Волкова, Юлія Ігорівна. Формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К. Д. УШИНСЬКОГО»

На правах рукопису

УДК:378.124:047.22+78.07+792.8+372.461

Волкова Юлія Ігорівна

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ І ХОРЕОГРАФІЇ

13.00.02 – теорія та методика музичного навчання

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Білова Наталія Костянтинівна,
кандидат педагогічних наук, доцент

Одеса – 2016

ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ І ХОРЕОГРАФІЇ
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………..…………… 4
РОЗДІЛ I. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ХУДОЖНЬО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ У МИСТЕЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРОЕКЦІЇ………………………………………….……………………………. 11
1.1. Комунікативна сутність мистецтва музики і хореографії як предмет наукового пізнання…………………………………………………….….…. 11
1.2. Специфіка художньо-комунікативної діяльності майбутніх учителів музики і хореографії…………………….………………..…………….… 31
1.3. Сутність, зміст і компонента структура художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії……………………..… 47
Висновки до першого розділу………………………………….….…… 68
РОЗДІЛ II. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ І ХОРЕОГРАФІЇ..…………………………………..……….…….... 70
2.1. Наукові підходи і педагогічні принципи формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії…………………………………………………………….…... 70
2.2. Педагогічні умови та методи формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії………………………………………………………………. 104
Висновки до другого розділу……………………………………….….. 123
РОЗДІЛ III. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ І ХОРЕОГРАФІЇ……………………………………. 126
3.1. Діагностика рівнів сформованості художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії в процесі фахового навчання…………………………………………………………………….126
3.2. Експериментальна перевірка ефективності методики формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії в процесі фахового навчання.….……………………………………...... 157
Висновки до третього розділу………………………………………...... 203
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………… .…………………….…… 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………….…………….…....... 211
ДОДАТКИ……………………………………………………………….. 245

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізаційних світових процесів, інформаційної революції, які знаменують собою XXI століття, сучасне суспільство все більше стає налаштованим на інтенсивний особистісний розвиток людини як суб’єкта комунікації, спроможного швидко адаптуватися до нового середовища, ідентифікувати себе як «людина світу». В означених умовах освітня система переорієнтовується на особистісно-професійний розвиток майбутнього фахівця в процесі комунікації, створюючи можливості вступати в діалог і займати суб’єктну позицію в процесі фахово-педагогічного навчання, акцентуючи увагу на ціннісних аспектах розвитку духовності особистості.
Процес навчання, зокрема мистецько-педагогічного, має яскраво виражену комунікативну природу, оскільки мистецтво є не тільки носієм різноманітної естетичної та художньої інформації, а й надзвичайно активним та ефективним каналом передачі цієї інформації, своєрідною формою художньо-соціальних контактів та полісуб’єктного діалогового спілкування з художніми творами, взаємодії через твори мистецтва з іншими у процесі обміну думками, емоціями як художньо-комунікативної діяльності із зворотнім зв’язком.
Значущість комунікації як важливого чинника розвитку особистості зумовила дослідження різних аспектів даної проблеми в контексті психології творчості, соціальної психології (Є. Басін, Л. Виготський, Н. Гришина, В. Конецька, О. Леонтьєв, Б. Паригін, С. Рубінштейн), педагогічних наук, зокрема педагогіки мистецтва (І. Бех, І. Зязюн, В. Кан-Калік, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, В. Сластьонін, О. Щолокова та ін.). Значна увага приділялась розгляду мистецтва як специфічної форми художньо-соціальної комунікації в контексті мистецтвознавства та культури (Ю. Борев, А. Зісь, А. Лілов, Г.Мєднікова), дослідженню комунікативної функції музики (М. Арановський, Б. Асаф’єв, Г. Єржемський, М. Каган, Ю. Лотман, Л. Мазель, В. Медушевський, Є. Назайкінський, С. Осадча, С. Скребков, А. Сохор, В. Цуккерман та ін.), комунікативної природи хореографії (А. Айламазьян, Н. Атитанова, Ю. Гевленко, І. Герасимова, О. Єрмакова, М. Жиленко, В. Нарожна, В. Ромм та ін.), взаємодії музичного і хореографічного мистецтва (Лю Цяньцянь, Г.Ніколаї, О. Реброва, Ю. Ростовська, С. Шип). Питання формування комунікативних якостей і вмінь художньо-педагогічного спілкування майбутнього вчителя музики досліджували Л. Василевська-Скупа, С. Грозан, Є. Проворова, І. Сипченко, С. Шишкіна. Спеціальних досліджень проблеми формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії нами не виявлено.
У контексті значущості синтезу музики і хореографії в художньо-комунікативному процесі набуває актуальності проблема музичної компетентності майбутнього вчителя хореографії та, враховуючи рухову природу музичного мистецтва, компетентність майбутніх учителів музики у сфері ритморуху, жесту, пластичного інтонування. З огляду на це перед вищою мистецько-педагогічною освітою постає проблема формування в майбутніх учителів музики і хореографії художньо-комунікативних умінь, яка потребує належної теоретично-методичної обґрунтованості та практичної апробації.
Актуальність формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії посилюється низкою існуючих теоретичних і практичних суперечностей:
- між сучасними вимогами щодо переорієнтації освітньої парадигми з монологічної на інтерактивну діалогічну взаємодію учасників навчального процесу, зокрема мистецько-педагогічного, та недостатнім усвідомленням і мотиваційним спрямуванням майбутніх фахівців і викладачів на її реалізацію в художньо-освітньому середовищі;
- між вагомим педагогічним особистісно-розвивальним потенціалом художньо-комунікативної взаємодії з мистецтвом і через мистецтво з іншими у фахово-творчому розвитку особистості, та браком теоретико-методичного обґрунтування його застосування вчителями музики і хореографії в художньо-освітньому процесі;
- між значущістю формування художньо-комунікативної компетентності вчителів музики і хореографії та недостатньою розробленістю відповідної організаційної системи методичного супроводу навчально-освітнього процесу на основі синтезу мистецтв.
Визначені суперечності, теоретична й практична значущість художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії в мистецько-педагогічній діяльності, а також недостатній рівень дослідження окресленої проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»: «Методологічні та методичні основи модернізації фахової підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін» (державний реєстраційний номер: 010911000205), а також становить частину комплексного проекту «Теоретичні та методичні засади розвитку хореографічно-педагогічної освіти в Україні» (номер державної реєстрації НДР: 0115U002489).
Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (протокол № 10 від 29.05.2014 р.) та узгоджено на засіданні бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 17.06.2014 р.).
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методики формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії.
Об’єкт дослідження – процес фахово-педагогічної підготовки майбутніх учителів музики і хореографії.
Предмет дослідження – методика формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії.
Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:
- виявити комунікативну сутність художньо-педагогічної діяльності вчителів музики і хореографії;
- визначити сутність, зміст та компонентну структуру художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії;
- теоретично обґрунтувати наукові підходи й педагогічні принципи формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії;
- визначити й обґрунтувати педагогічні умови та методи формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії;
- розробити критерії, показники та встановити рівні сформованості художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії;
- розробити та експериментально перевірити ефективність методики формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: філософські концепції комунікації в контексті мистецтва (М. Бахтін, В. Біблер, М. Бубер, В. Малахов, Ю. Лотман, Л. Ситниченко, К. Ясперс та ін.); концептуальні положення мистецтвознавства щодо комунікативної природи мистецтва (Ю. Борев, М. Каган, В. Медушевський, С. Раппопорт та ін.); семіотична концепція розуміння мистецтва (Є. Басін, І. Євін, А. Лосєв, Ф. Мартинов, С. Шип, Р. Якобсон та ін.); теоретичні положення педагогічної комунікації (О. Богданова, О. Бодальов, В. Дорошенко, В. Кан-Калік, І. Ковальчук, Я. Коломінський, В. Конецька, А. Мудрик, Л. Петровська та ін.); поліхудожнього виховання особистості, зокрема на герменевтичних засадах (О. Бузова, Г. Гадамер, Н. Колодіна, Д. Лісун, О. Олексюк, А. Потебня, Т. Стратан, Т. Ткач, Б. Юсов та ін.); ключові положення теорії і практики підготовки майбутніх учителів музики (Е. Абдуллін, Л. Арчажникова, Н.Гузій, Н.Гуральник, А. Козир, О. Олексюк, В. Орлов, О. Отич, Г. Падалка, Г. Побережна, О. Полатайко, О. Ростовський, О. Рудницька, О. Хижна, О. Щолокова, Д. Юник та ін.) та майбутніх учителів хореографії (Л. Андрощук, Г. Березова, Т. Благова, Л. Бондаренко, О. Бурля, Р. Захаров, К. Зозуля, Є. Валукіна, Т. Сердюк, В. Уральська та ін.); питання підготовки вчителя музики і хореографії в їх творчій взаємодії в умовах сучасного художньо-освітнього простору (Г.Ніколаї, Є. Реброва, Ю. Ростовська); комунікативних якостей і вмінь майбутнього вчителя музики (Л. Василевська-Скупа, С. Грозан, Є. Проворова, І. Сипченко, С. Шишкіна).
Для досягнення мети, розв’язання поставлених завдань було використано методи педагогічного дослідження – теоретичні: індукція та дедукція, аналіз і синтез, порівняння, класифікація, моделювання; емпіричні: аналіз педагогічної документації, педагогічне спостереження, опитування, анкетування, експертна оцінка, оцінка продуктів творчої діяльності, педагогічний експеримент; математичної статистики щодо доведення вірогідності результатів експериментальної перевірки розробленої методики формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
- уперше визначено сутність, зміст і компонентну структуру феномена «художньо-комунікативні уміння майбутніх учителів музики і хореографії» на основі структурно-функціонального аналізу різних форм їхньої художньо-комунікативної діяльності, та в контексті інструментального забезпечення означеної діяльності; теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують продуктивність процесу формування художньо-комунікативних умінь на основі синтезу мистецтв (музичного й хореографічного); розроблено критеріальний апарат дослідження щодо визначення рівнів сформованості досліджуваних умінь майбутніх учителів музики і хореографії; розроблено й теоретично обґрунтовано організаційно-методичну модель та практично апробовано ефективність запропонованої авторської методики формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії;
- уточнено зміст понять «художня комунікація», «художньо-комунікативна діяльність вчителів музики і хореографії», «поліхудожній тезаурус», «комфортне художньо-освітнє середовище» у контексті художньо-комунікативної діяльності вчителів музики і хореографії;
- подальшого розвитку набули принципи створення художньо-освітнього середовища на основі різновидів синтезу мистецтв (музичного й хореографічного).
Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в можливості практичної реалізації розробленої поетапної методики формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії в навчальному процесі; впровадженні спецкурсу «Форми й засоби художньої комунікації в мистецько-освітньому середовищі», спрямованого на поглиблення й усвідомлення мистецько-фахових знань, розширення особистісного художньо-комунікативного досвіду, підвищення художньої компетентності майбутнього вчителя музики і хореографії. Основні теоретичні положення й методичні рекомендації можуть бути використані в розробці навчальних і методичних посібників, навчальних програм, методичних вказівок з питань формування художньо-комунікативних умінь.
Основні результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (довідка № 1136 від 12.05.2015 р.), Херсонського державного університету (довідка № 01-28/1272 від 08.06.2015 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1308/01 від 19.05.2015 р.), Національного педагогічного університету імені П. М. Драгоманова (довідка № 1308/01 від 19.11. 2015 р.).
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення та підсумки дисертаційного дослідження були представлені на Міжнародних конференціях: «Тенденції розвитку сучасної хореографії» (м. Луганськ, 2010 р.), «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (м. Київ, 2011 р.); «Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції» (м. Суми, 2013 р.); «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (м. Київ, 2013 р.), на V Міжнародному науковому форумі «Сучасні тенденції в педагогічній науці України та Ізраїлю: шлях до інтеграції» (м. Одеса, 2014 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Хореографічна та театральна культура України: педагогічні та мистецькі виміри» (м. Київ, 2013 р.), «Сучасні стратегії розвитку хореографічної освіти» (м. Умань, 2014-2015 рр.), на засіданнях кафедри музичного мистецтва і хореографії ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського».
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження висвітлені у 12 одноосібних науково-методичних публікаціях автора, 7 з яких – у провідних наукових фахових виданнях, 1 – у міжнародному виданні.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел (всього 323, з них 12 - іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації складає 310 сторінок, з них: 197 сторінок основного тексту. Робота містить 22 таблиці і 7 малюнків, що разом з додатками становить 80 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано практичне вирішення проблеми формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії. На підставі аналізу отриманих результатів дослідження сформульовано такі висновки.
1. У результаті аналізу наукової літератури виявлено, що художньо-комунікативна діяльність учителів музики і хореографії ґрунтується на комунікативній сутності мистецтва, відповідно до якої людина сприймає та осягає символічно-знакову систему образного змісту твору. Означена діяльність визначається як складна й багатоаспектна, що здійснюється на різних рівнях художньої комунікації з творами мистецтва та інтерактивної діалогової взаємодії через мистецтво. Встановлено, що означена діяльність реалізується в процесі сприйняття, розуміння, осмислення, інтерпретації та оцінки твору через трансляцію й обмін художньою інформацією в системах: студент – автор; викладач – студент; викладач – студент – студенти; студент (квазівчитель) – учні; «Я» – студент (аутокомунікація) на основі рефлексії як оцінно-коригуючої художньо-комунікативної педагогічної діяльності.
2. У дослідженні визначено сутність художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії, як володіння способами виконання складних інтегрованих мистецько-фахових дій, які забезпечують продуктивну полісуб’єктну інтерактивну художню взаємодію її учасників з творами мистецтва в процесі трансляції та обміну художньою інформацією, думками, емоціями, почуттями на засадах зовнішнього й внутрішнього діалогу, у процесі сприйняття, осмислення, вербальної і виконавської інтерпретації мистецьких творів з метою творчого самовираження. Виявлено зміст і виділено чотири групи узагальнених художньо-комунікативних умінь: уміння встановлювати діалогічну взаємодію з художнім твором, Автором, іншими в процесі сприйняття і вербального аналізу художнього змісту твору, уміння встановлювати інтерактивну художню взаємодію в процесі художньо-виконавської інтерпретації та створення мистецьких творів, уміння організовувати полісуб’єктну художню взаємодію учнів з творами мистецтва в процесі фахової квазіпедагогічної діяльності, уміння адекватно оцінювати, коригувати й проектувати результати художньо-педагогічної комунікації. Обґрунтовано структуру досліджуваного феномена, яка включає мотиваційно-перцептивний, когнітивно-емпатійний, художньо-інтерпретаційний та рефлексивно-проективний компоненти.
3. Теоретично обґрунтовано наукові підходи, які забезпечують методологічну основу формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії: полісуб’єктний, середовищний, синергетичний, герменевтичний, семіотичний і контекстно-діяльнісний.
Виявлено принципи, на яких ґрунтується формування досліджуваного феномена: комфортного художнього спілкування, поліхудожньої творчої взаємодії, сензитивної діалогічності, художньо-комунікативного розуміння.
4. Науково обґрунтовано основні педагогічні умови формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії, як-от: стимуляція позитивної полімотивації до художньо-комунікативної діяльності; використання синергетичного потенціалу художньо-освітнього середовища; розширення поліхудожнього семантичного тезаурусу студентів; ініціювання рефлексивної позиції майбутніх учителів музики і хореографії; реалізація означених умов здійснюється за допомогою використання інноваційних, модифікованих і авторських методів.
5. Відповідно до структурних компонентів розроблено критеріальний апарат сформованості у майбутніх вчителів музики і хореографії художньо-комунікативних умінь. Критеріями оцінювання досліджуваного феномена визначено такі: міра мотиваційної спрямованості на емоційно-осмислене сприйняття твору, відчуття й усвідомлення інших (показники: зацікавленість, потреба в емоційному сприйнятті та осмисленні авторського художнього задуму; прагнення до сприйняття, трансляції й обміну художньою інформацією, позиціями, емоціями з іншими; перцептивна активність щодо відчуття й розуміння думок, стану інших, встановлення емоційно-інтелектуального контакту); ступінь здатності до вільного оперування знаннями на основі емпатійного мислення у процесі полісуб’єктної художньої взаємодії (показники: емпатійність, здатність до співпереживання, «вживання» в образ героя і його осмислення в процесі контекстного художньо-когнітивного аналізу твору; грамотність, аргументованість декодування-тлумачення інтонаційно-образного змісту, форми, властивостей мистецької мови; вербальна й невербальна експресія та доцільність вибору засобів художньої комунікації у процесі трансляції й обміну інформацією, почуттями, думками); міра ефективності організації та регуляції полісуб’єктної інтерактивної художньої взаємодії в процесі художньо-виконавської та художньо-педагогічної діяльності (показники: творча самостійність, суб’єктна позиція щодо створення й художньо-переконливого відтворення виконавської концепції, адекватної авторському задуму; експресивність виконавського втілення художніх образів, здатність емоційно-енергетично «заражати» аудиторію, встановлювати емоційний контакт і зворотний зв’язок; залучення інших до співтворчості в процесі виконавського втілення художніх образів і створення мистецьких композицій); ступінь здатності до продуктивного самоаналізу, адекватної самооцінки й проектування ефективних траєкторій оптимізації художньо-педагогічної комунікації (показники: адекватність оцінювання результативності художньо-виконавської і художньо-педагогічної комунікації; обґрунтованість та аргументованість оцінки стану й позицій інших, доцільність коригувальних художньо-педагогічних впливів; ефективність проектування комунікативних засобів (вербальних і невербальних) позитивних впливів щодо досягнення оптимальних результатів художньо-педагогічної полісуб’єктної взаємодії). Відповідно до критеріїв та їх показників було визначено якісні рівні сформованості художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії: самостійно-творчий, частково-продуктивний, спонукально-адаптивний.
6. Розроблено й експериментально перевірено методику формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії, яка передбачає чотири етапи. Інформативно-кумулятивний, спрямований на стимуляцію полімотивації продуктивної художньої комунікації в освітньому процесі, актуалізацію, розширення і систематизацію мистецьких знань (з методами: евристичної бесіди, асоціативної візуалізації художніх вражень, фасилітованої дискусії); когнітивно-операціональний, націлений на набуття особистісного досвіду оперування засвоєними мистецькими знаннями щодо художньої взаємодії з мистецтвом і засобами мистецтва (методи: контекстного аналізу творів мистецтва, вербалізації художньої інформації, евритмії, синектики); творчо-діяльнісний, спрямований на самостійний пошук продуктивних вирішень художньо-комунікативних завдань у процесі побудови та художньо-переконливого втілення виконавської концепції авторського задуму (методи: інтерпретації художніх творів, інсценування живописних творів, поліхудожньої інсталяції, чуттєво-резонансної імпровізації, творчих проектів); проектувально-коригувальний, націлений на інтеграцію та адаптацію до нових умов, набутих знань, умінь, особистісного досвіду художньої комунікації, опанування майбутніми фахівцями здатністю до коригування й проектування оптимальних результатів полісуб’єктної інтерактивної художньої взаємодії учнів з мистецтвом (методи: імітаційного моделювання художньо-комунікативних ситуацій, рефлексивного аналізу педагогічної художньої взаємодії, бесід, дискусій та ін.).
За результатами впровадження розробленої експериментальної методики формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії встановлено позитивні зрушення показників за кожним критерієм в експериментальній групі (35,7% – самостійно-творчий, 57,2% – частково-продуктивний, 7,1% – спонукально-адаптивний) порівняно із результатами студентів контрольної групи (17,9% – самостійно-творчий, 46,4% – частково-продуктивний, 35,7% – спонукально-адаптивний). Результати статистичних підрахунків дисертаційного дослідження підтвердили, що застосування пропонованої методики в процесі фахової підготовки та реалізація в ній визначених педагогічних умов сприяють ефективному формуванню художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого наукового пошуку потребують питання теоретико-методологічного обґрунтування організаційно-методичної моделі ефективного формування художньо-комунікативної культури майбутніх вчителів музичного мистецтва і хореографії в умовах трансформації навчального середовища в поліхудожньо-комунікативне освітнє середовище.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования : Учебное пособие / О. А. Абдуллина. – М. : Просвещение, 1990. – 141с.
2. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України / А. М. Алексюк. – К. : Вища школа, 1988. – 220 с.
3. Алиев Ю. Б. Технология подготовки урока музыки / Ю. Б. Алив, Л. А. Безбородова // Методика преподавания музыки в общеобразовательных учреждениях. – М. : Музыка, 1989. – С. 122 -128.
4. Амонашвили Ш. А. Здравствуйте, дети! : Пособие для учителя / Ш. А. Амонашвили. – М. : Просвещение, 1983. – 208 с.
5. Андреева Г.М. Социальная психология: [Электрон. ресурс] / Рос. Гос. Университет. – М.: ФИПС, – 1999 –384 с.
6. Андреева Д. А. Человек и общество / Д. А. Андреева. – Л. : Изд. ЛГУ, 1973. – С. 62-69.
7. Апраксина О. А. Методика музыкального воспитания в школе. : учеб. Пособие / О. А. Апраксина. – М. : Просвещение, 1983. – 224 с.
8. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Рудольф Арнхейм; [пер. с англ. В. Н. Самохина]; [общ. ред. и вступ. ст. В. П. Шестакова]. – М. : Прогресс, 1974. – 392 с.
9. Асафьев Б. В. Избранные труды / Б. В. Асафьев. – М. : Изд-во академии наук, 1952. – Т.1. – С. 59.
10. Асафьев Б. В. О музыке Чайковского / Б. В. Асафьев. – М. : Музыка, 1972. – С. 100
11. Асєєв В.Г. Проблема мотивації та особистості // Теоретичні проблеми психології особистості. – М., 1974. – С.122-125
12. Астахова О. А. Принципы взаимосвязи музыки и танца / Ольга Андреевна Астахова : автореферат дис. ... кандидата искусствоведения : спец. 17.00.02. – СПб. : Санкт-Петербургская консерватория, 1993. – 21 с.
13. Атитанова Н. В. Танец как смысловая универсалия : от выразительного движения к «движению» смыслов / Н. В. Атитанова : дис. … канд. филос. наук. : спец. 09.00.02. – Саранск : МордГУ, 2000. – 245 с.
14. Барсукова Н. C. Засвоєння досвіду виконавської діяльності майбутніми вчителями музики / Н. C. Барсукова // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2013. – Вип. 33 (86). – С. 65-70.
15. Барышева Т. А. Педагогика искусства – педагогика творчества / Т. А. Барышева // Творческая педагогика накануне нового века : Материалы I научно-практическая конференция (31 марта – 2 апреля 1997 г., г. Москва). – 1997. – С. 6-8.