Неоєвразійство в сучасній політиці Росії : Неоевразийство в современной политике России

Краткое описание

Національний університет “Києво-Могилянська Академія”

на правах рукопису

Рукомеда Роман Миколайович

УДК 327(470)7

Неоєвразійство в сучасній політиці Росії

23.00.01 – Теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:

Рябов Сергій Геннадійович
доктор філософських наук
професор

Київ - 2007

Стор.
Вступ...........................................................................................................
РОЗДІЛ 1. Витоки і базові принципи неоєвразійства......................
1.1 .Євразійська доктрина: характеристика основних понять...............
1.2 .Неоєвразійство як модернізований варіант євразійської доктрини...............................................................................................
1.3 .Характеристика і принципи неоєвразійства.....................................
РОЗДІЛ 2. Неоєвразійство в Російській Федерації...........................
2.1. Прояви неоєвразійства у внутрішній політиці Росії.......................
2.2. Неоєвразійство у зовнішній політиці Росії......................................
2.3. Неоєвразійство та атлантизм: конкуренція ідеологій...................
РОЗДІЛ 3. Вплив неоєвразійства на Україну.....................................
3.1. Українське питання в євразійській доктрині...................................
3.2. Російські інтеграційні впливи на Україну........................................
3.3. Наслідки неоєвразійського впливу на Україну................................
ВИСНОВКИ..............................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ...............

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Важливою характеристикою неоєвразійства як трансформованого й осучасненого варіанту євразійства є те, що ця інтелектуальна течія й своєрідна форма світогляду стає предметом уваги практичних політиків, підставою для вимог його представників до керівників держави відповідним чином будувати урядову політику. В умовах, коли внутрішня політика Росії останніх двох десятиліть здійснюється без використання якоїсь ідеології, що могла б бути засадою оновлення суспільства, підвищення його життєздатності й конкурентоспроможності, неоєвразійство чимдалі більше висувається на роль нової ідеології, покликаної об’єднати не лише народи Російської Федерації, а й усі країни на теренах колишньої Російської імперії. У політичному житті Росії неоєвразійські партії та рухи набувають дедалі більшої впливовості, збільшується кількість їхніх симпатиків серед різних суспільних верств. Як теоретична концепція і політична доктрина неоєвразійство отримує зростаючу підтримку з боку російських науковців та громадських і державних діячів.
Проблема, на розв’язання якої спрямоване дане дисертаційне дослідження, полягає в наступному: якими є вплив і прояви неоєвразійства у сучасній політиці Російської Федерації. Особливості такого впливу та актуальність зазначеної проблеми виходять з закладеної в концепції неоєвразійства ідеї невідворотного протистояння Росії та Заходу, обґрунтуванні необхідності поєднувати різні етноси і релігії в одній державній системі Росії, з претензії неоєвразійства стати панівною ідеологією в Росії та конкурентоспроможною на міжнародному рівні. Існує чимало свідчень того, що неоєвразійство стає інтелектуальною платформою, яку багато хто норовить покласти в основу політики російської держави. Серед них, зокрема, відповідні формулювання таких засадничих документів як Концепція національної безпеки і зовнішньої політики та Військова доктрина Росії. Це також створення політичних партій і рухів (партія “Євразія”, “Міжнародний євразійський рух”, “Євразійський союз молоді” тощо), діяльність яких більшою або меншою мірою відповідає неоєвразійській доктрині і має проурядовий характер. Соціологічні опитування показують, що серед населення посилюються інтерес і прихильність до подібних рухів та партій, що робить імовірним перетворення їх на парламентські політичні сили.
Дії й заяви урядовців Російської Федерації дозволяють робити припущення, що й міждержавні стосунки вони намагаються будувати саме відповідно до настанов неоєвразійства. Це проявляється хоча б у посиленні і розширенні російського впливу на пострадянському просторі. Об’єктом такого впливу постає й Україна. Геополітична характеристика нашої держави, те, що історично український народ постійно перебував у взаємодії як з європейськими, так і з азійськими народами, обумовлюють піддатність України впливові, здійснюваному в дусі неоєвразійства.
Ступінь наукової розробки теми. Систематичне вивчення феномену євразійства та його новітньої форми розпочалося у 90-ті роки минулого століття. Комплексний аналіз теоретичних і практичних аспектів євразійства і неоєвразійства здійснено Н. Нарочницькою. Концептуальні засади перетворення неоєвразійства на детермінанту ідеології та політики в Росії з’ясовує С. Панарін. Розробником доктрини неоєвразійства і одночасно його дослідником є О. Дугін, в публікаціях якого даний феномен розглянуто переважно в геополітичному ключі як антагонізм атлантизму. А. Окара розглядає неоєвразійство як прояв консервативної революції, повернення до традиціоналізму в сучасному глобалізованому світі. Казахський науковець О. Сулейменов розглядає євразійство й нерєвразійство як потенційну цивілізаційну основу формування нового державного утворення, до якого увійдуть і Росія, і Казахстан.
В Україні проблеми, пов’язані з неоєвразійством, розглянуто переважно у контексті міждержавних відносин та, зокрема, у площині ідеологічного і політичного виклику українській державі. Комплексний аналіз євразійської проблеми в контексті україно-російських відносин здійснив О. Чередниченко, що послужило з’ясуванню можливостей євразійства у формуванні російської політики та її впливу на Україну. Оцінку перспектив неоєвразійства та його зв’язку з Україною надано в роботах І. Кресіної, В. Скуратівського, Г. Федотова, С. Шерегіна. Крім того питання неоєвразійства як фактору впливу у відносинах між Китаєм та Сполученими Штатами вивчає В. Головченко, а М. Беззуб’як дає відповідь на питання про можливість практичного втілення неоєвразійського концепту ідеократії в політичних умовах як Росії, так і України, досліджуючи елітаризм у контексті національного розвитку та проблеми олігархії.
Виключно в рамках геополітичної парадигми розглядають неоєвразійство науковці Заходу., З. Бжезинський, Д. Блюм, С. Коен, Х. Макіндер, С. Хантінгтон К. Хаусхофер вивчають значення Євразії як окремого геополітичного суб’єкту, простежують вплив неоєвразійства в сучасних умовах, порівнюють його з атлантизмом як конкуруючою ідеологією.
Усе ж здійснені наукові підходи не дозволяють вважати питання впливу неоєвразійства на формування внутрішньої й зовнішньої політики Російської Федерації розв’язаними задовільним чином. Не наведено вичерпного визначення суттєвих ознак, принципів і наріжних понять неоєвразійства, не охарактеризовано його як сучасне ідеологічне і політичне втілення євразійської доктрини. Не зроблено оцінки впливу неоєвразійства на політику Росії щодо України.
Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб з’ясувати, в яких напрямках і за допомогою яких чинників неоєвразійство впливає на сучасну політику Російської Федерації, до яких наслідків призводить цей вплив і як, зокрема, це відбивається на політиці в українській державі. Досягнення цієї мети стає можливим, якщо виконати наступні дослідницькі завдання:
- описати головні поняття євразійства, вивчити ґенезу неоєвразійства як інтелектуального наступництва євразійства й його модернізованого варіанту;
- охарактеризувати суттєві ознаки й принципи неоєвразійства, з’ясувати, якою мірою воно є критерієм російської національної ідентичності, формою самосвідомості й самовираження народів Росії; оцінити сучасні напрями розвитку доктрини;
- виявити й довести присутність парадигм неоєвразійства у внутрішній політиці Росії; з’ясувати міру його підтримки офіційною владою та громадянами;
- визначити зовнішньополітичний потенціал неоєвразійства через його зіставлення з доктриною атлантизму, оцінити його вплив на формування російської зовнішньої політики, можливості трансформації неоєвразійської концепції на одну з програм інтеграції країн СНД;
- проаналізувати погляди засновників євразійства на феномен української культури, показати місце українського елементу в неоєвразійській доктрині, з’ясувати наслідки для України російських інтеграційних проектів, здійснюваних відповідно до неоєвразійської парадигми, та відповідність визначеного неоєвразійською концепцією статусу України її національним інтересам.
Об’єктом дослідження є неоєвразійська доктрина як ідеологія, культурно-цивілізаційний проект, політична концепція, що може бути використана як теоретична основа практичного політичного проекту.
Предметом дослідження є вплив неоєвразійства на сучасну внутрішню і зовнішню політику Російської Федерації, його дія на процеси, що відбуваються в Україні.
Методологія дослідження. Вивчення впливу ідеології неоєвразійства на практичну політику Російської Федерації здійснене відповідно до методологічних принципів об’єктивності (вивчення доктринальних положень неоєвразійства і визначених ними дій безвідносно до особистих уподобань науковця), системності (визнання неоєвразійства як комплексу взаємопов’язаних ідей і настанов, що обумовлюють відповідні рішення і дії), історизму (розгляд еволюції неоєвразійства та з’ясування обумовленості його положень особливостями суспільно-політичної системи). Серед конкретних дослідницьких прийомів, що були використані для досягнення мети – вивчення публікацій основоположників євразійства та представників неоєвразійської ідеї, аналіз і порівняння державних документів, програм і дій керівництва Російської Федерації, заяв політиків, практичних дій суб’єктів політичного процесу Росії. Контент-аналіз праць представників неоєразійської ідеології дозволив реконструювати еволюцію їхніх поглядів, а прийоми структурного аналізу – виявити загальні особливості формування доктрини. З’ясуванню наслідків впливу неоєвразійства на практичну політику, його перспектив і тенденцій подальшого розвитку сприяв прогностичний метод. Крім того результативним виявилося застосування геополітичного підходу і методів інституційного аналізу.
Наукова новизна даного дослідження полягає у з’ясуванні чинників і напрямків впливу неоєвразійства на сучасну політику Російської Федерації. Досліджено вплив неоєвразійства на суспільно-політичну та культурну сфери в українській державі. В роботі:
- описано головні поняття євразійства, досліджено ґенезу неоєвразійства як інтелектуального наступництва євразійства й його модернізованого варіанту;
- охарактеризовано суттєві ознаки й принципи неоєвразійства, з’ясовано, якою мірою воно є критерієм російської національної ідентичності, формою самосвідомості й самовираження народів Росії; проаналізовано сучасні напрями розвитку доктрини;
- виявлено й доведено присутність парадигм неоєвразійства у внутрішній політиці Росії; з’ясовано міру його підтримки офіційною владою та громадянами;
- визначено зовнішньополітичний потенціал неоєвразійства через його зіставлення з доктриною атлантизму, оцінено його вплив на формування російської зовнішньої політики, можливості трансформації неоєвразійської концепції на одну з програм інтеграції країн СНД;
- проаналізовано погляди засновників євразійства на феномен української культури, доведено місце українського елементу в неоєвразійській доктрині, з’ясовано наслідки для України російських інтеграційних проектів, здійснюваних відповідно до неоєвразійської парадигми, та відповідність визначеного неоєвразійською концепцією статусу України її національним інтересам.
Практичне значення. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування основних положень та висновків роботи при розробці конкретних аспектів зовнішньої політики України. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці документів відповідними органами державної влади, а також при підготовці лекційних курсів, навчальних посібників та спецкурсів з історії політичної науки, політології міжнародних відносин тощо.
Апробація результатів дослідження. Головні ідеї дисертаційного дослідження були представлені на щорічних 9, 10 та 11-й (2003-2005 рр.) наукових конференціях „Дні науки НаУКМА”, науково-методологічних семінарах кафедри політології НаУКМА квітень 2004, травень 2005 рр., Міжнародній конференції „Сучасні виклики і загрози європейській безпеці у Чорноморсько-близькосхідному ареалі”, Київ, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, 4 червня 2004 р. тощо.
Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у шести наукових статтях, всі з яких надруковано у фахових виданнях з політології, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Текст дисертації містить вступ, три розділи (які поділяються на підрозділи) та загальні висновки. Загальний обсяг дисертації становить 167 сторінок. Список використаних джерел і літератури включає 158 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз етапів розвитку і перспектив неоєвразійської доктрини як політичної концепції та ідеологічної платформи для нових політичних та етнокультурних процесів на пострадянському просторі, дозволяє зробити наступні висновки:
1. Головними поняттями євразійської доктрини виступають такі як: “ідеократія”, “пасіонарність”, “Євразія”, “євразійський становий хребет”, “ідея-правителька”, “туранський елемент”, “симфонічна особистість”, “євразійська культура”, “православна релігія” та “православна церква”. З євразійської доктрини, сформованої у 20-30-х роках ХХ століття і розвинутої Л. Гумільовим, постало сучасне неоєвразійство, представлене декількома напрямками в нинішньому політичному та інтелектуальному житті Росії. Основний сучасний напрямок євразійства, представлений О. Дугіним, складає основу неоєвразійства, яке розуміють як політичну концепцію і як ідеологію. Неоєвразійство в сучасній Росії набуває все більш організаційно оформленого характеру.
2. Неоєвразійство відрізняють від класичного євразійства такі ознаки як: використання геополітичної методології для інтерпретації сучасних політичних процесів, заперечення домінуючої ролі православ’я і відмова від духовного й релігійного фундаменту доктрини, конкуренція з атлантизмом і глобалізмом, посилення уваги до економічної складової суспільного життя. За цими та іншими ознаками неоєвразійство претендує на роль нової російської національної ідентичності та форми самовираження народів Росії. Воно все більш виразно проявляється в політичній та громадській площинах, знаходить підтримку з боку офіційної влади російської держави.
3. Має місце тенденція зростання числа прихильників неоєвразійських ідей. Про реальну підтримку неоєвразійства нинішніми російськими керівниками свідчить зміст таких основоположних політичних документів як Концепції національної безпеки і зовнішньої політики та Військова доктрина Росії, в яких використано неоєвразійські ідеї при визначенні напрямків внутрішньої і зовнішньої політики російської держави. Неоєвразійство виходить на політичну партійну арену нинішньої Росії, про що свідчить виникнення й діяльності таких нових для країни політичних структур як політичні партії “Євразія” і “Євразійська партія Росії”, “Міжнародний євразійський рух” та “Євразійський союз молоді”.
4. На зовнішньому рівні Російська Федерація демонструє певні елементи реалізації неоєвразійської політики переважно щодо колишніх республік Радянського Союзу, хоча увага приділяється і таким державам, як Китай, Індія та Іран. Геополітичний союз з цими державами є вкрай важливим для Росії і безпосередньо торкається питання її існування як такої. Тому і через регіональні організації, і через пряме військове, економічне, політичне, культурне та інше співробітництво, Росія й надалі намагатиметься зміцнити свої зв’язки із зазначеними країнами, що у разі успіху дозволить ефективно протистояти більшості сучасних загроз Російської Федерації. На прикладі порівняння з атлантизмом виявлено, що неоєвразійство може виступати у якості нової ідеології для Російської Федерації, особливо, на тлі останнього загострення відносин російського керівництва із Заходом. В перспективі існує можливість трансформації неоєвразійської концепції на одну з програм інтеграції країн СНД.
5. Євразійська доктрина з самого початку свого виникнення виявляла інтерес до українського питання в контексті загальних україно-російських відносин і взагалі розглядала україно-російський зв’язок на глибинному рівні, небезпідставно вважаючи його одним з провідних чинників формування культурно-цивілізаційної парадигми російської і української державності. В той же час, неоєвразійство, в якому домінантну роль відіграє геополітичний метод сприйняття політичних та історичних процесів, втратило глибину сприйняття україно-російського зв’язку і розглядає українське питання виключно у контексті підпорядкування українських інтересів російським інтересам в усіх сферах. Неоєвразійці продовжують сприймати Україну виключно як об’єкт світової політики і не приховують своїх поглядів щодо відновлення контролю над Україною, навіть якщо для цього необхідно буде влаштувати процес внутрішнього розколу в країні, що може обернутися дефрагментацією території. З огляду на це, з точки зору національної безпеки України, неоєвразійство та прихильні до нього організації і рухи, на кшталт Євразійського союзу молоді, становлять загрозу українським державним і національним інтересам.
6. Неоєвразійство на ідеологічному та політичному рівнях все глибше впливає на сучасну політику Російської Федерації, цей вплив призводить до зростання імперських устремлінь Кремля, що посилює російський тиск на Україну з метою її остаточного входження до євразійського геополітичного проекту і вибору зовнішньополітичної орієнтації на користь Москви.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Джерела:

1. Алексеев Н.Н. Русский народ и государство / Сост. А. Дугин, Д. Тараторин.- М.: Аграф, 1998.- 640 с.
2. Бердяев Н.А. Евразийцы // «Евразийский вестник». Книга Четвертая. Берлин.- 1925 г. - http://www.vehi.net/berdyaev/evrazis.html#_ftn1
3. Вернадский Г.В. Два подвига св. Александра Невского; Монгольское иго в русской истории // Наш современник.- 1992.- №3.- С. 151-164.
4. Вернадский Г.В. Киевская Русь /Пер. с англ. Е.П.Беренштейна, Б.Л.Губмана, О.В.Строгановой. Под ред. Б.А.Николаева.- Тверь: ЛЕАН; М.: АГРАФ, 1996.- 448 с.
5. Гумилев Л.Н. Древние тюрки.- М.: Мысль, - 1993.- 527 с.
6. Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь.- М.: Мысль, 1989.- 764 с.
7. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. – М.: Танаис ДИ-ДИК, 1994. – 544 с.
8. Гумилев Л.Н. Из истории Евразии: /Очерк /Предисл. В.Ермолаева/.- М.: Искусство, 1993.- 78 с.
9. Гумилев Л.Н. Ритмы Евразии: эпохи и цивилизации /Предисл. С.Б.Лаврова.- М.: Экопрос, 1993.- 576 с.
10. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому. / Сост. С.А.Вайгачев – М.: Книга. – 1991. – 574 с.
11. Дугин А.Г. Абсолютная Родина: / Пути Абсолюта; Метафизика Благой Вести; Мистерии Евразии/.- М.: АРКТОГЕЯ-центр, 1999.- 752 с.
12. Дугин А.Г. Выборы по-византийски // Русский журнал за 06.02.2004. - http://www.russ.ru/politics/news/20040205-dug.html.
13. Дугин А.Г. Гиперборейская Теория: (Опыт ариософского исследования).- М.: Ист.-религиозное общ-во "Арктогея", 1993.- 120 с.
14. Дугин А.Г. Евразийская платформа // Независимая газ.- 2000.- 15 ноябр.- С. 16.
15. Дугин А.Г. Евразийский проект // Завтра.- 1996.- №34.- С. 6.
16. Дугин А. Г.Евразийский путь как Национальная Идея.- М.: Арктогея-Центр, 2002.- 144 с.
17. Дугин А.Г. Евразийство и староверие // Вторжение (Прилож. к газ. "Завтра").- 1998.- №2, С. 3.
18. Дугин А.Г. Евразийство: от философии к политике: Неоевразийцы перешли на позиции политического центризма // Независимая газ.- 2001.- 30 мая.- С. 8.
19. Дугин А. КПРФ и евразийство // Евразийское обозрение.- 2002.- №6 (май).- С.1,4.
20. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. – М.: Арктогея-Центр, 2000. –231 с.
21. Дугин А.Г. Основы Евразийства, М.: Арктогея-Центр, 2002. - 800 с.
22. Дугин А.Г. Третья столица: /Об интеграционной роли Казани/ // Евразийство: теория и практика: /Сб. ст./.- М.: Арктогея-Центр, 2001.- С. 39-53.
23. Дугин А.Г. Третья столица Евразии // Евразийская идея и современность: Сб. /Под ред. Н.С.Кирабаева и др.- М., 2002.- С. 228-244.
24. Дугин А.Г. Экономические аспекты неоевразийства: (Евразийство и либерализм) // Евразийское обозрение.- 2002.- №6 (май).- С. 7.
25. Дугин А. "Единственная форма национальной идеи - евразийская": /Беседа с А.Дугиным/ // Лит. газ.- 2001.- №37.- С. 11.
26. Дугин А. "Философов, может быть, надо забивать камнями. Но лучше делать из этих камней памятники философам...": / Беседа с А. Дугиным/ // Юность.- 1998.- №4.- С. 82-87.
27. Карсавин Л.П. Государство и кризис демократии /Пер. с лит. Г.Мажейкиса и И.Савкина // Новый мир, 1991.- №1.- С. 183-195.
28. Карсавин Л.П. О свободе // Лит. учеба.- 1991.- №4.- С. 187-192.
29. Карсавин Л.П. Русская идея / Вступ. ст., пер. и примеч. А.А.Ермичева // Рус. лит.- 1993.- №1.- С. 132-143.
30. Карсавин Л.П. Сочинения /Сост., вступ. ст. и прим. С.С.Хоружего.- М.: "Раритет", 1993.- 496 с.
31. Милюков П. Евразианизм и европеизм в русской истории: (Публикация /Пер. с англ. В.Хачатурян) // Европейский альманах: История. Традиции. Культура.- М., 1994.- С. 58-66.
32. Русский узел евразийства. Восток в русской мысли: Сб. трудов евразийцев / РАН; Институт мировой литературы им. А.М.Горького / Н.И. Толстой (отв.ред.)Сергей Ключников (сост.,вступ.ст.и прим.). - М. : Беловодье, 1997. - 527с.
33. Савицкий П.Н. Евразийство // Наш современник.- 1992.- №2.- С. 145-152.
34. Савицкий П.Н. Континент Евразия. – 1997. – М.: Аграф. – 461 с.
35. Савицкий П.Н. Подданство идеи // Наш современник.- 1992.- №12.- С. 135-137.
36. Соловьев В.С. Сочинения: В 2 т. / [Сост. и подгот.текста Н.В.Котрелева; Вступ. ст. В.С.Асмуса; Примеч. Н.В.Котрелева, Е.Б.Рашковского]. -М.:Правда,1989.- Т.1.-687с., Т.2.- 735 с.
37. Сувчинский П.П. К преодолению революции // Наш современник.- 1992. - №2.- С. 153-160.
38. Токвиль А. де. Старый порядок и революция Пер.с фр. М.Федоровой. М.: Моск.философский фонд, 1997 – 213 с.
39. Трубецкой Н. С. История. Культура. Язык. М.: Прогресс. – 1995. –795 с.
40. Трубецкой Н.С. Исход к Востоку: / Статьи // Пути Евразии: Рус. интеллигенция и судьбы России.- М.: Русская книга, 1992.- С. 311-346.
41. Трубецкой Н.С. К украинской проблеме // Наш современник.- 1992.- №3.- С. 164-174.
42. Трубецкой Н.С. Мы и другие // Наш современник., 1992.- №2.- С. 160-167.
43. Трубецкой Н.С. Наследие Чингисхана / Сост. А.Дугин, Д.Тараторин /.- М.: Аграф, 1999.- 560 с.
44. Трубецкой Н.С. О расизме // Нева. – 1994. – № 7. – С. 257-263.
45. Трубецкой Н.С. Об истинном и ложном национализме; "Русская проблема"; О туранском элементе в русской культуре; Общеевразийский национализм: / Фрагменты ст. // Вопр. экономики.- 1994.- №2.- С. 108-125.
46. Трубецкой Н.С. Общеевразийский национализм: (Ст. от 1927 г.) /Публ. подгот. Л.Новиковой и И.Сиземской // Свобод. мысль., 1992.- №7.- С.111-116.
47. Трубецкой Н.С. "Русская проблема" // Кубань.- 1992.- №2.- С. 43-50.
48. Эрн В. Ф. Сочинения. М.: Правда, 1991.- 54 с.

Документи:

49. Концепция внешней политики Российской Федерации // Дипломатический вестник Спец. выпуск.. - 1993. - №1. - С. 9-3.
50. Концепция внешней политики РФ // Международная жизнь. - 2000. - № 8-9. - С. 3-13.
51. Концепция национальной безопасности Российской Федерации. 17 декабря, 1997 г. // Внешняя политика и безопасность современной России (1991-1998). Хрестоматия в 2 тт. М.: МОНФ. 1999. -Т. 2.- С. 69-94.
52. Концепция национальной безопасности Российской Федерации, утвержденная указом президента РФ от 10 января 2000 года // Российская газета, 18 января 2000 г.
53. Военная доктрина Российской Федерации. Утверждена Указом Президента РФ от 21 апреля 2000 г. // Независимая газета, 22 апреля 2000 г.
54. Политическая программа партии «Евразия» - http://www.evrazia.org/modules.php?name=News&file=article&sid=78.
55. Стенограма засідання Верховної Ради України за 20 квітня 2004 – http://www.rada.gov.ua/zakon/skl4/5session/STENOGR/20040405_38.htm.
56. Концепция формирования единого экономического пространства.–http://www.president.gov.ua/rus/summit/191920689.html.
57. Декларация пятилетия Шанхайской организации сотрудничества - http://www.kremlin.ru/interdocs/2006/06/15/1340_type72067_107132.shtml?type=72067.
58. Заявление по вопросу поддержания стратегической стабильности - http://www.kremlin.ru/interdocs/2007/04/23/1336_type72067_124775.shtml?type=72067.

Література:

59. Апанович О. Козацтво - ментальність українського народу // Сучасність. - 1995.- № 9. - С. 108.
60. Бураковский И. Экономическая политика Украины: формальные и реальные альтернативы развития // Полис. – 1999. - №6. – 1999. - С. 61-72.
61. Головченко В. „Дракон у тумані”: геополітичний виклик Пекіна і відповідь Вашингтона // Людина і політика. – 2004. - № 3. – С.97-107.
62. Головченко В.І., Тамм А. Є. Міжнародні відносини і зовнішня політика країн Центральної та Східної Європи ( середина 40-х – середина 90-х років ХХ сторіччя). - Харків, Інститут сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум», 2001.
63. Беззуб'як М.Й. Елітаризм – олігархічна легітимаційна стратегія чи результат національного розвитку? - Еліти і цивілізаційні процеси формування націй / Збірник. Т. 2. – К.: ТОВ УВПК "ЕксОб", 2006. – 584 с.
64. Джангужин Р. Центрально-азиатский вектор евразийства // Евразийская идея и современность: Сб. /Под ред. Н.С.Кирабаева и др.- М.: Аграф, 2002.- С. 216-227.
65. Джангужин Р.Н. Центрально-азиатский вектор евразийства // Евразийство: проблемы осмысления: (По итогам междунар. науч. конф. 14-15 сент. 2000 г.) /Вост. ин-т экономики, гуманит. наук, упр. и права. Центр этнологических исслед. УНЦ РАН. Башк. гос. пед. ун-т; Отв. ред. Р.И.Якупов.- Уфа,2002.- С.145-156.
66. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: В 2 т. - К., Наук. думка, 1992. - Т.І. - С. 238.
67. Евразийская идея и современность: Сб. /Под ред. Н.С.Кирабаева и др.- М.: Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 2002.- 243 с.
68. Евразийство и современность. Мат-лы круг.стола // «Лики России». Вып.2 - Alma Mater (Вестник высшей школы), 1993. - №5. – С. 23-41.
69. Жданова Г.В. Перспектива евразийского проекта // Евразийская идея и современность: Сб. /Под ред. Н.С.Кирабаева и др.- М., 2002.- С. 174-193.
70. Г.В. Жданова Философия культуры евразийства (методологические аспекты) // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия.- 2004. - №6. - С. 36-46.
71. Иванова И. М. Концепция «Атлантического сообщества» во внешней политике США. М.: Политиздат, 1973. – 423 с.
72. Иноземцев В. Несколько гипотез о мировом порядке XXI в. // Свободная мысль – XXI. – 2003. – №10 – 12, С.23-34.
73. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие: Учеб. пособие для студентов вузов. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Логос, 2000. - 431 с.
74. Люкс Л. Евразийство. Заметки о “революционно-традиционалистской” культурной модели “евразийцев” // Вопросы философии. – 2003 – № 7. – С. 23-34.
75. Казин Ф. Закат транзитологии или серая зона Европы? Восточнославянский треугольник перед вызовом истории. - http://www.mpa.ru/analytics/issue.php?id=82.
76. Кловер Ч. Мечты о евразийском heartland. Возрождение геополитики // Завтра. 1999. – № 17 (282). – С. 5.
77. Кляшторный С.Г. Россия и тюркский мир Евразии: российско-казахстанская модель // Евразийство: проблемы осмысления: (По итогам междунар. науч. конф. 14-15 сент. 2000 г.) /Вост. ин-т экономики, гуманит. наук, упр. и права. Центр этнологических исслед. УНЦ РАН. Башк. гос. пед. ун-т; Отв. ред. Р.И.Якупов.- Уфа, 2002.- С. 114-120.
78. Кожинов В.В. О "евразийской" концепции русского пути // Евразийская идея и современность: Сб. /Под ред. Н.С.Кирабаева и др.- М., 2002.- С.194-205.
79. Колосов В. А. Геополитическое положение России на пороге ХХІ века: реалии и перспективы // Полис . - №3. – 2000. – С. 51-53.
80. Крейтор Н. фон. НАТО и геополитика американского жизненного пространства // Полярная звезла. – 2000. – №5. – С.11-19.
81. Кресіна І. О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси . – К.: Вища шк. – 1998. – 391 с.
82. Кузеев Р.Г. Евразия: альтернативы теоретических подходов и перспективы изучения // Евразийство: проблемы осмысления: (По итогам междунар. науч. конф. 14-15 сент. 2000 г.) / Вост. ин-т экономики, гуманит. наук, упр. и права. Центр этнологических исслед. УНЦ РАН. Башк. гос. пед. ун-т; Отв. ред. Р.И. Якупов.- Уфа, 2002.- С. 87-113.
83. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. Під ред. Храмової В., Плачинди В. К.: Фенікс, 1992. - С. 48-65.
84. Лиман А.Европейский Союз и объединения на постсоветском пространстве: «четыре ловушки» интеграции // http://www.eepnews.ru/publication/m4024.
85. Лисяк-Рудницький І. Роль України в новітній історії // Історія філософії України. Хрестоматія. - К.: Наук. думка, 1993. - С. 521-541.
86. Лузинян С. Три сценария для СНГ // Независимая газета – 2005, - №14, – С. 3.
87. Мяло К., Нарочницкая Н. Восстановление России и евразийский соблазн // Наш современник.- 1994.- №11/12.- С. 211-219.
88. Маликова Н. Похороны СНГ в Ереване // Независимая газета – 2005, №13. – С. 2.
89. Маслин М.А. Неоевразийство о судьбе России // Евразийская идея и современность: Сб. /Под ред. Н.С.Кирабаева и др.- М., 2002.- С. 205-215.
90. Миллер А.И. “Украинский вопрос” в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.). СПб.: Алетейя, 2000. — 260 с.
91. Михайленко М. Россия, Украина и евразийский проект: экономическая интеграция ради безопасности и благополучия // Новости СНГ. – 2003. - №3 – С.12.
92. Мэхэн А.Т. Влияние морской силы на историю, 1660 – 1783. – М.: ООО “Издательство ACT”; СПб.: Terra Fantastica, 2002. – 634 с.
93. Нарочницкая Н., Мяло К. Еще раз о "евразийском соблазне" // Наш современник. – 1995. – №4. – С. 128-137.
94. Нарочницкая Н. Чего ждать России от «новой Европы»? // www.pravoslavie.ru/info/narochnitskaya.
95. Ніколаєв Є. ЄЕП для України: зона вільної торгівлі чи митний союз? // Інститут Глобальних Стратегій. – 2005. - №15 - С. 6.
96. Николаев Е. Из евроромантизма в европрагматизм. – А далее в ЕЭП и таможенный союз... // День. – 2004. - №111 – С. 3.
97. Окара А. Русским можно стать, немцем – родиться // Родная газета. – 2003. – № 21. – С. 11.
98. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. – К.: Либідь. – 1996. – С.107.
99. Павловский Г. Внешняя политика России на постсоветском пространстве // www.kreml.org, 03.02.2005.
100. Парахонський Б.О. З оглядками на Москву. Україна-Європа-Росія: формування нових геополітичних парадигм // Політика і Час. – 2000. – №9-10. – С. 26-30.
101. Панарин А.С. Между атлантизмом и евразийством // Свобод. мысль. – 1993.- №11.- С. 3-15.
102. Панарин А.С. Россия в Евразии: геополитические вызовы и цивилизационные ответы // Вопр. философии. – 1994. – № 12. – С. 19-31.
103. Подполье выходит наружу // Stringer– 2004. - №7 - www.stringer-news.ru.
104. Поздняков Э. Россия сегодня и завтра // Международная жизнь. – 1993. – №2 - С.12.
105. Політичні застереження щодо участі України в інтеграції у рамках ЄврАзЕС // Український монітор. – 2002 – №18. – С.13.
106. Поліщук І. Ментальність українства: Політичний аспект // Людина і політика. – 2001. – № 1. – С.86-92.
107. Приходько О.В. Кризис атлантизма или смена традиционной модели? // США. Канада: ЭПК – 2004 - №8 - С. 43-51.
108. Россия между Европой и Азией: Евразийский соблазн. Антология. М.: Наука. - 1993. – 292 с.
109. Рудницький С. Огляд національної території України // Чому ми хочемо самостійної України. – Л.: Світ, 1994. – С. 210-272.
110. Русский народ и государство: Сб./ Предисл. А. Дугина; Послесл. Д. Тараторина. М.: Аграф, 1998. - 635 с.
111. Сиденко В., Барановський О. Україна – ЄврАзЕС: Спостереження? Співробітництво? Інтеграція? – Дзеркало тижня. - 28 Грудня 2002 - 10 Ciчня 2003 року, №425.
112. Силина Т. Соучастники. // Зеркало недели. – 2004 – № 16 (491). – С. 2.
113. Стус Василь. Вікна в позапростір. – К.: Наук думка, - 1992. - С.222.
114. Скуратівський В. Євразійський синдром // Політична думка. – 1995. - № 2-3, С. 21-29.
115. Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива: Монографія / Рада нац. Безпеки і оборони України, Нац. ін-т пробл. міжнародної безпеки; За заг. ред. С.І. Пирожкова. – К.: НІПМБ, 2001. – 624 с.
116. Україна-Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин / За наук. ред. О.П.Лановенка. – К.: Стилос, 2001. – 321 с.
117. Україні ні для чого залишатися в СНД. – РосБизнесКонсалтинг. – 09.04.2005.
118. Уткин А. И. Доктрины атлантизма и европейская интеграция. М.: ИНИОН, 1979. – 324 с.
119. Федоров А. Евразийство как русское философско-культурное движение: основные положения и актуальные аспекты // Бельские просторы. - 2000.- №11.- С. 163-173.
120. Флоровская К. Н. Леонтьев как предшественник Евразийства. Прага. - 1925. – С.17-18.
121. Храмова В. До проблеми української ментальності // Українська душа. Під ред. Храмової В., Плачинди В. К.: Фенікс, 1992. - С. 31.
122. Чеботарев А. ЕЭП: критики больше, чем оптимизма – http://www.kub.kz/article.php?sid=4590.
123. Чередниченко О. Російська стратегія та українські перспективи // Схід. - №6. – С. 53-65.
124. Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал // Літопис червоної калини. - 1992. - № 6-7. - С. 7.
125. Blake G.H. Globalisation and the Paradox of Enduring National Boundaries // Vanishing Borders: The New International Order of the 21st Century / L.Boon-Thong, B.Tengku Shamsul (eds.) Ashgate: Aldershot; Brookfield; Singapore; Sydney, 1998. – 453 р.
126. The Eurasian Land-Bridge: The ‘New Silk Road’ – Locomotive for Worldwide Economic Development,” // EIR Special Report. – 1997. – рр. 24-32.
127. Hay J. Open Door Notes. // The American Historical Review, Vol. 75, No. 3 (Feb., 1970), pp. 796-807.
128. Judt T. Two Visions. // Newsweek. – 2003. №5. - p.24.
129. Kupchan Ch. The End of the American Era: U.S. Foreign Policy and the Geopolitics of the 21st Century. N.Y. – 2002. - p. 120.
130. LaRouche’s Emergency Infrastructure Program for the U.S // EIR Special Report, 2002. – pp. 47-55.
131. Mackinder H. Geographical Pivot of History // Journal of World History - Volume 10, Number 1, Spring 1999, pp. 1-40.
132. McFaul M. Marriage Counseling for U.S., U.N. – “The Wall Street Journal Europe”, 15.10.2003.
133. Motyl A. "State, Nation and Elites in Independent Ukraine" in Contemporary Ukraine. Dinamics of Post-Soviet Transformation, (ed.) Kuzio T., Armonk, London, 1998, P. 12.
134. Shnirel'man V. The Eurasian Concept of Culture: N. S. Trubeckoj and L. P. Karsavin // Russian, Ukranian and Belorussian Emigration between the Wold Wars in Czechoslovakia. Results and Perspectives of Contemporary Research. Holdings of the Slavonic Library and Prague Archives.) Nrodni knihovna C R. Praha, 1995. pp. 448-466.
135. Thiriart Jean "L'Empire Eurosovietique de Vladivistok jusque Dublin", Brussell, 1988. – 541 pp.
136. Дмитренко В. Третий Рим в эпоху победившего постмодерна - http://evrazia.org/modules.php?name=News&file=article&sid=1813.
137. Умланд А. Неоевразийство, вопрос о русском фашизме и российский политический дискурс. - http://www.zn.ua/1000/1600/55389.
138. Сулейменов О. Бог создал нас как фрагменты мозаики. - http://www.liter.kz/site.php?lan=russian&id=150&pub=710.
139. Сулейменов О. Будуще за евразийским союзом. - http://www.ruscourier.ru/archive/437.
140. Назарбаев Н.А. Слово о моем друге Олжасе. - http://www.kazpravda.kz/index.php?uin=1152520370&act=archive_date&day=18&month=5&year=2006.
141. "Евразия прежде всего". Манифест современного евразийского движения. - http://www.evrazia.org/modules.php?name=News&file=article&sid=826.
142. Таджуддин Т. "Русские строили не империю, но Евразию". - http://evrazia.org/modules.php?name=News&file=article&sid=753.
143. Популярность Евразийской партии растет. - http://www.religare.ru/article4991.htm.
144. Нарочницкая Н.А. Философия антиглобализма российских неоевразийцев - http://www.pravoslavie.ru.
145. Май и июнь войдут в историю России. - www.nm.md/daily/article/2002/05/23/0906.html.
146. Інтерв’ю президента Казахстана Назарбаєва Н.А. інформаційному агентству „Номад”. - http://www.president.kz/Articles/Kazrus/Kazrus.asp?lng=ru.
147. Президенты стран-членов Шанхайской организации сотрудничества приняли Ташкентскую декларацію. - http://www.izvestia.ru/politic/article154847.
148. Политическая программа партии «Евразия». Раздел 3. Внешняя политика. -http://www.evrazia.org/modules.php?name=News&file=article&sid=78.
149. Международное положение России. Научно-исследовательский институт социальных систем. – http://niiss.ru/rus1998_10_asia.shtml.
150. Угрозы для России и поиск идентичности. - www.km.ru за 21.12.04.
151. Ющенко буде раціоналізувати СНД, і готує с Саакашвілі нові проекти. - www.pravda.com.ua. за 25.03.2005.
152. Субрегіональне співробітництво України на пострадянському просторі. - http://kimo.univ.kiev.ua/ZPU/66.htm.
153. "Евразийский союз молодежи" нашел в России нового ученого-шпиона. - http://www.newsru.com/russia/19jun2007/esm.html.
154. Россия собирается предложить участникам СНГ новый проект. - http://www.korrespondent.net/main/116539/.
155. Стенограма засідання Верховної Ради України. - http://www.rada.gov.ua/zakon/skl4/5session/STENOGR/20040405_38.htm.
156. Концепция формирования единого экономического пространства. Розділ IV. - http://www.president.gov.ua/rus/summit/191920689.html.
157. Евразийский союз молодежи. - http://ru.wikipedia.org/wiki/Евразийский_союз_молодежи.html.
158. Путин хочет создать аналог ВТО. - http://www.vovremya.info/?news=1181549455.