Формування масового суспільства як необхідна передумова становлення та механізм забезпечення функціонування тоталітаризму (теоретико-методологічний аналіз) : Формирование массового общества как необходимая предпосылка становления и механизм обеспечения функционирования тоталитаризма (теоретико-методологический анализ)



  • Название:
  • Формування масового суспільства як необхідна передумова становлення та механізм забезпечення функціонування тоталітаризму (теоретико-методологічний аналіз)
  • Альтернативное название:
  • Формирование массового общества как необходимая предпосылка становления и механизм обеспечения функционирования тоталитаризма (теоретико-методологический анализ)
  • Кол-во страниц:
  • 203
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    “КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”




    На правах рукопису




    ЧАБАННА Маргарита Валеріївна

    УДК: 32.001





    Формування масового суспільства як необхідна передумова становлення та механізм забезпечення функціонування тоталітаризму (теоретико-методологічний аналіз)




    23.00.01 – Теорія та історія політичної науки




    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук






    Науковий керівник
    кандидат філософських наук,
    доцент Кисельов Сергій Олегович




    Київ 2006





    ЗМІСТ
    ВСТУП ............................................................................................................. 3
    РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТОТАЛІТАРИЗМУ У ЗАХІДНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІ .................................................................................... 9
    1.1. Становлення теорії тоталітаризму .......................................................... 9
    1.2. Критики теорії тоталітаризму ................................................................ 31
    1.3. Формулювання критеріїв тоталітарності режиму ................................ 39

    РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПЕРЕДУМОВ СТАНОВЛЕННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ У КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ МАСОВОГО СУСПІЛЬСТВА ............................ 56
    2.1. Теорія масового суспільства: аристократична та
    демократична критика масовізації ............................................................... 56
    2.2. Передумови виникнення масового суспільства ................................... 64
    2.3. Атомізація індивідів у масовому суспільстві ....................................... 78

    РОЗДІЛ 3. МАСОВЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОБ’ЄКТ ТОТАЛІТАРНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ .................................................................................... 93
    3.1. Мобілізація мас тоталітарним рухом .................................................... 93
    3.2. Роль тоталітарної ідеології ................................................................... 104
    3.3. Тоталітарна пропаганда та методи її використання .......................... 122
    3.4. Тоталітарна організація ........................................................................ 128

    РОЗДІЛ 4. ТОТАЛІТАРНЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ОБ’ЄКТ ТОТАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ................................................................................................. 141
    4.1. Атомізація індивідів у тоталітарному суспільстві ............................. 141
    4.2. Маніпулятивний вплив тоталітарного режиму .................................. 152
    ВИСНОВКИ ................................................................................................. 183
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 186





    ВСТУП
    Демократизація посттоталітарної держави є процесом, який потребує не лише інституційних перетворень, але і зміни свідомості населення, його світоглядних орієнтацій, політичної культури. Складність демократичних трансформацій полягає у тому, що створення демократичних інститутів політичної системи та лібералізація економіки, законодавче закріплення демократичних цінностей, механізмів захисту прав та свобод громадян, часто випереджає психологічну готовність населення до відповідних змін. Це може навіть спричинити опір здійснюваним реформам, які не відповідають очікуванням громадян, зорієнтованим на швидкі темпи наближення країни за всіма показниками до показників розвинених демократій.
    Така ситуація уповільнює процес становлення демократії, формування громадянського суспільства, суб’єктами якого є активні громадяни, здатні незалежно від державної влади формулювати групові інтереси та активно їх обстоювати.
    Для розв’язання такої ситуації необхідно зважати на передумови її виникнення, зокрема на особливості формування стійких психологічних рис, світоглядних орієнтацій великої частини населення, сформованих під впливом багатьох чинників суспільного розвитку на попередньому історичному етапі.
    Здійснення переходу до демократії від тоталітаризму вимагає розгляду рис, притаманних людям саме у тоталітарному суспільстві. Потрібно зазначити, що їх сформовано певною мірою до встановлення диктатури, і тоталітарна влада, орієнтуючись на умови, які дозволили встановити режим, намагалася створити такий тип особистості, для якого властиві подібні психологічні риси. Йдеться про формування масового суспільства, атомізовані члени якого є зручними об’єктами тотального панування.
    Тому у контексті розгляду особливостей перехідного періоду до демократії від тоталітарного режиму, для якого масовізація суспільства виступає умовою стабільності, необхідно дослідити ті особистісні риси, які роблять людину типовим представником масового суспільства, та збереження яких суттєво ускладнює процес демократизації держави.
    Сукупність таких психологічних рис визначає поведінку, настанови, ціннісні орієнтації, світогляд людини та відповідно впливає на її діяльність як суб’єкта політики. Це визначає ставлення людини до влади, громадянського суспільства, впливає на її бажання здобуття нового досвіду політичної участі.
    Отже, можна стверджувати, що для успішної демократизації посттоталітарної країни необхідними є зміни у свідомості населення, які дозволяють сприйняття громадянами демократичних цінностей, розуміння необхідності реформування політичної, економічної, соціальної систем, довіру та вимогливість до влади, готовність захищати власні права та свободи.
    Для того, щоб зрозуміти причини неготовності багатьох людей до встановлення демократії та ефективно розв’язати таку ситуацію, необхідним є дослідження передумов її виникнення. Тут потрібно зважати на те, що свідомість громадян посттоталітарного суспільства, які з недовірою ставляться до демократичних перетворень, формувалася протягом тривалого періоду і значною мірою зусиллями влади, яка встановлює тотальний контроль над суспільством та використовує надзвичайно потужні засоби психологічного впливу. Дослідження умов, за яких сформовано психологію членів тоталітарного суспільства, є дійсно актуальним, оскільки дозволяє пояснити її сутність, з’ясувати які саме особистісні риси піддатні змінам та за яких умов.
    Отже, дослідження формування масового суспільства як передумови становлення тоталітаризму та результату тоталітарного панування, є необхідним для здійснення демократизації у посттоталітарній країні.
    Тому розуміння тоталітаризму потребує розгляду не лише тоталітарних механізмів управління державою, а і особливостей формування тоталітарного суспільства.
    В цілому, дослідження тоталітаризму є необхідним, оскільки запровадження тоталітарних методів управління суспільством є можливим за умов наявності демократичних принципів функціонування політичної системи паралельно з невдоволенням населення наявним політичним режимом.
    При написанні роботи вивчено праці західних теоретиків тоталітаризму, теоретиків масового суспільства, досліджено наявні літературні джерела тоталітарної доби, які відображають реалії тогочасного суспільства та вимоги державної влади до публікованих праць. Також увагу приділено дослідженням відповідних теорій, проведеним як вітчизняними, так і закордонними науковцями. Велику частину опрацьованих першоджерел написано у І половині ХХ ст. під час становлення тоталітарних режимів. Серед дослідників тоталітаризму слід назвати Т. Адорно, Х. Арендт, Р. Арона, З. Бжезинського, А. Валіцького, М. Восленського, Ф. Гайєка, М. Джиласа, Ж. Желева, М. Кертіса, Г. Маркузе, Е. Нольте, Х. Ортегу-і-Гасета, В. Райха, К. Фрідріха, Е. Фромма, Л. Шапіро, тощо. Багато із зазначених вчених є і дослідниками масового суспільства, зокрема йдеться про Г. Маркузе, Х. Ортегу-і-Гасета, В. Райха, Е. Фромма тощо. До теоретиків масового суспільства, праці яких розглянуто у роботі, також належать К. Буркгарт, Е. Канетті, В. Корнгаузер, Г. Лебон, К. Маннгейм, Г. Тард та інші. Велике значення для розв’язання поставлених у роботі завдань має розгляд ідей, висловлених у працях таких західних дослідників, як М. Вебер, М. Дюверже, Я. Корнаї, Г.Д. Лассуелл, С. М. Ліпсет, Л. Мізес, Дж. Мосс, Ф. Нойманн, Т. Парсонс, П. Рікер, Е. Тоффлер, К. Г. Юнг тощо. Психологічні аспекти тоталітарних диктатур досліджено із опрацюванням робіт Б. Беттльгейма, В. Бехтерєва, Є. Доценко, Д. Майєрса, Е.Фромма, К. Г. Юнга тощо. Серед вітчизняних дослідників, питань, розглянутих автором у зв’язку з дослідженням масового суспільства у контексті тоталітаризму, стосуються праці таких авторів, як Т. Андрусяк, В. Бадяк, С. Білокінь, А. Данилюк, С. Іванов, В. Климчук, Г. Костюк, С. Кульчицький, І. Курас, В. Лаврищук, Ю. Левенець, О. Левченко, В. Лісовий, О. Майборода, Л. Нагорна, Г. Почепцов, В. Розумюк, В. Солдатенко, В. Томахів, Ю. Шаповал, Е. Щербенко та інші. Також використано деякі з тих джерел радянського періоду, які дозволяють підтвердити тези, сформульовані автором стосовно методів тоталітарного маніпулятивного впливу на суспільство.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Дисертаційну роботу виконано в контексті навчально-методичних програм політологічних дисциплін “Теорія поділу влади” (державний реєстраційний номер ПЛ 34878), “Політологічна теорія держави” (державний реєстраційний номер ПЛ 85645), розроблених на кафедрі політології Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.
    Метою дослідження є з’ясування залежності становлення та функціонування тоталітаризму від наявності масового суспільства у державі.
    Відповідно до мети, завданнями дослідження є:
    – здійснити аналіз сутнісних рис тоталітаризму, його відмінностей від авторитарного політичного режиму, які має бути враховано у теорії тоталітаризму;
    – розглянути поняття масового суспільства, підходи до його вивчення, особливості його формування та можливості впливу на становлення тоталітарних диктатур;
    – дослідити засоби здійснення тоталітарного маніпулятивного впливу на масове суспільство; довести залежність успіху тоталітарного маніпулювання від масовості суспільства;
    – довести потребу тоталітарного режиму у наявності в державі масового суспільства, яке є єдиним можливим об’єктом тотального контролю; та, відповідно, довести доцільність віднесення масовізації суспільства до критеріїв тоталітарності політичного режиму.
    Об’єктом дослідження є масове суспільство у передтоталітарній та тоталітарній державі.
    Предметом дослідження є теоретичні аспекти взаємозв’язку масовізації суспільства та встановлення і функціонування тоталітарного політичного режиму.
    Методологія дослідження визначена відповідно до сформульованої мети та завдань роботи. У роботі використано такі методи дослідження, як: порівняльний, структурно-функціональний, системний, та загальнологічні методи, такі як: абстрагування, аналіз, синтез, індукція, застосовано політологічний, історичний, психологічний, соціологічний підходи.
    Наукова новизна отриманих результатів: автором запропоновано розглядати масовізацію суспільства як сутнісну рису тоталітаризму, яку має бути враховано у теорії тоталітаризму як критерій тоталітарності політичного режиму. Відповідно при розгляді становлення тоталітаризму йдеться про масовізацію внаслідок умов історичного розвитку, а при розгляді функціонування режиму йдеться про масовізацію як результат цілеспрямованих дій тоталітарної влади. У такому контексті:
    1) запропоновано розглядати передумови виникнення масового суспільства як механізми здійснення тоталітарного панування;
    2) доведено наявність зміни рівня активності громадян при перетворенні масового суспільства на тоталітарне;
    3) запропоновано критерій класифікації ідей – складових тоталітарної ідеології – їх зорієнтованість на сприйняття членами масового суспільства;
    4) з’ясовано залежність потреби у харизматичності тоталітарного лідера водночас від психологічних особливостей мас та прагнення партії тотального панування;
    5) доведено, що для здобуття влади, як і для її утримання, тоталітаризм здійснює психологічне маніпулювання, спрямоване саме на членів масового суспільства;
    6) з’ясовано, що методи тоталітарного управління одночасно є не лише засобами тоталітарного маніпулювання, але і засобами масовізації суспільства.
    Наукове значення роботи. Наукові положення, запропоновані у роботі, може бути використано при подальшому дослідженні як особливостей тоталітарних диктатур, так і тих аспектів масового суспільства, які призводять до їх становлення. Висновки дисертаційного дослідження може бути використано також при вивченні питань демократизації у перехідних суспільствах.
    Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати може бути використано при викладанні політологічних навчальних курсів, таких як “Політична культура”, “Порівняльна політологія”, “Політика посткомуністичних держав” тощо, а також при розробці стратегії реформування авторитарних перехідних суспільств та питань формування у них громадянського суспільства.
    Апробація результатів дисертації.
    Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри політології Факультету соціальних наук та соціальних технологій Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” та на науково-методологічних семінарах кафедри. Також автором зроблено доповіді на конференціях: Дні науки НаУКМА (28 січня – 1 лютого 2002 р.), тема конференції: “Україна: людина, суспільство, природа”, Дні науки НаУКМА (27-31 січня 2003 р.), тема конференції: “Україна: людина, суспільство, природа”, Міжнародна науково-практична конференція (19-20 квітня 2003 р.), тема конференції: “Подолання суперечностей в умовах європейського шляху розвитку України”, Міжнародна студентська науково-практична конференція (27-28 травня 2003 р.), тема конференції: “Європейський вибір України: проблеми розвитку і перспективи”, Дні науки НаУКМА (26-30 січня 2004 р.), тема конференції “Україна: людина, суспільство, природа”.
    Публікації. Результати дослідження автором викладено у 6 публікаціях.
    Структура дисертації містить вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел. Обсяг роботи 185 стор., кількість використаних джерел: 237.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    В результаті проведеного дослідження автором зроблено такі висновки:
    1. До критеріїв тоталітарності політичного режиму, серед яких: партійний монізм, наявність єдиної державної загальнообов’язкової ідеології, державний контроль над всіма сферами суспільства, зокрема одержавлення економіки, мілітаризація, заборона офіційної опозиції тощо, необхідно додати таку рису, як масовізація суспільства. Водночас слід звернути увагу на те, що наявність масового суспільства є необхідною, але не достатньою передумовою становлення тоталітаризму.
    Встановлення тотального контролю, як і здійснення тоталітарного маніпулювання, є найлегшим саме у масовому суспільстві, над громадянами, які не лише не чинять опір відповідним діям влади, але і підтримують їх через сформовані обставинами історичного розвитку та під впливом тоталітарного маніпулювання, прагнення. Тому автором зроблено акцент на необхідності врахування у теорії тоталітаризму ролі наявності масового суспільства при розгляді не лише передумов становлення тоталітаризму (коли члени масового суспільства є об’єктами тоталітарного маніпулювання), але й тоталітарних методів управління суспільством (коли члени тоталітарного суспільства є об’єктами тотального контролю), пов’язаних зі здійсненням маніпулювання свідомістю населення.
    2. Оскільки ефективність тоталітарного маніпулятивного впливу на населення зумовлено його масовістю, то по встановленні режиму відбуваються спроби таку масовість зберегти. Важливим є те, що йдеться як про збереження психологічних рис атомізованих індивідів так і, відповідно, про забезпечення умов, за яких вони формуються. І якщо методи тоталітарного маніпулювання, використовувані для встановлення тоталітарного режиму, мають здійснювати вплив на атомізованих індивідів, то, на думку автора, методи тотального контролю, по встановленні влади, мають здійснювати саму атомізацію. При цьому відбувається застосування маніпулювання, але відмінного від відповідного впливу на передтоталітарне суспільство.
    Отже, у роботі розглянуто взаємозв’язок наявності ознак масового суспільства, здійснення маніпулятивного впливу, встановлення тотального контролю над суспільством. І оскільки члени передтоталітарного суспільства є об’єктами тоталітарного маніпулювання, а члени тоталітарного суспільства є об’єктами тотального контролю, можна, на думку автора, розглядати таку залежність:
    – у передтоталітарному суспільстві психологічні риси атомізованих індивідів уможливлюють використання методів тоталітарного маніпулювання, ефективність яких призводить до встановлення тотального контролю над суспільством,
    – у тоталітарному суспільстві здійснення тотального контролю уможливлює використання методів маніпулятивного впливу та відповідне здійснення атомізації індивідів (з метою формування об’єктів тотального контролю, яким притаманні риси, тотожні психологічним особливостям членів масового суспільства).
    3. У такому контексті автором запропоновано розглядати і у теорії тоталітаризму, і у теорії масового суспільства, риси атомізованих індивідів – членів масового суспільства, як: сформовані (розвитком європейських держав у ХІХ - на початку ХХ ст. ст.), використовувані (керівництвом тоталітарної партії з метою встановлення влади), культивовані (тоталітарним режимом для утримання влади).
    4. При цьому важливе значення має рівень політичної активності членів суспільства. Якщо пасивні члени масового суспільства під впливом діяльності політичних сил, зацікавлених у монополізації державної влади, стають активними суб’єктами політики, то із встановленням тоталітарного режиму рівень їх схильності до політичної участі суттєво знижується. Але формальні її високі показники досягаються за рахунок використання примусу, зокрема примусової мобілізації.
    У такому контексті, враховуючи постійну потребу тоталітаризму у мобілізації населення, можна казати про те, що у передтоталітарному суспільстві засоби маніпулювання спрямовано на здійснення мобілізації, а у тоталітарній державі, навпаки, влада використовує мобілізаційні засоби для ефективності маніпулятивного впливу.
    5. Дослідження засобів тоталітарного психологічного маніпулювання, тотального контролю над суспільством, сформованих тоталітарною владою особливостей суспільства, зокрема суспільної свідомості, дозволяє зробити висновок про те, що, з однієї сторони, не лише настанови визначають поведінку людей, а і поведінка, нав’язана ззовні, може формувати настанови, які їй відповідають, а з іншої сторони, – що така ситуація є можливою лише протягом певного періоду. Штучність досягнення результатів, які свідчать про підтримку режиму населенням та про наявність рис масової людини, ускладнює оцінку владою реального рівня підтримки режиму та масовізації суспільства.
    Оскільки за умов тоталітаризму і атомізацію індивідів (як рису масового суспільства), і активність населення (як суттєву рису передтоталітарного масового суспільства), і його лояльність до режиму (як необхідну рису членів тоталітарного суспільства), і масовізацію тоталітарного суспільства загалом, можна вважати штучними, сформованими для забезпечення потреб режиму, з часом, по встановленні тоталітарного режиму, у країні відбувається розвиток тих рис суспільної свідомості, які невластиві для членів масового суспільства. Тому, оскільки тоталітарний режим залишається тоталітарним доти, доки у державі зберігається масове суспільство, демасовізація суспільства означає детоталітаризацію режиму.
    Відповідно, процес демократизації потребує змін у свідомості населення, здійснення яких через стійкість сформованих протягом періоду тоталітарного панування її рис, є тривалим та визначає необхідність поступовості демократичних перетворень.





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Авторханов А. Происхождение партократи: в 2 т. – Frankfurt/Main: Possev-Verlag, 1973. – Т. 1. – 728 с.
    2. Аблеев С., Кузьминская С. Массовая культура современного общества: теоретический анализ и практические выводы // http://www.roerich.com/aipe/russian/mas_kult.htm
    3. Адорно Т. Исследование авторитарной личности. - М.: Академия исследований культуры, 2001. – 412 с.
    4. Алатри П. Происхождение фашизма. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1962. – 461 с.
    5. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Политические исследования. – 1992. - № 4. – С. 122-134.
    6. Андерсон Б. Уявлені спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму. – К.: Критика, 2001. – 272 с.
    7. Андерсон Р. Д. Тоталитаризм: концепт или идеология? // Политические исследования. – 1993. – №3. – С. 98-107.
    8. Андреев А. Политическая психология // http://www.nationalism.org/library/science/psychology/andreev/andreev-political-psychology.htm
    9. Андрусяк Т. Тоталітарні структури: базові характеристики // http://www.ji.lviv.ua/n25texts/andrusiak.htm
    10. Арендт Х. Джерела тоталітаризму. – К.: Дух і літера, 2002. – 539 с.
    11. Арендт Х. Між минулим та майбутнім. – К.: Дух і літера, 2002. – 321 с.
    12. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М.: Текст, 1993. – 304 с.
    13. Ахизер А., Давыдов А, Шуровский М., Яковенко И., Яркова Е. Большевизм – социокультурный феномен (опыт исследования) // Воппросы философии. – 2001. – №12. – С. 28-39.
    14. Ахизер А., Давыдов А, Шуровский М., Яковенко И., Яркова Е. Большевизм – социокультурный феномен (опыт исследования 2) // Воппросы философии. – 2002. – №5. – С. 55-66.
    15. Ашин Г. Доктрина “массового общества”. – М.: Политиздат, 1971. – 191 с.
    16. Бадяк В. Тоталітаризм і творчий процес. – Львів: Львівська академія мистецтв, 1995. – 99 с.
    17. Баллестрем К. Г. Апории теории тоталитаризма // Вопросы философии – 1992. – №5. – С. 16-28.
    18. Баран В. Теорія тоталітаризму: генеза і сутність // Сучасність. – 1996. – №9. –С.57-66.
    19. Баталов Э. От тоталитарной идеологии к идеологическому плюрализму // Общественные науки и современность. – 1991. – №3. – С. 76-80.
    20. Бахтєєв Б. Про тероризм і тоталітаризм // Сучасність. – 2003. – № 10. – С. 61-69.
    21. Беленький В. Рабочий класс как объект социологического анализа // Социологические исследования. – 2003. – №1. – С. 29-37.
    22. Белл Д. Грядуще постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: Academia, 1999. – 788 с.
    23. Бердяев Н. Истоки и смысл русского коммунизма. – М.: Наука, 1990. – 224 с.
    24. Беттельгейм Б. О психологической привлекательности тоталитаризма // http://www.lib.ru/PSIHO/BETTELGEJM/tatalit.txt
    25. Бехтерев В. Внушение и его роль в общественной жизни // Избранные труды по психологи личности: в 2 т. – СПб.: Алетейя, 1999. – Т. 2. – С. 169-219.
    26. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління у СРСР: (1917-1941 рр.): джерелознавче дослідження. – К.: Київське наукове товариство, 1999. – 446 с.
    27. Бжезинський З. Перманентная чистка. Политика советского тоталитаризма // США: экономика, политика, идеология. – 1990. – №7. – С. 76-84.
    28. Бжезинський З. Перманентная чистка. Политика советского тоталитаризма // США: экономика, политика, идеология. – 1990. – №8. – С. 63-70.
    29. Бри М. О концептуальных изменениях в теории социализма // Мировая экономика и международные отношения. – 1989. – №12. – С 27-34.
    30. Бутенко А. Современный социализм. Вопросы теории. – М.: Политиздат, 1989. – 302 с.
    31. Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи: історія комуністичної утопії. – К.: Всесвіт, 1999. – 509 с.
    32. Вебер М. Избранное. Образ общества. – М.: Юрист, 1994. – 702 с.
    33. Вебер М. Социализм. Речь для общей информации австрийских офицеров в Вене (1918 г.) // Политические работы. – М.: Праксис, 2003. – С. 300-342.
    34. Вебер М. Статусные привилегии // http://socnet.narod.ru/library/authors/Ilyin/hrest/hrest-content.htm
    35. Випперман В. Европейский фашизм в сравнении 1922-1982 // http://lib.ru/POLITOLOG/fascio.txt
    36. Восленский М. Номенклатура: господствующий класс Советского Союза. – М.: Советская Россия совместно с МП “Октябрь”, 1991. – 624 с.
    37. Гаджиев К. Тоталитаризм как феномен ХХ века // Вопросы философии. – 1992. – №2. – С. 3-25.
    38. Гайнуллина Л. Коллективность как основа становлення социалистического типа личности // Социалистический строй: Вопросы теории и исторического опыта. – Казань: Издательство Казанского университета, 1990. – С. 3-7.
    39. Галкин А. Социология неофашизма. – М.: «Наука», 1971. – 198 с.
    40. Гозман Л., Шестопал Е. Политическая психология. – Ростов-на-Дону.: Фенікс, 1996. – 448 с.
    41. Голдторп Д. Социальная мобильность и социальные интересы // http://www.socnet.narod.ru/library/authors/Ilyin/hrest/Goldthorp.htm
    42. Грамши А. Избранные произведения. – М.: Издательство политической литературы, 1980. – 422 с.
    43. Давлєтов О. Нацизм як феномен ХХ ст: передумови виникнення, соціально-політичні корені, обгрунтованість понять у сучасній шкільній історичній літературі України // Українська історична дидактика. – К., 2000. – С. 274-280.
    44. Дамье В. Тоталитаризм в ХХ веке // http://www.left-dis.nl/r/totalita.htm
    45. Дем'яненко Б. Освіта та виховання в умовах тоталітаризму // Нова політика. – 2001. – № 3. – С. 41 - 45.
    46. Дем’яненко Б. Особливості структурування та схожість практичного прояву нацистської та сталінської моделей тоталітаризму // Нова політика. – 1998. - №1. – С. 50-56.
    47. Дем’яненко Б. Порівняльний аналіз італійської та сталінської моделей тоталітаризму // Нова політика. – 1998. - №6. – С. 45-53.
    48. Дем’яненко Б. Три моделі тоталітаризму: Порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму. – К.: Нелень, 2000. – 251 с.
    49. Джилас М. Лицо тоталитаризма. - М.: Новости, 1993. – 539 с.
    50. Дилигенский Г. Люди среднего класса. – М.: Общественное мнение, 2002. – 284 с.
    51. Дилигенский Г. Потребности личности и общество. – М., 1970. – 14 с.
    52. Дилигенский Г. Социально-политическая психология. – М.: Новая школа, 1996. – 382 с.
    53. Доценко Е. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. – М.: «ЧеРо» совместнос издательством «Юрайт», 2000. – 344 с.
    54. Драганов М. Ценности повседневной жизни (урбанизация и гуманизм) // Социалитический образ жизни. Сборник статей учених социалистических стран / Под ред. А. П. Бутенко. – М.: Прогресс, 1979. – С. 162-174.
    55. Дюверже М. Политические партии. – М.: Академический проект, 2000. – 558 с.
    56. Дюпір Б. Етика сім’ї і тоталітаризм // Дух і літера. – К., 2002. – № 9-10. – С. 45-52.
    57. Евгеньев В. Образы США и СССР в концепции мировой политики Збигнева Бжезинского // Политические исследования. – 2003. – №1. – С. 179-186.
    58. Желев Ж. Фашизм // Філософська і соціологічна думка.-1991. – №1. – С.127-143.
    59. Желев Ж. Фашизм // Філософська і соціологічна думка.-1991. – №2. – С. 129-142.
    60. Желев Ж. Фашизм // Філософська і соціологічна думка.-1991. – №3. – С. 131-146.
    61. Желев Ж. Фашизм // Філософська і соціологічна думка.-1991. – №4. – С. 116-135.
    62. Задорожнюк И. Нужны ли экономической науке философские знания? // Вопросы философии. – 2003. – №1. – С. 164-167.
    63. Зінов’єв О. Посткомуністична доба // Політична думка. – 1994. – №2. – С. 14-18.
    64. Знаменская Т., Розбаш О. Свобода – право – закон. Правовая идеология в правовом государстве // Общественные науки. – 1989. - №4. – С. 36-51.
    65. Игнатов В. Идолатрия государства // Вопросы философии. – 1998. – №7. – С. 42-47.
    66. Игрицкий Ю. Концепция тоталитаризма: уроки многолетних дискуссий на Западе // История СССР. – 1990. – №6. – С. 172-190.
    67. Ильин И. От демократии к тоталитаризму // http://gosudarstvo.voskres.ru/ilin/nz/nz-44.htm
    68. Ионин Л. Масса и власть (политическая антропология Е. Канетти) // Власть: Очерки современной политической философии Запада. – М.: Наука, 1989. – 328 с.
    69. История советской политической цензуры. Документы и комментарии. – М.: РОСПЭН, 1997. – 672 с.
    70. Канетти Э. Масса и власть. – М.: “Marginem”, 1997. – 528 с.
    71. Капелюшников Р. “Дорога к рабству” и “дорога к свободе”: полемика Ф. А. Хайека с тоталитаризмом // Вопросы философии. – 1990. – №10. – С. 99 – 112.
    72. Клемперер В. Язык Третьего рейха: записная книжка филолога. – М.: Прогресс-традиция, 1998. – 384 с.
    73. Климчук В. Естетика тоталітаризму // Сучасність. – 2001. – №4. – С. 122-134.
    74. Козлова Н. Социализм и фетишистское сознание // Общественные науки. – 1989. - №4. – С. 183-198.
    75. Коммунизм и личность. – М.: Издательство политической литературы, 1964. – 343 с.
    76. Коммунистическое воспитание. Словарь / Под ред. А Пономарева, Ж. Тощенко. – М.: Политиздат, 1984. – 302 с.
    77. Кон И. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с.
    78. Кордонский С. Реальный социализм: история, структура, парадоксы // Вопросы философии. – 1991. – №3. – С. 43-56.
    79. Корнаи Я. Социалистическая система. – М.: НП “Журнал Вопросы экономики”, 2000. – 671 с.
    80. Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політологічні читання. – 1992. – №1. – С. 151-211.
    81. Костюк Г. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки): Дослідження і спостереження сучасника. – К.: Видавництво “Смолоскип”, 1995. – 508 с.
    82. Краткий политический словарь / Абаренков В. П., Аверкин А. Г., Агешин Ю. А. и др. – М.: Политиздат, 1987. – 509 с.
    83. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К.: Основи, 1996. – 396 с.
    84. Курас І. Цивілізаційне місце України в сучасному світі // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект / відп. ред. І Курас. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 2004. – С. 4-8.
    85. Лебон Г. Психология народов и масс. – СПб.: Макет, 1995. – 316 с.
    86. Левенець Ю. Роль національного міфу у відродженні національної свідомості українського народу // Нова політика. – 2001. - №2. – С. 50-53.
    87. Ленин В. И. Об идеологической работе. – М.: Издательство политической литературы, 1965. – 436 с.
    88. Ленин и Сталин о молодежи. – М.: Издательство ЦКВЛКСМ Молодая гвардия, 1938. – 360 с.
    89. Лісовий В. Причини живучості ідеології комунізму та способи її виживання в сучасній Україні // Культура. Ідеологія. Політика. – К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. – С. 137-152.
    90. Люкс Л. Большевизм, фашизм, национал-социализм – родственные феномены? // Вопросы философии. – 1998. – №7. – С. 48-57.
    91. Магид М. Темное прошлое или “светлое будущее” // http://zhurnal.lib.ru/m/magid_m_n/totalitarizmtemnoeproloeiliswetloebuduee.shtml
    92. Мазуров И. Фашизм как форма тоталитаризма // Общественные науки и современность. – 1993. – №5. – С. 39-52.
    93. Майборода О. Глобалізація і вектор історичного розвитку України // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект / відп. ред. І Курас. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 2004. – С. 139-143.
    94. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 2000. – 684 с.
    95. Маркузе Г. Одномерный человек: исследование идеологии развититого индустриального общества. – М.: REFL- book, 1994. – 342 с.
    96. Маркузе Г. Разум и революция. – СПб.: Владимир Даль, 2000. – 541 с.
    97. Маслов Н. Советское искусство под гнетом “метода” социалистического реализма: политический и идеологический аспекты // Отечественная история. – 1994. - № 6. – С. 160-174.
    98. Масловский М. Исследования советского общества в неовеберианской исторической социологии // http://www.nationalism.org/library/science/sociology/maslovsky/maslovsky-sj-2001.htm
    99. Массы и тоталитаризм // http://www.library.by/data/003/100.htm
    100. Меерсон Б., Прокурдин Д. Лекции по истории Западной цивилизации ХХ века // http://www.sch57.msk.ru/collect/wst1.htm
    101. Межуев В. Социализм как идея и как реальность // Вопросы философии. – 1990. – №11. – С. 18-30.
    102. Мёлер А. Фашистский стиль // http://www.nationalism.org/library/science/ideology/mohler/mohler-style.htm
    103. фон Мизес Л. Антикапиталистическая ментальность. – Нью-Йорк: Телекс, 1992. – 80 с.
    104. Мурашко Г. К дискуссии о типах тоталитаризма // Вопросы истории. – 2001. – № 8. – С. 107 - 113.
    105. Нагорна Л. Культура конфлікту й етика відповідальності // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект / відп. ред. І Курас. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 2004. – С. 144-154.
    106. Об идеологической работе КПСС: Сборник документов. – М.: Политиздат, 1983. – 544 с.
    107. Общественное сознание и его формы / Под ред. В. И. Толстых. – М.: Политиздат, 1986. – 367 с.
    108. Общественные движения и организации // http://www.omgpu.omsk.edu/libdocs/polit/chapter06.htm
    109. Ойзерман Т. Марксистская концепция социализма и реальный социализм // Вопросы философии. – 2002. – №3. – С. 16-31.
    110. Ольшанский Д. Политическая психология. – СПб.: Питер, 2002. – 576 с.
    111. Ольшанский Д. Социальная психология “винтиков”// Вопросы философии. – 1989. – №8. – С. 91-103.
    112. Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас // Вибрані твори. - К.: Основи, 1994. – С. 15-139.
    113. Ортега-і-Гасет Х. До питання про фашизм // Вибрані твори. - К.: Основи, 1994. – С. 196-204.
    114. Паркин Ф. Класс, статус, партия // http://www.socnet.narod.ru/library/authors/Ilyin/hrest/Parkin.htm
    115. Парсонс Т. Впечатление американца о социологии в Советском Союзе // О структуре социального действия. – М.: Академический Проект, 2002. – С. 722-729.
    116. Парсонс Т. Система современных обществ. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 269 с.
    117. Пленков О. Мифы нации против мифов демократии: немецкая политическая традиция и нацизм. – СПб.: Изд-во РХТИ, 1997. – 576с.
    118. Політичні режими сучасності та перехід до демократії. /С. А. Давимуха, А. Ф. Колодій, Ю. А. Кужелюк, В. І. Харченко. – Львів, 1999. – 166 с.
    119. Пономарев М., Смирнова С. Новая и новейшая история стран Европы и Америки. – М.: ВЛАДОС, 2000. – Ч. 3. – 384 с.
    120. Поппер К. Р. Відкрите суспільство та його вороги: в 2 т. – К.: Основи, 1994. – Т1. – 444 с.
    121. Почепцов Г. Информация и дезинформация. – К.: Эльга: Ника-Центр, 2001. – 251 с.
    122. Почепцов Г. Тоталитарный человек. Очерк тоталитарного символизма и мифологии. – К.: «Глобус», 1994. – 151 с.
    123. Прозоров Б. О судьбах советологии // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 2001. – №6. – С. 5-31.
    124. Пропаганда в Третьем рейхе - "Пятая колонна" // Энциклопедия Третього Рейха // http://www.symmetry.ru/mif/reich/00127.htm
    125. Психология толп. – М.: Институт психологии РАН, Издательство «КСП+», 1999. – 416 с.
    126. Психология толпы: социальные и политические механизмы воздействия на массы. – М.: Издательство Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2003. – 800 с.
    127. Райх В. Психология масс и фашизм. – СПб.: Университетская книга, 1997. – 380 с.
    128. Реєнт О. Вплив Великої війни 1914-1918 рр. на цивілізаційні процеси в Україні // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект / відп. ред. І Курас. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 2004. – С. 89-95.
    129. Романюк О. Посттоталітаризм як соціально-політичний феномен: концептуальні підходи та критерії // Нова політика. – 2001. - №6. – 45-59.
    130. Себайн Дж. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. – К.: Основи, 1997. – 838 с.
    131. Скуленко М. История политической пропаганды. – К.: Лыбидь, 1990. – 164 с.
    132. Сміт Е. Д. Національна ідентичність. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
    133. Соціалізація особистості: збірник наукових праць. – К.: НПУ, 2000. – 253 с.
    134. Старовойтенко Р. Імідж політичної партії як чинник електорального вибору // Нова політика. – 2001. - №2. – С. 57-59.
    135. Струве П. Индивидуализм и социализм // Patriotica: Политика, культура, религия, социализм. – М.: Республика, 1997. – С. 308-314.
    136. Струве П. Интеллигенция и революция // Patriotica: Политика, культура, религия, социализм. – М.: Республика, 1997. – С. 190-202.
    137. Струве П. Социализм // Patriotica: Политика, культура, религия, социализм. – М.: Республика, 1997. – С. 420-435.
    138. Сумбатян Ю. Тоталитаризм как категория политической социологии // Социологические исследования. – 1994. – №1. – С. 13-16.
    139. Суров А. Краткий обзор цензурной политики советского государства // http://www.bulletin.memo.ru/b20/19.htm
    140. Сыров В. Генезис массового сознания // http://siterium.trecom.tomsk.su/Syrov/s_text5.htm
    141. Тернер Б. Статус // http://socnet.narod.ru/library/authors/Ilyin/hrest/hrest-content.htm
    142. Тодоров Ц. Обличчям до екстреми. – Львів: Літопис, 2000. – 416 с.
    143. Тольятти П. Лекции о фашизме. – М.: Издательство политической литературы, 1974. – 198 с.
    144. Тоталитаризм и социализм. – М.: ИФАН, 1990. – 144 с.
    145. Тоталитаризм как исторический феномен. – М.: Философское общество СССР, 1989. – 395 с
    146. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.
    147. Трубайчук А., Розумюк В. Що таке тоталітаризм? // Пам’ять століть. – 1998. – №6. – С.16-28.
    148. Фаркаш Э. Мещанский образ жизни и социалистическая мораль // Социалитический образ жизни. Сборник статей учених социалистических стран / Под ред. А. П. Бутенко. – М.: Прогресс, 1979. – С. 145-161.
    149. Фромм Э. Бегство от свободы; Человек для себя. – Минск: Поппури, 1998. – 672 с.
    150. Фромм Э. Иметь или быть? – К.: Ника-центр: Вист-С, 1998. – 392 с.
    151. Фромм Э. Социальное бессознательное // Зарубежный психоанализ. – СПб.: Питер, 2001. – С. 371-395.
    152. Фромм Э. Человеческая ситуация. – М.: Смысл, 1995. – 240 с.
    153. фон Хайек Ф. Дорога к рабству // Вопросы философии. – 1990. – №10. – С. 113-151.
    154. фон Хайек Ф. Дорога к рабству // Вопросы философии. – 1990. – №11. – С. 123-165.
    155. фон Хайек Ф. Дорога к рабству // Вопросы философии. – 1990. – №12. – С. 103-149.
    156. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – 445 с.
    157. Хорхордина Т. Архив тоталитаризма (Опыт сравнительно-исторического анализа) // Отечественная история. – 1994. – №6. – С. 145-159.
    158. Цаллер Д. Происхождение и природа общественного мнения. – М.: Інститут Фонда “Общественное мнение”, 2004. – 559 с.
    159. Цвих В. Профспілки. Від “школи комунізму” до соціального партнерства // Віче. – 2002. – №1. – С. 34-37.
    160. Шапиро Л. Коммунистическая партия Советского Союза. – London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1990. – 933 с.
    161. Шаповал Ю. Комуністичний тоталітаризм та його образ у сучасних підручниках в Україні // Українська історична дидактика. – К., 2000. – С. 29-44.
    162. Шаповал Ю. Невигадані історії. – К.: Світогляд, 2004. – 351 с.
    163. Шевченко Д. Власть и политическая культура: воздействие политических институтов на советские и постсоветские культурные ценности // http://www.ist.md/index.asp?doc=1_3&doctree=1_3_4_5_2
    164. Шестопал Е. Личность и политика: критический очерк современных западных концепцій политической социализации. – М.: Мысль, 1988. – 203 с.
    165. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием – М.: Мысль, 1980. – 326 с.
    166. Щепаньский Я. Роль и особенности потребления в развитом социалистическом обществе // Социалитический образ жизни. Сборник статей учених социалистических стран / Под ред. А. П. Бутенко. – М.: Прогресс, 1979. – С. 73-80.
    167. Щербинин А. Тоталитарная индоктринация: у истоков системы // Полис. – 1998. – №5. – С. 79-96.
    168. Щербинин А. “С картинки в твоем букваре”, или Аз, Веди, Глагол, Мыслите и Живете тоталитарной идоктринации // Полис. – 1999. – №1. – С. 116-136.
    169. Энтин Дж. Теории заговоров и конспиративистский менталитет // http://www.nationalism.org/patranoia/entin-theory.htm
    170. Юнг К. Г. Аналитическая психология: прошлое и настоящее. – М.: Мартис, 1995. – 320 с.
    171. Юнг К. Г. Психологические типы. – М.: Университетская книга, 1998. – 715 с.
    172. Юнг К. Г. Синхронистичность. Сборник. – М.: “Реал-бук”, К.: “Ваклер”, 1997. – 320 с.
    173. Юнг К. Г. Собрание сочинений. Психология бессознательного. – М.: Канон, 1994. – 320 с.
    174. Юнг К. Г. Структура психики и процесс индивидуации. – М.: Наука, 1996. – 269 с.
    175. Юнг К. Г. Тэвистокские лекции. Аналитическая психология: ее теория и практика. – К.: СИНТО, 1995. – 236 с.
    176. Якимович А. Тоталитаризм и независимая культура // Вопросы философии. – 1991. – №11. – С. 16-25.
    177. Яров С. Горожанин как политик: революция, военный коммунизм и НЭП глазами петроградцев. – СПб.: Дмитрий Буланин, 1999. – 319 с.
    178. Яров С. Крестьянин как политик. – СПб.: Дмитрий Буланин, 1999. – 167 с.
    179. Яров С. Пролетарий как политик: Политическая психология рабочих Петрограда в 191 7-1923 гг. – СПб.: Дмитрий Буланин, 1999. – 223 с.
    180. Almond, G. (1989). The civic culture revisited / ed. G. Almond, S. Verba. Newbury Park: Sage Publications. 421 p.
    181. Barber, B. R. (1969). Conceptual foundations of totalitarianism // Friedrich, C. J. Totalitarianism in perspective: Three views. New York: Praeger. Pp. 3-52.
    182. Blau, P. M. (1971). Bureaucracy in modern society [by] P. M. Blau [and] M. W. Meyer. New York, Random House. 180 p.
    183. Brzezinski, Z. K. (1967). Ideology and power in Soviet politics. New York: Frederick A. Praeger. 291 p.
    184. Carsten, F. L. Interpretations of fascism // Fascism: A reader’s guide: analyses, interpretations, bibliography / edited by W. Laqueur. Berkley: University of California Press. (1978). Pp. 415-434.
    185. Cohen, S. F. (1985). Scholarly missions: Sovietology as a vocation // Rethinking the Soviet experience: politics and history since 1917. New York: Oxford University Press. Pp. 3-37.
    186. Collins, R. (1998). The discovery of society / R. Collins, M. Makowsky. New York: Mc Graw-Hill. Inc. 343 p.
    187. Communist and postcommunist political systems. An introduction / S. White, J. Gardner, G. Schopflin, and T. Saich. (1990). New York: St. Martin Press. 357 p.
    188. Curtis, M. (1978). Comparative government and politics: An introductory essay in political science. New York: Harper & Row. 288 p.
    189. Curtis, M. (1969). Retreat from totalitarianism. // Friedrich, C. J. Totalitarianism in perspective: Three views. New York: Praeger. Pp. 53-121.
    190. Curtis, M. (1979). Totalitarianism. New Brunswick. New York: Transaction Books. 128 p.
    191. Daniels, R. V. (1972). The Russian revolution. Englewood Cliffs, New York. Prentice-Hall. 184 p.
    192. De Felice, R. (1997). Interpretations of fascism. Cambridge: Harvard University Press. 248 p.
    193. Essential works of socialism. (1970). New York: Holt, Rinehart and Winston. 406 p.
    194. Fainsod, M. (1963). How Russia is ruled. Cambridge, Mass., Harvard University Press. 684 p.
    195. Friedrich, C. J. (1969). The evolving theory and practice of totalitarian regimes. // Friedrich, C. J. Totalitarianism in perspective: Three views. New York: Praeger. Pp. 123-164.
    196. Friedrich, C. J. and Brzezinsky, Z. K. (1962). Totalitarian dictatorship and autocracy. New York: Frederick A. Praeger, Inc., Publisher. 346 p.
    197. Gail Warshofsky Lapidus. (1976). Socialism and modernity: Education, industrialization, and social change in the USSR // The dynamics of Soviet politics / edited by Paul Cocks, Robert V. Daniels, Nancy Whittier Heer. Cambridge, Minnesota, Harvard University Press. P. 195-220.
    198. Gentile, G. (1972). The philosophical basis of fascism. // Communism, fascism and democracy. New York: Random House. Pp. 364-365.
    199. Hampsch, G. H. (1965). The theory of communism. New York: Philosophical Library. 245 p.
    200. Hobsbawm, E. J. (1990). Nations and nationalism since 1780: Programme, myth, reality. Cambridge (England); New York: Cambridge University Press. 191 p.
    201. Hough, J. F. (1979). How the Soviet Union is governed. Cambrige; London: Harvard University Press. 679 p.
    202. How the Soviet system works: cultural, psychological, and social themes / by Raymond A. Bauer, Alex Inkeles, and Clyde Kluchohn. (1956). New York: Vinitage Books. 312 p.
    203. Hubbard L. Ron. The evolution of totalitarianism // http://freedom.lronhubbard.ca/page028.htm
    204. Hunt, R. N. C. (1971). The theory and practice of communism: An introduction / pref. By Leonard Shapiro. Baltimore: Penguin Books. 315 p.
    205. Inkeles, A. (1968). The Soviet citizen: Daily life in a totalitarian society / by Alex Inkeles and Raymond A. Bauer with the assistance of David Gleicher and Irving Roscow. New York: Atheneum. 533 p.
    206. International fascism. (1966). New York: Harper & Row. 197 p.
    207. Lasswell, H. D. (1950). Politics: Who gets what, when, how. New York: Peter Smith. 264 p.
    208. Lasswell, H. D. (1963). Power and society; a framework for political inquiry [by] H. D. Lasswell and A Kaplan. New Haven, Yale University Press. 295 p.
    209. Lederer, E. (1940). The state of the masses: The threat of the classless society. New York: W. W. Norton. 245 p.
    210. Lerner, W. (1993). A history of socialism and communism in modern times: Theorists, activists, and humanists. Englewood Cliffs, New York: Prentice Hall. 254 p.
    211. Linz, Juan J. (1978). Some notes toward a comparative study of fascism in sociological historical perspective // Fascism: A reader’s guide: analyses, interpretations, bibliography / edited by W. Laqueur. Berkley: University of California Press. Pp. 3-121.
    212. Lipset, S. M. (1960). Political man: The social bases of politics. Garden City, N. Y.: Doubleday. 432 p.
    213. Lipset, S. M. (1964). Social mobility in industrial society / S. M. Lipset and R. Bendix, Berkeley: University of California Press. 309 p.
    214. Mannheim, K. (1936). Ideology and utopia: An introduction to the sociology of knowledge. San Diego: Harcourt Brace Javanovich. 354 p.
    215. Miller, W. J. (1963). The meaning of communism. New York: Silver Burdett Co. 192 p.
    216. Milward, A. S. (1978). Fascism and the economy // Fascism: A reader’s guide: analyses, interpretations, bibliography / edited by W. Laqueur. Berkley: University of California Press. Pp. 379-412.
    217. Morin, E. (1992). The antitotalitarian revolution. // Between totalitarianism and postmodernity: A Thesis eleven read. Cambridge, Mass.: M&T press. P. 88-103.
    218. Mosse, G. (1961). The culture of Western Europe. The nineteenth and twentieth centuries. An introduction. Chicago: Rand McNally. 439 p.
    219. Mouly, R. (1976). Values and aspirations of Soviet youth // The dynamics of Soviet politics / edited by Paul Cocks, Robert V. Daniels, Nancy Whittier Heer. Cambridge, Minnesota, Harvard University Press. P. 221-238.
    220. Mussolini, B. (1935). Fascism: Doctrine and institutions. Rome: “Ardita” Publishers. 313 p.
    221. Neumann, F. L. (1966). Behemoth. New York: Harper & Row. 649 p.
    222. Neumann, F. L. (1957). The democratic and the authoritarian state: Essays in political and legal theory / Edited and with a pref. by H. Marcuse. Glencoe: Free Press. 330 p.
    223. Neumann, S. (1965). Permanent revolution: Totalitarianism in the age of international civil war. New York: Praeger Publisher. 402 p.
    224. Nolte, E. (1965). Three faces of fascism. New York: a Mentor Book. 699 p.
    225. Perlmutter, A. (1981). Modern authoritarianism. A comparative institutional analysis. New Haven and London: Yale University Press. 194 p.
    226. Pipes R. Property and freedom // http://www.kitabxana.org/library/view.php?page=1&id=368
    227. Pipes, R. (1974). Russia under the old regime. New York: Scribner. 360 p.
    228. Pipes, R. (1954). The formation of the Soviet Union, communism and nationalism, 1917-1923. Cambridge: Harvard University Press. 355 p.
    229. Rocco, A. (1972). The political doctrine of fascism. // Communism, fascism and democracy. New York: Random House. Pp. 333-348.
    230. Roeder, P. G. (1988). Soviet political dynamics. New York. Harper & Row. Publishers. 456 p.
    231. Shapiro, L. (1972). Totalitarianism. New York: Praeger. 144 p.
    232. Shevin-Coetzee, M., Coetzee, F. (1995). World War I & European society: A sourcebook / Marilyn Shevin-Coetzee, Frans Coetzee. Lexington, Mass.: D. C. Heath. 371 p.
    233. Smith, T. (1987). Thinking like a communist: State and legitimacy in a Soviet Union, China, and Cuba. New York; Norton. 244 p.
    234. Totalitarianism in Europe (1919 - 1939) // http://admiralty.pacific.net.hk/~tkchung/hists/total/total.htm
    235. Tucker, R. C. (1972). The Soviet political mind: Stalinism and post-Stalin changes. New York: Norton. 304 p.
    236. Tucker, R. C. (1974). Stalin as revolutionary 1879-1929. New York: Norton. 519 p.
    237. Whyte, W. H. (1956). The organization man. New York: Simon & Schuster. 429 p.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины