Скляр Олег Юрійович Ідея свободи в політичних вченнях XVIII - XIX ст. : Скляр Олег Юрьевич Идея свободы в политических учениях XVIII - XIX вв.

Краткое описание

Скляр Олег Юрійович, фахівець ІІ категорії на­вчальної лабораторії геодезії та картографії кафе­дри геодезії та картографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Ідея свободи в політичних вченнях XVIII - XIX ст.» (23.00.01 - теорія та історія політичної науки). Спецрада Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
СКЛЯР ОЛЕГ ЮРІЙОВИЧ
УДК [123.1:008:32]:141.5”17/18”
ДИСЕРТАЦІЯ
ІДЕЯ СВОБОДИ В ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕННЯХ XVIII–XIX СТ.
23.00.01 – теорія та історія політичної науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________О. Ю. Скляр
Науковий керівник доктор філософських наук, професор
Кирилюк Федір Михайлович
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП ..............................................................................................................14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ СВОБОД ………………................. 22
Висновки до розділу 1…………………………………………………... 62
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ
СВОБОД В КЛАСИЧНИХ ІДЕОЛОГІЯХ ХVІІІ–ХІХ ст.
ТА ЇХ СУТНІСТЬ...……….......................................................................... 64
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….. 104
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ
ПОЛІТИЧНИХ СВОБОД В ДОСЛІДЖЕННЯХ НАУКОВЦІВ
ХVІІІ–ХІХ ст. В СУЧАСНИХ УМОВАХ................................................. 108
Висновки до розділу 3 ............................................................................. 181
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................ 189
Додаток А. Список публікацій здобувача за темою дисертації…………. 208
Додаток Б. Відомості про апробацію результатів дисертації………….... 210

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний теоретикометодологічний аналіз становлення та розвитку політичних свобод на основі
наукових праць представників класичних ідеологій переважно періоду XVIII–
XIX ст., їх послідовників та визначено практичне значення сутності політичних
свобод в дослідженнях даного періоду для сучасних умов. Головні наукові й
практичні результати дослідження є такими:
1. Поняття “політичні свободи” – одне із найбільш вживаних у сучасному
лексиконі, однак воно має досить велику кількість значень. Для обґрунтування
власної позиції з цього питання ми вдалися до аналізу базових вимірів
дослідження поняття “політичні свободи” представниками класичних ідеологій
XVIII–ХІХ ст. Методами системного аналізу та наукової класифікації було
досліджено визначення свободи в основних напрямках суспільно-державних
стосунках, а саме: в цивілізаційному, філософському, соціальному, правовому та
політичному вимірах із застосуванням сучасної методології класифікації за
змістом: свобода як термін, як процес, як практична дія в суспільстві, як
реальність, для з’ясування усіх можливих складових елементів свободи. Це
надало повноти розуміння яким чином формується і розвивається свобода як
багатозначне явище і, зокрема, було сформульовано визначення свободи у
політичному сенсі наступним чином: як термін – реалізація інтересів громадян у
політико-владних відносинах; як процес – формування громадянської культури
особистості, посилення громадянського змісту освіти, набуття знань, вмінь і
навичок стосовно реалізації громадянських прав і свобод. Загальнолюдські
цінності, які сконцентровані в ній виступають гарантом демократичної
стабільності політичних процесів; як дія в суспільстві –раціоналізація влади у її
єдності з народом у формі народне представництва. Місцеве самоврядування – не
лише принцип, а й інструмент забезпечення свободи у соціумі); практика як
реальність – наявність легітимного демократичного політичного режиму, який
визнає плюралізм поглядів і дій, передбачає чітке визначення меж втручання
185
держави і різних колективів у справи людини. Держава виступає гарантом
існування, реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина.
2. Запропоновано авторське визначення поняття “політичні свободи”, як
кореневого різновиду соціальних свобод і першочергової умови для існування
демократичного суспільства, яка виявляється насамперед правопорядком, тобто
сукупністю політичних і правових норм з чітко визначеними повноваженнями, які
надають можливість людині й громадянину право як на участь у вирішенні
місцевих, регіональних і державних справ так і в захисті власних інтересів, не
порушуючи при цьому права інших. Це образ можливої й дозволеної поведінки
громадян у сфері політики, який координується за допомогою цінностей, норм і
санкцій. Визначення свободи у політичному вимірі – це реалізація інтересів
громадян у політичній системі суспільства.
3. Узагальнено основні наукові ідеї та гіпотези концепції політичних свобод
в класичних ідеологіях ХVІІІ–ХІХ ст. Визначено, що:
– в класичному лібералізмі сутність політичних свобод визначено як
загальновстановлений порядок рівноправ’я, з можливістю прийняття участі
кожного громадянина у здійсненні політичної влади, узгодженості інтересів
людини і держави, можливість отримувати задоволення, уникаючи страждання і
при цьому бути в певній незалежності від державної влади, але почуватись
захищеним державою;
– в консерватизмі сутність політичних свобод визначена як збереження
історичних традицій, форм і принципів суспільного та політичного устрою, а
також на протидію радикальними реформам та обережним ставленням до будьяких змін взагалі. Він заперечує дієвість революцій, акцентуючи увагу на
ефективності еволюційного поступу:
– в утопічних доктринах політичні свободи розглядались через призму
осмислення соціального ідеалу, самоврядування, гармонійного розвитку людини.
Спільними рисами їх поглядів були ідеї відсутності експлуатації, ліквідації
суперечностей між фізичною і розумовою працею, знищення приватної власності,
як осьового зла соціальної нерівності людей. Ними не визнавались радикальні
186
шляхи переходу до нового ладу, заперечувались революційні методи боротьби.
Вони прагнули змінити суспільні відносини еволюційним шляхом;
– в марксизмі політичні свободи визначено як поєднання історично
обумовленого явища з економічним чинником і визначено її як систему
суспільного устрою в державі, за допомогою якого індивіди отримують
матеріальну і соціальну базу у формі соціально-необхідних умов: заробітної
плати, житла, лікування, навчання, відпочинку та реалізації рівних можливостей
для всіх індивідів, за допомогою соціального устрою держави. Комунізм являє
собою надбудову цього устрою як регулятивної і контролюючої системи над
соціальним устроєм.
4. Епоха буржузних революцій XVIII–ХІХ ст. перемістила свободу з
моральної філософії у політичну площину. Тоді ж виникла негативна і позитивна
концепції політичної свободи. Негативну свободу Т. Гоббс ототожнював з
невтручанням у справи особистості, з відсутність примусу і гноблення, у захисті
від деспотизму думки і тиранії більшості, з можливістю “робити все
безперешкодно і без остраху бути покараним іншим”. Чим ширша область
невтручання, тим більшою стає свобода людини. Однак, при існуючому стані
речей свобода не може бути безмежною, бо її безмежність спричинила б те, що всі
стали чинити нескінченні перешкоди один одному і в результаті такої “природної
свободи” виник би соціальний хаос, свобода слабшого була б пригнічена
сильнішим. Тому область дій повинна бути обмежена законом. “Функція закону
полягає в запобіганні таких зіткнень” (Ф. Лассаль). Однак, такі лібертаріанці як
Дж. Локк, Дж. Міль, Б. Констант і А. Токвіль визнавали, що повинна існувати
деяка мінімальна область особистої свободи в яку не можна втручатись за жодних
умов (принаймні свободи віри, переконань). Якщо ця свобода порушується то
індивідуальна воля заганяється у вузькі рамки для мінімального розвитку
природних здібностей людини, без яких вона не здатна досягти своїх цілей.
Звідси: необхідність провести межу між сферою приватного життя і сферою
публічної влади. Де її провести – дискусійне питання, але провести її треба.
Позитивна свобода розуміється як свобода самовиявлення, самоврядування,
187
реалізація власних прагнень, тобто “сам собі хазяїн”. Однак, в цьому приховані
великі загрозу індивідуальній свободі. На практиці це - ілюзія вільного вибору,
засіб маніпуляції, маскування хибних цілей популярними цінностями. Це свобода
вести якийсь приписний спосіб життя, яка на ділі (в марксизмі) виявилась
тиранічною системою. “Свобода може існувати тільки в державі, де всі відносини
регулюються правом і де закони панують над волею правителів” (Ш. Л.
Монтеск’є).
5. Основними чинниками впливу на формування і рівень реального
забезпечення політичних свобод у різних країнах зумовлений історичними,
географічними, соціально-економічними, культурними та політико-правовими
умовами становлення державності. Базовими факторами впливу на формування і
розвиток політичної свободи є наступні: карні закони, географічний фактор,
цивілізаційний (історичний), засоби масової інформації та інформаційні
технології. Дисертантом доопрацьовано і зазначено важливість впливу в
сучасному світі таких чинників як оподаткування і релігійний.
Фактор оподаткування – це чітке, конкретне, зрозуміле правило, яке задля
збереження політичної свободи повинно бути незмінне завжди і всюди: чим
більше свободи у громадян, тим більше з них можна стягувати податків, менше
свободи, менше податків – це правило самої природи незмінне скрізь і завжди.
Політична складова свободи у системі оподаткування походить у стягуванні з
громадян зайвого. Із моменту стягування зайвого кожна людина по мірі її статків,
у більшій чи меншій мірі, стає заручником держави і з цього моменту головна
економічна складова наповнення держбюджету, у вигляді податків, починає
працювати проти самих громадян та стає для них, на відміну від держави, вже не
економічною складовою, а політичною системою поборів.
Не менш актуальним у наш час є релігійний чинник. Найкраще було б в
державі мати одну релігію, однак, якщо це не можливо, держава повинна
оберігати своїх громадян від конфліктів між прихильниками різних конфесій.
Наочним прикладом останніх є конфлікт між християнством та мусульманством,
188
який поширюється завдяки розширеному будівництву мечетей у переважно
християнських країнах (наприклад, Україна, Польща, Франція).
6. Зазначено, що сучасний світ багато в чому базується на ідеях, які
сформулювались у різні течії саме у період XVIII–XІX ст., тому аналіз
дослідження такого багатогранного явища як політичні свободи в наукових
теоріях ХVІІІ–ХIХ ст. має вагоме значення для сучасного політичного процесу в
Україні. Більшість положень політичних свобод переведені у площину практичної
діяльності, ціннісних ідеалів та правових нормативів, закріплених чинною
Конституцією України. Водночас цілком очевидно, що реальне забезпечення
політичних свобод в Україні далеке від належного і має здебільшого формальний
характер. Перетворення його в реальний ефективний чинник передбачає
розв’язання низки соціально-економічних і політичних проблем. Досить суттєвим
для українських реалій у питанні політичних свобод є те, що громадяни у
відстоюванні своїх прав для швидкого і дієвого результату почали переходити від
поодиноких випадків у площину колективного відстоювання своїх політичних
прав і свобод, залучаючи для цього ЗМІ.