ОСОБЛИВОСТІ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ : ОСОБЕННОСТИ УРЕГУЛИРОВАНИЯ этнополитических конфликтов

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ОСОБЛИВОСТІ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ
  • Альтернативное название:
  • ОСОБЕННОСТИ УРЕГУЛИРОВАНИЯ этнополитических конфликтов
  • Кол-во страниц:
  • 189
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


    На правах рукопису

    ЄРМАКОВ Павло Петрович
    УДК: 323.12


    ОСОБЛИВОСТІ ВРЕГУЛЮВАННЯ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ


    Спеціальність 23.00.05 – етнополітологія та етнодержавознавство


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук


    Науковий керівник –
    КОРЖ Мирослав Олексійович,
    кандидат філософських наук,
    доцент


    Київ – 2009









    ЗМІСТ


    ВСТУП ............................................................................................................ 3

    РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження етнополітичних конфліктів
    1.1. Поняття та сутність етнополітичного конфлікту ................................. 13
    1.2. Структура етнополітологічного конфлікту .......................................... 34
    1.3. Типологізація етнополітичних конфліктів ........................................... 50
    Висновки до Розділу 1 ................................................................................... 60

    РОЗДІЛ 2. Основні конфліктогенні чинники етнополітичних конфліктів
    2.1. Аналіз причин виникнення етнополітичних конфліктів ..................... 63
    2.2. Ідеологічна складова етнополітичних конфліктів ............................... 77
    2.3. Надмірна толерантність як шлях до ескалації етнополітичних конфліктів у демократичному суспільстві ..................................................
    87
    2.4. Етнічність як фактор конфліктності ...................................................... 95
    Висновки до Розділу 2 ................................................................................... 107

    РОЗДІЛ 3. Шляхи врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні
    3.1. Етнонаціональна політика та етнополітичний менеджмент як основа регулювання етнополітичних конфліктів .......................................
    109
    3.2. Основні методи врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні .............................................................................................................
    125
    3.3. Адекватна виборча система як засіб макрополітичного регулювання етнополітичних конфліктів ....................................................
    145
    Висновки до Розділу 3 ................................................................................... 155

    ВИСНОВКИ .................................................................................................. 157

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 163










    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Україна нині перебуває на етапі свого історичного розвитку, коли політична наука набуває першорядного значення в розв’язанні завдань, які визначають подальші перспективи існування української держави та її народу, окреслюють їхні життєві основи політичного буття в світі, де небувалого значення набули глобалізація, регіоналізація, локалізація. Такі світові реалії вже сьогодні спростовують прогнози щодо всеохоплюючої інтернаціоналізації, створення мегаетносу, натомість зайвий раз переконливо підтверджуючи, що людство не може бути представлено як аморфна, безнаціональна маса, позбавлена національних почуттів, традицій та звичаїв, які не співпадають, або ж суперечать основним принципам та догмам культури, що нав’язується.
    Сучасні тенденції світового суспільно-політичного розвитку характеризуються підвищенням в ньому ролі етнічного чинника, розширенням меж політичної участі етнонаціональних спільнот. Посилення боротьби етнонаціональних меншин за свої права і свободи, процес політизації етнічності, який відображений у науці теорією „етнополітичного ренесансу”, свідчать про загострення конкуренції між так званими „протилежними світами”, яка сьогодні відбувається в межах несумісності духовно-культурних та цивілізаційних парадигм. При цьому надмірна абсолютизація практики толерантності у сфері міжетнічних стосунків з одночасним невизнанням раціональної ролі насильства в конкретно-історичних умовах, парадоксально, але провокує (як свідчать недавні події у деяких розвинених країнах Заходу) хвилі екстремізму, етнополітичної напруженості, тим самим істотно дестабілізуючи суспільно-політичну ситуацію, загрожуючи національній безпеці.
    Подібні тенденції в сучасних умовах мають загрозливий характер. Ігнорування їх, небажання визнати як реально існуючі, мають всі шанси у недалекому майбутньому набути катастрофічного, незворотного характеру. Адже історія переконливо свідчить, що будь-яке неадекватне сприйняття загроз національній безпеці є небезпечним. Особливо це стосується етнополітичної сфери, в межах якої надзвичайно складно досягнути гармонізації стосунків.
    Аналіз умов та причин виникнення конфліктів у національній сфері показує, що домінуючий вплив на процес їх розвитку спричиняє політичний фактор. Все це породжує ситуацію, коли конфлікти збігаються: політичний конфлікт, пов'язаний з боротьбою за владу, надає поживну середу для розвитку національно-етнічних конфліктів, і навпаки, національно-етнічні конфлікти виявляються засобом боротьби за владу. Така специфіка конфліктної ситуації не може не відображатися на процесі вирішення межнаціональних протиріч, в наслідок чого особливої актуальності набуває проблема використання політичних механізмів для врегулювання етнополітичних конфліктів.
    Сучасний досвід політичного врегулювання міжнаціональних конфліктів показує, що цей процес має стихійний, безсистемний характер. В багатьох випадках у політичного керівництва відсутня продумана стратегія та тактика вирішення спірних національних проблем, що призводить до затяжної кризи. Тому важливим завданням вивчення етнополітичних конфліктів є проблема пошуку нових, найбільш ефективних шляхів врегулювання конфліктних ситуацій та уникнення насильницьких форм конфліктної поведінки.
    Акцент на дослідженні етнополітичної специфіки конфліктних ситуацій дозволяє виявити чинники, які визначають динаміку розвитку держав, а вивчення витоків, генезису та специфіки протікання етнополітичних конфліктів дає можливість відшукати найбільш оптимальні способи та методи їх врегулювання.
    Актуальність теми дослідження також визначається особливостями сучасної політичної ситуації, яка склалася в Україні, де процеси етнізації набувають зростаючого значення. Посттоталітарна конфліктогенність українського суспільства зумовила потребу у глибоких дослідженнях феномену етнополітичного конфлікту, знання про те, до яких наслідків може призвести ігнорування і яке значення для суспільства має недопущення, врегулювання етнополітичних конфліктів. На жаль, доводиться констатувати, що вітчизняна наукова думка виявилася не готовою вчасно надати глибокі теоретичні розробки з проблем етнополітичних конфліктів. На сьогодні існує потреба у ґрунтовних дослідженнях з даної проблематики. Недостатня науково-теоретична розробленість етнополітичної проблематики істотно гальмує як розвиток відповідної галузі науки, так і вирішення етнополітичних проблем на практиці.
    Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлена наступними обставинами:
    1) політичною спрямованістю етнополітичних конфліктів, що потребують використання політичних методів їх врегулювання;
    2) широкою розповсюдженістю та гостротою етнополітичних конфліктів, які є загрозою та перешкодою для розвитку процесу модернізації в пострадянському суспільстві;
    3) політичною ситуацією, що постійно змінюється та виникаючою потребою в нових підходах до проблем політичного врегулювання етнополітичних конфліктів;
    4) пошуком шляхів недопущення насильницьких форм конфліктної поведінки;
    5) необхідністю геополітичного підходу до проблеми етнополітичного конфлікту.
    Зазначені обставини визначають актуальність та формують напрямок даного дисертаційного дослідження, пов’язаного з визначенням впливу етнополітичного конфлікту, зокрема в аспекті особливостей його врегулювання.
    Ступінь наукової розробки. При написанні дисертаційної роботи використовувалась науково-дослідницька література зарубіжних, російських та вітчизняних авторів.
    Дослідження етнополітичних конфліктів відбувалося відповідно до загальних тенденцій розвитку сучасних теорій конфлікту, які активно почали розвиватись з середини 50-х років ХХ століття. В своєму становленні та розвитку сучасна конфліктологічна парадигма пройшла два основних етапи. Перший етап (1950–1970-ті рр.) пов’язаний з виділенням конфлікту в якості окремої галузі соціологічного знання. Даний етап характеризується зосередженням основної уваги дослідників на вивченні причин та функцій конфлікту, динаміці конфліктної поведінки. Основними представниками цього етапу є Л. Козер, Дж. Бернард, Р. Дарендорф, А. Рапопорт та інші.
    Представники другого етапу (1980–1990-ті рр.), серед яких такі вчені як: І. Галтунг, К. Боулдінг, А. Крисберг та інші, головним чином свої дослідницькі зусилля спрямували у бік розробки питань щодо розв’язання та попередження конфліктів.
    З точки зору проблематики даного дисертаційного дослідження вагомого значення набувають праці з теорії конфлікту в межах яких здійснювались дослідження, спрямовані на визначення деструктивного або ж конструктивного характеру конфліктів. В цьому розрізі на увагу заслуговують по-перше, наукові доробки таких дослідників як Т. Парсонс, Р. Мертон та їх послідовники, які тлумачили конфлікт як соціальну аномалію, відхилення від нормального розвитку суспільства; по-друге, їх наукових опонентів, передусім, Г. Зіммеля, Р. Дарендорфа, Л. Козера та інших, які виходять із визначення конфлікту як неминучого і навіть позитивного явища.
    Серед дослідників, які активно займаються дослідженням феномену етнополітичного конфлікту варто виокремити таких російських науковців як А. Здравомислов, В. Іноземцев, А. Єрохін, А. Коновалов, А. Садохін, А.-Х. Султигов, В. Тишков та інші. Основною тенденцією у дослідженнях російських науковців з даної проблематики є адаптація розробок західних дослідників до російської соціальної ситуації.
    Вітчизняними політологами започатковано низку наукових напрямів, які генерують розробки етнополітичної конфліктології. Цей комплекс проблем активно розробляється в працях І. Кураса, О. Майбороди, М. Обушного, В. Ребкала, Ю. Римаренка, С. Римаренка, О. Антонюка, І. Онищенко, В. Євтуха, Л. Нагорної, О. Нельги, М. Пірен. Цінність досліджень цих вчених полягає у сприянні поглибленому усвідомленню феномену етнічності, природи міжетнічних стосунків, етнокультурних та етнонаціональних чинників державотворення, у переосмисленні традиційного уявлення щодо ролі етнічності у політиці, створені нових підходів, звільнених від ідеологічної заангажованості у ґрунтовному осмисленні загальнотеоретичних етнонаціональних та етнополітичних проблем.
    Окремим аспектам, пов’язаним з проблематикою етнополітичних конфліктів присвячені праці О. Картунова, А. Кіссе, І. Кресіної, О. Кривицької, О. Маруховської, Г. Перепелиці та інших. На особливу увагу заслуговують праці В. Котигоренка, який одним з перших серед українських науковців здійснив комплексний аналіз проблеми етнополітичних конфліктов. У своїх працях та статтях дослідник торкається всіх проблем етноконфліктолопї: співвідношення етнополітичного та етнічного конфлікту, типологізації, етнічних протиріч та конфліктів в Україні за період її незалежного існування та багатьох інших аспектів цієї проблеми.
    Втім, попри помітну активізацію науково-дослідницької діяльності вітчизняних науковців з етнополітичної проблематики, значна кількість суттєвих елементів все ще залишаються поза увагою дослідників, зокрема, проблема впливу етнополітичних конфліктів на процес розвитку суспільства. А саме в аспекті процесу врегулювання етнополітичних конфліктів, особливостей форм та методів, які виробила українська влада за 18 років незалежності, проблем їх подолання, недосконалості, а також проблем, пов'язаних з їх наслідками.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”, науково-дослідної теми філософського факультету „Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть” (011БФ041-1). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка 27 грудня 2004 року (протокол № 4).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є політологічний аналіз процесу врегулювання етнополітичних конфліктів.
    Обрана мета обумовила необхідність вирішення таких основних завданнь:
    - здійснити аналіз основних теоретико-методологічних підходів щодо розуміння поняття та сутності етнополітичного конфлікту;
    - розглянути природу, причини виникнення й тенденції розгортання етнополітичних конфліктів у суспільствах, які перебувають на різних рівнях та етапах свого розвитку;
    - дати авторське тлумачення проблеми виокремлення основних конфліктогенних чинників етнополітичних конфліктів;
    - розкрити зміст та особливості впливу етнополітичних конфліктів на процес розвитку суспільства;
    - показати специфіку етнополітичних конфліктів на пострадянському просторі та їх тісний зв'язок з політичними процесами;
    - з’ясувати особливості процесу врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні.
    Об’єктом дослідження є етнополітичний конфлікт як суспільне явище.
    Предметом дослідження є особливості врегулювання етнополітичних конфліктів.
    Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система філософських, загальнонаукових і спеціальних політологічних методів. Відповідно до визначених об’єкта, предмета дослідження та поставлених задач запроваджується певна методологія, яка передбачає використання декількох методів і підходів. У дисертаційному дослідженні застосовуються наступні методи: системний метод дав змогу розглянути стабільний розвиток суспільства як комплекс елементів, що утворюють цілісний процес, а етнополітичний конфлікт як його субпроцес. Порівняльний метод використовується у дисертації при співставленні різноманітних конфліктних ситуацій, форм прояву, моделей конфліктної динаміки та способів врегулювання конфліктів з метою виокремлення основних конфліктогенних чинників етнополітичних конфліктів. Історичний метод дозволив розглянути явище етнополітичного конфлікту в контексті його послідовно-часового розвитку, а також виявити взаємозв’язок минулого, сьогодення й майбутнього. Соціологічний метод дозволив з’ясувати вплив етнополітичних конфліктів на політичну сферу суспільства. Функціональний метод використоно для аналізу взаємозв’язку між етнополітичними явищами у реальній дійсності. Біхевіористський метод застосовано з метою вивчення різноманітної поведінки з точки зору політики окремих особистостей і етнонаціональних груп. Критично-діалектичний метод орієнтує на критичний аналіз, виявлення суперечностей та соціально-політичних змін.
    Дисертаційна робота є комплексним теоретичним дослідженням етнополітичних конфліктів у розрізі визначення впливу врегулювання даних конфліктів на забезпечення стабільного розвитку суспільства. У ній одержані наукові результати, що характеризуються новизною та розкривають базову концепцію дисертації:
    1. Дістало подальшого розвитку узагальнення здобутків дослідження феномену етнополітичного конфлікту у науковій думці. Встановлено, що розгляд етнополітичних конфліктів виключно в межах концепцій етнічного чи політичного конфліктів суттєво звужує дослідницькі можливості пізнання етнополітичного конфлікту. В результаті стверджується доцільність їх розведення з одночасним встановленням між ними взаємозв’язку та взаємопідпорядкованості, використовуючи при цьому евристичний потенціал кожного з напрямків для глибшого дослідження як самого феномену етнополітичного конфлікту, так і конкретних випадків їх розгортання, врегулювання, попередження та прогнозування.
    2. Запропоновано авторське визначення поняття етнополітичний конфлікт, під яким автор розуміє зіткнення несумісних інтересів, цілей різних суб’єктів, а саме етносів, етнічних меншин, корінних народів між собою та з інтересами держави в етнополітичній сфері. Проаналізовано сутність етнополітичного конфлікту. Було висвітлено взаємозв’язок між якістю політичної влади та її здатністю виходити з етнополітичних конфліктів.
    3. На новому науковому рівні встановлено, що застосування тих чи інших методів та способів політичного врегулювання етнополітичного конфлікту залежить від конкретної стадії його розвитку, що дозволяє здійснювати «рефлексивну політику», змінювати тактику, а за потребою й стратегію розвитку конфлікту виходячи із ситуації, що склалася.
    4. Вперше доведено, що надмірна абсолютизація практики толерантності у сфері міжетнічних стосунків з одночасним невизнанням раціональної ролі насильства в конкретно-історичних умовах призводить до виникнення хвилі екстремізму, етнополітичної напруженості, тим самим істотно дестабілізуючи суспільно-політичну ситуацію. При цьому зроблені висновки, з одного боку, про необхідність та доцільність насилля, а з іншого боку – про обмежені можливості силового вирішення етнополітичних проблем, що забезпечить короткочасну стабілізацію ситуації.
    5. Удосконалено перелік основних конфліктогенних чинників етнополітичних конфліктів. На основі аналізу конфліктних ситуацій в різних суспільствах стверджується, що їх виокремлення корелюється з такими показниками як: загальний рівень розвитку суспільства, ступінь докорінності та темпи здійснюваних перетворень, спроможність суспільства щодо пристосування до нових умов. Встановлено, що у суспільствах з високим рівнем щодо цих показників конфліктогенні чинники етнополітичних конфліктів переважно мають культурно-цивілізаційний характер, в той час як у трансформаційних суспільствах ці чинники набувають здебільшого соціально-економічного характеру.
    6. Поглиблено розуміння впливу етнополітичних конфліктів на процес розвитку суспільства. Посилаючись на тезу про домінуючий, визначальний характер етнополітичних конфліктів в сучасному світі, а також визначаючи стабільність як певну динаміку змін та неминучість змін за умови доволі високого ступеню їх впорядкованості, встановлено, що етнополітичні конфлікти в аспекті їх врегулювання вносять момент стабільності в загальний процес розвитку суспільства. Показано, що внаслідок тривалого ігнорування етнополітичних протиріч та суперечностей, невизнання об’єктивного характеру етнополітичних конфліктів виникає «стресова ситуація», зворотною реакцією на яку є загострення етнополітичних стосунків, у розрізі «агресивної політичної участі» етнічних груп, метою якої є зміна ситуації, яка склалась. Доведено, що діяльність, спрямована на застосування технологій врегулювання етнополітичних конфліктів, виступає в якості своєрідних «запобіжників», які не допускають їхнього виходу за критичні межі, тим самим створюючи необхідні передумови для забезпечення стабільного розвитку суспільства.
    7. Дістало подальшого розвитку розкриття особливостей врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні. На підставі виявлення та опису таких соціальних фактів як наявність етнічних груп, які користуються пільгами, привілеями порівняно з іншими етнічними групами, визначення та характеристика етнополітичних ризиків в Україні, наявність зовнішніх каталізаторів політичної активності етнонаціональних спільнот, наявність та специфіка етнічної стратифікації вітчизняного соціуму та деяких інших встановлено, що загальна особливість технологій врегулювання етнополітичних конфліктів в нашій державі полягає у використанні принципів та методів «ситуативної рефлексії» та «ситуативних поступок». Наслідком цього є тимчасове зниження рівня гостроти реально існуючих протиріч та неузгодженостей в сучасному етнополітичному організмі України, переведення та утримання їх у латентному стані, що загрожує посиленням етнічних упереджень, зростанням етнофобій й переходом до відкритих зіткнень. Доведена необхідність подолання практики запізнілого виявленім етнополітичного конфлікту, свідомого чи неусвідомленого та все ж тривалого його ігнорування, спроб приховати наявні проблеми в етнополітичній сфері українського суспільства, ознаки яких все ще мають місце в нашій державі і які є одним з визначальних чинників стримування процесу стабільного розвитку суспільства.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дана робота є певним внеском у загальнотеоретичне дослідження етнополітичних конфліктів та може сприяти аналізу процесів, які відбуваються у етнополітичній сфері суспільства. Здійснений аналіз сприяє поглибленню уявлень про процеси і тенденції, які мають місце в сучасному українському суспільстві. Матеріали дослідження можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів з філософії політики, політичної соціології, практичної політології, етнополітичної конфліктології, етнополітології.
    Апробація результатів дослідження. Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались на методологічних семінарах аспірантів кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З окремих проблем дослідження було зроблено доповіді на Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 15 квітня 2005 р.) та Міжнародній науковій конференції „Дні науки Філософського факультету” (м. Київ, 18–19 квітня 2007 р.).
    Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображено у п’яти статтях, розміщених у фахових виданнях з політичних наук та двох тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.
    Структура дисертації обумовлена метою, об’єктом, предметом та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів та висновків. Загальний обсяг дисертації становить 189 сторінок, із них обсяг основного тексту 162 сторінки. Список літературних джерел містить 280 найменувань (14 з яких іноземною мовою) обсягом 27 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертаційному досліджені наведене теоретичне узагальнення і вирішення на новому рівні проблеми, що виявляється у розкритті сутності етнополітичних конфліктів, особливостей їх врегулювання. Показано важливість і необхідність дослідження проблеми політичного врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні. В процесі роботи над темою підтвердилися багато припущень з питань, пов'язаних з характером і специфічними особливостями розвитку цих конфліктів, станом їх політичного врегулювання на даний момент, а також можливостями підвищення ефективності цього процесу за рахунок використання методологічних принципів системності і превентивності. В процесі політологічного аналізу проблем вирішення етнополітичних конфліктів дисертант дійшов ряду наступних висновків.
    1. Здійснено аналіз основних теоретико-методологічних підходів щодо розуміння поняття та сутності етнополітичного конфлікту. Етнополітичні конфлікти є різновидом конфліктів соціальних та політичних. У їх основі лежить неприйняття домінування (реальне або уявне) однієї національної спільності над іншою. Це стосується влади, доступу до ресурсів, до культурних цінностей і так далі. При цьому джерелом етнополітичних конфліктів виступає весь комплекс соціально-економічних, політичних суперечностей. Проте на рівні буденної свідомості вони часто приймають «етнічну» інтерпретацію, тим самим зводяться до проблем взаємин етнічних спільностей.
    В умовах розпаду багатонаціональних держав у центрі етнополітичних конфліктів виступають, як правило, проблеми влади. Тому характер і динаміка етнополітичних конфліктів набувають яскраво вираженої політичної спрямованості, через що майже кожен конфлікт на території пострадянського простору можна назвати прихованим політичним конфліктом. У основі їх походження лежить стан потенційної конфліктності, що накопичився в суспільстві на той час, а також боротьба за владу між новою і старою політичною елітою.
    2. Оцінюючи феномен етнополітичних конфліктів, необхідно подолати тенденцію розгляду даного феномену виключно в межах концепцій етнічного або політичного конфліктів, яка домінує у науковій літературі. Це дозволить поглибити дослідження низки фундаментальних питань, пов'язаних з визначенням специфіки феномену етнополітичних конфліктів, виявленням детермінант, стимулюючих перехід конфліктної ситуації у конфлікт, пошуком показників гостроти, тривалості, наслідків конфліктної поведінки, які мають місце в етнополітичній сфері суспільства. Зрушення у науковому мисленні, тобто в описі й тлумаченні соціально-політичних явищ, до яких належить етнополітичний конфлікт, актуалізує достатньо нову проблему інституалізації етнополітичних конфліктів, зосередження уваги навколо досліджень альтернативних технологій врегулювання етнополітичних конфліктів, дозволяє «зняти» з етнополітичного конфлікту його оцінку як винятково негативного явища, тим самим спрямувавши дослідницькі зусилля на виявлення та обґрунтування позитивної ролі етнополітичних конфліктів у житті суспільства.
    Дослідження проблеми політичного врегулювання етнополітичних конфліктів показує, що у вітчизняній політології вироблені певні підходи до цього питання. До їх числа можна віднести нормативний, реалістичний, ідеалістичний, індиферентний та інші. Як способи реалізації названих підходів виступають силовий, компромісний або інтеграційний. Проте багато з цих підходів і методів не завжди використовується на практиці політичного регулювання. Тому необхідний пошук нових шляхів для вирішення цієї проблеми. Проведений аналіз свідчить про відсутність методики і реальних механізмів ведення переговорного процесу в процесі політичного врегулювання конфліктів. Однією з проблем ведення переговорного процесу при врегулюванні конфліктів є недостатня кількість фахівців в цій області і суміжною з нею областю конфліктології. Однією з основних умов підвищення ефективності врегулювання етнополітичних конфліктів повинен бути системний підхід до цього процесу. Систематизація процесу врегулювання конфліктів полягає в комплексній оцінці рівня етнополітичної обстановки в різних регіонах; у комплексному характері дії на конфлікти методами економічної, соціальної і національної політики; у створенні багаторівневої структури різних інститутів і організацій для координації зусиль по запобіганню і врегулюванню міжнаціональних конфліктів як в масштабах СНД, так і окремих держав; у виробленні певної системи заходів (методів і механізмів) поетапного вирішенню конфліктів залежно від стадії його розвитку; у комплексному ухваленні рішень по врегулюванню конфлікту, що припускає використання “стратегічних”, “оперативних” і “тактичних” рішень.
    3. Об’єктивне розуміння сутності етнополітичних конфліктів, їх ролі та значення в загальному процесі розвитку суспільства неможливе без знання про конфліктогенні чинники такого роду конфліктів. Аналіз конкретних проявів конфліктної поведінки в сфері етнополітичних стосунків у суспільствах з різним рівнем розвитку, узагальнення щодо особливостей конфліктних ситуацій дозволяють стверджувати, що для суспільств з високим рівнем розвитку властиві конфліктогенні чинники етнополітичних конфліктів цивілізаційно-культурного характеру. Натомість, у суспільствах, які переживають трансформаційні перетворення, домінуючими є конфліктогенні чинники соціально-економічного плану. Також даний аналіз дав змогу виявити певний парадокс, пов'язаний із сучасною практикою толерантності. Встановлено, що тенденція до надмірної абсолютизації позитивної ролі толерантності, яка домінує у високорозвинених суспільствах, провокує дестабілізацію ситуації у етнополітичній сфері. Разом з тим, дотримання принципу толерантності у трансформаційних суспільствах сприяє відносній стабільності етнополітичної ситуації. Процес врегулювання етнополітичних конфліктів багато в чому залежить від типу і характеру конфліктних відносин. Одні конфлікти вдається врегулювати за допомогою мирних (компромісних) способів. Інші переходять у фазу озброєного протистояння, тому для їх врегулювання застосовуються як мирні, так і силові методи. Третій тип конфліктів, що перейшов у стан громадянської війни, вимагає тільки силового втручання. Все це говорить про те, що вибір того або іншого методу врегулювання відбувається виходячи з конкретної ситуації. Проте він не завжди адекватний динаміці розвитку конфліктної ситуації. При цьому практика врегулювання конфліктів показує, що домінуючою тенденцією залишається силове втручання в конфлікт.
    4. Аналізуючи динаміку мінливості соціально-політичних реалій, факторів та детермінант, що викликають конфліктні ситуації, які постійно виникають в житті суспільства, а також функції конфліктів на макросоціальному, міжгруповому та внутрішньогруповому рівнях, приходимо до висновку, що в сучасних умовах конфлікт набуває якості особливого, можливо єдиного, способу організації сучасного суспільства. Відповідно до цього змінюється й ставлення до окремих видів конфліктів, в тому числі й до етнополітичного конфлікту. Останній сприймається як природна форма стосунків та взаємодій у етнополітичній сфері, яка за певних умов викликає не лише деструктивні, але й конструктивні наслідки для соціальної системи. Інакше кажучи, ефективне врегулювання етнополітичних конфліктів уможливлює виконання ними позитивної ролі, зокрема сприяючи інтеграції та стабілізації етнонаціональних груп, інститутів, стимулюючи прогрес, вдосконалення етнополітичних відносин, тим самим виступаючи чинником стабільності розвитку соціальної системи в цілому.
    5. Показано специфіку етнополітичних конфліктів на пострадянському просторі. Практика вирішення етнополітичних конфліктів показує відсутність єдиної стратегії і тактики вирішення міжнаціональних проблем на території пострадянського простору, що привело до неузгодженості в діяльності керівництва різних країн СНД з їх вирішення. Все це свідчить про необхідність координації політики по врегулюванню конфліктів на рівні держав, а також підвищення ефективності всього цього процесу за рахунок нових підходів і принципів. Однією з основних умов підвищення ефективності врегулювання етнополітичних конфліктів повинен бути системний підхід до цього процесу. Систематизація процесу врегулювання конфліктів полягає в комплексній оцінці рівня етнополітичної обстановки в різних регіонах; у комплексному характері дії на конфлікти методами економічної, соціальної і національної політики; у створенні багаторівневої структури різних інститутів і організацій для координації зусиль по запобіганню і врегулюванню міжнаціональних конфліктів як у масштабах СНД, так і окремих держав; у виробленні певної системи заходів (методів і механізмів) поетапного вирішення конфліктів залежно від стадії їхнього розвитку; у комплексному ухваленні рішень по врегулюванню конфлікту, що припускає використання «стратегічних», «оперативних» і «тактичних» рішень. Основним напрямом оптимізації конфліктних відносин повинен стати пошук основ згоди, без якої не досягти повного вирішення міжнаціональних протиріч у суспільстві. В умовах перехідного періоду, який переживають всі колишні республіки СРСР, основними шляхами для створення основ згоди і конструктивної співпраці можуть бути оволодіння мистецтвом оптимального ведення конфлікту з використанням методів «консенсусної» політики, поетапне зниження напруженості в конфліктних відносинах за рахунок механізмів інституалізації, легітимізації, структурування конфліктуючих груп і подальшої редукції конфлікту. У основі реалізації «консенсусної» політики повинні лежати принцип опори на конструктивні сили, а також пошук загальних інтересів, які дозволяють робити ставку на об'єднання конфліктуючих сторін. Формування елементів «консенсусної» політики і пошук шляхів досягнення згоди в міжнаціональних відносинах абсолютно не означає відсутність розбіжностей і суперечностей між суб’єктами цих відносин. Такий підхід лише дозволяє вийти за рамки стереотипів, що склалися, і змінити парадигму мислення в цьому питанні.
    6. З’ясовано особливості процесу врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні. Великою мірою успіх у забезпеченні стабільності етнополітичної ситуації в Україні залежить від запобігання, врегулювання, прогнозування етнополітичних конфліктів. А це, безумовно, потребує глибокого всебічного знання про причини та чинники, що здатні спровокувати такого роду конфлікти. В сучасних умовах, відповідно до того, що етнополітичні конфлікти мають домінуючий, визначальний характер, проблема забезпечення стабільного розвитку суспільства набуває тенденцій прямої залежності від процесу врегулювання етнополітичних конфліктів. За вісімнадцять років незалежності українська влада виробила певні методи врегулювання етнополітичних конфліктів: метод «уникнення конфлікту», метод «рефлексивної політики», методи «ситуативної рефлексії» та «ситуативних поступок».










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1 Абдулатипов Р. Г. Парадоксы суверенитета: перспективы человека, нации, государства / Абдулатипов Р. Г. – М. : Славян. диалог, 1994. – 224 с.
    2 Авксентьев В. А. «Конфликт цивилизаций» в региональном преломлении: Кавказ и Балканы / В. А. Авксентьев, Б. В. Аксюмов // Политические исследования. – 2007. – № 4. – С. 146–157.
    3 Агрессия и мирное сосуществование: универсальные механизмы контроля социальной напряженности у человека / [под ред. М. Л. Бутовской]. – М. : Научный мир, 2006. – 275 с.
    4 Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої «Політики» / Тома Аквінський ; [пер. О. Кислюка]. – К. : Основи, 2000. – 796 с.
    5 Аклаев А. Р. Этнополитическая конфликтология: Анализ и менеджмент : учеб. пособие / Аклаев А. Р. – М. : Дело, 2005. – 471 с. – (Академия народного хозяйства при Правительстве РФ).
    6 Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шлях модернізації, врахування міжнародного досвіду / [під заг. ред. Ю. Тищенко]. – К. : Український незалежний центр політичних досліджень, 2004. – 312 с.
    7 Альтермант У. Этнонационализм в Европе / У. Альтермант. – М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. – 367 с.
    8 Антонюк О. В. Основи етнополітики : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Антонюк О. В. – К. : МАУП, 2005. – 432 с.
    9 Арендт Х. Начала тоталитаризма / Х. Арендт // Філософія політики: Хрестоматія : у 4 т. / [ред. кол. Л. В. Губерський; авт.-упоряд. : В. П. Андрущенко (кер.) та ін.]. – К. : Знання України, 2003–2003. –
    Т. ІІІ. – 2003. – С. 217–233.
    10 Арон Р. Мир і війна між націями / Раймон Арон ; [пер. з франц. Віктора Шовкуна]. – К. : МП „Юніверс”, 2000. – 688 с.
    11 Арутюнян Ю. В. Трансформация постсоветских наций: По материалам этносоциологических исследований / Арутюнян Ю. В. – М. : Наука, 2003. – 207 с.
    12 Афанасьев М. Н. Невыносимая слабость государства / Афанасьев М. Н. – М. : РОССПЭН, 2006. – 271 с.
    13 Ахиезер А. С. Дезорганизация как категория общественной науки / А. С. Ахиезер // Общественные науки и современность. – 1995. – № 6. – С. 23–31.
    14 Ашкеров А. Ю. Социальная антропология : учеб.-метод. пособие / Ашкеров А. Ю. – М. : Маркет ДС Корпорейшн, 2005. – 605 с.
    15 Бавин П. С. Социальная география ксенофобии и толерантности / П. С. Бавин // Политические исследования. – 2006. – № 6. – С. 37–58.
    16 Баграмов Э. Межэтнические отношения и проблема толерантности / Э. Баграмов // Наука. Политика. Предпринимательство. – 2004. – № 2. – С. 56–66.
    17 Байрак М. В. Етноконфесійний чинник у формуванні української політичної нації: політологічний аналіз : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Байрак М. В. – К.,2004. – 170 с.
    18 Баньковская С. П. Миграция, свобода и гражданство: парадоксы маргинализации / С. П. Баньковская // Политические исследования. – 2006. – № 4. – С. 120–126.
    19 Баранов А. В. Политическая регионалистика : курс лекций / А. В. Баранов, А. А. Вартумян. – М. : Изд-во РГСУ „Союз”, 2004. – 332 с.
    20 Бауман З. Индивидуализированое общество / З. Бауман ; [пер. с англ.]. – М. : Логос, 2005. – 325 с.
    21 Бауер Отто. Національне питання і соціал-демократія / Отто Бауер – К. : Основні цінності, 2004. – 120 с.
    22 Белецкий М. И. Национально-культурные и идеологические ориентации населения Украины / М. И. Белецкий, А. К. Толпыго // Политические исследования. – 1998. – № 34. – С. 74–89.
    23 Бистрицький Є. Політична філософія посткомунізму: горизонти методології / Є. Бистрицький // Політична думка. – 1995. – № 1 (5). – С. 3–12.
    24 Білоус О. Кому загрожують зарубіжні стратегії трансформації? / О. Білоус // Віче. – 1999. – № 3. – С. 3–23.
    25 Бляхер Л. Е. Нестабильные социальные состояния / Бляхер Л. Е. – М. : РОССПЭН, 2005. – 207 с.
    26 Богданов А. А. Тектология: всеобщая организационная наука : в 2 кн. / Богданов А. А. ; [ред. кол.: Л. И. Абалкин (отв. ред.) и др.]. – М. : Экономика, 1989–1989. –
    Кн. 1.– 1989.– 304 с.
    27 Богданов А. А. Тектология: всеобщая организационная наука : в 2 кн. / Богданов А. А. ; [ред. кол.: Л. И. Абалкин (отв. ред.) и др.]. – М. : Экономика, 1989–1989. –
    Кн. 2. – 1989. – 352 с.
    28 Бочковський О. Вступ до націології / О. Бочковський. – К. : Генеза, 1998. – 144 с.
    29 Браун М. Пол Посібник з аналізу державної політики / Пол М. Браун ; [пер. з англ.]. – К. : Основи, 2000. – 243 с.
    30 Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса / Бромлей Ю. В. – М. : Наука, 1983. – 413 с.
    31 Бусыгина И. М. Политическая регионалистика / Бусыгина И. М. – М. : РОССПЭН, 2006. – 279 с.
    32 Буховец О. Г. О временных ресурсах постсоветского этнонационализма / О. Г. Буховец // Политические исследования. – 2005. – № 5. – С. 138–146.
    33 Валевський О. Ситуація історичного вибору (Феномен посттоталітарного суспільства) / О. Валевський // Політологічні читання. – 1994. – № 2. – С. 34–47.
    34 Валевський О. Л. Політичний конфлікт в сучасній Україні: культурні виміри, структура, принципи аналізу : монографія / О. Л. Валевський, А. Т. Ішмуратов. – К. : НІСД, 1997. – 101 с.
    35 Василенко И. А. Геополитика современного мира : учеб. пособие / Василенко И. А. – М. : Гардарики, 2006. – 317 с.
    36 Вебер Макс. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. / Макс Вебер. – К. : Основи, 1998. – 534 с.
    37 Вівчарик М. М. Етнополітичні процеси в українському селі : дис. ... доктора політ. наук : 23.00.02 / Вівчарик М. М. – К., 1994. – 366 с.
    38 Відсутність соціального конфлікту призводить до деградації суспільства. Але конфлікт повинен бути конструктивним / День. – 2000. – № 193. – С. 4.
    39 Возжеников А. В. Международный терроризм: борьба за геополитическое господство : монография / [общ. ред. А. В. Возжеников]. – М. : РАГС, 2005. – 527 с.
    40 Войтович Р. В. Ідеологія як фундаментальна парадигма державного управління в перехідний період / Р. В. Войтович // Вісник УАДУ. – 1998. – № 4. – С. 119–126.
    41 Востриков С. В. Урегулирование конфликтов в ближнем зарубежье (К разработке стратегии России) / С. В. Востриков // Политические исследования. – 1999. – № 5. – С. 129–136.
    42 Гаджиев К. Политическая идеология: концептуальный аспект / К. Гаджиев // Вопросы философии. – 1998. – № 12. – С. 3–20.
    43 Галкин А. А. Стабильность и изменения сквозь призму культуры мира / А. А. Галкин // Политические исследования. – 1998. – № 6. – С. 114–122.
    44 Гаммер О. Національна справа, інтернаціоналїзм, імперіялїзм і соціялїзм : зб. статей / О. Гаммер, К. Реннар ; [пер. з нім.]. – Б. м., 1915. – 105 с.
    45 Гон М. М. Детермінантні фактори політизації етнічності (західноукраїнська парадигма міжвоєнного періоду) / М. М. Гон // Перспективи. – 2004. – № 1 (25). – С. 111–116.
    46 Гоптарева И. Б. О возможных механизмах разрешения конфликта / И. Б. Гоптарева // Политические исследования. – 1998. – № 6. – С. 132–141.
    47 Гоптарева И. Б. Политико-правовые стоки учения о федерализме / И. Б. Гоптарева // Право и политика. – 2001. – № 9. – С. 131–139.
    48 Гордон Л. А. Общество „недовольных” (Особенности массового сознания в переходный период) / Л. А. Гордон // Политические исследования. – 1998. – № 3. – С. 32–48.
    49 Горовиц Д. Структура и стратегия этнического конфликта / Д. Горовиц // Власть. – 2007. – № 4. – С. 49–54.
    50 Горовиц Д. Структура и стратегия этнического конфликта / Д. Горовиц // Власть. – 2007. – № 6. – С. 35–41.
    51 Горовіц Д. Міжетнічні конфлікти: З новою передмовою // Д. Горовіц ; [пер. з англ.]. – Харків : Каравела, 2004. – 684 с.
    52 Гриффен Л. А. Общественный организм  введение в теоретическое обществоведение / Гриффен Л. А. – К. : Задруга, 2000. – 438 с.
    53 Дарендорф Р. Общество и свобода / Р. Дарендорф // Філософія політики: Хрестоматія : у 4 т. / [ред. кол. Л. В. Губерський; авт.-упоряд. : В. П. Андрущенко (кер.) та ін.]. – К. : Знання України, 2003–2003. –
    Т. ІІІ. – 2003. – С. 24–31.
    54 Декларація прав національностей України // Законодавство України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
    55 Денисов В. В. Социология насилия. (Критика современных буржуазних концепцій) / Денисов В. В. – М. : Политиздат, 1975. – 214 с.
    56 Дергачев В. А. Геополитика : учеб. пособие / Дергачев В. А. – М. : ЮНИТИ, 2004. – 448 с.
    57 Дмитренко С. Народ – Етнос: сутнісні та термінологічні особливості етнополітологічного визначення поняття / С. Дмитренко // Людина і політика. – 2004. – № 4. – С. 28–33.
    58 Дмитриев А. В. Конфликтология : учеб. пособие / Дмитриев А. В. – М. : Гардарики, 2000. – 320 с.
    59 До новітнього українського світогляду і стратегії. З нагоди роковин А. Камінського – політика і вченого (нариси) / [під ред. В. Сікора]. – К. : Економіка і право, 2002. – 148 с.
    60 Дремлюгин Д. М. Некоторые проблемные аспекты категории соотношения этноса и государства / Д. М. Дремлюгин, Л. А. Дремлюгин, К. В. Столбиков, Н. В. Макарова // Научные труды Междунар. науч.-практ. конф. ученых МАИДИ (ГТХ), МСХА, ЛНАУ, 11–12 января 2005 г. – М., Луганск : МАИДИ, 2005. – Т. 4. – С. 11–13.
    61 Дугин А. Г. Основы геополитики. Геополитическое будуще Росии. Мысли пространством / А. Г. Дугин. – М. : Арктогея Центр, 2000. – 924 с.
    62 Ерасов Б. С. Социокультурные и геополитические принципы евразийства / Б. С. Ерасов // Политические исследования. – 2001. – № 5. – С. 65–74.
    63 Етнополітичний розвиток України: досвід, проблеми, перспективи / [Ю. Шаповал (керівн. авт. кол.) та ін.]. – К. : Ін-т національних відносин і політики НАН України, 1997. – 212 с.
    64 Етнічний довідник : у 3 ч. / [під ред. В. Б. Євтуха]. – К. : Інститут соціології НАН України, 1997–1997. –
    Ч. І: Етнічні меншини в Україні. – 1997. – 141 с.
    65 Етнічний довідник : у 3 ч. / [під ред. В. Б. Євтуха]. – К. : Інститут соціології НАН України, 1997–1997. –
    Ч. ІІІ: Етнополітика в Україні. – 1997. – 85 с.
    66 Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду / [Римаренко Ю. І., Вівчарик М. М., Картунов О. В. та ін.]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 516 с.
    67 Європейська хартія регіональних мов та мов меншин 1992 (ЕТS № 148). – К. : Фенікс, 2004. – 22 с.
    68 Євтух В. Етнополітичні дослідження: концептуальні засади / В. Євтух, С. Суглобін // Етнополітична ситуація в Україні: спроби наукової інтерпретації : монографія. – К. : ІНТЕЛ, 1993. – С. 45–69.
    69 Євтух В. Б. Етносуспільні процеси в Україні: можливості наукових інтерпретацій / Євтух В. Б. – К. : ВД „Стилос”, 2004. – 242 с.
    70 Закон України «Про національні меншини в Україні» // Голос України. – 1992. – 16 липня.
    71 Здравомыслов А. Г. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве / Здравомыслов А. Г. – М. : Аспект Пресс, 1997. – 286 с.
    72 Зенгхаас Д. Етнічні конфлікти: причини та шляхи розв’язання / Д. Зенгхаас // Політологічні читання. – 1994. – № 2. – С. 179–188.
    73 Золян С. Т. Проблема и конфликт (Опыт логико-семантического анализа) / С. Т. Золян // Политические исследования. – 1996. – № 4. – С. 96–105.
    74 Иванов О. Социальная напряженность и социальный конфликт / О. Иванов // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 6. – Вып. 3. – 2005. – № 2. – С. 24–31.
    75 Ильинская С. Г. Терпимость и политическое насилие / С. Г. Ильинская // Политические исследования. – 2004. – № 3. – С. 122–126.
    76 Ильинская С. Г. Терпимость и укрепление этноцентричного сознания / С. Г. Ильинская // Политические исследования. – 2003. – № 6. – С. 163–170.
    77 Иноземцев В. Л. Глобальный конфликт в ХХІ в. (Размышления об истоках и перспективах межцивилизационных противоречий) / В. Л. Иноземцев, Е. С. Кузнецова // Политические исследования. – 2001. – № 6. – С. 131–139.
    78 Ирхин Ю. В. Политология : учебник / Ирхин Ю. В., Зотов В. Д., Зотова Л. В. – М. : Юристъ, 2002. – 511 с.
    79 Исаев Б. А. Геополитика : учеб. пособие / Исаев Б. А. – СПб. : Питер, 2005. – 384 с.
    80 Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Г. Йонас ; [пер. з нім. А. Єрмоленко, В. Єрмоленко]. – К. : Лібра, 2000. – 400 с.
    81 Капустин Б. Г. К понятию политического насилия / Б. Г. Капустин // Политические исследования. – 2003. – № 6. – С. 6–26.
    82 Карасев В. И. Общество государство цивилизация: к теории становления социумов / Карасев В. И. – М. : Московский психолого-социальный ин-т; Воронеж : НПО МОДЭК, 2000. – 224 с.
    83 Картунов О. В. Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник / Картунов О. В – К. : Ін-т економіки, управління та господарського права, 1999. – 300 с.
    84 Картунов О. В. Західні теорії етнічності, нації та націоналізму / Картунов О. В – К. : Ун-т економікиі права „КРОК”, 2007. – 192 с.
    85 Картунов О. І спокій тільки сниться! / Олексій Картунов, Ольга Маруховська // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – С. 102–111.
    86 Картунов О. Зародження і становлення нової підгалузі права – етнополітичного права / О. Картунов, П. Муцький // Право України. – 2000. – № 8. – С. 107–112.
    87 Картунов О. Концепції прав людини та етнонаціональних меншин: від конфлікту до компромісу / Олексій Картунов // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. – С. 3–23.
    88 Картунов О. Нова чи оновлена концепція прав етнонаціональних меншин? / Олексій Картунов // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С. 78–90.
    89 Каспэ С. И. Империя и модернизация / Каспэ С. И. – М. : РОССПЭН, 2005. – 253 с.
    90 Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму / Касьянов Г. В. – К. : Либідь, 1999. – 351 с.
    91 Качоха В. Проблема общего блага в современной демократии / В. Качоха // Вопросы философии. – 2000. – № 9. – С. 57–64.
    92 Кимлічка В. Лібералізм і права меншин / В. Кимлічка. – Харків : ЦОІ, 2001. – 176 с.
    93 Кисла А. Кримські татари. Незбіг векторів етнополітичного розвитку / А. Кисла // Віче. – 2004. – № 1 (42). – С. 61–68.
    94 Кіссе А. Виборча система як засіб врегулювання етнічних конфліктів / А. Кіссе // Політичний менеджмент. – 2006. – № 2. – С. 107–114.
    95 Кіссе А. Етнічний конфлікт / А. Кіссе // Віче. – 2006. – № 7–8. – С. 52–56.
    96 Кіссе А. Майбутнє етнічних конфліктів / А. Кіссе // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6. – С. 82–87.
    97 Кіссе А. Новітні концепції етнічного конфлікту: сутність і типологія / А. Кіссе // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 14–23.
    98 Кіссе А. І. Політико-правові засади управління етнічним конфліктом : дис. ... доктора політ. наук : 23.00.05 / Кіссе А. І. – К., 2006. – 413 с.
    99 Клячин А. И. Динамика этнических систем расселения в Крыму (в связи с проблемой возвращения крымских татар) / А. И. Клячин // Этнографическое обозрение. – 1992. – № 2. – С. 13–21.
    100 Ковалев В. А. Этничность и согражданство / В. А. Ковалев, Ю. П. Шабаев // Политические исследования. – 2004. – № 4. – С. 126–138.
    101 Козер Л. Функции социального конфликта / Л. Козер ; [общ. ред. Л. Ионин ; пер. с англ. О. Назарова]. – М. : Идея-пресс, 2000. – 208 с.
    102 Кола Д. Политическая социология / Д. Кола ; [пер. с франц.]. – М. : Весь мир, ИНФРА, 2001. – 406 с.
    103 Колодій А. Нація як суб’єкт політики / А. Колодій. — Львів : Кальварія, 1997. — 55 с.
    104 Колосов В. А. Территориальная идентичность и межэтнические отношения / В. А. Колосов, Т. А. Галкина, А. Д. Криндач // Политические исследования. – 2001. – № 2. – С. 61–77.
    105 Конопельський В. Я. Парадигма громадянсько-територіальної спільності як основа української політичної нації / В. Я. Конопельський // Актуальні проблеми політики. – Одеса : Юрид. літ., 2001. – Вип. 12. – С. 636–649.
    106 Конфлікт культур і філософія толерантності // Політична думка. – 1997. – № 1 (9). – С. 147–168.
    107 Косолапов Н. Конфликты постсоветского пространства: проблемы дифиниции и типологии / Н. Косолапов // Мировая экономика и международные отношения. – 1995. – № 12. – С. 35–47.
    108 Котельников В. С. Определение национальных интересов: версия государственного строительства в Украине в контексте мирового опыта / В. С. Котельников // Политические исследования. – 2000. – № 6. – С. 136–146.
    109 Котигоренко В. Вплив зовнішніх чинників на етнополітичну ситуацію в Україні / В. Котигоренко // Людина і політика. – 2001. – № 4 (16). – С. 10–28.
    110 Котигоренко В. Знання про соціальний конфлікт: абсолют чи відносність? / В. Котигоренко // Політичний менеджмент. – 2003. – № 2. – С. 137–155.
    111 Котигоренко В. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт / Котигоренко В. О. – К. : Світогляд, 2004. – 722 с.
    112 Котигоренко В. Становлення державного етнополітичного менеджменту в Україні / В. Котигоренко // Політичний менеджмент. – 2004. – № 6. – С. 48–63.
    113 Котигоренко В. Сучасні концепції конфлікту як суспільного явища / В. Котигоренко // Людина і політика. – 2002. – № 3. – С. 75–85.
    114 Котигоренко В. Формування сучасного українського законодавства у сфері етнонаціональних відносин: єдність і протилежності концептуальних засад / В. Котигоренко // Наукові записки Ін-ту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – 2002. – Вип. 21. – С. 151–171.
    115 Кравченко А. И. Общество: статика и динамика : учеб. пособие / Кравченко А. И. – М. : Альма Матер; Академический Проект, 2006. – 406 с.
    116 Крадин Н. Н. Политическая антропология : учеб. пособие / Крадин Н. Н. – М. : Логос, 2004. – 272 с.
    117 Красин Ю. А. Метаморфозы демократии в изменяющемся мире / Ю. А. Красин // Политические исследования. – 2006. – № 4. – С. 127–138.
    118 Кресіна І. О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: Етнополітологічний аналіз / Кресіна І. О. – К. : Вища школа, 1998. – 391 с.
    119 Кривицька О. Конфліктний вимір етнонаціонального розвитку України / О. Кривицька // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. – С. 24–37.
    120 Кривицька О. Конфліктність пострадянської етнічної ідентифікації / О. Кривицька // Політичний менеджмент. – 2003. – № 3. – С. 43–55.
    121 Кривицька О. Толерантність чи конфронтація: вектори етноконфліктного потенціалу України / О. Кривицька // Людина і політика. – 2001. – № 6. – С. 3–22.
    122 Круглова Н. В. Проблема толерантности в период глобализации / Н. В. Круглова // Вестник Санкт-Петербургского ун-та. Серия 6. – Вып. 1. – 2005. – № 2. – С. 21–27.
    123 Крымский С. Б. Цивилизационный статус глобализации / С. Б. Крымский // Практична філософія. – 2001. – № 2. – С. 133–138.
    124 Ксенофонт. Греческая история / Ксенофонт ; [пер. з древньогрецької та коментарі С. Я. Лурьє]. – СПб. : Алетейа, 2000. – 448 с.
    125 Кудрявцев В. Н. Избранные труды по социальным наукам : в 3 т. / Кудрявцев В. Н. – М. : Наука, 2002–2002. –
    Т. 3: Политология, идеология, этика. – 2002. – 427 с.
    126 Кудрявцев И. Е. Национальное Я и политический национализм / И. Е. Кудрявцев // Политические исследования. – 1997. – № 32. – С. 77–94.
    127 Кудряченко А. І. Геополітика : підручник для студ. / Кудряченко А. І., Рудич Ф. М., Храмов В. О. – К. : МАУП, 2004. – 293 с.
    128 Курас І. Ф. Етнополітика: історія та сучасність : статті, виступи, інтерв’ю 90-х років / Курас І. Ф. – К. : ІПіЕНД, 1999. – 656 с.
    129 Куць О. М. Етнополітичні аспекти розбудови української держави / О. М. Куць, Ю. О. Куць. – Харків : Видання журналу «Березіль», 1999. – 274 с.
    130 Ландабасо А. Терроризм и этнополитические конфликты : в 2 кн. / А. Ландабасо, А. Коновалов. – М. : Огни, 2004–2004. –
    Кн. І: Из истории басков. – 2004. – 384 с.
    131 Лебедева М. М. «Воронка причинности» при исследовании мировых политических процессов / М. М. Лебедева // Политические исследования. – 2002. – № 5. – С. 60–63.
    132 Лебедева М. М. Мировая политика / Лебедева М. М. – М. : Аспект Пресс, 2006. – 364 с.
    133 Лебедева М. М. От конфликтного восприятия к согласию / М. М. Лебедева // Политические исследования. – 1996. – № 5. – С. 163–167.
    134 Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов. Подходы, решения, технологии : учеб. пособие / Лебедева М. М. – М. : Аспект Пресс, 1999. – 271 с.
    135 Линц Х. Государственность, национализм и демократизация / Х. Линц, А. Степан // Политические исследования. – 1997. – № 5. – С. 9–30.
    136 Литвинцева Е. В пору социальных кризисов / Е. Литвинцева // Служба кадров. – 2001. – № 3. – С. 32–35.
    137 Лихонова И. В. Дестабилизирующие факторы политического процесса и национальная безопасность: современный теоретический дискурс / И. В. Лихонова // Вестник Московского ун-та. Серия 12. Политические науки. – 2004. – № 3. – С. 59–67.
    138 Лубский А. В. Конфликтогенные факторы на юге России: методология исследования и социальные реалии / А. В. Лубский ; [отв. ред. В. В. Черноус]. – Ростов на Дону : Изд-во СКНЦ ВШ, 2005. – 192 с.
    139 Лутовинов В. И. Военно-политические процессы в мире и России / Лутовинов В. И. – М. : Изд-во РАГС, 2005. – 207 с.
    140 Лысенко В. Н. Региональные конфликты в странах СНГ: опыт урегулирования / В. Н. Лысенко // Политические исследования. – 1998. – № 2. – С. 147–157.
    141 Майборода А. Н. Теория этнополитики в западном обществоведении: структура и принципы исследования / Майборода А. Н. – К. : Наукова думка, 1993. – 228 с.
    142 Майборода О. Нації етнічні і політичні: оманливе розрізнення / О. Майборода // Політичний менеджмент. – 2004. – № 5. – С. 15–22.
    143 Макаренко Є. Інформаційно-психологічний захист як чинник збереження політичної ментальності нації / Є. Макаренко // Нова політика. – 1999. – № 2. – С. 50–64.
    144 Макарова Г. Этнос в гражданском обществе / Г. Макарова, У. Ходжаева // Стратегия России. – 2004. – № 10. – С. 73–76.
    145 Макарычев А. С. Стабильность и нестабильность при демократии: методологические подходы и оценки / А. С. Макарычев // Политические исследования. – 1998. – № 1. – С. 149–157.
    146 Макєєв С. Процеси соціальної структуризації в сучасній Україні / С. Макєєв // Політична думка. – 1998. – № 2. – С. 17–24.
    147 Мала енциклопедія етнодержавознавства / [Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін.]. – К. : Довіра, Генеза, 1996. – 942 с.
    148 Малахов В. С. Государство в условиях глобализации / Малахов В. С. – М. : КДУ, 2007. – 256 с.
    149 Маруховська О. О. Врегулювання етнополітичних конфліктів: наука чи мистецтво? / О. О. Маруховська // Віче. – 1998. – № 1. – С. 12–23.
    150 Марченко Г. Политический риск: подходы и типология / Г. Марченко, М. Мошкина // Политический маркетинг. – 2006. – № 6. – С. 11–19.
    151 Марченко Г. И. Методологические подходы к исследованию этнополитических явлений / Г. И. Марченко // Вестник Московского ун-та. Серия 12. Политические науки. – 1995. – № 2. – С. 36–45.
    152 Мацціні Дж. Обов’язки перед країною / Дж. Мацціні // Націоналізм: Антологія. – К. : Смолоскип, 2000. – С. 56–62.
    153 Медведев Н. П. Политическая регионалистика : учебник / Медведев Н. П. – М. : Гардарики, 2002. – 175 с.
    154 Межкультурный диалог : лекции по проблемам межэтнического и межконфессионального взаимодействия / [под ред. М. Ю. Мартыновой, В. А. Тишкова, Н. М. Лебедевой]. – М. : Изд-во РУДН, 2003. – 406 с.
    155 Межуев Б. В. Постколониальный переход и «транснационализация» гражданства / Б. В. Межуев // Политические исследования. – 2004. – № 5. – С. 19–27.
    156 Межуев В. М. Насилие и свобода в политическом контексте / Б. В. Межуев // Политические исследования. – 2004. – № 3. – С. 104–113.
    157 Мейс Дж. Геополітичні імплікації етнополітики / Дж. Мейс // Політична думка. – 1995. – № 1 (5). – С. 87–96.
    158 Мельвиль А. Ю. О траекториях посткоммунистических трансформаций / А. Ю. Мельвиль // Политические исследования. – 2004. – № 3. – С. 114–121.
    159 Меняющаяся Европа: Проблемы этнокультурного взаимодействия / [отв. ред. М. Ю. Мартынова]. – М. : НЗА РАН, 2006. – 440 с.
    160 Мирский Г. И. «Политический ислам» и западное общество / Г. И. Мирский // Политические исследования. – 2002. – № 1. – С. 28–86.
    161 Моисеев Н. Революция или стагнация? / Н. Моисеев // Свободная мысль. – 1998. – № 9. – С. 5–20.
    162 Моисеев Н. Н. О механизмах самоорганизации общества и места Разума в его развитии / Н. Н. Моисеев // Социально-политический журнал. – 1993. – № 8. – С. 45–52.
    163 Моисеев Н. Н. Человек. Среда. Общество / Моисеев Н. Н. – М. : Наука, 1982. – 216 с.
    164 Молчанов М. А. Дисскусионные аспекты проблемы «национальный интерес» / М. А. Молчанов // Политические исследования. – 2000. – № 1. – С. 8–22.
    165 Нагайчук А. Ф. Конфликт интересов: взаимодействие и технология посредничества / А. Ф. Нагайчук // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 6. – 2005. – Вып. 3. – С. 49–53.
    166 Нагорна Л. Національна ідентичність: український феномен в історичній ретроспективі / Л. Нагорна // Розбудова держави. – 1997. – № 7. – С. 12–18.
    167 Нагорна Л. Національна ідентичність: український феномен в історичній ретроспективі / Л. Нагорна // Розбудова держави. – 1997. – № 8. – С. 17–21.
    168 Национализм в мировой истории / [под ред. В. А. Тишкова, В. А. Шнирельмана]. – М. : Наука, 2007. – 601 с.
    169 Невелюк Я. Формування етнополітичної парадигми в українській соціології / Я. Невелюк // Генеза. – 1994. – № 2. – С. 14–21.
    170 Нельга О. В. Теорія етносу. Курс лекцій : навч. посібник / Нельга О. В. – К. : Тандем, 1997. – 368 с.
    171 Новикова Г. В. Сильная стратегия слабых (террор в конце ХХ века) / Г. В. Новикова // Политические исследования. – 2000. – № 1. – С. 169–172.
    172 Обушний М. І. Етнос і нація: проблеми ідентичності / Обушний М. І. – К. : Укр. центр духовної культури, 1998. – 204 с.
    173 Общая и прикладная политология : учеб. пособие / [под общ. ред. В. И. Жукова, Б. И. Краснова]. – М. : МГСУ; Изд-во «Союз», 1997. – 992 с.
    174 Общая теория национальной безопасности / [под общ. ред. А. Прохожева]. – М. : РАГС, 2005. – 338 с.
    175 Основи етнодержавства : підручник / [за ред. Ю. І. Римаренка]. – К. : Либідь, 1997. – 656 с.
    176 Основы стабильности общества: теория и практика / [под общ. ред. Я. А. Пляйса и Г. В. Полуниной]. – М. : Финансовая Академия при Правительстве РФ, 2001. – 213 с.
    177 Оффе К. Этнополитика в восточноевропейском переходном процессе / К. Оффе // Политические исследования. – 1996. – № 2. – С. 27–46.
    178 Очерки социальной антропологии / [отв. ред. В. В. Шарапов]. – СПб. : ТООТК Петрополис, 1995. – 157 с.
    179 Павленко Р. Динаміка громадянського суспільства в Україні / Р. Павленко, С. Рябов // Нова політика. – 1996. – № 5. – С. 16–26.
    180 Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства : навч. посібник / Ю. В. Павленко ; [відп. ред. С. Кримський]. – [2-е вид., стереотип.]. – К. : Либідь, 1999. – 360 с.
    181 Павроз А. В. Группы интересов и лоббизм в политике : учеб. пособие / Павроз А. В. – СПб. : Изд-во СПбГУ, 2006. – 184 с.
    182 Панарин А. С. Народ без элиты / Панарин А. С. – М. : Алгоритм; ЭКСМО, 2006. – 350 с.
    183 Пастухов В. Парадоксальне заметки о современном политическом режиме / В. Пастухов // Pro et Contra. – 1996. – № 1. – С. 3–12.
    184 Пахомов Ю. Глобальные тектонические сдвиги: вызовы и отклики / Ю. Пахомов // Глобальні тектонічні зрушення: виклики та відгуки : матеріали Міжвід. наук.-теорет. конф. (м. Київ, 21–22 квітня 2005 р.) / відп. ред. Ю. М. Пахомов. – К. : Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. – С. 3–13.
    185 Перепелиця Г. М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи / Перепелиця Г. М. – К. : Стилос - ПЦ „Фоліант”, 2003. – 256 с.
    186 Перская В. В. Глобализация и государство / Перская В. В. – М. : Изд-во РАГС, 2005. – 207 с.
    187 Петров К. Е. Структура концепта «терроризм» / К. Е. Петров // Политические исследования. – 2003. – № 4. – С. 130–141.
    188 Пирогов А. И. Политическая психология / Пирогов А. И. – М. : Триста; Академический Проект, 2005. – 362 с.
    189 Пірен М. І. Конфліктологія : підручник / Пірен М. І. – К. : МАУП, 2003. – 360 с.
    190 Побережников И. В. Переход от традици
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины