Печенюк Дмитро Олександрович. КОНЦЕПЦІЯ СИЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ БЕНДЖАМІНА БАРБЕРА

Краткое описание

Печенюк Дмитро Олександрович. Назва дисертаційної роботи: "КОНЦЕПЦІЯ СИЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ БЕНДЖАМІНА БАРБЕРА"

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
Печенюк Дмитро Олександрович
УДК 141.311:321.7 Б.Барбер

КОНЦЕПЦІЯ СИЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ БЕНДЖАМІНА БАРБЕРА
Спеціальність 23.00.01 – теорія та історія політичної науки
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Науковий керівник –
кандидат філософських наук, доцент
Федірко Іван Павлович
Київ – 2014
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОНЦЕПЦІЇ
СИЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ Б. БАРБЕРА 10
1.1. Ступінь наукової розробленості політичних ідей Б. Барбера 10
1.2. Теоретичні джерела концепції сильної демократії 24
1.3. Методологічна база дослідження концепції сильної демократії 46
Висновки до розділу 1 54
РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ КОНЦЕПЦІЇ СИЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Б. БАРБЕРА 57
2.1. Критика представницької форми народовладдя 57
2.2. Політична участь громадян у контексті сильної демократії 88
2.3. Інституційний та інституціональний аспекти сильної демократії 104
Висновки до розділу 2 117
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ
СИЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ Б. БАРБЕРА 121
3.1. Об’єктивні та суб’єктивні проблеми реалізації
сильної демократії 121
3.2. Політичний досвід Швейцарії як приклад практичної реалізації
концепції сильної демократії 137
3.3. Демократичні процеси в Україні в контексті ідей сильної
демократії Б. Барбера 151
Висновки до розділу 3 167
ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасний стан соціальнополітичних відносин в України обумовлює нагальну потребу удосконалення
політичної системи, запровадження ефективних інноваційних
комунікативних технологій між державою та громадянським суспільством.
Модернізація у відповідності з досягненнями демократичних країн стане
умовою позитивних зрушень. Одним із ключових етапів нововведень має
стати розширення прямої демократії, що дозволить залучити населення до
політичного дискурсу, зробити його більш відповідальним, обізнаним та
свідомим. Проте політична практика має опиратися не лише на приклад
досвідчених демократій, а й мати надійний фундамент у вигляді виважених
наукових узагальнень та рекомендацій. Вітчизняна політологія, логічно
узгоджена з актуальними теоретичними здобутками світової політичної
науки, може стати такою основою. З урахуванням таких настанов ми маємо
спиратися на наукові підходи, що мають аплікативний характер і можуть
сприяти як удосконаленню наукового знання, навчального процесу, так і
соціально-політичної дійсності.
Концепція сильної демократії Б. Барбера належить до
партисипаторного напряму в рамках політичної науки, для якого політична
участь є і метою політичного процесу і одночасно показником якості
демократії, її інститутів та механізмів. Розвиваючи ідеї засновників цього
напряму, американський дослідник пропонує нове розуміння громадянина,
громади і держави, розробляє цілу низку рекомендацій щодо збалансування
взаємодії громадянського суспільства і по-справжньому демократичної
держави із збереженням усіх ключових принципів демократії, але з
критично переосмисленим розумінням дихотомії приватного та спільного
інтересу, індивідуального та загального блага. Логіка класичного
лібералізму сьогодні виявляється неактуальною, насамперед, тому що не
може винайти адекватний спосіб вирішення суспільних протистоянь,
концепція ж сильної демократії прагне вирішити суспільний конфлікт.
Дослідження ідей Б. Барбера може бути корисним і для української
політичної науки, яка на даному етапі формується, виробляючи власну
традицію, і для політичної практики через те, що сьогодні триває еволюція
вітчизняної демократії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження здійснене в межах комплексної наукової
програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів
глобалізації» та науково-дослідної теми філософського факультету БФ041-
01 «Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного
розвитку сучасного суспільства».
Мета і задачі дослідження. Мета полягає у розкритті засад, змісту
та особливостей концепції сильної демократії Б. Барбера, що може бути
застосовано при дослідженні демократичних процесів в Україні. Хід
дослідження спрямовано на вирішення таких задач:
- визначити та проаналізувати теоретичні джерела та
методологічні засади дослідження концепції сильної демократії Б. Барбера;
- з’ясувати значення концепції сильної демократії Б. Барбера для
сучасної політичної науки;
- розкрити сутність сильної демократії як суспільно-політичного
процесу, проаналізувати особливості політичної участі громадян в її
контексті;
- дослідити інституційний та інституціональний аспекти сильної
демократії;
- визначити можливості застосування концепції сильної
демократії Б. Барбера при дослідженні сучасних демократичних процесів у
світі та в Україні.
Об’єкт дослідження – теорія демократії.
Предмет дослідження – концепція сильної демократії Б. Барбера.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали
системний, структурно-функціональний, інституційний, історичний,
порівняльний методи, а також соціокультурний підхід. Перший метод
використовувався для підтвердження системної цілісності наукових
поглядів Б. Барбера як узгодженої концепції. Другий - допоміг розкрити
призначення у сильній демократії таких елементів як політична культура,
політична освіта, демократична держава, громадянське суспільство,
функціональну відповідність кожного з них. Інституційний метод
використовувався для вивчення ключових інституцій сильної демократії:
сусідських асамблей, асамблей регіонального і державного рівнів,
державних структур, призначених забезпечувати політичну освіту громадян
та дорадчий процес по виробленню політичних рішень. Історичний метод
дозволив дослідити логіку розгортання суспільно-політичних подій в
культурному контексті США, України та інших держав. Порівняльний
метод було використано для критичного переосмислення теоретичних засад
аналізу концепції сильної демократії Б. Барбера, на стадії виведення
пріоритетних дефініцій категоріального апарату, у ході компаративного
аналізу прямої і представницької форм демократії тощо. Соціокультурний
підхід допоміг виявити соціально-політичний та культурно-історичний
контексти формування особистості вченого Б. Барбера, системи його
наукових уявлень, дослідити умови формування партисипаторного напряму
у політичній науці тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що
вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний
політологічний аналіз концепції сильної демократії Б. Барбера, виявлено в
ній теоретичні принципи та ідеї, які можуть бути застосовані при
дослідженні демократичних процесів у світі та в Україні.
Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які
виносяться на захист:
- подальшого розвитку набув аналіз теоретичних джерел
дослідження концепції сильної демократії Б. Барбера. Основними
теоретичними передумовами формування поглядів вченого стали
концептуальні ідеї Дж. Коула, К. Пейтмен, Дж. Бернхейма, які базуються на
дослідженні сутності, ознак та механізмів демократії участі, що дає
можливість критично переосмислити поняття загального блага, політичного
рішення, прямої демократії та політичної участі; доведено, що
партисипаторний напрям з іманентними йому перевагами, не позбавлений
недоліків, адже надто ідеалізує політичну зацікавленість громадян, не
враховує проблеми фінансових витрат, які виникають при запровадженні
громадських освітніх проектів, механізмів прямої демократії тощо, нівелює
на політичній арені такі конкурентні сили як групи інтересів, олігархічні
клани, які імовірно чинитимуть перепони змінам, що можуть зменшити
прибутковість їхніх кампаній та проектів, і перебільшує політичну сутність
людини, сподіваючись на те, що вона зможе відмовитися на користь
загального блага від ліберального ідеалу, що, безперечно, цінує свободу,
рівність та справедливість, але нарівні з ними і приватні інтереси;
- вперше у вітчизняній політичній науці розкрито цілісний характер
концепції сильної демократії Б. Барбера, виявлена її внутрішня логіка та
фундаментальні засади; досліджено зміст і особливості сильної демократії,
функціональну відповідність її структурних елементів; проаналізовано
базові умови політики: дію, публічність, необхідність, вибір,
обґрунтованість, конфлікт та відсутність незалежних основ для оцінки;
доведено, що політична участь громадянина може бути повноцінною лише
за умов реалізації у трьох ключових аспектах: спільному обговоренні,
спільному рішенні і спільній дії, при чому на всіх цих етапах мають бути
максимально враховані як когнітивні зв’язки, так і емоційні складові; у
дисертаційній роботі подане авторське визначення сильної демократії з
урахуванням барберівського трактування, яке відображає змістовну сутність
цієї дефініції: сильна демократія – це така форма правління, за якої
громадянське суспільство, наділене достатнім рівнем об’єктивного знання
та інформації від демократичної держави, спроможне, використовуючи
легальну процедуру обговорення, приймати легітимні рішення, що
стосуються певної соціальної спільноти (локальної, регіональної,
загальнонаціональної), засад її існування і найбільш гострих проблем
функціонування, та брати участь у процесі їх запровадження, контролі
реалізації та оцінці результатів; досліджено класифікацію демократичних
політичних режимів Б. Барбера, а саме: владну, правову, плюралістичну
(представницькі демократії), унітарну та сильну моделі (прямі демократії);
- уточнено інституційний та інституціональний виміри сильної
демократії за Б. Барбером, а саме комплекс інституційних реформ,
пов’язаних із організацією нових соціальних структур, як то сусідські
асамблеї, об’єднання громадян на локальному, регіональному та
загальнонаціональному рівнях з детальним вивченням їх структури, складу,
способу обрання представників (жеребкування), ротації задля подолання
корупції, системи оплати громадянської роботи; доведено, що ініціатива і
референдум мають стати основними інструментами діяльності громад, а
електронні засоби комунікації - оптимізаторами суспільного діалогу та
здійснення прямої демократії; проаналізовано актуальні виклики прямій
демократії, що криються у якості і характері освіти, а також способі
використання інноваційних телекомунікаційних технологій їхніми
власниками;
- поглиблено дослідження такого механізму безпосереднього
народовладдя як референдум (досвід Швейцарії), виявлені позитивні та
негативні прояви його застосування; проаналізовані вітчизняні соціальнополітичні, історичні та законодавчі передумови для поширення прямої
демократії; доведено необхідність удосконалення законодавчої бази,
особливо в аспекті місцевого референдуму, який гарантований
Конституцією України, але не регламентований окремим законом; уточнено
цілу систему інструментів безпосереднього народовладдя на всіх рівнях, від
місцевого до загальнонаціонального: на рівні села - вибори інспекторів
поліції, головних лікарів, суддів; на рівні міста - прийняття стратегічних
рішень регіонального розвитку тільки на основі рішень місцевого
референдуму; введення муніципальної поліції та виборності низки посад
міського рівня, наприклад, головний архітектор, землевпорядник, керівник
комунального підприємства; на загальнонаціональному рівні -
удосконалення механізмів національних референдумів, розробка і
впровадження систем електронного голосування тощо;
- обґрунтоване авторське бачення наукової та прикладної
значущості концепції сильної демократії Б. Барбера; доведено, що вона має
нормативний характер та значний теоретичний потенціал, і може бути
задіяна при вирішенні універсальних проблем розвитку політичної науки,
обґрунтування демократичних цінностей та раціональних засад суспільнополітичного життя, а також слугувати орієнтиром для практичних
перетворень політичної дійсності у демократизації та оптимізації
політичних процесів, модернізації комунікативних зв’язків між
громадянським суспільством та державою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
матеріали дисертаційного дослідження є суттєвим внеском у дослідження
загальнотеоретичних та прикладних аспектів демократичних процесів.
Матеріали роботи можуть бути використані при розробці нормативних
курсів та спецкурсів з історії політичної думки, теорії політики та теорії
демократії, а також у діяльності органів державної влади, місцевого
самоврядування та неурядових організацій.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні
положення і висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри
політології, аспірантських семінарах філософського факультету, були
оприлюднені на наукових конференціях у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка: Дні науки філософського факультету
2013 (Київ, 2013), Дні науки філософського факультету 2014 (Київ, 2014).
Публікації. Основний зміст і результати проведеного дослідження
опубліковані у 6 статтях у фахових виданнях, з яких 4 включені у
міжнародні наукометричні бази, 1 науковому повідомленні та 2 тезах
виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів,
поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок, список використаної
літератури включає 160 найменувань на 13 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження можна зробити наступні
висновки.
У дисертаційній роботі здійснено комплексний політологічний
аналіз концепції сильної демократії Б. Барбера, в межах діалектичної
традиції критично переосмислено її ключові положення. У цій концепції
вдалося виявити суттєві теоретичні засади та ідеї, які можуть бути
застосовані при дослідженні розвитку демократичних процесів у світовій
суспільно-політичній практиці загалом та вітчизняній зокрема.
Концепція сильної демократії Б. Барбера є завершеною, логічною і
несуперечливою, що доводить системність авторського викладу інформації,
несуперечливість гіпотез та можливість логічних узагальнень. По суті ідея
сильної демократії – це конкретне втілення загальної партисипаторної
моделі, яка передбачає докорінну зміну у розумінні ролі і значення
громадянина та громадськості у політичних процесах.
Дослідження концепції сильної демократії неможливе без аналізу
теоретико-методологічних засад, якими виявляються науково-дослідні
роботи вітчизняних (В. Бортніков, Т. Грозіцька, Н. Лікарчук тощо) та
зарубіжних науковців (Дж. Вік, Дж. Вольф, Г. Дейлі, Г. Джордан, Т. Зіттель,