ДЕРЖАВОТВОРЧІ ІДЕАЛИ РОСТИСЛАВА ЛАЩЕНКА: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ : ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ИДЕАЛЫ РОСТИСЛАВА ЛАЩЕНКО: ПОЛИТИКО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»

На правах рукопису

ІВАСЕЧКО ОЛЬГА ЯРОСЛАВІВНА

УДК 32 (477) (092)

ДЕРЖАВОТВОРЧІ ІДЕАЛИ РОСТИСЛАВА ЛАЩЕНКА:
ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Турчин Ярина Богданівна,
доктор політичних наук, доцент

Львів – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ Р. ЛАЩЕНКА 11
1.1 Стан наукового вивчення проблеми та джерела дослідження 11
1.2 Місце політичної концепції Р. Лащенка в українській політичній думці міжвоєнного періоду (1918–1939) 24
1.3 Громадсько-політична діяльність Р. Лащенка: особливості та характер впливу на становлення державотворчих ідеалів ученого 34
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ
ДЕРЖАВНО-ПОЛІТИЧНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ
В НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІЙ СПАДЩИНІ Р. ЛАЩЕНКА 68
2.1 Правові оцінки та політичні наслідки Переяславської угоди 1654 р.
за Р. Лащенком 68
2.2 Принципи трансформації ідеї українського федералізму
в політичній концепції Р. Лащенка 79
2.3 Історичні особливості зовнішньополітичної детермінованості
становлення української державності 88
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ТРАДИЦІЇ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ
У ПРОЦЕСІ ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА 112
3.1 Ідеал народоправства та принципи конституціоналізму
в науковому трактуванні Р. Лащенка 112
3.2 Правова традиція українського народу
як основа державно-політичного устрою 128
3.3 Політологічний аналіз оцінок Р. Лащенка причин
та політичних наслідків поразки Української революції 1917–1920 рр. 148
3.4 Мовна політика в державотворчих та націотворчих процесах
українського народу 157
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Складний і неоднозначний процес державотворення в Україні підтвердив необхідність радикальних змін у політичній і правовій сферах, зламу попередньої суспільної формації, інституалізації демократії та становлення принципово нового вектора державного розвитку. Сучасний етап трансформації політико-правової системи подекуди характеризується невизначеністю, безсистемністю, певною мірою уповільнюється, що пояснюється передусім недостатністю державотворчої практики, ігноруванням національних політичних і правових традицій під час розбудови новітнього типу української державності. Це актуалізує важливість вивчення і використання досвіду наших попередників, які ще на початку ХХ ст. виробили оригінальні державотворчі концепції із врахуванням традицій, звичаїв та ментальних рис українського народу. Утім їхні основні принципи всебічно не вивчено, не проаналізовано і не впроваджено в практику політичного життя. Отож творче переосмислення теоретичних і практичних здобутків вітчизняних мислителів-представників політичної думки є першоважливим завданням у процесі становлення принципово нової, але ґрунтованої на національних традиціях, державно-правової системи в Україні.
З огляду на це, незаперечного значення набувають державницькі політологічні розробки українських учених-емігрантів міжвоєнного періоду (1918–1939). Особливе місце в розвитку тогочасної української політичної думки посідає представник її народницько-демократичного напряму, громадсько-політичний діяч, відомий правознавець, ідеолог національно-визвольного руху початку ХХ ст. – Ростислав Лащенко. Незважаючи на хронологічну віддаленість його наукових досліджень, що формувались в умовах кризової доби, вони відповідають нинішнім суспільно-політичним потребам національного життя українського народу. Це доводить потребу у вивченні та переосмисленні науково-теоретичної спадщини вченого. Важливим є й той факт, що на сьогодні немає ґрунтовних політологічних наукових розробок, присвячених аналізу суспільно-політичних поглядів Р. Лащенка, його концепції відновлення і розбудови української національної держави.
У дослідженні систематизовано, узагальнено і комплексно представлено державно-правові погляди Р. Лащенка, а також встановлено їхню практичну значущість для розвитку сучасного державотворчого процесу. Визначено місце вченого у вітчизняній політичній теорії та практиці. Ґрунтовний науковий аналіз державотворчої концепції Р. Лащенка має важливе значення не лише для розвитку української науки про політику, але й вдосконалення політичної практики, адже він був не тільки відомим ученим-теоретиком, але й практиком, що активно долучався до суспільно-політичного життя окресленого періоду. Саме тому актуальність теми дослідження зумовлена і академічним, і прикладним суспільно-політичним значенням теоретичної спадщини Р. Лащенка.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри політології Національного університету «Львівська політехніка» в рамках комплексної теми «Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні» (номер державної реєстрації 0109U003459).
Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу науково-теоретичної спадщини та суспільно-політичної діяльності Р. Лащенка дослідити політико-правовий аспект державотворчих ідеалів ученого як представника народницько-демократичного напряму української політичної думки міжвоєнного періоду.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– визначити місце та роль Р. Лащенка у процесі розвитку української політичної думки міжвоєнного періоду;
– виділити основні етапи формування політичного світогляду Р. Лащенка та показати особливості співвідношення теоретичних ідей та політичної діяльності вченого;
– з’ясувати правові оцінки та політичні наслідки Переяславської угоди 1654 р. у трактуванні Р. Лащенка;
– сформулювати причини й особливості трансформації моделі українського федералізму в політичній концепції Р. Лащенка;
– виявити комплекс зовнішньополітичних детермінант процесу становлення української державності в поглядах вченого;
– виокремити особливості трактування Р. Лащенком ідеалу народоправства та принципів конституціоналізму в процесі українського державотворення;
– з’ясувати характер впливу правових традицій українського народу на формування державно-політичного устрою;
– на основі аналізу праць Р. Лащенка визначити причини поразки національно-визвольних змагань українського народу за політичну незалежність 1917–1920 рр.;
– дослідити підхід ученого до реалізації мовної політики як складової державотворчого процесу українського народу.
Об’єктом дисертаційної роботи є українська політична думка міжвоєнного періоду (1918–1939).
Предмет дослідження – політико-правовий аспект державотворчих ідеалів Р. Лащенка, його програма суспільно-політичних змін і суверенного національного розвитку українського народу.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю поставлених завдань та способами їх розв’язання. Запропонована дисертаційна робота є першим комплексним політологічним дослідженням науково-теоретичної спадщини й державотворчих ідеалів Р. Лащенка з перспективою можливого їх використання сучасною політичною наукою і запровадження в сьогоденну політичну практику. Під час дослідження одержано результати, які розкривають зміст політико-правових аспектів державотворчих ідеалів та політичних поглядів ученого. Наукові результати дослідження полягають у тому, що:
уперше:
– до наукового обігу введено значну кількість раніше невідомих праць Р. Лащенка, з яких найважливішими є: «Автономний Статут УНР», «Сучасний мент і організація влади», «Організація влади», «Український Національний Союз», «Про необхідність конституції УНР», «До питання про юридичні засади приєднання України до Москви 1654 року», «Ми і німці», «Джерела української мови», «Вогнище української культури» тощо;
– визначено, що майбутнє української держави вчений спроектував у формі федеративної демократичної республіки парламентського типу. У віддаленій перспективі Україна мала увійти до складу світового федеративного союзу на засадах політичної незалежності суб’єктів федерації для реалізації реальної форми демократії й ідеї народоправства;
– встановлено концептуальні засади відновлення і розбудови держави в політичній концепції Р. Лащенка: народоправство, безкласовість, демократизм, розуміння народу як територіального об’єднання усіх громадян, що проживають в Україні незалежно від національності, партійної і класової належності, віросповідання і мови;
– виокремлено стратегічні напрями зовнішньополітичної співпраці в політичній концепції Р. Лащенка в системі міждержавних взаємин: 1) Україна – балканські країни; 2) Україна – Росія (Московська держава, більшовицька Росія); 3) Україна – Польща; 4) Україна – Німеччина;
– узагальнено бачення Р. Лащенком основних причин поразки національно-визвольних змагань українського народу 1917–1920 рр., а саме: слабкість національної політичної еліти, недостатнє професійно-кадрове забезпечення системи державного управління, недосконалість урядової політики, розпорошеність політичних сил, ігнорування національних традицій у процесі суспільно-політичного розвитку, невирішеність аграрного питання, невдалі реформи в судовій системі;
– запропоновано, на основі праць вченого, періодизацію становлення української правової системи 1917–1920 рр. «національного типу» через виокремлення таких етапів: 1) період Центральної Ради; 2) Українська держава часів гетьмана П. Скоропадського; 3) період Директорії; 4) період уряду УНР в екзилі (Польща, м. Тарнів);
– доведено належність конституційних ідей Р. Лащенка до концептуальних засад ліберально-демократичного напряму українського конституціоналізму початку ХХ ст.;
– у працях Р. Лащенка виявлено оригінальну концепцію національної ідеї, засадничими принципами якої є право, мова, освіта, культура. З’ясовано, що структуроутворювальним елементом цієї системи принципів є мовна політика;
– простежено еволюцію наукових поглядів і політичного світогляду Р. Лащенка;
уточнено:
– періодизацію основних етапів становлення і розвитку політичної концепції Р. Лащенка через виокремлення їх доеміграційного й еміграційного періодів. Доведено належність політичних ідей ученого до головних засад народницько-демократичного напряму (популістського) української політичної думки міжвоєнного періоду;
– підхід про те, що факт проголошення державної незалежності України на початку ХХ ст. Р. Лащенко розумів як цілком легітимний політико-правовий акт відновлення історичної справедливості. З’ясовано, що Переяславську угоду 1654 р. він потрактував як персональну унію, що втратила юридичну силу внаслідок політичних подій 1917 р.;
удосконалено і доповнено наукові розробки щодо:
– теоретико-методологічних основ політичного світогляду вченого, зокрема доведено, що основні засади його державницької концепції формувались під впливом західноєвропейських федералістичних теорій правової держави, російської філософії природного права, конституційної програми М. Драгоманова, українського народництва другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Методологічною основою дослідження є принципи міждисциплінарності, цілісності, історизму, логічної несуперечності, об’єктивності, повноти та наукового плюралізму під час вивчення політико-правового аспекту державотворчих ідеалів Р. Лащенка. Для вирішення поставлених завдань використано і загальнонаукові, логічні, і спеціальні методи дослідження. Застосовуючи структурно-функціональний метод, вивчено зв’язки між структурними елементами політичної концепції вченого, насамперед акцентовано увагу на політико-правовому аспекті державотворчих ідеалів Р. Лащенка. Використання компаративістського методу допомогло зіставити погляди тогочасних теоретиків, а відтак виявити специфіку політичного бачення вченого. За допомогою історіологічного методу з’ясовано вплив тогочасних суспільно-політичних подій на процес формування політичної концепції Р. Лащенка. Застосовуючи метод вивчення документів виявлено раніше невідомі факти праці вченого, укладено його найповнішу політичну біографію, розкрито особливості його громадсько-політичної позиції. Сукупність єдино спрямованих за змістом принципів і методів дослідження становлять основу для методологічних підходів, зокрема етнодержавологічного та етнополітологічного. Їхня методологічна сутність полягає у визнанні пріоритетності того, що в сучасних політичних реаліях головними суб’єктами політики є людина, етнічні спільноти і держава. Саме тому засадничою методологічною основою в дослідженні складових політологічної концепції Р. Лащенка є врахування того, що всі вияви людської життєдіяльності обов’язково й об’єктивно мають етнополітичне забарвлення.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що проведене наукове дослідження сприяє ширшому пізнанню політологічної спадщини Р. Лащенка, уточнює особливості розвитку української політичної думки міжвоєнного періоду (1918–1939), сприяє виокремленню специфічних рис українського державотворчого процесу. Теоретичні узагальнення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших досліджень у вітчизняній політичній науці, у навчальному процесі для читання лекцій з політології, спецкурсів з історії політичної науки та політичної історії, історії держави і права України, під час написання монографій, узагальнювальних праць, підручників та навчальних посібників.
Практичне значення дослідження визначається тим, що основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані під час розв’язання політичних проблем, які постали перед українським суспільством на сучасному етапі утвердження й розвитку суверенної державності, зокрема у процесі реформування конституційних основ української держави, парламентської та судової систем, реалізації мовної політики тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження апробовано у формі доповідей та обговорень на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: V Міжнародній науковій конференції «Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Житомир, 2008); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Українська діаспора у світовій цивілізації» (м. Львів, 2008); І Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2009» (м. Львів, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника ОВС» (м. Львів, 2008); Регіональній конференції «Проблеми державотворення в Україні: минуле і сучасне» (м. Львів, 2009); Міжнародній науковій конференції «Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Житомир, 2009); Круглому столі «Юридична наука та актуальні проблеми забезпечення прав людини» (м. Львів, 2008); Круглому столі «Актуальні проблеми політології», присвяченому 20-й річниці створення кафедри політології НУ «Львівська політехніка» (м. Львів, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції Гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення», Університет внутрішніх справ (м. Львів, 2010); ІІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2010» (м. Львів, 2010); ІІІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2011» (м. Львів, 2011); ІХ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2011); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Політико-правові аспекти державотворчого процесу в Україні: від теорії до практики» (м. Львів, 2010); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника органів внутрішніх справ» (м. Львів, 2011).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 19 публікацій, з них 7 наукових статей у фахових виданнях із політичних наук.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, список використаних джерел налічує 264 позиції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасний етап становлення незалежності України супроводжується розвитком політичний ідей та концепцій щодо способів і методів розбудови правової і демократичної держави. Однак процес будівництва Української держави подекуди характеризується кризовими явищами в різних сферах суспільно-політичного життя, які здебільшого виникають через брак державницького досвіду. Позитивних змін у державотворчому процесі можна досягти лише в тому випадку, коли будуть враховані помилки попередніх етапів існування України як незалежної держави. Тому особливого значення в контексті вирішення поставлених завдань набули наукові здобутки українських учених-емігрантів міжвоєнного періоду, які виробили самобутні концепції розвитку української державності із врахуванням досвіду національно-визвольних змагань українського народу 1917–1921 рр. До цієї плеяди науковців належить і відомий представник народницько-демократичного напряму української політичної думки кінця XIX – першої третини XX ст. – Ростислав Лащенко, який залишив не тільки значний теоретичний доробок, але й безпосередній державницький досвід періоду 1917–1920 рр. Уже перебуваючи в еміграції, він ретельно переосмислив події зазначеного періоду, виділив особливості процесу самостійницьких устремлінь українського народу, а також можливі шляхи розвитку незалежної України.
Варто зазначити, що державотворчі ідеї Р. Лащенка актуальні досі і можуть бути впроваджені в сучасну політичну практику, зокрема у процес організації системи державно-територіального устрою, реформування судової системи, збереження мовної традиції, розвитку правової держави та громадянського суспільства, визначення зовнішньополітичних пріоритетів України, конституційної реформи тощо.
В умовах радянського тоталітарного режиму теоретична спадщина Р. Лащенка була закрита для вивчення. Тож сьогодні вона потребує ґрунтовного аналізу та систематизації. Метою нашої роботи було вивчити основні етапи формування політичного світогляду Р. Лащенка, проаналізувати його державотворчі ідеали, зокрема в їх політико-правовому вимірі. Під час дослідження використовували літературні джерела, більшість з яких було введено до наукового обігу вперше.
Основою державотворчих ідеалів Р. Лащенка стали ідеї українського народництва другої половини XIX – початку XX ст. (М. Костомарова, В. Антоновича та ін.), конституційна програма і політична теорія М. Драгоманова, російська філософія народного права (Б. Чичерін, В. Соловйов, П. Новгородцев) та західноєвропейські федералістичні теорії правової держави (Ж. Боден, Г. Вайтц, М. фон Зайдель). За ідеологічним наповненням державотворчі ідеї Р. Лащенка досить близькі до популізму, що було характерно для цього періоду. Як відомо, популізм – це рух, який поєднаний з народницькою ідеологією, тож апелює до «народу», протиставляючи себе рівною мірою наявним структурам влади та домінантним у суспільстві ідеям і суспільним цінностям. Він набуває особливого значення під час економічних та політичних криз, за умов перехідних етапів. Основними принципами популізму в політичній практиці є: звернення до механізмів прямої демократії; використання інституту загальнонаціонального референдуму; визначення держави як основного регулятора суспільних відносин; бачення суспільства як спільноти, що діє на засадах братерства і солідарності; прихильність до ідеї націоналізму; абсолютизація значення ідей належності до народу, національної культури; неприхильне ставлення до іноземців, як до однієї із загроз збереження традиційних суспільних цінностей. Загалом популізм перебуває у форматі демократії і не є антидемократичним феноменом. Зазначені характеристики є центральними і в працях Р. Лащенка, що дає підставу висновувати про прихильність ученого до популістської ідеології.
Центральною ідеєю суспільно-політичних поглядів дослідника є відродження Української держави. Головним елементом програми державного будівництва він визнав український народ, як найголовнішу цінність та основну рушійну силу політичного розвитку. Отже, теорія українського державотворення Р. Лащенка будувалась на основі ідеї народоправства, впровадження прямої та представницької форм демократії.
Учений дослідив історію українського народу як окремої культурно-етнічної одиниці, ідею його можливих федерацій з іншими народами, питання демократичних традицій в Україні, історико-правові підстави українського народу на власну державність.
Найважливіші результати дослідження:
- тематично систематизовано науково-теоретичну спадщину Р. Лащенка. Досліджено його праці щодо: 1) політико-правових підстав української державності; 2) розвитку українського народу як окремої етнокультурної одиниці; 3) політико-правових традицій українського народу; 4) особливостей української революції 1917–1920 рр.; 5) демократичних основ державно-політичного устрою України; 6) зовнішньополітичних орієнтацій УНР;
- розглянуто різні підходи до класифікації напрямів української політичної думки міжвоєнного періоду в еміграції, зокрема таких вітчизняних учених, як І. Лисяк-Рудницький, В. Потульницький, В. Заїкін та О. Мошак. Відтак виділено такі напрями: народницько-демократичний, консервативний та національно-державницький. Позаяк у наукових пошуках Р. Лащенка домінує ідея організації незалежної України як федеративної республіки парламентського типу з максимальним втіленням ідеї народоправства, то його напрацювання розглянуто в межах народницько-демократичного напряму. Утім уточнено, що народницький світогляд ученого зазнав трансформації, внаслідок поразки революції 1917–1920 рр.;
- виокремлено й основні етапи громадсько-політичної діяльності Р. Лащенка: доеміграційний та еміграційний. Схарактеризовано його роботу в державних установах упродовж 1917–1920 рр., членство в українській партії соціалістів-федералістів, а також наукову діяльність у вищих навчальних закладах тощо; з’ясовано, що безпосередня участь Р. Лащенка в урядових установах уможливила практичне використання його ідей у процесі українського державотворення;
- доведено, що Р. Лащенко характеризує Переяславську угоду як своєрідний компроміс, до якого вдався Б. Хмельницький, щоб виробити легальну форму відокремлення України, яка на той час була лише провінцією Речі Посполитої. Учений не сприймав Переяславську угоду 1654 р. як форму протекторату, про що зайвий раз свідчить подальша історія України – пронизана ідеєю державної незалежності, а проголошення державної незалежності УНР 1917 р. вважав цілком легітимним політико-правовим актом;
- визначено, що в основі федеративних чи конфедеративних зв’язків України з іншими державами, як вважав Р. Лащенко, повинні лежати принципи добровільності, національної незалежності і державності, які він зафіксував у своїй політичній програмі. З’ясовано, що ідея демократизму стала основою федералістичної концепції Р. Лащенка, принципом взаємин України з іншими державами в системі міжнародних відносин. Учений не лише висловив прихильність до ідеї всесвітнього братерства як ознаки цивілізованості народів, але й обґрунтував можливу федерацію між Українською і Російською державами;
- проаналізовано основні орієнтири зовнішньополітичного розвитку Української держави, які розглядає Р. Лащенко у своїх працях. Зокрема, йдеться про українсько-балканський, українсько-російський, українсько-польський та українсько-німецький напрями зовнішньої співпраці, які мали особливе значення в період національно-визвольних змагань українського народу впродовж 1917–1920 рр. Висвітлено позицію вченого стосовно того, що у процесі державного будівництва Українська держава повинна покладатись здебільшого на власні національні сили. Зроблено висновок, що Р. Лащенко залишив не тільки значну теоретичну спадщину, а й практичний державотворчий досвід, спрямований на утвердження незалежного політичного статусу України. Доведено, що він віддавав перевагу територіальній соборності України, як основи для розвитку державності. Вважаючи, що національна і територіальна соборність не завжди збігаються (наприклад, Кубань, не зрікаючись національної соборності, територіально не хотіла бути у складі УНР), Р. Лащенко наголосив, що для справи державності нація мусить дбати про свою соборність;
- з’ясовано, що в питанні організації державної влади легітимною Р. Лащенко вважав ту владу, яка опиралась насамперед на представництво інтересів, забезпечуючи невіддільне право народу брати безпосередню участь у процесі становлення Української держави, ухваленні і впровадженні владних рішень. Основою української державності визначено парламентський устрій. У процесі державного будівництва мають враховуватись реальні умови суспільно-політичного й економічного життя;
- на основі аналізу праць Р. Лащенка доведено, що позитивних зрушень у процесі державного будівництва можна досягнути в умовах, коли українська державність розвиватиметься на правових засадах, які відповідатимуть ментальним особливостям української нації. Насамперед йдеться про запровадження принципів народоправства, захисту прав і свобод людини, політичного плюралізму, відповідальності та підконтрольності влади тощо. Ідею демократії Р. Лащенко ототожнював із народоправством як характерною рисою історичного розвитку українського народу, а утвердження демократичних ідеалів і становлення незалежної держави визначав як взаємозалежні явища;
- встановлено, що національно-визвольні змагання українського народу 1917–1920 рр. Р. Лащенко охарактеризував як боротьбу за відновлення історичної справедливості, а саме – створення незалежної суверенної держави. Визначено, що впродовж усього періоду громадсько-політичної діяльності вчений був прихильником розбудови самостійної Української держави на демократично-федеративних засадах;
- за працями Р. Лащенка виділено основні недоліки правової системи УНР: залежність судової системи від політичних структур; недосконалість нормативно-правових актів з погляду правового регулювання суспільних відносин, захисту прав і свобод людини;
- проаналізовано та систематизовано погляди Р. Лащенка щодо причин поразки національно-визвольних змагань українського народу 1917–1920 рр., з-поміж яких виділено: 1) невдалі реформи в судовій системі; 2) слабкість національно свідомої політичної еліти; 3) недостатній рівень кадрового забезпечення процесу державного будівництва; 4) недосконалість урядової політики; 5) невирішеність аграрного питання; 6) розпорошеність політичних сил. Р. Лащенко пропагував і розвинув ідею, що українські політичні діячі мають враховувати уроки минулого під час вибору форми державного правління, відповідно до ментальних особливостей українського народу;
- з’ясовано, що Р. Лащенко відстоював ідею про статус української мови як державної. Українську мову, як і право, він трактував як складову частину національної ідеї, важливий чинник національної ідентичності українського народу. Розвиток і збереження мовної традиції Р. Лащенко розглянув у контексті трансформації національної правової системи. Нині актуальними є думки Р. Лащенка про необхідність та обов’язковість вживання державної мови з боку урядовців. Враховував дослідник й інтереси національних меншин, що проживали на території України.
Результати наукового аналізу теоретичної спадщини Р. Лащенка дають підстави стверджувати, що він був не тільки науковцем, педагогом але й активним державним діячем, ідеологом державницьких прагнень українського народу. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані у фундаментальних теоретичних дослідженнях вітчизняної науки про політику. Водночас ідеї Р. Лащенка можуть бути використані й у процесі формування національної стратегії державного розвитку, а також для позитивного вирішення важливих питань сучасного етапу українського державотворення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрусяк Т. Віче : довідник з історії України (А–Я) / Т. Андрусяк. – К. : Ґенеза, 2001. – 1136 с.
2. Антологія української юридичної думки : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемчушенко (голова) [та ін.]. Т. 2 : Історія держави і права України : Руська Правда / [упоряд. : І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, І. В. Музика, І. К. Омельченко ; відпов. ред. І. Б. Усенко]. – К. : Юрид. книга, 2002. – 592 с.
3. Баран С. Без руля і без вітрил / С. Баран // Український вісник. – 1921. – 12 лип.
4. Баран С. Без руля і без вітрил / С. Баран // Український вісник. – 1921. – 21 лип.
5. Бевз Т. Народовладдя як система українського державотворення (за творчим спадком Н.Григорієва) / Т. Бевз // Події і особистості революційної доби. – К. : ІПіЕНД, 2003. – С. 164–205.
6. Бегей І. Політичні портрети: Україна ХХ століття / І. Бегей. – Львів : ЛБК, 1996. – Вип. 2. – 35 с.
7. Брик І. Мова фактів: сучасний стан української науки. ІІ. Галичина – Львів / І. Брик // Діло. – 1924. – 5 листоп.
8. Брик І. Мова фактів: сучасний стан української науки. ІІ. Галичина – Львів / І. Брик // Діло. – 1924. – 7 листоп.
9. Бублик Т. В. Наукова та культурно-освітня діяльність української еміграції в Чехословацькій республіці та Німеччині в 1920–1930 рр. ХХ ст. : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук : 07.00.01 «Історія України»/ Т.В. Бублик. – К., 1997. – 18 c.
10. Варзар І. Політична етнологія як наука: історіологія, теорія, методологія, праксеологія / І. Варзар. – К. : Школяр, 1994. – 224 с.
11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : Перун, 2001. – 1440 с.
12. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914–1923 рр. / В. Верига. – Жовква : Вид-во Отців Василіан «Місіонер», 1998. – Т. 1. – 524 с.
13. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914–1923 рр. / В. Верига. – Жовква : Вид-во Отців Василіан «Місіонер», 1998. – Т. 2. – 504 с.
14. Виклади на Українському Університеті в Празі // Діло. – 1923. – 27 жовт.
15. Винар Л. Українська Народна Республіка і державотворчий процес української нації / Л. Винар // Державний Центр Української Народної Республіки в екзині : статті і матеріали. – Філадельфія ; К. ; Вашингтон, 1993. – С. 7–15.
16. Винниченко В. К. Заповіт борцям за визволення / В. К. Винниченко. – К. : Криниця, 1991. – 128 с.
17. Віднянський С. В. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словачинні: Український Вільний Університет (1921–1945 рр.) / С. В. Віднянський. – К. : НАН України ; Ін-т історії України, 1994. – 82 с.
18. Віднянський С. Український Вільний Університет / С. Віднянський // Неопалима купина. – 1993. – № 2. – С. 43–49.
19. Віднянський С. Український Вільний Університет / С. Віднянський // Неопалима купина. – 1994. – № 1. – С. 91–94.
20. Вішка О. Преса української еміграції в Польщі (1920–1939) : історико-бібліографічне дослідження / О. Вішка. – Львів : ЛНУ ім. В. Стефаника НАНУ, 2002. – 480 с.
21. Владимирский-Буданов М. Ф. Русская Правда (Из «Обзора истории русского права») / М. Ф. Владимирский-Буданов // Антологія української юридичної думки : [в 6 т.]. – К. : Юрид. книга, 2002. – Т. 2. – 592 с.
22. Владимирский-Буданов М. Ф. Русская Правда [Рецензия на роботу Л. К. Гетца о Русской Правде] / М. Ф. Владимирский-Буданов // Антологія української юридичної думки : [в 6 т.]. – К. : Юрид. книга, 2002. – Т. 2. – 592 с.
23. Гайманівський О. Бібліографія наукових праць проф. Р. Лащенка / О. Гайманівський // Книголюб. – Прага : Вид. укр. тов. прихильників книги, 1929. – Кн. 3/4. – С. 44–48.
24. Галаган М. Десять років української громади в ЧСР. Огляд життя й чинності (1927–1937) / М. Галаган. – Прага : Вид. Управи укр. громади в ЧСР, 1938. – 112 с.
25. Гетьманчук М. П. Сергій Шелухін: суспільно-політичні погляди та державотворчі ідеали / М. Гетьманчук, Я. Турчин. – Львів : Дослідно-видавничий центр НТШ, 2006. – 214 с.
26. Гетьманчук М. П. Україна на міжнародній арені в період державно-визвольних змагань 1917–1921 рр. / М. П. Гетьманчук // Нариси історії України (початок ХІХ ст. – перша чверть ХХ ст.) : навч. посіб. – Львів : Військ. ін-т, 2003. – С. 180–201.
27. Грицак Я. Нариси історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ ст. / Я. Грицак. – К. : Ґенеза, 1996. – 207 с.
28. Губарєв К. Правова ґенеза «Помаранчевої революції» [Електронний ресурс] / К. Губарєв. – Режим доступу: http: // www.justinian.com.ua/article.php?id.
29. Гунчак Т. Українська політична думка 1920-их років: монархізм, націоналізм, націонал-комунізм / Т. Гунчак // Сучасність. – 1986. – Ч. 1. – С. 69–78.
30. Державний Центр Української Народної Республіки в екзині : статті і матеріали / ред. Любомир Р. Винар і Наталія Пазуняк ; [слово до читача М. В. Плав’юка ; вступ. слово Л. Р. Винара ; худ. оформл. М. С. Пшінки]. – Філядельфія ; К. ; Вашингтон : Фундація ім. С. Петлюри : Веселка ; Фундація родини Фещенко-Чопівських, 1993. – 494 с.
31. Держалюк М. С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917–1922 роках / М. С. Держалюк. – К. : Оріяни, 1998. – 240 с.
32. Дністрянський С. В обороні української науки права / С. Дністрянський // Діло. – 1924. – 12 листоп.
33. Дністрянський С. В обороні української науки права / С. Дністрянський // Діло. – 1924. – 13 листоп.
34. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / С. Дністрянський. – Прага : Наклад Укр. Ун-ту в Празі, 1923. – Т. 1. – 402 с.
35. Дністрянський С. Збірник Правничої Комісії при історико-філософічній секції НТШ / С. Дністрянський // Діло. – 1926. – 27 квіт.
36. Дністрянський С. Нові проекти української конституції / С. Дністрянський // Воля. – 1920. – Т. 4, ч. 6. – С. 301–309.
37. Дністрянський С. Нові проекти української конституції / С. Дністрянський // Воля. – 1920. – Т. 4, ч. 7/8. – С. 342–348.
38. Дністрянський С. Нові проекти української конституції / С. Дністрянський // Воля. – 1920. – Т. 4, ч. 5. – С. 232–237.
39. Дністрянський С. Українці – професори права / С. Дністрянський, В. Старосольський // Ювілейний альманах Союзу Українських адвокатів. – Львів : Накладом Тов. Союзу Українських Адвокатів у Львові, 1934. – С. 126–145.
40. Довідник з історії України (А–Я). – Вид. 2-е, доопр. і допов. – К. : Ґенеза, 2002. – 1136 с.
41. Документи трагічної історії України (1917–1927) / ред.-[упоряд. П. П. Бачинський]. – К. : Ред. колегія обл. книги «Реабілітовані історією», 1999. – 640 с. – (Зош. № 1 емігр.).
42. Документы к истории русской и украинской эмиграции в Чехословацкой республике (1919–1939) / [сост. Зденек Сладек, Любов Белошевская]. – Прага : Славян. ин-т АН ЧР ; Еурославика, 1998. – 344 с.
43. Доповідна записка Ради Українського Правничого Товариства Голові Директорії УНР та Голови Ради Народних Міністрів // ЦДАВО України, ф. 1065, оп. 5, спр. 6, арк. 1–2.
44. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. «Доба Центральної Ради» / Д. Дорошенко. – К. : Темпора, 2002. – Т. 1. – 320 с.
45. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. «Українська Гетьманська Держава 1918 року» / Д. Дорошенко. – К. : Темпора, 2002. – Т. 2. – 351 с.
46. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1918) : в 4 ч. / Д. Дорошенко. – Львів, 1923. – Ч. 1–4.
47. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920) : в 4 ч. / Д. Дорошенко. – Вид. 2. – Мюнхен : Укр. вид-во, 1969. – 544 с.
48. Драгоманов М. П. Спроба української політико-соціальної програми / М. П. Драгоманов // Антологія української юридичної думки : [в 6 т.]. – К. : Юрид. книга, 2003. – Т. 4. – 600 с.
49. Дробот І. Трансформації української державно-соборницької ідеї (1920–1930-ті роки) / І. Дробот. – К. : ФАДА, ЛТД, 2002. – 343 с.
50. Другий Український Науковий З’їзд в Празі // Життя і Право. – Львів, 1933. – Ч. 4. – С. 1–9.
51. Другий Український Науковий З’їзд в Празі // Життя і Право. – Львів, 1934. – Ч. 1. – С. 1–21.
52. Ейхельман О. Лист до Ради професорів факультету права і суспільних наук Вільного Українського Університету у Празі // ЦДАВО України, ф. 3859, оп. 1, спр. 230, арк. 308.
53. Енциклопедія українознавства : загальна частина : [в 3 т.]. – К. : Віпол, 1994. – Т. 1. – 400 с.
54. Єрмолаєв В. Віче в Київській Русі – важлива складова державного механізму [Електронний ресурс] / В. Єрмолаєв. – Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/period/chapter/2/24/856.
55. Жан Боден – основоположник концепции государственного суверенитета : науч.-аналит. обзор / [Г. Б. Агабеков]. – М. : ИНИОН, 1990. – 44 с.
56. Жуковський А. Українська партія соціалістів-федералістів / А. Жуковський // Довідник з історії України (А–Я). – К. : Ґенеза, 2002. – 1136 с.
57. Жулинський М. Віктор Ющенко: випробування владою / М. Жулинський, О. Сліпушко. – Х. : Фоліо, 2005. – 415 с.
58. Журнал реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції секції // ЦДІА України у м. Львові, ф. 462, оп. 1, спр. 199, арк. 8.
59. З’їзд народів // Нова Рада. – 1917. – 13 верес.
60. Заїкіна О. Історично-правнича наука української еміграції та головні ідеологічні напрямки в ній / О. Заїкіна, В. Заїкін. – Львів : Перша союзна друкарня, 1937. – 19 с.
61. Закон УНР про утворення реєстраційної комісії при Міністерстві Юстиції 1917–1920 // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 28, арк. 1–6.
62. Заремба О. С. Видавничо-бібліотечна інфраструктура української еміграції в Чехословачинні між двома світовими війнами : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. істор. наук : 07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / О. С. Заремба. – К., 2002. – 19 с.
63. Зленко А. Дипломатія і політика України в процесі динамічних геополітичних змін / А. Зленко. – Х. : Фоліо, 2003. – 559 с.
64. Зленко П. Бібліографічний покажчик наукових праць української еміграції 1920–1931 / П. Зленко. – Прага : [б. в.], 1932. – 154 с.
65. Зоркин В. Д. Из истории буржуазно-либеральной политической мысли России второй половині ХІХ – начала ХХ в. (Б. Н. Чичерин) / В. Д. Зоркин. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1975. – 172 с.
66. Історія української еміграції / [за ред. Б. Д. Лановика]. – К. : Вища шк., 1997. – 213 с.
67. Кармазіна М. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ – поч. ХХ століття) / М. Кармазіна. – К. : Ін-т політ. і етнонац. досліджень НАНУ, 1998. – 350 с.
68. Кармазіна М. Ідея української держави у сприйнятті українських інтелектуалів на зламі ХІХ–ХХ ст. / М. Кармазіна // Людина і політика. – 1999. – № 2. – С. 53–56.
69. Кармазіна М. С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ – поч. ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття ступеня доктора політ. наук : спец. 23.00. 01 «Теорія і історія політичної думки» / М. С. Кармазіна. – К., 1999. – 29 с.
70. Картунов О. Головні віхи становлення зарубіжної етнополітичної думки / О. Картунов, О. Маруховська // Політологічні читання. – 1994. – № 4. – С. 25–33.
71. Касьянов Г. В. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ–ХХ ст. : соціально-політичний портрет / Г. В. Касьянов. – К. : Либідь, 1993. – 172 с.
72. Кислий П. Становлення парламентаризму в Україні : монографія [Електронний ресурс] / П. Кислий, Ч. Вайз. – 2000. – Режим доступу: http://www.pdp.org.ua/files/stanovlennya_parlamentaryzmu_kyslyi.pdf.
73. Конституційні Акти України. 1917–1920. Невідомі конституції України. – К. : Філософська і соціологічна думка, 1992. – 272 с.
74. Конституція України. Розділ І. Загальні засади. Стаття 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.president.gov.ua/content/chapter01.html.
75. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// sovetia.at.ua/Zakon/Konstitucia_content.html.
76. Кривоший Г. Український Національний Союз / Г. Кривоший // Довідник з історії України (А–Я) / [за заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста]. – К. : Ґенеза, 2001. – 1136 с.
77. Кугутяк М. Діяльність Українського Громадського Комітету в Чехословаччині / М. Кугутяк // Українська еміграція. Історія і сучасність : матер. міжнар. наук. конф., присвячених 100-річчю еміграції українців до Канади. – Львів, 1992. – С. 309–315.
78. Кульчицький В. Українська юриспруденція в персоналіях / В. Кульчицький, О. Вівчаренко, І. Бойко. – Івано-Франківськ, 1995. – 38 с.
79. Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921–1939). Серія «Україна крізь віки» / С. В. Кульчицький – К. : НАНУ, 1999. – Т. 11. – 335 с.
80. Кухта Б. З історії української політичної думки / Б. Кухта. – К. : Ґенеза, 1994. – 367 с.
81. Лащенко Р. Судочинство у копному суді / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 8, арк. 1–106.
82. Лащенко В. Українська студентська громада у Варшаві в 1903 р. / В. Лащенко // Збірник Українського Наукового Інституту у Варшаві. – Варшава, 1937.
83. Лащенко Р. Листи до редакцій часописів «Свобода», «Українська трибуна» та ін. про поміщення статей / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 21, арк. 1–5.
84. Лащенко Р. Неосуществимие бажання / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 14 серп.
85. Лащенко Р. Переяславський договір 1654 р. між Україною і царем московським / Р. Лащенко. – Прага : Накл. Українського Вільного Ун-ту в Празі, 1923. – 28 с.
86. Лащенко Р. Тяжкий досвід / Р. Лащенко // Українська трибуна. – 1921. – 4 серп.
87. Лащенко Р. Автономний Статут УНР / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 26, арк. 1–21.
88. Лащенко Р. Безодня / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 5 верес.
89. Лащенко Р. Визволення балканських народів / Р. Лащенко // Діло. – 1927. – 16 серп.
90. Лащенко Р. Визволення балканських народів / Р. Лащенко // Діло. – 1927. – 17 серп.
91. Лащенко Р. Визволення балканських народів / Р. Лащенко // Діло. – 1927. – 18 серп.
92. Лащенко Р. Виступ російських есерів / Р. Лащенко // Українська трибуна. – 1922. – 4 лют.
93. Лащенко Р. Відповідь на зауваження рецензентів на нарис про Литовський Статут / Р. Лащенко // Праці Комісії для вивчення історії західноруського і українського права. – К., 1927. – Вип. 3. – С. 408–420. – (Збірник соціально-економічного відділу УАН ; № 12).
94. Лащенко Р. Відповідь на зауваження рецензентів на нарис про Литовський Статут / Р. Лащенко // Праці Комісії для вивчення історії західноруського і українського права. – К., 1927. – Вип. 3. – С. 408–420. – (Збірник соціально-економічного відділу УАН ; № 12).
95. Лащенко Р. Вінець дівочий (crinile) як інститут литовсько-руського права / Р. Лащенко // Записки УГА в ЧСР. – Подєбради, 1929. – Т. 2, вип. 1. – C. 86–100.
96. Лащенко Р. Вогнище української культури / Р. Лащенко // Українська трибуна. – 1921. – 14 листоп.
97. Лащенко Р. Джерела української мови / Р. Лащенко // Українська трибуна. – 1921. – 7 жовт.
98. Лащенко Р. Дисгармонія / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1919. – 16 січ.
99. Лащенко Р. Доповідні записки до бюро партії соціалістів-федералістів у м. Тарнові про причини виходу з членів цієї партії. / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 4, арк. 1–9.
100. Лащенко Р. Допомога біженцям / Р. Лащенко // Українська трибуна. – 1921. – 9 черв.
101. Лащенко Р. З діяльності Головного Комітету української партії соціалістів-федералістів / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 8 березня.
102. Лащенко Р. З’їзд українських правників / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1917. – 15 черв.
103. Лащенко Р. Запитання / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 17 верес.
104. Лащенко Р. Збори Українських правників / Р. Лащенко // Нова Рада. –1917. – 14 квіт.
105. Лащенко Р. Ідея права власності на землю на Україні // Науковий ювілейний збірник УВУ в Празі, присвячений президентові Т. Г. Масарикові. – Прага, 1925. – Ч. 1. – C. 374–405.
106. Лащенко Р. К Столетию со дня смерти последняго украинского гетьмана-графа Кирила Разумовскаго / Р. Лащенко // Киевская газета. – 1903. – 17 сентяб.
107. Лащенко Р. Кілька слів з приводу рецензії на праці з історії українського права / Р. Лащенко // Праці Комісії для вивчення історії західноруського та українського права. – К., 1927. – Вип. 3. – C. 408–420.
108. Лащенко Р. Кілька слів з приводу рецензії у II випуску «Праць Комісії» на мої праці з історії українського права / Р. Лащенко // Праці Комісії для вивчення історії західноруського і українського права. – К., 1927. – Вип. 3. – С. 395–401. – (Збірник соціально-економічного відділу УАН ; № 12).
109. Лащенко Р. Контр-реформа / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 25 серп.
110. Лащенко Р. Копні суди на Україні, їх компетенція та устрій / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 7, арк. 1–103.
111. Лащенко Р. Копні суди на Україні, їх компетенція та устрій / Р. Лащенко // Збірник правничої комісії при історико-філософічній секції НТШ / [за ред. д-ра В. Вергановського]. – Львів : Накладом НТШ : З друкарні НТШ, 1925. – Ч. 1. – 67 с.
112. Лащенко Р. Копні суди на Україні, їх компетенція та устрій / Р. Лащенко // Збірник правничої комісії при історико-філософічній секції НТШ / [за ред. д-ра В. Вергановського]. – Львів : Накладом НТШ : З друкарні НТШ, 1925. – Ч. 2. – 87 с.
113. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. Ч. 2 : Литовсько-польська доба. Вип. 1 : Пам’ятка права. – Прага : Укр. Правниче Тов. в ЧСР, 1924. – 77 с.
114. Лащенко Р. Лист до С. Петлюри / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 20, арк. 1–10.
115. Лащенко Р. Листи до міністра юстиції про надання дозволу на виїзд на конгрес до Праги, виплату грошових сум та ін. / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 19, 1921 р., арк. 5.
116. Лащенко Р. Литовський статут як пам’ятка українського права / Р. Лащенко // Науковий збірник УВУ. – Прага, 1923. – 32 с.
117. Лащенко Р. Ми і німці / Р. Лащенко // Правник. – К. : Друк. АТ «Петро Барський у Києві», 1918. – Ч. 2. – С. 2–8.
118. Лащенко Р. Найважливіша біжуча справа / Р. Лащенко // Українська трибуна. – 1921. – 8 лип.
119. Лащенко Р. Нет сил молчать! / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 10, арк. 1–4.
120. Лащенко Р. Нова новела / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 25 серп.
121. Лащенко Р. Новий закон про мировий суд / Р. Лащенко // Нова Рада. –1917. – 21 трав.
122. Лащенко Р. Одгадка на загадку / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 17 трав.
123. Лащенко Р. Одправчий лист / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 9, арк. 1–4.
124. Лащенко Р. Організація влади / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1919. – 1 січ.
125. Лащенко Р. Організація допомоги емігрантам-наддніпрянцям у Східній Галичині / Р. Лащенко // Визволення : громадсько-політичний економічний та літературний тижневик. – Львів, 1921. – Ч. 1/2. – С. 80–82.
126. Лащенко Р. Організація допомоги емігрантам-наддніпрянцям у Східній Галичині / Р. Лащенко // Визволення : громадсько-політичний економічний та літературний тижневик. – Львів, 1921. – Ч. 5/8. – С. 144–148.
127. Лащенко Р. Пам’яті українського поета І. П. Котляревського / Р. Лащенко // Киевская газета. – 1903. – 30 серп.
128. Лащенко Р. Пам’ятки українського права. Руська Правда : Академічний Список. Вип. 1 : З додатком бібліографічного покажчика літератури про Руську Правду та видань останньої / Р. Лащенко. – Прага : Укр. Правниче Тов. в ЧСР, 1927. – 186 с.
129. Лащенко Р. Правничий nonsense / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 2 серп.
130. Лащенко Р. Про необхідність конституції УНР / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 13, арк. 1–3.
131. Лащенко Р. Про сойм / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1918. – 15 лип.
132. Лащенко Р. Про суд і судову справу / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1917. – 25 черв.
133. Лащенко Р. [Рецензія] / Р. Лащенко // Праці Комісії для вивчення історії західноруського і українського права. – К., 1927. – Вип. 3. – С. 426–427. – Рец. на пр.: Вернадскій Г. В. Об одном возможном источнике Русской Правді / Г. В. Вернадскій // Ученыя Записки основанныя русской учебной коллегіей в Праге. – Прага, 1924. – Т. 1, вип. 2.
134. Лащенко Р. [Рецензія] / Р. Лащенко // Праці Комісії для вивчення історії західноруського і українського права. – К., 1927. – Вип. 3. – С. 439–444. – (Збірник соціально-економічного відділу УАН ; № 12). – Рец. на кн.: Лаппо И. Западная Россія и ея соединеніеъ с Польшею въ ихъ историческомъ прошломъ / И. Лаппо. – Прага, 1925. – 225 с.
135. Лащенко Р. [Рецензія] / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 14, арк. 1–4. – ( Рец. на ст.: Баран С. Без керми і без вітрил).
136. Лащенко Р. [Рецензія] / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 15, арк. 1–54. – ( Рец. на ст.: Одинець Д. М. До питання про юридичні засади приєднання України до Москви 1654 року).
137. Лащенко Р. Спогади про свою діяльність в Українському Національному Союзі і Українському Правничому Товаристві 1918 р. / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 16, арк. 1–22.
138. Лащенко Р. Сучасний мент і організація влади / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 11, арк. 1–3.
139. Лащенко Р. Табель о рангах / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 12, арк. 1–3.
140. Лащенко Р. Українізація діловодства волосних управ на Київщині / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1917. – 26 листоп.
141. Лащенко Р. Українська Міська Рада і вибори в Київську Міську Думу / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1917. – 28 трав.
142. Лащенко Р. Українське (Київське) Правниче Товариство / Р. Лащенко // Громадський вісник. – 1922. – 18 трав.
143. Лащенко Р. Українське Правниче Товариство / Р. Лащенко // Українська трибуна. – 1921. – 15 трав.
144. Лащенко Р. Українське Правниче Товариство в Києві / Р. Лащенко // Правник. – К. : Друк. АТ «Петро Барський у Києві», 1918. – Ч. 1–2, верес. – С. 3–10.
145. Лащенко Р. Український «копний» процес / Р. Лащенко // Записки УГА в ЧСР. – Подєбради, 1927. – Т. 1. – C. 175–187.
146. Лащенко Р. Український Національний Союз / Р. Лащенко // Правник. – К. : Друк. АТ «Петро Барський у Києві», 1918. – Ч. 1–2. – С. 17–19.
147. Лащенко Р. Цивільне право / Р. Лащенко. – Подєбради : Вид. Т-во при УГА в Ч.С.Р., 1925. – 158 с.
148. Лащенко Р. Чорнові записки про створення Українського Горожанського Комітету в Тарнові з метою допомоги біженцям емігрантам з України до Галичини / Р. Лащенко // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 17, арк. 1–23.
149. Лащенко Р. Як відбуваються позви на суді мировім / Р. Лащенко. – К. : Криниця, 1918. – 68 с.
150. Лащенко Р. Адвокатська постанова / Р. Лащенко // Нова Рада. – 1917. – 25 листоп.
151. Лащенко Р. Визволення балканських народів / Р. Лащенко // Діло. – 1927. – 19 серп.
152. Лащенко Р. Загальні збори Українського Правничого Товариства // Нова Рада. – 1917. – 9 трав.
153. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) / Ю. Левенець. – К. : Стелос, 2001. – 585 с.
154. Лист голови фракції соціалістів-федералістів до Президії Ради УНР про кризу кабінету Прокоповича // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 31, арк. 1.
155. Листування з культурно-освітніми установами про влаштування благодійних концертів на потреби секції // ЦДІА України у м. Львові, ф. 462, оп. 1, спр. 193, арк. 4.
156. Листування з урядом УНР в Тарнові, українськими організаціями в Східній Галичині про організацію допомоги емігрантам з Наддніпрянської України // ЦДІА України у м. Львові, ф. 462, оп. 1, спр. 190, арк. 66–96.
157. Листування Київського Апеляційного Суду з міністром юстиції про особовий склад службовців та їх матеріальне забезпечення // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 5, арк. 1–18.
158. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе / І. Лисяк-Рудницький. – К. : Основи, 1994. – Т. 1. – 530 с.
159. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе / І. Лисяк-Рудницький. – К. : Основи, 1994. – Т .2. – 573 с.
160. Литвин В. Сучасна політична ситуація в Україні. З виступу Голови Верховної Ради України в Асоціації з міжнародних питань (Прага, Чехія) 9 лютого 2005 р. / В. Литвин // Голос України. – 2005. – 11 лют.
161. Литвин В. М. УКРАЇНА: доба війн і революцій (1914–1920 рр.) / В. М. Литвин. – К. : Альтернативи, 2003. – 488 с.
162. Лівицький М. А. ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками / М. А. Лівицький. – Мюнхен ; Філадельфія : Українське Інформаційне Бюро, 1984. – 71 с.
163. Лобода Ю. Правова традиція українського народу (Феномен та об’єкт загальнотеоретичного дискурсу) / Ю. Лобода. – Львів : Світ, 2009. – 280 с.
164. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917–1921 / І. Мазепа. – К. : Темпора, 2003. – 608 с.
165. Мала енциклопедія етнодержавознавства / [відпов. ред. Ю. Римаренко]. – К. : Довіра ; Ґенеза, 1996. – 942 с.
166. Маркусь В. Екзильний Уряд Української Народної Республіки в міжвоєнний період (1921–1939) : (міжнародно-правна та порівняльна аналіза) / В. Маркусь // Сучасність. – 1986. – Ч. 2. – С. 64–84.
167. Маруняк В. Видавнича діяльність української еміграції в ЧСР / Протектораті в 1900–1945 рр. / В. Маруняк // Визвольний шлях. – Лондон, 1990. – Кн. 7 (508). – С. 658–672.
168. Меморіал, звіти, повідомлення та інші документи про становище емігрантів з Наддніпрянської України // ЦДІА України у м. Львові, ф. 462, оп. 1, спр. 187, арк. 1–4.
169. Мицюк О. Доба Гетьманату в 1918 році : по споминам очевидця / О. Мицюк. – Львів, 1938. – 78 с.
170. Мицюк О. Доба Директорії УНР : спомини і роздуми / О. Мицюк. – Львів, 1939. – 116 с.
171. Мицюк О. Земельні реформи на Україні / О. Мицюк. – Львів : Накладом Української Книгарні і Антикварні у Львові, 1921. – 24 с.
172. Мицюк О. Про автономію України в федеративній Росії / О. Мицюк. – Лубни : Друк. Б. Левітанського, 1917. – 24 с.
173. Мицюк О. Професор Р. Лащенко / О. Мицюк // Львівський Науковий Вісник. – Львів, 1929. – Вип. ХІІ. – С. 57–59.
174. Мошак О. В. Альтернативні концепції української державності в політичній думці української міжвоєнної еміграції в Європі : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія і історія політичної думки» [Електронний ресурс] / О. В. Мошак. – Одеса, 2002. – 16 с. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/inode/17308.html.
175. Мушинка М. Музей Визвольної Боротьби України у Празі / М. Мушинка // ІІІ Міжнар. конгрес україністів : зб. доп. : політологія, етнологія, соціологія. – Х., 1996. – С. 391–393.
176. Накази виконуючого обов’язки голови Київського Апеляційного Суду Р. Лащенка про призначення на посади службовців // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 2, арк. 1–7.
177. Накази, постанови, обіжники голови Директорії та Міністерства юстиції УНР про утворення Апеляційного Суду в м. Києві // ЦДІА України у м. Львові, ф. 370, оп. 1, спр. 3, арк. 1–47.
178. Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ століття) : [у 3 кн.]. – К. : Ін-т історії України НАН України, 1994. – Кн. 2. – 250