ПОЛІТИКО-АКСІОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ : ПОЛИТИКО-аксиологический ДЕТЕРМИНАНТЫ ЦИВИЛИЗАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

АНДРУЩЕНКО ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

УДК 32.008:124.5(043)

ПОЛІТИКО-АКСІОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ
ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук

Науковий консультант –
доктор філософських наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
Михальченко Микола Іванович
Інститут політичних та етнонаціональних
досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України,
завідувач відділом теорії та історії політичної науки

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ФЕНОМЕН ЦИВІЛІЗАЦІЇ В ІСТОРИЧНОМУ ТА СУЧАСНОМУ ПОЛІТОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ 15
1.1. Цивілізація як об’єкт наукового дослідження 15
1.2. Осмислення поняття “цивілізація”
у філософсько-політологічній думці 27
1.3. Теоретико-методологічні засади аналізу цивілізацій 47
1.4. Основні підходи до визначення етапів розвитку
та типологізації цивілізацій 56
Висновки до першого розділу 71
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ
ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ, СУПЕРЕЧНОСТЕЙ
ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ
СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ 74
2.1. Проблема формування єдиної цивілізації людства 74
2.2. Теорія “цивілізаційного розколу” С. Хантінгтона
як глобальний політологічний прогноз 87
2.3. Критично-аналітичний аналіз
основних футурологічних концепцій сучасності 113
Висновки до другого розділу 143
Розділ 3 ПОЛІТИКО-АКСІОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЗБЛИЖЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ 147
3.1. Пошук варіантів зближення цивілізацій
як завдання політичної науки 147
3.2. Україна в системі “ціннісно-розколотого” світу 177
3.3. Утвердження демократії як передумови
подолання ціннісного розколу цивілізації 204
3.4. Толерантність як основна світоглядно-моральна і політична
установка зближення цивілізацій 240
Висновки до третього розділу 266
РОЗДІЛ 4 ДЕТЕРМІНАНТИ ПОДОЛАННЯ
ЦІННІСНОГО РОЗКОЛУ ЦИВІЛІЗАЦІЙ 271
4.1. Громадянська дипломатія в системі
сучасних цивілізаційних перетворень 271
4.2. Роль громадських організацій та рухів
у подоланні ціннісного розколу цивілізації 285
4.3. Наука, освіта і культура як детермінанти цивілізаційного розвитку 300
Висновки до четвертого розділу 330
ВИСНОВКИ 335
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 343

ВСТУП
Актуальність теми. Дослідження аксіологічного аспекту взаємодії цивілізацій обумовлено теоретико-практичними потребами, насамперед потребою формування тієї ціннісної основи, на якій можна було б вибудувати контури нового світу – світу без війн, насильства і тероризму, світу довіри, взаємодії і співпраці народів і культур, сукупність яких складає “живе тіло” сучасної людської цивілізації. Людство стомилось від насильства і протистояння. Воно прагне демократії, гуманізму і взаєморозуміння на засадах загальнолюдських пріоритетів, а тому перебуває в активному і відкритому дискурсі, мета якого – толерантність і порозуміння, взаємодія і співпраця у всіх сферах суспільного життя. Між тим, досягнення такого способу життя є справою далеко не простою. Єднання народів і культур на полі цінностей потребує колосальних теоретичних і практичних зусиль кожного, а особливо – теоретичної і практично-керівної еліти суспільства. З метою пошуку і теоретичного обґрунтування чинників, напрямів і технологій досягнення порозуміння в царині цінностей і підготовлене наше дослідження.
Проблема ціннісного дискурсу цивілізацій завжди була в центрі філософсько-політичних роздумів вчених різних культур, наукових шкіл чи напрямів. І це – закономірно. Адже кожен народ, культура чи спільнота має свій спектр цінностей. Деякі з них є спільними для інших, для більшості чи навіть для всіх народів; ряд цінностей відрізняються як за змістом, так і за світоглядною спрямованістю. Інколи ця різниця доходить до межі нерозуміння, неприйняття, зіткнення, конфлікту. І хоча людство загалом зацікавлене в гармонії світу (згадаймо ідеал великого Платона про гармонійне облаштування життя у Атлантиді, яку поглинули води Атлантичного океану, алгоритм не менш великого Канта про цінність і необхідність облаштування “вічного миру”, філософське кредо знаменитого Швейцера щодо “благоговіння перед життям” і т. ін.), історія світової цивілізації постійно супроводжується зіткненням цінностей, конфліктами, які часто-густо вирішуються шляхом застосування зброї.
Процес взаємодії світових цивілізацій, а відповідно й проблему зіткнення чи взаємодії цінностей, актуалізували й багато в чому обумовили розгляд у новому ключі такі світові процеси, як глобалізація та інформаційна революція. Зросли міграційні потоки. Активізувалось масове переселення народів, особливо робочої сили з метою працевлаштування в інших країнах світу. Збільшилась людська маса біженців. Більш потужними стали міждержавні і міжнародні комунікації, туристичний обмін, наукові, релігійні, освітянські та інші контакти. Все це суттєво змінює соціальний та етнічний склад регіонів, призводить до підвищення етнічної різнобарвності населення, збільшує кількість етнічно змішаних шлюбів, актуалізує проблему взаємодії цінностей, обумовлює потребу її філософсько-політологічного аналізу.
Специфіку цінностей інших народів і культур намагались осмислити в свій час Платон, Аристотель, Дж. Віко, Бокаччо, Н. Макіавеллі, Ш. Монтескьє, Вольтер, Ф. Гізо, Г. Бокль, Л. Морган, Ф. Енгельс, А. Чижевський, К. Ціолковський, Ф. Бродель, М. Кондратьєв, Е. Лабрусс, Ф. Сіміан, Й. Шумпетер, І. Уоллерстайн та інші мислителі різних історичних епох.
В контексті розгляду специфіки локальних, регіональних та світових цивілізацій до цієї проблематики звертались Ф. Фурьє і К. Сен-Симон, М. Бердяєв і Й. Гердер, О. Шпенглер і М. Данилевський, А. Тойнбі і Е. Літтре, Х. Ортега-і-Гассет і А. Фергюсон, В. Вернадський і Ф. Бродель. Серед представників сучасної західної науки, які досліджували цю проблему, слід назвати таких вчених, як Х. Арендт, Д. Белл, З. Бжезинський, М. Вебер, Д. Істон, С. Ліпсет, А. Пшеворський, У. Ростоу, Дж. Сорос, Е. Тоффлер, Д. Торрес, Ф. Фукуяма, М. Гайдеггер, С. Хантингтон, Ф. Шміттер, М. Штомпка, К. Ясперс та інші.
У працях науковців країн колишнього СРСР помітними є дослідження Т. Алексеєва, А. Ахієзера, М. Бромлея, Є. Бабосова, О. Бовіна, А. Бутенка, К. Гаджиєва, П. Гречко, О. Дегтярьова, Б. Єрасова, В. Коваленка, О. Комаровського, Н. Моісеєва, А. Панаріна, М. Петрова, А. Полетаєва, І. Савельєва, А. Саламатіна, В. Стьопіна, Ж. Тощенка, В. Толстих, П. Ядова, Ю. Яковця та інших.
Серед праць українських дослідників, які тією чи іншою мірою аналізували процеси взаємодії цінностей в контексті розвитку людської цивілізації, вирізняються роботи В. Андрущенка, О. Бабкіної, В. Бакірова, І. Варзаря, К. Ващенка, А. Волинського, М. Головатого, В. Горбатенка, М. Горного, Л. Губерського, М. Дмитренка, О. Докаш, В. Євтуха, М. Калініченка, В. Кременя, І. Кресіної, Д. Круглашова, І. Кураса, Т. Лаврука, Ю. Левенця, М. Лукашевича, Ю. Макара, В. Макара, М. Михальченка, В. Пазенка, А. Поліщука, А. Романюка, Н. Ротар, Ф. Рудича, С. Рябова, В. Савельєва, З. Самчука, В. Стародубця, О. Токовенка, А. Толстоухова, С. Тихомирова, В. Фісанова, Ю. Шайгородського, Л. Шкляра, Ю. Шемшученка, П. Шляхтуна, М. Шульги, В. Якушика та інших.
Предметом безпосереднього теоретичного аналізу означена тема була визначена в праці С. Хантінгтона “Зіткнення цивілізацій”. Розгортаючи й вибудовуючи свою інноваційну наукову концепцію, вчений робить висновок, що конфлікт між цивілізаціями є неминучим, і це буде остання стадія в еволюції конфлікту в сучасному світі. Слід зазначити, що з моменту появи книги С. Хантінгтона обсяг публікацій за цією проблематикою в різних країнах світу подвоївся, а може й потроївся.
І все ж, незважаючи на досить помітний об’єм публікацій, проблему взаємодії, дискурсу цивілізаційних цінностей не можна вважати вичерпаною. Існує низка питань, на які в наявній літературі немає ще більш-менш задовільної відповіді. До них, зокрема, належать теоретико-методологічні засади аналізу цивілізацій, історичні аспекти їх взаємодії, визначення сучасних світових, регіональних і локальних цивілізацій. Більш глибокого й розгорнутого аналізу потребує положення про зіткнення і взаємодію не цивілізацій, як спочатку думав С. Хантінгтон, а цінностей. Нового теоретичного дослідження потребує проблема місця і ролі України в системі ціннісно-розколотого світу; його гармонізації на основі толерантного сприйняття цінностей різними народами і культурами; мобілізації ресурсів і засобів формування нового політичного мислення, ціннісної рівноваги, особливо засобами науки, культури, релігії і освіти, тобто дослідження політико-аксіологічних детермінант сучасного цивілізаційного розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках науково-дослідної теми кафедри політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова “Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід та українські реалії”, що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М. П. Драгоманова, науковий напрям “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затверджений Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 4 від 24 грудня 2008 року). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 5 від 29 січня 2009 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є здійснення теоретико-методологічного аналізу політико-аксіологічних детермінант розвитку сучасних цивілізацій, аналіз моделі та технології їх зближення, визначення ролі гуманітарних чинників – науки, культури, освіти та релігії – у забезпеченні їх ціннісного порозуміння та взаємодії.
Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:
– систематизувати сучасні наукові підходи до дослідження феномену цивілізації у зарубіжній та вітчизняній політико-філософській думці; визначити зміст поняття “цивілізації”, його логіко-гносеологічне навантаження; місце в системі категоріальних складових сучасної теорії та філософії політики;
– проаналізувати головні методологічні засади сучасного цивілізаційного підходу як передумови для подолання універсалістських концепцій єдиного загальнолюдського прогресу суспільної думки ХІХ – поч. ХХ ст.; довести, що такий підхід суттєво розширює дослідницькі можливості в умовах нелінійної взаємодії різноманітних культур і є парадигмальною перспективою, в рамках якої все більшої актуальності набувають культурологічний, синергетичний та власне цивілізаційний підходи до розуміння закономірностей політичного розвитку;
– здійснити аналіз типологій локальних цивілізацій та виявити критерії цих типологій в сучасній соціально-філософській та політичній думці; виокремити головні два типи цивілізації – західну і східну; дослідити теорії формування єдиної цивілізації людства;
– визначити евристичну спроможність та водночас слабкість концепції цивілізаційного розколу С. Хантінгтона; проаналізувати основні види цивілізаційних конфліктів, роль національних держав в системі локальних цивілізацій, перспективи та альтернативні сценарії становлення нового світового порядку; виявити основні варіанти зближення цивілізацій, політико-ціннісні орієнтири для успішних глобальних міжнародних відносин;
– здійснити подальше теоретичне осмислення феномену демократії та демократичних цінностей як створених тривалим перебігом розвитку цивілізації способів та умов діалогу компромісного узгодження, взаємного обмеження суперечливих та конфліктних інтересів і підґрунтя для подолання цивілізаційного розколу сучасного світу; проаналізувати існуючі підходи до процесу демократичних перетворень; виокремити особливості розвитку демократії в сучасній Україні; дослідити місце та роль України в системі “ціннісно-розколотого світу”;
– проаналізувати роль гуманітарних чинників (демократизації суспільного розвитку, науки, культури та освіти) у подоланні ціннісного розколу цивілізацій, формуванні толерантності як основної світоглядно-моральної та політичної установки зближення цивілізацій.
Об’єктом дослідження виступає феномен цивілізації в його історичній еволюції та сучасному розвитку.
Предметом дослідження є політико-аксіологічні детермінанти цивілізаційного розвитку в контексті викликів сучасної епохи.
Методи дослідження. Дослідження базувалось на основних принципах сучасного наукового пізнання – науковості, об’єктивності, цілісності, історизму, розвитку, єдності теорії і практики та інших.
У дослідженні застосований цивілізаційний підхід до аналізу політико-аксіологічних детермінант цивілізаційного розвитку. У дисертації використано такі методологічні підходи, як історичний, логічний, герменевтичний, аксіологічний, гуманістичний, комплексний.
У ньому використано також комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, зокрема, такі, як метод структурно-функціонального аналізу, синергетики, системного аналізу та інші. Використання діалектичного методу пізнання дало змогу розкрити теоретико-методологічні основи категорій “цивілізація”, “цивілізаційний розвиток”, “цінності цивілізації”, “розкол цивілізацій”, проаналізувати предмет дослідження у його соціальних та інших взаємних зв’язках і залежностях; компаративний метод забезпечив можливість аналізу та здійснення порівняння різних типів цивілізацій; застосування структурно-функціонального методу дало змогу дослідити складну архітектоніку політичного розвитку та розвитку цивілізацій, виокремити політико-аксіологічні детермінанти цивілізаційного розвитку. Системний підхід забезпечує розуміння значення феномену цивілізації в його цілісності, системних зв’язках і залежностях; історико-генетичний метод дозволяє простежити історичну ґенезу цивілізацій та епох від аграрного виробництва через індустріальну епоху і епоху НТР до нинішнього часу – періоду глобалізації та інформаційної революції. Зазначені загальні підходи доповнюються такими філософськими методами, як герменевтичний, діалектичний, компаративістський і феноменологічний та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі критичного розгляду класичних та сучасних концепцій цивілізаційного розвитку людства, особливо концепції “конфлікту цивілізацій” С. Хантінгтона, обґрунтовано модель ціннісного дискурсу цивілізацій, порозуміння і взаємодії народів і культур на основі загальної демократизації суспільних процесів, взаємодії науки і культури, освіти і моралі, релігійних та інших суспільних інститутів як політико-аксіологічних детермінант цивілізаційного розвитку.
Уперше:
– побудовано концепцію ціннісно-цивілізаційного дискурсу, на основі якого здійснюється зближення цивілізацій і культур; визначено роль і значення гуманітарних чинників – науки і культури, освіти і моралі, релігії і т. ін. – у толерантному сприйнятті цивілізаційних цінностей різними народами і культурами, посиленні на цій основі їх взаємодії та співробітництва;
– на основі інтегративної методології, міждисциплінарного підходу до аналізу політико-аксіологічних детермінант цивілізаційного розвитку здійснено філософсько-політичний аналіз поняття “цивілізації” як інтегративного за своїм змістом, багатозначного і плюралістичного утворення, основна смислова лінія якого розгортається як позначення певної стадії суспільного розвитку;
– встановлено взаємозв'язок між поняттями “цивілізація” та “матеріальна і духовна культура суспільства”; доведено значення цивілізаційного підходу до можливостей дослідження політико-аксіологічних детермінант цивілізаційного розвитку;
– визначено та проаналізовано політико-аксіологічні детермінанти подолання розколу цивілізацій як розколу ціннісного; доведено, що реальною перспективою виходу з цієї кризи є вироблення та ефективне застосування механізмів міжцивілізаційних взаємодій, що ґрунтуватимуться на людиноцентричних та культуроцентричних світоглядних принципах, які здатні формуватися лише в таких сферах, як культура, освіта, наука, як основні чинники формування світоглядно-ціннісної та політичної толерантності;
– обґрунтовано конструктивну роль демократизації, демократичних гуманістичних цінностей стосовно подолання ціннісного розколу цивілізації; доведено, що масштабні демократичні трансформації потребують більш глибокого теоретичного осмислення як з огляду загальних закономірностей, так і локальних цивілізаційних особливостей, які відображають різноманіття обставин та багатоваріантність процесу поширення демократії.
Удосконалено:
– розуміння поняття “цивілізація”; доведено, що хоча жодне з існуючих визначень “цивілізації”, виокремлене й обґрунтоване тим чи іншим автором, не може розглядатись у ролі кінцевого, а тим більше абсолютного, все ж на основі їх інтеграції “цивілізацію” (в самому широкому розумінні) можна розглядати як певний стиль, порядок, характер і спосіб життя людей досить зрілого історичного часу на противагу “варварству”; люди періоду “цивілізації” вийшли на більш високий рівень всесвітньо-історичного процесу, мали значні матеріальні та духовні надбання, що позначались терміном “культура”;
– положення про те, що людство є єдиною цивілізацією, що сформувалась як синтез, взаємодія народів і культур, і які співіснують доповнюючи одна одну, або ж заперечує ті надбання, досягнуті іншими народами; історичний перерозподіл основних культурних надбань (освоєні землі, будівлі, засоби існування та культурні цінності) між тими чи іншими народами в межах цивілізації здійснюється здебільшого шляхом війн; війни підточують основи життєдіяльності цивілізації, знищують культурні надбання; у війнах гинуть люди, культурні цінності;
– висновок щодо характеру сучасної цивілізації, яка переживає не простий період у своєму розвитку: з одного боку, відчувається значне зближення цінностей, культур, домінування об’єднавчих процесів, з другого – міграційні суперечності, сплеск організованої злочинності та тероризму тощо. Протистояння цих тенденцій поглиблює ціннісний розкол цивілізації і, водночас актуалізує проблему визначення та аналізу політико-аксіологічних детермінант цивілізаційного розвитку. Передові держави і прогресивні громадські організації роблять все необхідне, щоб зменшити цей розкол, а у перспективі – нівелювати його.
Подальшого розвитку набули:
– критична інтерпретація концепцій цивілізації та різноманітності її типів в підходах А. Тойнбі, М. Данилевського, О. Шпенглера, П. Сорокіна, С. Хантінгтона, М. Вебера та ін., аналіз типологій локальних цивілізацій та критеріїв цих типологій в сучасній соціально-філософській та політичній думці;
– визначення та аналіз ролі й впливовості чинників подолання ціннісного розколу цивілізації; автором доведено, що загальна тенденція подолання ціннісного розколу цивілізації реалізується під впливом різноманітних чинників – економічних (народи прагнуть до співпраці в галузі виробництва і споживання товарів), політичних (загальне прагнення народів – жити в мирі і співпраці), соціокультурних (народи прагнуть обмінюватись культурними цінностями) тощо; важливу роль серед них відіграють наука, освіта і культура; незамінною є також роль громадських організацій, які сприяють зближенню інтересів, розгортанню взаєморозуміння, співпраці між народами і культурами, знижують міжнародну напругу чи протистояння;
– критично-аналітичний аналіз світових футурологічних концепцій та прогнозів С. Хантінгтона, Е. Тоффлера, З. Бжезінського, Д. Белла, Дж. Форестера, Ф. Фукуями, осмислення ціннісних аспектів забезпечення політичної модернізації українського суспільства на основі досягнення органічної єдності самобутньої культури та загальноцивілізаційних орієнтирів розвитку;
– ціннісні орієнтири майбутнього розвитку світової цивілізації; доведено визначальну роль інституту національної держави в умовах подолання ціннісного розколу цивілізацій, яка генерує та забезпечує утвердження цінностей гуманізму, моральності, соціальної справедливості, дотримання прав і свобод людини у суспільному житті.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки, практичні пропозиції та рекомендації, запропоновані автором у роботі, дають можливість поглибити подальше дослідження проблем цивілізаційного розвитку в його аксіологічному дискурсі.
Матеріали дослідження будуть актуальними при наукових розробках цієї проблеми у перспективі та будуть корисними для практичної політики і державного управління, зокрема в умовах політичної модернізації сучасної України.
Результати дослідження можуть бути використані в процесі читання курсів з політології, філософії та культурології, філософії освіти, соціології та українознавства. На їхній основі може бути розроблено спеціальний курс для студентів гуманітарних спеціальностей.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження представлені в монографії “Ціннісний дискурс цивілізацій”, яка обговорювалася і була рекомендована до видання Інститутом вищої освіти НАПН України. Дисертаційний рукопис обговорювався і був рекомендований до захисту кафедрою політичних наук Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Основні положення дослідження автором доповідалися на численних наукових та науково-практичних форумах, у тому числі й міжнародних, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Освіта в полікультурному просторі ХХІ століття: пошук стратегічних пріоритетів” (Київ, 2009), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасне довкілля: реалії та перспективи” (Київ, 2009), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасне довкілля: реалії та перспективи” (Київ, 2010), Науково-практичному семінарі “Інноваційні стратегії розвитку освіти: філософсько-педагогічний дискурс” (Київ, 2009), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” (Тернопіль, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжкультурні комунікації та толерантність в освіті” (МДЦ “Артек”, 2009), Міжнародній науковій конференції 1Шості юридичні читання. Правова культура, правова свідомість і право” (Київ, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції “Глобальне суспільство: філософський погляд на суспільні процеси” (Ужгород, 2011), науково-практичній конференції “Основні напрями модернізації вищої освіти в контексті викликів епохи” (Київ-Глухів, 2011), Всеукраїнському науково-методичному семінарі “Інноваційні технології в дошкільній освіті: духовний розвиток дитини” (Київ, 2011), Міжнародній науковій конференції “Сьомі юридичні читання. Культура і право на початку ХХІ століття” (Київ, 2011), І Українських педагогічних студіях “Освіта і культура як запорука сталого демократичного розвитку суспільства” (Київ–Луцьк–Рівне, 2012).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображенні у наступних публікаціях. За темою дисертації опубліковано 30 наукових та навчально-методичних праць, у тому числі – одноосібно написано монографію “Ціннісний дискурс цивілізацій” (26,8 др. арк.) і 20 статей у фахових виданнях з політичних наук.
Кандидатська дисертація на тему “Європейська політика України: проблеми формування та реалізації (політологічний аналіз)” зі спеціальності 23.00.02 – політичні інститути і процеси була захищена у 2003 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовуються.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які включають чотирнадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (446 найменувань), що містяться на 50 сторінках. Обсяг основного змісту рукопису дисертації – 377 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На початку ХХІ століття світ являє собою мереживо розколів між цивілізаціями, напруга яких у поєднанні із процесами глобалізації потенційно загрожує виникненням глобального конфлікту або чергової глобальної проблеми. Співіснування двох протилежних тенденцій (централізації і децентралізації) стало ключовою характеристикою нової парадигми суспільного розвитку − процесу глобалізації. Одним з головних завдань сучасної гуманітарної та суспільствознавчої науки є пошуки чинників і детермінант подолання ціннісного розколу цивілізацій.
У сучасній філософській, соціологічній, культурологічній, політологічній літературі поняття “цивілізація” використовується в різних смислах і змістах. В політологічному значенні в основу визначення критерію цивілізації покладається держава, політична нація, тип політичної системи та ін. критерії. При цьому цивілізація у межах різних дослідницьких підходів розуміється як тотожність, самоусвідомлення культури, її заперечення, вища, практично втілена культура. Окрім того, поняття “цивілізація” все більше пов’язують з певним рівнем економічної зрілості суспільства. Таким чином, поступово зі словом “цивілізація” все частіше стали вживати прикметник “матеріальна”, а зі словом “культура” – прикметник “духовна”. Використання категорії “цивілізація” для позначення конкретного рівня розвитку суспільства, його матеріальної і духовної культури, а також низки похідних понять є досить поширеним. Як основу для визначення форми цивілізації беруть ознаки регіону або континенту. У цих ознаках тією чи іншою мірою відбиваються реальні характеристики, які виражають спільність культурно-політичних доль, історичних умов тощо, але такий географічний підхід не завжди дає змогу передати наявність у цьому регіоні різних історичних типів, рівнів розвитку соціально-культурних спільнот.
Окрім окреслених, сьогодні існують різноманітні підходи до розуміння цивілізації та позиції в оцінці цього феномена. Цивілізацію характеризують і як “сукупність способів буття та діяльності людини”, і як “соціалізацію світових релігій”, і як “якісну різноспрямованість”, “розу вітрів” світу, і як “технологічно вищий етап виробництва” тощо. При цьому поняття “цивілізація” використовується у двох основних значеннях: 1) як стадія, етап, цикл, віха, рівень розвитку історії чи суспільства; 2) як “локальна культура або локальний історичний тип”. Ці обидва розуміння цивілізації широко застосовуються у сучасній філософії політики, соціальній філософії та в ряді конкретних політичних і історичних наук.
Дослідження класичних теорій цивілізацій М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі, П. Сорокіна, дозволило сформулювати розуміння цивілізаційного руху та сучасного стану людства в аспектах стадіальності, полілінійності та соціокультурної дискретності. Цілісна картина історичного процесу розкривається лише за умов їхнього співвідношення відповідно до принципу додатковості. Важливо, з одного боку, не втрачати з виду загальної панорами історичного поступу людства, з другого – не забувати про унікальний характер окремих цивілізаційних систем.
Для повного розкриття теорії цивілізаційного розвитку як однієї з найбільш значущих альтернатив прогресистській парадигмі важливо звернутися до головних методологічних засад сучасного цивілізаційного підходу.
Феномен цивілізації охоплює проблематику економічного, політичного, соціального, культурного, духовного розвитку. Моральні норми, принципи, ідеали, поняття добра і зла, справедливості, щастя є ціннісними складовими духовної культури і моральної свідомості будь-якого соціуму. Зростання значення нематеріальної складової цивілізаційного розвитку та необхідність внесення відповідних змін у теоретико-методологічні засади аналізу суспільно-політичних явищ та процесів становлять особливу цінність цивілізаційного та культурологічного методологічних підходів.
Подолання універсалістських концепцій єдиного загальнолюдського прогресу суспільної думки ХІХ – поч. ХХ ст. актуалізує проблему оновлення методологічних засад сучасного цивілізаційного підходу. Доведено, що такий підхід суттєво розширює дослідницькі можливості в умовах нелінійної взаємодії різноманітних культур.
В основі різноманітних типологій сучасних цивілізацій можуть бути соціально-економічні уклади, релігії, раси, системи цінностей, ідеології. Відповідно до різних критеріїв існує чимало класифікацій типів цивілізацій, для чого немає жодних методологічних, теоретичних чи світоглядних перешкод. Водночас цивілізація може як збігатися з державними кордонами, так і виходити за їх межі. Хоча Захід та Схід зберігають свою соціокультурну унікальність, людство є єдиною цивілізацією, що сформувалась як синтез, взаємодія народів і культур, і які співіснують доповнюючи одна одну, або ж заперечуючи надбання, досягнуті іншими народами. Тож чимало сучасних науковців дискують з питань світової або єдиної глобальної цивілізації людства.
Рівень цивілізаційної інтеграції залежить від близькості стосунків між самими країнами та їхніми об’єднаннями в межах певної цивілізації. До важливих факторів успішної політичної модернізації, збереження міжцивілізаційного балансу належить ефективне функціонування національної держави, місце і значення якої постійно переосмислюється науковцями та трансформується в умовах глобального світового порядку. У системі локальних цивілізацій національна держава виступає як частковий вияв конкретних цивілізацій. Сама ідея національної держави в політико-філософських концепціях виникає як доповнення до ідеї правової держави. Захищаючи територіальну єдність і політичну цілісність, національна держава водночас захищає інтереси приватної особи, її політичні й економічні права та свободи. В рамках національної держави виникають та неухильно розвиваються цінності громадянського суспільства, національної політичної культури. Національна держава не обмежується лише певною територію й населенням. Це складне поняття, наповнене ціннісним та цивілізаційним змістом, що охоплює історичну пам’ять, національну політичну культуру, норми поведінки та мислення консолідованої спільноти людей. Саме національна держава знаменує вихід народу на арену світової історії, його здатність до творення загальнозначущого у глобальному політичному процесі.
Вихід найрозвиненіших країн світу на рівень інформаційного суспільства зумовив завершення процесу глобалізації, змістом якого стало перетворення людства на єдину, ієрархічно побудовану, структурно-функціональну систему. Разом з тим глобальні тенденції започатковують нові цінності, види соціально-політичних відносин та інститутів тощо. В процесі такої взаємодії на національному рівні та на рівні міжнародних відносин мають місце нові міжцивілізаційні проекти, які особливо актуальні в умовах перехідної політичної динаміки. Одночасно з тенденціями вищого прояву інтеграції розвиваються і протилежні: ізоляціонізм, расова, релігійна, цивілізаційна винятковість, робляться акценти на “особливих” шляхах розвитку своєї країни. До нових закономірностей еволюції суспільного процесу належать глобалізація та фрагментація міжнародних відносин, становлення єдиного, цілісного світу та одночасна поява нових форм його розколу.
Сучасні глобальні процеси не відбуваються хаотично, а є керованими та організованими. Окремі взаємопов’язані елементи, які утворюють кістяк глобальних процесів (особистості, нації-держави, людство та світосистема націй-держав), розвиваються одночасно, але нерівномірно. Найбільш повно процес глобалізації охоплює економіку і фінанси, активно, але менш повно – політику, ще менше – духовне життя суспільства, національну культуру, традиції, право, мораль. Очевидно лише за умови, коли глобальне управління базуватиметься на діяльності демократичних та суверенних держав, можливий і подальший цивілізаційний розвиток.
Дійсно глобального масштабу у сучасному світі набувають процеси демократизації. Поза її впливом залишаються тільки окремі режими. Різні варіанти глобальних демократичних змін відбуваються майже синхронно, хоча й у зовсім різних і важко порівняних між собою історичних, культурно-цивілізаційних, соціально-економічних, політичних та інших контекстах. Як правило, демократія ефективно працює у суспільстві, яке цінує свободу, толерантність, права людини. Етична домінанта, визнання цінності людського життя, ідея свобод людини створює деякі точки міжцивілізаційного діалогу. Але розуміння людини лише як атомарного абстрактного індивіду – розуміння, притаманне Західній культурі, одночасно є джерелом колізій, протиріч, що й призводить до трактування глобалізації та демократизації як експансії Західного світу. Відсутність згоди між членами світової спільноти стосовно ідеалів і механізмів ладу, що утверджується на планеті, несе загрозу посилення як прихованого, так і все більш відкритого суперництва нових історичних проектів, міжнародних систем та цивілізацій. Головною цінністю для суспільства в майбутньому має стати не дохід, а гармонійний розвиток людини, її права, соціальна свобода, висока культура й освіченість.
Ціннісна розколотість, властива і сучасній Україні, проявляється в зовнішньополітичних орієнтаціях еліт і особистостей, в духовно-культурній сфері, в повсякденному житті, в дотриманні норм демократії, моралі. Між тим на цей час у межах української локальної цивілізації все більш помітним стає відхід від традиційних цінностей, поширення нових ціннісних орієнтацій.
Політичні цінності охоплюють ті явища, що є предметом певних політичних інтересів, бажань, домагань, потреб. Серед них – суверенітет, державна влада, політичні свободи, соціальна справедливість, правопорядок, війна, мир тощо. Названі цінності по-різному сприймаються і трактуються суб’єктами політики. Вони можуть мати різні виміри залежно від історичної епохи, типів суспільства і політичної системи, ідеології. Цінності мають для людини велике значення і відповідають її актуальним потребам та ідеалам.
Аналізуючи процес еволюції політичної культури українського суспільства, слід сказати, що останніми роками в Україні значно оновилися її структурні елементи: цінності, навички, орієнтації, методи та прийоми політичної діяльності. Суспільство поступово звикає до політичного плюралізму, багатоманітності підходів щодо розв’язання гострих політичних проблем, відкритого висловлювання свого ставлення до політичних інститутів. Стає нормою позитивна установка на засвоєння світового політичного досвіду, зростає почуття включеності України у світовий процес культурного розвитку.
Демократія у контексті цивілізаційного розвитку сучасної України розглядається як перспектива і реальна практика здійснення демократичних принципів і норм, владні відносини, особливості політичної системи, політичного режиму, поведінки громадян. Проблеми переходу до демократії в Україні пов'язані з її “мінімалістським” (процедурним) і “максималістським” (змістовним) наповненням, що фіксують увагу на різних рівнях демократичної консолідації.
Інститутом ефективної протидії сучасним дезінтеграційним, кризовим тенденціям є громадянське суспільство, як сукупність недержавних інституцій та відносин виконує роль опосередкованої ланки між вільною людиною й політико-владними структурами. При цьому держава за своїм функціональним призначенням покликана адекватно реагувати на небезпеки внутрішнього й зовнішнього походження в контексті створення належних умов для повноцінної реалізації прав і свобод людини і громадянина, суспільних інтересів загалом.
Виходячи з нагальної необхідності сталого демократичного розвитку сучасних суспільств, особливої актуальності набуває проблематика розвитку “третього сектору” – сектору соціально-політичного життя країни, в якому працюють неурядові громадські організації. На думку вітчизняних політологів, за такої ситуації держава поступово передає, а інститути громадянського суспільства, відповідно, перебирають на себе повноваження контролю над сферами соціальної життєдіяльності.
Неурядові організації виступають як новий механізм, на противагу державної влади, в демократизації суспільства, в справі захисту прав людини, відкриваючи двері для широкої участі мас і сприяючи плюралізму в суспільстві. Вони є кращим засобом мобілізації суспільства, проте міра мобілізації безпосередньо залежить від того, наскільки діяльність громадських організацій націлена на демократизацію певного суспільства.
Громадські організації та рухи в сучасних умовах володіють значним арсеналом засобів щодо подолання ціннісного розколу світової цивілізації. Центральне місце у цьому процесі посідає рух громадянської дипломатії, який виникає та розвивається на хвилі зростання впливу громадськості на здійснення світової політики, що призводить до формування глобального громадянського суспільства.
В умовах глобального громадянського суспільства актори громадянської дипломатії (міжнародні громадські організації та рухи, мережі громадянської ініціативи, академічні та експертні спільноти тощо) починають відігравати вагому роль у вирішенні проблем міжнародного співробітництва, у сприянні діяльності з розв’язання міжнародних суперечностей та розбіжностей між державами мирним шляхом, маючи при цьому низку переваг по відношенню до традиційних міжнародних акторів. Все це дозволяє вважати громадянську дипломатію перспективним шляхом у подоланні міжнародних протиріч в умовах глобалізації.
Сьогодні особливо актуалізується питання пошуку різнорівневих і різноструктурних чинників подолання причин міжцивілізаційної конфліктогенності. Загальна тенденція подолання ціннісного розколу цивілізації реалізується під впливом різноманітних чинників − економічних (народи прагнуть до співпраці в галузі виробництва і споживання товарів), політичних (загальне прагнення народів жити в мирі і співпраці), соціокультурних (народи прагнуть обмінюватися культурними цінностями) тощо. Важливу роль серед них відіграють наука, освіта і культура.
У зв’язку з цим існує нагальна необхідність теоретично-інноваційного обґрунтування та практичного застосування освітянських, культурних, наукових механізмів міжнародного співробітництва та світоглядної комунікації.
Лише освіта з її значним світоглядно-просвітницьким потенціалом здатна донести до широких мас населення усвідомлення необхідності спільних дій, спільного мислення, ціннісної солідарності. Цивілізаційні зміни приводять до зростання значущості освіти в суспільному житті; поряд з наукою вона стає найбільш пріоритетною сферою всієї життєдіяльності.
Особливо слід відзначити роль полікультурної освіти у вихованні толерантності, яка розглядається як процес засвоєння людиною багатоманітності різних типів культур з метою духовного збагачення, формування готовності та вміння жити в полікультурному середовищі, що представлено системою загальнолюдських та культурних цінностей, де кожен її учасник в діалоговому спілкуванні зберігає та стверджує культурну ідентичність та проявляє готовність здійснювати обмін культурними здобутками, цінностями, змістом, творчістю. Культура здатна єднати долі людей, народів, націй і цивілізацій, підноситися над корисливими та ціннісними конфліктами, давати людям надію на розуміння та толерантне ставлення до їх самоідентифікаційних та самореалізаційних зусиль.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агаіхаджек Паша Давуд Міжнародний тероризм і його вплив на світову політику : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.04 / Агаіхаджек Паша Давуд ; Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. – Одеса, 2006. – 19 с.
2. Алексеєнко І. Процеси централізації та децентралізації в теоретичному дискурсі / Ірина Алексеєнко // Політичний менеджмент. – 2008. – № 2. – С. 156-160.
3. Алєксєєнко І. В. Національні держави в умовах глобалізації світу (політичні і правові аспекти) : монографія. – К.–Ніжин : ТОВ “Видавництво “Аспект – Поліграф”, 2006. – 360 с.
4. Андрєєва О. Цивілізаційний підхід як інструмент політичного пізнання / О. Андрєєва // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. – Спецвипуск: Політичні технології. – С. 140-148.
5. Андрієнко О. В. Постдемократія як відповідь на світоглядну кризу сучасності / О. В. Андрієнко // Наука. Релігія. Суспільство. – 2009. – № 3. – С. 96-100.
6. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу / В. П. Андрущенко. – К. : ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2005. – 498 с.
7. Андрущенко В. П. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу) / Віктор Андрущенко // Вища освіта України. – 2001. – № 1. – С. 11-17.
8. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю :
2-ге видання, допов. / Віктор Андрущенко. – К. : Знання України, 2008. – 819 с.
9. Андрущенко В. П. Філософія освіти в Україні: стан проблеми та перспективи розвитку / В. П. Андрущенко, В. С. Лутай // Наукові записки Академії наук Вищої школи України. – 2004. – Вип. 6. – С. 59-72.
10. Андрущенко Т. В. Зближення цивілізацій в епоху глобалізації: можливості реальні і абстрактні / Т. В. Андрущенко // Гілея. – 2009. – № 27. – С. 314-321
11. Анилионис Г. П. Глобальный мир: единый и разделенный. Эволюция теорий глобализации / Г. П. Анилионис, Н. А. Зотова – М. : Международные отношения, 2005. – 676 с.
12. Аннан К. Доклад Генерального секретаря о работе Организации Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. 57-я сессия. Дополнение № 1. – Электронный ресурс / К. Аннан. – Режим доступа : www.un.org/russian/document/sgreport/a-61-1/a-61-1.doc. – Название с экрана.
13. Антонюк Р. І. Яким є український народ? / Р. І. Антонюк // Гуманітарні науки. – 2007. – № 2 (14). – С. 180-191.
14. Аппатов В. П. Новое политическое мышление и современные международные отношения: анализ современной политологии : монография / В. П. Аппатов. – Одесса : Астра-Принт, 1991. – 278 с.
15. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Ханна Аренд ; пер. з англ.. – К. : Дух і літера, 2002. – 539 с.
16. Афонін Е. Історична місія сучасного авторитаризму / Е. Афонін, А. Мартинов // Політичний менеджмент. – 2006. – № 6. – С. 52-62.
17. Ашин Г. Толерантность и элита / Г. Ашин // Власть. – 2002. – № 5. – С. 17-25.
18. Бабкіна О. В. Держава і громадянське суспільство: механізми стримувань і противаг / О. В. Бабкіна // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – Вип. 3. – С. 5-11.
19. Бабкіна О. В. Особливості політичної трансформації на постсоціалістичному просторі: підходи до осмислення / О. В. Бабкіна // Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі : матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції: 8-9 лютого 2006 р. / [укладач : Г. О. Нестеренко ; редакція: В. П. Бех]. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. – С. 8-16.
20. Бабкіна О. В. Політико-правова культура демократичного типу: проблеми формування / О. В. Бабкіна // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – Вип. 5. – С. 5-10.
21. Багінський В. В. Цивілізація // Політичний енциклопедичний словник / [упорядник В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка]. – 2-е вид., доп. і перероб. – К. : Ґенеза, 2004. – С. 717-718.
22. Бадан А. А. Зіставлення національних та глобальних культурних норм: Захід і Україна / А. А. Бадан // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2003. – № 2. – С. 75-86.
23. Бакальчук В. О. Толерантність як ціннісна складова української культурної ідентичності / В. О. Бакальчук // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 2. – С. 153-158.
24. Балабаєва З. В. Демократичне врядування: поняття та сутність / З. В. Балабаєва // Актуальні проблеми державного управління : збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. – Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 3. – С. 4-11.
25. Балакірєва О. М. Демократичні цінності в українському суспільстві / О. М. Балакірєва // Український соціум. – 2007. – № 3 (20). – С. 7-25.
26. Барановський Ф. В. Активізація розвитку громадянського суспільства в Україні – шлях до європейської моделі демократії / Ф. В. Барановський // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2006. – № 1 (17). – Серія: філософія, соціологія, політологія. – С. 9-16.
27. Барнс Гарри Элмер. Моя дружба с Лесли Уатом // Уайт Л. Избранное. Эволюция культуры : [пер. с англ.]. – М. : “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2004. – 1064 с.
28. Батракова І. В. Інститут президентства як суб’єкт концептуальної влади в демократичних політичних системах : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 / І. В. Батракова ; Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2003. – 16 с.
29. Бауман З. От паломника к туристу : пер. с англ. / Зигмунд Бауман // Социологический журнал. – 1995. – № 4. – С. 14-26.
30. Бауман З. Текучая современность / Зигмунд Бауман. – СПб. : Питер, 2008. – 240 с.
31. Бебик В. Глобальне громадянське суспільство : теорія, методологія, менеджмент / В. Бебик // Політичний менеджмент. – 2006. – № 2. – C. 140-147.
32. Бебик В. М. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика : навч. посібник / В. М. Бебик, С. О. Шергін, Л. О. Дегтярьова. – К. : Університет “Україна”, 2006. – 208 с.
33. Бебик В. М. Політична культура сучасної молоді / В. М. Бебик, М. Ф. Головатий, В. А. Ребкало. – К. : К. А. Л. Д., 1996. – 112 с.
34. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну : [пер. с нем.] / Ульрих Бек ;. – М. : Прогресс–Традиция, 2000. – 345 с.
35. Бек У. Что такое глобализация? (Ошибки глобализма – ответы на глобализацию) / Ульрих Бек ; пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника. – М. : Прогресс–Традиция, 2001. – 304 с.
36. Белей І. М. Термінологічне наповнення поняття “демократичне врядування” та його зміст у державному управлінні Електронний ресурс / І. М. Белей. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-4/R_1/09bimzdu.pdf. Назва з екрана
37. Белл Д. Конец идеологии / Д. Белл ; пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Academia, 2001. – 192 с.
38. Бехманн Г. Современное общество: общество риска, информационное общество, общество знаний / Готтхард Бехманн. – М. : Логос, 2010. – 248 с.
39. Библер В. С. Культура. Диалог культур (опыт определения) / В. С. Библер // Вопросы философии. – 1989. – № 6. – С. 31-42.
40. Бистрицький Є. Конфлікт культур і філософія толерантності / Є. Бистрицький // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К. : Політична думка, 1997. – С. 147-168.
41. Білорус І. О. Правосуб'єктність міжнародних неурядових організацій в умовах глобалізації міжнародного економічного права : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / І. О. Білорус. – Х., 2005. – 21 с.
42. Білорус О. Г. Глобалізація і безпека розвитку / О. Г. Білорус. – К. : ВІПОЛ, 2001. – 733 с.
43. Біляцький С. Д. Життя людей у ХХІ столітті / С. Д. Біляцький, Н. В. Ярова // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 5 (34). – С. 15-34.
44. Бойченко І. В. Філософія історії : підручник / І. В. Бойченко. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 723 с. – (Вища освіта XXI століття).
45. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії : монографія / В. І. Бортніков. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 524 с.
46. Братченко С. Л. Психологические основания исследования толерантности в образовании / С. Л. Братченко // Педагогика развития: ключевые компетентности и их становление : материалы ІХ науч.-практ. конф. – Красноярск : Краснояр. гос. ун-т, 2003. – С. 104-117.
47. Брегеда А. Ю. Основи політології : навчальний посібник / А. Ю. Берегда. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2000. – 312 с.
48. Бродель Ф. Средиземное море и средиземноморский мир в эпоху Филиппа II : в 3 ч. / Фернан Бродель ; пер. с фр. М. А. Юсима. – М. : Яз. славян. культуры, 2003. – Ч. 2 : Коллективные судьбы и универсальные сдвиги. – 806 с. – (Серия “Studia historica”).
49. Брожик В. Марксистская теория оценки / В. Брожик. – М. : Прогресс, 1982. – 264 с.
50. Брокгаузь Ф. А. Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньева, Ф. Ф. Петрушевского]. – СПб., 1896. – Т. 17. – 482 с.
51. Будагов Р. А. История слов в истории общества / Р. А. Будагов. – М. : Добросвет, 2000. – 256 с.
52. Буко С. Л. Специфіка активності міжнародних НУО на ринку соціальних послуг / С. Л. Буко [Електронний ресурс] // Мультиверсум. Філософський альманах. – К. : Центр духовної культури. – 2008. – № 75. – Режим доступу : http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_54/Buko.htm. Назва з екрана.
53. Бушман І. Культура та освіта людини – проблемне поле філософської рефлексії / Ірина Бушман // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наукових праць. – Вип. 309/310. Філософія. – Чернівці : Рута, 2006. – С. 298-301.
54. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: социология XXI века / И. Валлерстайн. – М. : Логос, 2003. – 355 с.
55. Вандишев В. М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять : навчальний посібник / В. М. Вандишев. – К. : Кондор, 2006. – 474 с.
56. Варзар І. М. Політична етнологія : пропедевт. курс : авт. підручник / І. М. Варзар. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : ДП “Вид. дім “Персонал”, 2011. – 354 с.
57. Вебер А. Б. Глобализация: взгляд в будущее / А. Б. Вебер // Размышление о будущем : материалы постоянно действующего междисциплинарного семинара Клуба ученых “Глобальный мир”. – Вып. 7 (19). – М., 2002.
58. Вебер М. Социология религии (типы религиозных сообществ) / Макс Вебер ; пер. с нем. М. И. Левиновой // Вебер М. Избранное. Образ общества / отв. ред. и сост. Я. М. Бергер [и др.]. – М. : Юрист, 1994. – С. 78-308.
59. Вернадский В. И. Размышления натуралиста : в 2 кн / В. И. Вернадский. – Кн. 2 / общ. ред. и вступ. статья С. Р. Микулинского. –М. : Наука, 1972. – 336 с.
60. Вища освіта України і болонський процес : навчальний посібник / за ред. В. Г. Кременя ; авт. кол. : М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабин. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.
61. Вінникова Н. А. Від міжнародних відносин до світової політики – від світової політики до міжнародних відносин / Н. А. Вінникова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна “Питання політології”. – 2008. – № 825. – С. 133-139.
62. Вовк В. І. Екологічна економіка: від доктрини до політики [Електронний ресурс] : Офіційний сайт Української асоціації Римського клубу / В. І. Вовк // Всеукраїнська технічна газета – 9 вер. 2004. – № 34-35 (86-87) – Режим доступу : http://clubofrome.org.ua/ corweb/Publication/8/htm. – Назва з екрана.
63. Вознюк В. С. Знаковий виклик цивілізаційному розвиткові? : монографія / В. С. Вознюк. – Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2004. – 104 с.
64. Войтюшенко Е. Т. Политическая культура современной Украины / Е. Т. Войтюшенко // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості : матеріали XXV Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк : ІПШІ “Наука і освіта”, 2009. – С. 98-100.
65. Волошина О. В. Педагогічні умови виховання толерантності у підлітків старшого віку в позакласній роботі : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.07 / О. В. Волошина. – Херсон, 2007. – 20 с.
66. Воротнюк М. О. Європейська інтеграція Туреччини і України: порівняльний аналіз [Електронний ресурс] / М. О. Воротнюк. – Режим доступу : http://www.niss.od.ua/p/128.doc. – Назва з екрана.
67. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: до ефективніших суспільств : доповідь Римському клубові / пер. з англ. Л. Л. Лещенко. – К. : Основи, 1993. – 238 с.
68. Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 1991. – № 7. – С. 19-35.
69. Галкин А. А. Культура толерантности перед вызовами глобализации / А. А. Галкин, Ю. А. Красин // Социологические исследования. – 2003. – № 8. – С. 64-74.
70. Гедікова Н. П. Політична соціалізація особистості в період демократизації українського суспільства : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 / Н. П. Гедікова ; Одеська державна юридична академія. – Одеса, 1999. – 19 с.
71. Гелей С. Д. Політологія : підручник / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – Львів : Світ, 2001. – 384 с.
72. Гельман В. П. Постсоветские политические трансформации: наброски к теории / В. П. Гельман // Общественные науки и современность. – 2001. – № 1. – С. 55-69.
73. Герасіна Л. М. Роль політико-правового консенсусу в подоланні глобального конфлікту цивілізацій / Л. М. Герасіна, В. М. Кривцова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Питання політології : ІІ політологічні читання : “Глобалізація світу та вибір моделі розвитку сучасної України”. – 2003. – № 592. – С. 104-111.
74. Герасіна Л. М. Сучасні ідеологічні системи: політико-правові цінності та їх застосування / Л. М. Герасіна // Правознавство : доповіді та повідомлення ІІІ Міжнародному конгресу україністів. – Харків : Око, 1996. – С. 33-36.
75. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь : пер. с англ. / Энтони Гидденс. – М. : Весь мир, 2004. – 120 с.
76. Гизо Б. История цивилизации во Франции / Б. Гизо. – М. : Наука, 1993. – 562 с.
77. Глобалізація і безпека розвитку : монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін.] ; кер. авт. колективу і наук. ред. О. Г. Білорус. – К. : КНЕУ, 2002. – 798 с.
78. Глобальное сообщество: картография постсовременного мира : [сб. науч. трудов] / рук. проекта, сост. и отв. ред. А. И. Неклесса. – М. : Восточная литература, 2002. – 464 с.
79. Головатий М. Етнополітичні процеси: суть і проблеми в сучасному світі / М. Ф. Головатий // Персонал. – 2006. – № 4. – С. 24-26.
80. Головатий М. Ф. Соціальна політика і соціальна робота : термінол.-понятій. слов. / М. Ф. Головатий, М. Б. Панасюк. – К. : МАУП, 2005. – 560 с.
81. Головатий М. Ф. Сучасний тероризм і доля національних держав: соціально-політичний аспект (основні тези) [Електронний ресурс] / М. Ф. Головатий // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/103/1/04gmfspa.pdf. Назва з екрана.
82. Горбатенко В. Еволюція футуроорієнтованого потенціалу суспільно-політичної думки: політичне прогнозування / В. Горбатенко // Політичний менеджмент. – К. : Український центр політичного менеджменту. – 2004. – № 4. – С. 47-56.
83. Горбатенко В. П. Політико-правові цінності: теоретичне підгрунтя і державотворчий процес / В. П. Горбатенко // Правова держава. – 2008. – Вип. 19. – С. 54-62.
84. Горбатенко В. П. Модернізація українського суспільства у контексті сучасних цивілізаційних процесів : автореф. дис. … докт. політ. наук : 23.00.02 / В. П. Горбатенко ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1999. – 36 с.
85. Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика / В. П. Горбатенко. – К. : Генеза, 2006. – 400 с.
86. Горбачев М. Грани глобализации : трудные вопросы современного развития / Горбачев М. [и др.]. – М. : Юристъ, 2003. – 304 с.
87. Горбулін В. “Безпека–2010” / В. Горбулін // Дзеркало тижня. – 2006. – № 48 (627). – 16 грудня.
88. Горбулін В. П. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від “суспільства розвитку” до громадянського суспільства / В. П. Горбулін, А. В. Качинський // Стратегічна панорама. – 2005. – № 2. – С. 13-26.
89. Гордон А. В. Цивилизация нового времени между мировой культурой и культурным ареалом (Европа и Азия в XVII–XX вв.): научно-аналитический обзор / А. В. Гордон. – М. : ИНИОН РАН, 1998. – 131 с. – (Социальное развитие и культура стран Азии и Африки).
90. Гречанінов В. Після розпаду біполярної системи. Новий світовий порядок та глобалізація на початку XXI століття / В. Гречанінов // Політика і час. – 2002. – № 1. – С. 58-67.
91. Гречко П. О границах толерантности / П. О. Гречко // Свободная мысль–XXI. – 2005. – № 10. – С. 173-182.
92. Грива О. А. Толерантність в процесі становлення молоді в умовах полікультурного середовища : автореф. дис... д-ра філософ. наук : 09.00.10 / О. А. Грива. – К., 2008. – 32 с.
93. Грива О. А. Толерантність освіти як передумова толерантного суспільства [Електронний ресурс] / О. А. Грива // Мультиверсум. Філософський альманах. – К. : Центр духовної культури. – 2007. – № 66. – Режим доступу : www.filosof.com.ua/Jornel/M_66/Gryva.pdf. Назва з екрана.
94. Громадянське суспільство: проблеми і напрями інституційного розвитку : навч. посіб. / Ю. П. Сурмін, Т. П. Крушельницька, В. В. Карлова [та ін.] ; за заг. ред. д-ра соціол. наук, проф. Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2008. – 56 с.
95. Губань Р. Концепція діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві і проблема тероризму [Електронний ресурс] / Радим Губань // Юридичний журнал. – 2008. – № 3. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2889. – Назва з екрана.
96. Губерський Л. Культура. Ідеологія. Особистість : методолого-світогляд. аналіз / Л. Губерський, В. Андрущенко, М. Михальченко. – К. : Знання України, 2002. – 580 с.
97. Гуревич А. П. А волны истории плещут / А. П. Гуревич // Тоффлер Э. Третья волна. – М. : АСТ, 2002. – 776 с.
98. Гусев B. I. І. Кант : філософське обґрунтування ідеї миру [Електронний ресурс] / В. І. Гусев // Наукові записки. – Том 18 : Філософія та релігієзнавство. – 2000. – С. 8-16. – Режим доступу : http://www.library.ukma.
kiev.ua/eib/NZ/NZV18_2000_philos/02_guseyev_vi.pdf. Назва з екрана.
99. Гуцало М. Деякі теоретичні аспекти побудови сучасної антитерористичної парадигми [Електронний ресурс] / Марія Гуцало // Політичний менеджмент. – 2007. – № 2. – С. 155-163. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m= 1&n=69&c=1583. Назва з екрана.
100. Давидов П. Г. Формування толерантності у філософській та педагогічній думці України / П. Г. Давидов // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2009. – № 47. – С. 3-7.
101. Давидова М. В. Права людини та громадянина в сучасних демократіях : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 / М. В. Давидова ; Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П. Могили. – Миколаїв, 2004. – 16 с.
102. Даймонд Л. Глобальная перспектива [Электронный ресурс] / Л. Даймонд. – Режим доступа : http://www.gumer.info/bibliotek_ Buks/Polit/Article/daym_glob.php. – Название с экрана.
103. Даль Р. Смещающиеся границы демократических правлений [Электронный ресурс] / Р. Даль. – Режим доступа : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/dal/ sm_gran.php. – Название с экрана.
104. Данилевский Н. Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения Славянского мира к Германо-Романскому / Николай Яковлевич Данилевский. – М. : Изд-во “Институт русской цивилизации”, 2008. – 816 с. – (Серия “Русская цивилизация”).
105. Данилевский Н. Я. Россия и Европа / Н. Я. Данилевский [сост., послесловие и комментарии С. А. Вайгачева]. – М. : Книга, 1991. – 574 с. (Историко-литературный архив).
106. Декларація принципів толерантності затверджена резолюцією 5.61 генеральній конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_503. Назва з екрана.
107. Делінський О. А. Європейська система безпеки: міжнародно-правові аспекти становлення і розвитку : автореф. дис. … канд. юр. наук : 12.00.11 / О. А. Делігенський ; Харківська національна академія імені Я. Мудрого. – Х., 2003. –20 с.
108. Делягин М. Г. Мировой кризис: общая теория глобализации / М. Г. Делягин. – М. : Инфра-М, 2003. – 768 с.
109. Деменко О. Українська геополітика ХХІ ст.: євразійство чи євроінтеграція? / О. Деменко // Людина і політика. – 2004. – № 1. – С. 73-82.
110. Денисенко В. М. Аксіологія динаміки політичних процесів / В. М. Денисенко. – Львів : Простір-М, 2005. – 190 с.
111. Денисов В. В. Философия насилия / В. В. Денисов // Философия и общество. – 2008. – № 1. – С. 39-56.
112. Дергачев А. Украинско-российские отношения – европейский и евразийский контекст / А. Дергачев // Полис. – 2000. – № 6. – С. 110-121.
113. Дергачов О. Україна в європейському контексті [Електронний ресурс] / О. Дергачов. – Режим доступу : http://www.dt.ua/1000/1600/27890. Назва з екрана.
114. Десятов Т. М. Пріоритетні тенденції формування європейського освітнього простору / Т. М. Десятов // Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи : збірник наукових праць / за ред. М. М. Козяра, Н. Г. Ничкало. – Львів : ЛДУ БЖД, 2006. – С. 29-34.
115. Джердж С. Ф. Безпідставність міфів щодо НАТО та шляхи їх подолання в контексті європейського досвіду / С. Ф. Джердж // Економічний часопис – ХХІ. – 2006. – № 1-2. – С. 17-19.
116. Дилигенский Г. Г. “Конец истории” или смена цивилизаций? / Г. Г. Дилигенский // Вопросы философии. – 1991. – № 3. – С. 23-35.
117. Диманис М. Д. Будущее демократии и перспективы многопартийности в Европе / М. Д. Диманис // Политические партии Европы: стратегия и тактика в период между выборами : Проблемно-тематический сборник. – М. : ИНИОН РАН, 1999. – С. 12-23.
118. Дмитренко М. А. Формування політичної культури особистості в умовах трансформації суспільства (політологічний аналіз) : дис. … канд. політичних наук : 23.00.03 / Дмитренко Микола Андрійович. – К., 2005. – 190 с.
119. Дмитренко М. Інноваційний розвиток України в умовах глобалізації й інформаційної революції / М. А. Дмитренко. –