ПРИНЦИПИ МОДЕЛЮВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН : ПРИНЦИПЫ МОДЕЛИРОВАНИЯ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА КАК СИСТЕМЫ СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Буник Микола Зиновійович
УДК 32.001: 303.09

ПРИНЦИПИ МОДЕЛЮВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Макарець Олександр Феодосійович
кандидат філософських наук, доцент

Львів 2005

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МОДЕЛЮВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 10
1.1. Стан дослідження проблеми громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин 10
1.2. Поняття системного підходу та його методологічна роль в аналізі суспільно-політичних процесів. 22
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ МОДЕЛЮВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ІСТОРІЇ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ 48
2.1. Становлення та зміна принципів моделювання громадянського суспільства (Від Платона до Канта) 48
2.2. Синтез принципів моделювання громадянського суспільства у ХІХ – першій половині ХХ століття. 61
РОЗДІЛ 3. CУЧАСНІ МОДЕЛІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЇХ ТИПОЛОГІЗАЦІЯ 79
3.1. Громадянське суспільство як модель суспільного ладу 81
3.2. Модель „громадянське суспільство – держава” 91
3.3. Громадянське суспільство як модель соціальної сфери. 107
3.4. Комунікаційна модель громадянського суспільства. 122
3.5. Транзитна модель громадянського суспільства. 132
3.6. Модель „міжнародне громадянське суспільство”. 144
ВИСНОВКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Громадянське суспільство, інститути громадянського суспільства, цінності громадянського суспільства – ці поняття поряд з іншими, такими як демократія, ринкова економіка, лібералізм і правова держава вживають сьогодні досить часто. Їх використання зумовлене і станом сучасних соціальних відносин, і розширенням наукових досліджень останніх. Цей факт, проте, не свідчить про повноту вивчення цих понять і, тим паче, про їх однозначне тлумачення. Спектр поняття громадянського суспільства сьогодні сягає від характеристики перших ліберально-демократичних суспільств Нового часу до суспільства майбутнього, від світової спільноти до вузького сектору громадських організацій. Попри те, що за останні тридцять років громадянське суспільство стало предметом емпіричних і теоретичних досліджень сотень науковців у різних країнах світу, дискусії щодо змісту цього поняття та його методологічного значення надалі актуальні.
Особливої актуальності тема громадянського суспільства набула в країнах, які стоять перед проблемою зміни соціальної структури, подолання різних форм авторитарних чи тоталітарних режимів, пошуку нових форм суспільної організації та самоорганізації. Становлення, функціонування й розвиток громадянського суспільства стали одним з головних векторів, які вказують напрями нових соціальних перетворень. До таких країн належить і Україна.
Здійснення цих перетворень, однак, потребує їх теоретичного обґрунтування із залученням сучасних методологій наукового соціального пізнання. Використання поняття громадянського суспільства для визначення мети соціальних змін вимагає репрезентації його в моделях, які творить і якими оперує сучасна соціальна наука, та перевірки щодо можливостей втілення їх у життя. Така репрезентація дасть змогу не тільки розробити адекватні моделі таких змін, а й уможливить їх застосування для аналізу сучасної та прогнозування майбутньої ситуації в суспільстві, а перевірка зможе запобігти надмірному захопленню нормативними ідеями, оскільки від перспективи реалізувати відповідні моделі залежить і їх мотиваційна сила. Для соціальної науки патетика щодо громадянського суспільства мало важить без побудови конкретних моделей його функціонування і відповідно обґрунтування їх важливості для розуміння розвитку суспільства загалом.
Окрім того, для української політології, яка досліджує поняття громадянського суспільства насамперед у взаємозв’язку з вивченням трансформаційних процесів, важливим є досвід західної соціальної та політичної науки, яка має тривалу традицію формування поняття громадянського суспільства, і яка тепер виходить на нові горизонти в пошуках його змісту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дослідження пов’язаний з планом науково-дослідної роботи кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема галузевою темою „Етнополітичні процеси в Україні”.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи – на основі системного підходу виявити і проаналізувати принципи моделювання громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин в контексті їх використання для аналізу суспільних процесів в Україні.
Визначена мета конкретизована такими завданнями:
- розглянути методологію системного підходу в контексті її використання для аналізу принципів моделювання громадянського суспільства;
- дослідити виникнення та розвиток поняття громадянського суспільства, а також зміну принципів його моделювання в історії соціально-політичної думки;
- реконструювати та проаналізувати на основі системного підходу сучасні моделі громадянського суспільства;
- встановити принципи побудови та структурно-функціональні особливості моделей громадянського суспільства;
- виявити евристичний зміст і межі адекватного використання окремих моделей громадянського суспільства для аналізу суспільних процесів;
- сформулювати методологічні засади моделювання громадянського суспільства, придатні для використання в сучасній українській політичній науці.
Об’єктом дослідження є концепт громадянського суспільства як особливої системи соціально-політичних відносин.
Предметом дослідження є принципи побудови та структурні особливості моделей громадянського суспільства в контексті їх використання для аналізу сучасних і майбутніх суспільних процесів в Україні.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічну основу дисертації становлять системний підхід, теорія систем, синергетика, їх модифікація в системній теорії суспільства, структурно-функціональному аналізі, теорії інтерактивної поведінки або символічної взаємодії, теорії організації, які розробили зарубіжні та українські науковці. Ця методологія дає змогу висловити соціально-філософські конструкції мовою сучасної політичної науки, допомагає краще зрозуміти побудову соціальних моделей, їх доцільність та адекватність, а також робить можливим їх практичне застосування.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній на основі системного підходу вперше в українській політології здійснено комплексне дослідження принципів творення основних моделей громадянського суспільства. В межах дослідження одержано такі наукові результати:
- виявлено методологічну роль системного підходу для аналізу принципів моделювання громадянського суспільства; введено поняття дискурсивної системи на позначення ідеальної моделі раціональної комунікації;
- встановлено, що історичний розвиток проблематики громадянського суспільства характеризується розширенням методологічних принципів його моделювання;
- розроблено типологізацію моделей громадянського суспільства (на основі понять системи, підсистеми, середовища, дискурсивної системи тощо), яка дає змогу краще побачити структурно-функціональні особливості громадянсько суспільства в конкретних контекстах;
- розкрито принципи побудови та структурно-функціональні характеристики конкретних моделей громадянського суспільства, виявлено евристичний зміст і межі адекватного використання цих моделей у політичній науці та соціальній практиці;
- обґрунтовано вимогу розрізняти інтеракційні та організаційні системи, а також розмежовувати дискурсивні і функціональні компоненти у моделюванні громадянського суспільства, від співвідношення та характеру яких залежить його загальний характер і функції;
- встановлено, що використання принципу ієрархії систем у моделюванні громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин методологічно доцільніше від принципу функціонально-рівнозначної диференціації систем;
- сформульовано методологічні засади моделювання громадянського суспільства в контексті їх використання для аналізу сучасних і майбутніх суспільних процесів в Україні; обґрунтовано ідею про потребу диференціації поняття громадянського суспільства на основі принципів його моделювання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розкритті нових аспектів моделювання громадянського суспільства, та його структурних складників, яке уможливлює його використання в наукових дослідженнях соціально-політичних процесів, створенні адекватних моделей суспільного розвитку та його прогнозування. Матеріали дисертації можна використовувати для дослідження інших суспільних процесів та інститутів, у здійсненні системного узагальнення емпіричних досліджень.
Твердження, висновки і рекомендації дослідження можна застосовувати в діяльності державних і громадських організацій; у науковій, викладацькій роботі, в читанні курсів лекцій та проведенні семінарських занять з політології, соціології та соціальної філософії. Окремі твердження можна використовувати також для критики утопічних моделей розвитку та вузько-корпоративних стратегій.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні твердження, що містяться в дисертації, було апробовано на Європейському Форумі Альпбах „Das Normale und das Pathologische. Was ist gesund?“ (Альпбах, Австрія, 1996); Міжнародних щорічних конференціях „Проблеми духовності в кінці ХХ століття” та „Шляхи самопізнання людини у філософії, релігії, науці, культурі” (Севастополь, 1997); Міжнародному науковому семінарі „Громадянське суспільство як вияв свободи: центрально-східноєвропейський досвід” (Львів, 1997); Науковій конференції „Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні” (Львів, 2001); Українсько-польській конференції „Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (Львів, 2003); щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 1998, 2003).
Публікації. Результати дослідження відображені у 8 публікаціях у наукових виданнях, з них 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України:
1. Bunyk M. Was? // Alpbach News. – 1996. – 5. Jg., Nr. 2. – S. 16.
2. Буник М. Моделювання суспільства майбутнього у працях українських мислителів на початку 20-го століття // Політичні процеси в Україні: сучасна ситуація та перспектива розвитку: Зб. наукових праць. – Львів: ЛДУ, 1998. – С. 12–17.
3. Буник М. Громадянське суспільство в контексті системного підходу// Соціальні процеси та проблеми духовності: Зб. наукових праць. – Київ;Севастополь, 1998. – С. 9–19.
4. Буник М. Про громадянське суспільство в Україні // Громадянське суспільство як здійснення свободи. Зб. наукових праць. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. – С. 370–376.
5. Буник М. Громадянське суспільство як модель суспільного ладу // Вісник Львівського університету. Сер. – філософські науки. – 2000. – Вип. 2. –С. 237–243.
6. Буник М. Моделювання громадянського суспільства в період соціальних змін // Вісник Львівського університету. Сер. – філософські науки. –2001. – Вип. 3. – С. 400–409.
7. Макарець О., Буник М. Про витоки основи моделі громадянського суспільства в Україні // Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні. Тези наукової конференції. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. –С. 24-25.
8. Буник М. Моделювання міжнародного громадянського суспільства на прикладі НГО // Вісник Львівського університету. Сер. – філософські науки. –2004. – Вип. 6. – С. 212–219.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Останніми роками поняття громадянського суспільства настільки поширилося, що в деяких мовах воно стало просто граматичною зв’язкою. У цій роботі висвітлено тільки окремі питання, пов’язані з застосуванням цього поняття. Основною нашою метою було виявлення і аналіз на основі системного підходу принципів моделювання громадянського суспільства як системи соціально-політичних відносин в контексті їх використання для аналізу сучасних і майбутніх суспільних процесів в Україні
Використання концепту громадянського суспільства для пошуку нових форм суспільної організації і як суспільного ідеалу в політичних дискусіях вносить в це поняття багато недолугостей. Застосування системного підходу для його аналізу дає змогу їх позбутися, і робить це поняття придатним до наукового використання.
Різноманітність моделей громадянського суспільства засвідчила несформованість цього поняття. Його використання простягається від позначення окремих секторів суспільного життя до міжнародних масштабів, від загальних нормативних теорій до абсолютно конкретних повсякденних явищ. Такий широкий спектр можна пояснити, з одного боку, складністю самого поняття, що вже на початку свого розвитку було покликане позначити доволі складний феномен суспільного життя, а з іншого боку, складністю сучасних процесів суспільного розвитку, які потребують свого осмислення і позначення в конкретних поняттях. Громадянське суспільство через свою невизначеність виявилося одним із найбільш адекватних щодо цього понять. Складність і деяка невизначеність поняття дали простір і для широких спекуляцій щодо нього, і для виявлення його евристичного змісту.
У роботі розглянуто сучасне бачення громадянського суспільства здебільшого західними науковцями. Такий вибір джерельної бази зумовлений і пошуком теоретичних джерел цього поняття (в далекій і близькій історичній перспективі), і розмахом наукових досліджень соціальних процесів, необмежених рамками трансформаційних процесів. Окрім цього, це дає змогу ввести в науковий обіг маловідомі в Україні зарубіжні праці.
Для здійснення поставлених мети і завдань у роботі використано методологію системного підходу, його модифікацію в системній теорії суспільства, структурно-функціональному аналізі, теорії інтерактивної поведінки або символічної взаємодії, теорії організації. У цьому контексті введено розмежування функціональних і дискурсивних систем. Дискурсивна система визначається як ідеальна модель раціональної комунікації, яка передбачає рівних і вільних суб’єктів, раціональну дискусію і раціональні процедури ухвалення рішень.
На основі вибраної методології досліджено виникнення та розвиток поняття громадянського суспільства. Встановлено, що розвиток поняття громадянського суспільства характеризується дедалі вищою дивергенцію його розуміння та застосування, розширенням методологічних принципів його моделювання.
Реконструюючи сучасне бачення громадянського суспільства, ми виокремили шість основних моделей, які можуть мати різні варіанти своєї інтерпретації. Ці моделі позначають і структурні особливості самих моделей, і форми їх представлення більшістю науковців: 1) громадянське суспільство як модель суспільного ладу; 2) модель „громадянське суспільство – держава”; 3) громадянське суспільство як модель соціальної сфери; 4) комунікаційна модель громадянського суспільства; 5) транзитна модель громадянського суспільства; 6) модель „міжнародне громадянське суспільство”.
Кожна з цих моделей має право на існування, і їх моделювання в тому чи іншому вигляді свідчить про теоретичний та практичний попит на них (деколи про логічні помилки). Їх подальше використання в політичній площині буде залежати від збереження цього попиту. У науковому плані критерієм подальшого використання цих моделей повинно бути їх відповідність принципам системного підходу, які ми розглянули вище.
У цьому аспекті перш ніж зробити пропозиції щодо подальшого використання поняття громадянського суспільства, слід зробити кілька зауважень, які коротко підсумовують роботу.
Наше дослідження показало недостатність багатьох моделей, їх часткову неадекватність в сучасних умовах. Використання системного підходу дало змогу виявити неповноту окремих моделей, їх недостатню обґрунтованість. Водночас здійснена реконструкція моделей громадянського суспільства дає основу і напрями для подальших досліджень.
Як було показано вище, сучасне моделювання громадянського суспільства відзначається недостатнім розрізненням систем різного рівня структурованості, а також не завжди чітким розмежуванням дискурсивних і функціональних систем. Тому слід ще раз наголосити на залежності функцій громадянського суспільства від форм його організації. Потрібно враховувати, що представництво інтересів вимагає організаційної структури, а незалежний, неполітичний дискурс характерний для інтерактивних систем. Дискурс як форма раціональної комунікації не творить системи, і може виступати або як основа функціональних систем, або їх обмежувальним чинником.
Співвідношення громадянського суспільства та демократії чи політичної системи загалом визначається залежно від того, які складники – функціональні чи дискурсивні – в ньому домінують. Стосовно демократії, то можливі такі варіанти. Якщо громадянське суспільство і демократія виступають як дискурсивні системи (що ми бачимо переважно на нормативному рівні), то роль громадянського суспільства в демократії чи демократизації суспільства позитивна. А. Селіґман говорив навіть про ідентичність цих двох понять. Якщо під громадянським суспільством розуміти дискурсивне середовище, а під демократією – функціональну владну систему, то громадянське суспільство може істотно обмежувати її функціональність (це стосується також недемократичних систем). Функціональне громадянське суспільство однаковою мірою може негативно впливати на демократію як дискурсивну систему. Співвідношення громадянського суспільства і демократії як функціональних систем залишається амбівалентним.
Попри намагання виділити громадянське суспільство як „третій сектор”, як особливу функціональну систему, рівнозначну державі і ринку, в практичній площині функції, які йому приписують, загалом вкладаються в ієрархічну (політичну) систему побудови суспільства, і у функції представництва інтересів окремих громадян перед системою (державою) та впровадження політичних рішень, і у функції творення придатних контекстів для політичної комунікації.
На основі проведеного дослідження слід констатувати, що моделі, побудовані на емпіричних дослідженнях збігаються з моделями, які враховують принципи системного підходу. У цьому зв’язку можна припустити, що за нестачі емпіричних даних використання такої методології може бути допоміжним у дослідженні суспільних процесів.
Використання принципів системного підходу в моделюванні громадянського суспільства дає підстави відмовитися від двополюсного світу, від класового поділу суспільства, від простого протиставлення суспільства і держави. Дихотомія володар–піддані, вождь–народ, індивід–суспільство перестає бути актуальною. На нових засадах змодельоване громадянське суспільство відкриває шлях до нелінійних моделей суспільства, а отже, відкриває широкі можливості для подальшого моделювання нелінійних суспільних процесів.
Виділення громадянського суспільства як категорії соціально-політичного знання має опиратися на чітко визначені критерії диференціації, основою якої має бути системний підхід. У цьому контексті пропонуємо такі варіанти громадянського суспільства, які в подальшому можна використовувати в соціально-політичних дослідженнях:
- Недержавна сфера. Функціональна сфера всіх недержавних об’єднань. Старий геґелівський поділ ще залишається актуальний за умови, що в основу такого поділу покладено розрізнення держави як емерджентної системи і громадянського суспільства як середовища. Аналогією тут можуть бути також принципи ієрархії та ринку. Жоден із цих принципів не може самостійно на довшу перспективу характеризувати суспільної структури [58, с. 19]. Сфера, яка не потрапляє під жорстку державну ієрархію, є умовою розвитку усієї системи, державна ієрархія є натомість гарантією цілісності системи. Така модель громадянського суспільства, попри її спрощеність, може бути адекватною для пояснення деяких загальних суспільних процесів.
- Сфера інтеракцій або найнижчий рівень суспільної ієрархії. Ця модель передбачає уточнення попередньої моделі й звужує поняття громадянського суспільства до інтерактивних систем. Ідентифікація громадянського суспільства з цією сферою може бути доцільною, якщо наголошувати на незалежній комунікації. Нерозвиненість організаційних структур може служити гарантією від втручання функціональних систем, одночасно, однак, означає мінімальний вплив на політичні процеси. Ця сфера може представляти інтерес як середовище для формування нових соціальних рухів, нових форм опосередкування і нових типів асоціацій, як джерел місцевої солідарності та солідарності на міжособовому рівні.
- Сфера організацій або середній рівень ієрархії. Ця модель передбачає обмеження громадянського суспільства через виокремлення власне організацій. Вона може бути адекватною, якщо наголошувати на функціях представництва інтересів, реалізації політичних рішень, політичного впливу. У сучасних високоструктурованих суспільствах ця сфера вже здатна переймати на себе окремі державні рішення, припускають також, що в майбутньому його роль зростатиме [182]. Саме ця сфера здатна консолідуватися за деяких умов і бути або опорою для держави, або її опонентом.
- Сфера дискурсів або дискурсивна система. Ця модель ґрунтується на розмежуванні функціонального і дискурсивного. Громадянське суспільство може позначати суспільство, у якому поряд із функціональними інституйовано й ефективно діють дискурсивні системи (через механізм демократичних виборів, через інститут людських прав). Водночас воно може позначати сферу раціональної комунікації, громадської думки, сферу цінностей. Розвиненість раціональної комунікації передбачає громадянина з усіма правами, які йому традиційно приписують. Така модель повинна сприйматися, однак, без надмірної ідеалізації, оскільки надмірна розвиненість дискурсивної сфери може обмежувати системні функції. Подальша демократизація, на якій наголошують численні дослідники громадянського суспільства, має свої межі.
У зв’язку з різноманітністю тлумачень поняття громадянського суспільства варто було б розглянути також відмінне позначення його змісту українською мовою. Наприклад, сферу організацій можна було б позначати як „громадське суспільство”, а сферу цінностей та дискурсів – як „цивілізоване”.
Ці пропозиції не є вичерпними, вони вказують лише деякі з можливих варіантів подальшого наукового визначення поняття громадянського суспільства за допомогою системного підходу. Використання цього підходу, на нашу думку, доконечне, оскільки саме завдяки йому це поняття може залишитися дієвим інструментом соціально-політичних досліджень, і, ймовірно, зможе послужити для розв’язання багатьох ще не розв’язаних проблем, а також для постановки нових.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Арато А. Концепция гражданского общества: восхождение, упадок и воссоздание – и направления для дальнейших исследований //Полис.-1995. – №3. – С. 48–57.
2. Аристотель. Политика // Аристотель. Сочинения: В 4 т. – М.: Мысль, 1983. – Т.4. – С. 375–645.
3. Богданов А. Тектология: (Всеобщая организационная наука): В 2 кн. – М.: Экономика, 1989.
4. Васильев В. Гражданское общество: идейно-теоретисеские истоки // Социально-политический журнал. –1997. – №4. – С. 92–105.
5. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
6. Гельнер Э. Условия свободы: гражданское общество и его исторические соперники// Знание-сила. –1996. – №8. – С.84–96.
7. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Гоббс Т. Избранные произведения: В 2 т. – М.: Мысль, 1964. –Т.2. – 748 с.
8. Грамши А. Искусство и политика: В 2 т. – М.: Искусство, 1991. – Т.2. – 335 с.
9. Грамши А. Тюремные тетради // Грамши А. Избранные произведения. В 3 т. – М: Изд. иностр. лит., 1959. – Т.3. – 565 с.
10. Енкарнасьйон О. Місіонери Токвіля // Ї. – 2001. –№21. – С. 66–78.
11. Иерархия // Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – С. 208.
12. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях: Монографія. – Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 520 с.
13. Катренко А. Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації: Навчальний посібник. – Львів: Новий світ–2000, 2003. – 424с.
14. Кеннеді М. Історична спадщина та громадянське суспільство: альтернативи нації в Східній Європі // Україна модерна. 1996. – Ч.1. – С. 114–131.
15. Князева Е., Курдюмов С. Синергетика как новое мировидение: диалог с Ильей Пригожиным // Вопросы философии. – 1992. – №12. – С. 3–20.
16. Колодій А. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу)// Ї. – 2001. –№21. – С. 7–33.
17. Колодій А. Виступ на семінарі журналу „Ї”: Громадянське суспільство: гармонія чи конфлікт? – Доступно з:
18. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія. – Львів: Червона Калина, 2002. – 276 с.
19. Кульчицький Б. Економічні системи суспільства: теорія, методологія, типологізація. Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 352 с.
20. Локк Дж. Два трактата о правлении // Локк Дж. Сочинения: В 3 т. – М.: Мысль, 1988. – Т.3. – С. 135–406.
21. Малюта А. Гиперкомплексные динамические системы. – Львів: Вища шк., 1989. – 119с.
22. Малюта А. Закономерности системного развития. – Київ: Наук. думка, 1990. – 135 с.
23. Малюта А. Система деятельности. – Київ: Наук. думка, 1991. – 208 с.
24. Маркс К., Енгельс Ф. Святе сімейство або критика критичної критики // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: В 30 т. – Київ: Держполітвидав УРСР, 1958. – Т.2. – 622 с.
25. Овчинников Н. Структура // Философский энциклопедический словарь. – М: Сов. энциклопедия, 1989. – С. 629.
26. Парсонс Т. О социальных системах / Под ред. В. Ф. Чесноковой и С. А. Белановского. – М.: Академический проект, 2002. – 832 с.
27. Перегудов С. Гражданское общество как политический феномен// Свободная мысль. – 1992. – №9. – С. 43–53.
28. Перегудов С. Гражданское общество: "трехчленная" или "одночленная" модель? // Полис. – 1995. – №3. – С. 58–60.
29. Перегудов Ф., Тарасенко Ф. Введение в системный анализ. – М.: Высш. шк., 1989. – 367 с.
30. Платон. Государство. Сочинения: В 3 т. – М.: Мысль, 1971. – Т.3. – 687 с.
31. Політологія/ За ред. О. І. Семківа. – Львів: Світ, 1994. – 589 с.
32. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. В 2 т. – Київ: Основи, 1994. – Т.1. – 444 с.
33. Розенблюм Н. Громадянські суспільства: лібералізм та моральні впливи плюралізму // Ї. – 2001. – №21. – С. 6–29.
34. Рорті Р. Постмодерністський буржуазний лібералізм // Ї. – 2001. –№21. – С. 58–72.
35. Садовский В. Система // Философский энциклопедический словарь. – М. Сов. энциклопедия, 1989. – С. 584.
36. Себайн Д. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. – Київ. Основи, 1997. – 838 с.
37. Сміт Дж. Міжнародні громадські рухи та організації і соціальний капітал // Ї. – 2001. – №21. – С. 47–65.
38. Токвіль А. де Про демократію в Америці. – К.: Всесвіт, 1999. – 590 с.
39. Фукуяма Ф. Примат культури // Ї. – 2001. – №21. – С. 48–57.
40. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. – М.: Нация, 1992. – 175с.
41. Черниш Н. Чи можливе громадянське суспільство в Україні // Українські варіанти. – 1998. – №1. – С. 16–19.
42. Шилз Е. Нація, національність, націоналізм і громадянське суспільство // Ї. – 2001. –№21. – С. 79–101.
43. Adorno T. Zur Logik der Sozialwissenschaften // Gesammelte Schriften. – Bd. 8, Soziologische Schriften, 4. Ausgabe. – Frankfurt am Main: Suhrkamp 1996. S. 547–569.
44. Alexander J. C. Civil Society I, II, III: Constructing an Empirical Concept from Normative Controversies and Historical Transformations // Alexander, Jeffrey C.(Ed.) Real Civil Societies. Dilemmas of Institualization. – London etc.: Sage, 1998. – P. 1–19.
45. Almond G., Verba S. The Civic Culture. Political Attitudes and Democracy in Five Nations. – Princeton: Princeton Univ. Press., 1963. – 562 р.
46. Anheier H. K., Priller E., Zimmer A. Zur zivilgesellschaftlichen Dimension des Dritten Sektors // Klingemann, Hans-Dieter/Neidhardt, Friedhelm (Hrsg.): Zur Zukunft der Demokratie: Herausforderungen im Zeitalter der Globalisierung, WZB-Jahrbuch. – Berlin: Sigma, 2000. – S. 71–98.
47. Anheier H. K. u.a. (Hrsg.): Der Dritte Sektor in Deutschland, Organisationen zwischen Markt und Staat im gesellschaftlichen Wandel. –Berlin: Sigma, 1997. – 283 S.
48. Arendt H. The Human Condition. – Chicago: University of Chicago Press, 1998. – 370 p.
49. Arendt H. Elemente und Ursprünge totaler Herrschaft. – München; Zürich: Piper, 1991. – 758 S.
50. Barber B. R. A Place for Us. How to Make Society Civil and Democracy Strong. – Hill and Wang, 1998. – 166p.
51. Beck U. Mehr Zivilcourage bitte. Ein Vorschlag an die Adresse Gerhard Schröders: Wir brauchen eine Gesellschaft engagierter Individuen // Die Zeit. – 2000. – 25. Mai.
52. Beyme K. von. Zivilgesellschaft – Karriere und Leistung eines Modebegriffs // Europäische Zivilgesellschaft in Ost und West: Hildermeier, Manfred/Kocka, Jürgen/Conrad, Christoph (Hrsg.)Begriff, Geschichte, Chancen. – Frankfurt am Main, 2000. – S. 41–56.
53. Bobbio N. The Future of Democracy. – Oxford: Polity Press, 1987. –184 p.
54. Bobbio N. Gramsci and the Concept of Civil Society // Civil Society and the State. New European Perspektives. Ed. John Keane. – London, 1988. – P. 73–99.
55. Böckenförde E.-W. Staat, Gesellschaft, Freiheit. Studien zur staatstheorie und zum Verfassungsrecht.- Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1976. – 351 S.
56. Breit G., Massing P. Einführung: Bürgergesellschaft – Zivilgesellschaft – Dritter Sektor // Breit, G., Massing, P. (Hrsg.) Bürgergesellschaft – Zivilgesellschaft – Dritter Sektor. – Schwalbach: Wochenschau-Verl., 2002. – S. 5–7.
57. Bruckmeier K. Nichtstaatliche Umweltorganisationen und die Diskussion über eine neue Weltordnung // PROKLA 95. – Jg. 24, H. 2, 1994. – S. 227–241.
58. Buchanan J. M. Market Failure und Political Failure. Paper presented to CIVITAS Conference. – Herdecke 22–25.10.1986. (Schreibmaschinenmanuskript) – 21 S.
59. Buchstein H. Bürgergesellschaft und Bürgerkompetenzen // Breit, Gotthard/Massing, Peter: Bürgergesellschaft – Zivilgesellschaft – Dritter Sektor. – Schwalbach: Wochenschau–Verl., 2002. – S.8–18.
60. Burkert-Dottolo G. Bürgergesellschaft als Gemeinwohl – Zur Diskussion in Österreich // Politische Studien. Neue Bürger- und Sozialkultur – Vision oder Utopie? Hanns Seidel Stiftung. – München: Atwerb Verl. Sonderheft 1, 1999. – S. 114–120.
61. Carothers T. Civil Society. – Доступно з:
62. Cohen J., Arato A. Civil Society and Political Theory. – Cambridge: MIT Press, 1992. – 600 p.
63. Dahl R. A. Polyarchy: Participation and Opposition. – New Haven: Yale Univ.Press, 1971. – 257 p.
64. Dahrendorf R. Gesellschaft und Demokratie in Deutschland. – München: Piper, 1965. – 516 S.
65. Dahrendorf R. Fragmente eines neuen Liberalismus. – Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt, 1987. – 271 S.
66. Dahrendorf R. Die gefährdete Civil Society // Europa und die Civil Society/ Castelgandolfo-Gespräche 1989. Hrsg. Michalski, K. Institut für die Wissenschaften vom Menschen. – Stuttgart: Klett-Cotta, 1991. – S. 247–262.
67. Dahrendorf R. Der moderne soziale Konflikt: Essey der Politik der Freiheit. – Stuttgart: Deutsche Verlags-Anstalt, 1992. – 326 S.
68. Demirovic A. Nachhaltige Entwicklung, Transformation der Staatlichkeit und globale Zivilgesellschaft // Demokratie und Herrschaft: Aspekte kritischer Gesellschaftstheorie. – Münster, 1997. – S. 218–260.
69. Department of Public Information. – Доступно з:
70. Diamandouros N., Puhle H.- J., Gunther R. Conclusion // Diamandouros N., Puhle H.- J., Gunther R. (Hrsg.) The Politics of Democratic Consolidation. Southern Europe in Comparative Perspective. – Baltimore: John Hopkins, 1995. – P. 389–414.
71. Diamond L. Toward Democratic Consolidation // Journal of Democracy. – 1994. – Vol. 5. – №3. – P. 4-17.
72. Diamond L. Is the Third Wave Over? // Journal of Democracy. – 1996. – Vol.7. – №3. – P. 20–37.
73. Dippel H. Individuum und Gesellschaft. Soziales Denken zwischen Tradition und Revolution: Smith, Condorcet, Franklin. – Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1981. – 269 S.
74. Dubiel H. Ungewissheit und Politik. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1994. – 247 S.
75. Durkheim E. Über soziale Arbeitsteilung: Studie über die Organisation höherer Gesellschaften. – 2. Aufl. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1988. – 544 S.
76. Eichwede W. Widersprüche in der Rekonstruktion von Bürgergesellschaften in Osteuropa // Die Zukunft der Bürgergesellschaft in Europa/ Hella Mandt (Hrsg.) – 1. Aufl. – Baden-Baden: Nomos Verl. –Ges., 1994. – S. 11–26.
77. Etzioni A. The Moral Dimension. – New York: Free Pr., 1990. – 314 S.
78. Euchner W. Egoismus und Gemeinwohl. Studien zur Geschichte der bürgerlichen Philosophie. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1973. – 250 S.
79. Ferguson A. An Essay on the History of Civil Society. – Cambridge University Press, 1995. – 283 р.
80. Fetscher I. Herrschaft und Emanzipation. Zur Philosophie des Bürgertums. – München: Piper, 1984. – 317 S.
81. Foley M. W., Edwards B. The Paradox of Civil Society // Journal of Democracy. – 1996. – Vol.7. – №3. – P. 38–62.
82. Frankenberg G. Die Verfassung der Republik: Autorität und Solidarität in der Zivilgesellschaft. – Baden-Baden: Nomos, 1996. – 262 S.
83. Gaile J. Menschenrecht und bürgerliche Freiheit. Ideologiebildung im Zeichen der enstehenden bürgerlichen Gesellschaft 1789 bis 1848. – Marburg, 1978. – 309S.
84. Gall L. Liberalismus und „bürgerliche Gesellschaft“. Zu Charakter und Entwicklung der liberalen Bewegung in Deutschland // HZ. 220 (1975). – S. 324–356.
85. Geremek B. Die Civil Society gegen den Kommunismus: Polens Botschaft // Europa und die Civil Society/Castelgandolfo-Gespräche 1989. Institut für die Wissenschaften vom Menschen. Hrsg. von Krysztof Michalski. – Stuttgart: Klett-Cotta, 1991. – S.264–273.
86. Giddens A. „Еs wird ziemlich schwer, öffentlichen Raum zurück zu gewinnen“ // Frankfurter Hefte/Neue Gesellschaft. – 2000. H. 47, – S. 335–340.
87. Große Kracht H.-J. Kirche in ziviler Gesellschaft. Studien zur Konfliktgeschichte von katholicher Kirche und demokratischer Öffentlichkeit. – Paderborn: Schöningh, 1997. – 494 S.
88. Guéhenno J.-M. Das Ende der Demokratie. – München: DTV, 1996. – 178 S.
89. Habermas J. Warheitstheorien // Fahrenbach H. (Hrsg.) Wirklichkeit und Reflexion. Walter Schulz zum 60. Geburtstag. – Pfullingen, 1973. – S. 211–266.
90. Habermas J. Der philosophische Diskurs der Moderne. Zwölf Vorlesungen, – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1985. – 450 S.
91. Habermas J. Strukturwandel der Öffentlichkeit: Untersuchungen zu einer Kategorie der bürgerlichen Gesellschaft. – Frankfurt am Main Suhrkamp, 1990. – 391S.
92. Habermas J. Drei normative Modelle der Demokratie: Zum Begriff deliberativer Politik // Die Chancen der Freiheit. Grundprobleme der Demokratie. Münkler H. (Hrsg.) – München: Piper, 1992. – S. 11–25.
93. Haken H., Haken-Krell M. Erfolgsgeheimnisse der Wahrnehmung: Synergetik als Schlüssel zum Gehirn. – Frankfurt am Main; Berlin: Ullstein, 1994. – 303 S.
94. Haltern U. Bürgerliche Gesellschaft: sozialtheoretische und sozialhistorische Aspekte. – Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1985. – 131 S.
95. Havel V., Klaus V. with Commentary by P. Pithart. Rival Visions // Journal of Democracy. – 1996. – Vol.7. – №1. – P. 12–23.
96. Havel V. Anti-Political Politics // Civil Society and the State. New European Perspektives. Ed. John Keane. – London: Verso, 1988. – P. 381–398.
97. Hayek F. A. von. Wirtschaft, Wissenschaft und Politik. Aufsätze zur Wirtschaftspolitik. – Tübingen: Mohr Siebeck, 2001. – 283 S.
98. Hintze O. Der Beamtenstand (1911) // Hintze O. (Hrsg.) Soziologie und Geschichte (Gesammelte Abhandlungen, Bd.2) – Göttingen, 1964. – S. 66-125.
99. Honneth A., McCarthy T., Offe C., Wellmer A. (Hrsg.) Zwischenbetrachtungen. Im Prozeß der Aufklärung. Jürgen Habermas zum 60. Geburtstag. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1989. – 839 S.
100. Horkheimer M. Zur kritik der gegenwärtigen Gesellschaft (1968) // Horkheimer M. Gesammelte Schriften. – Bd. 8. Vorträge und Aufzeichnungen 1949 – 1973. – Frankfurt am Main: Fischer, 1985. – S. 324 – 333.
101. Hunt G. The Development of the Concept of Civil Society in Marx // Karl Marx’s Social and Political Thought. Critical Assessments. Edited by Bob Jessop with Charlie Malkoln-Brown. Vol. IV. Civil Society, Ideology, Morals and Ethics. – London; New York, 1990. – P. 21-35.
102. Janett D. Allianzsysteme von Nicht-Regierungsorganisationen in der Klimapolitik. Zwischenbericht zu einer Fallstudie zum Berliner Klimagipfel // Forschungsjournal Neue Soziale Bewegungen. – 1996. – Jg.9, H. 2. – S. 83–90.
103. Kant E. Metaphysik der Sitten: Werkausgabe Bd.8. Hrsg. von Wilhelm Weischedel. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1997. – 489S.
104. Kant E. Kritik der reinen Vernunft. – Hamburg: Meiner, 1998. –995 S.
105. Keane J. Democracy and Civil Society. On The Predicaments of European Socialism, the Prospects for Democracy, and the Problem of Controlling Social and Political Power. – London: Verso, 1988. – 253 p.
106. Keane J. (Ed.) Civil Society and the State. New European Perspektives. – London: Verso, 1988. – 421 p.
107. Keane J. Civil Society. Old Images, New Visions. – California: Stanford University Press, 1998. – 201 p.
108. Kennedy M. Culturalformations of postcommunism: emancipation, transition, nation, and war. – Minneapolis: The University of Minnesota Press, 2002. – 363 p.
109. Klaus G. (Hrsg.) Wörterbuch der Kybernetik 1. – Berlin: Dietz, 1967. – 898 S.
110. Klein A. Der Diskurs der Zivilgesellschaft: Politische Kontexte und demokratietheoretische Bezüge der neueren Begriffsverwendung. – Opladen: Leske und Budrich, 2001. – 460 S.
111. Kocka J. Zivilgesellschaft als historisches Problem und Versprechen // Europäische Zivilgesellschaft in Ost und West: Begriff, Geschichte, Chancen. Hildermeier M., Kocka J., Conrad, Ch. (Hrsg.) – Frankfurt am Main: Campus, 2000. – S. 13–40.
112. Kocka J. Interventionen: der Historiker in der öffentlichen Verantwortung. – Göttingen: Vandenhoeck und Ruprecht, 2001. – 176 S..
113. Kolakowski L. (Wieder-)Aufbau der civil society // Transit. Herbst 1990 Osteuropa – Übergenge zur Demokratie?, 1990. – H. 1.– 129 S.
114. Koselleck R. Kritik und Kriese. Ein Beitrag zur Pathogenese der bürgerlichen Welt. – Freiburg Br.; München: Alber, 1959. – 229 S.
115. Koselleck R. Drei bürgerliche Welten? // Europa und die Civil Society/Castelgandolfo-Gespräche 1989. Institut für die Wissenschaften vom Menschen. Hrsg. Von Krysztof Michalski. – Stuttgart: Klett-Cotta, 1991. – S. 118–129.
116. Kößler R., Melber H. Chancen internationaler Zivilgesellschaft. –Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1993. – 279 S.
117. Krockow, Ch. G. v. Herrschaft und Freiheit. Politische Grundpositionen der bürgerlichen Gesellschaft. – Stuttgart: Metzler, 1977. – 172 S.
118. Lauth H.-I., Merkel, W. Zivilgesellschaft im Transformationsprozess. Länderstudien zu Mittelost- und Südeuropa, Asien, Afrika, Lateinamerika und Nahost// Politikwissenschaftliche Standpunkte. – Mainz, 1997. – Bd. 3. – 385 S.
119. Leibholz G. Strukturprobleme der modernen Demokratie. 3. Aufl. –Frankfurt am Main: Athenäum Fischer, 1974. – 352 S.
120. Linz J., Stepan A. Toward Consolidated Democracies // Journal of Democracy. – 1996. – Vol.7. – №2. – P. 14–33.
121. Luhmann N. Politische Planung: Aufsätze zur Soziologie von Politik und Verwaltung. – Opladen: Westdeutscher Verlag, 1971. – 256 S.
122. Luhmann N. Legitimation durch Verfahren, – Frankfurt am Main.: Suhrkamp, 1989. – 260 S.
123. Luhmann N. Soziale Systeme. Grundriss einer allgemeinen Theorie. – Frankfurt am Main, 1994. – 674 S.
124. Luhmann N. Interaktion, Organisation, Gesellschaft // Soziologische Aufklärung 2. Aufsätze zur Theorie der Gesellschaft. 3. Aufl. –Opladen:Westdt. Verlag, 1986. – S. 9–20.
125. Luhmann N. Systemtheorie, Evolutionstheorie und Kommunikationstheorie // Soziologische Aufklärung 2. Aufsätze zur Theorie der Gesellschaft. 3. Aufl. – Opladen:Westdt. Verlag, 1986. – S. 193–203.
126. Luhmann N. Politische Theorie im Wohlfahrtsstaat. – München: Olzog, 1981. – 158 S.
127. Luhmann N. Organisation und Entscheidung. – Opladen: Westdt. Verlag, 2000. – 478 S.
128. Macpherson C. B. Die politische Theorie des Besitzindividualismus von Hobbes bis Locke. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1990. – 374 S.
129. Mantl W. Rahmenbedingungen, Risiken und Chancen sozialer Integrationsparteien // Krainer J., Mantl W. (Hrsg.) Ortbestimmung. Politik. Wirtschaft. Europa. – Graz; Wien; Köln: Styria. 1993 – S. 25–44.
130. Marx K., Engels F. Die Deutsche Ideologie. Kritik der neuesten deutschen Philosophie in ihren Repräsentanten, Feuerbach, B. Bauer und Stirner, und des deutschen Sozialismus in seinen verschiedenen Propheten. – Berlin: Dietz Verlag, 1953. – 663 S.
131. Marx K. Zur Kritik der Hegelschen Rechtsphilosophie. Einleitung (1844) // MEW 1 (1969)
132. Maturana H. Biologie der Realität. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2000. – 385 S.
133. Maturana H. Was ist erkennen? Die Welt entsteht im Auge des Betrachters. – München: Goldmann, 2001. – 254 S.
134. Mayer A. J. The Lower Middle Class as Historical Problem // The Journal of Modern History. – 1975. – №47. – P. 409–436.
135. Medick H. Naturzustand und Naturgeschichte der bürgerlichen Gesellschaft. Die Ursprünge der bürgerlichen Sozialtheorie als Geschichtsphilosophie und Sozialwissenschaft bei Samuel Pufendorf, John Locke und Adam Smith. – Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1981. – 330 S.
136. Merkel W., Puhle H.-J. Von der Diktatur zur Demokratie: Transformationen, Erfolgsbedingungen, Entwicklungspfade. – Opladen; Wiesbaden: Westdt. Verlag, 1999. – 274 S.
137. Michalski K. Vorwort // Europa und die Civil Society/ Castelgandolfo-Gespräche 1989. Institut für die Wissenschaften vom Menschen. Hrsg. Von Krysztof Michalski. – Stuttgart: Klett-Cotta, 1991. – S. 7–13.
138. Mommsen W. J. Der deutsche Liberalismus zwischen „klassenloser Bürgergesellschaft und „organisiertem Kapitalismus“. Zu einigen neuren Liberalismusinpretationen // GG 4 (1978).
139. Montesquieu., De l’esprit des lois. – Paris: Editions sociales, 1969. – 333 p.
140. Münkler H. Der kompetente Bürger // Klein, Ansgar/Schmalz-Bruns, Reiner (Hrsg.) Politische Beteiligung und Bürgerengagement in Deutschland. – Baden-Baden, 1997. – S. 153–172.
141. Nipperdey T. Verein als soziale Struktur in Deutschland im späten 18. und frühen 19. Jahrhundert // H. Boockmann u. a., Geschichtswissenschaft und Vereinswesen im 19. Jahrhundert. – Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1972. – S. 1–44.
142. Nölke A. Nichtregierungsorganisationen in der globalen Politik. Auf dem Weg zu einer „Internationalen Gesellschaft“? // Nölke, Andreas(Hg.): Internationale Zivilgesellschaft. – Leipzig: Leipziger Univ.-Verlag, 1997. – S.7–11.
143. Nölke A. Die Macht transnationaler Nichtregierungsorganisationen in der globalen Politik – Ein theoretischer Bezugsrahmen // Nölke, Andreas(Hg.): Internationale Zivilgesellschaft. – Leipzig: Leipziger Univ.-Verlag, 1997. – S.12–26.
144. Oberreuter H. Von der Krise zur Reform. Zur Lage der Parteien in westlichen Demokratien // Krainer J., Mantl W. (Hrsg.) Ortbestimmung. Politik. Wirtschaft. Europa. – Graz; Wien; Köln: Styria Verlag, 1993 – S. 56–73.
145. O’Donnell G., Schmitter Ph. eds. Transitions from Authoritarian Rule. – 4 vols. – Baltimore: John Hopkins, 1986.
146. Olson M. The Rise and Decline of Nations: Economic Growth, Stagflation and Social Rigidities. – New Haven: Yale University Press, 1982. – 273 p.
147. O’meara D. Der Mensch als politisches Lebewesen. Zum Verhältnis zwischen Platon und Aristoteles // Der Mensch – ein politisches Tier? Essays zur politischen Anthropologie. Hrsg. Otfried Höffe, – Stuttgart: Reclam, 1992. – S. 14–25.
148. Patte H. Physical basis and origin of control // Hierarchy theory. The challenge of complex systems. Ed. Howard Patte. – New York: Braziller, 1973. – P. 72–108.
149. Parsons T. The System of Modern Societies. – Englewood Cliffs. – NJ: Prentice Hall, 1971. – 152 p.
150. Neue Bürger- und Sozialkultur - Vision oder Utopie? // Politische Studien. Hanns Seidel Stiftung. – München: Atwerb, 1999. – Sonderheft 1. – 121 S.
151. Pontuso J. Transformation Politics: The Debate Between Vaclav Havel and Vaclav Klaus on The Free Market and Civil Society // Studies in East EuropeanThought 54. – Kluwer Academic Publishers, 2002. – P. 153–177.
152. Popper K. Die Logik der Sozialwissenschaften // Kölner Zeitschrift für Soziologie und Sozialpsychologie. – 1962. – 14. Jg. – H. 2. – S. 233–248.
153. Putnam R. Making Democracy Work. Civic Tradition in Modern Italy. – Princeton: Princeton Univ. Press, 1993. – 258 p.
154. Riedel M. Gesellschaft, bürgerliche // Geschichtliche Grundbegriffe. Historisches Lexikon zur politisch-sozialen Sprache in Deutschland. Brunner O., Conze W., Koselleck R. (Hrsg.) – Stuttgart: Klett-Cotta, 1992. – Bd. 2. – S. 719–800.
155. Risse-Kappen T. Bringing Transnational Relations Back In. Introduction // Risse-Kappen T (Hg.) Bringing Transnational Relations Back In. Non-State Actors, Domestic Structures and International Institutions. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1995. – S. 14-28.
156. Röhrich W. Sozialvertrag und bürgerliche Emanzipation. Von Hobbes bis Hegel. – Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1972. – 82 S.
157. Roniger L. The Comparative Study of Clientelism and the Changing Nature of Civil Society in the Contemporarz World //Democracy, Clientelism, and Civil Society. Ed. Luis Roniger & Ayse Günes-Ayata. – Boulder; Colorado, 1994. – P. 1–18.
158. Roniger L. Civil Society, Patronage, and Democracy // Alexander, Jeffrey C.(Ed.) Real Civil Societies. Dilemmas of Institualization. – London etc.: Sage, 1998. – P. 66–83.
159. Rosanvallon P., Viveret P. Pour une nouvelle culture politique. – Paris: Seuil, 1977. – 155 p.
160. Salamon L. M. u.a. (Ed.) Global Civil Society. Dimension of the Nonprofit Sector. – Baltimore: Johns Hopkins Univ., 1999. – 532 p.
161. Schäfers B. Gesellschaftlicher Wandel in Deutschland: ein Studienbuch zur Sozialstruktur und Sozialgeschichte der Bundesrepublik. – Stuttgart: Enke, 1990. – 314 S.
162. Schäfers B. Bürgerliche Gesellschaft // Grundbegriffe der Soziologie. – 3. Auflage., Hg. von Schäfers, Bernhard. – Opladen: Leske und Budrich, 1992. – S. 40–42.
163. Schissler J., Preyer G. Eine Republik der Bürger? Zur Kritik des Modells der Bürgergesellschaft // Breit, Gotthard/ Massing(Hrsg.) Bürgergesellschaft – Zivilgesellschaft – Dritter Sektor. – Schwalbach: Wochenschau-Verlag, 2002. –S. 70–82.
164. Schmitt C. Legalität und Legitimität. – München: Duncker & Humblot, 1932. – 98 S.
165. Schmitter Ph. Some Propositions about Civil Society and the Consolidation of Democracy. – Wien: Institut für Höhere Studien, 1993. –14 p.
166. Schulz G. Die Entstehung der bürgerlichen Gesellschaft. Zur Genesis politischer Ideen und Begrieffe // Schulz G. Das Zeitalter der Gesellschaft. Aufsätze zur politischen Sozialgeschichte der Neuzeit. – München: Piper, 1969. – S. 13–111.
167. Segert, D., Machos C. Parteien in Osteuropa. – Opladen: Westdt. Verlag, 1995. – 345 S.
168. Seligman A. The Idea of Civil Society. – Princeton: Princeton Univercity Press, 1992. – 241 p.
169. Shaw M. Civil Society and Global Politics. Beyond a Social Movements Approach // Millenium: Journal of International Studies. – 1994. – 23, 3 Winter. – P. 647–668.
170. Shils E. Was ist eine civil society // Europa und die Civil Society/ Castelgandolfo-Gespräche 1989. Institut für die Wissenschaften vom Menschen. Hrsg. Von Krysztof Michalski. – Stuttgart: Klett-Cotta, 1991. – S. 13-51.
171. Simmel G., Über soziale Differenzierung // Simmel, Georg Gesamtausgabe. Hrsg. von Otthein Rammstadt. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1989. – S. 109–295.
172. Simon H. Die Architektur der Komplexität // Türk, Klaus (Hg.) Handlungssysteme. – Zuerst 1967. – Opladen: Westdt. Verlag, 1978. – S. 94-112.
173. Smolar A. From Opposition to Atomisation // Journal of Democracy. – 1996. –Vol.7. – №1. – P. 24–38.
174. Taylor Ch. Die Beschwörung der Civil Society // Europa und die Civil Society/ Castelgandolfo-Gespräche 1989. Hrsg. Michalski K. Institut für die Wissenschaften vom Menschen. – Stuttgart: Klett-Cotta, 1991. – S. 52–81.
175. Thiery P. Zivilgesellschaft – ein liberales Konzept? // Zur Relevanz theoretischer Diskurse: Überlegungen zu Zivilgesellschaft, Toleranz, Grundbedürfnissen, Normanwendungen und sozialen Gerechtigkeits-utopien. Lauth H.-J., Mols M., Weidenfeld W.(Hrsg.) –Mainz: Institut für Politikwissenschaft, 1992. – Bd. 1. – S. 69–87.
176. Union of International Associations. – Доступно з:
177. Walk H., Brunnengräber A. Motivationen, Schwierigkeiten und Chancen der Nicht- Regierungsorganisationen bei der Bildung von Netzwerken // PROKLA 97, – 1994. – Jg. 24. – H. 4. – S. 632–642.
178. Walzer M. The Civil Society Argument // Chantal Mouffe (Hrsg.), Dimension of Radical Democracy. – London, 1992. – S. 89–107.
179. Weber M. Wirtschaft und Gesellschaft. Grundriß der verstehenden Soziologie: In 3 Bd. – 5. Aufl. – Tübingen: Mohr, 1976.
180. Wernicke Ch. Barfuss auf dem roten Teppich // Die Zeit. – 1995. – 10 März – S. 5–6.
181. Willke H. Systemtheorie: eine Einführung in die Grundprobleme der Theorie sozialer Systeme. – Stuttgart: Fischer, 1991. – 212 S.
182. Willke H. Ironie des Staates: Grundlinien einer Staatstheorie polyzentrischer Gesellschaft. – Frankfurt: Suhrkamp, 1992. – 398 S.
183. Willke H. Systemtheorie III: Steuerungstheorie. Grundzüge einer Theorie der Steuerung komplexer Sozialsysteme. – Stuttgart: Fischer, 1995. – 357 S.
184. Willke H. Supervision des Staates. – Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1997. – 379 S.
185. (Wieder-)Aufbau der civil society // Transit. – H. 1. – Herbst – 1990 Osteuropa – Übergenge zur Demokratie?, 1990. – S. 128–130.
186. Winderl T. Elitenwechsel in Osteuropa. Versuch einer Typologie // Österreichische Zeitschrift für Politikwissenschaft. –1994. – №4. – S.381–393.
187. Windfuhr M. Der Einfluß von NGO auf die Demokratie // Merkel, Wolfgang/Busch, Andreas(Hg.): Demokratie in Ost und West. Für Klaus von Beyme. – Frankfurt am Main, 1999. – S. 520–548.
188. Wössner J. Citoyen und Bourgeois. Das Bürgertum als soziale Struktur – Aufgabe oder Ende? // Schmollers Jahrbuch f. Gesetzgebung, Verwaltung und Volkswirtschaft. – Berlin: Duncker & Humblot, 1967. –Jg.87.
189. Zimmer A. Bürgerengagement, Zivilgesellschaft und Dritter Sektor vor Ort: Standortbestimmung und Entwicklungsperspektiven // Breit, Gotthard/Massing, Peter: Bürgergesellschaft – Zivilgesellschaft – Dritter Sektor. – Schwalbach: Wochenschau-Verlag, 2002. – S. 39–59.