ПОЛІТИЧНІ ІНТЕРЕСИ: ОБ’ЄКТИВНО-СУБ’ЄКТИВНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ І МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ : ПОЛИТИЧЕСКИЕ ИНТЕРЕСЫ: ОБЪЕКТИВНО-СУБЪЕКТИВНАЯ ДЕТЕРМИНАЦИЯ И МЕХАНИЗМЫ РЕАЛИЗАЦИИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

РАДЧЕНКО Леся Миколаївна

УДК 32.019.5 : 159.952. 1 (043.3)

ПОЛІТИЧНІ ІНТЕРЕСИ: ОБ’ЄКТИВНО-СУБ’ЄКТИВНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ І МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
БАБКІНА Ольга Володимирівна,
доктор політичних наук,
професор,
академік АПН України

Київ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТАНУ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ.................................................12
1.1. Розвиток концепції політичних інтересів в історії політичної думки...........................................................................................................................12
1.2. Сучасний стан наукового дослідження проблеми політичних інтересів, їх об’єктивно-суб’єктивної детермінації.................................................................28
1.3. Методологічні підходи до наукового аналізу проблеми дослідження політичних інтересів..................................................................................................49
Висновки до першого розділу...........................................................................58
РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ ТА ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ..................................................................................62
2.1. Співвідношення понять політичні потреби та політичні інтереси в політичному житті суспільства.................................................................................62
2.2. Політичні інтереси як елемент політичної свідомості.............................83
2.3. Типологія політичних інтересів: основні напрями гармонізації політичних потреб та інтересів.................................................................................93
Висновки до другого розділу..........................................................................108
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ................................................................................111
3.1. Політична соціалізація як засіб формування та реалізації політичних інтересів.....................................................................................................................111

3.2. Реалізація політичних інтересів через діяльність політичних інститутів...................................................................................................................127
3.3. Проблеми становлення політичних інтересів у політичному житті України в процесі її трансформації........................................................................144
Висновки до третього розділу.........................................................................159
ВИСНОВКИ.....................................................................................................162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................... 169

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасній Україні відбувається впровадження нових принципів у функціонуванні політичної системи, що сприяє виникненню потреби у подальшому осмисленні політичного життя суспільства. В цьому контексті набуває актуальності питання політичних інтересів як одного з основних елементів політики, яка виконує інтегративну функцію, виступаючи як мистецтво приведення різноманітних групових інтересів до показника суспільної єдності і політичного консенсусу. Політичні інтереси виражають потреби суспільства, соціальних груп, спільнот, політичних партій тощо у політичній сфері, що слугують причиною, рушієм, мотивом політичних дій суб’єктів. Дослідження політичного інтересу дає можливість розкрити принцип взаємозв’язку індивідуальних та суспільних потреб.
В сучасній Україні спостерігаються нові протиріччя між змістом політичної діяльності політичної еліти та інтересами українського суспільства. Низька якість прийнятих політичних рішень, боротьба політиків за владу, певною мірою спрямовують їх до реалізації корпоративних, егоїстичних, а не суспільно значущих інтересів.
Актуалізація даної проблеми також викликана практичними потребами політичної діяльності сучасної України, необхідністю наукового осмислення політичних інтересів. Проблема політичних інтересів розглядається багатьма вітчизняними науковцями в контексті досліджуваного ними напряму, зокрема В. Андрущенком, В. Бабкіним, О. Бабкіною, В. Бехом, І. Бідзюрою, В. Бушанським, І. Варзарем, М. Головатим, В. Горбатенком, Г. Зеленько, В. Корнієнком, О. Колясою, В. Кременем, І. Кресіною, О. Ліснічуком, А. Лузаном, М. Михальченком, І. Побочиєм, Ф. Рудичем, С. Рябовим, Ю. Сабанадзе та ін.
Проте у вітчизняній науці потребує поглибленого дослідження питання послідовного процесу виникнення і механізмів реалізації політичних інтересів, їх співвідношення із політичними потребами, з’ясування типології політичних інтересів, проблеми їх об’єктивно-суб’єктивної детермінації.
Багато складних проблем сучасного суспільства важко проаналізувати без наукового усвідомлення їх взаємозв’язку з політичними інтересами. Політичні інтереси знаходяться в основі політичної діяльності людей і цим пояснюється те, що все політичне життя суспільства є, по суті, процесом постійного формування і реалізації політичних, економічних, соціальних та інших інтересів. Саме політичні інтереси – їх виникнення, зіткнення і взаємодія – визначають хід основних подій у політичному житті суспільства. Політичні інтереси є джерелом і основою політики, в них втілюється узагальнене ставлення їх носіїв до політичної влади, організаційно-управлінського, духовного життя суспільства. Розуміння і врахування їх у практичній політиці є важливим, оскільки вони, спираючись на потреби, можуть розглядатися в якості рушійної сили політичної діяльності. Виникаючи, політичні інтереси потребують визначення засобів їх реалізації. Разом із тим, політичні інтереси не є статичними сутностями. Вони змінюються залежно від зміни політичних відносин, політичної діяльності, політичної ситуації тощо.
Зосереджуючись на етимології поняття „політичний інтерес”, необхідно відмітити таких класиків світової політичної думки, як Аристотель, І. Бентам, К. Гельвецій, І. Гердер, Г. Гегель, І. Кант, К. Маркс та ін. В аспекті дослідження сутності, змісту та видів політичних інтересів велику увагу зосереджено в роботах А. Айзиковича, Р. Бєлоусова, В. Бернацького, Г. Гака, Г. Глезермана, В. Глущенка, В. Дубиніна, Ю. Захарова, А. Здравомислова, Л. Кочана, Я. Кронрода, В.Лавриненка, А. Леонтьєва, М. Михайлова, Б. Парахонського, В. Радаєва, В. Степаняна, В. Сіренка, А. Тарасенка, Д. Чєснокова та ін. Проте системного дослідження проблеми політичних інтересів, їх об’єктивно-суб’єктивної детермінації в політичній науці поки що немає.
Розвиток політичної науки зумовив необхідність ґрунтовного розгляду та подальшої розробки проблеми політичних інтересів. Зокрема, це стосується механізмів реалізації політичних інтересів, оскільки політична значимість, їх вплив на політичне життя суспільства, виявляється саме в процесі їх реалізації. Реалізація або здійснення політичних інтересів полягає у забезпеченні такого стану політичних умов, за якого можливість задоволення потреб суб’єктів перетворюється на дійсність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах планової теми кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова „Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід і українські реалії”, науковий напрям „Дослідження проблем гуманітарних наук”, затверджений Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 5 від 27 січня 2005 року).
Метою дисертаційного дослідження є аналіз сутності політичних інтересів, їх об’єктивно-суб’єктивної детермінації та механізмів реалізації.
Для досягнення поставленої мети у дисертації визначені такі завдання:
- з’ясувати еволюцію концепції політичних інтересів в історії світової та вітчизняної політичної думки;
- розглянути сучасний стан наукового осмислення проблеми політичних інтересів, їх об’єктивно-суб’єктивної детермінації;
- визначити сутність політичних інтересів та їх співвідношення з політичними потребами і політичними цінностями;
- дослідити існуючі типології політичних інтересів;
- розкрити механізми реалізації політичних інтересів;
- проаналізувати процес становлення політичних інтересів у політичному житті сучасної України.
Об’єктом дослідження є політичний інтерес як елемент системи суспільних інтересів та владних відносин.
Предметом дослідження є сутність і природа політичного інтересу, його об’єктивно-суб’єктивна детермінація, механізми реалізації, місце і значення в політичному житті суспільства, співвідношення з іншими категоріями політичної науки.
Методи дослідження. Виділені в даній роботі мета і завдання передбачають використання комплексу філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що забезпечує єдність гносеологічного, соціально-філософського і політологічного аналізу феномена політичних інтересів у зв’язку з іншими компонентами політичного життя суспільства. Соціально-філософський і політологічний напрями спрямовують на розкриття місця, вагомості та ролі політичних інтересів у політичному житті суспільства, у взаємодії соціально-політичних суб’єктів, а гносеологічний - дозволяє дослідити специфічну форму відображення і пізнання об’єкта, що вивчається. Соціально-філософське розуміння передбачає аналіз процесу виникнення та розв’язання суперечностей, що зумовлюють розвиток і функціонування об’єкта дослідження.
Дослідження базується на використанні порівняльного, інституціонального, структурно-функціонального, системного та біхевіористського методів дослідження. Так, порівняльний метод дозволив порівняти усі частини дослідження та використовувати в них аналогічні за часовим виміром дані.
Системний метод вимагає розгляду системи понять, що входять до складу політичних інтересів. Застосування методів класифікації та систематизації дало змогу узагальнити наукову літературу за темою дослідження.
За допомогою структурно-функціонального аналізу політичні явища розглядаються як складне утворення, що виконує певну роль у загальнішій системі. Використовується також міждисциплінарний підхід до дослідження феномену політичних інтересів, де залучені фундаментальні положення філософії, політології, соціології, психології та педагогіки.
Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі здійснено дослідження сутності політичних інтересів, їх об’єктивно-суб’єктивної детермінації, співвідношення з політичними потребами і цінностями, а також визначено механізми реалізації політичних інтересів. В межах здійсненого дослідження одержано результати, які відзначаються науковою новизною і у вигляді тез висуваються на захист.
Вперше:
- проведено системне дослідження різноманітних підходів до з’ясування змісту поняття „політичні інтереси” та визначено їх об’єктивно-суб’єктивну детермінацію. Виявлено чотири основні підходи щодо розуміння об’єктивно-суб’єктивної детермінації природи інтересу (одні визначають інтерес як об’єктивне явище, другі – як суб’єктивне, треті – як об’єктивно-суб’єктивне, четверті говорять про існування двох рядів інтересів, одні з яких представлені у об’єктивній дійсності, інші – в свідомості);
- визначено співвідношення понять „політичні інтереси” та „політичні потреби” в політичному житті сучасного українського суспільства. Політичні потреби є передумовою, на основі якої формуються політичні інтереси. Без потреб неможливе існування інтересів. І в той же час, потреби не можуть бути задоволеними без формування та реалізації тих інтересів, в основі яких вони знаходяться;
- аналізується реалізація політичних інтересів через діяльність політичних інститутів та інститутів громадянського суспільства. Так, держава, політичні партії, групи тиску, суспільні організації і рухи, ЗМІ та інші політичні інститути є умовами, завдяки яким відбувається реалізація політичних інтересів значної частини населення;
- досліджено основні напрями формування та реалізації політичних інтересів українського суспільства.
Дістало подальшого розвитку:
- систематизація типологій політичних інтересів у контексті сучасного стану та розвитку суспільства. Існування складної взаємодії різноманітних, часто суперечливих, політичних інтересів передбачає їх співвіднесення, переплетіння і зіткнення, що і являє собою динамічну першооснову політики будь-якого сучасного суспільства;
- аналіз проблеми становлення політичних інтересів у політичному житті сучасної України в контексті їх об’єктивно-суб’єктивної детермінації. Формуючи корінний національний інтерес України, потрібно виходити з потреб власного соціально-економічного розвитку;
- проблема політичної соціалізації, як засобу формування і реалізації політичних інтересів, опанування моделей політичної поведінки, прийняття і виконання політичних ролей, вияву політичної активності. Політична соціалізація особи здійснюється шляхом засвоєння політичних цінностей, набуття досвіду, реалізації її політичних інтересів.
Уточнено:
- зміст поняття політичний інтерес в системі „політичні потреби – політичні інтереси – політичні цінності”. На основі політичних потреб та політичних інтересів суб’єкта політики формуються його уявлення про політичні цінності. Розвиток і ускладнення системи спонукальних мотивів людської діяльності породжують зворотній зв’язок між цими категоріями;
- сучасний стан та особливості наукового осмислення проблеми політичних інтересів. Інтереси характеризують суб’єкта політики як діючу силу, яка прагне закріпити власне панування над конкретними політичними умовами та забезпечити реалізацію потреб його функціонування та розвитку. Рушійна сила політичного інтересу виявляється у зацікавленості людини, а також її діях у даному напрямі.
Практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлено його науковою новизною і актуальністю. Отримані результати можна використати:
- у науково-дослідницькій сфері - при подальшому розробленні і удосконаленні наукових підходів до розкриття сутності політичного інтересу, його місця, значення і ролі у процесі взаємодії суспільства і політичних інститутів;
- у навчальному процесі - при підготовці навчальних курсів з політології і спеціальних теоретичних курсів з проблем політичних інтересів, використання матеріалів роботи при написанні підручників і навчальних посібників;
- у практичній сфері - висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані різними суб’єктами політики і політичного процесу в повсякденній практиці політичного життя, в процесі прийняття і реалізації політичних рішень.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, висвітлювалися у виступах на ряді науково-практичних конференцій, а саме: Всеукраїнській науковій конференції „Треті юридичні читання” (Київ, 2007); Х Всеукраїнській науково-практичній конференції „Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції” (Київ, 2007); Всеукраїнській теоретичній та науково-практичній конференції з правознавства, політології і соціології „Трансформація політичних систем: соціальні перетворення та законодавчий процес” (Київ, 2007); IV Міжнародній науково-практичній конференції „Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи” (Київ, 2007); VІ Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (Тернопіль, 2008); Всеукраїнській науковій конференції „Четверті юридичні читання” (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Інститут вищої освіти та його вплив на регіональний розвиток України: соціокультурні, економічні та правові аспекти” (Ірпінь, 2008); Всеукраїнській науковій конференції „П’яті юридичні читання” (Київ, 2009).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, з них 7 статей (5 – у фахових наукових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України) та 8 – у тезах наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Мета і завдання дослідження, його концептуальна основа і зміст визначили структуру дисертації, що складається з вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел (243 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки, основна частина тексту – 168 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Кожна людина має свої інтереси та потреби, у задоволенні яких і полягає людське життя. В суспільстві існує велика кількість інтересів – індивідуальних, групових, національних, соціальних, політичних, культурних та багато інших, проте є ще інтереси, в яких зацікавлені всі – це всезагальні інтереси. Дані інтереси полягають у дотриманні певного порядку та безпеки виконання встановлених правил взаємодії, співжиття, збереження і розширення зв’язків, прийняття та можливе за даних умов розв’язання соціальних суперечностей, поліпшення умов життя людини або хоча б просто відтворення їх відповідно до людської природи й гідності. Найпершим вираженням такого інтересу є збереження цілісності суспільства, певного рівня його розвитку, порядку взаємодії людей та спільнот, саме існування людини, соціальних груп, спільнот, суспільства.
Теорія політичних інтересів пройшла довгий шлях свого становлення. Їх дослідженням займалися ще в Стародавньому світі (Демокріт, Аристотель, Лукрецій тощо) та почали вперше визначати основні потреби людини, які вважали стимулами у пізнанні речей. Подальші розробки належать французьким мислителям ХVІІІ століття Гольбаху, К. Гельвецію, Д. Дідро, які почали виокремлювати категорію „інтересу”, через яку намагалися дати раціональне пояснення поведінки людей у суспільстві.
Продовжили розробку проблеми інтересу І. Бентам, І. Кант, Г. Гегель, К. Маркс та інші, які виділяли поняття індивідуального, приватного інтересу як одного із різновидів інтересу. З початку ХХ століття дослідження поняття інтерес виходить на новий рівень. Вперше почали звертати увагу на об’єктивно-суб’єктивну детермінацію політичних інтересів (Р. Перрі, Р. Мак-Івер, А. Лузан, А. Здравомислов, А. Тарасенко, В. Куценко, Г. Глезерман, В. Лавриненко, В.Степанян, В. Сіренко, О. Коляса та ін.).
Політика є сферою життєдіяльності людей, де зіштовхуються, протиставляються та узгоджуються різноманітні інтереси, де відбувається змагання реальних інтересів людей, соціальних груп, класів тощо. Сенс цілеспрямованої політичної діяльності щодо задоволення всезагального інтересу полягає в узгодженні різноманітних інтересів. Внутрішня стабільність і можливості динамічного розвитку суспільства, країни залежить від того, якою мірою вдається привести в дію могутній потенціал особистих інтересів людей і „пов’язати” їх із вимогами суспільних інтересів. Розв’язанню цього завдання сприяє удосконалення економічних, політичних, правових механізмів управління суспільними процесами. Разом із тим, і вищий сенс діяльності різних політичних партій, громадських організацій та інституцій полягає в тому, щоб підпорядкувати корінним інтересам людини та суспільства специфічні інтереси окремих класів, соціальних груп, регіонів тощо.
Політичні потреби та політичні інтереси знаходяться в основі практичних дій груп, класів, партій, особистостей з приводу реалізації політичних ідей, принципів, ідеалів, цілей. Потреби та інтереси визначають дії людей. Будь-які політичні інтереси виникають у людей в процесі їх діяльності та визначаються соціальними потребами, які виражаються в інтересі. Ці потреби та інтереси виникають у соціального суб’єкта певну діяльність для їх задоволення. Таким чином, вплив потреб на політичну діяльність здійснюється через формування політичних інтересів, їх відображення у вигляді ідей, теорій, ідеалів і т.д.
Стосовно розуміння сутності політичного інтересу сучасні підходи поділяються на чотири групи, які представляють різні точки зору стосовно його природи. Представники першого напряму (Т. Ковалевський, М. Заозеров, Л. Архангельський та ін.) визначають інтерес як суб’єктивне явище, особливу спрямованість свідомості, що має об’єктивну обумовленість. Об’єктивне знаходиться за межами інтересу, хоча певним чином і впливає на нього. Вони виходять із того, що носіями інтересів є суб’єкти (людина, клас і т.п.). В той же час інтерес визначають як відображення у свідомості людей потреб як об’єктивних явищ, їх усвідомлення, яке виявляється у вибірковості і цілеспрямованій діяльності суб’єктів інтересу, що й підкреслює його суб’єктивність. Згідно із даною теорією, інтерес зводиться до духовної діяльності і за необхідності існує лише у зв’язку із свідомістю і волею суб’єкта.
В другому випадку (Д. Чесноков, В. Морозов, Р. Грінкевич, Г. Глезерман, Г. Гак та ін.) інтерес розглядають як об’єктивне явище. Суб’єктивним є лише відображення інтересу, яке не входить до його структури. За даного підходу підкреслюється зв’язок між інтересами і потребами та вказується, що об’єктивні потреби розвитку суспільства є змістом самого інтересу. Прихильники даного підходу виходять із того, що інтерес є об’єктивним і пов’язаний не із свідомістю і волею, а із матеріальними умовами життєдіяльності людей. Про об’єктивність інтересів свідчить те, що вони складаються незалежно від свідомості людей, соціальних груп і класів, їх зміст задано соціально-економічними статусом людей в даній системі суспільних відносин. Вони можуть бути усвідомлені повністю або частково, правильно або викривлено, і в залежності від цього діяльність, вчинки людей будуть розгортатися як у відповідності із їхніми корінними інтересами, так і всупереч їм.
Прибічники третього напрямку (А. Здравомислов, О. Лебедєва, Р. Бєлоусов, М. Михайлов та ін.) вважають, що інтерес являє собою єдність об’єктивного і суб’єктивного, оскільки, з одного боку, він має матеріальні основи, а з іншого – завжди певним чином відображається у свідомості та формується в ній у вигляді конкретних цілей. Інтерес являє собою єдність об’єктивного змісту і суб’єктивної форми чи єдність об’єктивного і суб’єктивного в діяльності. Інтереси необхідно трактувати діалектично, з одного боку, як суб’єктивну категорію, оскільки будь-який носій інтересу не може вносить в нього суб’єктивне розуміння зовнішнього світу, але, з другого боку, вони в той же час об’єктивні в цілому, оскільки в кінцевому результаті являють собою відображення об’єктивних форм проявів буття людини.
Представники четвертого напряму (Б. Князєв, М. Дьомін, В. Лавриненко та інші) відстоюють об’єктивність інтересів і при цьому рішуче заперечують проти об’єктивно-суб’єктивного трактування інтересів. Але вони не згодні із тим, що існує лише об’єктивний інтерес. На їх думку, є два ряди інтересів - об’єктивні і суб’єктивні: перші в об’єктивній дійсності, другі – в свідомості. Вони вважають, що між об’єктивним і суб’єктивним інтересом необхідно проводити чітку межу. Інакше кажучи, інтерес має подвійне смислове навантаження, виражаючи два якісно відносно самостійних явища, хоча і пов’язаних між собою.
В основі політичних інтересів знаходяться політичні потреби соціальних суб’єктів. Ці потреби стимулюють політичне життя та визначають корінний напрям діяльності політичної влади. Політичним стає будь-який суспільний інтерес, коли виявляється, що він не може бути реалізованим наявними моральними та адміністративно-правовими засобами. Це стимулює людей шукати шляхи його задоволення через підвищення ефективності або навіть зміни влади і управління суспільством, займатися політикою.
Політичні інтереси являють собою концентрований вираз інтересів, які пов’язуються із завоюванням або утриманням політичної влади; виражають рівень розвитку політичної діяльності, ступінь відображення в ній найважливіших потреб. В суспільстві існує велика кількість політичних інтересів. Їх можна групувати за змістом, за формою, за характером, за кількістю прихильників, за охопленням території. Політичні інтереси можна типологізувати й за іншими підставами.
Політичні інтереси пов’язані із способами функціонування вищих органів влади у суспільстві, стилями політичної діяльності. Корінним політичним інтересом суспільства є постійний розвиток демократії, управління і розширення дійсного народовладдя, самоуправління народу. Політичний інтерес є тією основою, яка пов’язує членів суспільства, консолідує їх в єдину цілісність.
У суспільстві має місце складна взаємодія найрізноманітніших, часто суперечливих інтересів. Неодмінною умовою успішності політики є врахування цієї взаємодії, прогнозування її недоліків. Співвідношення, переплетіння і зіткнення різноманітних політичних інтересів являє собою динамічну першооснову політики будь-якого сучасного суспільства. Тому однією із істотних умов поступального розвитку суспільства, зміцнення держави є узгодження і поєднання різноманітних інтересів. Зміст і спосіб реалізації політичного інтересу відповідного соціального суб’єкта визначається його становищем у загальній системі суспільних відносин, зокрема, в існуючій політичній системі. У процесі практичної реалізації політичних інтересів будь-який суб’єкт зустрічається з необхідністю зіставлення їх з усією різноманітністю інтересів, наявних у суспільстві.
Мотиваційною основою політичної діяльності виступають певні політичні інтереси особистості, соціальних груп і верств суспільства. Політична діяльність полягає не стільки у боротьбі за владу, скільки в регулюванні політичних відносин у суспільстві, узгодженні різних політичних інтересів, досягненні злагоди та взаєморозуміння громадян. Здійснювати свою діяльність соціальні суб’єкти не можуть інакше, ніж вступаючи у відносини з іншими соціальними суб’єктами, з одного боку, і враховуючи існуючу систему суспільних відносин – з іншого. Політичні відносини є реальними практичними відносинами взаємопов’язаних соціальних суб’єктів, в яких виражені їхні політичні інтереси. Визначальним чинником політичної діяльності є політична свідомість, яка виступає як специфічна форма вираження політичних інтересів суб’єктів політики.
Прагнення реалізувати політичні інтереси є рушійною силою та основним завданням політики, створює і розвиває політичні проблеми, політичні ідеї, концепції, суспільно-політичні інститути і сили, державну владу. Процес реалізації політичних інтересів охоплює їх формування, що являє собою усвідомлення суб’єктом своїх потреб у контексті наявних політичних умов та існуючих можливостей їх задоволення. Знання власного інтересу полягає у розумінні цілей своєї діяльності, шляхів та засобів їх здійснення. Механізми реалізації політичних інтересів здійснюється через політичну участь і політичну діяльність.
Всі політичні інтереси реалізуються в діяльності людей. В залежності від багатьох обставин в результаті взаємовпливу інтересів суб’єкт політики може успішно реалізувати певний інтерес або ж, навпаки, не займатися його здійсненням, або, відступити на півдороги, віддаючи перевагу іншому, прямо протилежному. Це може залежати від зміни потреб у суб’єкта, політичної ситуації, яка склалася та багатьох інших чинників.
В демократичному суспільстві політичний інтерес може реалізуватися в діяльності владних структур, через тиск масових політичних сил, політичний вплив партій, організацій, союзів, засобів масової інформації. Механізми реалізації політичних інтересів здійснюються наступними шляхами: через політичну участь, участь у виборах, у діяльності суспільно-політичних організацій, у референдумах, мітингах, у політичній діяльності.
Таким чином, усвідомлення політичного інтересу, формування мотивів та вироблення цілей закінчується їх реалізацією. На ефективність діяльності з приводу реалізації інтересів впливає багато чинників: конкретно-історичні обставини, співвідношення політичних інтересів усіх носіїв та різних інтересів у одного носія, конкретне здійснення відповідної політичної діяльності, рівень наполегливості у досягненні цілей і т.д.
Інститут держави покликаний колективно обмежити індивідуальні інтереси та забезпечити контрольовану свободу перед можливістю зловживання силою, хаосом і безпорядків. Держава стає умовою і механізмом реалізації ілюзорних загальних інтересів. Кожна особистість об’єктивно зацікавлена у способі організації та функціонування держави, оскільки остання може захистити її, гарантувати, розширити чи обмежити її права. Таким чином, особистість багато в чому залежить від держави, яка визначає умови і способи реалізації інтересів особистості.
Метою сучасної розвиненої держави є реалізація національних інтересів, які сприяють розвитку національної економіки і підвищенню міжнародного статусу країни. Основу національних інтересів складають приватні інтереси громадян. Спільність приватних і державних інтересів сприяє консолідації зусиль, спрямованих на реалізацію стратегічних і тактичних інтересів. Основою для формування національних інтересів є національні цінності та національні потреби. Національні інтереси є основою для формування стратегічних завдань внутрішньої і зовнішньої політики незалежних держав.
Національні інтереси є не набором окремих вимог і цілей, а визначаються як цілісна система інтересів, яка базується на цілісності потреб функціонування і розвитку нації. Цілісність національних інтересів передбачає наявність їх структури, функціональних зв’язків, певної ієрархії. Цілісність системи загальних інтересів забезпечується наявністю стійких зв’язків між інтересами нації в цілому та її окремих складових груп та інститутів.
Система національних інтересів сучасної України повинна будуватися, виходячи з потреб власного соціально-економічного розвитку. Суттєві міжрегіональні розбіжності, які породжують різні політичні цінності і формують різні інтереси, використовуються політиками на виборах, в між партійній боротьбі, що закріплює і посилює проблему регіонально-політичного роз’єднання українського суспільства. Тому стратегія інтеграції українського суспільства має стати одним із головних пріоритетів національних інтересів України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алмонд Г.А., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии / Г.А. Алмонд, С. Верба // Политические-исследования. – 1992. ─ №4. – С. 122 – 135.
2. Ананьин С.А. Интерес: по учению современной психологии и педагогики / С.А. Анальин. – К.: Крещатик, 1915. – 500 с.
3. Андреев С.С. Политические интересы и политические отношения / С.С. Андреев // Социально-политические науки. – 1991. ─ №6. – С. 44─55.
4. Андреев С.С. Политическое сознание и политическое поведение / С.С. Андреев // Социально-политический журнал. – 1992. ─ №8. – С. 10─22.
5. Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу / В. Андрущенко. – К.: ТОВ „Атлант ЮемСі”, 2005. – 498 с.
6. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій / В. Андрущенко, М. Михальченко. ─ К: Генеза, 1996. – 368 с.
7. Аристотель. Политика: Афинская полития / Аристотель. – М.: Мысль, 1997. – 458 с. ─ (Из классического наследия).
8. Артемов Г.П. Политическая социология: [Учебное пособие]. – М.: Логос, 2003. – 280 с. – (Учебник ХХІ века).
9. Артемов Г.П. Политическая социология: Курс лекций / Г.П. Артемов. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный ун-т, 2000. – 256 с.
10. Бабкіна О.В. Україна у пошуках стратегії демократичного розвитку // Проблеми та перспективи української реформації: [Монографія] / [Г.В.Щокін, В.І.Куценко, М.Ф.Головатий та ін.]; За заг. ред. М.Ф.Головатого, Г.В.Щокіна. – К.: МАУП. 2001. – С. 135-154.
11. Барков В.Ю. Социально-политические основы становление гражданского общества в Украине / В.Ю. Барков / Отв. ред. Н.Н. Мокляк. ─ НАН Украины. Институт философии, 1999. – 88 с.
12. Барматова С.П. Політична соціологія: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С.П. Ахматова. ─ К.: Аналітичний центр вивчення суспільства, 2003. – 252 с.
13. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія] / В.М. Бебик. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.
14. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: [Монографія] / В.М. Бебик. – К.: МАУП, 2003. – 424 с.
15. Бебик В.М.Політична культура сучасної молоді / В.М. Бебик, М.Ф. Головатий, В.А. Ребкало; Український НДІ проблеми молоді. – К., 1996. – 112 с. – (Бібліотечка „Молодь і суспільство).
16. Бевзенко Л. Д. Социальная саморегуляция. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций / Л.Д. Бевзенко. / НАН Украины. Институт социологии. ─ К., 2002. ─ 436 с.
17. Белов Г.А. Политология: Курс лекций / Г.А. Белов. – М.: ЧеРо, 1996. – 304 с.
18. Белоусов Р.А. План, интересы, активность трудящихся / Р.А. Белоусов. – М.: Экономика, 1974. – 239 с.
19. Бернацкий В.О. Интерес: познавательная и практическая функции / В.О. Бернацкий. – Томск: Изд-во Томс. ун-та, 1984. – 168 с.
20. Бернацкий В.О. О субординации социальных интересов / В.О. Бернацкий // Вестник Московского университета. - Серия 8. Философия. – 1972. ─ №5. – С. 3-12.
21. Бех В.П. Інтелектуальний потенціал як онтологічна основа розбудови державності України / В.П. Бех // Нова парадигма. – 2003. – Випуск 29. – С. 47-52.
22. Бондар В.І., Бурдяк Г.Я. Теорія соціально-політичних відносин: Навчальний посібник [для студ. техн. вузів] / В.І. Бондар, Г.Т. Бурдяк / Вінницький державний технічний ун-т. – Вінниця: ВДТУ, 1998. – 128 с.
23. Борисов Л.П. Политология: Учебное пособие / Л.П. Борисов. – М.: Белые альвы, 1996. – 136 с.
24. Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики: [Монографія] / С.К. Бостан. – Запоріжжя: Юридичний інститут, 2005. – 540 с.
25. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности / Л.П. Буева. – М.: Изд-во Московского университета, 1968. – 268 с.
26. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение / Л.П. Буева. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
27. Буева Л.П. Человеческий фактор: новое мышление и новое действие: (Философские заметки) / Л.П. Буева. – М.: Знание, 1988. – 63 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Философия; 6/1988).
28. Бурдяк В.І., Ротар Н.Ю. Політична культура, ідеологія, психологія: Навчальний посібник / В.І. Бурдяк, Н.Ю. Ротар / Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2000. – 104 с.
29. Бурлацкий Ф.М., Галкин А.А. Социология. Политика. Международные отношения / Ф.М. Бурлацкий, А.А. Галкин. – М.: Международные отношения, 1974. – 328 с.
30. Бурлацкий Ф.М., Мушинский В.О. Народ и власть: Научно-популярный очерк политической системы социализма / Ф.М. Бурлацкий, В.О. Мушинский. – М.: Политиздат, 1986. – 256 с. – (Реальный социализм: теория и практика).
31. Варзар І.М. Із контекстів минулих літ: Вибране в концептуальному і мемуарних вимірах / І.М. Варзар. – К.: ФАДА, ЛТД, 2003.
Кн. 1: Держава і народ-етнос у політологічному дискурсі. – 2003. – 592 с.
32. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: Аналітично-інформаційні матеріали / [О.В. Бабак, І.Д. Бех, Т.Е. Василевська та ін.; В.І. Довженко (голова ред. кол.); / Державний комітет України у справах сім’ї та молоді; Державний інститут проблем сім’ї та молоді. – К., 2003. – 191 с.
33. Власть: Очерки современной политической философии Запада / [В.В. Мшвениерадзе, И.И. Кравченко, Е.В. Осипова и др.]; Отв. ред В.В.Мшвениерадзе / АН СССР. Институт философии. – М.: Наука, 1989 – 328 с. – (ИСБН).
34. Воловик В.И. Философия политического сознания / В.И. Воловик. – Запорожье: Просвіта, 2006 – 201 с.
35. Волчан О.Ф. Грани политической жизни: теория и практика / О.Ф. Волчан. – Симферополь: Таврида, 2001. – 180 с.
36. Вплив фінансово-політичних груп на прийняття стратегічних рішень у сфері політики та економіки: українські реалії / Авт. кол.: С.О. Телешун, І.В. Рейтерович. – К. – Херсон, 2008. – 151 с.
37. Вятр Е. Социология политических отношений / Ежи Вятр; [Пер. с польского / Под ред. и с предисл. Ф.М. Бурлацкого] – М.: Прогресс, 1979. – 463 с.
38. Гаджиев К.С. Политическое сознание или политическая культура? / К.С. Гаджиев // Кентавр. – 1991. - №10-12. – С. 14 – 25.
39. Гак Г.М. Общественные и личные интересы и их сочетание при социализме / Г.М. Гак // Вопросы философии. ─ №4. – 1955. – С. 17 ─ 28.
40. Гегель Г.-В.-Ф. Сочинения / Г.-В.-Ф. Гегель. – М.: Соцэкгиз, 1940. –
Т.13. Лекции по эстетике. Кн. 2. – 1940. – 364 с. – (АН Ин-т философии).
41. Гельвеций К.А. Сочинения в двух томах / К.А. Гельвеций; [Сост. и общ. ред. Х.Н. Момджяна] – М.: Мысль, 1977. – 687 с.
42. Глезерман Г.Е. Интерес как социологическая категория / Г.Е. Глезерман // Вопросы философии. – 1966. ─ №10. – С. 15─ 26.
43. Глущенко В.В. К вопросу о природе потребностей / В.В. Глущенко // Вестник Харьковского университета. – №155. – 1977. – С. 27-31.
44. Гобозов И.А. Философия политики / И.А. Гобозов. – М.: ТЕИС, 1998. – 154 с.
45. Головатий М. Ф. Соціологія політики: Навчальний посібник [для спец. вищих навч. закладів] / М.Ф. Головатий / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.: МАУП, 2003. – 504 с.
46. Головатий М.Ф. Мистецтво політичної діяльності: Навчальний посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / М.Ф. Головатий / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.: МАУП, 2002. – 176 с.
47. Головаха Є., Пухтяк В. Політична соціалізація в посткомуністичній Україні / Є. Головаха, В. Пухляк // Політична думка. – 1994. - №2. – С. 26 – 30.
48. Головаха Є.І. Особливості політичної свідомості: амбівалентність суспільства та особливості / Є.І. Головаха // Політологічні читання. – 1992. – №1. – С. 24 – 40.
49. Гольбах П.А. Избранные произведения. В 2-х т. / П.А. Гольбах; [пер. с франц. / Под общ. ред. и со вступит. статьей; Х.Н. Момджяна]. – М.: Соцэкгиз, 1963. – 715 с.
50. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть: [Монографія] / Володимир Горбатенко; – К.: Академія, 1999. – 240 с.
51. Гордон Л.А. Психологія і педагогіка інтересу. – К.: Радянська школа, 1940. – 124 с. – ( Народний комісаріат освіти УРСР. Український національно-дослідний інститут педагогіки).
52. Гринкевич Р.Д. О соотношении категорий социальная потребность и интерес / Р.Д. Гринкевич // Вестник Ленинградского университета. Серия: экономика, философии и права №17. Вып. 3, 1966. – С. 108-110.
53. Губерський Л.В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Л. В. Губський, В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко; Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка та ін. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
54. Гумницкий Г.К. Потребность и интерес / Г.К. Гумницкий // Вопросы психологии. – 1968. – №2. – С. 8 – 15.
55. Даль Р. Демократия и ее критика / Роберт Даль; [Пер. с англ. Под ред. М.В. Ильина]. – М.: „Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2003. – 576 с.
56. Демидов А.И. Политическая деятельность: Философский анализ факторов детерминации /А.И. Демидов; под ред. А.А. Федосеева. – Саратов: Изд-во Саратовсского университета, 1987. – 129 с.
57. Демидов А.И., Федосеев А.А. Основы политологии: Учеб.пособие / А.И. Демидов, А.А. Федосеев. – М.: Высш. шк., 1995. – 271 с.
58. Демин М.В. Природа деятельности / М.В. Демин. – М.: Изд-во МГУ, 1984 – 168 с. – (Исторический материализм).
59. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні / О Дергачов // Політична думка. – 2000. – №1. – С. 4.
60. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі: Навч.- метод. посібник / [В.Бебик, В.Бортніков, Л.Дегтярев, А.Кудряченко]; За заг.ред. В.Бебика. – К.: ІКЦ „Леста”, 2006. – 248 с.
61. Дидро Д. Избранные произведения / Дени Дидро; Под общ. ред. А.А. Смирнова. [Вступительная статья К.Н. Державина. Коммент. сост. Г.М. Фридлендер]. – М. – Л.: Госполитиздат, 1951. – 410 с. – (Т. 7).
62. Дмитренко М.А. Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної революції [Тескт] / М.А. Дмитренко; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, Ін-т оператив. діяльн. та держ. безпеки. – К.: Знання України, 2008. – 544 с.
63. Дмитренко М.А. Трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України: [Монографія] / М.А. Дмитренко. – К.: Знання України, 2006. – 348 с.
64. Дубінін В.В. Роль інтересів народу в становлення та розвитку політичної системи суспільства: [Монографія] / В.В. Дубінін. – Краматорськ: ДДМА, 2006. – 260 с.
65. Дунаєва Л.М. Партійна система в умовах модернізації суспільства: світовий досвід і Україна: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 „Політичні інститути і процеси” / Л.М. Дунаєва. – Київ, 2001. – 16 с.
66. Завьялов Ю.С. Выражение интересов в социалистическом праве / Ю.С. Завьялов // Советское государство и право. – 1970. – №.6. – С. 101 – 104.
67. Завьялов Ю.С. К вопросу о содержании понятия интерес / Ю.С. Завьялов // Вестник Московского университета. - Серия 8. Философия. – №4. – 1966. – С. 30 – 41.
68. Загородній Ю.І., Курило В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні: досвід, тенденції, проблеми / Ю.І. Загородній, В.С. Курило, С.В. Савченко; Луганський національний педагогічний ун-т імені Тараса Шевченка. – К.: Генеза, 2004. – 144 с.
69. Заозеров М.И. О диалектике развития советского социалистического общества / М.И. Заозеров. – М.: Госполитиздат, 1962. – 223 с.
70. Запрудский Ю.Г. Конфликт и политика: новые перспективы // Современная конфликтология в контексте культуры мира. – М.; Аспект-Пресс, 2001. – С. 92-108.
71. Захаров В.И. Роль общественных интересов в социальном познании / В.И. Захаров. – М: Мысль, 1968. – 260 с. – (Сб. : Проблемы познания социальных явлений).
72. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности / А.Г. Здравомыслов. – М.: Политиздат, 1986. – 223 с. – (Актуальные проблемы исторического материализма).
73. Здравомыслов А.Г. Проблема интереса в социологической теории / А.Г. Здравомыслов. – Л.: Изд – во Ленинградского ун-та, 1964. – 74 с. – (Ленинградского ордена Ленина гос. ун-т имени А.А. Жданова).
74. Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть / С. Рябов та ін. (ред.); Відділ з питань освіти та культури Держдепартаменту США, Рада міжнародних наукових досліджень (IREX) – К.: Видавничий дім „КМ Academia”, 2001. – 268 с.
75. Иваненков С.П. Проблемы социализации современной молодежи / С.П. Иваненков. – Оренбург: ДИМУР, 1999. – 291 с.
76. Иванчук Н.В. Потребности социалистической личности / Н.В. Иванчук. – М.: Мысль, 1986. – 190 с.
77. Иванчук Н.В. Социологические проблемы изучения потребностей. Курс лекций / Н.В. Иванчук. – Свердловск, [Уральский ун-т], 1975. – 135 с. – (МВ и ССО РСФСР. Уральский гос. ун-т имени А.М. Горького).
78. Ильин В.В. Политология: Учебник для вузов / В.В. Ильин. – М.: Книжный дом, 1999. – 504 с.
79. Ильин И.А. О сущности правосознания / И.Н. Смирнов (сост.); И.Н. Смирнов (авт. предисл.). – М.: ТОО Рароrъ, 1993. – 234 с.
80. Ирхин Ю.В. Политология: Учебник / Ю.В. Ирхин / Российская академия государственной службы при Президенте РФ, Российский университет дружбы народов. – М.: Экзамен, 2006. – 687 с.
81. Исабеков К.Б. Интерес / К.Б. Исабеков. – Махачкала: Дагкнигоиздат, 1972. – 54 с.
82. Кант И. Критика Чистого разума / Иммануил Кант / Н.Лосский (пер. с нем.). – М.: Мысль, 1994. – 592 с. – (Философское наследие; Т. 118).
83. Кант И. Сочинения. В 6-ти т. / Иммануил Кант / Под общ. ред. В.Ф.Асмус и др. – М.: Мысль, 1965. – (Академия наук СССР. Ин-т философии. Философское наследие).
Т.4. – 1965. – 544 с.
84. Керимов Д.А. Методология права: (Предмет, функции, проблемы философии права): [Монография] / Д.А. Керимов; Ин-т государства и права Рос. академии наук. – [2-е изд.] – М.: Аванта +, 2001. – 558 с.
85. Князев Б.В., Куфтырев А.И., Фетисов А.С. О природе интереса как социального явления / Б.В. Князев, А.И. Куфтырев, А.С. Фетисов // Вестник Московского университета. - Серия 8. Философия. – №4. – 1968. – С. 11 – 20.
86. Козьма В.В. Політичні ціннісні орієнтації українського середнього класу / В.В. Козьма // Політичний менеджмент. - № 1. – 2008. – С. 94- 101.
87. Кола Д. Политическая социология / А.И. Кристаловский и др. (пер. с фр.); А.Б. Гофман (авт. предисл.). – М.: Весь мир: Издательский Дом „Инфра – М”, 2001. – 405 с. – (Университетский учебник).
88. Коляса О.Я. Політичний інтерес як спосіб раціоналізації суспільних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.01 „Теорія та історія політичної науки” / О.Я. Коляса. – Львів, 2008. – 19 с.
89. Кон И С. Социология личности / И.С. Кон. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с. – (на пер.: Над чем работают, о чем спорят философы).
90. Котигоренко В.О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. політ. наук: 23.00.05 „Етнополітологія та етнодержавознавство” / В.О. Котигоренко. – Київ, 2005. – 39 с.
91. Кочан Л.Н. Духовные потребности и деятельность личности / Л.Н. Кочан // Философия науки. – №1. – 1976. – С. 9 – 16.
92. Кривогуз И.М. Политология: Учеб. [для студ. высших учеб. заведений] / И.М. Кривогуз. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 288 с. – (Учебник для вузов).
93. Кронрод Я.А. Система общественных потребностей, закономерности их формирования и развития в условиях социализма / Я.А. Кронрод. – М., 1966. – 110 с. – (Ин-т экономики АН СССР).
94. Кузьмін П.В. Політична діяльність: теоретичні засади та практика сучасної України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. політ. наук: 23.00.02 „Політичні інститути і процеси” / П.В. Кузьмін. – Одеса, 2008. – 32 с.
95. Кулиев Т.А. Проблема интересов в социалистическом обществе / Т.А. Кулиев. – М.: Мысль, 1967. – 183 с.
96. Куценко В.И. Общественная проблема: генезис и решение (методологический анализ) / В.И. Куценко. – К.: Наукова думка, 1984. – 439 с. – (АН СССР, Ин-т философии).
97. Куценко В.И., Рутковский Б.А. и др. Социальная активность личности в условиях развитого социализма / В.И. Куценко, Б.А. Рутковский и др.; отв. ред. В.И. Куценко. – К.: Наукова думка, 1983. – 343 с. – (Исторический материализм как теория социального познания и действия).
98. Лавриненко В.Н. Проблема социальных интересов в ленинизме. Методологические аспекты анализа в свете ленинского теоритического наследия / В.Н. Лавриненко. – М.: Мысль, 1978. – 188 с.
99. Лашина М.В. Ведущая роль политического сознания в коммунистическом воспитании трудящихся / М.В. Лашина. – М.: Общество „Знание” РС ФСР, 1982. – 40 с. – (Всесоюєное о-во „знание” РСФСР, науч.- метод. совет по пропаганде марксистско-ленинской философии).
100. Лашина М.В. Специфика закономерности политики и особенности их действия в условиях строительства коммунизма / М.В. Лашина. – М.: Знание, 1968. – 96 с. – (Всесоюєное о-во „знание” РСФСР, науч. – метод. совет по пропаганде марксистско–ленинской философии).
101. Лебедева О.К. Сочетание общественных и личных интересов и всестороннее развитие личности в процессе строительства коммунизма / О.К. Лебедева. – М.: Мысль, 1964. – 60 с. – (Заоч. высш. партийная школа при ЦК КПРС).
102. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность: Учебное пособие [для студ. вузов, обучающихся по направлению и специальностям „Психология”, „Клиничнская психология”] / А.Н. Леонтьев. – М.: Смысл: Изд. центр „Академия”, 2004. – 346 с. – (Высшее образование).
103. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции: Конспект лекций / А.Н. Леонтьев. – М.: Изд-во Московского университета, 1971. – 40 с. – (Кафедра общей психологии).
104. Ліснічук О.В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 „Політичні інститути і процеси” / О.В. Ліснічук. – К., 2000. – 20 с.
105. Лузан А.А. Политическая жизнь общества: вопросы теории / А.А. Лузан. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1989. – 151 с.
106. Лузан А.А. Політика і суспільство (до засад політичної науки) / А.А. Лузан // Політологічні читання. – 1993. – №1. – С. 200 – 230.
107. Малахов В. П. Философия права: Учеб. пособие для вузов / В.П. Малахов. – М.: Академический проект, 2002. – 447 с. – (Gaudeamus).
108. Мамут Л.С. Политический процесс / Л.С. Мамут // Советское государство и право. – 1982. – №5. – С. 12 – 23.
109. Матвеев Р.Ф. Теоритическая и практическая политология / Р.Ф. Матвеев. – М.: (РОССПЭН), 1993. – 239 с.
110. Мельник В.А. Политология: Учебное пособие / В.А. Мельник. – Мн.: Высш. шк., 1996. – 479 с.
111. Методологические проблемы исследования социальных потребностей: Препринт доклада конференции „Проблемы формирования и совершенствования социальных потребностей в условиях развитого социалистического общества”, Белгород, 1985 / Редкол.: Ю.К. Плетников (отв. ред.) и др.; АН СССР, Филос. о-во СССР и др. – М., 1985. – 79 с. – (Препринт / АН СССР, Филос. о-во СССР).
112. Методологический анализ политического знания / Ред. кол. А.И. Демидов (отв. ред.) и др. – Саратов, 1988. – 136 с. – (Философские проблемы государства и права. Межвузовский научный сборник. Вып. 5).
113. Методология права: Общие проблемы и отраслевые особенности. Труды по правоведенью / Ред. кол. И.Н. Грязун (отв. ред.) и др. – Тарту, 1988. – 284 с. – (Ученые записки / Тарт. ун-т ; Вып. 806 / 1).
114. Мирончук В.Д., Храмов В.О. Основы политологии: Курс лекций / В.Д. Мирончук, В.О. Храмов. – К.: МАУП, 2000. – 296 с.
115. Михайлов М.В., Мотылев А.С. Социализм и интересы / М.В. Михайлов, А.С. Мотылев. – М.: Политиздат, 1970. – 96 с.
116. Михайлов Н.Н. О потребностях человека, их возвышении и формирования / Н.Н. Михайлов. – М.: Знание, 1981. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. „Научный коммунизм” №5, 1981 г.).
117. Михайлов Н.Н. Потребности личности: проблемы формирования: [Учебное пособие по спецкурсу] / Н.Н. Михайлов. – Челябинск: Челябинский ГПИ, 1981. – 99 с.
118. Михайлов Н.Н. Потребность как социологическая категория. Учебное пособие для студентов / Н.Н. Михайлов. – Челябинск: Челябинский пед. ин-т, 1974. – 58 с. – (М-во просвящения РСФСР. Челябинский пед. ин-т).
119. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / М. І. Михальченко / НАН України. Ін-т політологічних і етнонаціональних досліджень. – Дрогобич: ВФ „Відродження”, 2004. – 487 с.
120. Михальченко Н.И. Коммунистическая идеология и деятельность масс / Н.И. Михальченко. – К.: Наукова думка, 1976. – 192 с.
121. Михальченко Н.И. Политическая идеология как форма общественного сознания / Н.И. Михальченко. – К.: Наукова думка, 1981. – 262 с.
122. Морозов В.С. Социальный интерес и поведение личности / В.С. Морозов. – М. Знание, 1977. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Серия „Философия”, № 2).
123. Мосолова Н.А. К вопросу о роли потребностей в эволюционном процессе / Н.А. Мосолова // Вестник Московского университа – Серия 8. Философия – №3. – 1966. – С. 46-53.
124. Мшвениерадзе В.В. Роль идеологии в жизни общества / В.В.Мшвениерадзе. – М.: Знание, 1969 – 46 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Серия „Философия”, № 8).
125. Мшвениерадзе В.В. Современное буржуазное политическое сознание: Философский аспект / В.В. Мшвениерадзе. – М.: Наука, 1981. – 448 с. – (АН СССР, ИН-т философии).
126. Неновски Н. Право и ценности / Нено Неновски / Вступ. ст. и пер. с болг. В.М. Софронова; Под ред. В.Д. Зорькина. – М.: Прогресс, 1987 – 248 с.
127. Нікорич А.В. Політологія. Навчальний посібник для студентів технічних вузів усіх спеціальностей / А.В. Нікорич. – Харків: НТУ ХПІ, 2001. – 276 с.
128. Общая и прикладная політологія: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.И. Жукова, Б.И. Краснова. – М.: МГСУ, Изд-во „Союз”, 1997. – 992с.
129. Общая психология. Учеб. пособие для пед. институтов / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвящение, 1970. – 432 с.
130. Общественные отношения (социально-философский анализ) / В.И. Куценко, И.В. Бойченко, Ю.Д. Прилюк и др., Отв. ред. В.И. Куценко; АН УССР. Институт философии. – К.: Наукова думка, 1991. – 288 с.
131. Общественный интерес и личность.[Сборник статей. Общ. ред. проф. Л.М. Архангельского] / Л.М. Архангельский. – Свердловск, 1967. – 210 с. – (МВ и ССО РСФСР. Уральский государственный ун-т имени А.М. Горького. Социологические исследования. Вып. 2).
132. Основи демократії: Посібник / М.Бессонова, О.Бірюков, С.Бондарчук та ін.; За заг. ред. А.Колодій; АПН України, Інститут вищої освіти, Українсько-канадський проект „Демократична освіта”. – К.: „Ай Бі”, 2002. – 684 с.
133. Основи політичної науки: Курс лекцій / Кухта Б., Романюк А., Старецька Л. та ін. – Львів: Кальварія, 1997. – 336 с.
(Ч. 2): Політичні процеси, системи та інститути. – 1997. – 336 с.
134. Основи політології: курс лекцій для студ. вищ. учбових закладів / Авт. кол.: Вдовичин І.Я., Денисенко В.М. та ін. – Львів, 1992. – 142 с.
135. Основы политической науки: Курс лекций для высших учебных заведений / И.А. Ахтамзян, Г.Л. Купряшин, Т.П. Лебедева и др.; московський гос. ун-т имени М.В. Ломоносова. – К.: УМК ВО, 1991. – 248 с.
136. Основы теории политической системы / Отв. ред. Ю.А. Тихомиров, В.Е. Чиркин. – М.: Наука, 1985. – 248 с. – ( АН СССР, Ин-т государства и права).
137. Панарин А.С. Введение в политологию: Учеб. пособие для преподавателей серед. шк. – М.: Новая школа, 1994 – 320 с.
138. Панарин А.С. Політологія: Учебник / А.С. Панарин / Москвского гос. ун-т им. М.В Ломоносова. - 2 изд., перероб. и доп. – М.: Проспект, 2003, – 448 с.
139. Панарин А.С. Философия политики: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению и спец. „политология” / А.С. Панарин / Ин-т „Открытое общество”;. – М.: Новая школа, 1996. – 424 с.
140. Парахонський Б.О. Національні інтереси України (духовно-інтелектуальний аспект) / Б.О. Парахонський / К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 1993.- 43 [6]с. – (Препринт / НАН України, Національний ін-т стратегічних досліджень; 1993 – 6).
141. Пашкова О.Б. Національна ідея як чинник консолідації українського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 22.00.05 „Етнополітичне