СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД У ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ ПОЛІТИКО-ВЛАДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ В УКРАЇНІ) : Синергетический ПОДХОД В ПОЛИТИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ (НА ПРИМЕРЕ АНАЛИЗА ПОЛИТИКО-ВЛАСТНОЙ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ в комитетах УКРАИНЫ)



  • Название:
  • СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД У ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ ПОЛІТИКО-ВЛАДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ В УКРАЇНІ)
  • Альтернативное название:
  • Синергетический ПОДХОД В ПОЛИТИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ (НА ПРИМЕРЕ АНАЛИЗА ПОЛИТИКО-ВЛАСТНОЙ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ в комитетах УКРАИНЫ)
  • Кол-во страниц:
  • 220
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ



    На правах рукопису




    БОЙКО-БОЙЧУК ЛАРИСА ВАСИЛІВНА



    УДК 001.891+316.455+323.21+352.07/477/




    СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД У ПОЛІТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ (НА ПРИКЛАДІ АНАЛІЗУ ПОЛІТИКО-ВЛАДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ В УКРАЇНІ)



    23.00.01 – ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ




    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук


    Науковий керівник
    доктор політичних наук,
    професор Кармазіна Марія Степанівна









    Київ – 2005





    ЗМІСТ
    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 10
    1.1. Історіографія проблеми 10
    1.2. Концептуальні основи синергетичного аналізу політико-владної взаємодії у територіальних громадах 32
    РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СИНЕРГЕТИЧНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКО-ВЛАДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ 49
    2.1. Інтерпретація понять синергетики для дослідження соціально-політичних процесів 49
    2.2. Сутність, можливості та обмеження синергетичного аналізу у дослідженнях політико-владної взаємодії на рівні територіальних громад 79
    2.3. Процеси самоорганізації у територіальних громадах 100
    РОЗДІЛ 3. СИНЕРГЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ: ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ ПРОВЕДЕННЯ 118
    3.1. Аналіз еволюції соціально-політичної системи: особливості здійснення 118
    3.2. Аналіз соціально-політичних синергізмів у територіальних громадах 138
    3.3. Вимірювання синергізмів у ході дослідження політико-владної взаємодії представників органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення у м. Фастів (жовтень 1998 – вересень 2004 рр.) 160
    ВИСНОВКИ 179
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 183




    ВСТУП


    Актуальність теми дослідження. Виявлення та необхідність врахування у дослідженні соціально-політичних процесів непередбачуваності, випадковості та можливостей альтернативності їх перетікання ставить політичну науку перед потребою пошуку нових теоретико-методологічних підходів до пояснення всезростаючої складності соціально-політичного буття, до прогнозування його динаміки.
    Своєрідний методологічний прорив у розумінні складних систем та характерних для них процесів самоорганізації й спонтанного порядкоутворення стався у 70-х рр. ХХ-го століття і був пов’язаний з появою синергетики.
    Поставши як альтернатива лінійним інтерпретаціям соціально-політичної динаміки, синергетика “увібрала” у своє предметне поле причини, умови та наслідки процесів руйнації надскладних систем та нового порядкоутворення. Вона створила нове методологічне підґрунтя для пошуку відповідей на такі питання: чому політичне рішення дає політичні наслідки протилежні очікуваним? якими “малими впливами” на соціально-політичну систему можна сприяти бажаному (альтернативному) її розвиткові? в який спосіб доцільно й можливо якнайшвидше вивести соціально-політичну систему зі стану кризи й ін.? Проте, можна твердити, що на сьогодні евристичні можливості синергетики в політичній науці залишаються до кінця не розкритими.
    Звернемо увагу, що вітчизняні дослідники (зокрема, Л. Бевзенко [21-24], І. Добронравова [80-85], М. Кармазина [113], В. Кізіма [117], М. Кузьмін [154-155], К. Линьов [169-170], В. Лук’янець [172], В. Лутай [174-176], Я. Любивий [177], М. Михальченко [189-190], М. Ожеван [212-214], А. Свідзинський [288], В. Сугаков [304], О. Сулім [306], В. Цикін [342-344] та інші [17, 59, 66, 80, 85, 88, 92, 93, 94, 104, 118, 144, 171, 183, 185, 197, 205, 209, 212, 215, 228, 229, 238, 246, 254, 317, 318, 354]), як і їхні західні (А. Армад [3], В. Гофкірхнер [69], З. Єжи [371], Л. Карлсон-Сабелі та Г. Сабеллі [278], Е. Кемпбелл та К. Саммерс Лачс [116], П. Корнінг [366], Р. Кроноверд [150], К. Майнцер [178], Дж. Ніколіс [207], Г. Раппопорт [253]) та російські (В. Аршинов [6-10], В. Бранський [43-45], В. Василькова [51], А. Венгеров [52-53], Д. Данін [76], К. Дєлокаров [77], С. Капіца [111], О. Князєва і С. Курдюмов [120-129], Л. Лєсков [163-166], В. Мілованов [187], Н. Моїсеєв [192-194], А. Назаретян [199-202], Г. Рузавін [268-274], Я. Свірський [287], Д. Чернавський [346], М. Чешков [348] та інші [7, 18, 41, 42, 49, 50, 60, 71, 89, 105, 135, 143, 182, 184, 187, 208, 210, 219, 238, 259, 279, 282, 283, 293-295, 298, 310, 311, 320, 327, 349, 350, 355]) колеги, вже не один рік працюють над вивченням та застосуванням синергетичного інструментарію для систем різних видів. Втім, знайомство з дослідженнями, як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, засвідчує, з одного боку, високу продуктивність синергетичного підходу у вивченні надскладних систем, а, з іншого, – відсутність праць, в яких би обґрунтовувалась доцільність і можливість його застосування для аналізу політико-владної взаємодії. З огляду на це, суть наукової проблеми, вирішуваної у дисертаційному дослідженні, полягала у доведенні необхідності й можливості застосування синергетичного підходу для об’єктивного вивчення соціально-політичних процесів, зокрема, – для вивчення процесів політико-владної взаємодії у вітчизняних територіальних громадах.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках планової наукової теми “Суспільно-політичні трансформації в Україні в ХХ – на початку ХХІ ст. в історико-політологічному вимірі” (державний реєстраційний номер 0104U000845) відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.
    Метою дисертаційного дослідження була інтерпретація синергетичного підходу та аналіз можливостей його застосування у політичних дослідженнях, зокрема, для вивчення політико-владної взаємодії у територіальних громадах в Україні.
    Завдання дослідження:
    - проаналізувати ступінь наукової розробки синергетичного підходу для вивчення політико-владної взаємодії у територіальних громадах;
    - виділити основні етапи формування та розвитку методологічних засад синергетики;
    - інтерпретувати поняття синергетики для вивчення соціально-політичних систем, у т.ч. для системи “територіальна громада”;
    - проаналізувати сутність, можливості та обмеження підходу для дослідження політико-владної взаємодії у територіальних громадах;
    - вивчити способи ініціації процесів самоорганізації у територіальних громадах;
    - виокремити та обґрунтувати особливості етапів синергетичного аналізу соціально-політичних систем;
    - розробити та обґрунтувати послідовність аналізу конкретного ефекту (соціально-політичних синергізмів) у взаємодії суб’єктів політики.
    Об’єктом даного дослідження були теорії, концепції й ідеї, що інтегрувала в собі синергетика, які можуть бути використовувані у політичних дослідженнях.
    Предметом дисертаційного дослідження стало з’ясування можливостей синергетичного аналізу політико-владної взаємодії у вітчизняних територіальних громадах.
    Методологічну основу дослідження становлять методи: аналогії (для “перенесення” методів “меседжу” та SWOT-аналізу у нові сфери їх використання /§ 3.2/), моделювання (для побудови моделей системи взаємодіючих суб’єктів політики /§ 2.3/, для унаочнення динаміки аттракторів /§ 3.1/), аналізу та синтезу (для формування теоретико-методологічних засад дослідження /§ 1.1, §1.2/), інтерв’ювання (для збору інформації про досвід політико-владної взаємодії у м. Фастів /§ 3.3/. Для аналізу теоретичних здобутків (які синтезувала у собі синергетика) широко використовувався системний підхід.
    У дисертаційному дослідженні розрізняємо синергетику як галузь пізнання (міждисциплінарний науковий напрямок) та синергетичний підхід (аналіз) як інструмент дослідження конкретного типу систем, що базується на теоретичних здобутках синергетики. Цим обумовлена різниця у застосуванні термінів: у параграфах 1.2, 2.1, 2.2, 3.1 використано їх максимально широке коло, ширше ніж у параграфах 2.3, 3.2, 3.3, де йдеться про процеси самоорганізації та ефекти соціально-політичних синергізмів.
    Щодо використовуваного понятійно-категоріального апарату відзначимо наступне. Під територіальною громадою у вітчизняному законодавчому полі та у даному дослідженні розуміються “жителі, об’єднані постійним проживанням в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями…” [98]. Серед декількох різновидів територіальних громад для вивчення обрано територіальні громади міст.
    Разом з тим, для адекватного позначення обраних осіб органів місцевого самоврядування, що формують публічну політику у територіальній громаді, у дисертаційному дослідженні пропонується поняття “публічний муніципальний політик”.
    У свою чергу, політико-владну взаємодію витрактовуємо, як взаємодію суб’єктів політики (політичних акторів) – конкретно-політичних носіїв багатоманітної політичної діяльності, спрямованої на завоювання, захист або використання влади з метою реалізації своїх інтересів (зокрема, індивідів, соціальних спільнот, які, самоорганізовуючись й усвідомлюючи свої інтереси, самостійно виробляють та реалізують програми дій, спрямовані на досягнення певних політичних цілей шляхом свідомої діяльності) [232, с. 477-478].
    Джерельну базу, використану у практичній частині дисертаційного дослідження, становлять Європейська Хартія місцевого самоврядування, чинна Конституція та закони України; окремі документи з архіву фастівського виконкому; матеріали газети “Перемога” (м. Фастів).
    Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що:
    - класифіковано теоретичні ідеї, які стали засадничими для синергетики, що дозволило прослідкувати не тільки процес її формування, а й виокремити можливі шляхи подальшого методологічного “підживлення” (§ 1.2);
    - продовжено розробку синергетичного понятійного апарату, що дозволило ввести нове поняття “фаза (зона) біфуркації” та запропонувати класифікацію фаз за такими видами, як “передбачувана” (“запланована”) та “непередбачувана” фаза біфуркації, а також “м’яка” та “жорстка”; поглибити поняття соціально-політичного “аттрактора” як групи факторів, що утримують систему в стійкому стані, та виокремити такі компоненти соціально-політичного “аттрактора”, як ідея, лідер, інституція, “параметри порядку”; розкрити суть та значення поняття “дивний аттрактор” для соціально-політичної практики та ввести поняття “точки ініціації самодезорганізації” (§ 2.1);
    - вперше обґрунтовано роль публічного муніципального політика, як особи, що сприяє процесам самоорганізації інших суб’єктів політики у територіальній громаді, та доведено залежність між залученням публічним муніципальним політиком інших суб’єктів політики до спільного управління територіальної громадою та ініціацією процесів самоорганізації в ній (§ 2.2);
    - доведено, що процеси самоорганізації у територіальних громадах “запускаються” шляхом впливу на точки (центри) ініціації самоорганізації, через які громадськість залучається до спільного управління територіальними громадами (§ 2.3);
    - вперше проаналізовано умови самоорганізації суб’єктів політики у територіальних громадах, серед яких виокремлено: спільне бачення бажаного майбутнього, наявність партнерських стосунків та налагоджених комунікацій між суб’єктами політики, їх взаємопосилення, наявність чіткого аттрактора, креативність або співтворчість взаємодіючих суб’єктів політики, наявність лідерів, односпрямованість і одночасність зусиль учасників громадсько-політичного діалогу у вирішенні певної проблеми (§ 2.3);
    - вперше обґрунтовано послідовність (етапи) синергетичного аналізу соціально-політичних систем, на підставі чого доведено, що синергетичний підхід можливо застосовувати для аналізу кожної з чотирьох фаз еволюції системи, а також визначено можливі напрямки синергетичних досліджень для кожної з цих чотирьох фаз (§ 3.1);
    - вперше розроблено послідовність та прийоми аналізу синергізмів у взаємодії суб’єктів політики у територіальних громадах, у т.ч. поширено використання методів “меседжа” та SWOT-аналізу на новий тип системи – взаємодію суб’єктів політики, – шляхом адаптації цих методів для аналізу синергізмів (§ 3.2, 3.3).
    Практичне значення одержаних результатів. Розроблена послідовність синергетичного аналізу соціально-політичних систем може бути опорною базою для формування конкретних методик синергетичного аналізу. Основні положення дослідження можуть бути використанні у підготовці: навчальних курсів з методології вивчення складних систем та тренінгів “команди” публічного муніципального політика, а також для розробки пакетів прикладних програм на допомогу особам, що приймають рішення.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації оприлюднені на “круглому столі” “Соціальна самоорганізація: теорія та практика Майдану” (м. Київ, лютий 2005 р.); на семінарі “Проблемні питання створення та функціонування органів самоорганізації населення” (м. Київ, травень 2004 р.); на семінарі “Гуманітарний вимір конкурентоспроможної України” (м. Київ, червень 2003 р.).
    Положення дисертаційного дослідження стосовно взаємодії суб’єктів політики (а саме – форм залучення мешканців територіальних громад до спільного управління) використані під час підготовки законопроекту “Про форми залучення населення до здійснення місцевого самоврядування” (квітень-травень 2004 р.). Дисертантка також взяла участь дослідницькому проекті “Типові процедури формування публічної муніципальної політики щодо діяльності органів самоорганізації населення” (№ 30461), що виконувався на замовлення Київського регіонального відділення Асоціації міст України і народного депутата Б. Я. Беспалого (листопад 2003-квітень 2004).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у семи публікаціях, у т.ч. брошурі, розділі колективної монографії, 4 індивідуальних статтях та ін.
    Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (які поділяються на підрозділи), висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації – 220 стор., список використаних джерел та літератури включає 387 найменувань (37 стор.).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    Отримані в ході дослідження результати з проведення синергетичного аналізу політико-владної взаємодії у територіальних громадах дозволяють зробити такі висновки.
    1. Синергетичний підхід є комплексним різнобічним “баченням” функціонування надскладних соціально-політичних систем, у т.ч. і системи “територіальна громада”. А відтак, комплексність методології дає нам підставу вважати синергетичний аналіз достатньо адекватним для політичної науки інструментом вивчення складних (інакше – комплексних) соціально-політичних систем.
    2. Інтерпретація синергетичного підходу для потреб політичної науки дозволяє не тільки збагатити дослідницький інструментарій останньої (зокрема, новим баченням та лексикою), але й забезпечує можливість: збагачення синергетичних понять (запропонованими поняттями “фаза/зона/ біфуркації”, “точки ініціації самодезорганізації”), виокремлення компонентів синергетичних понять (наприклад, компонентами соціально-політичного аттрактора стали ідея, лідер, організація, параметри порядку), введення класифікації вже відомих синергетичних понять (наприклад, класифікація типів біфуркацій в соціально-політичних системах на “прогнозовану” та “непрогнозовану” або “параметрів порядку” на “фундаментальні, “вторинні” та “тимчасові”), виходячи з раніше неврахованих підходом особливостей функціонування типів об’єктів, що до цього не досліджувалися.
    3. Використання у політологічній лексиці таких синергетичних понять, як “фундаментальні”, “вторинні” та “тимчасові параметри порядку”, дозволяє сформулювати у політичній науці новий критерій оцінки політичного рішення, у т.ч. – і рішення органів місцевого самоврядування. Таким критерієм може бути рівень впливу політичного рішення на формування нових, закріплення старих або руйнацію існуючих “параметрів порядку”. Спираючись на це й же критерій, можемо аналізувати й види політичної діяльності, оцінюючи її як конструктивну, деструктивну або імітуючу.
    4. Застосування синергетичного підходу у політичній науці дозволило побачити новий рольовий аспект у діяльності публічного муніципального політика як центральної особи в ініціації процесів самоорганізації у територіальній громаді. Ми виявили, що публічний муніципальний політик є центром мережі інтеракцій з іншими суб’єктами політики, здатним спровокувати ланцюгову реакцію спільної діяльності останніх між собою – сприяти їх самоорганізації. Вивчення процесів політико-владної взаємодії як кооперативної взаємоузгодженої діяльності суб’єктів політики дозволило обґрунтувати послідовність та адаптувати окремі методи для дослідження позитивних та негативних синергізмів. Це заклало підґрунтя для вимірювання результативності політичних та управлінських рішень, спрямованих на ініціацію процесів структуроутворення – самоорганізації – у територіальних громадах.
    5. Синергетичний підхід корегує ціннісно-цільову орієнтацію у дослідницькій діяльності вчених політологів та практикуючих політтехнологів. Адже синергетичний аналіз вказує на межі можливості використання, як політичних технологій, так і на границі прогнозування динаміки розвитку соціально-політичної системи “територіальна громада”. На відміну від технологій маніпулятивних впливів, спрямованих на формування політичної свідомості об’єкта маніпуляції відповідно до цілей суб’єкта маніпуляції, підхід націлений на виявлення потенційно закладених стійких станів досліджуваного об’єкта (потенційних аттракторів) та відповідне визначення цілей, які б попадали в резонанс із його розкритими потенціями. Результати вивчення потенційних аттракторів системи “територіальна громада” дають відповідь, чому ті чи інші політичні рішення ініціюють протилежний задумам результат. Розуміння того, що всі можливі потенційні аттрактори закладені в системі й актуалізуються як домінуючі в залежності від умов її функціонування, допоможе уникнути “гордині реформаторства”. Врахування потенційної альтернативності розвитку соціально-політичних систем (інакше – багатоаттракторності) підвищує відповідальність політологів, політтехнологів та публічних муніципальних політиків за ідеї та рішення, які вони обґрунтовують, пропагують та приймають.
    6. Вказані у дисертаційному дослідженні особливості взаємодіючих суб’єктів політики та шляхи сприяння процесам структуроутворення територіальних громад висувають нові вимоги до публічних муніципальних політиків та їхніх “команд”. Серед таких вимог виділяємо суб’єкт-суб’єктне ставлення до сторони у взаємодії на противагу суб’єкт-об’єктному; пошук іманентних територіальним громадам форм політико-владної взаємодії на противагу їх перебудовуванню та експериментуванню над ними; підтримка ініціатив “знизу” та знаходження останнім відповідного місця у стратегії розвитку територіальних громад; створення та підтримка каналів обміну інформацією різних суб’єктів політики; формування “рамкових” умов діяльності суб’єктів політики у вигляді положень (наприклад, про інформування в територіальній громаді, про громадські слухання) тощо.
    7. Особливість розвитку синергетики як міждисциплінарного наукового напрямку дозволяє нам робити прогноз щодо можливих напрямків майбутніх синергетичних досліджень. Серед них є такі: вивчення, що є дивним аттрактором у практиці розвитку територіальних громад (приклади дивних аттракторів, точки ініціації самодезорганізації, способи зменшення деструктивних процесів у системах); дослідження питання про можливість переходу системи “територіальна громада” з домінуючого аттрактору на один з потенційних еволюційним шляхом, тобто без проходження фази біфуркації; аналіз можливості побудови адміністративно-територіального устрою країни за принципом фрактала; розробка прикладних програм для моделювання альтернативної історії розвитку вітчизняних територіальних громад у різних історико-культурних контекстах; виокремлення індикаторів наближення системи “територіальна громада” до фази (зони) біфуркації; дослідження еволюційних правил заборони системи “територіальна громада” та кожного з суб’єктів політики; вивчення “фундаментальних”, “вторинних” і “тимчасових” “параметрів порядку” та їхнього впливу на взаємодію суб’єктів політики у територіальних громадах.
    Дослідження у цих напрямках дозволять поглибити наше розуміння соціально-політичної реальності, а також розширити можливості синергетичного підходу для політичних досліджень, у т.ч. і для вивчення різних аспектів функціонування соціально-політичної системи “територіальна громада”.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

    1. Андресюк Б.П. Місцеве самоврядування в Україні (політологічний аналіз): Автореф. дис… д-ра політ. наук: 23.00.02/ Нац.акад. наук України Інститут пол. і етнонаціон. досл. НАН України – К, 1998 – 30 с.
    2. Анохин П.К. Полезный результат как организующий фактор системы // Синергетика и психология. Тексты. Выпуск 2. Социальные процессы / Под ред. И.Н. Трофимовой. – М.: ЯНУС-К, 1999. – С. 34-38.
    3. Арманд А.Д. Самоорганизация и саморегулирование географических систем. – М.: Наука, 1988. – 264 с.
    4. Арнольд В.И. Теория катасторф.– 3-е изд., доп. – М.: Наука, 1990. – 128 с.
    5. Аронов Р.А. К вопросу о логике микромира // Вопросы философии. – 1970. – № 2. – С. 123-125.
    6. Аршинов В. И., Курдюмов С.П., Свирский Я.И. Классическая механика Ньютона и проблема самоорганизации в современном научном познании // Ньютон и философские проблемы физики ХХ века. – М.: Наука, 1991. – С. 98-116.
    7. Аршинов В.И., Савичева Н.Г. Гражданское общество в контексте синергетического подхода // Общественные науки и современность. – 1999. – № 3. – С. 131-138.
    8. Аршинов В., Свирский Я. Философия самоорганизации. Новые горизонты // Общественные науки и современность. – 1993. – № 3. – С. 59-70.
    9. Аршинов В.И. Синергетика и методология постнеклассической науки // Философия науки. – Вып. 8: Синергетика человекомерной реальности. – М., 2002. – 428 с.
    10. Аршинов В.И. Синергетика как феномен постнеклассической науки. – М., 1999. – (http://www.philosophy.ru/iphras/library/arshinov/index.html).
    11. Ахундов М.Д. Механика Ньютона и формирование механической исследовательской программы // Ньютон и философские проблемы физики ХХ века. – М.: Наука, 1991. – С. 16-34.
    12. Бабаєв В. Місто як соціально-управлінська система (програма підвищення ефективності місцевого самоврядування в м. Харкові) // Управління сучасним містом. – 2004. – № 1-3 (13). – С. 154-158.
    13. Бабаєв В. Формування територіальної громади в місті: організаційній та правові аспекти // Управління сучасним містом. – 2003. – № 4-6 (10). – С. 85-89.
    14. Бабаєв В., Шатенко Л., Семенов В. й інші. Проблеми удосконалення інформаційного забезпечення і управління сталим розвитком міст // Управління сучасним містом. – 2004. – № 7-9 (15). – С. 36-49.
    15. Баженов Л.Б. Ньютон и методология естествознания // Ньютон и философские проблемы физики ХХ века. – М.: Наука, 1991. – С. 5-15.
    16. Баймуратов М. Деякі питання співвідношення громадянського суспільства та місцевого самоврядування // Європейська Хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні. – К.: Крамар, 2003 – С. 198-212.
    17. Барабаш С.О. Возможности применения синергетических методов к анализу социальных отношений // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С.144-146.
    18. Баранцев Р.В. Имманентные проблемы синергетики // Вопросы философии. – 2003. – № 9. – С. 91-101.
    19. Бард А., Зодерквист Я. Нетократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма: Пер. с англ. В. Мишучкова / Под ред. Г. Ивашевской. – СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. – 252 с.
    20. Батанов О.В. Місцеве самоврядування в політичній системі України: історія, проблеми, перспективи // Часопис київського ун-ту права. – 2004. – № 1. – С. 34-42.
    21. Бевзенко Л. Самоорганизационный образ социального мира // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 118-126.
    22. Бевзенко Л. Социальная самоорганизация в теории и практике Майдана // Totallogy-XXI (дванадцятий випуск). Постнекласичні дослідження. – К.: ЦГО НАН України, 2005. – С. 41-78.
    23. Бевзенко Л. Соціальна самоорганізація: надія чи загроза? // Людина і влада. – 2000. – № 11-12.– С. 70-76.
    24. Бевзенко Л. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. – К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. – 437 с. (або http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Bevzenko.html).
    25. Бейко О. Покращення ефективності рішень органів місцевого самоврядування через проведення консультацій з громадою // Європейська Хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні. – К.: Крамар. – С. 213-224.
    26. Берданова О. Організація співпраці органів місцевого самоврядування з недержавним сектором у сфері соціального захисту (на прикладі м. Києва) // Управління сучасним містом. – 2003. – № 10-12 (12). – С. 202-207.
    27. Бермас З. Взаємодія місцевої влади і бізнесу: як узгодити інтереси та уникнути протиріч // Формування механізмів співпраці між місцевою владою та діловими колами України і Польщі: збірка матеріалів. – К.: “АДЕФ-Україна”, 2001. – С. 67-70.
    28. Бестужев-Лада И.В., Наместникова Г.А. Технология прогнозных разработок социальных процессов. – М.: НПО “Поиск”, 1992. – 96 с.
    29. Блауберг И.В., Юдин Э.Г., Становление и сущность системного подхода. – М.: Наука. 1973. – 270 с.
    30. Блумер Г. Коллективное поведение // Американская социологическая мысль: Тексты/ Под ред. В.И. Добренькова. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – С. 168-215.
    31. Богданов А.А. Тектология: (Всеобщая организационная наука). В 2-х кн.: Кн.1. / Редкол. Л.И. Абалкин (отв.ред.) и др./ отделение экономики АН СССР. Ин-т экономики АН СССР. – М.: Экономика, 1989. – 304 с.
    32. Бойко-Бойчук Л. Аналіз державної політики підтримки місцевого самоврядування в Україні // Система розробки і здійснення публічних політик в Україні. Колективна монографія / Під заг. редакцією О.П. Дем’янчука. – К.: Факт, 2004. – С.169-189.
    33. Бойко-Бойчук Л. До інтерпретації синергетичного поняття «самоорганізація» для специфіки соціально-політичних систем // Totallogy-XXI (дванадцятий випуск). Постнекласичні дослідження. – К.: ЦГО НАН України, 2005. – С. 83-85.
    34. Бойко-Бойчук Л. Залучення громадськості як публічна політика органів місцевого самоврядування (на прикладі діяльності органів самоорганізації населення). – К. Міленіум, 2004. – 92 с.
    35. Бойко-Бойчук Л. Методика синергетичного аналізу соціально-політичних систем (теоретичний аспект) // Людина і політика. – 2004. – № 5. – С. 92-105.
    36. Бойко-Бойчук Л. Процеси самоорганізації соціально-політичних систем (масштаб територіальної громади міста) // Наукові записки / Збірник. – К.: ІПіЕНД НАНУ, 2004. – С. 284-294 / Сер. «Політологія і етнологія»; Вип. 26/.
    37. Бойко-Бойчук Л. Синергетика як методологічний підхід у дослідженнях соціальних наук // Людина і політика. – 2003. – № 5. – С. 56-63.
    38. Бойко-Бойчук Л. Суть та можливості синергетичного підходу у дослідженнях політико-владної взаємодії на рівні територіальної громади // Наукові записки / Збірник. – К.: ІПіЕНД НАНУ, 2005. – С. 359-367. / Сер. «Політологія і етнологія»; Вип. 28/.
    39. Бойко В. Партнерство влади і ділових кіл як передумова економічного піднесення міста // Формування механізмів співпраці між місцевою владою та діловими колами України і Польщі: збірка матеріалів. – К.: “АДЕФ-Україна”, 2001. – С.62-67.
    40. Бойко В. С., Ковалев В.С. К методологическому анализу временного аспекта процесса самоорганизации // Философские науки. – 1982. – № 2. – С. 156-158.
    41. Бородин Е.Т. Современный философский материализм и синергетика (природное производство) // Вестн. Моск. Ун-та. Сер.7. Философия. – 1999. – № 1. – С.20 – 37.
    42. Бородкин Л.И. «Порядок из хаоса»: концепции синергетики в методологии исторических исследований // Новая и новейшая история. – 2003. – № 2. – С. 98-118.
    43. Бранский В.П. Социальная синергетика и теория наций. Основы этнологической акмеологии. – СПб.: Издательство Санкт-Петербургской Акмеологической Академии, 2000. – 106 с.
    44. Бранский В.П. Социальная синергетика как постмодернистская философия истории // Общественные науки и современность. – 1999. – № 6. – С.117-127.
    45. Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики // Вопросы философии. – 2000. – № 4. – С. 112-128.
    46. Вакуленко В. Методологічні аспекти стратегічного планування економічним розвитком великого міста // Управління сучасним містом. – 2002. – № 10-12 (8). – С. 7-13.
    47. Вакуленко В. Міський маркетинг як інструмент стратегічного планування економічного розвитку міста // Управління сучасним містом. – 2002. – № 4-6 (6). – С. 92-95.
    48. Василенко Г., Васін Ю. Стратегічне планування – важливий інструмент консолідації зусиль міської влади і ділових кіл // Формування механізмів співпраці між місцевою владою та діловими колами України і Польщі: збірка матеріалів. – К.: “АДЕФ-Україна”, 2001. – С.77-80.
    49. Василенко И.А. Информационные ресурсы власти и формирование новой постклассической картины политического мира ХХІ в. // Вестник московского университета. Серия 12. Политические науки. – 2004. – № 2. – С. 26-37.
    50. Васильева Л.Н. Теория элит (синергетический подход) // Общественные науки и современность. – 2005. – № 4. – С. 75-85.
    51. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: (Синергетика и теория социальной самоорганизации). Серия: “Мир культуры, истории и философии”/ Оформление обложки С. Шапиро, А. Олексенко. – СПб.: Издательство “Лань”, 1999. – 480 с.
    52. Венгеров А.Б. Синергетика и политика // Общественные науки и современность. – 1993. – № 4. – С. 55-69.
    53. Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Советское государство и право. – 1986. – № 10. – С. 36-45.
    54. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 253 с.
    55. Винер Н. Кибернетика и общество // Винер Н. Творец и будущее: Пер. с англ. Е.Г. Панфилова – М.: ООО “Изд-во АСТ”, 2003. – 732 с.
    56. Відділ по роботі з органами самоорганізації населення та з питань внутрішньої політики міської ради. Ініціатива – за громадою мікрорайону Фастів-2 // Перемога. – 2004. – № 48 (26 травня). – С.1-3. // поточний архів виконкому фастівської міської ради (жовтень 2004 р.)
    57. Воловодова О., Касперович О. Про соціокультурну специфіку суб’єктності територіальної громади: організаційний аспект // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 1. – С. 103-119.
    58. Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування України 2003 року. Збірник нормативно-правових актів, документів, інформаційних та методичних матеріалів / Наук.ред. О. Власенко. – К.: Атіка-Н, 2004. – 216 с.
    59. Гайденко В.О. Феміністська епістемологія як постнекласичний феномен: Автореф. дис… канд. филос.наук: 09.00.02. / Київ.нац. у-т ім. Т. Шевченка. – К., 2000. – 18 с.
    60. Галкин Л.Г., Соловьева Е. Г., Чиненов Е.В. Синергетический подход в исследовании отношений самоорганизации и регулирования экономики // Синергетика в современном мире: Сб. докладов Международной научной конференции. Часть II. – Белгород: БелГТАСМ; Крестьянское дело, 2000. – С. 55-64.
    61. Ганжуров Ю. Політична комунікація: проблеми структуризації // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С. 121-129.
    62. Герчук Я.П. Современные методы управления сложными системами // Вопросы философии. – 1969. – № 9. – С. 35-43.
    63. Гленсдорф П., Пригожин И. Термодинамическая теория структуры, устойчивости и флуктуации: Пер. с англ. к.ф-м.н. Н.В. Вдовиченко, к.ф-м.н В.А. Онищука / Под ред. д-ра хим. н. Ю.А. Чизмадкиева. – М.: Мир, 1973. – 280 с.
    64. Глущенко Н. Ти прекрасна, моя Казнівка, рідний краю, батьківський дім // Перемога. – 2002. – № 84 (18 вересня). – С. 2. // поточний архів виконкому фастівської міської ради (жовтень 2004 р.)
    65. Горбатенко В.П. Місцеве самоврядування в Україні: політологічний аналіз концепцій минулого і сучасність: Автореф. дис… канд політ.наук: 23.00.02. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1995. – 22 с.
    66. Горбунова Л.С. Опыт поссибилистского мышления и возможности его развития в синергетической парадигме // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С.63-76.
    67. Городок: розв’язання місцевих проблем через дорадчі комітети та громадські слухання // 55 кращих практик у місцевому самоврядуванні України. – К.: Асоціація міст України, 2002. – С.91-92.
    68. Готт В.С. Философские вопросы современной физики: Учебное пособие для вузов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1988. – 343 с.
    69. Гофкірхнер В. Життя у світі самоорганізації: змагання смислів мислення та світобачень // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 39-48.
    70. Гошко А. О. Оцінка результатів діяльності органів місцевого самоврядування: Дис… канд. наук з держ управління: 25.00.06. – К., 1998. – 158 с.
    71. Григорьева Т.П. Синергетика и Восток // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С. 90-102.
    72. Гринчук Н. Вдосконалення управління великим містом на шляху соціалізації // Управління сучасним містом. – 2004. – № 1-3 (13). – С. 186-191.
    73. Гринчук Н. Еволюція планування: запровадження стратегічного планування у практику діяльності місцевих органів влади // Управління сучасним містом. – 2002. – № 10-12 (8). – С. 49-53.
    74. Гринчук Н. Якість життя як визначальний чинник соціальної переорієнтації в управління в містах України // Управління сучасним містом. – 2004. – № 7-9 (15). – С. 259-265.
    75. Гураль П. Статут територіальної громади – важливий документ місцевого самоврядування // Через розвиток самоврядних територіальних громад – до громадянського суспільства: матеріали міжнародної конференції, 7-8 грудня 2001 р. – Львів: СПОЛОМ, 2002. – С. 42-51.
    76. Данин Д. Старт кентавристики // Наука и жизнь – 1996. – №6. – С. 68-77.
    77. Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и современность. – 2000. – № 6. – С. 110-118.
    78. Дмитрук Д. Соціокультурна детермінація політичної дії // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С. 153-161.
    79. Добровольці. Навчальний посібник з проведення передвиборчих кампаній. – К.:НДІ, 1995. – 23 с.
    80. Добронравова І., Кочубей Н. Українське синергетичне товариство: два роки плідної роботи // Філософська думка. – 2005. – № 2. – С. 157-160.
    81. Добронравова И. Причинность и целостность в синергетических образах мира// Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 6-10.
    82. Добронравова И. Синергетика: становление нелинейного мышления. – К.: Лыбидь, 1990. – 152 с.
    83. Добронравова И. Синергетическая парадигма: Человек и общество в условиях нестабильности // Вопросы философии. – 2005. – № 6. – С. 185-187.
    84. Добронравова И. Философские основания естественнонаучного освоения процессов самоорганизации: Автореф. дис… д-ра филос. наук: 09.00.08/ АН УССР. Ин-т философии. – К., 1991. – 32 с.
    85. Добронравова И., Финкель Л.С. Динамічний хаос у соціумі як середовище соціальної самоорганізації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – №1. – С. 168-180.
    86. Дробенко Г., Брусак Б., Свірський Ю. Стратегічне планування розвитку територіальних громад. – Львів: Сполом, 2001. – 117 с.
    87. Дрогобич: залучення молоді до управління містом // 55 кращих практик у місцевому самоврядуванні України. – К.: Асоціація міст України, 2002. – С. 78-79.
    88. Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання: (постнекласичне дослідження): Автореф. дис… д-ра филос.наук: 09.00.01. / Київ.нац. у-т ім. Т. Шевченка. – К., 2000. – 36 с.
    89. Дрюк М.А. Синергетика: позитивное знание и философский ипмрессионизм // Вопросы философии. – 2004. – № 10. – С.102-113.
    90. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 (ратифіковано Законом України № 452/97-ВР від 15.07.97.) / http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
    91. Егоров Ю.Л. Об объективных основаниях сложности // Философские науки. – 1971. – № 3. – С. 59-65.
    92. Ершова-Бабенко И.В. Методология исследования психики как синергетического объекта: Автореф. дис… д-ра филос.наук: 09.00.08. / АН Украины. Ин-т философии. – К., 1993. – 30 с.
    93. Ершова-Бабенко И.В. Психосинергетика в контексте истории развития синергетики // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 161-173.
    94. Євдотюк А.В. Синергетичні закономірності коеволюції тріади “інформаційне суспільство-безперервна освіта – людина” // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 191-196.
    95. Эшби У.Р. Принципы самоорганизации // Принципы самоорганизации: Пер. с англ. под ред и с предисл. д–ра техн. н. А. Я. Лернера. – М.: Мир, 1966. – С. 314–343.
    96. Задорожний Г.В., Коврига О.В., Смоловик В.В. Соціальне партнерство – реальний шлях до відкритого суспільства. – Харків: ХІБМ, 2000. – 192 с.
    97. Заец Р.В. Проблемы развития городов в переходный период. – К.: Украинский дом экономических и научно-технических знаний общества «Знание» Украины, Комиссия по устойчивому развитию украинской экологической ассоциации «Зелений свит», 1996. – 35 с.
    98. Закон України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 № 280/97-ВР / http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
    99. Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11.07.2001 № 2625-ІІІ / http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
    100. Залучення громадян до діяльності органів місцевого самоврядування: Навч. посіб./ І. Бураковський, В. Зайчикова, С. Максименко, І. Парасюк. – За ред. І. Бураковського. – К. : УНІСЕРВ, 2004 – (Ч.) 3 / За ред. І. Бураковського. – 2004. – 80 с. – (Сер. "Упр. Фінансами місцевого самоврядування") / http://www.eru.org.ua/publications/manual01.pdf
    101. Заячковський Е. Статут гмін як інструмент консолідації територіальних громад і виховання місцевого патріотризм // Через розвиток самоврядних територіальних громад – до громадянського суспільства: матеріали міжнародної конференції, 7-8 грудня 2001 р. – Львів: СПОЛОМ, 2002. – С. 52-56.
    102. Зв’язки з громадськістю: Як їх встановлювати і підтримувати? Навчально-методичний посібник для працівників органів місцевого самоврядування і громадських організацій. – К.: Центр інновацій та розвитку, 1998. – 100 с.
    103. Зінов’єва З. Не олімпійці, але все ж і “золоті”, і срібні // 2004. – № 77 (1 вересня). – С. 3.
    104. Иванова-Карагаева Р. Синергетика как феноменологическая теория. Антропологические подходы // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 154-161.
    105. Ильяева И.А. К вопросу о синергии социального духа // Синергетика в современном мире: Сб. докладов Международной научной конференции. Часть II. – Белгород: БелГТАСМ; Крестьянское дело, 2000. – С. 125-129.
    106. Ігнатенко О., Орлатий М., Ткаченко А. й інші Маркетинг громадських послуг за умови партнерських відносин: методологічні підходи та їх реалізація // Управління сучасним містом. – 2002. – № 7-9 (7). – С. 28-39.
    107. Інформаційна довідка про роботу комітетів самоорганізації населення м. Фастів // поточний архів виконкому фастівської міської ради (жовтень 2004 р.)
    108. Казютинский В.В., Степин В.С. Междисциплинарный синтез и развитие современной научной картины мира // Вопросы философии. – 1988. – № 4. – С. 31-42.
    109. Кампо В. Економічне, політичне, правове та інформаційне підгрунтя системних стосунків “влада-недержавний сектор” // Взаємодія між міською владою та недержавними організаціями – запорука поглиблення демократичних реформ в Україні: Збірка матеріалів. – К.: Інститут трансформації суспільства, 2001. – С.20-24.
    110. Кампо В. Політико-правові проблеми розмежування повноважень в українській системі органів місцевої влади // Сучасні проблеми місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи та регіональної політики. Збірник матеріалів Координац-методолог. наради та виїздного засідання Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (Гаспра-Ялта, 9-13 квітня 2001). – К.: Логос, 2001. – С.121–125
    111. Капица С.П., Курдюмов С.П., Малинецкий Г. Г. Синергетика и прогнозы будущего. 2–е изд. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 288 с.
    112. Капра Ф. Паутина жизни. Новое научное понимание живых систем: Пер.с англ. / Под ред. В.Г. Трилиса. – К. «София»; М.: ИД «София», 2003. – 336 с.
    113. Кармазіна М. Ідея державності в українській політичній думці [к. ХІХ – п. ХХ ст.]: Дис. … д–ра політ. наук: 23.00.01 – К., 1999. – 470 с.
    114. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и политика: Пер. с англ. / Под науч. ред О.И. Шкаратана. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
    115. Кащавцева С. Політична комунікація: проблеми, очікування, можливості // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 1. – С. 101–108.
    116. Кемпбелл Е, Саммерс Лачс К. Стратегический синергизм, 2 изд. – СПб.: Питер, 2004. – 416 с.
    117. Кизима В.В. Тоталлогия (философия обновления). – К.: Издатель ПАРАПАН, 2005. – 272 с.
    118. Клепко С.Ф. Методологія пізнання освіти: організувати хаос // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С.183–190.
    119. Клівленд Е. Лідерство: запрошення до розмови // Аспекти самоврядування. – 2000.– № 3. – С. 2–3.
    120. Князева Е. Н, Курдюмов С. П. Антропный принцип в синергетике // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С. 62–79.
    121. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. – М.: Наука, 1994. – 236 с.
    122. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация и темпомиры. – СПб.: Алетейя, 2002. – 414 с.
    123. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным // Вопросы философии. – 1992. – № 12. – С. 3–20.
    124. Князева Е. Н, Курдюмов С. П. Синергетика: начала нелинейного мышления // Общественные науки и современность. – 1993. – № 2. – С. 38–51.
    125. Князева Е.Н. Одиссея научного разума. Синергетическое видение научного прогресса / Отв.ред. И.П. Меркулов. – М.: РАН Ин–т философии, 1995. – 223 с.
    126. Князева Е.Н. Проблема динамического и статистического: к философскому осмыслению результатов синергетики // Философские науки. – 1988. – № 6. – С. 19–29.
    127. Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии. – 2001. – № 10. – С. 99 –113.
    128. Князева Е.Н. Случайность, которая творит мир (новые представления до самоорганизации в природе и обществе) // Философия и жизнь. – 1991. – № 7. – С. 3–31.
    129. Князева Е.Н. Творческий путь Франсиско Варелы: от теории автопоезиса до новой концепции в когнитивной науке // Вопросы философии. – 2005. – № 8. – С. 91-104.
    130. Ковальчук Б. Статут територіальної громади як інструмент місцевого самоврядування // Через розвиток самоврядних територіальних громад – до громадянського суспільства: матеріали міжнародної конференції, 7–8 грудня 2001 р. – Львів: СПОЛОМ, 2002. – С. 56–64.
    131. Козюра І. Посібник на допомогу депутатам місцевих рад // Управління сучасним містом. – 2001. – №10-12 (4). – С. 102-109.
    132. Коліушко І.Б., Авер’янов В.Б., Тимощук В.П. й інші Адміністративна реформа для людини (науково–практичний нарис). – К.: Факт, 2001. – 72 с.
    133. Колодко Гжегож В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. – К.: Основні цінності, 2002. – 248 с.
    134. Коломієць С. Розвиток місцевого самоврядування в Україні з погляду Ради Європи // Управління сучасним містом. – 2001. – № 10-12 (4). – С. 82-89.
    135. Компан Е.Ю. Синергетическая психология // Синергетика в современном мире: Сб. докладов Международной научной конференции. Часть II. – Белгород: БелГТАСМ; Крестьянское дело, 2000. – С. 152–157.
    136. Кононов И.Ф., Кононова Н.Б., Денщик В.А. Кризис и самоорганизация. Шахтерские города и поселки Донбасса в период реструктуризации угольной промышленности: социальное и экологическое измерения. /http://coppg.iatp.org.ua/staty/Krizis.htm
    137. Конституція України від 28.06.1996 р., прийнята і введена в дію на п’ятій сесії Верховної Ради України Законом України № 254/96 – ВР.
    138. Концепція ефективного місцевого самоврядування (коротка версія). Проект для громадського обговорення. – К.: Комітет ВР України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, 2004. – 22 с.
    139. Коростелева Е.А. Взаимодействие субъектов современного политического поля республики Беларусь: методология проблемы: Автореф. дис… канд социол. наук: 22.00.01/ Белорусский государственный университет. – Минск, 1997. – 16 с.
    140. Косіур А. Форми співпраці органів воєводського самоврядування з підприємствами в регіоні // Формування механізмів співпраці між місцевою владою та діловими колами України і Польщі: збірка матеріалів. – К.: “АДЕФ–Україна”, 2001. – С. 47–51.
    141. Косолапов В.В. Методология социального прогнозирования. – К.: Вища школа, 1981. – 310 с.
    142. Костерін В.О. Упраління економічним комплексом великого міста: Дис … канд. наук з держ. управл. 25.00.05. – Київ, 2002. – 202 с.
    143. Котельников Г.А., Кобзева Н.М. Управление конфликтами: синергетический аспект // Синергетика в современном мире: Сб. докладов Международной научной конференции. Часть III. – Белгород: БелГТАСМ; Крестьянское дело, 2001. – С. 201–204.
    144. Кочеткова Т.Ю. Парадигма самоорганизация и современная экологическая ситуация // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 105–113.
    145. Кравченко В. До питання про сучасну концепцію місцевого самоврядування // Міжнародна конференція «Переваги місцевого самоврядування», 29-30 травня 2001 р. – К.: Логос, 2001. – С.147-156.
    146. Кравченко В. Концепція місцевого самоврядування в Європейській хартії місцевого самоврядування та в Конституції України // Самостійність місцевих влад та розподіл повноважень між ними: організація місцевого самоврядування відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування: Матеріали міжнародної конференції. м. Київ, 11–12 червня 2002 р. / Упоряд.: В. Кравченко, М. Пухтинський. – К.: Логос, 2002. – С. 198–206.
    147. Кравченко В. Новий етап місцевого та регіонального розвитку: проблеми законодавчого забезпечення // Місцеве самоврядування: 10 років здобутків / За ред. М. Пухтинського. – К.: Атіка, 2002. – С. 72–79.
    148. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права). Навчальний посібник. – К.: Арарат-Центр, 2001. – 176 с.
    149. Кравченко В. Форми участі громадян у вирішенні питань економічного розвитку територіальної громади // Відкрите засідання секцій малих та середніх міст Асоціації міст України та громад. Тренінг–семінар “Сучасний стан місцевого економічного розвитку: проблеми та шляхи їх подолання. Досвід територіальних громад міст України”. м. Іллічівськ. 30 червня–2 липня 2004 р. Збірник матеріалів / За ред. В. Кравченка та М. Пітцика. – С. 134–141.
    150. Кроновер Ричард М. Фракталы и хаос в динамических системах. Основы теории. – М.: Постмаркет, 2000. – 352 с.
    151. Крос К., Гакет Р. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах: перспективи конкуренції. – К.: Основи, 2000. – 142 с.
    152. Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира: структура, функции, историческая динамика: Автореф. дис… д-ра филос.наук: 09.00.01. / Белорус. Госуд. Ун-т. – Минск, 1993. – 40 с.
    153. Кузнецов Г.А., Суриков В.В. Концепция глобального развития: термодинамический аспект // Вопросы философии. – 1981. – № 12. – С. 95–102.
    154. Кузьмин М.В. Синергетика – наука о сложном в контексте целого // Наука та наукознавство. – 1995. – № 1–2. – С. 22–33.
    155. Кузьмін М.В. Синергетична парадигма та її роль в методології науки): Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.09/ Центр гуманітарної освіти НАН України. – К., 1996. – 23 с.
    156. Куйбіда В.С. Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: Дис… д-ра наук з держ управління: 25.00.04. – К., 2003. – 495 с.
    157. Культура городского самоуправления. Учебное пособие под ред. С. Вобленко. – Николаев: ТЕТРА, 1997. – 367 с.
    158. Кун Т. Структура наукових революцій: Пер. О. Васильєва. – К.: Royal, 2001. – 226 с.
    159. Купрій В. Місцева влада і громадські організації: пошук шляхів взаємодії // Управління сучасним містом. – 2002. – № 4-6 (6). – С. 23-28.
    160. Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика – теория самоорганизации. Идеи, методы, перспективы. – М.: Знание, 1983. – 64 с.
    161. Лебединська О. Стратегічне планування і визначення стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів // Управління сучасним містом. – 2003. – № 10-12 (12). – С. 102-107.
    162. Левитський В. Міська рада активно співпрацює з діловими колами міста // Формування механізмів співпраці між місцевою владою та діловими колами України і Польщі: збірка матеріалів. – К.: “АДЕФ–Україна”, 2001. – С.81–82.
    163. Лесков Л.В. Постижение непредсказуемого: бифуркационное пространство XXI века // Общественные науки и современность. – 2001. – № 6. – С. 167–175.
    164. Лесков Л.В. Синергетика культури // Вестник Московского У–та. Серия 7. философия. – 2004. – № 4. – С.35–57.
    165. Лесков Л.В. Синергетика культури // Вестник Московского У–та. Серия 7. философия. – 2004. – № 5. – С. 14–36.
    166. Лесков Л.В. Футуросинергетика западной цивилизации (задачи синергетического моделирования) // Общественные науки и современность. – 1998. – №3. – С. 149–159.
    167. Лийв Э. Х. Инфодинамика. Обобщенная энтропия и негэнтропия. – Таллинн: Б.и., 1998. – 198 с.
    168. Линевич Г. Їх в Україні має лише місцева влада, в чому переконують черкаські самоврядні ініціативи // Розвиток громад і регіонів України / За ред. С. Максименко. – К.: Логос, 1999. – С.14–33.
    169. Линьов К. До проблеми використання процесів самоорганізації у державних ієрархіях // Управління сучасним містом. – 2003. – № 4-6 (10). – С. 9-16.
    170. Линьов К. До проблеми нелінійності як визначальної характеристики державної ієрархії // Управління сучасним містом. – 2002. – № 10-12 (8). – С. 31-39.
    171. Лісничук О. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз: Дис. на здоб… канд. політ.наук. 23.00.02. – К., 2000. – 200 с.
    172. Лук’янець В.С. Парадигмальні зрушення в основах сучасного фізико-математичного знання: Автореф. дис… д-ра филос.наук: 09.00.08. – К., 1993. – 38 с.
    173. Луман Н. Власть: Пер. С нем. А.Ю. Антоновського. – М.: Праксис, 2001. – 256 с.
    174. Лутай В.С. Синергетическая парадигма как философско–методологическая основа решения главных проблем ХХІ века // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С.10–38.
    175. Лутай В. Синергетична парадигма як філософсько–методологічна основа формування світоглядів ХХІ століття // Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Методологічний семінар, 22 листопада 2000 р. Зб.н. праць. Вип.3 / За заг. ред. В. Андрущенка. – К.: Знання, 2000. – 520 с.
    176. Лутай В. Філософія освіти XXI століття: у контексті синергетичної парадигми // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. Праць / Ред.колегія: І.А. Зязюн (гол. ред.), С.О. Черепанова (упор. і відповід. ред.), Н.І. Ничкало, В.Г. Скотний та ін. – Львів: Світ, 1999. – Вип.4. – 360 с.
    177. Любивий Я.В. Динаміка та тенденції розвитку сучасної суспільної свідомості (самоорганізаційний підхід): Автореф. дис… д–ра філос.наук: 09.00.03/ НАНУ. Ін–т філософії. – К., 1997. – 32 с.
    178. Майнцер К. Сложность и самоорганизация // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С. 48–61.
    179. Мамонова В. Управління територіальним розвитком: методологічні засади // Управління сучасним містом. – 2004. – № 7-9 (15). – С. 70-73.
    180. Мандельброт Б. Фрактальная геометрия природы. – М.: Институт компьютерных исследований, 2002. – 656 с.
    181. Маслич Б. Роль засобів масової інформації та різних форм виявлення громадської думки у налагодженні системних стосунків “влада–недержавний сектор” // Взаємодія між міською владою та недержавними організаціями – запорука поглиблення демократичних реформ в Україні: Збірка матеріалів. – К.: Інститут трансформації суспільства, 2001. – С. 64–66.
    182. Медведко Л.И. Россия, Запад и ислам // Общественные науки и современность. – 2002. – № 1. – С. 106–117.
    183. Мельник А.И. Чи можлива нелінійна методологія історії? // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 207–211.
    184. Мельник В.В. Очерки концепции социокультурной бифуркации / Под ред. д.с.н., проф. А.Н. Силина. – Тюмень: Вектор–Бук, 2001. – 148 с.
    185. Мє
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины