Політичні функції громадянського суспільства : Политические функции гражданского общества

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Косілова Ольга Іванівна

УДК 21.6/8:316.3

Політичні функції громадянського суспільства

Спеціальність 23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Вілков В’ячеслав Юрійович
кандидат філософських наук, доцент

Київ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І 10
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

РОЗДІЛ ІІ 62
ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ПОЛІТИЧНІ ФУНКЦІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

РОЗДІЛ ІІІ 123
ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ ФУНКЦІЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена потребами поглиблення теоретичних розробок і практичного втілення моделей оптимального функціонування інститутів громадянського суспільства в умовах демократичного розвитку сучасної України.
Взаємовідносини держави й громадянського суспільства в Україні, включно з періодом після проголошення її незалежності, характеризувалися домінуванням держави, що призвело до її втручання в царину громадянського суспільства, обмеження можливостей його розвитку. Ефективне функціонування інститутів громадянського суспільства в сучасній Україні у значній мірі залежить від можливостей реалізації громадянами своїх прав та свобод, вироблення та практичного застосування дієвих механізмів впливу на державну владу, корегування її політики з урахуванням інтересів та потреб громадян, тобто від реалізації політичних функцій громадянського суспільства.
У вітчизняній політичній думці висвітлюються лише деякі аспекти реалізації громадянським суспільством політичних функцій і ще немає наукових праць безпосередньо присвячених цій темі. Важливість дослідження політичних функцій громадянського суспільства пов’язана з потребою в концептуалізації існуючих механізмів впливу громадян на державу, а також приведення до єдиної логічної системи зовнішніх та внутрішніх політичних функцій громадянського суспільства.
Практична сторона дослідження спрямована на розв’язання комплексу проблем, що пов’язані із подоланням відчуженості громадян від процесу прийняття політичних рішень, активізацією їх політичної діяльності та потребою вдосконалення системи громадського контролю за державною владою, впровадженням дієвого механізму її політичної відповідальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», науково-дослідної теми філософського факультету 01 БФ 041-1 «Філософська та політологічна освіта на перетині тисячоліть».
Мета і завдання дисертаційного дослідження.
Метою дослідження є визначення сутності та критеріїв типологізації політичних функцій громадянського суспільства, розкриття їх змісту, форм та способів реалізації його суб’єктами та інститутами.
Реалізація мети дослідження обумовила постановку і послідовне вирішення наступних завдань:
- проаналізувати еволюцію концепцій громадянського суспільства;
- розкрити головні ознаки та інституційну структуру громадянського суспільства у сучасному соціумі;
- виявити сутнісні ознаки політичних функцій громадянського суспільства та визначити критерії їх поділу на зовнішні та внутрішні;
- з’ясувати характер процесів реалізації політичних функцій громадянського суспільства в умовах сучасних демократичних, правових держав;
- дослідити діяльність інститутів громадянського суспільства в Україні та визначити головні проблеми реалізації ними політичних функцій.
Об’єктом дисертаційного дослідження є громадянське суспільство як соціально-політичне явище, його розвиток та функціонування в умовах сучасних демократичних держав.
Предметом дисертаційного дослідження є політичні функції громадянського суспільства та проблеми їх реалізації в сучасній Україні.
Методи дослідження. Аналіз політичних функцій громадянського суспільства ґрунтувався на засадах комплексного застосування методів дослідження. Використання системного методу дозволило здійснити аналіз громадянського суспільства як складного суспільно-політичного утворення та зробити теоретичну декомпозицію громадянського суспільства на ряд його функціональних вимірів як особливих типів політичних та неполітичних взаємодій. За допомогою компаративного методу здійснено порівняльний політологічний аналіз концептуальних моделей громадянського суспільства з властивими їм функціями, розроблених вітчизняними й зарубіжними дослідниками, виявлено їх загальні риси і специфічні особливості. Структурно-функціональний метод дав можливість розглянути громадянське суспільство як структурно-диференційовану цілісність, яка складається з визначеного числа взаємопов’язаних компонентів, кожен з яких має своє функціональне призначення; виокремити серед функцій громадянського суспільства політичні, а також здійснити диференціювання політичних функцій на зовнішні та внутрішні. Застосування історичного методу забезпечило здійснення аналізу політичних функцій в контексті еволюції концепцій громадянського суспільства та розвитку суспільно-політичних відносин, практики функціонування громадських інститутів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше здійснено комплексне дослідження політичних функцій громадянського суспільства, визначені критерії їх поділу на внутрішні та зовнішні, проаналізовані проблеми їх реалізації інститутами громадянського суспільства в сучасній Україні.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовано ряд положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:
1. Набуло подальшого розкриття політичного змісту ідеологеми громадянського суспільства як політико-правової моделі, втілення якої забезпечує: по-перше, створення та діяльність громадських об’єднань, які ефективно допомагають громадянам у вираженні та реалізації суспільно-значущих інтересів, здійснюють політико-правовий захист від тиску держави та політичну консолідацію суспільства; по-друге, обмеження прямого та нелегітимного втручання інститутів або окремих представників державної влади в сфери життєдіяльності громадян, у процеси створення та функціонування їх добровільних асоціацій.
2. Поглиблено аналіз дихотомії політичного/неполітичного, що утворює основу моделі «громадянське суспільство – держава» та розкриває природу того, як функція суспільного інституту отримує визначальні риси та властивості функції політичної. На основі цього в науковий обіг введено поняття «політична функція громадянського суспільства» та обґрунтовано, що за своєю сутністю вона є сукупністю форм та способів організованої взаємодії суб’єктів та інститутів громадянського суспільства з інститутами державної влади, що має на меті, з одного боку, забезпечення участі або впливу громадян (іноді примусового) на процеси утворення інститутів держави, прийняття ними рішень, визначення цілей, напрямів, характеру діяльності та суспільно-політичних перетворень, а з іншого боку, використання владних ресурсів та повноважень держави для задоволення соціально-політичних інтересів та потреб суб’єктів громадянського суспільства, реалізації цілей, що декларуються його інститутами.
3. Вперше у вітчизняній політичній думці здійснено систематизацію політичних функцій громадянського суспільства. Доведено, що залежно від сфери діяльності інституціолізованих елементів громадянського суспільства, перш за все від об’єкту організованої дії в межах дуальної системи «громадянське суспільство - держава», політичні функції громадянського суспільства поділяються на внутрішні та зовнішні.
Аргументовано, що головним призначенням внутрішніх політичних функцій громадянського суспільства є створення оптимальних умов для самовираження індивідів, їх самоорганізації та взаємодії всередині громадянського суспільства, забезпечення оптимального функціонування інституціолізованих елементів громадянського суспільства у політичній, соціальній, економічній та духовній сферах, тоді як зовнішні політичні функції спрямовані на використання владних ресурсів або здійснення впливу на характер діяльності інститутів держави в інтересах громадянського суспільства. Концептуально доведено, що до внутрішніх політичних функцій громадянського суспільства відносяться: політична інтеграція, політична комунікація, політична соціалізація, відновлення структури громадянського суспільства і зняття соціально-політичної напруги, політична ідентифікація, політична самоорганізація та самодопомога, створення політичних норм та цінностей. До зовнішніх політичних функцій відносяться: легітимації політичної влади, громадсько-політичного контролю, політико-правова, компенсаторна, політичної адаптації, правозахисна, протидії авторитарним тенденціям, політичної інтеграції та політичної комунікації.
4. Розкриті та проаналізовані нові прояви реалізації функцій політичної інтеграції та політичної комунікації, що дозволяє відносити їх одночасно до внутрішніх та зовнішніх функцій громадянського суспільства. З’ясовано, що внутрішній аспект реалізації функції політичної інтеграції розкривається як процес об’єднання зусиль, інтересів та сподівань громадян за посередництва інститутів громадянського суспільства в межах окремого державно-політичного утворення; тоді як зовнішній зміст реалізації функції політичної інтеграції відображає глобальні світові тенденції політичної інтеграції та реалізується шляхом утворення наддержавних ідентичностей, міжнародних громадсько-політичних рухів, асоціацій й утворенням світового громадянського суспільства. Виявлено особливості реалізації функції політичної комунікації, що проявляється як внутрішня за умови встановлення безпосередніх контактів та обміну політичної інформації між громадянами, які беруть участь у діяльності громадських об’єднань, асоціацій, органах місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських Рад); так і зовнішня у випадку обміну інформації політичного змісту між інститутами громадянського суспільства та органами державної влади з метою здійснення впливу на процес прийняття політичних рішень державними інституціями та доведення цих рішень до відома громадськості.
5. Запропоноване авторське трактування проблем реалізації політичних функцій громадянського суспільства в сучасній Україні. Виявлено, що труднощі їх здійснення пов’язані з транзитним характером українського суспільства, несформованістю у ньому системи демократичних політико-правових норм і цінностей, громадською пасивністю та відчуженістю, низьким рівнем політичної та правової культури, вузькою соціальною базою громадянського суспільства, нерозвиненістю його інститутів та недостатнім позитивним досвідом вирішення суспільно-значущих питань, недостатньою фінансовою підтримкою громадських інститутів з боку держави, відсутністю реальних механізмів контролю та підзвітності вищих посадових осіб виборцям, недосконалістю законодавства та корумпованістю у вищих гілках влади.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що вона є певним внеском у розробку загальнотеоретичних засад політичної теорії в аспекті дослідження концепцій громадянського суспільства, а також вирішення практичних питань, що детермінують його розвиток в Україні. Сформульовані в дисертації теоретичні положення і висновки можуть доповнити зміст навчальних курсів з політичних наук, бути використані в аналітико-прогностичній діяльності при визначенні стану і перспектив громадянського суспільства в Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у виступах на наступних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2003» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2003 року), Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2006» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2006 року), Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2007» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2007 року).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані автором у 4 статтях у фахових наукових виданнях, а також у 2 тезах наукових конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 190 сторінок, обсяг основної частини – 174, список використаних джерел містить 183 найменувань, обсягом 16 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовані результати проведеного дисертаційного дослідження, які полягають у наступному:
Концептуальне наповнення ідеї громадянського суспільства відбувалось протягом багатьох століть і зараз знаходиться у площині теоретико-методологічних пошуків багатьох дослідників, що зумовило значні відмінності у тлумаченні даного поняття. Здобутком теоретико-методологічних досліджень сучасності вважаємо визнання громадянського суспільства політичним явищем, що конкретизується через цілеспрямовану політичну діяльність його суб’єктів та інститутів, проявляється через корегування державної політики та участь у розподілі владних ресурсів, визначення їх загальної спрямованості на утвердження й захист головних цінностей та пріоритетів демократії.
На наш погляд, найбільш точним та повним є визначення громадянського суспільства як розвинутої системи суспільних відносин, основу якої складають недержавні відносини, що реалізуються в діяльності інститутів громадянського суспільства – політичних партіях, громадських організаціях, ініціативах, громадських рухах, недержавних засобах масової інформації та здійснюють значний вплив на органи державної влади.
Такий підхід дозволяє виокремити чотири взаємопов’язані структурні компоненти громадянського суспільства – соціальну, економічну, політичну і духовну сфери. Їх можна розглядати як підсистеми громадянського суспільства, головне призначення яких полягає у формуванні сукупності взаємозв’язків та детермінант для процесів створення та розвитку інститутів громадянського суспільства та підтримки цілісності соціальної системи.
Головними ознаками громадянського суспільства у демократичній правовій державі є функціонування демократичних інститутів та механізмів, що забезпечують можливість громадян впливати на формування державної політики, контролювати її та змінювати у разі необхідності; реалізація основних прав і свобод людини (особливо політичних), наявність та ефективне функціонування головних інститутів громадянського суспільства як форм та способів організованої політичної участі громадян; рівноправність та захищеність усіх форм власності, народний суверенітет, політичний консенсус та світоглядний плюралізм як засадничі принципи державної політики.
Дослідження специфіки політичних функцій громадянського суспільства здійснено у межах дихотомії «громадянське суспільство – держава», що з одного боку – підтверджує їх тісний взаємозв’язок, а з іншого – вказує на протистояння між ними, що виявляється у формуванні громадянами противаги державі у формі незалежних громадсько-політичних організацій і засобів масової інформації, масових демократичних рухів тощо, й виявляє загальну тенденцію сучасного громадянського суспільства - розширення сфери його компетенції і, як наслідок, перейняття громадянським суспільством частини повноважень інституціолізованої політичної влади.
Політичні функції громадянського суспільства є важливим виміром його діяльності, що утворюється як система політичної участі громадян, яка уможливлює їх безпосереднє втручання у політичну сферу життєдіяльності соціуму через інститути громадянського суспільства та форми прямої демократії, забезпечує повноту реалізації громадянами своїх політичних прав та свобод. Специфіка та спрямованість політичної діяльності суб’єктів та інститутів громадянського суспільства конкретизується у визначенні поняття «політична функція громадянського суспільства», яку слід тлумачити як сукупність форм та способів організованої взаємодії суб’єктів та інститутів громадянського суспільства з інститутами державної влади, що має на меті, з одного боку, забезпечення участі або впливу громадян (іноді примусового) на процеси утворення інститутів держави, прийняття ними рішень, визначення цілей, напрямів, характеру діяльності та суспільно-політичних перетворень, а з іншого боку, використання владних ресурсів та повноважень держави для задоволення соціально-політичних інтересів та потреб суб’єктів громадянського суспільства, реалізації цілей, що декларуються його інститутами.
Головною ознакою поділу політичних функцій громадянського суспільства на зовнішні та на внутрішні є сфера їх реалізації інститутами та суб’єктами, тобто спрямованість на об’єкт дії в рамках дуальної системи «громадянське суспільство – держава». Крім поділу функцій громадянського суспільства на внутрішні та зовнішні політичні, існує їх поділ на внутрішні та зовнішні неполітичні функції. Дихотомія політичного/неполітичного вимірів діяльності інститутів та суб’єктів громадянського суспільства утворює основу концептуальної моделі «громадянське суспільство – держава» й унаочнює механізм набуття функціями громадянського суспільства таких рис та властивостей, що дозволяють визначити їх як політичні. Отже, політичними внутрішні функції громадянського суспільства стають у тому випадку, якщо реалізація цілей його інституціолізованих елементів здійснюється через органи держави та використання владних ресурсів. Тоді як зовнішні функції громадянського суспільства стають політичними лише за умови та внаслідок того, що процес їх реалізації відбувається як відчутний вплив, який контролює, корегує, або змінює характер діяльності інститутів державної влади, визначає цілі в межах напрямів політики держави.
Значення внутрішніх політичних функцій громадянського суспільства полягає у забезпеченні й створенні оптимальних умов для функціонування системи суспільних відносин, досягнення суспільного консенсусу, розвитку механізмів консолідації суспільства, вдосконалення демократичних норм та цінностей. Внутрішні політичні функції громадянського суспільства спрямовані на створення захисного бар’єру від неправомірного втручання держави у приватну сферу людської життєдіяльності. До внутрішніх політичних функцій громадянського суспільства відносимо наступні: політичної соціалізації, відновлення структури громадянського суспільства і зняття соціально-політичної напруги, політичної ідентифікації, політичної самоорганізації та самодопомоги, створення політичних норм та цінностей.
Зміст зовнішніх політичних функцій громадянського суспільства полягає у легітимації політичної влади, налагодженні механізмів взаємодії та співробітництва між державними органами та інститутами громадянського суспільства, здійсненні громадського контролю над владою, артикуляції інтересів громадян та їх представлення в інститутах державної влади, утвердженні існуючої системи політичних норм, цінностей та впровадженні нових норм у суспільно-політичну практику, які захищають інтереси громадян та їх об’єднань. Виконання зовнішніх політичних функцій забезпечує участь громадян у прийнятті політично-важливих рішень (особливо в аспекті державотворення), забезпечує принцип представництва інтересів різних соціальних груп у вищих органах державної влади. Реалізація механізму громадського контролю за діяльністю органів влади пов’язана з дотриманням прав і свобод громадян, відкритістю і прозорістю бюджетного процесу та впровадженням моделі звіту органів влади перед громадськістю.
Головною метою реалізації зовнішніх політичних функцій громадянського суспільства є створення та всіляка підтримка такої політичної системи суспільства та типу інституціолізованої державної влади, тобто таких суспільно-політичних умов буття громадян, які необхідні для повноцінного існування та розвитку як окремої людини, так і суспільства загалом.
Таким чином, до зовнішніх політичних функцій відносяться: легітимації політичної влади, громадсько-політичного контролю, політико-правова, компенсаторна, політичної адаптації, правозахисну, протидії авторитарним тенденціям.
Окремо виділяємо функції політичної інтеграції та політичної комунікації, що реалізуються одночасно як зовнішньополітичні та внутрішньополітичні.
Головними суб’єктами здійснення зовнішніх політичних функцій громадянського суспільства в Україні виступають політичні партії, громадські організації, суспільно-політичні рухи, незалежні засоби масової інформації та органи місцевого самоврядування. Останнім часом набирають політичної ваги також діяльність консультативно-дорадчих органів, експертних рад, громадських комісій, груп, які працюють при державних органах й беруть участь у прийнятті політичних рішень. Більшість структур громадянського суспільства ще занадто слабкі, щоб здійснити суттєвий вплив на формування та реалізацію державної політики. Держава визнає структури громадянського суспільства, головним чином, як формальний атрибут демократії, а тому легко ігнорує їх запити та вимоги.
Особливістю становлення громадянського суспільства в Україні є транзитний стан, у якому перебуває суспільство, що характеризується складним синтезом окремих рис тоталітарно-авторитарного та демократичного політичного режиму. Серед проблем реалізації політичних функцій громадянським суспільством в Україні варто відзначити громадську пасивність та відчуженість у прийнятті політичних рішень, зумовлену низьким рівнем політичної та правової культури, відсутність навичок політичної участі, традиції політико-правового організованого та особливо індивідуального самозахисту власних потреб та інтересів у більшості громадян, вузьку соціальну базу громадянського суспільства, слабкість організаційної структури громадських об’єднань та недостатній позитивний досвід вирішення практичних завдань; несформованість демократичної системи цінностей; відсутність реальних механізмів контролю та підзвітності вищих посадових осіб виборцям; недосконалість законодавства та корумпованість у вищих гілках влади тощо. Вищезазначені проблеми об’єктивно ускладнюють політико-правовий процес та звужують можливості реалізації політичних функцій інститутами громадянського суспільства в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А.С. Правовая онтология политики. - М.: Инфограф, 1999. - 384с.
2. Александер Дж. Парадокси громадянського суспільства. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999.- №1.- С.27-41.
3. Андресюк Б.П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи.- Київ.: Стилос, 1997. - 223с.
4. Анимица Е., Тертышный А. Основы местного самоуправления - М.: Инфра-М, 2000. – 305с.
5. Арато Е., Коен Д. Громадянське суспільство: відродження та реконструкція концепції. // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби - К.: Політична думка. 1997.- С.169-181
6. Арендт Ханна. Джерела тоталітаризму: Спільний видавничий проект телеканалу "1+1" та видавництва "Дух і літера" / Володимир Верлока (пер.з англ.), Дмитро Горчаков (пер.з англ.). — К. : Дух і літера, 2002. — 575с.
7. Аристотель. Політика. - К.: Основи, 2000. - 239с.
8. Бабинов Ю. Гражданское общество и демократическое участие / Ю.А.Бабинов, А.А.Чумший, В.Ф.Шрейцер. -Севастополь 2006 -418с.
9. Бабкін В.Д. Україна на шляху до громадянського суспільства і правової держави. // Громадянське суспільство і підприємництво в Україні: проблеми і шляхи становлення. – К., 1996. – С.27-36
10. Барков В.Ю., Розова Т.В. Формування громадянського суспільства в Україні / Український соціум / за ред. В.Крисаченка. – К.: Знання України, 2005.- 792с.
11. Батанов О.В. Функції територіальних громад як суб'єктів місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2000. — 21 с.
12. Баштанник В. Владний характер діяльності політичних партій як фактор становлення громадянського суспільства. – Вісник української академії державного управління при Президентові України. – К.- 2001. - №5 – С. 286-295.
13. Бебик В.М. Політичний маркетинг та менеджмент: Монографія.- Київ: МАУП, 1996.- 144с.
14. Бекешкіна І. Постреволюційні зміни суспільної свідомості й нові проблеми розбудови демократії та громадянського суспільства в Україні // Українське суспільство 1994-2005. Динаміка соціальних змін / За ред. В.Ворони, М.Шульги. -К.: Інститут соціології НАН України, 2005. - 653с. 14.
15. Бориславська О. Місцеве самоврядування в Україні: теорія та практика реалізації конституційно-правових засад: Монографія. – Львів: ПАІС, 2005. – 208с.
16. Буяк Б.Б. Аналіз політичної соціалізації та адаптації молоді в трансформаційному українському суспільстві // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна «Питання політології». -2007, №760. – С.156-164
17. Веселовський С.Г. Ідентифікації громадян України як чинник її зовнішньополітичного розвитку // Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького -Київ 2000 – 19с.
18. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку.- М.-2000.- 131с.
19. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования.// Вопросы философии. -1991. -№8.- С.22-31
20. Гаджиев К.С. Политическая наука.- М.: Международные отношения, 1995. - 400с.
21. Гегель Г. Сочинения, Т. 7 – М. 1934, - 387с.
22. Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общество и его исторические соперники. – М.: Ad. Marginem, 1995. - 224с.
23. Гоббс Т. Сочинения в 2 т., т.1 – М.: «Мысль», 1989.
24. Головаха Є.І. Стратегія соціально-політичного розвитку України (Досвід перших років незалежності та нові орієнтири). –К.: Абрис, 1999. - 63с.
25. Гонціанж Я., Гнидюк Н. Реформа системи державного управління: можливості й загроза для розвитку громадянського суспільства //Мат-ли науково-практичної конференції «Суспільні реформи і становлення громадянського суспільства в Україні» -Київ: УАДУ, Т.1 - 423 с.
26. Горбатенко В.П. Політична модернізація і місцеве самоврядування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск сьомий. – К. – 1996. –С.150-158
27. Гражданское общество и его взаимодействие с местным самоуправлением. //Кроки до громадянського суспільства. Концептуальні підходи до розвитку громадянського суспільства в Україні / Наук. Альманах за ред. В.П.Рубцова – К.: Українська академія універсології, 2004.- 256с.
28. Гребіневич О.М. Ціннісно-нормативна легітимація політичної системи // Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата філос. наук - Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди - Київ 2006- 18с.
29. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення //Сіренко В.Ф., Тимошенко В.І., Ковальчук Т.І. – Київ „Логос” 1997. -192с.
30. Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування (проблеми теорії і практики). –Львів, 2003.- 416с.
31. Гутман Е., Томпсон Д. Устрій дорадчої демократії // Демократія: Антологія/ Упоряд. О.Проценко. -К.: Смолоскип. 2005. – С.327-363
32. Данілян О.Г. Особливості формування громадянського суспільства в посттоталітарний період розвитку держави //Шляхи формування громадянського суспільства в Україні - Харків: УАДУ 2001 - С. 67-71
33. Данн Отто Нации и национализм в Германии 1770-1990. –СПб: «Наука» 2003. – 470с.
34. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и её проблемы в восточной Европе. // Вопросы философии.- 1990.-№9 - С.73-75
35. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политической свободы. / Пер. с нем.. – М.: «Росийская политическая енциклопедия» (РОССПЕН), 2002. -288с.
36. Демократическое правовое государство и гражданское общество в странах Центрально-Восточной Европы -М. Наука 2005 -184с.
37. Дергачов О. Місце політичних партій у здійсненні влади в Україні // Політична думка. – 2002.- №2.- С.19-29.
38. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі / ред. В.Бебика - К.: ІКЦ «Леста», 2006. -248с.
39. Джон Дж.Патрік. Громадянське суспільство в період третьої хвилі демократіїї: його значення для громадянської освіти //Громадянська освіта. -Львів, ЦПД. –2001
40. Дюверже Морис. Политические партии / А.Д. Кириллов (науч.ред.), Л.А. Зимина (пер.с фр.). — М. : Академический Проект, 2002. — 558с.
41. Европейская хартия о местном самоуправлении. Русская версия. Страсбург. Совет Европы. Отдел изданий и документов. Май 1990. // Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения.- М.: Изд-во НОРМА, 1996.- 396с.
42. Жданов І., Якименко Ю. Проблеми свободи слова і політичної цензури в Україні в оцінках українських журналістів // «Національна безпека і оборона». – 2002. -№11. С. 15-21
43. Журналістська осінь 2002.- Дискусія про політичний тиск та цензуру в українських медіа. –К.: Телекритика 2003. – 104с.
44. Задоянчук О. Соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні. // Людина і політика. – 1999. - №1. – С. 16-20
45. Закон України «Про політичні партії» // Вісник Верховної Ради. – 2002. - №18
46. Закони України. К.: Ін-т зак-ва Верховної Ради України, 1996. Т.2.- 528с.
47. Зарембо Ю. Глобализация економики и профсоюзы // Профсоюзы. - 1999. - №9. – С.34-41
48. Захаров Є. Що таке правозахист? Завдання, функції, права і принципи діяльності правозахисних організацій // Часопис «Ї», №21, 2001
49. Зеленько Г. Подолання політичного відчуження як умова формування громадянського суспільства в Україні //Наукові записки/ Зб-к -Київ: ІпіЕНД, 2004 – С.247-263.
50. Ильин М.В. Слова й смыслы. Опыт описання ключевшх политических понятий. – М.: «Российская политическая знциклопедия» (РОССПЕН), 1997. – 432с.
51. История политических и правовых учений. Учебник для вузов; ред. В.С.Нерсисянца. – М.: «Норма», 1996. – 736с.
52. Карась А. Філософія громадянського суспільства класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях: Монографія. – Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. ІФранка, 2003, – 520с.
53. Кін Дж. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення / пер. з англ. – К.: КІС, 2000. -192с.
54. Коен Д., Арато Э. Гражданское общество й политическая теорія. / Пер. с англ. з общ. ред. И.И. Мюрберг. – М.: Издательство: «Весь мир», 2003. -784с.
55. Коклюшин Е.И. Конституционное право Росси. М.: Из-во «Ось-89», 1998. – 304с.
56. Кокорська О. Легітимаційні процеси в незалежній Україні // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна «Питання політології». – 2007, №760. -С.145-150
57. Колбановский В.В. Основные функции гражданского общества. – М.: Институт социологии РАН, 1993. – С.24-43
58. Колодій А. Концепція громадянського суспільства: проблема узгодженості теоретичних підходів та емпіричних моделей. – Л.: Львівський національний університет ім. І.Франка. – 1999. –384с.
59. Колодій А. Основи демократії: навчальний посібник для студентів / за ред. А.Колодій – К.: «Ай Тоі» 2002. – 684с.
60. Комарова В.В. Формы непосредственной демократии в России. М.: Изд-во «Ось-89», 1998. – 304с.
61. Конончук С.Г. Розвиток демократії в Україні; 2000 рік. -К.: Агенство «Україна», 2001. – 316с.
62. Конституционное (государственное) право иностранных государств: В 4 т. /Отв. Ред. Б.А.Страшун.- М.: Изд-во БЕК, 1995. – Т.2. – 394с.
63. Конституционное право зарубежных стран. В 4-х т, т.1 / Под ред. проф. Б.А.Старшун – М.: Изд-во БЕК, 1993. – 246с.
64. Конституція України. К.: Преса України, 2004. – 80с.
65. Корж Н.В. Основні моделі громадянського суспільства та його взаємодія з державою // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. –К.: ТОВ «ХХІ століття: діалог культур», 2005. – Вип. 19 – С.129-138.
66. Кормич Л.І., Шелест Д.С. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України. - К.: АВРІО, 2004. - 262с.
67. Косілова О.І. Громадянське суспільство і держава: моделі взаємовідносин. // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. –К.: Знання України, 2006. – Вип.22 – С. 90-100
68. Косілова О.І. Концепція громадянського суспільства Х.Арендт // Наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2006» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (12-13 квітня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. К.: «Київський університет», 2006. - С.77-78
69. Косілова О.І. Політичні партії, громадські рухи та об’єднання у структурі громадянського суспільства // Нова парадигма, 2006. – Вип. 56 – С. 123-132
70. Косілова О.І. Теоретичні засади громадянського суспільства Нового часу // Політологічний вісник, 2006. – Вип. 21-С.244-254
71. Косілова О.І., Федірко І.П. Сутнісні характеристики громадянського суспільства // Політологічний вісник, 2005.-Вип.18- С.202-209
72. Косілова О.І. Функції органів місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2007» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (18-19 квітня 2007 р.): Матеріали доповідей та виступів, К.: «Київський університет», 2007.- С. 54-55
73. Кочубей Л. Громадянське суспільство та виборчий процес в Україні //Наукові записки/ Зб-к -Київ: ІпіЕНД, 2004 -460с.
74. Кресіна І. Громадянське суспільство і проблема народовладдя в Україні //Наукові записки/ Зб-к -Київ: ІпіЕНД, 2004 -С.36-48.
75. Курас І.Ф. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні: теоретичний і прикладний контекст. //Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку; К.: Парламентське видавництво, 2006.- 410с.
76. Левин И.Б. Гражданское общество на Западе и России. // Политичиские исследования. – 1996, № 5 – С.107-119
77. Лейпхарт А. Многосоставные общества и демократические режимы // Полис.- 1992.- №2. –С.210-229
78. Леш Скот Соціологія постмодернізму. – Л., «Кальварія», 2003. – 344с.
79. Лісничук О. До проблеми стабілізації політичного процесу в сегментованому українському соціумі // Національна інтеграція в полікультурному суспільстві: український досвід 1991-2000 рр. / за ред. І.Ф.Кураса - Київ : Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України -2002. – С.87-102
80. Литвин В.М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті рр ХХ ст.) – Київ: «Наукова думка», 2001. -560с.
81. Лоббизм в России: этапы большого пути //Социологические иследования. – 1996.-№3.-С.43-51
82. Логвинова Н. Деятельность объединений украинских предпринимателей. //Экономика Украины 1994. - С.89-90
83. Локк Дж. Два трактати про врядування. – К.: «Основи», 2001.
84. Мазур О. Інститути громадянського суспільства як чинник модернизації виборчої системи // Політичний менеджмент 2006, №5- С.53-65
85. Макінтайр Е. Після чесноти: дослідження з теорії моралі/ Пер. з англ.- К.: Дух і літера, 2002.- 436с.
86. Маклаков В.В. Избирательное право стран членов европейских сообществ. – М.: ИНИОН, 1992. – 64с.
87. Маркс К., Єнгельс Ф. Немецкая идеология.// Сочинения. Изд. 2-е. –Т.3 – М., 1955.- 371с.
88. Мере Ж. Принцип суверенітету. Історія та основи новітньої влади. / Пер. з франц. Л.Кононович.: Л., «Кальварія», 2003. -216с.
89. Мерло П. Электоральная практика, права человека и общественное доверие в демократической системе // Политические исследования. – 1995. - №4. С. 123-130.
90. Матета О.А. «Пострадянська демократизація» та її вплив на маргіналізацію українського політичного простору // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна «Питання політології». -2007, №760. - С.132-140
91. Михальченко М.І. Соціально-правова держава і громадянське суспільство: міра збігу інтересів і напрямів діяльності. //Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку - К.: Парламентське видавництво, 2006.- 410с.
92. Місцеве самоврядування в умовах демократичної держави. // Л.В.Ярічевська, П.М.Любченко, І.В.Жилінкова та ін.; За ред. Проф. Ю.П.Битяка.- Х.: «Право», 2005. - 120с.
93. Мойсейчук Р. Проблеми розмежування державних інтересів та інтересів територіальних громад. // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали наук. Практ. Кон-ції. - Львів, 1999. – 150с.
94. Монтескъе Ш. Избранные произведения. – Москва.: «Государственное издательство политической литературы», 1955. – 800с.
95. Нікітін В. Криза партійної системи сучасної України // Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства: Наук. зб./ Українська академія державного управління при Президентові України. Харківський регіональний інститут, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна / В.А. Шумілкін (ред. кол.), –Х.: Хар РІУАДУ, 2001. – 140с.
96. Нікітін В. Ресурсний потенціал становлення громадянського суспільства в Україні / Національна академія держ. управління при Президентові України ; Харківський регіональний ін-т держ. управління. — Х. : Видавництво ХарРІ НАДУ "Магістр", 2006. — 248с.
97. Наринский М.М. Европейская демократия ХХ века. //Демократия в западной Европе в ХХ веке. М.: ИВИ РАН, 1996. С.3-17
98. Новакова О. Розвиток державної влади як механізму самоорганізації суспільства // Наукові записки/ Зб-к -Київ: ІпіЕНД, 2004 -С. 115-127 с.
99. Осовий Г. Профспілковий рух в Україні: нова соціальна роль, стан та перспективи розвитку. // Україна: аспекти праці. – 2002. -№1. – С.3-9.
100. Паніна Н. Українське суспільство 1992 - 2006: соціологічний моніторинг. - К.: Інститут соціології НАН України, 2006р. — 94с.
101. Парсонс Толкотт. Система современных обществ / Л.А. Седова (пер.с англ.), А.Д. Ковалева (пер.с англ.). — М. : Аспект Пресс, 1998. — 270с.
102. Партії та громадсько-політичні рухи: світовий досвід та Україна – К; Видавництво НАДУ, 2004. – 88с.
103. Патей-Братасюк М., Довгань Т. Громадянське суспільство: сутність, генеза, ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України. – Тернопіль — 1999, 254с.
104. Патнам Роберт Д., Леонарді Роберт, Нанетті Рафаелла Й. Творення демократії: Традиції громадської активності в сучасній Італії / Валентина Ющенко (пер.). — К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. — 301с.
105. Пейн Томас. Права людини / Ігор Савчак (пер.з англ.). — Л. : Літопис, 2000. — 283с.
106. Перегудов С., Семененко И. Лоббизм в политической системе России. // Мировая економика и международные отношения. – 1996. – №9.– С.28-42
107. Перегудов С.П. Новейшие тенденциии в изучении отношений гражданского общества и государства // Полис. – 1998. – №1. – С.137-148
108. Перегудов С.П., Лапина Н.Ю., Семененко И.С. Группы интересов и российское государство.- М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 352с.
109. Політична система сучасної України: особливості становлення та тенденції розвитку / за ред. Ф.М.Рудича – Київ: Парламентське видавництво – 2002. – 327с.
110. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ.навч. закладів. - Генеза, 2004. - 400с.
111. Полохало В. Політологія посткомуністичних суспільств в Україні і Росії (до методології політичного аналізу). // Політична думка. – 1998. — №3. – С.18-24
112. Поппер К.Р. Открытое общество и его враги. В 2-х т., т.1. – М., 1992. – 448с.
113. Поппер К.Р. Открытое обще ство и его враги. – М., 1992. – Т.2.– 177с.
114. Послання президента Укераїни до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2005. — 182с.
115. Проблеми і перспективи розвитку України: аналітичні матеріали / за заг. ред. В.М.Князєва – К.: «НАДУ», 2005. -180с.
116. Разработка новых правил игры в старых условиях. // Под. ред. И.Мунтяну Програма реформирования местного самоуправления и комунального хозяйства. Институт Открытого Общества. - Будапешт, 2001. – 822с.
117. Рахманін С. І знову про референдум – 2. // Дзеркало тижня, №6 (635), 17 лютого 2007р., – С.1-2
118. Рахманін С. І знову про референдум. // Дзеркало тижня, №4 (633), 3 лютого 2007р., – С.1-2
119. Ревенко Н.Г. Виборчі процеси в Україні: вимір «третього сектору» // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна «Питання політології». -2007, №760. – С. 52-59
120. Ревенко О.В. Контексти політичної комунікації в умовах транзитивної демократії // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна «Питання політології». – 2007, №760. – С.228-235
121. Робочі матеріали до громадських слухань «100 днів коаліційного уряду: погляд неурядових аналітичних центрів» // Інститут економічних та політичних консультацій, Центр Разумкова – Київ, 2006 – 85С.
122. Розвиток демократії в Україні: 2001-2002 роки. – К.: Український незалежний центр політичних досліджень 2006. – 304с.
123. Романенко Л.М. Гражданское общество. – М.: Институт социологии РАН, 1995. – 159с.
124. Романенко Л.М. К вопросу об объективных индикаторах современного гражданского общества в России. // Вестник Московского ун-та. Сер.18. Социология и политология. – 1995.-№2 – С.46-54.
125. Руссо Ж.-Ж., Трактаты. – Москва.: «Наука», 1969. – 416 с.
126. Рубцов В.П. Про ще одну можливість участі громадян у контролі й управлінні// Роль громадських організацій та інших неурядових структур у становленні та розвитку місцевого самоврядування в Україні / за ред. В.Кравченка – К.: Атіка, 2003. – 288с.
127. Рябов С. Політичні вибори: короткий словник-довідник. – Київ: Українська Республіканська партія, 1994. – 24с.
128. Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності: Монографія. – К.: НІСД, 1996. – 124с.
129. Саміло Г. Політичні партії як складова частина політичної системи демократичної держави //Підприємництво, господарство і право 2003, №4.
130. Селезнев Л.И. Политические системы современности: сравнительный анализ. СПб.: Петрополис 1995. – 254с.
131. Селіванов В.М. Громадянське суспільство в Україні: проблеми формування і взаємодії з державою. // Громадянське суспільство і підприємництво в Україні: проблеми і шляхи становлення. – К., 1996. – С.10-26
132. Сидоренко О. Сучасний стан і перспективи громадських організацій // Соціальна політика і соціальна робота. – 1999. - №2 – С.39- 41
133. Статистичний бюлетень // Державний комітет статистики України за січень – червень 2007. – К., 2007. – 230с.
134. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії та практики. – К., 2000. – 386с.
135. Сміт Дж. Світове громадянське суспільство. Міжнародні громадські рухи та організації і соціальний капітал // Часопис «Ї», №21, 2001 – С.18-26
136. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. – К.: «Основи», 1994 – 223 с.
137. Степаненко В. Влада і незалежний громадський контроль.// Віче. – 2000. – №6-8 – 20с.
138. Степаненко В. Громадянське суспільство і громадянська нація: проблеми й перспективи формування в Україні // Суспільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід / за ред.В.В.Танчера, В.П.Степаненка. - К.: Інститут соціології НАН України, 2004 – С.99-121
139. Структури громадської участі в Україні. Збірникк аналіт. матеріалів / За ред. М.Лациби, Н.Ходько – К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2003. – 96с.
140. Струсь К.А. Мехаанизм контроля гражданского общества за государством: пути совершенствования // Политика и общество, №5, 2003, С.13-18
141. Сюмар В. Третій сектор на третьому плані. // Міжнародний громадсько-політичний тижневик «Дзеркало тижня», №8 (637), 3-7 березня 2007р., – С.1-2
142. Тарасенко В., Іваненко О. Соціальна ідентифікація українського суспільства // Суспільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід / за редюВ.В.Танчера, В.П.Степаненка. - К.: Інститут соціології НАН України, 2004. – С.172-211
143. Теория государства и права / Под ред. В.К.Бабаева. – М., 2002. – 102с.
144. Технологии политической власти: зарубежный опыт. / Иванов В.М., Матвиенко В.Я., Патрушев В.И., Молодых И.В. – Киев: Высшая школа, 1994. – 263с.
145. Тимченко С.М. Громадянське суспільство і правова держава в Україні: Монографія. – Запоріжжя; Юридичний інститут МВС України, 2002. – 193с.
146. Тодика Ю.М. Роль Конституції України в становленні громадянського суспільства. // Вісник Академії правових наук. – 1999. -№2. – С.3-12
147. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці / пер. з франц. - К.: Всесвіт, 1999. - 590с.
148. Третій сектор в Україні: проблеми становлення. / Шевченко М.Ф. (кер. авт. кол.), Головенко В.А., Галустян Ю.М. – К.: Український інститут соціальних досліджень, 2001. – 173 с.
149. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2004 / Національний ін- т стратегічних досліджень / А.С. Гальчинський (ред.). – К.: НІСД, 2004. — 343с.
150. Федірко О.І. Гегелівське обгрунтування сутності громадянського суспільства і сучасність // Політологічний вісник, 2002. – Вип.10 – С.66-72.
151. Философский энциклопедический словарь /Гл. редакция: Л.Ф.Ильичев, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалев, В.Г.Панов – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840с.
152. Філософський словник / за ред. В.Шинкарука. – К., 1973. – 600с.
153. Фролова М.А. Политическая стратификация. – М.: Изд-во «Институт практической психологии», 1995. – 198с.
154. Фуко Мишель. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. – М. : Магистериум, 1996. – 447с.
155. Хаєк Ф. Дорога к рабству. // Вопросы философии, 1990, №10 – С.113-151.
156. Ходаківський М. Громадянське суспільство і національна держава // Віче. – 1998. - №9. – С.34-45.
157. Ходаківський М. Громадянське суспільство як проблема культури // Людина і політика. – 1999. – №1. – С.10-15.
158. Хэллоуелл Д.Х. Моральные основы демократии. М.: ППП, 1993. – 144с.
159. Цвих В.Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика. – К.: ВПЦ «Київський університет» – 2002. – 376с.
160. Чиркин В.Е. Государствоведение – М.: «Юристь», 1999. – 162с.
161. Шапиро И. Демократия и гражданское общество. // Политические исследования. – 1992. – №4. – С.17-29
162. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: підручник – К.: Юрінком Інтер, 2006 – 496с.
163. Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій та партійних систем. – Львів, ЦПД, 2002. – 305с.
164. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки) – К.: Либідь, 2002. – 576с.
165. Щедрова Г. П. Громадянське суспільство: прагнення та реалії //Наукові записки/ Зб-к -Київ: ІпіЕНД, 2004. – С.234-246
166. Щедрова Г. П. Громадянське суспільство і демократична правова держава: проблеми взаємовпливу / Інститут системних досліджень освіти – К., 1994. – 51с.
167. Якушик В. Сучасні політичні партії України: Довідник. – К.: Альтерпрес. – 1999. – 327с.
168. Boyer P. The People’s Mandate. Referendums and more Democratic Canada – Toronto, 1992. – 284s.
169. Bryant C.G.A. Civil Nation, Civil Society, Civil Religion // Civil Sotiety Theorie, History, Comparison / Ed. By J.A.Hall. – Cambridge, 1995. – P.136-157
170. Dahl R.A After the revolution? Authority in a good Society. New Haven: Yale U.P., 1990. – 145s.
171. Dahl R.A. A Preface to Economic Democracy. - Berkeley: University of California Press - 1985. – 184s.
172. Friedland L.A. Electronic Democracy and the new Citizenship.// Media, Culture and Society. Electronic Democracy. – London. SAGA Publications. – 1996. – №2. – Volume -18. – P.185-212.
173. Michel Foucault, Power. Knowledge. – New Уогк: Раntheon, 1972. – 290s.
174. Politische Beteiligung und Buergerenengagement in Deutschland. // Ansgar Klein/ Reiner Schmalz-Bruns (Hrsg..) – Bonn, 1997. – 435s.
175. Rucht D. Soziale Bewegungen als demokratische Produktivkraft – Bonn 1998. –- 404s.
176. Schuppert G. Asoziative Demokratie. Zum Platz des organisiertes Menschen in der Demokratietheorie //Politische Beteiligung und Buergerengagement in Deutschland – Bonn 1997. – P. 88-114.
177. Truman D.B. The Governmental Process. Politics, Interests and Public Opinion. – N. Y. 1971. – 142 s.
178. Walzer M. Zivile Gesellschaft, Buergerenegagement, Demokratie // Buergergesellschaft: Partipation zwischen Egoismus und Gemeinwohl – Koblenz-Landau.: Institut fuer Politikwissenschaft – 2001. – P. 7-52.
179. http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/W6P001
180. http://www.Maidan.org.ua /static/ma /1166537692.html
181. http:// www odessa.umvd.ua /LAWS /law vibory.htm
182. http:// www.ucir.org.ua
183. http:// www.dialog.lviv.ua