АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ЯК НЕДЕМОКРАТИЧНЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ : АДМИНИСТРАТИВНЫЙ РЕСУРС КАК недемократичное явление СОВРЕМЕННОГО ПОЛИТИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К. Д. УШИНСЬКОГО»

На правах рукопису

НІКОЛАЄНКО Наталія Олександрівна

УДК 324:388:392(477)

АДМІНІСТРАТИВНИЙ РЕСУРС ЯК НЕДЕМОКРАТИЧНЕ ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

23.00.02- політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук

Науковий консультант:
НАУМКІНА Світлана Михайлівна,
доктор політичних наук, професор

Одеса-2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ I. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ АДМІНІСТАТИВНОГО РЕСУРСУ……………………………………………13
1.1. Ступінь розробки теми та джерельна база дослідження…………..13
1.2. Основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «адміністративнийресурс»………………………………………………………34
Висновки до розділу I…………………………………………………….55
РОЗДІЛ II. СФЕРА РЕАЛІЗАЦІЇ, ІНДИКАТОРИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА МЕТОДИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТАТИВНОГО РЕСУРСУ
В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ………………………………….57
2.1. Класифікаційні виміри адміністративного ресурсу в дискурсі аналізу політичних технологій………………………………………………….57
2.2. Правові засади виявлення та нейтралізації адміністративного ресурсу……………………………………………………………………………95
2.3. Форми застосування, механізми, стилі та сфера реалізації адміністративного ресурсу під час виборчого процесу…………………….123
Висновки до розділу II…………………………………………………..150
РОЗДІЛ III. ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТАТИВНОГО РЕСУРСУ
У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ……………………………………….152
3.1. Витоки, джерела та періодизація використання адміністративного ресурсу в Україні в контексті аналізу політичних технологій ……………..152
3.2. Технології адміністративного ресурсу в рамках президентських виборчих кампаній (1999, 2004, 2010 років)………………………………….184
3.3. Проблеми застосування адміністративного ресурсу під час проведення парламентських виборчих кампаній 2002, 2006, 2007 років……………………………………………………………………………..224
3.4. Вплив адміністративного ресурсу на організацію, проведення та результативність виборів до органів місцевого самоврядування (2002, 2006, 2010 років)………………………………………………………………………249
Висновки до розділу III…………………………………………………286
РОЗДІЛ IV. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ АДМІНІСТАТИВНОГО РЕСУРСУ В КРАЇНАХ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ……………………………………………………………………..292
4.1. Проблеми застосування та протидії адміністративному ресурсу в Російській Федерації…………………………………………………………...292
4.2. Сфери реалізації адміністративного ресурсу як некоректної політичної технології в Республіці Білорусь.………………………………...324
Висновки до розділу IV………………………………………………....341
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………..345
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….. …..354

ВCТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність даного дисертаційного дослідження обумовлена тим, що процеси демократизації політико-інституційного устрою, системи державної і політичної влади в Україні мають реверсивний характер, що не може не позначатися на особливостях розвитку такого інституту і практики вітчизняної політики, якими є вибори.
Вибори є одним з механізмів легітимації влади, здатним стати інструментом політичної стабілізації та демократизації суспільства. У зв’язку з цим підвищений інтерес представляє застосування адміністративного ресурсу, який, систематично проявляючись на виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування, може серйозно деформувати виборчий процес, тому науковий інтерес до даної предметної площини цілком зрозумілий.
Актуальність теми роботи зумовлена необхідністю аналізу ще недостатньо розробленого напряму прикладних політичних досліджень – з’ясування сутності адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу та вивчення особливостей його впливу на результати волевиявлення громадян.
Наукове осмислення механізмів застосування адміністративного примусу дозволяє громадськості, всім учасникам виборчого процесу здійснювати контроль над організацією та проведенням виборів.
Компетентний демократичний контроль суспільства за діяльністю державних органів влади повинен слугувати основою побудови демократичної держави. Вирішенню даного практичного завдання повинне сприяти це дослідження.
Досвід проведення виборчих кампаній та референдумів, які відбувалися за роки незалежності України, висвітлив проблему застосування адміністративного ресурсу під час організації та проведення виборів.
Даний феномен нерідко класифікують як некоректну політичну технологію, яка перешкоджає рпозиційним силам під час організації та проведенні виборчої кампанії. Між тим, адміністративний ресурс включає в себе достатній набір форм та механізмів, що використовуються на всіх стадіях виборчого процесу. Він є знаряддям влади, за допомогою якого забезпечується вплив на суспільну свідомість та здійснюються фальсифікації результатів виборів.
Використання адміністративного ресурсу завжди має на меті акумулювання кадрів виконавчої гілки влади для отримання бажаного результату на виборах, нелегальних методів впливу влади на перебіг виборчої кампанії. Повністю виключити їх вплив на електорат у сучасних умовах неможливо. Навіть у найбільш розвинених демократіях світу діюча влада володіє конкретними додатковими можливостями на виборах порівняно з опозицією. При цьому актуальними є питання щодо політико-правового захисту всіх учасників виборчого процесу.
В українському політичному житті проблема зловживань із застосуванням адміністративного впливу на виборчий процес займає провідне місце. Аналіз технологій адміністративного впливу необхідний для того, щоб визначити шляхи виявлення та нейтралізації деструктивної складової виборів. Дослідження адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу дає можливість знайти причини його застосування, визначити характер та можливості протидії даній політичній технології. Саме це визначає теоретичну актуальність та практичну значимість дослідження.
Тема адміністративного ресурсу залишається однією з закритих і водночас актуальних, незважаючи на всі спроби окремих політиків, експертів, громадськості надати йому статус порушень виборчого законодавства.
Аналізу використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній присвячена значна кількість матеріалів у ЗМІ та аналітичних статей, в той же час бракує визначення і констатації даного явища, потребують з’ясування, додаткового уточнення технологічні моменти застосування адміністративного впливу.
Адміністративний ресурс масово використовується на пострадянських просторах, що є характерним для країн перехідного періоду, але найбільшого масштабу у використанні цього виборчого ресурсу досягли Республіка Білорусь та Російська Федерація, в яких завжди перемогу отримує провладна політична сила, або провладний кандидат.
В українській практиці проведення виборів з використанням суб’єктами виборчого процесу адміністративного ресурсу виступає необхідною умовою досягнення перемоги. Відповідно до цього, виникає необхідність дослідження даного явища вітчизняною політичною наукою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми кафедри політичних наук Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (№ державної реєстрації 0109U000215) та є складовою частиною комплексної проблеми, яку розробляє кафедра політології Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського «Політичний процес в Україні: історія, сучасність та перспективи розвитку» (державний реєстраційний номер 0111U004671), одним із виконавцем яких є дисертант.
Мета і основні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз змісту адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу, виявлення причин його застосування в країнах пострадянського простору, розкриття правових засад нейтралізації цієї деструктивної технології та з’ясування адміністративного впливу на результативність виборів.
Визначена мета обумовила постановку й розв’язання таких завдань:
– дати порівняльну характеристику сутності адміністративного ресурсу як багатоаспектного феномену у вітчизняній та зарубіжній політико-правовій думці;
– проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до визначення поняття «адміністративний ресурс», розкрити єдність та суперечливість його сутнісного наповнення;
– охарактеризувати основні види адміністративного ресурсу та розробити комплексний класифікаційний вимір даної деструктивної політичної технології;
– проаналізувати правові засади виявлення та нейтралізації адміністративного ресурсу як одного із різновидів владних ресурсів і визначити особливості даного явища, які доводять його політично- корупційну сутність;
– виокремити форми застосування, механізми, стилі та сферу реалізації адміністративного ресурсу під час виборчого процесу;
– дослідити витоки, джерела та періодизацію використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні;
– окреслити технології застосування адміністративного ресурсу в рамках президентських, парламентських та місцевих виборів;
– розкрити проблеми застосування та протидії адміністративному ресурсу в Російській Федерації;
– здійснити аналіз використання адміністративного ресурсу як некоректної політичної технології влади в Республіці Білорусь.
Об’єктом дисертаційного дослідження є політичний процес у країнах пострадянського простору.
Предметом дисертаційного дослідження є адміністративний ресурс як недемократичне явище сучасного політичного процесу, особливості його застосування під час виборів в Україні та країнах пострадянського простору.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових підходів, емпіричні та спеціальні методи. Дослідження ґрунтується на принципах структурно-функціонального, біхевіористського, нормативно-ціннісного, інституційного, соціологічного, культурологічного, компаративістського та системного методів і підходів.
Так, використання структурно-функціонального аналізу дозволило виявити причинно-наслідкові зв’язки між суспільно-політичними і державно-правовими умовами проведення виборчих кампаній та впливом адміністративного ресурсу на демократичність і результативність виборів.
Біхевіористський підхід сприяв дослідженню впливу особистісних чинників поведінки представників владних структур, політичної еліти на організацію та проведення вільного волевиявлення громадян.
Нормативно-ціннісний підхід дозволив визначити значення діяльності вищих посадових осіб, керівників політичних структур, представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в процесі становлення демократичної складової виборів.
Інституційний підхід був орієнтований на дослідження інституту виборів, на який суттєвий вплив здійснюють механізми адміністративного ресурсу.
Соціологічний метод застосовувався при дослідженні впливу форм та стилів адміністративного ресурсу на результативність президентських, парламентських та місцевих виборів. Культурологічний метод, що виступає одним з поширених напрямків соціологічного методу, використовувався з метою виявлення залежності впливу важелів адміністративного примусу від рівня розвитку політичної культури та свідомості як чиновників державного апарату, так і громадян.
Використання компаративістського та ретроспективного методів надало змогу при оцінці демократичності українських виборів використати виборчий досвід пострадянських країн, виокремити періоди застосування адміністративного ресурсу.
Також були використані загальнонаукові методи – системний, історичний та порівняльний. Зокрема, в дисертаційній роботі виборчий процес розглядався як цілісна система. Історико-описовий метод використаний для розкриття витоків, проблем періодизації застосування адміністративного ресурсу під час виборів в Україні. Для виявлення особливостей використання адміністративного ресурсу в Російській Федерації та Республіці Білорусь використовувався порівняльний метод.
Крім того, використовувалися такі емпіричні методи, як моніторинг засобів масової інформації з приводу застосування адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній 1999-2010 рр. в Україні та контент-аналіз ЗМІ. Вибір методів дав змогу комплексно охарактеризувати об’єкт та предмет дослідження, з’ясувати зміст та функції широкого кола політологічних проблем. У роботі також використовувалисяся загальнонаукові методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування, прогностичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена проблематикою, яка до цього часу не отримала цілісного, політологічного аналізу адміністративного ресурсу як недемократичного явища сучасного політичного процесу.
Вперше:
– на рівні дисертаційної роботи ґрунтовно досліджено еволюцію застосування адміністративного ресурсу у виборчому процесі: від окремих механізмів використання в кінці 90-х років XX ст. до масштабного використання в останніх виборчих каденціях, розкрито причини та основні форми реалізації методів адміністративного впливу;
– доведено, що використання адміністративного ресурсу є одним з механізмів політичної корупції в Україні. Визначено співвідношення понять «політична корупція» та «адміністративний ресурс» у політичному процесі. Обґрунтовується, що політична корупція є підґрунтям, на основі якого формуються механізми адміністративного впливу та використовуються деструктивні засоби боротьби за владу. Одночасно адміністративний ресурс є наслідком політичних корупційних схем провладних політичних сил;
– визначено періодизацію використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні. Зазначено, що застосування адміністративних методів впливу відбувалося циклічно по висхідній. Вершиною застосування адміністративних методів організації та проведення виборів стала президентська виборча кампанія 2004 р. Доведено, що останній виборчий цикл характеризується зменшенням тиску адміністративного ресурсу, але його вплив на політичний процес залишається суттєвим.
Удосконалено:
– категорію «адміністративний ресурс», що експлікується, по-перше, як недемократичне явище політичного процесу, по-друге, – це комплекс заходів органів влади та місцевого самоврядування, які спрямовані на спотворення результатів виборів. Адміністративний ресурс визначається як недемократичне явище сучасного політичного процесу, який є сукупністю застосованих процедур, прийомів, технік та інших засобів владних структур, посадових осіб, спрямованих на найбільш оптимальну й ефективну реалізацію цілей та завдань конкретних суб’єктів політичного процесу у відповідності до поставленої мети;
– класифікаційні виміри адміністративного ресурсу в дискурсі аналізу політичних технологій; за основу було взято етапи застосування, способи реалізації, ступінь прозорості, ставлення до учасників виборчого процесу, до законів та моральних цінностей. Це дало змогу виявити різноманітні форми його прояву під час виборчих кампаній в Україні;
– конкретизацію характерних ознак застосування адміністративного ресурсу як некоректної політичної технології. Наголошується, що на сучасному етапі розвитку української держави відбувається формування та закріплення такої моделі функціонування виборчої інфраструктури, яка не сприяє легітимації принципів політико-владного домінування та, фактично, є інструментом виборчої інженерії;
– характеристику витоків та джерел виникнення адміністративного ресурсу в Україні. Це дало змогу розглядати недемократичне явище політичного життя як взаємопов’язаний комплекс механізмів застосування та стилів, які мають особливості у вигляді проведення та організації виборчих кампаній. У результаті його використання в роботі дано оцінку впливу адміністративного ресурсу на вітчизняні виборчі кампанії та спрогнозовано перспективи його нейтралізації і протидії в подальшій трансформації політичного процесу;
– аргументацію твердження відносно того, що використання адміністративного ресурсу в країнах пострадянського простору становить загрозу для подальшої демократичної трансформації політичних систем.
Дістали подальшого розвитку:
– характер та результати впливу адміністративних методів політичної діяльності на українське державотворення, що дозволило аргументовано пояснити закономірності сучасного розвитку виборчого процесу країни;
– положення про системний характер застосування адміністративного ресурсу на сучасному етапі трансформаційного процесу;
– обґрунтування позиції щодо ключового впливу адміністративного ресурсу на президентських, парламентських та місцевих виборах в Україні, що деформує легітимність обраної влади;
– політико-правові положення щодо засад виявлення та нейтралізації адміністративного ресурсу;
– визначення, що запровадження суто юридичних механізмів протидії адміністративним важелям впливу на виборчий процес є недостатнім, законодавство України не забезпечує демократичності виборів, більше того, потрібен комплексний політико-правовий підхід у вирішенні даної проблеми.
Практичне значення одержаних результатів. Представлені в роботі відомості, висновки та узагальнення можуть застосовуватися для аналізу публічної діяльності політичних діячів, державних службовців з метою прогнозу соціально-політичного розвитку країни.
Отримані результати можуть бути використані в подальшій науковій розробці проблеми і формуванні практичних засад при створенні й розвитку української національної школи політичної науки. Крім того, зміст і висновки роботи суттєво розширюють спектр наукових знань з практичної політології. Матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки підручників і навчальних посібників, удосконалення навчальних програм і спецкурсів з політології та інших соціально-гуманітарних і правових дисциплін.
Результати дослідження доцільно можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів з прикладної політології, основ виборчого процесу, конституційного та кримінального права України, правознавства, державного управління та місцевого самоврядування.
Матеріали дослідження були використані автором у процесі розробки й викладання курсів «Практична політологія», «Партологія», «Політична географія», «Політичний менеджмент та політичний маркетинг» у Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського
Виявлена автором в процесі роботи специфіка адміністративного ресурсу дозволяє по-новому поглянути на місце і роль цієї деструктивної технології у політичному процесі, намітити подальші кроки з вивчення проблеми протидії даному недемократичному явищу. Порушені в дисертації питання можуть послужити основою для подальшого вивчення причин виникнення та широкого розповсюдження механізмів адміністративного впливу.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи викладені автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми та перспективи розвитку юридичної науки в Україні» (Одеса, 2007), «Українська держава і суспільство: проблеми становлення та сучасного розвитку» (Миколаїв, 2007), «Ціннісний вимір політичної діяльності: політична трансформація сучасного українського суспільства» (Херсон, 2011), «Ольвійський форум – 2010», «Ольвійський форум – 2011» (Ялта, 2010, 2011), щорічній науково-методичній конференції «Могилянські читання» (Миколаїв, 2010, 2011), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 2011) та ін.
Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри політичних наук Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (2009–2011 рр.).
Ключові питання дослідження розглядалися на навчально-методологічних семінарах кафедри політології Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського та знайшли відображення в ряді авторських публікацій і в повідомленнях на наукових конференціях.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображені в індивідуальній монографії, в 31 статті, з них 23 – у виданнях, що визнані фаховими з політичних наук, а також доповідях і тезах на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, 4-х розділів, поділених на 11 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 353 сторінки, список використаної літератури (у кількості 529 найменувань) поданий на 51 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Відповідно до поставлених завдань та проведення детального дослідження теми, автор дійшов до таких висновків.
1. У роботі представлений цілісний і багатофакторний аналіз вітчизняною та зарубіжною політико-правовою думкою адміністративного ресурсу як недемократичного явища політичного процесу. В ході дисертаційного дослідження було виявлено, що в сучасній науковій літературі виокремлюються загальні аспекти застосування адміністративного ресурсу під час виборів. Крім того, на думку автора, аналіз джерельної бази дисертації засвідчує, що рівень висвітлення застосування некоректних політичних технологій в цілому та адміністративного ресурсу, зокрема, в українській політичній науці ще певною мірою відстає від рівня вивченості даного питання російською політичною школою. Проблематика дослідження показує, що такі аспекти проблеми, як узагальнююча класифікація ресурсів виборчої кампанії, з’ясування суті та особливостей застосування адміністративного ресурсу в країнах пострадянського простору, його правових аспектів вимагає більш глибокого дослідження.
Аналіз стану наукової розробки теми свідчить про те, що проблеми дослідження корупційної складової адміністративного впливу на вибори, історії використання та періодизації адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні з об’єктивних причин не знайшло належного висвітлення у вітчизняній політичній науці.
2. Масштабне використання адміністративного ресурсу в політичному процесі визначає щораз більший інтерес науковців до аналізу цього політичного феномена. Тож теоретико-методологічне осмислення поняття «адміністративний ресурс» є одним з актуальних завдань політичної науки.
Теоретико-методологічний аналіз проблемного поля адміністративного ресурсу як недемократичного явища політичного процесу здійснений в роботах науковців М. Бучина, А. Бузіна, О. Радченка, В. Полуектова, А. Чуклінова, та інших вітчизняних і зарубіжних авторів.
Увага концентрується передусім на авторському баченні змісту терміна «адміністративний ресурс», при цьому іноді поза увагою залишається порівняльний аналіз різноманітних підходів до визначення його сутності. Тобто, наукова література переповнена надто суперечливими визначеннями того, що потрібно розуміти під цим явищем.
Автор дисертаційного дослідження погоджується з думкою російського науковця А. Чуклінова, що в першу чергу потрібно аналізувати корупційну основу адміністративного впливу, а потім аналізувати механізми його дії. Тобто, автор констатує, шо розглядати адміністративний ресурс тільки як політичну технологію не зовсім коректно.
Таким чином, в дисертаційній роботі було розглянуто та проаналізовано основні підходи до визначення сутності адміністративного ресурсу. На думку автора, в вітчизняній та зарубіжній літературі досі не існує чіткого визначення поняття адміністративний ресурс. І таке визначення дуже важко віднайти, тому що це явище – широке і багатогранне.
Так, на погляд автора, адміністративний ресурс можна розкрити за допомогою наступних визначень:
– адміністративний ресурс – це використання органами державної влади, місцевого самоврядування чи кандидатами, які є держслужбовцями, своїх владних повноважень для досягнення політичних і корпоративних цілей, а також для доступу до ресурсів держави.
– адміністративний ресурс – це деструктивна політична технологія, за допомогою якої органи державної влади впливають на виборчий процес.
– адміністративного ресурс є одним із механізмів політичної корупції, використовуючи державні ресурси органи влади та посадові особи запроваджують неконкурентні методи політичної боротьби.
3. Автором було проаналізовано досить велику кількість видів адміністративного ресурсу та відповідно до цього здійснено його класифікацію. Варто відмітити, що класифікувати адміністративний ресурс дуже складно, і це, насамперед, пов’язано з тим, що існує безліч різноманітних форм прояву цього явища, і влада розробляє і втілює в життя все нові види адміністративного тиску. Крім того, у вітчизняній та зарубіжній політологічній науці класифікація адміністративного ресурсу не розроблена в належний спосіб, тобто не існує чіткої типології цього явища. Однак, є багато критеріїв, за якими можна його класифікувати.
Автором відзначено, що кожна типологія характеризує певну грань та масштаб його прояву в конкретному вимірі.
Проаналізувавши різноманітні класифікації адміністративного ресурсу, автор пропонує власну, узагальнюючу, типологію даного явища. Дисертант класифікує адмінресурс в залежності від етапів застосування на початковий, агітаційний та міжвиборчий. Визначаючи за критерій спосіб його реалізації, автор виділяє наступні канали застосування: через державні засоби масової комунікації; через приватні засоби комунікації, що належать або активно підтримують провладного кандидата, партію; через державні установи та інші органи державної влади. По відношенню до учасників виборчого процесу, дисертант класифікує адміністративний ресурс на такі види, як підкуп електорату, погрози, обман, маніпуляція. В залежності від масштабу використання адміністративний ресурс поділяється на централізований та регіональний. Беручи за ознаку ступень прозорості, автор виділяє відкритий та закритий адміністративний ресурс. Автор класифікує адмінресурс по відношенню до законів і моральних цінностей як незаконний, позазаконний та аморальний.
4. Автор здійснив аналіз українського виборчого законодавства та законодавчої бази протидії адміністративному ресурсу як механізму політичної корупції. Це дало змогу дійти висновку, що чинне виборче законодавство України, яке регулює вибори, на даний час є недостатньо дієвим механізмом нейтралізації адміністративного впливу.
Аналізуючи виборче законодавство, автор констатує, що його стан в Україні не забезпечує незворотності демократичних процесів. Більш того, окремі норми суперечать між собою, що в свою чергу, є причиною масштабного застосування адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній. Автор відзначає, що адмінресурс є серйозною загрозою побудови демократичної держави, оскільки він відкидає її основний принцип – чесні та прозорі вибори. Законодавством України передбачена система різних заходів правового реагування за правопорушення виборчого законодавства стосовно великої кількості категорій осіб. Проблема полягає в комплексності та адекватності такого реагування, які мають законодавчий та правозастосовчий аспекти.
Дисертантом обґрунтовано доцільність визначення поняття «адміністративний ресурс» та «політична корупція» в законодавстві України та доповнення відповідальності за їх порушення, розширення кола суб’єктів корупційних правопорушень. Аналіз адміністративного ресурсу в контексті корупційної діяльності владних структур дає підґрунтя для ствердження про його протиправну та аморальну сутність.
Варто констатувати відсутність системного підходу до визначення в чинному вітчизняному законодавстві підстав та критеріїв установлення певного виду відповідальності за те чи інше правопорушення, визначення санкцій за посягання на виборчі права громадян. Автор зазначає, що проблеми юридичної відповідальності за порушення законодавства про вибори та референдум належать до категорій, недостатньо досліджених у політичній та правовій науках.
5. У ході дослідження узагальнено форми застосування, механізми, стилі та сфера реалізації адміністративного ресурсу під час виборчого процесу. Автор констатує, що адміністративний ресурс включає в себе достатню кількість форм, які використовуються на всіх стадіях виборчої кампанії. В дисертаційній роботі доведено, що органи влади мають можливість організовувати або дезорганізовувати матеріальні та людські ресурси таким чином, щоб опозиційні сили не мали змоги організувати власну виборчу кампанію, тобто, застосовуючи механізми адміністративного ресурсу, перешкоджати демократичному процесу виборів.
Автор зазначає, що найпоширенішим прикладом використання адмінресурсу є блокування інформаційних приводів інших кандидатів та поширення політичної агітації у засобах масової інформації передвиборчого матеріалу провладного кандидата чи політичної сили. Основним інструментом використання адмінресурсу є органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які впливають як на склад виборчих комісій всіх рівнів, так і на рішення, що приймаються ними. Величезною перевагою для кандидатів, що використовують адміністративний ресурс є залучення силових та судових органів, які можуть ефективно впливати на кандидата і його політичний штаб та на команду, шляхом силового впливу, так і на результат судових рішень, які іноді мають вирішальне значення.
Значну увагу автор приділив технологіям та індикаторам застосування, а також іншим проблемним аспектам адміністративного ресурсу на сучасному етапі українського державотворення.
6. Дослідивши витоки та джерела використання адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні, автор дійшов висновку, що проблема українського адміністративного ресурсу – це, насамперед, проблема сталої політичної традиції та сталої політичної культури. Тобто, свої витоки це явище бере ще з радянських часів. Головними причинами повномасштабного використання адміністративного ресурсу в Україні, починаючи з проголошення незалежності, стали: відсутність політичної волі у керівництва держави, недостатньо розвинена партійна система та мінімізованість покарання за його застосування.
Дисертант у ході дослідження виявив таку тенденцію, що після подій 2004 року в Україні роль та значення використання адміністративного ресурсу під час виборів поступово зменшується. В той же час автор констатує, що адміністративний ресурс змінює свої форми та механізми реалізації на більш латентні, а отже, виявити його буде значно складніше.
В дисертаційній роботі розроблена авторська періодизація застосування адміністративного ресурсу в Україні. Дисертант поділив виборчу практику використання адміністративних важелів впливу на чотири етапи. Перший етап (1990-1994 рр.) характеризується незначним впливом адмінресурсу на політичний процес. Другий етап (1994-1999 рр.) – це етап, в якому адміністративний ресурс починає активно застосовуватися органами влади. Третій етап (1999-2004 рр.) – широке використання адміністративного ресурсу як девіантної політичної технології, яка суттєво впливає на результативність волевиявлення громадян та фальсифікує результати виборів. Четвертий етап (2005-2011 рр) – це період, який характеризується застосуванням адміністративного ресурсу, прихованим під зловживання службовим становищем та використання владних повноважень всіма суб’єктами політичного процесу. Використовуючи адміністративні важелі впливу, вони будують власні виборчі кампанії та впливають на хід і результативність виборчого процесу.
7. Проаналізувавши технології застосування адміністративного ресурсу в рамках президентських, парламентських та місцевих виборів в Україні, автор виокремив основні технології його застосування, притаманні українській виборчій практиці. Дисертант констатує, що застосування адміністративного ресурсу в Україні є досить ефективним способом отримання влади, оскільки його результативність доведена протягом останніх виборчих кампаній. Дослідивши президентські виборчі кампанії, автор зазначає, що під час виборів 1999, 2004 років відбувався процес збільшення впливу адміністративного ресурсу.
Президентська виборча кампанія 2010 року характеризується численними випадками застосування адміністративного ресурсу, але в значно меншому масштабі і більш прихованими формами.
На парламентських виборах 2002 р. вперше був задіяний медійний адміністративний ресурс, регулювання ЗМІ органами державного управління стало визначальним чинником та суттєво вплинуло на результати виборів. Основною формою застосування адміністративного ресурсу на парламентських виборах 2006-2007 років стало використання службового становища для проведення виборчої кампанії. По суті, адмінресурс був задіяний всіма найвищими посадовими особами держави.
Аналіз технологій адміністративного ресурсу під час місцевих виборів дозволяє констатувати, що суттєвий вплив на організацію, проведення та результативність виборів до органів місцевого самоврядування (2002, 2006, 2010 років) здійснювали адміністративні важелі впливу. Вибори 2010 року вирізнились різноманітністю форм та механізмів адміністративного втручання у виборчий процес. Закон про місцеві вибори було ухвалено в такому варіанті, який дозволив правлячій партії та її союзникам контролювати весь процес виборів.
8. Висвітливши зміст застосування адміністративного ресурсу у виборчому процесі України, автор розкрив загальні тенденції цього недемократичного явища:
– кожна провладна політична сила завжди застосовує адмінресурс у політичному процесі;
– використання даної некоректної політичної технології акумулює виконавчі та силові структури держави, тим самим вони не виконують безпосередніх своїх професійних обов’язків, покладених на них законодавством України;
– адміністративний ресурс має різноманітні форми: починаючи від прихованих видів і закінчуючи зловживанням службовим становищем та фальсифікацією результатів виборів;
– залежно від типу і способу використання адміністративного ресурсу, це явище негативно впливає на політичні, громадянські свободи, недоторканність особистості, якість демократії, виконання державних функцій та розподіл ресурсів.
9. Автором було розкрито питання щодо особливостей застосування адміністративного ресурсу в Російській Федерації. Відповідно до цього, автор дійшов таких висновків: прояви адміністративного ресурсу в період виборчих кампаній численні й різноманітні. Розглядаючи їх, автор визначив основні методи використання адміністративного ресурсу на виборах в Російській Федерації, а саме: адміністративні важелі впливу починають діяти вже на стадії законодавства, владні структури повномаштабно використовують медійні, бюджетні, організаційні, силові форми тиску на учасників виборчого процесу.
Автор констатує, що в період виборчих кампаній у Російській Федерації, адміністративний ресурс проявляється у таких формах, як тотальний контроль за засобами масової інформації, недопущення опозиційних кандидатів до ефіру; перешкоджання в реєстрації «небажаних» кандидатів, політичних партій та виборчих об'єднань; активізація діяльності органів влади в період виборчої кампанії; тиск на претендентів, тобто використання різних адміністративних інспекцій з метою «залякування» та подальшого отримання бажаного ефекту; допомога та забезпечення сприятливих умов «адміністративним» претендентам, фальшування підсумків голосування.
Особливості політичних інститутів Російської Федерації, відсутність справжньої партійної конкурентності, активне застосування механізмів адміністративної мобілізації та електоральної корупції – все це створює умови для масштабного застосування адміністративного ресурсу в політичному процесі в цілому та під час виборів, зокрема.
Тотальне використання адміністративного ресурсу, як девіантної політичної технології, підриває довіру населення до інституту виборів, не дозволяє громадянам зробити свідомий вибір свого представника в органах влади, що, підриває ефективність масової участі і стимули до електоральної конкуренції, зрештою, дуже негативно позначається на становленні демократії.
Автор констатує, що застосування адмінресурсу як деструктивної політичної технології представляє головну небезпеку на виборах в Російській Федерації, оскільки порушуються політичні права громадян на формування представницької влади.
Звернувши увагу на питання боротьби з використанням адміністративного ресурсу під час виборів в Російській Федерації, автором були запропоновані засоби протидії використання адмініністративного тиску в російському виборчому процесі
10. Автором у ході аналізу виборчих кампаній в Республіці Білорусь, було вироблено розуміння адміністративного ресурсу, як застосування всього арсеналу методів силового адміністративного тиску: перешкоджання реєстрації та діяльності опозиційних кандидатів; арешти та обшуки неугодних режиму політичних діячів, пропагандиська кампанія в державних засобах масової інформації на користь діючого президента, заборона діяльності опозиційних політичних партій.
Зміни які відбуваються в Білорусі свідчать, що режим О. Лукашенка неспроможний надалі утримувати владу. Стає очевидним, що соціально-економічна криза білоруської економічної моделі підірвала базу підтримки діючого керівництва. Приватизація державного сектору економіки, втрата громадянами роботи, своїх заощаджень приведе до значних політичних зрушень, а, отже і змін в даній країні.
Підводячи підсумок, автор зазначає, що проведене дослідження ставить ряд нових проблем, які потрібно вирішувати політичним партіям, громадським рухам, науковцям, суспільству в цілому. На майбутніх виборах більше уваги приділяти механізмам протидії адміністративному ресурсу заради втілення в життя демократичних принципів вільного волевиявлення громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авченко В. Теория и практика политических манипуляций в современной России [Електронний ресурс] / В. Авченко. – Режим доступу: http://psyfactor.org/polman.htm
2. Адміністративний ресурс на виборах та методи протидії. – К.: НаУКМА 2004. – 24 с.
3. Админресурс: тема номера // Украинская инвестиционная газета. – 2004. – 28 сентября – 4 октября. – С.8 – 11.
4. Адміністративний ресурс у виборчій кампанії та способи його нейтралізації / [під ред. С. Грабовська, Л. Скочиляс та ін.]. – Львів: ЦПД, 2005. – 160 с.
5. Административный ресурс делили почти пополам между «Единой Россией» и Партией Жизни [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.vsesmi.ru/news/207460/
6. Алкснис И. Незаконный ресурс власти [Електроний ресурс] / И. Алкинс. – Режим доступу: http://www.novopol.ru/text7102.html Saturday, 19 July 2008 13.25.00.
7. Алескеров Ф. Ордешук П. Выборы. Голосование. Партии. / Ф. Алескеров, П. Ордешук – М.: Знание, 1999. – 468 с.
8. Амелин В .Н. Анохин М. Г. Технологии в политике и управлении / В. Н.Амелин, М. Г.Анохин. – М., 2000. – 301 с.
9. Аналіз практики реалізації виборчого законодавства на виборах 2002 року. – К., Агентство США з міжнародного розвитку. Проект «Вибори та політичні процеси» Development Associates, Inc. – 40 c.
10. Андрущенко Т. Зовнішні чинники президентської виборчої кампанії 2004 року / Т. Андрущенко // Політичний менеджмент. – 2005. – № 3. – С.71–79.
11. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально−правова характеристика: / П. Андрушко [монографія]. – К.: КНТ, 2007. – 328 с.
12. Анохин М.Г. Политические технологи / М. Г Анохин // Вестник Российского университета дружбы народов. – Сер.: Политология.– 2000. – № 2. – С. 101−104.
13. Артемьев И. Что такое административный ресурс? [Електроний ресурс] / И. Артемьев. – Режим доступу: www.yabloko.ru.
14. Ар’єв В. Тема важлива і актуальна / В. Ар’єв // Дзеркало тижня – 2004. – № 5. – С. 3.
15. Асвятленне прэзідэнцкіх выбараў 2010 г. у беларускіх СМІ. [Електронний ресурс] / Бюлетэнь ГА «Беларуская асацыяцыя журналістаў» – Режим доступу: http://baj.by
16. Афанасьев Ю. Власть как цель и средство. Два возможных пути России в прошлом и настоящем / Ю. Афанасьєв // Свободная мысль–ХХІ. – 2005. – № 1. – С. 52–59.
17. Балашова А. Технологии избирательной кампании в западной политической науке / А. Балашова // Вестник МГУ. Сер. 12: Политические науки. – 2000. – № 2. – С. 65–72.
18. Баликов Б. Передвиборна арифметика в Україні: з адмінресурсом два на два завжди п’ять. [Електроний ресурс] / С. Баликов. – Режим доступу :http://www.ukipr.kiev.ua/ukrainian/epicenter/14/006.
19. Баранов С. Финансирование избирательных кампаний и группы давления / C. Баранов // Вестник МГУ. Серия 18.:Социология и политика. – 1998. –№ 4. – С. 83–90.
20. Батрименко О. В. Розмежування понять «політик», «державний бюрократ» як проблема демократизації сучасного українського суспільства /О. Батрименко // Політологічний вісник. [збірник наук. пр.]. − К.:«ІНТАС», 2009. − Вип. 42. – С. 324–331.
21. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.– метод.посіб. / В. Бебик // Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). – К.: МАУП, 2001. – 214 с. – Бiблiогр.: с. 212–213.
22. Бебик В. Пропорційна пастка для електорату / В. Бебик // Голос України. – 2007р. – 3 листопада. – С. 5.
23. Бебик В. Пропорційні вибори – 2007:уроки на майбутнє / В. Бебик // Віче. – 2008.– № 17. – С. 12–16.
24. Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі: соціопсихологія і технологія політичної боротьби. / В.Бебик. – К.: Абрис, 1993. – 126 c.
25. Бебик В. Політичний маркетинг і менеджмент : [монографія] / В. М. Бебик; Міжрегіональна Академія управління персоналом. – К.: МАУП, 1996. – 144 с.
26. Без переможців [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrrudprom.ua/digest/Bez_peremogtsv.html
27. Белоусов А. Мифы об административном ресурсе [Електронний ресурс] / А. Белоусов. – Режимдоступу: //http://www.politjournal.ru/index.php?action=Articles&dirid=172&tek=6561&issue=184
28. Бесчастний В. Правопорядок як фундаментальний ресурс / В.Бесчастний // Віче. – 2009 – № 6. – С. 12–18.
29. Биковець В. Лобізм у системі представництва інтересів / В. Биковець // Політичний менеджмент. – 2006. – № 5. – С. 44–52.
30. Бисин С. Закон запрещает использовать административные ресурсы. [Електронний ресурс] / С. Бисин. – Режим доступу: http://www.hotcom.smi-nn.ru/main/?id=11146&setprint=2
31. Билевская Є., Ваганов А. Явочный беспорядок [Електронний ресурс] / Є. Билевская, А. Ваганов // Газета.ru. – Режим доступу: http://gazeta.ru/politics/elections2007/articles/2361741.shtml
32. Білоус О., Зернецька О. Право на комунікацію: концепція глобальної комунікаційної політики в інформаційну еру / О. Білоус, О. Зернецька // Віче. – 2000. – № 2. – С. 115-132.
33. Блог Олега Медведева: Звіт про порушення на місцевих виборах 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukipr.kiev.ua/ukrainian/epicenter/14/006. html
34. Бондаренко К. Ігри фаворитів / К. Бондаренко // Галицькі контракти. – 2004.– 11 жовтня. – С. 27– 29.
35. Бондар М., Джагарян А. Голосування «проти всіх» як російський соціально-політичний феномен і його конституційні оцінки / М. Бондар // Вибори та демократія. – 2005. – № 3 (5). – С. 19 – 29.
36. Борисов И., Комиссаров Ю.Ю. Снова к вопросу о «Черных избирательных технологиях»/ И. Борисов, Ю. Ю. Комиссаров // Политика и общество. – 2005.– № 3. – С. 93–100.
37. Борисов Б . Л. Технологии рекламы РR: учебн. пособие/ Б. Л.Борисов – Москва., 2001, – 617 с.
38. Булавін О. Не адмінресурс керує суспільством, а якраз навпаки / С. Булавін // День. – 2001. – № 14. – С.3.
39. Булин Д. Большие выборы. Хроника политической мысли России: 2006-2008 / Д. Булавин – М.: 2008. – 168 с.
40. Бугрова И. Без политической конкуренции общество не розвивается [Електронний ресурс] / И. Бугрова. – Режим доступу: http://ucpb.org/arch/archive2004/34856-20040819000000-4076.
41. Буслаев В. Административный ресурс не прошел [Електронний ресурс] / В. Буслаев, И. Столяров. – Режим доступу: http://www.novosti.vl.ru/?f=lf&t=010529c06.
42. Бут Ю. Як режимом Януковича фальсифікувалися вибори на Київщині. [Електронний ресурс] / Ю. Бут. – Режим доступу: http://sprotiv.org/2010/11/15/yak-rezhimom-yanukovicha-falsifikuvalisya-vibori-na-kiїvshhini/
43. Бушанський В. Руйнація та стоїчна розрада / В. Бушанський // Віче.–2008.– № 15. – С. 12-14.
44. Бузин А. Административные избирательные технологии и борьба с ними / А. Бузин – М.: Центр «Панорама», 2007. – 271 с.
45. Бузин А. Административные избирательные технологии: московская практика / А. Бузин. – М.: РОО «Центр «Панорама», 2006. – 192 с.
46. Бузин А. Московские муниципальные выборы 2004 года: история фальсификации / А. Бузин. – М.: РДП «ЯБЛОКО», 2005. – 128 с.
47. Бучин М.А. Ресурси виборчої кампанії та особливості їх використання в Україні : [монографія] / М. А. Бучин ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. Політехніка». – Львів : [ЛІСВ], 2009. – 229 с.
48. Бучин М. Автореф. дис. канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «політичні процесм та інститутти» / М. Бучин – Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2007. – 20 с.
49. Бучин М. Силові ресурси як суб’єкт адміністративного ресурсу під час виборчих кампаній в Україні [Електронний ресурс] / М. Бучин. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VNULP/Armia/2008_612/35.pdf
50. Бучин М. Ресурси виборчої кампанії як елемент виборчого процесу / М. Бучин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, Ін-т українознавства НАН України, 2005. – Вип. 16. – С. 88–92.
51. Бучин М. Адміністративний ресурс: суть та типологія [Електронний ресурс] / М. Бучин. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Unir/2007_19/09.pdf
52. Бучин М. Адміністративний ресурс як невід’ємний елемент виборчої практики сучасної України [Електронний ресурс] / М. Бучин. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua postua.info/buchyn.htm
53. Бучин М. Адміністративний ресурс як важлива політологічна проблема / М. Бучин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, Ін-т українознавства НАН України, 2006. – Вип.18. – С. 28–32.
54. Бучин М. Адміністративний ресурс у політичній системі сучасної України / М. Бучин // Трансформація політичної системи України та Польщі в умовах європейської інтеграції: Тези міжнародної наук.-практ. конф. – Львів: ЦПД ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – С. 52–58.
55. Бучин М. Використання адміністративного ресурсу під час виборів як важлива політологічна проблема / М. Бучин // Проблеми та перспективи викладання політології у вищій школі: Матер. Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2004. – Ч.1. – С. 97–103.
56. Бучин М. Використання адміністративного ресурсу на Львівщині у 2004 р. / М. Бучин // Політичний процес в Україні у 2004 році: регіональні аспекти: Матер. Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Львів: ЦПД ЛНУ ім. І. Франка, 2005. – С. 98–105.
57. Бучин М. «Помаранчева революція» як реакція українського суспільства на використання адміністративного ресурсу на президентських виборах 2004 р. / М. Бучин // Україна після президентських виборів: становлення демократії та розвиток громадянського суспільства: Матер. Всеукраїнської наук.-практ. конф. – Львів: ЦПД ЛНУ ім. І.Франка, 2005. – С. 37–41.
58. Бучин М. Аналітичний звіт за результатами моніторингу преси про використання адміністративного ресурсу [Електронний ресурс] / М. Бучин. – Режим доступу: http://www.lnu.edu.ua/faculty/Phil/Posibnyk_admres/admres_buchyn-2.pdf
59. Бучин М. Адміністративний ресурс як «брудна» виборча технологія / М. Бучин // Вибори-2006 у контексті розвитку суспільно-політичних процесів в Україні: Тези регіональної наук.-практ. конф. – Тернопіль, 2005. – С. 13–15.
60. Бучин М. Виборча кампанія та її ресурси / М. Бучин // Шлях України: колізії новітнього поступу: Тези Всеукраїнської наук.-теорет. конф. – Тернопіль, 2006. – С. 9–11.
61. Бучин М. Вплив адміністративного ресурсу на хід парламентських виборів 2006 р. в Україні / М. Бучин // Дотримання демократичних стандартів виборчого процесу в Україні у 2006 р.: Матер. міжрегіональної наук.-практ. конф. – Львів: ЦПД ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – С. 28–34.
62. В России начали ограничивать доступ к оппозиционным сайтам [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://korrespondent.net/russia/218728-v-rossii-nachali-ogranichivat-dostup-k-oppozicionnym-sajtam
63. В Беларуси проходят парламентские выборы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.tut.by/118032.html.
64. В Беларуси началось основное голосование на выборах депутатов Палаты представителей: 28.09.2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://belapan.by/archive/2008/09/28/256669/.
65. В українському законодавстві мусить з’явитися нове поняття «політична корупція» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://belapan.by/archive/2008/09/28/256669/.
66. Важенина О. Административный ресурс в государственном управлении – хорошо это или плохо? [Електронний ресурс] / О. Важенина. – Режим доступу: http://chinovnik.uapa.ru/modern/article.php?id=640
67. Варій М. Політико – психологічні передвиборчі та виборчі технології / М. Варій – К., 2003. – 400 с.
68. Ведерникова І. Будинок з химерами / І Ведерникова // Дзеркало тижня – 2010. – № 42. – С.1.
69. Веселые и находчивые против административного ресурса [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politjournal.ru/index.php?action=Articles&issue=180&tek=6364&dirid.
70. Вешняков В. обсудил с В. Яковлевым проблему использования административного ресурса на выборах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.rosbalt.ru/2002/10/31/72122.html.
71. Вице-президент парламентской ассамблеи ОБСЕ назвал выборы в Госдуму «нормальными», но удивился 99 % ЕР в Чечне [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.factnews.ru/article/03dec2007_kilunen/.
72. Вибори Президента Республіки Білорусь 2010: попередній звіт за підсумками спостереження за етапом передвиборної агітації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://belhelcom.org/node/7490.
73. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій / [Барабаш О., Воробйов О., Кальченко С., Ковтунець В.] – К. : Нора-друк, 2003. – 70 с.
74. Вибори до Верховної Ради України 2002 р.: Інформ.-аналіт. вид. / [Редкол: М. Рябець (голова) та ін.] – К.: ЦВК, 2002. – 676 с.
75. Вибори Президента України 1999: Інформ.–аналіт.вид. / Центр. вибор. коміс./ [Редколл.: М. Рябець (голова) та ін.] – К.: ЦВК, 2000. – 400 с.
76. Виборчий процес – 2006 в Україні: політико–правові аспекти та регіональні особливості / [Укл. Романюк А., Скочиляс Л] – Львів: ЦПД ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 202 с.
77. Виборчі технології [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent.php3?b=23.
78. Вибори Президента України 31 жовтня, 21 листопада та 26 грудня 2004 р.: Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами. – Варшава, 11 травня 2005 р. – 54 с.
79. Вибори до Верховної Ради України 2002 року: Інформац.- аналіт. вид. ЦВК України. – К., 2002. – С. 147.
80. Вибори–2002 під знаком заляканої преси та адміністративного ресурсу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2002/02/17/2987038/.
81. Выдрин Д. Политика: история, технология экзистенция [Електронний ресурс] / Д. Выдрин. – Режим доступу: http://www.vydrin.com/books/624/
82. Видрін Д. Пентаграма–2002. Формула особливостей парламентської виборчої кампанії / Д. Видрін // Дзеркало тижня. – 2001. – № 39 (363). – С. 4.
83. Видрін Д. «Переміни, мій друже, переміни...» / Д. Видрін // Дзеркало тижня. – 2004. – № 11 (468). – С. 3.
84. Визначення поняття корупції та аспекти впливу на суспільство та державу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/popup_article?art_id=7063810].
85. Визначальним для перемоги на місцевих виборах був адмінресурс – експерти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pik.cn.ua/vibory-2010/2094-novosty-chernygovavyznachalnym-dlja-permogy-na-miscevyh-vyborah-buv-adminresurseksperty
86. .Використання «адміністративного ресурсу» під час президентських виборчих кампаній / Український незалежний центр політичних досліджень. — К. : Укр. незалеж. центр політ. дослідж., 2002. – 146 с.
87. Винников О. Прозорі вибори та ЗМІ в Україні: правове регулювання / О. Винников, Л. Чорній // Український незалежний центр політичних досліджень. – К. : Укр. незалеж. центр політ. дослідж., 2003. – С. 47–53.
88. Вешняков А. Международные избирательные стандарты / А. Вишняков // Международная жизнь. – 2001. – № 3. – С. 22–30.
89. Власенко О. Політика «за склом» або таємниці виборчих технологій / О. Власенко. – К.: Вид-во «Знання України», 2003. – 96 с.
90. Вместо административного ресурса – денежный [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zrpress.ru/2001/033/g002.htm.
91. Вознюк П. Адмінресурс робить вибір / П. Вознюк // Смолоскип України – 2002. – № 4(81). – С.6–11.
92. Войко К. Президентські вибори 1999р. Моніторинг порушень виборчого законодавства / К. Войко // Політичний менеджмент. – 1999. – № 2. – С. 3–7.
93. Войтків В. Партійна система України: етапи становлення та їх особливості / В. Войтків // Політичний менеджмент. – 2007. – № 2. – С. 114–123.
94. Воробйов О. Особливості розгляду справ про оскарження результатів місцевих виборів: аналіз правозастосовчої практики судів у 2002 – 2003 роках [О. Воробйов, С. Кальченко, В. Ковтунець] – К.: Нора–Друк, 2003. – 44 с.
95. Воробйов О. Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства України: проблеми притягнення до юридичної відповідальності та шляхи їх вирішення / О. Воробйов, Г. Сеник. // Юридична відповідальність під час виборів: практика, проблеми перспективи: матеріали круглого столу. – Київ, 2001. – С. 2–6.
96. Воронцова А., Звоновский Б. Административный ресурс как феномен российского избирательного процесса / А. Воронцова, В. Звоновский // Полис. – 2003.– № 6.– С. 114–124.
97. Встановлення фактів порушення законодавства про місцеві вибори: аналіз правозастосовчої практики судів у 2002 – 2003 роках / [Барабаш О., Воробйов О., Кальченко С., Ковтунець В.] – К.: Нора-друк, 2003. – 44 с.
98. Выборы Государственную Думу (2007) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%C2%FB% 29
99. Выборы: подлинные, свободные и справедливые / [С. Альфер, И. Бугрова, А. Вашкевич, науч. ред. М.Ф. Чудаков]. – Минск: Тесей, 1999. – 328 с.
100. Ганжуров Ю. Правила гри та гра без правил: Парламент і Президент України в контексті політики комунікації / Ю. Ганжуров // Віче. – 2006.– № 3.– С. 48–51.
101. Ганжуров Ю. Політична реклама чи політична пропаганда? / Ю. Ганжуров // Віче. – 2004. – № 9. – С. 16–18.
102. Ганжуров Ю. Політична реклама як засіб формування парламентської еліти / Ю. Ганжуров // Політичний менеджмент. – 2008. – Спеціальний випуск. – С. 33–40.
103. Гаєвський Б. Культура державного управління: організаційний аспект: [монографія] / Б. Гаєвський – К.: Вид–во УАДУ, 1998. – 144 с.
104. Гедікова Н. П. Практика ліберального реформування радянської системи як передумова формування сучасної української реальності / Н. П. Гедікова // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї : [зб.наук.праць / редкол. Михальченко М. І. (голова) та ін.]. – Київ ; Миколаїв, 2008. – Вип. 14. – С. 41–49.
105. Гедикова Н. Ф. Право и гарантии его обеспечения в современных условиях формирования правового государства в Украине: политико-правовой анализ / Н. Ф. Гедикова // Перспективи (Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К. Д. Ушинського, Одеський Національний політехнічний університет). – 2007. – № 1 (37). – С. 29–35.
106. Гиззатов Е. Искушение властью. Административный ресурс в избирательных кампаниях: сущность и методы противодействия. [Електронний ресурс] / Е. Гиззатов – Режим доступу: http://pressclub.host.ru/PR_Lib/report/gizzatov.shtml.
107. Гераськов С. В. Місцеві вибори-2010 на Донеччині: теоретичний і практичний аспекти / С. В. Гераськов // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка.– 2011.– № 2 (213).– С. 132–142.
108. Гельман В. Уроки украинского / В. Гельман // Полис. – 2005. – № 1. – С. 36–49.
109. Гельман В. Избирательные кампании в России: испытания электоральной формулы / В. Гельман // Полис. – 1996. – № 2. – С. 84 – 100.
110. Гладков П. Как стать губернатором. Алгоритм победы на выборах. / П. Гладков, О. Кудинов – М.: Издательский дом «Люди», 2000. – 236 с.
111. Головатий М. Мистецтво здобувати владу / М. Головатий // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – С. 49–58.
112. Гнап Д. Фальсифікатори виборів: безробіття скінчилося. [Електронний ресурс] / Д. Гнап. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/4b2f4fc59d1ad/.
113. Гнап Д. Кандидати технічних наук [Електронний ресурс] / Д. Гнап. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2009/12/25/4564186/.
114. Гончрук В. Янукович готує адмінресурс під вибори [Електронний ресурс] / В.Гончарук. – Режим доступу: http://vidgolos.com/23580-yanukovich-gotuye-adminresurs-pid-vibori.html.
115. Головною особливістю місцевих виборів буде спільне застосування адмінресурсу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.for-ua.com/politics/2010/09/13/134449.html
116. Гражданское общество против коррупции в России / [Под ред. М.Б.Горного]. – СПб.: Норма, 2002. – 376 с.
117. Григоренко А.О. Основні недоліки виборчого процесу в ході парламентських виборів 2002 року [Електронний ресурс] / А. О. Григоренко. – Режим доступу : http://www.univer.km.ua.
118. Громадянська мережа Опора: Аналіз виборчої ситуації на Сході, Заході та Півдні України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1288022657.html.
119. Грязные» избирательные технологии — проблема, описание и тактика применения на примере президентских выборов 2000 года в России [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://meteor.narod.ru.
120. Губернатори рвуться у Ради [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/bbc/2010/10/1/5436781/.
121. Гудина Ю. Активность российских избирателей: теоретические модели и практика / Ю. Гудина // Полис. – 2003. – № 1. – С. 111–118.
122. Гунал А. Українські вибори: між Сходом і Заходом? / А. Гунал // Україна і світ сьогодні. – 2004.– № 42. – С. 3–6.
123. Дайко С. Європа високо оцінила наші вибори / С. Дайко // Віче. – 2006.–№ 9 – 10.– С. 27 – 29.
124. Данилов Ф. Челябинск: Административный ресурс или харизма? [Електронний ресурс] / Ф. Данилов. – Режим доступу: http://www.789.ru/portal/modules.php?name=News&file=article&sid=1077.
125. Динсе В. Административные технологии в р