ВНЕСОК М.М. АРКАСА У РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ : ВКЛАД Н.Н. Аркаса В РАЗВИТИЕ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКОЙ МЫСЛИ УКРАИНЫ

Краткое описание

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису

АНДРІЯШ ВІКТОРІЯ ІВАНІВНА

УДК 32 (091) (477)

ВНЕСОК М.М. АРКАСА У РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
професор, доктор історичних наук
Багмет Михайло Олександрович

МИКОЛАЇВ – 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 11
1.1 . Стан наукової розробки теми 11
1.2 . Джерельна база дисертації 25
1.3 . Теоретико-методологічна основа дослідження 28

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ М.М. АРКАСА В УМОВАХ АКТИВІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В КІНЦІ XIX СТ. 36
2.1. Стан громадсько-політичної думки в Україні в
кінці XIX – на початку XX ст. 36
2.2. Вплив родини та видатних діячів громадського руху й
української культури на формування світогляду М.М. Аркаса 72

РОЗДІЛ 3. ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ М.М. АРКАСА НА ПОЧАТКУ XX СТ. 96
3.1. М.М. Аркас – організатор і керівник миколаївської
“Просвіти” 96
3.2. Видання М.М. Аркасом “Історії України-Русі”
та її вплив на громадсько-політичне життя України 123

ВИСНОВКИ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178

ВСТУП

Актуальність теми. У період державного будівництва і національного відродження України зростає інтерес до історії, політики, культури, до діяльності політичних та державних діячів, духовних витоків українського народу, тих складових, без яких процес утворення повноцінного, незалежного, демократичного суспільства є просто неможливим. Актуальності набуває необхідність усвідомлення тієї вагомої ролі національної культури та її провідних митців, що в усьому її багатстві та багатогранності завжди була і залишається важливим засобом державотворення, виховання, фундаментом духовного зростання особистості, суспільства в цілому.
Значну роль у процесі розбудови молодої Української держави відіграє як використання практичного досвіду державного будівництва, так і самі державницькі та громадсько-політичні ідеї з історії вітчизняної політичної думки.
Характерною рисою розвитку української державності є той факт, що з часом історія виправляє помилки, повертає із забуття визначні постаті, дає змогу ознайомитися з їх творчими наробками та розкрити їхню суть і значення. За роки незалежної України вже повернуто багато імен – відомих і маловідомих, колись знеславлених і забутих, представників різних національностей. Свого часу вони самовіддано утверджували й розвивали суспільно-політичну думку в Україні, були будителями, провідниками й оборонцями української духовності.
Особливе місце у формуванні громадсько-політичних ідей посідають діяльність, творча спадщина видатного українського вченого, громадського та культурного діяча Миколи Миколайовича Аркаса, 150-річчя від дня народження якого широко відзначила нещодавно українська громадськість.
Упродовж останнього десятиліття в середовищі української науки підвищився інтерес до доробку М. Аркаса. Особливо це було і є помітним напередодні та під час відзначення 150-річчя від дня народження, коли період з 7 січня 2002 по 7 січня 2003 року було проголошено розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації “Аркасівським роком на Миколаївщині”.
Проте вся ж його громадська та просвітницька діяльність на ниві державного та національно-культурного відродження, наукові праці, епістолярна спадщина у політологічному аспекті недостатньо досліджені. Тим більше, що матеріали, які знаходяться у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ), Центральному державному історичному архіві (м. Львів), Державному архіві Миколаївської області потребують сучасної концептуальної обробки та аналізу на нових методологічних засадах. Вагомий внесок у характеристику громадсько-політичної спадщини Миколи Аркаса зробили визначні сучасні дослідники, зокрема, В. Сарбей, В. Ульяновський, В. Шкварець, праці яких ґрунтуються саме на сучасних методологічних засадах.
Розбудова незалежної України неможлива без об’єктивного висвітлення її минулого, спотвореного імперською ідеологією. Це дозволить якомога скоріше позбутися старих заідеалізованих стереотипів, реалізації політики національно-культурного відродження в нашій державі. Ось чому політологічний аналіз спадщини М.М. Аркаса є надзвичайно актуальним.
Врахування з сучасних позицій вагомого внеску М.М. Аркаса у розбудову української держави, неупереджена оцінка його громадсько-політичної діяльності сприятиме подоланню застарілих стереотипів і догм, штампів, які залишилися з радянських часів, допоможе розв’язанню наболілих проблем і уникненню численних вад і помилок при виробленні подальших шляхів та перспектив розвитку незалежної української держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тема дисертації виконана у контексті тематики досліджень кафедри політичних наук та є складовою частиною розроблюваної комплексної проблеми Миколаївським центром політичних досліджень, який діє на базі Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили (Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси та внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток у південному регіоні України – державний реєстраційний номер 0103U008821).
Мета і основні завдання дисертації
Виходячи з актуальності теми, метою дослідження є детальне з’ясування та наукова характеристика громадсько-політичних поглядів, ґрунтовний аналіз теоретичної спадщини та результатів практичної громадсько-політичної і просвітницької діяльності М.М. Аркаса як непересічної особистості та громадського діяча, визначення його місця і ролі в контексті розвитку української громадсько-політичної думки кінця XIX –початку XX століття, а також окреслені цінності його творчої спадщини для нинішніх громадсько-політичних процесів в Україні. На тлі складних і суперечливих процесів розвитку та становлення української політичної думки кінця XIX – початку XX ст. буде не тільки проаналізовано громадсько-політичний доробок Миколи Миколайовича Аркаса й узагальнено його громадсько-політичні ідеї, а й розроблено певні рекомендації щодо використання їх у сучасному практичному, науковому й навчальному середовищі. Для досягнення цієї мети дисертант зосередив увагу на вирішенні таких завдань:
– визначити ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми та стан джерельної бази;
– з’ясувати умови та особливості діяльності української інтелігенції як носія та виразника громадсько-політичної думки в Україні наприкінці XIX – на початку XX ст.;
– охарактеризувати процес становлення громадсько-політичних поглядів М.М. Аркаса в умовах соціально-економічного та політичного розвитку українських земель кінця XIX – початку XX ст. та показати роль родинного виховання у формуванні у нього національно-патріотичних почуттів;
– визначити на основі всебічного аналізу документальних джерел головні напрямки громадсько-політичної діяльності М.М. Аркаса на ниві національно-культурного відродження кінця XIX – початку XX ст. та з¢ясувати фактори, які зумовлювали їх якісний рівень;
– з’ясувати роль у формуванні політичної та національної свідомості населення південного регіону України такого суспільно-політичного інституту, як товариство “Просвіта”, створене і очолюване М.М. Аркасом;
– розкрити соціально-політичні передумови написання “Історії України-Русі”, визначити її роль і місце в українській політичній думці;
– визначити місце і роль М.М. Аркаса в громадсько-політичному житті України в кінці XIX – на початку XX ст., його взаємини з відомими сучасниками, здебільшого активними учасниками національного руху, та їх вплив на формування світогляду М.М. Аркаса; з політичними і громадськими організаціями та рухами, ступінь впливу його ідей на громадсько-політичну думку та свідомість українського народу.
Розв’язання поставлених завдань вимагало широкого використання нових фактів і матеріалів, виявлених автором під час роботи у фондах державних архівів та бібліотек.
Об’єктом дослідження є творчі доробки, суспільно-політичні погляди, політична доктрина та теоретична спадщина і діяльність М.М. Аркаса.
Предметом дослідження є аналіз внеску М.М. Аркаса у розвиток української політичної думки наприкінці XIX – на початку XX століття та особливості її формування на Півдні України.
Хронологічні рамки роботи охоплюють другу половину XIX – початок XX століття. Такі рамки обумовлені, насамперед, часовими рамками життя, датою народження Миколи Аркаса – 26 грудня 1852 р. (7 січня 1853 р.) та смерті – 13 березня 1909 р. Однак основну увагу дисертантка зосереджує на етапі кінця XIX – початку XX ст., що припадає саме на свідому громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання, які вперше в політичній науці розкривають визначну громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса. У межах проведеного автором дослідження отримано результати, які мають таку, зокрема, наукову новизну:
– запроваджено у науковий обіг значну кількість нових джерельних матеріалів;
– вперше в сучасній політичній науці критично проаналізовано еволюцію громадсько-політичних оцінок внеску М.М. Аркаса у розвиток суспільно-політичної думки в радянській, зарубіжній і новітній історіографії;
– здійснено комплексний аналіз характерних рис просвітницької діяльності М.М. Аркаса не лише як композитора, етнографа, поета, але насамперед як історика та учасника національно-культурного руху, охарактеризована діяльність М.М. Аркаса у справі поширення національної ідеї, культури, історії та освіти;
– критично осмислено сутність стереотипів щодо національно-просвітницької значущості діяльності М.М. Аркаса, яка раніше, передусім, в радянській літературі, всебічно не розглядалася, більше того, в деяких працях того періоду висвітлювалася під негативним кутом зору;
– вперше визначена цінність використання спадщини М.М. Аркаса в сучасній Україні для вироблення позитивного спрямування громадсько-політичних процесів у сучасному нашому суспільстві через відновлення та поширення політичного просвітництва, виховання національної гідності, патріотизму, громадянської свідомості.
Практичне значення роботи полягає в тому, що систематизований фактичний і теоретичний матеріал та основні положення роботи, висновки, а також уведені до обігу нові документи і матеріали можуть бути використані при написанні монографій та подальшої розробки тематики дослідження, написанні узагальнюючих праць, навчальних посібників, при читанні вузівських курсів з історії політичної думки України, політології, етнополітології, історії України, історії держави і права України, української та зарубіжної культури, розробки матеріалів прилюдних просвітницьких виступів серед населення лекторами товариства “Знання”.
Апробація роботи. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри політичних наук та кафедри міжнародних відносин, історії та філософії Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили та в ряді авторських публікацій і в повідомленнях на наукових конференціях:
“Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури” (Миколаїв, 2001); щорічна науково-методична конференція “Могилянські читання – 2002” (Миколаїв, 2002); щорічна науково-методична конференція “Могилянські читання – 2002” (Київ, 2002); IV історико-культурологічні слов’янознавчі читання у м. Миколаєві в Південнослов’янському інституті “Слов’янський університет” (Миколаїв, 2001); 7-й фестиваль національних культур “Дружба”: “Національні меншини в Україні: історія і сучасність” (Миколаїв, 2001); щорічна науково-методична конференція “Могилянські читання – 2003” (Миколаїв, 2003).
Публікації. Результати досліджень дисертанта опубліковані у наступних статтях:
1. Передмова М.М. Аркаса до “Запорожця за Дунаєм” // Хрестоматія з історії всесвітньої політичної думки. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник / М.О. Багмет, А.І. Колісниченко, О.Г. Бакалець, В.І. Андріяш та ін. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – С. 137-138.
2. Релігійні організації на Миколаївщині: історія та сучасність: Науково-популярний довідник / В.І. Андріяш, М.О. Багмет, А.І. Колісніченко та ін. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – С. 27-39.
3. Проблеми українського державотворення в спадщині М.М. Аркаса // Наукові записки: Збірник. – Т. 19: Політичні науки. – К.: Вид-во НаУКМА, 2001. – С. 132-134.
4. Проблеми українського державотворення в епістолярній спадщині М.М. Аркаса // Наукові праці. Т. 12: Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – С. 40-42.
5. Відображення проблем українського державотворення в листах Миколи Аркаса до Євгена Чикаленка // Наукові праці. Т. 23: Політичні науки. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2003. – С. 43-46.
6. Аркасівська концепція історії українського державотворення // Історичні і політологічні дослідження. – Донецьк: Видання Донецького національного університету імені В. Стуса, 2001. – № 4 (8). – С. 268-272.
7. Багмет М.О., Андріяш В.І. Вшанування пам’яті М.М. Аркаса у Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили // Історія. Археологія. Культура. Нові дослідження: Краєзнавчий альманах. – Миколаїв: Атол, 2003. – С. 94-96.
8. Лекції М.М. Аркаса про українське козацтво // Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури: Збірник наукових праць. – Т. 1. – Миколаїв; Одеса: Тетра, 2001. – С. 50-53.
9. Багмет М.О., Андріяш В.І. Культурно-просвітницька діяльність М.М. Аркаса // Наукові праці: Збірник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2001. – С. 16-18.
10. “Історії” М.М. Аркаса // Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 3-7.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Комплексний критичний аналіз джерел та літератури показав, що дослідження громадсько-політичної діяльності М.М. Аркаса, висвітлення його внеску у розвиток суспільно-політичної думки на рубежі XIX-XX століть як аспект наукових пошуків наразі залишаються у колі маловивчених проблем. Дотепер не існує ні історичних, ні політологічних праць, автори яких розглядали б спадщину М.М. Аркаса з цієї точки зору. Крім того, значна частина використаних джерел досить тривалий час не була уведена до наукового обігу, зокрема “Звіт руского народного театру Товариства “Руська Бесіда” у Львові під дирекцією Михайла Губчака”, “Листи Є. Чикаленка до Стечишина Степана”, “Листи Чеха Л., Чикаленка Є. і Чорненка О. до Старосольського Володимира-адвоката”, “Передмова до “Запорожця за Дунаєм” та багато ін.
Дисертантка, базуючись на таких загальновідомих принципах науки, як історизм, об’єктивність, системність, розвиток та плюралізм, застосовуючи методи комплексного, статистичного, історико-порівняльного, формально-логічного, хронологічного аналізу, зробила спробу дослідити та узагальнити саме громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса, його участь у національно-культурному русі, показати його як видатного виразника громадсько-політичної думки України.
У процесі досягнення поставленої мети дослідниця дійшла висновків, що наприкінці XIX – на початку XX ст. в українському інтелектуальному середовищі формувалися різноманітні течії політичної думки, такі, зокрема, як лібералізм, соціалізм, націоналізм, однак жоден із них не складав органічної цілісності. Характерною рисою даного досліджуваного періоду було багатство державницьких ідей, що були спільним надбанням майже всіх політичних течій того часу.
Вагомий внесок у формування державницьких ідей зробили не лише загальновідомі особистості, які ідентифікували себе як українці, але й представники української інтелігенції та інтелектуалів з подвійною лояльністю. Серед цих представників української інтелігенції визначне місце займає М.М. Аркас – особистість багатогранна, з високою освіченістю та невичерпною енергією. Це – визначна особа, яка зайняла чільне місце в історії України, у розвитку політичної думки та національної культурно-просвітницької діяльності в Україні на межі XIX-XX століть.
У процесі дослідження було визначено об’єктивні та суб’єктивні умови, виділено визначальні фактори впливу на формування політичних поглядів М.М. Аркаса. Серед них, по-перше, об’єктивні умови, які вплинули на формування громадсько-політичних ідей М.М. Аркаса. До них можна віднести наступні:
– особливості формування громадянського суспільства в тогочасній Російській імперії;
– вплив родини і, передусім, родинне виховання. Далися взнаки вихованість у народному і національному дусі матері та розповіді українця-камердинера; висока вимогливість і відповідальність за виконання будь-якої справи батька і дядька Захарія Андрійовича Аркаса;
– тривале спілкування з сільськими однолітками, яке сприяло формуванню та зміцненню у М.М. Аркаса почуттів любові до українського народу, української народної пісні, звичаїв, традицій та взагалі до всього українського;
– ознайомлення у дитинстві з творчістю Т.Г. Шевченка, що в подальшому було своєрідним поштовхом до культурницької діяльності;
– великий позитивний вплив його оточення на формування та становлення М.М. Аркаса як одного з найактивніших членів українського національного руху, наявність високоосвічених педагогів у гімназії й університеті.
По-друге, до суб’єктивних умов формування світоглядних позицій М.М. Аркаса належать:
– стосунки М.М. Аркаса з М.Л. Кропивницьким під час навчання. Саме це знайомство спонукало М.М. Аркаса звернути увагу на необхідність вивчення та пропагування української мови та літератури;
– знайомство з відомим революціонером А.І. Желябовим, образ та ідеї якого спонукали М.М. Аркаса у своєму житті та творчості керуватися лише гуманістичними принципами та ширити їх серед своїх знайомих та сподвижників;
– зустріч М. Аркаса з відомим композитором М. Лисенком у Полтаві під час відкриття пам’ятника І. Котляревському, яка в подальшому стала однією із передумов написання першої опери “Катерина” на слова Т.Г. Шевченка.
Великий вплив на долю М.М. Аркаса мав пошук власного місця в історичному процесі, “зворотні зв’язки”, його політичний експеримент з утворенням товариства “Просвіта” у Миколаєві та спроби політизувати діяльність мешканців м. Миколаєва та півдня України.
Було зроблено грунтовну характеристику світогляду Миколи Аркаса. Те, що окремим дослідникам здавалося великою заслугою або недоліком світобачення Миколи Миколайовича Аркаса, нерідко виявлялося його адекватною реакцією на суперечність самої дійсності. Маються на увазі творчі пошуки та доробки М. Аркаса, які були скеровані на поширення нових явищ в українському інтелектуальному, соціальному та політичному житті.
Громадсько-політичні погляди М.М. Аркаса не становлять цілісної, логічної структурованої та обгрунтованої концепції, яка б за своєю суттю належала до одного із провідних напрямків громадсько-політичної думки. У відповідності з цим погляди М.М. Аркаса щодо Української держави, національного питання, школи, культурних та соціальних чинників на суспільно-політичну історію України є часом стихійними, а то й невпорядкованими. Слід відзначити, що для українських народників, до яких можна віднести й М.М. Аркаса, наближення до народу, його мови, поезії було водночас і поверненням до власної національної незалежності. Але слід зазначити, що його творчість має незаперечне, прогресивне значення для української національної справи, національної ідеї та для пошуку шляхів будівництва самостійної незалежної держави.
Було доведено, що на різних етапах життя, творчості та діяльності М.М. Аркаса вплив об’єктивних та суб’єктивних умов був нерівномірним. Зокрема, в останнє десятиріччя життя та діяльності цього культурного та громадського діяча саме просвітництво займає все більше місця у творчості М.М. Аркаса. Отже, можемо говорити не лише про певну еволюцію поглядів М.М. Аркаса, але й про зміни його інтелектуального середовища.
Як наслідок сімейного виховання та прогресивного оточення під час навчання, а також на основі аналізу різноманітних документів стає зрозумілим, що М.М. Аркас не зосереджував своєї уваги на якійсь одній справі. Все своє життя М.М. Аркас невпинно працював на ниві українського національного відродження: під час навчання брав участь в українських виставах та писав вірші; закінчивши навчання, звернув свою увагу на українську музику, внаслідок чого в Україні з’явилася перша опера на слова Т.Г. Шевченка “Катерина”. М.М. Аркас своєю культурною діяльністю відносився до тих українських діячів, які збуджували почуття народності, не давали “заснути” національним прагненням, зміцнювали політичну свідомість.
На новому етапі свого життя М.М. Аркас пильну увагу приділяв стану освіти в Україні, зокрема відсутності української мови викладання та українських підручників у системі державних освітніх закладів.
Висвітлення життя, творчості та діяльності М.М. Аркаса дає підстави констатувати, що найулюбленішою сферою його активності була громадська та просвітньо-культурницька діяльність, що свого часу спонукала його організувати та стати головою Миколаївського товариства “Просвіта”. Його просвітницька діяльність скеровувалась головним чином на те, аби служити Україні так, щоб сучасники краще знали та розуміли історію України, що в той час була пов’язана з визвольним рухом та формуванням національної свідомості.
Під керівництвом Миколи Миколайовича Аркаса головними формами роботи товариства “Просвіта” були, зокрема, такі:
по-перше, провідне місце у діяльності Миколаївської “Просвіти” займало впровадження прилюдних лекцій та загальнопросвітніх курсів, що, головним чином, були спрямовані на поширення серед простих громадян історії та традицій України. Зокрема, за час існування товариства було прочитано цілі цикли лекцій, в яких розповідалося про життя та діяльність визначних діячів України – І. Котляревського, І. Карпенка-Карого, Б. Хмельницького, І. Мазепи та багатьох ін.
по-друге, це систематичне проведення літературно-музичних вечорів, на яких, окрім декламації та співу, ставилися вистави, опери відомих культурних діячів, зокрема І. Карпенка-Карого, М. Старицького, Б. Грінченка, А. Чехова, І. Гулака-Артемовського. Поряд з цим велику увагу М. Аркас приділяв популяризації класичної музики серед мешканців міста;
по-третє, важливим у роботі була боротьба за впровадження української мови у народну освіту;
по-четверте, велику увагу М.М. Аркас приділяв роботі з талановитою молоддю, вбачаючи в ній прогресивне майбутнє.
Характерним для громадської діяльності М.М. Аркаса було те, що він вивчав систему організації роботи з населенням регіону, вносив пропозиції для подальшого ефективного використання можливостей влади і громадянського суспільства. Також він прагнув сформувати у своїх прихильників необхідність сприяти активній участі їх у державному будівництві України. Незважаючи на те, що товариство “Просвіта” проіснувало досить недовго, проте воно залишило, як і взагалі український громадівський рух того часу, помітний слід в українському духовному житті краю. Його існування сприяло пробудженню національної свідомості в особливо зрусифікованому Північному Причорномор’ї.
У політико-просвітницькій діяльності М.М. Аркаса знайшли відображення його найкращі риси. Адже будучи патріотом, йдучи до народу й несучи знання, він вбачав у цьому виконання свого громадського обов’язку перед народом незалежно від об’єктивних причин, які спонукали його до цього. У більшості своїй вся його діяльність була безкорисливою. Звичайно, громадсько-культурницька діяльність інтелігенції і, зокрема, М.М. Аркаса мала обмежений характер і не могла змінити загальної ситуації у Російській імперії. Проте навіть у такому вигляді вона мала велике прогресивне значення та далекоглядні наслідки на близьку й далеку перспективу.
Так само пояснюємо і деяку суперечливість між намаганнями М.М. Аркаса утворити просвітницьку організацію за загальноукраїнським зразком та тією роллю простого українця, яку він охоче прийняв. Це відбувалося насамперед тому, що він ще не бачив можливості повністю відмовитися від культурницької, громадсько-політичної діяльності на рівні свідомого українця в ім’я загальнонаціонального будителя на суто політичних засадах.
Звичайно, до певної міри на діяльність М.М. Аркаса впливали також і консервативні фактори. До того ж в умовах самодержавного ладу, коли всі народи, крім російського, розглядалися як “інородницькі”, громадсько-просвітницька діяльність неминуче отримувала й політичне забарвлення, оскільки досягнення свободи національної мови й освіти на її основі ставали, поряд з політичними вимогами, гаслами боротьби проти національного гноблення.
Розуміючи, що український народ опинився на своїй рідній землі в становищі духовного ізгоя, українолюбці, до яких без перебільшення можна віднести й М.М. Аркаса, прагнули втілити в життя ідею всебічного національно-культурного відродження й піднесення України. Адже без зростання національної самосвідомості українців годі було й мріяти про національне самовизначення, яке дало б змогу досягти найбільш повного демократизму в національних відносинах.
Поряд із цим його діяльність як голови товариства “Просвіта” виконувала важливу просвітницьку функцію, давала необхідний мінімум знань простим людям, пробуджуючи в них почуття національної гідності, що знаходило широку підтримку серед національної інтелігенції.
Автором доведено, що розквіт громадсько-політичної діяльності М.М. Аркаса припадав на початок XX ст. Саме в цей час він створив і оприлюднив свої основні твори. Деякі дослідники дискутують про те, який вплив на теоретичну вартість праць громадського діяча мала промосковська орієнтація. І чи взагалі вона мала місце в його житті та творчості, на чому свого часу зосереджували увагу науковці комуністичних часів, звинувачуючи М. Аркаса у “національно-буржуазній пропаганді”. Автор вважає, що теза про “національно-буржуазну спрямованість” та промосковську орієнтацію не має під собою жодних підстав, оскільки, на відміну від представників тогочасної національної інтелігенції, які здебільшого наближалися до утворення цілісної системи поглядів на державу і право, на суспільство та політичну діяльність, М.М. Аркас не виходив за межі гурткових політично-теоретичних рефлексій та дискусій. Особливо несприятливим для розвитку його ідей було те, що громадський діяч мав “над собою” царських чи цісарських цензорів і жандармів, не був вільний від того “внутрішнього цензора”, який травмував духовність українців. Водночас слід наголосити на тому факті, що М. Аркаса вигідно відрізняло те, що він намагався не відкладати реалізацію своїх політичних проектів “на потім”. Прагнення до практичних результатів, його прагматизм становлять особливість аркасівського теоретичного аналізу політичної дійсності. Саме тому його ідеї, що лише претендували на практичну значимість, набагато легше перевіряти на наукову, теоретичну вартість, що й намагалася досягти дослідниця.
Щодо написання “Історії України-Русі”, то, по-перше, створенню такої необхідної роботи передували роки забуття та відсутності жодної праці, назва та зміст якої розповідав би про історію та змагання українського народу за свою незалежність. Характерно, що протягом XVIII-XX ст. саме різноманітні за своїм характером історично-політичні дослідження слугували одним з найважливіших чинників обгрунтування права на політичну самостійність та національне самовизначення українського народу. Політичний контекст праць носив як безпосередній, так і опосередкований характер. Маємо випадки, коли написання історії України мало на меті перш за все політичне завдання. За таких обставин автори свідомо йшли на формування певних історичних міфів задля досягнення політичної мети.
Розвиток суспільно-політичного життя у XIX-XX ст., зростання етнічної самосвідомості вимагали створення саме загального курсу історії України як передумову та підгрунтя для подальшого вивчення і сприйняття історії українського народу та проблеми державного будівництва.
Отже, протягом тривалого часу в житті українського народу була відсутня праця, яка б не лише розповідала про історію українського народу, а вже навіть своєю назвою вказувала на існування такого народу та на існування своєї історії, пропагувала б навіть не ідею створення власної, незалежної держави, а розкривала б певні можливості, використовуючи історичний досвід побудови такої держави та її розвитку, роз’яснювала б причини і передумови, необхідні для самостійного життя. Таким чином, можна стверджувати, що до написання “Історії України-Русі” М.М. Аркаса спонукала гостра громадська потреба саме в такій популяризаторській праці.
У будь-якому суспільстві винятково висока роль інтелігенції в суспільно-політичному житті значною мірою зумовлюється відсталістю цього суспільства. Месіанізм інтелігенції в Російській імперії визначався, крім усього іншого, відсталістю російського суспільства, відсутністю нормальних демократичних інститутів, низьким культурним рівнем більшості населення. Це ж стосувалося, звичайно, й тогочасної української інтелігенції.
Доведено, що однією з головних причин написання історичної праці були загальногромадські, суспільно-політичні й культурні потреби практично повністю зрусифікованого Південного регіону України. Саме цей фактор був головним, що спонукав М.М. Аркаса написати “Історію України-Русі”. Історія має чимало прикладів, коли в скрутні для народу роки ніщо так не підтримувало український народ, як наявність ідеї або праці, яка відтворювала б історію українського народу. М.М. Аркас розумів і хотів, аби це зрозуміли й інші, що якщо українці самі не розпочнуть почувати та усвідомлювати себе як народ, як одне органічне ціле та не розпочнуть вимагати до себе відповідного ставлення, то не можна буде стверджувати про формування національної свідомості. А національна свідомість – це дуже складна суміш етнічних, політичних, релігійних, духовних, економічних, ідеологічних та ін. мотивацій, ґрунтованих на засадах не лише наукової, а й побутової свідомості, на міфах, утопіях тощо. В першу чергу, на побутовий рівень розраховував і М.М. Аркас, коли творив та працював на ниві українського національного руху.
Відомо, що “Історія України-Русі” складена методом компіляції, що ставило автора у залежність від джерел та досліджень. У праці відчутне використання ідей Д.М. Бантиш-Каменського. На висвітленні історії українського козацтва відчувається помітний вплив В.Б. Антоновича. Але, незважаючи на це, книга М.М. Аркаса стала дуже популярним оповіданням історії України, яка, в першу чергу, була розрахована на широкий читацький загал. Без будь-якого перебільшення, сьогодні Аркасівська концепція національної історії, культури, національної ідеї становлять великий науковий та практичний інтерес.
Слід наголосити, що аналіз творчості, діяльності та спадщини М.М. Аркаса надає значний матеріал для окреслення кола знайомих та характеристики багатьох неординарних постатей української політики, таких як В. Науменко, Є. Чикаленко, В. Липинський, В. Доманицький та ін. Саме завдяки такому прогресивному оточенню М.М. Аркас формував та утверджував свої погляди та переконання, перетворювався з представника аристократичної родини в поборника української національної справи, носія і провідника українського духу.
Дисертантка дійшла висновку, що великий вплив на громадсько-політичну діяльність М.М. Аркаса, його життя мав той факт, що діяльність формувалася та відбувалася в умовах утисків, переслідувань своїх носіїв, в першу чергу, саме представників інтелігенції, з браком політичного досвіду, з нерозвинутою політичною культурою, в умовах низької національної свідомості пробудження народних мас, достатньо невіддиференційована від інших культурних проявів того часу.
Однак все ж таки діяльність Миколи Миколайовича Аркаса була проявом повноцінного й прогресивного інтелектуального процесу в ході українського національного руху тих часів. М.М. Аркас намагався звернути основну увагу та підняти “українське питання” на рівень проблеми, стрижнем якої стала б ідея власної державності. Особливістю його доказів щодо можливості та необхідності національно-культурного відродження українського народу й українського державотворення було те, що вони, головним чином, грунтувалися на аргументах, які бралися з минулого, із сучасності та з уявного майбутнього українського народу.
Таким чином, незважаючи на певну спонтанність життя та творчості М.М. Аркаса, деяку наукову недосконалість його “Історії України-Русі”, в цілому все це разом мало незаперечне прогресивне значення для української національної справи, для української національної ідеї та пошуків шляхів будівництва самостійної, незалежної держави. Лише життя, творчість та оригінальні твори талановитих авторів могли і можуть так довго жити, привертати дедалі більшу увагу та викликати глибоку зацікавленість і навіть науковий інтерес. Звичайно, прикро, що протягом десятиліть такі праці перебували в спецсховищах і не були доступні як українським фахівцям, так і широкому загалу. Але після проголошення незалежності України постала потреба повернути це ім’я із забуття, надати можливість ознайомити широкий загал з його діяльністю. Як наслідок, загладити, нарешті, провину за роки незаслуженого забуття та значною мірою посилити заінтересованість громадськості, сприяти вихованню національної гідності, патріотизму, громадянської свідомості. Саме це і є неоціненним внеском у закріпленні порогу незворотності незалежної державності української нації.
На основі проведеного дослідження можна рекомендувати використання одержаних результатів з такою метою:
– при формулюванні політичних доктрин сучасного рівня, враховуючи комплекс державного будівництва і розвитку громадянського суспільства, на яких свого часу наголошував Микола Миколайович Аркас;
– підготовки наукових праць та навчальних посібників з історії політичної думки та історії України, а також краєзнавчих видань;
– написання узагальнюючих та спеціальних курсів з історії України;
– здійснення заходів, спрямованих на вдосконалення системи патріотичного виховання молоді;
– кращого та об’єктивного осмислення тих складних політичних процесів, що відбуваються в далеко неоднозначному громадсько-політичному і культурному житті сучасної України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко С.М. Національні основи опери М.М. Аркаса “Катерина” // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 72-74.
2. Авраменко С.М. Опера М.М. Аркаса “Катерина” – твір національного музично-театрального мистецтва // Шануючи пам’ять патріота України. Документи і матеріали про життя та діяльність М.М. Аркаса. – Миколаїв, 1997. – С. 51-57.
3. Авраменко С.М., Авраменко К.Б. Музичне життя Миколаївщини у 20-ті роки XX ст. // Тези Першої обласної наукової краєзнавчої конференції “Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження”. – Миколаїв, 1995. – С. 133-137.
4. Авраменко Л.В., Водяна П.М. Образ М. Аркаса у поезії Д. Креміня // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 84-85.
5. Агеєв Ю. Победители едут в Киев // Южная правда. – 1992. – 2 июня. – С. 4.
6. Айзікова Л.В., Береза І.Ю. Фольклористична спадщина М.М. Аркаса // Матеріали 1-ї Всеукраїнської студентської наукової конференції “Аркасівські читання”. – Миколаїв, 1993-1994. – С. 13-15.
7. Актуальні проблеми історії та культури України: Збірник наукових праць. – Ч. 1. – Миколаїв; Одеса: Тетра, 2000. – 220 с.
8. Андріяш В.І. Проблеми українського державотворення в спадщині М.М. Аркаса // Наукові записки: Збірник. – Т. 19: Політичні науки. – К.: Вид-во НаУКМА, 2001. – С. 132-134.
9. Андріяш В.І. Проблеми українського державотворення в епістолярній спадщині М.М. Аркаса // Наукові праці. Т. 12: Політичні науки.– Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – С. 40-42.
10. Андріяш В.І. Лекції М.М. Аркаса про українське козацтво // Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури: Збірник наукових праць. – Т. 1. – Миколаїв: Тетра, 2001. – С. 50-53.
11. Андріяш В.І. Передмова М.М. Аркаса до “Запорожця за Дунаєм” // Хрестоматія з історії всесвітньої політичної думки: Навч. посібник. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2002. – С. 132-134.
12. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. – К.: Дніпро, 1991. – 246 с.
13. Антонович В.Б. Характеристика деятельности Богдана Хмельницкого // Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К.: Либідь, 1995. – 328 с.
14. Аркас Микола // Енциклопедія українознавства, том 1. Репринтне відтворення видання 1955-1984 років. – Львів, 1993. – С. 56-58.
15. Аркас Микола. Історія України-Русі. Вступне слово і коментарі В.Г. Сарбея. – К.: Вища школа, 1990. – 456 с.
16. Аркас М.М. Історія України-Русі. Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. 468, оп. 1, спр. 1, арк. 232.
17. Аркас Микола. Історія України-Русі. – Одеса: Маяк, 1994. – 393 с.
18. Аров Б. О чем напомнила бандура. Дорогие мои земляки. Очерки, интервью, встречи. – Николаев, 1994. – 60 с.
19. Багатопартійна українська держава на початку 20 ст.: Програмні документи перших українських політичних партій / Упор. В.С. Журавський. – К., 1992. – 96 с.
20. Багмет Т.М., Бакалець О.Г. Джерела національної ідеї М. Аркаса // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 79-80.
21. Багмет М.О. Посилення сучасної лекційної пропаганди – суттєве продовження традицій просвітницької діяльності М.М. Аркаса // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 94-97.
22. Баденкова В.М. Живомовні традиції в “Історії України-Русі” Миколи Аркаса // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 51-54.
23. Батюк В.С. Українська державність напередодні та в роки Визвольної війни 1648-1654 рр. у працях дослідників із західної діаспори // Український історичний журнал. – 1993. – № 1. – С. 50 –56.
24. Береза І.Ю. Український фольклор та література в творчості М. Аркаса // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 46-49.
25. Береза І. Щирий син рідної України // Слово і час. – 1993. – № 5. – С. 8.
26. Береза І.Ю. Дослідницька і просвітительська діяльність М.Ф. Лагути // Тези доповідей і повідомлень науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю Миколаївського педагогічного інституту. – Миколаїв, 1994. – Ч. 1. – С. 63-66.
27. Береза І. М. Аркас // Освіта. – 1992. – 30 грудня. – С. 13.
28. Березовська Т.В. Рід Аркасів: просопографічний портрет на історичному тлі доби: Автореферат кандидатської дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Миколаїв, 2004. – 20 с.
29. Березовская Т. Аркасы // Южная правда. – 1993. – 14 січня. – С. 5-6.
30. Березовська Т. Микола Аркас: сторінки юнацького щоденника // Аркасівська вулиця. – 2000. – 2 грудня. – С. 3.
31. Березовська Т.В. Інтеграція роду Аркасів в соціально-екологічне та культурне середовище Російської імперії // Історичні і політологічні дослідження. – Донецьк, 2001. – С. 35-40.
32. Березовська Т.В. Феномен роду Аркаса // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 9-11.
33. Березовська Т. Аркаси: доля знаменитої родини // Щотижня. – 1993. – 16 січня. – С. 4.
34. Березовська Т. Приватне листування флігель-ад’ютанта Миколи Андрійовича Аркаса з дружиною Софією Петрівною, 1853-1856 рр. (з колекції Миколаївського краєзнавчого музею) // Актуальні проблеми історії та культури України: Збірник наукових праць. – Ч. ІІ. – Миколаїв; Одеса, 2000. – С. 41-46.
35. Березовська Т. Невідомі листи зі старої Богданівки (з архівної спадщини) // Аркасівська вулиця. – 2001. – Жовтень – грудень. – Число 3 (5). – С. 2.
36. Березовська Т. Дещо про родинний архів Аркасів // Аркасівська вулиця. – 2001. – Лютий – квітень. – Число 2 (4). – С. 3.
37. Бєлоус Н.О., Ревенко Н.В. Становлення художньої особистості М. Аркаса // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 9-11.
38. Біднов В. Що читати по історії України // Коротенька історіографія України. – Кам’янець-Подільський, 1919. – С. 50.
39. Біла Н., Таран Н. На честь славного земляка // Південна правда. – 1970. – 12 квітня.
40. Білай К.В., Цимбал Л.М. Микола Аркас. “Просвіта” на шпальтах миколаївської преси. Короткий огляд // ІІ міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 64-69.
41. Богун В. Микола Аркас // Аркасівська вулиця. – 2000. – Листопад. – Число 1.
42. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001. – 510 с.
43. Бойченко В. Велич Миколи Аркаса // Ленінське плем’я. – 1988. – № 6 (23 січня). – С. 3.
44. Бойченко В. Вшануймо Аркаса! // Культура і життя. – 1988. – 22 травня. – С. 2.
45. Бойченко В. Зустріч на шляхах мистецтва // Південна правда. – 1982. – 24 серпня. – С. 4.
46. Бойченко В. Ще один Аркас! // Радянське Прибужжя. – 1992. – 18 лютого. – С. 3.
47. Бойченко В.П. 3 справи М. Аркаса // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 3-8.
48. Бойченко В. Оба ми Миколи, або забутий син Аркасового роду // Щотижня. – 1992. – 28 лютого. – С. 4.
49. Бойченко В. Про нас говорять // Рідне Прибужжя. – 2000. – 14 вересня.
50. Бойчук С.В. Приватна бібліотека родини Аркасів та видання, що зберігаються в бібліотеках та архівах м. Миколаєва // ІІІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція “Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження”. – Миколаїв: Ато, 2000. – С. 165-170.
51. Борисенко В.Й. Про стан освіти селян на Лівобережній Україні в пореформений період (1861-1900 рр.) // Український історичний журнал. – 1975. – № 8. – С. 102-106.
52. Брайчевський М. Конспект історії України. – К.: Знання, 1993. – 320 с.
53. Брицький П. Політичні ідеї та рухи в Україні у другій половині XIX ст. // Історія в школі. – 1999. – № 6. – C. 2-6.
54. Будак С.В., Цимбал Л.М. М. Аркас і його роль у відродженні національної школи // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 60-62.
55. Будикіна О.В. Дитячі та юнацькі роки М.М. Аркаса // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 11-14.
56. Бурбан В. “Чудацькі думки про українську національну справу” // Зеркало недели. – 2001. – 29 вересня. – № 38. – С. 17.
57. Буша В.Н., Петренко О.М. Ще раз про “Катерину” та її сценічне буття // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 29-31.
58. Валович Олексій. Історик Аркас // Слава і честь. – 1993. – 13 січня. – С. 3.
59. Варушкін О.С., Мисуно А.В. М.М. Аркас – наш земляк, уродженець Північного Причорномор’я // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 37-38.
60. Вашкевич В.М., Григор’єва Л.В. М.М. Аркас про колонізацію Півдня України // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 75-77.
61. Величко В. Бачення М. Аркасом докиївського періоду історії України // Матеріали 1-ї Всеукраїнської студентської наукової конференції “Аркасівські читання”. – Миколаїв, 1993-1994. – С. 6-7.
62. Вікнянський П.М., Пронь Т.М. М.М. Аркас про розвиток культури України кінця XVIII – початку ХІХ століть // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 46-48.
63. Ворушкін О.С. Микола Миколайович Аркас – наш земляк, уродженець Північного Причорномор’я // Рідне Прибужжя. – 1998. – 24-25 березня. – С. 4.
64. Гвоздецький П. М. Аркас “Історія України-Русі”. – К., 1993. – 326 с.
65. Герман О., Гринчуцький В. Товариства “Просвіти” як обереги культурно-освітньої спадщини // Збірка “Культурне відродження в Україні”. – Львів: Астериск, 1993. – 220 с.
66. Гімназійна родина. – 2000. – № 3 (9). – Вересень. – С. 2-3.
67. Голобуцький О, Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця XIX – початку XX століття: Дослідження. - К.: Смолоскип, 1996. – 124 с.
68. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К.: Генеза, 1995. – 608 с.
69. Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX –XX ст.:Навч. посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів. – К.: Генеза, 1996. – 360 с.
70. Грушевський М.С. Звідки пішло українство і до чого воно йде. – К.: АТ “Петро Бабський”, 1917. – 30 с.
71. Грушевський М.С. Звичайна схема “руської історії” й справа раціонального укладу історії східного слов’янства // Пам’ятки України. –1991. – № 3. – С. 25-30.
72. Грушевський М.С. На порозі нової України // Вивід прав України: Зб. док. – Львів: Слово, 1991. – 45 с.
73. Грушевський М.С. На українські теми // Літературно-науковий вісник. – 1908. – Т. 44. – С. 121-136.
74. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: Знання, 1991. – 240 с.
75. Грушевський М. До рецензії д. Липинського // Літературно-науковий вісник. – 1908. – Кн. 8. – С. 318-323.
76. Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. – К.: Наукова думка, 1991. – 560 с.
77. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – К.: Лыбидь, 1991. – 400 с.
78. Грушевський М.С. Як жив український народ. – К.: Веселка, 1992. – 111 с.
79. Грушевський М.С. Історія України. – К.: Освіта, 1992. – 271 с.
80. Грушевський М.С. Духовна Україна. – К.: Освіта, 1994. – 320 с.
81. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К.: Наукова думка, 1992. – 544 с.
82. Грушевський М.С. Про батька козацького Богдана Хмельницького. – К.: Веселка, 1992. – 348 с.
83. Гузенко Ю.І. Аркас Микола Миколайович // Миколаївщина: літопис історичних подій. – Миколаїв: Олді, 2003. – С. 640-692.
84. Гунчак Т. Україна: перша половина 20 століття: Нариси політичної історії. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
85. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 1 “Аркас М.М. Історія України-Русі”, арк. 100.
86. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 2 “Чорновики листів М.М. Аркаса Лисенку М.В., Чикаленку Є.Х., Матушевському Ф.П. та ін.” (1900-1905), арк. 45.
87. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 5 “Лист Д. Дорошенка” (1907), арк. 37.
88. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 6 “Листування М.М. Аркаса з драматургом М.Л. Кропивницьким” (1875-1908), арк.18.
89. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 7 “Листи В. Доманицького” (1906-1909), арк. 32.
90. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 9 “Листи М. Лисенко до М. Аркаса” (1907), арк. 27.
91. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 10 “Лист інспектора класів Полтавського інституту благородних дівиць Маркевич Г.І.” (1901), арк. 4-5.
92. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1., спр. 12 “Листи редактора історичного журналу “Київська старина” Науменка В.” (1901), арк. 42.
93. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 14 “Листи бібліотекаря Одеської “Просвіти” Ніковського А.В. Аркасу М.М.” (1906-1908), арк. 32.
94. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 15 “Листи кобзаря Терешка Пархоменка М.М. Аркасу” (1908), арк. 40.
95. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 18 “Листи В. Степаненка до М. Аркаса” (1901-1908), арк. 15.
96. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 21 “Листи редактора газети “Рада” Чикаленко Є.Х. до М.М. Аркаса” (1903-1908), арк. 45.
97. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 22 “Листи до М.М. Аркаса…”, арк. 44.
98. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 23 “Листи літератора Матушевського Ф.П.” (1908), арк. 113.
99. ДАМО, ф. 468 “Особистий фонд М.М. Аркаса”, оп. 1, спр. 27 “Листи різноманітних осіб членам родини М.М. Аркаса” (1906-1910), арк. 38.
100. ДАМО, ф. 206 “Миколаївське товариство “Просвіта”, оп. 2, спр. 1 “Документи Миколаївського товариства “Просвіта”, арк. 20.
101. ДАМО, ф. 206 “Миколаївське товариство “Просвіта”, оп. 1, спр. 2 “Листи, телеграми та інші документи товариства “Просвіта”, арк. 74.
102. ДАМО, ф. 206 “Миколаївське товариство “Просвіта”, оп. 1, спр. 3 “Річне справоздання з діяльності українського товариства “Просвіта” у Миколаєві за 1907 р.” (1908), арк. 38.
103. ДАМО, ф. 206 “Миколаївське товариство “Просвіта”, оп. 1, спр. 5 “Справоздання українського товариства “Просвіта” у Миколаєві на 1 січня 1909 р.”, арк. 231.
104. ДАМО, ф. 206 “Миколаївське товариство “Просвіта”, оп. 1, спр. 6 “Документи товариства “Просвіта”, арк. 178.
105. Джамбек І.М., Макаренко О.П., Петренко О.М. М. Лисенко і М. Аркас як видатні постаті національно-культурного відродження // ІІ Міжвузівська студентська науково-практична конференція “М.М. Аркас: погляд із сьогодення”, присвячена 145-й річниці від дня народження. – Миколаїв, 1998. – С. 11-13.
106. Дмитренко О.О. Джерела формування М.М. Аркаса як історика // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя М.М. Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 34-36.
107. Дністрянський М.С. Кордони України. Територіально-адміністративний устрій. – Львів: Світ, 1992. – 144 с.
108. Добровольський О.А. Крізь тисячоліття. Історія Миколаївщини в топонімах. – Миколаїв: Можливості Кіммерії, 1998. – С. 86-88.
109. Донець Л.С. Микола Аркас і українське культурне відродження // Джерела духовності. Тези науково-практичної конференції до 140-річчя Миколи Миколайовича Аркаса. – Миколаїв, 1993. – С. 31-33.
110. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – К., 1991. – Ч. 1. – 280 с.
111. Драгоманов М. Україна і Москва в історичних взаєминах. – Львів: Самоосвіта, 1937. – 132 с.
112. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу. – Львів, 1892. – 303 с.
113. Драгоманов М. Антракт з історії українофільства (1863-1872) // Драгоманов М.П. Вибране (“...Мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні”). – К.: Либідь, 1991. – С. 204-234.
114. Драго