ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ : ТРАНСФОРМАЦИЯ УКРАИНСКОЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ



  • Название:
  • ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
  • Альтернативное название:
  • ТРАНСФОРМАЦИЯ УКРАИНСКОЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ ИДЕНТИЧНОСТИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ
  • Кол-во страниц:
  • 188
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

    На правах рукопису

    ПЕЛАГЕША Наталя Євгеніївна

    УДК: 329.72/477/+339.92

    ТРАНСФОРМАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ


    Спеціальність 23.00.05 – етнополітологія та етнодержавознавство


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук




    Науковий керівник –
    СТЕПИКО Михайло Тимофійович,
    доктор філософських наук,
    професор




    Київ – 2009











    ЗМІСТ
    ВСТУП ....................................................................................................................3

    РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження феномену ідентичності
    1.1. Соціальна обумовленість проблеми ідентичності. Еволюція уявлень про персональну та колективні ідентичності в дискурсі соціально-політичних наук ........................................................................................................................12
    1.2. Наднаціональні ідентичності як чинник трансформації національних ідентичностей під впливом глобалізації ............................................................39
    1.3. Соціокультурні механізми конструювання наднаціональних ідентичностей .......................................................................................................62
    РОЗДІЛ 2. Україна як об’єкт створення панросійської наднаціональної ідентичності
    2.1. Панросійска наднаціональна ідентичність: зміст, функції, історія та
    чинники формування ...........................................................................................72
    2.2. Політика панросійської ідентичності в Україні: задачі та механізми пливу .....................................................................................................................82
    РОЗДІЛ 3. Європейська наднаціональна ідентичність: досвід для України
    3.1. Європейська ідентичність: зміст та функції .............................................108
    3.2. Політика ідентичності в Європейському Союзі: механізми реалізації ..............................................................................................................118
    3.3. Українська національна ідентичність: шляхи європеїзації .....................145

    ВИСНОВКИ .......................................................................................................162

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЖЕРЕЛ ........................................................170










    ВСТУП

    Актуальність теми. У 1991 р. Україна стала системоутворювальним елементом світової політичної системи, зіткнувшись з потужним процесом, який суперечить її державотворчим устремлінням – глобалізацією. Якщо в період модерну, коли на світовій арені постала більшість європейських держав-націй, суверенітет та чітко визначені кордони були гарантією успішності державотворення, то в епоху постмодерну і глобалізації, їх значення в процесі побудови національної держави поставлено під сумнів процесами розпаду Вестфальскої системи міжнародних відносин. Проте закінчення ери національної держави, як передрікали деякі дослідники, не відбулося. Національна держава залишається основною структурною одиницею світового порядку. Але сьогодні її суб’єктність обмежена діяльністю нових акторів міжнародної політики – наддержавних утворень, міжнародних урядових та неурядових організацій, транснаціональних корпорацій, тощо. Вони стали не менш впливовими, ніж національна держава, та перебрали на себе право втручатися у внутрішні справи окремої країни і здійснювати такі політики, які раніше вважалися виключно справою її компетенції. Нові, породжені глобалізацією актори міжнародних відносин трансформують не тільки економіку національних держав, а й дедалі більше впливають на соціокультурну сферу, а отже, на процеси формування ідентичності. Беручи гуманітарну сферу під свою опіку, вони встановлюють власні правила її функціонування та розвитку. Сучасні постмодерністські концепції стверджують, що національна ідентичність є безпосередньо пов’язаною з конкретним історичним моментом та системою змістів, які продукуються всередині країни та поза її межами. Оскільки “гарячі війни” за сучасної системи міжнародного права є процедурою досить ускладненою, то “воєнні дії” суб’єкти глобалізації переносять у соціокультурну сферу, прикладаючи багато зусиль для поширення власних цінностей, змістів, ідеалів, культурних зразків та мови, що й формують ідентичність. Події набувають рис «холодної війни», а “бойові дії” ведуться за свідомість та лояльність (ідентичність) тих чи інших груп населення. Ці процеси набули таких масштабів, що змусили таких визнаних світових авторитетів, як З. Бауман, С. Хантингтон та Ю. Хабермас, заговорити про кризу національної ідентичності, її розмивання та трансформацію.
    Оскільки національна ідентичність є умовою існування будь-якої держави-нації, необхідність вивчення процесів розмивання та трансформації української національної ідентичності визначає актуальність даної роботи. Досліджувана тема має суттєве значення для подальшого розвитку Української держави ще й тому, що за більшістю прогнозів процеси глобалізації тільки набирають обертів та продовжуватимуть впливати на соціокультурне середовище держав-націй.
    Дослідження у цьому напрямку здійснене у дисертаційній роботі спираючись на поняття ідентичності, розроблене вітчизняними науковцями. Воно також базується на переосмисленні теоретичних надбань європейської етнополітології, теорії міжнародних відносин та глобалістики. Проблеми формування української національної ідентичності є предметом плідних досліджень багатьох українських та зарубіжний вчених. Цій темі присвячені роботи М. Обушного, Л. Ярошенко, І. Кресіної, Л. Шкляра, В. Євтуха, Ю. Шаповала, В. Потульницького, В. Смолія, І. Кураса, Б. Попова, М. Степика, В. Крисаченка, В. Школьняка, А. Свідзінського, В. Капелюшного, О. Штоквиша, Ю. Стрюка, В. Огірчука, С. Здіорука, В. Піддубного, О. Мироненка, М. Михальченка, Г. Дзюбка, Б. Сушинського, Ю. Римаренка, М. Шульги, О. Картунова, О. Гнатюк, Я. Грицака, Г. Кас’янова, Л. Нагорної, О. Проценко, М. Рябчука, Р. Шпорлюка, Б. Андерсона, Р. Брубейкера, Е. Ґелнера, Е. Хобсбаума та багатьох інших.
    Аналіз природи, структури і механізмів функціонування індивідуальної та колективних ідентичностей здійснені автором на основі робіт П. Бергера, Т. Лумана, Н. Хабермаса, Ж. Лакана, Р. Бенедикт, М. Мід, Г. Гарфінкеля, В. Хесле, Н. Гофмана, У. Джеймса, Ч. Кулі, А. Фуко, М. Львової, М. Сусоєва, Є. Трубіної, Ю. Павлової, В. Малахова, Е. Еріксона та ін. Аналіз літературних джерел вказує на відсутність комплексного вивчення процесу трансформації української національної ідентичності в умовах глобалізації.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах загальноінститутських проектів Національного інституту стратегічних досліджень «Гуманітарний розвиток України: стан та перспективи» (державний реєстраційний номер 0104U002640, 2004 р.); «Гуманітарні пріоритети суспільно-політичного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0105U001184, 2005 р.); «Гуманітарна політика держави на сучасному етапі» (держаний реєстраційний номер 0106U2640, 2006 р.); «Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0106U002638, 2006 р.); «Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0107U002501, 2007 р.); «Стратегія гуманітарного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0107U002502, 2007 р.); «Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0108U000949, 2008 р.); «Гуманітарна політика держави: шляхи утвердження української національної ідентичності» (державний реєстраційний номер 0108U000951, 2008 р.); «Проект щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України (Експертна доповідь)» (державний реєстраційний номер 0108U000948, 2008 р.).
    Метою дисертаційної роботи є концептуалізація процесів трансформації української національної ідентичності в умовах глобалізації.
    Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
    – вивчити уявлення про формування та трансформацію персональної та колективних ідентичностей у сучасних соціально-політичних науках;
    – довести, що національна ідентичність як сфера ідей, цінностей та змістів внаслідок процесів глобалізації та регіоналізації стає залежною від наднаціональних ідентичностей через часткову втрату суверенною державою монополії на контроль соціокультурної сфери, яка продукує ідентичність;
    – визначити цілі конструювання наднаціональних ідентичностей в межах наднаціональних утворень;
    – конкретизувати механізми конструювання наднаціональних ідентичностей наднаціональними утвореннями;
    – обґрунтувати, що стан та динаміка регіональної поляризації України є наслідком не тільки культурно-історичних відмінностей між Сходом та Заходом держави, а й результатом впливу на її соціокультурне середовище наднаціональних утворень ЄС та СНД та проведення ними конкуруючих за цілями, але однаковими за механізмами побудови політик ідентичності;
    – узагальнити витоки, задачі, історію формування та розкрити механізми реалізації на території України політики панросійської ідентичності;
    – дослідити історію формування, цілі та механізми реалізації на сучасному етапі політики європейської наднаціональної ідентичності у Європейському Союзі;
    – обґрунтувати необхідність європеїзації української національної ідентичності та реалізації в Україні проекту європейської наднаціональної ідентичності;
    – визначити напрями політики європейської ідентичності в Україні.

    Об’єкт дослідження є українська національна ідентичність в умовах глобалізації.
    Предметом дослідження є чинники та особливості трансформації української наднаціональної ідентичності під впливом глобалізації.
    Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічною основою роботи є постмодерністська концепція соціального конструктивізму. На теоретичному рівні дослідження застосовані наступні методи наукового пошуку: системний підхід та системний аналіз – для вивчення концептуальних підходів до формування та функціонування персональної та колективних ідентичностей; діалектичний аналіз – для вивчення ключових теорій, концепцій, ідей щодо трансформації ідентичностей; порівняльно-історичний метод, логічний та теоретичний аналіз – у дослідженні витоків та передумов формування наднаціональних ідентичностей; функціонально-структурний метод – у процесі дослідження механізмів реалізації політик ідентичності наднаціональними утвореннями; компаративістський метод, аналогія – для вивчення європейської та панросійської наднаціональних ідентичностей; порівняння та абстракція для формування концепції європеїзації українського соціокультурного простору.
    Наукова новизна одержаних результатів роботи. Дисертаційна робота є міждисциплінарним дослідженням процесів впливу глобалізації на процеси формування та трансформації української національної ідентичності. Наукові положення, які найбільшою мірою розкривають її новизну, полягають тому, що в дисертаційній роботі
    вперше:
    - доведено, що національна ідентичність як сфера ідей, цінностей та змістів в умовах глобалізації та інтеграції є залежною від наднаціональних ідентичностей, внаслідок часткової втрати державою монополії на контроль соціокультурної сфери. Наднаціональні утворення через освітні, культурні, інформаційні та інші практики створюють власні маркери ідентичності, які можуть існувати поряд з маркерами національної ідентичності на початковій стадії формування, а в перспективі спроможні трансформувати їх до власної самототожності, що є проблемою національної безпеки держави;
    - обґрунтовано, що метою побудови наднаціональних ідентичностей є реконфігурація національних ідентичностей, зміна в системі ідентичностей громадян, перетворення змістів «Я» та «Інший» в такий спосіб, який би співпадав з цілями побудови цих наддержавних утворень. Суб’єктами побудови наднаціональних ідентичностей можуть бути: 1) наднаціональне утворення, 2) національна держава, 3) наднаціональне утворення і національна держава;
    - визначено, що механізмами, за допомогою яких наднаціональні утворення конструюють свої ідентичності є: 1) політика громадянства; 2) проекти наддержавних об’єднань, що створюються та розвиваються відповідною елітою, 3) побудова спільного інформаційно-комунікаційного простору, що поширює у суспільстві ідеї щодо легітимності наднаціонального утворення та створює уніфіковані поля обміну та комунікації; 4) реалізація наднаціональної освітньої політики; 5) запровадження однієї мови, яка б виконували функцію lingua franca для об’єднаної спільноти; 6) проведення наднаціональної культурної політики, 7) символізація наднаціонального рівня (прапор, гімн, наднаціональна валюта, інша спільна символіка);
    дістало подальший розвиток:
    - виявлення витоків та причин регіональної поляризації України. Доведено, що її динаміка є наслідком не тільки культурно-історичних відмінностей між Сходом та Заходом, а й результатом впливу на соціокультурне середовище наднаціональних утворень ЄС та СНД та проведення ними відповідних політик ідентичності;
    - дослідження того, що політика формування панросійської національної ідентичності є продовженням проекту побудови російської національної ідентичності, реалізація якого бере початок в XIX ст. в Російській імперії. Будучи реалістською за цілями, сучасна зовнішня політика Росії є конструктивістською за методами реалізації, бо залучає до арсеналу формування зовнішньополітичних стратегій та дій соціокультурний контекст – ідеї та цінності. З такої точки зору панросійська наднаціональна ідентичність є конкуруючою з європейською. Вони є однаковими за механізмами побудови, але конкуруючими за цілями. Панросійська ідентичність є інклюзивною по відношенню до української та може замінити її;
    - обґрунтування необхідності введення в наукових дискурс поняття «політика ідентичності». Політика ідентичності визначена як система цілей та заходів, що здійснюються її суб’єктом з метою створення таких умов, за яких особа ідентифікувала б себе з національною державою та/або відповідним наддержавним утворенням;
    удосконалено:
    - виявлення витоків, передумов становлення, змісту, функцій та механізмів формування європейської наднаціональної ідентичності. Поширення її в Україні повинно перетворитися на одну з складових національного проекту. Політика європейської ідентичності має реалізовуватися за наступними напрямами: поширення європейського наративу, легітимація європейського громадянства, приєднання до європейського інформаційно-комунікаційного простору, створення позитивного іміджу ЄС в Україні, європеїзація української освіти та приєднання до європейських освітніх інтеграційних процесів, здійснення в Україні стандартів мовної політики ЄС, реалізація наднаціональної культурної політики ЄС, символізація наднаціонального європейського рівня, в тому числі через архітектуру.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у пропозиції нового підходу до проблеми трансформації української національної ідентичності, який може бути використаний при розробці державної гуманітарної політики та політики розвитку національного соціокультурного простору.
    Викладені в дисертації висновки можуть бути застосовані також у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем, пов’язаних з темою національної ідентичності; у державному управлінні – для розробки державних концепцій та програм розвитку соціокультурної сфери, у навчальному процесі – при викладанні курсів з етнополітології, політології, глобалістики, теорії міжнародних відносин, під час підготовки навчальних посібників з гуманітарних дисциплін.
    Особистий внесок здобувача. Всі принципові положення дослідження належать особисто здобувачеві.
    Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу етнонаціональних та соціокультурних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, використовувалися у процесі читання нормативних курсів з етнополітології та теорії міжнародних відносин в Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій в м. Києві (довідка про впровадження № 08/35 від 14 січня 2009 р.), для написання аналітичних матеріалів для Секретаріату Президента України (довідка про впровадження № 293/1008 від 29 грудня 2008 р.). Основні положення і висновки роботи оприлюднені автором на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, конгресі, семінарі, круглих столах, а саме: Науково-практичній конференції за міжнародною участю «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, Національна академія державного управління при Президентові України, 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Україна на межі тисячоліть: історія та сучасність» (м. Луганськ, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2006 р.); Міжнародному семінарі «Освіта в багатокультурному суспільстві: традиції та інновації» (м. Севастополь, Севастопольський національний технічний університет, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості» (м. Кривий Ріг, Криворізький державний педагогічний університет, Запорізький національний університет, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення (м. Суми, 2007 р.); Всеукраїнській теоретичній й науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології «Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес» (м. Київ, 2007 р.); Міжнародній науково-технічній конференції «Cominfo – 2007» (АР Крим, 2007 р.); Другому Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі» (м. Київ, 2007 р.); IV Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчання» (м. Київ, Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, 2007 р.); круглому столі «Проблеми та перспективи входження України в європейський інтелектуальний простір» (м. Київ, Національний інститут стратегічних досліджень, 2008 р.).
    Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 25 наукових праць. З них монографій – 1, статей у наукових фахових виданнях – 4, статей у інших наукових виданнях – 6, статей у монографіях – 2, тез доповідей на наукових конференціях, конгресі, семінарі, круглих столах – 12.
    Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел.
    Загальний обсяг дисертації становить – 188 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Завершуючи дослідження, присвячене трансформації української національної ідентичності в умовах глобалізації, узагальнимо отримані результати.
    Аналіз підходів до проблеми ідентичності уможливив висновок, що дослідження процесів трансформації національної ідентичності під впливом глобалізаційних процесів можливе на основі конструктивістської парадигми, яка розглядає національну ідентичність як один з типів колективних ідентичностей. З такої позиції ідентичність не є вродженою універсалією або утворенням, іманентно притаманним особі чи групі. Вона конструюється соціумом, народжується та зникає під впливом певних соціальних та культурних процесів, змінюється разом з ними, а тому безпосередньо пов’язана з проблемою дискурсу.
    Положення конструктивістської парадигми про залежність ідентичності від соціального контексту, всередині якого і за допомогою якого індивіди та групи конструюють, змінюють та захищають свою ідентичність, дало підстави стверджувати, що національна ідентичність трансформується під дією викликаних глобалізацією процесів соціокультурної трансформації.
    Оскільки національна ідентичність є дискурсивною формацією, що формується державою як результат певних культурних політик (інформаційної, культурної, освітньої, політики громадянства тощо), то відчуження суб’єктами глобалізації суверенного права національної держави проводити ці політики, спричинює відчуження її спроможності контролювати конструювання національної ідентичності.
    Це пов’язано з розмиванням народженого в межах Вестфальської системи концепту суверенітету, та появою під дією глобалізації концепту «розділеного суверенітету», який означає, що сьогодні національні держави частково втратили можливість впливати на внутрішню політику. Такі суб’єкти глобалізації як наднаціональні об’єднання держав, впливають на внутрішню політику та здійснюють соціокультурні трансформації всередині держави незалежно або паралельно з національною державою, здійснюючи відповідні політики ідентичності (наприклад, ЄС здійснює наднаціональні освітню, культурну та інші політики), тому національна ідентичність трансформується під їх впливом. При цьому відчуження спроможності національної держави конструювати національну ідентичність може бути контрольованим та неконтрольованим.
    Контрольоване конструювання національної ідентичності відбувається тоді, коли суб’єкти глобалізації здійснюють певні політики за згодою та попереднім погодженням з державою (наприклад, в ЄС). Це відбувається через укладання різних договорів, угод, меморандумів тощо. Неконтрольована побудова національної ідентичності відбувається внаслідок такої діяльності суб’єктів глобалізації, яка не регулюється державою, а здійснюється без її відома і має вплив на внутрішньодержавне середовище.
    Наднаціональні утворення поширюють свій вплив та сприяють трансформації національної ідентичності через конструювання на території об’єктів впливу відповідних наднаціональних ідентичностей, які постають як колективні ідентичності, притаманні новим політичним спільнотам, що утворюються в межах кордонів наднаціональних утворень. Відповідно до основної функції ідентичності, наднаціональні ідентичності наддержавних об’єднань створюються для легітимації їх існування та діяльності серед громадян країн-членів наднаціонального об’єднання держав.
    Наднаціональна ідентичність існує як одна з колективних ідентичностей людини. Метою побудови наднаціональних ідентичностей є реконфігурація національних ідентичностей, зміна в системі ідентичностей пересічних громадян, перетворення змістів «Я» та «Інший» в такий спосіб, який би співпадав з цілями побудови цих наддержавних інститутів. Як і будь який тип колективних ідентичностей, які є соціальними за своєю суттю, наднаціональні ідентичності є засобом контролю наднаціонального утворення над індивідом або групою осіб. Тобто, якщо людина ідентифікує себе з наднаціональним утворенням, то вона підтримуватиме зовнішньополітичний курс держави, що зумовлює активність наднаціональних утворень у цій сфері.
    Щодо наднаціонального утворення, то наднаціональна ідентичність має здійснювати такі самі функції, як і національна ідентичність щодо держав-націй. Механізмами конструювання наднаціональної ідентичності є ті ж самі механізми, за допомогою яких створювалася національна ідентичність: 1) політика наднаціонального громадянства; 2) проекти наддержавних об’єднань, що створюються та розвиваються відповідною елітою; 3) побудова спільного інформаційно-комунікаційного простору, що поширює у суспільстві ідеї щодо легітимності наднаціонального утворення та створює уніфіковані поля обміну та комунікації; 4) запровадження однієї мови, яка б виконували функцію lingua franca для об’єднаної спільноти; 5) реалізація наднаціональної освітньої політики; 6) проведення наднаціональної культурної політики; 7) символізація наднаціонального рівня (прапор, гімн, наднаціональна валюта, інша спільна символіка). Дія цих механізмів може бути контрольованою або неконтрольованою національною державою. Суб’єктами створення наднаціональних ідентичностей можуть бути: 1) наднаціональні утворення (об’єднання держав); 2) національні держави; 3) наднаціональні утворення і національні держави одночасно. Успішна асиміляція «іншого» в межах наднаціональних утворень спричинює винайдення «нового іншого», що знаходиться поза межами наднаціональних утворень.
    Українська національна ідентичність трансформуватиметься під соціокультурним впливом таких наднаціональних об’єднань як ЄС та СНД, які є суб’єктами глобалізації щодо нашої держави.
    Відповідно в межах ЄС будується європейська наднаціональна ідентичність, а межах СНД – панросійська. Створення наднаціональних європейської та панросійської ідентичностей зумовлене появою нових колективних спільнот, що постають у межах ЄС та СНД, та окресленням кордонів наднаціональних утворень, які ці спільноти визначають.
    Дослідивши історію становлення, зміст та механізми формування цих типів ідентичностей, зробимо такі висновки. Формування наднаціональної європейської ідентичності є об’єктивним наслідком перетворення ЄС з міждержавного об’єднання на наддержавний інститут, автономний суб’єкт міжнародного права та міжнародних відносин. Європейська ідентичність є однією з колективних ідентичностей, що існує поряд з національною ідентичністю громадян країн-членів, не замінюючи її, але спричинюючи її трансформацію та роблячи її більш інклюзивною. Її становлення є цілеспрямованим проектом, який реалізується європейською елітою в соціокультурній сфері країн-членів ЄС через проведення політики європейської ідентичності. Європейська ідентичність розглядається як найважливіша умова життєздатності та подальшого розвитку європейського проекту. Її конструювання виважено і продумано відбувається за допомогою тих же механізмів, які створювали відчуття приналежності громадян до кожної національної спільноти. Як ми довели, цими механізмами на рівні ЄС є: розвиток європейського громадянства, створення європейського наднаціонального символічного простору, формування загальноєвропейського інформаційно-комунікаційного простору, проведення спільної європейської культурної політики, проведення загальноєвропейської мовної політики, розвиток наднаціональної системи бібліотек (яка формує європейську колективну пам’ять).
    Чи не найголовніше значення в процесі формування європейської ідентичності належить освіті. З початку заснування ЄС мало минути тридцять років для того, щоб з’явилась можливість оголосити про об’єднання національних освітніх систем в єдине ціле під егідою Болонського процесу, метою якого є не тільки економічні імперативи, а й створення європейської ідентичності. Реформи в освітній системі країн ЄС мають крім декларованих економічних, ще й політичні цілі. Вони полягають у використанні освітньої системи для формування у громадян країн-членів ЄС почуття приналежності до європейської спільноти та легітимізації ЄС як наддержавного утворення. Очевидно, що в сфері освіти та виховання Європа протистоїть національним ідентичностям, які по різному реагують на такий зовнішній подразник як Європейський Союз, тому кроки по створенню наднаціональної європейської ідентичності робляться виважено та обережно. Сам процес є повільним, ретельно продуманим та добре організованим, а в його основі покладена об’єднана освітня системи. Всі освітні програми ЄС повністю інтегровані в національні освітні системи. Цей виключно технічний маневр дозволив де-юре позбавити сенсу будь-які дебати щодо їх політичного значення та наслідків. Тому освітня інтеграція в межах Болонського та Копенгагенського процесів визначається в більшості наукових досліджень виключно технічними та економічними, а не політичними критеріями. За статистикою проект конструювання європейської наднаціональної ідентичності є успішним.
    Проект створення в Україні європейської ідентичності, спрямований на легалізацію ЄС як наднаціонального утворення для українських громадян, майже не реалізується, бо навіть ті обмежені механізми її конструювання, які закладені в гуманітарній частині Плану дій Україна-ЄС на 2005–2007 рік, працювали неефективно. Об’єднана Європа продовжує уособлювати для українців образ «значимого іншого». Відсутність у громадян України європейської ідентичності може стати причиною краху євроінтеграційних прагнень нашої держави.
    Іншою наднаціональною ідентичністю, яка безпосередньо впливає на трансформацію української національної ідентичності, є панросійська ідентичність. Не дивлячись на те, що вона конструюється в межах СНД, за своїми характеристиками вона є російською національною ідентичністю, бо конструюється на її основі. Вона є наступницею колективної ідентичності «радянська людина», яка за визнанням багатьох дослідників, була реалізацією російського національного проекту на просторах колишньої Російської імперії. В нашому дослідження ми показали, що оговтавшись від шоку розвалу СРСР, Росія сьогодні відроджує, інтенсифікує і створює нові механізми, які забезпечували б умови, на основі яких громадяни нових незалежних держав ідентифікували б себе з Росією та СНД і, відповідно, підтримували інтеграцію своїх країн до цього наднаціонального утворення.
    Дослідивши історію та чинники її формування російської/панросійської наднаціональної ідентичності ми дійшли висновку, що проект її створення бере початок ще в ХІХ ст., коли Росія, як і всі європейські країни, вирішувала проблему політичної консолідації та гомогенізації суспільства, перетворення імперії на національну державу шляхом утвердження загальнонаціональної ідентичності. Основними соціокультурними чинниками її утвердження були гомогенізація мовного простору імперії на основі російської мови, розвиток державної системи освіти та її стандартизація, формування спільного імперського інформаційно-комунікаційного простору на основі російської мови, чому сприяв «друкований капіталізм», створення імперського культурно-символічного простору за допомогою мистецтва, архітектури, масових заходів та свят, музеїзації історії, а також різноманітні проекти націй, які поширювались національною елітою. Придушення українського національно-визвольного руху та русифікація України були частиною та відбувалися в межах саме цього проекту та за допомогою цих же механізмів.
    Дослідження політик ідентичності, що проводилися в Російській імперії, для України є важливим тому, що сьогодні Російська Федерація не відмовилася від створення панросійської ідентичності на теренах своїх колишніх колоній. Врахувавши причини поразки, Росія надзвичайно активно продовжує створювати на території колишньої Російської імперії єдину ідентичність. Ми об’єднали ці спроби під назвою «політика панросійської ідентичності» та довели, що її реалізація активно відбувається на теренах нашої держави.
    У ході дослідження ми проаналізували соціокультурні механізми, за допомогою яких РФ сьогодні займається збереженням «російськості» колишніх колоніальних територій. Теоретичним підґрунтям сучасної політики панросійської ідентичності є адаптований на російський ґрунт політичний реалізм, що обґрунтовує прагнення РФ відновити свій сплив на території колишньої Російської імперії та Радянського Союзу. Будучи реалістською за цілями, сучасна зовнішня політика Росії є конструктивістською за методами її реалізації, бо залучає до арсеналу формування зовнішньополітичних стратегій та дій соціокультурний контекст – ідеї та цінності. Це виражається в проведенні на території СНД політики панросійсьокої наднаціональної ідентичності, мета якої полягає в легалізації існування СНД в очах громадян країн-членів організації, що забезпечило б інтенсифікацію інтеграційних процесів всередині об’єднання. На території України ця політика проводиться по таким напрямам: збереження та посилення домінуючих позицій російської мови, формування єдиного інформаційно-комунікативного поля, відновлення уніфікованого науково-освітнього простору, створення спільного культурно-символічного простору, деконструкція українського національного історичного наративу. В Україні результатами її реалізації є зменшення підтримки євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу держави та зростання кількості громадян, які вважають за необхідне участь України в інтеграційний процесах на території СНД під егідою Росії. Таким чином, ми довели, що сучасна регіональна поляризація України та її динаміка є наслідком не тільки культурних відмінностей між населенням Сходу та Заходу України, що склалися історично, а й результатом політики наднаціональної панросійської ідентичності, що проводиться Російською Федерацією. З такої точки зору панросійська наднаціональна ідентичність є конкуруючою з європейською. Вони є однаковими за механізмами побудови але конкурують за цілями.
    Викладені вище роздуми привели до висновку, що за умов глобалізації процеси формування та трансформації національної ідентичності та процеси ідентифікації з національною та наднаціональною спільнотами повинні бути об’єктом державної політики, що приводить до необхідності введення поняття «політика ідентичності». Політику ідентичності ми визначили як систему цілей та заходів, які здійснюються суб’єктом реалізації політики з метою створення таких умов, за яких особа ідентифікувала б себе з національною державою та/або відповідним наддержавним утворенням. Таким чином, для легітимації європейського зовнішньополітичного курсу та легітимації ЄС як наднаціонального утворення в очах українських громадян, в Україні має бути розроблена та впроваджена політика європейської ідентичності, яка повинна розглядатися як проект подолання «східності» та побудови європейської наднаціональної ідентичності. Ця політика має реалізовуватися за такими напрямами: легітимація європейського громадянства, приєднання до європейського інформаційно-комунікаційного простору, європеїзація освіти та приєднання до європейських освітніх інтеграційних процесів, здійснення в Україні наднаціональної мовної політики ЄС, приєднання до наднаціональної культурної політики ЄС, символізація наднаціонального європейського рівня в Україні, в тому числі через архітектуру.
    Визначені напрями реалізації політики європейської ідентичної повинні бути детально розроблені та включені до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також у державні програми. Причому ЄС разом з Українською державою має бути суб’єктом реалізації цієї політики в Україні. Це забезпечить включення України в європейський соціокультурний простір та створить умови, за яких громадяни ідентифікуватимуть себе з Європейським Союзом та підтримуватимуть євроінтеграційний зовнішньополітичний курс.











    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Бенедикт Андерсон ; [пер. з анг. В. Морозова]. – К. : Критика, 2001. – 272 с.
    2. Антонова Н. В. Проблема личностной идентичности в интерпретации психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии / Н. В. Антонова // Вопросы психологии. – 1996. – № 1. – С. 131–143.
    3. Арашба О. И. Мировая тенденция к интеграции: опыт и уроки ассоциированных отношений / О. И. Аршба // Вестник Московского Университета. Серия 18. Социология и политология. – 2003. – № 1. – С. 25–32.
    4. Арон Р. Мир и война между народами / Р. Арон ; [пер. з франц.; под общ. ред. В. И. Даниленко]. – М. : Nota bene, 2000. – 880 с.
    5. Асиметрія міжнародних відносин / [Перепелиця Г. М., Заремба О. В., Д'аньєрі П. та ін.] ; під. ред. Г. М. Перепелиці. – К. : Видавничий дім "Стилос", 2005. – 555 с.
    6. Баталов Э. Я. Человек, мир, политика / Баталов Э. Я. – М. : Научно-образовательный форум по международным отношениям, 2008. – 330 с.
    7. Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / Зиґмунд Бауман; [пер. с англ. М. Л. Коробочкин]. – М. : Весь мир, 2004. – 185 с.
    8. Белинский В. Г. Мысли и заметки о русской литературе / В. Г. Белинский // Самосознание русской культуры. Хрестоматия по культурологии : в 2 т. – СПб. : ООО «Издательство "Петрополис», –2000. – Т. 2. – 497 с.
    9. Бергер П. Л. Приглашение в социологию: гуманистическая перспектива / Питер Людвиг Бергер ; [пер. О. А. Оберемко]. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 168 с.
    10. Бергер П. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / Питер Бергер, Томас Лукман ; [пер. Е. Руткевич]. – М. : Медиум, 1995. – 333 с.
    11. Беренштейн О. Б. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Беренштейн, Н. А. Зіневич ; за ред. В. Наулка. – К. : Голов. спец. ред. літ. мовами національних меншин України, 2001. – 424 с.
    12. Бжезінський З. Україна має стати українською державою / З. Бжезінський // Україна на межі тисячоліть. – К. , 1998. – С. 199–200.
    13. Бимен У. О. Формирование национальной идентичности в услових мультикультурализма / У. О. Бимен // ПОЛИС. – 2000. – № 2. – С. 156–171.
    14. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія / Білорус О. Г. – К. : “Батьківщина”, 2001. – 261 с.
    15. Буянов В. «Русский мир» как глобальный проект / В. Буянов // Вестник аналитики. – 2008. – № 3 (33). – С. 43–56.
    16. Быков О. Н. Международные отншения: трансфорация глобальной структуры / Быков О. Н. – М. : Наука, 2003. – 573 с.
    17. Виготовлено цикл телефільмів про проект ЄС в Україні // Євробюлетень. – 2007. – № 10. – С. 10.
    18. Виноградов А. В. Китайская модель модернизации. Поиски новой идентичности / Виноградов А. В. – [2-е изд., исправл. и доп.]. – М. : НОФМО, 2008. – ___ с.
    19. Відбулася нарада з питань розвитку бібліотек // Євробюлетень. – 2007. – № 4. – С. 16.
    20. Гелнер Е. Нації та націоналізм. Націоналізм / Ернест Геллнер ; [пер. Г. В. Касьянов]. – К. : Таксон, 2003. – 300 с.
    21. Ґідденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя / Ґідденс Е. – К. : Альтерпрес, 2004. – 120 с.
    22. Глобальные трансформации и стратегии развития : монография / [О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко. и др.]. – К. : Орияне, 2000. – 424 с.
    23. Гнатенко П. И. Идентичность: Философский и психологический анализ / П. И. Гнатенко, В. Н. Павленко. – К. : Арт-Прес, 1999. – 466 с.
    24. Гнатюк О. Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність / Оля Гнатюк ; [авторизований пер. з польської]. – К. : Критика, 2005. – 528 с.
    25. Гобсбаум Е. Вступ: винаходження традицій / Е. Гобсбаум // Винайдення традиції / [пер. М. Климчик; Е. Гобсбаум і Т. Рейнджер ; ред. Т. Рейнджер]. – К : Ніка-Центр, 2005. – С. 13–34.
    26. Головаха Є. Україна та Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження / Головаха Є., Горбачик А., Паніна Н. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2006. – 141 с.
    27. Государственная политика и управление. Уровни, технологи, зарубежный опыт государственной политики управления / [ред. Л. В. Сморгунов]. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – 496 с.
    28. Губогло М. Н. Идентификация идентичности: Этносоциологические очерки / Губогло М. Н. – М. : Наука, 2003. – 764 с.
    29. Гулевский А. Н. Соотношение этнической и национальной идентичности : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Гулевский Алексей Николаевич. – Волгоград, 2005. – 167 с.
    30. Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції / Десмонд Дайнен ; [пер. з анг. М. Марченко]. – К. : К.І.С., 2006. – 696 с.
    31. Дибиров А. З. Теория политической легитимности : курс лекцій / Абдул-Насир Зирарович Дибиров. – М. : РОССПЭН, 2007. – 270 с.
    32. Дослідження громадської думки щодо зовнішньої політики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juni/9.htm
    33. Драгоманов М. Чудернацькі думки про українську національну справу / М. Драгоманов // Вибране. – К. : Либідь, 1991. – С. 271–302.
    34. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России / Александр Гельевич Дугин. – М. : АРКТОГЕЯ-центр, 1999. – 928 с.
    35. Дугин А. Эволюция социальных идентичностей при переходе к парадигме постмодерна / А. Дугин // Философия хазяйства. – 2004. – № 5 (35). – С. 49–58.
    36. Евгеньева Т. В. Мифологические основания национальной и региональной идентификации в постсоветском пространстве: политико-психологический аспект / Т. В. Евгеньева : Междунар. конф. [“Национальное возрождение, цивилизационная специфика и процессы международной интеграции (СНГ и опыт развивающихся стран)”], (г. Минск, 28–30 мая 1996 г.). – М. : ИА, 1996.
    37. ЕВРО – новые денежные знаки Европейского Союза: Банкноты. Монеты. Обмен: Справочник / [пер. С. С. Козицкий]. – М. : ИПК "ИнтерКрим-пресс", 2001. – 64 с. – (Банк России; Экспертно-криминалистический центр МВД России).
    38. Електронна бібліотека об’єднає Європу // Євробюлетень. – 2006. – № 3. – С. 12.
    39. Європейська інтеграція України: громадська думка // Національна безпека і оборона. – 2007. – № 5. – С. 51–68.
    40. Європейська інтеграція України: громадська думка // Національна безпека і оборона. – 2007. – № 9. – С. 46–60.
    41. Євросоюз став доступніший для Українців // Євробюлетень. – 2008. – № 1. – С. 8.
    42. Євтух В. Б. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті : навч. посібник / Євтух В. Б., Трощинський В. П., Аза Л. О. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2003. – 58 с.
    43. Євтух В. Концептуальні засади вирішення етнонаціональних проблем / В. Євтух // Політичний менеджмент. – 2007. – № 4. – С. 14–30.
    44. Жадан І. В. Мовна ситуація в Україні: соціологічний вимір / І. В. Жадан, В. С. Зосько // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 88–92.
    45. Життя етносу: соціокультурні нариси : навч. посібник / [Б. Попов, В. Ігнатов, М. Степико та ін.]. – К. : Либідь, 1997. – 240 с.
    46. Забужко О. С. Філософія національної ідеї. Етнонаціональний розвиток України / Забужко О. С. – К., 1993. – 289 с.
    47. Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франкський період / Забужко О. С. – К. : Основи, 1993. – 126 с.
    48. Заграва Е. Глобалізація і нації / Ернест Заграва. – К. : Фенікс, 2002. – 64 с.
    49. Закон України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» № 32/95-ВР від 27 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № __. – Ст. ___.
    50. Запропоновано європейську культурну стратегію // Євробюлетень. – 2007. – № 4. – С. 12.
    51. Зерній Ю. О. Історична пам'ять як об’єкт державної політики / Ю. О. Зерній // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 1 (2). – С. 71–76.
    52. Зорин А. Л. Кормя двоглавого орла… Русская литература и государственная идеология в последне трети XVIII – первой трети XIX века / Андрей Леонидович Зорин. – М. : Новое литературное обозрение, 2004. – 416 с.
    53. Ильин И. Р. Постструктурализм, деконструктивизм, постмодернизм / Илья Петрович Ильин. – М. : Интрада, 1996. – 251 с.
    54. История средних веков : учебник для студ. вузов, обуч. по направлению и спец. "История" : в 2 т. / [ред. С. П. Карпов]. – М. : Московский ун-т, 2003. – Т. 2: Ранене новое время. – 2003. – 432 с.
    55. Калитчак Р. Г. Регіоналізм у європейських інтеграційних процесах / Калитчак Р. Г. – К. : Знання, 2007. – 303 с.
    56. Кант И. Первое введение в критику способности суждения; Критика способности суждения; О применении телеологических принципов в философии; Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане; К вечному миру; Предполагаемое начало человеческой истории / Иммануил Кант. – СПб. : Наука: С.-Петерб. изд. фирма, 1995. – 512 с.
    57. Кессиди Ф. К. Глобализация и культурная идентичность / Ф. К. Кессиди // Вопросы философии. – 2003. – № 1. – С. 76–79.
    58. Ковальова О. О. Стратегії євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України / Ковальова О. О. – К. : Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2003. – 340 с.
    59. Колесников А. С. Формы субъективности в философской культуре XX века / А. С. Колесников, С. Н. Ставцев. – СПб. : Санкт-Петербургское философское общество, 2000. – 112 с.
    60. Короткий оксфордський політичний словник / [пер. з анг. Іен Маклін]. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – 789 с.
    61. Котенёва М. В. Эволюция современной европейской идентичности (Геополитический аспект) : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.04 / Котенева Марина Владимировна. – М., 2004. – 140 с.
    62. Котигоренко В. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт : монографія / Котигоренко В. О. – К. : Світогляд, 2004. – 722 с.
    63. Кремень Т. В. Трансформація державного суверенітету в умовах глобалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. филос. наук : спец. 09.00.11 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Т. В. Кремінь. – К., 2004. – 18 с.
    64. Кремень В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації : монографія / В. Кремень, В. Ткаченко. – К. : Видавничий центр «Друк», 1998. – 448 с.
    65. Кресіна І. О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: ( Етнополітологічний аналіз) : монографія / Кресіна І. О. – К. : Вища школа, 1998. – 392 с.
    66. Кримський С. Б. Философия как путь человечности и надежды / Кримський С. Б. – К. : Курс, 2000. – 187 с.
    67. Кули Ч. Х. Человеческая природа и социальный порядок / Кули Ч. Х. – М. : ДИК, 2000. – 309 с.
    68. Культура має об’єднати європейське суспільство // Євробюлетень. – 2006. – № 1. – С. 12.
    69. Курочкин Д. Н. Евро: новая валюта для Старого Света: Проблемы становления и перспективы развития Европейского экономического и валютного союза / Курочкин Д. Н. – Минск : Европейский гуманитарный ун-т, 2000. – 270 с.
    70. Лебедева М. Политикообразующие функции образования в современном мире / М. Лебедева // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – № 10. – С. 45–53.
    71. Лебедева М. Что угорожает Вестфалю? / М. Лебедева // Международные процессы. – 2008. – № 1 (16). – С. 23–38.
    72. Литвин В. Формування єдиного науково-інформаційного простору України: здобутки та проблеми розвитку / В. Литвин // Бібліотечний вісник. – 2006. – № 6. – С. 44–48.
    73. Лойко Л. І. Громадські організації етнічних меншин України: природа, легітимність, діяльність / Лойко Л. І. – К. : Поліграфічний центр "Фоліант", 2005. – 634 с.
    74. Лукина А. В. Социокультурные технологии формирования национальной идентичности (Историко-методологический аспект) : дис. ... канд. культурологических наук : 24.00.01 / Лукина Анастасия Владимировна. – Екатеринбург, 2004. – 156 с.
    75. Львова М. А. Сущность и содержание феномена национальной идентичности в современных философских, социальных и политических теориях : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Львова Мария Адольфовна. – Архангельськ, 2004. – 188 с.
    76. МEDIA – 2007 – до вподоби всім // Євробюлетень. – 2007. – № 2. – С. 12.
    77. Майорова О. Славянский съезд 1867 года: Метафорика торжества / О. Майорова // Новое литературное обозрение. – 2004. – № 51. – С. 81–95.
    78. Мала енциклопедія етнодержавознавства / [під ред. Ю. І. Римаренка]. – К. : Генеза; Довіра, 1996. – 942 с. – (Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України).
    79. Малахов В. С. Неудобства с идентичностью / В. С. Малахов // Вопросы философии. – 1998. – № 2. – С. 43–53.
    80. Мартинелли А. Глобальная модернизация: переосмысляя проект современности / Альтеберно Мартинелли ; [пер. з анг. О. В. Малец, А. В. Резаев] ; под. ред. А. В. Резаева. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2006. – 230 с.
    81. Мартынова М. Ю. Поликультурное пространство России и проблемы образования / М. Ю. Мартынова // Этнографическое обозрение. – 2004. – № 1. – С. 35–44.
    82. Матвеева Е. А. Библиотека как фактор сохранения национальной ідентичности в епоху глобализации : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Матвеева Алена Анатольевна. – Омск, 2004. – 138 с.
    83. Мид М. Культура и мир детства / Маргарет Мид. – М. : Наука, 1988. – 429 с.
    84. Миллер А. И. "Украинский вопрос" в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.) / Миллер А. И. – СПб. : Алетейя, 2000. – 260 с.
    85. Міжнародна інформація : навч.-метод. посібник для самостійного вивчення курсу / [уклад. І. Боднар]. – Львів : Вид-во Львівської комерційної академії, 2003. – Ч. 2. – 92 с.
    86. Міністри обговорили розвиток Болонського процесу // Євробюлетень. – 2006. – № 6. – С. 5.
    87. Мовна ситуація в Україні: тенденції громадської думки у 2005–2006 рр. та пропозиції щодо державної мовної політики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor
    88. Монета на честь 50-ї річниці Римського договору // Євробюлетень. – 2006. – № 5. – С. 9.
    89. Морозов В. Понятие государственной идентичности в современном теоретическом дискурсе / В. Морозов // Теория международных отношений и мировой политики. – 2006. – № 1 (10). – С. 22–35.
    90. Мнацаканян М. О. Нации и национализм. Социология и психология национальной жизни : учеб. пособие для студ. вузов / Мнацаканян М. О. – М. : ЮНИТИ, 2004. – 367 с.
    91. Мнацаканян М. О. Национализм и глобализм. Национальная жизнь в современном мире / Мнацаканян М. О. – М. : Анкил, 2008. – 407 с.
    92. Музиченко О. Є. Проросійські суспільно-політичні організації на півдні України як фактор дестабілізації ситуації в регіоні: сучасний стан проблеми та шляхи вирішення / О. Є. Музиченко // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 42–47.
    93. На програму фундаментальні права й громадянство виділено 93,8 млн. // Євробюлетень. – 2007. – № 4. – С. 10–11.
    94. Нагорна Л. П. Національна ідентичність в Україні / Лариса Панасівна Нагорна. – К. : ІПіЕНД, 2002. – 271 с.
    95. Национальные истории в советском и постсоветских государствах / [ред. Г. Бордюгов]. – М. : Аиро-ХХ, 1999. – 440 с.
    96. Ноженко М. Национальные государства в Европе / Ноженко М. – СПб. : Норма, 2007. – 344 с.
    97. Обушний М. І. Етнос і нація: проблеми ідентичності / Обушний М. І. – К. : Український центр духовної культури, 1998. – 204 с.
    98. Общая теория национальной безопасности / [Возжеников А. В., Кривельская Н. В., Макаренко И. К., Проскурин С. А., Прохожев А. А.] ; под ред. А. А. Прохожева. – М. : Изд-во РАГС, 2002. – 318 с.
    99. Павлова О. Н. Идентичность: история формирования взглядов и ее структурные особенности [Електронний ресурс] / Павлова О. Н. – М., 2001. – Режим доступу : http://pavolga.narod.ru/identity.html
    100. Паніна Н. Чинники національної ідентичності, толерантності, ксенофобії та антисемітизму в сучасній Україні / Н. Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – № 4. – С. 41–52.
    101. Положение о базовой организации государств – участников Содружества Независимых Государств по сотрудничеству в области библиотечного дела [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=6016
    102. Положение о Совете по гуманитарному сотрудничеству государств-участников содружества независимых государств [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=8066
    103. Поляков Ю. А. Европейский процесс и средства информации/ Ю. А. Поляков // Законодательство и практика масс-медиа. – 2002. – № 1. – С. 24–37.
    104. Попова О. Б. Становлення громадянського суспільства і освіта / О. Б. Попова // Національна ідея і соціальні трансформації в Україні. – К. : Український Центр духовної культури, 2005.
    105. Посли програми Леонардо да Вінчі // Євробюлетень. – 2006. – № 5. – С. 9.
    106. Постмодернизм : энциклопедия / [ред. А.А. Грицанов, М.А. Можейко]. – Минск : Интерпрессервис-Книжный Дом, 2001. – 1040 с.
    107. Правову свідомість розвивають конкурси // Євробюлетень. – 2006. – № 8. – С. 8.
    108. Прахова Ю. М. Блеск и нищета конструктивизма / Ю. М. Прахова // Вестник московского университета. Серия 18: Социология и політологія. – 2003. – № 1. – С. 73–89.
    109. Прибиткова І. У пошуках нових ідентичностей: Україна в етнорегіональному вимірі / І. Прибиткова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 3. – С. 60–78.
    110. Проблеми та перспективи співробітництва України та Росії // Національна безпека та оборона. – 2006. – № 5.– С. 34–41.
    111. Регіональні особливості ідейно-політичних орієнтацій громадян України // Національна безпека і оборона. – 2006. – № 1. – С. 22–35.
    112. Резнік О. Вплив глобалізації на формування політичних ідентитетів особистості / О. Резнік // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 2. – С. 46–49.
    113. Резнік О. Політична самоідентифікація особистості за умов становлення громадянського суспільства / Резнік О. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2003. – 184 с.
    114. Рекомендации “круглого стола” по освещению тематики СНГ в средствах массовой информации государств-участников Содружества (по совершенствованию информирования в СМИ о деятельности Содружества Независимых Государств [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=10386
    115. Решение о придании федеральному государственному учреждению "Российская государственная библиотека" статуса базовой организации государств-участников Содружества Независимых Государств по сотрудничеству в области библиотечного дела [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=5970
    116. Решение о создании Совета руководителей государственных и общественных телерадиоорганизаций государств-участников Содружества Независимых Государств [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=9398
    117. Решение об основных мероприятиях сотрудничества государств-участников Содружества независимых государств в области культуры до 2010 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=5968
    118. Римаренко Ю. І. Національний розвій України: проблеми і перспективи / Римаренко Ю. І. – К. : Юрінком, 1995. – 272 с.
    119. Розумний М. М. Ідея і нація в інформаційну епоху / Розумний М. М. – Харків Майдан, 2006. – 340 с.
    120. Российская наука международных отношений: новые направления / [А. П. Цыганков, П. А. Цыганков и др.]. – М. : ПЕР СЭ, 2005. – 415 с.
    121. Русский язык укрепит свои мировые позиции. В МИД РФ проходит Международная конференция по статусу русского языка за рубежом [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.otechestvo.org.ua/main/20075/2924.htm
    122. Семененко И. С. Культурные факторы и механизмы формирования российской национально-цивилизационной идентичности на рубеже 21 в. / И. С. Семененко // ПОЛИС (Политические исследования). – 2004. – № 1. – С. 45–61.
    123. Семененко И. С. Образы и имиджи в дискурсе национальной идентичности / И. С. Семененко // Политические исследования. – 2008. – № 5. – С. 23–35.
    124. Ситник П. К. Проблеми формування національної самосвідомості в Україні : монографія / П. К. Ситник, А. П. Дебрак. – К. : НІСД, 2004. – 226 с.
    125. Смирнова Е. С. Европейськое гражданство и решение вопросов национальной, социальной и культурно политики в рамках комунитарных структур ЕС / Е. С. Смирнова, М. Г. Смирнов // Московский журнал международного права. – 2002. – № 3. – С. 63–81.
    126. Смит Э. Национализм и модернизм. Критический обзор современных наций и национализма / Смит Э. – М. : Праксис, 2004. – 386 с.
    127. Сміт Е. Добробут націй: Дослідження про природу та причини добробуту націй / Сміт Е. – К. : Port-Royal, 2001. – 594 с.
    128. Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху / Ентоні Сміт ; [пер. з англ. М. Климчук]. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 320с.
    129. Сміт. Е. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія / Ентоні Сміт ; [пер. з англ.]. – К. : К. І. С., 2004. – 170 с.
    130. Соглашение о гуманитарном сотрудничестве государств-учасников СНГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=3994
    131. Спасенников В. В. Экономическая психология : учеб. пособие для студ. вузов / Валерий Валентинович Спасенников. – М. : ПЕР СЭ, 2003. – 420 с.
    132. Статистичний щорічник України 2005 / [за ред. О.Г. Осауленка]. – К. : Константа, 2006. – 255 с.
    133. Степико М. Т. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи (філософсько-методологічний аналіз) / Степико М. Т. – К. : Товариство ”Знання”. КОО, 1998. – 261 с.
    134. Степико М. Українська політична нація: проблеми становлення / М. Степико // Політичний менеджмент. – 2004. – № 1. – С. 19–29.
    135. Судаков С. Трудный путь к пониманию и сотрудничеству (По итогам форума «Європа-Россия») / С. Судаков, В. Мироненко // Современная Європа. – 2007. – № 4. – С. 38–45.
    136. Сусоев М. В. Социально-философский смысл и исторические типы идентичности : дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / Сусоев Максим Владимирович. – Екатеринбург, 2005. – 169 с.
    137. Тимофеев И. Проблемы страновой идентичности в зарубежной политологии. Международные процессы / И. Тимофеев // Теория международных отношений и мировой политики. – 2007. – № 1 (13). – С. 24–35.
    138. Тишков В. А. Забыть о нации. (Постнационалистическое понимание национализма) / В. А. Тишков // Этнографическое обозрение. – 1998.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины