ПОЛІТИЧНІ ТА ГРОМАДЯНСЬКІ ЦІННОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ (ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ) : ПОЛИТИЧЕСКИЕ И ГРАЖДАНСКИЕ ЦЕННОСТИ: ОСОБЕННОСТИ СТАНОВЛЕНИЯ И ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ (ИСТОРИКО-методологический АНАЛИЗ)



  • Название:
  • ПОЛІТИЧНІ ТА ГРОМАДЯНСЬКІ ЦІННОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ (ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)
  • Альтернативное название:
  • ПОЛИТИЧЕСКИЕ И ГРАЖДАНСКИЕ ЦЕННОСТИ: ОСОБЕННОСТИ СТАНОВЛЕНИЯ И ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ (ИСТОРИКО-методологический АНАЛИЗ)
  • Кол-во страниц:
  • 178
  • ВУЗ:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА



    На правах рукопису

    Климончук Василь Йосипович

    УДК 32.019.51:930


    ПОЛІТИЧНІ ТА ГРОМАДЯНСЬКІ ЦІННОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ (ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)





    Спеціальність 23.00.01. - теорія та історія політичної науки


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук





    Науковий керівник -
    Сворак Степан Дмитрович,
    доктор історичних наук, професор






    Івано-Франківськ - 2004 р.





    ЗМІСТ
    ВСТУП …………………………………………………………………… 3

    РОЗДІЛ 1. Цінності як проблема політології: стан наукового
    дослідження ... …………………………………………………………… 12

    РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні основи визначення сутності
    політичних та громадянських цінностей. …………………………….. 64
    2.1. Зміст та способи вияву цінностей антропологічного характеру 64
    2.2. Політичні цінності: суть форми, зміст історичних форм
    визначення. …………………………………………………………….. 89
    2.3. Цінності громадянського суспільства……………………………. 119

    РОЗДІЛ 3. Особливості формування політичних та громадянських
    цінностей в сучасній Україні…………………………………………… 137


    ВИСНОВКИ……………………………………………………………. 164

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………….. 169

    ДОДАТКИ…………………………………………………………..…. 178









    ВСТУП

    Актуальність теми
    Проблема трансформації суспільно-політичних та економічних відносин в сучасній Україні пов’язана не лише зі складністю реформування політичної системи, економічної бази, соціальної структури, а й утвердженням нових основ духовного, культурницького, ідеологічного розвитку. Саме останні, з нашої точки зору, у найбільш складні періоди якісних змін у державі стають тими системовизначальними факторами, що визначають зміст, умови, темпи, способи прогресування суспільства.
    Однією з найскладніших і найвизначальніших трансформаційних основ як сучасної Української держави, так і тих, що історично переживали чи нині переживають подібні перетворення, є формування нової системи цінностей політичного, правового, економічного, соціального, культурницького характеру. Під цінностями ми розуміємо ті основи духовного та матеріального життя людини, що визначають мету, сенс, значення, наміри, нормативність, формальні межі її самореалізації тощо.
    Як бачимо, складність формування нової системи цінностей в суспільствах, що трансформуються, пов’язана з тим, що це не просто зміна матеріальних чи духовних обставин (явищ), у яких проживає людина за зразками вже існуючих (тип держави, форма правління, тип виборчої системи тощо) чи за раціонально змодельованими схемами, а зміна сутнісних основ буття самої людини, її ментальних характеристик, форм і способів діяльності. Саме цим і відрізняється, з нашої точки зору, система цінностей, що формуються в суспільстві, від здатності оцінювати факти, явища, об’єкти, відносини тощо), а останнє часто може бути зарахованим у сучасному світі до системи вартісних означень життя, що в дійсності таким не є.
    Складність формування нової системи цінностей у політичній, соціальній сферах життя сучасної України пов’язана з наявністю цілої низки складових, що діють у різновекторних напрямках: значний вплив попередньо сформованих ідеолого-культурницьких вартостей доби соціалізму, що залишаються не лише пам’яттю, а ще стилем, формою, а то й ідеєю життя; досить інтенсивний, часто безкомпромісний спосіб “гуманного” нав’язування домінуючих вартостей, що стають уніфікованими орієнтирами розвитку сучасного світу; не простий спосіб „поєднання” цінностей ранньобуржуазної доби, яку переживає сучасна Україна, та вартостей християнської ідеї (з її все-таки ще історично провізантійською ментальною сповідальністю); суперечність між ментальністю традиціоналізму (а чого гріха таїти, єдиною моделлю виживання нашого суспільства, пам’яттю історії є культура, традиції) та психологією, діяльністю, ідеями сучасної постмодерністської людини.
    Не можемо тут не згадати ще про один, на наш погляд, дуже суттєвий фактор, що складає суть формування сучасних політичних та громадянських цінностей. Особливість його полягає в тому, що історично людство сповідувало дві сталі світоглядні традиції. Перша пов’язана з пафосом арістотелівської традиції політичних вартостей, що визначають основне: який політичний режим, система владних відносин є найбільш відповідною природі людини, найбільш повно задовольняє її фундаментальні запити. Друга ж має свої витоки від Н.Макіавеллі і є невичерпною і нині, а суть її полягає в тому, що тип влади, суспільства, відносин, політичного режиму, політичної системи визначається не шкалою краще – гірше, а одним – ефективністю дій. А останнє не лише уніфікує і спрощує цінності, а й взагалі їх нігілює (а тому Гайдегер стверджує, що сучасне політичне життя можна взагалі не характеризувати ще й як систему певних вартостей).
    Отже, ми маємо складну систему самої політичної та громадянської онтології, складні способи формування духовно-психологічних та ціннісних основ у ній і ще складнішу систему розуміння цього та інтерпретації. Саме у цій складній гамі суперечностей та проблемностей ми й маємо намір розібратися у своєму дисертаційному дослідженні. Тим більше, цього вимагає не лише сучасна теоретико-пізнавальна сфера нашого буття, а й практика – реальні трансформаційні процеси політичного, ідеологічного, громадянського життя, які переживає Україна.

    Стан наукового дослідження проблем
    Проблема політичних, соціальних цінностей впродовж історії формування теоретичної системи знань досліджувалась як у філософії, так і у політичній, історичній, релігієзнавчій науках, етиці, естетиці тощо. Так, проблема цінностей як визначення сенсу життя людини, меж її розуму і означень свого місця в природній формі буття і відношення до цієї природи підіймається у філософуваннях Сократа, працях Платона, Аристотеля, Т.Аквінського та інших. Але як проблема політичної думки, аксіологія повною мірою починає освоюватися мислителями нового часу: Н.Макіавеллі, Дж.Локком, Т.Гоббсом, Ф.Беконом, Р.Декартом, Ш.-Л. Монтеск’є, І.Кантом, Г.Гегелем та іншими. Варто зауважити, що аксіологія вводиться тут у проблемне поле розуміння сутності самої політичної влади, права, свободи, справедливості, демократії, громадянських основ життя тощо, але ще не стає тим основним критерієм, що визначав би суть і мету прогресу, сенс існування самої людини.
    Суттєвий внесок у розвиток практичних та теоретичних основ аксіологічної доктрини внесли українські мислителі Т. Шевченко, М. Драгоманов, М.Костомаров, М. Грушевський, Б. Кістяківський, І. Франко, М. Міхновський, Ю. Бачинський, С.Томашівський та інші. Головними аспектами їх уваги стали пошуки тих культурницьких, традиціоналістських, історичних, духовних основ, що визначали б зміст і умови реалізації основних цінностей життя української нації, способів і форм життєдіяльності людини, а головне, з нашої точки зору, це пошуки та відстоювання тих особливих орієнтирів духовно-практичного порядку, що дали б можливість ствердити державність, людську свободу, справедливість.
    Особливий внесок у розвиток теорії цінностей (у тому числі і політичних) робить ХХ століття. Тут варто, з нашої точки зору, назвати в першу чергу праці Г.Мюнстерна, В.Віндельбанда, М.Вебера, Е.Трельча, Е.Тофлера, М.Решера, К.Боулдінга, Дж.Гельбрейта, А.Маслоу, Х.-Г.Гадамера, Ю.Габермаса, Дж.Роулза та інших, які не лише поглиблюють науково-теоретичний зміст дослідження аксіологічної проблематики, а по-новому формулюють критерії цінностей, їх систему, ієрархію у відповідності до сфер людської діяльності, способи та форми їх динаміки, формування та універсалізації.
    Сформувався цілий напрям досліджень стосовно визначення цінностей практичного характеру (Р.Райх, Т.Сакайя, Ф.Фукуяма, А.Турен, Г.Стюард, Р.Інглехарт та інші), що суттєво впливають, можливо, не стільки на вибір пріоритетів духовного рівня, скільки на осягнення людським розумом, практикою реальних меж існування самої людини в умовах сучасних глобалізаційних процесів, зміни геополітичного простору, самої системи відносин.
    Можна стверджувати, що проблема політично-правових цінностей є предметом досліджень і у нашій вітчизняній політології (Г.Колодко, А.Колодій, О.Гринів, В.Лизанчук, М.Кармазіна, Н.Черниш, І.Кресіна, В.Табачковський, С.Рябов, О.Шумилов, В.Мельник, Г.Світа, А.Пашук, Ф.Кирилюк, М.Обушний, А.Левенець, І.Варзар, А.Сіленко та інші). Хоча варто відзначити, що у працях багатьох цих авторів аксіологічна проблематика не артикулюється як основна – вона досліджується лише у зв’язку з висвітленням таких понять як “нація”, “держава”, “соціум”, “громадянське суспільство”, “соціальні групи”, “культура”, “духовність”, “політична система”, “демократія”, “соціальна” держава” тощо. Тому ми вважаємо за потрібне закцентувати свою увагу на розв’язанні наступних проблем, що й визначило основну мету й завдання дисертаційного дослідження.
    Мета і завдання дослідження
    - узагальнення і аналіз системи історично-методологічних підходів до визначення суті цінностей у предметно-діяльнісних та духовних формах людського буття і конкретно у системі політичних відносин та політичної практики;
    - формування критеріїв та змісту визначення політико-правових вартостей у суспільствах стабільного стану та такого, що трансформується;
    - визначення суті цінностей політичного та громадянського життя суспільства, зв’язок їх з аксіологічною системою антропологічного характеру;
    - особливості формування основних політико-правових та громадянських цінностей у сучасній українській державі, проблеми та суперечності у їх утвердженні, принципи поєднання, узгодження та адаптації.
    Об’єктом дослідження є система політико-правових та громадянських цінностей як духовно-культурницької основи розвитку суспільства, прогресування відносин, форм та способів їх інституювання.
    Предметом дослідження є принципи, тенденції, динаміка формування політичних та громадянських цінностей в суспільстві, що трансформується.
    Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і досягнення мети дослідження у дисертації використані загальнофілософські і конкретно наукові методи. Серед них:
    - історико-компоративістський. Завдяки йому стало можливим окреслити особливості становлення самих концепцій, що досліджували аксіологічні основи політичного, соціального життя як у наукових джерелах вітчизняних авторів, так і зарубіжних;
    - структурно-функціональний та системний метод, що дав змогу дослідити саму суть поняття “цінності”(“антропологічні цінності”, “політичні цінності”, “цінності громадянського суспільства”), сформулювати їх критерії;
    - порівняльно-політологічний аналіз, що дав можливість порівняти способи, умови формування вартісних орієнтирів розвитку суспільства в умовах його якісного трансформування та особливості, в залежності від історично сформованих та відтворюваних форм культури, комунікації тощо.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у з’ясуванні суті політичних та соціальних (у вияві громадянських форм буття) цінностей, їх співвідношення, взаємовплив, принципи та детермінанти формування в суспільстві, що має трансформативний характер функціонування політичної системи.
    У рамках здійсненого автором дослідження отримано результати, які становлять науковий внесок дисертанта і виносяться на захист:
    - вперше у вітчизняній політологічній науці здійснено комлексний історико-методологічний аналіз особливостей розвитку історичних форм цінностей антропологічного, культурного, політичного, соціального характеру, що дало можливість сформувати систему концептуальних підходів до проблеми дослідження;
    - доведено, що основною суперечністю у становленні нової системи цінностей політичного і громадянського характеру в сучасній Україні є складність переходу від атрактивних, тобто абстрактних цінностей (що стверджувала попередня форма суспільно-політичних відносин) до цінностей конкретного характеру та змісту: вартість життя, індивідуальної свободи, власності, форм і способів самоврядування тощо; подано авторське визначення суті політичних та громадянських цінностей;
    - визначено, що в сучасних умовах утвердження української державності джерелом і системовизначальною основою формування цінностей політичної та громадянської сфер життя стала культура, традиції, що були своєрідною (можливо, єдиною) моделлю виживання суспільства;
    - доведено, що в сучасних умовах системовизначальною цінністю сфери політики повинно бути поняття ефективності дій суб’єктів політики різного рівня, способів функціонування інституцій, прийняття рішень, формування відношень тощо;
    - сформульована і обґрунтована ідея, що в сучасній Україні вартості у системі “політичне – громадянське життя” формується у відповідності до логічної схеми: “держава (інституції) – суспільство (нація) – індивід”, на відміну від новоєвропейських традицій: “індивід – суспільство (нація) – держава (інституції)”, а виходячи з цього, можна констатувати, що вартості політичного характеру домінують над вартостями громадянськими;
    - виходячи з останнього, обґрунтовано, що в умовах трансформації політичної, соціальної, правової та інших систем цінності політичні, громадянські та антропологічні взагалі є недостатньо диференційовані. Саме це формує, з нашої точки зору, некоректне уявлення щодо пріоритетів політичних програм та політичних ідеологій у комплексному формуванні та цілісній репрезентації політично-правових та громадянських цінностей, де цінності – цілі (термінальні) мають пріоритет над цінностями – засобами (інструментальними);
    - обґрунтовано, що сучасна політика потребує більшою мірою раціональних (за Аристотелем – фронезисних – мудрісних) способів і форм свого вияву у діях індивідів, соціуму, інституцій, а не ціннісно-ірраціональних, адже домінація останніх не спричиняє до пошуків толерантних компромісних, неантагоністичних форм відносин у суспільстві, нині ж умови склалися таким чином, що диференціююче начало в системі нового типу цінностей є переважаючим над інтегруючим, солідаризуючим;
    - доведено, що способом обґрунтування сутності громадянського суспільства в сучасній Україні більшою мірою стають цінності інституційного характеру, а не духовного, ментального, культурницького, що демонструє логічно-зворотний процес у порівнянні з тим, який переживала Європа у ХVIII – ХХ століттях.
    Теоретичне й практичне значення дисертації полягає в тому, що отримані результати поглиблюють і уточнюють поняття “цінності”, “політичні цінності”, “цінності громадянського суспільства”, розкривають особливості осмислення політичних концепцій різного спрямування щодо розуміння специфіки формування політико-правових та громадянських цінностей в умовах становлення демократичних основ розвитку суспільства.
    Досліджувана проблема змістовно збагачує ряд політологічних, культурологічних понять та категорій, зокрема, поняття “українська політика”, “українська ментальність”, “громадянські відносини”, “громадянська культура”, “ідеологія”, “політичні традиції” тощо.
    Отримані результати можуть сприяти також цілісному осмисленню розвитку української політичної системи, української культури, їх взаємодії з іншими аналогічними системами народів Центральної та Східної Європи, більш глибоко розуміти творчість українських мислителів ХVI – ХIХ століть та пошуки науковців – політологів ХХ – ХХI століть.
    Результати дисертаційних пошуків можуть бути використані як у викладацькій, науково-дослідній роботі, у процесі опрацювання курсів історії та теорії політичної науки, культурології, спецкурсів, так і в практичній роботі вітчизняних політиків, управлінців різного рівня.
    Апробація результатів дисертації
    Основні ідеї дисертації автор оприлюднив у виступах на міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна політика і механізми інтеграції українського суспільства” (Одеса, 2002); польсько-українській науковій конференції “Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації” (Львів, 2003); західно-українській науково-практичній конференції “Нові політичні реалії України на межі тисячоліть” (Донецьк, 2001); наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету ім. В.Стефаника.
    Публікації
    Основні положення дисертації Климончука Василя Йосиповича викладено в таких публікаціях:
    1. Климончук В. Особливості формування політичних та громадянських цінностей в Україні в умовах демократичного розвитку суспільства // Вісник Львівського університету. - Серія: філософські науки. - 2002. - Вип. 4. - С. 344-351.
    2. Климончук В. Особливості визначення критеріїв політичних цінностей // Вісник Львівського університету. - Серія: філософські науки. - 2003. Вип. 5. - С. 385-391.
    3. Климончук В. Цінності громадянського суспільства // Вісник СевДТУ. - Серія: політологія. - 2003. - Вип. 50. - С. 155-166.
    4. Климончук В. Проблема політичних цінностей в історії ставновлення політичної науки // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - Львів, 2003. - Вип. 14. - С. 75-82.
    5. Климончук В. Політичні цінності: теоретико-методологічний аналіз // Carpatica-Карпатика. - Актуальні проблеми української політології. - Ужгород, 2003. - Вип. 25. - С.34 - 50.

    Структура дисертації
    Дисертаційна робота загальним обсягом 168 сторінок складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, додатків.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Досліджуючи особливості розвитку сучасних суспільств, можна стверджувати, що питання політичного чи економічного буття людини і нації, поза всяким сумнівом, не є вичерпним і всезначимим як для людської екзистенції, так і для суспільства в цілому. Більш суттєвим, з нашої точки зору, первинним та фундаментальним (особливо для суспільств, що трансформують свої політико-владні відносини) є самовдосконалення людської особистості, налагодження духовних основ суспільного життя, наповнення реальним позитивним змістом міжлюдських стосунків, формування дієвої системи цінностей. Саме це, за нашим переконанням, є реальним ґрунтом, на якому тільки й може вирости гуманна, справді демократична політика та ефективна, соціально націлена економічна та владна системи. Всі ці напрями конструктивної дії так чи інакше пов’язані з політикою, хочемо ми того чи ні, а остання, в свою чергу, визначається параметрами цілей, орієнтирами вибору, ідеологією поступу, тобто системою тих цінностей, що стають дієвою силою всього спектру подальшого розвитку.
    Так історично склалося, що у найскладніший період загострення цивілізаційних суперечностей (хоча відомий філософ Д.Юм говорив, що людство однакове у всі історичні епохи) Україна стала реально стверджуватися як держава, а тому на її долю випало завдання розв’язувати протиріччя двох нашарувань – як всеосяжні власні, так і потрійно неосяжні загальнолюдські. Виходячи з останнього, можемо стверджувати, що, досліджуючи проблему цінностей, ми прийшли до висновку, що ми переживаємо неоднозначну добу, коли в людській свідомості й світосприйнятті, суспільній ідеології гору брало і бере чуттєве – тілесне начало, або начало інтересів. За цих обставин в елітні правлячі кола висуваються особливі типи людей – гедоністичного, конформістського, споживацького характеру. Відповідно необхідний тип за потрібною моделлю формується суспільством, відносинами у ньому, типом влади, змістом дій і сенсом існування інституцій управління. Обставини, за яких інтереси домінують над цінностями, діють не на користь позитиву змін і трансформацій. Подібна ситуація існує не лише в онтологічних формах політики, а й в науках, що безпосередньо пов’язані з вивченням, дослідженням, розробкою ціннісних визначень буття. З нашої точки зору, саме поняття цінності тут не посідає того місця, яке хоча б приблизно відповідало його реальному значенню (це можна дослідити хоча б аналізуючи структуру і зміст загального курсу “політологія”).
    Отже, дослідивши суть історичного формування як самих суспільно-політичних цінностей, так і способів їх дослідження, інтерпретації, можна констатувати, що етапи, через які здійснювався цей гносеологічний і онтологічний процес, можна характеризувати наступним чином: а) античний період, коли цінності ще не диференційовані в силу майже тотожного їх пояснення через поняття „істинність”; б) середньовіччя – період продукування цінностей трансцендентного характеру; в) новий час – формування систем цінностей довкола висхідного поняття “людина” (свобода, справедливість, законність тощо); г) період ХХ–Х1Х століття – період уніфікації, технократизації, тиражування, ідеологізації системи цінностей (в тому числі і цінностей загальнолюдського, загальнонаціонального характеру).
    Досліджуючи особливості формування політичних та громадянських цінностей в Україні на сучасному етапі реформування політико-владних та соціальних відносин, в дисертації зроблено висновок про те, що основною суперечністю в становленні нової системи систем вартостей вище означеного характеру є складність переходу від тоталітарного сповідування абстрактних цінностей, що було нормою, стилем, сенсом життя, ідеологією, буденністю і т.п. у попередній соціалістичній системі, до конкретних цінностей, якими є свобода окремої людини, її життя, власність, права, свобода вибору ідеології, віри чи невіри, форм і способів самоврядування тощо.
    В дисертації визначено, що в сучасних умовах утвердження української держави системовизначальною основою і джерелом формування нових векторів цінностей політичної системи та сфери громадянського життя стали традиція, історія, культура. Адже так історично склалося, що руйнування держави, українського суспільства тощо ставало незворотними, а єдине, чому “вдавалося виживати”, це – традиціям, культурі, відчуттю (і потребі) власної історії. Сама культура започаткувала перші етапи політичних, громадянських перетворень, а останні черпали новий зміст ціннісних орієнтирів з цих традицій, історії, культури.
    В дослідженні зроблений висновок, що в сучасних умовах системовизначальною цінністю сфери політики мусить бути поняття ефективності дій суб’єктів політики різного рівня, способів функціонування інститутів тощо, а не вибір і калькування “демократичних”, “демократичніших”, “найдемократичніших” типів владних відносин, що існують у сучасному світі. Адже не завжди перенесені моделі на підґрунтя нинішніх культур, традицій, соціальностей стають ефективно діючими, хоча за ціннісними визначеннями ці схеми є дуже добрими і хрестоматійно визнані.
    Тим більше, що в сучасній Україні вартості системи “політично-громадянське життя” формуються у відповідності до логічної схеми: “держава (інституції) – суспільство (нація) – індивід”, на відміну від новоєвропейських традицій, де цей процес здійснювався у зворотній відповідності: “індивід – суспільство (нація) – держава (інституції)”. Виходячи з цього, в дисертації робиться висновок, що реформаційні процеси в нинішній Україні носять недостатньо системний характер – цінності політичного характеру є домінуючими над вартостями громадянського, індивідуального життя людини. Як бачимо, цінності (і їх пріоритети) можна кваліфікувати як критерії оцінки напрямків, способів, форм загальносуспільних перетворень.
    Виходячи з останнього, в дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що в умовах складної, суперечливої трансформації політичної, соціальної, правової, економічної та інших систем, цінності антропологічного, політичного та громадянського змісту є недостатньо диференційовані. Саме це формує, з нашої точки зору, не завжди коректне уявлення щодо пріоритетів політичних дій, політичних програм, ідеологій у комплексному формуванні та цілісній, системній репрезентації політико-правових та громадянських цінностей, де цінності – цілі (термінальні) мають пріоритет над цінностями – засобами (інструментальними).
    З нашої точки зору, цей стан стає реальним в силу несформованості попередньої моделі нової політико-правової системи, соціальної, економічної системи, що в свою чергу би сформувало цілісне уявлення щодо цінностей, які репрезентує ця система. Відсутність такої моделі спрацьовує на хаотичний, інколи необґрунтований і суперечливий пошук суспільно-політичних цінностей, пріоритети відстоювання і декларування яких перебирають на себе ідеології, програмні обіцянки політичних партій, політичних діячів, а то й просто механічно змальовані зразки ідей, цілей та інституційних форм життя, що сформувалися в державах Європи.
    В дослідженні зроблений висновок стосовно того, що сучасна політика потребує більшою мірою раціональних (за Арістотелем – фронезисних – мудрісних) способів і форм свого вияву у діях індивідів, соціуму, інституцій, а не ціннісно-ірраціональних, адже домінування останніх не спонукає до пошуків толерантних, компромісних, неантагоністичних форм відносин у суспільстві. Обставини протиріч, протиборства, що склалися в Україні у перші роки перебудови, автоматично були втягнуті у сьогодення, а таким чином диференціююче начало в системі нового типу цінностей, що вже склалися за роки існування незалежної держави, є переважаючим над цінностями інтегруючими, солідаристськими.
    Виходячи з цього, можна констатувати, що в сучасній Україні способом обґрунтування сутності громадянського суспільства більшою мірою стають цінності інституційного характеру, а не духовного, ментального, культурологічного (а якщо і останніх, то в сенсі їх традиційних, інколи занадто архаїчних форм існування), що демонструє логічно-зворотній процес у порівнянні з тим, який переживала Європа у ХVIII – ХХ століттях, де не політичні інститути у їх нових означеннях ставали тими основними детермінантами, що наново народжували нові означення духовності, ментальності тощо, а навпаки, останні стали тим простором, що зумів по-особливому організувати політичний простір, інституювавши його, таким чином, сформувавши не лише новий стан розуміння сутності держави, права, влади, відносин, а й реальні форми їх існування.
    Таким чином, практика сучасного реформування суспільства демонструє не завжди адекватну оцінку значимості і змісту вартостей соціального та політичного характеру, в той час, коли за нашим переконанням це не просто ідеї, орієнтири поступу, а своєрідні засоби, що допомагають реалізовувати цілісний реформаційний процес, дають можливість репрезентувати і відтворювати його системно.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Лапин Н.И. Модернизация базовых ценностей россиян // Социологические исследования. – 1996. – №5. – С. 5.
    2. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие // Вопросы философии. – 1996. – №4. – С. 46-51.
    3. Ивин А.А. Основание логики оценок. – М., 1983. – С.12.
    4. Рабочая книга социолога. – М., 1983. – С.15
    5. Супрун В.И. Ценности и социальная динамика // Наука и ценности. – Новосибирск, 1987. – С.162.
    6. Парсонс Т. Общий образ // Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. – М.,1972. – С.368.
    7. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие // Вопросы философии. – 1996. – №4. – С. 46-51.
    8. Политико–правовые ценности: История и современность / под. ред. В.С.Нерсесянца., – М., 2000. – 341 с.
    9. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие // Вопросы философии. – 1996. – №4. – С. 46-51.
    10. Супрун В.И. Ценности и социальная динамика // Наука и ценности. Новосибирск, 1987. – С.133.
    11. Цицерон. Про обов’язки. – К., 1998. – С. 57.
    12. Цит. за Лосев А.Ф. Эллинистически римская эстетика I–II в.в. н.э. – М., – Моск. ун–т, 1979. – 416 с.
    13. Августин Блаженный. Про град Божий. - М., 1996. – С. 5-19
    14. Маркс К., Энгельс Ф. Манифест коммунистической партии // Собр. соч.: 2–е изд.– М., 1955. – Т.4.
    15. Денисенко В.М., Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму у політичних теоріях Нового часу європейської історі. – Львів, 1997. – 274 с.
    16. Макіавеллі Н. Государ. – М.,– 1990. – 92 с.
    17. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть гасударства церковного и гражданского // Собр. соч.: В 2 Т.– М., 1989.– Т.2. – 558 с.
    18. Локк Д. Два трактата о правлении // Соч.: В 3 Т.– М., 1981.– Т.3. – С. 135-384.
    19. Бекон Ф. Новий Органон // Соч.: В 2 Т.– М., 1978.– Т.2. – 412 с.
    20. Денисенко В.М., Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму у політичних теоріях Нового часу європейської історії –Львів, 1997. – С. 99–122.
    21. Декарт Р. Правила для руководства ума // Соч.: В 2 Т. – М., 1989. – Т.1. – С. 264–265.
    22. Декарт Р. Рассуждения о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках // Соч.: В 2 Т. – М., 1989 – Т.1. – С. 267.
    23. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Соч.: В 2 Т. – М., 1989. – Т.2. – С .151.
    24. Локк Дж. Послание о веротерпимости. // Соч.: В 3 Т.– М., 1981.– Т.2. – С. 130-157
    25. Монтескьє Ш.Л. О духе законов // Избр. произведен. – М., 1955.- 428 с.
    26. Руссо Ж. Об общественном договоре // Трактаты. – М., 1969. – С. 126-268.
    27. Кант И. Критика чистого разума // Соч.: В 6 Т.– М., 1965. – Т.4. – Ч.1. – 418 с.
    28. Гегель Г.В. Философия истории // Соч.: В 14 Т. – М., – Л., 1935. – Т.8. – 446 с.
    29. Мангейм К. Идеология и утопия // Утопия и утопическое мышление. – М., 1991. – 415 с.
    30. Ф.Энгельс. Принципы коммунизма // Соч.: 2–е изд. М., 1955. – Т.4. – С. 346-358.
    31. Грушевський М.С. Культурно–національний рух на Україні в XVI–XVII віці. – Київ–Львів, 1912.– 248 с.
    32. Гуманістичні та реформаторські ідеї на Україні.– К.: Наукова думка, 1990.– 382 с.
    33. ЦДІА України у М., Львові. Ф. 401 4т Ок.1, стр. 48 (редакція журналу “Літературно–науковий вісник”. Статті, рецензії, огляди та ін. наукові праці Грушевського з філософії, соціології та естетики, а також джерелознавства).
    34. Грушевський М.С. Українська партія соціалістів–революціонерів та її завдання. – К., 1920. – 64 с.
    35. Грушевський М.С. Історія України–Русі // В 10 Т. – Нью–Йорк: Книгоспілка, 1957. – Т.9, - кн. 1. – 869 с.
    36. Грушевський М.С. Спомин. – К., 1992 . – №2.– С.109–125.
    37. Костомаров М. Дві руські народності. – Київ–Лейпціг, 1906. – С 75.
    38. Кистяковский Б.А. Права человека и гражданина // Вопросы жизни. – 1905. – Январь. – С. 116–142; Кистяковский Б.А. Конституция дарованная и конституция завоеванная // Полярная звезда. – 1906. – 26 февраля. – С. 747–754; Кистяковский Б.А. Государство правовое и социалистическое // Вопросы философии и психологии. – 1906. – Ноябрь–декабрь. – С. 469–507.
    39. Кистяковский Б.А. В защиту научно–философского идеализма // Социальные науки и право. – М., 1916. – С. 190–193.
    40. Кистяковский Б.А. Права человека и гражданина // Вопросы жизни. – 1905. – Январь. – С. 116 – 142.
    41. Франко І. Наш погляд на польське питання // Зібрання творів: у 50–ти Т. – К., 1986. – Т. 45. – С. 204–220.
    42. Франко І. Одвертий лист до галицької української молодьожі // Зібрання творів: у 50–ти Т.– К.: Наукова думка, – 1986. – Т. 45. – С. 401–409.
    43. Міхновський М. Самостійна Україна. – Львів, 1900.– С. 23.
    44. Бачинський Ю. Україна irredenta. – Берлін. Вид–во Української молоді. – 1924. – XXII. – 237 с.
    45. Бачинський Ю. Гльосси. – Львів: наклад. Ред. “Іскри”, 1904. – 142 с.
    46. Бачинський Ю. Большевицька революція і Україна. Критичні замітки. – Берлін: Наклад автора., 1928.– 135 с.
    47. Томашівський С. – історик, політик, публіцист // Зб. статей. – Львів: Наклад орган. КоМ., УКНП. (б.р.). – С. 76.
    48. Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М.: Прогресс, 1991. – 736 с.
    49. Франко І. Соцреалізм і соціал–демократизм // Іван Франко про соціалізм і марксизм: Рецензії і статті. 1897–1906. – Нью–Йорк: Пролог, 1966. – 276 с.
    50. Ницше Ф. Воля к власти. Опыт переоценки всех ценностей.– М.: “REFL–book”. – 1994. – 352 с.
    51. Ницше Ф. К генеалогии морали // Соч. В 2–ух Т.– М.: Мысль, – 1990.– С. 407–524.
    52. Munsterberg H. Philosophie der Werte: Grundruge einer Weltanschauung. – Leipzig, 1908.
    53. Вильденбанд В. Философия в немецкой духовной жизни XIX столетия // Избранное. – М., Юристъ.– 1995.– С. 294–343.
    54. Цит. за Каган М. С. Философская теория ценности. – С.-Пб.: Петрополис. – 1997. – 206 с.
    55. Вебер М., Избранные произведения. – М.: Прогресс. – 1990.– 806 с.
    56. Вебер М., Основные социологические понятия // Избранные произведения. – С. 602–644.
    57. Трельч Э. Историзм и его проблемы. – М.: Юристъ.– 1994.– 720 с.
    58. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К.: Всесвіт. – 2000. – 480 с.; Мангейм К. Идеология и утопия // Утопия и утопическое мышление. – М.: Прогресс, 1991. – С. 24.
    59. Маслоу А. Психология бытия. – Л., 1979.– 348 с.
    60. Гадамер Х.–Г. Истина и метод. – М.: Прогресс. – 1988.– 704 с.
    61. Тойнби А. Постижение истории. – М.: Прогресс. – 1991. – 736 с.
    62. Дюмон Л. Эссе об индивидуализме. – Дубна: Феникс. – 1997. – 302 с.
    63. Роулз Дж. Теория справедливости.– Новосибирск. – 1995. – 516 с.
    64. Гьоффе. Вибрані статті. – К.: Український філософський фонд. – 1998. – 104 с.
    65. Morris Ch. Signification and Significance: A Study of the Relations of Signs and Values. – Cambrige, 1964. – 212 р.
    66. Kenney R.L. Value–focused Thinking: Apath to Creative Decisionmaking. Cambridge. L. – 1992. – 364 р.
    67. Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и созидание благосостояния. Новая постиндустриальная волна // Антология. – М.: Academia. – 1999. – 632 с.
    68. Тоффлер А. Футурошок. – С-Пб.: Лань – 1997.– 464 с.
    69. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К.: Всесвіт, 2000. – 480 с.
    70. Колодко Г.В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. – К.: Основні цінності. – 2002. – 248 с.
    71. Фромм Э. Иметь или быть? – М.: Прогресс, 1986. – 238 с.
    72. Колодій А. Концепція громадянського суспільства і проблема узгодження теоретичних підходів та емпіричних моделей // Громадянське суспільство як здійснення свободи. Центральн. – східноєвропейський досвід. – Л.: ЛДУ ім.І.Франка. – 1999. – С.21-39; Пашук А. З історії українського державотворення. Громадянське суспільство як здійснення свободи. Центральн. – східноєвропейський досвід. – Л.: ЛДУ ім. І. Франка, 1999 – С. 240 – 251.
    73. Шуба О. Релігія і політика в Україні // Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. – К.: Громадсько–політичне видання., 1998.– С. 60–68.; Кочан. Релігія як ідеологія в сучасному українському суспільстві // Релігія і суспільство в Україні: фактори змін. – К.: Громадсько–політичне видання, 1998. – С. 112–126; Горяча М., Державно–церковні стосунки в Україні: історія і сучасність // Політичний процес в Україні. – Львів, 1998. – С. 35–41.
    74. Черниш Н., Михальченко М., Становлення нових політичних інститутів і національно–державний розвиток України // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. – К.: Інститут соціології НАН України, 1999. – С. 287–322; Головаха С., Паніна Н. Методологічні особливості дослідження соціального самопочуття населення в суспільстві, що трансформується // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. – С. 398–410; Тихонович В. Життєві цінності і соціальна поведінка особистості // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття, – С.510–525
    75. Вовканич С., Копистянська Х. Українська національна ідея в контексті соціогуманістичної політики // Політичний процес в Україні. – С. 117–122; Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідерство. – Львів, Кальварія, 1999 – С. 200.
    76. Старовойт І.С. Західноєвропейська і українська ментальність. – Львів-Тернопіль, 1999 – С.318; Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика. – К.: Либідь, 2000 – С.335; Вдовичин І. Соціально–політичний ідеал у світоглядній концепції фронту національної єдності // Вісник Львівської комерційної академії. Серія –гуманітарні науки. Випуск 4. – Львів, Львівська комерційна академія, 2002. – С.179–191; Козій І. Поняття волі в соціально–філософській доктрині Д.Донцова // Вісник Львівської комерційної академії. Серія. – гуманітарні науки. Випуск 4. – Львів, Львівська комерційна академія, 2002. – С. 247–254; Кендус О. Проблема ментальності в українській філософській спадщині першої половини ХХ століття // Вісник Львівської комерційної академії. Серія. – гуманітарні науки. Випуск 4. – Львів, Львівська комерційна академія, 2002. – С. 256–260; Мороз О., Саєнко Ю. Час інтелекту: сукупний український розум. – Львів, 2002. – С. 95.
    77. Мороз О., Саєнко Ю. Час інтелекту: сукупний український розум – Львів, 2002. – С. 61–69; Саєнко Ю. Стан суспільства та динаміка його змін // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. – К.: Інститут соціології НАН України, 1999 – С. 232–257.
    78. Романюк Р. Націоналізм: суть явища // Політичний процес в Україні. – С.142–147.
    79. Дашкевич Я., Кравець М., Сутінки інтелігенції як чинник національної катастрофи: моральні критерії попперизму і марксизму // Національні інтереси. – Львів, 2000 – С. 22–27.
    80. Ребет Л. Теорія нації. – Мюнхен: “Сучасна Україна”, 1995 – С. 276.
    81. Мороз О., Саєнко Ю. Час інтелекту: сукупний український розум – Львів, Панорама, 2002. – С. 96.
    82. Шумілов О.Ю. Містичний ключ до України. – К., 2003. – 436 с.
    83. Фрідріх А. Гаєк. Право, законодавство і свобода. – К.: Аквілон–Прес, 2000. – 448 с.
    84. Платон. Держава. – К.: Основи, 1998. – 306 с.
    85. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2–е изд. – М., - 1961. – Т.21. – С.195.
    86. Кн. Буття. 4, 16. - Біблія.
    87. Юм Д. Трактат о человеческой природе // Соч. в 2–х Т. – М.,– 1965. – Т1. – С.645.
    88. Кант И. Соч. в 6 Т. – М., 1965. – Т4. – Ч.1. – С.269.
    89. Лука. 17, 21.l. - Біблія.
    90. Бердяев Н. Судьба России. Самосознание. – Ростов на Дону, 1991. – С.183.
    91. Хайдеггер М. Время и бытие. - М., Республика, 1993, - С.96.
    92. Цит. за Иванов А.А. Теория аргументации: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. – С.184.
    93. Geertz C. The Interpretation of Cultures. Selected Essaus. Basic Books, 1973. - P.5.
    94. Ibid. P.45.
    95. Ibid. P.50.
    96. Gellner E. Conditions of Liberty. Civil Society and its Rivals. – Penguin Books, 1994. - P.107.
    97. Ibid. P.104, 107
    98. Див. про це: McLean George. Philosophy and Civil Society: Its Nature, Its Past and Its Future // Civil Society and Social Reconstruction. Ed. By G.McLean. Washington, 1997. - P. 14.
    99. Ibid. Р. 14
    100. Maldonado C.E. Human Rights, Solidarity and Subsidiarity. - Washington, 1997. - P.14.
    101. Ibid. P.50.
    102. Ibid. P.49.
    103. Rorty R. Contingencu, Ironi and Solidarity. - N.Y.: Cambridge UP., 1989. - P.167.
    104. Maldonado C.E. Human Rights, Solidarity and Subsidiarity. - Washington, 1997. - P.58.
    105. Макінтайр Е. Чи є патріотизм чеснотою? // Сучасна політична філософія. Антологія. -К., 1998. - С. 540.
    106. Див.: Robert D. Putnam. “Bowling Along: America’s Declining Social Capital”, in: Journal of Democracy 6:1, - Jan. 1995. - P. 65–78.
    107. Georg F. McLean. The Aesthetic as the New Space for Civil Society, in: Civil Society in a Chinese Context. Ed. By Wang Miaoyang. - Washington, 1997. - P.21.
    108. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. // Пер. з 2–го рос.вид.. – К.,1958. – Т.1. – 657 с.
    109. Крозье М., Современное государство – скромное государство. Другая стратегия изменения в истории политических и правовых учений. Хрестоматия // Сост. и общ. ред. Г.Г.Демиденко. – Харьков. – 1999. – 1078 с.
    110. Руссо Ж.–Ж. Про суспільну угоду або принципи політичного права. – К., 2001. – 348 с.
    110А. Українське суспільство: моніторинг. – 2000 // Інформаційно – аналітичні матеріали. – К.: Інститут соціології, 2000. –390 с.
    111. Кучма Л. Шляхом радикальних економічних реформ. – К., 1994. – С.49–50.; Тарасенко В. Куди переходить “перехідне” суспільство // Віче. - 2001. - № 5. – С.45–59.
    112. Макеев С. Десятилетний кризис легитимности правящих элит // Політична думка. – 2001. – №3. – С.5–9.
    113. Колодій А. “Олігархи” й “олігархія”: Зміст понять та українська політична дійсність // Політичні науки. – Вип. 19. – 2001. – С.31–35.
    114. Макеев С. Цит. праця.
    115. Дергачов О. Деякі соціальні та політичні проблеми формування громадянського суспільства в Україні. – С.23–56.; Наукові записки / Збірник: К.: І П І ЕНД, 2001. –349 с. / Сер. “Політологія і етнологія”, Вип.16.
    116. Азаров Н. Украинский выбор: иллюзии или реальность // Політична думка. – 2001. – №3. – С.122–132.
    117. Макеев С. Цит. праця.
    118. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. – К., 1999. – 350 с.
    119. Цит за Шаповаленко М., Посттоталітаризм, посткомунізм… Що далі? // На УКМА. Політичні науки. – Вип. 19. – 2001. – С.17–22.
    120. Гаєк Ф. Конституція свободи / Пер. з анг. – Львів, – 2002. – 556 с.
    120А. Ручка А.О. Динаміка цінностей населення України // Українське
    суспільство: моніторинг – 2000р. – К.: Інститут соціології НАН України,
    - 164 с.
    121. Дж. С. Міл. Про свободу. Есе / Пер. з анг. – К., 2001. – 463 с.
    122. Іванух Р. Економічні реформи. Другий етап // Віче. – 2000. – №3. –
    С.61–75.
    123. Гаєк Ф. Конституція свободи / Пер. з анг. – Львів, – 2002. – 556 с.
    124. Роземблюм Н. Громадянські суспільства: лібералізм і моральні впливи
    плюралізму // “Ї”. Незалежний культорологічний часопис. – 2001. –
    Число 21. – С.7–29.
    125. Погорєлова А. Культура парламентаризму – культура демократії // Віче.
    – 2003. – №4. – С.16–19.
    126. Карась А. Етика свободи і солідарності в громадянському суспільстві //
    “Ї”. Незалежний культурологічний часопис. – 2001. – Число 21. – С.111–
    139.
    127. Мороз О. На захист прав людини (За стенограмою засідання) //
    Політика і час. – 2001. – №5. – С.44–56.
    128. Див.: Нова політика. – 1999. – №6. – С.20–22.
    129. Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної держави //
    Право України. – 2000. – №11. – С.21–23.
    130. Кульчицький О. Український персононізм: філософська й етнопсихоло-
    гічна синтеза. – Мюнхен–Париж, 1985. – 192 с.
    131. Кульчицький О. Там само.
    132. Кульчицький О. Там само.
    133. Цит. за Левенець Ю. Роль національного міфу у відродженні національ-
    ної свідомості українського народу // Нова політика. – 2001. – №2. –
    С.50–53.
    134. Див.: Молчанов М., Політична культура України: радянська чи
    пострадянська // Сучасність. – 1995. – №10. – С. 43-47.
    135. Білорус О. Між державним лібералізмом і демократичним
    реформаторством // Віче. – 2002. – №5. – С.38–42.
    136. Токвіль А. Демократия в Америке. История политических и правовых
    учений. Хрестоматия. – Харьков, – 1999. – 1078 с.
    137. Дубентон А. Громадянське суспільство в Україні: на варті демократії //
    “Ї”. Незалежний культурологічний часопис. – 2001. Число 22. – С.55–71.
    138. Див.: Право України. – 2001. – №3. – С. 36
    139. Колаковскі Л. До питання про поняття соціальної демократії: права
    людини проти демократії // “Ї”. Незалежний культурологічний часопис
    – 2001. – Число 21. – С.233–239.
    140. Див. Сучасність. – 1995. – №10. – С. 37
    141. Франкл В. Человек в поисках смысла, – М.: Прогресс. - 1990. – 374 с.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины