емоційно-оцінний, виконавсько-технологічний та творчо-діяльнісний. Через те, актуальним у цьому контексті становить технологія звукоутворення та історико-стильовий і жанровий підходи, що має сформувати сучасну проекцію звукосмислового співацького мислення.
3. У процесі дослідження підтверджено думку про важливість вивчення історичних передумов становлення і розвитку вокального навчання в Україні. Було виокремлено три етапи становлення і розвитку вокального навчання в Україні. Перший до XVII ст. становлення вокального навчання в Україні. Другий з XVII по XVIII ст. формування музично-просвітницьких традицій. Третій XIX початок XX ст. формування головних принципів вокального навчання в Україні та розвиток основних положень звукоутворення. У ході вивчення в історичному аспекті вітчизняних традицій вокального навчання дало змогу охарактеризувати сучасний (четвертий) етап розвитку вокального навчання, а саме: застосування історико-стильового і жанрового підходів та створення адаптивних технологій вокального навчання.
4. Критеріями готовності студентів до вокально-педагогічної діяльності визначено: емоційно-мотиваційний - встановлення ступеня сформованості емоційно-оцінних умінь та особистісно-ціннісного ставлення до власної вокальної діяльності; когнітивно-технологічний виявлення міри здатності до аналітичного опрацьовування виконуваних вокальних творів та вміння втілювати звукосмислові уявлення у звучання власного голосу; творчо-діяльнісний виявлення міри готовності студентів до самостійного створення стилевідповідної художньо-образної інтерпретації вокальної музики, до виразного вокально-сценічного втілення та педагогічно-адаптованої словесної характеристики стильово-жанрових ознак виконуваного твору. У ході дослідної роботи зафіксовано три рівні готовності студентів до вокально-педагогічної діяльності: низький (репродуктивно-традиційний), середній (частково-продуктивний), високий (продуктивний).
5. У ході дослідження з’ясовано, що найважливішими для удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики є такі методичні засади:
§ Оптимізація фахової підготовки майбутніх учителів музики здійснюється за рахунок використання української вокально-педагогічної спадщини.
§ Для формування співацького голосу майбутніх учителів музики важливим є використання сучасної технології звукоутворення, яка спирається на принципи резонансної теорії мистецтва співу.
§ Комплексність використання історико-стильового і жанрового підходів в процесі вокальної підготовки, доцільно вважати основою ефективності вокально-педагогічної діяльності майбутнього вчителя музики.
§ Формування сучасної проекції звукосмислового співацького мислення є провідною здатністю у процесі вокальної підготовки.
§ Особливого значення при удосконаленні вокальної підготовки майбутніх учителів музики набуває дотримання системності впровадження комплексу методів, прийомів, форм і засобів роботи.
6. Запропонована цілісна організаційно-методична система удосконалення вокальної підготовки майбутніх учителів музики, яка умовно включає три взаємопов’язаних етапи (мотиваційно-організаційний, нормативно-регулятивний та поведінково-процесуальний), комплекс навчальних методів (методи з освоєння вокальної технології звукоутворення, методи за джерелами передачі та характером сприйняття художньої інформації, методи модульної технології навчання) та форми підготовки (поточні індивідуальні заняття, теоретико-практичні заняття, поточно-практичний контроль, концертно-педагогічна діяльність), - виявила достатню ефективність, про що свідчить позитивна динаміка отриманих результатів за всіма визначеними критеріями. Це дає підставу рекомендувати ії для широкого впровадження в практику вокальної підготовки студентів вищих навчальних закладів освіти.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення і наукового обґрунтування потребують питання розкриття специфіки психолого-педагогічних засад становлення і розвитку професійних умінь на основі історико-стильових і жанрових знань; виявлення взаємозалежності педагогічних впливів на формування сучасної проекції звукосмислового співацького мислення; підготовка майбутніх учителів музики до творчо-виконавської самореалізації. Актуальним є дослідження педагогічних умов формування рефлексивно-стильової установки майбутнього вчителя музики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев. А.Д. История фортепианного искусства: Учебник в 3-х ч. / А.Д.Алексеев. - М.: Музыка, 1988. - Ч. 1 и 2. - 415 с.
2. Алиев Ю.Б. Настольная книга школьного учителя-музыканта / Ю.Б.Алиев. - М.: Гуманит. Издат. Центр ВЛАДОС, 2000. 336 с.
3. Алиев И.Ю. Методологические и методические основы вокально-педагогического творчества / И.Ю. Алиев. М., 1993. 45 с.
4. Ананьев Б. О проблемах современного человекознания / Б.Ананьев. М.: Наука, 1977. 380 с.
5. Андрущенко В.П. Музична культура в системі підготовки майбутнього вчителя музики / В.П.Андрущенко // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту імені М.П.Драгоманова. Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти: збірник наукових праць. К.: Вид-во НПУ, 2004. Вип. 1 (6). - С. 3-5.
6. Антонюк В.Г. Формування української вокальної школи: історико-культурний аспект: дослідницька праця / В.Г. Антонюк. - К.: Українська ідея, 1999р. 24с.
7. Антонюк В.Г. Замовляння в мовноінтонаційній системі української народної поезії та побутового вжитку: автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук: спец. «Літературне джерелознавство і текстологія» 10.01.09 / В.Г.Антонюк. К., 1994. 21 с.
8. Антонюк В.Г. Вокальна педагогіка (сольний спів): робоча програма / В.Г.Антонюк. К.: НМАУ, 2006. 12 с.
9. Антонюк В.Г. Школа сольного співу НМАУ ім. П.І.Чайковського // Академія музичної еліти України: історія та сучасність / В.Г. Антонюк. Київ: Музична Україна, 2004. 237с.
10. Антонюк В.Г. Нариси музичної етнології: Історичний феномен народного співу / В.Г. Антонюк. - К.: Українська культура, 1994. - Вип. №6. С. 24-26; Вип. №7-8. - С. 28-29.
11. Антонюк В.Г. Професійна діяльність вокалістів як мотиваційний процес / В.Г.Антонюк. - К.: Мистецтвознавчі записки, 2005. - Вип. № 2 (8). - С. 25-29.
12. Антонюк В.Г. Постановка голосу: навчальний посібник / В.Г.Антонюк. К.: Українська ідея, 2000. 68с. (гриф міністерства культури і мистецтв України «Для вищих музичних учбових закладів»).
13. Антонюк В.Г. Музична етнологія: програма курсу з музичної етнології / В.Г.Антонюк. К.: Вид-во КДІК, 1996. 25с.
14. Антонюк В.Г. Українська родина: науково-методичний посібник (частина посібника) / В.Г.Антонюк. К.: Вид-во КМІВУ ім. Бориса Грінченка, 1998. 660с. (гриф міністерства освіти України).
15. Антонюк В.Г. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект: [монографія] / В.Г.Антонюк. К.: Українська ідея, 2001. 2-ге вид. - 144с.
16. Антонюк В.Г. Пісня ваш зоряний шлях / В.Г.Антонюк, О.П.Ракін. - К.:Наука-фантастика, 1991. - Вип. №7 8. С. 8-9.
17. Антонюк В.Г. Прийти на світ людиною (Мовноінтонаційний аспект родинного виховання) / В.Г.Антонюк. - К.: Рідна школа, 1995. - Вип. №6. С. 16-17.
18. Антонюк В.Г. Традиції української вокальної школи. Микола Кондратюк: наукове дослідження / В.Г.Антонюк. Київ: Українська ідея, 1998. 148 с.
19. Ардер А.К. цит. по: Китс М., Микк А. Александр Ардер. - Таллин, 1976.
20. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс / Б.В.Асафьев. Л.: Музыка, 1971. Кн. 1. - 376 с.
21. Асафьев Б.В. Шаляпин // Федор Иванович Шаляпин: в 2 т. / Б.В.Асафьев. М.: Искусство, 1960. - Т. 2. С. 135-145.
22. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б.В.Асафьев. Л.: Музыка, 1973. 154 с.
23. Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б.В.Асафьев. М.; Л.: Музыка, 1972. 144 с.
24. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс / Б.В.Асафьев. Л.: Музыка, 1971. Кн. 2. - 365 с.
25. Асафьев Б.В. Русская музыка XIX и начала XX века / Б.В.Асафьев. Л., 1968. 243 с.