Особливості сучасних концепцій хронополітики : Особенности современных концепций хронополитики



  • Название:
  • Особливості сучасних концепцій хронополітики
  • Альтернативное название:
  • Особенности современных концепций хронополитики
  • Кол-во страниц:
  • 228
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




    На правах рукопису


    АНДРУЩЕНКО МАКСИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

    УДК 32:115

    ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ КОНЦЕПЦІЙ ХРОНОПОЛІТИКИ

    23.00.01 – теорія та історія політичної науки

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук


    Науковий керівник:
    Шульга Марина Андріївна,
    доктор політичних наук, професор




    КИЇВ - 2011







    ЗМІСТ


    ВСТУП ………………………………………………………………………...3-10
    РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження хронополітики ………………………..……………………………………………………….11-68
    РОЗДІЛ 2. Хронополітика та неоеволюційний напрям сучасної політичної теорії……………………………………….......................................................69-119
    РОЗДІЛ 3. Хронополітика в світ-системному аналізі……………………..120-152
    РОЗДІЛ 4. Постмодерністська версія хронополітики …………………….153-196
    ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..197-204
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………205-228







    ВСТУП

    Актуальність теми. Категорії політичного часу і політичного простору є фундаментальними онтологічними категоріями політичної науки, адже вони є базовими параметрами будь-якої політики, її структурними межами. Саму ж політику можна визначити як оформлення впливу на більш чи менш чітко окресленому просторі та в достатньо чітких часових координатах. Але лише суб`єктивна діяльність політичних акторів наповнює життям ці політичні параметри та надає їм відповідного сенсу [73, c. 117].
    Необхідно, однак, констатувати, що, на превеликий жаль, політологи при побудові своїх теорій та концепцій ігнорують категорію політичного часу (темпоральності) (на відміну від категорії політичного простору, яка є ще більш-менш розробленою політичною наукою та соціологією політики), розуміючи її як інтуїтивну самозрозумілу даність, що не потребує свого раціонального осмислення.
    Хронополітика раціонально осмислюючи та апелюючи до категорії політичного часу, уможливлює як адекватне розуміння політики (політичних процесів), так і по-новому окреслює наукову рефлексію щодо багатьох понять політичної теорії, серед яких: «політична мінливість», «політична динаміка», «політичний розвиток», «політичний процес», «політична модернізація», «політична трансформація», «політичний транзит», «політичне прогнозування».
    Розвиток та систематизація хронополітики, її інтеграція до політичної науки є актуальним науковим завданням у зв`язку із, по-перше, «евристичною стагнацією», в якій перебуває сучасна політична наука, що є ідеологічно-заангажованою та орієнтованою на вирішення переважно статичних проблем, не встигаючи за швидкими перманентними динамічними перетвореннями політичної реальності; по-друге, принциповим значенням пізнання часових характеристик політичних явищ та процесів для розуміння якісних змін чи трансформацій, що відбуваються в сучасній політичній реальності в контексті глобалізаційних процесів; по-третє, обумовлюється логікою сучасного розвитку хронополітичних знань в межах політичної теорії, що диктує необхідність співвіднесення та узагальнення концептуальних розробок різних дослідників та теоретичних шкіл в цій галузі для формування цілісного та несуперечливого сприйняття хронополітики науковим співтовариством, її подальшої інтеграції до системи сучасного політологічного знання.
    Необхідно підкреслити, що хронополітика умовно об`єднує ряд «дискретних» концепцій та теоретичних розробок, в межах яких з темпоральної точки зору аналізуються як політичні інститути та процеси, так і переосмислюються ключові теорії політичної науки. Між тим, доцільно зазначити, що науковий рівень комунікації між різноманітними концепціями і теоретичними розробками хронополітики є досить низьким, що негативно позначається на її подальшому розвиткові в межах політичної науки.
    Наукове значення хронополітики обумовлено також масштабністю сьогоднішніх політичних трансформацій, транзитних перетворень політичних режимів, що мають свою логіку та просторово-часові траєкторії розвитку, які потребують ефективного пояснення та подальшого прогнозування.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах комплексної наукової програми «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної теми філософського факультету №06БФ041-01 «Філософія та політологія в структурі сучасного соціо-гуманітарного знання».
    Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття особливостей сучасних концепцій хронополітики. Відповідно до поставленої мети та з урахуванням необхідності забезпечення виходу на новий рівень теоретичного осмислення проблеми у дисертації сформульовано такі основні задачі:
    - дослідити еволюцію знання про часовий вимір політики;
    - з`ясувати сутність хронополітики та її основних складових;
    - побудувати евристичну модель хронополітики;
    - проаналізувати сучасні концепції хронополітики та виявити їх характерні особливості;
    - систематизувати сучасні концепції хронополітики відповідно до теоретичних напрямів (традицій) сучасної політичної теорії та історичних типів наукової раціональності;
    - виявити практичне значення виокремлених в сучасних концепціях хронополітики теоретичних конструктів для вітчизняної політичної науки.
    Об`єктом дисертаційного дослідження виступає хронополітика як галузь знань про часовий вимір політики.
    Предметом дисертаційного дослідження є особливості сучасних концепцій хронополітики.
    Методи дослідження. Методологія дисертаційного дослідження ґрунтується на загальнонауковому розумінні часу як компонента теоретичного знання, елемента, необхідного для реалізації функцій пояснення та прогнозування в предметних областях будь-яких спеціалізованих наукових дисциплін.
    Методологічну основу систематизації сучасних концепцій хронополітики в цьому дисертаційному дослідженні складає також концепція рівнів (форм, діапазонів) темпоральності.
    Історико-філософський метод дав змогу простежити еволюцію знання про часовий вимір політики. Це дозволило зрозуміти подальшу логіку розвитку хронополітичних ідей в політичній теорії.
    За допомогою системного підходу дисертантом було виокремлено та систематизовано сучасні концепції хронополітики відповідно до напрямів (традицій) сучасної політичної теорії та історичних типів наукової раціональності.
    Завдяки використанню метода моделювання було створено авторську модель хронополітики на основі виокремлення сфер (областей) знання про часовий вимір політичної реальності та їх взаємозв`язку.
    Метод аналітичного порівняння дав змогу розкрити специфічні особливості сучасних концепцій хронополітики, що дозволило узагальнити їх відповідно до побудованої в дисертаційному дослідженні моделі «темпорального квадрату».
    Наукова новизна отриманих результатів полягає як у постановці проблеми, так і у способі її розв`язання. Дисертаційне дослідження є першою у вітчизняній політичній науці спробою аналізу сучасних концепцій хронополітики та виокремлення їх особливостей.
    Наукова новизна розкривається у наступних положеннях, які виносяться на захист:
    - на новому науковому рівні здійснено авторське виокремлення історичних форм хронополітичного знання. Такими історичними формами знання про час і політику є домодерна, модерна та постмодерна. Домодерна форма хронополітичного знання включає в себе міфологічні уявлення про час та політику («антична хронополітика»), що знаходять свій вияв в міфології народів, які належать до «вісьового часу». В подальшому ця форма хронополітичного знання актуалізується в Середньовіччі та пов`язана безпосередньо з теологічним вченням («християнська теологія хронополітики»). Модерна форма хронополітичного знання актуалізується з появою націй-держав і пов`язана з їх еволюційним розвитком. Ця історична форма тематизує проблеми ускладнення морфології політичної системи, накопичення історичного досвіду націями-державами, актуалізує ідею прогресу, переходу від одного рівня розвитку до якісно нового тощо. Постмодерна історична форма хронополітичного знання звертає свою увагу на процеси якісної трансформації (біфуркації) політики та політичних структур, продукуючи нові моделі розвитку світ-системи, що перебуває у стані перманентної невизначеності. Кожен етап розвитку історії політичної думки характеризується включенням до «арсеналу» свого розгляду притаманних відповідним історичним формами хронополітичного знання характеристик;
    - набула подальшого розвитку ідея щодо «пластів» знання про час та політику, завдяки чому було уточнено та поглиблено розрізнення розуміння поняття «хронополітика» у широкому та вузькому значеннях. Такими «пластами» про час та політику є політика часу (1); час в політиці (2); час політики (3). Політика часу - це область знання темпоральної політології, що включає в себе комплекс питань щодо управління часом, цим важливим політичним ресурсом, співвідношення соціального розвитку та політичних змін («політичної синхронізації»). Час в політиці – це найбільш різнорідний та суперечливий міждисциплінарний пласт, який об’єднує дослідження з питань політичного, соціального, історичного, юридичного часу, макросоціальної динаміки, а також соціально-психологічні дослідження сприйняття часу, вивчення ролі історії та історичної свідомості в політиці (політичні оцінки та інтерпретації історичних подій, політична пам`ять). Час політики - це область знання темпоральної політології, що акцентує увагу на специфіці політичної мінливості (динамічних політичних змін). Запропоновано авторське тлумачення хронополітики у широкому розумінні як темпоральної політології. Темпоральна політологія - це новий напрям сучасної політичної науки, предметом дослідження якого є вивчення політичних часів (темпоральностей) в багатоманітності їх форм (рівнів, діапазонів) у всіх виявах політичної реальності. Хронополітика у вузькому розумінні – це оперативно-тактичні дії політичних акторів у часі для досягнення певних політичних цілей та дивідендів;
    - запропоновано авторську концептуальну модель хронополітики у вигляді «темпорального квадрату», що ґрунтується на дихотомії «теоретичне - практичне» в політичній науці. Зміст цієї концептуальної моделі полягає в репрезентації чотирьох ключових напрямів сучасних хронополітичних досліджень, а саме - хронополітології, хронополітики (у вузькому значенні), кайрополітології та кайрополітики. Автором запропоновано такі визначення нових напрямів сучасної політичної теорії: хронополітологія – це концептуально-методологічне осмислення теорій та концепцій політики часу / часів в політиці / часу політики; хронополітика (у вузькому розумінні) – це оперативно-тактичні дії політичних акторів у часі для досягнення певних політичних цілей та дивідендів; кайрополітика – це власне акт дії політичних акторів, що відбувається в момент якісної зміни політики; кайрополітологія – це концептуально-методологічне осмислення політики часу трансформації / політики трансформації в часі / часу політики трансформації;
    - вперше у вітчизняній політичній науці розкрито сутність сучасних концепцій хронополітики та виокремлено їх характерні особливості. З`ясовано, що концепція хронополітики М. Ільїна полягає в «еволюційній морфології політичної системи» («Повсякденність, Історія та Хронос») і належить до хронополітології, а концепція хронополітики Дж. Модельскі розкривається в його теорії «довгих хвиль світової політики» та належить до хронополітики (у вузькому розумінні). В основі концепції хронополітики Ф. Броделя лежить розроблений ним методологічний принцип множинності рівнів (форм, діапазонів) часу. Концепція Ф. Броделя належить до хронополітології, а концепція хронополітики І. Валерстайна, що розкривається ним у теоретичному конструкті «TimeSpace Realities» – кайрополітології відповідно до побудованої в дисертаційному дослідженні моделі хронополітики. Концепція хронополітики П. Вірільйо належить до хронополітики (у вузькому розумінні) і розкривається в його «дромології», тоді як в основі концепції хронополітики Дж. Розенау лежить його ідея щодо «турбулентності світової політики», що вписана до кайрополітики відповідно до напрямів сучасних хронополітичних досліджень;
    - запропоновано авторську систематизацію сучасних концепцій хронополітики відповідно до напрямів (традицій) політичної теорії та історичних типів наукової раціональності. Поглиблено розуміння зв`язку між історичними типами наукової раціональності та сучасними напрямами політичної теорії, що уможливлює цілісне та несуперечливе сприйняття хронополітики науковою спільнотою. Концепції хронополітики М. Ільїна та Дж. Модельскі відображають класичний тип наукової раціональності в контексті неоеволюційного напряму політичної теорії. Некласичний тип наукової раціональності розкрито в концепціях хронополітики Ф. Броделя та І. Валерстайна, що належать до світ-системного аналізу (критичної теорії) політичної науки. Постмодерністська традиція політичної теорії та постнекласичний тип наукової раціональності відображено в концепціях хронополітики П. Вірільйо та Дж. Розенау;
    - вперше до наукового обігу вітчизняної політичної науки введено такі теоретичні конструкти як «темпоральна політологія», «хрономакрополітика», «довгий цикл глобальної політики», «еволюційна морфологія політичної системи», «парадокс інопланетянина», «дромократія», «турбулентність світової політики». Ці конструкти істотно збагачують як хронополітичне знання, так і вітчизняну політичну теорію, уможливлюючи та інтенсифікуючи подальше теоретичне осмислення політичної динаміки.
    Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати (з`ясовані особливості сучасних концепцій хронополітики) завдяки їх систематизації відповідно до теоретичних напрямів сучасної політичної науки, історичних типів наукової раціональності та сфер (областей) дослідження темпоральної політології) представляють собою теоретично-методологічний базис для розгортання прикладних досліджень в різних сферах політичного життя, розширення меж поля досліджень політичної динаміки в сучасній політичній науці.
    Окрім цього, отримані результати можуть бути використані як основа для подальших досліджень у сфері політичної теорії, сучасного політичного процесу та історії політології.
    Представлений та організований в роботі матеріал може послугувати основою розробки проблемно-орієнтованих лекційних курсів з політичної теорії, історії політології, хронополітики та навчальних курсів геополітичного циклу.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи викладено в доповідях на наукових конференціях, а саме: на Міжнародній науковій конференції «Людина-Світ-Суспільство» (до 175-річчя Філософського факультету) (Київ, 21-22 квітня 2009 р.); на ХVIІ Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» (Москва, 12-15 апреля 2010 г.); на Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2010» (Київ, 21-22 квітня 2010 р.); на І Міжнародній науковій міждисциплінарній конференції «Час у дзеркалі науки» (Київ, 19 березня 2011 р.); на ХVIІI Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» (Москва, 11-15 апреля 2011 г.); та на Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2011» (Київ, 20-21квітня 2011 р.).
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 7 авторських публікаціях, із них - 3 наукові статті у фахових наукових виданнях (без співавторства), затверджених ВАК України та 4 тезах – у матеріалах наукових конференцій.
    Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації складає 204 стор. Список використаних джерел нараховує 230 найменувань на 24 стор.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Проведений в дисертаційному дослідженні аналіз сучасних концепцій хронополітики або темпоральної політології дозволяє зробити наступні висновки.
    1) Сучасні концепції хронополітики пов`язані з історичним розвитком знання про час та політику. Знання про часовий (темпоральний) вимір політики пройшло складний еволюційний шлях починаючи від античних міфологічних уявлень (Хронос, Кайрос) закінчуючи сучасними концепціями в межах політичної теорії («еволюційна морфологія політичної ситеми», «довгі цикли глобальної політики», «трансформаційний час», «дромологія», «турбулентність світової політики»). Кожен етап розвитку історії політичної думки в тій чи іншій мірі зачіпає проблему темпоральності політики. В ході історичного розвитку знання про часовий вимір політики істотну роль відіграли наявні в соціальній теорії концепції соціального часу та соціальної динаміки. Розроблена «соціологією часу» ідея щодо множинності часових ритмів суттєво вплинула на становлення концепцій хронополітики Ф. Броделя, І. Валерстайна та М. Ільїна.
    Здійснено авторське виокремлення історичних форм хронополітичного знання. Такими історичними формами знання про час і політику є домодерна, модерна та постмодерна. Домодерна форма хронополітичного знання включає в себе міфологічні уявлення про час та політику («антична хронополітика»), що знаходять свій вияв в міфології народів, які належать до «вісьового часу». В подальшому ця форма хронополітичного знання актуалізується в Середньовіччі та пов`язана безпосередньо з теологічним вченням («християнська теологія хронополітики»). Модерна форма хронополітичного знання актуалізується з появою націй-держав і пов`язана з їх еволюційним розвитком. Ця історична форма тематизує проблеми ускладнення морфології політичної системи, накопичення історичного досвіду націями-державами, актуалізує ідею прогресу, переходу від одного рівня розвитку до якісно нового тощо. Постмодерна історична форма хронополітичного знання звертає свою увагу на процеси якісної трансформації (біфуркації) політики та політичних структур, продукуючи нові моделі розвитку світ-системи, що перебуває у стані перманентної невизначеності.
    2) Була уточнена та набула подальшого розвитку ідея щодо «пластів» знання про час та політику, що дало змогу провести розрізнення розуміння поняття «хронополітика» у широкому та вузькому значеннях. Можна виділити три таких часових «пласти»: 1. Час політики. Область знання темпоральної політології що акцентує увагу на специфіці політичної мінливості (динамічних політичних змін). В межах цього проблемного поля аналізується внутрішня логіка політичних трансформацій та побудови еволюційної морфології політики, пропонуються різноманітні траєкторії розвитку політичних режимів; 2. Політика часу. Комплекс питань щодо управління часом, цим важливим політичним ресурсом, співвідношення соціального розвитку та політичних змін («політичної синхронізації»). Аналіз проблем «інституційного дизайну», вироблення сучасних напрямів та стратегій розвитку, інноваційних політтехнологій відповідно до потреб часового розвитку політій; 3. Час в політиці. Найбільш різнорідний та суперечливий міждисциплінарний пласт, який об’єднує дослідження з питань політичного, соціального, історичного, юридичного часу, макросоціальної динаміки, а також соціально-психологічні дослідження сприйняття часу, вивчення ролі історії та історичної свідомості в політиці (політичні оцінки та інтерпретації історичних подій, політична пам`ять) і т.д.ідея щодо «пластів» знання про час та політику, завдяки чому було уточнено та поглиблено розрізнення розуміння поняття «хронополітика» у широкому та вузькому значеннях.
    У широкому значенні хронополітику необхідно розглядати як темпоральну політологію, під якою слід розуміти новий напрям сучасної політичної науки, предметом дослідження якого є вивчення політичних часів (темпоральностей) в багатоманітності їх форм (рівнів, діапазонів) у всіх виявах та на всіх рівнях політичної реальності. Розгляд хронополітики в такому ракурсі не означає її привілейованого статусу як окремої (суб)дисципліни політичної науки, адже це потребувало б виділення предмету, методів та власних законів хронополітики. Це б субстанціоналізувало час, перетворюючи його на самостійну сутність, що здійснює реальний вплив на політичні процеси. З іншого боку, хронополітика або темпоральна політологія на відміну від інших (суб)дисциплін політичної науки не може бути пов`язана з аналізом якогось певного (чітко визначеного) фрагменту політичної дійсності, адже всі політичні явища існують в часі. Зважаючи на це, обґрунтовано положення про те, що хронополітика повинна бути безпосередньо інтегрована в загальну структуру політичної теорії, виконуючи в політичній науці функцію формування уявлень щодо політичної мінливості (динаміки). У вузькому ж значенні хронополітика – це оперативно-тактичні дії політичних акторів у часі/акторів у політичному часі для досягнення певних політичних цілей та дивідендів. Завдяки такому розрізненню тлумачення хронополітики уможливлюється діалектичний розгляд проблем часового (темпорального) виміру політичної реальності як на теоретичному, так і на практичному рівнях.
    3) Побудовано авторську концептуальну модель хронополітики у вигляді «темпорального квадрату», сторони якого відображають чотири ключові напрями (області) сучасних досліджень хронополітики (темпоральної політології), а саме – хронополітологію, хронополітику, кайрополітологію та кайрополітику. Ця концептуальна модель лежить в основі проведеного порівняльного аналізу та систематизації сучасних концепцій хронополітики, що дало змогу виокремити характерні особливості сучасних концепцій хронополітики. Запропонована дисертантом модель ґрунтується на дихотомії «теоретичне - практичне» в політичній науці, а напрями (області) сучасних хронополітичних досліджень вперше вводяться до «арсеналу» вітчизняної політичної теорії. Ці напрями (області) темпоральної політології органічно інтегрували в себе ідею щодо «пластів» знання про час та політику.
    Хронополітологія (від гр. хρόνος - час) – це концептуально-методологічне осмислення теорій та концепцій політики часу / часів в політиці / часу політики.
    Хронополітика – це оперативно-тактичні дії політичних акторів у часі для досягнення певних політичних цілей та дивідендів.
    Кайрополітологія – це це концептуально-методологічне осмислення політики часу трансформації / політики трансформації в часі / часу політики трансформації.
    Кайрополітика (від гр. Καιρός – час змін, перетворень) – це власне акт дії політичних акторів, що відбувається в момент якісної зміни політики, її трансформації, «точки біфуркації» політичного процесу: ситуації, під час якої відбувається «розрив» між минулим і майбутнім станом політичної системи, будь-якого політичного утворення; ситуації, в якій минуле політики не визначає більше її майбутню траєкторію (т. зв. ефект «асиметрії часу») і, відповідно, для політичного актора це ситуація граничної невизначеності, в якій, однак, необхідно діяти, приймати рішення та нести за них відповідальність.
    4) Відповідно до концептуальної моделі «темпорального квадрату», побудованої в дисертаційному дослідженні, розкрито сутність сучасних концепцій хронополітики та виокремлено їх особливості.
    Концепції хронополітології як напряму темпоральної політології розкриваються в концепції рівнів (форм, діапазонів) темпоральності Ф. Броделя та «еволюційній морфології політичної системи» (концепція «Повсякденності, Історії та Хроносу») М. Ільїна. Сутність концепції хронополітології Ф. Броделя полягає у запропонованому ним вперше методологічному принципі щодо рівнів (форм, діапазонів) темпоральності [ідея множинності часових ритмів]. Часи або тривалості, виділені французьким істориком школи «Анналів», можна звести до трьох основних типів відповідно до рівнів подій. Перший з цих рівнів пов`язаний з фактами «короткого часу» ( event-history або «подієвий політичний час»), другий стосується явищ «середнього часу» (conjuncture або «циклічний (кон`юнктурний) політичний час»), а третій (рівень структур, процесів) відповідає «часу великої тривалості» (longue durée).
    «Еволюційна морфологія політичної системи» М. Ільїна акцентує увагу на теоретико-методологічних підвалинах еволюції політичної системи та її головних інститутів. Ідея щодо діапазонів (рівнів, форм) політичної темпоральності, адаптована до розвитку політії, запозичена російським вченим у Ф. Броделя. Концепція хронополітології М. Ільїна відображає мезорівень політичного часу, досліджуючи інституціональний вимір політичної реальності. В межах своєї концепції російський дослідник актуалізує проблему «ефектів поєднання темпоральних явищ різного масштабу та складності», пропонуючи два евристичних дослідницьких інструменти для її вирішення - модель політичної кризи та «вирву причинності».
    Концепції хронополітики як напряму темпоральної політології розкрито в «еволюції глобальної політики» Дж. Модельскі та «дромократії» П. Вірільйо.
    «Еволюція глобальної політики» та «довгі цикли світової політики» Дж. Модельскі лежать в основі його концепції хронополітики, яка безпосередньо пов`язана з еволюцією глобальної політичної системи та процесом набуття глобального лідерства націями-державами в межах цієї системи. Дж. Модельскі розглядає макрорівень політичного часу. Підтвердженням цього слугує також і те, що американський вчений говорить не про хронополітику, а про хрономакрополітику як вивчення «ритмів великомасштабних політичних систем».
    «Дромократія» лежить в основі концепції хронополітики П. Вірільйо. Дромократія (від гр. dromos – швидкість, kratos - влада) – це підпорядкування соціально-політичних процесів владі швидкості (1); це «гра на випередження» політичного супротивника з метою утвердження свого панівного положення у просторі політичних інтеракцій (2); це тип соціально-політичної організації, за якої відбувається перманентна війна швидкостей у реальному часі між політичними агентами структури цієї організації (3). В сучасних інформаційних суспільствах рішення приймаються протягом значно короткого проміжку часу і тому, на думку П. Вірільйо, революція в засобах логістики та інформації призвела до «швидкості в прийнятті політичних рішень поза демократичним контролем. Тому сьогодні питання демократії – це не питання, що їй загрожує якийсь тиран, а їй загрожує тиранія техніки. З огляду на це, вчений формулює відому хронополітичну закономірність: чим вищою стає швидкість соціально-політичних явищ і процесів, тим швидше зменшується свобода.
    Кайрополітологію як напрям темпоральної політології репрезентовано концепцією «TimeSpace realities» І. Валерстайна. Американський політолог, запозичуючи у Ф. Броделя його три основні типи часу, пропонує свою п`ятичленну типологію часо-простору, найбільш евристичним типом серед якої є «трансформаційний час-простір». На думку І. Валерстайна, справжні зміни, фундаментальні зміни, структурні зміни, відбуваються у світ-системі, і вони пов`язані з концептом трансформаційного часу-простору. Саме у трансформаційному часі-просторі «каскад біфуркацій» забезпечує «перехід до хаосу», а з цього хаосу виникає новий непередбачуаний порядок світ-системи. Концепція кайрополітології І. Валерстайна розглядає органічну єдність часу та простору, в той час як концепція хронополітології Ф. Броделя окремо тематизує ці онтологічні категорії політики.
    Кайрополітика як напрям темпоральної політології знаходить свій вияв в концепції «турбулентності світової політики» Дж. Розенау. Процес турбулентності світової політики відбувається в умовах невизначеності, біфуркації та якісної трансформації світової глобальної системи завдяки діяльності різноманітних політичних та неполітичних акторів, що беруть участь в світових політичних процесах. Під глобальною політичною турбулентністю розуміється поширений на весь світ стан справ, за якого взаємозв`язки, що підтримують головні параметри світової політики позначені екстенсивною складністю та мінливістю.
    5) Здійснено авторську систематизацію сучасних концепцій хронополітики. Виокремлено три групи концепцій хронополітики відповідно до сучасних напрямів (традицій) політичної теорії та історичних типів наукової раціональності.
    Перша група. Концепції хронополітики М. Ільїна та Дж. Модельскі інтегровані до неоеволюційного напряму сучасної політичної теорії, адже розглядають проблему еволюційного розвитку політії/глобальної політичної системи. При побудові своїх концепцій обидва вчених послуговуються термінологічним апаратом еволюційної теорії, використовуючи такі терміни як «ароморфоз», «катаморфоз», «псевдоморфоз», «перехідні стадії», «фази», «види», «селекція», «хронобіологія». Що ж до історичного типу наукової раціональності, то концепції цих дослідників відображають класичний тип наукової раціональності, що полягає в акцентуванні уваги на об`єкті дослідження (політичній системі та глобальній політичній системі відповідно), елімінуючи все, що має відношення до суб`єкту, засобів та операцій його діяльності.
    Друга група. Концепції хронополітики Ф. Броделя та І. Валерстайна органічно вписані до світ-системного аналізу, адже ідея щодо множинності часових ритмів лежить в основі світ-системної теорії, яка акцентує увагу на розмаїтті світ-систем та їхньому специфічному розвиткові. Концепції обох дослідників відображають некласичний тип наукової раціональності, адже враховують зв`язки між знанням про об`єкт та характером засобів та операцій діяльності. Можна стверджувати також про те, що концепції хронополітики або темпоральної політології Ф. Броделя та І. Валерстайна відображають певним чином критичну теорію політики.
    Третя група. Розроблені концепції хронополітики П. Вірільйо та Дж. Розенау інтегровані до постмодерністського напряму сучасної політичної теорії, адже характеризуються притаманними цьому напряму дефундаменталізмом, фрагментарністю та конструктивізмом. Теоретичні розробки як П. Вірільйо, так і Дж. Розенау відображають постнекласичний тип наукової раціональності, який сутнісно перетинається з настановами постмодернізму.
    Постмодерністська соціальна й політична теорія послуговується такими категоріями синергетики як невизначеність, нелінійність, багатоваріативність. Зв`язок постнекласичної науки та постмодернізму полягає ще й в тому, що синергетика надає «природознавчу» легітимацію ідей постмодернізму. Їх резонанс сприяє утвердженню якісно нового світогляду, нової методології пізнання, прискорюючи розпад класичних стадіально-лінійних моделей історії, утвердження нових підходів до неї як принципово відкритому, варіативному, альтернативному процесу, що неодмінно передбачає вибір.
    6) До вітчизняної політичної науки введено такі теоретичні конструкти як «темпоральна політологія», «хрономакрополітика», «довгий цикл глобальної політики», «еволюційна морфологія політичної системи», «парадокс інопланетянина», «дромократія», «турбулентність світової політики», які здатні ефективно вирішувати практичні завдання сучасного політичного порядку денного. Практична реалізація цих теоретичних конструктів в сучасному політичному процесові сприятиме врівноваженню кризових ситуацій світ-системи, пояснюючи як їх причини, так і пропонуючи дієві стратегії подальшого розвитку в умовах постійних глобалізаційних ризиків. Запропоновані теоретичні конструкти є надзвичайно актуальними для вирішення проблеми якісного переходу (трансформації) політичного режиму України до демократичного, нівелювання його гібридності шляхом віднайдення «точки неповернення» до авторитарного політичного режиму.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Алексеева Т.А. Современные политические теории / Т.А. Алексеева. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2000. – 479 с.
    2. Андрущенко М.А., Якубин А.Л. Политическое время: Микро-, мезо- и макроуровни/ М. А. Андрущенко, А. Л. Якубин // Политическая наука. – 2009. – № 1. – С. 60-89.
    3. Андрущенко М.А., Якубин А.Л. Темпоральная политология как субдисциплина [Електронний ресурс] / М. А. Андрущенко, А. Л. Якубин // Материалы докладов XVIІ Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» (12 – 15 апреля 2010 г.)/ Отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс]. — М.: МАКС Пресс, 2010. — С. 152-154. - 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. требования: ПК с процессором 486 +; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader. [Адрес ресурса в сети интернет: http://www.lomonosov-msu.ru/2010/] – Назва з контейнера.
    4. Андрущенко М.А., Якубин А.Л. Хронополитический потенциал Стэнфордской модели кризиса развития. Опыт Египта [Електронний ресурс] / М.А. Андрущенко, А.Л. Якубин // Материалы докладов XVIІI Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» (11 – 16 апреля 2011 г.) / Отв. ред. А.И. Андреев, А.В. Андриянов, Е.А. Антипов, М.В. Чистякова. [Электронный ресурс] — М.: МАКС Пресс, 2011. — С. . - 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. требования: ПК с процессором 486 +; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader. [Адрес ресурса в сети интернет: http://www.lomonosov-msu.ru/2011/] – Назва з контейнера.
    5. Андрущенко М.О. Бродель vs Валерстайн: до питання про темпоральний вимір політики / М.О. Андрущенко // «Гілея (науковий вісник)»: Збірник наукових праць.- К., 2010. - Випуск 37. – С. 484-493.
    6. Андрущенко М.О. Деякі аспекти концепції хронополітики Джорджа Модельскі/ М.О.Андрущенко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна: Питання політології. – 2009. - №893. – С. 72-78.
    7. Андрущенко М.О. Концепція хронополітики Поля Вірільйо: від дромократії до дромології / М.О.Андрущенко // Політологічний вісник. – 2009. – Вип. 41. – С. 143-151.
    8. Аристотель Политика. Афинская полития / Аристотель – М.: Мысль, 1997. – 458 с. – (Из классического наследия).
    9. Ашкеров А. Политическое пространство и политическое время античности [Електронний ресурс] / Андрей Ашкеров. – Режим доступу до джерела: http://www.traditio.ru/ashkerov/antichn_vrem.htm
    10. Багінський А.В. Консолідація демократії: часовий вимір / А.В. Багінський Якубін // Час у дзеркалі науки: І Міжнародна наукова міждисциплінарна конференція (19 березня 2011 року): Матеріали виступів (українською мовою). – К., Центр учбової літератури, 2011. – С. 61-63.
    11. Брайсон В. Гендер и политика времени. Феминистская теория и современные дискуссии [пер. с англ. Алексея Якубина] / В. Брайсон. – К.: Центр учебной литературы, 2011. – 248 с.
    12. Бродель Ф. История и общественные науки. Историческая длительность [Електронний ресурс] / Ф. Бродель // Философия и методология истории [Сборник переводов]. – М.: Прогресс, 1977. – С. 115—142. – Режим доступу до джерела: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Brod/index.php
    13. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV – XVIII cт. у 3-х т. / Бродель Ф. - К.: Основи, 1998 – Том 3. – Час світу. - 631 с.
    14. Бродель Ф. Грамматика цивилизаций / Ф. Бродель - М.: «Весь мир», 2008. – 552 с.
    15. Валлерстайн И. Изобретение реальностей времени-пространства: к пониманию наших исторических систем / И.Валлерстайн // Время мира: Альманах современных исследований но теоретической истории макросоциологии, геополитике, анализу мировых систем и цивилизаций; [Под ред. Н. С. Розова]. – Вып.2: Структуры истории. – Новосибирск, 2001. – C. 102-116.
    16. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология XXI века / Валлерстайн И.; [Пер. с англ. под ред. В.И. Иноземцева]. - М.: Логос, 2004. – X, 368 с.
    17. Валлерстайн И. Мир, стабильность и легитимность, 1990-2025/2050 / И.Валлерстайн // Анализ мировых систем и ситуация в современном мире; [пер. с англ. П.Кудюкина]. – Спб.: „Университетская книга”, 2000. – С. 347-370.
    18. Василенко И. Политическая глобалистика/ Василенко И. – М.: Логос, 2000. – 360 с.
    19. Веем Х. Теория зависимости. Динамические последствия экономической отсталости / Х. Веем // Теория и методы в современной политической науке: Первая попытка теоретического анализа / под ред. С. У. Ларсена; [пер. с англ. Е.А. Жуковой]. – М.: Российская политическая энциклопедия [РОССПЭН], 2009. – C. 685-707.
    20. Венгеров А.Б. Политическое пространство и политическое время (Опыт структурирования понятий) / А.Б. Венгеров // Общественные науки и современность. – 1992. - №6. – C. 49-63.
    21. Вернадский В.И. Труды по всеобщей истории науки / В.И. Вернадский; [Общ. ред. и вступ. ст., с. 19-41, С.Р. Микулинского; Предисл. А.Л. Яншина; АН СССР. Комис. по разраб. науч. наследия акад. В.И. Вернадского и др.] – 2-е изд. – М.: «Наука», 1988. – 334 с.
    22. Вико Джамбаттиста Основание новой науки об общей природе наций / Вико Джамбаттиста; [Пер. с итальянского]. – М.: ИСА; К., 1994. – 618 с. – (Собрание Латинского клуба).
    23. Вирилио П. Информационная бомба. Стратегия обмана [Електронний ресурс] / Вирилио П. – М.: ИТДГК “Гнозис”, Фонд “Прагматика культуры”, 2002. – 192 с. – Режим доступу до джерела: http://lib.misto.kiev.ua/POLITOLOG/virilio.txt_Contents
    24. Гайденко П.П. Время. Длительность. Вечность. Проблема времени в европейской философии и науке / П.П. Гайденко. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – 464 с.
    25. Гегель Г.В.Ф. Наука Логики / Г.В.Ф. Гегель [Отв. ред. и авт. вступит. статьи М.М. Розенталь]. – М., «Мысль», 1970-1972. – Том. 3. – Учение о понятии. – 374 с.
    26. Гердер Иоганн Готфрид Идеи к философии истории человечества / Иоганн Готфрид Гердер; [Пер. и примеч. А.В. Михайлова]. – М.: «Наука», 1977. – 703 с. – (Памятники ист. мысли).
    27. Гесиод Работы и дни / Гесиод // Эллинские поэты. – М.: Художественная литература, 1963. – 408 с.
    28. Гоббс Т. Левиафан / Т. Гоббс. – М.: Мысль, 2001. – 478 с. – (из классического наследия).
    29. Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов» / А.Я. Гуревич. – М.: Индрик, 1993. – 327 с.
    30. Дацюк С. Геополитика, хронополитика и культурополитика Украины [Електронний ресурс] / C. Дацюк, В. Грановский // Проект сетевого журнала «XYZ» - Режим доступу до джерела: http://www.uis.kiev.ua/discussion/chronos.html
    31. Дегтярев А.А. Основы политической теории [Електронний ресурс]/ Дегтярев А.А. – 1998. - Режим доступу до джерела: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Degt/_Index.php
    32. Дегтярев А.А. Предмет и структура политической науки / А.А. Дегтярев // Политология: Курс лекций / Под ред. Марченко М.Н. - М., Зерцало: ТОО, «ТЕИС», 1997. – 383 с.
    33. Естервуд Е. Современная мир-система Валлерстайна. Борьба между государствами за первенство на мировой арене / Е. Естервуд // Теория и методы в современной политической науке: Первая попытка теоретического анализа / под ред. С. У. Ларсена; [пер. с англ. Е.А. Жуковой]. – М.: Российская политическая энциклопедия [РОССПЭН], 2009. – C. 707-730.
    34. Зубчик О.А. Політичний час як предмет рефлексії сучасної науки про політику: концепції Джорджа Модельскі та Джеймса Розенау [Електронний ресурс] / О.А. Зубчик // Збірник наукових праць «Гуманітарні студії». – Вип. 8. - 2010. – Режим доступу до джерела: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/GumS/2010_8/p_147_153.pdf
    35. Зубчик О.А. Теорія «залежності від раніше пройденого шляху» і шанс для України / О.А. Зубчик // Час у дзеркалі науки: І Міжнародна наукова міждисциплінарна конференція (19 березня 2011 року): Матеріали виступів (українською мовою). – К., Центр учбової літератури, 2011. – С. 71-73.
    36. Ильин В.В. Политология/ Ильин В.В. – М.: Университет, 1999. – 368 с.
    37. Ильин В.В., Панарин А.С. Философия политики/ В.В. Ильин, А.С. Панарин. – М.: Наука, 1994. – 458 с.
    38. Ильин М.В. Геохронополитика – соединение времен и пространств / Ильин М.В. // Вестник МГУ (Сер. 12. Политические науки). – 1997. - №2. – C. 28-44.
    39. Ильин М.В. Глобализация политики и эволюция политических систем / Ильин М.В. // Питирим Сорокин и социокультурные тенденции нашего времени: Международный симпозиум, посвященный 110-летию со дня рождения Питирима Сорокина. – М. – Спб., 1999. – C. 47-76.
    40. Ильин М.В. Десять лет академической политологии – новые масштабы научного знания / Ильин М.В. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 1999. - №6. – C. 135-144.
    41. Ильин М.В. Идеальная модель модернизации и пределы ее применимости / Ильин М.В. – М., 2001.
    42. Ильин М.В. Мировое общение как проблема «полиглотии» / Ильин М.В. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 1995. - №1. - С. 154–159.
    43. Ильин М.В. Мифология «открытого общества» как явление дискурса / Ильин М.В., Цымбурский В.Л. // Цивилизационный подход к истории: проблемы и перспективы развития – Воронеж: Воронежский гос. пед. ин-т, 1994. – C. 184.
    44. Ильин М.В. Очерки хронополитической типологии. Проблемы и возможности типологического анализа эволюционных форм политических систем. Часть I: Основания хронополитики / Ильин М.В. – М.: МГИМО, 1995. –112 с.
    45. Ильин М.В. Очерки хронополитической типологии. Проблемы и возможности типологического анализа эволюционных форм политических систем. Часть II: Хронополитическая перспектива. Часть III. Тенденции и перспективы российской хронополитики / Ильин М.В. - М.: МГИМО, 1995. - 138 с.
    46. Ильин М.В. Политический дискурс: слова и смыслы. Государство / Ильин М.В. // Полис. – 1994. - №1. - С. 127-140.
    47. Ильин М.В. Ритмы и масштабы перемен. О понятиях «процесс», «изменение», «развитие» в политологии / Ильин М.В. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 1993. - №2. – C. 57-69.
    48. Ильин М.В. Ильин М.В. Слова и смыслы. Опыт описания ключевых политических понятий / Ильин М.В. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1997. – С. 432.
    49. Ильин М.В. Типы и разновидности политик мирового развития [Електронний ресурс] // Состязание старых и новых форм политик мирового развития: Международная интернет-конференция. 13 мая - 10 июня, 2003: Сб. материалов / Под ред. Е. Лобза и К. Костюка / Ильин М.В. – М., 2003. – Режим доступу до джерела: http://www.politstudies.ru/politinfo/interconf/1.htm#2
    50. Ильин М.В. Феномен политического времени / Ильин М.В. // Политические исследования [ПОЛИС].–2005. - №3. – C. 5-21.
    51. Ильин М.В. Хронополитическое измерение: за пределами истории и повседневности / Ильин М.В. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 1996. - №1. – C. 55-77.
    52. Карлос Антонио Агирре Рохас Критический поход к истории французких «Анналов» / Карлос Антонио Агирре Рохас. – М.: Кругъ, 2006. – 336 с.
    53. Кеннеди П. Об упадке Америки/ Кеннеди П. //Американская модель с будущим в конфликте; [Пер. с англ.]. – М.: Прогресс, 1984. – С. 46-54.
    54. Коваленко В., Голошумов Е. Национальная идея как научная проблема современной российской политологии // Вестник МГУ. [Сер. 12 Политические науки], 1998. - №4. - C. 3-20.
    55. Козеллек Р. Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу/ Козеллек Р.; [Пер. з нім.]. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2005. – 380 с.
    56. Козеллек Р. Часові пласти. Дослідження з теорії історії/ Козеллек Р.; [Пер. з нім.]. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2006. – 436 с.
    57. Косолапов Н.А. Явление международных отношений: историческая эволюция предмета исследования / Н. А. Косолапов // Очерки теории и политического анализа международных отношений / Научно-образоват. форум по междунар. отношениям. – М., 2002. - С. 36-67.
    58. Лапкин В.В. Концепция эволюционного усложнения мировой политической системы (Взгляд из России)/ В.В. Лапкин, В.И. Пантин // Политические Исследования [ПОЛИС]. – 2006 - № 1 – C. 157-176.
    59. Лапкин В.В. Циклы, ритмы, волны: проблемы моделирования политического развития / В.В. Лапкин // Политические исследования [ПОЛИС]. – 2002. - №4. – С. 26-31.
    60. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна [Перевод с французского Н. А. Шматко] / Ж.-Ф. Лиотар. – М.: Ин-т. эксперим. социологии, 1998. – 159 с.
    61. Лой А.Н. Социально-историческое содержание категорий «время» и «пространство» / А.Н. Лой. – К.: Наукова думка, 1978. – 135 с.
    62. Лок Дж. Два трактати про врядування [Пер. з англ. О.Терех, Р.Димерець] / Дж. Лок. – К.: Основи, 2001. – 265 с.
    63. Лосев А.Ф. Античная философия истории / А.Ф. Лосев [АН СССР]. – М.: «Наука», 1977. – 207 с. – (Серия «Из истории мировой культуры»).
    64. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии / А.Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1993. – 959 с.
    65. Луман Н. Мировое время и история систем / Н. Луман // Логос. – 2004. - №5. – C. 131-169.
    66. Маркс К. К критике политической экономии / К. Маркс // Маркс К. Сочинения (2-е издание) [в 50 томах] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1955-1981 гг. – Том 13 (Январь 1859 — февраль 1860). – С. 1-167.
    67. Маркс К. Критика политической экономии (черновой набросок 1857-1858 годов) / К. Маркс // Маркс К. Сочинения (2-е издание) [в 50 томах] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1955-1981 гг. – Том 46. – Часть 1. – С. 51-184.
    68. Маркс К. Наброски ответа на письмо В. И. Засулич / К. Маркс // Маркс К. Сочинения (2-е издание) [в 50 томах] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1955-1981 гг. – Том 19 (Март 1875 — май 1883). – С. 400-421.
    69. Маркс К. Немецкая идеология. Критика новейшей немецкой философии в лице ее представителей Фейербаха, Б.Бауэра и Штирнера и немецкого социализма в лице его различных пророков / К. Маркс, Ф. Энгельс // Маркс К. Сочинения (2-е издание) [в 50 томах] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1955-1981 гг. – Том 3 (1845 — апрель 1847). – С. 7-544.
    70. Маркс К. Павлу Васильевичу Анненкову (28 декабря 1846 года) / К. Маркс // Маркс К. Сочинения (2-е издание) [в 50 томах] / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1955-1981 гг. – Том 27 (Письма. 1844 — 1851). – С. 401-412.
    71. Мельвиль А.Ю. “Воронка причинности” и волны демократии / А.Ю. Мельвиль, В.М. Сергеев // Россия. Политические вызовы XXI века. Второй всероссийский конгресс политологов. 21-23 апреля 2000 г. - М. : “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2002. – С. 223-225.
    72. Мельвиль А.Ю. Методология «воронки причинности» как промежуточный синтез «структуры и агента» в анализе демократических транзитов / А.Ю. Мельвиль // Политические исследования [ПОЛИС]. – 2002. - №5. – C. 54-60.
    73. Мельвиль А.Ю. Пространство и время в мировой политике / А.Ю. Мельвиль // Космополис. – 2007. - №2 (18). – С. 117-122.
    74. Могильницкий Б. Г. Междисциплинарный синтез: уроки школы «анналов» / Могильницкий Б.Г. // Методологический синтез: прошлое, настоящее, перспективы. Томск, Изд-во ТГУ, 2002. – Режим доступу до джерела: http://klio.tsu.ru/annals.htm
    75. Модельски Дж. Эволюция глобальной политики [Електронний ресурс] / Дж. Модельски // Мировой политический процессор. - Режим доступу до джерела: http://www.worldpolit.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=46&Itemid=1.
    76. Новакова О.В. Політична модернізація та розвиток демократичних процесів в сучасній Україні / Новакова О.В.: [монографія] – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2006. – 216 с.
    77. Новакова О.В. Політичне реформування, як засіб модернізації влади [Текст] / О.В. Новакова // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. – Вип. 7. – К., 2007. – С. 82-90.
    78. Новакова О.В. Сучасні аспекти розвитку теорії демократичного транзиту [Текст] / О.В. Новакова // Політологічні записки. Збірник наукових праць. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2009. - №1. - С. 143-169.
    79. Овидий Публий Назон Метаморфозы / Публий Назон Овидий [пер. с латин. С. Шервинского]. – М., Худож. лит., 1977. – 431 с.
    80. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование/ Панарин А.С. – М.: Алгоритм, 2000. – 324 с.
    81. Парахонський Б.О. Місце та роль України в сучасному геополітичному просторі [Електронний ресурс] / Б.О. Парахонський //Проект “Україна – 2010”. – Режим доступу до джерела: http://www.niss.gov.ua/book/journal/Ukr2010.htm
    82. Платон Государство. Законы. Политик [Перевод] / Платон [Вступ. ст. Е. И. Темнова]. – М.: Мысль, 1998. – 798 с. – (Из классического наследия)
    83. Полибий Всеобщая история в сорока книгах / Полибий [Отв. ред. А.Я. Тыжов]. – СПб: Наука, Ювента, 1994. – Том 2. – Кн. 6-25. – 422 с.
    84. Полибий Всеобщая история в сорока книгах / Полибий [Отв. ред. А.Я. Тыжов]. – СПб: Наука, Ювента, 1994. – Том 3. – Кн. 26-40. – 384 с.
    85. Політичний час / За ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкіної // Політологічний енциклопедичний словник: [Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів]. – К., 1997. – 385 c.
    86. Пономарева Е.Г. Хронополитическое измерение модернизационных процессов в современной Сербии / Е.Г. Пономарева // Политические исследования [ПОЛИС]. – 2005. - №3. – С. 34-43.
    87. Пригожин И. Время, хаос, квант / И. Пригожин, И. Стенгерс. – М.: Прогресс, 1994. – 266 с.
    88. Пятигорский А. Размышляя о политике [Електронний ресурс] / А. Пятигорский, О. Алексеев. – М., Новое издательство, 2008. – 192 с. – Режим доступу до джерела: http://www.thinkingpolitics.ru/home
    89. Пятигорский А. Что такое политическая философия: размышления и соображения: [цикл лекций] / Пятигорский А. – М.: Издательство «Европа», 2007. – 152 с. – (Политучеба).
    90. Сайт філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://www.philosophy.kiev.ua/masters/141-shulga
    91. Семенов С.И. Хронополитические аспекты кризисов культуры/ С.И. Семенов // Общественные науки и современность. – 1993. – № 4. – С.146-157.
    92. Сорба О. Принципи політичної “межевості” як концептуалізація просторово-часового виміру політики на рівні інтерсуб’єктивних структур / О.Сорба // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 4 / Міністерство освіти і науки України; Ужгород. нац. ун-т; Ред. кол.: М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрушенко, О.Бабкіна та ін. – Ужгород: Вид-во УжНУ „Говерла”, 2006. – С.124-131.
    93. Сорба О. Принципи реалізації просторово-часових вимірів інтерсуб’єктивних структур політики / О.Сорба // Філософсько-політологічні студії. Вісник Львівського університету. - Львів, 2010. – Вип. 1 – С. 106-117.
    94. Сорба О. Простір-час політичного виміру буття людини / О.Сорба // Вісн. Львів. ун-ту. Серія: філос. науки. Вип. 9 / Міністерство освіти і науки України; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 2006. – С. 200-209.
    95. Стёпин В.С. Теоретическое знание (структура, историческая эволюция) / Стёпин В.С. – М.: Прогресс-Традиция, 2003. – 744 с.
    96. Степин В.С. Философия науки и техники [Учеб. Пособие для вузов] [Електронний ресурс] / Cтепин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. – М.: «Гардарика», 1996. – 399 с. – Режим доступу до джерела: http://www.philosophy.ru/library/fnt/00.html
    97. Теория и методы в современной политической науке: Первая попытка теоретического анализа / под ред. С. У. Ларсена; [пер. с англ. Е.А. Жуковой]. – М.: Российская политическая энциклопедия [РОССПЭН], 2009. – 751 с.
    98. Тойнби А. Дж. Постижение истории: Сборник [Перевод. с англ. Е.Д. Жаркова; Предисл. В.И. Уколовой; Послесл. Е.Б. Рашковского] / Арнольд Джозеф Тойнби. – М., Прогресс: Культура, 1996. – 606 с.
    99. Тоффлер А. Футурошок [Перевод] / А. Тоффлер. – СПб: Лань, 1997. – 461 с.
    100. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах/ Хантингтон С. – М.: Прогресс-Традиция, 2004. - 480 с.
    101. Цымбурский В. Л. Сколько цивилизаций? (C Ламанским, Шпенглером и Тойнби над глобусом XXI века)/ В. Л. Цымбурский // „Pro et Contra”. – Том 5. – 2000 год, № 3. – С.156-184.
    102. Цымбурский В.Л. Геополитика как мировидение и род занятий // Политические исследования [ПОЛИС]. – 1999. - №4. – С. 12-19.
    103. Цымбурский В.Л. Конъюнктуры Земли и Времени. Геополитические и хронополитические интеллектуальные исследования / Цымбурский В.Л. – М.: Издательство «Европа», 2011. – 372 с.
    104. Цымбурский В.Л. Остров Россия: геополитические и хронополитические работы, 1993-2006 / В.Л. Цымбурский. – М.: РОССПЭН, 2007. – 543 с.
    105. Чеснавская М.Н. Нелинейные подходы к мировой политике/ Чеснавская М.Н // Философия мировой политики: Актуальные проблемы / Под ред. Г.К. Ашина, А.В. Шестопала. – М., 2000. – С. 285-305.
    106. Чешков М. Мироцелостность и ее история / М. Чешков // Вопросы истории. – 1995. - №2. - C. 27-43.
    107. Чихарев И.А. Масштабы и ритмы демократизации / Чихарев И.А. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 2009. - №3. – C. 54-64.
    108. Чихарев И.А. Многомерность мировой политики (К современным дискуссиям) / Чихарев И.А. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 2005. - №1. – C. 161-173.
    109. Чихарев И.А. Проблематика политического пространства и времени в современной политологии и международных отношениях/ И.А. Чихарев // Политическая наука. – 2009. – № 1. – С. 7-31.
    110. Чихарев И.А. Хронополитика в политической науке ХХ – начала ХХI вв. / Чихарев И.А. // Вестник МГУ (Сер.12. Политические науки). – 2004. - №3.
    111. Чихарев И.А. Хронополитика в теоретических исследованиях мировой политики [Текст]: дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 / Чихарев Иван Александрович; МГУ имени М.В. Ломоносова. – Москва, 2003. – 150 с. – Библиогр.: C. 138-150
    112. Чихарев И.А. Хронополитика в теории мировой политики [Лучшие кандидатские диссертации философского факультета МГУ им. М.В.Ломоносова] / И.А. Чихарев. – М.: Современные тетради, 2006. – 152 с.
    113. Чихарев И.А. Хронополитика: развитие исследовательской программы / Чихарев И.А. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 2005. - №3. – C. 21-34.
    114. Чихарев И.А. Хронополитические исследования: опыт синтеза / Чихарев И.А. // Политические исследования [ПОЛИС]. – 2003. - №6. – C. 50-62.
    115. Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории [пер.с нем.,вступ.ст.и прим. К.А. Свасьян] / Освальд Шпенглер — М. : Мысль, 1998. - Т. 1 : Гештальт и действительность / пер.с нем., вступ.ст. и прим. К. А. Свасьян. - [Б. м.] : [б.и.], 1998. - 663 с.
    116. Шпітун І.І. Концепт "хронополітика": соціально-філософський аналіз [Текст] : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 / Шпітун Іван Іванович ; Запоріз. нац. ун-т. - Запоріжжя, 2008
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины