АВТОРИТАРНЕ ПІДКОРЕННЯ ОСОБИ ВЛАДНОМУ ВПЛИВУ У ЗАХІДНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ 30-70-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ : Авторитарное ПОКОРЕНИЕ ЛИЦА властному воздействию В ЗАПАДНОЙ ПОЛИТИЧЕСКОЙ МЫСЛИ 30-70-Х ГОДОВ ХХ ВЕКА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

На правах рукопису
СОЛОВЙОВА АННА СЕРГІЇВНА
УДК 32 : 159.9(091)(4-15)(73)

АВТОРИТАРНЕ ПІДКОРЕННЯ ОСОБИ ВЛАДНОМУ ВПЛИВУ
У ЗАХІДНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ 30-70-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ

спеціальність 23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

науковий керівник: Колісніченко Анатолій Іванович,
доктор історичних наук, професор

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП …………………....................................................…………………. 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження проблематики авторитарного підкорення особи владному впливу …………….................................................................

11
1.1. Концептуальні основи проблеми авторитарного підкорення особи владному впливу …………….........……
11
1.2. Передумови виділення проблематики та джерельна база, методологічні засади, загальна методика дослідження ….
30
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ………………….....................…………..….. 56
РОЗДІЛ 2. Специфіка розгляду авторитарного підкорення західними дослідниками в контексті критики гомогенізованого суспільства споживання ……………….

61
2.1. Неофрейдистська інтерпретація автоматичної конформності та «втечі від свободи» як основа становлення концепцій авторитарного підкорення ………

62
2.2. Концептуальні трактування ідеї прагнення до підкорення у роботах представників Франкфуртської школи ………..
80
2.3. Теоретико-експериментальне обґрунтування пробле-матики конформності та підкорення авторитету у політико-психологічних теоріях ……...….........…………..

99
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 …………………….………………………… 114
РОЗДІЛ 3. Розвиток категорії авторитарного підкорення в західних концепціях у ході аналізу тоталітарних суспільств .……..
118
3.1. Авторитарне підкорення особи як один з чинників виникнення тоталітаризму у класичних концепціях тоталітарного суспільства ….................................................

119
3.2. Тотальна відданість владному впливу в контексті аналізу теорії авторитарної особи …..……………….……………..
142
3.3. Антиутопія ХХ століття як символічна модель суспільства тотальної деперсоналізації …………….……..
155
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ………………………….…………………… 170
ВИСНОВКИ ……………………………………………….………...……… 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...………………………...........… 185
ДОДАТКИ …………………………………………………………...........… 217

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Історичний розвиток суспільства та основні тенденції існування влади сьогодні підкреслюють важливість і необхідність вивчення проблем владного впливу та підкорення особи. Феномени авторитарного підкорення, існування прагнення до підлеглого становища та конформності за умов наявності в особи вибору в різних аспектах висвітлювалися у роботах мислителів з давніх часів. Проте широкого розвитку дана тематика набула у працях західних дослідників 30-70-х років ХХ століття. На це вплинули такі масштабні політичні події першої половини ХХ століття як Перша світова війна, революція в Росії та інших країнах, крах світових імперій, велика депресія кінця 20-х – початку 30-х років, прихід фашизму до влади в Італії, Німеччині, Іспанії, Португалії, активізація фашистських сил у цілому ряді інших країн, Друга світова війна.
Тому в якості передумов для актуалізації даної проблематики можна назвати динамізацію змін у сучасному світі, посилену модернізацію, технічний прогрес, масштабну мілітаризацію різних сфер суспільного життя, виникнення тоталітаризму та інші трансформації політичних режимів, що призвели до необхідності нового осмислення взаємовідносин особи і влади.
Ряд дослідників дійшли висновку, що зараз людство якраз переживає епоху соціально-політичної деперсоналізації, ілюзорної свободи, автоматики реакцій та вимушеного конформізму. Особливо в цьому контексті можна відзначити праці діячів Франкфуртської школи (Т. Адорно, Г. Маркузе тощо); праці Е. Фромма, К. Хорні, В. Райха, Ст. Мілгрема, Б. Беттельгейма, Х. Арендт, Ф. фон Хайєка, Е. Аронсона, Е. Берна, Р. Бредбері, К. Воннегута, Є. Замятіна, Ф. Зімбардо, Дж. Оруела, Д. Рісмена тощо, які зазначали, що, не дивлячись на те, що підкорення прийнято вважати категорією, неминуче пов’язаною із застосуванням примусу, ми зіштовхуємося із особливим типом «авторитарного підкорення», із існуванням не просто пасивної згоди, а навіть стійкого прагнення до підлеглості. Цей факт дозволяє нам по-новому розглянути концепти свободи, розкрити нові характеристики авторитарної особи та явища конформізму.
Важливим елементом джерельної бази дослідження стали роботи західних вчених, які критично аналізували праці вище згадуваних представників політико-соціальної думки (Дж. Браун, К.-Х. Браун, Д. Келлнер, С. Майєрз, Д. Статт, Ф. Стоун, К. Фугз та ін.) та праці вітчизняних дослідників, які давали критичну оцінку здобутків західних теоретиків (Г. Борисова, Ю. Давидов, В. Добреньков, Л. Екентайте, В. Кузнєцов, В. Лєйбін, О. Льовкіна, С. Наумкіна, Г. Осипов, В. Погосян, В. Примуш, М. Самардак, Ф. Семенченко, Я. Фогелер, Л. Фльорко, С. Черкасов та ін.). Можна констатувати відсутність цілісно сформульованої концепції авторитарного підкорення у даних джерелах, що дозволяє нам говорити про актуальність дослідження цих питань.
Дана проблематика має свою специфіку й у наш час, адже розглянуті явища не є характерними виключно для 30-70-х років ХХ століття. Аналізуючи політичне життя сучасної України, варто зауважити, що наша країна в минулому столітті довгий час існувала в рамках тоталітарної держави, важливими рисами якої були сильні авторитарні тенденції та деперсоналізованість її громадян. У результаті, включившись до життя глобалізованого світу, українське суспільство не тільки продовжує зберігати деякі тоталітарні характеристики, але й набуває нових властивостей, притаманних західним суспільствам споживання.
Необхідність вивчення проблематики авторитарного підкорення в нинішніх умовах диктується також тим, що для сучасного українського суспільства характерна пасивність та невпевненість як специфічні риси поведінки особистості у політичному житті. До того ж, на думку ряду дослідників, для нашого соціуму типова амбівалентність як характеристика суспільно-політичної поведінки, одним з наслідків існування якої стає втрата орієнтирів та піддатливість до зовнішніх маніпуляцій.
У сучасній українській політичній думці, незважаючи на наявність невеликої кількості публікацій та наукових праць вітчизняних вчених, в яких критично оцінюються роботи представників західної політичної думки 30-70-х років ХХ століття щодо різних аспектів авторитарного підкорення, рівень дослідження вказаної проблематики можна визначити як недостатній. Виходячи з цього, актуальність теми роботи для сучасної української науки зумовлена необхідністю цілісного аналізу здобутків західної політичної думки у сфері дослідження авторитарного підкорення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане за індивідуальним планом відповідно до науково-дослідної теми «Авторитарне підкорення особи владному впливу у західній політичній думці 30-70-х років ХХ століття». Тему дисертації затверджено вченою радою Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Напрямок дослідження пов’язаний із науковою темою «Політичні, соціально-економічні і етнонаціональні процеси та внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток у південному регіоні України», що розробляється Центром політичних досліджень та кафедрою політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили (Державний реєстраційний номер 0103U008821).
Мета дослідження полягає в узагальненні та розкритті теоретико-методологічних засад щодо проблематики авторитарного підкорення особи владному впливу, визначенні його причин, типів та специфічних проявів згідно з аналітичними розробками західних наукових шкіл 30-70-х рр. ХХ ст.
Для досягнення поставленої мети дослідження були визначені такі завдання:
 встановити передумови виникнення явища авторитарного підкорення особи владному впливу шляхом аналізу різних напрямків розробки теми та визначення методологічних засад і загальної методики дослідження;
 визначити основні концептуальні засади та теоретичні основи проблеми авторитарного підкорення особи владному впливу у 30-70-х рр. ХХ століття у західній політичній думці;
 розробити класифікацію типів авторитарного підкорення особи владному впливу у західній політичній думці та виділити їх характерні риси;
 обґрунтувати причини виокремлення, спільні риси та відмінності двох типів суспільств (тоталітарного суспільства та суспільства споживання) як середовищ формування авторитарного підкорення особи владному впливу згідно із західною політичною думкою 30-70-х рр. ХХ ст.;
 з’ясувати особливості дослідження авторитарного підкорення в контексті критики гомогенізованого суспільства споживання;
 виділити специфіку розвитку категорії авторитарного підкорення у ході аналізу тоталітарних суспільств.
Об’єкт дослідження: західна політична думка 30-70-х років ХХ століття.
Предмет дослідження: концепції авторитарного підкорення особи владному впливу у західній політичній думці 30-70-х років ХХ століття.
Методи дослідження. При політологічному аналізі поставленої проблеми важливо враховувати, що її дослідження для абсолютної більшості з мислителів, роботи яких будуть розглядатися, є одним з результатів критики європейської цивілізації або тоталітарних режимів, тобто спеціально предмет не виділяється. Тому виявити загальні контури концепції авторитарного підкорення особи стає можливим лише за допомогою її експлікації з цілісного дискурсу кожної з розглянутих шкіл та течій. Таким чином, здобувачу видається найбільш доцільним розгляд позицій дослідників із урахуванням різноманітних політологічних, історико-філософських та соціально-історичних контекстів.
До того ж концепції авторитарного підкорення розвивалися в працях дослідників поступово, протягом декількох десятиліть, і тому наступним принципом аналізу став принцип єдності логічного й історичного. Він дав можливість розглянути динаміку осмислення авторитарного підкорення від покоління 30-х років до представників політичної думки 70-х років ХХ століття. При цьому застосування методу порівняльного аналізу дозволило виявити як загальні риси, так і особливості інтерпретації феномена підкорення у різних авторів.
Методи дослідження становлять критичний аналіз джерельних матеріалів, синтез розрізнених аспектів проблематики авторитарного підкорення особи владному впливу, об’єктивний підхід до аналізу суспільних подій і явищ. Для найповнішої реалізації мети дослідження використовується комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема порівняльно-історичний, аналітико-синтетичний, системний, структурно-функціональний, діалектичний (проблеми владного впливу та підкорення особи досліджуються в розвитку та усій своїй складності), синергетичний (за необхідності дослідження філософських понять та психологічних явищ у політологічному контексті) та інші методи.
Широко використовується також критико-конструктивний метод при виробленні підсумків та узагальнень по опрацьованих матеріалах. Визначаючи методичні та методологічні засади дослідження, варто також зазначити, що вивчення феномена авторитарного підкорення вимагає разом з урахуванням особливостей транзитивного періоду сучасності перегляду старих концепцій та парадигм, а також застосування нових методів дослідження.
Методологічна основа дослідження. Робота являє собою міждисциплінарне дослідження і виконується на основі системного, політико-філософського та психологічного підходів із застосуванням діалектичних принципів пізнання історичного процесу.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що в дисертації:
Вперше:
 у вітчизняній літературі запропоновано соціально-політологічну реконструкцію концепцій авторитарного підкорення у роботах західних дослідників 30-70-х рр. ХХ ст.;
 на новому рівні розроблено класифікацію типів авторитарного підкорення особи владному впливу у західній політичній думці для різних типів суспільств;
 виділено специфічні прояви та характерні риси авторитарного підкорення особи владному впливу в контексті критики гомогенізованого суспільства споживання та у ході аналізу тоталітарних суспільств.
Удосконалено:
 систему чинників, передумов та джерел виокремлення проблеми авторитарного підкорення особи владному впливу;
 визначення концептів авторитарного підкорення та соціально-політичної деперсоналізації згідно з теоріями західних дослідників.
Дістав подальшого розвитку:
 порівняльний аналіз трактувань двох типів суспільств (тоталітарного суспільства та суспільства споживання) як середовищ формування авторитарного підкорення особи владному впливу у західній політичній думці 30-70-х рр. ХХ ст.
Теоретичне значення результатів роботи полягає в поглибленні та розширенні знань про проблеми, особливості становлення та розвитку авторитарного підкорення шляхом цілісного аналізу та узагальнення здобутків західних вчених стосовно даної проблематики. На основі трактування поняття авторитарного підкорення у роботах представників західної політичної думки, автором запропоноване виділення двох його специфічних типів (автоматична конформність та тотальна відданість) для різних типів суспільств та вироблені відповідні пропозиції і рекомендації щодо перспектив дослідження даної проблематики.
Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї, результати та рекомендації роботи можуть використовуватися науковцями та науково-педагогічними працівниками при викладанні курсів, передбачених навчальними програмами для студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах за спеціальностями «Політологія», «Історія», «Міжнародні відносини» («Історія зарубіжних політичних вчень», «Політична мотивація», «Політична поведінка», «Політична психологія», «Новітня політологія» та «Політичні доктрини XX і XXI століття» тощо), а також можуть бути актуальними при написанні підручників, навчально-методичних програм для підготовки політологів та фахівців споріднених спеціальностей. З практичної точки зору, результати дослідження можуть бути використані аналітичними групами, центрами соціологічних досліджень, політиками під час передвиборчої діяльності, політичними консультантами, політтехнологами та політичними психологами щодо специфічних прийомів по роботі з електоратом під час виборчих кампаній.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійній постановці проблеми та вирішенні всього комплексу завдань дослідження, що забезпечують досягнення теоретико-прикладної мети в межах здійснення нових розробок у галузі політичних наук. Положення, висновки та рекомендації, запропоновані в дисертаційній роботі, є особистим здобутком автора. Результати, одержані в ході проведення дослідження, відображені в авторських публікаціях.
Апробація результатів дослідження.
Результати дисертаційного дослідження висвітлювалися у доповідях та повідомленнях на: Міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум: стратегії України в геополітичному просторі» (Ялта, 2008, 2009, 2010, 2011); Щорічній науково-методичній конференції «Могилянські читання» «Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний» (Миколаїв, 2008, 2009, 2010, 2011); Науково-практичній конференції молодих науковців (Одеса, 2008); V Міжнародній науково-практичній Internet конференції «Новини наукового прогресу – 2009» (Софія (Болгарія), 2009); V Міжнародній науково-практичній Internet конференції «Актуальні проблеми сучасних наук – 2009» (Przemyśl (Польща), 2009); Другій Міжнародній науковій конференції для студентів, аспірантів, науковців «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Шевченківські дні – 2009» (Київ, 2009); ІІІ-ій Міжнародній науково-практичній конференції «Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества» (Одеса, 2010); XII Всеукраїнській студентській науковій конференції «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді «Родзинка – 2010»» (Черкаси, 2010); Всеукраїнській науковій конференції «Методологія політичної науки (ІІ читання)» (Львів, 2010); Всеукраїнській науковій конференції «Досягнення соціально-гуманітарних наук у сучасній Україні» (Дніпропетровськ, 2011).
Починаючи з 2011 року автором, у співпраці з науковим керівником, розробляються та викладаються на факультеті політичних наук навчальні курси «Політична мотивація», «Новітня політологія» та «Парламенти світу», де застосовуються матеріали дисертації здобувача.
Елементи дослідження викладені у матеріалах автора для хрестоматії «Історія політичної думки ХХ століття в першоджерелах», підготованої у співавторстві із науковим керівником та колегами у видавництві Чорноморського державного університету імені Петра Могили.
Дисертація обговорювалась на міжкафедральному семінарі кафедри політичних наук та кафедри державної служби Інституту державного управління Чорноморського державного університету ім. Петра Могили.
Публікації.
Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 17 наукових працях, 10 із яких опубліковано у фахових виданнях з політичних наук. Всі праці підготовлені автором одноосібно.
Структура дисертації.
Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (перелік із 329 найменувань), 9 додатків. Повний обсяг дисертації складає 227 сторінок, з яких основний текст становить 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В даному дисертаційному дослідженні здійснено політологічний аналіз концепцій авторитарного підкорення в західній політичній думці 30-70-х років ХХ століття, розкрита їхня специфіка у порівняльному контексті та надані критичні оцінки. Виявлено, що розробка проблеми авторитарного підкорення, направленої на мінімізацію його негативних наслідків, є надзвичайно актуальною для нашої країни.
Проведення дослідження відповідно до поставленої мети та завдань дозволило сформулювати відповідні узагальнення, пропозиції та рекомендації.
1. Шляхом аналізу різних напрямків розробки теми та визначення методологічних засад і загальної методики дослідження встановлені передумови виникнення проблеми авторитарного підкорення особи владному впливу.
Вивчення стану розробки проблематики довело, що, не дивлячись на доволі широкий спектр першоджерел західної політичної думки, можна констатувати недостатню глибину їх критичного осмислення й інтерпретації концепту авторитарного підкорення на теренах вітчизняної політичної науки. Для того, щоб заповнити існуючі прогалини, здобувач розглядає класичні концепції авторитарного підкорення, сформульовані у 30-70-х роках ХХ століття, альтернативні трактування проблем автоматичної конформності та тотальної відданості.
Визначаючи методичні та методологічні засади дослідження, можна підсумувати, що робота ґрунтується на методологічних принципах наукового аналізу політологічної теорії, побудована на використанні системного, структурно-функціонального, історичного, порівняльного, синергетичного методів. Дослідження політологічних концепцій авторитарного підкорення потребує методології, яка враховує багатовекторність завдань дисертації та її науково-суміжний, міждисциплінарний характер (політологічний, історичний, філософський, психологічний), що дозволить об’єктивно виявити і розкрити основоположні ідеї західної політичної думки 30-70-х років ХХ століття, їхню еволюцію, наукову і практичну значущість.
Проаналізувавши особливості історичної ситуації 30-40-х років ХХ століття, дисертант визначила наступні передумови виокремлення проблематики авторитарного підкорення: різке зростання кількості населення (як чинник ускладнення суспільних зв’язків та стандартизації знеособлених масових відносин); посилена модернізація, виникнення масового виробництва, масового споживання, масової освіти, ЗМІ (як чинник маргіналізації населення та масовізації); декласація й різка ламка сталої соціальної моделі суспільства (як чинник дезорієнтації та підвищення сприйнятливості до впливу тоталітарних ідеологій); прогресуюча мілітаризація суспільства (як чинник створення культу армії, дисципліни, ієрархії); виникнення соціалістичних та націоналістичних утопій початку ХХ століття й розвиток тоталітаризму.
2. Визначено основні концептуальні засади та теоретичні основи проблеми авторитарного підкорення особи владному впливу у 30-70-х роках ХХ століття.
На фоні доброї розробленості окремих аспектів підкорення цілісного трактування цього явища в політичній науці не вироблено, тому виділяємо наступні: конформність як зміна поведінки у відповідь на тиск більшості, поступка як задоволення прохання іншої людини вести себе певним чином і підкорення авторитету як виконання розпоряджень індивіда, формально наділеного авторитетом. У найзагальнішому вигляді підкорення визначимо як усвідомлену або несвідому зміну індивідом поведінки та/або переконань під впливом зовнішніх чинників.
Враховуючи зазначене вище, дисертант виділила наступні специфічні риси авторитарного підкорення (згідно з роботами класиків західної політичної думки): непереборне емоційне прагнення особи до підкорення владі та авторитету; потреба у зовнішньому контролі; некритичне ставлення до влади, безумовне схиляння перед авторитетами; нетерпимість до інакомислення та відмінності; прагнення набути цільності через злиття з владою; відмова від свого «я», власної індивідуальності, відповідальності за прийняті рішення; уніфікованість, знеособленість та розчинення в масі; подавлене сприйняття дійсності; прагнення пересічного громадянина бути якомога менш помітним та шукати згоди й однорідності.
Таким чином, авторитарне підкорення ми визначаємо як тип соціально-політичної поведінки, в основі якого лежить потреба рівнятися на сильну, авторитетну фігуру, некритичне ставлення до влади внаслідок прагнення набути цільності через злиття з системою, що призводить до знеособленості та стандартизованості у політичному житті; це яскраво виражене емоційне прагнення особи до підкорення владі та авторитету, яке відрізняється некритичним відношенням до авторитетів пануючої системи та зміною поведінки, переконань в результаті тиску групи.
3. Розроблено класифікацію типів авторитарного підкорення особи владному впливу у західній політичній думці та виділено їх характерні риси.
Враховуючи специфіку інтерпретації авторитарного підкорення у західній політичній думці, дисертант запропонувала розділити даний феномен на два типи відповідно до типу суспільства, політичного режиму, в умовах якого існує особа:
1) Автоматична конформність – характерний для суспільства споживання тип авторитарного підкорення, який відрізняє поведінка, що базується на абсолютній адаптації до вимог, правил та норм суспільства, некритичному прийнятті переконань, нав’язаних групою; прагненні досягнення приналежності до більшості та відповідності її очікуванням і має наслідком нівелювання власної індивідуальності особи.
Характерними рисами автоматичної конформності є відмова від власної індивідуальності, відповідальності за прийняті рішення; уніфікованість та розчинення в масі; прагнення набути цільності через злиття (з системою); стандартизованість і передбачуваність реакцій та поведінки; соціальне споживацтво; соціально-політична деперсоналізація, атомізація споживаючих індивідів; надмірне прагнення до відповідності очікуванням суспільства; відсутність соціально-критичного осмислення дійсності; ілюзія особистої індивідуальності; пристосованість як згода на підкорення; безапеляційне підкорення легітимному авторитету (при наявності узаконюючої ідеології й інституціональної підтримки).
2) Тотальна відданість – характерний для тоталітарного суспільства тип авторитарного підкорення, який відрізняє поведінка, що базується на самоідентифікації з авторитетом, масовості, некритичному підкоренні цінностям й авторитетам власної групи, потребі у зовнішньому контролі та має наслідком соціально-політичну деперсоналізацію.
Характерними рисами тотальної відданості є конвенціальність, некритичне ставлення до влади; безапеляційна віра в систему («правовірність»); прихильність до життя за наказами зверху; нетерпимість до інакомислення та відмінності, авторитарна агресія; неприйняття будь-якої слабкості (культ сили); ворожість до представників «чужих» групп (ксенофобія); прагнення бути максимально подібними до інших; соціально-політична деперсоналізація; амбівалентність, яка виявляється одночасно в сліпій вірі в авторитет і готовності нападати на те, що здається слабким; ригідність, догматизм, стереотипне мислення; радикальний консерватизм; забобонність та ірраціональність мислення й поведінки; домінування масового начала в свідомості; потреба у зовнішньому контролі; відмова від вибору; виникнення відчуття нервового стресу та загрози покарання від «недозволених» думок; пасивність, небажання проявляти ініціативу; надмірне прагнення до відчуття тотожності з оточуючим світом.
Отже, спільними рисами для обох типів авторитарного підкорення є стереотипне мислення; некритичне ставлення до влади; уніфікованість, знеособлення, прагнення бути максимально подібними до інших; соціально-політична деперсоналізація; прагнення набути цільності через злиття з системою; надмірне прагнення до відчуття тотожності з оточуючим світом.
Специфічними для автоматичної конформності є соціальне споживацтво; атомізація споживаючих індивідів; «одновимірність» і відсутність соціально-критичного осмислення дійсності; ілюзія особистої індивідуальності; безапеляційне підкорення легітимному авторитету.
Тотальну відданість відрізняє нетерпимість до інакомислення та відмінності; неприйняття будь-якої слабкості; авторитарна агресія; ригідність, догматизм, радикальний консерватизм; відчуття нервового стресу та загрози покарання від «недозволених» думок; забобонність та ірраціональність мислення й соціально-політичної поведінки.
4. Обґрунтовано причини виокремлення, спільні риси та відмінності двох типів суспільств (тоталітарного суспільства та суспільства споживання) як середовищ формування авторитарного підкорення особи владному впливу згідно з західною політичною думкою 30-70-х років ХХ століття.
Дисертант виділила наступні причини виникнення і поширення авторитарного підкорення, характерні як для суспільств споживання, так і для тоталітарних суспільств, згідно з концепціями західних вчених:
 відчуття перманентної самотності, страху та тривожності; невпевненість в завтрашньому дні; посилення роздратованості і прихованої агресивності, яка легко переводилася в русло расизму і ксенофобії;
 пристрасна тяга до авторитету, який гарантував би порядок, покликана заповнити внутрішню пустоту;
 прагнення відмовитись від розв’язання проблем, позбавитися необхідності нести відповідальність і ухвалювати рішення;
 збільшення впливу апарату та бюрократії (влада посередності, людей без відмінностей; використання маніпулятивного потенціалу мови та ЗМІ, метою чого є заспокоєння «пересічних громадян», щоб вони впорядковано виконували свої функції);
 «омасовлення» (вирішальне значення волі більшості; тотальне домінування «громадської думки» як ілюзії думки всіх);
 криза масової свідомості (розмивання колишньої системи цінностей, втрата сформованих цільових установок тощо).
Для гомогенізованих суспільств споживання (США, більшість країн Західної Європи), що характеризуються пануванням однорідності та одностайності, «стиранням» відмінностей, атомізацією споживаючих індивідів, широким розповсюдженням масової культури та культурною стандартизацією. Важливим чинником стало зростання ролі держави в 20-30-х роках, що було результатом технологічних і соціальних зрушень, широкого впровадження конвеєрів і нової «фордистсько-тейлористської» форми організації праці, що призвело до різкого скорочення робочих місць, масового зубожіння, падіння платоспроможного попиту і «великої кризи».
У випадку тоталітарних суспільств з характерними для них пануванням однієї масової партії, монополією масової інформації, централізованим контролем над економікою, проникненням держави практично у всі сфери життя суспільства, важливо відмітити характерні реваншистські настрої після Першої світової війни та загально-суспільну мілітаризацію, які призвели до встановлення режимів з характерною для них тотальною відданістю. Дані суспільства характеризувалися також такими базовими для формування авторитарного підкорення рисами як вирішальний вплив ідеології; атомарність суспільних відносин, бюрократично-поліцейський державний устрій; «стирання» людської індивідуальності та звуження особистого простору людини у сенсі тотальної регламентації всього її існування.
5. З’ясовано особливості дослідження авторитарного підкорення в контексті критики гомогенізованого суспільства споживання.
Зокрема, виявлено, що концепції авторитарного підкорення почали розроблятися в рамках течії неофрейдизму, хоча з точки зору практики головним недоліком школи неофрейдистів і названих її представників є відсутність цілісної системи та брак подробиць. Франкфуртська школа, розкривши специфіку європейської раціональності та індустріального суспільства, підкреслила необхідність вироблення нової методології дослідження, що поєднує всі методи і способи осмислення світу. Завдяки розглянутим інтерпретаціям проблем авторитарного підкорення з психологічної точки зору ми отримали змогу більш глибоко дослідити мотиваційні механізми особи, які призводять до подібної ситуації; тоді як експериментальні дослідження конформності та прагнення до підкорення надали нам фактичне підтвердження для наших припущень та гіпотез, адже, внаслідок отриманих експериментальних даних аналізується груповий вплив на поведінку та індивідуальність і виділяються його основні характеристики (легітимність авторитету, статус, одностайність тощо).
Внаслідок цього, пересвідчившись в актуальності для періоду 30-70-х років феномена суспільства споживання (країни Західної Європи та США), здобувач пропонує виділити наступні його особливі риси: зміни, викликані науково-технічною революцією (поява засобів масової інформації, бурхливий розвиток науки і техніки тощо), призводять до надмірного захоплення технікою; процес гомогенізації (узгодженість й однорідність як атрибутивні риси суспільства; «стирання» відмінностей між рівнем доходу, «типом споживання» різних класів); атомізація споживаючих індивідів, соціально-політична деперсоналізація; соціальне споживацтво; включення споживання до системи цінностей та перетворення його на модель колективної поведінки; широке розповсюдження масової культури як чинника гомогенізації; політична маніпуляція системою штучно нав’язаних потреб.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що авторитарне підкорення особи владному впливу (як спосіб колективного мислення, заснований на подавленому сприйнятті дійсності та прагненні пересічного громадянина бути якомога менш помітним та шукати згоди й однорідності понад усе) є однією з визначальних рис розвитку політичних систем західних капіталістичних демократій 30-70-х років ХХ століття.
6. Виділено специфіку розвитку категорії авторитарного підкорення у ході аналізу тоталітарних суспільств.
Завдяки тому, що тоталітарне суспільство стало також предметом наукових досліджень таких фахівців, як Ф. фон Хайєк, Х. Арендт, Б. Беттельгейм, ми отримали перелік його атрибутивних характеристик і змогу наголосити на якісній відмінності тоталітаризму та породжуваних ним феноменів (авторитарного підкорення, тотальної відданості) від деспотичних режимів, що існували до XX століття. Розробники теорії авторитарної особи обґрунтували факт існування синдрому особистості, який відрізняє повне підкорення владі, агресивність по відношенню до меншин і схильність некритично приймати традиційні соціально-політичні норми, схвалювані представниками влади. Внаслідок цього вони виділили авторитарне підкорення в якості родової риси такої особи, визнавши його однією з причин підтримки тоталітарних режимів ХХ століття. Розвиток такого суспільно-політичного напрямку у художній літературі як антиутопізм, доводячи актуальність досліджуваної проблематики для визначеного періоду, дозволяє під новим кутом зору поглянути на змістовні характеристики авторитарного підкорення та концептуальні особливості тотальної відданості.
В результаті, здобувач пропонує виділити наступні особливі риси феномена тоталітарного суспільства: зрощення партії і держави, уніфікацію інформації, освіти і культури, цілеспрямована пропаганда; «стирання» людської індивідуальності, нівелювання будь-яких відмінностей, що має призвести до повної однорідності та однаковості усіх громадян держави; заповнення та тотальна регламентація всього існування людини; жорстка інтегрованість та цілісність соціуму з системної точки зору; контроль над громадянами з системою доносительства і репресій; мілітаризація життя; усунення з людської пам’яті фактів, які не вписуються в пануючу ідеологію; перенасичення непотрібною інформацією, що не дозволяє виокремити істину та переходити до самостійних висновків.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що авторитарне підкорення особи владному впливу (як потреба у зовнішньому контролі, заснована на некритичному відношенні до влади, нетерпимості до інакомислення та прагненні набути цільності через злиття з владою) є характерною рисою розвитку тоталітарних суспільств 30-70-х років ХХ століття.
Переходячи до підсумків, дисертант, на основі проаналізованого матеріалу, наводить схему впливу авторитету на особу як члена масового суспільства [див. дод. Ж]. В даній схемі показаний механізм впливу та зміни реакції особи, яка існує в масовому суспільстві, і додається умовний алгоритм переходу від модифікованої реакції до трансформації особистісних характеристик.
Для більш чіткого та повного розуміння даної проблеми здобувачем були складені дві умовні формули [див. дод. Ж]. У формулі реакцій людини на проблему в звичайних умовах реакція (рішення, оцінка тощо) формується в результаті взаємовпливів власне проблемного питання та особистісних складових (потреби, інтереси, цінності, мотиви тощо). Тоді як у формулі реакції людини на проблему з урахуванням схильності до авторитарного підкорення рішення, оцінка, відмова від активної діяльності трансформується внаслідок складних взаємодій проблеми, особи, впливів представників влади, еліти, авторитету, оточення, колег та вигоди, яку отримує особистість від підлеглого положення.
Як ми бачимо, в умовах суспільства споживання або тоталітарного суспільства відбуваються принципові зміни, адже в дію вступають потужні чинники впливу: керівництво (представники влади, еліти, авторитет), оточення/група та переваги, які отримує особистість від існування у політичній та суспільній системі. Сукупність цих чинників і викликає зміни у поведінці, нові реакції особи та, відповідно, її трансформацію, яка призводить до авторитарного підкорення.
Важливим аспектом є те, що ці формули є саме умовними, тобто покликані полегшувати сприйняття та сприяти конкретизації феномена, хоча при розробці вичерпного набору вимірюваних критеріїв, які характеризують кожну з їх складових, можна припустити ймовірність вирахування індексу впливу масового суспільства на реакцію особи.
Також, внаслідок урахування результатів досліджень та зроблених попередніх висновків, дисертантом був розроблений механізм трансформації особи під впливом авторитарного підкорення [див. дод. З]. Термін механізм використовується здобувачем у розумінні внутрішньої будови; сукупності станів та процесів, з яких складається певне фізичне або інше явище. Даний механізм наочно демонструє приблизну послідовність етапів трансформації особистості на шляху до авторитарного підкорення. За умови існування у масовому суспільстві після перших виявлених невідповідностей між особистісною моделлю поведінки та моделлю, прийнятою за нормативну в системі, на шляху трансформації особи людина проходить наступні етапи: невідповідність, конфлікт цінностей; примирення, прийняття цінностей та норм масового суспільства (механізми виправдання та раціоналізації); зміна моделі поведінки; зміна потреб, інтересів, цінностей, мотивів; трансформація особистості, перетворення авторитарного підкорення на основу суспільно-політичної поведінки.
Дисертантом проводилося опитування за тестуванням Б. Альтемейера «Авторитаризм особистості» серед студентів-політологів ЧДУ імені П. Могили 3, 4, 5 курсів у 2007, 2008, 2010, 2011 роках (опитано 147 осіб) [див. дод. И], в результаті якого виявлено, що протягом чотирьох років високий рівень авторитаризму проявляє чверть опитаних. Аналізуючи дані у хронологічному порядку, можемо констатувати стабільність даної характеристики та навіть деяку тенденцію до зростання значень. Ці результати підкреслюють, на думку здобувача, актуальність розробки та важливість подальшого дослідження проблематики у сучасній Україні.
Таким чином, доведено, що авторитарне підкорення згідно з роботами західних науковців є багатокомпонентним комплексним явищем, яке має специфічні риси, причини виникнення, етапи формування та прояви у суспільно-політичному житті.
На основі дослідження виявлено, що практичне значення отриманих результатів полягає у запропонуванні нових підходів до вивчення проблеми авторитарного підкорення в західній політичній думці та питань, пов’язаних із ним у сучасному житті. В результаті проведеної роботи визначено, що актуальність дослідження даних феноменів є незаперечною для сучасної політичної науки та інших наук соціально-гуманітарного циклу. З урахуванням цього, дисертант розробила перелік пропозицій та рекомендацій, адресованих представникам української політичної науки та владних структур:
 продовжити розробку концепції авторитарного підкорення, введення її складових у широкий науковий обіг з метою вироблення шляхів попередження виникнення або мінімізації негативних наслідків даного явища у суспільно-політичному житті країни;
 спрямувати увагу науковців на вивчення конкретних типів авторитарного підкорення, його специфічних рис, механізмів та побудови прогностичних моделей його прояву у політичній сфері діяльності з урахуванням суспільно-політичних змін та перетворень, що спостерігаються в другій половині XX – на початку XXI століття;
 поширювати в суспільстві просвітницьку діяльність шляхом створення освітніх проектів і програм, розробки і впровадження в навчальних закладах курсів і спецкурсів (введення предметів циклу «Основи здорового суспільства» та «Етика споживання»; розробка ефективних форм та методів виховання, реалізація в повній мірі раннього періоду розвитку дитини; підвищення батьківської культури виховання; розвиток зацікавленості і активності людини впродовж всього життя);
 серед майбутніх напрямків досліджень проблематики авторитарного підкорення увагу науковців доцільно звернути на розробку таких проблем, як політична конформність, соціально-політична деперсоналізація та політичний консьюмеризм. Окрему увагу слід приділити дослідженню їхніх безпосередніх проявів у сучасному політичному житті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агацци Э. Ответственность – подлинное основание для управления свободной наукой / Э. Агацци // Вопросы философии. – 1992. – № 1. – С. 30-40.
2. Адлер А. Наука жить // Адлер А. Наука жить / А. Адлер ; пер. с англ. и нем. – К. : Port-Royal, 1997. – С. 7-186.
3. Адлер А. Понять природу человека / А. Адлер ; пер. Е. А. Цыпина. – СПб. : «Академический проект», 1997. – 256 c.
4. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Адлер ; пер. с нем., вст. ст. А. М. Боковикова. – М. : Фонд «За экономическую грамотность», 1995. – 296 с.
5. Адлер А. Психология власти // Адлер А. Наука жить; пер. с англ. и нем. – К. : Port-Royal, 1997. – С. 235-240.
6. Адлер А. Спасение человечества с помощью психологии // Адлер А. Наука жить / А. Адлер ; пер. с англ. и нем. – К. : Port-Royal, 1997. – С. 196-203.
7. Адорно Т. и др. Исследование авторитарной личности / Т. Адорно ; совместно с : Р. Невитт Сэнфорд, Эльза Френкель-Брюнсвик, Даниэл Дж. Левинсон / под общ. ред. д. филос. н. В П. Култыгина. – М. : Серебряные нити, 2001. – 416 с.
8. Аксютин Ю. В. Хрущевская оттепель и общественные настроения в СССР в 1953-1964 гг. [Текст] / Ю. В. Аксютин. – М. : РОССПЭН, 2004. – 488 с. – (Серия «Социальная история России ХХ века»).
9. Алексеева Т. А. Современные политические теории / Т. А. Алексеева / Московский гос. институт международных отношений (Университет) МИД России. – М. : РОССПЭН, 2007. – 464 с. – (Учебники МГИМО).
10. Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор / Г. Алмонд, Дж. Пауэлл. – М. : «АспектПресс», 2002. – 537 с.
11. Андрусенко В. А Социальный страх (опыт философского анализа). – Свердловск : Изд-во Урал. Ун-та, 1991. – 172 с.
12. Арендт Х. Истоки тоталитаризма / Х. Арендт ; пер. с англ. И. В. Борисовой, Ю. А. Кимелева, А. Д Ковалева, Ю. Б. Мишкенене, Л. А. Седова; послесл. Ю. Н. Давыдова. под ред. М. С. Ковалевой, Д. М. Носова. – М. : ЦентрКом, 1996. – 672 с.
13. Арендт Ханна. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт : Спільний видавничий проект телеканалу «1+1» та видавництва «Дух і літера» ; Володимир Верлока (пер. з англ.), Дмитро Горчаков (пер. з англ.). – К. : Дух і літера, 2002. – 575 с.
14. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологию / Аронсон Э. ; пер. с англ. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 517 с.
15. Арсланов В. «Критическая теория общества» Франкфуртской школы : автореферат на соискание научной степени кандидата философских наук : спец. 09. 00.01 / В. Арсланов. – Москва , 1975. – 22 с.
16. Бабієва А. Політичне насилля: теоретичний аспект / А. Бабієва // Політичний менеджмент. – 2005. – № 5 (14). – С. 161-168.
17. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений ; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Э. Берн ; пер. с англ. ; общ. ред. М. С. Мацковского ; Послесл. Л. Г. Ионина и М. С. Мацковского. – М. : Прогресс, 1988. – 400 с.
18. Беттельхейм Б., О психологической привлекательности тоталитаризма [Электронный ресурс] / Б. Беттельхейм // Знание – сила. – 1997. – № 8. Режим доступа: http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/ECCE/ VV_EH14W.HTM – Загл. с экрана.
19. Беттельхейм Б., Просвещенное сердце / Б. Беттельхейм // Человек. – 1992. – № 2. – C. 67-80.
20. Беттельхейм Б., Просвещенное сердце / Б. Беттельхейм // Человек. – 1992. – № 3. – C. 74-85.
21. Беттельхейм Б., Просвещенное сердце / Б. Беттельхейм // Человек. – 1992. – № 4. – C. 50-64.
22. Беттельхейм Б., Просвещенное сердце / Б. Беттельхейм // Человек. – 1992. – № 5. – C. 48-62.
23. Беттельхейм Б., Просвещенное сердце / Б. Беттельхейм // Человек. – 1992. – № 6. – C. 85-102.
24. Боброва А. Основні форми сучасного політичного насилля / А. Боброва. – К. : Світ успіху : Юрінком Інтер, 2005. – 256 с.
25. Бобровский В. С. Теория «массового общества» на службе американского империализма / В. С. Бобровский. – Мн., «Наука и техника», 1973. – 176 с. (АН БССР, Ин-т философии и права).
26. Бодрийяр Жан, Общество потребления. Его мифы и структуры / Ж. Бодрийяр ; пер. с фр., послесл. и примеч. Е. А. Самарской. – М. : Республика; Культурная революция, 2006. – 269 с. – (Мыслители XX века).
27. Бойцова О. Ю. Политическая наука в ХХ веке: общие характеристики и основные этапы становления / О. Ю. Бойцова // Вестник Московского университета, Серия 12. Политические науки. – 2001. – № 1. – С. 5-18.
28. Большой толковый психологический словарь / А. Ребер ; пер с англ. – М. : Вече, АСТ, 2000. – Т. 2 (П–Я). – 559 с.
29. Борисова Г. А., Концепция социальной деструкции Франкфуртской школы (историко-философский анализ) : автореферат на соискание начной степени кандидата философских наук : спец. 09.00.03 / Г. А. Борисова. – Екатерингбург, 2007. – 24 с.
30. Браун Дж. Психология Фрейда и постфредисты / Дж. Браун ; А. М. Руткевич (автор послесловия). – К. : Ваклер ; М. : Рефлбук, 1997. – 298 с. – (Актуальная психология).
31. Браун К.-Х. Критика фрейдо-марксизма : к вопросу о марксистском снятии психоанализа / К.-Х. Браун ; пер. с нем. – М. : Прогресс, 1982. – 265 с. – Серия «Критика буржуазной идеологии и ревизионизма».
32. Брызгалов А. И. О некоторых теоретико-методологических проблемах юридической науки на современном этапе / А. И. Брызгалов // Государство и право. – 2004. – № 4. – С. 17-22.
33. Брэдбери Р., Память человечества : [романы] / Р. Брэдбери. Составитель Р. Рыбкин. – М. : Изд-во «Книга», 1982. – 240 с.
34. Бурдье П. Социальное пространство и символическая власть / П. Бурдье // Бурдье П. Начала. – M. : Socio-Logos, 1994. – С. 181-182.
35. Бурковський П. Проблема визначення влади у ХХ столітті. Реконструкція відносин панування у критичних концепціях А. Грамші і Франкфуртської школи / П. Бурковський // Людина і політика. – 2003. – № 1. – С. 70-83.
36. В Великобритании ужесточены санкции для организаторов уличных погромов [Электронный ресурс] // Общенациональное телевидение. – Режим доступа: http://www.ont.by/news/our_news/0069039 – Загл. с экрана.
37. Вайнштейн Г. Общественное сознание и трансформационный процесс в России. О проблеме взаимосвязей / Г. Вайнштейн // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 12. – С. 16.
38. Ван Цзин, Психологические факторы трансформации ценностных ориентаций личности : автореферат на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23. 00. 02 «Политические институты и процессы» / Цзин Ван. – Москва , 2000. – 17 с.
39. Василенко И. Человек политический в информационном обществе / И. Василенко // Власть. – 2004. – № 3. – С. 46-54.
40. Васютинський В. О. Інтеракційна психологія влади: [Монографія] / В. О. Васютинський. – К. : Вид-во Київ. славіст. ун-ту, 2005. – 492 с.
41. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер ; пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко; коммент. А. Ф. Филиппова. – М. : Прогресс, 1990. – 581 с.
42. Вебер М. Покликання до політики / М. Вебер // Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика ; пер. з нім. О. Погорілий. – К. : Основи, 1998. – С. 173-191.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел] . – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
44. Виноградов В. Б. О ходе дискуссии по периодизации всемирной истории [Электронный ресурс] / В. Б. Виноградов, С. Л. Дударев, Е. И. Нарожный, 1995– Режим доступа: http://klio.3dn.ru/publ/3-1-0-109 – Загл. с экрана.
45. Вільчинська І. Ю. Політична мотивація: основні наукові підходи і теорії [Текст] : монографія / І. Ю. Вільчинська ; Нац. акад. кер. кадрів культури і мистец., Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К. : [НАКККіМ], 2010. – 336 с.
46. Власов В. И. Влияние (социально-политический аспект) / [В. Е. Давидович (науч. ред.)]: Ростовская гос. экономическая академия. – Ростов н/Д, 1999. – 204 с.
47. Война и общество в XX веке [Текст] : в 3 кн. / [рук. проекта и сост. О. А. Ржешевский ; ред. кол. В. А. Золотарев [и др.] ; РАН, Институт всеобщей истории, Ассоциация историков Первой мировой войны. – М. : Наука, 2008. Кн. 1 : Война и общество накануне и в период Первой мировой войны / [И. С. Даниленко [и др.] ; науч. рук. В. А. Золотарев ; отв. ред. С. В. Листиков]. – М. : Наука, 2008. – 611 с.
48. Война и общество в XX веке [Текст] : в 3 кн. / [рук. проекта и сост. О. А. Ржешевский ; ред. кол. В. А. Золотарев [и др.] ; РАН, Институт всеобщей истории, Ассоциация историков Первой мировой войны. – М. : Наука, 2008 . Кн. 2 : Война и общество накануне и в период Второй мировой войны / [Ч. С. Александер [и др.] ; науч. рук. Л. В. Поздеева ; отв. ред. Е. Н. Кульков]. – М. : Наука, 2008. – 676 с.
49. Воннегут К., Собрание сочинений в пяти томах / Механическое пианино : [роман] / К. Воннегут; пер. с англ. М. Брухнова.– М. : СП «Старт», 1992. – Т. 1. – 1992. – 414 с. – C. 31-353.
50. Вышеславцев Б. П. Вечное в русской философии / Б. П. Вышеславцев // Этика преображенного Эроса / [вст. ст., сост. и коммент. В. В. Сапова]. – М. : Республика, 1994. – С. 153-324.
51. Гапоненко В. А. Свобода як чинник функціонування демократичної політичної системи: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / В. А. Гапоненко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К. , 2008. – 20 с.
52. Гозман Л. Я. Политическая психология / Л. Я. Гозман, Е. Б. Шестопал. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. – 563 с.
53. Головаха Е. Социальное безумие: история, теория и современная практика / Е. Головаха, Н. Панина. – К. : Абрис, 1994. – 215 с.
54. Головаха Є. І. Українське суспільство 1992-2008: Соціологічниий моніторинг / Є. І. Головаха, Н. В. Паніна. – К. : ІС НАНУ, 2008. – 85 с.
55. Губин В. Д. Русская культура и феномен насилия / В. Д. Губин // Вопросы философии. – 1995. – № 5. – С. 3.
56. Гуль А. С. (Соловйова А. С.) Причини та динаміка трансформації ціннісних орієнтацій особистості / А. С. Гуль // Науковий вісник – Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. – Одеса , 2008. – № 8 (64). – С. 126-134.
57. Гуль А. С. (Соловйова А. С.) Прояв феномену підкорення особи владному впливу у різних типів особистості / А. С. Гуль // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – Випуск 13. – Київ-Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. – С. 152-159.
58. Гусейнов А. А. Этика ненасилия / А. А. Гусейнов // Вопросы философии. – 1992. – № 3. – С. 79.
59. Давидов П. Г. Морально-правовий конформізм як соціально-філософський феномен: дис... канд. філос. наук : 09.00.03 / Донецький національний ун-т. Давидов Павло Григорович. – Донецьк , 2007. – 206 арк.
60. Давидович Е. В. Проблемы человеческой свободы / Е. В. Давидович : [текст]. – Львов : Изд-во Львов. ун-та, 1967. – 217 с.
61. Давыдов Ю. Н. Критика социально-философских воззрений Франкфуртской школы / Ю.Н. Давыдов. – М. : Наука, 1977. – 319 с.
62. Джилас М. Лицо тоталитаризма / М. Джилас. – М. : Новости, 1992. – 167 с.
63. Дмитриев А. С. «Число зверя»: к происхождению социологического проекта «Авторитарная личность» / А. С. Дмитриев // Социологические исследования. – 1993. – № 3. – С. 66-74.
64. Добреньков В. И. Неофрейдизм в поисках «истины» : иллюзии и заблуждения Эриха Фромма / В.И. Добреньков. – М. : Мысль, 1974. – 142 с. – Серия «Против буржуазной идеологии».
65. Добреньков В. И. Психоаналитическая социология Эриха Фромма / В.И. Добреньков: Московский гос. университет им. М. В. Ломоносова. Социологический факультет. – М. : Альфа – М, 2006. – 445 с. – (Серия «Спецкурс»).
66. Екентайте Л. П., Концепция человека в американском неофрейдизме (Критический анализ теорий К. Хорни, Г. Салливена, Э. Фромма) : автореферат на соискание научной степени кандидата философских наук : спец. 09. 00.03 / Л. П. Екентайте. – Вильнюс, 1977. – 24 с.
67. Євтушенко О. Н. Державна влада і місцеве самоврядування в політичній системі України: теоретичний аспект / О. Н. Євтушенко // «Гілея (науковий вісник)»: Збірник наукових праць. – К. , 2009. Випуск 22. – С. 320-328.
68. Євтушенко О. Н. Особливості радянської територіальної моделі організації місцевої влади в Україні / О. Н. Євтушенко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Київ, Миколаїв : Вид-во «Український центр політичного менеджменту», 2009. – Вип. 16. – С. 220-226.
69. Євтушенко О. Н. Принцип поділу влади та його вплив на формування демократичної моделі державної влади: зарубіжний досвід і Україна / О. Н. Євтушенко // Наукові праці. Політичні науки. Вип. 97. Т. 110. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – С. 89-94.
70. Євтушенко О. Н. Роль державної влади і місцевого самоврядування в розбудові сервісної держави з надання якісних публічних послуг / О. Н. Євтушенко // Наукові праці. Політичні науки. Вип. 109. Т. 122. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – С. 32-37.
71. Жданов І. О. Активістська орієнтованість масової політичної свідомості в сучасній Україні: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / І. О. Жданов; Ін-т політ. і етнонаціон. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. – К. , 2009. – 18 с.
72. Жижек С. О насилии / С. Жижек ; пер. А. Смирнов, Е. Лямина; ред. Г. Павловский . – М. : «Европа», 2010. – 184 с. – Серия «Политучеба».
73. Журавский Д. Террор / Д. Журавский // Вопросы философии. – 1993. – № 7. – С. 123-129.
74. Замятин Е. Мы : [роман] / Е. Замятин // Избранное / Е. Замятин. – М. : Издательство «Правда», 1989. – С. 307-462. – Серия «Библиотека «Огонек»».
75. Захарченко М. В. Історія соціології від античності до початку ХХ століття / М. В. Захарченко, О. І. Погорілий. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.
76. Зельницький А. М. Політичні партії і вибори (Довідник партійного працівника) / А. М. Зельницький, П. І. Удовенко. – К. : ІУЕП «Гарант квалі». – ФКП «НДІСЕП» ВПЦ «Тираж», 2003. – 600 с. – Серія «Довідники-порадники».
77. Зимбардо Ф. Социальное влияние / Ф. Зимбардо, М. Ляйппе. – СПб. : Питер, 2000. – 448 с.
78. Зимбардо Ф.-Дж. Стэнфордский тюремный эксперимент / Ф.-Дж. Зимбардо // Эксперименты и жизнь. – СПб. : Питер, 2007. – С. 4-23.
79. Ілляшук О. Онтологія неомарксизму: тотальність історії та комунікативність розуму / О. Ілляшук // Людина і політика. – 2004. – № 2. – С. 89-97.
80. История философии: Запад-Россия-Восток (книга четвёртая. Философия XXв.). – М. : «Греко-латинский кабинет» Ю. А. Шичалина, 1999. – 448 с.
81. Каверин С. Б. Потребность власти / С. Б. Каверин. – М. : Знание, 1991. – 64 с.
82. Калініченко Б. М. Влада засобів масової інформації: політологічний аналіз: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / Б. М. Калініченко; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К. , 2009. – 16 с.
83. Калініченко М. М. Політико-владний потенціал громадянського суспільства в сучасній теорії політики: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / М. М. Калініченко; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К. , 2006. – 20 с.
84. Калошин В. Ф. Конформізм: сутність, причини, наслідки, шляхи подолання / В. Ф. Калошин // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – № 3. – С. 58-62. – (Психологія для всіх).
85. Капустин Б. К понятию политического насилия / Б. К. Капустин // Полис. – 2003. – № 6. – С. 6-26.
86. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Кара-Мурза. – М. : Алгторитм – ЭКСМО, 2006. – 864 с. – Серия: Политический бестселлер.
87. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. Керимов : [текст]. – М. : Мысль, 1972. – 472 с.
88. Колісніченко А. Актуальні проблеми розвитку українського парламентаризму / А. Колісніченко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. ; Миколаїв, 2009. – Вип. 16. – С.14-18.
89. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства: Теоретичні засади й соціок