ІМІДЖ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА : ИМИДЖ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ПАРТИИ КАК ОТРАЖЕНИЕ ПОЛИТИЧЕСКОГО СОЗНАНИЯ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

АНТЕМЮК Віктор Дмитрович

УДК 17.021:32.019.51

ІМІДЖ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

23.00.03 – політична культура та ідеологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
КОРНІЄНКО Валерій Олександро-вич,
доктор політичних наук, профе-сор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ІМІДЖУ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ……………………

13
1.1. Ґенеза концепцій політичного іміджу та визначення його
сутності ………..……………………………………………..………………

13
1.2. Теоретико-методологічні та культурологічні засади
дослідження іміджу політичної партії…………………………………….

34
1.3. Особливості структуризації іміджу політичної пар-тії………..
49
Висновки до першого розді-лу………………………………………………. 64

РОЗДІЛ 2
ЦІННІСНІ ОСНОВИ ІМІДЖУ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ………...

68
2.1.Роль іміджу політичної партії у процесі формування політичної свідомості сучасного українського суспільства …………..…
68
2.2. Політико-партійний імідж як чинник електоральної ку-льтури суспільст-ва…………….....................................................................................
86
2.3.Інституційно-ідеологічні компоненти іміджу політичної партії……………...............................................................................................
101
Висновки до другого розді-лу……………………………………………….
121

РОЗДІЛ 3
ПРАКТИКНА ФОРМУВАННЯ ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ІМІДЖУ СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ………...

126
3.1. Комунікаційний потенціал іміджу політичних партій ……….. 126
3.2. Символізм та персоніфікація як чинники формування імі-джу
політичної партії …………………………………………………………….
145
3.3. Моделювання сучасного цільового іміджу політичної партії ...
163
Висновки до третього розді-лу………………………………………………
182
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….
187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 197

ВСТУП

Актуальність теми. Всезростаюче значення політичних партій, як структуроутворюючих елементів політичної системи сучасного українського суспільства, по-новому актуалізували питання їх сприйняття з боку громадян З іншого боку, важливим регулятором, який став суттєво корегувати це сприйняття й, відповідно, впливати на електоральну поведінку громадян, став імідж політичних партій, тому його дослідження набуває важливого значення.
Для партій, що увійшли в парламент, актуальним є завдання збереження підтримки своєї влади через той імідж, завдяки якому була досягнута мета – входження до влади. Для партій-аутсайдерів – це завдання пов’язане із формуванням нового іміджу й визначення тих основних його рис, апробованих політичною практикою, які дозволять їм якомога краще представити себе в майбутній виборчій кампанії.
Вивчення проблеми іміджу політичних партій обумовлюється потре-бами як теорії, так і практики. Актуальність окресленої проблеми викликана наступними обставинами:
– існуючим протиріччям між зростаючими вимогами до політичної діяльності і недостатньо ефективним функціонуванням сучасних українських політичних партій, які через свій соціальний статус, склад, політичний досвідпо-різному впливають на перебіг політичного процесу;
– чинником, що актуалізує проблему формування іміджу політич-них партій, продовжує залишатися високий рівень персоніфікації українського політичного процесу. Відсутність сталих і усвідомлених ідеологічних орієнтирів, що їх пропонують політичні партії, для більшості виборців замінюється мотивацією підтримки персоналізованого іміджу;
– необхідністю вивчення процесу взаємодії влади і населення в умо-вах, де основним символічним посередником між ними виступає імідж, як найважливіший засіб інформаційно-комунікаційного впливу на різні соціальні групи з метою спонукання їх до певних політичних дій;
– ефективний імідж провідних українських партій як політичних ін-ститутів є однією з основних складових цілісного іміджу України як демок-ратичної держави.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають теорії і кон-цепції психології образу в загальній психології (Б.Ананьєв, В.Зінченко, А.Леонтьєв, Б.Ломов, Д.Ошанін, С.Рубінштейн, С.Смірнов, і ін.), соціаль-ної і політичної психології (Г.Андрєєва, Г. Ділігенський, Б.Паригін, Т.Шибутані, П.Шихирєв і ін.); політологічні дослідження політичних партій (А. Юрьєв, Г. Голосов, З. Зотова, Ю. Шведа й інш.); довідник «Політичні партії України» [ ], в якому містяться повні тексти програм і статутів усіх зареєстрованих в Україні політичних партій (на 15 липня 2005 р.); дослідження іміджу політичних партій і об'єднань в електоральному процесі (А. Гармонова), положення про міфологізованість і політизованість сучасної суспільної свідомості (А.Уледов).
У теоретичному плані феномен іміджу сьогодні цікавить значну кіль-кість дослідників, що засвідчує складність, багатогранність і варіативність цього конструкту. Імідж, як предмет наукового аналізу, відображений у ро-ботах В. Бебика, Е. Галумова, М. Головатого, В. Горбатенка, С. Денисюк, Г. Дідух, О. Жмирікова, Л. Кочубей, В. Кривошеїна, Н. Лікарчук, К. Луценко, Д. Ольшанського, Є. Петракової, Г. Почепцова, К. Плєшакова, І. Панаріна, Ф. Рудича, О. Сліпушко, С. Телешуна, Л. Трофименко, В. Шепеля та інших
Проте проблема політичного іміджу науковцями досліджується пере-важно щодо політичних лідерів, істотно менше – політичних партій.
Існуючі протиріччя між вимогами до ефективного іміджу політичних партій і недостатньою їх дієвістю, мало досліджений резерв впливу іміджу на електоральні переваги, дефіцит конструктивних робіт, що аналізують його структуру, механізми формування і трансляції, чинники ефективності політичної партії – все це обумовлює необхідність виявлення особливостей формування структуроутворюючих елементів цілісного ефективного іміджу політичної партії. Окреслені проблеми й зумовили вибір теми й спрямували логіку дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у рамках науково-дослідної теми кафедри політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід та українські реалії», що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М.П. Драгоманова, науковий напрям «Дослідження проблем гу-манітарних наук», затверджений Вченою радою НПУ імені М.П. Драгоманова (протокол № 7 від 31 січня 2008 року). Тема дисер-таційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 2 від 30 жовтня 2008 року).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення іміджу політичної партії як чинника електорального вибору й визначення особливостей його формування в контексті сучасної політичної культури і свідомості громадян України.
Мета зумовлює виконання таких завдань:
– проаналізувати концептуальні підходи до визначення сутності іміджу суб’єктів політики;
– визначити теоретико-методологічні та культурологічні засади дослідження проблеми формування іміджу політичної партії;
– дослідити основні складові іміджу політичної партії;
– охарактеризувати роль іміджу політичної партії у процесі формування сучасної суспільно-політичної свідомості українського суспільства;
– визначити взаємозв’язок електоральної культури громадян України із сприйняттям іміджу політичної партії;
– уточнити інституційні та ідеологічні компоненти іміджу політичної партії;
– виявити комунікаційний потенціал іміджу політичних партій Украї-ни;
– розкрити значення символізму та персоніфікації як чинників формування іміджу політичної партії;
– з’ясувати конструктивні параметри моделі цільового іміджу політичної партії в умовах формування сучасної політичної свідомості українських громадян.
Об’єктом дослідження є імідж як своєрідний конструкт, який складається з цілеспрямованого процесу його побудови і відображення як певного образу у свідомості населення.
Предмет дослідження – особливості формування та відображення іміджу політичної партії у політичній свідомості сучасного українського суспільства.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить комплекс філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослі-дження, що забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського і політологічного аналізу феномену політичного іміджу та виявлення його зв’язку з політичною свідомістю українського суспільства.
Зокрема, у дисертаційному дослідженні використані: діалектичний метод, як основа органічного пізнання науки і практики, для розгляду іміджу політичної партії з точки зору єдності різноманітних чинників, що впливають на формування і здійснення електорального вибору; соціологічний метод дав підстави для з’ясування впливу економічних відносин, ідеології і культури на формування іміджу політичної партії; системно-функціональний метод, логіка застосування якого пов’язана з аналізом взаємозв’язків між рівнем політичної культури суспільства та іміджем політичної партії, з’ясування комплексного характеру розробки її іміджу та відповідної передвиборчої стратегії; системний і синерґетичний методи дали можливість розглядати імідж політичної партії як цілісне явище, суть якого виявляється в періоди найважливіших історико-політичних зрушень суспільства, має безпосереднє відношення до архетипів суспільної свідомості українського народу і враховується при конструюванні іміджу політичної партії; метод компаративного аналізу, що дозволяє використати багатоманітність соціально-політичного досвіду з метою знаходження паралелей між світовими та національними технологіями формування оптимального іміджу політичної партії; психологічний метод застосовувався для визначення несвідомого сприйняття виборцями образу політичної партії; індуктивний метод дозволив визначити стадії конструювання іміджу політичної партії.
Наукову новизну отриманих результатів складає визначення сутнісних характеристик іміджу політичної партії в контексті формування її цілісного образу у політичній свідомості сучасного українського суспільства. Дослідження спирається на гіпотезу, стосовно якої імідж має «двох’ярусну» структуру (внутрішнє ядро і зовнішню рухому складову) і виступає як поліфункціональний засіб встановлення суб’єкт-об’єктних відносин у політичному процесі. Він представляється штучним утворенням у вигляді психічного образу-уявлення, що склався в політичній свідомості громадян, має характер емоційно забарвленого стереотипу, що володіє великою регулятивною силою, в деяких випадках маніпулятивного, створеного з метою досягнення влади. Елементи наукової новизни містяться у положеннях, які у вигляді тез виносяться на захист.
Уперше:
– обґрунтовано використання політико-психологічного підходу до вивчення проблеми формування іміджу політичної партії у політичній сві-домості громадян України, виділено його структурні параметри; імідж політичної партії розкрито як один із домінуючих засобів інформаційно-комунікаційного впливу на різні соціальні групи, що дозволяє вважати його важливим регулятором відносин між громадянами й політичною партією;
– запропоновано визначення сутності іміджу політичної партії як єдності раціональних та ірраціональних складових, що обумовлюють електоральний вибір громадян;
– розкрито сутність процесу формування іміджу політичної партії як цілеспрямованого процесу відображення у свідомості громадян реальних уявлень про політичну партію, що створюється за допомогою різних елементів політичних технологій. Спираючись на ідеальний образ, цільовий імідж партії розкриває шляхи формування ефективного іміджу партійної організації.
Удосконалено:
– розуміння ефективності іміджу політичної партії, каркас якого складається із інтегрованих елементів політичних технологій в цілісний феномен, який визначається як «цільовий імідж політичної партії», ефективність якого обумовлюється кількістю необхідних голосів електорату, відданих за ту чи іншу політичну партію;
– положення про особливу роль іміджу політичної партії як чин-ника формування електоральної культури українського суспільства, ефективність якого визначається під час виборчого процесу і базується з одного боку, на використанні ефективних політичних технологій формування самого іміджу, а з іншого – на урахуванні особливостей політичної (а в більш вузькому розумінні – електоральної) культури суспільства;
– розуміння основних чинників формування іміджу політичної партії, серед яких суттєве значення має відповідність розробленого партійного іміджу та створеного каналами масової комунікації медійного образу партії, що вимагає врахування даної закономірності при створенні її іміджу.

Отримали подальший розвиток:
– положення про структуру іміджу політичної партії, який складається з наступних компонентів: програмно-ідеологічної складової, представленої в програмно-ідеологічних позиціях партій, яка відіграє велику роль в електоральній поведінці виборців; діяльнісної складової, яка включає в себе ініціювання політичних подій та інформаційних приводів, розробку заходів, орієнтованих як на потенційний електорат, так і на членів партійної організації; особистісної складової, яка передбачає актуалізацію як лідера політичної партії, так і тих політичних персоналій, яких прийнято вважати лідерами громадської думки; зовнішньої складової, яка представляє собою певний набір візуальних засобів впливу на суспільне середовище з метою формування ефективного іміджу політичних партій: єдиний стиль, наявність власної емблеми, колірної гами, що дозволяють відрізняти одну політичну партію від іншої, партійні інтернет-ресурси, зміст яких служить ефективним способом формування і просування стратегічного іміджу політичної пар-тії тощо.
– принципи формування іміджу політичних партій України, зокрема: формування сприятливого враження про політичного лідера через імідж політичної партії, а у більш широкому масштабі – серед людей, які взагалі не мають ніякого відношення до неї або до її діяльності; принцип набуття автономності іміджу політичної партії, який повинен стати окремою цінністю та використовуватися в усіх слушних випадках; принцип «контекстності»: імідж політичної партії є складовою частиною інших іміджів, тому постійно потребує уваги той ряд іміджів, у рамках якого породжується власний іміджевий об’єкт; принцип технологізму: впливаючи на людей із метою створення в них «потрібної» думки, необхідно впливати не тільки на їхню свідомість, але і на їхню підсвідомість, з метою формування у них позитивного сприйняття і асоціацій , пов’язаних із партією, імідж якої формується тощо.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертаційної роботи вирішують практичні завдання, що виникають у професійній діяльності фахівців з політичного менеджменту, політичного маркетингу, реклами, зв'язків з громадськістю. Теоретичні висновки дисертації можуть бути використа-ні також у науково-педагогічній діяльності з підготовки політологів, соціологів, спеціалістів державного управління. Практичне значення дисертаційної роботи вбачається також у можливості використання деяких її результатів для підготовки навчальних програм з соціально-політичних дисциплін «Політологія», «Політична психологія», «Політичний менеджмент і маркетинг», «Сучасний виборчий PR» та факультативних спецкурсів для студентів й аспірантів соціально-гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів освіти.
Окремі положення та узагальнення можуть бути використані керівними органами політичних партій у процесі вдосконалення ними роботи з населенням, проведенні акцій публічної політики, виборчої кампанії. Результати дослідження можуть бути використані в якості методологічної та стратегічної основи розробки передвиборчого іміджу політичної партії.
Деякі положення дисертації використано самим автором в організаційно-активістській діяльності у структурі Вінницького регіонального відділення політичної партії (Партія регіонів), а також у контекстах законотворчо-парламентської роботи в якості народного депутата України у складі ВРУ ІV скликання.
Особистий внесок здобувача у статті та тезах, опублікованих у спів-авторстві, полягає у визначенні факторів формування іміджу політичної пар-тії, аналізі його зв’язку з електоральною культурою, визначенні й аналізі конструктивних параметрів іміджу держави та складає 0,4 а.а. (загальний об-сяг статті та тез, опублікованих у співавторстві – 0,8 а.а.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні ре-зультати дисертаційного дослідження були оприлюднені на засіданнях кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і представлені на таких науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-теоретичній конференції «Перспективи демократичного соціалізму в контексті загальноєвропейських та світових тенденцій» (Київ, 2008);V всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Сучасний соціокультурний простір» (Київ, 2008); V всеукраїнській інтернет-конференції «Актуальні проблеми сучасної науки» (Київ, 2008); V всеукраїнській інтернет-конференції «Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив» (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Місце та роль України в глобалізованому світі: економічні, політичні, культурні аспекти» (Вінниця, ВІЕ ТНЕУ, 2009); VI всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Науковий потенціал України» 2010 (Київ, 2010).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 праць, з них – 5 у фахових виданнях з політичних наук.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження дійдено висновку про те, що імідж політич-ної партії є важливим регулятором відносин і установок, які впливають на політичну поведінку громадян. Це обумовлює як теоретичну, так і практичну актуальність та значимість дослідницького пошуку.
Дослідження проводилося на основі запропнонованої автором систе-мологічної концепції іміджу політичної партії, згідно з якою імідж має «двох'ярусну» структуру (внутрішнє ядро і зовнішня рухома складова) і виступає як поліфункціональний засіб встановлення комфортних суб’єкт-об’єктних відносин в політичному процесі. Імідж політичної партії представляється штучним утворенням у вигляді психічного образу-уявлення, що склався в масовій свідомості, має характер емоційно забарвленого стереотипу, що володіє великою регулятивною силою, в деяких випадках маніпулятивного, створеного з метою досягнення влади і входження до складу впливової політичної еліти країни.
Слід констатувати, що в даний час проблема політичного іміджу ви-вчається і розробляється переважно для політичних лідерів, істотно менше для політичних партій. Сьогодні існують суперечності між вимогами ефективного іміджу політичної партії і недостатньою дієвістю іміджів провідних українських партій, а також наявність мало вивченого резерву впливу привабливого іміджу політичної партії на електоральні переваги.
Не буде помилкою сказати, що «виробництво» іміджів є, принаймні в сучасну епоху, особливою соціальною практикою, яка, з одного боку, представляє цікавий і багатогранний об'єкт дослідження для політичної науки, з іншого боку, сама потребує теоретичної підтримки у формі відповідних наукових рішень і досягнень.
Аналіз концептуальних підходів до визначення сутності політичного іміджу показав, що зміст поняття «імідж» вельми істотно змінювався впро-довж сторіч. Досить часто спрощено плутали терміни «образ» та «імідж», роблячи останній своєрідною калькою від «образу». Слід зазначити, що імідж — це особливий вид психічного образу, тому дослідники більше уваги приділяли саме іміджу політичного лідера, а не політичної партії, хоча імідж в концентрованій формі задає суть як людини так і організації. Що стосується іміджу саме політичних партій, то перші спроби прояснити питання про те, як формується образ партії в масовій свідомості, в якій мірі на нього впливають ті або інші чинники, зокрема здатність партії найточніше і повно виражати інтерес тієї або іншої соціальної групи, були зроблені ще мислителями Нового часу. У роботах Т. Гоббса, Дж. Локка і інших творців доктрини лібералізму можна знайти численні фрагменти, де вони висловлюються з позначених вище проблем. Зверталися до проблем іміджу і мислителі епохи Просвітництва, зокрема Ш. Монтеськ’є, П. Гольбах, Д. Дідро, А. де Токвіль, які показали, що існує прямий зв’язок між діяльністю тієї або іншої політичної структури та її сприйняттям громадянами.
Суспільне звучання проблемі формування іміджу політичних суб'єктів було додане мислителями Новітнього часу, серед яких слід назвати в першу чергу 3. Фрейда. У науковий оборот термін «імідж» був введений вперше в 60-х XX ст. К. Боулдінгом. Серйозну увагу вивченню проблеми іміджу почали приділяти лише тоді, коли в суспільстві важливу роль почали грати інформаційні і телекомунікаційні технології.
Іншим завданням дисертаційної роботи було визначення теоретико-методологічних та культурологічних орієнтирів у формуванні іміджу полі-тичної партії. Як показало дослідження, формування іміджу політичної партії може відбуватися стихійно, але частіше є результатом роботи фахівців в області політичної психології, психології реклами, маркетингу й інших. А оскільки монополія на засоби впливу на маси підвищує значення емоційної апеляції, отже, і політичної реклами, що апелює, перш за все не до розуму, а до відчуттів виборців, то найефективний шлях створення іміджу — використання засобів масової комунікації (кіно, телебачення, радіо, преси).
Виходячи з цього розуміння суті політичного іміджу, слід виділити наступні відмітні особливості, які, на нашу думку, слід враховувати при його створенні.
По-перше, політичний імідж повинен обов’язково формуватися під конкретне завдання.
По-друге, імідж в більшості випадків повинен відповідати соціальним очікуванням населення — це найголовніша умова формування ефективного політичного іміджу. Імідж політичної партії має певну специфіку, оскільки залежить від багатьох складових: іміджу лідера, ідеології, історії партії чи ідеї, іміджу членів партії, особливостей їх поведінки, способу діяльності партії, символіки, іміджу електорату.
Імідж політичної партії можна класифікувати, виходячи із різних критеріїв. В залежності від того, для збудження яких емоцій він створюється, виділяють: позитивний (покликаний пробуджувати повагу, любов щодо носія іміджу) і негативний (покликаний сформувати такі негативні емоції, як презирство, неприязнь, ненависть щодо носія іміджу).
Виділяють типи іміджів за механізмом їх формування та розповсю-дження: такий, що виникає у масовій свідомості стихійно (Г. Почепцов); та-кий, що сформований штучно, цілеспрямовано впроваджуваний у масову свідомість за допомогою різного інструментарію та прийомів.
Важливим видається питання про функції іміджу політичної партії. До основних комунікативних функцій іміджу політичної партії слід, на наш погляд, віднести ідентифікацію, ідеалізацію і зіставлення, а також номінативну, естетичну і адресну. Разом із тим, діяльність по управлінню іміджем не може обмежуватися, на наш погляд, тільки конструюванням образу, як такого. Вона містить, власне, побудову образу і напрям його сприйняття в потрібне русло, а також представлення образу за допомогою зрозумілих і сприятливих з погляду інтересів населення категорій.
Отже, інструментарій, що використовується при формуванні іміджу політичної партії, включає: позиціонування, маніпулювання, міфологізацію, емоціоналізацію, формат і вербалізацію.
Вирішуючи завдання щодо визначення особливостей структуризації іміджу політичної партії, слід констатувати, що структура партійного іміджу є складнішою конструкцією, ніж імідж персональний. Вона включає стійкіші і довготривалі конструкти (ідеологічна і морально-ціннісна складова; партійна історія і репутація; організаційна характеристика партії; місце в системі «влада - опозиція» і ряд інших елементів). Разом з тим, специфіка українського партогенеза полягає в тому, що в іміджі партій домінуюче значення найчастіше має персоналізована складова, у збиток програмно-ідеологічної.
Щодо завдання з’ясувати місце іміджу політичної партії в структурі транзитивної політичної свідомості, в роботі аргументовано розкрито положення про те, що імідж політичної партії може розглядатися як особистий ситуативний конструкт в індивідуальній свідомості, такий, що є результатом особливих функцій стану свідомості, що визначається особистістю як реальність. Розглядаючи процес формування іміджу як деяку еволюцію станів свідомості в часі, кожен стан можна представити як деяку «фазу» існування іміджу, а перехід з одного стану в інший, відповідно, — зміною фаз або зміною фазових станів іміджу. Зміна фазових станів пов'язана з поняттям «точка біфуркації» — точкою не-визначеності.
Формування основних рис іміджу політичної партії пов’язано із тим, наскільки сприймаються ці риси та й сам імідж політичною свідомістю гро-мадян України. Зроблено висновок про те, що протягом останнього десятиріччя в більшості країн пострадянського простору сформувався особливий тип масової суспільної свідомості, який можна охарактеризувати як транзитивний. Її основні риси — амбівалентність, маніхейство, патерналізм, редукціонізм тощо, з необхідністю слід враховувати при формуванні іміджу політичної партії.
У дисертації розгорнуто показано діалектичне співідношення понять «електоральна культура» й «імідж політичної партії» що також було одним із завдань дисертаційного дослідження. З точки зору формування іміджу політичної партії важливу роль відіграють саме афективні орієнтації громадян. Афективні орієнтації конструюються на основі почуттів і емоцій, викликаних різними політичними об’єктами. Афективний складник політичної культури в сучасному суспільстві, очевидно, часто може займати домінантне становище, тим більше, коли говоримо про культуру електоральну, так звані біфуркації якої відбуваються під час виборчих кампаній, інформаційних сплесків, агітаційної кампанії. Можна вважати, що рівень афективних орієнтацій в електоральній культурі у декілька разів перевищує рівень когнітивних, що спричинено загальною атмосферою виборів.
Політична культура виборів — поняття вужче, ніж навіть політична культура виборців. Якщо остання містить у собі весь комплекс суб’єктивних орієнтацій щодо політики, то електоральна культура, як частина політичної, містить у собі тільки ті орієнтації, які визначають позиції громадян у виборчому процесі.
У плані уточнення інституційно-ідеологічних компонентів іміджу політичної партії, що також було завданням дослідження, в дисертації ґрунтовно розкривається феномен «інституційного іміджу» політичних партій, як складова загального їх іміджу. В основу процесу створення інституційного іміджу сучасних політичних партій в Україні покладено досвід, накопичений у світовому партійному будівництві. Вважаємо, що про інституалізацію партії можна говорити в тому випадку, якщо вона принаймні тричі брала участь у загальнонаціональних виборах. З цієї точки зору в Україні тільки дві партії – КПУ та НРУ (до розколу) — можна було вважати інституалізованими. За-для виміру інституалізації використовуються різноманітні показники: тривалість існування партії та її стабільність (залученість до розколів та злук), електоральна стабільність, стабільність представництва у законодавчих органах тощо. На цьому зрізі можна зробити висновок, що нині інституційний імідж політичних партій України є ще несформованим, з огляду на те, що спроміж майже 200 політичних партій України, його має невелика кількість партій.
Важливим атрибутом іміджу політичних партій є наявність ідеології. Вважаємо, що ідеологічний стрижень політичної партії повинен відображати основні моменти за якими відбувається її позиціонування. Разом з тим в дослідженні доводиться, що задеклароване ідеологічне спрямування партії часто не відповідає її реальній діяльності. Тому, ідеологічний поділ є часто умовним. Більше того, цей поділ тільки почав викристалізовуватися, в умовах очевидної кризи партій правого та лівого спрямування. Тому, перед останніми парламентськими виборами партії(блоки) розділяли не за ідеологією, а за категоріями: пропрезидентська (НУ), опозиційні (ПР), альтернативні (БЮТ). Створення парламентської коаліції ПР, СПУ та КПУ, не дивлячись на ідеологічні та програмові протиріччя, — логічний наслідок кризи партій, як органі-заційних структур, та й, власне, їх цілісного партійного іміджу.
Значну увагу приділено комунікаційним складовим іміджу політичної партії. Дослідження показало, що реальний рівень стану інформування в політиці, політичної культури в Україні свідчить про практичну відсутність ефективної політичної комунікації. Аргументовано, що розуміння форм і видів комунікації неможливе без розуміння мети кожної партії, яка усвідомлює себе як дійову особу політичного поля, що прагне влади. Слід виходити з уявлення про комунікацію як форму реалізації політичного інтересу. Для партій політична комунікація — це робота із суспільною свідомістю, робота, направлена на формування і перетворення такої свідомості. У структурі комунікаційного іміджу політичної партії виділено наступні компоненти: образ-знання, образ-значення й образ-прогноз.
Вважаємо, що важливим фактором, який забезпечує вплив на масову політичну свідомість, сприяє формуванню іміджу політичної партії є символізм. Показано, що символізм лежить в основі будь-якого політичного іміджу й ефективність впливу останнього на політичну свідомість громадян в значній мірі залежить від того, яке символічне навантаження він містить у собі. Через символічні форми політична партія: а) розшифровує значення своєї назви, ідеологічно ідентифікує себе; б) нагадує про суть своїх програмових завдань; в) заявляє про мету поточної кампанії і найближчі цілі.
Іншим чинником, що актуалізує проблему формуванні іміджу політичної партії, продовжує залишатися високий рівень персоніфікації українського політичного процесу. У той же час, ця надмірна персоніфікація українського політичного простору є наслідком слабкості самих партійних інституцій. Часто «обличчя» лідера заміняє собою відсутність «обличчя» у партії. Відсутність сталих і усвідомлених ідеологічних орієнтирів для більшості виборців замінюється мотивацією підтримки іміджу, що персоналізується.
Практика останніх виборів підтверджує і той факт, що населення найчастіше орієнтується саме на особистісні характеристики політика. Це пояснюється тим, що, з одного боку, їх пересічному виборцеві простіше зрозуміти й уявити, а ніж розв’язання якоїсь складної проблеми. Як зазначалося, вони містять емоційний компонент і тому легко проникають в масову свідомість.
Найважливішим завданням щодо побудови ефективного іміджу полі-тичної партії вважаємо конструювання її цільового іміджу через певний «ідеальний образ». На нашу думку, конструювання цільового іміджу може усвідомлюватися і виділятися в якості спеціальної задачі під час планування виборчої кампанії, а може набувати вид інших, хоча й близьких за своєю сутністю задач. Обравши неправильний цільовий імідж, вибори можна програти ще до початку кампанії.
В цілому проведене дисертаційне дослідження дозволяє висунути на-ступні пропозиції щодо оптимізації формування іміджу політичної партії:
1. З урахуванням того, що імідж політичної партії має психологічну структуру, подібну до структури іміджу соціальної організації, що має ідеологічну спрямованість, необхідно починати із створення, насамперед, соціально-психологічної моделі іміджу політичної партії і тим самим виявити основні чинники, що впливають на ефективність її цілісного іміджу. Дослідження соціально-політичного феномену іміджу політичної партії повинно здійснюватися по трьох взаємозалежних напрямах: вивчення іміджу як психічного образу, політичного іміджу (іміджу політичного лідера) і іміджу організації.
2. Оптимізувати імідж політичних партій слід через введення описаних в дисертації основних компонентів іміджевого дизайну й формування пріоритетних його характеристик відповідно до рангової оцінки їх значущості і використання соціально-психологічних технологій, що додають привабливість іміджу політичної партії в очах виборців, що, в свою чергу, дозволить істотно підвищити рейтинг популярності і впливовості партії.
При цьому слід враховувати обов’язкову наявність трьох головних компонентів, що здійснюють найбільший вплив на цілісний імідж політичної партії: ідеологія партії, політичні і інші ресурси і можливості партії, імідж лідера, що виявляється в силі особи лідера партії. Останнє особливо представляється вельми суттєвим. Імідж політичної партії і імідж лідера цієї партії детермінують один одного. Негативний образ партії складається в результаті формування в масовій свідомості негативного образу її лідера. Позитивний образ політичного лідера, що склався в масовій свідомості, сприяє підвищенню авторитету політичної партії.
3. Ефективність іміджу політичної партії слід поставити в залежність від двох основних параметрів: від того, наскільки він відповідає соціальним очікуванням мас, а з іншого боку — від дієвості даного іміджу, який перевіряється кількістю відданих голосів на виборах за ту чи іншу політичну партію. Для чого необхідно:
 використання в процесі проектування і формування іміджу політичної партії психологічної моделі іміджу політичної партії, параметри якої ранжувати за ступенем значущості;
 забезпечення цілісності іміджу шляхом посилення конкретних характеристик модельної структури іміджу політичної партії, залежно від соціальних очікувань електорату;
 проведення психологічних досліджень в процесі визначення дієвості сконструйованого політичного іміджу;
 підвищення психологічної компетентності політичних діячів, лі-дерів політичних партій для ефективної взаємодії з електоратом;
 здійснювати постійну корекцію основних параметрів іміджу по-літичної партії через соціологічні заміри.
4. При формуванні іміджу політичних партій слід враховувати наявність трьох провідних факторів впливу на загальну модель іміджу: по-перше, те, що сучасні політичні партії України розділяються на партії класичного ідеологічного напряму; по-друге, партії «вождистського» типу інакше їх називають «партії одного лідера», провідним компонентом іміджу якої є імідж лідера, яскрава, популярна особа лідера партії (БЮТ, ВО «Свобода», Народна партія ); по-третє, так звана «партія влади», для якої характерна наявність політичних і адміністративних ресурсів і можливостей партії (НДП, ПР, НУНС — в різні часи).
5. При формуванні моделі іміджу політичної партії за сучасних умов, слід враховувати ту обставину, що фактично всі сучасні політичні партії (зокрема і ті, що представлені у ВР) мають кілька суттєвих недоліків, які обмежують їх розвиток і негативно впливають на формування їх політичного іміджу. Загальнопоширеною для українських парламентських партій є їхня велика залежність від бізнесу. В ідеалі, народні парламентські партії повинні керуватися у діяльності своїми переконаннями та готовністю і бажанням слугувати суспільству, представляти інтереси своїх виборців. В обмін на це суспільство надає їм повноваження приймати рішення та керувати державою. Неспроможність політичних партій виконувати ці обов'язки не лише негативно впливає на стан та розвиток країни, але і призводить до зневіри громадян як у самій політичній партії, так і у демократичної державної системі взагалі.
Програми партій між собою мало чим відрізняють. Партійні програми скоріше є деклараціями цінностей, ніж стратегічним планом дій реформування держави, при чому з орієнтацією на ту соціальну частину суспільства, яку ця партія репрезентує.
Суттєвий недолік сучасних українських партій полягає у тому, що основоположний принцип демократії — народ є джерелом влади — працює не у повному масштабі. Фактично, тільки під час виборів. Для подолання вказаних викривлень у розвитку партійної системи в Україні необхідно враховувати, що основними принципами діяльності політичних партій мають бути: відкритість (у тому числі і фінансова); демократичність (внутрішня демократія); відповідальність.