ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛІБЕРАЛІЗМУ В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ : Трансформационный ПОТЕНЦИАЛ либерализма В ПОЛИТИЧЕСКОМ ПРОСТРАНСТВЕ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КУЦ ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 329.12:[321.02-044.922]

ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛІБЕРАЛІЗМУ
В ПОЛІТИЧНОМУ ПРОСТОРІ

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук

Науковий консультант:
Макар Юрій Іванович,
доктор історичних наук, професор

Харків–2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ……………………………………………….……4
ВСТУП…………………………………………………………………………….6
РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕН ЛІБЕРАЛІЗМУ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ....…………………………………..18
1.1 Розмаїття експлікацій терміну „лібералізм” у політологічному контексті..……………………………………………..……………….......18
1.2 Релігійні та філософські передумови виникнення лібералізму…....33
1.3 Суспільно-політичне підґрунтя ліберальних ідей…………………..48
1.4 Ідейно-теоретична траєкторія формування ліберальних процесів класичного періоду………………………………………………………..58
Висновки до розділу 1…………………………………………………….70
РОЗДІЛ 2. ДОМІНАНТНІ ІДЕЇ ЛІБЕРАЛІЗМУ В КОНТЕКСТІ ДИНАМІКИ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН.…………………………………………..74
2.1 Ґенеза ключових ідей сучасного лібералізму……………………….74
2.2 Основні ідеї та інтерпретації неолібералізму……………………….84
2.3 Тенденції розвитку лібералізму (кінець ХХ – початок ХХІ століть)……….……………………………………………..………..97
2.4 Лібералізм vs консерватизм vs соціалізм: концептуальна демаркація………………………………………………………………..110
Висновки до розділу 2…………………………………………………...124
РОЗДІЛ 3. „ДИНАМІЧНЕ” ВИСВІТЛЕННЯ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ……………………..130
3.1 Ідея змін у політичному дискурсі: колізії темпоральності...……...130
3.2 Стратегеми „розуміння” та „пояснення” в дослідженнях динамічної політичної реальності……………………...……………………………142
3.3 Концептуалізація політичного простору в ліберальному контексті………………………………………...…………..……………152
3.4 Політологічна експлікація концепту „оптимізація”…..…………..166
Висновки до розділу 3…………………………………………………...179
РОЗДІЛ 4. ЛІБЕРАЛІЗМ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ.…..……………………….…………….184
4.1 Оптимізаційні процедури у політичному просторі: ліберальний ракурс….……………………………………………………..…………...184
4.2 Пріоритетні напрями ліберальних трансформацій політичного простору………….………………………………………………………196
4.3 Конституювання ліберативної методології: політологічний вимір……………………………………………………………………...207
4.4 Застосування ліберативної методології (на прикладі аналізу політичної реклами)……………………………………………………..225
Висновки до розділу 4…………………………………………………..238
РОЗДІЛ 5. ПЕРСПЕКТИВИ ЛІБЕРАЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ У ВИМІРАХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ………………………………...242
5.1 Політико-культурний ракурс ліберальних трансформацій…….....242
5.2 Тенденції ліберально-демократичних процесів у контексті українського державотворення…………………………………………259
5.2.1 Конституційні бар’єри української демократії крізь призму ліберальних імперативів….………………………………………270
5.2.2 Україна на демократичному роздоріжжі: електоральний вимір…………………………………………………………….…280
5.3 Вектори ліберальних перетворень: міжнародний рівень………....293
5.4 Стратегічні напрями ліберальних трансформацій політичного простору в Україні……………………………………………………….306
Висновки до розділу 5…………………………………………………...324
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………331
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...340
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...413

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АМКУ – Антимонопольний комітет України;
АРК – Автономна Республіка Крим;
БЮТ – Блок Юлії Тимошенко;
ВРУ – Верховна Рада України;
ЄврАзЕС – Євразійське економічне співтовариство;
ЄЕП – Єдиний економічний простір;
ЄПС – Європейська політика сусідства;
ЄС – Європейський Союз;
ЗМІ – засоби масової інформації;
КСУ – Конституційний Суд України;
КПУ – Комуністична партія України;
Лібертаріанство (або лібертаризм) – радикальна течія в ліберальному дискурсі, представники якої послідовно відстоюють ідеї класичного лібералізму (виникнула в США у другій половині ХХ ст.);
Мультилатералізм – (від лат. multum – багато і лат. lateralis – боковий) –політика багатосторонності (притаманна ЄС), передбачає відмову від самостійних зовнішньополітичних стратегій та автономних дій у системі міжнародних відносин;
НАТО (за англійською абревіатурою NATO – North Atlantic Treaty Organisation) – Організація Північноатлантичного договору;
НУ-НС – Наша Україна – Народна Самооборона;
НУО – неурядові організації;
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі;
ОВД – Організація Варшавського Договору;
ОДКБ – Організація Договору про колективну безпеку;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
Ордолібералізм – (від лат. ordo – порядок) – фрайбурзька школа, що відноситься до напряму європейського неолібералізму (друга чверть ХХ ст.);
ПР – Партія Регіонів;
РНБО – Рада національної безпеки та оборони України;
СНД – Співдружність Незалежних Держав;
СОТ – Світова організація торгівлі;
СП – Східне партнерство;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
США – Сполучені Штати Америки;
ТПУ – Тендерна палата України;
Унілатералізм – (від лат. unus – один і лат. lateralis – боковий) – політика односторонніх дій (притаманна США), зовнішньополітичний курс, за якого ігноруються рішення міжнародного співтовариства;
ХЛПУ – Християнсько-ліберальна партія України;
agenda setting (англ.) – „встановлення порядку денного”;
ELDR (за англійською абревіатурою) – Європейська ліберально-демократична партія реформ;
IFLRY (за англійською абревіатурою) – Міжнародна Федерація Ліберальної Молоді;
laissez faire (франц.) – кредо лібералізму, яке означає: „не втручайтесь, не заважайте діяти”;
LI (за англійською абревіатурою) – Ліберальний Інтернаціонал;
LYMEC (за англійською абревіатурою) – Європейський Рух Ліберальної Молоді;
sustainable development (англ.) – „сталий розвиток”;
welfare state (англ.) – „держава загального добробуту”.

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена фокусуванням суспільного інтересу на проблемі визначення стратегічних пріоритетів в українських державотворчих процесах. Своєрідним орієнтиром виступає модель ліберальної демократії, яка стала взірцем для багатьох постсоціалістичних країн, що актуалізує проблематику ліберально-демократичних стандартів, без втілення яких в українському суспільно-політичному просторі, як засвідчує практика західних країн, унеможливлюється ефективність розбудови інститутів демократії.
Лібералізм відрізняється широким спектром концептуальних інтерпретацій, що відображено у модусах його існування: ринковий економічний устрій; система цінностей; специфіка функціонування політичних інститутів; тип політичної культури; світоглядні позиції індивіда; філософська доктрина свободи; ідеологічна платформа політичних партій тощо. Така багатозначність експлікацій лібералізму, відображаючи мозаїку політичного, економічного, соціокультурного, національного розмаїття країн Заходу, вказує не лише на оптимальну цілісність його поєднання на основі ліберально-демократичних принципів, але й на потужну „силу” концепту лібералізму. Адже цим терміном найчастіше означують тенденції чи явища суспільно-політичного життя, успішність яких перевірена часом і тому не підлягає сумнівам, оскільки лібералізм орієнтований на постійний пошук ефективної взаємодії між індивідом, суспільством та державою, сприяючи поступовому удосконаленню різноманітних інституцій, що посилюють цю взаємодію.
Лібералізм демонструє багатогранність своїх проявів, що зумовлено не лише своєрідністю його змістовних інтерпретацій у кожний епохальний період, але й особливостями втілення його ідей у різноманітних сферах людського буття. В окресленому контексті постає необхідність виявлення ключових ідей лібералізму, які здатні здійснювати вплив на сучасний політичний процес, окреслюючи тенденції його подальшого розвитку. Базові постулати лібералізму, які викристалізувалися протягом історії його існування, набули своєрідного втілення в ідеологічних практиках. Зокрема, в ідеологічному полі найбільш яскраво та рельєфно проявився трансформаційний потенціал лібералізму, його здатність перетворювати та модернізувати ландшафти політичного простору.
Актуальність проблематики дослідження детермінована також спотвореною рецепцією ідей лібералізму у масовій свідомості українських громадян, коли окремими політичними силами нав’язується думка, що у контексті ліберального світогляду індивідуалізм тотожній егоїзму, а свобода прирівнюється до анархії. При цьому ігноруються або нівелюються важливі компоненти ліберальної ідеї, зокрема, ідея верховенства права, ідея взаємної відповідальності, ідея свободи слова, ідея толерантності тощо.
Актуальність проблеми зумовлена ще й фінансово-економічною кризою (кінець першого десятиліття ХХІ ст.), яка оголила проблеми лібералізму в економічному вимірі, викликавши шквал критики на його адресу. Критиці піддається весь корпус ідей лібералізму, а не лише його економічна експлікація. Разом з тим, саме завдяки ідейному арсеналу ліберального дискурсу, зокрема, проблематиці індивідуальних та політичних свобод, відбулося оформлення сучасного політичного ландшафту західних країн.
У сучасних політологічних розвідках феномен лібералізму найчастіше піддають аналізу у двох взаємопов’язаних контекстах: крізь призму осмислення ліберальної демократії як основи державного устрою західних країн або через експлікацію лібералізму як ідеологічної доктрини. Обидві траєкторії осмислення, будучи домінуючими в сучасній політичній науці, детермінували певну спорадичність досліджень, пов’язаних із трансформаційною природою лібералізму. Відповідно, у дослідженнях, присвячених висвітленню ліберальної проблематики, приділяється недостатня увага виявленню трансформаційного потенціалу лібералізму, його здатності перетворювати політичний простір. Таким чином, актуальність дослідження обумовлюється необхідністю виявлення ключових ідей лібералізму, які здатні здійснювати вплив на сучасний політичний простір, ефективно трансформуючи його у контексті динаміки суспільно-політичних змін, що й визначило вибір теми та напрямок дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узгоджується з комплексною науковою темою „Суспільство та політика в мультикультурній перспективі”, яку розробляє кафедра філософії та політології Харківського національного економічного університету.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні трансформаційного потенціалу лібералізму в політичному просторі, окресленні перспектив втілення ліберальних практик у державотворчих процесах України.
Згідно з поставленою метою визначена специфіка дослідження та послідовність концептуалізації заявленої ідеї, що припускає необхідність постановки і вирішення таких задач:
• визначити домінантні напрями осмислення феномену лібералізму, виокремлюючи сутнісні розбіжності в його експлікаціях;
• виявити ідейне підґрунтя ліберальних процесів, детермінанти їх виникнення у політико-історичному контексті;
• з’ясувати ідейно-теоретичні аспекти формування та перебігу ліберальних процесів, відстежуючи еволюцію розвитку базових принципів лібералізму;
• виокремити ключові ідеї лібералізму крізь призму динаміки сучасних політичних процесів, узагальнюючи ідейний та ідеологічний базис ліберального дискурсу;
• виявити оптимальні методологічні підходи, які були б застосовними стосовно розгляду мінливої та динамічної політичної реальності;
• визначити пріоритетні напрями ліберальних перетворень політичного простору та домінантні трансформаційні інтенції лібералізму, конкретизуючи дефініцію „політичний простір”;
• здійснити концептуалізацію методології, запропонованої ліберальним дискурсом, демонструючи можливості її застосування;
• виявити крізь призму ліберальних імперативів тенденції політико-культурних та ліберально-демократичних процесів в українському політичному просторі;
• розкрити можливості втілення ліберально-демократичних практик в українському політичному просторі у контексті процесів конституціоналізму;
• визначити вплив електоральних процесів на українське державотворення крізь призму ліберальних пріоритетів;
• з’ясувати спрямованість сучасних ідеологічних процесів у глобальному контексті, відстежуючи втілення принципів лібералізму у діяльності міжнародних організацій та структур;
• окреслити перспективні напрями ліберальних трансформацій політичного простору в Україні.
Об’єктом дослідження виступає лібералізм як суспільно-політичний феномен.
Предметом дослідження виступає трансформаційний потенціал лібералізму у контексті оптимізаційних перетворень політичного простору України.
Методи дослідження. У методологічному плані дисертаційна робота зорієнтована на виявлення та використання досліджень з різних напрямків суспільно-політичного знання. Сукупність загальнонаукових та спеціальних методів політичної науки стала методологічною основою дисертаційного дослідження, що, у цілому, забезпечило комплексний підхід до проблеми виявлення трансформаційного потенціалу лібералізму. Методологія дослідження ґрунтується, зокрема, на таких загальнонаукових принципах як єдність історичного та логічного, сходження від абстрактного до конкретного, об’єктивність, системність, на принципах аналізу і синтезу тощо.
За допомогою системного методу здійснено аналіз лібералізму як цілісної системи зі складною структурою. Виявлення ідейного та ідейно-теоретичного підґрунтя лібералізму в історичному контексті проведено крізь призму інтерналістського та екстерналістського підходів (Ст. Тулмін). У контексті компаративного методу здійснено порівняння ліберальних практик з метою виявлення їхніх специфічних характеристик. Зокрема, за допомогою компаративістського підходу виокремлено базові критерії відмінностей класичних політичних ідеологій (І. Валлерстайн, К. Манхейм, Ф. А. фон Хайєк та ін.). У контексті концепцій В. Дільтея, Г. фон Врігта та ін. проаналізовано можливості використання методологічних стратегій „пояснення” та „розуміння” для осмислення динамічної політичної реальності.
Концептуалізація дефініції „політичний простір” проведена на основі концепцій політичного поля, „дискурс-аналізу”, теорії соціальних змін та ін. Методологічною стратегією, у контексті якої здійснено виявлення пріоритетних напрямів ліберальних перетворень політичного простору став підхід „встановлення порядку денного”. Концепції „соціального капіталу”, „сталого розвитку” та ін. стали основою оптимізаційних стратегій у виділених напрямах політичного простору, що потребують ліберального „втручання”. Крізь призму концепцій, розроблених у межах ліберального дискурсу (Л. фон Мізес, Г. де Руджеро, Ф. А. фон Хайєк та ін.), конституйовано ліберативну методологію, за допомогою якої можна експлікувати політичні процеси.
Виявлення ціннісних детермінант політико-культурної сфери політичного простору України, зокрема, сутнісних характеристик української ментальності, специфіки переплетення східної та західної традицій в українській культурі проведено у контексті концепцій В. В. Кравченка, Ю. І. Макара, М. Мариновича та ін. Аналіз проблематики ідентичності (окреслення її структури, виокремлення базових параметрів формування колективних ідентичностей тощо) проведено у контексті теорій Дж. Грея, В. Кимлічки, П. Ґ. Кільманзеґґа, В. Хьосле та ін. У ролі методологічних засад для з’ясування спрямованості сучасних ідеологічних процесів у глобальному контексті виступили теорії Дж. Андергіла, П. Кругмана, Р. Купера та ін.
Висвітлення проблематики трансформаційного потенціалу лібералізму, втілення ліберальних стратегій в політичному просторі зумовило аналіз широкої палітри концептуальних позицій, звернення до довідкової та історичної літератури, нормативно-правових документів, статистичних матеріалів, результатів соціологічних досліджень тощо. У контексті обраної методології проведено комплексний аналіз сформульованих завдань, результатом якого стали теоретичні та практичні висновки і рекомендації.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження були здобуті результати, новизна яких конкретизується у таких положеннях:
Уперше:
♦ запропоновано авторську експлікацію лібералізму як суспільно-політичної доктрини, що, базуючись на визнанні мирних методів управління та політичних свобод індивіда, обмежених дією законів, сприяє трансформаційним перетворенням політичного простору, детермінуючи зрушення та зміни еволюційного характеру задля здійснення суспільних реформ, метою яких є свобода особистості;
♦ обґрунтовано, що ліберальні трансформації здатні сприяти оптимізації політичного простору. Здійснено авторську конкретизацію дефініцій „політичний простір” та „оптимізація”. Запропоновано розглядати лібералізм в якості засобу трансформації політичного простору;
♦ виокремлено пріоритетні напрями політичного простору, що потребують ліберальних перетворень: „свобода особистості”, „ліберально-демократичне врядування”, „міжнародна співпраця”. Аргументовано, що домінантними інтенціями лібералізму, які здатні у сучасних умовах сприяти оптимізації означених напрямів, виступають ідеї свободи, відповідальності, толерантності, соціальної справедливості та рівності можливостей;
♦ концептуалізовано методологію, означену як ліберативна (її основою виступають методологічні пріоритети ліберального дискурсу). Виділено ряд базових (початкових) понять, експліковано методологічні посилання ліберативної методології;
Удосконалено:
♦ аргументи стосовно виявлення ідейного підґрунтя лібералізму у трьох взаємопов’язаних контекстах: релігійному, філософському та суспільно-політичному;
♦ твердження, що у контексті оптимізації напряму політичного простору „свобода особистості” постає необхідність зосередження акцентів на проблематиці соціального капіталу. Для напряму „ліберально-демократичне врядування” вагомої ролі набуває зміцнення законності та забезпечення раціонального управління на демократичній основі. Концепція сталого розвитку здатна стати основою такого напряму як „міжнародна співпраця”;
♦ обґрунтування щодо темпоральної детермінації зміщення акцентів у розумінні пріоритетності парадигми змін над парадигмою стабільності у політичному дискурсі. Аргументовано, що індетерміністська парадигма мислення вимагає перегляду методологічних стандартів у політичних науках, зокрема, відходу від переважаючого детермінізму у підходах до осмислення політичних процесів.
Поглиблено:
♦ аргументацію щодо специфіки „серединності” (медіативності) української політичної культури, яка детермінована бінарним характером парадигми „Захід-Схід”: західна традиція стала основою соціально-політичних взаємодій (відстежувалося неприйняття візантійських традицій), тоді як східна традиція (візантійсько-православна) поширювалася переважно на духовний рівень української культури;
♦ твердження стосовно необхідності інтеріоризації в масовій свідомості українських громадян ліберальних принципів, що вимагає ретельного роз’яснення пріоритетів ліберально-політичного стилю життя. Це передбачає активізацію освітніх стратегій задля введення просвітницьких заходів, спрямованих на позитивне позиціонування власної культурної самобутності, якій у всі часи був притаманним певний ліберальний контрапункт.
Дістали подальшого розвитку:
♦ аргументи щодо специфіки взаємовідносин лібералізму з демократією та лібералізму з націоналізмом, становлення яких відбувалося приблизно в один і той же період, супроводжуючись певним протистоянням. У наш час спостерігається кореляція базових ідей як лібералізму з націоналізмом, так і лібералізму з демократією. Втім, неолібералізм, призвівши до зростання впливовості корпоративних груп, загрожує майбутньому демократії;
♦ обґрунтування визначальних характеристик класичних політичних ідеологій (консерватизму, лібералізму, соціалізму) на основі виявлення основоположних критеріїв відмінностей, які, призводячи до концептуальної демаркації окремих напрямів ідеологічної проблематики, сприяють більш рельєфному виокремленню ідеологічних розбіжностей;
♦ твердження стосовно перегляду методологічних стандартів у політичних науках у контексті індетерміністської парадигми мислення. При розгляді мінливої та динамічної політичної реальності актуалізується як методологічна стратегія „розуміння”, так і телеологічна інтерпретація методологічної стратегії „пояснення”;
♦ погляди щодо певної неузгодженості між політичною культурою та ментальними установками (які корелюють з базовими постулатами лібералізму) українського народу. Зокрема, маються на увазі такі сутнісні риси української ментальності як прагнення до свободи, індивідуалізм, заповзятливість, недовіра до держави, толерантність тощо. Задля створення клімату довіри в українському політичному просторі означені характеристики мають знайти своє втілення в політичній культурі на рівні суспільно-політичних практик;
♦ окреслення структури індивідуальної ідентичності, „ядро” якої складають певні ціннісні установки, що майже не піддаються змінам та одночасно співіснують з легко змінюваними периферійними параметрами ідентичності. Такі базисні ментальні установки як індивідуалізм чи волелюбність можна співвіднести з „ядром” української ідентичності. До периферійних ознак ідентичності – які є тимчасовими та нестійкими – можна віднести певну зовнішню атрибутику.
Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у виявленні трансформаційного потенціалу лібералізму, його здатності сприяти оптимізації політичного простору, що є вельми важливим для окреслення державотворчих стратегій пострадянської України. На підставі проведеного дослідження здійснено теоретичні узагальнення та висновки, евристичність яких зумовлює використання здобутків дисертації в подальших дослідженнях ліберальної проблематики. У цілому, результати дисертаційного дослідження формують теоретико-методологічний базис для оптимізації політичного простору в сучасній Україні, можливості втілення в ньому ліберально-демократичних практик.
Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані у законотворчій діяльності Верховної Ради України та інших органів державної влади, інститутів місцевого самоврядування, у практичній роботі політичних партій і громадських організацій. Отримані результати дослідження можуть бути використані засобами масової інформації у контексті забезпечення більшої прозорості, відкритості та публічності політичного процесу в Україні.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані соціально-політичними установами, владними структурами при прийнятті політичних рішень, пов’язаних з розробкою державотворчих стратегій. Висновки дослідження можуть також слугувати теоретико-методологічною основою для аналізу соціально-політичних та ідеологічних проблем соціуму.
Результати дисертаційного дослідження мають важливе практичне значення та можуть бути використані для підготовки спеціалістів у галузі суспільно-політичних наук, доповнити зміст навчальних курсів з політології та суміжних дисциплін. Теоретичні розробки, практичні висновки і пропозиції, що випливають зі змісту дослідження, використовувались автором у навчальному процесі в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна під час викладання навчальних курсів „Сучасний лібералізм”, „Політичні ідеології”, „Політичне прогнозування”, „Методика та методологія наукового дослідження”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій презентовано вирішення конкретного наукового завдання щодо експлікації лібералізму в якості засобу оптимізаційних перетворень політичного простору.
За темою дослідження автором одноосібно підготовлено п’ятдесят дві наукових публікації. Усі теоретико-методологічні, науково-аналітичні висновки та рекомендації автором зроблено самостійно. У співавторстві написано одну структурну частину у колективній монографії (особистий внесок – 75%).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження були представлені на таких наукових конференціях, семінарах, читаннях: Х Харківські міжнародні Сковородинівські читання „Проблема свободи у теоретичній і практичній філософії” (Харків, 2003 р.); Міжнародна науково-теоретична конференція „Філософія І. Канта і сучасність”, (Дніпропетровськ, 2004 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Львів, 2005 р.); ХІІІ Харківські міжнародні Сковородинівські читання „Демократичні цінності, громадянське суспільство і держава” (Харків, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Імператив національної консолідації: потенціал партійної системи та ресурси громадянського суспільства України” (Донецьк–Чернівці, 2005 р.); Сімнадцяті Харківські політологічні читання „Проблеми формування електоральної культури” (Харків, 2005 р.); семінар-тренінг „Викладання курсу „Основи демократії” у вищих навчальних закладах” під егідою Українсько-канадського проекту „Демократична освіта” (Київ, 2006 р.); наукові семінари Міжнародного інституту політичних наук університету Масарика, м. Брно (Чехія) „Розбудова інститутів демократії – приклади з Чеської Республіки // Centrum pro studium democracie a kultury” (Харків, 2006 р.); Всеукраїнська теоретична й науково-практична конференція з правознавства, політології та соціології до 15-ліття журналу ВРУ „Віче” „Трансформація політичної системи: соціальні перетворення і законодавчий процес” (Київ, 2007 р.); Перша Міжнародна наукова конференція. Одеські соціологічні читання „Інституціональні зміни і пошук нової ідентичності” (Одеса, 2007 р.); Шоста міжнародна науково-теоретична конференція „ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ, 2007 р.); II Міжнародна наукова конференція. Одеські соціологічні читання „Соціальна політика і механізми інтеграції українського суспільства” (Одеса, 2008 р.); Перші Слобожанські політологічні читання „Сучасна політична наука: стан, проблеми, перспективи розвитку” (Харків, 2008 р.); П’ята Міжнародна науково-практична конференція „Державне регулювання економіки та підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання” (Білорусь; Мінськ, 2009 р.); VІ Міжнародна конференція „Розвиток демократії і демократична освіта в Україні” (Київ, 2009 р.); Міжнародна конференція „Якість виборів як основа зміцнення демократії” (Донецьк, 2009 р.); Всеросійська наукова конференція „Росія у світі: гуманітарний, політичний і економічний вимір” (Росія; Москва, 2010 р.); Другі Слобожанські політологічні читання „Права і свободи людини у контексті українського державотворення” (Харків, 2010 р.); Міжнародна наукова конференція „Зміна Росії: політичні порядки дня і стратегії” (Росія; Москва, 2010 р.); Міжнародна науково-теоретична конференція (XXIV Харківські політологічні читання) „Стратегії реформ і пошук політичного балансу в Україні” (Харків, 2011 р.) та ін.
Крім того, основні ідеї дисертації пройшли апробацію на теоретико-методологічних семінарах кафедри філософії та політології Харківського національного економічного університету, кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та кафедри політології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження опубліковані автором у 53 працях, у тому числі: 1 одноосібна монографія, 4 структурних частини у колективних монографіях, 4 публікації у зарубіжних виданнях (Польща, Росія, Білорусь), 26 статей опубліковано у періодичних наукових фахових виданнях України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз феномену лібералізму як засобу оптимізаційних перетворень політичного простору, в результаті чого сформульовано ряд висновків.
• Узагальнено в політико-історичному контексті концептуальні підходи стосовно виникнення та сутності феномену лібералізму. Продемонстровано, що при сприйнятті лібералізму як сукупності певних структурних характеристик не враховується одна із головних його особливостей – спрямованість на динаміку перетворень. Зазначено, що, лібералізму притаманний трансформаційний потенціал. Ліберальні трансформації здатні певним чином сприяти оптимізації політичного простору. Запропоновано авторську експлікацію феномену лібералізму як суспільно-політичної доктрини, що, базуючись на визнанні мирних методів управління та політичних свобод індивіда, обмежених дією законів, сприяє трансформаційним перетворенням політичного простору, детермінуючи зрушення та зміни еволюційного характеру задля здійснення суспільних реформ, метою яких є свобода особистості.
• Обґрунтовано, що ідейне підґрунтя лібералізму – на відміну від ідейно-теоретичного – формувалося значно раніше. Здійснено аналіз ідейних основ лібералізму у трьох взаємопов’язаних вимірах: релігійному, філософському та суспільно-політичному. Релігійні витоки ідей лібералізму пов’язані насамперед із християнством (світська проекція свободи, обмеженої положеннями законів, а не етичними заповідями; євангелічний індивідуалізм тощо). Синтез філософських ідей прогресу, раціоналізму та індивідуалізму став вельми плідним для виникнення лібералізму. Суттєву роль у становленні ідей лібералізму відігравали суспільно-політичні фактори, детермінуючи його специфіку в залежності від превалювання тієї чи іншої ліберальної традиції (англосаксонська та континентально-європейська).
• Розглянуто перипетії взаємовідносин, з однієї сторони, лібералізму з демократією, а з іншої – лібералізму з націоналізмом, становлення яких відбувалося приблизно в один і той же період. У наш час спостерігається кореляція базових ідей як лібералізму та націоналізму, так і лібералізму та демократії. Втім, між ними одразу після Великої Французької революції в європейській суспільній думці спостерігалося протистояння. Якщо англосаксонський варіант лібералізму прагнув мирно співіснувати з монархічним устроєм, вимагаючи обмеження монархічної влади за допомогою конституції, то континентально-європейський варіант лібералізму, виступаючи проти абсолютистської монархії, прагнув взаємодіяти з націоналізмом, що було зумовлено різними інтерпретаціями змістовного наповнення поняття свободи. Адже континентальні ліберали – на відміну від лібералів англосаксонської традиції – вважали більш важливою свободу певної соціальної групи, але аж ніяк не свободу індивіда. У ХХ ст. лібералізм переглянув своє ставлення як до демократії, так і до націоналізму, певним чином зближуючись з ними та знаходячи спільні точки дотику.
• Здійснено аналіз ідейно-теоретичного базису лібералізму. Виявлено основоположні принципи, що формують ядро класичного лібералізму. Констатовано, що в сучасному лібералізмі домінантного статусу набула ідея державного регулювання соціальної сфери. Визначено базові відмінності між проблематикою класичного та сучасного лібералізму.
• Аргументовано, що класична ліберальна теорія та неолібералізм акцентують увагу на різних аспектах кореляції лібералізму з демократією. У неоліберальній теорії доволі часто індивідуальна свобода прирівнюється до свободи корпоративної. Таке зміщення пріоритетів загрожує майбутньому демократії, оскільки неоліберали не здатні сприймати правління за принципом більшості, натомість вони швидше готові віддати владу певній групі експертів. Зазначено, що фінансово-економічна криза у сучасному світі певним чином спровокована неоліберальними стратегіями в економіці.
• Здійснено порівняння класичних політичних ідеологій (консерватизм, лібералізм, соціалізм). Виявлено визначальні характеристики політичних ідеологій на основі виокремлення основоположних критеріїв відмінностей, застосування яких, призводячи до концептуальної демаркації окремих напрямів ідеологічної проблематики, сприяє більш рельєфному виокремленню ідеологічних розбіжностей: ключові ідеологеми; ставлення до змін, новацій; спосіб пояснення світу; характер суспільного розвитку; ставлення до спонтанно сформованих інституцій; відношення до обмеження впливу держави; економічні пріоритети; ставлення до приватної власності; співвідношення індивідуальне/колективне; сприйняття історичного часу; психологічна мотивація.
• Обґрунтовано, що зміщення акцентів у розумінні пріоритетності парадигми змін над парадигмою стабільності у політичному дискурсі детерміноване насамперед причинами темпорального характеру. Підґрунтям колізій темпоральності стали установки сприйняття часу як епохи Античності (культура циклічного часу), так і епохи Середньовіччя (культура лінійного часу). Аргументовано, що індетерміністська парадигма мислення вимагає перегляду методологічних стандартів у політичних науках, зокрема, відходу від переважаючого детермінізму у підходах до осмислення різноманітних суспільно-політичних феноменів
• Аргументовано необхідність перегляду методологічних стандартів у політичних науках у контексті індетерміністської парадигми мислення задля виокремлення методологічних підходів, які були б застосовними щодо розгляду мінливої та динамічної політичної реальності. Обґрунтовано, що для політичних наук вельми актуальною виступає як методологічна стратегія „розуміння”, так і телеологічна інтерпретація методологічної стратегії „пояснення”. Специфікою політологічного знання має стати оптимальне поєднання обох стратегій (методологічна інтеграція), оскільки використання лише однієї з них здатне призвести до викривлених результатів.
• Зазначено, що ключові ідеї лібералізму здатні здійснювати вплив на політичний простір, трансформуючи його окремі підсистеми. Обґрунтовано, що ліберальні трансформації здатні сприяти оптимізації політичного простору. Аргументовано, що у контексті дослідження пріоритетної важливості набуває „динамічне” (процесуальне) висвітлення політичного простору. Здійснено концептуалізацію понять „політичний простір” та „оптимізація” у політологічному контексті. Під політичним простором мається на увазі розмаїття вимірів політичної реальності, що організовуються ідеологемами домінуючих політичних дискурсів та динамічно змінюються під впливом міжособистісних взаємодій політичних суб’єктів (на рівні ідей, правил, дій та інтересів). Оптимізацією запропоновано вважати цілеспрямовану процедуру відбору найбільш ефективних (з точки зору можливості здійснення впливу на результат) із альтернативних варіантів напрямів чи засобів трансформації політичного простору на основі наперед заданих критеріїв.
• Запропоновано розглядати лібералізм в якості засобу трансформації політичного простору. Виокремлено пріоритетні – взаємопов’язані між собою – напрями політичного простору, що потребують ліберальних перетворень: „свобода особистості”, „ліберально-демократичне врядування”, „міжнародна співпраця”. Аргументовано, що домінантними – актуальними для сучасної епохи – інтенціями лібералізму, які здатні сприяти оптимізації означених напрямів політичного простору, виступають ідеї свободи, відповідальності, толерантності, соціальної справедливості та рівності можливостей.
• З’ясовано, що у контексті оптимізації такого напряму політичного простору як „свобода особистості” постає необхідність зосередження акцентів на проблематиці соціального капіталу, появі якого сприяє прийняття певною групою людей спільних цінностей чи норм на основі довіри. Для напряму „ліберально-демократичне врядування” вагомої ролі набуває зміцнення законності та забезпечення раціонального управління на демократичній основі, що здатне сприяти розширенню демократичної практики. Концепція сталого розвитку здатна стати основою такого напряму як „міжнародна співпраця”, оскільки цією стратегією закладається основа компромісу між збереженням довкілля та економічним зростанням і передбачаються кардинальні зміни в структурі людської діяльності.
• Констатовано, що можна виділити інші пріоритетні напрями ліберальних перетворень політичного простору, зокрема, сферу політичного дискурсу, яка потребує ліберального „втручання” у методологічному контексті. Розглянуто домінантні ідеї, що формують методологічну базу ліберального дискурсу. Концептуалізовано методологію, означену як ліберативна (її основою виступають методологічні пріоритети ліберального дискурсу). Експліковано базові поняття ліберативної методології: індивід; вибір; цілі (кінцеві цілі або ціннісні судження та звичайні цілі); засоби. Виділено ряд методологічних посилань, які виступають в якості основи ліберативної методології: методологічний індивідуалізм; раціональність; телеологічність; ціннісна детермінація вибору. Аргументовано, що ліберативна методологія, розширюючи діапазон методів дослідження політичних наук, здатна набути вагомого значення при осмисленні різноманітних явищ політичної реальності, зокрема її емпіричного рівня.
• Сфокусовано увагу на ціннісному вимірі політичної культури з метою виявлення можливостей для формування основ щодо створення клімату довіри в українському політичному просторі. Вказано, що спостерігається певна неузгодженість між політичною культурою та ментальними установками українського народу. Аргументовано, що сутнісними рисами української ментальності виступають прагнення до свободи, певне неприйняття влади, індивідуалізм, заповзятливість, недовіра до держави, толерантність тощо. Виділені сутнісні риси певним чином корелюють із базовими постулатами лібералізму. З іншої сторони, спостерігається також певна кореляція з принципами консерватизму, що зумовлено традиціоналізмом давньої хліборобської культури, що була поширеною на українських теренах. Зазначено, що задля створення клімату довіри в українському політичному просторі означені характеристики мають знайти своє втілення в політичній культурі на рівні суспільно-політичних практик.
• Констатовано, що Україна знаходиться на межі двох культур: між Сходом та Заходом. Саме ця „серединність” (медіативність) періодично призводила до різних форм протистоянь (релігійних, електоральних, соціокультурних тощо). Обґрунтовано, що в сучасній Україні спостерігається переплетення східної та західної культурних традицій. Східна (візантійсько-православна) культурна традиція поширювалася переважно на духовний рівень української культури. Західна традиція стала основою соціально-політичних взаємодій, оскільки на суспільно-політичному рівні найчастіше відстежувалося відторгнення візантійських традицій. Обґрунтовано, що лише вихід за межі чітко означених пріоритетів здатний окреслити продуктивне майбутнє, задля чого постає потреба у необхідності об’єднавчої ідеї, що й стане метою, заради якої варто єднатися та до якої варто прагнути. Ментальність українського народу – як на Сході, так і на Заході – глибоко індивідуалістична. І саме індивідуалізм, який є базисною установкою в українській ментальності, може стати передумовою становлення демократичної політичної культури.
• Зазначено, що традиційні підходи до аналізу феномену ідентичності зосереджуються навколо поняття індивідуальної або колективної ідентичності. Аргументовано, що „ядро” індивідуальної ідентичності складають „абсолютні припущення” (глибинні ціннісні установки), які можуть не усвідомлюватися на суто раціональному рівні, майже не піддаються змінам та виступають причинними агентами всіляких змін. Вони одночасно співіснують з легко змінюваними периферійними параметрами ідентичності, специфіка яких полягає у тимчасовому використанні окремих рольових „масок” чи образів (під впливом брендів, реклами тощо). Відповідно, такі базисні ментальні установки як індивідуалізм чи волелюбність, співвідносяться з „ядром” української ідентичності. До периферійних ознак ідентичності – які є тимчасовими та нестійкими – можна віднести певну зовнішню атрибутику (вишиванки, писанки, шаровари тощо).
Базові параметри формування колективних ідентичностей виділено у контексті концепції П. Ґ. Кільманзеґґа: комунікація, пам’ять та досвід. Констатовано, що класична ліберальна теорія та неолібералізм акцентують увагу на різних формах проявів ідентичності. Якщо у класичному лібералізмі пріоритетним є розгляд проблематики індивідуальної ідентичності, то в неолібералізмі спостерігається зміщення акцентів до пріоритетності розгляду проблематики колективної ідентичності.
• Акцентовано, що процеси лібералізації та демократизації, будучи тісно пов’язаними між собою, здатні сприяти становленню повноцінного консолідованого ліберально-демократичного режиму. Втім, здійснення лібералізації та демократизації не виступає гарантією перетворення недемократичного режиму в демократичний, оскільки постійно існує небезпека реверсу. Адже, окрім інституціональної складової, яка є вельми важливою запорукою успішності демократизаційних процесів, вагому роль відіграє ціннісна складова конкретної культури.
• Обґрунтовано, що Конституція 1996 р. певним чином базується на ліберальних засадах, що не убезпечило її від суттєвих вад, які насамперед стосувалися базового положення лібералізму стосовно розподілу влади. Проблема дисбалансу виконавчої гілки влади стала однією з причин появи на світ закону № 2222. Згодом – після того, як КСУ у 2010 р. відновив дію Конституції зразка 1996 р. – конституційний процес набув нового забарвлення, означивши нові вектори проблем, пов’язані насамперед з процесами руйнування системи стримувань і противаг.
• Констатовано, що вибори – стрижневий механізм демократії. Демократія, будучи несумісною із зосередженням влади в руках обмеженої кількості осіб, ставить вимогу запровадження виборів як інструменту постійної зміни народного представництва. Разом з тим, підвищена електоральна активність в Україні вже викликає певні застереження, які стосуються не стільки проблем, пов’язаних із перманентним виборчим процесом, скільки постійної виборчої риторики, яка, проникнувши у владні коридори, призводить до пріоритетності ситуативної політики над довгостроковою та витісняє проблему створення стратегій розвитку країни на задній план. Оскільки все політичне життя в Україні висвітлюється найчастіше в рамках виборчих дискурсів, ситуативність та фрагментарність стали ключовими ідеологемами такого способу існування. Це призводить до хаосу та зростаючої нестабільності в інститутах влади.
• Проведено аналіз ціннісних протиріч, що детермінують територіальну специфіку електоральних уподобань в Україні. Електоральний розкол, який чітко окреслився в 2004 р., з поглиблювався кожними виборами. В Україні ідеологія не виступає тим чинником, який здатний усунути електоральний розкол, оскільки тяжіння до цінностей та принципів, а не до ідеологічних доктрин – основна риса більшості сучасних українських політичних партій.
• Розглянуто ідеологічні домінанти сучасного глобального простору. Проведено аналіз ідеології неоконсерватизму, яка, зародившись у неолібералізмі, стала на зламі тисячоліть визначальною в окресленні стратегій зовнішньої політики. У зовнішньополітичних стратегіях неоконсерватизм, що розвивався в основному в США, був орієнтований на політику унілатералізму, тоді як європейський варіант неолібералізму дотримувався політики мультилатералізму. З’ясовано, що ліберальні принципи знайшли своє втілення у діяльності багатьох сучасних міжнародних організацій та структур.
• Виділено проблеми, які потребують ліберального вирішення у глобальному контексті та окреслено перспективи ліберальних трансформацій політичного простору в Україні.
Аргументовано необхідність інтеріоризації в масовій свідомості українських громадян ліберальних принципів, що вимагає ретельного роз’яснення пріоритетів ліберально-політичного стилю життя. Це насамперед передбачає активізацію освітніх стратегій задля введення просвітницьких заходів, метою яких, з однієї сторони, стала б популяризація ліберальних цінностей та переваг. З іншої сторони, просвітницькі заходи мають бути спрямовані на позитивне позиціонування власної культурної самобутності, якій у всі часи був притаманним певний ліберальний контрапункт, задля самоствердження у глобальному просторі.
• На основі проведеного дослідження розроблено конкретні рекомендації щодо шляхів ліберальної трансформації політичного простору України, запропоновано конкретні кроки задля втілення ліберально-демократичних стандартів та розроблено і запропоновано комплекс заходів, спрямованих на розробку і впровадження стратегій ліберальних трансформацій для ефективності демократизаційних процесів в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актон Дж. Очерки становления свободы [Електронний ресурс] / Джон-Эмерик-Эдвард Дальберг-Актон ; [пер. с англ. Ю. Колкера]. — Режим доступу : http://yuri-kolker.narod.ru/articles/Acton-list.htm.
2. Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Т. Р. С. Аллан ; [пер.з англ. Р. А. Семків]. — К. : Києво-Могилянська академія, 2008. — 385 с.
3. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба // Полис. — 1992. — № 4. — С. 122—134.
4. Амин С. Вирус либерализма: перманентная война и американизация мира / С. Амин [пер. с англ.]. — М. : Европа, 2007. — 168 с.
5. Андергіл Дж. Багатосторонність (multilateralism) / Джефрі Андергіл // Короткий оксфордський політичний словник ; [пер. з англ. / за ред. І. Макліна, А. Макмілана]. — К. : Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2005. — 789 с. — С. 49—50.
6. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Бенедикт Андерсон ; [пер. з англ. В. Морозова]. — [2-ге, перероблене видання]. — К. : Критика, 2001. — 272 с.
7. Аникин В. А. Особенности жизненных ценностей и устремлений россиян / В. А. Аникин // Российская идентичность в социологическом измерении. Аналитический доклад. Часть 2 / Рабочая группа Института социологии РАН // Полис. — 2008. — № 2. — С. 81—93.
8. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Ханна Арендт ; [пер. з англ. В. Верлока, Д. Горчаков]. — [2-е вид.]. — К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2005.— 584 с.
9. Аристотель. Политика / Аристотель // Сочинения : В 4-х т. — М. : Мысль, 1983. — Т. 4. — 830 с. — С. 375—644.
10. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Раймон Арон. — М. : Текст, 1993. — 303 с.
11. Арон Р. Опій інтелектуалів / Реймон Арон ; [пер. з фр. Г. Філіпчук]. — К. : Юніверс, 2006. — 272 с.
12. Арон Р. Эссе о свободах / Раймон Арон ; [пер. с франц. Н. А. Руткевич]. — М. : Праксис, 2005. — 208 с.
13. Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры : сборник / [под ред. Н. Д. Арутюновой]. — М. : Прогресс, 1990. — 512 с. — С. 5—32.
14. Б’юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: два протилежних бачення держави / Джеймс М. Б’юкенен, Річард А. Масґрейв ; [пер. з англ. А. Ю. Іщенко]. — К. : Видавничий дім „КМ Академія”, 2004. — 175 с.
15. Бабенко В. Н. Украина – Россия (1991-2010 гг.): через противостояние к сотрудничеству? : [аналитический обзор] / В. Н. Бабенко / РАН. ИНИОН. Центр научно-информационных исследований глобальных и региональных проблем ; Отдел Восточной Европы ; Отв. ред. Ю. И. Игрицкий. — М. : ИНИОН РАН, 2010. — 84 с.
16. Бабкіна О. Демократичні детермінанти трансформації українського суспільства / О. Бабкіна // Персонал. — 2007. — № 2. — С. 18—25.
17. Баган О. Про духовно-цивілізаційні та геополітичні основи України / О. Баган // Сучасність. — 2005. — № 4. — С. 93—104.
18. Бакиров В. С. Идеологические дилеммы современной Украины: в поисках новых смыслов / В. С. Бакиров // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : [зб. наук. пр.]. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2005. — С. 3—8.
19. Балашов Л. Е. Либерализм и свобода [Електронний ресурс] / Л. Е. Балашов. — М. : ACADEMIA, 1999. — 19 с. — Режим доступу : http://www.philosophy.ru/library/balashov/lib.html.
20. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства / Зиґмунт Бауман ; [пер. з англ. І. Андрущенка / за наук. ред. М. Винницького]. — К. : Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. — 109 с.
21. Башляр Г. Новый рационализм / Гастон Башляр ; [пер. с франц. / предисл. и общ. ред. А. Ф. Зотова]. — М. : Прогресс, 1987. — 376 с. : ил.
22. Бебик В. М. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика : [навч. посіб.] / Бебик В. М., Шергін С. О., Дегтерьова Л. О. — К. : Університет „Україна”, 2006. — 208 с.
23. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Даниел Белл ; [пер. с англ., под. ред. В. Л. Иноземцева]. — М. : Academia, 1999. — 956 с.
24. Белл Д. Конец идеологии на Западе [Електронний ресурс] / Дэниел Белл ; [пер. с англ.] // Контексты современности–I : Актуальные проблемы общества и культуры в западной социальной теории : [хрестоматия / сост. и общ. ред. С. А. Ерофеева]. — [2–е изд., доп. и перераб.]. — Казань : Издательство Казанского университета, 2000. — 173 с. — С. 141—142. — Режим доступу : http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/126039.html.
25. Белл Д. Эпоха разобщенности. Размышления о мире XXI века / Даниел Белл ; [пер. с англ., под. ред. В. Л. Иноземцева]. — М. : Центр исследований постиндустриального общества ; Свободная мысль, 2007. — 303 с.
26. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Филипп Бенетон ; [пер. с франц. М. М. Федоровой]. — М. : Издательство „Весь мир”, 2002. — 368 с.
27. Бентам И. Тактика законодательных собраний / Иеремия Бентам ; [пер. с англ.]. — Челябинск : Социум, 2006. — 208 с. — (Серия „Библиотека ГВЛ : Политика”).
28. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; [пер с англ. Е. Руткевич]. — М. : „Медиум”, 1995. — 323 с.
29. Бергсон А. Восприятие изменчивости // Творческая эволюция. Материя и память / Анри Бергсон ; [пер. с франц.]. — Мн. : Харвест, 1999. — 1408 с. — С. 926—959.
30. Бергсон А. Два источника морали и религии / Анри Бергсон ; [пер. с фр., послесл. и прим. А. Б. Гофмана]. — М. : „Канон”, 1994. — 383 с. — (История философии в памятниках).
31. Берк Е. Конституція на праві давності / Едмунд Берк ; [пер. з англ. Н. Філіпенко] // Консерватизм : [антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. — К. : Смолоскип, 1998. — 598 с. — С. 473.
32. Бёрк Э. Размышления о революции во Франции и о прениях в некоторых лондонских обществах касательно сего события, содержащиеся в письме, предполагавшемся быть отправленным некоему благородному господину в Париж / Эдмунд Бёрк ; [пер. с англ. С. Векслер ; под. ред. А. Бабича ; предисл. и замеч. К. К. О’Брайен]. — London : Overseas Publications Interchange Ltd, 1992. — 411 с.
33. Берлін І. Чотири есе про свободу / Ісая Берлін ; [пер. з англ. О. Коваленка]. — К. : Основи, 1994. — 272 с.
34. Бестужев-Лада И. В. Нормативный прогноз. Верификация прогноза. Выработка рекомендаций для управления [Електронний ресурс] // Социальное прогнозирование. Курс лекций / И. В. Бестужев-Лада. — М. : Педагогическое общество России, 2002. — 392 с. — Режим доступу : http://lib.socio.msu.ru/l/library.
35. Бестужев-Лада И. В. Поисковый прогноз [Електронний ресурс] // Социальное прогнозирование. Курс лекций / И. В. Бестужев-Лада. — М. : Педагогическое общество России, 2002. — 392 с. — Режим доступу : http://lib.socio.msu.ru/l/library.
36. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы / Збигнев Бжезинский ; [пер. с англ. О. Ю. Уральской]. — М. : Международные отношения, 2005. — 256 с.
37. Бжезінський З. Вибір: світове панування чи світове лідерство / Збіґнєв Бжезінський ; [пер. з англ. А. Іщенка]. — К. : Видавничий дім „Києво–Могилянська академія”, 2006. — 203 с.
38. Бжезінський З. Україна у геостратегiчному контекстi / Збіґнєв Бжезінський ; [пер. з англ. А. Іщенка]. — К. : Видавничий дім „Києво–Могилянська академія”, 2006. — 101 с.
39. Бироваш М. Хозяин – барин / М. Бироваш // Корреспондент. — 2011. — № 25 (462). — 1 июл. — 86 с. — С. 26—29.
40. Біблія або Святе письмо Старого та Нового завіту (повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами). — United Bible Societies : Ukrainian Bible 63 DC, 1991. — 1391 с.
41. Біденко А. Маріуполь заполонила антиреклама з тирсою [Електронний ресурс] / А. Біденко // Українська правда. — 02.10.2009. — Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/2009/10/2/4218395/.
42. Біденко А. Політична реклама: вона не завжди працює [Електронний ресурс] / А. Біденко // Українська правда. — 17.09.2009. — Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2009/09/17/4191157/.
43. Біденко Ю. М. Ідеологічні детермінанти політичного процесу (державний та глобальний виміри) : дис. … кандидата політ. наук : 23.00.02 / Біденко Юлія Михайлівна. ― Харків, 2009. ― 241 с.
44. Біличенко С. На що схожа електоральна карта України [Електронний ресурс] / Станіслав Біличенко // Українська правда. — 24.02.2010. — Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2010/02/24/4805944/.
45. Богачев Р. М. Суспільна криза у партитурі лібералізму [Електронний ресурс] / Р. М. Богачев // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. — 2010. — № 1 (3). — Том 2. — С. 29—36. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal//Soc_Gum/bmnef/2010_1_2/5.pdf.
46. Болл Т. Демократичний ідеал: історія становлення / Теренс Болл, Річард Деґґер ; [пер. з англ. П. Таращука] // Демократія : антологія ; [упоряд. О. Проценко]. — К. : Смолоскип, 2005. — ХХVШ. — 1108 с. — (Політичні цінності ; вип. 1). — С. 3—24.
47. Бондаевский В. П. Либерализм / В. П. Бондаевский // Политические идеологии : учеб. пособ. для студ. / [В. В. Желтов, С. Н. Кумскова, В. П. Бондаевский и др.]. — Кемерово : Кемеровский государственный университет, 1997. — 132 с. — С. 35—57.
48. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії : [моногр.] / В. І. Бортніков. — Луцьк: РВВ „Вежа”, 2007. — 524 с.
49. Борщевський В. В. Ліберальна модель економічного розвитку України [Електронний ресурс] / В. В. Борщевський. — Режим доступу : http://kolomyya.org/se/sites/pb/10248/?page=474.
50. Боуз Д. Либертарианство: история, принципы и политика / Дэвид Боуз ; [пер. с англ., под ред. А. В. Куряева]. — Челябинск : Социум, Cato Institute, 2004. — 392 с.
51. Боэций. „Утешение философией” и другие трактаты / Боэций ; [пер. ; отв. ред., сост. и автор ст. Г. Г. Майоров]. — М. : Наука, 1990. — 416 с. — (Памятники философской мысли).
52. Бульбенюк С. С. Неоліберальні моделі модернізації у суспільствах перехідного типу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.03 „Політична культура та ідеологія” / С. С. Бульбенюк. — К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. — 20 с.
53. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / Пьер Бурдье ; [пер. с франц. ; отв. ред. перевода, сост. и послесл. Н. А. Шматко]. — М. : Алетейя, 2007. — 576 с. — (Серия „Gallicinium”).
54. Бурдье П. Социология политики / Пьер Бурдье ; [пер. с франц. / сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко]. — М. : Socio-Logos, 1993. — 336 с.
55. Бурдье П. Социология социального пространства / Пьер Бурдье ; [пер. с франц. ; отв. ред. перевода Н. А. Шматко]. — М. : Институт экспериментальной социологии ; СПб : Алетейя, 2007. — 288 с. — (Серия „Gallicinium”).
56. Бурдяк В. Зародження нових партійних систем у країнах Центрально-Східної Європи / Віра Бурдяк // Історико-політичні проблеми сучасного світу : зб. наук. статей. — Чернівці : Рута, 2008. — Т. 17—18. — 280 с. — С. 15—20.
57. Бурдяк В. Політична культура країн Європи в контексті інтеграційних процесів : [моногр.] / В. І. Бурдяк, Н. Ю. Ротар. — Чернівці : Рута, 2004. — 328 с.
58. Бутирська Т. О. Оптимізація взаємодії державної влади і громадянського суспільства (управлінський аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук держ. упр. : спец. 25.00.02 „Механізми державного управління” / Т. О. Бутирська. — Одеса : Одеський регіональний інститут державного управління при Президентові України, 2004. — 20 с.
59. Быков П. Капитализм для всех (интервью с профессором социологии американского Северо-Западного университета Георгием Дерлугьяном) / П. Быков, Т. Гурова // Эксперт. Украинский деловой журнал. — 2006. — № 18 (68). — 18—14 мая. — С. 38—47.
60. Бьюкенен П. Дж. Правые и не-правые. Как неоконсерваторы заставили нас забыть о рейгановской революции и повлияли на президента Буша / Патрик Дж. Бьюкенен ; [пер. с англ. К. Ковешникова]. — М. : Транзиткнига, 2006. — 348 с.
61. Валлерстайн И. После либерализма / Иммануэль Валлерстайн ; [пер. с англ. ; под. ред. Б. Ю. Кагарлицкого]. — М. : Едиториал УРСС, 2003. — 256 с.
62. Валлерстайн И. Эволюция структур знания в мир-системной перспективе / Иммануил Валлерстайн // Історична соціальна наука в світ-системній перспективі : Міжнар. наук. колоквіум, 2–3 черв. 2005 р. — Харків : Константа, 2005. — 64 с. — С. 6—18.
63. Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення / Пьотр Вандич ; [пер. з англ. С. Грачова ; наук. ред., післям. А. Портнова]. — К. : КРИТИКА, 2004. — 464 с.
64. Василенко С. Д. Історико-політичні аспекти становлення української державності / С. Д. Василенко. — Одеса : „Друк”, 2008. — 208 с.
65. Вахудова А. М. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу та інтеграція після комунізму / Анна Мілада Вахудова ; [пер. з англ. Т. Цимбала]. — К. : Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2009. — 379 с.
66. Вебер М. Избранные произведения / Макс Вебер ; [пер. с нем. ; / сост., общ. ред. и предисл. Ю. Н. Давыдова]. — М. : Прогресс, 1990. — 808 с.
67. Веденеев В. А. Политическая культура постсоветских обществ: традиции, либеральные ценности и перспективы / В. А. Веденеев. — Кривой Рог : Минерал, 2002. — 194 с.
68. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. — К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2005. — 1728 с.
69. Виндельбанд В. О свободе воли / Вильгельм Виндельбанд [пер. с нем.]. — Минск : Харвест ; М. : АСТ, 2000. — 208 с.
70. Вите О. Т. Социализм и либерализм: перспективы синтеза [Електронний ресурс] / О. Т. Вите // Ліберальна партія України. — Режим доступу : http://lpu.org.ua/index.php?area=1&p=static&page=o_vite#ch6.
71. Віперман В. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922-1982) / Вольфґанґ Віперман ; [пер. з нім. В. Швед, Р. Дізер ; відпов. за вип. К. Сігов, Л. Фінберг]. — К. : ДУХ І ЛІТЕРА, 2008. — 278 с.
72. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження / Людвіг Вітгенштайн ; [пер. з нім. Є. Попович]. — К. : Основи, 1995. — 311 с.
73. Волвенко Н. М. Роль феномену моди у процесах формування політичного дискурсу: політико-інституційний вимір : дис. …кандидата політ. наук : 23.00.02 / Наталія Миколаївна Волвенко. — Харків, 2009. — 245 с.
74. Волкова Т. П. Теория мультикультурализма как синтез философских концепций либерализма и коммунитаризма : автореф. дисс. на соискание учён. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.03 „История философии” [Електронний ресурс] / Т. П. Волкова. — Мурманск : Мурманский государственный технический университет, 2006. — 21 с. — Режим доступу : http://www.mstu.edu.ru/science/diss/k307_09_01/files/volkova.doc.
75. Володин А. Г. Нелиберальные демократии и политическая эффективность [Електронний ресурс] / А. Г. Володин // Международные процессы. Журнал теории международных отношений и мировой политики. — 2006. — Т. 4, № 1 (10). — Январь-апрель. — С. 68—81. — Режим доступу : http://www.intertrends.ru/tenth/006.htm.
76. Волцер М. Складна рівність / Майкл Волцер ; [пер. з англ. В. Єрмоленко] // Лібералізм : антологія ; [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. — [2–ге вид.] — К. : ВД „Простір”, „Смолоскип”, 2009. — ХХVШ + 1128 с. — („Політичні ідеології”). — С. 920—942.
77. Вольтер. Философские сочинения / Вольтер ; [пер. с фр.]. — М. : Наука, 1996. — 560 с. — (Памятники философской мысли).
78. Вригт Г. Х. фон Логико-философские исследования. Избранные труды / Георг Хенрик фон Вригт ; [пер. с нем.]. — М. : Прогресс, 1986. — 594 с.
79. Все свободны. Национальная черта // Корреспондент. — 2011. — № 21 (458). — 3 июн. — 86 с. — С. 10.
80. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові / Богдан Гаврилишин ; [пер. з англ. Л. Л. Лещенко]. — К. : Основи, 1993. — 238 с.
81. Гавриш О. ЄврАзЕС і європейський вибір України [Електронний ресурс] / О. Гавриш. — Режим доступу : http://eu.prostir.ua/library/179.html.
82. Гаджиев К. С. Особенности научного подхода политической науки [Електронний ресурс] // Политическая наука : [пособ. для препод., аспир. и студ. гуманитарных факультетов] / К. С. Гаджиев. — М. : Сорос, 1994. — 400 с. — Режим доступу : http://politics.ellib.org.ua/pages-945.html.
83. Гаджиев К. С. Проблема соотношения средств и целей в политологическом исследовании [Електронний ресурс] // Политическая наука : [пособ. для препод., аспир. и студ. гуманитарных факультетов] / К. С. Гаджиев. — М. : Сорос, 1994. — 400 с. — Режим доступу : http://politics.ellib.org.ua/pages-948.html.
84. Гаєк Ф. А. Конституція свободи / Фрідріх Август фон Гаєк ; [пер. з англ. М. Олійник та А. Королишина]. — Львів : Літопис, 2002. — 556 с.
85. Гаєк Ф. А. фон. Чому я не консерватор / Фрідріх Август фон Гаєк ; [пер. з англ. Н. Поліщук] // Консерватизм : [антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. — К. : Смолоскип, 1998. — 598 с. — С. 65—81.
86. Гайек Ф. А. Право, законодавство і свобода. Нове визначення ліберальних принципів справедливості і політичної економії / Фрідріх Август фон Гайек ; [пер. з англ. В. В. Дмитрук]. — К. : „Аквілон-Прес”, 2000. — Т. І—ІІІ. — 448 с.
87. Гальчинський А. С. Лібералізм: уроки для України : [наук.-попул. есе] / А. С. Гальчинський. — К. : Либідь, 2011. — 288 с.
88. Гантінгтон С. Ф. Три хвилі демократизації / Семюел Ф. Гантінгтон // Демократія : антологія ; [упоряд. О. Проценко]. — К. : Смолоскип, 2005. — ХХVШ. — 1108 с. — (Політичні цінності ; вип. 1). — С. 574—582.
89. Гарел Е. Неолібералізм / Ендрю Гарел, Лаура Ґомес–Мера // Короткий оксфордський політичний словник ; [пер. з англ. / за ред. І. Макліна, А. Макмілана]. — К. : Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2005. — 789 с. — С. 443.
90. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [пер. с нем. ; ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц ; авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянц]. — М. : Мысль, 1990. — 524 с.
91. Гегель Г. В. Ф. Философия религии : В двух томах / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [пер. с нем. П. П. Гайденко и др. ; общ. ред. А. В. Гулыги]. — М. : „Издательство АСТ Мысль”, 1977. — Том 2. — 573 с.
92. Гедікова Н. П. Ідейні та політико-правові засади лібералізму: світовий досвід та українська практика (політологічний аспект) : [моногр.] / Н. П. Гедікова. — Одеса : Оптімум, 2009. — 330 с.
93. Гельман В. Я. Трансформация в России: политический режим и демократическая оппозиция / В. Я. Гельман. — М. : МОНФ, 1999. — 214 с.
94. Герет Т. М. Етика бізнесу / Томас М. Герет, Річард Дж. Клоноскі ; [пер. з англ. О. Ватаманюк]. — К. : Основи, 1999. — 214 с.
95. Гизо Ф. Политическая философия: о суверенитете / Франсуа Гизо // Классический французский либерализм / [пер. с фр. М. М. Федоровой]. — М. : „Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2000. — 592 с. — С. 507—588.
96. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Томас Гоббс // Сочинения : В 2 т. / Томас Гоббс ; [пер. с лат. и англ. Н. Федорова, А. Гутермана ; сост., ред., авт. примеч. В. В. Соколов]. — М. : Мысль, 1991. — Т. 2. — 731 с. — С. 5—285.
97. Гобхаус Л. Т. Либерализм / Леонард Трелони Гобхаус ; [пер. с англ. М. А. Абрамова] // О свободе. Антология мировой либеральной мысли (I половина XX века). — М. : Прогресс–Традиция, 2000. — 696 с. — С. 83—182.
98. Говлет М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики / Міхаель Говлет, Магадеван Рамеш ; [пер. з англ. О. Рябова]. — Львів : Кальварія, 2004. — 264 с.
99. Головко І. В. Ліберальна демократія: умови формування та специфіка становлення : дис. …кандидата політ. наук : 23.00.02 / Ірина Валентинівна Головко. — Харків, 2010. — 248 с.
100. Голоперов В. В. Ідейно-теоретична еволюція західноєвропейської соціал-демократії в контексті ліберальної трансформації західного суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 „Теорія та історія політичної науки” / В. В. Голоперов. — Миколаїв : Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, 2008. — 16 с.
101. Гон М. М. Обов’язки сильніших і права слабших. Гарантії прав етнічних меншин і сучасна європейська практика / М. М. Гон // Політика і час. — 2004. — № 4. — С. 87—93.
102. Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика / В. П. Горбатенко. — К. : Генеза, 2006. — 400 с.
103. Гордон Д. Лібертаризм / Девід Гордон // Енциклопедія політичної думки ; [пер. з англ. Н. Лисюк, С. Альошкіної, І. Підлуської / редколег. : К. Сігов, В. Скуратівський, Л. Фінберґ]. — К. : Дух і Літера, 2000. — 472 с. — С. 207—208.
104. Горєлов М. Є. Цивілізаційна історія України / М. Є. Горєлов, О. П. Моця, О. О. Рафальський. — К. : Ексоб, 2005. — 632 с.
105. Горкгаймер М. Критика інструментального розуму / Макс Горкгаймер ; [пер. з нім. М. Д. Култаєвої]. — К. : ППС–2002, 2006. — 282 с. — („Сучасна гуманітарна бібліотека”).
106. Грей Дж. Поминки по Просвещению. Политика и культура на закате современности / Джон Грей ; [пер. с англ. Л. Е. Переяславцевой, Е. Рудницкой, М. С. Фетисова и др. ; под общ. ред. Г. В. Каменской]. — М. : Праксис, 2003. — 368 с.
107. Ґрін Т. Г. Ліберальне законода