ТРАНСФОРМАЦІЯ ІДЕЇ СПРАВЕДЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО УСТРОЮ: ВІД ВИТОКІВ ДО ТЕОРІЇ КОМУНІЗМУ : ТРАНСФОРМАЦИЯ ИДЕИ справедливого социального устройства: от истоков до ТЕОРИИ КОММУНИЗМА

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чорноморський державний університет імені Петра Могили

На правах рукопису

ТАШКОВА ЮЛІАНА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 316.42 + 329.15

ТРАНСФОРМАЦІЯ ІДЕЇ СПРАВЕДЛИВОГО СОЦІАЛЬНОГО УСТРОЮ: ВІД ВИТОКІВ ДО ТЕОРІЇ КОМУНІЗМУ

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Котляр Юрій Вадимович,
доктор історичних наук, професор

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
10
1.1. Ідея справедливого соціального устрою: ретроспектива концептуальних інтерпретацій
10
1.2. Теорія та методологія вивчення проблеми 55
Висновки до розділу 1 69
РОЗДІЛ 2. ВИТОКИ ІДЕЇ СПРАВЕДЛИВОГО УСТРОЮ В ДАВНІХ ЕТИКО-ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМАХ
70
2.1. Ідея гармонійного суспільства у ведичній концепції «варнашрами»
70
2.2. Моделі соціального устрою в політичних системах античних мислителів
90
2.3. Людина нового суспільства в етичній концепції християнства 108
Висновки до розділу 2 132
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ КОМУНІЗМУ В ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ ХVІ – ХІХ ст.
134
3.1. Утопічний ідеал суспільства у творах соціалістів ХVІ – початку ХІХ ст.
134
3.2. Безкласове суспільство в теорії наукового комунізму К. Маркса і Ф. Енгельса
147
Висновки до розділу 3 179
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188

ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що останнім часом особливої уваги у зарубіжних та вітчизняних наукових колах набула політико-етична проблематика. Все більше в рамках дисциплінарних досліджень розглядають такі категорії політичної етики як «справедливість», «гармонійний устрій», «суспільне (загальне) благо». І пояснення цієї тенденції знаходимо не лише у простому факті активного розвитку суспільно-політичної думки, але й у суспільних реаліях, які потребують осмислення політичними категоріями.
На сьогодні питання «соціальної справедливості» кожен дослідник вирішує на підставі власних методологічних орієнтирів, що проявляється у прихильності «арістотеліанській» або «лібертаріанській» традиції. Перша – передбачає можливість індивідуального блага через благо загальне; друга – заперечує таку тотожність і постулює пріоритет прав і свободи індивіда перед суспільством, що їх регулярно обмежує. Претензію обох традицій на істинність можна простежити впродовж усієї історії людства та з часів зародження суспільно-політичної думки. Етапи становлення ідеї справедливого соціального устрою від витоків і до сьогодення можна представити у вигляді логічного процесу трансформації, протягом якого ідея справедливості: по-перше, зберегла своє сутнісне значення, єдине для всіх історичних епох; по-друге, стала відображенням соціальних потреб конкретно-історичного періоду, через що набула специфічні особливості.
Оскільки, дослідження сучасних науковців присвячені, передусім, розгляду політологічного та філософського дискурсу справедливості, актуальною постає потреба співвіднесення якісного становлення ідеї справедливого соціального устрою з логікою зміни суспільно-історичних епох, зі зміною світоглядних парадигм, що обумовлювали базові цінності суспільства та індивіда та як це відобразилося на досліджуваній нами категорії; потреба у співставленні специфічних рис соціальної справедливості в єдиний ланцюг її історичної трансформації.
Відсутність узагальнюючої праці щодо трансформації ідеї справедливого соціального устрою від витоків до теорії не дає можливості створити повну картину дослідження вказаної проблеми, а тому становить значний науковий і практичний інтерес.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане за індивідуальним планом відповідно до науково-дослідної теми «Трансформація ідеї справедливого соціального устрою: від витоків до теорії комунізму». Тему дисертації затверджено Вченою Радою Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Напрямок дослідження пов’язаний із науковими темами «Політичні, соціально-економічні і етнонаціональні процеси та внесок визначних громадсько-політичних діячів у їх розвиток у південному регіоні України». Державний реєстраційний номер 0103U008821.
Об’єкт дослідження – ідея соціальної справедливості у світовій політичній думці.
Предмет дослідження – трансформаційний процес становлення ідеї справедливого соціального устрою від витоків у давніх етико-політичних системах до наукової теорії комунізму (на прикладі концепцій колективістської моделі соціальної справедливості).
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з часу появи ведичних писань (ІІІ тис. до н.е.), з якими ми пов’язуємо витоки становлення ідеї справедливого соціального устрою до кінця ХІХ ст., коли ідея соціальної справедливості набула форми теорії наукового комунізму, що претендувала на повне витіснення всіх інших тлумачень досліджуваної категорії та довгий час обумовлювала площину її розуміння.
Територіальні рамки відповідають географічним межам Європи, за винятком ведичних писань, які були створені в Індії та містили у собі повноцінну концепцію справедливого суспільства, що її легко можна віднести до колективістських моделей співвідношення індивіда і соціуму як частини до цілого.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи пов’язана з висвітленням процесу трансформації ідеї справедливого соціального устрою від витоків до наукової теорії комунізму, що дає змогу доповнити новими деталями загальну концепцію історії політичних вчень. Для досягнення поставленої мети автор зосереджує увагу на вирішенні таких завдань:
• визначити концептуальні інтерпретації ідеї соціальної справедливості;
• обґрунтувати методологію дослідження проблеми;
• проаналізувати витоки ідеї справедливого соціального устрою в давніх етико-політичних системах;
• розкрити специфіку поглядів античних мислителів на ідеальну модель суспільно-політичного устрою;
• визначити провідні тенденції становлення комуністичної ідеї у концепціях соціалістів-утопістів;
• дослідити фундаментальні засади теорії наукового комунізму щодо безкласового суспільства;
• показати тенденції розвитку української суспільно-політичної думки щодо ідеї соціальної справедливості в контексті її історичного становлення;
• узагальнити основні характеристики процесу трансформації ідеї справедливого соціального устрою від витоків до наукової теорії комунізму.
Методи дослідження. Виходячи з обраної теми, мети та завдань, дисертаційна робота являє собою міждисциплінарне дослідження та виконується в межах системного, політико-філософського та історичного підходів. Комплексне використання спектру методологічних підходів сприяло всебічності та цілісності дослідження трансформації ідеї соціальної справедливості від витоків до наукової теорії комунізму в світовій суспільно-політичній думці.
Для досягнення ефективності дослідження автор користувався основними загальнонауковими принципами. Принцип об’єктивності та сутнісного аналізу дозволили з’ясувати змістове навантаження поняття соціальної справедливості, єдине для космо-, тео- та антропоцентризму, що в якості світоглядних парадигм панували на конкретних історичних етапах розвитку людства та виділити елементи, що з’явилися в процесі її становлення. Принцип єдності логічного та історичного допомагає розглядати концепції «справедливого суспільства», охоплені рамками колективістської моделі, на різних історичних етапах у контексті трансформаційного процесу становлення ідеї справедливого соціального устрою.
В ході проведення дослідження автор спирався як на загальнонаукові, так і на спеціальні методи, використання яких обумовлюється особливістю предмету дослідження. Метод аналізу, синтезу, узагальнення, системний та історико-порівняльний були використані для вивчення окремих категорій дисертаційного дослідження, таких як «справедливість», «концепція повного цілого», «трансформація», «еволюція» та поєднання їх в єдину логіку становлення ідеї справедливого соціального устрою на теоретичному рівні від витоків і до кінця ХІХ ст.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена специфікою проблематики, яка до цього часу не мала цілісного розгляду, що пов’язано з аксіологічним та популістським характером досліджуваної теми. Дисертаційна робота є одним із перших наукових досліджень у вітчизняній політичній науці, присвячених розгляду трансформаційного процесу розвитку ідеї справедливого соціального устрою від витоків до теорії наукового комунізму на прикладі концепцій колективістської моделі. Внаслідок виконаної роботи було одержано результати, які характеризуються науковою новизною.

У дисертаційній роботі вперше:
• систематизовано процес трансформації ідеї справедливого соціального устрою від витоків до теорії наукового комунізму;
• досліджено передумови зародження ідеї соціальної справедливості з позицій ведичної системи «варнашрама-дхарми».
Удосконалено характеристику етичного відображення ідеї соціальної справедливості у християнстві.
Дістали подальшого розвитку:
• утопічні ідеї соціалістів у контексті формування ідеї справедливого соціального устрою;
• ідеї українських мислителів різних історичних епох про природні права людини та моделі їх втілення у справедливому соціальному устрої;
• узагальнення та систематизація досліджень ідеї соціальної справедливості та теорії комунізму в суспільно-політичній думці сучасності.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що її результати вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат політології, збагачують предмет науки, забезпечують диверсифікацію політологічного знання.
Основні результати дисертації можуть бути використані науковцями та науково-педагогічними працівниками у навчальному процесі при розробці та викладанні курсів та спецкурсів, зокрема: «Новітня політологія», «Історія зарубіжної політичної думки», «Політичні доктрини та ідеології ХХ століття», «Політична етика». Дані напрацювання можуть бути також актуальними при написанні підручників, навчально-методичних програм для підготовки політологів та фахівців споріднених спеціальностей.
Тематика дисертації є актуальною та перспективною для організації круглих столів, семінарів та конференцій всеукраїнського та міжнародного масштабів. Крім того, матеріали дисертаційної роботи можуть використовуватися аналітичними групами, політологами-теоретиками при розробці національної ідеї, програм підвищення самосвідомості громадян, їх культури.
Особистий внесок здобувача полягає у самостійній постановці проблеми та вирішенні всього комплексу завдань дослідження, що забезпечують досягнення теоретичної і прикладної мети в межах здійснення розробок у галузі політичних наук. Положення, висновки та рекомендації, запропоновані в дисертаційній роботі, є особистим здобутком автора.
Апробація результатів дисертації. Рукопис дисертації обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні міжкафедрального семінару кафедр історії та політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили.
Основні результати дослідження доповідались на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, а саме: XVI міжнародна наукова конференція молодих науковців «Наука і вища освіта» (Запоріжжя, 2008); щорічній науково-методичній конференції «Могилянські читання» (Миколаїв, 2008, 2010, 2011); міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції молодих учених «Шевченківські дні – 2009» (Київ, 2009); науково-практичній конференції «Соціокультурний розвиток Причорноморського регіону: європейський контекст» (Миколаїв, 2009); міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум: стратегії України в геополітичному просторі» (Ялта, 2009, 2010, 2011); ХVІ міжнародних слов’янознавчих читаннях (Миколаїв, 2011); IX всеукраїнській науково-практичній конференції «Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України» (Запоріжжя, 2011); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Арт-терапія: інноваційний простір для підтримки фізичного, психічного та духовного здоров’я людини» (Миколаїв, 2011).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 10-ти публікаціях, 5 із яких – у визначених фахових виданнях, 4 – у матеріалах і тезах конференцій, 1 – у збірнику наукових праць. Усі праці підготовлені автором одноосібно.
Структура дисертації відповідає поставленій меті та визначеним завданням і складається зі вступу, трьох розділів основної частини (7 підрозділів), висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 227 сторінок, основного тексту – 187 сторінок, список використаних джерел нараховує 424 позиції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За сучасних умов розвитку суспільства, що на фоні глобалізаційних процесів супроводжується тенденціями культурної уніфікації, руйнації соціальних зв’язків, ментальним колоніалізмом, примітивізацією смаків та конформізмом, проблематика справедливого суспільства, загального та індивідуального блага набуває актуальності з точки зору як теоретичного аналізу, так і практичної реалізації. Адже, проблема «справедливого соціуму», що сьогодні за стереотипними уявленнями тотожний комуністичному ідеалу, насамперед, є проблемою всебічного розвитку особистості, який забезпечується налагодженням взаємозв’язків між усіма рівнями буття людини. Власне, цю високу мету і переслідував К. Маркс. На основі понять «відчуження» та «свобода» він розбудував цілісну концепцію історичного розвитку людства, в основу якої покладено критерій прогресу. Людська історія постає поступовою зміною якісних етапів – суспільно-економічних формацій, логічним наслідком якого має бути досягнення найвищої форми розвитку людських взаємовідносин (взаємоузгодження виробничих сил та виробничих відносин) – комуністичного суспільства. Останнє, на основі теоретичних передбачень та обґрунтувань його ідеологів, виступає найбільш ефективною формою організації суспільних взаємовідносин, де людина стає вільною від експлуатації, активним творцем власного життя та історії.
Глибина комуністичної ідеї та радикальність її послідовників призвели до того, що одна з-поміж розмаїття концепцій справедливого соціального устрою на основі узагальнення всієї бази людських знань про людину, світ, природу та надприродне перетворилася на цілісну світоглядну парадигму. Вона пропонує власну ієрархію базових цінностей, через що сучасні їй та наступні покоління дослідників-суспільствознавців, оперуючи марксистським понятійно-категоріальним апаратом, поділяються на табори радикальних прихильників, таких же критиків та критично-налаштованих ревізіоністів.
Виходячи з цього, подальша розробка проблематики «справедливого суспільства» здійснювалася крізь призму комуністичного вчення К. Маркса, через що спроба об’єктивного аналізу процесу трансформації цієї ідеї наразі є актуальною та нагальною. В даному дисертаційному дослідженні здійснено політологічний аналіз розвитку ідеї справедливого соціального устрою від витоків до науково-оформленої теорії комунізму.
Зважаючи на специфіку проблематики, даний аналіз супроводжувався широким залученням напрацювань представників суміжних наук. Проведення дослідження відповідно до поставленої мети та завдань дозволило сформулювати відповідні узагальнення та рекомендації:
1. Залучення до джерельної бази дослідження текстів етико-релігійного характеру, таких як священні тексти давньої Індії – Веди та Біблії, дозволило проаналізувати більш глибокі витоки ідеї соціальної справедливості як суспільно-політичного ідеалу кожного етапу історії людства. У зв’язку з чим були визначені просторово-часові межі дослідження. Хоча розуміння конкретного змісту справедливості зазнавало змін у ході історії, з’ясування якого і до сьогодні залишається дискусійним, власне загальноприйнятим є визначення «справедливості» як поняття про «необхідне», що відповідає певним уявленням про сутність людини та її невід’ємні права. Таке розуміння знаходимо і в давньо-індійській системі «варнашрама-дхарми», і в християнській моделі «царства Божого». Вони розглядають світ та людину в ньому крізь призму «концепції повного цілого», що постулює наявність першоджерела та якісно тотожних йому частин, які знаходяться в ієрархічній співузгодженості між собою. Забуття чи зневага однієї з системо-утворюючої частини, відповідно, призводить до деградації, деструктуризації системи в цілому. З цієї точки зору принципового значення набувають поняття «трансформація», «справедливість», «утопія». Саме тому, аналіз світоглядного концепту, який пропонує механізм ідеального суспільного устрою, незважаючи на дискусійність питання їх історичної достовірності та релігійний характер, можна прирівнювати до одного з варіантів проекту справедливого соціального устрою.
2. Сучасний стан розробки зазначеної проблематики свідчить про потребу системного переосмислення логіки становлення ідеї соціальної справедливості. Звернення лише до суспільно-політичних моделей античних мислителів як до авторів ідеї справедливого соціального устрою буде не коректним, оскільки відома сучасникам історія людства до епохи античності дає чимало таких етико-релігійних концепцій. І хоча останні наділені рисами, неприйнятними для об’єктивної науки (а це абсолютна віра у надприродне, синкретизм уявлень про людину – природу – суспільство, пріоритет віри над розумом у процесі пізнання), це не дає підстав їх повністю виключати з поля зору при розгляді таких політико-етичних категорій як «справедливість» і «суспільне благо».
3. Аналіз світоглядних систем ведизму та християнства свідчить про існування ідеї гармонійного, справедливого соціального устрою вже в них. У священних писаннях був зроблений акцент на внутрішній природі людини, її гармонії із собою, що в якості наслідку передбачала існування гармонійного справедливого суспільства. Поняття рівності та справедливості виводилися з усвідомлення духовної природи живих істот, наявності першоджерела та необхідності підтримки взаємовідносин із ним. Забуття останнього призводило до ототожнення духовності із матерією, механізації світосприйняття, наслідком чого стає розпад ієрархічно-структурованої системи цінностей, дисгармонія внутрішнього світу людини, непорозуміння та конфлікти на міжособистісному рівні існування.
Суспільно-політичний ідеал справедливості і у ведичних писаннях, і в Біблії обумовлюється, в першу чергу, духовною природою людини та існуванням першоджерела. Відмінністю постає лише те, що Веди пропонують чітко обґрунтовану систему світобудови, де кожен має власне місце, права та обов’язки по відношенню до інших та єднальний центр із усіма структурними елементами. Тоді як християнство акцентує увагу своїх послідовників та дослідників виключно на внутрішньому світі людини, гармонія якого обумовлює гармонію всіх інших рівнів її буття (і суспільно-політичного відповідно).
4. Тенденції становлення ідеї справедливого соціального устрою у працях соціалістів-утопістів були обумовлені соціальними та економічними умовами переходу від феодального суспільства до капіталістичного. Ієрархічну систему цінностей середньовіччя з її аскетизмом та духом смиренності замінили товарно-грошові відносини. Замість духовної за природою людини, залежної від волі провидіння, постала людина активна, яка розглядала діяльність як вищу цінність; її успішність пов’язувалася з її незалежністю від волі Вищих сил, свою долю вона відтепер створювала власноруч. На цьому фоні мораль обмежувалася рамками «купівлі-продажу» та характеризувалася бездушним лицемірством.
Утопічні ідеї мислителів стали відповіддю на наболілі питання пригнічених мас населення, які своєю буденною тяжкою працею забезпечують конкурентоспроможність буржуазії. У зв’язку із занепадом авторитету релігії відбувся активний перехід світогляду на засади раціоналізму, коли людина самостійно здатна створити ідеальну формулу справедливого соціального існування, а не отримати її у готовому варіанті з божественного джерела. Підтвердженням цього стали праці мислителів Західної Європи.
5. Кульмінацією раціоналістичного осягнення історичного розвитку людства став діалектичний та історичний матеріалізм К. Маркса і Ф. Енгельса. Поняття «гармонійної людини» та «справедливого суспільства» виводяться з рівня економічного розвитку суспільства. Власне останнє, обумовлює будь-який суспільний, політичний чи розумовий прогрес, метою якого постає комуністичний ідеал соціального устрою, де особистість – продукт соціальних взаємовідносин. Такий акцент на соціальній компоненті є частковим по відношенню до багаторівневої природи людини, що визнають чимало сучасних дослідників. Проте, на той час, марксизм став високоінтелектуальною відповіддю на соціальні проблеми, що їх мала в собі у перманентно-закладеному вигляді капіталістична система.
6. Аналіз тенденцій становлення української суспільно-політичної думки щодо ідеї соціальної справедливості свідчить про продовження традиції античних мислителів вбачати сутність закону (справедливості) у встановленому природою (богом) порядку (С. Оріховський). Відповідно, індивідуальні права і свободи, на думку українських філософів, є природними, що їх держава та її голова повинні оберігати. Більш самобутньою в Україні постає тенденція прив’язки основних засад християнського вчення Отців церкви до суспільно-політичних реалій історії держави. Переважна більшість мислителів розглядають питання соціальної справедливості через дотримання божих заповідей індивідом, процесом самопізнання, що наближує людину до гармонії, щастя та, у такий спосіб, забезпечує ефективну соціальну взаємодію (Іларіон, І. Вишенський, Г. Сковорода, М. Костомаров, П. Куліш). Також існує тенденція вирішення питання справедливого соціального устрою через піднесення значення і самобутності нації та національної культури (М. Костомаров, П. Куліш, І. Франко).
7. Аналіз трансформації ідеї соціальної справедливості, з точки зору еволюції політичної думки, дозволяє розташувати всі суспільно-політичні концепції різних історичних епох на континуумі за критерієм співузгодженості частин та цілого. На ньому знаходять своє місце концепції періоду до кінця ХІХ ст., які в тій чи іншій мірі передбачають існування духовного начала та його місця у світі людини. На противагу їм засновники марксизму пропонують свій варіант сенсу історії розвитку суспільства та місця людини в ньому. В основі світобудови вони покладають матерію, в основі суспільних відносин – економіку, в основі логіки розвитку – прогрес, еволюцію. Таким чином, перед нами постає зовсім інший континуум, який також за критерій покладає узгодження частин і цілого, але і перше (люди), і друге (державний соціалізм, що має еволюціонувати у бездержавний комунізм) мають підкреслено матеріалістичний характер за ідеологією, що заперечує в такий спосіб систему ієрархії світобудови, систему підпорядкування один до одного. Саме матеріалістичний характер марксизму обумовив ігнорування ним внутрішньої природи людини, суб’єктивний характер істини, відсутність критерію об’єктивності джерела ідеології (ірраціональна віра), через що практика втілення «світлої мрії» людства стала звичним приходом до влади спраглих до державних ресурсів людей.
8. Аналіз зміни світоглядної парадигми людства від ієрархічно-структурованої системи з духовним центром (тео- та космоцентризм) до урізаних його форм (антропоцентризму) змальовує процес зміни людини як соціальної істоти. Дослідники цей процес прирівнюють до відриву від архетипів – спадкоємної психічної структури колективного несвідомого. Пройдений нею шлях, тривалістю у тисячоліття та регресивний за своїм характером, змінив особистість від соціально-захищеного індивіда, що усвідомлює своє місце у суспільстві по відношенню до бога – природи – суспільства, до надмірно індивідуалізованого суб’єкта, «масової людини», наслідком чого стало її відчуження від них. Відбувся перехід від традиційного до розщепленого атомізованого суспільства постмодерну, від висхідного принципу до штучно-піднесених окремих його частин, від цілісної істини до системи автономних часткових істин. Особливо це проявилось в епоху нового часу, коли людина почала піддавати критиці розуму будь-який феномен соціального життя, відчула свою могутність у зв’язку з технічними досягненнями та поставила себе на місце Творця. Всі ці риси увібрала в себе теорія наукового комунізму, як одна з колективістських моделей справедливого соціального устрою. Радикальні послідовники прагнули втілити її на практиці, проте значна кількість передумов не співпала з теоретичним обґрунтуванням К. Маркса.
9. На основі дисертаційного дослідження визначено, що практичне значення одержаних результатів пов’язане з наявністю запропонованого автором принципово нового підходу до розгляду процесу трансформації ідеї справедливого соціального устрою та місця теорії наукового комунізму в світовій політичній думці.
Внаслідок проведеної роботи було виявлено, що дослідження ідеї соціальної справедливості постає актуальним завданням для суспільно-політичних наук, а використання спеціально-філософського методу діалектики робить значний внесок у реалізацію даних завдань у теоретичній базі вітчизняної політології. На основі чого вважається за доцільне запропонувати перелік рекомендацій стосовно проблематики дослідження, адресованих, передусім, представникам політичної науки:
• наявність у культурній спадщині людства таких теорій, які пропонують механізм справедливих соціальних взаємовідносин, де існує знання про духовне (тобто підтверджує духовну природу людини) і в яких немає заперечення того, що вже є (типу власності), дає віру в реальність подібного (щастя на землі) і потребує більш детального їх вивчення;
• подальші наукові розвідки доцільно проводити щодо перспектив розвитку сучасного суспільства, в основі якого перебуває індивідуалістична парадигма, що апріорі не націлена на досягнення загального блага, та співвідносити його з культурною спадщиною пращурів;
• сучасним дослідникам варто об’єктивно розглянути історичний процес розвитку людства з точки зору зміни світоглядних концептів, оскільки історично існував той час, коли індивідуальне благо було рівнозначним загальному, і навпаки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболіна Т.Г. Моральнісна культура в контексті соціокультурної динаміки (філософсько-етичний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. наук : спец. 09.00.07 «Етика» / Тетяна Георгіївна Аболіна. – К., 1999. – 36 с.
2. Адорно Т. Негативная диалектика / Теодор Адорно. – М. : Научный мир, 2003. – 374 с.
3. Аксельрод Л.И. О «Проблемах идеализма» / Любовь Исааковна Аксельрод. – Одесса : Кн. изд-во «Буревестник». Типо-литогр. и нотопечатня И. Копельмана, 1905. – 48 с.
4. Аксельрод Л.И. Философские очерки: Ответ философским критикам исторического материализма / Любовь Исааковна Аксельрод. – СПб. : Изд. М.М. Дружининой и А.И. Максимовой. Тип. Н.Н. Фридберга, 1906. – 233 с.
5. Аксючиц В.В. Коммунизм и християнство / Виктор Владимирович Аксючиц. – Режим доступу : http://www.pravoslavie.ru/jurnal/76.htm.
6. Альтюссер Л.П. За Маркса / Луи Пьер Альтюссер ; пер. с франц. А.В. Денежкина. – М. : Праксис, 2006. – 392 с.
7. Альтюссер Л.П. Ленин и философия / Луи Пьер Альтюссер. – М. : Ad Marginem, 2005. – 175 с.
8. Ананьин О.И. Карл Маркс и его «Капитал»: из девятнадцатого в двадцать первый век / Олег Игоревич Ананьин // Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 72-86.
9. Андерсон П. Размышления о западном марксизме / Перри Андерсен ; пер. с англ. – М. : Интер-Версо, 1991. – 272 с.
10. Антология позднего Троцкого: сборник статей / Лев Давидович Троякий ; вступ. ст. М. Васильєв ; сост. М. Васильев, И. Будрайтис. – М. : Алгоритм, 2007. – 607 с.
11. Аристотель. Никомахова этика. Сочинения: В 4-х т. / Аристотель ; ред. и авт. вступ. ст. А.И. Доватур, Ф.Х. Кессиди. – М. : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 53-294.
12. Аристотель. Политика. Сочинения: В 4-х т. / Аристотель ; ред. и авт. вступ. ст. А.И. Доватур, Ф.Х. Кессиди. – М. : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 376-644.
13. Арсланов В.Г. О материалистической диалектике и всемирной истории / Виктор Григорьевич Арсланов // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009. – С. 213-245.
14. Архиепископ Аверкий (Таушев). Четвероевангелие. Апостол. Руководство по изучению Священного Писания Нового Завета / Архиепископ Аверкий (Таушев). – М. : ПСТБИ, 2002. – 780 с.
15. Арчи деви даси. Арийцы и мы / Арчи деви даси. – СПб. : Филологический факультет Санкт-Петербургского государственного университета, 2008. – 512 с.
16. Асмус В.Ф. Декарт / Валентин Фердинандович Асмус. – М. : Высшая школа, 2006. – 335 с.
17. Асмус В.Ф. Иммануил Кант / Валентин Фердинандович Асмус – М. : Высшая школа, 2005. – 439 с.
18. Афанасьев В.Г. Проблема целостности в философии и биологии / Виктор Григорьевич Афанасьев. – М. : Мысль, 1964. – 416 с.
19. Афанасьев В.С. Адам Смит: политическая экономия мануфактурного капитализма // Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов ; пер. с англ. / Владимир Сергеевич Афанасьев. – М. : Эксмо, 2007. – С. 10-61.
20. Бабеф Г. Манифест плебеев / Гракх Бабеф // Бабеф Г. Сочинения :
В 4-х т. ; ред. колегия : В.М. Далин и др. – М. : «Наука», 1977. – Т. 3. – С. 428-524.
21. Багатурия Г.А. К вопросу о развитии марксистской теории формационного преобразования общества / Георгий Александрович Багатурия // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009. – С. 165-212.
22. Багатурия Г.А. Первая программа Союза коммунистов. Манифест коммунистической партии в контексте истории. 160 лет спустя / Г.А. Багатурия, Д.В. Джохадзе, А.Т. Дробан. – М. : Социально-политическая мысль, ВИУ, 2007. – 288 с.
23. Базаров В.А. Труд производительный и труд, образующий ценность / Владимир Александрович Базаров. – СПб. : Изд. С. Дороватовского и А. Чарушникова, 1899. – 51 с.
24. Бакрадзе К.С. Проблемы диалектики в немецком идеализме // Бакрадзе К. Избранные философские труды / Константин Спиридонович Бакрадзе. – Тбилиси : Изд-во Тбилисского университета, 1981. – Т. 1. – С. 27-241.
25. Балашов Л.Е. Критика марксизма и коммунизма. Статьи разных лет / Лев Евдокимович Балашов. – М. : Академия, 1997. – 90 с.
26. Баллаев А.Б. Читая Маркса: Историко-философские очерки / Александр Борисович Баллаев. – М. : Праксис, 2004. – 288 с.
27. Барг М.А. Цивилизационный подход к истории / Михаил Абрамович Барг // Коммунист. – 1991. – № 3. – С. 27-35.
28. Бевз Т.А. Менталітет як надбання людської цивілізації / Тетяна Анатоліївна Бевз // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект : Зб. наук. праць. – К. : Ін-т політ. і етнонац. досліджень НАН України, 2004. – С. 292-302.
29. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Филипп Бенетон ; пер. с франц. – М. : Весь мир, 2002. – 367 с.
30. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма / Николай Александрович Бердяев. – М. : Наука, 1990. – 220 с.
31. Бердяев Н.А. О назначении человека / Николай Александрович Бердяев. – М. : Республика, 1993. – 383 с.
32. Бердяев Н.А. Смысл истории / Николай Александрович Бердяев. – М. : «Мысль», 1990. – 173 с.
33. Бердяев Н.А. Философия неравенства / Николай Александрович Бердяєв ; состав., предисл. и примеч. Л.В. Полякова. – М. : Има-пресс, 1990. – 288 с.
34. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества / Николай Александрович Бердяев. – М. : Правда, 1989. – 607 с.
35. Бердяев Н.А. Царство Духа и царство Кесаря / Николай Александрович Бердяєв ; сост. и послесл. П.В. Алексеева. – М. : Республика, 1995. – 383 с.
36. Бернштейн Э. Условия возможности социализма и задачи социал-демократии / Эдуард Бернштейн ; пер. с нем. – СПб. : Тип. А.А. Гольберга, 1906. – 240 с.
37. Біблія або Книги святого письма Старого і Нового заповіту. – К. : Видання місійного товариства «Нове життя Україна, Кемпус Крусейд фор Крайст», 1992. – 1381 с.
38. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / Марк Блауг ; пер. с англ. ; под ред. В.С. Автономова, Е.М. Майбурда. – М. : Дело Лтд., 1994. – 720 с.
39. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука (Тектология) / Александр Александрович Богданов. – М. : Т-во «Книгоиздательство писателей в Москве», Тип. Я.Г. Сазонова, 1917. – 18 с.
40. Богданов А.А. Наука об общественном сознании: Краткий курс идеологической науки в вопросах и ответах / Александр Александрович Богданов – М. : Кн-во писателей, 1914. – 203 с.
41. Богданов А.А. Эмпириомонизм: Статьи по философии / Александр Александрович Богданов. – М. : Изд. С. Дороватовского и А. Чарушникова, 1905. – 186 с.
42. Богомолов А.С. Основы теории историко-философского процесса / Алексей Сергеевич Богомолов, Теодор Ильич Ойзерман. – М. : Мысль, 1983. – 308 с.
43. Болотов В.В. Лекции по истории древней Церкви / Василий Васильевич Болотов – М. : Репринт, 1994. – Т. II. История Церкви в период до Константина В. – 466 с.
44. Большая Советская Энциклопедия : В 30 томах / Гл. ред. А.М. Прохоров. – М. : Советская энциклопедия, 1978. – Т. 29. – 640 с.
45. Большой толковый словарь русского язика / Гл. ред. С.А. Кузнєцов ; 1-е изд-е. – СПб. : Норинт, 1998. – 1440 с.
46. Бондар Т.О. Категорія «благо» в процесі еволюції соціальних утопій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Тетяна Олександрівна Бондар. – К., 2010. – 20 с.
47. Брагова А.М. Цицерон о законах идеального государства / Арина Михайловна Брагова // Философское антиковедение и классическая традиция 2010. – Новосибирск : Ред.-изд. центр Новосиб. гос. ун-та, 2010. – Т. 4. – Выпуск 1. – С. 32-41.
48. Бродский А.И. Тайна диалектической логики / Александр Иосифович // Русская и европейская философия : пути схождения. Сборник материалов конференции. – Режим доступу : http://anthropology.ru /ru/texts/brodsky/ruseur_08.html#n7.
49. Бубнов В.А. Антимарксизм / Владимир Александрович Бубнов. – Режим доступу : http://samlib.ru/b/bubnow_w_a/antimarksizm.shtml.
50. Бузгалин А.В. Альтернативы есть! / Александр Владимирович Бузгалин // Альтернативы. – 2006. – № 2. – С. 4-11.
51. Бузгалин А.В. Анализ и обзоры. С кем, против кого и как дружить России? / Александр Владимирович Бузгалин // Альтернативы. – 2007. – № 1. – С. 62-63.
52. Бузгалин А.В. Великая Октябрьская Социалистическая Революция : взгляд через 90 лет / Александр Владимирович Бузгалин // Альтернативы. – 2007. – № 3. – С. 20-44.
53. Бузгалин А.В. Марксизм: к критическому возрождению / Александр Владимирович Бузгалин. – Режим доступу : http://www.alternativy. ru/ru/node/735.
54. Бузгалин А.В. От «мутантного социализма» к «царству свободы» (социально-экономические аспекты) / Александр Владимирович Бузгалин // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009. – С. 388-437.
55. Бузгалин А.В. Социализм как пространство-время глобальных общественных трансформаций (методология и теория исследования) / Александр Владимирович Бузгалин, Андрей Иванович Колганов // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009. – С. 13-82.
56. Булавка Л.А. Нонконформизм: социокультурный портрет рабочего протеста в современной России / Л.А. Булавка. – М. : Эдиториал УРСС, 2004. – 176 с.
57. Булавка Л.А. Феномен Советской культуры / Л.А. Булавка. – М. : Культура, 2008. – 288 с.
58. Булгаков С.В. Настольная книга для священно-церковно-служителей / Сергей Васильевич Булгаков. – М. : «Современник», 1994. – 576 с.
59. Булгаков С.В. От марксизма к идеализму: Сб. ст. : (1896-1903) / Сергей Васильевич Булгаков. – СПб. : Изд. Т-ва «Обществ. польза». Тип. Т-ва «Обществ. польза», 1903. – 347 с.
60. Булычев Ю.Ю. К вопросу об отношении начал соборности и общественности в социальной жизни / Юрий Юрьевич Булычев. – Режим доступу : http://chri-soc.narod.ru/bul_k_voprosu_ob_otoshenii _nachal_sobornosti.htm.
61. Буонарроти Ф. Заговор во имя равенства, именуемый заговором Бабефа : В 2-х томах / Филиппо Буонарроти ; перевод с франц. Э.А. Желубовской ; ком. под ред.А.З. Манфреда, общая ред. и вступ. статья В.П. Волгина. – М.-Л. : Изд-е АН СССР, 1948. – Т. II. – 398 с.
62. Бусел А.И. Коммунизм в религиозно-философских учениях и циклы эволюции / Анна Ивановна Бусел. – Режим доступу : http://hrist-commun.narod.ru/index5.htm.
63. Бухарин Н.И. Азбука коммунизма / Николай Иванович Бухарин, Евгений Алексеевич Преображенский. – 2-е изд. – Пг., 1920. – 266 с.
64. Бухарин Н.И. Мировое хозяйство и империализм / Николай Иванович Бухарин // Избранные произведения. – М. : Политиздат, 1988. – С. 24-33.
65. Бухарин Н.И. Экономика переходного периода / Николай Иванович Бухарин. – М. : Prideaux Press, 1980. – 186 с.
66. Бушуев В.Г. Октябрь. 90 лет спустя / Валерий Геннадиевич Бушуев. – Режим доступу : http://www.alternativy.ru/ru/node/740.
67. Бхактиведанта Свами Прабхупада, А. Ч. Бхагавад-гита как она есть / А.Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада ; пер. с англ.; изд. 3-е. – М. : ББТ, 2007. – 816 с.
68. Бхактиведанта Свами Прабхупада, А. Ч. Нектар преданности «Бхакти-расамрита-синдху» Шрилы Рупы Госвами / А.Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. – К. : ББТ, 1991. – 512 с.
69. Бхактиведанта Свами Прабхупада, А. Ч. Шри Ишопонишад / А.Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада ; пер. с англ. – М. : ББТ, 2006. – 174 с.
70. Бхактиведанта Свами Прабхупада, А. Ч. Шримад Бхагаватам. Вторая песнь «Космическое проявление» / А.Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. – К. : ББТ, 1992. – 750 с.
71. Бхактиведанта Свами Прабхупада, А. Ч. Шримад Бхагаватам. Первая песнь – часть первая / А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада – К. : ББТ, 1990. – 454 с.
72. Бхактиведанта Свами Прабхупада, А. Ч. Шримад Бхагаватам. Третья песнь – часть третья / А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. – К. : ББТ, 1994. – 587 с.
73. Бхактиведанта Свами Прабхупада, А. Ч. Шримад-Бхагаватам. Седьмая песнь – часть вторая / А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. – М. : ББТ, 2004. – 496 с.
74. Бхактивинода Тхакур Джайва-дхарма / Бхактивинода Тхакур ; пер. с англ. – М. : Философская книга, 2002. – Т. 1. – 448 с.
75. Валентинов Н.В. Мах и марксизм / Николай Владиславович Валентинов. – М. : Изд. кн. маг. «Сотрудник провинции», 1908. – 115 с.
76. Ватман С.В. Бенгальский вайшнавизм / С.В. Ватман. – СПб. : Издательство С.-Петербургского университета, 2005. – 402 с.
77. Вебер А. Избранное: кризис европейской культуры / Альфред Вебер. – СПб : Университетская книга, 1998. – 565 с.
78. Вейтлинг В. Гарантии гармонии и свободы (с приложением брошюры В. Вейтлинга «Человечество, как оно есть и каким оно должно было бы бать») / Вильям Вейтлинг ; пер. с нем. В.В. и М.М. Альтман, ком. В.В. Альтмана, вст. статья В.П. Волгина. – М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1962. – 584 с.
79. Вишенський І. Книжка / Іван Вишенський. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/old14_16/old14_19.htm.
80. Вишну-Пурана ; пер. с санскрита Т.П. Посовой. – СПб. : Издательство «ОВК», 1995. – Кн. 1. – 256 с.
81. Вінтонів С.В. Істина як соціокультурна категорія в гуманітарному знанні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.04 «Філософська антропологія, філософія культури» / Світлана Зінов’ївна Вінтонів. – Сімферопіль, 2010. – 20 с.
82. Водолазов Г.Г. От «социализма» к «реальному гуманизму» (об идейной эволюции социалиста-шестидесятника) / Григорий Григорьевич Водолазов // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009. – С. 517-614.
83. Воейков М.И. Две версии марксистской теории социализма / Михаил Иванович Войейков // Альтернативы. – 2007. – № 2. – С. 31-49.
84. Воейков М.И. Начало начал: Ленин и проблема русской революции / Михаил Иванович Войейков // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009.– С. 271-332.
85. Воейков М.И. Политико-экономические эссе / Михаил Иванович Войейков. – М. : Наука, 2004. – 323 с.
86. Воейков М.И. Проза настоящего. 13 тезисов о классовой борьбе в России / Михаил Иванович Войейков // Альтернативы. – 2006. – № 2. – С. 92-111.
87. Воейков М.И. Споры о социализме / Михаил Иванович Войейков. – М. : Экономическая демократия, 2001. – 146 с.
88. Воейков М.И. Уроки «государственного социализма»: пересмотр идейно-теоретической концепции / Михаил Иванович Войейков // Альтернативы. – 2006. – № 4. – С. 62-89.
89. Волгин В.П. Очерки истории социалистических идей с древности до конца XVIII века / Вячеслав Петрович Волгин. – М. : АН СССР, 1975. – 175 с.
90. Волгин В.П. Сен-Симон и сен-симонизм / Вячеслав Петрович Волгин. – М. : Изд-во коммунист. акад. 27 тип. «Красная печать», 1925. – 104 с.
91. Вышеславцев Б.П. Философская нищета марксизма (1952) / Борис Петрович Вышеславцев // Вышеславцев Б.П. Кризис индустриальной культуры: Избранные сочинения ; сост., вст. ст., коммент. В.В. Сапов. – М. : Астрель, 2006. – 1037 с.
92. Гайдар Е.Т. Марксизм: между научной теорией и «светской религией» (либеральная апология) / Егор Тимурович Гайдар, Владимир Мау // Вопросы экономики. – 2004. – № 5-6. – С. 93-106.
93. Гайденко П. Владимир Соловьев и философия Серебряного век / Пётр Гайденко. – М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 468 с.
94. Гайденко П. Научная рациональность и философский разум / Пётр Гайденко. – М. : Прогресс-Традиция, 2003. – 528 с.
95. Галкин А.А. Германский фашизм / Александр Абрамович Галкин. – Режим доступу : http://scepsis.ru/authors/id_760.html.
96. Гальперин Б. Християнство и коммунизм: различия в моральных ценностях и жизненной ориентации / Борис Гальперин // Дорога домой. – 2005. – апрель. – С. 39-42.
97. Гальчинський А. Відокремити К. Маркса від більшовизму / Анатолій Гальчинський // Економіка України. – 1996. – № 8. – С. 52-59.
98. Гарань О.В. Комуністична ідеологія: романтичні ілюзії і масове насильство / Олексій Володимирович Гарань // Фюре Ф. Минуле однієї ілюзії: нарис про комуністичну ідею у XX столітті. Le passe d'une illusion : essai sur s'idee communiste au XXe siecle: спільний видавничий проект телеканалу «1+1» та видавництва «Дух і літера» / Франсуа Фюре; [відп. за вип. К. Сігов та Л. Фінберг ; пер. з франц. В. Кащенко ; Нац.
ун-т «Києво-Могилянська академія», Центр європейських гуманітарних досліджень]. – К. : Дух і Літера, 2007. – С. 795-799.
99. Гароди Р. Марксизм XX века / Роже Гароди. – М. : Прометей, 1994. – 176 с.
100. Генон Р. Кризис современного мир / Рене Генон. – М. : Эксмо, 2008. – 784 с.
101. Горський В.С. Історія української філософії / Вілен Сергійович Горський, Костянтин Володимирович Кислюк. – К. : Либідь, 2004. – 488 с.
102. Грамши А. Избранные произведения в трех томах / Тюремные тетради ; пер. с итал. В.С. Бондарчука, Э.Я. Егермана, И.Б. Левина / Антонио Грамши. – М. : Издательство иностранной литературы. Редакция литературы по историческим наукам, 1959. – Т. 3. – 560 с.
103. Гребнев Л. «Мавр» возвращается? А он и не приходил… (к дискуссии о значимости научного наследия К. Маркса / Леонид Гребнев // Вопросы экономики. – 2004. – № 9. – С. 99-100.
104. Гречко П.К. Историко-аналитический марксизм: опыт обоснования / Пётр Кондратьевич Гречко // Вестник Московского университета. – Серия 7. – 1991. – № 2. – С. 3-12.
105. Гуревич А. Философия и историческая наука / Александр Гуревич // Вопросы философии. – 1997. – № 6. – С. 5-63.
106. Гусейнов А.А. Социальная природа нравственности / Абдусалам Абдулкеримович Гусейнов. – М. : МГУ, 1974. – 223 с.
107. Дашутін Г.П. Політичний ідеал: світовий досвід і сучасна Україна : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Григорій Петрович Дашутін. – К., 2006. – 38 с.
108. Дворкин Р. О правах всерьез / Рональд Дворкин ; пер. с англ. ; ред. Л.Б. Макеева. – М. : РОССПЕН, 2005. – 392 с.
109. Деборин А.М. Доклад на 2-й Всесоюзной конференции марксистско-ленинских учреждений / Абрам Моисеевич Деборин // Труды 2-й Всесоюзной конференции марксистско-ленинских учреждений. – M. : Госиздат, 1929. – С. 21-34.
110. Деборин А.М. Введение в философию диалектического материализма / Абрам Моисеевич Деборин. – М. – Л. : Госиздат, 1930. – 379 с.
111. Джилас М. Лицо тоталитаризма / Милован Джилас ; пер. с сербо-хорватского П.А. Щетинин, Е.А. Полак, О.А. Кириллова. – М. : Новости, 1992. – 250 с.
112. Дзарасов С.С. Переосмысление социализма XXI века / Сергей Дзарасов // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009. – С. 450-516.
113. Дискуссия по книге Г.Ф. Александрова «История западноевропейской философии». 16-25 июня 1947 г. Стенографический отчет // Вопросы философии. – 1947. – № 1. – С. 98-117.
114. Дмитриев А.Н. Марксизм без пролетариата: Георг Лукач и ранняя Франкфуртская школа 1920-1930-е гг. / Александр Николаевич Дмитриев. – С-Пг. : Летний сад, 2004. – 528 с.
115. Довгополова О.А. Герменевтика новозавітних вимог в контексті концепції Біблійного закону (за матеріалами «Короткого трактату про політичну владу» Дж. Понета) / Оксана Андріївна Довгополова // Актуальні проблеми держави і права. – 2009. – № 50. – С. 37-45.
116. Довгополова О.А. Особливості розуміння Біблійного закону в англійській тираноборчій думці (за матеріалами «Короткого трактату про політичну владу» Дж. Понета) / Оксана Андріївна Довгополова // Libra. Збірка наукових праць кафедри історії стародавнього світу та середніх віків ОНУ імені І.І. Мечникова. – Одеса, 2010. – С. 67-77.
117. Дулуман Е. Мировозрение. Религия. Коммунизм / Евграф Дулуман. – Симферополь : Таврия, 1998. – 240 с.
118. Енциклопедія політичної думки ; пер. з англ. – К. : Дух і Літера, 2000. – 472 с.
119. Епископ Кассиан (Безобразов). Христос и первое христианское поколение / Епископ Кассиан (Безобразов). – М. : ПСТГУ, 2006. – 576 с.
120. Жданов Ю.А. Во мгле противоречий / Юрий Андреевич Жданов // Вопросы философии. – 1993. – № 7. – С. 65-92.
121. Зарубина Н.Н. Этика служения и этика ответственности в культуре русского предпринимательства / Наталья Николаевна Зарубина // Общественные науки и современность. – 2004. – № 1. – С. 96-105.
122. Зенин Ю. Совместим ли капитализм с христианским мировоззрением? / Юрий Зенин. – Режим доступу : http://chri-soc.narod.ru/Zen_sovmestim_li_kapitalizm.htm.
123. Иваненко С.И. Религия и бизнес: Бог помогает предпринимателям, которые Его чтут / Сергей Игоревич Иваненко // С.И. Иваненко, Ю.Н. Васильев, А.С. Тимощук. – М. : Философская книга, 2009. – 272 с.
124. Изложение учения Сен-Симона ; перевод с франц. М.Е. Ландау под ред. и с ком. Э.А. Желубовской. Вступ. статья В.П. Волгина. – М.-Л. : Издательство Академии Наук СССР, 1947. – 557 с.
125. Ильенков Э.В. Диалектика абстрактного и конкретного в научно-теоретическом мышлении / Эвальд Васильевич Ильенков // Вопросы философии. – 1955. – № 1. – С. 42-56.
126. Ильенков Э.В. Диалектическая логика: Очерки истории и теории / Эвальд Васильевич Ильенков. – М. : Политиздат, 1984. – 328 с.
127. Ильенков Э.В. Космология духа / Эвальд Васильевич Ильенков // Философия и культура. – М. : Политиздат, 1991. – С. 415-437.
128. Иосиф Виссарионович Сталин. Краткая биография / Сост. : Александров Г.Ф., Галактионов М.Р., Кружков В.С., Митин М.Б., Мочалов В.Д., Поспелов П.Н. ; 2-е изд., испр. и доп. – М. : Воениздат, 1947. – 243 с.
129. История Всесоюзной Коммунистической партии (большевиков) / Научн. послесл. Р.А. Медведева / Репр. изд. – М. : ОГИЗ, Госполитиздат, 1945. – 350 с.
130. Истягин Л. Дихотомия войн и революций в реалиях эпохи глобализации / Леонид Истягин // Альтернативы. – 2006. – № 2. – С. 144-145.
131. Истягин Л. Пацифизм и социализм – тенденция к синтезу / Леонид Истягин // Социализм-21. 14 текстов постсоветской школы критического марксизма. – М. : Культурная революция, 2009. – С. 121-136.
132. Кабе Э. Путешествие в Икарию. Философский и социальный роман :
в 2-х кн. / Этьен Кабе. – М. : Издательство Академии Наук СССР, 1948. – Кн. 1. – 648 с.; Кн. 2. – 518 с.
133. Кагарлицкий Б. Марксизм: не рекомендовано для обучения / Борис Кагарлицкий. – М. : Алгоритм, 2005. – 480 с.
134. Кам’янська А.В. Український націонал-комунізм: витоки, сутність, еволюція : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної думки» / Анна Вікторівна Кам’янська. – К., 2008. – 22 с.
135. Кампанелла Т. Город Солнца / Тамазо Кампанелла : перев. с лат. и ком. Ф.А. Петровського ; вступ. статья В.П. Волгина. – М. : Акад. наук СССР, 1954. – 227 с.
136. Канарш Г.Ю. Социальная справедливость: философские концепции и российская ситуация / Григорий Юрьевич Канарш. – М. : Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2011. – 236 с.
137. Кантор К.М. Двойная спираль истории. Историософия проектизма / Карл Моисеевич Кантор. – М. : Языки славянской культуры, 2002. – 735 с.
138. Кара-Мурза С.Г. Евреи, диссиденты и еврокоммунизм / Сергей Георгиевич Кара-Мурза. – М. : Алгоритм, 2002. – Серия : Тропы практического разума. – 256 с.
139. Каутский К. К критике теории и практики марксизма ; пер. с нем. доп. по франц. изд. / Карл Каутский. – Одесса : Порядок, 1905. – 291 с.
140. Каутский К. Карл Маркс и его историческое значение ; пер. с рукоп. под ред. Н. Рязанова / Карл Каутский. – М. : Тип.-литогр. Рус. Тов-ва печатн. и издат. дела, 1908. – 62 с.
141. Каутский К. Экономическое учение Карла Маркса ; пер. И.М. Дебу / Карл Каутский. – СПб. : Изд. В. Врублевского, 1907. – 229 с.
142. Каутский К. Этика и материалистическое понимание истории ; пер. с нем. И. Постман / Карл Каутский. – М. : Госиздат, Моск. Отд-ние. 1-я Образц. тип. М.С.Н.Х., 1922. – 191 с.
143. Каширский Е.Д. О христианском учении / Евгений Дмитриевич Каширский. – Режим доступу : http://calvin.tvcom.ru/faq/faq7.htm#id010.
144. Кашников Б.Н. Исторический дискурс российской справедливости / Борис Николаевич Кашников // Вопросы философии. – 2004. – № 2. – С. 15-36.
145. Келле В.Ж. Марксизм и постмодернизм / Владислав Жанович Келле // Альтернативы. – 2006. – № 3. – С. 43-52.
146. Кирдяшкин А. Вопрос о нравственности – ключевой вопрос государственного строительства / Андрей Кирдяшкин. – Режим доступу : http://chri-soc.narod.ru/kird_nrav.htm.
147. Кисельов С.О. Міра свободи індивіда у державі / Сергій Олегович Кисельов // Політичний менеджмент. – 2003. – № 3. – С. 92-100.
148. Кисельов С.О. Проблема свободи у Платона / Сергій Олегович Кисельов // Наукові записки. – Т. 82 : Політичні науки / Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія» ; [ред. кол. : В.С. Брюховецький, В.П. Моренець, В.Є. Панченко ; ред. тем. вип. : В.М. Якушик, О.В. Гарань, В.П. Горбатенко ; упоряд. В.М. Якушик]. – К. : Києво-Могилянська академія, 2008. – C. 14-18.
149. Кисельов С.О. Философия любви: Эрос v/s ratio / Сергій Ол