ДЖЕРЕЛА ЛЕГІТИМНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА : ИСТОЧНИКИ легитимности ПОЛИТИЧЕСКОЙ ВЛАСТИ В КОНТЕКСТЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ГОСУДАРСТВА И ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЦОКУР Євген Георгійович

УДК 321.01

ДЖЕРЕЛА ЛЕГІТИМНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

23.00.02 – політичні інститути та процеси.

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора
політичних наук

Науковий консультант
БАБКІНА Ольга Володимирівна
доктор політичних наук,
професор

Київ - 2012

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ІСТОРІОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЛЕГІТИМНОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА…………………………………...17
1.1. Легітимність політичної влади як об’єкт дослідження………………17
1.1.1. Аналіз науково-теоретичних підходів у дослідженні феномену політичної влади. Проблема виникнення влади та владних відносин………………………17
1.1.2. Розуміння природи і механізму легітимності політичної влади в історії політичної думки та сучасних політичних дослідженнях…….............................36
1.2. Розвиток поняття громадянського суспільства в контексті легітимації політичної влади………………………………………...56
1.2.1. Громадянське суспільство: історія формування та зміст поняття….........56
1.2.2. Громадянське суспільство: ознаки, структура, функції. Взаємозв’язок громадянського суспільства та держави………………………………………….62
1.3. Проблематика владної легітимності та її джерел у працях українських та російських дослідників……………………………..69
1.4. Понятійно-категоріальний апарат та методи дослідження………….87
Висновки до першого розділу……………………………………………....98

РОЗДІЛ 2
ЛЕГІТИМНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ: ФАКТОРИ, ДЖЕРЕЛА, ПЕРЕДУМОВИ, ПРИЧИНИ ВТРАТИ………………………...……………...100
2.1. Визначення поняття «легітимність» та його місце в сучасній
політичній теорії та практиці……………………………………………...100
2.1.1. Легітимаційний потенціал: сутність, особливості, технології реалізації 100
2.1.2. Теорії та моделі легітимації влади………………………………………...110
2.1.3. Технології легітимації. Особливості виборчої легітимації………...........126
2.2. Джерела та типологія владної легітимності…………………………140
2.2.1. Проблеми та особливості визначення та типологізації джерел владної легітимності. Класичні теорії владної легітимності М. Вебера та Д. Істона …140
2.2.2. Розвиток теорії легітимності в дослідженнях М. Догана, Д. Хелда, Т. Лукмана та П. Бергера, Г. Ферраро, Ж.- Л. Шабо …………………………...155
2.2.3. Встановлення та дослідження джерел владної легітимності у працях С. Ліпсета та Л.С. Саністебана……………………………...................................164
2.3. Вплив легітимаційних процесів на становлення та існування
політичних режимів………………………………………………………..177
2.3.1. Типологія політичних режимів в контексті специфіки їх легітимації….177
2.3.2. Фактори, що впливають на легітимність та процес трансформації політичних режимів. Роль громадянського суспільства в легітимаційних процесах …………………………………………………………………………...193
2.3.3. Криза легітимності політичних режимів та особливості делегітимаційних процесів …………………………………………………………………………...215
2.4. Структура, технології та специфіка легітимації в контексті взаємодії
держави та громадянського суспільства …………………………………231
Висновки до другого розділу……………………………………………...248

РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ ВЛАДНОЇ ЛЕГІТИМНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ..………250
3.1. Історичні, культурологічні, ментальні та національні особливості
легітимації влади в Україні………………………………………………..250
3.1.1. Історичні традиції та особливості легітимаційного процесу в Україні ..250
3.1.2. Особливості процесу набуття легітимності інститутами політичної влади в Україні…………………………………………………………………………...261
3.1.3. Причини, наслідки та уроки подій кінця 2004 року для українського державотворення: легітимаційний аспект……………………………………….268
3.1.4. Державотворчі та легітимаційні процеси в Україні: стан та тенденції розвитку……………………………………………………………………………279
3.2. Взаємозв’язок становлення громадянського суспільства та
легітимаційних процесів в сучасній Україні……………………………..292
3.2.1. Особливості інституалізації громадянського суспільства в сучасній Україні……………………………………………………………………………..292
3.2.2. Етапи становлення громадянського суспільства в Україні в контексті забезпечення легітимності політичної влади……………………………………300
3.2.3. Особливості та проблеми інституалізації громадянського суспільства в Україні після здобуття незалежності………………………...…………………..310
3.2.4. Перспективи громадянського суспільства в сучасній Україні………….326
3.3. Модель легітимаційного процесу в сучасній Україні………………333
3.3.1. Концептуальні засади розробки моделі легітимаційного процесу……...333
3.3.2. Матриця взаємозалежності моделі громадянського суспільства, джерел легітимності та типу політичного режиму………………………………………336
3.3.3. Загальна модель та особливості легітимації влади в сучасній Україні...345
3.4. Особливості, джерела та перспективи легітимації влади в сучасній
Україні ……………………………………………………………………...354
3.4.1. Аналіз особливостей, джерел та технологій забезпечення легітимності влади в Україні періоду незалежності…………………………………………...354
3.4.2. Зовнішні джерела легітимності та їх вплив на український політико-легітимаційний процес………………………………………………....................363
3.4.3. Особливості забезпечення легітимності влади в Україні в умовах сьогодення та найближчого майбутнього……………………………….………369
Висновки до третього розділу……………………………………………............374

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………376

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...382

ВСТУП

Актуальність теми. Суспільно-політичний, соціальний, економічний розвиток, зміна світоглядних орієнтирів особистості та соціуму суттєво вплинули на процес владно-управлінської і державотворчої діяльності, засвідчивши недостатність науково-теоретичних та практичних розробок в цій галузі. І, незважаючи на те, що проблема влади, владної легітимності знайшла відображення у працях багатьох дослідників, реалії сьогодення потребують наукового пояснення, адаптованого до сучасних політичних умов.
Ускладнення державотворчих процесів в сучасній Україні та світі відображається на особливостях взаємодії інститутів громадянського суспільства та держави. Владна легітимність є такою, що динамічно змінюється і щоразу постає у новому ракурсі та розумінні. Зазначене актуалізує теоретичне осмислення проблеми владної легітимності в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства.
Також проблематика легітимності політичної влади є однією з найбільш практично зорієнтованих у сучасній політичній науці, що обумовлюється політичною ситуацією, історією, менталітетом та традиціями конкретного суспільства. Питання виникнення, становлення та розвитку громадянського суспільства, його ролі у житті держави та громади на сучасному етапі не може розглядатися та досліджуватися відокремлено від інших важливих проблем політичної теорії. Тому поєднання в одному дослідженні проблематики громадянського суспільства та питань забезпечення легітимності влади є цілком виправданим. Аналіз подібної взаємодії дає змогу усвідомити їх взаємозв’язок, а за певних умов, і взаємозалежність.
Джерела владної легітимності визначають специфіку процесу набуття легітимності політичної влади для кожної конкретної країни, формуючи при цьому національну модель легітимності влади. Одним із головних факторів впливу на процес легітимації виступає громадянське суспільство, активність та дієвість інститутів якого створює передумови формування певного політичного режиму. Розвиненість та дієвість інститутів громадянського суспільства сприяє формуванню демократичного політичного режиму. Несформованість чи пасивність інститутів громадянського суспільства відкриває можливість до маніпуляцій та узурпації влади. Наслідком чого може стати формування авторитарного чи тоталітарного політичного режиму. Подібне актуалізує дослідження проблем джерел легітимності політичної влади в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства як з точки зору політичної теорії, так і виходячи з практичних аспектів державотворення у сучасній Україні.
Проблеми легітимності політичної влади та специфіки визначення її джерел протягом історії розвитку світової політичної думки у переважній більшості наукових концепцій не складали окремого предмета дослідження і розглядалися, в основному, в загальному контексті проблематики політичної влади.
Серед зарубіжних дослідників проблематика легітимності політичної влади знайшла відображення у працях М. Вебера, Ю. Габермаса, М. Догана, Д. Істона, С. Ліпсета, Л. Саністебана, Т. Лукмана, Г. Ферреро, Д. Хелда, Ж.-Л. Шабо та інших. Дослідження саме цих науковців започаткували та вивели на новий науковий рівень проблематику легітимності політичної влади.
Серед російських вчених, які досліджували певні аспекти політичної влади і легітимності – Т. Алексєєва, В. Ачкасов, Ю. Волков, К. Гаджиєв, А.-Н. Дібіров, С. Єлисєєв, К. Завершинський, С. Ланцов, В. Лєдяєв, А. Лубський, В. Макаренко, О. Скіперських, Є. Реутов, А. Уфімцев, О. Фетісов, В. Чіркін, Н. Чорнобровкіна, О. Шабров та ряд інших.
Питання владної легітимності знайшло своє відображення у працях сучасних вітчизняних дослідників. Одним із фундаторів зазначеного наукового напрямку був С. Рябов, праці якого з середини 90-х років минулого століття фактично започаткували цілу галузь актуальних наукових досліджень – політичну легітимістку. Серед інших вітчизняних дослідників, які розглядають окремі аспекти проблеми легітимності політичної влади, слід відзначити роботи Є. Бистрицького, О. Білого, О. Висоцького, Н. Дармограй, О. Дащаківської, О. Корнієвського, М. Тура, М. Хилька та інших. Проблематика легітимності політичної влади в контексті інших питань політичної науки та практики розглядається у працях В. Андрущенка, В. Бабкіна, О. Бабкіної, В. Бебика, В. Беха, І. Бідзюри, І. Варзара, М. Головатого, В. Горбатенка, Г. Зеленько, І. Кресіної, М. Михальченка, О. Новакової, Ф. Рудича, В. Селиванова, С. Телешуна, Ю. Шайгородського, О. Швидака та інших. Ідеї праць цих авторів формують основу і визначають концептуальні засади наукового пошуку у вивченні проблематики влади, легітимності і пов’язаних із нею категорій та процесів. Вітчизняні дослідники розглядають легітимність, головним чином, у контексті політичної влади, громадянського суспільства, системи політичного та державного управління, традицій державотворення тощо.
Проте ще відсутня термінологічна та концептуальна єдність вчених щодо проблеми легітимності політичної влади. Кожен з них пропонує своє бачення її певного прояву, особливостей чи складових елементів. Спроби узагальнення та систематизації проблеми легітимності є поодинокими і, зазвичай, логічно не завершеними.
З огляду на вищезазначене потребують концептуального осмислення проблеми владної легітимності, її джерел, головних складових та факторів, що впливають на ефективність легітимаційного процесу. Науково опрацьованою має бути проблема механізмів легітимації політичної влади, особливо в контексті політичних змін, трансформації та модернізації, які посилюють їх роль і значимість. Більш рельєфного аналізу потребує дослідження місця та джерел легітимаційних процесів у сучасному політичному житті України.
Окреслені проблеми було покладено в основу даного дисертаційного дослідження, що конкретизувалося у його меті та завданнях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у рамках науково-дослідної теми кафедри політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід та українські реалії», що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М. П. Драгоманова, науковий напрям «Дослідження проблем гуманітарних наук», затверджений Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 5 від 28 грудня 2006 року). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 8 від 27 лютого 2007 року).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження феномена легітимності політичної влади та виявлення джерел легітимності в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства, а також комплексний аналіз владного компоненту процесу державотворення та його легітимаційної складової в історичному аспекті і суспільно-політичних умовах сучасної України.
Реалізація поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:
 провести аналіз теоретико-методологічних та історіографічних аспектів дослідження проблеми легітимності політичної влади та громадянського суспільства в зарубіжній політичній думці, сучасній українській та російській науці;
 розкрити сутність поняття «джерела легітимності» та визначити його місце в сучасній політичній теорії та практиці;
 виокремити джерела владної легітимності й довести взаємозалежність специфіки функціонування політичного режиму та домінуючого джерела владної легітимності;
 обґрунтувати вплив легітимаційних процесів на становлення та існування політичних режимів в різних суспільно-політичних умовах;
 дослідити трансформацію ідеї громадянського суспільства в контексті легітимації політичної влади;
 проаналізувати та ідентифікувати історичні, культурологічні, ментальні та національні особливості процесу легітимації влади в Україні;
 довести взаємозв’язок становлення громадянського суспільства та легітимаційних процесів у сучасній Україні;
 розробити та обґрунтувати модель легітимаційного процесу в сучасній Україні;
 встановити і проаналізувати особливості, джерела, проблеми та перспективи легітимації влади в сучасній Україні.
Об’єктом дослідження виступає феномен легітимності політичної влади в єдності своїх структурних та процесуальних характеристик.
Предметом дослідження є джерела владної легітимності, як її сутнісні характеристики, в контексті взаємодії держави та громадянського суспільства.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить комплекс філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання політичних явищ, що забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського, політологічного та соціально-психологічного аналізу феномена легітимності політичної влади. Зокрема, використано такі методи, як діалектичний, метод структурно-функціонального аналізу, компаративний метод, методи синергетики та системного аналізу й інші.
Використання діалектичного методу сприяло встановленню зв’язку між суперечливими позиціями та виявленню нової якості знання шляхом аналізу наукових джерел, що надало можливість проаналізувати феномен легітимності влади у його взаємних зв’язках і залежностях; дозволило виділити теоретико-методологічні основи категорій «політична влада», «легітимність політичної влади», «джерела легітимності», «легітимація влади» та інші, які розкривають суть і природу предмета дослідження.
Метод системного аналізу забезпечив розгляд феномена легітимності політичної влади в цілісності умов його виникнення, структури, функцій та значення. Використання структурно-функціонального методу надало можливість визначити взаємозалежність джерел владної легітимності та громадянського суспільства в конкретних суспільно-політичних умовах, проаналізувати вплив легітимаційних дій за різних політичних режимів. За допомогою інституціонального підходу проаналізувано систему владно-політичних відносин, моделі легітимації влади, способи взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства. Зазначений підхід також було використано під час розробки та обґрунтування схем та матриць взаємозалежності показників легітимності політичної влади та рівня становлення інститутів громадянського суспільства, моделей легітимаційного процесу, а також, для визначення та характеристики етапів становлення громадянського суспільства в Україні. Порівняльний метод було застосовано для дослідження особливостей становлення інститутів громадянського суспільства за різних політичних режимів та визначення найбільш розповсюдженого у практиці політичного та державного управління джерела, моделі та технології забезпечення легітимності політичної влади.
Використання синергетичного методу дало можливість проаналізувати тенденції та можливі перспективи легітимаційних процесів і запропонувати можливі варіанти та напрями розбудови громадянського суспільства. Застосування вказаного методу дозволило виявити причинно-наслідкові зв’язки в контексті взаємозалежності джерел владної легітимності, становлення інститутів громадянського суспільства і діяльності органів державного та політичного управління.
Серед спеціальних методів застосовано мережевий підхід, зокрема у дослідженні та систематизації джерел владної легітимності, становлення інститутів громадянського суспільства в Україні.
Наукове дослідження спирається на систему методологічних принципів: історизму, об’єктивності, системності, послідовності, конкретизації, соціального детермінізму та інших. Використовується міждисциплінарний підхід до дослідження джерел владної легітимності.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена малодослідженістю як проблематики легітимності взагалі, так і джерел владної легітимності зокрема. У роботі здійснено комплексний аналіз феномена владної легітимності, її джерел, головних складових та факторів, що впливають на ефективність легітимаційного процесу. Це знайшло відображення в наступних положеннях наукової новизни дослідження.
Уперше:
 запропоновано модель легітимаційного процесу як певного безперервного циклічного руху, який бере початок від суспільства, як першоджерела влади та легітимності, проходить певні етапи і рівні трансформацій та, піддаючись впливу різних факторів, досягає конкретного результату у вигляді легітимної чи нелегітимної моделі політичного режиму. Таким чином, реалізується система зворотного зв’язку, коли щойно легітимовані інститути влади починають реалізувати свої права та повноваження, делеговані їм з боку суспільства. Це виявляється у використанні технологій та методів впливу владних інститутів на життєдіяльність суспільства. Таким чином, оцінка дій владно-політичних інститутів суспільством дає можливість зберегти чи посилити їх легітимність, або позбавляє легітимності владні структури, що засвідчує початок нового легітимаційного циклу.
 проведено системний аналіз проблематики джерел владної легітимності як основи формування і функціонування політичних режимів у політичному та історичному вимірі на прикладі України. Встановлено, що будь-яка національна модель забезпечення легітимності політичної влади ґрунтується на сукупності історичних традицій, суб’єктивних та об’єктивних факторів, специфіці сприйняття влади суспільством та його співучасті в управлінні державою, що знаходить відображення у діяльності інститутів громадянського суспільства і органів державного управління. Наслідком чого виступає формування національної системи забезпечення легітимності політичної влади та участі у легітимаційних діях інститутів громадянського суспільства;
 визначено й досліджено державотворчий потенціал джерел легітимності політичної влади та їх вплив на перебіг і результат суспільно-політичних процесів. Сучасна система політичних процесів є вкрай складною та багатовекторною, джерела політичної легітимності надають ідентичності національним та історичним моделям державотворення, державного управління й формують їх неповторність та оригінальність навіть за умов глобалізації. Використання різних джерел легітимності обумовлює успіх чи невдачу державотворення, особливості як формування громадянського суспільства, так і його взаємодії з державними інститутів;
 проаналізовано та систематизовано існуючі концепції і теорії щодо політичної легітимності загалом та джерел політичної легітимності зокрема, що дає можливість засвідчити формування наукового напрямку легітимістики в межах політичної, правової, філософської та ряду інших наук. Це є доречним та необхідним, враховуючи важливість впливу легітимаційних дій на перебіг суспільно-політичних процесів та певну недооцінку проблематики легітимності;
 обґрунтовано концепцію диференціації політичних режимів за ознакою взаємозалежності рівня розвитку інститутів громадянського суспільства та стану політичної культури. Визначено, що в практиці політичного життя кожен політичний режим спирається на індивідуальну модель забезпечення легітимності політичної влади; формат громадянського суспільства має бути теж адаптованим до конкретних умов життєдіяльності суспільства та держави;
 розроблено матрицю взаємозалежності моделі громадянського суспільства, джерел легітимності та типу політичного режиму. В її основу покладено принцип виокремлення певного типу політичного режиму, виходячи із співвідношення моделі громадянського суспільства, що склалася в країні та домінуючого джерела легітимності влади лідера чи провладної еліти. Обґрунтовано, що тип політичного режиму залежить від джерела легітимності та ступеня розвиненості і впливу інститутів громадянського суспільства. Це надасть змогу більш виважено, ефективно та свідомо використовувати технології політичного та державного управління в реальній практиці здійснення політичної діяльності владними інститутами держави та сприятиме зменшенню ризику повторення помилок щодо методів, моделей та технологій легітимації;
 розроблено модель взаємодії держави і суспільства щодо пошуку та встановлення обопільно вигідного, прийнятного рівня легітимності влади. Зазначена модель носить не лише ситуативний характер, заснована на історичному досвіді свідомого чи ситуативного використання легітимаційних технологій у практиці державотворення на різних історичних етапах та за різних умов здійснення управління державою. Суспільство стає активним учасником державотворення через використання різних джерел легітимації.
Удосконалено:
 визначення поняття «громадянське суспільство» у такому формулюванні: громадянське суспільство — це стійке до зовнішніх впливів об’єднання вільних особистостей та їх організацій з метою творення альтернативних, по відношенню до існуючих владних та державних структур, інститутів управління, головною метою яких є захист приватних та суспільних інтересів від посягань держави та сприяння можливості самореалізації особистості в різних галузях суспільно-політичного, економічного, духовного життя;
 системний аналіз феномену легітимності політичної влади, зокрема виділено елементи та описано особливості її структурної організації. Головну увагу приділено визначенню місця та ролі джерел легітимності політичної влади, як ключового елементу політико-легітимаційної системи;
 аналіз системи взаємодії легітимаційних процесів та розбудови інститутів громадянського суспільства, доведено наявність прямого зв’язку та взаємозалежності легітимаційних процесів і становлення громадянського суспільства;
 етапи становлення громадянського суспільства в Україні. Запропоновано та обґрунтовано авторське бачення етапів українського державотворення через систему легітимації влади та домінуючих в різний історичний період джерел легітимності. Представлено періодизацію формування громадянського суспільства в Україні, визначено вплив суспільства на процес державотворення та політичного управління на різних етапах історичного розвитку України. Зазначена періодизація включає чотири етапи становлення та розвитку інститутів громадянського суспільства в Україні від Х-го ст. до сучасності і заснована на ідеї поступальності розвитку громадянського суспільства.
Отримало подальший розвиток:
 дослідження причин та особливостей кризи владної легітимності та делегітимації, впливу певного типу джерел легітимності на стабільність та життєздатність політичних систем, режимів, владно-політичних моделей. Представлено рекомендації щодо запобігання, зменшення ризику та подолання делегітимаційних процесів та їх наслідків за конкретних суспільно-політичних умов, на прикладі України;
 дослідження специфіки джерел легітимності політичної влади на різних етапах державного будівництва в сучасній Україні й вивчення проблематики стану, особливостей та перспектив легітимаційних процесів і формування інститутів громадянського суспільства в сучасній Україні в умовах перманентних змін моделей суспільно-політичних взаємин та здійснення влади.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки, практичні пропозиції та рекомендації, запропоновані автором у роботі, дають можливість поглибити подальше дослідження проблеми легітимності в контексті її взаємодії з інститутами громадянського суспільства.
Матеріали дослідження можуть бути використані у якості основи теоретичних розробок даної проблеми у перспективі, так і в практичній політиці та державному управлінні, зокрема в умовах сучасної перманентної кризи владної легітимності в Україні.
Положення, наведені в дослідженні, теорії, схеми та моделі також можуть бути використані для розробки і практичної реалізації навчальних курсів для студентів – політологів та управлінців (з метою розширення їх політичного світогляду та підготовки до діяльності в органах державного і політичного управління), а також у системі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державного управління та самоврядування України.
Особистий внесок здобувача у навчально-методичному посібнику «Лекції з політології: навчально-методичний посібник» / НПУ імені М. П. Драгоманова / [за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка]. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009, обсягом 332 с., опублікованому у співавторстві, полягає у розробці лекції 9 «Громадянське суспільство» (С. 150–162).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Модернізація політичної системи України: стан та перспективи розвитку» (м. Запоріжжя, 2008 р.); інформаційно-просвітницькому семінарі «Роль суспільства у здійсненні політики євроатлантичної інтеграції України» (м. Запоріжжя, 2008 р.); Науково-практичній конференції «Запоріжжя – минуле і сьогодення. Перспективи і пріоритети розвитку» (м. Запоріжжя, 2008 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток України у ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2011 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Стратегії реформ і пошук політичного балансу в Україні» (ХХІV харківські політологічні читання) (м. Харків, 2011 р.); Міжнародній науковій конференції «Сьомі юридичні читання. Культура і право на початку ХХІ століття» (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у одноосібній монографії «Легітимність політичної влади: джерела, особливості, перспективи» (19,30 ум.д.а.), 23 статтях в українських наукових виданнях, що є фаховими з політичних наук, матеріалах наукових конференцій, статтях в інших наукових журналах і збірниках, у розділі колективного навчально-методичного посібника.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного змісту дисертації – 381 сторінка, список використаних джерел має 302 найменування, що займає 28 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження дає підстави для таких висновків та пропозицій.
1. Сучасна система владно-політичних та суспільно-політичних відносин є віддзеркаленням історичного, політичного, управлінського досвіду набутого суспільством, державно-управлінськими інститутами протягом тривалого часу історичного розвитку та вдосконалення різноманітних методів, технологій, процедур.
Легітимаційна складова в сучасній політиці та суспільному житті є хоч і не завжди помітною для нефахівця, але значимою та незамінною. Особливої значимості в політичній науці набуває проблематика джерел владної легітимності, як невід’ємного елементу сучасного врядування та взаємодії державних інститутів та суспільства.
Легітимність, через власні джерела, поступово набуває обрисів окремого елементу в системі сучасних політичних знань, виступаючи підґрунтям національного відродження та державотворення, політичного та державного управління, владних відносин, взаємин суспільства та держави, взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства. Помітною стає взаємозалежність специфіки функціонування політичного режиму та домінуючого джерела владної легітимності за конкретних політичних та історичних умов.
Науково-практична значимість дослідження проблематики легітимності політичної влади тривалий час залишалася недооціненою, що призвело до негативних наслідків у налагодженні конструктивної та ефективної взаємодії між особистістю, суспільством та державою.
2. Джерела легітимності є першоосновою та відправною точкою для всього процесу легітимації, кінцевим результатом якого виступає формування певної форми державності, головною складовою якої є політичний режим.
Саме джерела легітимності визначають особливості та перспективи політичної системи, державотворення, специфіку суспільних процесів. У ході практичної реалізації легітимаційних процесів, на джерела легітимності впливають різноманітні фактори суспільно-політичного життя, наслідком цієї взаємодії стає унікальна та неповторна ані в часовому, ані в географічному просторі національна модель легітимності.
3. Процес набуття легітимності зорієнтований на формування та становлення системи владно-політичних відносин, політичного режиму, неповторних для кожної держави. Це обумовлено специфікою легітимації політичної влади та методами взаємодії суспільства та держави. Хоча прийнято вважати, що в своєму чистому вигляді авторитаризм майже завжди може бути ототожнений з використанням інструментів примусу і насильства, проте неможливо однозначно стверджувати, що всі авторитарні режими відповідають цьому визначенню.
У реальній дійсності такі режими доволі часто прагнуть використовувати додаткові засоби стабілізації, спираючись, по можливості, на традицію і харизму лідера. Історичний досвід переконує в тому, що цінності релігійних і культурно-регіональних традицій виявляються в умовах авторитаризму достатньо впливовими. Процес забезпечення легітимності політичної влади за тоталітарного політичного режиму має суттєві відмінності. У більшості випадків головним джерелом легітимності та методом її практичного втілення виступає сила та примус. Витонченість та багатовекторність легітимаційних процедур, які є характерними рисами процесу легітимації за демократичного та, частково, авторитарного політичних режимів, змінюється безконтрольним використанням силових методів в управлінні державою, у взаємодії і з суспільством, залякуванням особистості.
4. Легітимність політичної влади несе в собі відбиток специфіки її набуття. Владно-легітимаційні процеси відбуваються в конкретних політичних соціальних, економічних та інших умовах, які визначають індивідуальність та неповторність реалізованої в певній державі моделі легітимності політичної влади.
Серед факторів, які мають найбільший вплив на легітимаційний процес можна виділити наступні: тип політичної культури, ментальність, соціально-економічні умови, специфіка політичної системи, діяльність інститутів громадянського суспільства.
5. Ідея громадянського суспільства є концептуально близькою до теорії легітимності, оскільки в основі вони мають підґрунтя довіри, суспільної підтримки, ефективності владарювання та забезпечення належного рівня життя суспільства. Саме тому вони співіснують і в теорії політичної науки, і на практиці владно-політичної діяльності. В наш час відбувається поступова трансформація ідеї громадянського суспільства та практики її реалізації в залежності від зміни моделі та джерел легітимації політичної влади.
6. Практика українського державотворення продемонструвала кілька спроб пошуку ефективної моделі легітимації влади. На сучасному етапі, найчастіше використовується комбінація виборчо-демократичної легітимації влади та харизматичної складової легітимаційного процесу. Структурно-залишкова модель легітимації, в основі якої лежить традиція збереження певної структури, є найбільш слабкою та небезпечною з точки зору перспектив державотворення та ефективного управління державою.
7. Існування політичного режиму залежить від джерела легітимності та ступеня розвиненості та впливу інститутів громадянського суспільства. Слід відзначити, що демократичний політичний режим, не враховуючи його різновиди та особливі форми, може бути характерним для ситуації, коли в державі існує більш-менш впливове та дієве громадянське суспільство, і за домінування більшості джерел легітимності, окрім сили.
Застосування сили та примусу, як джерела легітимності, несумісне з розвиненими інститутами громадянського суспільства. При цьому рівень реальної легітимності органів політичної влади досягає максимально низького рівня.
8. Легітимаційний процес можна уявити у вигляді певного безперервного циклічного руху, який бере початок від суспільства, як першоджерела влади та легітимності, проходить певні обов’язкові етапи та рівні трансформацій та, піддаючись впливу різноманітних факторів, досягає конкретного результату у вигляді легітимної чи нелегітимної моделі політичного режиму.
А далі, реалізується система зворотного зв’язку, коли щойно легітимовані інститути влади починають реалізувати свої права та повноваження, делеговані їм з боку суспільства. Вони, зазвичай, знаходить вияв у використанні технологій та методів впливу владних інститутів на життєдіяльність суспільства.
Позитивна чи негативна оцінка зазначених дій владних інститутів з боку суспільства зберігає чи посилює їх легітимність, або, навпаки, позбавляє легітимності владні інститути. За таких умов починається новий легітимаційний цикл.
Намагаючись проаналізувати українську модель владної легітимації, треба зазначити, що вона хоч і має суттєві відмінності, але все ж вкладається в вище зазначену та описану автором модель легітимаційного процесу.
Особливими рисами та специфічними моментами сучасної української легітимаційної моделі можна назвати: несформованість самостійних впливових та дієвих інститутів громадянського суспільства; слабкість державотворчих, і як наслідок, легітимаційних національних традицій; низький рівень політичної культури, політичної свідомості та суспільної активності суспільства та особистості; відсутність консолідуючої ідеї, стратегії та методів національного державотворення; відсутність консолідуючої суспільство ролі еліти, яка б виступила провідником та керівником на шляху до реалізації державотворчого та легітимаційного потенціалу та інше.
Українська модель легітимності та легітимації в більшості випадків була персоналізовано-технологічною.
Тобто суспільство визнавало обґрунтованими претензії певних особистостей та груп на владу, виходячи не з їх державотворчого суспільно-консолідуючого потенціалу, а спираючись на їх особистісні якості та технології, які використовувалися для легітимізації їх владних зазіхань. Тож перманентні кризи легітимності стали ознакою політичної системи України.
9.Складність сучасного стану української держави та її керівництва полягає у тому, що криза легітимності та делегітимаційні процеси охопили всі рівні політичного та державного управління.
Проблема ускладнюється ще й тим, що виборча модель легітимації, як одна із головних складових сучасної легітимаційної політики та практики, внаслідок суспільно-політичних процесів та дій органів влади, виявилася багато в чому дискредитованою в очах суспільства і політикуму, і відповідно ефективно використана бути не може.
Тож українська держава та суспільство знаходяться перед складною проблемою, яка не має однозначного та гарантовано успішного рішення.
Серед конкретних заходів та технологій, які, на нашу думку, були б доречними для використання у зазначеній ситуації з метою набуття легітимності органами та інститутами державного управління в Україні, можна виділити такі:
пріоритетним напрямком подолання системної кризи легітимності в сучасній Україні має бути пошук компромісу у взаєминах та баченні стратегічних орієнтирів розвитку держави між провідною елітою та суспільством;
наступним кроком має стати вибір ефективної та адаптованої до українських суспільно-політичних реалій легітимаційної моделі та методів легітимації з урахуванням специфіки політичної свідомості, рівня політичної культури та рівня впливу інститутів громадянського суспільства;
подальшими кроками в зазначеному напрямку мають бути дії щодо реалізації обраної та підтриманої суспільством стратегії державотворення, спрямованої, в тому числі, і на створення владного легітимаційного потенціалу;
завершальним моментом в реалізації зазначеного плану дій щодо подолання кризи легітимності влади в сучасній Україні і недопущення її в найближчому майбутньому може стати визначення та дотримання суспільством, а головним чином провладною елітою, певних правил та норм політичної та управлінської діяльності, однакових для усіх учасників політичного процесу в Україні.
Слід зазначити, що саме зверхність ставлення провладної еліти до суспільства та його прагнень, усунення його від реальної участі в управлінні державою, стали першопричиною ситуації, що склався в державі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврутина Л. Г. Легитимация политической власти в России: анализ, проблемы, приоритеты : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Аврутина Лариса Генриховна ; Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 2001. – 20 с.
2. Алексеева Т. А. Власть и легитимность (эволюция немарксистских подходов в современной английской политической философии) / Алексева Татьяна Александровна // Власть: философско-политические аспекты / Ин-т философии АН СРСР ; [отв. ред. В. В. Мшвениерадзе]. – М. : Ин-т философии АН СССР, 1989. – С. 110–133.
3. Алексеева Т. А. Выборы как средство легитимации власти / Алексеева Татьяна Александровна // Гражданское участие: ответственность, сообщество, власть. Неконцептуальный сборник ; [отв. ред. Р. Г. Апресян]. – М. : Аслан, 1997. – С. 16–21.
4. Алексєєва Т. Легітимність влади у період транзиту / Т. Алексєєва // Політична думка. – 1998. – № 3–4. – С. 109–120.
5. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Габриэль Алмонд, Сидней Верба // Политические исследования. – 1992. – № 4. – С. 122–135.
6. Амелин В. Н. Власть как общественное явление / В. Н. Амелин // Социально-политические науки. – 1991. – № 2. – С. 3–15.
7. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: досвід соціально-філософського аналізу / Віктор Петрович Андрущенко. – К. : ТОВ "Атлант ЮЕмСі", 2006. – 502 с. – ISBN 966-8968-00X.
8. Андрущенко В. П. Політологія: наука про політику : підручник для вищої школи / Віктор Петрович Андрущенко, Микола Іванович Горлач [та ін.]. – 3 вид., виправ. та доп. – К.; Х. : Єдінорог, 2001. – 640 с. – ISBN 5-7763-8287-4.
9. Ачкасов Валерий Алексеевич. Легитимация власти в постсоциалистическом российском обществе : учеб. пособие / В. А. Ачкасов, С. М. Елисеев, С. А. Ланцов. – М. : Аспект-пресс, 1996. – 127 с. – ISBN 5-7567-0116-8.
10. Бабкіна О. В. Демократичні детермінанти трансформації українського суспільства / О. В. Бабкіна // Персонал. – 2007. – № 2. – С. 17–24.
11. Бабкина О. В. Роль государства в реформирующейся политической системе / О. В. Бабкіна // Персонал. – 2002. – № 4. – С. 37–43.
12. Байрачная Л.К. Власть: содержание, структура, функции (социально-философский анализ) : Дис. канд. филос. наук : 09.00.11. – Харьков, 1992. – 179 с.
13. Белковский С. Урок украинского - 1. Государственность как абсолютная ценность. – Режим доступу : http://apn-nn.ru/print.php?typ=pub&id=578.
14. Белый О. Построение государства в Украине: пути легитимизации / Олег Белый, Евгений Быстрицкий // Політична думка. – 1996. – № 1. – С. 12–24.
15. Беренштєйн Л., Панченко П., Рейт О. Розбудова громадянського суспільства в Україні. – К., 1999.
16. Бех В. П. Гуманітарна політика держави – засіб досягнення злагоди в громадянському суспільстві / В. П. Бех // На шляху до суспільної злагоди : зб. наук. ст. / Укр. центр політ. менеджменту ; [упоряд. Ю. Ж. Шайгородський]. – К. : Укр. центр політ. менеджменту, 2001. – С. 37–42. – ISBN 966-95832-1-7.
17. Бистрицький Є. К. Відродження культури: міф і реальність / Є. К. Бистрицький // Політична думка. – 1993. – № 1. – C. 30–32.
18. Бистрицький Є. Проблема легітимації / Євген Бистрицький, Ігор Бурковський, Олександр Дергачов // Українська державність у ХХ сторіччі. Історико-політичний аналіз. – К. : Політична думка, 1996. – С. 318–320. – ISBN 966-543-03-00.
19. Бистрицький Є. Державотворення в Україні: шляхи легітимації / Євген Бистрицький, Олег Білий // Політична думка. – 1996. – № 1. – С. 11–24.
20. Бляхер Л. Е. Приключения легитимности власти в России, или воссоздание презумпции виновности / Леонид Ефимович Бляхер, Татьяна Леонтьевна Огурцова // Полис. – 2006. –№ 3. – С. 53–67.
21. Бойко Н. Інституційна легітимність виборчої системи / Н. Бойко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2007. – № 2 (8). – C. 64–67.
22. Бойчук М. А. Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / Бойчук Микола Андрійович ; НПУ ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2007. – 20 с.
23. Бурдье П. Дух государства: генезис и структура бюрократического поля // Поэтика и политика. Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. – М. : Институт экспериментальной социологии ; СПб. : Алетейя, 1999. – С. 127–166.
24. Вайнберг А. В. Легитимация и делегитимация выборной государственной власти в современной России : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Вайнберг Александр Владеленович ; Нижегородская академия МВД России. – Н. Новгород, 2003. – 26 с.
25. Варзар Іван Михайлович. Політична етнологія як наука: історіологія, теорія, методологія, праксеологія / І. М. Варзар. – К. : Школяр, 1994. – 224 с. – ISBN 5-7707-7273-5.
26. Вебер Макс. Избранное. Образ общества : пер. с нем. / Макс Вебер. – М. : Юрист, 1994. – 704 с. – ISBN 5-7357-0048-0.
27. Вебер М. Политика как призвание и профессия / Макс Вебер // Избранные произведения : пер. с нем. / сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова. – М. : Прогресс, 1990. – С. 644–706. – ISBN 5-01-001584-6.
28. Вергун О. М. Філософія влади в контексті сучасної культури: соціально-філософські парадигми суб’єкта влади / О. М. Вергун // Грані. – 2000. – № 3. – С. 58–61.
29. Висоцький О. Сутність легітимації політики / О. Висоцький // Політичний менеджмент. –2004. – № 4 (7). – С. 24–34.
30. Висоцький О. Легітимаційна політика: поняття і сутність / О. Висоцький // Політичний менеджмент. –2006. – № 3 (18). – С. 3–20.
31. Висоцький О. Ю. «Помаранчева» революція як зміна парадигм легітимаційної політики української влади / О. Ю. Висоцький // Гуманітарний журнал. – 2004. – № 3 (23). – С. 95–101.
32. Витюк В. В. Становление идеи гражданского общества и ее историческая эволюция / Витюк В. В. – М. : Гнозис, 1998. – 256 с.
33. Влада, на котру ми заслуговуємо. Аналітичний огляд / ред. В. Юрчишин ; керівник проекту І. Васюник ; Агенцiя соцiального проектування. – К. : Б.в., 2002. – 28 с.
34. Власть: Очерки современной политической философии Запада / Мшвениерадзе В. В., Кравченко И. И., Осипова Е. В. [и др.] ; отв. ред. В. В. Мшвениерадзе. – М. : Наука, 1989. – 328 с.
35. Власть при переходе от тоталитаризма к демократии // Свободная мысль. – 1993. – № 8. – С. 54–56.
36. Воронов І. Громадянське суспільство і влада / І. Воронов // Людина і політика. – 2003. – № 1. – С. 31–41.
37. Высоцкий А. Ю. К вопросу о теории легитимности / А. Ю. Высоцкий // Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць. – Дніпропетровськ : ДДФЕІ, 2002. – Вип. 12. – С. 16–23. – ISBN 966-7316-17-3.
38. Высоцкий А. Ю. Легитимность: анализ понятия / А. Ю. Высоцкий. // Грані. – 2003. – № 1 (27). – С. 109–113.
39. Ґабеpмас Юрген. Стpуктуpні пеpетвоpення у сфеpі відкpитости: дослідження категоpії гpомадянське суспільство / Ю. Габермас ; [Ред. М. Пpихода ; Пеp. з нім. А. Онишко]. – Львів : Літопис, 2000. – 317 с.
40. Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества: Идейные истоки и основные вехи формирования / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 1991. – № 7. – С. 19–35.
41. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / Володимир Павлович Горбатенко. – К. : Академія, 1999. – 239 с. – ISBN 966-580-058-2.
42. Горбатенко В. П. Стратегічні орієнтири взаємодії держави і громадянського суспільства / В. П. Горбатенко // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2002 – № 2. – С. 124–132.
43. Горбатенко В. П. Місцеве самоврядування в Україні: політологічний аналіз концепцій і сучасність : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Горбатенко Володимир Павлович ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 1995. – 23 с.
44. Гражданское общество: истоки и современность / Волков Ю. Н., Гуторов В. А., Кальной И. И. [и др.] ; науч. ред. Кальной И. И., Лопушанский И. Н. – 2-е изд., доп. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 296 c. – ISBN 5-94201-100-1.
45. Гражданское общество. Мировой опыт и проблемы России / отв. редактор В. Г. Хорос – М. : Едиториал УРСС, 1998. – 312 с. – ISBN 5-901006-18-6.
46. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання : наукова збірка / Войтенко Т. О., Гончарук О. С., Привалов Ю. О. [та ін.] ; відп. ред. : Ю. Савєнко. – К. : Стилос, 2002. – 217 с.
47. Гpомадянське суспільство в Укpаїні: пpоблеми становлення / Сіpенко В. Ф., Тимошенко В. І., Ковальчук Т. І. [та ін.] ; відп. pед. С. В. Бобpовник ; Ін-т деpжави і пpава ім. В. М. Коpецького HАH Укpаїни. – К. : Логос, 1997. – 122 с.
48. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / Рудич Ф. М., Балабан Р. В, Михальченко М. І. [та ін] ; заг. ред. Ф. М. Рудич ; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України – К. : Парламентське вид-во, 2008. – 412 с. – ISBN 966-611-427-5.
49. Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні: Тези наукової конференції / За ред. А. Ф.Карася. – Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 126 с.
50. Громадянське суспільство: ідеологія і реальність / за ред. М. М. Мокляка. – К. : Ін-т філософії НАН України, 1997. – 74 с.
51. Громадянське суспільство як здійснення свободи: Центрально-східноєвропейський досвід : Зб. наук. пр. / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Філософський ф-т ; ред. В. П. Мельник. – Л. : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 1999. – 382 с. – ISBN 966-613-018-1.
52. Дармограй Н. Елітизація культурно-владних відносин / Н. Дармограй // Вісник УАДУ. –2003. – № 1. – С. 363–368.
53. Дармограй Н. Н. Культура власти – легитимность власти / Н. Дармограй // Державне управління: теорія та практика – електронне наукове фахове видання. – 2005. – № 1. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/index.html.
54. Дащаківська О. Проблема легітимності політичної влади: основні концептуальні підходи / О. Дащаківська // Вісник Львівського університету. Серія : філософські науки. – Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – Вип. 9. – С. 240–250.
55. Дегтярев А. А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения / А. А. Дегтярев // Полис. – 1996. – № 3. – С. 108–120.
56. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії : монографія / Кресіна І. О., Скрипник О. В., Коваленко А. А. [та ін.] ; ред. І. О. Кресіна ; НАН України Інститут держави та права ім. Корецького. – К. : Логос, 2007. – 314 с. – ISBN 978-966-581-9*18-9.
57. Дибиров А. З. Легитимность власти и политический режим: Автореф. Дис. д-ра полит. наук. – М., 2002.
58. Дибиров А.-Н. Легитимность государственной власти и ее основные типы / А.-Н. Дибиров // Государственная служба. – 2002. – № 2 (16). – С. 32–35.
59. Дибиров А.-Н. З. О природе политической власти / Абдул-Насир Зирарович Дибиров, Леонид Михайлович Пронский // Вестник Московского университета. – Сер. 18. Социология и политология. – 2002. – № 2. – С. 48–60.
60. Дибиров А-Н. З. Теория политической легитимности: Курс лекций / Абдул-Насир Зирарович Дибиров. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2007. – 272 с. – ISBN 5-8243-0813-6.
61. Дибиров А.-Н. З. Устарела ли концепция легитимности М. Вебера? / А.-Н. З. Дибиров // Социально-гуманитарные знания. – 2002. – № 3. – С. 258–268.
62. Дмитриев Ю. А. Соотношение понятий политической и государственной власти в период формирования гражданского общества / Ю. А. Дмитриев // Государство и право. – 1994. – № 7. – С. 28–35.
63. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия / М. Доган // Социс. – 1994. – № 6. – С. 147–155.
64. Дроздова А. М. Социально-философские проблемы легитимации власти : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия» / Дроздова Александра Михайловна ; Ставроп. гос. техн. ун-т. – Ставрополь, 1997. – 22 с.
65. Елисеев Сергей Михайлович. Легитимность власти: Концепции и проблемы развития в посткоммунистическом обществе / С. М. Елисеев. – СПб. : Изд-во «Полиграфстройсервис», 1996. – 220 с.
66. Елисеев С. М. Легитимность власти : Источники, структура и динамика развития в посткоммунистическом обществе. : автореф. дис. на соискание уч. степени д. полит. наук : спец. 23.00.01 «Теория и история политической науки» / Сергей Михайлович Елисеев ; Санкт-Петербургский государственный университет. – СПб., 1997. – 38 с.
67. Єрмоленко Анатолій Миколайович. Універсальний громадський дискурс як морально-етична метаінституція леґітимації політичного ладу // Етика і політика: проблеми взаємозв’язку / Малахов В. А., Єрмоленко А. М., Кисельов О. О. [та ін.]. – К. : Стилос, 2000. – С. 37–82.
68. Завершинский Константин Федорович. Культура и культурология в жизни общества: Учебное пособие / К. Ф. Завершинский ; [под научн. ред. В. П. Большакова]. – Великий Новгород : НовГУ имени Ярослава Мудрого, 2000. – 92 с.
69. Завершинский К. Ф. Легитимность: генезис, становление и развитие концепта / К. Ф. Завершинский // Полис. – 2001. – № 2. – С. 113–131.
70. Задоянчук О. Соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні / О. Задоянчук // Людина і політика. – 1999. – № 1. – С. 16–20.
71. Зеленько Г. Виборча система як інструмент формування громадянського суспільства у постсоціалістичних суспільствах / Г. Зеленько // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – Спецвипуск. – С. 125–132.
72. Зеленько Г. Євроінтеграційний фактор у процесах становлення громадянського суспільства в країнах Центрально-Східної Європи / Г. Зеленько // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. Сер. «Політологія і етнологія». – К. : ІПіЕНД, 2007. – Вип. 34. (підсерія «Курасівські читання»). – С. 191–205.
73. Зеленько Г. Перспективи громадянського суспільства в Україні / Г. Зеленько // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. Сер. «Політологія і етнологія». – К. : ІПіЕНД, 2002. – Вип. 20. – С. 69–77.
74. Зеленько Г. Подолання відчуження держави і суспільства в Україні як передумова розвитку громадянського суспільства / Г. Зеленько // Кроки до громадянського суспільства. Науковий альманах. – К. : Українська Академія універсології, 2004. – С. 178–183.
75. Зеленько Г. Подолання політичного відчуження як умова формування громадянського суспільства в Україні / Г. Зеленько // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. Сер. «Політологія і етнологія». – К. : ІПіЕНД, 2004. – Вип. 25. – С. 247–263.
76. Зеленько Г. Політична участь і громадська самоорганізація в Україні: не втратити б шанс / Г. Зеленько // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні. Доповіді III міжнародної наукової конференції (Львів, 20 – 22 травня 2005 р.). – Режим доступу до статті : www.democracy.kiev.ua/publications/collections/conference_2005/section_4/Zelenko.doc
77. Зеленько Галина Іванівна. Політична «матриця» громадянського суспільства: Досвід країн Вишеградської групи та України / Г. І. Зеленько. – К. : Знання України, 2007. – 336 с. – ISBN 978-966-316-190-7.
78. Зелетдинова Э. Изменение оснований легитимации региональной власти (на примере Астраханской области, конец 1990-х – 2005 гг.) / Эльвира Зелетдинова, Владимир Ломов // Власть. – 2006. – № 2. – С. 49–58.
79. Зимовець Р. В. Феномен влади в культурі. : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філос. наук : спец. 09.00.04 «Філософська антропологія, філософія культури» / Зимовець Роман Віталійович ; Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К., 2001. – 19 с.
80. Ильин В. В. Понятие власти // Философия власти / Камалутдин Серажуддиннович Гаджиев, Виктор Васильевич Ильин, Александр Сергеевич Панарин [и др.] ; под ред. В. В. Ильина. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1993. – С. 6–26.
81. Ильин М. В. Власть / Михаил Васильевич Ильин, Андрей Юрьевич Мельвиль // Полис. – 1997. – № 6. – С. 146–163.
82. История политических и правовых учений. Учебник / под ред. д. юр. наук, профессора О. Э. Лейста. – М. : Издательство «Зерцало», 2000. – 688 с.
83. Калініченко М. М. Влада громадянського суспільства: філософсько-політологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / Калініченко Михайло Михайлович ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2006. – 20 с.
84. Камкия Б. А. Проблема легитимации власти в системе центр-периферия. Дис. канд. философских наук. – Ростов н/Д, 1994.
85. Карась Анатолій. Соціокультурний текст громадянського суспільства: конструктивність і деструктивність соціальності / А. Карась // Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід / за ред. А. Карася. – Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 1999. – С. 39–63. – ISBN 966-613-018-1.
86. Карась А. Україна і Європа: пункти дотику і розбіжності (до питання про громадянське суспільство) / А. Карась // Нова Україна і нова Європа: час зближення. Збірник матеріалів міжнародного семінару, проведеного у Львові 3 – 5 листопада 1996р. / За ред Р. Зубрицької – Львів : Літопис, 1997. – С. 68–80.
87. Карась Анатолій. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях / А. Карась. – К., Львів : Видавничий центр Львівського національного університету ім. І. Франка, 2003. – 520 с. – ISBN 966-613-175-7.
88. Кириченко Сергій. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст / С. Кириченко. – К. : Логос, 1999. – 45 с. – ISBN 966-581-118-5.
89. Кириченко С. О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави / С. О. Кириченко. – К. : Логос, 1999. – 86 с. – ISBN 966-581-126-6.
90. Кізіма В. Метастратегія соціально-політичного життя України / В. Кізіма // Політологічні читання. – 1994. – № 2. – С. 83–95.
91. Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення / Джон Кін ; [Пер. англ. О. Гриценко]. – К. : К.І.С., 2000. – 192 с. – ISBN 966-7048-24-1.
92. Коваленко А. Чим вимірити ефективність влади? / А. Коваленко // Віче. – 2001. – № 1. – С. 85–94.
93. Козлова О. Н. Развитие идеологии и социальные конфликты / О. Н. Козлов // Социс. – 1993. – № 4. – С. 25–29.
94. Колодій А. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу) / А. Колодій // Часопис «Ї» (Громадянське суспільство: Україна 2001) – 2001. – № 21. – С. 6–32.
95. Колодій А. Концепція громадянського суспільства: проблема узгодженості теоретичних підходів та емпіричних моделей / А. Колодій // Громадянське суспільство як здійснення свободи: Центрально-східноєвропейський досвід : Зб. наук. пр. / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Філософський ф-т ; ред. В. П. Мельник. – Л. : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 1999. – С. 21–38. – ISBN 966-613-018-1.
96. Колодій Антоніна Федорівна. На шляху до громадянського суспільства: Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні / А. Ф. Колодій. – Львів : Червона Калина, 2002. – 275 с. – ISBN 5-7707-0741-0.
97. Колодій А. Перешкоди на шляху інституалізації громадянського суспільства в Україні / А. Колодій // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ). – К., 2001. – Т. 1. – С. 50–53.
98. Колодій А. Ф. Проблеми і перспективи розвитку громадського суспільства в сучасній Україні / А. Ф. Колодій // Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 29 верес. – 1 жовт. 2000 р.). – К., 2001. – С. 513–551.
99. Корені трави: Громадянське суспільство в Україні: стан та перспективи розвитку / В. Єшкілев, В. Кампо, Д. Ляпін; Упоряд. І. Підлуська [та ін.] ; Кер. проекту та ред. Г. Усатенко. – К. : Фонд «Європа ХХІ», 2003. – 288 с. – ISBN 966-8136-07-1.
100. Коэн Джон. Гражданское общество и политическая теория : пер. с англ. / Дж. Коэн, Э. Арато. – М. : Весь мир, 2003. – 784 с. – ISBN: 5-7777-0176-0.
101. Кравченко Ю. Легітимність політичної влади й можливість її досягнення / Ю. Кравченко // Політологічні читання. – 1993. – № 2. – С. 41–58.
102. Кресіна І. Громадянське суспільство і проблеми народовладдя в Україні / І. Кресіна // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. Сер. «Політологія і етнологія». – К. : ІПіЕНД, 2004. – Вип. 25. – С. 35–46.
103. Кресіна І. До питання про визначення поняття громадянського суспільства і української революції 2004 року / І. Кресіна // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6 (15). – C. 3–6.
104. Кузнецова С.В. Правовые и символические аспекты легитимации политической власти в России. : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Кузнецова Светлана Владимировна ; Саратовский государственный университет им. Н.Г. Чернышевского. – Саратов, 2003. – 22 с.
105. Левандовский А. Оружие мифа (Миф как средство легитимации власти в России) / А. Левандовский // Свободная мысль. – 2001. – № 2. – С. 102–118.
106. Легитимность // Полис. – 1993. – № 5. – С. 134–144.
107. Легитимность и легитимация власти в России: Сб. ст. / Санкт.-Петербург. гос. ун-т, Рос. фонд фундамент, исслед. ; [Отв. ред. Ланцов С. А., Елисеев С. М.]. – СПб., 1995. – 367 с.
108. Легитимность политической власти: (Методологические проблемы и российские реалии) / Ю. Г. Волков, А. В. Лубский, В. П. Макаренко, Е.М. Харитонов ; под общ. ред. Е. М. Харитонова – М. : Высшая школа, 1996. – 250 с. – ISBN 5-06-003401-1.
109. Ледяев В. Г. Власть: концептуальный анализ / Валерий Георгиевич Ледяев. – М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. – 384 с. – ISBN 5-8243-0194-8.
110. Ледяев В. Г. Формы власти: типологический анализ / В. Г. Ледяев // Политические исследования. – 2000. – № 2. – С. 6–18.
111. Ледяева О. М. Власть как предмет социально-философского анализа. : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филос. наук : спец. 09.00.01 «Онтология и теория познания» / Ледяева Ольга Михайловна ; Ивановский госуд. ун-т. – Иваново, 1989. – 19 с.
112. Ледяева О. М. Понятие власти / О. М. Ледяева // Власть многоликая: Сб. научн. трудов / Рос. филос. об-во ; [Ред. кол.: В. Н. Абрамов, В. А. Гусев, И. Г. Львов, А. И. Уваров (отв. ред.]. – М. : Российское философское общество, 1992. – С. 4–29.
113. Лесков Л. В. Философия нестабильности / Л. В. Лесков // Вестник Московского университета. Серия 7 «Философия». – 2001. – № 3. – С. 40–62.
114. Локосов В. В. Стабильность общества и система предельно-критических показателей его развития / В. В. Локосов // Социс . – 1998. – № 4. – С. 86–93.
115. Луман Никлас. Власть / Никлаc Луман ; [Пер. с нем. А. Ю. Антоновского]. – М. : Праксис, 2001. – 256 с. – ISBN 5-901574-06-0.
116. Макеєв С. Десятирічна криза легітимності правлячих кіл / С. Макєєв // Політична думка. – 2001. – № 3 – С. 5–9.
117. Макеєв С. Легітимація політичних домагань у виборчій кампанії / С. Макєєв // Політична думка. – 1994. – № 3. – С. 31–36.
118. Манжола П. Г. Взаємодія влади та громадян: практика легітимації інститутів влади у новітній історії України / П. Г. Манжола // Стратегічні пріоритети. – № 1 (2). – 2007. – С. 58–64.
119. Мартинюк Р. С. Реалізація принципу поділу функцій влади в сучасній Україні: політико-правовий аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Мартинюк Роман Станіславович ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2005. – 20 с.
120. Мацієвський Ю. Між авторитаризмом і демократією: політичний режим після «помаранчевої революції» / Ю. Мацієвський // Політичний менеджмент. – 2006. – № 5. – C. 16–32.
121. Мирзоев Сергей. Гибель права: легитимность в «оранжевых революциях» / С. Мирзоев. – М. : Издательство «Європа», 2006. – 232 с. – ISBN 5-9739-0048-7.
122. Михальченко М. Методологічні проблеми дослідження взаємодії соціально-правової держави і громадянського суспільства / М. Михальченко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: Збірник наукових праць. Сер. «Політологія і етнологія». – К. : ІПіЕНД, 2004. – Вип. 25. – С. 23 –35.
123. Морозова Е. Г. Если власть легитимна / Е. Г. Морозова // Политолог: взгляды на современность. – Вып. 2. – М. : РАГС при Президенте РФ, 1995. – С. 70–79.
124. Новакова О. «Помаранчева революція» як криза легітимності владної еліти / О. Новакова // Політичний менеджмент. – 2005. – № 4 (13). – C. 29–37.
125. Новакова О. Проблема легітимності влади в контексті політичної модернізації українського суспільства // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – Київ; Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – С. 115–125.
126. Одинцова А. В. Гражданское общество: взгляд экономиста // Государство и право. – 1992. – № 8 – С. 98–109.
127. Ожиганов Э. Н. Политическая теория Макса Вебера: Критический анализ / Э. Н. Ожиганов. – Рига : Зинатне, 1986. – 158 с.
128. Онищенко О. Громадянське суспільство: тенденції становлення / О. Онищенко // Наука і суспільство. – 2002. – № 1/2. – С. 35–41.
129. Осипова Н. Ф. Проблемы легитимности государственной власти / Н. Ф. Осипова, Ю. Н. Розенфельд // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2003. – С. 51–54. – ISSN 2073-9591.
130. Основи демократії [Текст] : Навч. посіб. / Бессонова М., Бірюков О., Бондарук С. [та ін.] ; За заг. ред. А. Колодій. – К. : Вид-во «Ай-Бі», 2002. – 684 с. – ISBN 966-96198-0-7.
131. Пасько І. Т. Актуальність громадянського суспільства. Рецензія на монографію А.Ф. Карася «Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях» (Київ – Львів, 2004. – 520 с.) / І. Т. Пасько // Схід. – 2004. – № 7 (65). – С. 75–76.
132. Пасько І. Т. Громадянське суспільство: влада і опозиція / І. Т. Пасько // Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання: Наукова збірка / [Відп. ред. Ю. Cаєнко]. – К. : Стилос, 2002. – С. 296–303.
133. Пасько Ігор Трохимович. Громадянське суспільство і національна ідея. (Україна на тлі європейських процесів. Компаративні нариси) / І. Т. Пасько, Я. І. Пасько. – Донецьк : ЦГО НАН України, УКЦентр, 1999. – 184 с. – ISBN 966-7517-12-8.
134. Пасько І. Т. Громадянське суспільство: ідеї та історична практика. Стаття друга / Ігор Трохимович Пасько, Ярослав Ігорович Пасько // Схід. – 1997. – № 4 (11). – С. 7–11.
135. Пасько І. Т. Громадянське суспільство: ідеї та історична практика. Стаття третя / Ігор Трохимович Пасько, Ярослав Ігорович Пасько // Схід. – 1997. – № 6 (13). – С. 27–36.
136. Пасько І. Т. Громадянське суспільство: контроверзи влади і опозиції / І.Т. Пасько // Освіта і управління. – 2006. – т. 9. – № 3–4. – С. 73–78.
137. Пасько І. Т. Проблема універсалій: держава, громадянське суспільство, особистость / І. Т. Пасько // Схід. – 2000. – № 4 (35). – С. 30–36.
138. Пасько І. Т. Світоглядні версії громадянського суспільства в філософії Нового часу / І. Т. Пасько // Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка. – 2003. – Т. 4. – С. 16–25.
139. Пасько І. Т. Урбаністичний ренесанс і громадянське суспільство / І. Т. Пасько // Вісник Наукового товариства ім. Шевченка. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2001. – Т. 1. – С. 12–17.
140. Пирожков С. Консолідація українського суспільства: ідейні засади / Сергій Пирожков, Петро Ситник // В