ПОЛІТИЧНА ГЕРМЕНЕВТИКА ЯК МЕТОД ПОЛІТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ : ПОЛИТИЧЕСКАЯ ГЕРМЕНЕВТИКА КАК МЕТОД политологического исследования

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Олеся Гончара

На правах рукопису

Алексєєв Олександр Євгенович
УДК 324.8

ПОЛІТИЧНА ГЕРМЕНЕВТИКА ЯК МЕТОД ПОЛІТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

23.00.01 теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата політичних наук

науковий керівник:
доктор філософських наук,
професор Токовенко О.С.

Дніпропетровськ - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ...................................................................... 10 1.1 Історичні форми герменевтичної дослідницької практики та політичний контекст........................................................................................ 10
1.2 Загальнофілософські передумови політичної герменевтики як методу.................................................................................................................... 19
1.3 Політична та правова герменевтики: спільність горизонтів та відмінність предметів.......................................................................................33
1.4 Методологія та методика дослідження........................................................ 43
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА ГЕРМЕНЕВТИКА В ДИСЦИПЛІНАРНІЙ СТРУКТУРІ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ............................................ 55
2.1Політично релевантні конотації герменевтичної дослідницької практики55
2.2 Політична герменевтика як новий обрій політичної теорії....................... 65
2.3 Герменевтичні перспективи спеціальних політологічних дисциплін...... 89
РОЗДІЛ 3. ПРЕДМЕТНІ ГАЛУЗІ ЗАСТОСУВАННЯ АНАЛІТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПОЛІТИЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ..........................................122
3.1 Політико-герменевтичне дослідження політичного дискурсу…...……..122
3.2 Застосування політико-герменевтичного підходу до аналізу сучасної політичної культури…………………………………………………………....149
3.3 Політико-герменевтична перспектива вивчення політичної ідеології....164
ВИСНОВКИ........................................................................................................ 181
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.................................................................................... 193

ВСТУП

Актуальність теми Пізнання сучасної політичної сфері постає перед низкою багатовимірних викликів, що ставлять наукову спільноту перед необхідністю адекватної відповіді. Стрімкі динамічні перетворення соціуму на всіх рівнях його існування викликають перетворення й параметрів розвитку політичного буття та свідомості. Технологічна та телекомунікаційна революції зумовили не тільки видозміну світового політичного порядку, що втілюється у перерозподілі балансу повноважень політичних інститутів глобального та національного рівнів, але й призвели до глибинних тектонічних зсувів політико-культурному та політико-психологічному підґрунті політики. Політологічний аналіз та прогнозування таких феноменів, як стан свідомості та поведінки великих груп населення, залученого до мережевих комунікаційних та медійних систем, новий синтетичний зміст політичних ідеологій, набуття мистецтвом та релігією статусу чинників безпосереднього політичного впливу, перспектив політичного діалогу та взаєморозуміння основних планетарних цивілізацій наражаються на невідповідність обсягу проблем та наявного методологічного та методичного інструментарію. Рецепція природничо-наукового дослідницького апарату сферою осягнення світу політичного, що відбулася в політичній науці з часів біхевіористського перевороту, виконала свого часу низку важливих завдань. Серед них найважливішими були концептуалізація предметно-об’єктної сфери політики, конвертація політичних феноменів на стандартні одиниці наукового вивчення, приведення політичних розвідок у відповідність із стандартними вимогами завдань та результатів наукової діяльності. Проте, образ політики, створений зусиллями прибічників декартівського розуміння наукового методу та істини, сьогодні потребує істотного доповнення за рахунок залучення інноваційних парадигм, здатних мобілізувати незадіяний досі потенціал некласичного пізнання політичних структур сьогодення. Квантифікаційний підхід у поясненні політичних феноменів за період існування емпіричної політичної науки дав змогу накопичити дуже великий обсяг інформації, який вимагає наявності особливої методики для систематизації отриманих даних. Тому дослідження політичної герменевтики як методу політологічного дослідження набуває дуже значної актуальності. Питання розуміння та інтерпретації стають ключовими в умовах існування великих масивів знань щодо явищ, опис яких не є можливим за рахунок простого розчленування на складові або через раціональну реконструкцію та моделювання. Охоплення цілісної картини тенденцій розвитку політичної ситуації в умовах, коли вхідна інформація має суперечливий характер або не є повною вимагає застосування альтернативної методики, яка б, з одного боку, акумулювала весь попередній досвід філософської інтерпретації соціальної реальності, а з іншого – узгоджувалася б із специфікою політики як вищою мірою прагматичної та доленосної сфери людської діяльності.
Чинником підсилення актуальності дослідження політичної герменевтики слід також вважати трансформаційний характер багатьох суспільств, що перебувають у фокусі уваги сучасної політичної науки, зокрема й України. Мінливий характер політичного життя в період інтенсивних трансформацій не в останню чергу проявляється у політичних комунікаціях. Текстова форма передачі інформації зумовлює можливість застосування герменевтичного методу для встановлення справжніх намірів політичних акторів з метою прогнозування ситуації, що в період політичного транзиту змінюється в короткі часові періоди.
Актуальність дослідження евристичного потенціалу політичної герменевтики детермінується також зростанням випадків метафоризації та гіперболізації політичного тексту як знаряддя політичного маніпулювання. Герменевтичний аналіз потенційно може дозволити виявити цілі та завдання маніпулятора, визначити наслідки та спрогнозувати вплив тексту на свідомість цільової групи.
Завдання розвитку фундаментальної політичної теорії сучасності також актуалізують тему політичної герменевтики. Підхід до вивчення політичної реальності як тексту має величезні перспективи, оскільки він може стати новим чинником впорядкування фактів, відомих про політику, який можна порівняти із системним підходом.
Перебіг розвитку досліджень національної ментальності та етнічної ідентичності українського народу також додає актуальності вивченню політичної герменевтики. Насьогодні далеко не всі етнопсихологічні детермінанти політичної поведінки української нації є в повній мірі експлікованими.
Таким чином, актуальність дослідження політичної герменевтики як методу політологічного дослідження визначається як порядком денним сучасної політичної науки, так і прикладними завданнями, які належить вирішити сучасному українському суспільству.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження, що пропонується увазі наукового товариства затверджено Вченою Радою Дніпропетровського національного університету. Дослідження заявленої тематики пов’язане із розробкою наукової теми “Проблема забезпечення стабільного політичного розвитку України в контексті сучасних соціальних та політичних трансформацій ”, яку здійснює кафедра політології Дніпропетровського національного університету.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття та обґрунтування значення політичної герменевтики як методу політологічного дослідження.
На реалізацію визначеної мети спрямовано вирішення наступних завдань дослідження:
- розкрити теоретико-методологічні засади вивчення статусу політичної герменевтики в структурі сучасної політичної науки;
- встановити роль, місце та значення філософських теорій герменевтики як методологічних передумов політичної герменевтики;
- розкрити значення потенціалу політичної герменевтики як засобу розвитку сучасної фундаментальної політологічної теорії;
- виявити такі сутнісні особливості застосування політичної герменевтики як методу політологічного дослідження, які ідентифікують її специфічну евристичну спроможність у співвіднесенні з іншими політологічними дисциплінами;
- встановити основні ознаки набуття вірогідних наукових результатів застосування політичної герменевтики на дискурсивно-текстуальному сегменті предметного поля політичної науки;
- визначити специфічні риси застосування практик розуміння та інтерпретації під час дослідження соціокультурного та ідеологічного вимірів політичної реальності.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дисертаційної роботи є методологічні засоби розвитку фундаментальної політологічної теорії, які ґрунтуються на парадигмальних настановах сучасної філософії пізнання.
Предметом дослідження є властивості політичної герменевтики, що обумовлюють її сутність як методу політологічного дослідження.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети автором застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, що використовуються для вирішення дослідницьких завдань у багатьох соціально-гуманітарних дисциплінах. Системний метод був використаний для створення цілісного уявлення щодо функціонування структури політичної герменевтики як методу політологічного дослідження. За допомогою системного аналізу вдалося також здійснити синхронізацію герменевтичної дослідницької практики та пріоритетів розвитку політичної системи, які є провідними та базовими з точки зору природничо-наукової парадигми політологічного дослідження. Крім того, були виявлені основні ознаки основних предметних областей застосування політичної герменевтики як цілісних системних утворень.
Нормативно-ціннісний метод дозволив встановити ціннісну структуру та систему координат авторського підходу до осягнення контексту політичної мовленнєвої діяльності. Було також проаналізовано критерії політичної нормотворчості, які слугують основою оцінювання політичних фактів, подій та явищ з точки зору їх цінності для розвитку суспільства.
Історичний метод забезпечив врахування часових імперативів продукування політичного тексту, а також основні ретроспективні моделі співвідношення стильової оболонки та смислотворення.
Використання гіпотетико-дедуктивного методу дозволило здійснити побудову базового уявлення та попередньої моделі результатів застосування герменевтичного дослідницького інструментарію в основних предметних сферах сучасної політичної науки, а також зробити добір основних ідей та чинників обґрунтування даних гіпотез.
Наукова новизна отриманих результатів обумовлена тим, що в роботі вперше у вітчизняній політичній науці було здійснено спробу побудувати концепцію політичної герменевтики як особливого методу політологічного дослідження. Ця концепція розкриває значення та властивості суб’єктивного рівня пізнання політики за допомогою практики розуміння та інтерпретації політичної реальності як тексту.
Конкретизацію змісту зазначеної концепції здійснено у наступних положеннях наукової новизни:
- доведено, що політичну герменевтику необхідно розуміти як один з перспективних напрямів розвитку фундаментальної політичної теорії, який реактуалізує науковий пошук у сфері адекватності відображення політичної реальності суб’єктом політичного пізнання, а сучасний зміст політичної герменевтики як методу політологічного дослідження формується на основі синтезу основних моделей практики філософського герменевтичного пізнання;
- встановлено, що основою евристичного потенціалу політичної герменевтики як методу політологічного дослідження виступає експлікація прихованих сенсів та значень політичного буття шляхом некласичної реконструкції первинного змісту подій та явищ на основі чуттєво-емоційного сприйняття, яке стає чинником обґрунтування застосування контекстно- та суб’єктно- орієнтованих практик політико-герменевтичного аналізу для розуміння та інтерпретації в межах наявної соціокультурної парадигми політичного тексту;
- з’ясовано, що основними предметними сферами застосування політичної герменевтики як методу політологічного дослідження виступають ті сукупності явищ, відображення істинної сутності яких не може бути здійснено методами раціональної еміприко-індуктивної реконструкції, тоді як вказаними предметними сферами є політичний дискурс, імпліцитні політичні переконання, які формують масову громадську думку, зміст етно- та конфесійно- обумовлених політичних символів, синтетичні політико-культурні масиви трансформаційних суспільств, креативна природа технологічних засад політичних комунікацій;
- встановлено специфічний зміст аналітичної дослідницької програми політичної герменевтики, який полягає у суміщенні індивідуально-суб’єктного підходу до осягнення політичної реальності та актуальних імперативів суспільної свідомості, характерних для конкретного соціуму. На основі цього доведено, що дискретність сприйняття інформації про політичні явища в політичній герменевтиці поєднується з конкретністю мети як базовою передумовою будь-якого політологічного дослідження. Зазначене обґрунтовує, що специфічною відмінністю політичної герменевтики від її філософського варіанту виступає цілераціональна спрямованість суб’єктного проникнення до структури сенсів політичного буття як специфічного тексту;
- показано, що застосування політичної герменевтики як альтернативи кількісним та якісним методам пізнання політики виступає одним з базових варіантів якісного перетворення не тільки методологічних засад політичної теорії, але й етичних чинників формування політичної поведінки;
- встановлено, що передумовою успішного застосування методу політичної герменевтики для аналізу політичних явищ є відповідність досліджуваних аспектів політики загальній структурній гармонії тексту, тобто метафоричне ототожнення реального феномену політики та знаково-інтерпретативного виразу знань про нього;
- істотно важливою рисою політичної герменевтики як специфічного методу політологічного дослідження визначено поляризацію інтенцій пізнання світу політики з боку окремого суб’єкту політологічного дослідження та експертної наукової спільноти, яка розкривається у вимозі об’єктивації результатів наукового пошуку та суб’єктивній природі інтерпретаційного встановлення істини;
- встановлено загальні риси політичної герменевтики як альтернативного напряму політичної епістемології, які полягають у релятивізації природи свідомісних передумов адхократичних положень щодо природи політичної істини та орієнтації на інтегральну модель сприйняття відповідності реальності теоретичним положенням.
Особистий внесок здобувача. Всі дослідницькі процедури у межах наукового вивчення заявленої теми дисертації було здійснено самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено 5 публікацій.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення даного дисертаційного дослідження пройшли апробацію у особисто підготовлених доповідях на: Міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-гуманітарна освіта та наука у процесах європейської інтеграції" (м. Дніпропетровськ, 18 – 19 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Українська державність: історія і сучасність” (м. Маріуполь, 29 – 30 листопада 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Парламентські та позапарламентські спосби представництва суспільних інтересів в Україні ” (м. Дніпропетровськ, 25 квітня 2008 р.).
Публікації. Автором без співавторів опубліковано 5 статей у наукових виданнях та матеріалах наукових конференцій. З них 5 – у наукових фахових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Масив наявної наукової літератури засвідчує недостатню увагу політологічної експертної спільноти до проблеми політичної герменевтики як методу політологічного дослідежння. Інтерес до даного концепту існує переважно у формі удосконалення політико-філософського та політико-психологічного відображення політичної сфери. Разом з тим, аналіз джерел свідчить про пошук шляхів диверсифікації наявного інструментарію політичних досліджень саме за рахунок імплементації до політологічного дослідницького процесу досі не апробованих філософських та природничо-наукових парадигм. Перспективність такого розвитку політичної науки підтверджується як результатами сучасних наукових досліджень, так і станом предметної сфери. Потенціал герменевтичного способу осягнення соціальної реальності має розкритися саме на предметному полі політики, оскільки останнє відповідає основним ознакам даного способу дослідження: значним ступенем метафоризації, неможливістю повної квантифікації та застосування природничо-наукових дослідницьких засобів для аналізу та прогнозу на довгу перспективу, наявністю ситуацій із невизначеними термінами та наслідками кінцевих перетворень, невідповідністю істинних значень процесів та явищ заявленим у назвах та інформаційних повідомленнях. Вказані особливості відкривають можливість широкого використання суб’єктом пізнання навичок чуттєвого та інтуїтивного сприйняття політичної реальності, продукування аналітичних гіпотез та вирішення дослідницьких завдань за допомогою цілісного сприйняття подієвого, ситуаційного та часового контексту в усіх наявних версіях його варіативної природи.
Таким чином, під час аналізу наявних джерел було встановлено, що характер застосування терміну «політична герменевтика» в системі пошуку нової дослідницької парадигми не відповідає рівню завдань сучасної української та світової політичної науки. Політична наука сучасності стоїть перед необхідністю істотного удосконалення фундаментальної політичної теорії за рахунок засобів, здатних встановити перспективні напрями розвитку суспільства, що проявляються не в статистичних закономірностях, а в тенденціях текстуальної та вербальної політичної комунікації медійного та безпосереднього типу. Вирішення цієї проблемної ситуації шляхом зближення позицій наявного стану знань про певний об’єкт дослідження та показниками його реального існування дозволило зробити наступні висновки.
1. Основою ідентифікації політичної герменевтики як особливого методу політологічного дослідження слугує відмінність герменевтичного способу отримання знань від традиційної політологічної методології. Набуття вірогідного знання про об’єкти політичної сфери здійснюється шляхом встановлення істинного сенсу їхнього існування через процедури розуміння, які забезпечують проникнення суб’єктом пізнання до латентних структур явищ та причинно-наслідкових зв’язків. Практика розуміння передбачає впорядкування даних (знань) про об’єкти політичного життя шляхом охоплення всіх явних та прихованих значень їхньої еволюції в динаміці в режимі реального часу та простору. Герменевтика як метод політологічного дослідження набуває специфіки, що відрізняє її від класичного філософського варіанту. Остання полягає в зусиллях суб’єкту «схопити» певну частину реальності та інтерпретувати її зміст у відповідності з певними імперативами політичної практики або теорії. Викриття сенсу лише певних аспектів політичної реальності суперечить універсалістським інтенціям філософської герменевтики, проте надає політичній науці новий засіб встановлення істини не на основі протиставлення істинного та хибного, а на основі встановлення факту співіснування предмету, явища, індивідуума чи групи та суб’єкту пізнання, орієнтованого на вирішення практично-політичного завдання. Аналітична природа політичної герменевтики розкривається не через процедури розчленування досліджуваного явища на складові, а через роз’єднання структур прихованого смислу та засобів його виразу, що формують структури презентації.
2. Продуктивність використання політичної герменевтики в теоретичному політичному аналізі залежить від особливостей предмету та об’єкту дослідження в більшій мірі, ніж інші методи. Вибір досліджуваної сфери, як свідчить дослідження, має відбуватися на основі критерію можливості конвертації предмету дослідження на аналог тексту із можливістю реконструкції етапів його творення та еволюції замислу автора або авторів. При цьому позиція дослідника має залишатися безсторонньою стосовно тексту. Сприйняття виявів політичної реальності як елементів творчості індивідів, групових акторів або суспільства в цілому має на меті побудову ієрархії смислів політичного буття, яка стане можливою лише за умови багаторазового комплексного використання герменевтичних процедур. Серед найбільш придатних для політико-герменевтичного дослідження компонентів предметного поля політики слід виокремлювати політичне мислення, зміни масових суспільних настроїв, що мають вираз у масовому поширенні неофіційної інформації (плітках), політична комунікація, політичні настрої, передбачення порядку денного, мотиви політичної участі. Вказані елементи мають текстуальну природу та можуть бути розкладені на складові первинних сенсів та репрезентаційної оболонки. Особливою вимогою до успішного використання методу політичної герменевтики є висока мовна та культурна компетентність суб’єкта пізнання, дослідника, що використовує дану практику. На основі вивчення відмінностей між політичною та правовою герменевтикою є підстави стверджувати про емержентність політико-герменевтичного аналізу, зануреність у обставини, що динамічно змінюються та характеризуються появою якісно нових чинників.
Виміром ефективності використання герменевтики як методу політологічного дослідежння, як свідчить дисертаційне дослідження, слід вважати набуття нових знань, що докорінно відрізняються від раніше отриманих. Мова йде про викриття якісно нових параметрів таких феноменів політики, як джерела духовних та творчих актів формування політичних інтенцій, базові засади політичного мислення, архетипові підвалини політичних реакцій та дій, контекстні передумови прийняття політичних рішень, ірраціональні та суб’єктно-обумовлені мотиви формування політичного стилю та естетичного аранжування нормативних актів та проявів політичної комунікації. Вказані та інші явища політичного життя перебувають поза сферою сучасного теоретичного та прикладного політичного аналізу, не розглядаються як істотні особливості політичної дійсності саме через неможливість репрезентації дослідницьких результатів у системі понять традиційної емпірико-природничої політологічної парадигми.
3. Якісне зростання політико-герменевтичного аналізу як нового методу політичної науки, як вказує проведене дослідження, є можливим завдяки здатності герменевтичного підходу осягнути поточну логіку співвідношення мовної, мовленнєвої та екстралінгвістичної обумовленості політичного тексту. Вказана здатність стає провідною особливістю політико-герменевтичного аналізу як компоненту методології та методики сучасної політичної науки, основою та «профілем» його фахової орієнтації у вирішенні наявних дослідницьких проблем політології. Важливою місією політичної герменевтики у системі сучасних політичних наук є ідентифікація та експлікація базових структур актуальної «наукової мови» експертної спільноти. Виконуючи дане завдання політична герменевтика здатна вирішити такі специфічні проблеми, як демаркація політологічного наукового та політичного публічного дискурсів, реконструкція (та деконструкція) ознак та наслідків владного примусу у визначенні наукових проблем та пріоритетності їх вирішення, потенціал естетично, а не онтологічна орієнтованих засобів вивчення політики. Вагомим аспектом функціонування політичної герменевтики у середовищі практичних та теоретичних підходів та способів дослідження політики є пошук та ідентифікація дослідницьких традицій, що обумовлюють напрям розвитку домінантної тенденції чи теорії в науці. Практики розуміння та інтерпретації стають основою встановлення зв’язку між діючими процедурами аналізу політичних явищ та попередніми програмами наукового пошуку. Бачення витоків та розвитку традицій політичного пізнання утворює концептуальну можливість не тільки побудови генеалогії вивчення політки, але й продукування передбачень варіацій еволюції політологічної методології. Таким чином, герменевтичний аналіз наукових політологічних текстів слугує додатковим засобом експертизи авторських інтенцій та побудови гіпотез щодо майбутнього розвитку політичної науки.
4. Політична герменевтика, за наслідками дослідження, є також чинником переформулювання епістемологічного статусу політологічних теорій. Потенційне широке застосування процедур герменевтичного проникнення до світу інтенцій політичних суб’єктів або імпліцитних структур політичних текстів дозволяє стверджувати про оптимальність подолання «суб’єктно-об’єктного протистояння» та натуралістичної тенденції ідеалізації природничо-наукового знання в межах можливих фокусів політологічних наукових перспектив. Герменевтичний підхід дозволяє стверджувати про політологічні теорії як про певні концепції та сукупності поглядів вчених, певної системи висловлювань, які не є пов’язаними жорсткою дедуктивною послідовністю, суворим обґрунтуванням та формально-логічними доказами. Розгляд способів застосування герменевтичного розуміння поняття та явища теорії встановив глибоку референційність політологічних когнітивних практик, їх зв'язок із чуттєво-емоційними контекстами конкретних часових періодів та культурних ареалів. Отже, політологічне пізнання не повністю детерміноване природничо-науковими стереотипами, але має глибоку гуманітарну обумовленість.
6. Вивчення політичної перспективи застосування класичних моделей герменевтичного підходу в межах філософського знання, представленого роботами В. Дільтея, М. Хайдеггера, Г. Гадамера, дає підстави стверджувати про ідентичність герменевтичної дослідницької практики в предметному полі політики як смислотворчої та смислостверджуючої суб’єктної діяльності. Політична герменевтика виступає чинником поєднання індивідуального досвіду дослідника та всезагального політичного досвіду людства. Герменевтична практика як теорія та критика інтерпретаційної діяльності виступає щодо політичної сфери засобом експертизи загальних правил продукування сенсу. Разом з тим, політична герменевтика може розглядатися як спеціальна герменевтика, призначена для розуміння виключно політичних текстів. В цьому аспекті герменевтичний науковий пошук у сфері політики передбачає сприйняття політичного світу як текстуального явища, що постійно відтворюється у просторі та часі, утворює суцільне поле значень та знаків. Існування політико-герменевтичного засобу дослідження забезпечує конвертацію буквального значення в політичному тексті на істинне значення у суспільному сприйнятті. Безперервність та послідовність розкриття політичних значень в межах політико-герменевтичної парадигми забезпечується за допомогою герменевтичного кола як процесу безкінечного циклічного уточнення смислів , самознаходження духа, що думає, руху в межах опозиції частини та цілого. Для розуміння цілого необхідно зрозуміти його частини, але й для розуміння частин необхідно мати уявлення про ціле. Герменевтика в сучасній політичній теорії виступає інструментом означення політики як цілого, нерозривного явища, феномену свідомості, який має різні виміри та способи інтерпретації залежно від специфічного досвіду суб’єкту сприйняття.
7. В ході дослідження було також встановлено, що засобами політичної герменевтики здійснюється поєднання ретроспективи політичного життя та його сьогодення через постулювання транспозиційного співчуття та переживання, а також повторення дій та думок. Розуміння політичних явищ не можна звести до процедур мислення, воно містить ірраціональне, не може бути репрезентоване формулами логічних операцій, воно має вираз як витлумачування, інтерпретація стійких фіксованих проявів життя, мови, культури минулого. В свою чергу герменевтика є мистецтвом такого витлумачування. Укоріненість субєкта-інтерпретатора політичних явищ та подій у історичній ретроспективі політичного процесу є продуктивною для розуміння. Останнє також базується на перед-знанні та перед-розумінні, а також перед-судах, які у великій мірі є історичною дійсністю. Політична герменевтика як стійка сукупність процедур та практик, яка, з огляду на структуру сучасної політичної науки, має мету та спрямованість на вирішення конкретних завдань, як найбільш загальну мету має встановлення „влади” традиції на актуальні значення та смисли.
8. Апробація герменевтичного підходу в різних дисциплінарних підрозділах сучасної політології та сегментах політичної текстуальної реальності дозволяє стверджувати про „аметодичність” герменевтичних дослідницьких практик. Питання про політичну істину знаходить відповідь в осягненні політичного буття без застосування природничо-наукового пояснення. Політична епістемологія сучасності в образі політичної герменевтики отримує додатковий елемент коригування завдань наукового пошуку, доповнюється засобами встановлення перспектив отримання значущих наукових результатів через інтерпретацію глибинного, а не буквального масштабу політичних проблем. Разом з тим, герменевтичний підхід виступає методом, що протиставляється епістемологічній постановці питання щодо пізнання політичних явищ. Політична герменевтика здобуває вірогідні наукові результати завдяки не-логічному, не-раціональному та не-стандартному вивченню політики. Суб’єктивне проникнення у контекстну площину авторського мислення (навіть якщо „автором” певної події або явища виступає кілька індивідів, масова чи організована спільноти) вимагає понад усе індивідуалізації способу сприйняття текстової реальності. Останнє стосується як самого суб’єкта вивчення (дослідника, що працює в межах політологічної метапарадигми), так і процедур, що встановлюються ним як правила для кожної конкретної ситуації вивчення кожного окремого текстуального явища політики. Отже, специфікою політичної герменевтики як „методу” політологічного дослідження є використання особливих, а не загальних норм та процедур наукового пошуку, продукування спорадичних, а не еволюційних наукових висновків. В цілому політична герменевтика виступає як особлива теорія пізнання для історичної реконструкції смислового поля політики в цілому, вчення про політичну культуру як про сукупність значень владно обумовлених взаємодій у сфері політики. Політична герменевтика є засобом залучення до політологічного наукового процесу даних про справжній (істинний) зміст текстів та емоційного сприйняття на основі соціальних актів розуміння та взаєморозуміння. В цьому сенсі політична герменевтика є великою мірою з’єднуючою ланкою між науковою абстракцією та раціонально-пізнавальним станом свідомості у політичній науці та буденною свідомістю та реальністю соціальних комунікацій та спільного життя, яка справляє постійний вплив на суб’єкта дослідження. Еволюційність та раціоналізм відносно політичної герменевтики та тієї частини предметної сфері політики, яка вивчається за її допомогою, набувають статусу чинників обумовлення освітнього підґрунтя дослідника, а також критерієм його первинного визнання як належного до наукової експертної спільноти. Таким чином, провідними ознаками політичної герменевтики як засобу політологічного дослідження є по-перше, не-функціональність як протилежність утилітарності – обслуговуванню чітко визначених „потреб” проблемної сфери певного дисциплінарного підрозділу політичної науки; по-друге, не-методичність як відсутність чітко поставленої мети, стандартизованих логічно обумовлених процедур її досягнення та результатів як загальнозначущих та загальновизнаних положень; по-третє, не-системність як протилежність відокремленню від предмету, що підлягає вивченню та дистаціюванню від нього. Натомість ознаками „ефективності” застосування політичної герменевтики в політологічних дослідженнях (вона розуміється як фактичність набуття нових знань, що відрізняються від наявних або змістом, або способом здобуття) є 1) переформулювання політологічної проблемності в напрямі, що заступає модель якнайповнішого відображення політичної реальності осягненням її з середини на основі співчуття та спільного перебування; 2) забезпечення цілісного сприйняття символічного універсуму політики, який розуміється як матриця всіх соціально об’єктивованих та суб’єктивно реальних значень; ціле історичне суспільство та ціла індивідуальна біографія розглядаються як явища, що відбуваються в межах цього універсуму; 3) доповнення структурно-функціональної та інституційно-владної перспектив вивчення політики проекцією індивідуального життєвого досвіду учасників політичних подій через концептуалізацію держави та суспільства як форм об’єктивації духу.
9. Герменевтична практика політологічного дослідження виступає медіумом між раціонально-критично орієнтованою методологією сучасної політичної науки та мовною реальністю політики, яка не стала об’єктом вивчення спеціальних політологічних дисциплін (політична лінгвістика, політична комунікативістика, політична антропологія). Оскільки політична герменевтика інтегрує засади релігійної екзегетики, філологічної герменевтики та герменевтики як загальної теорії інтерпретації, вона в змозі експлікувати структурні особливості мови політики як у суб’єктивному вимірі її конкретних представників, так і на рівні стилю як загальноорганізуючого чиннику унормування структур мовлення та тексту. Феномени політичної мови та мовлення, які традиційно залишається поза увагою як компоненти, що не можуть вкладатися до логіки причинно-наслідкових зв’язків та не можуть бути квантифіковані прийнятним (визнаним науковою спільнотою) чином, за допомогою політичної герменевтики набувають нової „загальнополітологічної” значущості. Остання полягає в конституюванні нової політологічної проблеми, реальність існування якої та брак знань для вирішення якої стають очевидними. Йдеться про впорядкування мови згідно специфічних політичних потреб та умов використання. При цьому, як виявлено в дисертації, проблема сутності впорядкування політичної мови як сукупності типових інтенцій мовлення розкриває фундаментальну проблему виразу сутності політичного як категорії.
Проекція політики на життя через герменевтичне сприйняття здійснюється за допомогою розкодування значень, прихованих за буденною, поверхневою інтерпретацією.
Політична герменевтика вивчає не тільки глибинні структури смислу текстуальної реальності політики, але й здійснює її формування буквального виразу думки який є зовнішнім відносно глибинного смислу така особливість політичної герменевтики дозволяє встановити мотиви, за якими суб’єкт політичного мовлення намагатися приховати істинний сенс своїх дій. В цьому плані політико-герменевтичний аналіз дискурсу є більш продуктивним ніж психологічна методика. Герменевтика легалізує почуття традиційно зрозумілого та зовнішній контекст, тоді як психологічний аналіз дискурсу дозволяє розкрити тільки чуттєву складову. Також політична герменевтика конституює політичний дискурс таким чином, що з хаотичною з точки зору раціональної політичної епістемології набору виразів та виступів він стає упорядкованим згідно смислів, що їх встановив суб’єкт. Управління політичним дискурсом можливе тільки за рахунок герменевтики як основи постачання смислу. Політологічний дослідник здійснює впорядкування дискурсної реальності з точки зору своєї освіти та дослідницьких пріоритетів. Треба певного образу цей вислів має місце та є критерієм політичної істини. Крім того, політична герменевтика, як явище свідомості політичного герменевта стає основою обґрунтування політичної природи дослідження навіть якщо дискурсивні прояви змістовно не пов’язані з поліико-інституційним тлом політики. Таким чином політичний герменевт сам вирішує, що є політичним, а що ні. У такий спосіб політологія отримує необмежену перспективу розвитку навіть беручи до уваги можливі обмеження, пов’язані з гіпотетичною кінцевою квантифікацією та раціональною реконструкцією всіх без виключення політичних процесів та явищ. особливістю застосування політичної герменевтики слід також вважати проникнення до політичного життєвого світу який конституюється засобами політичного пізнання. Саме розуміння політики особливим чином і саме позараціональною реконструкцією спеціально налаштованої свідомості дає змогу зібрати всі можливі дотичні до політики текстуальні прояви, оскільки конотативні зв’язки понять та предметів політики та їх значення для конкретного політичного дослідження мають значення тільки для свідомості суб’єкту політичної герменевтики. Останній має специфічне освітнє та фахове підґрунтя, яке дає можливості ідентифікації політологічно значущих проблем та засобів їх вирішення. Саме практика прийняття рішень щодо належності понять та позначуваних ними предметів до сфери політичного формує сутність політичної герменевтики як методу політологічного досліджння. Суб’єкт політичної герменевтики не просто читає текст, він реконструює його зміст у відповідності з розташуванням його пропозиційної частини згідно позиції автора, його історії та настрою, місця та ролі в політичному процесі. В такий спосіб досягається різновимірність політологічного дослідження, в якому враховуються такі чинники, які у лінійно-раціонально-природничій перспективі ніколи не перебувають у єдиній площині. Буквальне значення та спрямованість політичного тексту, його очевидний поверхневий вигляд, включно із наявними риторичними та стилістичними засобами; статус автора у політичному світі, насамперед стосовно політичних інститутів та процесів, конкретної політичної ситуації, перспектив її розвитку, а також специфічних особливостей політичної комунікації як компоненту політичного ресурсу;вписання тексту в структуру наявної політичної культури, політичної свідомості, її етноментальних та загальнолюдських детермінант. Сполучення даних чинників формує цілісний контекст, який не може бути відображений жодним іншим засобом політичного аналізу. Політична герменевтика, таким чином, виступає засобом інтеграції політологічного дослідницького контексту та парадигмальниїх особливостей сучасних та історичних філософських шкіл як напрямів дослідження. Наслідком подібного синтезу є переорієнтація фундаментальної політичної теорії із завдань методологічного забезпечення практики емпіричного дослідження та наративного виправдання прикладних методичних зусиль на вирішення специфічних завдань вивчення політики, які полягають в уточненні існуючого поняття політичного шляхом врахування раніше не залучених контекстів та змістів; 2) політична герменевтика виступає джерелом зразків та альтернатив природничо-науковому пошуку, тобто джерелами позасистемної практики набуття вірогідних наукових результатів;3) політична герменевтика виступає зв’язковою ланкою між буденною повітчиною свідомістю та експертною науковою свідомістю, що характеризується значним ступенем абстракції. політична герменевтика шляхом трансформації буденних смислів та реакцій на політику, включно із маніпулятивним впливом та імпульсами владного управління, на дані, які враховуються експертною спільнотою; 4) політична герменевтика має перспективи стати чинником компромісного об’єднання динамічного та статичного типу дослідження. Функцією політична герменевтика є також актуалізація політичних смислів, тобто приведення їх у відповідність з імпліцитними потребами політики у знаннях теоретичного порядку та інформаційного прикладного змісту. Важливою функцією політична герменевтика є встановлення політичного порядку денного за допомогою інтуїтивного вивчення пріоритетності подій та ситуацій. Точний аналіз та прогноз, експлікація варіантів майбутніх подій. Завдання, що не може бути виконане в межах протиставлення істинне-хибне, має шанси бути виконаним на основі залучення особливого суб’єктного сприйняття світу політики, який забезпечує аналіз текстуального оформлення текстів та багатьох змінних. Герменевтичне збирання відомостей про стан політичних явищ виступає прикладом інтерпретації ірраціональних та духовних компонентів реальності.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеєнко, Н.М. Біблійна герменевтика в українській бароковій прозі: Автореф. дис... канд. техн. філол. наук: 10.01.01 /Алексеєнко Н.М. ; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2001. — 20 с.
2. Апель, К.-О. Трансформация философии : пер. с нем. /К.-О.Апель.— М.: Логос, 2001. — 339 с.
3. Арендт, Х. Истоки тоталитаризма: пер. с англ. /Х.Арендт. — М.: ЦентрКом, 1996. — 439 с.
4. Арендт, Х. Vita activa, или О деятельной жизни: пер. с нем. и англ. / Х. Арендт. — СПб.: Алетейя, 2000. — 358 с.
5. Аристотель. Органон: в 4 т./Аристотель., – М .: Высш. школа, 1976. – Т. 2: Метафизика. – 456 с.
6. Барт, Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика: пер. с фр. /Р. Барт. — М.: Прогресс, 1989. — 616 с.
7. Бетти, Э. Общая теория интерпретации /Режим доступу http://anthropology.ru/ru . - Назва з екрану: Бетти, Э. Общая теория интерпретации.
8. Блуд, О.О. Мова як трансценденція: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.01 /Блуд О.О.; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 18 с
9. Богайчук, В.Ж. Визначення орієнтирів воєнно-політичного розвитку України в програмних документах політичних партій (історико-політологічний аналіз): автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 /Богайчук В.Ж.; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2006. — 20 с.
10. Богин, Г. И. Типология понимания текста./Богин, Г. И. — Калинин: КГУ, 1986. — 86 с.
11. Богин, Г. И. Филологическая герменевтика./Богин, Г. И. — Калинин: КГУ, 1982. — 86 с.
12. Власенко, В.І. Українська преса як фактор впливу на міжнародну діяльність держави (проблеми становлення і розвитку відносин України та НАТО у 90-х роках): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 /Власенко В.І. ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 2000. — 24 с.
13. Волинський, А.К.Теоретико-методологічні основи аналізу політичного процесу у сучасній політичній науці: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Волинський А.К. ; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2006. — 17 с.
14. Волков, О.Г. Прагматика політичного тексту: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.03 / Волков О.Г.; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2002. — 19 с.
15. Гаврилова, М.В. Политический дискурс как объект лингвистического анализа/М.В.Гаврилова // Полис. - 2004. - № 3. - С. 65 - 73.
16. Гадамер, Г.-Г. Герменевтика як філософія практики:пер. с нем./Г.-Г.Гадамер, – К.: Четверта хвиля, 2000. – С. 284 – 297.
17. Гадамер, Г.-Г. Передмова до другого німецького видання „Істини і методу”:пер. с нем./Г.-Г.Гадамер. – К.: Четверта хвиля, 2000. – С. 297 – 308.
18. Гадамер, Г.-Г. Истина и метод: основы философской герменевтики :пер. с нем./Г.-Г.Гадамер. — М.: Прогресс, 1988. — 704 с.
19. Гадамер, Х.-Г. Что есть истина? /Г.-Г.Гадамер // Логос. — 1991. — № 1. — С. 30—37.
20. Гаджиев, К. С. Язык и понятийно-категориальный аппарат политической науки. /К. С. Гаджиев. – Политическая наука. Часть 1. Пособие для преподавателей, аспирантов и студентов гуманитарных факультетов. – Москва „Сорос - Международные отношения”. – 1994. – С. 234 – 237.
21. Гальпєріна, В.О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.03 / Гальпєріна, В.О.; АПН України. Ін-т вищ. освіти. — К., 2003. — 17 с.
22. Гераклит. Фрагменты ранних греческих философов/Гераклит. Часть 1: От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики / Изд. подг. А. В. Лебедев. — М.: Наука, 1989. —С. 124 – 136.
23. Грачев, М.Н. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, векторы развития/М.Н. Грачев. – М.: Прометей, 2004. – 328 с.
24. Гриценко, О.М. Мас-медіа в процесах демократичних трансформацій українського суспільства (політико-культурологічний аспект): автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.03 /Гриценко О.М. ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 2003. — 31 с.
25. Грицяк, Н.В. Теоретико-методологічні засади формування й реалізації державної гендерної політики в Україні: автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 /Грицяк Н.В. ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — К., 2005. — 36 с.
26. Дашутін, Г. П. Політичний ідеал: світовий досвід і сучасна Україна: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 /Дашутін Г. П. ; НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса. — К., 2006. — 38 с.
27. Декарт, Р. Сочинения. - М.:Наука (Слово о сущем) , 2006. - 438 с.
28. Демьянков, В.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии/ В.З. Демьянков. – М.: ИНИОН РАН, 2002. – № 3. – С.32 – 43.
29. Денисюк, С.Г. Імідж політичного лідера в контексті розвитку української політичної культури: особливості формування та механізми реалізації: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 /Денисюк С.Г. ; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2007. — 18 с.
30. Дильтей, В. Собрание сочинений: пер. с нем. В 6 т./В. Дильтей. — М.: Три квадрата, 2004. — 568 с.
31. Долженков, О.О. Трансформація політичних систем України та Білорусі: порівняльний аналіз: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 /Долженков О.О. ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 2005. — 32 с.
32. Журавський, В.С. Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / ; Ун-т внутр. справ. — Х., 2000. — 19 с.
33. Зубрицька, Л.Й. Міф як феномен сучасної політики: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 18 с.
34. Зубчик, О.А. Континентальні витоки аналітичної філософії: історико-філософське дослідження: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.05 / ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 19 с.
35. Ісхакова, Н.Г. Політична соціалізація як складова демократизації сучасного суспільства: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 19 с.
36. Калуга, В.Ф. Роль онтології в розумінні політичних явищ (на матеріалах концепції Г.Арендт): автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.01 / ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 18 с.
37. Кара-Мурза, С. Г. Манипуляция сознанием http://www.situation.ru/app/lib.htm
38. Кармазіна, М.С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX - початок XX століття): автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.01 /Кармазіна М.С. ; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. — К., 1999. — 36 с.
39. Кендус, О.З. Проблема національного ідеалу в українській філософській думці першої половини XX століття: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.05 /; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2003. — 20 с.
40. Клименко, О.А. Трансформація політичної культури перехідних суспільств: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / ; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. — К., 1999. — 20 с.
41. Корнієнко, В.О. Політичний ідеал: проблеми еволюції та втілення в умовах сучасного суспільного розвитку: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.03 / ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2002. — 36 с.
42. Креминский, В.И. Особенности герменевтической интерпретации художественного произведения // Культура народов Причерноморья. — 2000. — N14. — С. 120-126.
43. Лага, В.А. Ідеологічний фактор сучасного політичного та партійного розвитку України: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / ; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2006. — 17 с.
44. Лановик, З.Б. Біблійна герменевтика: становлення, методологія (символіко-алегоричний аспект літературознавчого дискурсу): Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.06 /; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2006. — 36 с.
45. Локаш, О.В. Вплив несвідомого на формування політичного простору: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / ; Одес. нац. юрид. акад. — О., 2001. — 20 с.
46. Мазиев, Ю.М., Сарафанникова Е.В. Мифология политического дискурса в современном информационном пространстве// http://tpl1999.narod.ru/WebLSE2001/MazSar.htm
47. Масаев, М.В. Теория и практика политического анализа / // Культура народов Причерноморья. — 2004. — N50, Т.2. — С. 160-161
48. Мельник, Л.М. Ідеї національної еліти в історії української політичної думки другої половини XIX ст.: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 18 с.
49. Наука и ценности: проблемы интеграции естественно-научного и социогуманитарного знания / Под ред. М. С. Кагана, Б. В. Маркова. – Л.: Изд. ЛГУ, 1990. – 182 с.
50. Невзоров І.Л. Принцип законності в правозастосувальній діяльності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / ; Нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2003. — 19 с.
51. Ніколаєва, М. І. Політична система сучасної України: процеси інституціональних змін і стабілізації: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Одеська національна юридична академія. – О., 2003. – 18 с.
52. Нугаев, Р. М. Смена базисных парадигм: концепция коммуникативной рациональности // Вопросы философии. – 2001. – №1. – С. 47 – 56.
53. Ойзерман Г. И. Критика „ критического рационализма ”. – М.: Знание, 1988. – 63 с.
54. Окоpоков, В. Б. Метафизика эпохи тpансцендентального мышления: специфика, сущность и тенденции pазвития. – Дніпpопетpовськ: Вид-во ДНУ, 2000. – 262 с.
55. Онуфрів, С.Т. Політичний дискурс ЗМІ України у світовому інформаційному просторі: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 20 с.
56. Осельська, О.С. Метарегіональна парадигма сучасної політичної регіоналістики: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 [Електронний ресурс] / ; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2007. — 18 с.
57. Осін, В.В. Контент-аналіз як засіб конституювання та відтворення політичної науки: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / ; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2003. — 19 с.
58. Пархоменко, Т. С. Социокультурный дискурс морали. (Современные англо-американские философские школы). – К.: Наукова думка, 1995. – 166 с.
59. Петренко, В. В. Політична мова як засіб маніпулятивного впливу: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2003. – 17 с.
60. Платон. Апология Сократа. Критон, Ион, Протагор. – М.: Мысль, 1999. – 864 с.
61. Платон. Диалоги. – М.: Мысль, 1998. – 608 с.
62. Пойченко, А. М. Теорія політики і політична діяльність: проблеми взаємозв'язку, розробки і застосування іноваційних технологій в сучасній Україні: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут національних відносин і політології. – К., 1996. – 68 с.
63. Полянська, В. Ю.Символічна політика як система політичних технологій:автореферат дисертації кандидата політичних наук 23.00.02 /Полянська В. Ю.–Дніпропетровський Національний Університет Дніпропетровськ – 2004. – 18 с.
64. Попова, Н. В. Герменевтичні практики і проблема їх філософського осмислення: автореф. дис. канд. філос. наук. 09.00.04 /Попова Н. В. ; Харківський національний університет імені В.Н. Карабіна Харків – 2001. – 18 с.
65. Попова, Н.М. Сучасний іспаномовний суспільно-політичний дискурс: лінгвопрагматичний аспект: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 20 с.
66. Поппер, К. Р. Открытое общество и его враги. – М.: Изд. Международный фонд “ Культурная инициатива”, 1992. – 376 с.
67. Посикера, Л. Р. Политическая коммуникация в условиях избирательных кампаний. Анализ концепций и технологий : Автореферат дис. … канд. полит. наук : 23.00.02 – М., 1994. – 16 с.
68. Постмодернизм. Энциклопедия. (Сост. Грицанов А. А., Можейко М. А.). – Минск: Интерпрессервис, 2001. – 1040 с.
69. Потепа, М. Герменевтика и деконструкция / Под ред. Штегмайера В., Франка Х., Маркова Б. В. СПб.,1999. С. 34-46.
70. Потураєв, М.Р. Консенсусний потенціал політичної комунікації в умовах ідеологічного плюралізму: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / ; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2005. — 18 с.
71. Почепцов, Г. Теория коммуникации. – К.: Ваклер, 2001. – 656 с.
72. Почепцов, Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. – М.: Рефл-букс – К.: Ваклер, 2000. – 238 c.
73. Примуш, М. В. Політичні партії: механізми індустріалізації і структурної трансформації: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02. – Львівський національний ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2003. – 35 с.
74. Приходько, С. М. Теорія еліти в українській суспільнополітичній думці: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / НАН Укр