Ідеї консенсусу в концепціях політичних еліт : Идеи консенсуса в концепциях политических элит

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Дубовик Наталія Анатоліївна

УДК323.39:316.652.2

Ідеї консенсусу в концепціях політичних еліт

23.00.01 - теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
політичних наук

Науковий керівник
Обушний Микола Іванович,
доктор політичних наук, професор

Київ –2003

ЗМІСТ
Вступ __________________________________________________ 3-7

Розділ 1 Концептуальні підходи дослідження політичних еліт____
8-56
Висновки до Розділу 1 ______________________________________
57-66
Розділ 2 Консенсус – провідний принцип діяльності політичних еліт ______________________________________________
67-114

Висновки до Розділу 2 ______________________________________
114-121
Розділ 3 Консенсусні аспекти елітизму в українській політичній думці ____________________________________________
122-157

Висновки до Розділу 3 ______________________________________
157-165
Висновки _________________________________________________ 166-167

Список використаної літератури ___________________________
168-182

.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток політичної науки неможливий без ґрунтовних досліджень проблем функціонування політичних еліт, визначення місця і ролі консенсусу в їх політичній комунікації. Це обумовлено необхідністю виокремлення теоретичних підвалин стабільності політичної системи держави.
Основи наукового визначення консенсусу, його місця і ролі в елітотворенні були закладені, значною мірою, Г. Москою, В. Парето, Р. Міхельсом. Обґрунтовуючи необхідність консенсусу, класики елітології виходили з природності суперництва, розбіжностей і навіть конфліктів, що постійно виникають всередині еліт.
Особливо актуальним є врахування ідеї консенсусу, яку запропонував німецький дослідник Ю. Хабермас у розробці концепції комунікативного дискурсу. Враховуючи позитивні результати його досліджень, слушним видається використання концепції комунікативного дискурсу при створенні української моделі політичних еліт на засадах ідеї консенсусу.
На основі співставлення історичних реалій становлення української політичної еліти та певних засад узгодження соціальних інтересів у концепції політичних еліт В. Липинського, в дослідженні також вважаємо за необхідне переосмислення історичної та теоретичної спадщини української політичної думки з метою знаходження джерела для утвердження ідеї консенсусу у сучасній елітології.
Консенсусному аспекту взаємодії політичних еліт українські політологи приділяють недостатньо уваги. Тому, виходячи з об’єктивних труднощів перехідного періоду до утвердження демократичних засад функціонування політичної системи, обрана тема дослідження набуває все більшої актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” і відповідної науково-дослідної теми філософського факультету 01БФ 041 – 1 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”.
Об‘єктом дослідження є сучасні концепції політичних еліт.
Предметом дослідження виступають ідеї консенсусу в концепціях політичних еліт.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення місця і ролі консенсусу в концепціях політичних еліт.
Враховуючи поставлену мету, передбачено вирішити такі завдання:
1. Дослідити еволюцію ідеї формування, розвитку і взаємодії політичних еліт в історичній ретроспективі.
2. Розкрити розвиток ідеї консенсусу в сучасних концепціях політичних еліт.
3. Розглянути становлення політичної еліти України в сучасних концепціях політичних еліт та передумови її функціонування на засадах консенсусу.
4. Обґрунтувати необхідність та межі застосування ідеї консенсусу при формуванні політичної еліти сучасної Україні.
Методи дослідження. У роботі використані:
- історичний метод – під час розгляду історичної еволюції ідеї консенсусу політичних еліт;
- діалектичний метод – для розкриття логічного взаємопереходу історичних стадій розвитку ідеї консенсусу в концепціях політичних еліт;
- порівняльний метод – при аналізі головних напрямків дослідження ідеї консенсусу політичних еліт;
- структурно-функціональний метод – при дослідженні структури політичної еліти і можливості її існування на засадах консенсусу.
- метод сходження від абстрактного до конкретного – у загальнотеоретичному розгляді ідеї консенсусу як основи формування ефективної політичної еліти.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження зумовлена сукупністю поставлених задач, що розкриваються в таких положеннях дисертації:
• сформульовано авторське бачення щодо ретроспективи становлення ідеї консенсусу. З’ясовано, що Н. Макіавеллі вперше використав поняття “консенсус” як новий принцип узгодження інтересів політичних еліт і діяльності правителя. Це дало змогу автору визначити початок переходу від панування принципу “віри” до принципу “консенсусу”, як провідного чинника взаємодії політичних еліт;
• визначено авторське розуміння сутності ідеї консенсусу в концепціях засновників політичного елітаризму (Г. Моски, В. Парето, Р. Міхельса). На основі аналізу концепцій, аргументовано положення про можливість поєднання принципів демократії та елітизму. Обґрунтована теза про небезпеку, яку несе відмова від ідеї консенсусу в демократичних моделях управління;
• здійснено порівняльний аналіз ідеї консенсусу в моделі демократії соціальної згоди А. Лейпгарта, теорії поліархії Р. Даля, інтегративної концепції Д. Белла, неоплюралістичної концепції “національної єдності” Д. Растоу, теорії комунікативної дії Ю. Хабермаса, і на його основі обґрунтовано положення про те, що в цих концепціях ідея консенсусу є обов’язковою умовою формування політичної еліти в будь-якому демократичному суспільстві;
• доведено, що українська політична думка постійно була в пошуках впровадження засад формування консенсусу інтересів політичних еліт. На основі історичної ретроспективи з’ясовано потенційну придатність української еліти до демократичного способу правління, яка може спиратися на досвід демократичних традицій Київської Русі та приклади демократичного самоврядування козацьких товариств. Визначено місце і роль консенсусу політичних еліт у процесі становлення української державності та утвердження толерантних принципів комунікації на основі ідеї консенсусу;
• вперше запропоновано ідею інтеграції консервативної моделі досягнення консенсусу В. Липинського з концепціями демократії зарубіжних елітологів. Зокрема, йдеться про домінування принципу пропорційності у виборчій системі, який обґрунтовує А. Лейпгарт, врахування інтересів меншин за Р. Далем і принципи толерантного дискурсу між владою та опозицією Ю. Хабермаса. Автор доводить необхідність синтезу провідних концепцій з вітчизняною традицією політичної думки, враховуючи реалії українських політичних процесів, що забезпечить створення засад конструктивного прийняття управлінських рішень.
Практичне значення одержаних результатів. Зроблені висновки та рекомендації виступають методологічним підґрунтям подальших наукових розробок і вирішення нагальних проблем елітології. Результати дослідження можуть застосовуватися для вироблення стратегії реформування політичних інститутів українського суспільства, підвищення рівня розвитку громадянського суспільства, формування засад сучасної державної політики.
Основні теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути використані в навчальних курсах з політичної елітології, історії та теорії політичної думки, політології, політичної соціології, які викладаються у вищих навчальних закладах України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на наступних конференціях:
• Науково-практична конференція “Дні науки філософського факультету” (11-12 квітня 1996 р., м. Київ, філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка).
• Науково-практична конференція “Становлення ліберального суспільства в Україні: традиції, сучасність, перспектива” (27 квітня 2001 р., м. Київ, Київський Будинок учених).
Результати дослідження обговорювалися на засіданнях і науково-методичних семінарах кафедри політології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дисертації використовуються дисертантом під час проведення навчальних занять з курсу політології.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях з питань політичної науки, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 182 сторінки, зокрема, список використаних джерел - 15 сторінок, 196 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виходячи з поставленої мети, у дослідженні обґрунтовано необхідність досягнення ідеї консенсусу політичних еліт як умови забезпечення їх взаємодії, що виступає чинником стабільності демократії. Найбільш важливими є наступні результати дослідження:
1. На основі аналізу ідей, що містяться в працях Конфуція, Платона, Н. Макіавеллі та інших мислителів Стародавнього світу та Нового часу, доведено необхідність пошуків та знаходження ідеї консенсусу в процесі формування та функціонування політичних еліт. З’ясовано історичну еволюцію терміну “консенсус” починаючи з праць Н. Макіавеллі, його використання в демократичних і недемократичних концепціях політичних еліт. Аргументовано, що історичні умови спонукали попередників сучасного дослідження політичних еліт до обґрунтування недемократичного консенсусу, який містив у собі потенційно широкі можливості для панування диктаторського політичного режиму.
2. У дослідженні ідей класиків концепції політичного елітаризму – В. Парето, Г. Моски, Р. Міхельса простежено логічний розвиток ідей правлячої верхівки Платона і Н. Макіавеллі, проте вказано на небезпеку використання їх ідей для обгрунтування різних форм тоталітаризму, з’ясовано хибність відмови від використання в елітарних концепціях демократичних принципів.
3. Підкреслено різницю між головними течіями сучасного бачення місця і ролі у суспільному житті політичних еліт, здійснено оцінку внеску концепції демократичного елітизму Й. Шумпетера в остаточний злам протистояння елітизму і демократії у політичній науці. Поглиблено аналіз трьох провідних концепцій політичних еліт сучасної світової політичної думки: плюралізм еліт в концепції соціальної згоди А. Лейпгарта, теорію поліархії Р. Даля, критичну концепцію еліт Т. Дая, Х. Зіглера. Запропоновано рекомендації використання їх ідей відповідно до вітчизняних реалій політичної дійсності.
4. Обґрунтовано значення ідеї консенсусу політичних еліт у контексті розгляду концепцій представників франкфуртської філософської школи, зокрема, автора теорії комунікативної дії Ю. Хабермаса. Аргументовано, що сучасні концепції політичних еліт значну увагу приділяють основам досягнення консенсусу в політичній комунікації і це може бути запорукою становлення міцної, стабільної політичної системи держави. Так, в її межах поступово сформовано усвідомлення важливості ролі політичної еліти в демократичному суспільстві, стверджено необхідність розвитку незалежних соціальних груп інтересів, що є запорукою неможливості узурпації влади будь-якою меншиною. Така перспектива має спонукати громадськість до утворення незалежних об’єднань на основі відстоювання своїх соціальних інтересів.
5. Досліджено становлення ідеї консенсусу у вітчизняній політичній думці. Поглиблено аналіз положення консервативної моделі консенсусу політичних еліт В. Липинського про необхідність елітотворення серед усіх соціальних верств з майбутнім узгодженням власних інтересів на основі пріоритету інтересів держави.
6. Визначено, що серед сучасних концепцій політичних еліт доцільно використовувати ідею класократичного консенсусу В. Липинського з адаптованими до вітчизняних реалій принципами формування демократії соціальної згоди А. Лейпгарта, в якій використано досвід досягнення консенсусу провідних політичних еліт розвинених країн та основами досягнення політичного дискурсу Ю. Хабермаса.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимов А. Политическая элита Украины: Опыт концептуального анализа // Персонал. – 1999. — №1. — С.31-37.
2. Афанасьев М.Н. Правящая элита России: образ деятельности // Мировая экономика и международные отношения. — 1996. — №3. — С.46-56.
3. Ашин Г.К. Міф про еліту. - К.: Товариство “Знання”, 1964. - 48с.
4. Ашин Г.К., Понеделков А.В., Игнатов В.Г., Старостин А.И. Основы политической элитологии. — М.: «Издательство ПРИОР», 1999. — 304с.
5. Ашин Г.К. Смена элит // Общественные науки и современность. — 1995. - №1. — С.40-51.
6. Ашин Г.К. Современные теории элиты: критический очерк. — М. : Международные отношения, 1985. — 256с.
7. Ашин Г.К. Элитизм и демократия // ОНС. — 1996. — №5. — С.59-70.
8. Ашин Г.А. Элитология в зеркале политической философии и политической социологии // Социально- политический журнал. – 1998. – №6. – С.57-71.
9. Бакунин М. А. Избранные философские сочинения и письма. — М. : Мысль, 1987. — 573с.
10. Бебик В.М. Политическая деятельность в посттоталитарном обществе // Персонал. - №2-6. – C.26.
11. Белебеха І.О. Українська еліта. — Х.: Березіль, 1999. — 343с.
12. Бердяев Н. А. Философия неравенства. — М. : ИМА- пресс, 1990. — 285с.
13. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. — М.: Наука, 1990. — 220с.
14. Бердяев Н. А. Судьба России: Опыты по психологии войны и национальности. — М. : Филос. о- во СССР, 1990. — 240 с.
15. Бердяєв Н.А. Философия свободного духа. М.: Республика, 1994, — 480 с.
16. Білий О. Дискурс влади і типи еліт // Політична думка. — 1994. — №2. — C.101-106.
17. Бочковський О.І. . Вступ до націології. — К.: Генеза, 1998. — 138с.
18. Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. — 804с.
19. Восленский М.С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза.- М.: Советская Россия, 1991. — 624с.
20. Врублевский В.К. Український шлях. Начерки: геополітичне становище України та її національні інтереси. — К.: Освіта, 1997. — 75с.
21. Галямов Р.Р. Политические элиты рессийських республик: особенности трансформации в постсоветский период // Политические Исследования. – 1998. — №2. — С.108-116.
22. Гаман-Голутвина О.В. Политические элиты России. — М. : Интеллект, 1998. — 415 с.
23. Гегель Г. Философия права. — М. : Мысль, 1990. — 524с.
24. Гельман В. Постсоветские политические трансформации (наброски к теории) // Политические Исследования. – 2001. — №1. – С.15-30.
25. Гельман В. Трансформация в России: политический режим и демократическая оппозиция. – М.: МОНФ, 1999. – С.12.
26. Гитлер А. Моя борьба. — М. : Витязь, 1998. — 590с.
27. Головин Н.А. Теория политического плюрализма в Германии // Политический плюрализм. История и современные проблемы. — Спб.: СПГУ. — 1992. — С.67
28. Гордієнко М. Концепція політичної еліти В. Липинського як фактор національно-державної ідентичності України // Нова політика. — 1998. — №2. — С.44-48.
29. Грозіцька Т.Ю. Теорії демократії в сучасній американській політичній науці: Дис... канд. політ. наук: 23.00.01. — О., 2000. — 165с.
30. Грозіцька Т.Ю. Консенсусна теорія демократії: оптимальна модель для України // Нова політика. – 1998. – № 5. – С.33-36.
31. Грозіцька Т.Ю. Елітарна теорія демократії Йозефа Шумпетера // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 1999. – Вип. 5. – С.179-183.
32. Грозіцька Т.Ю. Теорія поліархії Роберта Даля // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 1999. – Вип. 6-7. – С.372-377.
33. Грозицкая Т.Ю. Теория демократического процесса Роберта Даля и политическая ситуация в современной Украине // Юридический вестник. – 1996. – № 3. – С.71-75.
34. Дай Т., Зиглер Х. Демократия для элиты: Введение в американскую политику. - М.: Юридическая литература, 1984. - 320с.
35. Даль Р. О демократии / Пер. с англ. –М.: Аспект Пресс, 2000. – 208с.
36. Даль Р. Полиархия, плюрализм и пространство // Вопросы философии. –1994. - №3. – С.39.
37. Деркач В., Дубровский М. Элита в контексте кадровых проблем Украины // Персонал. – 1999. - №1. – С.26-30.
38. Дзюба І.М. Україна перед Сфінксом майбутнього. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2001. – 35с.
39. Дискин Ч. Социальная трансформация элит // ОНС. - 1994. - №3. - C.14-27.
40. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. – Прага, 1923. – Т.1. – С.334.
41. Донцов Д. Дух нашої давнини. - Львів: Каменяр, 1992. - 341с.
42. Донцов Д. Націоналізм. — Лондон: Укр. вид. спілка, 1966. — 363с.
43. Драгоманов М. Терроризм и свобода, муравьи и корова. Ответ на ответ «Голоса» // Собрание политических сочинений. – 1906. – Т.2. – С.287.
44. Дубинин Н.П. Наследование биологическое и социальное. М.: «Коммунист», 1980. - №11. - C.67.
45. Дука А.В. Властные элиты: социологический анализ // ЭлИс. – 2002. – С.12-23.
46. Дука А.В. О плюралистических тенденциях в посттоталитарном общесве // Политплюрализм. История и современные проблемы. – СПб.: Из-во С.- П., 1992. – С.50-67.
47. Елизаров В.П. Элитическая теория демократии и современный российский процесс // Политические Исследования. – 1999. - №1. – С.72-79.
48. Еліта в суспільстві: нагальний зміст теоретичної проблеми (Аналітичні розвідки) // Розбудова держави. - 1998. - №7- 8.- С.13-27.
49. Елітарні теорії: сучасне бачення // Віче. –1998. - №8. – С.119-126.
50. Єрмолаєв А. “Є влада і опозиція, однак відсутня еліта...” // День. - 2002. – №186. – С.3.
51. Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека (современная немецкая практическая философия). – К.: Наукова Думка. –1994. – 199с.
52. Ефимов А. Элитные группы, их возникновение и эволюция // Знание - сила. - 1988. - № 1. – C.56-66.
53. Закони Ману. Пер. С.Д. Эльмановича. - М.: Восточная литература, 1960. - С.22-23.
54. Золотой век номенклатуры // Советское общество: возникновние развитие, исторический финал. - М., 1997. - Т. 2. - С.67-91.
55. Ильин В.И. Буржуазный плюрализм: истоки и классовый смысл. — М. : Мысль, 1983. — 199 с.
56. Ідейно-теоретична спадщина Д.Донцова і сучасність / О.В.Старух, Ф.Г.Турченко. - Запоріжжя: Просвіта, 1998. - 142с.
57. Іщенко Ю. Реалії та реальності духовного відродження // Політологічні читання. –1992. - №2. – С.187-206.
58. Кайтуков В.М. Эволюция диктата. М.: ИНФРА-М-КОДЕКС, 1995. - 447 с.
59. Кант Е. Избраные Сочинения в 6 томах. - М. Мысль, 1965. – Т. 4. – Ч. 2. - С.234.
60. Карамзіна М. Становлення української еліти (кінець XIX – початок ХХ сторіччя) // Розбудова держави. – 1998. - №3/4. – С.99-106.
61. Карлейль Т. Теперь и прежде / Сост. Медведева. – М.: «Республика», 1994. –415с.
62. Кармазина М. Становлення української еліти (кінець ХІХ поч. ХХ ст.) // Розбудова держави. - 1998. - №3-4. – С.99-144.
63. Каспарук В. Рекрутування еліт // Підтекст. – 1998. - №23. - С.12.
64. Кін Д. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення. — К.: K.I.C. –2000. — 191 с.
65. Кінан Едвард. Російські історичні міфи: Зб. Статей. — К. : Критика, 2001. — 282с.
66. Кислицын С. А. Большевистская элита 20-30-х гг. - Ростов н/Д, 1995. –185с.
67. Ключевський В.О. Курс русской истории. - М.: Просвещение, 1958. - Т.VI. - C.391.
68. Коваленко А. Чим виміряти ефективність влади? // Віче. – 2001. - №1(106). – С.85-94.
69. Козловська Л.В. Порівняльний аналіз формування української політичної еліти на зламних етапах XX століття (кінець 10-х і 90- і роки): Дис... канд. політ. наук: 23.00.02. — О., 2000. — 208с.
70. Козловська Л.В., Наумкіна С.М. Українська політична еліта зразка 1917 року // Науковий вісник. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 1998. – Вип. 4-5. – С.6-9.
71. Козловська Л.В. Формування нової політичної еліти в сучасній Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених «Політика і політична культура в умовах становлення і розвитку українського суспільства. — О., 1999. —С.136-138.
72. Колосова Е. «Скамья запасных» государственно-политической элиты // Бизнес- информ. — 1998. — №8. — С.5-7.
73. Колосова О. Оспекти формування державно-політичної еліти України // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. - Вип. 2. —К.,1998. — С.109-112.
74. Корнхаузер В. Політика масового суспільства // Політичні читання. — 1992. — №1. — С.151-210.
75. Кремендаль Г. Теория плюрализма в Германии. Возникновение, критика, перспективы // Плюрализм и его критика зарубежными марксистами. — М.1986. — С.81-82
76. Кретов Б.И., Васильева Л.Н. Российская модернизация и элита. — М. : МИИТ, 2000. — 53с.
77. Крилова С. Становлення еліти в Україні // Розбудова держави. — 1997. — №4. — С.20.
78. Крыштановская О. Трансформация старой номенклатуры в новую российскую элиту. — М.: “ОНС”, 1995. — №1. — С.13-18.
79. Кузнєцова С.В. Політична прагматика як складова лідеротворчого процесу // Політичний вісник. — К., — 2001. — Вип.9. — С.73- 81.
80. Куколев И.В. Трансформация политических элит в России // Общественные науки и современность. —1997. — № 4. — С. 9.
81. Куксенко М. Історичні особливості становлення і розвитку української політичної еліти // Вісник Української Академії державного управління. – 2001. — №2. — Ч.2. — С. 222-225.
82. Куксенко М. Становлення українськ державності й сучасний стан формування української політичної еліти // Вісник Української Академії державного управління. — 2001. — №4. — С. 274-281.
83. Кульчицький С. Політична еліта в радянській і незалежній Україні // День. — 2001. — № 143. — С.4.
84. Кухта Б. Теоретичні аспекти феномену «політична еліта» // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. пр. УАДУ. — О.,1999. — Вип2. — С.39-44.
85. Кучабський В. Більшовизм і сучасне завдання українського заходу. — Львів: Каменяр. — 1925. — 140с.
86. Кучабський В. Зміна поглядів на політику як науку // Політика, — 1926. — С.14- 16.
87. Кучабський В. Лист до С. Томашівського, 4 листопада 1925 року // ЦДІА. — С.78.
88. Кучеренко О. Г.Моска – теоретик елітизму // Соціальні виміри суспільства. — 1998. — №1. — С.78-87.
89. Латигіна Н.А. Елітарні теорії і сучасне бачення // Віче. — 1998. — №8. — С.119-126.
90. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). —К.: Стилос, 2001. –584 с.
91. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах. — М. : Аспект- пресс, 1997. — 286 с.
92. Либман Г. И., Варбузов А. В., Сухарева Э. О. Проблемы политических элит в российском обществе // Социально-политический журнал. — 1997. — № 5. — С. 21-30.
93. Либман Г.И., Варбузов А.В., Сухарева Э.О. Теории элит // Социально- политический журнал. — 1997. — №4. — С.106-116.
94. Липинський В. "Нова зоря" і ідеологія гетьманців // Діло, 1929. — С.18.
95. Липинський В. Листи до братів хліборобів. - Відень: Видавнича корпорація в Нью Йорку, 1954. — 470с.
96. Лисяк- Рудницький І. Роль України в новітній історії // Історичні есе. — К.: Основи, 1994. – Т. 1. — С. 157.
97. Литвин В. Про сучасні українські партії, їхніх прихильників та лідерів // Політологічні читання. — 1992. — №1. — С.62-102.
98. Лэш К. Востание элит и предательство демократии. – М.: Логос&Прогресс. — 2002. — 220с.
99. Макиавелли Н. Государь. Рассуждение о первой декаде Тита Ливия. — Ростов на Дону: Изд- во “Феникс”. — 1998. — 576с.
100. Малахов В. Інтеграція та еліта: становлення в сучасній Україні // Політична думка. — 1994. — №3. — С.19-20.
101. Манхейм К. Идеология консерватизма. - М.: Юрист, 1994. — 468с.
102. Маркозова Е.А. Вплив еліт на напрям соціальної трансформації суспільства // Харьковские социологические чтения. — 1998. — С.151-155.
103. Мельвиль А. Демократические транзиты: теоретико-методологические и прикладные аспекты. — М.: МОНФ, 1999. — С. 16.
104. Микитенко С.А. Енігма лідера, або що може обіцяти політична карєра порядній людині, окрім втрати порядності. — К.: Молодь, 2001. — 416с.
105. Миллс Р. Властвующая элита. М.: Иностранная литература, 1956. — 542с.
106. Михельс Р. Вожди и массы // Диалог. — 1990. — №5. — С. 84-85.
107. Міхновський М. Самостійна Україна. — Б. м.: «Самостійна Україна», 2000. — 33с.
108. Можаровський В.А. Соціальний конфлікт і консенсус: історико- соціологічний аналіз. Дис... канд. Соц. Наук: 22.00.01. — К., 1999. —178с.
109. Моска Г. Правящий класс // Социс. — 1994. — № 10. — С.87- 199.
110. Мохов В.П. Элиты как руководящая и направляющая сила индустриального общества // ЭиИс-Центр. — 2002. — С. 3-11.
111. Нарта М. Теория элит и политика. - М.: Прогресс, 1978. — 236с.
112. Наумкіна С.М. Тенденції розвитку політичної еліти в Україні 2 пол. 90 рр. // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць УАДУ. — Одеса,1999. — Вип 2. — С.56- 65.
113. Ненав І. Трансформація еліти і лідерства в інформаційному суспільстві // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць УАДУ. – Одеса,1999. – Вип 2. – С.24- 29.
114. Ницше Ф. Воля к власти : Опыт переоценки всех ценностей. - М. : ИЧП "Жанна", 1994. — 362 с.
115. Новые политические элиты в России и Восточной Европе // Россия и современный мир. — 1997. — № 1. — С.16.
116. Оболонский А. В. Постсоветское чиновничество: квазибюрократиче¬ский правящий класс // ОНС. — 1996. — № 5. — С.13-14.
117. Обушний М.І. Етнос і нація: Проблеми ідентичності. –К.: Український Центр духовної культури, 1998. — 204с.
118. Ортега- и- Гассет X. Восстание масс // Вопросы философии. — 1989, — №3. — С.18.
119. Острогорский М.Я. Демократия и политические партии. — М. : Росспэн, 1997. — 639с.
120. Охотский Е.В. Политическая элита / Е. В. Охотский; Рос. акад. управления, Политол. центр. — М. : Луч, 1993. — 91 с.
121. Охотский Е.В. Политическая элита и российская действительность (Метод. пособие к спецкурсу). — М. : Изд- во Рос. акад. гос. службы, 1996. — 137с.
122. Панарин А.С. Элита и массы в глобальной революции: по разные стороны барикад // Искушение глобализмом. — М.: Русский Национальный Фонд, 2000. – С.281-287.
123. Паренти М. Демократия для немногих. — М. : Прогресс, 1990. — 501с.
124. Пахарєв А.Д. Українська політична думка про лідерство // Трибуна. – 2002. — №1-2. — С. 26-28.
125. Пахарев А.Д. Политическое лидерство и лидеры: Монография. – К.: Знание Украины, 2001. – 270с.
126. Пірен М. Політична еліта та проблеми політичної елітаризації українського суспільства // Вісник УАДУ. – 2001. — №1. - С. 242-249.
127. Піховшек В.В. Динаміка еліти. - К.: Агенство "Україна", 1998. — 253с.
128. Платон Избраные Сочинения. — М. : Мысль, 1998. — 798с.
129. Политическая элита: состояние и перспективы становления. М.: Мысль, 1993. — С. 33.
130. Политический плюрализм : История и современные проблемы / Под ред. Л. В. Сморгунова. — СПб. : Изд- во С.- Петербург. ун- та, 1992. — 119 с.
131. Політична влада та політична еліта // Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / Під ред. В.Полохало. —К.: Політична думка, 1995. — С.143-161.
132. Політологія Посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / Під ред. В.Полохало. — К.: Політична думка 1995. – 368с.
133. Понеделков А.В. Политическая элита: генезис и проблемы ее станов¬ления в России. — Ростов н/Д, 1995. — С.29.
134. Понеделков А.В. Сравнительный анализ взглядов Г. Моска и В. О. Клю-чевского на элиту // Государственная и муниципальная служба. Методоло-гия, теория, практика, зарубежный опыт. - Ростов- на- Дону, 1997. — С.14
135. Понеделков А.В., Старостин А.М. Введение в политическую элитологию. — Ростов н/Д : Изд- во Сев.- Кавк. акад. гос. службы, 1998. — 123 с.
136. Потульницький В.А. Нариси з української політології (1819- 1991). — К.: Либідь, 1994. — 316с.
137. Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1993. – 192с.
138. Райгородський Д.Я. Психология и психоанализ. – Самара: Издательский дом “Бахрах” 1999. – 608 с.
139. Растоу Д.А. Переходы к демократии // Политические Исследования. –1996. — №5. — С.15.
140. Ривера Ш. Тенденции формирования состава посткоммунистической элиты в России // Политические Исследования. –1995. - № 6. - С.61-67.
141. Розумний М. Політичний вибір України. — К.: Смолоскип, 1999. – 118с.
142. Российская элита: психологические портреты. — М.: Ладомир, 2000. — 319с.
143. Российская элита: психологические портреты / О.В. Давыдов (сост.). — М. : Научно- издательский центр "Ладомир", 2000. — 320с.
144. Рыбаков Б.А.. Киевская Русь и русские княжества XII- XIII вв. — М. : Наука, 1982. — 590 с.
145. Салмин А.М. Современная демократия: очерки становления. — М. : Ad Marginem, 1997. — 448с.
146. Самсонова Т. Н. Концепция «правящего класса» Г. Моски // Социоло¬гические исследования. — 1994. — № 10. — С.12-19.
147. Сартори Д. Вертикальная демократия // Политические Исследования. - 1993. - №2. - С. 80-90.
148. Семигин Г.Н. К вопросу о способах разрешения конфликта // Политические конфликты от насилия к согласию. – М.: Центр конфликтологии РАН, 1996. – С. 34-36.
149. Слепцов Н.С., Куколев И.В., Рыскова Т.М. Новая легитимность региональных лидеров // Социология власти. Инф.- аналит. бюллетень. -1997. — № 3. — С.33.
150. Соловьёв Э.Г. У истоков российского консерватизма // Политические Исследования. — 1997. — №3. — С.137- 147.
151. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. — М. : Политиздат, 1992. — 542 с.
152. Старосольський В. Теорія нації. — Відень: Б. в., 1922. — 144 с.
153. Сучасна Україна: політичні олігархи, холдінги, синдикати // Політичний календар інформаційно- аналітичний огляд. — К.: Інститут політики. — 1999. — №2. — С.5-7.
154. Сціборський М. Соборність психології та політики – основа націоналізму // Розбудова Нації. — 1928. — №1. — С.14.
155. Танчер В., Кучеренко О. Ідеї елітизму в контексті демократичної трансформації суспільства: Теорія, методи, маркетинг. — 1998. — №3. — С.5- 16.
156. Тарусина И.Г. Элитисты и плюралисты в современной политической теории // Политические исследования. — 1997. — №4. — С.148-154.
157. Титов В.Н. Политическая элита и проблема политики. // Социологические ис¬следования. — 1998. — № 7. — С.19-21.
158. Токвіль А. Про демократію в Америці. ¬— К.: Вид. дім «Всесвіт», 1999. — 586 с.
159. Толочко П.П. Київська Русь. — К.: Абрис, 1996. — 358с.
160. Томашівський С. Історія і політика // Відень: Хлібороб, 1921. – 365с.
161. Томашівський С. Історія України. Мюнхен: Український Вільний Університет, 1919-1948. - 134с.
162. Томашівський С. Під колесами історії: нариси і статті. - Берлін: Українське слово 1922. - 95с.
163. Томенко М.В. Українська перспектива // Політичні студії. - Вип. 2. - К. - Українське перспектива, 1995. – Вип.2. - 103с.
164. Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге ХХI века. М.: ИНИОН АН СССР, 1991. - С.48.
165. Українська демократія у ХХ столітті / В.Адамський, Б.Андресюк, Є.Бистрицький та ін. –К.: Політична думка, 1996. –с.434.
166. Фроянов И.Я. Древняя Русь. — М.: Спб.: Златоуст, 1995. — 701с.
167. Хабермас Ю. Вовлечение другого. Очерки политической теории. - СПб.: Наука, 2001. - 417с.
168. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. –М.: Наука, 1992. –185с.
169. Хайек Ф.А. Дорога к рабству: Пер. с англ. –М.:Эконмика,1992. –176с.
170. Ходаківська Л.П. Сутність та особливості концепцій демократичного елітизму: Дис... канд. політ. наук: 23.00.01. — К., 2001. — 167с.
171. Червак Б. Дуржавницький чин Миколи Сціборського. – К.: Фундація ім.О.Ольжича, 1996. – 48с.
172. Чукут С. Чого не вистачає правлячій еліті України? // Віче. –1999. – №6. – С.38-47.
173. Шаповаленко М. Український варіант пошуку процедурного консенсусу // УНЦПД «Контекст». –2002. — №9. — С. 24
174. Шевцова Л.Ф. Дилеммы посткоммунистического общества // Политические Исследования. — 1996. — №5. — С.80-92.
175. Штайгельвард Р. Заметки об актуальной проблеме: плюрализм в современной политической жизни стран Запада // Философские науки. – 1984. - №5. — С.132
176. Штамм А. Эволюция элит // Посев. — 1993. — №2. — С.10- 17.
177. Шульга М. Особливості процесу зміни правлячих еліт у період системної трансформації суспільства // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. - К.: Ін- т Соціології НАН України, 1999. — С.322- 355.
178. Шульга М. Правляча еліта в Україні, що думають про неї в Україні // Віче. –1997. –№8. – С.46- 57.
179. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. — М.: Экономика, 1995. — 539с.
180. Эвола Ю. Языческий империализм. — М.: Арктогея, 1994. — 172с.
181. Элдерсфельд С. Политические элиты в современных обществах. Эмпирические исследования и демократическая теория. Реферат. — М.: ИНИОН, 1992. — 20с.
182. Ющенко В. Тези про майбутнє // Зеркало тиждня. - №5. – 2002. — С.5.
183. Ake C. A Theory of Political Integration/ Homewood, 1: Dorsey Press, 1967. 164p. [P.79].
184. Albertoni E. A.. Mosca and the theory of elitism / Goodrick Paul (translator). — Oxford: Basil Blackwell, 1987. — 194 p.
185. Bell Jeffrey Populism and elitism: politics in the age of equality. - Washington, D.C.. Regnery Gateway. Lanham, MD. Distributed to the trade by National Book Network. - 1992. – 202 p.
186. Crick B. In Defence of Politics. Penguin Books, 1964. - P. 24.
187. Dahl R. et al. Political Opposition in Western Democracies. – Yale: University Press. - 1966. – Р.65-78.
188. Hattich M. Grundbegriffe der Politikwissenschaft. Darmstadt. - 1980. -S.82.
189. Hirshman A. O. Journey Toward Progress. — N. Y. – 1963. –38-96.
190. Hirshman A. O. The Strategy of Economic Development. New Haven, 1958. — P.31.
191. Holsti, Ole R. Consensus and change in foreign policy : opinions among American leaders / Ole R. Holsti and James R. Rosenau. [Los Angeles] : Institute for Transnational Studies, University of Southern California, 1982. – Vol.3. — 270p.
192. Melson R. Wolpe H. Modernization and the Politics of Communalism: A Theoretical Perspective // American Political Science Review. — 1964. — N 4. - P.130.
193. Pareto V. The rise and fall of the elites. — New York: Arno Press, 1979. — 120 p.
194. Political elites and social change : studies of elite roles and attitudes / edited by Moshe M. Czudnowski. DeKalb, Ill. : Northern Illinois University Press, 1983. Vol.11. — 255 p.
195. Power, inequality, and democratic politics : essays in honor of Robert A. Dahl / edited by Ian Shapiro and Grant Reeher. Boulder : Westview Press, 1988. — 308 p.
196. Rustow D. A. Transitions to Democracy - Toward a Dynamic Model. - "Comparative Polities'", 1970, — Vol. 2. — № 3. — P. 337-363.

.