Теоретико-методологічний аналіз локальної демократії як умови та інструменту становлення консолідованої демократії в перехідних суспільствах (на прикладі України) : Теоретико-методологический анализ локальной демократии как условия и инструмент становления консолидированной демократии в переходных обществах (на примере Украины)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

БУЛА СВІТЛАНА ПЕТРІВНА

УДК 321.7 (477)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛОКАЛЬНОЇ
ДЕМОКРАТІЇ ЯК УМОВИ ТА ІНСТРУМЕНТУ СТАНОВЛЕННЯ
КОНСОЛІДОВАНОЇ ДЕМОКРАТІЇ В ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВАХ
(НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ)

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
Шведа Юрій Романович,
кандидат політичних наук, доцент

Львів – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ
ЛОКАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ В ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВАХ 11
1.1 Стан наукової розробки питань локальної демократії
в перехідних суспільствах 11
1.2 Аналіз проблем локальної демократії як чинника
трансформаційних процесів у вітчизняній літературі 18
Висновки до Розділу 1 27
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОКАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ 30
2.1 Методологія аналізу рівнів демократії та сутності перехідного періоду 30
2.2 Співвідношення понять «місцеве самоврядування»
і «локальна демократія» 53
Висновки до Розділу 2 69
РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИПИ ВИЗНАЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНО-НОРМАТИВНОГО ФОРМАТУ ЛОКАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОНСОЛІДОВАНОЇ ДЕМОКРАТІЇ 71
3.1 Історичні особливості формування локальної демократії в Україні 71
3.2 Політична та нормативна інституціоналізація локальної демократії
як умови та інструменту становлення консолідованої демократії 92
3.3 Співвідношення локальної демократії та вертикалі влади 136
Висновки до Розділу 3 151
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ КОНСОЛІДОВАНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ІНСТРУМЕНТАМИ ЛОКАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ 154
4.1 Локальна демократія і громадянин 154
4.2 Актори локальної демократії та особливості їх участі
в локальних політичних процесах 162
4.3 Вплив локальної демократії на формування
консолідованої демократії 177
Висновки до Розділу 4 193
ВИСНОВКИ 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Останніми десятиріччями в середовищі і українських, і зарубіжних дослідників простежується досить значна увага до питань місцевого самоврядування й локальної демократії. А все тому, що дослідження цієї проблематики дають підстави вважати, що локальна демократія є підґрунтям для ефективного функціонування демократії на національному рівні. Про це, зокрема, йдеться у преамбулі до «Європейської хартії місцевого самоврядування», де зазначено, що саме місцеве самоврядування за¬кла¬дає підвалини демократичного режиму, найбільш повною мірою дозволяє реалізовувати право громадян на участь в управлінні державними справами. Тому конечною є потреба в існуванні органів місцевого самоврядування, які були б створені на демократичній основі з широкою автономією своїх функцій. Процеси переходу пострадянських держав до демократичних форм правління, поширення відповідних стандартів і цінностей зумовили потребу у глибшому теоретичному дослідженні проблеми демократії на національному і локальному рівнях, більш ґрунтовного опрацювання залежностей між ними в перехідних суспільствах. Концептуальний аналіз цього взаємозв’язку дасть змогу краще розкрити суть локальної демократії, механізми формування консолідованих демократій у перехідних суспільствах, визначити межі, способи інституціоналізації демократії, особливості протікання демократичного тран¬зиту загалом.
Із практичного погляду, актуальність цього дослідження зумовлена необхідністю визначити поняття «локальна демократія», реформувати місцеве самоврядування в Україні та залучити інститути й різного роду акторів до управління на місцевому рівні. Наша держава і зараз розвивається в умовах переходу до демократичного суспільства; сформовані демократичні інститути потребують змістового наповнення, адаптації до нових соціально-політичних та економічних умов. Становлення інститутів локальної демократії дає додаткові можливості для закріплення в суспільній свідомості демократичних цінностей, формування нових механізмів артикуляції інтересів різних соціально-політичних груп і територіальних громад, актуалізує принцип демократичної участі. Поширення в Україні окремих форм локальної демократії, зокрема таких, як: публічні консультації, громадські слухання, створення та діяльність органів самоорганізації населення (наприклад, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків) засвідчують потребу в теоретичному аналізі локальної демократії як широкого багатоаспектного соціально-політичного феномену.
Актуальність дослідження локальної демократії в перехідних суспільствах зумовлена й потребою більш глибокого осмислення понять, інститутів, умов та чинників, що визначають зміст і суть локальної демократії, а також уточнення понять «локальна демократія», «місцева демократія», «муніципальна демократія», «місцеве самоврядування», «локальний уряд» тощо, адже сучасна українська наука досить часто використовує їх як рівнозначні. Тож важливо чітко визначити ці поняття та встановити міру їхнього впливу на процес формування консолідованої демократії в перехідних суспільствах, що й відображено в цьому дослідженні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планових наукових досліджень кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка за темою «Політичний процес в Україні у контексті світового досвіду» (номер державної реєстрації 0108U008916).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – виявити й концептуалізувати феномен «локальна демократія», її вплив на процес становлення консолідованої демократії в перехідних суспільствах.
Для досягнення окресленої мети передбачалося виконати такі завдання:
– з’ясувати стан наукової розробки проблем локальної демократії в перехідних суспільствах у зарубіжній літературі; узагальнити і класифікувати основні теоретико-методологічні підходи щодо аналізу локальної демократії;
– систематизувати наукові підходи до локальної демократії як чинника трансформаційних процесів, представлені у вітчизняній літературі;
– сформулювати комплекс теоретико-методологічних засад дослідження рівнів демократії та сутності перехідного періоду; визначити її основні концептуальні складники, функціональне навантаження та особливості;
– дослідити генезис основних теоретико-методологічних підходів щодо вивчення концепту локальної демократії, класифікувати їх та порівняти розвиток локальної демократії і місцевого самоврядування; визначити співвідношення понять «місцеве самоврядування» і «локальна демократія»;
– сформулювати принципи співвідношення локальної демократії і центральних органів державної влади;
– дослідити історичні особливості місцевого самоврядування та локальної демократії, практичний досвід їх становлення; розкрити відтворення їхнього функціонування в текстах з історії політичної думки;
– з’ясувати особливості політичної та нормативної інституціоналізації локальної демократії як умови та інструменту становлення консолідованої демократії;
– розкрити роль громадянина та його діяльність у вимірі локальної демократії;
– визначити акторів локальної демократії та особливості їхньої діяльності в перехідний період;
– дослідити вплив локальної демократії на формування консолідованої демократії.
Об’єктом дослідження є локальна демократія як спосіб соціально-політичної організації та інституціоналізації публічної сфери на рівні територіаль¬ної громади.
Предмет дослідження – локальна демократія як умова та інструмент становлення консолідованої демократії в перехідних суспільствах (на прикладі України).
Робоча гіпотеза дослідження. Локальна демократія – концепт, що пов’язаний з поняттями «демократія», «місцеве самоврядування», «публічна сфера». Розкрити зміст цього явища можна лише у взаємозв’язку із цими поняттями. Поширення цінностей локальної демократії, її зразків на практиці є одним з елементів трансформаційних процесів, що сприяє залученню громадян до реалізації державної влади, найповнішою мірою реалізує право на політичну участь громадян, а отже, сприяє консолідації демократії. Головною проблемою перехідних суспільств, зокрема й України, є проблема розподілу компетенції держаної влади та самоврядування, вимоги до збільшення автономії територіальних одиниць, реалізація на практиці принципу субсидіарності.
Хронологічні межі дослідження – 80-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст. Оскільки саме в цей історичний проміжок відбувається перехід від авторитарної моделі суспільного розвитку до демократичної.
Методологічна основа дослідження. Відповідно до сформульованих мети, завдань і предмета дослідження вибрано загальнонаукові методи і принципи пізнання, які є найбільш інструментальними для вивчення означеної проблеми.
Серед основних дослідницьких підходів, які використано в роботі – інституціоналізм та неоінституціоналізм. За їхньою допомогою визначено особливості інституціоналізації політичної участі на рівні локальної демократії, характер інститутів місцевого самоврядування. Застосовано також структурно-функ¬ціональний метод – для визначення місця і впливу конкретних чинників, норм та інститутів на становлення локальної демократії. Завдяки структуралістському ме¬тоду доведено, що політична влада є розпорошеною і прогля¬да¬ється в усіх виявах буття суспільства, а не лише у традиційних політичних інститутах.
До методологічної основи дослідження також входять класичні теорії демократії, демократичного транзиту, які традиційно використовуються для аналізу перетворень на національному рівні в регіоні ЦСЄ (А. Степан, Х. Лінц, О’Доннелл). Доповнювальним рівнем дослідження є теорії політичної куль¬тури, політичної психології, соціалізації та участі. Спираючись на принцип історизму, розкрито етапи становлення локальної демократії в перехідних су¬спільствах. Історич¬ний підхід дав змогу поєднати минуле й сьогодення, виявити найхарактерніші тенденції запровадження принципів локальної демо¬кратії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у сучасній політичній науці системних досліджень локальної демократії як умови та інструменту становлення консолідованої демократії в перехідних суспільствах. На основі проведеного наукового пошуку сформульовано висновки та пропозиції, у яких містяться елементи наукової новизни, зокрема:
вперше:
– систематизовано основні концептуальні характеристики, функціональне наповнення та особливості локальної демократії, які узагальнено в уточненому авторському визначенні цього феномену. Локальна демо¬кратія – це рівень демократії, її реалізація в територіальній громаді, що передбачає інституційний порядок організації влади, який містить елементи само¬ор¬га¬ні¬за¬ції, безпосередньої участі громадян у публічному житті і супроводжується про¬це¬сами деконцентрації влади, створенням громадських ініціатив, спіль¬ним ме¬недж¬ментом та спільною реалізацією проектів, що пов’язані з пуб¬лічними благами;
– обґрунтовано, що спільною основою для понять «місцеве самоврядування» та «локальна демократія» є публічний інтерес, тобто забезпечений пра¬вом інтерес соціальної спільноти, задоволення якого слугує пріоритетною умо¬вою й гарантією її існування та розвитку, те, в чому територіальні громади і суспільство загалом вбачають цінність, що задовольняє матеріальні, духовні, естетичні та інші потреби, а тому підлягає захисту. Публічний інтерес фор¬му¬ється в ході публічної діяльності громадян спільноти, що артикулюють потре¬би цієї територіальної громади;
– досліджено генезис та класифіковано основні теоретико-методологічні підходи щодо вивчення концепту локальної демократії. На основі цього порівняно історичні етапи становлення і розвитку локальної демократії та місцевого самоврядування, встановлено, що локальна демократія та місцеве самовря¬ду¬вання різняться формою, але функціонують на тих самих принципах нормаль¬ної рівності, вільного волевиявлення інтересів, підпорядкованості меншості більшості, поєднання елементів представництва і прямого волевиявлення. Місцеве самоврядування передбачає здебільшого інституційні форми демократії, а локальна демократія – і інституційні, і неінституційні. Аргументовано доведено, що в контексті демократії, як системи державного управління, поняття «локальна демократія» є ширшим, ніж поняття «місцеве самоврядування»;
– доведено, що локальна демократія є умовою та інструментом формування консолідованої демократії. Ефективне функціонування локальної демо¬кратії слугує гарантом реалізації інтересів громадян, обмежує центральну вла¬ду, а отже, може вважатися окремою гілкою влади (поряд із законодавчою, виконавчою та су¬до¬вою), що має своє місце в системі стримувань і противаг влади;
удосконалено:
– класифікацію чинників, які сприяють становленню локальної демократії в перехідних суспільствах, на нормативні та політичні. До нормативних зараховано історичні традиції і зразки політичної поведінки, норми права; до політичних – політичну участь громадян, реалізацію принципу виборності органів місцевого самоврядування, розподіл повноважень між державною владою та самоврядуванням, стосунки між представницькими та виконавчими ор¬га¬нами місцевого самоврядування;
– твердження, що ефективною локальна демократія може бути лише в розвиненому громадянському суспільстві, яке підтримує цінності кооперації та взаємодопомоги, володіє інструментами артикуляції інтересів; в її основі має бути власний історичний досвід, а також важ¬ливо враховувати й особливості світової політичної культури;
набули подальшого розвитку:
– положення про існування підрівнів локальної демократії – сублокального, суперлокального та квазілокального. Локальний рівень представлений конк¬ретними поселеннями або локальними системами розселення, на основі яких функціонують низові одиниці адміністративно-територіальної структури. Суб¬локальний рівень виникає, коли об’єднуються дрібні сусідні поселення (локалітети), які перебувають у зоні контактної взаємодії, в більшу терито¬рі¬альну систему для максимізації її ефективності. Квазілокальний рівень мож¬ливий у випадку, коли ефективність локальної системи вимагає поділу вели¬кого міста на адміністративні підрозділи;
– положення про те, що основною формою локальної демократії є місцеві ініціативи, як форма волевиявлення членів територіальної громади, що полягає в ініціюванні розгляду сільською, селищною, міською радою будь-якого питання місцевого значення;
– положення, що непрозорість влади, корупція, залежність засобів масової інформації, важкість доступу громадян до повної, всебічної й об’єктивної інформа¬ції тощо перешкоджають становленню ефективної локальної де¬мократії.
Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження розширюють наукове знання про локальну демократію, її рівні, форми, чинники становлення; її місце та роль у процесах трансформації політичного режиму. Одержані результати можуть бути використані у подальших на¬пра¬цюваннях щодо локальної демократії в Україні, ефективних шляхів її розвитку. Окремі положення і висновки можуть бути застосовані для підго¬товки уза¬гальнювальних праць із політології, вузькоспеціалізованих курсів – теорії місцевого самоврядування, транзитології, основ громадянського суспільства то¬що, а також у навчальному процесі під час читання лекційних занять.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювалися на спільному засіданні кафедр політології й теорії та історії політичної науки. Підсумки розробки проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних заходах: Науково-практичній українсько-польській конференції «Громадянське суспільство і політика органів місцевого самовряду¬вання (проблеми теорії і практики)» (м. Львів, 2003 р.); Міжнародній науковій конференції «ЛЮДИНА – СВІТ – КУЛЬТУРА» (м. Київ, 20–21 квітня 2004 р.); Вто¬рой межрегиональной заочной научно-практической конференции (г. Брянск, январь 2011 г.); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (м. Дніпропетровськ, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у 13 публікаціях, з яких 7 – у наукових фахових виданнях, 6 – у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура роботи визначена її змістом, метою та поставленими завданнями, зумовлена авторським розумінням предмета дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (містять 10 підрозділів), вис¬нов¬ків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 199 сторінки, з них 184 – основний текст, 33 – список використаних джерел (348 найме¬ну¬вання).

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі результатів проведеного наукового дослідження виконано постав¬лені завдання, здійснено узагальнення та сформульовано низку пропозицій, зокрема:
1. З’ясовано, що питання дослідження локальної демократії становить значний науковий інтерес у середовищі зарубіжних політологів, але роль і місце локальної демократії в перехідних суспільствах вивчено недостатньо. Загалом же, передумовами ефективного функціонування локальної демократії та консолідованої демократії зарубіжні дослідники називають розвиток громадянського суспільства.
2. Що стосується бачення проблем локальної демократії у вітчизняній літературі, то зроблено висновок про незбалансованість досліджень у цьому напрямку: українські вчені перевагу віддають питанням національного рівня політичного процесу, а не локального.
3. На підставі методів інституціоналізму та неоінституціоналізму сформульовано, що демократія як метод співжиття громадян виявляється на чоти¬рьох рівнях, які різняться інституційною структурою: 1-й рівень – рівень кон¬кретної особи; 2-й рівень – рівень громади; 3-й рівень – рівень громадянського суспільства; 4-й рівень – рівень держави. Тобто локальна демократія по¬стає рівнем демократії, де головним актор є громада; цей рівень має особ¬ливий інституційний порядок організації влади, що містить елементи само¬ор¬га¬нізації, безпосередньої участі громадян у публічному житті. Основними кон¬цептуальними характеристиками локальної демократії є: організація життя те¬ри¬торіальної громади на принципах рівності, участі, публічного діалогу; залу¬чення громадян до ведення справ громади, поширення практик місцевих ініці¬атив, референдумів; самоорганізація населення. Консолідована демократія – це етап переходу, на якому встановлюються відносини співпраці та супер¬ниц¬тва між політичними акторами, досягається згода щодо процедури зміни уряду і є гарантія того, що конкуренція за місце у владній ієрархії або за можливості здійснення політичного впливу буде чесною та передбачуваною.
4. О᬴рун¬товано, що місцеве самоврядування та локальна демократія є близькими, але все-таки відмінними поняттями. Локальна демократія є тим середовищем, де діє місцеве самоврядування, що, за своєю суттю, є організацією влади те¬ри¬торіальної громади. Спільним для обох понять є публічний ін¬те¬рес, який вони реа¬лізовують, а також принципи його розбудови й реалізації: со¬лі¬дарність, суб¬си¬діарність. Відмінність полягає в тому, що локальна демо¬кра¬тія орієн¬то¬вана на консенсус у громаді, а місцеве самоврядування – на реа¬лі¬зацію дер¬жав¬ного інтересу. Локальну демократію потрібно розуміти як тип само¬вря¬дування, яке є автономним, ефективним, відкритим та представ¬ниць¬ким, функ¬ціонуючим у середовищі громадянського суспільства та гаран¬то¬ваних для громадян політичних прав. Концепт локальної демократії спів¬від¬но¬ситься з поняттям «державне управління» – у цьому контексті локальна де¬мо¬кра¬тія є одним із рівнів здійснення демократії в державі та основою для по¬няття «місцеве самоврядування». Поняття «місцева демократія», «муні¬ци¬паль¬на демо¬кратія», «локальна демократія» вживаються як синоніми.
5. Сформульовано принципи співвідношення локальної демократії за вертикаллю органів державної влади, зокрема визначено, що локальна демократія може бути реалізована лише на засадах партнерства з вертикаллю дер¬жав¬ної влади. Партнерство ґрунтується на принципах: законності (розподіл ком¬петенцій має бути законодавчо закріплений); пріоритетності інтересу громади; автономії (зокрема фінансової) органів локальної демократії, що дає змогу здійснювати належне врядування, формувати органи самоорганізації населення; представництва, участі громадян; контролю (і з боку громадян, і з боку центральних органів влади). На локальному рівні системи можна виділити підрівні, а саме: сублокальний, суперлокальний та квазілокальний. Атрибутивною ознакою локальної демократії є гарантування політичної свободи громадян через участь у політичних процесах на місцевому рівні.
6. Досліджено історичні особливості місцевого самоврядування й локальної демократії в українському контексті на основі джерел політичної думки України та в історичному зрізі. Визначено етапи формування системи місцевого самоврядування в Україні: 1) початкова фаза трансформації структури старого пра¬вового, політичного, соціального й економічного порядку до 1998 р.; 2) ста¬нов¬лення правового, політичного, соціального й економічного порядку. Для цього етапу характерний докладний аналіз державних інститутів, який у де¬яких ви¬падках доходив аж до повторного створення всього державного апа¬рату; фор¬му¬вання й часткове виконання радикальних економічних реформ та запальні кон¬ституційні дебати щодо проведення політичної реформи; поява багато¬пар¬тій¬ної системи, регулярні вибори на національному, регіональному й місцевому рівні; 3) адаптація держави до стандартів діяльності в західних країнах та пра¬гнення на¬бути членства в Європейському Союзі. Важливо, щоби цей процес здійс¬нювався легітимним способом, без силових сутичок та небезпечних конфліктів.
7. З’ясовано особливості політичної й нормативної інституціоналізації локальної демократії як умови й інструменту становлення консолідованої демократії. До нормативних належать історичні традиції та зразки політичної по¬ведінки, норми права. До політичних зараховано: політичну участь гро¬ма-дян, реалізацію принципу виборності органів місцевого самоврядування, роз-по¬діл повноважень між державною владою та самоврядуванням, стосунки між представницькими й виконавчими органами місцевого самоврядування. Од¬нією з основних умов політичної стабільності держави є розбудова і функ-ціо¬ну¬вання демократичних інституцій, які мають забезпечувати широку гро-ма¬дянську участь та політичну відповідальність.
8. Досліджено роль громадянина та його діяльність у площині локаль-ної демократії. Визначено, що локальна демократія – найближчий до грома-дя¬нина рівень політичної участі. Діяльність громадянина в локальній демократії в Україні можлива через участь у виборах до органів місцевого самовря¬ду¬вання, місцеві референдуми, місцеві ініціативи, звернення до органів влади та місцевого самоврядування. Залученість громадян до локальної демократії значною мірою залежить від особливостей політичної культури, самоідентифікації гро¬мадян. Акцентовано увагу, що на сьогодні назріла потреба у про¬світ¬ниць¬кій роботі для залучення громадян до локальних політичних процесів.
9. Визначено акторів локальної демократії та особливості їхньої діяльності в перехідний період. До акторів локальної демократії належить, передо¬всім, територіальна громада, яка виступає політичною спільнотою і діє через асо¬ціативні та неасоціативні групи. До групи неасоціативних акторів само¬вряд¬ного процесу належать об’єднання людей, що мають безпосередній пер¬со¬наль¬ний контакт, неформальні зв’язки, але не мають чіткої організаційної струк¬тури. До асоціативних акторів самоврядного процесу традиційно зараховують легальні об’єднання й асоціації, що мають організаційну структуру й апарат та виражають ті чи інші приватні інтереси.
10. Досліджено, що вплив локальної демократії на формування консолідо¬ваної демократії досягається, насамперед, через створення демократичних за¬сад і цінностей політичного життя, що згодом переносяться на національний рівень. Локальна демократія дає підстави для появи нових акторів політики, набуття першого політичного досвіду для політичних партій та окремих полі¬тич¬них діячів. Особливістю перехідних суспільств є те, що місцеве само¬вря¬ду¬вання має вторинне значення щодо національного рівня політики, вибори до міс¬цевого самоврядування маргіналізовані, мешканці не розрізняють, де міс¬цеве самоврядування, а де національний рівень політики.
Визначено чотири моделі локальної демократії залежно від відносин між органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського су-спіль¬ства: локальна демократія участі і локальна керована демократія, локальна ком¬про¬місна демократія і локальна конфліктна демократія (характерні для перехідних суспільств).
Вказано пріоритетні напрями розвитку локальної демократії в Україні: а) подальша демократизація суспільного життя і зміцнення засад конституційного ладу; б) створення умов для забезпечення життєвоважливих потреб та за¬кон¬них інтересів людей і територіальної громади загалом; в) сприяння роз¬витку місцевої демократії та підвищенню політичної активності населення; г) ефек¬тивне управління функціонуванням і розвитком систем життєза¬без¬пе¬чення адміністративно-територіальних одиниць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні / В. Б. Авер’янов // Часопис Київ. ун-ту права. – 2002. – № 2. – С. 3–8.
2. Алаев Э. Б. Экономико-географическая терминология / Э. Б. Алаев. – М., 1977. – 200 с.
3. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба // Политические исследования. – 1992. – № 4. – С. 124.
4. Амплеева А. А. Субсидиарность и демократия : введение в тему / А. А. Амплеева. – М. : Мысль, 1996. – 158 с.
5. Андресюк Б. П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні (політологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Б. П. Андресюк. – К., 1998. – 30 с.
6. Арістотель. Політика / Арістотель ; пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. – К. : Основи, 2000. – 240 с.
7. Аркуша О. Дискусії навколо системи місцевого самоврядування в Галичині (кінець ХІХ – початок ХХ століття) / О. Аркуша // Громадські ініціативи. – 2000. – Весна-літо.– С. 22.
8. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
9. Афонін А. Закони слабкі без звичаїв / А. Афонін // Місцеве самоврядування. – 1998. – № 1/2. – С. 40–41.
10. Афонін Е. А., Гонюкова Л. В., Войтович Р. В. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Е. А. Афонін, Л. В. Гонюкова, Р. В. Войтович. – К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. – С. 5. – (Сер. «Бібліотека молодого державного службовця»). 160 с.
11. Бабій С. І. Формування багатопартійної системи в Україні: порівняльний аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / С. І. Бабій. – Одеса, 1999. – 16 с.
12. Бабкін В. Д. Від правової до соціально-правової держави / В. Д. Бабкін // Правова держава : щоріч. наук. пр. Ін-ту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К. : [б. в.], 2001. – Вип. 12. – С. 273–280.
13. Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестн. МГУ. Сер. 12 : Полит. науки. – 2002. – № 4. – С. 82–90.
14. Баймуратов М. Місцеве самоврядування як фактор інтернаціоналізації національного та конституціоналізації міжнародних правопорядків / М. Баймуратов // Юрид. журн. – 2001. – № 2. – С. 46–53.
15. Баймуратов М. А., Григорьев В. А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине : монография / М. А. Баймуратов, В. А. Григорьев. – Одесса : Юрид. л-ра, 2003. – 248 с.
16. Баймуратов М. А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины: концептуальные основы, иновационная деятельность / М. А. Баймуратов, В. С. Косей. – Одесса : Бахва, 1998. – 77 с.
17. Балабан Р. В. Розвиток виборчої системи України: політологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Р. В. Балабан. – К., 1999. – 20 с.
18. Барков В. Ю. Взаємовідносини держави і суспільства в Україні / В. Ю. Барков // Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи / за ред. В. С. Крисаченка. – К. : НІСД, 2003. – С. 341–440.
19. Батанов О. Органи самоорганізації населення. Як вони бачаться в Києві / О. Батанов // Віче. – 2002. – № 10 (127). – 12 с.
20. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні : монографія / О. В. Батанов. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
21. Батанов О. В., Кампо В. М. Муніципальне право зарубіжних країн : навч. посіб. : у 2 ч. / за заг. ред. П. Ф. Мартиненка. – К. : Знання України, 2006. – Ч. 1. – 148 с.
22. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні : монографія / за заг. ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Ін Юре, 2003. – 512 с.
23. Батанов О. В. Муніципальна влада в Україні: проблеми теорії та практики : монографія / О. В. Батанов ; відп. ред. М. О. Баймуратов. – К. : Юрид. думка, 2010. – 656 с.
24. Батанов О. В. Територіальна громада – первинний суб’єкт муніципальної влади в Україні: поняття та ознаки / О. В. Батанов // Вісн. Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 2 (12). – С. 51–57.
25. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций / Л. Д. Бевзенко. – К. : Ин-т социологии НАН Украины, 2002. – 436 с.
26. Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні [Електронний ресурс] / Р. Безсмертний. – Режим доступу: http://www.verhnrn.dp.gov.ua/OBLADM/Obldp.nsf/b19e47826f35603ec2256f 29003c32ff/60e3a21fd141cd61c22571aa0027dbeb?OpenDocument.
27. Белецкий М. Барселонский «вирус демократии» [Електронний ресурс] / М. Белецкий. – Режим доступу: http://www.maidan-news.com/index.php?print=34219.
28. Бик І. Нестор Махно про державу, народ і суспільство [Електронний ресурс] / І. Бик. – Режим доступу: http://www.makhno.ru/st/25.php.
29. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна / А. Білоус. – К. : АМУПП, 1997. – 200 с.
30. Білоусов О. С. Громадська ініціатива в сучасній Україні / О. С. Білоусов // Нова парадигма. – 2008. – Вип. 78. – С. 115–127.
31. Бітем Д. Головні принципи й показники демократичного аудиту / Девід Бітем // Визначення та вимірювання демократії / за ред. Д. Бітема ; пер. з англ. Г. Хомочко. – Львів : Літопис, 2005. – 318 с.
32. Боббіо Н. Майбутнє демократії / Н. Боббіо // Демократія: антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 104–119.
33. Бойко О. Історія України : посіб. для студ. ВНЗ / О. Бойко. – К. : Академія, 1999. – 576 с.
34. Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть: конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении : уч. пособ. / Н. С. Бондарь. – М. : Городец, 2004. – 352 с.
35. Бопп Дж. Перетворюючи світ : практ. посіб. для розбудови сталих громад / Джуді Бопп, Майкл Бопп ; пер. та публ. здійснено в рамках Проекту розвитку громадянського суспільства. – Ужгород, 2008. – 164 с.
36. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії : монографія / В. І. Бортніков. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 524 с.
37. Буртяк Г. Я. Референдум як спосіб здійснення безпосередньої демократії [Електронний ресурс] / Г. Я. Буртяк. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-11274.htm.
38. Бутенко И. А. Способствуют ли программы высшего образования становленню гражданского общества? / И. А. Бутенко // Вестн. МГУ. Сер. 18 : Социология и політологія. – 2001. – № 4. – С. 109–118.
39. Ващенко К. О. Політичні технології як чинник демократичного розвитку суспільства : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / К. О. Ващенко. – Одеса, 1999. – 20 с.
40. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен ; пер. с англ. Г. Сорокиной ; под общ. ред. В. В. Мотылева. − М. : Прогресс, 1984. − С. 53–54.
41. Верба С. Представницька демократія і демократичні громадяни: філософське та емпіричне розуміння / С. Верба // Демократія: антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 894–897.
42. Верменич Я. В. Територіальна організація в Україні як наукова проблема: регіонально-історичний та політико-адміністративний виміри / Я. В. Верменич ; НАН України. Ін-т історії України. – К. : Ін-т історії України, 2008. – 160 с.
43. Верховцева І. Г. Земський проект Центральної Ради: сутність, умови реалізації, результати / І. Г. Верховцева // Матер. І Міжнар. наук. конф. (м. Одеса, 18–19 листопада 2005 р.). – Одеса, 2005. – С. 126, 127. С. 126–131.
44. Винники топлять Наставського [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vgolos.com.ua/politic/6638.html.
45. Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%.
46. Вінцукевич К. В. Співпраця громадських організацій з органами місцевого самоврядування в процесі оптимізації місцевої політики / К. В. Вінцукевич // Нова парадигма. Філософія. Політологія. Соціологія : [журн. наук. пр.] / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Творче об-ня «Нова парадигма». – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – Вип. 85. – С. 115–123.
47. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування : прийнята 26 вересня 1985 р. в Ріо-де-Жанейро Всесвітнім союзом органів місцевого самоврядування на XXVII Міжнародному конгресі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyclop.com.ua/content/view/1011/58/1/1.
48. Выдрин И. В. Местное самоуправление в Российской Федерации. От идеи к практике: конституционно-правовой аспект : монография / И. В. Выдрин ; науч. ред. А. Н. Кокотов. – Екатеринбург, 1998. – 207 с.
49. Гаджиев К. Политическая наука : пособ. для преподават., асп. и студ. гуманит. фак. / К. Гаджиев. – М., 1994. – С. 12.
50. Гальчинський А. С. Помаранчева революція і нова влада / А. С. Гальчинський. – К. : Либідь, 2005. – 124 с.
51. Гантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах / С. Гантингтон. – М. : Прогресс-Традиция, 2004. – С. 74.
52. Гельман В. Локальные режимы в крупных городах России: введение в тему [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://magazines.russ. ru/nz/2010/2/lo45.html.
53. Гельман В. Постсоветские политические трансформации: наброски и теория / В. Я. Гельман // Полис. – 2001. – № 1. – С. 20–21.
54. Георгіц Конституційне право [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lection.com.ua/pravo/kpzk/konstitutsiyne-regulyuvannya-kompetentsiyi-mistsevih-organiv-ta-yih-vidnosin-z-tsentralnoyu-vladoyu-u-zarubizhnih-krayinah-konstitutsiyne-pravo-zarubizhnih-krayin.
55. Гільєрма О’Доннелл. Делегативна демократія / Гільєрма О’Доннелл // Даймонд Л., Платтнер М. Ф. Глобальне відродження демократії : пер. з англ. / Л. Даймонд, М. Ф. Платтнер ; наук. ред., передм., комент. та покажчик імен Є. Виноградова. – Львів : Ахілл, 2004. – 464 с.
56. Глущенко П. П., Пылин В. В. Муницыпальное право / П. П. Глущенко, В. В. Пылин. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2005. – 204 с.
57. Гончарук В. П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. П. Гончарук. – К., 2001. – 16 с.
58. Горовиц Д. Демократия в разделённых обществах / Д. Горовиц // Расы и народы. – М. : Наука, 1998. – Вып. 24. – С. 218–240.
59. Григорьев В. А. Становление местного самоуправления в Украине : монография / В. А. Григорьев. – Одесса : Юрид. л-ра, 2000. – 112 с.
60. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади : [монографія] / Ігор Андрійович Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 c.
61. Грищенко В. Українська національна ситуація на тлі горбачовської «перебудови» / В. Грищенко // Сучасність. – 1988. – № 2. – С. 83–91.
62. Грозицька Т. Ю. Терія демократії в сучасній американській політичній думці : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук : 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / Т. Ю. Грозицька . – Одеса, 2000. – 20 с.
63. Громадянська мережа ОПОРА оцінила особливості роботи місцевого самоврядування у 15 регіонах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.opora.org.ua/news/1156-100-dniv-dijalnosti-chy-bezdijalnosti-miskyh-rad-rezultaty-gromadskogo-monitoryngu-v-15-mistah-ukrajiny.
64. Грушевський М. Ілюстрована історія України. «Десята тисяча» / М. Грушевський. – К. ; Львів, 1913. – 518с.
65. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / М. Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 1992. – Т. 2. – 178 с.
66. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть / М. Грушевський. – К. : Знання України, 1991. – 240 с.
67. Даймонд Л. Консолідація демократії і політична культура / Л. Даймонд // Демократія: антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – Вип. 1 : «Політичні цінності». – С. 882–942.
68. Даль Р. Введение в теорию демократии / Р. Даль. – М. : Наука, 1992. – 358 с.
69. Даль Р. О демократии : пер. с англ. А. С. Богдановского / Р. Даль. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 208 с.
70. Дамье В. В. История анархо-синдикализма: краткий очерк / В. Дамье. – М. : Либроком, 2010. – 152 с.
71. Дамье В. В. Рабоче-крестьянская самоорганизация и большевистская власть 1917–1921. II Рабочий в XX веке: Российский опыт / В. В. Дамье. – М., 2005. – 83 с.
72. Декларація щодо регіоналізму в Європі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aer.eu/fileadmin/user_upload/PressComm/ Publications/ DeclarationRegionalism/.dam/l10n/ua/DR_UKRAINE [1].pdf.
73. Денисов С. А. Формирование контрольной ветви государственной власти и ограничение коррупции / С. А. Денисов // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 9–16.
74. Дергачев В. А. Геополитика / В. А. Дергачев. – К. : Вира-Р, 2000. – 448 c.
75. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети / [З. С. Варналій, О. О. Бабінова, О. В. Бойко-Бойчук та ін.] ; за ред. З. С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 765 с.
76. Догерті А. Демократія поза балансом. Громадянське суспільство не може замінити політичні партії / А. Догерті // Парламент. – 2001. – № 5. – С. 41–46.
77. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети / М. І. Долішній . – К. : Наук. думка, 2006. – 516 с.
78. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї / Д. Донцов. – К. : Знання України, 1991. – С. 48.
79. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д. Дорошеко ; передм. І. О. Денисюка. – Львів : Світ, 1991.– 576 с.
80. Драгоманов М. П. Вибране / упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р. С. Міщук ; прим. Р. С. Міщука, В. С. Шандри. – К. : Либідь, 1991. – 688 с.
81. Дробот І. Основні засади формування концепції гарантування місцевого самоврядування / І. Дробот // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 3. – С. 144–155.
82. Дробот І. О. Ініціатива населення – ресурс гарантування місцевого самоврядування / І. О. Дробот // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ / за ред. А. О. Чемериса. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 10. – С. 298–306.
83. Дробот І. О. Місце і роль суспільної самодіяльності населення у гарантуванні місцевого самоврядування / І. О. Дробот // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 3 (27). – С. 168–178.
84. Дубінін В. В. Роль інтересів народу в ставленні та розвитку політичної системи суспільства / Віктор Власович Дубінін. – Краматорськ : ДДМФ, 2006. – 260 с.
85. Европейская хартия городов II. Манифест новой урбанистики : принята Конгрессом в ходе его 15-й Пленарной сессии 29 мая 2008 г. в Страсбурге [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/ regions/regions_2010_4/14.pdf.
86. Економічний розвиток громад : навч. посіб. / І. Алмаші, В. Белінська, Л. Борейко та ін. – Ужгород : Данило С. І., 2007. – 198 с.
87. Європейська хартія місцевого самоврядування, м. Страсбург, 15 жовтня 1985 р. : ратифіковано Законом № 452/97-ВР (452/97-ВР) від 15 липня 1997 р., підписано 6 листопада 1996 р. : офіц. пер. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=994_036.
88. Європейська хартія про місцеве самоврядування від 15 жовтня 1985 р. (витяг) // Грищук М. В. Нариси історії місцевого самоврядування України / М. В. Грищук. – Острог : НУОА, 2003. – С. 79–86.
89. Євтушенко О. Державна влада і місцеве самоврядування в умовах модернізації політичної системи сучасного українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / О. Н. Євтушенко. – Одеса, 2011. – 28 с.
90. Зазнаев И. О. Вторая молодость «долгожителя»: концепт «политический институт» в современной науке / И. О. Зазнаев // Проблемы политической науки. – Казань : Центр инновационных технологий, 2005. – С. 17.
91. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» : наук.-практ. комент. / за ред. д-ра юрид. наук., проф. В. Ф. Опришка. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – 398 с.
92. Закон з дня 15 квітня 1919 р. про скликанє Сойму Західної Области Української народної Республіки // Вісн. держ. законів і розпорядків Західної области Української Народної Республіки. – 1919. – 12 мая. – Вип. 10.
93. Закон з дня 8 квітня 1919 р. про горожанства на Західній области Української Народної Республіки // Вісн. держ. законів і розпорядків Західної области Української Народної Республіки. – 1919. – 5 мая. – Вип. 10.
94. Закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки // Конституційні акти України. 1917–1920 рр. Невідомі Конституції України. – К. : Заповіт, 1992. – С. 117–123.
95. Закон України «Про вибори народних депутатів України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2012. – № 10/11.
96. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33.
97. Закон України «Про місто-герой Севастополь» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://static.rada.gov.ua/osmir/tables/09_99/ TABL20500402.html.
98. Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 28.
99. Замотаев А. А. Местное самоуправление как элемент государственного устройства // Рос. юстиция. – 1996. – № 6. – С. 16–18.
100. Защита прав местного самоуправления органами конституционного правосудия России / под ред. Т. Г. Морщаковой. – М. : Городец-издат, 2003. – Т. 1. – 480 с.
101. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Рональд Инглхарт // Полис. – 1997. – № 4. – C. 6–12.
102. Исполнительный комитет местного совета народных депутатов:правовое положение. Основы деятельности и организации / под ред. Г. В. Барабышева. – М. : Юрид. лит., 1983. -358с.
103. Іваненко О. Ми все ще мовчазна більшість / О. Іваненко // Віче. – 2001. – № 9. – С. 120–131.
104. Інститути демократії імені Прилипа Орлика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cld.org.ua.
105. Історія української державності / В. П. Шевчук, М. Т. Тараненко. – К. : Либідь, 1999. – С. 71–89.
106. Кабанець Н. «Устрій чистої республіки» у контексті ідеї суспільного договору / Н. Кабанець // Право України. – 2004. – № 9. – С. 64–67.
107. Кадры – персонал : словарь-тезаурус / [авт.-сост. Н. П. Пищулин, В. Ф. Ковалевский, В. М. Анисимов]. – М., 1994. – 308 с.
108. Кампо В. Конституція і політична роль органів місцевого самоврядування / В. Кампо // Нова політика. – 1996. – № 5. – С. 32–38.
109. Кампо В. Місцеве самоврядування в Україні : брошура / Володимир Кампо ; ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (голова ред.), Ф. Г. Бурчак, В. В. Цвєтков та ін. НАН України, Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького. – К. : Ін-Юре, 1997. – 32 с.
110. Кампо В. Український конституціоналізм на порозі ХХІ ст.: проблеми і перспективи / В. Кампо // Розвиток демократії в Україні : матер. міжнар. наук. конф. (м. Київ, 29 вересня – 1 жовтня 2000 р.). – К., 2001. – С. 254–268.
111. Кампо В. М. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого самоврядування / В. М. Кампо // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1993. – Вип. 1/2 (4/5). – С. 69–80.
112. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях : монографія / А. Карась. – К. ; Львів : Видав. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 520 с.
113. Карлов А. А. Формирование института местного самоуправления / А. А. Карлов. – К. : Вища шк., 1993. – 114 с.
114. Качмарський Є. Місцеве самоврядування в контексті становлення громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Є. І. Качмарський. – К., 2010. – 18 с.
115. Кисельов С. Політична культура в контексті загальнокультурного процесу України / С. Кисельов, С. Рябов // Магістеріум. Політичні студії. – К. : НУ «Києво-Могилянська академія», 2008. – Вип. 31. – С. 5–19.
116. Кіндратець О. Деякі аспекти формування сталої демократії / О. Кіндратець // Політ. менеджмент. – 2006 – № 6. – C. 52–62.
117. Кіндратець О. М. Політична культура як чинник демократичних перетворень / О. М. Кіндратець // Гуманіт. вісн. ЗДІА. – Запоріжжя, 2009. – Вип. 39. – С. 204–211.
118. Ковадло Н. П. Країни «консолідованої» демократії: загрози реверсу політичного розвитку / Н. П. Ковадло // Вісн. СевНТУ : зб. наук. пр. Сер. : Політологія. – Севастополь, 2010. – Вип. 112/2010. – С. 102.
119. Ковальський М. П. Привілеї («листи») на магдебурзьке право містам України в книгах Руської (Волинської метрики XVI–XVII ст. / М. П. Ковальський // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність) : тези міжнар. наук.-практ. конф. – Рівне : Асоціація міст України, 1993. – С. 89–90.
120. Козюбра М. I. Права людини і верховенство права / М. I. Козюбра // Право України. – 2010. – № 2. – С. 24–35.
121. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Ураїні : монографія / А. Колодій. – Львів : Червона калина, 2002. – 276 с.
122. Колодій А. Неоінституціоналізм та його пізнавальні можливості в політичних дослідженнях / Антоніна Колодій // Вісн. Львів. ун-ту. Філософські науки. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – Вип. 9. – С. 60–69.
123. Колодій А. Особливості перехідного періоду і вибір демократичних інститутів в Україні / А. Колодій // Політичний процес в Україні: стан і перспективи розвитку : зб. наук. пр. – Львів, 1998. – С. 44–55.
124. Колодій А. Помаранчева революція: сутність та уроки для транзитології / А. Колодій // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні : матер. Міжнар. наук. конф. (м. Львів, 20–23 травня 2005 р.). – Режим доступу: www.democracy.kiev.ua.
125. Колодій А. М. Принципи права України : монографія / А. М. Колодій – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
126. Консолідована демократія: перспективи для України / О. Чебаненко, В. Шрамович та ін. ; Представництво Фонду Кондрада Аденауера. – К., 2007. – С. 5.
127. Конституции стран мира : справочник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uznal.org/constitution.php.
128. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977 г. – М. : Политиздат, 1977. – 62 с.
129. Конституция Республики Куба : принята народным референдумом 15 февраля 1976 г. и провозглашена 24 февраля 1976 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sovetika.ru/cuba/konst1976.htm.
130. Конституция США : текст и постатейный комментарий : в 2 ч. / В. А. Власихин, О. А. Жидков, Б. С. Никифоров, В. М. Николайчик ; редкол. : В. А. Власихин (отв. ред.), И. А. Геевский, А. А. Кокошин. – М., 1984. – Ч. 1. – 162 с.
131. Конституция Федеративной Республики Германии [Електронний ресурс] // Конституции зарубежных государств : учебное пособие / сост. проф. В. В. Маклаков. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2003. – Режим доступу: http://www.uznal.org/constitution.php?text= Germany&language=r.
132. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади та функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні від 8 червня 1995 р. (витяг) // Грищук М. В. Нариси історії місцевого самоврядування України / М. В. Грищук. – Острог : НУОА, 2003. – С. 105–112.
133. Конституційні акти Канади [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uznal.org/constitution.php?text=Canada&language=r.
134. Конституція (Основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К. : Вид-во політ. л-ри України, 1989. – 62 с.
135. Конституція Автономної Республіки Крим : прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 р. Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України Законом України від 10 лютого 1998 року «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» і керуючись інтересами кримчан прийняла дійсну Конституцію Автономної Республіки Крим [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.crimea.ua/bases-of-activity/konstituciya-ARK.
136. Конституція Болгарії. Конституційні основи місцевого самоврядування у новодемократичних країнах Східної Європи // Муніципальне право зарубіжних країн : навчальний посібник : у 3 ч. / авт. й упоряд. : В. Ю. Барвіцький, О. В. Батанов ; за заг. ред. проф. П. Мартиненка. – К. : Знання України, 2005–2006. – Ч. 3. – 2006. – С. 91–92.
137. Конституція Греції 1975 – чинна Конституція Грецької Республіки : прийнята п’ятим скликанням Грецького парламенту, вступила в дію 1975 р., двічі переглядалась – 1986 р. та 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uznal.org/constitution.php?text=Greece& language=r.
138. Конституція Естонської Республіки : прийнята на референдумі 28 червня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uznal.org/constitution.php?text=Estonia&language=r.
139. Конституція Колумбії. Історичні конституційні акти місцевого самоврядування в країнах Латинської Америки // Муніципальне право зарубіжних країн : навч. посіб. : у 3 ч. / авт. й упоряд. : В. Ю. Барвіцький, О. В. Батанов ; за заг. ред. проф. П. Мартиненка. – К. : Знання України, 2005–2006. – Ч. 3. – 2006. – С. 124–127.
140. Конституція Королівства Нідерланди [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uznal.org/constitution.php?text=Netherlands& language=r.
141. Конституція Монголії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constitutions.ru/archives/59.
142. Конституція Ромунії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constitutions.ru/archives/184.
143. Конституція СРСР : політико-правовий коментар. – М. : Юрид. лит., 1982. – С. 335.
144. Конституція Угорщини. Конституційні основи місцевого самоврядування у новодемократичних країнах Східної Європи // Муніципальне право зарубіжних країн : навч. посіб. : у 3 ч. / авт. й упоряд. : В. Ю. Барвіцький, О. В. Батанов ; за заг. ред. проф. П. Мартиненка. – К. : Знання України, 2005–2006. – Ч. 3. – 2006. – С. 97–98.
145. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (Текст Конституції відповідає тексту, що існував до внесення змін Законом «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV (2222-15) від 08.12.2004).
146. Конституція України : коментар. – К., 1996. – С. 311.
147. Конституція України : офіц. вид. / Верховна Рада України. – К. : Парламент. вид-во, 2006. – 160 с.
148. Копейчиков В. В. Моральні і політико-правові підвалини статусу глави держави / В. В. Копейчиков // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність : матер. наук.-практ. конф. 22–23 листопада 1996 р. – К. : Генеза, 1997. – С. 172–179.
149. Корнієнко М. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні проблеми теорії і практики / М. Корнієнко // Українське право. – 1995. – № 1. – С. 68–77.
150. Корнієнко М. Місцеве самоврядування в Україні: концептуальні проблеми / М. Корнієнко. – К., 1994. – 166 с.
151. Костомаров М. І. Відозва «Брати українці» / М. I. Костомаров // Закон Божий (Книга буття українського народу). – К. : Либідь, 1991. – 40 с.
152. Котляр М. З історії самоврядування та демократії у Києві / М. Котляр. – К. : Ін-т громадян. с-ства, 2000.– 248 с.
153. Коэн Дж. Л. Гражданское общество и политическая теория : пер.
с англ. / Дж. Л. Коэн, Э. Арато ; общ. ред. И. И. Мюрберга. – М. : Весь Мир, 2003. – 784 с.
154. Кравченко П. Громада та розвиток інститутів громадянського суспільства / П. Кравченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : Дніпропетр. регіон. ін-т держ. управління УАДУ, 2002. – Вип. 1 (7). – С. 3–8.
155. Кравченко В. Деякі питання реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні / В. Кравченко // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування : зб. матер. конф. (м. Київ, 21–22 грудня 1998 p.). – К. : Перспектива, 1999. – С. 62–66.
156. Кравченко В. До питання про сучасну концепцію місцевого самоврядування / В. Кравченко // Переваги місцевого самоврядування : матер. Міжнар. конф. «Переваги місцевого самоврядування» (м. Ірпінь, Київ. обл., 29–30 травня 2001 р.). – К. : Логос. – 2001. – С. 147–157.
157. Кравченко В. В. Муніципальне право України / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. – К. : Атіка, 2003. – 672 с.
158. Красин Ю. А. Метамарфозы демократии в изменяющемся мире / Ю. А. Красин // Полит. исслед. – 2006. – № 4. – С. 127–138.
159. Крестєва Ю. В. Інститут місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук : 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Ю. В. Крестєва. – Львів, 2002. – 18 с.
160. Кузьо Т. Пострадянські перетворення в Україні: теоретико-порівняльний аспект / Т. Кузьо // Укр. с-ство на шляху перетворень: зах. інтерпретація : пер. з англ. – К. : КМ Академія, 2004. – С. 45–63.
161. Куйбіда В. С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування : монографія / В. С. Куйбіда. – К. : МАУП, 2004. – 432 с.
162. Куйбіда В. С. Місцеве самоврядування України в контексті розвитку місцевої демократії / В. С. Куйбіда, М. С. Куйбіда, О. О. Бабінова. – Хмель-ницький : Вид-во ХУУП, 2008. – 468 с.
163. Кухта Б. Політична влада та її рішення / Б. Кухта. – Львів : ЦПД, 2006. – 240 с.
164. Кучабський О. Локальний рівень адміністративно-територіального устрою України: перспективи реорганізації [Електронний ресурс] / О. Кучабський // Демократичне врядування : наук. вісн. – 2009. – Вип. 3. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2009_3/fail/ +Kuchab.pdf.
165. Кушнір М. О. Термін «місцева демократія» в практичному державотворенні [Електронний ресурс] / Марина Олексіївна Кушнір // Наук. вісн. Акад. муніципального управління : зб. наук. пр. Сер. «Управління». – К., 2009. – Вип. 4 (10). – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Nvamu_upravl/2009_4/43.pdf.
166. Лаврик В. Місцеве самоврядування в Україні: більше запитань ніж відповідей / В. Лаврик // Право України. – 1999.– № 7. – С. 42–43.
167. Лиллекер Д. Политическая коммуникация. Ключевые концепты / Даррен Дж. Лилликер : пер. с англ. – Харьков : Гуманит. центр, 2010. – 300 с.
168. Лендьел М. Місцева демократія у країнах Центральної і Східної Європи : моно